Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.)
Здійснено спробу проаналізувати діяльність громадських організацій у сфері поширення професійної освіти та кооперативних ідей в часи ІІ Речі Посполитої, що проводилась протягом 20–30-х років ХХ століття. Осуществлена попытка проанализировать деятельность общественных организаций в сфере распростране...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Чорноморський літопис |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31196 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) / І.Л. Цимбалюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 148-153. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860241991784202240 |
|---|---|
| author | Цимбалюк, І.Л. |
| author_facet | Цимбалюк, І.Л. |
| citation_txt | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) / І.Л. Цимбалюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 148-153. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Чорноморський літопис |
| description | Здійснено спробу проаналізувати діяльність громадських організацій у сфері поширення професійної освіти та кооперативних ідей в часи ІІ Речі Посполитої, що проводилась протягом 20–30-х років ХХ століття.
Осуществлена попытка проанализировать деятельность общественных организаций в сфере распространения профессионального образования и кооперативных идей во времена II Речи Посполитой, которая проводилась в течение 20–30-х годов ХХ века.
An attempt was made to analyze the activities of NGOs in the dissemination of vocational education and cooperative ideas in times of II Rzeczpospolita, which was held for 20-30's of the XX century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:30:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
148
УДК 94 (477) «19»
І. Л. Цимбалюк
ПРОПАГУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
ТА ЗНАНЬ
ГРОМАДСЬКИМИ ОБ’ЄДНАННЯМИ
ЗАХІДНОЇ ВОЛИНІ
(1921-1939 рр.)
Здійснено спробу проаналізувати діяльність громадських організацій у сфері
поширення професійної освіти та кооперативних ідей в часи ІІ Речі Посполитої,
що проводилась протягом 20–30-х років ХХ століття.
Ключові слова: кооперація, громадські організації, освіта, національність, Во-
линь.
Осуществлена попытка проанализировать деятельность общественных ор-
ганизаций в сфере распространения профессионального образования и коопера-
тивных идей во времена II Речи Посполитой, которая проводилась в течение 20–
30-х годов ХХ века.
Ключевые слова: кооперация, общественные организации, образование, на-
циональность, Волынь.
An attempt was made to analyze the activities of NGOs in the dissemination of voca-
tional education and cooperative ideas in times of II Rzeczpospolita, which was held for
20-30's of the XX century.
Key words: cooperation, community organizations, education, ethnicity, power, Volyn.
Сьогодні актуальними є розвиток ринкових
відносин, поширення кооперативних ідей, здобут-
тя професійної освіти, тому, на думку автора, з ці-
єю метою слід дослідити та вивчити досвід гро-
мадських організацій у популяризації кооператив-
них ідей у міжвоєнний період.
Дослідження ідей кооперації та професійної
освіти на території Волині приділяли увагу такі
дослідники, як Т. Вісина, Л. Драгомирецька,
Я. Шабала та ін. Усі вони акцентують увагу на
окремо взятих факторах, які впливали на розвиток
кооперативних ідей на західноукраїнських землях
у досліджуваний період.
У світлі нових досліджень та використавши архів-
ні матеріали спробуємо проаналізувати розвиток про-
фесійної освіти та її популяризацію громадськими ор-
ганізаціями Волині у міжвоєнний період.
Починаючи з 1918 року, інтелігенція Волині,
зважаючи на зубожіння широких верств народу,
все частіше ставила питання про створення розга-
луженої мережі професійних організацій та креди-
тних установ, які на основі кооперації селянських
господарств змогли б успішно вистояти в умовах
жорсткої ринкової конкуренції з іноземним капі-
талом.
З цією метою у селах щорічно стали проводи-
тись виставки врожаю зернових культур, овочів,
фруктів, а також реманенту. Переможці нагоро-
джувалися призами: плугом, бороною, віялкою та
племінною худобою. Для підвищення продуктив-
ності тваринництва завозились племінні зразки
коней, корів, свиней з Англії, Голландії. Їх розпо-
діляли по кращих господарствах безплатно з умо-
вою, що вони покращуватимуть місцеві породи
тварин на селі. Господарі утримували худобу на
правах оренди, а через 3-5 років вона ставала їх
повною власністю. Кілька разів на рік проводили-
ся в селі великі ярмарки.
Особливо важливу роль відігравала кооперація
в економічному розвитку села. Вона охопила всі
сфери виробництва і збуту сільськогосподарської
продукції, постачання села промисловими товара-
ми, реманентом тощо. Кооперативи стали знаряд-
дям захисту економічних інтересів українського
населення, школою раціонального господарюван-
ня, осередками поширення землеробської та зага-
льної культури.
Громадськість Волині керувалися гаслом бать-
ка кооперативної ідеї Роберта Оуена: «Без освіти
немає кооперації». З цією метою проводилися кур-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
149
си з 25 до 30 січня і з 1 до 20 березня 1926 року, з
14 березня до 16 квітня 1927 року, з 10 січня до 10
березня 1928 року та ін.
Курси сприяли поширенню ідей кооперації, за-
снуванню в селах кооперативів, підготовці кадрів.
На кооперативних курсах у Луцьку з 25 до 30 січ-
ня 1926 року, викладалися теорія кооперації і рахі-
вництво, товарознавство, кооперативне законодав-
ство й прикладна кооперація. На наступних курсах
слухачі ознайомлювались з книговеденням, това-
рознавством, історією та теорією кооперації, коо-
перативним, вексельним правом, торговельною
арифметикою, комерційною кореспонденцією, ос-
новами хліборобства. З цього приводу голова філії
«Просвіта» с. Пальче писав: «Наша праця полягала
в усвідомленні селянської молоді щодо української
ідеї, а також заложені кооперативи «Українське
майбутнє» [6, с. 4]. «Просвіта» була ініціатором
проведення першого свята української кооперації.
Окрім організації мережі кооперативів, товари-
ства за зниженими цінами доставляли селянам елі-
тне насіння, саджанці сортових фруктових дерев,
організовували хліборобські виставки. Неоднора-
зово громадські організації направляли курсантів в
однорічну зразкову господарсько-садівничу школу
в с. Миловані Товмацького повіту на Галичині, що
була заснована в 1910 році на базі подарованого
митрополитом А. Шептицьким володіння.
Активно проводились відчити рефератів на
санітарно-гігієнічні теми та регулярно ініціювались
виставки промислового, побутового характеру, які ма-
ли на меті пропаганду здорового красивого життя.
17 червня 1933 року в народній школі № 2 в Луцьку
відбулося урочиста відкриття рухомої виставки край-
ового промислу [9, с. 4].
Економічно-правові принципи концепції наці-
ональної кооперації були розроблені членами Го-
ловного відділу Матірного Товариства «Просвіта»
у Львові К. Паньківським і К. Левицьким і поляга-
ли в наступному:
− опорі на власні сили українського народу;
− піднятті, поряд з культурно-освітнім, і
економічно-господарського рівня українського се-
лянства;
− створенні та вихованні національно свідо-
мого, заможного середнього прошарку населення,
який у майбутньому повинен був стати основною
соціальною базою національно-визвольних зма-
гань українського народу.
Усвідомлюючи свій обов’язок населення все
глибше стали займатись проблемами господарсь-
кого відродження Волині. Бібліотеки громадських
установ поповнювалися книжками про кооперацію та
сільське господарство, передплачувались «Сільський
господар», «Господарсько-кооперативний часопис» та
інші. «Наша українська безробітна інтелігенція бе-
реться за розум, – писали газети» [3, с. 6]. Починаю-
чи із середини 20-х років, посилилась тенденція до
формування сільських бібліотек літературою з
різних галузей знань. Селян особливо цікавили
книжки історичного, суспільно-політичного змісту, а
також практичного спрямування – з городництва,
садівництва, бджільництва, кооперації. Було видано
книжку А. Вівчарука «Кооперативний рух на
Волині та його вигляди на майбутнє».
15 лютого 1921 року в Луцьку на з’їзді пред-
ставників «Просвіт» та їх філій на Волині було ух-
валено: «Волиняк повинен зрозуміти, що – книжка
є культурний плуг хлібороба, що одними плужеч-
ком та бороною годі добитись порядних урожа-
їв… А що б найкраще зреалізувати здобутки тя-
жкої праці – то се можливе тільки за допомогою
кооперації» [4, с. 159].
Йдучи слідом Матірного Товариства «Просві-
та» у Львові, котра спричинилась до розбудови
українських кооперативів «Сільського господаря»,
з’їзд представників «Просвіти» вважав, що ця ор-
ганізація є найбільш спроможною до поширення
ідей кооперації і підтримки «Сільського господа-
ря» та зобов’язана налагодити співпрацю всіх
українських організації на селі.
Виступаючи на черговому з’їзді представників
сільських філій, О. Ковалевський підкреслив «ко-
нечність зібрання масової дрібної ощадності».
З’їзд філій визнав за найліпшу ідею, яку треба
пропагувати на селі, – ідею дрібної масової ощад-
ності, доручивши філіям приступити до негайного
збору дрібних ощадностей там, де ще не започат-
ковано цієї праці, як рівно ж до заснування коопе-
ративів там, де їх ще немає.
22 грудня 1928 року розпочала свою діяльність
філія Крайового господарського товариства «Сіль-
ський господар» у Луцьку. Розвиток культурно-
освітньої справи значною мірою залежав від сві-
домості і добробуту селян, а, значить, і від розвит-
ку сільського господарства. Таким чином постала
необхідність взаємної підтримки і співпраці між
«Просвітою» і «Сільським господарем», які праг-
нула піднести сільськогосподарську культуру та
добробут селянства. «Сільський господар» звер-
нувся до «Просвіти» із закликом – поширити
серед селянства інформацію про заснування в
Луцьку кооперативу та про його завдання; взя-
ти активну участь у поповненні членів Товари-
ства «Сільського господаря» і в першу чергу
самій вступити в члени цього Товариства
(членський внесок становив для особи 1 злотий
на рік, а для Товариства – 10 злотих).
Складовою діяльності товариства «Сільський
господар» було сприяння науковому і кадровому
забезпеченню українського села на основі власної
концепції розвитку сільськогосподарської освіти і
дослідної праці на українських землях. «Сільський
господар» співпрацював із сільськогосподарськи-
ми школами товариств «Просвіта» та «Рідна шко-
ла», українськими студентами-аграрниками Львів-
ської політехніки, Українською господарською ака-
демією (1922-1935 роках) у м. Подебради Чехо-
Словацької Республіки, реорганізованою в Україн-
ський технічно-господарський інститут кореспон-
денційного навчання (1932-1945 роках).
Громадськими організаціями було звернено ок-
рему увагу на велике виховне значення ідеї
кооперації й ощадності серед молоді та школярів.
«Ця ідея широко захопила учнівську громаду, іде
широка пропаганда її за допомогою віч, улашто-
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
150
ваного кооперативою свята, плакатів і інше,
більше 50 % учнів гімназії числяться вже членами
цієї організації. Помітне збудження й зміцнення
ініціативи в учнівських самоурядах... Самоуряди І,
ІІ, ІІІ класів спільними силами влаштували вечірку-
забаву для учнів молодших класів шкіл Луцька. З
вирученої готівки, за допомогою Батьківського
комітету, закупили портрет покійного доктора
Модеста Левицького до салі гімназії, разом з клю-
бом «Юнак» 16 грудня 1932 року влаштували
врочистість вивішення портрету, на яку крім
учнів гімназії, запросили представників громадян-
ства та представників інших шкіл» [8, с. 7].
У першій половині 20-х років центральна
польська влада і місцева адміністрація були до-
сить лояльними щодо кооперативного руху.
Центральні кооперативні установи намагалися
лише в організаційному плані підпорядкувати
українські кооперативи.
У Волинському воєводстві в кінці 1926 року ді-
яло 95 кооперативів, які переважно обслуговували
торгівлю і промисловість; сільське господарство; і,
так звані, каси Стефчика, які кредитували дрібного
сільгоспвиробника, а у містечках – дрібного про-
мисловця. Кредитні кооперативи, з огляду
приналежності до ревізійних союзів, були дуже
різнорідними. Серед них суто українських було
п’ять. Волиняни брали участь в кооперативах
різних національностей. Це пояснювалось тим, що
українці не мали можливості брати необхідну
кількість кредитів у своїх банках. Тому в кредитній
кооперації тих років чіткого національного
розмежування не було.
З другої половини 20-х років волинські коопе-
ратори почали шукати шляхів об’єднання з цен-
тром кооперації – РСУК у Львові. До цього їх спо-
нукало і те, що кооперативна організація Волинсь-
кого воєводства, порівняно з галицькою, перебу-
вала в гіршому стані. В 1925-1926 роках відбулися
з’їзди та конференції волинських кооперативних
організацій за участю галицьких делегатів, на яких
розглядалися питання про об’єднання кооперативів
двох воєводств. У 1927 році було створено спеціаль-
ний інспекторат у м. Луцьку. З його утворенням
діяльність українського ревізійного союзу в
другій половині 20-х років поширилася на Во-
линське воєводство.
Під керівництвом Ревізійного Союзу Українських
Кооперативів (РСУК) було прийнято програму
зміцнення волинської кооперації. Розвиток загально-
освітнього і культурного рівня учасників кооператив-
ного руху та широких верств суспільства, розповсюд-
ження кооперативної ідеї, підготовка фахових
робітників здійснювалися через культурно-освітні ус-
танови, читальні, книгозбірні, народні доми тощо.
РСУК, поряд з культурно-освітньою та ін-
структорсько-організаційною роботою, допома-
гав волинським кооператорам засновувати нові
товариства. Фахові центри української коопе-
рації «Центробанк», «Центросоюз», «Народна
торгівля», «Маслосоюз» відкривали тут свої
філіали та відділи.
Така діяльність призвела до зросту кооперати-
вної свідомості волинян, їх господарської само-
стійності, практичної діяльності, що в кінцевому
результаті сприяло консолідації українського на-
селення в Другій Речі Посполитій. Підпорядковані
РСУК волинські кооперативи залишалися досить
потужним економічним чинником. У вересні
1934 р. їх кількість становила 304 товариства.
Характерною рисою даного періоду було те,
що громадськість спрямовує свою роботу і в
економічну сферу, дбаючи не тільки про
загальноосвітній, але й фаховий рівень знань насе-
лення краю. В цей час відбувається освітньо-
економічний виставки, створюються фахові шко-
ла, засновуються крамниці, позичкові каси,
рільничо-господарські та промислові спілки.
Провідними напрямками діяльності стають бо-
ротьба з неписьменністю населення, поширення
друкованого слова, організація різноманітних фа-
хових та господарсько-економічних курсів, народ-
них університетів.
Активну просвітницьку діяльність розгорнули
кооперативні організації. Необхідність громадської
діяльності кооперативів, спрямованої на захист і роз-
виток національної освіти і культури, виховання
національно свідомих членів суспільства, випливала з
ідеологічно-організаційних засад кооперативного руху
і розцінювалася не лише як засіб піднесення культур-
но-освітнього рівня волинського населення, але й як
необхідна умова успішного розвитку самої кооперації.
Одним з основних напрямів культурно-
освітньої діяльності кооперативів стало піднесення
загальноосвітнього рівня учасників кооперативно-
го руху та ширших верств суспільства. З метою
підвищення грамотності населення кооперативні
організації фінансово підтримували роботу
спеціальних секцій «Просвіти», «Рідної школи»,
«Союзу українок», створювали гуртки з ліквідації
неписьменності.
РСУК налагодив чітку систему кооперативної
освіти, яка передбачала організацію курсів для
підготовки висококваліфікованих кооперативних
фахівців. У 1931-1938 роках у селах і містечках
Західної України було проведено 250 курсів для
7 457 осіб. Ініціаторами організації кооперативно-
освітніх курсів виступали низові кооперативи, місцеві
осередки українських громадських організацій
«Просвіти», «Рідної школи», «Сільського господаря».
З 1930 р. РСУК проводив заочні курси, в 1935-1939 рр.
для місцевих керівників кооперативного руху були
організовані літні відпочинкові курси.
Фактором у розвитку кооперативно-культурного
просвітництва стало видання кооперативної періоди-
ки, літератури економічного та культурно-освітнього
змісту. Розвитку бібліотечної справи сприяла пільгова
політика кооперативних видавництв щодо реалізації
літератури. Збагачувати фонди кооперативним
бібліотекам допомагали українські видавничі коо-
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
151
перативи, а також книгарні, які працювали на коо-
перативних засадах. У прилученні населення краю
до української книги велику роль відіграли так
звані «мандрівні бібліотеки» РСУК.
Засобом культурно-освітньої діяльності і
кооперативної пропаганди стали щорічні коопера-
тивні свята, які формували в українців почуття
гордості за власний народ, сприяли піднесенню
національної свідомості. З метою активізації
агітаційної роботи в масах при кооперативах
організовувались постійно діючі самоосві-тні гуртки,
спеціальні «пропагандивні комітети», залучались т. зв.
«мандрівні пропагатори», завдання яких полягало у
піднесенні кооперативної свідомості населення. Ак-
тивну пропаганду кооперативної ідеї розгорнуло
створене у 1936 р. «Товариство українсь-ких
кооператорів». Його члени – відомі теоретики і
практики української кооперації – організовували
наукові конференції, кооперативні свята, проводи-
ли лекції для населення. Широку кампанію під
гаслом «Скріпимо кооперацію масовим членст-
вом» у 1932 р. розпочали кооперативні секції при
філіях і кружках «Союзу українок», які у 1934-
1938 рр. налагодили співпрацю з місцевими гро-
мадськими та кооперативними установами, залу-
чили до кооперативного руху понад 55 тис. жінок.
З 1931 року курс кооперації був обов’язковим
для вивчення в усіх навчальних закладах «Рідної
школи», широкого розповсюдження набула прак-
тика організації дитячих кооперативів (у 1931 р. їх
було 248). Для підвищення рівня кваліфікації
вчителів «Рідної школи» РСУК організовував
заочні курси кооперативних знань, готував
методичні посібники.
Кооперація надавала фінансову підтримку
українським громадським організаціям: «Просвіті»,
«Рідній школі», «Союзу українок», «Сільському
господареві», вела доброчинно-благодійницьку і
меценатську діяльність.
Кооперація сприяла піднесенню культури госпо-
дарювання українського народу. Зміст і засоби роботи
в цьому напрямі визначалися необхідністю поширен-
ня передових форм господарської самодіяльності, що
мало сприяти піднесенню прибутковості селянських
господарств, а отже підвищенню добробуту й рівня
життя українського населення.
Закупівельно-збутові кооперативи здійснювали
заготівлю і централізований збут продукції,
виготовленої в селянських господарствах, поста-
чали селянам споживчі товари за цінами, на 10-
20 % нижчими від ринкових. З метою піднесення
господарської культури села кооперативи орга-
нізовували закупівлю сільськогосподарської техні-
ки: плугів, сіялок, культиваторів та ін., будували
елеватори з механічним устаткуванням. Щодо
піднесення культури господарювання кооперативи
тісно співпрацювали з товариством «Сільський
господар». Для організації фахової допомоги селя-
нам при його підтримці до повітових і окружних
союзів було введено штатних агрономів, які роз-
горнули пропаганду за раціональний обробіток
землі, сівозміну та ефективне використання різних
мінеральних добрив, проведення меліорації тощо.
У результаті дотримання їхніх рекомендацій підвищу-
валася врожайність сільськогосподарських культур. У
1928 р. між керівниками «Сільського господаря»,
РСУКу, «Маслосоюзу» і «Центросоюзу» було до-
сягнуто домовленості, згідно з якою координацію
діяльності агрономів у повітах і піднесення
агрономічної культури села взяв на себе
«Сільський господар», а фінансове забезпечення
праці агроно-мів і налагодження збуту продукції
здій-снювали кооперативні організації.
Організація агрономічної допомоги сформува-
лася як цілісна система науково-дослідних, куль-
турно-просвітницьких та організаційно-виробни-
чих заходів на територіальному та господарському
рівні. Використовувалися такі методи праці: для нау-
ково-дослідної роботи – економічно-статистичний,
монографічний, агрономічно-бюджетних обстежень,
експедицій; для культурно-просвітницької діяльності
– теоретичного та практичного навчання, змагально-
заохочувальний; організаційно-виробничий метод
розв’язував конкретні проблеми реорганізації госпо-
дарств і створення для цього матеріальної бази;
з посиленням ролі держави – примусово-
адміністративний.
У другій половині 20-х років у міру організа-
ційного, економічного та ідейного зміцнення укра-
їнського кооперативного руху польська влада на
всіх рівнях переходить у наступ на українську ко-
операцію, який досяг апогею у 30-ті роки. Основ-
ними причинами цього наступу було те, що украї-
нська кооперація вийшла за межі господарського
руху і почала відігравати важливу роль у громад-
сько-політичному, культурному житті краю. Вона
на всіх ділянках зміцнювала позиції українців,
консолідувала їх і цим ставала перешкодою на
шляху державної та національної асиміляції украї-
нців. Крім того, через кооперативи намагалися
спрямувати свій вплив на населення українські по-
літичні партії, громадсько-політичні організації,
які пропагували ідею національного визволення
українців, що серйозно непокоїло польську владу.
Тиск польської адміністрації на українські коо-
перативи у Волинському воєводстві набув різно-
манітних проявів. Місцеві органи влади відмовля-
ли у реєстрації новоствореним кооперативам, за-
кривали діючі. 23 травня 1928 року «Господарсь-
ко-кооперативний часопис» писав: «Фактом є, що
польська влада, особливо на Волині, оповістила не-
залежній українській кооперації боротьбу. На од-
ній з конференцій воєвода Мєх схарактеризував
українську кооперацію, як «паньство в паньствє»
й заповів, що цю кооперацію згноїть. У парі з цим
йде свіжа заява віце-воєводи, що заступає воєводу
Волинського, про недопущення владою в цьому році
обходу свята української кооперації й прилучення
його до свята польської кооперації…» [5, с. 2].
Унаслідок так дій «кооперативне життя Во-
лині цілком завмерло, не то що кредитові коопе-
ративи, існуючі тут ще з перед війни, але навіть і
споживчі крамниці, брак котрих відчувається –
Чорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітописЧорном ор ський л ітопис
152
всі вони припинили свою діяльність. Бо животіння
декотрих кооперативів – можна вважати існу-
ванням тільки на папері. Особливо велика руїна
спіткала повіт Луцький. Сутужно тутечки жи-
веться нам під зглядом господарів, спекуляція в
нечуваний спосіб шаліє, а хліборобові за все треба
віддуватися. Потрібні на Волині інструктори
по кооперації, керовники спілок і т.п., необхід-
ний також і з’їзд діячів по кооперації на Воли-
ні, хоч би для того, щоби обміркувати способи
до відродження кооператив на румовищах во-
линських» [2, с. 2].
Особливу роль у піднесені рівня добробуту во-
линян відігравав Волинський Союз Сільської Мо-
лоді/Wolynski Zwiazku Mlodziezy Wiejskiey
(ВССМ/W.Z.M.W) який був створений у 1922 році
з ініціативи як польської громадськості, так і про-
гресивної частини українців, що прагнули до еко-
номічного розвитку і процвітання краю. Саме у
цих колах і виникла ідея утворення спільних гро-
мадських об’єднань, до яких на рівних правах вхо-
дили як українці, так і поляки.
Від початку виникнення ВССМ/W.Z.M.W. за-
явив про себе головним чином як фаховоосвітнє
об’єднання молоді. Метою діяльності було «зага-
льноосвітнє і фахове просвітництво молоді, вихо-
вання у юнаків і дівчат любові до праці, форму-
вання культурного і фахово-освіченого господаря
свого господарства і села» [1, с. 10]. Основополо-
жним принципом, який визначив зміст роботи осе-
редків ВССМ/W.Z.M.W., була сільськогосподар-
ська освіта та участь у конкурсній праці з вирощу-
вання сільськогосподарської продукції.
Програмна сутність професійноосвітньої діяль-
ності Гуртків Сільської Молоді знайшла своє офо-
рмлення у триступеневому сільськогосподарсько-
му вишколі молоді. Триступенева сільськогоспо-
дарська самоосвіта членів ВССМ/W.Z.M.W. була
розрахована на 4 роки. Перший ступінь тривав
2 роки, другий – 1 рік, третій – 1 рік.
Оволодіння знаннями, навиками і вміннями
першого ступеня передбачало прослуховування
ряду тем з організації ведення сільського госпо-
дарства, а також працю на конкурсній ділянці. Ро-
бота «змагунів» і «змагунок» на кращі результати
у праці проводились під безпосереднім керівницт-
вом інструктора ВССМ/W.Z.M.W. або старшого
опікуна. Завершувався процес оволодіння знаннями,
навичками і вміннями першого ступеня здачею іспиту
за результатами набутих фахових знань і зарахування
результатів праці на конкурсній ділянці.
На другому етапі передбачалося подальше ви-
вчення теорії сільського господарства: «...глибше й
ширше запізнання з управою ріллі й рослин, застосу-
ванням погною, управою окремих рослин і городницт-
во», а також участь у двох конкурсах, що завершува-
лось складанням іспиту та зарахуванням результатів
праці на конкурсній ділянці [7, арк. 35].
Третій етап сільськогосподарської освіти пе-
редбачав: теоретичне ознайомлення з годівлею
домашньої худоби; ознайомлення з теорією і прак-
тикою ветеринарії; подальше отримання загальних
знань з ведення рільництва; ознайомлення з теорі-
єю кооперації, головними напрямами і особливос-
тями ведення сільськогосподарського виробництва
в країні, принципами ведення організації і ведення
фермерського господарства в Європі і США; пра-
цю на одній з конкурсних ділянок в рільництві і
відгодівлю домашньої худоби чи птиці [7, арк. 35].
У другій половині 20-х років значне місце в ро-
боті ВССМ/W.Z.M.W. зайняла підготовка молоді
до участі в русі кооператорів, роботи в кооперати-
вах та інших господарських об’єднаннях. Однією з
форм підготовки цивілізованих кооператорів стало
запровадження в практику роботи Гуртків Сільсь-
кої Молоді такої принципово нової навчальної
структури як виробничо-навчальний кооператив.
Його сутність полягала в тому, що члени
ВССМ/W.Z.M.W. не лише утворювали навчальну
кооперативну секцію, а й, за погодженням батьків,
отримували в свої розпорядження певні засоби ви-
робництва, які використовували для створення
власних кооперативів.
Важливим досягненням у сфері участі
ВССМ/W.Z.M.W. у професійній підготовці сільсь-
кої молоді стала організація пересувних або манд-
рівних фахових шкіл, Вечірніх (фахових) Універ-
ситетів та короткотермінових курсів фахової під-
готовки, які переслідували мету як поглибленого
вивчення окремих напрямів сільського господарс-
тва, так і підготовку керівного активу для Гуртків
Сільської Молоді.
Крім цього, Управа ВССМ/ W.Z.M.W. активно
співпрацювала з державними інституціями, гро-
мадськими, кооперативними і господарськими то-
вариствами, з дирекцією стаціонарних професій-
них шкіл і Народних Університетів в плані погли-
блення фахової сільськогосподарської освіти чле-
нів Гуртків Сільської Молоді.
Отже, за допомогою таких заходів громадськість
краю намагалася наблизити місцеве населення до
загальноєвропейських стандартів, підняти цивілізацій-
ний рівень волинян. Завдяки їхній різноманітній
діяльності громадські організації зуміли домогтися
цивілізованих перетворень у сфері національно-
політичних, духовно-культурних і соціально-
економічних прав. Приділяючи значну увагу соціа-
льно-економічним проблемам, удосконаленню
сільського господарства та торгівлі через широко
розгалужену мережу крамниць, кооперативів,
ощадно-позичкових кас сприяли піднесенню мате-
ріального добробуту та загальної освіти населення.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Mloda Wies / Молоде Село. – Луцьк, 1931. − № 9. – 24 с.
2. Визволення. – Луцьк, 1921. – 15 черв. – 12 с.
3. Вільна спілка. – Луцьк, 1923. – № 2. – жовт. – 12 с.
ВипускВипускВипускВипуск 2. 20102. 20102. 20102. 2010
153
4. Вісина Т. Ліквідація українського кооперативного руху на Волині в 30-х роках ХХ ст. / Т. Вісина // Наук. вісн.
ВДУ ім. Лесі Українки. – Історичні науки, № 5. – 2001. – С. 158–161.
5. Господарсько-кооперативний часопис. – Львів, 1928. – № 42. – 4 с.
6. Громада. – Луцьк, 1926. – № 7. – 8 с.
7. Держархів Волинської області, ф. 12, оп. 3, спр. 279: Сведения о профессиональном образовании Волынского
воеводства, 150 арк.
8. Українська нива. – Луцьк. – 07.01.1933. – 8 с.
9. Українська нива. – Луцьк. – 23.06.1933. – 8 с.
РЕЦЕНЗЕНТИ: д.і.н., професор Я. В. Верменич, к.і.н., доцент О. П. Тригуб
© І. Л. Цимбалюк, 2010 Стаття надійшла до редакції 06.07.2010
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31196 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2079-682Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:30:49Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інституту історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Цимбалюк, І.Л. 2012-02-25T23:08:35Z 2012-02-25T23:08:35Z 2010 Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) / І.Л. Цимбалюк // Чорноморський літопис. — 2010. — Вип. 2. — С. 148-153. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2079-682Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31196 94 (477) «19» Здійснено спробу проаналізувати діяльність громадських організацій у сфері поширення професійної освіти та кооперативних ідей в часи ІІ Речі Посполитої, що проводилась протягом 20–30-х років ХХ століття. Осуществлена попытка проанализировать деятельность общественных организаций в сфере распространения профессионального образования и кооперативных идей во времена II Речи Посполитой, которая проводилась в течение 20–30-х годов ХХ века. An attempt was made to analyze the activities of NGOs in the dissemination of vocational education and cooperative ideas in times of II Rzeczpospolita, which was held for 20-30's of the XX century. uk Інституту історії України НАН України Чорноморський літопис Історія української науки та освіти Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) Propaganda of vocational training and knowledge’s by the Western Volhynia public associations (1921-1939) Article published earlier |
| spellingShingle | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) Цимбалюк, І.Л. Історія української науки та освіти |
| title | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) |
| title_alt | Propaganda of vocational training and knowledge’s by the Western Volhynia public associations (1921-1939) |
| title_full | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) |
| title_fullStr | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) |
| title_full_unstemmed | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) |
| title_short | Пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями Західної Волині (1921–1939 pp.) |
| title_sort | пропагування професійної освіти та знань громадськими об'єднаннями західної волині (1921–1939 pp.) |
| topic | Історія української науки та освіти |
| topic_facet | Історія української науки та освіти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31196 |
| work_keys_str_mv | AT cimbalûkíl propaguvannâprofesíinoíosvítitaznanʹgromadsʹkimiobêdnannâmizahídnoívoliní19211939pp AT cimbalûkíl propagandaofvocationaltrainingandknowledgesbythewesternvolhyniapublicassociations19211939 |