Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації
Автор визначив особливості цивілізаційно-культурного розвитку України під впливом сучасних глобалізаційних процесів. Цей розвиток передбачає активну участь у цивілізаційному діалозі на основі міжкультурної комунікації глобального суспільства. Цивілізаційно-культурний поступ України розглянуто, і в ц...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Чорноморський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31160 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації / С.С. Троян // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 1. — С. 65-69. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31160 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Троян, С.С. 2012-02-24T22:14:36Z 2012-02-24T22:14:36Z 2010 Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації / С.С. Троян // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 1. — С. 65-69. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2079-682Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31160 94(477) Автор визначив особливості цивілізаційно-культурного розвитку України під впливом сучасних глобалізаційних процесів. Цей розвиток передбачає активну участь у цивілізаційному діалозі на основі міжкультурної комунікації глобального суспільства. Цивілізаційно-культурний поступ України розглянуто, і в цьому наукова новизна дослідження, на основі аналізу п’яти визначальних маркерів – цивілізаційного розлому, пострадянського синдрому, культурної ідентичності, лімітрофності, революції. Саме їх вплив визначає особливості та проблемне поле розвитку сучасного українського суспільства та держави у вимірі процесів і явищ глобалізації. Автор определил особенности цивилизационно-культурного развития Украины под влиянием современных глобализационных процессов. Такое развитие предвидит активное участие в цивилизационном диалоге на основании межкультурной коммуникации глобального общества. Цивилизационно-культурное развитие Украины рассмотрено, и в этом научная новизна исследования, на основании анализа пяти определяющих маркеров – цивилизационного разлома, постсоветского синдрома, культурной идентичности, лимитрофности, революции. Именно их влияние определяет особенности и проблемное поле развития современного украинского общества и государства в измерении процессов и явлений глобализации. The author has defined the peculiarities of the Ukraine civilised-cultural development under the modern global processes influence. Such development foresees active participation in the civilised dialogue on the basis of intercultural communication of global society. Civilised-cultural development of Ukraine is considered (and that is a scientific originality of the research) as the analysis of five definitive markers – civilisation break, Post Soviet syndrome, cultural identity, limitrophe, revolution. Their influence defines peculiarities and problematic field of modern Ukrainian society and state development in the scope of globalisation processes and events. uk Інституту історії України НАН України Чорноморський літопис Історія України Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації Цивилизационно-культурные маркеры Украины в глобализационном измерении The Ukraine civilised-cultural markers in the scope of globalisation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації |
| spellingShingle |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації Троян, С.С. Історія України |
| title_short |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації |
| title_full |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації |
| title_fullStr |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації |
| title_full_unstemmed |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації |
| title_sort |
цивілізаційно-культурні маркери україни у вимірі глобалізації |
| author |
Троян, С.С. |
| author_facet |
Троян, С.С. |
| topic |
Історія України |
| topic_facet |
Історія України |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Чорноморський літопис |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Цивилизационно-культурные маркеры Украины в глобализационном измерении The Ukraine civilised-cultural markers in the scope of globalisation |
| description |
Автор визначив особливості цивілізаційно-культурного розвитку України під впливом сучасних глобалізаційних процесів. Цей розвиток передбачає активну участь у цивілізаційному діалозі на основі міжкультурної комунікації глобального суспільства. Цивілізаційно-культурний поступ України розглянуто, і в цьому наукова новизна дослідження, на основі аналізу п’яти визначальних маркерів – цивілізаційного розлому, пострадянського синдрому, культурної ідентичності, лімітрофності, революції. Саме їх вплив визначає особливості та проблемне поле розвитку сучасного українського суспільства та держави у вимірі процесів і явищ глобалізації.
Автор определил особенности цивилизационно-культурного развития Украины под влиянием современных глобализационных процессов. Такое развитие предвидит активное участие в цивилизационном диалоге на основании межкультурной коммуникации глобального общества. Цивилизационно-культурное развитие Украины рассмотрено, и в этом научная новизна исследования, на основании анализа пяти определяющих маркеров – цивилизационного разлома, постсоветского синдрома, культурной идентичности, лимитрофности, революции. Именно их влияние определяет особенности и проблемное поле развития современного украинского общества и государства в измерении процессов и явлений глобализации.
The author has defined the peculiarities of the Ukraine civilised-cultural development under the modern global processes influence. Such development foresees active participation in the civilised dialogue on the basis of intercultural communication of global society. Civilised-cultural development of Ukraine is considered (and that is a scientific originality of the research) as the analysis of five definitive markers – civilisation break, Post Soviet syndrome, cultural identity, limitrophe, revolution. Their influence defines peculiarities and problematic field of modern Ukrainian society and state development in the scope of globalisation processes and events.
|
| issn |
2079-682Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31160 |
| citation_txt |
Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації / С.С. Троян // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 1. — С. 65-69. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT troânss civílízacíinokulʹturnímarkeriukraíniuvimíríglobalízacíí AT troânss civilizacionnokulʹturnyemarkeryukrainyvglobalizacionnomizmerenii AT troânss theukrainecivilisedculturalmarkersinthescopeofglobalisation |
| first_indexed |
2025-11-25T22:40:41Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:40:41Z |
| _version_ |
1850568769693286400 |
| fulltext |
Випуск 1
65
УДК 94(477)
С.С. Троян
ЦИВІЛІЗАЦІЙНО‐КУЛЬТУРНІ МАРКЕРИ УКРАЇНИ
У ВИМІРІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Автор визначив особливості цивілізаційно‐культурного розвитку України під впливом
сучасних глобалізаційних процесів. Цей розвиток передбачає активну участь у
цивілізаційному діалозі на основі міжкультурної комунікації глобального суспільства.
Цивілізаційно‐культурний поступ України розглянуто, і в цьому наукова новизна
дослідження, на основі аналізу п’яти визначальних маркерів – цивілізаційного розлому,
пострадянського синдрому, культурної ідентичності, лімітрофності, революції. Саме їх
вплив визначає особливості та проблемне поле розвитку сучасного українського
суспільства та держави у вимірі процесів і явищ глобалізації.
Ключові слова: цивілізація, глобалізація, культура, Україна, маркер, ідентичність,
лімітрофність, Помаранчева революція.
Автор определил особенности цивилизационно‐культурного развития Украины под
влиянием современных глобализационных процессов. Такое развитие предвидит
активное участие в цивилизационном диалоге на основании межкультурной комму‐
никации глобального общества. Цивилизационно‐культурное развитие Украины
рассмотрено, и в этом научная новизна исследования, на основании анализа пяти
определяющих маркеров – цивилизационного разлома, постсоветского синдрома,
культурной идентичности, лимитрофности, революции. Именно их влияние определяет
особенности и проблемное поле развития современного украинского общества и
государства в измерении процессов и явлений глобализации.
Ключевые слова: цивилизация, глобализация, культура, Украина, маркер, идентич‐
ность, лимитрофность, Помаранчевая революция.
The author has defined the peculiarities of the Ukraine civilised‐cultural development under
the modern global processes influence. Such development foresees active participation in the
civilised dialogue on the basis of intercultural communication of global society. Civilised‐cultural
development of Ukraine is considered (and that is a scientific originality of the research) as the
analysis of five definitive markers – civilisation break, Post Soviet syndrome, cultural identity,
limitrophe, revolution. Their influence defines peculiarities and problematic field of modern
Ukrainian society and state development in the scope of globalisation processes and events.
Key words: civilisation, globalisation, Ukraine culture, marker, identity, limitrophe, Orange
revolution.
Глобалізація в контексті сучасної цивіліза-
ційної еволюції є порівняно новою і найвищою
стадією розвитку давно і добре відомого процесу
інтернаціоналізації (транснаціоналізації) числен-
них аспектів суспільного життя. Перефразовуючи
вислів відомого російського історика М. Болхо-
вітінова про те, що міжнародні відносини з точки
зору возз’єднання Східної та Західної півкуль
розпочалися з епохи відкриття Нового світу і
політики тодішніх великих держав [7], ми можемо
стверджувати про доленосне значення рубежу XV –
XVI ст. у започаткуванні глобалізаційних процесів.
Пройшовши у своєму розвитку низку етапів,
пов’язаних із створенням міжнародної системи
капіталу, колоніалізму, науково-технічних зв’язків,
новітніх комунікаційних технологій і т. д., глоба-
лізація нині відображає об’єктивний процес
активізації взаємопроникнення та взаємозалеж-
ності сучасних соціально-економічних і суспільно-
політичних процесів у світовому масштабі. Вони
не лише долають національні бар’єри, а й
поєднують на перший погляд несхожі та різно-
векторні явища. Глобальний масштаб означає
включення у їх сферу практично всіх країн і
народів. культур і цивілізацій. Тут під циві-
Чорноморський літопис
66
лізацією ми маємо на увазі найвищий рівень
культурної спільності різних суб’єктів: окремих
людей, країн, соціальних груп, народів, націй
тощо. Не є винятком і український сегмент, аналіз
якого в контексті сучасних глобалізаційних
процесів уже давно привертає увагу дослідників.
Водночас віддамо належне науковцям, які на
високому професійно-фаховому рівні прагнуть ос-
мислити цивілізаційний вимір сучасного супереч-
ливого розвитку України на фоні в тому числі
далеко неоднозначних глобалізаційних процесів
[1; 3; 8; 12-13; 19]. Ми пропонуємо, і в цьому
оригінальність дослідження, характеристику циві-
лізаційно-культурного феномену України на
основі п’яти визначальних контекстів (маркерів і
водночас «проблемних зон», за визначенням
А.М. Киридон [6, с. 33]) – цивілізаційного роз-
лому, пострадянського синдрому, культурної іден-
тичності, лімітрофності, революції.
Україна, за визначенням С. Хантінгтона, нале-
жить до так званих «розколотих» цивілізацій
регіонального чи локального рівня (М. Михаль-
ченко [11]). Ми дотримуємося точки зору, що ло-
кальна цивілізація – це окреме самобутнє цивілі-
заційне утворення, неповторний синтез соціокуль-
турних, етнонаціональних, релігійних, технологіч-
них та інших особливостей, притаманних великій
групі людей, об’єднаних спільністю духовних
цінностей, історичних доль і геополітичних
домагань. Водночас, наша держава знаходиться на
перехресті трьох великих і потужних цивіліза-
ційних просторів – західноєвропейського, євра-
зійського, ісламського – і в українському суспіль-
стві очевидні розходження й навіть протистояння
щодо відповідних культурно-цивілізаційних орієн-
тацій. Звідси, належність України до периферійних
зон декількох цивілізацій дозволяє визначити її
приналежність до розколотих цивілізацій.
При цьому вона має необхідний потенціал, щоб
стати єдиною культурно-цивілізаційною системою
у плані цінностей та ідентичності. Але водночас
ситуація невизначеності може залишатися ще
довго і призводити до кризових явищ у
міжцивілізаційних відносинах. У таких країнах, як
наша, великі групи належать до різних цивілізацій
та постійно йде протиборство між ними: кожна
намагається визначити країну як свій політичний
інструмент та зробити свою мову, релігію і
символи державними. Окрім того, сили відштовху-
вання розколюють ці країни на частини та
притягують до цивілізаційних магнітів інших сус-
пільств. Водночас, на нашу думку, наявність ознак
внутрішнього розколу української цивілізації, не
прирікає її на безперспективність. Для України, як
важливої на сьогодні другорядної регіональної
держави, моделі співіснування різних етнічних
груп і цивілізацій, необхідно й оптимально зали-
шитись єдиною, зміцнювати незалежність, мати
тісні стосунки з Росією і водночас розвивати
дружні зв’язки із Заходом.
Загалом спільна історія проживання в Радян-
ському Союзі, а ще ширше – «дружби» з Росією з
часів Переяславської Ради 1654 року – продовжу-
ють накладати серйозний відбиток на перебіг
суспільно-політичного розвитку новітнього ук-
раїнського суспільства. Певна його частина навіть
продовжує ідентифікувати себе з неіснуючою
державою, що відповідним чином позначається як
на ситуації цивілізаційного вибору України, так і
визначення культурної ідентичності представників
нашого суспільства.
Загальновідомо, що частина мешканців Центру,
Півдня і Сходу України вважають себе ближчими
за характером, звичаями і традиціями до жителів
Росії, ніж до західних українців; західні українці –
до поляків, аніж жителів Донбасу; жителі Донбасу
і Криму – до росіян і білорусів порівняно з
жителями Центральної та Західної України. До
того ж слід враховувати, що «регіональні або
локальні ідентичності превалюють над загально-
національною, яка лежить в основі модерних
політичних націй» [5]. Вповні обґрунтованою
уявляється точка зору доктора філософських наук,
завідувача відділу соціальної філософії Інституту
філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ А. Єрмоленка,
що в Україні є західна і східна цивілізаційні
ідентичності [4]. Іншими словами, можна говорити
про наявність хоча й суперечливого, але реально
існуючого моменту ідентифікації українських
суспільних зрізів із західноєвропейською і росій-
ською (у широкому розумінні – контекст пост-
радянського синдрому історичної спільності)
«цивілізаціями». Це відображається на особли-
востях характеру культурної ідентичності.
Відповідний контекст визначається біаспект-
ністю підходу. З одного боку, ми маємо розгля-
дати нашу культурну ідентичність у загально-
цивілізаційному вимірі, а з іншого, – з точки зору
єдності загальноукраїнської культурної ідентич-
ності. Очевидно, що обидва аспекти органічно
взаємопов’язані та нерозривні. Водночас тут
приховані і серйозні колізії нашого розвитку.
Погодимося з точкою зору української дослідниці
Юлії Зерній, яка стверджує: «Стає дедалі
очевиднішим, що дві України – це не економічні
диспропорції, не політичні табори, хоча й вони
теж. Дві України – це дві ідентичності, які мають
до того ж виразну цивілізаційну прив’язку. Перша.
Українська, традиційна, проєвропейська. Друга.
Малоросійська, з імперським (радянським) компо-
нентом, виразно антизахідна, а відтак за багатьма
ознаками – азійська. Маємо визнати, що у багатьох
своїх вимірах ці ідентичності є не комплімен-
тарними, а в окремих проявах – антагоніс-
тичними» [5].
Зауважимо, що феномен цих двох ідентич-
ностей закладений відмінністю розуміння геополі-
тичного вектору розвитку, ціннісних орієнтацій,
структури історичної пам’яті, культурної та
політичної практики, релігійної приналежності їх
носіїв. Тому від балансу двох ідентичностей
Випуск 1
67
залежатиме: а) чи буде Україна демократичною
європейською державою з виразним національним
обличчям, повноправним суб’єктом міжнародної
політики; б) чи наша держава і суспільство
розчиняться у євразійському просторі, де неми-
нуче потраплять до зони тяжіння російського
геополітичного і культурно-цивілізаційного чин-
ника. Отже, в Україні не вирішена до кінця
проблема подолання системної «кризи культурно-
цивілізаційної самоідентичності», яка хоча і
притаманна більшості сучасним державам світу, в
зв’язку із процесами глобалізації, але в нашій
країні відчувається особливо гостро [16, с. 159]. Не
в останню чергу це зумовлено тим, що відсутня
спеціальна, послідовна державна політика в цьому
напрямку.
У такому складному і суперечливому контексті
Україні доводиться здійснювати свій національний
проект. На нашу думку, його успіх може бути
досягнутий на шляху поступового, делікатного,
толерантного, але неухильного утвердження
демократичної національної ідентичності, євро-
пейської за цивілізаційною ознакою.
З огляду на попередні «проблемні зони»
культурно-цивілізаційного виміру України під
кутом сучасних глобалізаційних процесів важливої
ваги набуває проблема її лімітрофного положення
(від латин. limitrophus – прикордонний – назва
держав, які утворилися після Жовтневої революції
1917 року на окраїні колишньої Російської імперії:
Естонія, Литва, Латвія, Фінляндія [14]).
Український філософ, політолог. соціолог
М. Михальченко на основі соціокультурної мето-
дології розробив загальну концепцію трансфор-
мацій і модернізацій суспільств перехідного харак-
теру у світлі діалогу цивілізацій і культур. Фактич-
но її складовою стала концепція транс-формації і
модернізації України останньої чверті XX і по-
чатку XXI століття [9-10] через призму аналізу
особливостей її лімітрофності – проміжного, між-
цивілізаційного простору між західною і російсько-
євразійською цивілізаціями. Зауважимо, що таке
лімітрофне становище неоднозначно оцінюється.
Так, Європа (натовська) вважає східні кордони
України лінією розмежування між Європою і
Росією (Росія з тюркськими анклавами і є окремою
російсько-євразійською цивілізацією). З іншого
боку, Росія вважає західні кордони України лінією
розмежування між НАТО і простором СНД, який
розглядає як зону своїх особливих інтересів [20].
Лімітрофне положення – це проміжне стано-
вище або стан. Якщо народ «лімітроф» не укорі-
нюється в структуру якоїсь регіональної цивілі-
зації, то його самоутвердження у формі незалежної
держави залишається проблематичним, як пробле-
матично створити і свою локальну цивілізацію.
Україна є лімітрофом у трьох вимірах. У гео-
політичному вона опинилася між НАТО і Росією.
В економічному – між країнами з переважно
ринковою економікою Заходу і державно-монопо-
лістичною під контролем нового правлячого класу
економікою Росії. У духовно-моральному – між
тоталітарно-моноідеологічним минулим і багато в
чому невизначеним майбутнім у формі фактично
лише ідеї про правову, демократичну, соціально
орієнтовану державу. Усі три зрізи характе-
ризують прикордонний, перехідний характер
української держави і суспільства.
Звідси як проблемність, так і політична
необхідність віднайти свій шлях розвитку, своє
місце у світі глобальних зрушень із врахуванням
переваг моделі так званої «м’якої модернізації» і
особливостей власної української культурно-
цивілізаційної ідентичності.
Багато надій і сподівань у цьому плані покла-
далося на перспективи і можливості, пов’язані з
Помаранчевою революцією. Можна навіть гово-
рити, що в її результаті в Україні встановилася
хоча й нестійка, але все ж цивілізаційна рівновага,
що зміцнило на певний час позиції нашої держави
у світлі глобалізаційних процесів і викликів.
Науковий (і не тільки, а й політичний, публі-
цистичний, ідеологічний тощо) аналіз контексту
подій на зламі 2004-2005 років в Україні дозволив
дати їм різні – часто діаметрально протилежні –
визначення: «революція», «спонтанний виступ
мас», «антидержавний переворот», «комплекс
політичних технологій»... Ми в погляді на
«український мирний вибух» наближені до точки
зору вітчизняного політолога В. Якушика, який
веде мову про «політичну і духовно-цивілізаційну
революцію» [18]. Інша справа полягає в проблемі
її завершеності. На прикладі Помаранчевої рево-
люції ми маємо справу з незавершеним варіантом.
Понад те, результати президентських виборів 2010
року – перемога лідера Партії регіонів Віктора
Януковича і швидке формування «біло-голубої»
вертикалі влади – зі всією очевидністю засвідчили
не лише про повернення до етапу «реставрації»,
але й про невирішення «кардинальних проблем
модернізації України» [17, с.122].
Водночас важливо відзначити, в тому числі з
точки зору культурно-цивілізаційного та
глобалізаційного вимірів революційних подій в
Україні, що їх доречно і необхідно розглядати як
мінімум у трьох вимірах – «помаранчевому»,
«біло-голубому» та ціннісному або духовно-
цивілізаційному [18].
Перший вимір – помаранчевий – формально
пов’язаний з кольором символіки політичних сил,
які здобули перемогу. У глибшому контекстуаль-
ному розумінні мова йде про визнання майже
всіма учасниками політичного процесу права
сторони-переможниці на встановлення свого
інституційного домінування. Це означає, що
«помаранчеві» отримали можливість офіційно від
імені держави проголошувати свої концепції та
лозунги. У цьому розумінні революція 2004-2005
років була специфічним поєднанням ідей демо-
кратизму, україноцентризму або українофільства,
євроатлантизму. Під помаранчевими прапорами
навіть намітився своєрідний цивілізаційний союз
Чорноморський літопис
68
національної буржуазії з робітничим класом Сходу
та Півдня України.
Другий вимір – біло-голубий – від кольору
символіки Партії регіонів і її союзників – основних
противників «оранжевих» – мав «канонічно право-
славне», «пострадянське», євразійське консерва-
тивне цивілізаційне наповнення. Ця революція
відбувалася переважно на Півдні та Сході України
серед широких неукраїнофільських мас населення,
які усвідомили себе в якості особливого суб’єкта
цивілізаційного процесу в Україні. Змістовно
«біло-голубий революційний порив» знайшов
вираження у боротьбі значної частини поліетніч-
ного українського народу за свої законні політичні
та культурні права, які не здатні забезпечити ні
кучмізм, ні оранжизм, ні будь-який інший рух,
зорієнтований на замовчування докорінних
цивілізаційних проблем українського суспільства
перед обличчям викликів глобалізованого світу.
Третій вимір – духовна, цивілізаційна рево-
люція – «спільна для всього українського народу
революція духу, торжества цінностей плюралізму і
толерантності в душі народу, стратегічна орієн-
тація на єдність у багатоманітності» [18]. Можна
констатувати, що Помаранчева політична револю-
ція була водночас і незавершеною цивілізаційною
революцією. Для такого висновку є кілька підстав:
по-перше, вона намагалася реалізувати задачу
кардинального реконструювання всього постра-
дянського простору на основі зміни загальної
парадигми його розвитку, у тому числі й
культурно-історичної; по-друге, завдяки револю-
ційним подіям у 2004-2005 років цивілізаційна
євроатлантична тенденція досягла відносної пере-
ваги у протистоянні з євразійською тенденцією;
по-третє, внаслідок прямого зіткнення суспільних
сил, які представляли ці дві тенденції і дві
геополітичні орієнтації, був досягнутий якісно
новий духовний стан українського суспільства як
на даний час біцивілізаційного і білінгвістичного.
Загалом у результаті Помаранчевої революції в
українському суспільстві зміцнилися цінності
культурно-цивілізаційного плюралізму. У зв’язку з
цим найважливіше цивілізаційне, геополітичне і
глобальне питання для України після 2004-2005
років сформулював відомий представник україн-
ської діаспори Б. Гаврилишин: «Україна стоїть
перед серйозним вибором, який матиме наслідки і
для всього західного світу. Це вибір між
інтеграцією євроатлантичною і євроазійською» [2].
Порушена проблема залишається особливо актуаль-
ною і після зміни влади на українському політич-
ному Олімпі.
Бурхливий розвиток глобалізаційних процесів і
посилення їх впливу на характер і особливості
цивілізаційної еволюції в сучасному світі слід
розглядати як імператив, вимогу часу. Потужно
зростають транснаціональні переміщення капіта-
лів, послуг і людських ресурсів, технологічна
інтеграція, розгортається інформаційно-комуніка-
ційна революція, пов’язана, насамперед, з Інтер-
нетом. У цьому сенсі для України важливо враху-
вати і використати можливості глобалізації, щоб
не залишитися обабіч світових процесів. Це має
пряме відношення і до контексту сучасного
українського культурно-цивілізаційного виміру,
зокрема у сенсі погляду на Україну як на окрему
геополітичну й історико-культурну реальність у
сучасному глобальному світі. Принаймні для
України обов’язково потрібна національна стра-
тегія адаптації до цих процесів. Вона «повинна
передбачати відновлення власного цивілізаційного
ритму, культурно-етнічної самоідентифікації ук-
раїнського суспільства на підставі творчо усвідом-
леної і модернізованої тисячолітньої національної
культури, збагаченої кращими зразками сучасної
глобальної цивілізації» [15].
Це означає, насамперед, вирішення найважли-
віших модернізаційних проблем українського
суспільства: 1) національно-культурної ідентифі-
кації; 2) структурного цивілізаційного вибору сус-
пільства; 3) відповідності культурно-історичного
тла модернізаційним перетворенням; 4) реалізації
механізму особистісної трансфор-мації; 5) адекват-
ності «реформаторської» свідо-мості [17, с. 122].
Такий розвиток має враховувати активну
участь у культурно-цивілізаційному діалозі на
основі міжкультурної комунікації глобального
суспільства. Водночас він виступає важливим
засобом збереження кращих рис української
ідентичності при активному включенні України в
глобалізаційні процеси.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Бурдяк В.І. Україна в сучасних глобалізаційних процесах: загрози і виклики національній державі / В. Бурдяк // Політична
наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10‐11 травня 2007 року) /
Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. – Львів, ЦПД, 2008. – С. 226‐232.
2. Гаврилишин Б., Вишневський Ю. Украина: выбор цивилизации / Б. Гаврилишин, Ю. Вишневский // Киев Weekly. Украина
и мир за неделю. – 2004. – № 40(131), 29 окт. – 5 нояб.
3. Горський В.С. Україна на порозі планетарної цивілізації / В. Горський // Практична філософія. – 2001. – № 2(3). –
С. 214‐220.
4. Єрмоленко А. Виступ на круглому столі «Цивілізаційні ідентичності в регіонах України: відмінності та проблеми їхнього
подолання» / А.Єрмоленко // Форум націй: газета Конгресу національних громад України. – 2007. – Серпень. – № 8(63).
5. Зерній Ю. Виступ на круглому столі «Цивілізаційні ідентичності в регіонах України: відмінності та проблеми їхнього
подолання»/ Ю. Зерній // Форум націй: газета Конгресу національних громад України. – 2007. – Серпень. – № 8(63).
6. Киридон А.М. Російсько‐грузинський конфлікт 2008 року в причинно‐наслідковому вимірі / А.М. Киридон // Форум:
суспільно‐політичний журнал. – 2008. – № 2(7). – С. 33‐40.
Випуск 1
69
7. Комиссаров Б.Н. Ас отечественной американистики / Б. Комиссаров: [Режим доступу] http://america‐
xix.org.ru/library/komissarov‐bolkhovitinov/printable.html.
8. Коппель О.А. Україна в контексті світових цивілізацій / О.А. Коппель // Актуальні проблеми міжнародних відносин. В 32 ч.
Ч. 1. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2002. – С. 18‐23.
9. Михальченко М. Лімітроф Європи: випадковість чи доля України? / М. Михальченко // Людина і політика. – 2000. – № 3. –
С. 34‐39.
10. Михальченко М. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / М. Михальченко. – К.:
Інститут соціології НАН України, 2001. – 440 с.
11. Михальченко М. Українська регіональна цивілізація / М. Михальченко // Політичний менеджмент : Український науковий
журнал. – 2003. – № 1. – С. 19‐28.
12. Новакова О.В. Модернізація українського суспільства у контексті глобальних загальноцивілізаційних змін / О.В. Новакова
// Грані. – 2001. – № 3(17). – С. 37‐44.
13. Павленко Ю.В. Україна в системі глобальної цивілізації / Ю.В. Павленко // Практична філософія. – 2001. – № 2. –
С. 224‐236.
14. Словопедия: Толковый словарь Ушакова: [Режим доступу] http://www.slovopedia.com /3/203/796954.htm
15. Тітарчук В. Український чинник у творенні світової цивілізації / В. Тітарчук // Віче. – 2008: [Режим доступу]
http://www.viche.info/archive/2008/24/
16. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2004 / За ред. А.С. Гальчинського. – К.: НІСД, 2004. – 344 с.
17. Шайгородський Ю.Ж. Політичні реалії і міфи «перехідного періоду» в Україні / Ю.Ж. Шайгородський // Грані. – 2009. – №
5(67). – С. 118‐123.
18. Якушик В.М. Политические и цивилизационные аспекты украинской революции / В.М. Якушик: [Режим доступу]
http://www.3dway.org/node/6052
19. Ямко Н.М. Україна в Європейській цивілізації / Н.М. Ямко // Філософія, соціологія, політологія: Зб. наук. пр. – Х., 1998. –
Вип. 2. – С. 56‐62.
20. Trojan S. Ogólnoeuropejski kontekst samoidentyfikacji procesów integracyjnych na przestszeni postradzieckiej / S. Trojan //
Przeszłość, teraźniejszość i przyszłość integracji europejskiej / Pod red. M. Klimeckiego, H. Szczechowicz. – Włocławek: PWSZ,
2008. – S. 105‐110.
РЕЦЕНЗЕНТИ: д.і.н., професор Г.В. Боряк; д.і.н., професор Ю.В. Котляр
© С.С. Троян, 2010 Стаття надійшла до редакції 25.03.2010
|