Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності
Розглянуто зміст нормативних документів та теоретичних положень, запропонованих Московським археологічним товариством (1864-1922) для здійснення роботи щодо вивчення й збереження культурної спадщини на теренах Російської імперії. Підкреслено, що вони відповідали досягненням пам’яткознавства останньо...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | Чорноморський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31188 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності / С.В. Гаврилюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 101-105. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31188 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-311882025-02-23T17:25:40Z Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності Moscow Archaeological Society contribution into the legal and theoretical methodological fundamentals of the artefacts studies Гаврилюк, С.В. Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Розглянуто зміст нормативних документів та теоретичних положень, запропонованих Московським археологічним товариством (1864-1922) для здійснення роботи щодо вивчення й збереження культурної спадщини на теренах Російської імперії. Підкреслено, що вони відповідали досягненням пам’яткознавства останньої третини ХІХ – початку ХХ століть, а в ряді випадків не втратили свого значення й сьогодні. Рассмотрено содержание нормативных документов и теоретических положений, предложенных Московским археологическим обществом (1864-1922) для осуществления работы относительно изучения и сохранения культурного наследия на территории Российской империи. Подчеркнуто, что они отвечали достижением памятниковедения последней трети ХІХ – начала ХХ веков, а в ряде случаев не потеряли своего значения и сегодня. The article deals with the content analysis of the legislative documents and theoretical fundamentals introduced by Moscow Archeological Society (1864-1922) in order to perform the work connected with the investigation and preservation of the cultural heritage on the territory of the Russian Empire. It was found out that the taken measures met the achievements of the artifacts studies of the last third of the XIX century and the beginning of the XX century and, moreover, in many cases had not lost their importance and validity up till now. 2010 Article Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності / С.В. Гаврилюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 101-105. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2079-682Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31188 904 : 7 (1=477. 82 + 438. 41) «18/19» uk Чорноморський літопис application/pdf Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні |
| spellingShingle |
Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Гаврилюк, С.В. Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності Чорноморський літопис |
| description |
Розглянуто зміст нормативних документів та теоретичних положень, запропонованих Московським археологічним товариством (1864-1922) для здійснення роботи щодо вивчення й збереження культурної спадщини на теренах Російської імперії. Підкреслено, що вони відповідали досягненням пам’яткознавства останньої третини ХІХ – початку ХХ століть, а в ряді випадків не втратили свого значення й сьогодні. |
| format |
Article |
| author |
Гаврилюк, С.В. |
| author_facet |
Гаврилюк, С.В. |
| author_sort |
Гаврилюк, С.В. |
| title |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| title_short |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| title_full |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| title_fullStr |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| title_full_unstemmed |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| title_sort |
внесок московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31188 |
| citation_txt |
Внесок Московського археологічного товариства у правові та теоретико-методологічні засади пам'яткознавчої діяльності / С.В. Гаврилюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 101-105. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Чорноморський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilûksv vnesokmoskovsʹkogoarheologíčnogotovaristvaupravovítateoretikometodologíčnízasadipamâtkoznavčoídíâlʹností AT gavrilûksv moscowarchaeologicalsocietycontributionintothelegalandtheoreticalmethodologicalfundamentalsoftheartefactsstudies |
| first_indexed |
2025-11-24T03:18:07Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:18:07Z |
| _version_ |
1849640130878373888 |
| fulltext |
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
101
УДК 904 : 7 (1=477. 82 + 438. 41) «18/19»
С. В. Гаврилюк
ВНЕСОК МОСКОВСЬКОГО
АРХЕОЛОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА
У ПРАВОВІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ
ПАМ’ЯТКОЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Розглянуто зміст нормативних документів та теоретичних положень, запро-
понованих Московським археологічним товариством (1864-1922) для здійснення
роботи щодо вивчення й збереження культурної спадщини на теренах Російської
імперії. Підкреслено, що вони відповідали досягненням пам’яткознавства
останньої третини ХІХ – початку ХХ століть, а в ряді випадків не втратили
свого значення й сьогодні.
Ключові слова: пам’яткознавство, Московське археологічне товариство, за-
конопроект, пам’ятка, класифікація.
Рассмотрено содержание нормативных документов и теоретических поло-
жений, предложенных Московским археологическим обществом (1864-1922) для
осуществления работы относительно изучения и сохранения культурного на-
следия на территории Российской империи. Подчеркнуто, что они отвечали
достижением памятниковедения последней трети ХІХ – начала ХХ веков, а в ря-
де случаев не потеряли своего значения и сегодня.
Ключевые слова: памятниковедение, Московское археологическое общество,
законопроект, достопримечательность, классификация.
The article deals with the content analysis of the legislative documents and theoretical
fundamentals introduced by Moscow Archeological Society (1864-1922) in order to per-
form the work connected with the investigation and preservation of the cultural heritage
on the territory of the Russian Empire. It was found out that the taken measures met the
achievements of the artifacts studies of the last third of the XIX century and the beginning
of the XX century and, moreover, in many cases had not lost their importance and validity
up till now.
Key words: artifacts studies, Moscow Archeological Society, draft legislation, artifact,
classification.
Проведення діяльності з пошуку, вивчення та
охорони національної культурної спадщини
передбачає залучення різностороннього й багатого
досвіду, накопиченого науковими інституціями
минулого, багатьма поколіннями дослідників й
шанувальників старовини. У цьому контексті
заслуговує на увагу пам’яткознавча робота, що її
здійснювало на території Російської імперії, в тому
числі й на підвладних їй українських землях, Мос-
ковське археологічне товариство (1864-1922). За-
сноване з ініціативи відомого громадського й куль-
турного діяча О. Уварова, головні свої завдання воно
вбачало у впорядкуванні системи виявлення, вивчення
і збереження історичних пам’яток, організації їх охо-
рони на загальнодержавному рівні. Водночас Това-
риство увійшло в історію і як потужна інституція у
справі розробки правових та теоретичних засад
пам’яткознавчої діяльності. Однак, на відміну від
пошуку, дослідження та збереження пам’яток ста-
ровини [11; 5; 2], цей аспект роботи Товариства ще
не знайшов у науковій літературі належного
висвітлення [3]. Тому, враховуючи роль Московського
археологічного товариства у пам’яткознавчій роботі,
виходячи із ступеня розробки проблеми, спираючись
на певне коло опублікованих та архівних джерел, у
статті ставиться мета проаналізувати його внесок у
розробку правових та теоретико-методологічних ос-
нов пам’яткознавчої діяльності.
Уперше власні пропозиції щодо охорони ста-
рожитностей Товариство виклало в оприлюднено-
му 21 березня 1869 року «Проекті положення про
охорону давніх пам’яток» [6, с. 136–139]. У ньому
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
102
наголошувалося, що перед тим як прийняти ефек-
тивне рішення щодо охорони пам’яток, необхідно
спочатку виявити і взяти на облік усі старожитно-
сті, які потребують охорони, а потім відшукати за-
соби для їх збереження. При складанні списків
пам’яток пропонувалося розділити їх за розряда-
ми: 1) пам’ятки архітектури (кам’яні і дерев’яні
споруди, вали, городища, кургани тощо); 2) писе-
мні пам’ятки (рукописи і стародруки); 3) пам’ятки
малярства (ікони, фрески тощо); 4) пам’ятки ліпле-
ння, різьблення, вироби із золота, срібла, міді, залі-
за. Згідно з проектом, найневідкладніших заходів
охорони потребували архітектурні й малярські
пам’ятки, тому що вони є найбільш незахищени-
ми. Складаючи списки пам’яток, передбачалося
давати про них коротку історичну довідку, вказу-
вати, на чиїй землі або у підпорядкуванні якого
відомства вони знаходяться, чи потребують ре-
монту і т. ін.
Для успішного складання списків пам’яток
проект передбачав утворити п’ять археологічних
округ: Московську, Петербурзьку, Київську, Ка-
занську та Одеську. При потребі їх кількість могла
зростати . Підготовлені списки мала розглядати
Особлива комісія з числа депутатів від археоло-
гічних округ, Академії наук, університетів і ду-
ховних академій, чиновників Міністерства внут-
рішніх справ та інших установ. Після цього скла-
дався один загальний список, у якому всі пам’ятки
старовини розподілялися на два розряди. У пер-
ший з них вносилися найбільш вагомі для історії і
культури старожитності, котрі заборонялося пере-
будовувати чи видозмінювати без дозволу царя.
До другого розряду входили пам’ятки, які дозво-
лялося ремонтувати з дозволу Міністерства внут-
рішніх справ чи Синоду (залежно від підпо-
рядкування) при обов’язковому погодженні з
археологічним товариством, що діяло на території
даної округи. На другому етапі планувалося скласти
списки пам’яток писемності, ліплення, різьблення то-
що, котрі потребували відповідного збереження та
охорони.
На місцеві археологічні товариства проект по-
кладав обов’язки виявлення і дослідження історії
місцевих пам’яток старовини, вчасного подання
довідок про них для внесення у загальні списки.
Археологічні товариства повинні були також на-
глядати за збереженням пам’яток у своїй окрузі,
для чого в кожній губернії пропонувалося призна-
чити відповідальних за цю справу. Охоронці
повинні обиратися з осіб, відомих знаннями і лю-
бов’ю до старовини. Їхня праця мала прирівнюва-
тися до державної служби і відповідно оплачуватись.
Пропозиції Московського археологічного товари-
ства були винесені його засновником і головою
О. Уваровим на обговорення першого археологічного
з’їзду, що відбувся у Москві в 1869 році. Підтри-
мавши їх, з’ їзд прийняв рішення підготувати на
основі положень, запропонованих О. Уваровим,
проект «Про заходи до збереження пам’яток ста-
ровини». Розроблений провідними науковцями –
учасниками першого археологічного з’їзду – проект
було схвалено у 1871 році на другому археологічному
з’їзді у Петербурзі [6, с. 140–141]. Документ викли-
кав широкий резонанс у російському суспільстві і
підтримку його передових кіл, зацікавлених у
прийнятті справді дієвих заходах щодо охорони
історичних пам’яток. Передбачалося, що після ос-
таточного затвердження на третьому археологічному
з’ їзді проект удасться подати на розгляд вищим
владним структурам імперії і надати йому силу за-
кону. Однак через протидію консервативних кіл,
які маніпулювали непорушним правом приватної
власності, обговорення проекту затягнулося більш
ніж на чотири десятиліття і він так і не вступив у
дію як законодавчий акт.
На межі ХІХ – ХХ століть Товариство ста-
ло ініціатором низки інших правових пам’ятко-
охоронних документів демократичного харак-
теру. З них, насамперед, слід виділити «Правила
Комісії для збереження давніх пам’яток при
Московському археологічному товаристві» від
23 квітня 1890 року [6, с. 174–176]. Головна мета
комісії полягала в постійному нагляді на тери-
торії Московського навчального округу за ста-
ном збереження архітектурних історичних
пам’яток, недопущенні їх руйнації, турботі про
їх відновлення згідно з існуючими тоді па-
м’яткоохоронними та будівельними норматив-
ними документами. Комісія розглядала проекти
прибудов до старовинних споруд, вирішувала пи-
тання про відновлення чи зруйнування будівель або
їх частин, опікувалася реставрацією окремих з них.
До складу комісії входили історики, мистецтво-
знавці, архітектори, художники. Її рішення базу-
валися на матеріалах, отриманих з церков-
них та світських відомств або зібраних са-
мими членами комісії шляхом спеціальних
оглядів конкретних пам’яток.
До правових документів Товариства нале-
жать відгук на основні положення, вироблені
Комісією з перегляду законодавства про охорону
історичних пам’яток (16 січня 1906 року) [6,
с. 204–209], «Проект правил про охорону
пам’яток старовини» (31 січня 1909 року) [6, с.
224–225], «Проект закону про охорону давніх
пам’яток в Росії» (1911 рік) [7] тощо. Активно
Товариство відгукнулося (28 січня 1912 року) й
на урядовий законопроект «Положення про охо-
рону старожитностей», що з’явився на почат-
ку 1909 року [6, с. 309–314]. Вказавши на його
актуальність і низку позитивних сторін, Товари-
ство одночасно висловили на його адресу чимало
серйозних критичних зауважень. Вони стосували-
ся слабкості теоретичної бази проекту,
відірваності від життя й низької практичної
придатності багатьох його положень, зосеред-
ження усіх без винятку пам’яток церковної
старовини, в тому числі архітектурних, у руках
церкви, а не держави, надзвичайного обмеження
обов’язків і прав місцевих органів, повного
ігнорування в пам’ятко-охоронній роботі громадсь-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
103
ких наукових осередків, мізерних розмірів
фінансування пам’яткоохоронних структур і т. ін.
Підсумовуючи власні зауваження з приводу внесено-
го у Державну думу «Положення про охорону ста-
рожитностей», Товариство зазначило, що коли
«законопроект стане законом, то він не тільки не
покращить справи охорони пам’яток Росії, але в
нинішньому своєму вигляді цю справу погіршить»
[6, с. 314].
Після власної появи Товариство активно долу-
чилося й до розробки теоретико-методологічних
засадпам’яткоохоронної роботи. На той час диску-
сійним у цій галузі було питання про те, що слід
рахувати пам’яткою старовини. Вже під час робо-
ти першого (1869 рік) і другого (1871 рік) археоло-
гічних з’ їздів О. Уваров, ставлячи питання про не-
обхідність виявлення, вивчення та збереження різ-
ного роду історичних реліквій, висловлював своє
бачення, що варто вважати старожитністю (істо-
ричною пам’яткою). У це поняття він то вкладав
«усі пам’ятки, якого б не було роду, що залишили-
ся від давнього життя народів, усякі «старожи-
тності», як вони іноді називаються» [1, с. 11], то
відзначав, що «…пам’яткою варто визнати тіль-
ки той залишок речовий, тільки ту письмову звіс-
тку або усне повідомлення, які пояснюють нам
культурний стан давнього побуту якого-небудь
народу певної епохи» [1, с. 9]. Учений підкреслював,
що значущість кожного залишку давнини залежить
від певних умов, до яких належать: а) відомість, у
якому місці знайдено чи зроблено пам’ятку; б) за яких
обставин і умов її виявлено; в) якій епосі належить;
г) яке її походження (до минулого якого народу вона
відноситься). Голова Московського археологічного
товариства зауважував: «При достовірності цих
чотирьох головних умов найнезначніший, очевид-
но, залишок старовини може слугувати нам важ-
ливим джерелом для археології... Нарешті, точне
знання цих же чотирьох умов дає нам переконання
про незаперечну оригінальність пам’ятки, що ви-
вчається, яке становить найдорожчу цінність
для розвитку всякої науки» [1, с. 9].
Спроби пояснити термін «старожитність» три-
вали і під час роботи третього загальноросійського
археологічного з’ їзду, що проходив у 1874 році.
На ньому О. Уваров остаточно відкинув це понят-
тя як застаріле, вважаючи його пережитком того
періоду, коли до археології зараховували тільки
твори мистецтва, а все, що до таких не відносило-
ся, іменували «старожитностями». Замість нього
О. Уваров вважав доцільним використовувати для
всіх без винятку предметів старовини термін «ар-
хеологічна пам’ятка» (в розумінні пам’ятка дав-
нини, і не обов’язково викопна) [10, с. 22]. У кож-
ній такій пам’ятці він виділяв дві сторони: архео-
логічну та художню. Перша вказувала на значення
конкретної пам’ятки в той період, до якого вона
належала, а також визначала можливість викорис-
тання пам’ятки для реконструкції побуту старода-
внього суспільства. Друга сторона характеризува-
ла мистецьку цінність пам’ятки. Крім цього, з ар-
хеологічного погляду О. Уваров виділив ще дві
характеристики пам’ятки – її загальну та особисту
риси. Голова Московського археологічного това-
риства підкреслював, що загальна риса залежить
від загального характеру епохи, в яку була створе-
на пам’ятка. Особиста ж риса, на думку
О. Уварова, відбивала у пам’ятці або її виробника,
або когось, хто залишив помітний вплив на її долі,
причому яскравість особистого плану в міру дав-
ності пам’ятки послаблювалася.
На підставі власного бачення терміну «пам’ятка»
О. Уваров дотримувався думки, що історія та археоло-
гія є галузями однієї і тієї ж науки побутописання на-
родів. «Вони обидві однаково прагнуть до роз’яснення
побуту народів, але досягають цієї мети іншими шля-
хами і дослідженням інших подробиць. Обидві науки
себе взаємно доповнюють, хоча і додають різні
методи при дослідженні своїх джерел, і внаслідок
таких різних методів приходять до висновків зо-
всім різнорідних» [10, с.31]. Іншими словами, істот-
не розходження між історією й археологією, на дум-
ку О. Уварова, становив не предмет дослідження, а
його метод [3, с. 228].
Виходячи з такої інтерпретації терміну «пам’ятка»
і місця археології серед інших гуманітарних наук,
О. Уваров визначав, що завдання археології полягає у
вивченні давнього побуту народів на основі всіх вияв-
лених пам’яток, які залишилися у спадок від кожного
з них [10, с. 21]. Точка зору О. Уварова закликала
до проведення активного археологічного пошуку,
обліку й опрацювання всіх віднайдених матеріалів,
ширшого їх використання для вивчення побуту
давніх суспільств. Питання про суть терміну «ста-
рожитність» у контексті розробки і здійснення за-
ходів щодо охорони пам’яток старовини порушу-
валося і на наступних загальноросійських археоло-
гічних з’ їздах. Але який точно зміст необхідно
вкладати в це поняття, за якими критеріями здійс-
нювати відбір реліквій, що потребували охорони,
на це та низку інших важливих питань вітчизняно-
го пам’яткознавства одностайної відповіді учасни-
ки з’ їздів так і не дали.
Своєрідну точку зору продемонструвало Мос-
ковське археологічне товариство при визначенні
віку, за яким конкретний предмет міг вважатися
пам’яткою. У згаданих вище «Правилах Комісії
для збереження давніх пам’яток при Московсько-
му археологічному товаристві» говорилося, що іс-
торичними пам’ятками вважаються всі предмети
старовини походженням до ХІХ століття [6,
с. 174]. У відгуку Товариства від 16 січня 1906 ро-
ку на «Основні положення», вироблені Комісією з
перегляду законодавства про охорону історичних
пам’яток, пропонувався новий часовий критерій:
«Імператорське московське археологічне товари-
ство припускало б... встановити ...що пам’ятка
підлягає збереженню вже після виповнення 100
років» [6, с. 205]. А в 1911 році у власному «Прое-
кті закону про охорону давніх пам’яток в Росії»
товариство записало: «Ст. 1-а. Підлягають збе-
реженню й охороні пам’ятки старовини, з доіс-
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
104
торичних часів до половини ХIХ ст., російського
народу і народів, як тих, що проживали на росій-
ській землі, так і тих, що входять нині до складу
Російської імперії, і предмети старовини інозем-
ного походження» [6, с. 289].
Товариство розробляло положення й про типи
(розряди) пам’яток. У 1869 році з’являється скла-
дена ним класифікація, що мала наступний вигляд:
«1. Пам’ятки архітектури; сюди належать будівлі як
кам’яні, так і дерев’яні, та всі штучні насипи, як-от:
вали, городища і кургани. 2. Пам’ятки писемності,
тобто рукописи і стародруковані книги. 3. Пам’ятки
малярства: ікони, стінописи й ін. 4. Пам’ятки
ліплення, різьблення і вироби з золота, срібла, міді й
заліза» [6, с. 136]. Вже після появи такої класифікації
з’явилися пропозиції про розширення кола типів
пам’яток. Так, О. Уваров до вищеперерахованих груп
пропонував уключити матеріали усної народної
творчості, вироби з тканини, давній одяг і т. ін.
[8, л. 3]. Його думка знайшла підтримку на друго-
му загальноросійському археологічному з’ їзді і
була представлена у проекті положення про охо-
рону пам’яток старовини, схваленому 12 грудня
1871 року. Тут, між іншим, було записано: «1) Усі
пам’ятки старовини, що дійшли до нас, з метою охо-
рони їх від руйнування чи невідповідних виправлень,
оприлюднюються за допомогою складання їх списків.
2) Усі пам’ятки розділяються на такі головні розря-
ди: а) пам’ятки зодчества; б) пам’ятки малярства:
ікони, стінописи й ін., мозаїки; в) пам’ятки ліплення і
різьблення; г) вироби з металу, кості і дерева;
д) тканини, давній одяг й ін.» [6, с. 140].
У 1911 році у «Проекті закону про охорону да-
вніх пам’яток в Росії» Товариство запропонувало
нову схему поділу пам’яток на типи (розряди).
Стаття 2-а проекту говорила: «Пам’ятки старови-
ни підрозділяються на 5 розрядів: а) зодчество,
під яким розуміються збережені повністю або ча-
стково будівлі і споруди з різних матеріалів, у то-
му числі штучні насипи: вали, городища, кургани і
т.п., монументи на честь різних осіб та історич-
них подій і т.п.; б) живопис, до якого належать
ікони, стінопис, картини, малюнки, мініатюри,
декорації й інші подібні предмети; в) ліплення, з
віднесенням до цього розряду творів скульптури –
статуй, барельєфів, горельєфів і т.п. з різних ма-
теріалів; г) прикладне мистецтво, куди зарахо-
вуються вироби з золота, срібла, міді, заліза, ка-
меню, дерева, порцеляни й інших матеріалів,
зброя, усякого роду прикраси, предмети церковно-
го, військового і домашнього побуту, тканини,
одяг, монети і т.д.; д) писемність і друк, що
складаються з рукописів, стовпців, актів, гравюр,
книг з гравюрами і надрукованих у давнину різного
роду видань і т. п.» [6, с. 289].
Проект Товариства 1911 року був відповіддю
на «Положення про охорону старожитностей»,
розроблене Міністерством внутрішніх справ і в
тому ж році внесене на обговорення до Державної
думи. Воно викликало справедливі нарікання з бо-
ку громадськості, зокрема Московського археоло-
гічного товариства. Автори критичних зауважень
відзначали, що в урядовому документі «не перед-
бачається охорона... пам’яток, пов’язаних з чудо-
вими історичними подіями» [6, с. 314]. Такий не-
долік при визначенні типів (розрядів) пам’яток
важко віднести до недогляду суто наукового хара-
ктеру. Дослідники історії пам’яткознавства Росії
ХІХ – початку ХХ століть відзначають, що швид-
ше за все це був принцип, який відбивав суспіль-
но-політичний курс Державної думи. Царизм і
дворянство виставляли на показ і охороняли свої
палаци й родовитість. Однак вони не бажали уві-
ковічнювати пам’ять про місця, пов’язані з яскра-
вими прикладами всенародного героїзму і само-
пожертви, з виступами проти самодержавства, дія-
льністю таємних товариств та іншими антиурядо-
вими подіями багатовікової історії Росії. Виділен-
ню таких пам’яток як особливого виду культурної
спадщини в дореволюційній Росії не сприяли й
положення офіційної науки про історичний процес
як час перебування при владі тих чи інших само-
державних осіб. Пам’ятки, що суперечили цим по-
ложенням, природно не підпадали під сферу дії
російського законодавства, в основі якого лежала
охорона приватної власності. Адже навіть настіль-
ки шановані національні святині російського на-
роду як місце Бородінської битви і Куликове поле,
перебували на початку ХХ століття у власності
поміщиків. Виділення територій для встановлення
тут пам’ятних знаків наштовхнулося на затятий
опір землевласників та потребувало значних адмі-
ністративних зусиль і коштів. Ще жорсткішу пози-
цію займали особи, власністю яких були будівлі-
пам’ятки [4, с. 102–103]. Оголошення такого об’єкта
пам’яткою у кожному конкретному випадку потребу-
вало видання в Росії відповідного законодавчого акту,
що на практиці не завжди було можливим.
Важливим компонентом діяльності Московсь-
кого археологічного товариства у справі розробки
поняття «історична пам’ятка» виступав і такий
критерій, як значущість предмета старовини. На
відміну від розбіжностей, якими супроводжувала-
ся розробка інших критеріїв, у цьому разі Товари-
ство разом з державними органами та іншими нау-
ково-громадськими товариствами дійшло загалом
до єдиної думки. Згідно з міркуваннями Товарист-
ва, усі речі, зараховані до категорії історичних
пам’яток, поділялися на пам’ятки державного зна-
чення, пам’ятки місцевого значення та пам’ятки,
які не становлять особливої цінності. Ці погляди
знайшли відбиття у запропонованому ним «Проекті
правил про охорону пам’яток старовини» (1909 рік).
Вищенаведена класифікація пам’яток за зна-
чущістю викликала критичні зауваження з боку
багатьох діячів культурно-мистецького життя Ро-
сії, зокрема тих, хто брав безпосередню участь у
пам’яткоохоронній діяльності. Негативно постави-
вся до ідеї поділу старожитностей на першорядні і
другорядні Петро Покришкін (1870-1922) – член
Імператорської археологічної комісії, академік Пе-
тербурзької академії мистецтв, учасник обстежен-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
105
ня та реставрації архітектурних пам’яток на етніч-
них українських землях, у тому числі Волині й
Холмщині. Право такого критичного погляду на
запропоновану класифікацію вченому надавав на-
громаджений ним величезний практичний досвід у
галузі дослідження і збереження архітектурних
старожитностей. П. Покришкін вважав, що «такий
поділ може спричинити загибель найважливіших
для історії російського мистецтва пам’яток, які
здаються другорядними. Ніхто не має морально
історичного права безповоротно вирішувати долі
пам’яток визнанням деяких з них, «що мають міс-
цеве значення», другорядними, які не заслуговують
на державну опіку. Необхідно до останньої мож-
ливості захищати всі пам’ятки старовини, не під-
водячи їх під ранжир, але розмірковуючи про кож-
ну з них окремо. В Росії доволі багато місця для
того, щоб Стара Русь залишилася поруч з Но-
вою недоторканою» [9, л. 8].
Підсумовуючи зусилля Московського археоло-
гічного товариства щодо розробки за півстолітній
період концептуальних підходів до визначення
змісту поняття «історична пам’ятка», можна зро-
бити такі висновки. У цій сфері внаслідок відсут-
ності належного досвіду та наявності політико-
ідеологічних підходів спостерігалося розмаїття
трактувань терміна «історична пам’ятка» та по-
нять, пов’язаних з ним. Не до кінця узгодженим
виявився і зміст головних критеріїв – міри давни-
ни, типів (розрядів) і значущості, згідно з якими
археологічна знахідка, мистецький витвір чи архі-
тектурна споруда мали належати до пам’яток ста-
ровини. З-поміж цих критеріїв найгірше ситуація
складалася з визначенням міри давнини, який би
давав підстави зараховувати предмети до історич-
них пам’яток. Відсутність одностайності у
визначенні змісту терміна «історична пам’ятка»
негативно впливала на розгортання пам’ятко-
знавчої і пам’яткоохоронної роботи протягом
останньої третини ХІХ – початку ХХ століть. Ра-
зом з тим у цій сфері простежується розуміння
Московським археологічним товариством того, що
пам’ятка є предметом давнини, належить до пер-
шоджерел і відіграє вагому роль у вивченні
матеріального і духовного життя людського
суспільства. Проте до числа таких першоджерел,
що потребували збереження й охорони, Товарист-
во відносило лише найважливіші предмети, які
допомагали розкриттю істотних історичних явищ,
а також мали, на його думку, меморіальну цінність
і неминуще художнє значення як зразки високих
досягнень людської культури.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Ардашев Н. Н. Граф А. С. Уваров как теоретик археологии. Речь, произнесенная в заседании Императорского
московского археологического общества 29 декабря 1909 года, посвященном памяти графа, по случаю истекше-
го 25-летия со дня его кончины / Н. Н. Ардашев. – М. : Б. и., 1911. – С. 10–12.
2. Гаврилюк С. В. Історичне пам’яткознавство Волині, Холмщини і Підляшшя (ХІХ – початок ХХ ст.) : Монографія. 2-е
вид., доп. / Світлана Віталіївна Гаврилюк. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – 536 с.
3. Ганжа А. И. Методологические вопросы на ІІІ Археологическом съезде в Киеве (1874 г.) / А. И. Ганжа // Новые
методы археологических исследований: Сб. научн. тр. – К. : Наук. думка, 1982. – С. 225–233.
4. Егоров В. Л. Развитие и становление понятия «памятник истории» / В. Л. Егоров // История СССР. – 1988. – № 1. –
С. 100–106.
5. Заремба С. Нариси з історії українського пам’яткознавства / Сергій Заремба. – К. : ТОВ «Видавництво Аратта»,
2002. – 204 с.
6. Охрана культурного наследия в документах ХVІІ – ХХ вв. Хрестоматия. Т. 1 / Авторы-составители: Карпова Л. В.,
Потапова Н. А., Сухман Т. П. – М. : Весь мир, 2000. – С. 136–139.
7. Проект закона об охранении древних памятников в России. – М. : Типография Общества распространения по-
лезных книг, 1911. – 8 с.
8. Российский государственный исторический архив, ф. 733, оп. 142, д. 509, 57 л.
9. Рукописный архив Института истории материальной культуры Российской академии наук, ф. 21, д. 31, 8 л.
10. Уваров А. С. Что должна обнимать программа для преподавания русской археологии и в каком систематическом
порядке должна быть распределена эта программа? / А. С. Уваров // Труды Третьего археологического съезда в
России, бывшего в Киеве в августе 1874 года. Т. 1. – К. : В типографии Императорского университета Св. Вла-
димира, 1878. – С. 19-38.
11. Уварова П. Архитектурные памятники юго-западного края / П. Уварова // Древности. – 1901. – Т. ХІХ. – Вып. ІІ. –
С. 57–63.
РЕЦЕНЗЕНТИ: д.і.н., професор Г. В. Боряк; к.і.н., доцент Є. Г. Сінкевич
© С. В. Гаврилюк, 2010 Стаття надійшла до редакції 21.09.201
|