Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність»
Здійснено спробу артикулювати залежність професійної історіографії та політики пам’яті, окреслити підходи до осмислення ролі історика в цих процесах із урахуванням того, що історик постає водночас свідком (безпосереднім учасником) історичного процесу та дослідником. Предпринята попытка артикулироват...
Saved in:
| Published in: | Чорноморський літопис |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31191 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» / А.М. Киридон // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 116-121. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859898521997541376 |
|---|---|
| author | Киридон, А.М. |
| author_facet | Киридон, А.М. |
| citation_txt | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» / А.М. Киридон // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 116-121. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Чорноморський літопис |
| description | Здійснено спробу артикулювати залежність професійної історіографії та політики пам’яті, окреслити підходи до осмислення ролі історика в цих процесах із урахуванням того, що історик постає водночас свідком (безпосереднім учасником) історичного процесу та дослідником.
Предпринята попытка артикулировать зависимость профессиональной историографии и политики памяти, обозначить подходы к осмысливания роли историка в этих процессах с учетом того, что историк выступает одновременно свидетелем (непосредственным участником) исторического процесса и исследователем.
An attempt to articulate dependence of professional historiography and policy of memory, outline going near the comprehension of role of historian in these processes recognition that a historian appears at the same time the witness (by a direct participant) of historical process and researcher is carried out in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:55:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
116
УДК 930.2
А. М. Киридон
ІСТОРИК ТА ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ:
«РОЗЩЕПЛЕНА ІДЕНТИЧНІСТЬ»
Здійснено спробу артикулювати залежність професійної історіографії та по-
літики пам’яті, окреслити підходи до осмислення ролі історика в цих процесах із
урахуванням того, що історик постає водночас свідком (безпосереднім учасни-
ком) історичного процесу та дослідником.
Ключові слова: історик, професійна історіографія, політика пам’яті, історич-
на політика, влада.
Предпринята попытка артикулировать зависимость профессиональной ис-
ториографии и политики памяти, обозначить подходы к осмысливания роли ис-
торика в этих процессах с учетом того, что историк выступает одновременно
свидетелем (непосредственным участником) исторического процесса и исследо-
вателем.
Ключевые слова: историк, профессиональная историография, политика па-
мяти, историческая политика, власть.
An attempt to articulate dependence of professional historiography and policy of
memory, outline going near the comprehension of role of historian in these processes
recognition that a historian appears at the same time the witness (by a direct participant)
of historical process and researcher is carried out in the article.
Key words: historian, professional historiography, policy of memory, historical policy,
power.
Останнім часом у науковому дискурсі викорис-
товуються різні поняття для окреслення зв’язку
професійної історіографії та національної пам’яті з
політикою. Сучасний російський дослідник
О. Міллер запропонував своєрідну конвенцію для
розмежування й з’ясування понять «політизація
історії», «політика пам’яті», «історична політи-
ка» [1; 2]. Зокрема, історик пропонує вирізняти
«політизацію історії, як явище, яке існує здавна й
так чи інакше неминуче», та історичну політику,
«як витвір цілком свідомої і цілеспрямованої полі-
тичної інженерії», «як проблему ситуативну, що
виникає за різних обставин у різних суспільствах» [3,
с. 66]. При цьому наголошується, що «історична
політика є політичним феноменом».
Про політику пам’яті «говоримо тоді, коли
йдеться про різноманітні практики й норми,
пов’язані з регулюванням колективної пам’яті»
[1, с. 7]. За оцінкою Л. Нагорної «термін «політика
пам’яті» сьогодні в Україні – один з найуживаніших»
у дискурсі ідентичності [4, с. 315].
Згідно з твердженням О. Міллера, «якщо політика
пам’яті може бути більше або менше відкритою для
впливу чи діалогу різних суспільних сил та істориків,
або породжувати нові конфлікти витвореними обра-
зами минулого», то історична політика – «це якісно но-
ве, набагато інтенсивніше втручання в трактування
історії тієї частини політичної еліти, яка контролює
владу на даний момент, для боротьби з внутрішньою
опозицією й для досягнення певних цілей в справі «на-
цієтворення», а також для отримання певних переваг
в міжнародних відносинах» [3, с. 66].
Ураховуючи камертонування державної політи-
ки та державного управління Президентом України
та продовжуючи запропоновану Ю. Зерній схему
періодизації державної політики пам’яті [5], виок-
ремлюємо чотири етапи в становленні політики
пам’яті в незалежній Україні: 1991-1994 рр. – роки
президентства Л. Кравчука; 1994-2004 рр. – термін
двох каденцій Президента України Л. Кучми;
2005 р. (від моменту інавгурації) – 2010 р. – прези-
дентство В. Ющенка; з 2010 р. – початок президе-
нтства В. Януковича. Відповідно можна визначити
основні вектори політики пам’яті на кожному з ета-
пів (в межах окремої розвідки) та простежити різне
позиціонування істориків у ситуації зміни пара-
дигм.
Мета пропонованої статті полягає у спробі ар-
тикулювати залежність професійної історіографії
та політики пам’яті, окреслити підходи до осмис-
лення ролі історика в цих процесах із урахуванням
того, що історик постає водночас свідком (безпо-
середнім учасником) історичного процесу та до-
слідником. Водночас професійна історіографія як
галузь історичної науки, перебуває в тісному взає-
мозв’язку з інститутом владного історичного дис-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
117
курсу. Особливо така взаємозалежність професій-
ної історіографії від влади посилюється (або вплив
останньої стає домінуючим), коли справа стосу-
ється вузлових проблем сьогодення, однією з яких
виступає дискурс національної пам’яті.
Аналіз різних аспектів державної політики
пам’яті в Україні здійснені В. Гриневичем,
Я. Грицаком, Ю. Зерній, К. Івановою, Г. Кась-
яновим, В. Кравченко, Л. Нагорною, А. Портно-
вим, М. Рябчуком, В. Сергійчуком, М. Стріхою,
Ю. Шаповалом, І. Юхновським та іншими до-
слідниками.
Російський історик А. Гуревич зауважував:
«Безперечно, історик живе в суспільстві й відчу-
ває його вплив, і в цьому розумінні його міркування
не можуть бути абстрагованими від умонастро-
їв, руху думки, характерних для його середовища»
[6, с. 563].
З іншого боку, історія як дисципліна, має бути
об’єктивною, уніфікованою, впорядкованою, ар-
гументованою. Але вона не може бути всуціль такою,
оскільки «завжди за тим, що відомо, зберігається пе-
вний незбагненний залишок, а зв’язок історії з
суб’єктивністю неминучий» [7, с. 165]. За переко-
нанням П. Гірі, «історики працюють з певною
метою – фактично задля того, щоб формувати
колективну пам’ять історичного цеху й, в кінце-
вому рахунку, суспільства, в якому живуть», а на-
уковий пошук «прагне до того, щоб видозмінити
колективне розуміння минулого» [8, с. 118]. Однак
стійка академічна традиція передбачає, що наука на-
лежить до сфери об’єктивного знання.
Історичне пізнання є цінним саме по собі, вод-
ночас практичний інтерес спрямований на конкре-
тні специфічні цілі. Досліджуючи досвід історич-
ного часу, німецький історик Р. Козеллек зазначав,
що «суперечка навколо «об’єктивно-сті» набуває
особливої гостроти лише там, де «факт» вміщу-
ється в контекст формування історичного су-
дження» (тобто: коли ми намагаємося підтасову-
вати факти під контекст – це породжує не-
об’єктивність візій історичного минулого) [9, с. 209].
Історик дотримується формули своєрідного
«вимушеного компромісу» між логікою дослі-
дження й відчуттям реальності. На думку сучасно-
го російського дослідника М. Копосова, причина,
вірогідно, в тому, що «заангажованість», доброві-
льна чи вимушена, зазвичай розглядається швид-
ше як факт ідеології, аніж психології, натомість
«прагнення до психологічного комфорту» спону-
кає вченого міцно триматися згаданої академічної
традиції [10, с. 172].
Водночас постає ще одна проблема – профе-
сійна історіографія та влада. Окреслену проблему
пропонуємо розглянути в кількох вимірах:
а) узагальнений простір взаємодії; б) неоднорід-
ність середовища істориків.
Якщо вважати істориків першочергово належ-
ними до академічного простору об’єктивного
знання, то ситуація взаємодії істориків з владою є
порушенням цього простору (історики виходять за
межі свого простору). Розвиток історії як науки,
яка справляє потужний вплив на легітимізацію
української національної суверенності та ідентич-
ності, неодмінно входить до сфери зацікавлень
держави. Історик не може творити в неузгоджено-
му просторі державної легітимації, а держава від-
повідно зацікавлена в появі необхідного історич-
ного наративу для аффірмативності власних кроків
і відповідно координує інституційну базу науко-
вих досліджень, формує запит на ліквідацію «бі-
лих плям» історії, вивчення маловідомих сторінок
українського минулого, концептуалізацію ролі та
місця України в загальноєвропейському та світо-
вому історичному процесі тощо.
Історик не є дистанційованим спостерігачем.
Він, з одного боку, має глибоко аналізувати доку-
менти, професійно відтворюючи картини минуло-
го, а з іншого – відчуває власну причетність до по-
дій сьогодення й вимог часу. Окрім того, існує
«власний простір переживання» особистості нау-
ковця. Цей внутрішній простір формується також
у вимірах кількох площин. Відповідно у працях
(текстах) історика імпліцитно залишається наяв-
ною напруга, яка виявляється в прагненні «не ви-
ходити за межі дозволеності». Йдеться про своє-
рідну колізію, яку можна визначити як «вимуше-
ний мовчазний компроміс» між логікою й відчут-
тям реальності. Безумовно потребує з’ясування
сутність й причини виникнення такого своєрідного
«мовчазного компромісу» – чи був він цільовий
(усвідомлений) чи ситуативний (вимушений).
В. Високова підкреслює, що історики й політики
можуть знайти спільну мову й розпочати діалог,
але пересічні носії пам’яті, особливо пам’яті трав-
матичної такої, що розділяє, виявляються негото-
вими до компромісу з минулим. Наразі такою ва-
жливою є роль інститутів і практик, які фор-
мують пам’ять, і в першу чергу, зростаюча роль
історіографії [11].
Наразі постає питання: чи повинна історія бути
аффірмативною (такою, що підтверджує, ствер-
джує) відносно суспільства, в якому вона виникає
й функціонує? Відповідь може бути неоднознач-
ною. На думку американського дослідника
А. Мегілла, історія має аффірмативну функцію з
огляду на її фактичну залежність від того політич-
ного порядку, який виділяє кошти на її фінансу-
вання [4, с. 117]. Водночас історіописання має ви-
конувати критичну функцію. Аффірмативна або
дидактична історіографія (її основна функція –
консолідація й підтримки спільноти (групи, дер-
жави, нації, релігії тощо) є благородною, але неви-
правданою спробою змусити історію робити те, на
що в неї немає повноважень, тобто бути не тільки
критиком, але й наставником. На нашу думку,
професійна історіографія, передусім, повинна ви-
конувати диспозитивну (таку, що дозволяє вибір)
функцію, а контекстуально – аффірмативну.
Розвиток національної історіографії слугує
специфічним інструментарієм упровадження та
реалізації політичних рішень (рішень влади), а та-
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
118
кож засобом конструювання колективних уявлень
про минуле. Історик виступає безпосереднім мо-
дератором історичної пам’яті та ідентичності. Від-
повідно національна історична наука розглядаєть-
ся в якості самодостатнього інструменту держав-
ної політики пам’яті. Складність ситуації в Україні
полягає в необхідності одночасного вирішення кі-
лькох взаємопов’язаних завдань: відтворення ака-
демічного простору об’єктивного знання, подо-
лання маргіналізації вітчизняного історичного се-
редовища, модернізація процесу історичних дослі-
джень та конструювання національного історично-
го наративу.
Чи можна говорити про іманентність ідеології
професіоналізму наукових працівників? Ствердно
відповідаючи на порушене запитання, М. Копосов
зауважує: «В «ідеології професіоналізму» закладе-
но компроміс: якоюсь мірою це захист учених від
системи, але ще більше – захист системи від нау-
ковців» [10, с. 192]. Наразі йдеться про роль і
вплив влади як на процес конструювання істори-
ком колективної пам’яті, так і вироблення певної
самодостатньої державної політики пам’яті. Так,
американські вчені П. Бекрек і М. Берретц гово-
рять про здатність влади до «мобілізації схильнос-
тей», тобто можливості суб’єкта влади («панівних
груп») побічно управляти діями об’єкта, мобілізу-
ючи його схильності й визначаючи міру його учас-
ті в прийнятті суспільно важливих рішень. «Мобі-
лізація схильностей» – це активізація «сукупно-
сті визначальних цінностей, переконань, риту-
алів та інституціональних процедур («правил
гри»), які систематично й стабільно забезпе-
чують вигоду певним індивідам і групам за ра-
хунок інших» [12, с. 198].
Формуючи (декларуючи) політику пам’яті,
влада втручається в сфери, де виконання владних
відносин у традиційному розумінні не присутнє.
Вона певним чином організовує ментальне буття
об’єкта так, як вигідно для неї. Незважаючи на
свою безособовість і всюдисущність, влада, на ду-
мку французького науковця М. Фуко, «завжди діє
причинно й цілеспрямовано, її тактики завжди
раціональні й спрямовані на досягнення найбільшо-
го ефекту. Владні відносини «наскрізь пронизані роз-
рахунком» і завжди мають чіткі наміри й цілі»
[13, с. 194–195].
Найефективнішим ресурсом влади при цьому є
«національна пам’ять» (поширенішим є інший
концепт – «історична пам’ять»). Варто погодитися
з зауваженням Р. Барта, що «історичний дискурс
за своєю суттю є ідеологічним». «Саме влада за-
дає «порядок дискурсу», – відзначає український
дослідник В. Копилов. – Влада намагається стру-
ктурувати знання під конкретне завдання. Відпо-
відно формуючі знання дискурси складаються в
певний порядок під впливом владних відносин, що
панують у суспільстві, і так чи інакше відбива-
ють їх у собі. Влада має потребу в знаннях, що ви-
правдовують і обґрунтовують її, але й знання,
дискурси, мають потребу у владі, щоб стати до-
мінуючими. Тому влада завжди породжує знання,
а знання – владу, вони перебувають у нерозривній
єдності...» [14, с. 422], але це не є констатацією
простого принципу додатковості. Існує конкрет-
ний механізм цієї взаємодії.
Зокрема, на державному рівні за президентства
В. Ющенка ряд відповідних указів і постанов сфо-
кусували науковий пошук і необхідну парадигму.
Так, згідно з Указом Президента України «Про до-
даткові заходи щодо розвитку наукової та науко-
во-технічної діяльності НАН України»
(№ 827/2008 від 11 червня 2008 р.), органи держа-
вної влади мають активно залучати фахових істо-
риків до процесу розробки та прийняття держав-
них рішень, зокрема у процесі реалізації державної
політики пам’яті.
Якщо врахувати підхід постмодернізму щодо
поліцентризму істини (істин насправді безліч і всі
вони відносні), сутністю відповідного дискурсу
державної політики пам’яті, її «ґенералізуючою»
ідеєю є формування чітко спрямованої «націона-
льної пам’яті» (у випадку історії України – погля-
ду на тяглість історичного процесу формування
української державності). Професійні історики
спрямовують науковий пошук на створення кон-
цепцій минулого, формування колективної пам’яті
суспільства, колективне розуміння минулого,
конструюючи національний історичний міф. При
цьому Ф. Анкерсміт зазначає, що «наші концепції
минулого підлягають таким же історичним
змінам, як і все решта в історії» [15, с. 277].
Такий погляд на роль професійних істориків у
формуванні колективних уявлень про минуле по-
діляють авторитетні російські теоретики пам’яті
І. Савельєва та А. Полєтаєв: «Функція ідентифіка-
ції, яку здавна виконувала історія, тепер має реа-
лізуватися на рівні масових уявлень про минуле.
Цей дискурс передбачає, що професійна історична
спільнота має працювати над виробленням не
просто наукового знання, а й масового «знання
про минуле» – історичної пам’яті» [16, с. 491].
«Мобілізація схильностей» спонукає владу до
визначення відповідних ціннісних й поведінкових
орієнтирів науковців. Історик обирає власне поле
досліджень, виходячи з власних преференцій та
уподобань, але імпліцитно, з урахувань політичної
кон’юнктури. Інший варіант – держава «включає»
дослідника у власний дискурс, і він розробляє те,
що «затребуване».
Водночас слід враховувати, що носії влади самі
виховані в певному середовищі, мають власні сте-
реотипи, особистісне потрактування подій. Тобто,
з одного боку, влада «задає» політику пам’яті, але,
з іншого – середовище й дійсність формує владу й
кореспондує державну політику пам’яті. Згідно з
точкою зору М. Фуко, «влада, будучи іманентною
тим відносинам, де вона перебуває, організує й ко-
нтролює їх. Вона виконує позитивну продуктивну
роль у конструюванні нашого світу, тому що є
присутньою там, де необхідні відносини сили, а
вони необхідні не тільки й не стільки для руйну-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
119
вання й обмеження, скільки для творення. Ство-
рення нового й удосконалення вже існуючого» [13,
с. 193–194]. З огляду на це твердження, – попри
небезпеку насадження знань і вибудови одновимі-
рного бачення історичного розвитку – в умовах
перехідних суспільств із неусталеними світогляд-
ними установками (українське також належить до
них), можливо, на певному етапі впровадження
державної політики пам’яті, спрямованої на виро-
блення певної визначеної стратегії конструювання
минулого та форматування дійсності, є необхідним.
Активний розвиток історичних досліджень в
умовах незалежної України створює реальний ре-
сурс влади для вибудування державної політики
пам’яті. Національна історична наука розглядаєть-
ся владою як інструмент формування державної
політики пам’яті як культурного й політичного
проекту незалежної України. Для професійної іс-
торіографії очевидно мова йде не просто про легі-
тимізацію політики державної пам’яті, але й вод-
ночас про побудову нової дослідницької парадиг-
ми задля обґрунтування історичного минулого та
з’ясування ролі культури та її носіїв в суспільстві.
Крім того, мова йде про прагнення заявити про со-
ціальні функції історичної науки та її носіїв.
Водночас виникає небезпека поглинання дер-
жавою професійної творчості цеху істориків, які за
тісної співпраці й державних установок на форму-
вання політики пам’яті фактично розробляють
«замовні теми» і потрапляють у тенета залежності
від влади. Важко не погодитися з твердженням
А. Гуревича, який підкреслював: «Різноманітні
способи пізнання й відтворення історії, які скла-
даються в кабінетах дослідників під натиском
розвитку, який відбувається за межами цих кабі-
нетів, визначають характер і зміст історичних
знань, властивих конкретному суспільству» [17,
с. 611]. Влада задає своєрідні когнітивні точки (ко-
гнітивні репери) для впорядкування простору
пам’яті, але історія як наукова дисципліна має вла-
сні закономірності, традиції, професіоналізм, влас-
тиві їй критерії істинності.
Можна зауважити, що справжня незаангажова-
ність історика – велика розкіш. Водночас історик
здатний спромогтися на політичну адаптацію. Так,
російський історик О. Міллер зауважує: «Політи-
зація історії – річ неминуча й постійна. Вона почи-
нається вже на індивідуальному рівні: в своїх дослі-
дженнях будь-який історик більшою чи меншою мі-
рою знаходиться під впливом сучасної йому суспільної
ситуації, власних політичних поглядів, а також наці-
ональної, релігійної й соціальної ідентифікації»
[1, с. 6].
Разом із тим, політизація історії існує як на
груповому, так і на індивідуальному рівнях. Полі-
тизація поглядів та особисті політичні переконан-
ня (уподобання) впливають на методологічні під-
ходи та відповідну оптику інтерпретації подій.
Зміна суспільно-політичної ситуації, вплив полі-
тичних чинників і державно-владна парадигма, а
також особистий досвід і захисна реакція самозбе-
реження щоразу спонукають істориків до вирі-
шення нових питань, вимагають пошуку відповід-
ного стилю суголосного затребуваності часу. Ус-
падкована від минулого надмірна політизація та
ідеологізація історії в сучасних українських реалі-
ях є серйозним джерелом конфліктів у середовищі
істориків. Як зауважив Я. Калакура, «в Україні що
не партія, то своє трактування історії. Деякі іс-
торики наймаються у лідерів політичних партій,
підлаштовуються під їхні ідеї, а частіше меркан-
тильні уподобання, намагаються вислужитися і
догодити їм. Вони й продукують і поширюють на
шкоду науці і суспільству різного роду інсинуації,
спотворення, перекручення, що ігнорують факти,
і здоровий глузд» [18, с. 267]. Наслідком подібних
проявів є «розкиданість у підходах» до етногенезу
українського народу, української революції, голо-
домору тощо. Те саме в оцінках багатьох україн-
ських діячів, зокрема київських і галицько-
волинських князів, гетьманів Богдана Хмельниць-
кого, Івана Виговського, Івана Мазепи, політиків
Михайла Грушевського, Володимира Винниченка,
Симона Петлюри, Павла Скоропадського, лідерів
ОУН, командирів УПА і т. д. [18, с. 267–268.].
Наразі сам історик, формулюючи проблему
власного дослідження, орієнтується на запити сус-
пільства, а також враховує логіку історичного
знання. Водночас проблеми, які порушує історик,
безпосередньо чи опосередковано пов’язані з по-
требами сучасного культурного й ідеологічного
життя. Час формує певне замовлення на бачення
історії та інтерпретацію подій. Читач (пересічний
громадянин), а не професіонал цеху істориків пра-
гне бачити й читати те, що і як він уявляє (тобто,
знайти підтвердження власного бачення позицій,
скорегованих політичними уподобаннями).
А. Гуревич зазначав, що будь-яка історична ре-
конструкція, тобто спроба відтворення минулого, є
за своєю суттю, безперечно історичною конструк-
цією: «Ми будуємо нову картину, яка в кінцевому
підсумку відповідає якимось очікуванням, загаль-
ним умонастроям, базовим мисленнєвим установ-
кам нашої епохи» [6, с. 598]. При цьому «ідеаль-
ний тип», «дослідницька утопія» безперервно пе-
ревіряється історичним матеріалом, модифікується
в одних випадках та спростовується й замінюється
новими дослідницькими моделями в інших. Цей
«ідеальний тип» є вкрай необхідним інструментом
пізнання для будь-якого мислячого й відповідаль-
но працюючого історика.
Звичайно, історик заангажований часом існу-
вання й не може бути вільним від соціальних ідей
чи політико-ідеологічних впливів. Російські дослі-
дники Л. Рєпіна, В. Звєрєва, М. Парамо-нова виок-
ремлюють три групи чинників, які мають соціаль-
но-культурну обумовленість і визначають став-
лення історика до минулого:
− наукові концепції соціального розвитку,
якими оперує дослідник при відборі, аналізові й
потрактуванні історичних фактів;
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
120
− політичні й ідеологічні принципи облаш-
тування суспільства, які дослідник сприймає як
точку відліку в своєму сприйнятті минулого;
− особисті світоглядні та ідеологічні пере-
конання дослідника [19, с. 25].
Необхідним є врахування процесу подвійного
конструювання: з одного боку, історик, відчуваю-
чи документальний імпульс, намагається слідувати
документу, деконструюючи його, з іншого – він
конструює його прочитання суголосно контексту
свого часу й відповідно повинен забезпечити нову
артикуляцію різноманітних історичних дискурсів.
При цьому, прагнучи не порушувати «мовчазного
компромісу», історик керується правилом оруел-
лівського «самостопу»: він знає, що й де писати чи
говорити. При всій безпосередності наукового по-
шуку, дослідник здебільшого піддає свої рукописи
«автоцензурі» – так, щоб тексти, які подаються для
публікації, вже не викликали офіційного невдово-
лення [17, с. 608].
Незаперечним видається твердження М. Копосова:
«…Ніяка наука не може бути лише системою ло-
гічних пропозицій. Вона неминуче є складнішою
ментальною конструкцією, побудованою на взає-
модії різних форм думки» [20, c. 36]. Наразі, у кон-
тексті визначеного в публікації дискурсу, вдамося
лише до маркування ще однієї досить важливої
проблеми, яка потребує подальшого вивчення.
Йдеться про елементи колективної пам’яті дисци-
пліни: є колективна пам’ять, а є колективна
пам’ять професійної історіографії. Кожна історіо-
графічна традиція має власний код. Відповідно пе-
ред істориками стоїть завдання подолання наша-
рувань інтерпретацій та визначення причин і мо-
тивації їх появи, з’ясування втрати цілісності іс-
нуючої парадигми. Подальшого осмислення потре-
бує вплив колективної пам’яті професійної історіо-
графії на формування нової парадигми, яка повинна
забезпечити нове артикулювання різноманітних істо-
ричних дискурсів, нові форми узагальнення, знайти
нові способи інтерпретації та конструювання.
Вочевидь, варто погодитися з О. Міллером,
який стверджує: «У сфері вивчення причинно-
наслідкових зв’язків, оцінок подій і діячів минулого іс-
торія не може претендувати на статус об’єктивної
науки і здатність установити «істину». Нормою ви-
знається прагнення до об’єктивності і дослідницький
пошук, невід’ємними елементами якого є дискусія,
плюралізм думок, причому не тільки всередині чисто
професійної сфери істориків, але й у наданні резуль-
татів роботи істориків суспільству» [1, с. 6–7]. Ва-
жливо, щоб суспільство приймало або було готове
сприйняти пропонований істориками дискурс. Від
істориків у роботі над творенням «пам’яті» очікують
продукування не просто наукового знання, але й ма-
сового «знання про минуле» або ж, іншими словами,
своєрідного конструювання національної пам’яті.
А. Гуревич підкреслював, що історик – це по-
середник між теперішнім і минулим, і для вико-
нання цієї ролі «він повинен відчувати глибинні
інтелектуальні потреби суспільства, до якого на-
лежить». Історик бере участь у формуванні істо-
ричної свідомості свого суспільства, а це, – під-
креслював історіограф, – колосальна відповідаль-
ність, тому вкрай важливо, «щоб історик чітко ус-
відомлював свою місію медіатора між культура-
ми» [17, с. 611]. При цьому на історика поклада-
ється подвійна відповідальність: «його відповіда-
льність перед суспільством, до якого він нале-
жить, і його відповідальність перед людьми мину-
лого, історію яких він вивчає» [17, с. 620].
Історик виконує в культурній топографії
пам’яті функцію посередника не лише всередині
простору, що пізнається, а й поза межами площи-
ни дослідження – між вимогами епохи (затребува-
ністю історичного наративу) та смисловими конс-
трукціями формування національної пам’яті. Тво-
рення наукового продукту (як процес і як резуль-
тат) завжди неоднозначне, непередбачуване, бага-
товимірне, альтернативне. Історик має корелювати
свої дії й погляди з реаліями свого часу, суспіль-
ного простору, системи притаманних соціальному
оточенню вартостей, які впливають на власне по-
зиціонування й формують «розщеплену ідентич-
ність».
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Миллер А. Россия: власть и история / Алексей Миллер // Pro et Contra. – 2009. – Май-август. – С. 6–23.
2. Миллер А. Россия: власть и история/ Алексей Миллер // История, историки и власть: Материалы к дискуссии. –
Международный круглый стол. Москва, 2 февраля 2010 г. – М. : Б.и., 2010. – С. 86–103.
3. Миллер А. Историческая политика и ее особенности в Польше, Украине и России (Интервью) // Отечественные
записки. – 2008. – № 5(44). – С. 66–75.
4. Нагорна Л. П. Регіональна ідентичність: український контекст / Лариса Нагорна. – К. : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса
НАН України, 2008. – 405 с.
5. Зерній Ю. О. Державна політика пам’яті як чинник утвердження української національної ідентичності: Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук. Спеціальність 23.00.05 – етнополітологія та етнодер-
жавознавство (Рукопис). – К., 2009. – 221 с.
6. Гуревич А. «Территория историка» / А. Гуревич // Гуревич А. Я. История – нескончаемый спор. – М. : Российск.
гос. гуманит. ун-т, 2005. – С. 562–600.
7. Мегилл А. Историческая эпистемология: Научная монография / А. Мегилл / Перевод Кукарцевой М., Кащаева В.,
Тимонина В. – М. : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2009. – 480 с.
8. Гири П. История в роли памяти? // Диалог со временем: Альманах интеллектуальной истории. – Вып. 14. – М.,
2005. – С. 115–123.
9. Козеллек Р.Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу / Райнгарт Козеллек / Пер. з нім. – К. : Дух і літера,
2005. – 380 с.
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
121
10. Копосов Н. Хватит убивать кошек! Критика социальных наук / Николай Евгеньевич Копосов. – М. : Новое литера-
турное обозрение, 2005. – 248 с.
11. Высокова В. В. Память как исторический феномен / В. В. Высокова // Известия Уральского государственного
университета. – 2008. – № 59. – С. 317–322.
12. Bachrach P., Baratz M. Power and its two Faces Revisited: A Reply to Geoffry Debnam // Power: Critical Concepts / Ed.
By John Scott. – Vol.2. – London, Routledge, 1994. – P. 196–203.
13. Фуко М. Воля к истине: По ту сторону знания, власти и сексуальности. – М. : Магистериум ; Издат. дом «Кас-
таль», 2006.
14. Копилов В. О. Влада і знання: генезис ідей епістемократії [Текст] / В. О. Копилов. – Харків : НАУ ім.
М. Є. Жуковського «ХАІ», 2009. – 456 с.
15. Анкесмит Ф. Р. Возвышенный исторический опыт. – М. : Изд-во «Европа», 2007. – 612 с.
16. Савельева И. М. Теория исторического знания : [учеб. пособие] / И. М. Савельева, А. В. Полетаев. – СПб. : Ал-
тейя ; М. : ГУ ВШЭ, 2008. – 523 с.
17. Гуревич А. Двоякая ответственность историка // Гуревич А. Я. История – нескончаемый спор. – М. : Российск. гос.
гуманит. ун-т, 2005. – С. 601–621.
18. Калакура Я. Інтелектуальне співтовариство українських істориків: діалог поколінь чи конфлікт методологій // Ей-
дос. Альманах теорії та історії історичної науки. – К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – Вип. 4. –
С. 262–269.
19. Репина Л. П., Зверева В. В., Парамонова М. Ю. История исторического знания. – М. : Дрофа, 2004. – 288 с.
20. Копосов Н. Как думают историки / Николай Евгеньевич Копосов. – М. : Новое литературное обозрение, 2001. – 326 с.
РЕЦЕНЗЕНТИ: д.і.н., професор Г. В. Боряк; к.і.н., доцент Є. Г. Сінкевич
© А. М. Киридон, 2010 Стаття надійшла до редакції 06.05.2010
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31191 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2079-682Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:55:23Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інституту історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Киридон, А.М. 2012-02-25T22:51:24Z 2012-02-25T22:51:24Z 2010 Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» / А.М. Киридон // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 116-121. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2079-682Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31191 930.2 Здійснено спробу артикулювати залежність професійної історіографії та політики пам’яті, окреслити підходи до осмислення ролі історика в цих процесах із урахуванням того, що історик постає водночас свідком (безпосереднім учасником) історичного процесу та дослідником. Предпринята попытка артикулировать зависимость профессиональной историографии и политики памяти, обозначить подходы к осмысливания роли историка в этих процессах с учетом того, что историк выступает одновременно свидетелем (непосредственным участником) исторического процесса и исследователем. An attempt to articulate dependence of professional historiography and policy of memory, outline going near the comprehension of role of historian in these processes recognition that a historian appears at the same time the witness (by a direct participant) of historical process and researcher is carried out in the article. uk Інституту історії України НАН України Чорноморський літопис Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» A historian and policy of memory: “splitted identity” Article published earlier |
| spellingShingle | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» Киридон, А.М. Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні |
| title | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| title_alt | A historian and policy of memory: “splitted identity” |
| title_full | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| title_fullStr | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| title_full_unstemmed | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| title_short | Історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| title_sort | історик та політика пам'яті: «розщеплена ідентичність» |
| topic | Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні |
| topic_facet | Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31191 |
| work_keys_str_mv | AT kiridonam ístoriktapolítikapamâtírozŝeplenaídentičnístʹ AT kiridonam ahistorianandpolicyofmemorysplittedidentity |