Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2009
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2009
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31613
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька) // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 12-21. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860002862567784448
citation_txt	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька) // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 12-21. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
first_indexed	2025-12-07T16:36:55Z
format	Article
fulltext	12 Краєзнавство 1–2 2009 ЗВІТ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИ (доповідь голови правління Спілки, академіка НАН України Петра Тронька) сутність стабільності в Україні, неузгоджені дії владних інституцій не лише негативно від- биваються на внутрішньому становищі краї- ни, а й відчутно принижують авторитет нашої держави у світі. Керівники всіх рівнів, обій- маючи поважні посади, клялися віддано слу- жити своєму народові. Так потрібно ж вико- нувати свої обіцянки. З цього приводу хочеть- ся нагадати слова нашого національного пророка Тараса Шевченка: “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю”. Адже, на наше глибо- ке переконання, тільки єднанням у любові до України можна по-справжньому прислужити- ся рідному багатостраждальному народові. Тож облиште особисті амбіції і не покладаючи рук працюйте на його благо. Таке наше про- хання, прохання делегатів з’їзду. Помітний внесок у справу духовного відродження і національно-патріотичного ви- ховання громадян рідної країни зробили за звітний період і члени нашої Спілки. Приміт- но, що до краєзнавства потягнулися сьогодні сотні тисяч ентузіастів, які прагнуть долучи- тися до історичних знань, аби краще збагнути сенс тих змін, що відбуваються в нашому жит- ті. Хоча ще є чимало охочих підсунути їм як сурогатні версії історичного минулого, так і новітні міфи та нашвидкуруч сфабриковані легенди. Завдання неупереджених дослідни- ків, які стоять на позиціях реалізму, історич- ної правди, полягає у зваженому, глибоко обґрунтованому висвіт ленні історичного про- цесу в усій його складності та суперечності. Історичний пошук має бути пошуком істини, і краєзнавчим дослідженням тут належить Вельмишановні делегати з’їзду! Високопо- важні гості! Учасники нашого зібрання! Попередній, III з’їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців відбувся 29–30 жовтня 2003 року. Відповідно до статутних вимог саме цього тижня спливають повноваження керівних ор- ганів Спілки, обраних з’їздом на п’ятирічний термін. Відтак настав час підбити підсумки проведеної роботи, запропонувавши вашій увазі звіт правління Національної спілки краєзнавців України про діяльність у міжз’їздівський період. За цей час у нашій країні відбулися помітні зміни. Під впливом здійсненої з народної ініціативи “помаранчевої революції” продов- жувала стверджуватися демократія. Україна поступово піднімається з колін і в економічно- му сенсі. Цьогоріч наш народ і ми з вами урочисто відзначили вже 17-ліття проголо- шення Незалежності Української держави, об’єктивно оцінили досягнення, здобуті на не- легкому шляху становлення. Але успіхи на- шої країни були б значно більшими та вагомі- шими, якби не було прикрих прорахунків у діяльності найвищих керівних органів держа- ви, що призвели до зростання інфляції, ко- рупції й інших негативних явищ. Усе це не могло негативно не відбитися на соціально- економічному становищі наших співвітчизни- ків. Нас не може не хвилювати, що прикрі не- порозуміння у взаємовідносинах між керівни- ми гілками влади призвели до дочасного роз- паду парламенту та призначення чергових позачергових виборів народних депутатів. Від- 13 особлива роль. Адже саме на місцях, у наших містах і селах, крізь призму вже узагальнено- го й осмисленого досвіду, пишеться сьогодні картина минулого, в основу якої кладеться неприкрашена правда. Як відомо, серед головних завдань Спілки, визначених постановою III з’їзду, було зосере- дити зусилля активу на безумовному виконан- ні вимог Указу Президента України “Про за- ходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Ук- раїні” та практичній реалізації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Про- грами розвитку краєзнавства до 2010 року, забезпечити піднесення наукового рівня за- гальнотеоретичних розробок, підготовку уза- гальнюючих праць з окремих напрямів крає- знавства, розширити роботу з популяризації досліджень, активніше залучати громадсь- кість до збереження та популяризації націо- нальної історико-культурної спадщини; більш активно співробітничати з державними уста- новами, науково-дослідницькими центрами, закладами культури й освіти, політичними партіями та громадськими організаціями, за- цікавленими в розвитку краєзнавства, відрод- женні історичної пам’яті українського наро- ду, збереженні унікальних природних скарбів рідної землі. Питання виконання рішень III з’їзду пос- тійно перебували в полі зору правління Спіл- ки, яке періодично скликало пленуми з най- нагальніших проблем краєзнавчої діяльності, а також Президії правління, що проводила свої засідання щокварталу. 2004 року Спіл- кою разом з НАН України та громадськими організаціями було підготовлено масштабну, вже ХІ за ліком Всеукраїнську наукову кон- ференцію з історичного краєзнавства, що від- булася в місті Хмельницькому. А наступного 2005-го було проведено низку заходів, зокре- ма ювілейний пленум правління в Харкові, присвячених 80-річчю Всеукраїнської спілки краєзнавців, яка є гідною спадкоємицею Ук- раїнського комітету краєзнавства — першої централізованої інституції, що на хвилі націо- нально-визвольного піднесення організаційно об’єднала могутній потенціал численного за- галу дослідників рідного краю. Члени нашої Спілки в подячних наукових дослідженнях, виступах і публікаціях віддали належне своїм видатним попередникам, чия подвижницька діяльність дала підстави характеризувати 20-ті роки як зоряний час українського краєзнавства, однак у чорних 30-х більшість із них зазнала репресій і навіть фізичного ви- нищення. Дійсно, краєзнавство для України завжди було міцним підґрунтям історичної пам’яті. Безпрецедентні гоніння царату на все українське загрожували українству націо- нальною смертю, і тільки самовіддані зусилля кількох поколінь краєзнавців підтримували в суспільстві інтерес до культури, мови, тради- цій українського народу. Характерною особ- ливістю і невичерпним джерелом сили крає- знавства є те, що в ньому нема “двох рівнів” — одного для фахівців, а другого для широкого загалу, маловідомі та напівзабуті штучно викреслені імена, події, факти, які доносить воно до наших сучасників, зрозумілі і цікаві всім. Так само цікаві життєві долі ентузіастів- подвижників, які вбачали своє покликання у збереженні історико-культурної спадщини, у творенні специфічної аури духовності та само- усвідомлення. Обстоювати українські націо- нальні цінності і в імперські, і в радянські часи значило свідомо піддавати свою долю не- абияким випробуванням. За дефініцією “реп- ресоване краєзнавство” постають тисячі скалі- чених життів людей, єдиною провиною яких була любов до рідної землі. Чимало було зроб- лено Спілкою для належного увічнення пам’яті всіх громадян, які зазнали репресій від тоталітарного режиму. У підсумку вико- нання зініційованої Спілкою програми “Реа- білітовані історією” громадськість України отримала 25 фундаментальних томів з імена- ми співвітчизників, які безвинно постражда- ли. Неймовірно тяжким випробуванням для українства став Голодомор, влаштований у 1932–1933 рр. тоталітарним режимом. Готую- чись до відзначення на високому державному рівні 75-річчя цієї трагедії, Спілка разом з Ук- раїнським інститутом національної пам’яті і Міністерством освіти і науки започаткувала Всеукраїнську краєзнавчу акцію учнівської і студентської молоді “Колосок пам’яті”, в усіх регіонах відбулися краєзнавчі конференції, читання, круглі столи, високий фаховий рі- вень яких уможливив донести до суспільства страхітливі свідчення, що раніше ретельно приховувалися, дати рішучу відсіч тим аполо- гетам імперської ідеології, котрі як зовні, так і, на превеликий жаль, усередині країни, за- перечують сам факт геноциду українського народу. Краєзнавцями записано і видано ти- сячі монографій, брошур очевидців Голодомо- ру, з ініціативи осередків Спілки встановлено 14 Краєзнавство 1–2 2009 чимало пам’ятних знаків і висаджено кали- нові гаї на спомин жертв всенародної трагедії. Робота ця повинна продовжуватися і надалі, щоб мати точну картину тих жахливих часів нашої історії. У середині ХХ століття чорною хмарою на- крила всі українські терени Друга світова вій- на. Краєзнавці України багато зробили, щоб гідно увічнити безсмертний подвиг воїнів, партизанів і підпільників Великої Вітчизня- ної, об’єктивно, на підставі ґрунтових доку- ментальних досліджень показати всі форми всенародного спротиву коричневій чумі фа- шизму в усіх без винятку куточках України. Адже жодна зі славетних і трагічних сторі- нок нашої історії не повинна стертися з пам’яті народу. Безпідставне очорнення не- давнього минулого, як і замовчування фактів, котрі на цьому часовому відтинку комусь уяв- ляються невигідними з політичних мірку- вань — злочин перед майбутніми покоління- ми. Так само, як і використання вкритих мо- хом ідеологічних кліше в упередженій оцінці всіх етапів національно-визвольної боротьби українського народу. Серед присутніх делегатів і гостей з’їзду чимало тих, хто на початку 90-х проголосив саме в цьому приміщенні відродження Всеук- раїнського краєзнавчого об’єднання у вигляді Спілки, а нині є безпосередньо причетним до того, що за роки незалежності України, особ- ливо в останній часовий період, відбувся справжній ренесанс українського краєзнавчо- го руху. Саме на таких незвичайних, самовід- даних, безкорисливих людей (а їх тисячі й за межами цієї зали) і сивочолих подвижників, як, приміром, Михайло Сікорський, Михайло Пономаренко, Григорій Гуртовий, Михайло Іщенко, і зовсім юних, як пошуковці МАН, котрих може хтось у нашому прагматичному сьогоденні й вважає диваками, або каторжа- нами власної пристрасті, правління Спілки повсякденно спиралося впродовж усієї своєї каденції. Натомість величезну роботу, спрямовану на реалізацію Державної програми розвитку краєзнавства, поширення набутого досвіду та впровадження нових форм здійснили місцеві осередки в усіх областях і, що дуже приємно повідомити — у нашій столиці. Адже якщо раніше київські краєзнавці переважно гурту- валися навколо відділів регіональних проблем та історико-краєзнавчих досліджень академіч- ного Інституту історії України, то за звітний період вони нарешті об’єдналися в самостій- ній Київській міській організації (голова — Олександр Гончаров) з дійовими осередками, зокрема в Київському національному універ- ситеті імені Тараса Шевченка та столичних районах. Особливо плідно працює Свято- шинський районний осередок. Його голова — методист Центру позашкільної роботи “Пів- нічне сяйво” Сергій Вакулишин виступив ініціатором створення Святошинського музею історії — поки що єдиного в Києві музейного закладу, що комплексно досліджує й наочно демонструє історичну біографію одного ад- міністративного столичного району. А бук- вально кілька тижнів тому відбулася презен- тація унікального та вельми ґрунтовного (майже на півтисячі сторінок) краєзнавчого видання “Про землю і про людей святошинсь- ких”. Завдяки зусиллям краєзнавчого активу Вінницького обласного осередку (голова — Сергій Гальчак) створено Козятинський місь- кий краєзнавчий музей і експозицію, присвя- чену Михайлу Грушевському в садибі його діда у селі Сестринівці, відновлено функціо- нування Бершадського і Могилів-Подільсько- го районних краєзнавчих музеїв, підвищено статус (з громадського на народний) музею Ва- силя Стуса у селі Рахнівці Гайсинського райо- ну, 2004 року започатковано випуск журналу “Вінницький край”, а в квітні 2008-го облас- ної краєзнавчої газети “Пульсуючі джерела”, проведено 11 науково-практичних конферен- цій, зокрема 21-шу Вінницьку обласну істори- ко-краєзнавчу. А на Волині (голова осередку — Геннадій Бондаренко) провели вже 28-му обласну істо- рико-краєзнавчу конференцію. Причому 15 з них відбулися за звітний період і кожна з них з метою найширшого залучення місцевих до- слідників у різних населених пунктах області. Створюється “Інститут Волині і Полісся”, який має стати центром пошукової краєзнав- чої роботи. Триває співпраця краєзнавців Во- лині з польськими колегами — зокрема вида- но 4 томи Замосцько-Волинських зошитів. У Луцьку діє відділення Вінніпезького інститу- ту дослідів Волині, яке видає “Літопис Во- лині” і координує науково-краєзнавчу роботу з українською діаспорою. Завдяки сприянню ректора Національного гірничого університету Г. Півняка нещодавно створено Дніпропетровське регіональне відді- лення Науково-дослідного інституту козац- 15 тва. Його очолила голова обласного осередку Спілки Ганна Швидько. Відділення і Спілка разом працюють у чудовому приміщенні в го- ловному корпусі з великою книгозбірнею краєзнавчої та козакознавчої літератури. За час свого ще короткого існування відділення видало 3 випуски “Січеславського альмана- ху”, провело краєзнавчі читання про Д. Явор- ницького, 2 регіональні конференції козаць- кої тематики. Відділення постійно надає кон- сультативну допомогу дослідникам, особливо краєзнавцям-аматорам. Ґрунтовні дослідження краєзнавців До- нецької обласної організації Спілки (голова — Валерій Романько) промовисто засвідчують величезну роль Донбаського краю у форму- ванні української державності. Лише недолугі місцеві політикани, які за браком освіти не усвідомлюють, що народилися в населених пунктах переважно заснованих українським козацтвом ще понад півтисячі років тому, не гребують повторювати з чужих уст міфи про окремішність цього регіону, його начебто Пет- ровсько-Катерининське походження. Для них Україна — це десь там, “серед смерек і цукро- вого буряка”. А для місцевих дослідників Донбас історично передовсім край козацької звитяги, першоорачів дикого степу та чу- маків, в якому виросли такі українські пат- ріоти, як Володимир Сосюра, Микита Шапо- вал, Микола Скрипник, Микола Руденко, Ва- силь Стус, Олекса Тихий, Іван Дзюба, автор пісні “Дивлюсь я на небо” Михайло Петренко та багато інших, чиї біографії зусиллями краєзнавців нарешті внесено до шкільних програм із вивчення рідного краю. Житомирське науково-краєзнавче товарис- тво дослідників Волині (президент — Микола Костриця), як і раніше, належить до провід- них рушіїв краєзнавчого руху. Кількість ор- ганізованих ним науково-практичних конфе- ренцій і виданої краєзнавчої літератури важ- ко перелічити навіть у найбільш розлогій доповіді. Авторитет діяльності осередку за- свідчує і той факт, що місцевими органами влади було затверджено обласну програму розвитку краєзнавства майже одразу після ух- валення Урядом Державної. Закарпатський осередок Спілки (голова — Павло Федака) базується при обласному краєзнавчому музеї. Велику увагу осередок приділяє вивченню історії населених пунктів. На сьогодні зібрано цінні документальні свід- чення про понад 300 сіл з 12 районів, які ма- ють бути надруковані у випусках місцевих “Краєзнавчих зошитів”. А вичерпна біографія Колочави Міжгірського району, напрацьована великим шанувальником рідного села, народ- ним депутатом України Станіславом Ар- жевітіним, уже друкується у 10 великофор- матних щедроілюстрованих томах. У Колочаві виходить, заснована земляком повнокольоро- ва газета, яка розповідає про відродження на- родних ремесел і обрядів, роботу музейного комплексу “Старе село”. Заслуговує на запозичення та поширення досвід Запорізької обласної організації Спілки (голова — Федір Турченко) щодо активного залучення місцевих краєзнавців, студентів і викладачів вищої школи до збирання ма- теріалів “Усної історії степової України”, яку публікує у своїх збірках спеціально створений Інститут усної історії ЗНУ. Віднині майже півтори сотні дослідників рідного краю, офіційно зареєстрованих в Іва- но-Франківському обласному осередку (голо- ва — Богдан Гаврилів), мають змогу публіку- ватися на сторінках журналу “Краєзнавець Прикарпаття”, 12 випусків якого вже побачи- ли світ. Змістовні краєзнавчі заходи були про- ведені до 150-річчя від дня народження Івана Франка та 500-річчя з часу народження леген- дарної Роксолани. Цікавою подією стало від- криття історико-краєзнавчого музею мікро- району обласного центру — Опришівці. А вза- галі на Прикарпатті діє 160 державних, громадських і навіть приватних (родинних) музеїв. На III з’їзді прозвучало чимало схвальних слів на адресу сільського голови Германівки Обухівського району Київської області Ана- толія Шафаренка, який перетворив поселен- ня, першій писемній згадці про котре понад 900 років, на унікальний історико-культур- ний заповідник, де встановлено понад 30 пам’ятників і пам’ятних знаків. Відкрито де- кілька постійних і пересувних музейних екс- позицій, дбайливо охороняються пам’ятки ар- хеології та природи. З метою поширення цін- ного досвіду краєзнавчої та пам’яткоохоронної роботи Київська обласна організація Спілки (голова — Євген Скляренко, заступник — На- талія Булаєвська) провела виїзне засідання, де ознайомила з ним представників усіх ре- гіонів області та засобів масової інформації. За останній час до визнаних центрів краєзнав- чих досліджень в області Національного за- повідника “Переяслав” і Фастівського місько- 16 Краєзнавство 1–2 2009 го музею долучився й Ірпінський літератур- ний музей імені Григорія Кочура. Кіровоградська обласна організація Спілки (очолював К. Шляховий, з 2007 р. — Олег Ба- бенко) виступила ініціатором відкриття ме- моріальної дошки видатному краєзнавцю, іс- торику, археологу, етнографу і педагогу Воло- димиру Ястребову (1855–1898) на фасаді колишнього Єлисаветградського земського реального училища, започаткувала обласну краєзнавчу премію імені В. Ястребова, спів- працюючи з природоохоронними та географіч- ними інституціями здійснила низку заходів у Ковалівському й Онуфріївському парках та дендрологічному парку “Веселі Боковеньки”. Луганським обласним осередком Спілки (голова — ректор Національного педуніверси- тету ім. Т. Г. Шевченка Віталій Курило) в об- ласній науковій універсальній бібліотеці на- працьовано постійно поповнювані електронні бази даних “Краєзнавці Луганщини” і “Па- м’ятки та пам’ятні місця Луганщини”. Знако- вими подіями стали ювілейні заходи з вшану- вання знаних краєзнавців Луганщини. На честь відомого дослідника, лікаря, письмен- ника, який створив музеї В. Даля і В. Грінчен- ка, відкрито народний музей Юрія Єненка (1939–1996). Урочисто відзначено ювілейні дати старійшин місцевого краєзнавства Воло- димира Подова та Юрія Темника. У цьому промисловому краї чимало краєзнавчих до- сліджень присвячено біографії підприємств, зокрема з нагоди ювілею вичерпно висвітлено стаханівський рух. Історичну пам’ять, культурні надбання ми- нулого — нинішньому поколінню українців, яке в умовах глобалізації нерідко втрачає своє національно-культурне коріння — під таким гаслом працює краєзнавчий загал, згуртова- ний у Львівському обласному осередку Спілки (голова — Микола Литвин). Проводяться виїз- ні засідання правління. Так, у Винниках було вивчено стан меморіального будинку І. Огієн- ка, могили І. Липи, першого в Галичині пам’ятника Т. Шевченку, меморіалу легіону Українських січових стрільців і Галицької ар- мії, визначили концепцію нового музею де- портованих українців. За участі представни- ків органів влади, преси та громадськості правління цьогоріч обговорило стан збережен- ня дерев’яних церков, історико-культурну цінність приватних колекцій, архівів і бібліо- тек (родин І. Крип’якевича, І. Кордуби та ін.). Налагоджено конструктивну співпрацю з краєзнавчим центром “Паломник” Фонду св. Володимира, що є визнаним осередком під- готовки екскурсоводів-львовознавців. Крає- знав ці, фахівці й аматори долучилися до на- писання тритомної “Історії Львова”, яку ви- знано кращою містознавчою комплексною книгою не лише в Україні, а й в усій Східній Європі. Упорядковано й випущено двотомний каталог “Громадські музеї Львівщини”. Основним напрямом діяльності Мико- лаївської обласної організації (голова — Пет- ро Тригуб) є підготовка та проведення регіо- нальних конференцій з історичного краєзнавс- тва та допомога у створенні музеїв (за звітний період у технікумі залізничного транспорту, на історичному факультеті МДГУ та педаго- гічному університеті). Одеський осередок Спілки (голова — В’ячеслав Кушнір) з 2004 року проводить комплексні дослідження населених пунктів не лише в межах області, а й вивчає прилеглі райони Молдовського Придністров’я та Ру- мунської Добруджі, де мешкає численна ук- раїнська діаспора. Важливим наслідком про- веденої роботи стало формування відповідного банку даних. За результатами досліджень на- родної культури і побуту вже видано моногра- фію “Українці за Дунаєм” і збірку матеріалів “Українці Придністров’я”. Полтавська обласна організація Спілки (го- лова — Олексій Нестуля) разом з одним із най- поважніших в Україні обласним краєзнавчим музеєм значну увагу приділила виставковій діяльності. Так, за звітний період було органі- зовано десятки стаціонарних і виїзних експо- зицій. Серед них: “Народні промисли Полтав- щини”, “Порцеляна і кераміка”, “Приходить час...”, “Єдина родина — моя Україна” (націо- нальні меншини Полтавщини), дитячого ма- люнка “Пам’ятай свій рід”. Рівненський обласний осередок Спілки (го- лова — Іван Пащук) чимало робить для увіч- нення пам’яті дослідників рідного краю. Ос- таннім часом встановлено меморіальні дошки на честь Уласа Самчука, Лаврентія Кравцова, Ігоря Свєшникова, Анатолія Грицая, Авеніра Коломийця, Олекси Сацюка, Володимира Гра- боуса, Олександри Петрикової, Євгена Боро- вого, у Гощі встановлено районну краєзнавчу премію ім. Івана Шишка. Сумське історико-краєзнавче товариство “Спадщина” (голова Михайло Манько) запо- чаткувало і регулярно проводить Дні пам’яті останнього кошового Запорозької Січі Петра 17 Калнишевського у його рідному селі Пусто- війтівці Роменського району, зберегло від зни- щення споруджену ним церкву. Велика пошу- кова робота передувала відзнаменуванню 350- річчя Сум. Тернопільська обласна організація Спілки (голова — Степан Костюк) випустила фунда- ментальний тритомний “Тернопільський ен- циклопедичний словник” — перше в новітній історії України видання, де краєзнавці діста- ли унікальну нагоду оприлюднити ті безцінні знахідки, що розкривають минуле й сучасне краю, подати інформацію про раніше замов- чувані факти українського життя, біографії населених пунктів і їхніх мешканців, увічни- ти імена незаслужено забутих земляків. Харківський обласний осередок Спілки (го- лова — Іван Саратов) у травні цього року від- значив 30-річчя клубу “Краєзнавець”, який плідно працює на базі Державної наукової біб- ліотеки ім. В. Короленка. Коло інтересів членів клубу — минуле, сьогодення і майбут- нє Слобожанщини: від хутірця, села, невели- кого міста, вулиці, садиби, храму, заводу, фабрики, сільгосппідприємства, навчального закладу до регіону в цілому, до всієї України. За цей час тут відбулося 380 засідань (із них 350 краєзнавчих читань), на яких було обго- ворено понад 500 питань, пов’язаних з іс- торією краю, підготовлено велику кількість біобібліографічних покажчиків й іншої краєзнавчої літератури. Хочу особливо наго- лосити, що безцінний досвід короленківців у роботі з краєзнавчим загалом краю заслуговує на широке запозичення книгозбірнями в усіх областях і районах України. Значну повсяк- денну допомогу дослідникам рідного краю Харківщини, де було понад 80 років тому створено Український комітет краєзнавства, а згодом випущено перший том попереднього видання “Історії міст і сіл”, надає Харківсь- кий національний університет ім. В. Н. Ка- разіна та особисто його ректор Віль Бакіров і декан історичного факультету Сергій Посо- хов. В області чимало зроблено для гідного увічнення пам’яті та вивчення досвіду піо- нерів українського краєзнавчого руху. Херсонський обласний осередок Спілки (голова — Євген Сінкевич) поряд із досліджен- ням комплексів писемних джерел з історії ус- танов, товариств і організацій Півдня України запровадив і вивчення комплексів джерел осо- бового походження, зокрема епістолярної спадщини наукових, громадських і політич- них діячів краю Олександра Русова, Андрія Грабена та Миколи Чернявського, мемуарис- тику членів української громади в Херсоні. Дослідники Хмельницького обласного осе- редку Спілки (голова — Володимир Войтенко) продовжують відшуковувати раритетні праці подільських істориків ХІХ — початку ХХ ст. і готувати їх до публікації. Так ними перевида- но “Археологічні карти Подільської губернії” Ю. Сіцінського, його ж рукопис “Болохівське князівство 1150–1257” та “Историческое опи- сание заштатного г. Смотрича Каменецкого уезда Подольской губернии” М. Орловського. Повчальний досвід багатогранної роботи накопичено Черкаським обласним осередком Спілки (голова — Василь Мельниченко). На сьогодні в усіх містах і районах області діють організації Спілки. Унаслідок проведе- ної роботи оформлено персональну докумен- тацію (заяви, облікові картки, анкети) понад 200 краєзнавців. Позитивний вплив на розви- ток краєзнавства справляє співпраця з дер- жавними та громадськими органами, пере- довсім із закладами освіти, бібліотеками, істо- рико-культурними заповідниками. Зокрема, започатковано проведення кожних два роки обласних науково-краєзнавчих конференцій. Перша присвячувалась 50-річчю утворення Черкаської області, друга — 60-річчю Пере- моги, третя — проблемам охорони пам’яток, зокрема реалізації державної програми “Золо- та підкова Черкащини” на 2006–2009 рр. За- раз ведеться підготовка до четвертої конфе- ренції, запланованої на лютий 2009 р. і при- свяченої 195-річчю від Дня народження Т. Шевченка. У Черкасах та Каневі було про- ведено Всеукраїнські Максимовичівські чи- тання, а також конференції “Канів у контекс- ті історії України”, “Чигиринщина: історія сьогодення”, “Григорій Храбан — археолог, історик України та краєзнавець Уманщини”, “Місце і значення Поросся в історії України”. Правління посилило увагу до співпраці із за- собами масової інформації. Упродовж остан- ніх п’яти років на місцевому телебаченні ре- гулярно виходять в ефір історико-краєзнавчі передачі “Моя Черкащина” і “У серці Украї- ни”, а на обласному радіо — “Крізь призму іс- торії”. Важливе місце посідає видавнича спра- ва. До 50-річчя області побачив світ збірник документів “Літопис Черкащини”. Крім цьо- го, упорядковано і видано збірники докумен- тів, що стосуються голодомору на Черкащині та краю в роки Великої Вітчизняної війни. У 18 Краєзнавство 1–2 2009 держ архіві області створено спецфонд “Чер- каська обласна організація Спілки”. Останнім часом видано книги з історії багатьох сіл, дво- томний “Малий енциклопедичний словник Корсунщини” та енциклопедичне видання “Край козацький” про Лисянщину, “Подорож Златокраєм” про населені пункти Золотонось- кого району. Започатковано також книжкову серію “Подвижники краєзнавства Черкащи- ни”, першу її книгу “Неспокій серця” присвя- чено ветерану краєзнавства, лауреату обласної премії ім. М. Максимовича, М. Пономаренку, якому виповнилося 85 років. Для відзначення найкращих дослідників рідного краю щорічно вручаються і районні премії — ім. Іллі Шуль- ги у Лисянці та ім. Марії Шкаліберди у Кам’янці. Чернівецька обласна організація Спілки до розвитку краєзнавчого руху поряд із таки- ми дійовими центрами, як університет ім. Ю. Федь ковича, обласні наукова бібліоте- ка та крає знавчий музей, заповідник “Хо- тинська фортеця”, активно залучає місцеві музеї історії сіл Бернове, Колінківці, Пого- рилівка, Подвірне, музейно-етнографічний комплекс Гуцульщини у Підзахаричах, ство- рені цьогоріч музеї “Гончарство Буковини” у с. Коболчин, археологічний у с. Стрілецький Кут і звичайно шкільні музеї. Чернігівський обласний осередок Спілки (голова — Олександр Коваленко) після ІІІ з’їз- ду започаткував новий видавничий проект — серію біобібліографічних покажчиків “Істори- ки та краєзнавці Чернігівщини”. Відтоді по- бачили світ 7 її випусків, присвячених як попередникам, так і сучасникам — П. Федо- ренку, О. Русову, В. Шевченку, В. Ткаченку, М. Чуприні, А. Адругу та І. Дудку. Кримська республіканська організація Спілки (голова — Aндрій Непомнящий) знач- ну увагу приділяє розробці туристсько-екс- курсійних маршрутів, організовує походи ак- тивістів з метою вжиття охоронних заходів на значних об’єктах культурного надбання та унікальної природи (цьогоріч таких було три: Судак, Новий Світ і Південний берег Криму), проводять безкоштовні екскурсії “Старий Сім- ферополь” і “Стара Євпаторія”. Регламент доповіді не дає змогу висвітлити всі набутки наших місцевих осередків, ми стисло виклали лише найбільш притаманні риси діяльності кожного з них, що разом скла- дає мозаїчну палітру безлічі напрямів краєзнавчої діяльності. Гадаю, корисний об- мін досвідом, накопиченим в регіонах, відбу- деться і під час обговорення звіту, і в кулуарах з’їзду. Проте більше, на мою думку, виступа- ючим слід зупинитися на недоліках і невирі- шених питаннях. Адже ще не всі обласні осе- редки були належним чином зареєстровані місцевими органами влади, і тому не набули юридичного статусу. Є організації, котрі обме- жили свою діяльність лише обласним центром і великими населеними пунктами і майже не надають допомоги краєзнавцям з глибинки. Розумію, що всім вам було важко, бо Спілка перебувала в статусі громадської організації. Уже майже 10 років ні в столиці, ні на місцях у нас не було жодної вивільненої штатної оди- ниці. Сподіваємось, що невдовзі справи щодо хоч мінімального забезпечення нагальних потреб в організації краєзнавчої роботи мають зрушити з місця. Завдяки багаторічній напо- легливій роботі членів бюро Президії правлін- ня Спілки ми все ж домоглися позитивного вирішення, визначеного Указом Президента і постановою Уряду питання про надання на- шій організації статусу творчої спілки націо- нального значення на кшталт письменників, журналістів, митців. Цей високий, заслужено отриманий статус передбачає певну структур- ну реорганізацію Спілки. Звичайно ж її лави згуртують найавторитетніших Несторів-літо- писців сучасної доби. Але ж ми не маємо пра- ва забувати про чисельний загал дослідників рідного краю, особливо серед підростаючого покоління, які ще не мають солідного творчо- го доробку, але вже ведуть активну пошукову роботу. Для них слід віднайти такі форми за- лучення, як краєзнавчі гуртки, клуби, секції, що діятимуть при Спілці з метою творчого зростання її майбутніх членів. Чекаємо на ваші конкретні пропозиції щодо організації роботи Спілки в нових реаліях. Цьому важли- вому для нашої подальшої життєдіяльності питанню ми плануємо присвятити найближ- чим часом спеціальний пленум правління. Водночас переконаний, що і в подальшому кожній творчій роботі наших краєзнавців пе- редуватиме глибока дослідницька робота, що спиратиметься на вироблені десятиліттями наукові критерії. Адже краєзнавство органіч- но поєднує синтетичність науки з мистецтвом донесення до широкого загалу особливостей історичного процесу. Воно є джерелом попов- нення археологічних і етнографічних колек- цій, музейних і архівних скарбів, реальним інструментом концентрації суспільної енергії 19 навколо пріоритетних завдань збереження спадщини віків і довкілля. І в своїй невтомній діяльності краєзнавці мають на кого спиратися. Уже майже 6 років діє Міжвідомча координаційна рада з питань краєзнавства НАН України. Дієво співпрацю- ють з нашою Спілкою Центр дослідження іс- торії Поділля у Кам’янці-Подільському, Центр буковинознавства в Чернівцях, Центр дослідження історії Середнього Подніпров’я у Черкасах та інші наукові інституції. Повсяк- денну допомогу надає академічний Інститут історії України та особисто його директор Ва- лерій Смолій. І не дивно, що краєзнавче се- редовище постійно висуває зі своїх лав гідних представників, які поповнюють когорту нау- ковців. Як відомо, за період існування Спілки з регіональних краєзнавчих проблем захище- но понад 400 дисертацій. З них за останній час — докторські С. Гаврилюк (Луцьк), М. Кост рицею (Житомир), А. Непомнящим (Сімферополь), Ю. Котляром (Миколаїв), В. Курилом (Луганськ), В. Обозним і Я. Вер- менич (Київ), підготовлені до захисту В. Бон- даренком (Луцьк), В. Прокопчуком (Дунаївці) і В. Савчуком (Кам’янець-Подільський). За- хищено цілу низку кандидатських дисертацій про розвиток історико-краєзнавчого руху в Україні. За період між III і IV з’їздами проведено понад 600 науково-краєзнавчих конференцій різного рівня — міжнародних, всеукраїнсь- ких, регіональних, обласних, місцевих. Державною програмою серед іншого перед- бачено запровадження курсу “Краєзнавство” у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю та загальноосвітніх навчальних за- кладах. Цьому вельми важливому напряму нашої роботи був присвячений пленум прав- ління Спілки, який відбувся в грудні 2006 року. В його рамках було проведено круглий стіл “Краєзнавство і освіта в Україні”, на яко- му своїм досвідом запровадження цієї дис- ципліни поділилися керівники і викладачі Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Полтавського університету споживчої кооперації України, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Ка м’я нець-Поділь- ського та Херсонського держуніверситетів, Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Одеського національ- ного університету ім. І. Мечникова, Вінниць- кого і Чернігівського педуніверситетів, Хмельницького університету управління та права й інших закладів. Окремо хочу сказати про Національний гірничий університет у Дніпропетровську, де, незважаючи на його технічний профіль, діє Інститут гуманітарних проблем (директор — В. Пушкін) з кафедрою історії та культури Подніпров’я. У більшості областей уже впроваджено викладання краєзнавства для учнів середньої школи. Найретельніше, на наш погляд, розроблено курс “Волинезнавство” Волинським націо- нальним університетом ім. Лесі Українки. На Полтавщині науково та методологічно опра- цьовано засади шкільного курсу “Історія Пол- тавщини”, в обласному інституті післядип- ломної педагогічної освіти ім. В. Остроградсь- кого постійно діють курси та семінари для вчителів з проблем історичного краєзнавства, випущено комплект із 6 підручників для 6– 11 класів. У Запорізькій області підручники “Історія рідного краю” отримали учні, почи- наючи з 5 класу. Навчально-методичний посібник для шкіл “Моя Черкащина” видано за участі обласного осередку Спілки, а учні Чигиринщини до того ж користуються посіб- ником з історії свого району. На Хмельнич- чині випущено навчальний посібник у двох книгах: “Історія рідного краю з найдавніших часів до новітньої доби” (для 7–9 класів) та “Історія рідного краю новітньої доби” (для 10–11 класів). Важливою складовою нашої роботи є тур- бота про прищеплення любові до рідного краю у дошкільних і позашкільних закладах. Вели- ку роботу у цьому напрямі проводить у безпо- середньому контакті зі Спілкою Український центр туризму і краєзнавства учнівської мо- лоді Міністерства освіти і науки України. 2007 року було завершено історико-географіч- ну експедицію “Сто чудес України”, метою якої було виявити й описати пам’ятки приро- ди та історико-культурної спадщини. Спіль- ними зусиллями в підсумку було визначено 99 чудес нашої Батьківщини, а на останньому зборі в таборі учнівського туристсько-крає- знавчого активу в Осії на Закарпатті діти ух- валили рішення 100 чудом вважати саму Ук- раїну. Нині тривають експедиції “Краса і біль України” з програмами “Свята спадщина” і “З попелу забуття”, недавно започатковані комп- лексна “Історія міст і сіл України” та істори- ко-етнографічна “Україна вишивана” і вже згадана вище “Колосок пам’яті”. 20 Краєзнавство 1–2 2009 Наша Спілка має сталі багаторічні стосун- ки з Українським географічним товариством, адже історичне та географічне краєзнавства міцно пов’язані одне з одним. Нам дуже при- ємно відзначити, що Незалежна Українська держава тепер має унікальне наукове видання фундаментальний “Національний атлас Ук- раїни”. Значну участь краєзнавці беруть і в туристсько-екскурсійній роботі. У цьому на- прямі ми тісно співпрацюємо з Інститутом ту- ризму Федерації профспілок України, разом із яким провели вже не одну науково-крає- знавчу конференцію. Чимало праць із літературного краєзнавс- тва підготовлено краєзнавчим активом дер- жавного педуніверситету у м. Слов’янську, якому на нашу думку вже давно треба при- своїти ім’я Володимира Сосюри, а також об- ласними осередками Рівненщини, Харківщи- ни, Житомирщини та інших областей. Наші дослідники завжди знаходять підтримку від Національної спілки письменників України, Товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка та Ук- раїнського фонду культури. Як і в попередній період, підтвердили свою роль дієвих науково-методичних центрів наші музеї та заповідники. Ми маємо пишатися, що недавно отримав статус національного Музей народної архітектури та побуту України, по- повнивши когорту раніше удостоєних такого високого звання заповідників “Переяслав”, “Чигирин”, “Шевченківський” у Каневі, “Бать ківщина Шевченка”, “Києво-Печер- ський”, “Софія Київська”, “Хортиця”, “Дав- ній Чернігів”… Велику роботу ведуть музейні установи не тільки Дніпропетровська, Львова, Чернігова, Харкова й інших великих міст, а районні та сільські, як, наприклад, на Дунає- веччині Хмельницької області. Робота краєзнавчих осередків, як і Спілки загалом, постійно висвітлюється засобами ма- сової інформації. Відроджений журнал “Крає- знавство” недавно отримав статус наукового. Але через відсутність бодай якої матеріальної бази виходить на ентузіазмі редакційного й авторського колективів, на жаль, не регуляр- но. Маємо ми і чимало місцевих видань, деякі з них були названі вище. А є ще журнали й альманахи “Краєзнавець Черкащини”, “Кор- сунський літопис”, “Добридень” у Лисянці, “Спадщина” у Золотоноші, “Джерельце” у Кам’янці цієї ж області, “Историческое насле- дие Крыма” (Сімферополь), “Сумська старови- на”, “Кіровоградський краєзнавчий вісник”, “Галицька брама”, “Дрого бицький краєзнав- чий збірник” і “Старожитності Дрогобиччи- ни” (Львівщина), “Подільська старовина” (Вінниця) та інші. Понад 150 тематичних пов- ноформатних сторінок “Рідний край” уже вмістила єдина україномовна газета краю “До- неччина”. Періодичні краєзнавчі видання ви- ходять і в інших областях. Користуючись на- годою, хочу від імені всього краєзнавчого з’їзду висловити глибоку подяку працівникам засобів масової інформації — газет, журналів, телебачення та радіо за постійне висвітлення діяльності Спілки та побажати журналістам нового творчого доробку, присвяченого до- слідникам рідного краю. Я свідомо не наводжу назви монографій, довідників, путівників, буклетів, ілюстрова- них альбомів та іншої краєзнавчої літератури, виданої членами Спілки. Їх така кількість, що навіть влаштована нами книжкова виставка у фойє всіх не могла вмістити. Це засвідчує, що місцевими дослідниками рідного краю вже накопичено величезний фактичний матеріал для реалізації найго- ловнішого і найпріоритетнішого завдання на- шої творчої Спілки — підготовки на основі ви- мог сучасної української історичної науки ба- гатотомного енциклопедичного видання “Історія міст і сіл України”. Повнокровний лі- топис понад 30 тисяч міст і сіл України має красномовно засвідчити перед народами пла- нети, що ми — велика нація, що, незважаючи на жорстокі удари долі, український народ зберіг свою ментальність, культуру, правічні традиції, зробив вагомий внесок у розвиток світової цивілізації. Ми вдячні за підтримку Міністерству освіти і науки України, яке на- правило своїм обласним органам листа з вимо- гою створити підрозділи з викладачів і дослід- ників-краєзнавців для напрацювання ма- теріалів до цього видання. Є розуміння у цій справі в Міністерства культури і туризму. Але хотілося б, щоб більш оперативно зреагували на президентське розпорядження щодо його випуску фінансово-економічні відомства еко- номіки і фінансів. Адже без належного ма- теріального забезпечення ця справа державної ваги не зрушить з мертвої точки. Та, незважа- ючи на всі труднощі, випуск видання маємо розпочати вже з наступного року. Багато членів нашої Спілки органічно поєд- нують краєзнавчу роботу з пам’яткоохорон- ною, беруть активну участь у створенні “Зводу пам’яток історії та культури”. Спілка працює 21 у постійному контакті з Фондом відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, завдяки якому постали в усій своїй первісній красі Михай- лівський Золотоверхий і Лаврський Успенсь- кий собори, відбудовуються інші перлини на- ціональної архітектури. Однак загальний стан охорони пам’яток у країні глибоко нас турбує. Серце щемить, коли на наших очах і не десь там у глухому селі, а в самісінькому історич- ному ядрі Києва на Печерську та Подолі зни- кають цілі квартали цінної історичної забудо- ви, а на їх місці постає так звана нерухо- мість у вигляді монстрів-хмарочосів. Нині під загрозою опинились навіть кінотеатри, серед яких “Україна”, де свого часу відбулася слав- нозвісна прем’єра параджановських “Тіней забутих предків”, на якій майбутній посмерт- ний Герой України Василь Стус рішуче висту- пив проти переслідування української інтелі- генції. Інший кінотеатр “Жовтень”, що розта- шований у будинку стилю конструктивізму, також комусь заважає. На жаль, не діє навіть президентський мораторій на спорудження багатоповерхівок в історичній частині столиці України. На завершення звітної доповіді хочу наго- лосити. Надання нашій Спілці творчого ста- тусу та вивищення її до рангу національної безперечно свідчить про вагому роль українсь- кого краєзнавчого руху в утвердженні нашої Незалежної Держави, донесенні до широких верств населення її правдивої історії. Але вва- жаю таку високу оцінку діяльності літописців і дослідників рідного краю лише щедрим авансом, який ми повинні виправдати подаль- шим розгортанням плодотворної роботи на благо рідного народу. У повсякденній діяль- ності на виконання Державної програми роз- витку краєзнавства ми маємо добрих побра- тимів і однодумців в особі багатьох наукових і творчих установ, державних органів, громад- ських організацій, з якими дружньо спів- робітничаємо на широкій ниві дослідження історії “малої батьківщини”, разом сприяючи відродженню історичної пам’яті, духовності та національної гідності. Спілка, як записано в її Статуті, має виховувати у громадян почут- тя національної свідомості, глибокої поваги до своєї історії, культури, мови, традицій українського народу й інших народів, по- в’язаних з Україною своєю долею, шанобли- вого ставлення до скарбів рідної природи. Дозвольте з цієї високої, з’їздівської трибуни щиросердо подякувати всім членам правлін- ня, керівникам регіональних краєзнавчих осередків, тисячам і тисячам справжніх под- вижників — дослідникам духовних і ма- теріальних скарбів рідної землі: науковцям, викладачам, аспірантам і студентам вищих навчальних закладів, шкільним учителям й усім освітянам, музейникам, бібліотекарям, архівістам, працівникам закладів культури, організаторам туристсько-краєзнавчої робо- ти, діячам літератури та мистецтва, журналіс- там, які на громадських засадах, за покликом серця повсякденно створюють для нинішньо- го та майбутніх поколінь правдивий докумен- тальний літопис кожного куточка нашої Бать- ківщини. Усі ми спільним загалом маємо до- класти максимум зусиль, аби краєзнавство в усіх його формах — науковій, творчій, гро- мадській, освітянській, було ще вище підне- сене в Українській Державі, а добре ім’я невтомного, безкорисливого дослідника й лі- тописця рідної землі було пошановане гідним чином і звучало гордо. Це залежатиме, пере- довсім, від кожного з нас, від нашої наполег- ливої та самовідданої роботи на цій благород- ній ниві.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31613
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:36:55Z
publishDate	2009
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	2012-03-12T16:10:57Z 2012-03-12T16:10:57Z 2009 Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька) // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 12-21. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31613 uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька) Article published earlier
spellingShingle	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title_full	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title_fullStr	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title_full_unstemmed	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title_short	Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)
title_sort	звіт правління національної спілки краєзнавців україни (доповідь голови правління спілки академіка hah україни петра тронька)
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31613

Звіт правління Національної спілки краєзнавців України (доповідь голови правління Спілки академіка HAH України Петра Тронька)

Institution

Similar Items