Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ)
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31499 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) / Л. Іваненко // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 70-74. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859661379531702272 |
|---|---|
| author | Іваненко, Л. |
| author_facet | Іваненко, Л. |
| citation_txt | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) / Л. Іваненко // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 70-74. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-11-30T09:49:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12
Ретроспектива
© ІВАНЕНКО Леонід Миколайович. Кандидат фізико-математичних наук. Київ, 2011.
Л. Іваненко
ПЕРВІСТОК ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
До 60-річчя створення МЕСМ
У грудні 2011 р. ветерани галузі «Обчис-
лювальна техніка» відзначають 60-річ-
ний ювілей першого в Європі комп’ютера,
створеного в Києві під керівництвом ака-
деміка Сергія Олексійовича Лебедєва. Кон-
структори назвали його «Малая электрон-
ная счётная машина» (МЭСМ). В україно-
мовних джерелах за цим приладом закріпи-
лася абревіатура МЕСМ, тож не будемо
порушувати традицію. За час, що минув від-
тоді, у різних виданнях з’явилося чимало
спогадів науковців [1–3], зокрема перший
мій допис на цю тему датований 1978 р., на-
вздогін ювілею — 25-й річниці МЕСМ [4].
З відстані років цікаво поглянути на ама-
торське фото з родинного архіву Евіра Ма-
линовського. На ньому приблизно трети-
на колективу, який обслуговував МЕСМ, і
всі вони — піонери обчислювальної техні-
ки в СРСР! Цікава деталь: на знімку видно
тільки частину панелей машини, всипаних
радіолампами, а насправді їх було як міні-
мум удвічі більше. Машинна зала з тисяча-
ми таких ламп не потребувала опалення, а
від середини квітня до жовтня комп’ютер
узагалі вимикали, тому що він не витриму-
вав перегріву і «страйкував». Праворуч у
кадрі — телеграфний апарат. Його присто-
сували видавати результати обчислень на
МЕСМ — стовпчики п’ятирозрядних ман-
тис. За ним — закапелок, де на стенді по-
стійної пам’яті, втикаючи штекери, набира-
ли значення чисел-констант у шістнадця-
тирічній системі.
ЗАРОДЖЕННЯ ПРОГРАМУВАННЯ
В УКРАЇНІ
К омп’ютерну техніку створювали два
різновиди фахівців — інженери з елек-
МЕСМ прийнято в експлуатацію! Зліва Лев Наумо-
вич Дашевський, поряд Зоя Сергіївна Рапота. За пуль-
том Лідія Михайлівна Абалишникова, Тамара Іва-
нівна Пецух, Євген Євгенович Дедешко (АН УРСР,
Київ, 1951 р.)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12 71
троніки і математики-програмісти. На мо-
мент появи перших комп’ютерів домінува-
ли саме інженери, на думку яких математи-
ки лише плуталися під ногами й заважали
трударям. Зараз у дефіциті саме програміс-
ти (тому й платять їм більше), а початком
формування їхньої когорти в Україні слід
вважати 1955 р.
Пам’ятаю, Ю.В. Благовєщенський чи-
тав нам на мехматі Київського держуні-
верситету спецкурс з прикладної матема-
тики й зауважив між іншим, що існує та-
ємнича установа, яка має «хитру машину».
Звичайно, ми нічого не зрозуміли і пропус-
тили цю репліку повз вуха. Але тоді ж на
факультеті з’явилися два молодих матема-
тики, аспіранти академіка Б.В. Гнеденка —
В.С. Королюк і В.С. Михалевич (згодом —
академіки). Володимир Семенович Коро-
люк започаткував спецкурс з програмуван-
ня, дотримуючись концепцій чл.-кор. АН
СРСР О.А. Ляпунова, який напівлегально
(кібернетика все ще лишалася буржуазною
псевдонаукою) впроваджував аналогічний
курс мало не на власній кухні!
Крамола завжди вабила мене, тож з де-
сятком однокурсників я почав опановува-
ти ремесло програміста. Тоді ще для умов-
ної машини. Але з усіх колег я один ризик-
нув обрати програмування темою диплом-
ної роботи і зліпив програму обчислення
власних чисел матриць.
Власне, ці події й були етапами заро-
дження науки й індустрії програмування в
Україні. Старий, «класичний» мехмат при-
ймав щороку 20–25 студентів, з яких за-
вершувала навчання приблизно половина.
А вже наш набір — 1951–1956 рр. — почи-
нався з сотні абітурієнтів, а наступний і по-
готів — 150. «Оборонка» жадала кадрів для
різного роду ракетно-ядерних «ящиків».
На момент нашої появи у Феофанії — на
околиці Києва, де й була «таємнича уста-
нова», МЕСМ де-юре існувала чотири
роки. Зауважу, що першу літеру в її назві
можна розшифровувати і як «макет» (для
випробовування теоретичних засад і мож-
ливостей тодішньої техніки), і як «модель».
Ніхто не планував експлуатувати її для
практичних потреб, але МЕСМ таки запра-
цювала! А оскільки в СРСР нічого поді-
бного не було, то причетні, серед них ви-
датні вчені, почали «проштовхувати» на
ній свої дослідження. Не певен, що десь іс-
нує перелік та опис розв’язаних за період
існування МЕСМ завдань. Послатися можу
лише на те, що робив сам і що було опри-
люднено.
У Феофанії точилося тихе, розмірене,
«дачне» життя. Іноді до нас навідувалися
колеги з інших інституцій, придивлялися,
прицінювалися. Так, з Інституту фізичної
хімії АН УРСР завітав Олег Анатолійович
Стрельцов. Синтез аміаку був на той мо-
мент непогано описаний математично, але
що далі робити з купою формул, хіміки не
знали. Між тим, як виявилося, проблема
«тягла» усього на другий курс мехмату! То
як було не допомогти сусідові з сучасного
проспекту Науки?!
Порахували (потуги МЕСМ на це ви-
стачило), надрукували статтю [5]. А от що
було далі, Олег Анатолійович розповів
мені буквально рік тому. Він ще зустрів у
січні 2011 р. своє 90-річчя, а в квітні його
не стало. У 1957 р. з роздруківками МЕСМ
він з’явився в Москві. Тамтешні колеги
були не те що вражені, а скоріше ображе-
ні! Невдовзі в одному з московських хі-
мічних інститутів з’явився свій комп’ютер.
Учені продублювали наші обчислення, ре-
зультати збіглися! Здрібнили крок обчис-
лень — те саме. Зрештою, Олег Анатолійо-
вич став доктором наук, професором.
Можливо, це єдиний такий випадок у жит-
тєписі МЕСМ.
Іншу проблему — проектування подо-
вжнього профілю доріг — нам «подарував»
Автодорожній інститут. Дещо ми зроби-
ли [6], але подібні обчислення були не під
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12
силу тодішнім комп’ютерам. Згодом про-
блемою займався відділ В.С. Михалевича,
де намагалися долучитися до проектуван-
ня БАМ. Недавно почув, що в Росії взяли-
ся нарешті добудувати ту магістраль.
У ТІНІ «ВЕЛИКОЇ» НАУКИ
П риблизно на той же період припадає
початок іншого процесу — зароджен-
ня «великої» науки. «Мала» — це до сотні
співробітників, «велика» — тисячі й тисячі.
У лабораторії С.О. Лебедєва працювали
кілька десятків фахівців. Навіть з героїч-
ними зусиллями вони не змогли б створи-
ти «у металі» щось більше за МЕСМ. Інша
річ — вимислити, викласти на папері. Тож
на часі була розбудова установ на сотні й
тисячі спеціалістів. Так наука почала пере-
творюватися на індустрію, служницю полі-
тичних забаганок. Пригадую сентенцію од-
ного з творців кібернетики Норберта Віне-
ра з книги «Я — математик», у якій він під-
сумував своє життя: «Я особливо щасливий,
що мені не довелося довгі роки бути одним з
гвинтиків сучасної наукової фабрики, роби-
ти, що накажуть, опрацьовувати завдання,
визначені начальством, і використовувати
свій мозок виключно in commendam*, як ви-
користовували свої лени середньовічні лица-
рі. Гадаю, якби я народився в добу сучасного
розумового феодалізму, я б не осягнув бага-
то. Від усього серця співчуваю сучасним мо-
лодим ученим, багато з яких, прагнуть вони
того чи ні, згідно з «духом часу» приречені
служити інтелектуальними лакузами або
табельниками, які фіксують час приходу й
виходу з роботи».
С.О. Лебедєва перевели до Москви, де в
1953 р. він очолив інститут, який носить за-
раз його ім’я. А нашу сирітку-ла бо ра то рію
з часом успадкував доктор фізико-мате-
матичних наук В.М. Глушков. У 1957 р.
сюди влився новий загін вихованців мех-
мату, а сама установа зі статусом Обчислю-
вального центру АН УРСР поволі пере-
росла в Інститут кібернетики (зараз — імені
В.М. Глушкова).
Почалося освоєння «перелогових» площ.
Хтось розмістився під склепіннями пошар-
паного війною та атеїстами собору св. Пан-
телеймона. А мене й Ігоря Коваленка роз-
ташували «у зоні» — так чомусь називали
будиночок через дорогу від основного кор-
пусу лабораторії — колишнього монастир-
ського готелю. До речі, на ньому з часом
встановили меморіальну дошку в пам’ять
про МЕСМ, але коли територію й будівлі
повернули в підпорядкування Московсько-
го патріархату, її чомусь зняли.
Про мого сусіда, Ігоря, згодом розпові-
дали легенди. Буцімто він за тиждень пе-
ребування на посаді розв’язав проблему,
над якою вся лабораторія марно билася
два роки! Тому навіть не дочекавшись за-
рахування до аспірантури, його запросили
до Москви. Чи питали в нього згоди, чи то
була пропозиція, від якої годі було відмо-
витися, можна лише гадати, а можна спита-
ти безпосередньо в академіка Ігоря Мико-
лайовича Коваленка.
Наступний «круглий» ювілей — 50 років —
припав уже на добу незалежності, коли ди-
хати й діяти стало легше. Уже не пригадую
обставин, але якось доктор Любомир
Онишкевич, відомий у США інженер-
елект ронник і громадський діяч україн-
ської діаспори, зауважив у нашому ком-
п’ютерному листуванні, що замолоду пере-
клав на замовлення (уже не пам’ятає ЦРУ
чи Пентагону) книгу про МЕСМ англій-
ською. Я був вражений, адже не лише не
тримав її в руках (гриф «Сов. секретно»),
але й не чув про таке видання! Тоді пан Лю-
бомир пообіцяв подарувати мені цей пере-
клад, якщо розшукає його в родинній бібліо-
теці. Та минуло 10 років, а віднайти рари-
тет так і не вдалося.* Задля слави, користі церкви (середньовічна латина).
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12 73
ВТРАЧЕНИЙ ПАРИТЕТ
У 1967 р. до 50-ї річниці Жовтневої рево-
люції один американський журнал з ав-
томатики надрукував статтю, яка ствер-
джувала, що на поч. 50-х рр. ХХ ст. у галузі
комп’ютерів СРСР був приблизно на одно-
му рівні з США (завдяки МЕСМ!), а потім
стався обвал. Чому? Питання потребує
глибшого аналізу, обмежуся кількома зау-
важеннями.
Комп’ютери зародилися не в металі, а в
головах мрійників і на папері. І мислили ці
мрійники насамперед не про обчислення
й автоматизовані арифмометри, а про «ро-
зумні» пристрої. Ось хоча б заголовок стат-
ті Алана Тьюринга — «Чи може машина
мислити?». За наших умов слово «обчис-
лювальна» у назвах перших машин, з одно-
го боку, дійсно відбивало їхню суть, з іншо-
го, було таким собі компромісом між уче-
ними — носіями новітніх ідей та партій-
ними ідеологами. Ми, мовляв, дбаємо про
утилітарні, оборонні аспекти, а все інше —
непотрібна філософія. Але те, до чого вда-
лися для мімікрії, щоб мати спокій творчо
працювати, так в’їлося у свідомість, що ста-
ло переконанням!
Між тим (сам чув це з вуст В.М. Глушко-
ва) у 70-ті рр. комп’ютери на власне обчис-
лення витрачали всього кілька відсотків
сумарної потужності. Решта — неарифме-
тичні застосування. Саме з цього, додам, і
слід було виходити, плануючи перспективи
індустрії обробки інформації загалом, а не
виключно для обчислень!
До слова, років тридцять тому кілька аме-
риканських юнаків десь у гаражі змайстру-
вали пристрій, який назвали «персональним
комп’ютером». О, ці хлопчаки із «зон» і га-
ражів! Попри назву («комп’ютер» — те саме,
що «обчислювач», лише англійською) у
нього було закладено іншу ідеологію —
дати людству доступ до океану інформації:
текстової, графічної, аудіо, відео тощо,
спростити її здобуття, передачу, фіксацію,
збереження. Деталі-«цеглинки» машини
були ті самі, що й у решти тодішніх
комп’ютерів, іншою була конфігурація в ці-
лому. Так розкута свідомість вихідців з де-
мократичного світу породила ліберальну,
гуманітарну концепцію, радикально відмін-
ну від радянських тоталітарних ма те ма-
тично-мілітаристських програм. Та й обері-
гати нас від зайвої (зловорожої) інформації
партія вважала за свій святий обов’язок.
Інтернет, електронна пошта апріорі не мо-
гли виникнути в СРСР, і в уяві, і, тим біль-
ше, «у металі»! Не було ні політичної волі,
ні соціального замовлення.
Нині й термін «комп’ютер» став недо-
речним. Для побутових обчислень досить
калькулятора, а вітрильниками для мандрі-
вок в океанах інформації слугують ноутбу-
ки. Виникла і нова галузь знань — інфор-
матика. То, можливо, доцільно назвати ці
пристрої «інформерами»? Але головне, що
вони ввійшли в наш побут, докорінно змі-
нивши (і змінюючи) його. Саме ці компак-
тні і доступні за ціною пристрої спричини-
ли в світі інформаційну революцію, за якою
ми здебільшого лише спостерігаємо.
Припускаю, що наші піонери інформа-
тики — С.О. Лебедєв, В.М. Глушков — ро-
зуміли, що коїться й до чого йдеться, але
що вони могли вдіяти за умов компартій-
ної геронтократії? Мабуть, це і вкоротило
їм віку.
Яким чином велелюдні інститути, які
більше нагадують міжнародні аеропорти
в нельотну погоду, вписуються в задум і
структуру Академії — питання дискусій-
не. Головне, що Інститут кібернетики
успадкував і зберіг від Інституту матема-
тики, до якого в 50-ті рр. було приписано
лабораторію, деякі традиції «академічних
свобод».
Як не згадати принагідно відділ програ-
мування, що ним керувала член-ко рес-
пондент АН УРСР Катерина Логвинівна
Ющенко! То був свого роду «фільтраційний
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 12
табір». Звідти в режимі вільного пошуку
виходили хто в обчислювачі, хто в академі-
ки. А ще пригадую сентенцію однієї пані:
«Ми маємо бути вдячними Вікторові Ми-
хайловичу (Глушкову — Л.І.) за те, що все
життя мали змогу займатися цікавими для
себе проблемами». Гадаю, наявність групи
співробітників (1–2% від штату), які пере-
бувають у «вільному плаванні», — це чи не
головна ознака академічності закладу.
З усмішкою, але і з вдячністю пригадую
слова свого безпосереднього шефа — про-
фесора А.І. Нікітіна, до якого я звернувся
з якимось скромним проханням: «Займай-
ся, чим хочеш, тільки не мороч мені голо-
ву!» Не найгірший варіант для старшого
наукового, якщо йому до того ж не забу-
вають нараховувати платню! Результатом
став новий жанр телепрограм — імітаційні
(ділові) ігри з телеглядачами, що я згодом
описав у книгах [7, 8]. Професор МДУ Ми-
хаїл Крюков у своїй монографії нещодав-
но зауважив: «В Киеве были организованы
до сих пор не имеющие аналогов массовые
телевизионные игры по сельскому хозяйству
и проблемам развития города. Их автор,
Л.Н. Иваненко, сделал много для пропаганды
культурного и познавательного значения
имитационных игр» [9].
Схоже, традиції зонно-гаражних науко-
вих здобутків не вмирають, а можливос-
ті творчості у такому форматі й досі не ви-
черпано!
1. Глушков В.М., Рабинович З.Л., Цукерник Л.В. Сер-
гій Олексійович Лебедєв. — К.: Наукова думка,
1979. — 51 с.
2. Дашевский Л.Н., Шкабара Е.А. Как это начина-
лось (Воспоминания о создании первой отечест-
венной электронной вычислительной машины —
МЭСМ). — М.: Знание, 1981. — 64 с.
3. Малиновський Б.М. Відоме і невідоме в історії ін-
формаційних технологій в Україні. — К.: Видавн.
дім «Академперіодика», 2001. — 213 с.
4. Іваненко Л. День народження ЕОМ // Наука і
суспільство (НіС). — 1978. — № 1. — С. 8–11.
5. Стрельцов О.А., Ющенко Е.Л., Иваненко Л.Н. Ре-
шение кинетического уравнения М.И. Темкина
и В.М. Пыжева для синтеза аммиака с помощью
электронной счётной машины (ЭСМ) // Укр. хи-
мический журнал. — 1957. — Т. ХХІІІ, Вып. 4. —
С. 423–430.
6. Іваненко Л.М., Хавкін К.А. Автоматизація при про-
ектуванні автомобільних трас // Автоматика. —
1959. — № 3. — С. 46–49.
7. Іваненко Л. Гра як пізнавальна та конструктивна
діяльність. У 2-х кн. — Кн. 1. Перший проект —
«Гра в етері». — Харків: Фоліо, 2005. — 199 с.
8. Іваненко Л. Гра як пізнавальна та конструктивна ді-
яльність. У 2-х кн. — Кн. 2. Другий проект — «Лек-
сична толока». — Харків: Фоліо, 2005. — 271 с.
9. Крюков М.М. Эколого-экономическое игровое
имитационное моделирование: методический
аспект. — М.: ТЕИС, 2006. — С. 22.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31499 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T09:49:39Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваненко, Л. 2012-03-09T14:56:56Z 2012-03-09T14:56:56Z 2011 Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) / Л. Іваненко // Вісн. НАН України. — 2011. — № 12. — С. 70-74. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31499 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Ретроспектива Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) Article published earlier |
| spellingShingle | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) Іваненко, Л. Ретроспектива |
| title | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) |
| title_full | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) |
| title_fullStr | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) |
| title_full_unstemmed | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) |
| title_short | Первісток обчислювальної техніки (До 60-річчя створення МЕСМ) |
| title_sort | первісток обчислювальної техніки (до 60-річчя створення месм) |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31499 |
| work_keys_str_mv | AT ívanenkol pervístokobčislûvalʹnoítehníkido60ríččâstvorennâmesm |