З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов
У статті на базі широкого кола джерел і літератури досліджено творчий доробок історика В.Д.Смирнова, присвячений вивченню історії Південної України та, зокрема Кримського ханства. In the article the creative legacy of historian V.D.Smyrnov devoted to South Ukraine history, in particular to the histo...
Saved in:
| Published in: | Чорноморська минувшина |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інституту історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31077 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов / А. Непомнящий // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 4. — С. 111-127. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859973695559172096 |
|---|---|
| author | Непомнящий, А. |
| author_facet | Непомнящий, А. |
| citation_txt | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов / А. Непомнящий // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 4. — С. 111-127. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Чорноморська минувшина |
| description | У статті на базі широкого кола джерел і літератури досліджено творчий доробок історика В.Д.Смирнова, присвячений вивченню історії Південної України та, зокрема Кримського ханства.
In the article the creative legacy of historian V.D.Smyrnov devoted to South Ukraine history, in particular to the history of Crimean Khanate, has studied on the base of wide circle of sources and literature.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:22:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
111
Nadiya Chentsova, Ganna Shvyd’ko
Gendlyovik’s notes on Banat Zaporozhian Cossacks: historical source or
historiography writings?
The publication reveals out the matter of booklet that was published in Austria in
1789 by Fenrikh Gendlyovik, which had described a stay of Zaporozhian Cossacks at
about 1787 on the territory of Banat and Bach comitat. There is a long polemic around
an original of the work. The booklet was published in German and the authors of article
has made their own translation of it trying to give the analyses to data on Cossack way
of life and on some historical events related to Cossacks.
УДК 94(477.7):929Смирнов“1846/1922”
Андрій Непомнящий
З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ
НАПРИКІНЦІ XIX – НА ПОЧАТКУ ХХ ст.: В.Д. СМИРНОВ
У статті на базі широкого кола джерел і літератури досліджено
творчий доробок історика В.Д.Смирнова, присвячений вивченню історії
Південної України та, зокрема Кримського ханства.
Ім’я Василя Дмитровича Смирнова (1846–1922) – професора
Санкт-Петербурзького університету, видатного російського тюрко-
лога – міцно ввійшло до історії науки як “засновника кримської
сходознавчої історіографії”452. Завдяки багаторічним науковим
студіям відомого фахівця із середньовічної історії і джерелознавства
Криму Аркадія Павловича Григор’єва ми маємо у розпорядженні
достатньо повне зведення бібліографії В.Д. Смирнова453. Незначні
знахідки останніх років454 не можуть зменшити роль цього
бібліографічного посібника, який являє собою ґрунтовну картину
творчої спадщини орієнталіста. Значного доповнення вимагає лише
розділ, де вказані дослідження про В.Д. Смирнова455.
В.Д. Смирнов народився 28 липня 1846 р. і провів раннє
дитинство на Бірючій Косі під Астраханню. Його батько – спочатку
сільський псаломщик, потім диякон – помер, коли синові було
8 років. Матері не стало ще раніше. Залишившись сиротою,
В.Д. Смирнов закінчив Астраханське духовне училище, потім, йдучи
стежкою батька, здобув семінарську освіту в Пермі456. У 1865 р. він
вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії. Проте, рік життя
у столиці кардинально змінив його життєві плани, і в 1866 р. хлопець
перейшов навчатися у столичний університет на факультет східних
452 Vernadsky G. Russian historiography: History. − Belmond, 1978. − P. 506–507.
453 Григорьев А.П. Хронологический перечень трудов В.Д. Смирнова и литературы о нем //
Тюркологический сборник, 1973. − М., 1975. − С. 268–281.
454 Непомнящий А.А. В.Д. Смирнов − Къырым ханлыгъынынъ тедкъикъатчысы // Йылдыз. −
Симферополь, 1995. – № 3. − С. 155–162.
455 Непомнящий А.А. До питання про розвиток кримознавчої орієнталістики наприкінці ХІХ –
на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов//Східний світ. – 2006. – № 1. − С. 107–112.
456 Самойлович А. Памяти проф. В.Д. Смирнова // Восток. – 1923. – № 3. – С. 207.
112
мов457. На такий вибір, очевидно, вплинуло й те, що майже двадцять
років Василь Дмитрович провів фактично на межі Заходу і Сходу,
був добре знайомий із побутом місцевого населення – поволзьких
татар, знав їх мову. З цієї миті доля В.Д. Смирнова нерозривно
пов’язала зі університетом С.-Петербурга.
Неабиякі здібності В.Д. Смирнова швидко виявилися у творчій
атмосфері, що панувала у згаданому навчальному закладі. У
студентські роки конкурсний твір майбутнього вченого “О языковом
влиянии монголо-татар на Россию (русско-татарские заимство-
вания)” викликав позитивний резонанс. Написаний цей твір був у
1869 р. під девізом “З ким пізнаєшся, від того й нахапаєшся; з ким
поживеш, від того й переймеш; біля жару постій – розчервонієшся,
біля сажі – замажешся”. Оригінал цієї праці об’ємом 113 рукописних
аркушів нині зберігся в особовому архівному фонді сходознавця458. У
своєму творі після історіографічного огляду автор на основі
різноманітних лінгвістичних джерел аналізує запозичення в ро-
сійській мові з монгольського діалекту. Офіційний рецензент роботи
віднайшов у молодого дослідника талант історика, який, на його
думку, “якщо не буде заритий у землю, принесе багато честі й
користі російській землі”459. На конкурсі твір В.Д. Смирнова зайняв
почесне перше місце. Факультет східних мов визнав автора даної
дисертації – студента четвертого курсу – “гідним золотої медалі”460.
У 1870 р. В.Д. Смирнов закінчив курс навчання в університеті й був
залишений для подальшої наукової роботи на факультеті східних мов.
Вибравши своєю спеціальністю османську мову, він у 1872 р. витримав
іспит, а в березні 1873 р. захистив дисертацію на ступінь магістра за
темою “Кучибей Гöмюрнджинский и другие османские писатели XVII в. о
причинах упадка Турции”, опубліковану того ж року461. У травні 1873 р.
Радою університету В.Д. Смирнов був обраний і затверджений у званні
штатного доцента на кафедрі турецько-татарської словесності. З того
часу і до самої смерті Василь Дмитрович викладав у С.-Петербурзькому
університеті османську мову, історію османської літератури, а також
певний час – історію Туреччини462.
457Смирнов Василий Дмитриевич: [Автобиографическая справка]// Биографический словарь
профессоров и преподавателей имп. Санкт-Петербургского университета за истекшую третью
четверть века его существования, 1869–1894: В 2-х т. – С.Пб., 1898. – Т. 2: М–Я. – С. 199.
458 Санкт-Петербурзька філія Інституту сходознавства Російської Академії наук, Архів
сходознавців (далі – ПФІС РАН). – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 141. – Арк. 1–113.
459 Гордлевский В.А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922) // Гордлевский В.А. Избранные
сочинения: В 4-х т. – М., 1968. – Т. 4. – С. 408–409.
460 Протоколы заседаний Совета имп. Санкт-Петербургского университета за вторую
половину 1869–1870 академического года. – С.Пб., 1871. − С. 139.
461 Детальніше див.: Маштакова Е.И. В.Д. Смирнов − исследователь турецкой литературы //
Советская тюркология. − 1971. − № 4. − С. 115–123; Михайлов М.С. Об изучении турецкой
литературы в отечественной тюркологии // Вопросы языка и литературы стран Востока / Ин-т
международных отношений; под ред. Ю.В. Рождественского. − М., 1958. − С. 283–284, 292–294.
462 Иванов С.Н.Кафедра тюркской филологии// Ученые записки Ленинградского гос. ун–та
им. А. А. Жданова. − 1960. − № 296:Востоковедение в Ленинградском ун–те; под ред. А.Н. Кононова. − С. 71;
Иванов С.Н. Тюркология в Ленинградском университете // Turcologica, 1986: К восьмидесятилетию академика
113
Першу поїздку до Туреччини “для практичних спостережень над
живою османською мовою, а також для ознайомлення з літературними
скарбами турецьких бібліотек у Константинополі” В.Д. Смирнов здійснив
у 1875 р. Подібні наукові екскурсії згодом повторювалися неодно-
разово463. Вже тоді вчений серйозно замислювався про докторську
дисертацію. Як видно зі складу рукописів, вивезених ним зі Стамбулу в
1875 р.464, Василь Дмитрович зосередив увагу на виявленні й вивченні
турецьких творів, які певним чином зачіпали історію Росії, особливо,
Криму – Кримського ханства, зокрема.
Результатом опрацювання В.Д.Смирновим нового інформатив-
ного корпусу стало видання збірки документів, які мали відношення до
перипетій зовнішньополітичних зносин Кримського ханства, Отто-
манської Порти і Російської імперії465. Публікуючи фактично один
кримськотатарський рукопис, історик зауважив, що, незважаючи на
те що він “за зовнішністю є єдиним цілим, насправді ж містить у собі
з-поміж 124 окремих статей і історичні оповідання, описи побуту, і
анекдоти, і цілі трактати міжнародні з додатковими до них докумен-
тами”466. Будучи добре знайомим із “плюсами” і “мінусами” видань
східних джерел, укладач спробував позбавитися від загальних
недоліків, властивих подібного роду роботам, головним із яких була
відсутність гідних коментарів467. Значна частина з опублікованих у
збірці джерел стосувалася історії російсько-турецьких воєн другої
половини XVIII ст.
Не обмежуючись літературною та джерелознавчою базою
Туреччини і Росії, Василь Дмитрович неодноразово виїжджав працю-
вати до бібліотек Будапешта, Відня, Лондона та Парижа. В 80–х рр.
XIX ст. він, продовжуючи розробляти тему докторської дисертації,
літературні студії та роботу в архівах поєднував із археологічним
пошуком у Криму.
Поїздку до Криму В.Д. Смирнов здійснив у 1886 р. незадовго до
захисту дисертації. Основну увагу тут дослідник приділив ознайом-
ленню з документами сімферопольських архівів468.
А.Н. Кононова. − Л., 1986. − С. 141–152.
463 Dmitrijev N.K. V.D. Smirnov // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Irland. – London, 1928. –
Pt. 2. – P. 408.
464 За завданням Публічної бібліотеки задля поповнення її фондів Василь Дмитрович придбав у Стамбулі зібрання
рукописів і книг “переважно історичного змісту”арабською мовою – 93, турецькою – 14, перською – 32. Крім того –
рукописи слов’янськими та грецькою мовами (докладніше див.: Отчет имп. Публичной библиотеки за 1875 год,
представленный г. министру народного просвещения директором Библиотеки, статс-секретарем Деляновым. −
С.Пб., 1876. − С. 21–59).
465 Смирнов В.Д. Сборник некоторых важных известий и официальных документов
касательно Турции, России и Крыма. − С.Пб., 1881. − LXXV, [260] с.
466 Там само. − С. III.
467 Непомнящий А.А. Початок вивчення писемних джерел з історії Кримського ханату //Нові
дослідження пам’яток Козацької доби в Україні: зб. наук. ст./ Центр пам’яткознавства НАН
України та УТОПІК. – К., 2006. – Вип. 15. – С. 297–303.
468 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 90. – Арк. 1–1 зв.
114
У Криму В.Д. Смирнов працював досить продуктивно. Своє
рішення про архівний пошук у Криму він пояснював так:
“Займаючись історією Кримського ханства, я вже раніше знав – за
книжковими цитатами та з чуток, – що в Сімферополі мають
знаходитися які-небудь документальні джерела, які могли б пролити
світло на минулу історію цікавого в усіх відношеннях краю”469.
Враження про роботу з сімферопольськими архівними документами
Василь Дмитрович узагальнив у змістовному дослідженні “Положение
крымских архивов и их значение”. Ця стаття, яка й досі залишається
в рукописі, становить безперечний інтерес для історії архівної
справи в Криму, розвитку історичного краєзнавства Криму
загалом470. Дослідник назвав три сімферопольські архіви, де він
виявив інформацію, яка його цікавила: архів Магометанського
духовного правління, архів Таврійських дворянських депутатських
зборів і губернський архів. Увагу сходознавця привернули численні
документи, що характеризують рівень розвитку права в Кримському
ханстві 471. Одним із основних відкриттів ученого у Сімферополі
стали кази-ескерські (казиаскерські) книги – реєстри юридичних і
адміністративних справ доби Кримського ханства472.
Значно більш інформативним за архівні документи джерелом
про наукове відрядження історика до Криму є опублікований ним
звіт, озаглавлений “Археологическая экскурсия в Крым летом 1886
года”473. Позначивши відразу головну мету подорожі – “ознайомлення
з тамтешніми архівами, переважно з тим матеріалом, який підлягає
розгляду та дослідженню орієнталістів, тобто з документами
турецько-татарською мовою”474, сходознавець зазначив, що немож-
ливо було не зупинитися й на вивченні пам’яток матеріальної
культури. Ця публікація дозволила відновити маршрут поїздки
В.Д. Смирнова: Феодосія – Судак – Старий Крим – Сурб-Хач –
Ортолан – Біче-Елі – Карасубазар – Токлук. Історик детально
зупинився на описі здійснених у с. Токлук розкопок. Рукопис цієї
частини статті зберігся в особовому архівному фонді сходознавця475.
Опублікований варіант майже повністю зберіг авторський текст, –
виявлені лише незначні правки (наприклад, у рукописі: “мої спроби”,
надруковано: “мої намагання” тощо)476.
З доповіді голови імператорської Археологічної комісії Олексія
Олександровича Бобринського (1852–1927) стає зрозумілим, що
469 Там само. – Спр. 85. – Арк. 2.
470 Там само. – Арк. 1–25.
471 Там само. –Арк. 23.
472 Архив крымских ханов // Русская Ривьера. – 1907. − № 39. − 26 сент.
473 Див.: Непомнящий А.А. Подвижники крымоведения. – Симферополь, 2008. – Т. 2:
TAURICA ORIENTALIA. – 600 с.
474 Смирнов В.Д. Археологическая экскурсия в Крым летом 1886 года // Записки Восточного отделения
имп. Русского археологического общества (далі – ЗВО РАО). − С.Пб., 1887. − Т. 1. – Вып. 4. − С. 273.
475 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 1–14.
476 Смирнов В. Д. Археологическая экскурсия. − С. 293.
115
проведене В.Д. Смирновим обстеження кримських археологічних
пам’яток, зокрема, низки кладовищ, було здійснене за завданням
Комісії, яка “скористалася поїздкою до Криму професора Санкт-
Петербурзького університету”477. О.О.Бобринський у своєму звіті
детально перерахував усі монастирі, руїни церков і кладовища, які
відвідав В.Д.Смирнов, стисло зупинившись на результатах прове-
деного “розриття”.
Результатом виконання цієї програми знайомства В.Д. Смирнова
з кримськими історичними пам’ятками стала його стаття, що також
досі залишається в рукописі, “Описание архитектурных памятников
татарского происхождения в Старом Крыму”, де він охарактеризував
мечеті, знайдені написи кримськотатарською мовою, традиційні
кримськотатарські житла478. Здійснюючи розкопки в різних місцях
Криму, В.Д. Смирнов не задавався будь-якими “самостійними дос-
лідженнями, а, так би мовити, лише у вигляді перевірки тих даних
про відомі історичні місцевості й кладовища, про які повідомляли
раніше вчені”479. Значну допомогу столичному історикові під час
його наукового відрядження півостровом надали місцеві краєзнавці
Людвік Петрович Коллі, Арсеній Іванович Маркевич, Оттон Ферди-
нандович Ретовський. У звіті про свої археологічні дослідження в
Криму В.Д. Смирнов продемонстрував не лише глибокі пізнання
щодо історичних пам’яток Криму, але й знайомство з основним
корпусом кримознавчої літератури тих років480. Значення прове-
дених краєзнавцем в Криму досліджень згодом було відмічене
фахівцями Археологічної комісії481.
У 1887 р. В.Д.Смирнов захистив докторську дисертацію “Крымское
ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века”.
Володимир Олександрович Гордлевський згадував, що “Смирнова історія
Криму, історія кримських татар захоплювала тому, що тут відбивалося
споконвічне, багатовікове зіткнення нашої Вітчизни з азіатськими
ордами, з яких найбільш помітне місце належить, без сумніву, нашим
колишнім поневолювачам – татарам”482. Дисертація була лише частиною
задуманої В.Д. Смирновим масштабної праці з кримськотатарської
історії. Вона повинна була охопити політичну канву Кримського ханства.
У другому розділі праці передбачалося висвітлити “внутрішній побут і
життя народу, що складав пануюче населення цього ханства”483.
477 Бобринский А.А. Доклад о действиях императорской Археологической комиссии за 1886
год // Отчет имп. Археологической комиссии за 1882–1888 годы. С атласом. − С.Пб., 1891. −
С. CV–CIX.
478 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 1–16.
479 Там само. – Спр. 21. – Арк. 1.
480 Смирнов В.Д. Археологическая экскурсия. – С. 273–302.
481 Отчет имп. Археологической комиссии за 1882–1888 гг. – С.Пб., 1891. – С.CV–CIX.
482 Гордлевский В. А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922). − С. 409.
483 Веселовский Н.И. [Рецензия] // Журнал Министерства народного просвещения (далі –
ЖМНП). − 1889. − № 1, отд. 2. − С. 173. Рец. на: Смирнов В.Д. Крымское ханство под
верховенством Оттоманской Порты до начала ХVIII века. – С.Пб., 1887.
116
У травні 1888 р. В.Д.Смирнов отримав звання ординарного
професора кафедри турецько-татарської словесності484 Санкт-
Петербурзького університету, а за рік з’явилося продовження його
дослідження – щодо політичної історії Кримського ханства, де
характеризувався стан справ у XVIII ст., надруковане в Одесі485.
Відтак, програма першої частини всеосяжної праці про кримських
татар була реалізована486. В.Д.Смирнову вдалося узагальнити
відомості тюркомовних джерел (середньовічних османських і
кримських “хронік”, значна частина яких досі не перекладена) та
історіографії. Його праця до сьогоднішнього дня зберігає не лише
історіографічний інтерес, але й цінність як історичне джерело.
Орієнталіст широко висвітлив, насамперед, політичну історію
Кримського ханства. Слідуючи історіографічним канонам свого часу,
він запропонував детальний нарис історії правління кримських
ханів, міжусобної боротьби між ними та розбрату в дивані. Широка
програма дослідження, намічена автором, спричинила включення до
книги “запасу відомостей про Крим”, що накопичилися в нього і які
не відносилися до заявленого періоду. Таким є розділ про
“політичний стан Кримського півострова з часу проникнення в нього
тюркської народності до утворення особливого татарського ханства”,
який обіймає 208 сторінок. Уміщені в ньому відомості справляють
враження уривчастих і випадкових. Про масштабність задуму
викласти кримськотатарську історію свідчать також збережені
рукописні матеріали до книги487. Вчений удавався до просторових
відступів, які інколи відволікали читача від головного сюжету.
Розповідаючи, наприклад, про утворення Кримського ханства, автор
указував на “невизначеність” у цьому питанні – труднощі в чіткості
викладу через те, що ця проблема недостатньо описана в джерелах.
Тут же він надає повний зміст твору Менедджим-баші з цієї
проблеми, замість того, щоб обмежитися основними тезами цієї
праці або просто посиланнями. В іншому випадку, роздумуючи над
ім’ям “Хаджи-Гірей”, В.Д. Смирнов умістив тексти відомих йому
легенд і переказів, відхилившись від основного сюжету опові-
дання488. Як справедливо зазначив сходознавець, колега В.Д.Смир-
нова з професорської корпорації Санкт-Петербурзького університету
Микола Іванович Веселовський, “Смирнов, висвітлюючи політичну
484 Годичный акт имп. Санкт-Петербургского университета 8 февраля 1885 года. − С.Пб., 1885. − С.8.
485 Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты в XVIII столетии. –
Одесса, 1889. − 252 с.; Те саме // ЗООИД. − 1889. − Т. 15, отд. 1. − С. 152–403.
486 Помітним явищем у кримознавстві останніх років стало перевидання вказаних монографій В.Д.
Смирнова у вигляді двотомника з вибірковими зауваженнями кандидата історичних наук Світлани
Пилипівни Орєшкової (див.: Смирнов В.Д. Крымское ханства под верховенством Оттоманской Порты;
отв. ред. С. Ф. Орешкова: В 2-х т. − М., 2005. − (История России). − Т.1: Крымское ханство под
верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. − 544 с.; Т.2: Крымское ханство под
верховенством Оттоманской Порты в XVIII в. до присоединения его к России. − 320 с.
487 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 1–34.
488 Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала ХVIII
века. – С.Пб., 1887. − С. 209–250.
117
історію ханства, зібрав масу відомостей, таких, що прямо до справи
не відносяться, і не хотів поступитися ними”, перенавантажує
фактичним матеріалом свою роботу489. У рецензії, вміщеній у іншому
виданні, цей же автор, розвиваючи свою думку про перенасичення
роботи другорядними фактами, зазначив, що “бажаючи подати за
можливості більшу кількість матеріалу, автор <…> уміщає все, що
вдалося йому добути; від того в праці його не завжди помічається
відповідність подробиць при викладі подій у ханстві”490. М.І.Весе-
ловський, одночасно, констатував, що будь-яка рецензія на
монографію В.Д.Смирнова буде “не у змозі досягти <…> бажаної
повноти: така обширна праця п. Смирнова, такі різноманітні
питання порушує він, що повний критичний розбір цього
дослідження неможливий одному фахівцеві без виконання тієї ж
роботи, яку виконав сам автор”491.
Нове широкоформатне дослідження відразу ж звернуло на себе
увагу фахівців. Надто значущою була його новизна – уведення до
наукового обігу невідомих східних матеріалів. Колишній професор
Харківського університету, співробітник Археографічної комісії
Міністерства народної освіти Геннадій Федорович Карпів492 у
відгуку, направленому В.Д. Смирнову, достатньо різко критикував
його за перенасичення книги “непотрібним” фактичним “сміттям”,
називав його твір багато в чому не історичним, а “філологічним
дослідженням”493. Інші рецензенти, навпаки, із захопленням
сприймали наявність у книзі великого фактичного матеріалу494.
Вказані праці дослідника-орієнталіста з історії Кримського ханства
небезпідставно визнавалися “енциклопедичною збіркою щодо
кримської мусульманської старовини”495. Перефразовуючи відомий
вислів, можна сказати, що вказані недоліки робіт В.Д. Смирнова
стали відомим продовженням їх достоїнств. Безумовно, в такому
489 Веселовский Н.И. Отзыв о диссертации В.Д. Смирнова “История Крымского ханства”. – С. 173.
490 Веселовский Н.И. Отзыв о диссертации В.Д. Смирнова “История Крымского ханства” //
Протоколы заседаний Совета имп. Санкт-Петербургского университета за первую половину
1887–1888 академического года. – С.Пб., 1888. – № 37. – С. 24.
491 Веселовский Н.И. Отзыв о диссертации В.Д. Смирнова “История Крымского ханства” − С. 168.
492 Геннадій Федорович Карпов (1839–1890) з 1867 року – доцент Харківського університету.
В 1870 р. отримав ступінь доктора загальної історії за дисертацію “Критичний огляд
розробки головних російських джерел, до історії Малоросії котрі відносяться з 1654 до 1672
р.” й повернувся до Москви; займався науковими студіями в Археологічній комісії. Основні
наукові праці пов’язані з уведенням до наукового обігу й аналізом джерел з російської історії
XVI–XVII ст., зокрема, з історії дипломатичних відносин із Кримським ханством. Див. його
формулярный список: Державний Історичний музей Російської Федерації, відділ писемних
джерел (далі – ДІМ РФ ВПД). – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 1.
493 ДІМ РФ ВПД. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 3–13.
494 Шмаков И. [Рецензия]//Екатеринославские губернские ведомости. − 1887. −№ 98. − 5 дек. Рец.
на: Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала ХVIII века.
– С.Пб., 1887; [Рецензия] // Русский вестник. − 1890. − № 8. − С. 248–251. Рец. на: Смирнов В.Д.
Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты в XVIII ст. – Одесса, 1889. −252 с.
495 Гордлевский В.А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922). − С. 410; Иконников В.С. [Рецензия] //
Русская старина. − 1888. − № 5. − С.[II]. − Рец. на: Смирнов В.Д. Крымское ханство под
верховенством Оттоманской Порты до начала ХVIII века. – С.Пб., 1887.
118
обширному матеріалі не обійшлося і без фактичних помилок,
найбільш обширний перелік яких надав у своїх рецензіях
М.І. Веселовський496. Одночасно, і сучасники, і подальші покоління
орієнталістів звертаються до праць В.Д. Смирнова як до головного
арбітра у вирішенні наукових суперечок, як до основного довід-
кового посібника з середньовічної історії Криму497, унікального зводу
історичних джерел498.
Характерною рисою кримознавчих праць В.Д.Смирнова є те, що
в них порівняно мало уваги приділено історії соціально-економічного
розвитку Кримського ханства. Він вірно вважав, що зовнішня
політика кримських ханів мала далекоглядну мету – не допустити
посилення ні Московії, ні Польщі, а як наслідок – убезпечення
північного кордону Кримського ханства і, крім того, можливість
“часто безкарно грабувати розташовані на південь території”499.
Відзначимо, що дослідники кінця ХХ ст. також підкреслюють, що з
середини XVII ст. досить виразно простежується прагнення
Кримського ханства не лише до набігів, але і до захоплення
українських і російських земель500.
У роботах В.Д.Смирнова про Кримське ханство започатковане
обговоренню важливого і досі дискутивного питання про ступінь
самостійності (або залежності від Порти) політики кримських ханів.
Він стверджував, що зовнішня політика Кримського ханства була
“віддзеркаленням оттоманської політики”. Від Оттоманської Порти
залежало, хто сидітиме на престолі в Бахчисараї501. Впливу
Оттоманської Порти, що діяла через правлячу династію Гіреїв і через
власних представників, що сиділи в турецькій Кафі й інших
фортецях, історик приписував основні зовнішньополітичні дії
Кримського ханства. Влада кримських ханів оцінювалася ним як
“тимчасове доручення, тривалість якого залежала від ступеню
благовоління і довіри старшого до свого підручного”502. Базуючись
переважно на турецьких і кримських джерелах й розглядаючи,
здебільшого, внутрішню історію Криму, історик, на жаль, обходив
російсько-кримські відносини, що є певним недоліком його праці503.
496 Веселовский Н.И. Отзыв о диссертации В.Д. Смирнова “История Крымского ханства”. − С. 175–178.
497 Дубровський В. Україна й Крим в історичних взаєминах /Український морський ін-т. –
Женева, 1946. – С. 28.
498Орешкова С.Ф. О сочинениях В.Д. Смирнова “Крымское ханство под верховенством
Оттоманской Порты до начала XVIII века” и “Крымское ханство под верховенством
Оттоманской Порты в XVIII веке” и их новом издании // Смирнов В.Д. Крымское ханство
под верховенством Оттоманской Порты; отв. ред. С.Ф. Орешкова: В 2-х т. − М., 2005. − Т. 1:
Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. − С. 19.
499 Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. − С. 555.
500 Санин Г.А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине ХVII века. –
М., 1987. – 270 с.
501 Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII
века. − С. XXXI.
502 Там само. − С. 306.
503 Хорошкевич А.Л. Русь и Крым конца XV − начала XVI в. в отечественной историографии XVIII −
начала ХХ в. // Древнейшие государства Восточной Европы, 1998: Памяти члена-корреспондента
119
Захищаючи виборчий джерельний підбір В.Д.Смирнова, М.І. Весе-
ловський писав: “Орієнталіст, який задумав розробити історію
Кримського ханства, має, на наше переконання, витягувати все, рішуче
все, що є істотного щодо цього відділу в джерелах східних, тобто джерелах
найважливіших, а саме кримських, яких небагато, і турецьких, яких є
достатня кількість”504. В цілому, слід визнати правомірність оцінок
сучасників В.Д.Смирнова, які його фундаментальні дослідження з історії
Кримського ханства вважали значним науковим досягненням. І сьогодні
не втратив значення багатий фактичний матеріал, зібраний і осмислений
орієнталістом, хоча деякі його висновки не витримали випробування
часом. За ступенем наукового підходу до історії Кримського ханства, за
справедливим зауваженням В.О. Гордлевського, “Смирнов після Хаммера
був перший тюрколог, і не лише, зрозуміло, в Росії, але й на Заході”505.
Наприкінці XIX – на початку XX ст., й у перші роки радянської
влади Василь Дмитрович знов і знов звертався до Криму та його
минулого. Так, він відтворив “Очерк истории Феодосийского
монетного двора”506. Значну частину роботи складає історична
довідка про чеканку монет у Кримському ханстві. Потім учений
зупинився на стані справ за останнього кримського хана Шагін-
Гірея. Дана стаття особливо цікава через уміщені в ній раніше
невідомі архівні матеріали.
Цікаво, що документи для нарису В.Д.Смирнова підбирав Микола
Олександрович Султан Крим-Гірей507, нащадок колишньої правлячої
династії Кримського ханства, який займався вивченням правління
останнього правителя держави. 7 листопада 1891 р. він писав із
Сімферополя: “Високошановний Василю Дмитровичу. Ви такі обтяжені
заняттями, що нарис історії Феодосійського монетного двору, мабуть,
ще не закінчений”, і просив у листі повідомити, що нового вдалося
з’ясувати В.Д.Смирнову про Шагін-Гірея. У свою чергу повідомляв
історикові інформацію, отриману від феодосійських старожилів508.
Важко сказати, наскільки корисними для професора були зібрані
М.О.Султан Крим-Гіреєм “твердження” старожилів, але факт співпраці
двох цікавих людей тієї епохи свідчить про активне спілкування
столичного сходознавця з місцевими краєзнавцями.
РАН Анатолия Петровича Новосельцева; отв. ред. Т.М. Калинина. − М., 2000. − С. 258–259.
504 Веселовский Н.И. Отзыв о диссертации В.Д. Смирнова “История Крымского ханства”. − С. 169.
505 Гордлевский В.А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922). − С. 414.
506 Смирнов В.Д. Таврическая монета: Очерк истории Феодосийского монетного двора //
Горный журнал. – 1892. – Июнь. – С. 1–60.
507 Микола Олександрович Султан Крим-Гірей (1836–1921). В 1870 р. був обраний міським
головою Феодосії, за чотири роки потому – головою земської управи Феодосійського повіту і
предводителем дворянства повіту (обіймав цю посаду протягом 11 років). Призначений
керуючим Єкатеринославською, пізніше – Таврійською казенною палатою. З 1897 р.
протягом десяти років – представник Головнокомандуючого на Кавказі, у зв’язку з чим
переїхав до Тифлісу. Англіканського віросповідання (після 1886 р. перейшов у православ’я).
Одружений на графині П. І. Гендриковій. Член-засновник Таврійської вченої архівної комісії.
508 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 2. – Спр. 50. – Арк. 1–2.
120
Окремою сторінкою творчої біографії ученого стала його служба
в Імператорській Публічній бібліотеці. З 1 січня 1874 р. В.Д. Смирнов
став до служби у Відділенні східних книг як вільнопрацюючий із
виконання обов’язків завідувача відділення. На цих засадах учений
пропрацював у бібліотеці майже 50 років – аж до 1922 р. З 1 вересня
1909 р. він числився позаштатним бібліотекарем509. Відповідаючи в
1915 р. на запит Міністерства народної освіти, директор бібліотеки
пояснив, що В.Д. Смирнов перебуває бібліотекарем “на службі за
вільним наймом <…> як завідувач відділенням виконує обов’язки та
займає посаду бібліотекаря, але ніякими правами державної служби,
які дає посада бібліотекаря, не користується”510. Не будучи штатним
співробітником Публічної бібліотеки, Василь Дмитрович залишив
видатний слід у її історії, зокрема, у формуванні фондів. Він не лише
виконував всю поточну роботу з комплектації фондів східними
виданнями, але й займався їх каталогізацією, видачею книг чита-
чам, відбором дублетів і передачею їх у галузеві відділення, відбором
книг для свого відділу в інших підрозділах (зокрема, в “Росиці”). Саме
з його ім’ям пов’язаний початок планомірного формування й опису
турецьких рукописних фондів511.
Результати такої роботи були оприлюднені В.Д.Смирновим у
виданнях бібліотеки. Ці публікації, що не увійшли до бібліографічних
списків праць ученого, залишившись, відтак, невідомими дослід-
никам минулого краю, уводили до наукового обігу обширний корпус
паперів, що потрапили різного часу на зберігання до головної
бібліотеки Російської імперії. У двох інформативних довідках
В.Д.Смирнов охарактеризував турецькомовні документи, передані в
бібліотеку Федором Петровичем Кьоппеном512: фірмани турецького
султана, ярлики кримських ханів, темесук (свідоцтва), видані муф-
тієм громадам різних сіл, худжети (судові ухвали)513. В.Д.Смирнов
509 Там само. – Оп. 1. – Спр. 207. – Арк. 7, 8; Російська національна бібліотека ім. М.Є.Салтикова-
Щедрина (далі – РНБ). Відділ рукописів (ВР). – Ф. 120. – Оп. 1. – Спр. 1245. – Арк. 1–3.
510 РНБ, архів. – Ф. 1. – Оп. 1 (1917). – Арк. 125.
511 Шилов Л.А. Смирнов Василий Дмитриевич // Сотрудники Российской национальной
библиотеки − деятели науки и культуры: Биографический словарь /РНБ. − С.Пб., 1995. − Т. 1:
Императорская Публичная библиотека, 1795–1917. − С. 463.
512 Кьоппен Федір Петрович (1833–1908) − зоолог-ентомолог, ботанік, географ, бібліограф, член-кореспондент
Академії наук – її Фізико-математичного відділення (біологічні науки) – з 1889 р. Син академіка Петра
Івановича Кьоппена (1793–1864). Після закінчення юридичного факультету Санкт-Петербурзького
університету зі званням кандидата за розрядом камеральных наук (1855) стажувався у Дерптському
університеті, де захистив дисертацію на ступінь магістра сільського господарства (1858). Служив у
Департаменті сільського господарства Міністерства державних маєтностей (1859–1864). Організатор
сільськогосподарської виставки у Сімферополі (1863). З 1865 р. – діловод у Міністерстві народної освіти. У
1870–1872 роках готувався до отримання професорського звання за кордоном. Після повернення до Росії –
бібліотекар, завідувач Відділення іноземних книг із природних науках, математики, медицини та військової
справи Імператорської Публічної бібліотеки.
513 Смирнов В.Д. Собрание документов на турецком языке, касающихся Крымского полуострова,
принесенных в дар Библиотеке ее библиотекарем Ф.П. Кёппеном // Отчет имп. Публичной библиотеки
за 1881 год, представленный г. министру народного просвещения директором Библиотеки, статс-
секретарем Деляновым. − С.Пб., 1883. − С. 45–52; Смирнов В.Д. Собрание документов на турецком
языке, касающихся Крымского полуострова, принесенных Библиотеке в дар ее библиотекарем Ф.П.
121
зазначив, що хоча велика частина документів цих зборів – копії,
проте, вони заслуговують повної довіри, оскільки робилися під
наглядом Петра Івановича Кьоппена. Ці джерела, на думку тюрко-
лога, представляли безпосередній інтерес для вивчення земле-
власницьких прав і юридичних відносин в епоху Кримського ханства
на Південному березі Криму, а також для вивчення кримської
топонімії.
Не менш цікавий огляд перекладів турецьких написів Василь
Дмитрович помістив у “Звіті” бібліотеки за 1887 р.514. У зв’язку зі
знищенням турецьких фортець на півдні України за Берлінським
трактатом (1878), керуючий цими роботами генерал-майор Михайло
Матвійович Борєсков зняв мармурові дошки, що там були, – з
гербами і написами. Вони зберігалися у приміщенні Головного
інженерного управління. За дорученням військового відомства
В.Д. Смирнов зайнявся їх розбором, атрибуцією і перекладом. У
якості винагороди за свою працю він добився передачі семи написів
до Публічної бібліотеки. Згодом переклад та інтерпретацію цих
джерел дослідник оприлюднив.
За завданням керівництва Бібліотеки влітку 1879 р. він знов здійснив
поїздку до Стамбула, де для головної книгозбірні Російської імперії
придбав “невелику колекцію” рукописів турецькою і перською мовами515.
В.Д. Смирнов порушив клопотання про передачу до Публічної
бібліотеки з сімферопольського архіву кази-ескерських книг, що
відбулося в 1905 р. “Звіт” бібліотеки так відобразив цю подію:
“Передане до Бібліотеки за розпорядженням міністра внутрішніх
справ, завдяки освіченому сприянню міністра народної освіти
В.Г. Глазова, збережене у Сімферопольському губернському архіві
зібрання так званих кази-ескерських книг, тобто реєстрові, до яких
вносилися переважно у витягах, а іноді й цілком усі юридичні й
адміністративні справи, котрі належали до компетенції кази-ескерів
(верховних суддів) при дивані (судилищі) колишніх кримських ханів.
Ці рукописи турецькою мовою, числом 121, обіймають період часу
від 1017 (1608 р. після Р.Х.) до 1201 (1786 р. після Р.Х.) року, тобто
до самого приєднання Криму до Росії, і є залишком архіву
Кримського ханства. Ці кази-ескерські книги, в яких містяться
протоколи судових розглядів цивільних і кримінальних справ,
охоронні описи маєтку померлих; духівниці, роздільні акти, межові
акти, урядові розпорядження щодо фінансової частини та гро-
мадському впорядкуванню, кошториси громадських споруд: фор-
Кёппеном, и служащие дополнением к такому же собранию, принесенному в дар в 1881 г. // Отчет
имп. Публичной библиотеки за 1883 год. − С.Пб., 1885. − С. 227–231.
514 Смирнов В.Д. Надписи, бывшие на турецких крепостях, ныне находящиеся в
императорской Публичной библиотеке // Отчет имп. Публичной библиотеки за 1882 год,
представленный г. министру народного просвещения директором Библиотеки тайным
советником Бычковым. − С.Пб., 1884. − Прил. 3. − С. 1–9.
515 Отчет имп. Публичной библиотеки за 1879 год, представленный г. министру народного
просвещения директором Библиотеки, статс-секретарем Деляновым. − С.Пб., 1880. − С. 20–29.
122
тець, мечетей тощо, є надзвичайно важливим матеріалом для
вивчення історичного минулого Кримського ханства й усіляких
сторін побуту його населення. Особливою цінністю в цих книгах є
маса даних про положення та долю наших російських полонених, що
у величезній кількості потрапляли до Криму, котрий слугував у той
час ринком із продажу рабів”516. Зібрання зараз становить окремий
фонд у складі Відділу рукописів Російської національної бібліотеки:
121 одиниця зберігання – зошит (дафтар). Колекція досі ще не була
об’єктом наукового вивчення517.
Інтерес до історії Криму не згасав у Василя Дмитровича й надалі.
Після утворення Таврійської вченої архівної комісії (далі – ТВАК)
В.Д.Смирнов брав участь в її роботі. У “Известиях” Комісії історик
опублікував низку власних наукових студій. Так, у статті “Джамиъу-
т-тэварихь”518 він проінформував наукову громадськість про
тюркомовні рукописи (“Всеобщая история”), що належали раніше
кримському татарину Мурату Біярсланову519. Через майже 25 років у
“Известиях” ТВАК В.Д.Смирнов умістив ще дві свої джерелознавчі
роботи, що характеризують кримськотатарські документи520. Так,
аналізуючи надіслані йому з Сімферополя для перекладу 15 ярликів
кримських ханів, він не лише переклав їх російською, але й
представив у ТВАК їх характеристику у вигляді дослідження
“Крымско-татарськие грамоты”521. Тут В.Д.Смирнов, за словами
А.І.Маркевича, “з’ясовує положення шейхів і хаджі в Кримському
ханстві, а потім звертає увагу на важливість питання про установ-
лення цінності грошових знаків, що були в обігу в Кримському
ханстві, та висказує з цього приводу кілька цінних міркувань”522.
Зазначимо, що багато в чому ініціатором джерелознавчих публікацій
В.Д.Смирнова у сімферопольському науковому виданні був саме
голова ТВАК Арсеній Іванович Маркевич – про це свідчать збережені
уривки листування двох учених, виявлені в особовому архівному
фонді В.Д.Смирнова523.
3 вересня 1916 р. на черговому засіданні ТВАК була прочитана
доповідь В.Д.Смирнова “Татарско-ханские ярлыки из колекции
516 Отчет императорской Публичной библиотеки за 1905 год. − С.Пб., 1912. − С. 38.
517 РНБ ВР. – Ф. 917. – Оп. 1. – Спр. 1–121.
518 Смирнов В.Д. Джамиъу-т-теварихъ // Известия Таврической ученой архивной комиссии
(далі – ИТУАК). – Симферополь, 1889. – № 8. – С. 104–107.
519 Мурат Біярсланов (†1893) − перекладач Таврійського губернського правління, член ТВАК з
1889 р. Відгукнувся на заклик кримських краєзнавців здати на зберігання в архів ТВАК
документи, які знаходилися в дворянських сім’ях – надав тюркський анонімний рукопис (431
аркуш) “Загальної історії”. Займався розбором кадіаскерських книг. На сторінках “Известий”
ТВАК опублікував переклади з коментарями з кадіаскерських записів.
520 Смирнов В.Д. Крымско-ханские грамоты // ИТУАК. – Симферополь, 1913. – № 50. –
С.140–178; Він же. Татарско-татарские ярлыки из коллекции Таврической ученой архивной
комиссии //ИТУАК. – Симферополь, 1918. – № 54. – С. 1–19.
521 Смирнов В. Д. Крымско-татарские грамоты. − С. 140–178.
522 [Протокол заседания ТУАК] 5-го июня 1913 года // ИТУАК. − Симферополь, 1913. − № 50. − С. 295.
523 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 2. – Спр. 29. – Арк. 1–2.
123
ТУАК”, побудована на аналізі восьми таких ярликів. Дослідження
викликало “жвавий інтерес і обмін думками”524.
У 1894 р. на сторінках популярного журналу “Русская старина”
В.Д.Смирнов публікує оригінальне джерело з історії Кримського ханства
70-х років XVIII ст.: записки турецького полоненого Мухамеда
Неджаті525. Історик надав підтвердження достовірності документа,
довів достовірність тексту й історичність особи автора. У цих записках
міститься різноманітна інформація про Крим 1774 р.526
Серед неопублікованих кримознавчих праць В.Д.Смирнова
цінність представляють дослідження “Бытование старых крымско-
татарских имен в настоящее время” й “Описание пяти документов
на турецких языках, принадлежащих Обществу истории и
древностей в Одессе”527.
У грудні 1921 р. Василь Дмитрович закінчив роботу над статтею
“Что таке Тмутаракань?”, яка була опублікована вже після його
смерті528. Історик стверджував, що під Тмутараканню ховалося
уявне місто або князівство. Сама назва – лише дань легендарної
традиції. Для росіян Тмутаракань, на думку автора, – радше окрема,
невідома земля від Керченської протоки до р. Кури.
Після установлення нової влади В.Д.Смирнов займався
складанням збірки перекладів “турецько-османських” казок для
видавництва “Всемирная литература”. Термін “турецький” для
автора був рівнозначний слову “тюркський”, – цим пояснюється саме
таке формулювання назви роботи (а не “турецькі” казки). За життя
вченого ця збірка також не була надрукована. Доля рукопису
невідома. В 1975 р. А.П.Григор’єв видав виявлену в особовому
архівному фонді В.Д.Смирнова чернетку вступу до неї529. В ньому
наголошується, що основне завдання наукового дослідження казки
будь-якого народу полягає у виявленні у фольклорній пам’ятці
“загальнолюдського” і того, що може бути віднесене до “продуктів
власної винахідливості даного народу”. Але В.Д.Смирнов у своєму
дослідженні бачив завдання лише відзначити найголовніші риси та
складові турецьких казок. Позначивши місце дії казок, він детально
охарактеризував дійових осіб, попутно зачіпаючи і методику
перекладу казок. Представлений аналіз пануючих складових
елементів казкових пригод і мотивів поведінки дійових осіб, визна-
чені головні словесно-творчі прийоми, особливості мови. Учений
зупинився на морально-етичних принципах казкових героїв, поло-
524 Протокол заседания ТУАК от 3 сентября 1916 г. //ИТУАК. – Симферополь, 1920. – № 56. – С. 271–272.
525 Смирнов В.Д. Записки Мухаммеда Неджати-эфенди, турецкого пленного в России в 1771–
1775 г. // Русская старина. − 1894. − № 3. − С. 113–134; № 4. − С. 179–208; № 5. − С. 144–168.
526 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 1.
527 ІР НБУ. – Ф. 5. – Оп.1. –Спр. 1586. – Арк.1–2.
528 Смирнов В.Д. Что такое Тмутаракань? // Византийский временник. – Петроград, 1923. –
Т. 23: 1917–1922 годы. – С. 15–73.
529 Смирнов В.Д. Турецко-османские сказки; подг., прим. А. П. Григорьева //
Тюркологический сборник, 1973. − М., 1975. − С. 233–267.
124
женні жінки в казках. Робота закінчується порівнянням турецької
казки з аналогічним жанром інших народів530.
Діяльність В.Д.Смирнова – людини енергійної, обдарованої, запаль-
ного темпераменту й незалежного характеру, гострого на слово
співбесідника531 – не обмежувалася лише навчальною та науково-дослід-
ною роботою в університеті та Публічній бібліотеці. Різного часу він був
гласним міської думи, ревізором початкових шкіл, цензором мусоль-
манської літератури в Санкт-Петербурзькому центральному комітеті,
членом Комісії у справах освіти в мусульманських школах532. У столиці
мали широку популярність наукові доповіді Василя Дмитровича, виголо-
шені ним на засіданнях Східного відділення Російського археологічного
товариства*. Протоколи засідань цієї інституції надають додаткову
інформацію про різносторонню наукову діяльність відомого сходознавця.
Так, на засіданні 7 березня 1886 р. В.Д.Смирнову була доручена
атрибуція 60 монет “генуезько-татарського походження”, представлених
Товариству І.К.Суручаном533. На засіданні 29 квітня В.Д.Смирнов ви-
ступив із “рефератом про двомовні генуезько-татарські монети колекції
І.К.Суручана”, де відкинув висловлені раніше В.В. Григор’євим і
В.Н. Юргевичем “сумніви щодо достовірності двомовних монет”534. Саме
на цьому засіданні був озвучений некролог його вчителя Іллі Мико-
лайовича Березіна535.
Виявлений епістолярій доповнює наші знання про творчість
В.Д. Смирнова, його наукові контакти. Так, збереглися чотири листи
до нього Зарі Абрамовича Фірковича536, написані після закінчення
ним підготовки збірки документів з історії караїмів537. 25 лютого
1889 р. З.А. Фіркович писав:
530 Докладніше див.: Григорьев А.П. Примечания // Тюркологический сборник, 1973. − М.,
1975. − С. 260–263.
531 Gordlewsky W. Wassilij Dmitriewitsch Smirnow (1846–1922) //Mitteilungen zur Osmanischen
Geschichte. − Wien, [1927]. − Bd. 2 (1923–1926). − Р. 325–333.
532 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 2. – Спр. 72. – Арк. 1; Про його роботу в Комиссии з питань освіти в
мусульманских школах див.: Годичный акт имп. Санкт-Петербургского университета 8 февраля
1895 года. − С.Пб., 1895. − С. 50–51; Годичный акт имп. Санкт-Петербургского университета 8
февраля 1896 года. − СПб., 1896. − С. 69; також див.: Материалы для истории Факультета
восточных языков: В 4-х т. − С.Пб., 1906. − Т. 2 (1865–1901 гг.). − С. 79, 89, 140; 1909. − Т. 4:
Бартольд В.В. Обзор деятельности Факультета. − С. 146, 182, 183, 185, 196; Центральний
державний історичний архів міста Санкт-Петербурга. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 7033, 8442, 8481;
Російський державний історичний архів. – Ф. 733. – Оп. 150. – Спр. 316.
* Впродовж багатьох років він виконував обов’язки секретаря цього відділення.
533 Заседание 7 марта 1886 года // ЗВО РАО. − 1886. − Т. 1. – Вып. 2. − С. Х.
534 Заседание 29 апреля 1886 года // ЗВО РАО. − 1886. − Т. 1. – Вып. 2. − С. X–XI.
535 Заседание 19 апреля 1896 года // ЗВО РАО. − 1897. − Т. 10. − С. XV.
536 Заря Абрамович Фіркович (1816–1894) − син Авраама (Абрама) Самуїловича Фірковича
(1786–1874), дослідник історії караїмів. Про нього див.: Караимы. Кн. 2: Караимский
биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.); сост. Б. С. Ельяшевич; Ин–т этнологии
и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. − М., 1993. − С. 194–195. (Материалы к серии
“Народы и культуры”; Вып. 14).
537 Див.: Фиркович З.А. Сборник старинных грамот и узаконений Российской империи
касательно прав и состояния русско-подданных караимов. − С.Пб., 1890. − ХХХ, VI, 223 с.
125
Милостивий государю
Василю Дмитровичу!
Мені, як пам’ятається, небіжчик мій Батько привозив сюди
Трокайські Караїмські грамоти для підтвердження за такими їх
права, але вважаю, що копії з них неодмінно залишені тут в
Урядових установах, але в яких саме, мені здається Вам більш
відомо”538.
4 вересня 1889 р. той самий адресант просив В.Д.Смирнова:
“<…> для мого видання кримськими ханами подарованих пільг, і
нашими російськими монархами подарованих прав, скласти
передмову. Вас учити я не у змозі. Ви знаєте мої хвороби, і
покладаюся на Вас, що Ви зумієте скласти книгу, від якої всі мої
рани заживуть, від якої залежить моє майбуття”539. Про те, що якраз
В.Д. Смирнов займався підготовкою коректури збірки З.А. Фір-
совича, свідчить лист останнього від 11 грудня 1889 р.540.
Караїмська община з вдячністю сприйняла дослідження автори-
тетного ученого. 12 травня 1911 р. у столиці відзначали 40–річчя
службової та громадсько-наукової діяльності В.Д.Смирнова. З цієї
нагоди журнал “Караимская жизнь” відзначав, що ювіляр «із
особливим інтересом займався історією караїмів <…> У вирішенні
спірних питань про наше походження він був захисником теорії
хазарського походження караїмів”541.
З відомим філологом-класиком, археологом, академіком Василем
Васильовичем Латишевим (1855–1921), знавцем кримської епіграфіки,
В.Д.Смирнов обговорював варіанти перекладу двомовних написів
(грецькою і турецькою мовами)542. Василь Дмитрович підтримував наукове
листування також і з директором створеного в 1895 р. у Стамбулі
“Російського археологічного інституту в Константинополі”543 – істориком-
візантиністом, академіком Федором Івановичем Успенським (1845–1928)544.
Листи сходознавця Василя Володимировича Бартольда (1869–1930)545 до
В.Д.Смирнова, що відклалися в його особовому архіві, оповідають про
розробку турецько-татарських джерел співробітниками Азіатського музею.
З проханням про влаштування на роботу в столичний вищий
навчальний заклад до В.Д.Смирнова звертався Серайя Маркович
Шапшал (1873–1961). 8 травня 1909 р. він писав: “<…> З огляду на
вакансію, що з’явилася, штатної посади лектора турецької мови при
Факультеті східних мов, маю честь покірно просити Ваше Превосхо-
538 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 2. – Спр. 57. – Арк. [1–2].
539 Там само. – Арк. [5–6].
540 Там само. – Арк. [7].
541 Не-ориенталист. Юбилей проф. В.Д. Смирнова //Караимская жизнь. − М., 1911. − Кн. 1. − Июнь. − С. 95–96.
542 ПФАРАН. – Ф. 110. – Оп. 2. – Спр. 56. – Арк. 1.
543 О Русском археологическом институте в Константинополе див.: Басаргина Е.Ю. Русский
археологический институт в Константинополе: Очерк истории. − С.Пб., 1999. − 246 с.
544 ПФА РАН. – Ф. 116. – Оп. 2. – Спр. 328. – Арк. 1–2.
545 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 1–2.
126
дительство зробити залежне від Вас представлення факультету про
затвердження мене на зазначеній посаді.
Закінчивший курс наук на Факультеті східних мов Імператорсь-
кого СПб. Університету і що має диплом I ступеню Випробувальної
комісії С.М.Шапшал”546.
Уявлення про В.Д.Смирнова буде неповним без характеристики його
як людини на рівні повсякденного життя. До нас дійшли спогади про
Василя Дмитровича його сучасників. Історик, згодом академік, професор
Санкт-Петербурзького університету Сергій Федорович Платонов (1860–
1933) згадував, що В.Д.Смирнов “за властивостями свого розуму й
характеру не особливо був пристосований до правильного вченого
спілкування. Добродушно грубуватий, великий практик і господар у
приватному житті, він в університеті тримався осібно й, ні з ким не
сварившись, ні з ким і не сходився”547. В.О.Гордлевський згадував про
Василя Дмитровича: “Він був незалежний: матеріальна забезпеченість,
офіційне положення – все давало широкий простір жвавому глузливому
розумові, і незважаючи ні на чини, ні на літа – він сміливо висловлював
про все думки та спостереження, отруйні, влучні; але це не сприяло, щоб
у нього були друзі; він жив на Гулярній вулиці (Петроградська сторона)
усамітнено, як паша у відставці”548.
Разом із тим слід зазначити, що у Василя Дмитровича було ба-
гато шанувальників. До того ж, його колючий характер упродовж
останніх років життя помітно лагіднів. Незважаючи на історичний
фах, він любив російську літературу, особливо творчість О.С.Пуш-
кіна. Не байдужий орієнталіст був і до російського фольклору. В його
особистій картотеці, що збереглася, зазначені вихідні дані всіх
новітніх пісенних збірок початку століття: “Кочегар”, “Коробушка”,
“Могила”, “Мой костер”549. Сам учений у вільний час іноді писав
вірші – сповнені й ніжної теплоти (вірш Людмилі І. А-ой), і гумору
(“Ночь была ароматом полна…”)550. Вельми цікавими є написані
Василем Дмитровичем епіграми.
Упродовж останніх років життя, що збіглися у часі з рево-
люційним часом, В.Д.Смирнов займався, здебільшого, перекладами
для видавництва “Всемирная литература”, а також продовжував
трудитися в університеті. Заповнюючи “Опросный лист для ученого
персонала”, 75–річний історик у полі “скільки годин зайняті роботою
в тиждень” указав цифру “108”551, залишивши собі на решту всього 8
годин у день.
546 Там само. – Оп. 1. – Спр. 207. – Арк. 1.
547 Платонов С.Ф. Из воспоминаний // Известия Таврического общества истории, археологи и
этнографии. – 1927. – Т. 1 (58). – С. 136.
548Гордлевский В.А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922). − С. 408.
549 ПФІС РАН. – Ф. 50. – Оп. 1. – Спр. 8.
550 Там само. – Спр. 212. – Арк. 8–10, 14, 27.
551 Там само. – Спр. 207. – Арк. 8.
127
Роки брали своє. Здоров’я Василя Дмитровича постійно
погіршувалося. В.Д.Смирнов помер 25 травня 1922 р. в Петрограді від
сухої гангрени552. Похований на кладовищі Новодівичого монастиря.
На жаль, обстоюючи свої великодержавні погляди, В.Д.Смирнов
стверджував, що національні культури розвивати немає сенсу.
Малим же народам, на його думку, слід було розвиватися виключно
шляхом злиття їх культури з російською. Невипадково радянські
історики, аналізуючи тюркологічні дослідження В.Д.Смирнова,
відзначали те, що він у деяких своїх працях, безумовно, “йшов
попереду свого часу”, але “йому не вдалося повністю подолати
впливу умонастроїв того суспільного й офіційного середовища, в
якому протікала його діяльність”553. Засуджувати за помилки
неважко. Проте, як зазначив В.О.Гордлевський, – чи “зуміють ті, що
гудили і засуджували, заповісти потомству наукову спадщину рівну
тій, що залишив нам В.Д.Смирнов?”554.
Andriy Nepomnyaschyi
From the history of investigation of South Ukraine at the end of XIX –
at the beginning of XX c.: V.D.Smyrnov
In the article the creative legacy of historian V.D.Smyrnov devoted to South
Ukraine history, in particular to the history of Crimean Khanate, has studied on the
base of wide circle of sources and literature.
КОЗАКОЗНАВЧІ СТУДІЇ
В цьому номері продовжуємо публікацію матеріалів про
відомих істориків Причорноморського регіону та їхні здобутки в
дослідженні історії козацтва.
COSSACKS STUDIES
In this volume we continue the publications of materials on the
famous historians in Nothern Black Sea region and on their
achievements in the field of investigation of Cossackdom history.
УДК 94(477.7):357.1-058.22:929Скальковський“18”
Людмила Новікова
ПРИДУНАЙСЬКИЙ РЕГІОН ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ У ХІХ ст.:
НА ПРИКЛАДІ ДОРОБКУ А.О.СКАЛЬКОВСЬКОГО (1808-1898)
Завдяки використанню регіонального підходу у статті вдалося
визначити спільне підґрунтя, на перший погляд, окремих дослідницьких
проблем і вказати на головні мотиви, які лежали в основі інтересу
552 Руднев Д.Д. Скончавшиеся в течение последних лет //Наука и ее работники. –1922. – № 5. – С. 40.
553 Тверетинова А.С. В.Д. Смирнов – историк Турции: К 125-летию со дня рождения //
Советская тюркология. – 1971. – № 4. – C. 112.
554 Гордлевский В.А. Памяти В.Д. Смирнова (1846–1922). − С. 414.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31077 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0093 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:22:09Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інституту історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Непомнящий, А. 2012-02-22T14:37:24Z 2012-02-22T14:37:24Z 2009 З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов / А. Непомнящий // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 4. — С. 111-127. — укр. XXXX-0093 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31077 94(477.7):929Смирнов“1846/1922” У статті на базі широкого кола джерел і літератури досліджено творчий доробок історика В.Д.Смирнова, присвячений вивченню історії Південної України та, зокрема Кримського ханства. In the article the creative legacy of historian V.D.Smyrnov devoted to South Ukraine history, in particular to the history of Crimean Khanate, has studied on the base of wide circle of sources and literature. uk Інституту історії України НАН України Чорноморська минувшина Статті З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов From the history of investigation of South Ukraine at the end of XIX – at the beginning of XX c.: V.D.Smyrnov Article published earlier |
| spellingShingle | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов Непомнящий, А. Статті |
| title | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов |
| title_alt | From the history of investigation of South Ukraine at the end of XIX – at the beginning of XX c.: V.D.Smyrnov |
| title_full | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов |
| title_fullStr | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов |
| title_full_unstemmed | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов |
| title_short | З історії вивчення Південної України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.: В.Д. Смирнов |
| title_sort | з історії вивчення південної україни наприкінці xix – на початку хх ст.: в.д. смирнов |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31077 |
| work_keys_str_mv | AT nepomnâŝiia zístoríívivčennâpívdennoíukraíninaprikíncíxixnapočatkuhhstvdsmirnov AT nepomnâŝiia fromthehistoryofinvestigationofsouthukraineattheendofxixatthebeginningofxxcvdsmyrnov |