У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові)
Розглянуто питання вживання українських числівників та прийменників для опису часових моментів на підставі поєднання статистичного та аналітичного методів термінології. Надано рекомендації щодо вживання таких зворотів....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/315 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині... (До проблеми означування часу в українській мові) / М. Вакуленко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 1. — С. 43-47. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-315 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вакуленко, М.О. 2008-02-28T18:08:00Z 2008-02-28T18:08:00Z 2007 У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині... (До проблеми означування часу в українській мові) / М. Вакуленко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 1. — С. 43-47. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/315 Розглянуто питання вживання українських числівників та прийменників для опису часових моментів на підставі поєднання статистичного та аналітичного методів термінології. Надано рекомендації щодо вживання таких зворотів. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №1 С. 43-47 Мовне питання У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) |
| spellingShingle |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) Вакуленко, М.О. Мовне питання |
| title_short |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) |
| title_full |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) |
| title_fullStr |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) |
| title_full_unstemmed |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(До проблеми означування часу в українській мові) |
| title_sort |
у якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині...(до проблеми означування часу в українській мові) |
| author |
Вакуленко, М.О. |
| author_facet |
Вакуленко, М.О. |
| topic |
Мовне питання |
| topic_facet |
Мовне питання |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| description |
Розглянуто питання вживання українських числівників та прийменників для опису часових моментів на підставі поєднання статистичного та аналітичного методів термінології. Надано рекомендації щодо вживання таких зворотів.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/315 |
| citation_txt |
У якому часі, у якому році, у яку хвилину, о котрій годині... (До проблеми означування часу в українській мові) / М. Вакуленко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 1. — С. 43-47. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT vakulenkomo uâkomučasíuâkomurocíuâkuhvilinuokotríigodinídoproblemioznačuvannâčasuvukraínsʹkíimoví |
| first_indexed |
2025-11-26T04:11:08Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:11:08Z |
| _version_ |
1850611154719604736 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 1 43
МОВНЕ ПИТАННЯ
© ВАКУЛЕНКО Максим Олегович. Кандидат фізико-математичних наук. Старший науковий співробітник
Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. 2007.
М. ВАКУЛЕНКО
У ЯКОМУ ЧАСІ, У ЯКОМУ РОЦІ,
У ЯКУ ХВИЛИНУ, О КОТРІЙ ГОДИНІ...
До проблеми означування часу в українській мові
Як правильно означувати українською
мовою моменти часу? Питання не таке
просте, як це може видатися на перший пог-
ляд. Не забуваймо, що властивості часу не
залежать від того, в яких одиницях (тобто в
якому масштабі) ми його вимірюємо: чи в
наносекундах, чи в годинах, чи то в тисячо-
літтях. А от чи адекватно відображаються в
мові ці особливості плину часу? Справа ус-
кладнюється ще й тим, що в різних стилях
сучасного мовлення (художньому, ділово-
му, офі ційному, науковому тощо) перевагу
віддають то кількісним, то порядковим чис-
лівникам. Зокрема, у телефонній довідці
(принаймні донедавна) та у вокзальних ого-
лошеннях за годинами закріпився кількіс-
ний числівник, а в радіомовленні чуємо по-
рядковий. Тому такий звичний для багатьох
мовознавців підхід — простісіньке від сте-
жуван ня практики вживання — виявляєть-
ся малоефективним: адже на користь кож-
ної форми можна навести безліч прикладів.
Так робив і відомий письменник Борис Ан-
тоненко-Давидович у статті «Непорозумін-
ня з часом» [1, 218], активно цитуючи кла-
сиків української літератури. Але ж хіба
можна виробити чіткі та переконливі реко-
мендації щодо грамотного вживання тих чи
інших «часових» числівників без глибоких і
всебічних аналітичних міркувань? Автори-
тетна думка не була підкріплена науковим
аналізом, і з часом ці непорозуміння тільки
поглибились.
Так, у художніх творах нерідко трапляють-
ся вислови «о такій-то годині». Так нас одно-
манітно «заокали», що декому (наприклад,
на радіо) починає здаватися, буцімто в мові
й немає інших і кращих зворотів. Щоправда,
не завжди зрозуміло: це авторський текст
чи редакторська правка? Крім того, автори
не розтлумачують, що означає «о шостій го-
дині»: це приблизно шість чи приблизно
п’ять? Воно й не дивно: для художнього тво-
ру година туди, година сюди великого зна-
чення не має. А от в офіційному, діловому та
науковому мовленні точність куди важливі-
ша — тому красне письменство тут не може
бути єдиним орієнтиром. Непогано було б і
дослухатися до думки фахівців, насамперед
представників природничих наук, які у своїй
професійній діяльності мають справу з різ-
номанітними моментами часу.
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 1
Отже, роз’вязання проблеми потребує за-
стосування ме тодів термінології як науки.
Нагадаємо, що статистичний метод полягає
лише у фіксуванні наявних мовних конс-
трукцій і тому не може претендувати на ло-
гічну довершеність і наукову остаточність.
Аналітичний же метод передбачає дослід-
ження правильності цього явища. Якщо оби-
два методи подають одне і те саме правило
— його слід рекомендувати до впроваджен-
ня. Лише так ми можемо убезпечити наш
правопис від не надто продуманих змін і від
аж надто революційних перетворень, що, як
відомо, користі не дають.
Саме з таких міркувань і розглядалася
проблема часу (див. [2, 3]), а також на наших
лекціях у Державній академії керівних кад-
рів освіти та Міжрегіональному інституті
вдосконалення вчителів. Хотілося б, щоб
люди принаймні замислилися над змістом
різноманітних мовних засобів для опису ча-
сових моментів, які дає можливість утвори-
ти українська мова, і наскільки вдалим є те
чи інше формулювання. А це потребує і того
ж часу, і певних зусиль над собою. Втім, да-
леко не всі сучасні фахівці володіють згада-
ним підходом і прагнуть як слід заглибитися
у суть справи. Зокрема, Є. Чак [4] лише на-
водить приклади зі своїми улюбленими по-
рядковими годинними числівниками, надто
не обтяжуючи статтю належним аналізом.
Звичка — друга натура. Але самий тільки
перелік власних уподобань і науковий під-
хід — це не одне й те ж. Не забуваймо, що
звички — хороші слуги, однак погані пані.
Так, нашій мовознавчій науці необхідні авто-
ритети: і Борис Антоненко-Давидович, і Єв-
генія Чак, і багато інших знавців слова. Про-
те навіть найшанованіша особа — це все-таки
людина із суб’єктивним поглядом, яка має
свої сильні та слабкі сторони і навіть може
іноді помилятись.
У нас є багато відомих і кваліфікованих
мовознавців, але, як випливає з нескінчен-
ного серіалу з назвою «Сага про український
правопис», жоден із них не може похвалитися
загальним визнанням. Це й не дивно: за часи
репресій генофонд України зазнав істотних
змін. Вижили ті, хто не дуже «висовувався»
чи зумів пристосуватися. Дехто ж гайнув за
кордон —та хіба можна в чужомовному ото-
ченні зберегти те тонке відчуття мови, яке
формується, розвивається і підтримується
тільки в рідному середовищі? Отже, немає у
нас такого сучасника, до якого прислухалися
б усі без винятку дійові особи мовознавчої
толоки — як би нам цього не жадалося.
Може, хоч серед класиків знайдеться та-
кий безумовний авторитет? Скажімо, Шев-
ченко? Але ми добре знаємо, що в його тво-
рах іноді трапляються слова та звороти, які
не вкладаються в норми сучасної літератур-
ної мови. Хоча б «Укра ′їна» (із наголосом на
«а»). Застерігав від бездумного повторю-
вання таких форм і відомий сучасний мово-
знавець Святослав Караванський. У статті
«Мовні віруси» в «Літературній Україні» від
27 квітня 2006 року [5] читаємо: «Помилко-
вий ужиток Шевченком «чужому научай-
тесь» мовознавець Олена Курило розцінює
як ляпсус».
Подібні закиди аж ніяк не применшують
величі видатного поета, який фактично сфор-
мував українську літературну мову. Але мова
розвивається, вдосконалюється, і далеко не
всі колишні форми є прийнятними сьогодні.
І такий розвиток можливий саме тому, що
авторитет наукового аргументу має пріори-
тет перед авторитетом класика (чи навіть
академіка). Принаймні повинен мати. Пла-
тон нам друг, але істина дорожча. Не забу-
ваймо про це.
А чим запекліше, чим емоційніше ми на-
в’язуємо суспільству мовні правила, які ві-
дображають далеко не найістотніший бік
української мови і тим паче не мають під со-
бою належної наукової основи, тим більший
спротив це може викликати. А такий спро-
тив може становити загрозу не лише для
якогось одного формулювання, а й для всієї
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 1 45
мови — згадаймо лише нещодавні прагнення
певної частини нашого суспільства надати
російській мові статус державної. Суспіль-
ство реагує на подразники відповідно до ві-
домого у фізиці принципу Ле Шательє—Бра-
уна: кожна система прагне зменшити вплив
зовнішніх чинників, які діють на неї. Прос-
то-таки втілення історичного матеріалізму.
Отже, кожна дія викликає протидію. При-
наймні створює сприятливі умови для ви-
никнення такої. І якщо ця дія є емоційною,
неврівноваженою — то й протидія матиме
такі самі ознаки. І якщо ми хочемо допомогти
своїм супротивникам, треба робити більше
необдуманих і незважених кроків. І навпа-
ки: якщо дія базується на глибокому аналізі,
серйозному науковому підході, то протидія,
найвірогідніше, буде такою ж виваженою і
толерантною. Тоді й може народитися нау-
кова істина як результат боротьби протилеж-
ностей. А якщо аргументи чи вчинки мають
під собою солідне наукове підґрунтя, така
позиція дуже сильна, і їй важко протистави-
ти щось антиукраїнське.
Тому таку велику цінність для науки має
його величність аргумент. Отже, спробуємо
ще раз поглянути на проблему часу саме під
таким кутом.
У більшості випадків українські порядкові
числівники означають, що даний проміжок
ще триває: третій день (минуло два), двад-
цяте століття (закінчилося дев’ятнадцяте),
дві тисячі перший рік (минуло дві тисячі),
перша хвилина (ще не спливло жодної). У
Б. Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю
і другу, а вже повертає та на третю» [1, 219]. А
вислів «м’яч забито на останній, дев’яностій,
хвилині зустрічі» означає, що гра (триває 90
хвилин) ще не завершилась і гол зарахований.
Отже, заміна кількісного числівника (означує
закінчений часовий проміжок) на похідний
від нього порядковий (означує незакінчений
часовий проміжок) спотворює зміст поняття.
До того ж, такої «виняткової» порядко-
вості чомусь набувають лише годинні часові
проміжки, а всі інші, які вимірюються мікро-
секундами, секундами, днями, місяцями, ро-
ками, століттями тощо, чітко й послідовно
підлягають цьому правилу.
Ось чому так впадає в око нелогічність ви-
слову «десята година десять хвилин», де за-
кінчений годинний проміжок описується по-
рядковим числівником, а хвилинний — кіль-
кісним. Це виглядає ще абсурдніше, якщо
згадати, що годину тому вживався той самий
числівник: «десять хвилин на десяту».
А спробуймо знайти логіку в такій оповід-
ці: «Заснувши десь опівночі, хворий спокійно
проспав вісім годин. Коли пішла дев’ята го-
дина його сну, він раптово прокинувся. Годин-
ник показував … восьму з хвостиком» (???).
То скільки ж повних годин проспав наш бага-
тостраждальний герой: сім, вісім чи дев’ять?
Тому вислови на кшталт «у Києві двадця-
та година», «о дванадцятій тридцять п’ять»
і сприймаються так неоднозначно. І наража-
ються на доволі масовий спротив.
Основні світові мови означують години
кількісними числівниками. Зокрема, в анг -
лій ській: «six o’clock» (шість годин), а не
«sixth o’clock». Те саме у французькій, іспан-
ській, італійській, грецькій та інших мовах.
Втім, в угорській мові існує паралельна
форма з порядковим числівником при годині,
але вислів «п’ятнадцята сорок п’ять» там оз-
начає «сорок п’ять хвилин на п’ятнадцяту»,
тобто чотирнадцять сорок п’ять.
А з якими ж прийменниками можуть спо-
лучатися часові числівники?
У цій функції здебільшого вживається
прий менник «у (в)»: у цьому столітті (році,
місяці), у цей день, у цю хвилину, в цю мить, у
четвер, навіть у лиху годину, а також уранці,
вдень, увечері, вночі, а ще всі вислови зі склад-
ними сполучниками на кшталт «у той час
як». Часто можна почути також: «у якій го-
дині?». Та й у слові «вчасно» закріпився пре-
фікс «в». У науковій літературі також ужи-
вається «у (в)»: положення тіла у просто рі і
в часі. Тобто перебування у певному моменті
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 1
часу описується, як правило, прийменником
(префіксом) «у».
Звернімо увагу на те, що прийменник «о»
в українській мові маловживаний, і його за-
стосування практично обмежене лише опи-
сом годинних проміжків часу (переважно в
художній літературі). Звідки ж узявся такий
дивний прийменник? Може, від «об»? Але
останній потребує від доповнення знахід-
ного відмінка: спіткнутися об поріг, бити-
ся об заклад тощо. З іншого боку, «о» — так
само, як і «в» («у») — пов’язується з місце-
вим відмінком. Тому теза про походження
«о» від «об» видається більш ніж сумнівною.
«О котрій годині» — це, очевидно, калька з
польської, спровокована акустичною схожіс-
тю звуків «о» та «у». Але ж бездумне запози-
чення сусідських зворотів — не найкращий
вибір. Скажімо, в тій же польській мові при-
йменник «о» має значення, які відповідають
українським «з» та «про»: «o smaku» — зі
смаком, «o tym» — про те. Цей прийменник
характерний також для російської мови, і
при перекладі на українську йому відповіда-
ють прийменники «про», «з»: «Сказка о царе
Салтане» — «Казка про царя Салтана», «чу-
дище о семи головах», «чудовисько з сімома
головами». Отже, скалькованому звороту «о
такій-то годині» відповідає український «із
такою-то годиною». Теж не годиться, адже
вислів «зустрінемося з шостою» звучить до-
волі кумедно. Зустрічаємося ми не «з» пев-
ним часом, а «у» певний час. Ось яким під-
ступним виявився цей польсько-російський
прийменник «о».
Недарма Т. Шевченко в поемі «Причин-
на», позначаючи час, уникає зворотів із при-
йменником «о»: «на ту пору, в таку добу».
(Зауважимо, що в першому випадку відчут-
на редакторська правка: прийменник «у»
має поєднуватися з недоконаною формою
дієслова, а доконана форма потребує при-
йменника «на». Тобто «виглядати» можна
лише «у ту пору», а «на ту пору» можна тіль-
ки «виглянути»).
Ну, і як же тоді відповідати на запитан-
ня «котра година»? Якщо дана година ще
не виповнилася, вживається порядковий
числівник: десять хвилин на першу, пів на
восьму. Зауважимо, що така ситуація трап-
ляється найчастіше, а саме вона і потребує
порядкового числівника, який формально
добре узгоджується з питальним займенни-
ком «котра». Якщо ж виповнилося ціле чис-
ло годин, уживається кількісний числівник:
чотирнадцять годин рівно, нуль годин десять
хвилин.
Поряд із кількісним числівником можна
вживати і порядковий (це синонімічна фор-
ма), додаючи одиницю до повного числа го-
дин — як в угорській мові. Так, наприклад,
вираз «сімнадцята двадцять» семантично
тотожний вислову «шістнадцять годин двад-
цять хвилин».
Є ще один цікавий варіант відповіді на
згадане питання, який добре узгоджується
з канонами української мови і може вжива-
тися замість невиправданого «шістнадцята
двадцять» тоді, коли шістнадцять годин уже
виповнилося. Якщо йдеться про заверше-
ний проміжок часу, в українській мові часто
трапляються конструкції з прийменником
«по»: «по закінченні — новини», «зустріне-
мося по перерві» і т.д. Отже, третій варіант
означування цього моменту часу — двадцять
(хвилин) по шістнадцятій.
Ще не переконалися, читачу? Тоді звер-
німося до класики. Ну, хоча б до російської,
адже у нас дуже полюбляють порівнювати
норми української мови саме з російською.
«А кой тебе годик?» — запитує некрасов-
ський герой (відчуваєте, як ця фраза пере-
гукується з українською: «котра година?»). І
чує у відповідь: «Шестой миновал». Отже,
для позначення закінченого проміжку часу
порядковий числівник потребує уточнення:
«миновал». І узгодження з питальним сло-
вом є («кой — шестой»), і немає плутанини в
означенні часу, зокрема і в годинах. Росіяни
тут послідовні, чого, на жаль, не можна ска-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 1 47
зати про українців. Правильно було б на за-
питання «котра година?» відповісти: «шоста
минула» (якщо це 6:00). Але, певно, якась
напівграмотна бабця забула додати слово
«минула» — і ось маємо таке «правило» ук-
раїнської мови, яке нас тільки заплутує.
А якщо ми не любимо російську класику?
Тоді згадаймо нашого Шевченка: «Мені три-
надцятий минало». Це те саме формулюван-
ня, яке означує такий же часовий проміжок.
Якщо перенести це на години, то «минає
тринадцята» — це, скажімо, 12:59. «Тринад-
цята година» — це і 12:10, і 12:30, і 12:50. А
момент «13:00» — це «минула тринадцята
(година)» або «виповнилася тринадцята (го-
дина)». Тому, якщо комусь хочеться означи-
ти, наприклад, момент часу 10:00 словом
«десята (година)», то не слід забувати про
важливе діє слово «минула» (або «виповни-
лася»).
А як відповідати на запитання «коли»? У
дві години десять хвилин, у чверть на десяту,
по двадцятій (тобто у двадцять годин, або о
двадцять першій годині). Вузьковживаний
(бо чужомовний) прийменник «о» найдо-
цільніший лише при означуванні половин-
них проміжків часу: о пів на шосту, опівночі.
І, нарешті, коли ми «визначаємо» і коли
«означуємо» час?
Як показано у Російсько-українському
словнику фізичної термінології [6], слову
«визначати» відповідає англійське «de ter mi-
ne», тобто синонімами до нього є «виміря-
ти», «фіксувати», «досліджувати». Значить,
визначаємо час за допомогою секундоміра
чи хронометра. З іншого боку, слову «озна-
чувати» відповідає англійське «define», тоб-
то синонімами до нього є «описувати», «ок-
реслювати». Дати означення (дефініцію) —
це описати словами (тому відповідний член
речення має назву «означення», а не «визна-
чення»). Отже, за допомогою числівників ми
не «визначаємо» час, а означуємо його.
Таким чином, означування часу — одна
з тих показово «складних» проблем ук-
раїнського правопису, яка може бути цілком
розв’язана за допомогою методів терміноло-
гії. І наскільки вдало ми будемо підтриму-
вати імідж української мови як однієї з най-
розвиненіших світових мов, залежить лише
від нашої доброї волі та здорового глузду.
1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — Київ,
1994. — 254 с.
2. Вакуленко М. Про «складні» проблеми українського
правопису (українська латиниця, запозичені слова
та ін.). — Київ, 1997. — 32 с.
3. Вакуленко М. Правописні аспекти науки тер мі но -
ло гії // Вісн. книжкової палати. — 1998. — №11. —
С. 15—17.
4. Чак Є. Плекаймо слово! // Дивослово. — 1999. —
№1.
5. Караванський С. Мовні віруси // Літературна
Україна. — 2006. — 27 квітня.
6. Вакуленко М. Російсько-український словник фі зич-
ної термінології / За ред. проф. О.В. Вакуленка. — К.:
Поліграф. центр Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка,
1996. — 236 с.
М. Вакуленко
У ЯКОМУ ЧАСІ, У ЯКОМУ РОЦІ,
У ЯКУ ХВИЛИНУ, О КОТРІЙ ГОДИНІ...
До проблеми означування часу в українській мові
Р е з ю м е
Розглядається питання вживання українських числів-
ників та прийменників для опису часових моментів на
основі поєднання статистичного та аналітичного ме-
тодів термінології. Подано рекомендації щодо вживан-
ня таких зворотів.
M. Vakulenko
AT WHAT TIME, WHAT YEAR,
AT WHAT MINUTE, AT WHAT HOUR…
To the time defining problem in the Ukrainian language
S u m m a r y
In this work, the problem of different Ukrainian numerals
and prepositions describing time moments, is investigated
on the basis of combination of both statistical and analyti-
cal methods of the terminology as a science. Recommen-
dations on use of such turns of sentence are given.
|