Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність
Saved in:
| Published in: | Китайська цивілізація: традиції та сучасність |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31307 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність / О. Тихонова // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2007. — С. 124-126. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31307 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тихонова, О. 2012-03-02T16:56:22Z 2012-03-02T16:56:22Z 2007 Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність / О. Тихонова // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2007. — С. 124-126. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0095 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31307 uk Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України Китайська цивілізація: традиції та сучасність Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність |
| spellingShingle |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність Тихонова, О. |
| title_short |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність |
| title_full |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність |
| title_fullStr |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність |
| title_full_unstemmed |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність |
| title_sort |
ретроспективний аналіз освіти в кнр. традиції й сучасність |
| author |
Тихонова, О. |
| author_facet |
Тихонова, О. |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Китайська цивілізація: традиції та сучасність |
| publisher |
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0095 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31307 |
| citation_txt |
Ретроспективний аналіз освіти в КНР. Традиції й сучасність / О. Тихонова // Китайська цивілізація: традиції та сучасність: Зб. ст. — К., 2007. — С. 124-126. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tihonovao retrospektivniianalízosvítivknrtradicííisučasnístʹ |
| first_indexed |
2025-11-26T05:40:02Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:40:02Z |
| _version_ |
1850611145376792576 |
| fulltext |
124
Подана робота присвячена аналізу систем освіти різних періодів розвитку Ки-
таю, а також ми будемо намагатися детально проаналізувати різні аспекти, що
були актуальними на різних етапах історії Китаю. Китай – це країна, що має до-
вгу та багату історію культури, у якій перше місце займала освіта. Метою робо-
ти є визначити вплив системи культурних цінностей на освіту та роль освіти у
формуванні культурних цінностей, менталітету китайського народу. У різні часи
акценти у освіті були направлені на різні соціальні-культурні цінності.
Першим видатним китайським вчителем вважається Конфуцій, який заснував
таке вчення як конфуціанство, що відіграло одну з найголовніших ролей у соці-
альний структурі Китаю. Судячи з існуючої в синології традиції конфуціанство
вважається етико – політичним та соціально – психологічним вченням, головною
метою якого було створити строгу етично-моральну градацію у суспільстві. Дій-
сно, сам Конфуцій приділяв головну увагу моральним проблемам, поведінці лю-
дини, життю держави, сім’ї та принципам управління. Але у його вченні важливе
місце також займали соціально-психологічні проблеми, а всі питання стосовно
управління державою, розглядалися ним через визначення основних етичних,
моральних та психологічних якостей “ідеальної людини” (цзюнь-цзи), яка по-
винна була стати у певній мірі еталоном, за яким повинен був виховувати себе
кожен послідовник цього вчення. Отже, Конфуцій вбачав вирішення політичних,
етичних та суспільних проблем у вихованні базисної особистості, яка має діяти
згідно з нормами моральної та культурної поведінки (“лі”); у цілеспрямованій,
систематичній та інтенсивній моралізації внутрішнього життя цієї особистості
згідно з етичними, релігійно – філософськими та соціально – психологічними
принципами такими як “гуманність”, “справедливість”, “шанобливість”.
Виховання починалося з сім’ї, з дитинства з приучення до культу предків та
нормам сяо, вивчення церемоній у сім’ї та суспільстві.
Конфуцій казав: “Людині, що перша у вченні уготована службова кар’єра” [1,
56]. Тобто він вважав, що лише освіта може підготувати людину до занять по-
літикою і зробити її високоморальною особистістю. Це речення Конфуція стало
постулатом, що мало великий вплив на покоління китайської молоді. Конфуцій
розробив систему моральних норм поведінки, центральне місце в якій було від-
ведене категорії гуманності. Згідно цієї концепції люди повинні були полюбити
одне одного, цілком присвятити себе людям, вище за все Конфуцій ставив норми
етики “лі”. “Лі” – це і норми етики і критерії соціальних вчинків людини. За Кон-
фуцієм людей слід виховувати у дусі високої моральності та поваги до етичних
норм, тоді люди проникнуться любов’ю до ближнього, тоді стане можливим під-
тримувати правильні взаємовідношення між старими та малими, провести чіт-
ку грань між благородним та підлим, а це у свою чергу дозволить підтримувати
устої сім’ї та порядок у суспільстві. Головною заслугою Конфуція є те, що він
поклав начало заснуванню приватної освіти. Він сам був засновником та виклада-
чем у приватній школі. Приймаючи до школи слухачів він не звертав уваги на їх
соціальне походження. Кількість слухачів у різні часи була до 3000 людей, серед
ÐÅÒÐÎÑÏÅÊÒÈÂÍÈÉ ÀÍÀË²Ç ÎѲÒÈ Â ÊÍÐ.
ÒÐÀÄÈÖ²¯ ² ÑÓ×ÀÑͲÑÒÜ
Î. Òèõîíîâà
125
яких більш 70 стали видатними діячами. Для того, щоб провести у життя погляди
та постулати Конфуція у Китаї була побудована система екзаменів. У давньому
Китаї було два види шкіл: державні та приватні. Державні були засновані урядом
на гроші державної казни. Ті з них, що безпосередньо знаходились під управ-
лінням імперського двору, мали назву “центральні державні школи”. Вищими
центральними учбовими закладами були Тайсює та Академія Гоцзисює. Перший
університет Тайсює був побудований при ханському імператорі Уді. У началі 2
в. нової ери у Тайсює навчалося більш тридцяти тисяч слухачів. Перша академія
Гоцзисює була заснована у 276 р.. у навчальній програмі перш за все числились
класичні труди з конфуціанства окрім того у центральних державних закладах
існували факультети по спеціальним предметам: воєнній справі, математиці, ме-
дицині та ін. Але й для цих слухачів було обов’язковим вивчення конфуціанської
доктрини [4,125].
Широко розповсюджені були приватні школи, вони також беруть своє нача-
ло від епохи Конфуція. Цікаво, що багато численні філософські напрями, що не
мали підтримки уряду відстоювали своє право на існування виключно завдяки
створенню приватних шкіл. Деякі приватні заклади створювалися саме вчителя-
ми. Інші, створювалися на гроші заможних землевласників та купців, або на гро-
ші зібрані монастирями, як орендна платня.
У давньому Китаї існували окрім вище вказаних ще й важливі учбово-дослід-
ницькі структури – “шуюань” (студії) , які були засновані видатними вченими.
Студії ведуть свою історію від танської династії. Широке розповсюдження шую-
ані набули у епоху Сун, для них обирали місце на природі, зміст лекцій, в осно-
вному, торкався конфуціанських текстів. Окрім того торкалися проблем політич-
ного життя. Шуюані відіграли важливу роль у розвитку теоретичних досліджень.
У династії Юань уряд посилив надзор над приватними шуюанями, так що, хоча
вони і збереглись майже до кінця династії Цин, але поступово набули офіційного
характеру, більшість з них фактично перетворилась на класи по підготовці до
складання екзаменів.
Такою була система освіти у давньому Китаї зараз з приходом до влади кому-
ністичної партії ситуація змінилася з точки зору методів та змісту викладання,
структури освіти, але цінності, такі як гуманність, стосунки між старшими та
молодшими, ставлення до освіти лишається незмінним. Ми пропонуємо вам роз-
глянути загальні установи сучасної освіти в Китаї.
У цьому році виповнилося 21 рік з часу дії закону в Китаї про «Закон КНР про
обов’язкову освіту» [3]. Цей закон про обов’язкову освіту вводиться поступово.
На першому етапі у 80-ті роки, обов’язковою була лише початкова освіта і лише з
початку 90-х років вона стала дев’ятилітньою. Наприкінці 2000 р. Обов’язковою
дев’ятилітньою освітою було охоплено у державі 85% ії території та населення до
початкових шкіл поступало 99,1 % усіх дітей, а до середніх шкіл першої ступені
88,6% . Коефіцієнт неграмотності серед молоді та дорослого населення знизився
до рівня менш ніж 50%. Прийняття закону про обов’язкову дев’ятилітню освіту
у корені покращило ситуацію у системі освіти КНР, яка протягом тривалого часу
вважалася слабою та архаїчною. Якщо на початку 80-х років середній китаєць мав
за плечима лише п’ятилітнє навчання, то зараз цей середній показник по державі
є більш восьми років, що наближає КНР до держав з аналогічним рівнем еконо-
мічного розвитку. З введенням обов’язкової освіти різко виросла кількість лю-
дей, що закінчують початкові та середні класи. Також збільшились асигнування
на потреби освіти, виросла кваліфікація педагогічного персоналу, основну увагу
спеціалістів наступні п’ять років буде привертати покращення умов навчання у
сільських середніх школах першої ступені та рішення проблеми відсіювання ви-
сокого проценту учнів.
126
Тому на схемі структури освіти
вражає перевага початкових шкіл
над усіма іншими рівнями та вида-
ми освіти, а вища школа у сучасному
варіанті фактично є зовсім молодою
[2]. Другою за значенням особливіс-
тю є величезне значення і пошире-
ність усіх форм навчання дорослих,
серед яких лишається високий від-
соток неписьменних. Управління в
руках державної комісії з освіти, яка
виконує роль міносвіти. Дошкіль-
ні заклади розвинуті недостатньо.
Обов’язкове навчання розпочинаєть-
ся з 6 років і охоплює у початковій
6-класній школі (ПШ) майже 100%
дітей. Середня школа поділяється на
молодшу (СШ-1) і старшу (СШ-2), а
повна освіта цього рівня передбачає
12 років навчання. Закон 1986 р. про-
голосив обов’язковою освіту в ПШ і
СШ-1. Кількість учнів у системі обов’язкової освіти невпинно зростає: 165 млн.
у 1993 р.; 171 млн. у 1994 р.; майже 180 млн. у 1995 р. Вища освіта у 1990 р. була
представлена 1 075 закладами, де навчалося 2,15 млн. студентів. В це число вхо-
дили класичні багатопрофільні університети, політехнічні і спеціалізовані інсти-
тути (медичні, аграрні, іноземних мов тощо) і педагогічні технікуми та училища
(коледжі).
Ми зробили огляд давньокитайської структури освіти та основних положень
сучасної освіти. З цього огляду ми можемо побачити, що освіта завжди займає
важливе місце у шкалі соціально – культурних цінностей китайців. Ще з давніх
давен ми маємо докази того, що кожна цивілізація має за основу освіту, тому що,
тільки освіта дає людині можливість до розвитку. Завдяки освіті людина може
передати накопичений віками досвід і китайська цивілізація являє яркий приклад
того, як традиції доповнюються сучасністю. Окрім того, у сучасній освіті ми мо-
жемо прослідити традиційні конфуціанські погляди у сукупності з тенденціями
широкого розповсюдження освіти.
ЛІТЕРАТУРА
1. 中国基本情况丛书/ 苏晓坏著。– 五洲传播出版社， 2002。– 131页。
2. M.Agelasto&B.Adamson /Higher Education in post-Mao China.-Hong Kong
University Press, 1998.-490pp.
3. http: // www. cicc.org.cn/ Фэн Линьюй. Очерки по культуре Китая.
4. http: // xinhua.org/ Образование в Китае.
|