Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років
Аналізується роль громадських історико-краєзнавчих об’єднань Чернігівщини у дослідженні історії краю у 20–30-х роках ХХ ст. Вивчаються головні напрями, форми і методи роботи наукових товариств регіону та їхні зв’язки з провідними науковими установами України. Анализируется роль общественных историко...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31621 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років / В. Ткаченко // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 30-38. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860050804052852736 |
|---|---|
| author | Ткаченко, В. |
| author_facet | Ткаченко, В. |
| citation_txt | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років / В. Ткаченко // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 30-38. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Аналізується роль громадських історико-краєзнавчих об’єднань Чернігівщини у дослідженні історії краю у 20–30-х роках ХХ ст. Вивчаються головні напрями, форми і методи роботи наукових товариств регіону та їхні зв’язки з провідними науковими установами України.
Анализируется роль общественных историко-краеведческих объединений Черниговщины в исследовании истории края в 20–30-х годах ХХ века. Изучаются основные направления, формы и методы работы научных обществ региона и их связи с ведущими научными учреждениями Украины.
The role of public local historic associations of Chernihiv region in research of history of Territory in 1920–1930s is analyzed. Mainstreams, forms and methods of work of scientific organizations of region and their communications with leading scientific institutions of Ukraine are studied.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:59:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
30
Краєзнавство 1–2 2009
УДК: 016.2:908 ’’1920/1930’’(477.51)
Володимир Ткаченко (м. Київ)
ВНЕСОК ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ЧЕРНІГІВЩИНИ
В РОЗВИТОК ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ 1920–1930-Х РОКІВ
Аналізується роль громадських історико-краєзнавчих об’єднань Чернігівщини у досліджен-
ні історії краю у 20–30-х роках ХХ ст. Вивчаються головні напрями, форми і методи роботи
наукових товариств регіону та їхні зв’язки з провідними науковими установами України.
Ключові слова: наукові товариства, історико-краєзнавчі дослідження, Всеукраїнська ака-
демія наук, краєзнавчі гуртки, Центральне бюро краєзнавства, Український комітет
краєзнавства, Комісії порайонного дослідження України.
Анализируется роль общественных историко-краеведческих объединений Черниговщины в
исследовании истории края в 20–30-х годах ХХ века. Изучаются основные направления, фор-
мы и методы работы научных обществ региона и их связи с ведущими научными учреждения-
ми Украины.
Ключевые слова: научные общества, историко-краеведческие исследования, Всеукраинская
академия наук, краеведческие кружки, Центральное бюро краеведения, Украинский комитет
краеведения, Комиссии порайонного исследования Украины.
У відродженні багатовікових традицій
культури українського народу помітна роль
належить історичному краєзнавству. Лише
глибоке всебічне вивчення конкретного, спе-
цифічного дає можливість історії як науці дій-
ти узагальнень, вивчити спільне, розкрити за-
кономірності історичного процесу.
Значення історичного краєзнавства не об-
межується суто науковими функціями. Одно-
часно воно є формою залучення широких кіл
громадськості до пізнання історії рідного
краю як складової частини багатовікової іс-
торії України, проявом творчої активності мас
у виявленні, збереженні і примноженні істо-
рико-культурної спадщини нашого народу1.
Виконуючи виняткові науково-пізнавальні
та виховні функції, історичне краєзнавство є
невід’ємною складовою культурного і духов-
ного потенціалу народу.
Протягом тривалого часу історичне крає-
знавство служило своєрідним підґрунтям іс-
торичної науки, живило її яскравим фактич-
ним матеріалом, відкривало широкі можли-
вості для наукових узагальнень.
Водночас дослідження історії рідного краю
являло собою своєрідний місток між професій-
ною історичною наукою і натхненною працею
місцевих краєзнавців.
В умовах розбудови незалежної Українсь-
кої держави i пов’язаних з нею процесів про-
будження національної свідомості та духовно-
го відродження українського народу значно
зростає інтерес до вітчизняної історії. Один з
пріоритетних напрямів історичних дослід-
жень на сучасному етапі полягає у вивченні
минувшини окремих регіонів, міст i сіл Украї-
ни. Дослідження та широка пропаганда історії
малої Батьківщини справедливо розглядаєть-
ся як могутній засіб виховання патріотичних
почуттів молоді, як невмируще джерело на-
ціональної гідності й самоствердження2. Вод-
ночас провідні вітчизняні та зарубіжні вчені
стверджують, що “саме нові історичні факти,
встановлені у локальних дослідженнях, дають
основний вихідний матеріал для історичного
синтезу”3.
Передумови виникнення розгалуженої ме-
режі наукових товариств на Чернігівщині у
1920-ті роки були створені ще за дореволюцій-
них часів. Вже наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст. тут були репрезентовані практично всі
відомі на той час типи історико-краєзнавчих
товариств і установ. Не викликає сумніву те,
що кращі представники наукової інтелігенції
Чернігівщини, включившись до історико-
краєзнавчого пошуку, створили сприятливі
умови для досліджень 1920-х років, які в нау-
ково-методичному та організаційному плані
часто спиралися на досвід дореволюційних
краєзнавчих об’єднань.
Зусиллями кількох поколінь місцевих до-
слідників було закладено надійні підвалини
31
для систематичних і широкомасштабних істо-
рико-краєзнавчих досліджень. Саме це, зреш-
тою, дало змогу піднести краєзнавчий рух у
1920-х роках ХХ ст. на якісно новий рівень.
Якраз тоді створюється розгалужена мережа
державних і громадських історико-краєзнав-
чих об’єднань. Разом з професійними вченими
з дореволюційним “стажем” в історико-
краєзнавчий пошук включилися представни-
ки нової генерації дослідників, численні ама-
тори старовини. Сучасник зазначав: “У крає-
знавстві беруть участь усі: і робітник з
фабрики, і селянин з села. Краєзнавство по-
винно перетворитися на щось більш широке,
ніж наукове дослідження”4.
Ще за доби національно-визвольних зма-
гань і громадянської війни практично повсюд-
но почали виникати музеї, наукові товариства
і гуртки. Загалом у 1920-х роках в Україні
діяло близько 10 тисяч різноманітних крає-
знавчих осередків, які називали “органами
самопізнання країни” та навіть “академіями
наук на місцях”5. Між іншим, це переконливо
спростовувало поширену серед частини фахів-
ців думку про те, що історична наука, мовляв,
може успішно розвиватися тільки у рафінова-
ному академічному середовищі.
Багато у чому новостворені осередки продов-
жували кращі традиції історико-краєзнавчих
установ і об’єднань дореволюційного часу.
Про відну роль у їхній діяльності звичайно віді-
гравали досвідчені спеціалісти старого вишко-
лу, які охоче передавали свої знання, а часом і
власні колекції та бібліотеки науковій молоді.
Аналіз архівних матеріалів і друкованих
джерел дає підстави стверджувати, що на при-
кладі Чернігівщини можна з’ясувати прак-
тично усі аспекти розвитку історичного крає-
знавства в Україні 1920–30-х років ХХ ст.
Провідну роль у розвитку історико-крає-
знавчих досліджень у регіоні відіграло Черні-
гівське наукове товариство, створене у 1920 р.
ініціативною групою у складі В. Ю. Зубка,
Й. Р. Карповича, В. І. Коновала, І. Я. Кошово-
го, Б. Л. Луговського, С. П. Устименка та
Г. Г. Холодного. Спочатку воно мало статус
Українського наукового товариства у Києві, а
з 1925 р. діяло в системі Всеукраїнської Ака-
демії наук (ВУАН), яка затвердила в жовтні
того ж таки року його статут6. Згодом було
відкрито філіал товариства у Сновську (нині
м. Щорс)7.
Керівництво діяльністю товариства здійс-
нювала постійна Рада з 6 осіб, першим голо-
вою якої було обрано викладача Чернігівсько-
го інституту народної освіти Г. Г. Холодного,
а секретарем В. Ю. Зубка. До складу постійної
Ради входили також відомі краєзнавці
В. А. Шугаєвський, М. К. Шматько, Д. О. За-
ушкевич та представник губернського відділу
народної освіти Т. Н. Голік. Протягом 1921–
1929 рр. кількість членів товариства, яке за
мету своєї діяльності поставило “розробку і
популяризацію різних галузей наукових
знань, особливо по вивченню природи, історії
та етнографії Чернігівщини”, зросла з 31 до 76
осіб. Найактивніше працювали історико-філо-
логічна (з 1929 р. — історико-краєзнавча),
етнографічна та бібліографічна секції това-
риства8.
На початку 1921 р. виникло Сосницьке на-
уково-дослідне товариство, яке проголосило
своєю метою “об’єднання усіх місцевих науко-
во-культурних сил для вивчення місцевого
краю і сприяння Радянській владі шляхом на-
укової роботи”. Влітку 1921 р. його статут за-
твердив Сосницький повітовий виконком, а
дещо пізніше й Українська Академія наук.
Товариство складалося з двох секцій: істори-
ко-соціально-економічної та природничо-ма-
тематично-медичної.
Керівництво його діяльністю здійснювала
президія у складі 4 осіб. Першим головою
товариства було обрано завідуючого Сосниць-
кими педкурсами А. М. Шведова, заступни-
ком — відомого краєзнавця, фундатора Сос-
ницького музею Ю. С. Виноградського. У пер-
ших зборах товариства взяли участь 21
чо ло вік, а згодом кількість його членів зросла
до 50 осіб, переважно учителів. Серед них
були й мешканці Києва, Чернігова, Сновська,
а також населених пунктів повіту — Корюків-
ки, Макошина, Авдіївки, Погорільців. У вере-
сні 1921 р. відділення товариства у складі 15
осіб оформилося у Мені9.
У липні 1924 р. було створене Остерське
наукове товариство краєзнавства, членом яко-
го за статутом мала право бути “всяка особа,
яка що-небудь зробила для вивчення Остер-
щини”. Впродовж другої половини 20-х років
кількість членів товариства, до складу якого
входили вчителі, студенти Остерського пед-
технікуму, лікарі, агрономи, зросла з 35 до 71
особи. Головою правління з 5 чоловік було об-
рано відомого краєзнавця, завідуючого Ос-
терським музеєм А. Г. Розанова. Він же очо-
лював археологічну секцію товариства. Керів-
ництво етнографічною секцією здійснював
32
Краєзнавство 1–2 2009
М. Г. Шуранов, а природничою — Г. Є. Буш.
Крім того, товариство мало допоміжні інсти-
туції — станції: метеорологічну, гідробіоло-
гічну, ліків і лікарських рослин10.
У січні 1925 р. відбулися установчі збори
Ніжинського наукового товариства краєзнавс-
тва, а у березні того ж таки року Всеукраїнсь-
ка Академія наук затвердила його статут. Пе-
реважну більшість членів товариства станови-
ли викладачі Ніжинського інституту народної
освіти та співробітники створеної при ньому
Науково-дослідної кафедри історії культури й
мови.
На чолі товариства у 1925–1926 рр. перебу-
вав проф. Ф. Булаєвський, у 1926–1927 рр. —
проф. В. І. Рєзанов, у 1927–1929 рр. — ректор
Ніжинського інституту народної освіти
М. Г. Куїс. Обов’язки секретаря виконували,
відповідно, В. А. Фесенко, А. Г. Єршов та
П. В. Одарченко. Роботою історичної секції
керував М. Н. Петровський (згодом член-ко-
респондент АН України), а етнографічну сек-
цію очолював проф. Є. А. Рихлик. Крім того,
діяли статистично-економічна та природнича
секції товариства11.
У березні 1926 р. було проголошено засну-
вання Конотопського краєзнавчого товарист-
ва, а через місяць затверджено його статут,
який передбачав “вивчення місцевого краю в
розрізах: природа, людність, її побут, ідеоло-
гія, сільське господарство, промисловість,
транспорт”12. На загальних зборах членів то-
вариства було обрано правління у складі 5
осіб. Товариство складалося з 4 секцій: еконо-
мічної, історичної, природничої та етногра-
фічної. Спочатку товариство об’єднувало 23
дослідники, згодом їх кількість зросла до 84
осіб13.
Чимало зусиль до організації краєзнавчого
осередку доклали прилуцькі аматори старови-
ни. Вже у 1919–1920 рр. виникло Товариство
по дослідженню Прилук та повіту, а влітку
1926 р. утворився гурток краєзнавців, що по-
ставив собі за мету вивчення історії та приро-
ди Прилуччини14.
Краєзнавчі гуртки, комітети та бюро пев-
ний час діяли також у Борзні, Городні, Ло-
синівці, Мрині, с. Софіївці (нині — Щорсько-
го району) та інших населених пунктах15.
За таких умов цілком природно постало
питання про утворення координаційного цен-
тру краєзнавчого руху в регіоні у вигляді нау-
кової асоціації — Чернігівського інституту
краєзнавства (далі — ЧІК). Уперше його було
порушено в лютому–березні 1923 р. на сторін-
ках місцевої преси16.
На початку наступного 1924 р. було створе-
но ініціативну групу по організації ЧІК, до
якої увійшли представники Чернігівського
інституту народної освіти, губернського му-
зею, губернського архіву, губернського іст-
парту, Чернігівського наукового товариства і
Всеукраїнської Академії наук17.
Вони зазначили, зокрема, що краєзнавчі
студії часто-густо “проводяться у вузьких
рамках свого маленького замкнутого світоч-
ка..., без координації, без інформації..., не
рідко помацки, осліп”, між тим “зараз уже ні-
чого або дуже мало можуть дати нам окремі
випадкові... спроби вивчень індивідуальних
дослідників місцевого краю..., необхідна ко-
лективізація зусиль, необхідне утворення ма-
сових наукових асоціацій”18. Неабияку роль у
подальшому просуванні справи відіграла під-
тримка з боку Комісії краєзнавства при
ВУАН, а також академіка М. С. Грушевсько-
го, який відвідав Чернігів влітку 1924 року19.
Невдовзі Чернігівський губвиконком затвер-
див статут ЧІК. Цей документ засвідчував
якісно новий етап у розвитку краєзнавства на
Чернігівщині, закладав підвалини для справ-
ді всебічного вивчення краю.
Першою акцією асоціації була Чернігівсь-
ка губернська краєзнавча конференція, прове-
дена у жовтні 1924 року. На ній у присутності
близько 80 осіб було виголошено 23 доповіді,
які охоплювали досить широке коло питань,
як-от “Проблеми історичного вивчення Чер-
нігівщини”, “Етнографічна праця на Чернігів-
щині”, “Школа і краєзнавство” та ін.20.
На жаль, ЧІК не судилося розгорнути по-
дальшу діяльність: він став жертвою ад-
міністративно-територіальної реформи 1925
року. Ліквідація губвиконкому позбавила
ЧІК джерел фінансування, а новостворені
структури не поспішали надати належну до-
помогу. Відтак, реалізувати закладені у ста-
туті ЧІК можливості краєзнавцям 20-х років
не поталанило і унікальний досвід організації
єдиного в Україні у масштабах губернії коор-
динаційного центру краєзнавчого руху не на-
був поширення. Проте досвід організації
краєзнавчого руху, сконцентрований у статуті
ЧІК, заслуговує на увагу і використання в су-
часних умовах.
Діяльність краєзнавців 20-х років мала
неаби яке значення для розвитку науки, спри-
яла піднесенню рівня інтелектуального життя
33
провінції, освіті широких верств населення і
одночасно залучала стару інтелігенцію до
будівництва нового суспільства. Краєзнавчі
осередки Чернігівщини підтримували тісні
зв’язки з Центральним бюро краєзнавства при
АН СРСР, Комісією краєзнавства при ВУАН,
Українським комітетом краєзнавства. Статті
й замітки краєзнавців Чернігівщини регуляр-
но з’являлися на сторінках численних видань
Всеукраїнської Академії наук. Результати до-
сліджень з історії Чернігівщини знайшли ві-
дображення у збірнику статей “Чернігів і Пів-
нічне Лівобережжя” та “Записках” Чер-
нігівського наукового товариства21.
У роботі другої Всеросійської краєзнавчої
конференції (грудень 1924 р.), Першого Все-
українського з’їзду в справі дослідження про-
дуктивних сил народного господарства (гру-
день 1924 — січень 1925 рр.), Першої Всеук-
раїнської конференції краєзнавства (травень
1925 р.) брали участь дослідники з Чернігова,
Ніжина, Остра22.
Досить повне уявлення про контакти ака-
демічних вчених і краєзнавців дає аналіз
діяльності Комісій порайонного дослідження
України, створених при ВУАН. Своє завдання
ці установи вбачали не тільки у вивченні кон-
кретних проблем історичного минулого від-
повідних регіонів, але й у пробудженні інтере-
су найширших верств населення до історії
свого краю. Для забезпечення ефективності
цієї справи порайонні комісії мобілізували
місцеві наукові сили, сприяли створенню на
місцях краєзнавчих осередків23.
Особливий інтерес у контексті нашого до-
слідження становить діяльність комісії Ліво-
бережної України (з кінця 20-х років вона
вивчала і територію Слобожанщини). Темати-
ка наукових студій співробітників комісії
охоплювала проблеми колонізації, зароджен-
ня і розвитку різних галузей господарства, ар-
хеологічні об’єкти, пам’ятки старовини тощо.
Крім керівника комісії Й. Ю. Гермайзе і
штатного співробітника Л. П. Шевченка, чле-
нами комісії були науковці та педагоги з Чер-
нігова (В. С. Євфимовський, П. К. Федорен-
ко), Ніжина (К. В. Харлампович, Д. Н. Абра-
мович, А. Г. Єршов, М. Н. Петровський) та
інших міст. У проведенні заходів ВУАН важ-
лива роль відводилася місцевим краєзнавцям.
Чернігівськими ентузіастами було укомплек-
товано бригаду матеріальної культури комп-
лексної експедиції ВУАН по дослідженню
Полісся, якою керував К. А. Жуковський,
створено комісію по обстеженню та вивченню
стану пам’яток Чернігова.
Комісія організовувала експедиції для до-
слідження неолітичних стоянок в межах Чер-
нігівської округи. Завдяки цьому їх було ви-
явлено понад п’ятдесят. До розкопок однієї із
найбільших серед них — Мізенської, 1932 р.
було залучено місцевих краєзнавців, серед
яких був і викладач інституту народної освіти
С. Г. Баран-Бутович24.
Значення порайонних комісій у розгортан-
ні краєзнавчого руху може стати темою окре-
мого дослідження, але навіть побіжне оз-
найомлення з їхньою діяльністю засвідчує ве-
лику мобілізуючу роль цих установ у розвитку
краєзнавства.
Наукові товариства Чернігівщини у корот-
кий час зуміли визначити основні напрями іс-
торичних досліджень досить широкого діапа-
зону і розгорнути діяльність по реалізації ці-
лої низки наукових програм.
Значне місце в історико-краєзнавчій роботі
належало дослідженню археологічних і архі-
тектурних старожитностей. Зокрема, члени
Чернігівського наукового товариства влітку
1923 р. брали участь в архітектурно-археоло-
гічних дослідженнях видатної пам’ятки
ХІ ст. — Спасо-Преображенського собору в
Чернігові, які проводила група науковців на
чолі з М. О. Макаренком та І. В. Моргилевсь-
ким, а дещо пізніше в охоронних археологіч-
них роботах, якими керував у межах міста
С. Г. Баран-Бутович25. Завдяки зусиллям
членів Сосницького науково-дослідного това-
риства і, насамперед, Ю. С. Виноградського
було здійснене майже суцільне обстеження
старожитностей Середнього Подесення і від-
крито понад 50 стоянок первісної людини доби
неоліту — бронзи, а також близько 10 давньо-
слов’янських городищ і селищ26. Членами ар-
хеологічної секції Остерського краєзнавчого
товариства під керівництвом А. Г. Розанова
були проведені розкопки поселення трипіль-
ської культури біля с. Євминка, досліджено
стоянки доби неоліту в урочищі Бугаївка та
давньоруське городище у с. Старогородці. З
метою складання археологічної карти Остер-
щини було зібрано чималий матеріал у київсь-
ких музеях та під час археологічних розвідок
на терені Нижнього Подесення27.
Тривало збирання фольклорно-етнографіч-
ного матеріалу. Члени етнографічної секції
Чернігівського наукового товариства на чолі з
Б. Л. Луговським збирали місцевий фольклор,
34
Краєзнавство 1–2 2009
досліджували пам’ятки декоративно-ужитко-
вого мистецтва й народної архітектури. Цікаві
результати дало етнографічне вивчення місце-
вих ярмарків, водяних млинів і сукновалень.
Все це дозволило невдовзі створити у Черні-
гові етнографічний музей28.
Етнографічна секція Остерського краєзнав-
чого товариства на чолі з співробітницею міс-
цевого краєзнавчого музею М. Г. Покащевсь-
кою досліджувала побут і звичаї місцевого на-
селення29. Один з керівників Сосницького
науково-дослідного товариства Ю. С. Вино-
градський збирав відомості про місцевих коб-
зарів та лірників і записував тексти фольклор-
них творів. Етнографічна секція Ніжинського
наукового товариства на чолі з проф. Є. А. Рих-
ликом надавала перевагу питанням ономасти-
ки та дослідженням місцевих народних об-
рядів30.
Помітне місце у діяльності товариств посі-
дали історичні студії. Так, члени історико-
краєзнавчої секції Чернігівського наукового
товариства вивчали соціально-економічний
розвиток і культурне життя краю від найдав-
ніших часів до початку ХХ ст.31. Члени істо-
ричної секції Ніжинського краєзнавчого това-
риства досліджували насамперед минуле Чер-
нігівщини XVII–XVIII ст.32. Історичні секції
Конотопського і Сосницького краєзнавчих то-
вариств головну увагу приділяли проблемам
місцевої історії, а економічні секції цих нау-
кових осередків і статистично-економічна сек-
ція Ніжинського товариства вивчали економі-
ку своїх регіонів33.
Наприкінці 1920-х років у складі Чернігівсь-
кого наукового товариства було створено біб-
ліографічну секцію, члени якої складали
покажчики літератури про Чернігівщину, а та-
кож каталоги місцевих видань (газет, жур-
налів, альманахів, книг) радянського періоду34.
Велику увагу краєзнавці Чернігівщини
при діляли питанням охорони пам’яток історії
та культури. Так, членами Сосницького нау-
ково-дослідного товариства та музейної секції
при Прилуцькому кабінеті політосвіти, яка
фактично відігравала роль краєзнавчого това-
риства, були складені й упорядковані реєстри
пам’яток історії, культури і природи своїх ок-
руг35. Аналогічну роботу проводили також Ло-
синівське бюро краєзнавства і Борзнянське
бюро охорони пам’яток старовини та культу-
ри36.
Досить різноманітними були і форми діяль-
ності наукових товариств Чернігівщини. Крім
засідань окремих секцій, влаштовувалися за-
гальні збори, на яких з доповідями, повідом-
леннями й лекціями виступали місцеві до-
слідники та вчені з інших міст. Крім того,
краєзнавці влаштовували прилюдні урочисті
засідання, присвячені пам’яті видатних діячів
української культури, пов’язаних з Чернігів-
щиною, — Т. Шевченка, П. Куліша, Г. Барві-
нок, С. Носа, А. Свидницького, О. Лазаревсь-
кого, М. Максимовича, Г. Сковороду, Л. Глі-
бова та ін., брали участь у складанні
Біографічного словника громадських діячів
України, створили наукові бібліотеки в Черні-
гові, Сосниці, які налічували по кілька тисяч
видань, серед яких було чимало стародруків і
цінних рукописів37.
Констатуючи успішне розгортання істори-
ко-краєзнавчих досліджень на Чернігівщині,
варто підкреслити, що втілення в життя на-
креслених планів часто-густо стримувалося
відсутністю надійних джерел фінансування і
недостатньою кількістю кваліфікованих кад-
рів. Так, через брак “матеріальних засобів”
поволі занепадає Сосницьке товариство, яке
дещо змінило свій профіль і з 1924 р. ймену-
валося науково-освітнім38. За цих обставин
краєзнавчий актив згуртувався навколо Со-
сницького музею, який виявився достатньо
життєздатним і виборов собі право на існуван-
ня. “Відсутність матеріальної бази була найго-
ловнішою перешкодою” і в роботі Конотопсь-
кого округового товариства краєзнавства, яке
влітку 1927 р. створило 18 краєзнавчих гурт-
ків у селах округи, але вони виявилися непра-
цездатними, хоча на папері в цих осередках
налічувалося 600 осіб39.
За даними Українського комітету крає знав-
ства у цей час були “цілковито матеріально
незабезпечені” майже всі товариства республі-
ки40. Втім, історико-краєзнавчі дослідження
тривали. Але на початку 1930-х років вони
згортаються, що у першу чергу було зумовле-
но дедалі ширшим застосуванням вульгарно-
соціологічного підходу до оцінки суспільних
та культурних явищ. Це призвело до запере-
чення правомірності існування краєзнавства
як окремої галузі з притаманними їй предме-
том та методом дослідження. За таких умов
крає знавчі товариства дедалі частіше почина-
ють відігравати роль “первісних збирачів си-
рових матеріалів, якими в економіці були ста-
тистичні організації”, а науковці зосереджу-
ють увагу на вивченні питань, пов’язаних з
інтересами місцевого господарства (економіка
35
села, колективізація сільського господарства,
комплексне вивчення типових сіл, вивчення
покладів корисних копалин і т. ін.)41. Питан-
ня господарського значення наприкінці 20-х
років виходять на перший план у діяльності
наукових товариств Чернігівщини. Особливо
активну роботу у напрямі виробничого
краєзнавства у цей час вели Конотопське та
Остерське товариства42.
У 1930 р. було ухвалено рішення про скасу-
вання краєзнавчих товариств і створення на-
томість секцій краєзнавства при заводах, кол-
госпах, вузах, школах, що значно знизило
ефективність краєзнавчої роботи. Ці зміни оз-
начали, по суті, відмову від досвіду, нагромад-
женого історико-краєзнавчими організаціями
протягом 20-х років, спричинило появу чис-
ленних “білих плям” в історії України та її
брутальну фальсифікацію на догоду тоталі-
тарній системі.
Важливою причиною занепаду краєзнавчих
товариств на Чернігівщині у 30-ті роки були
масові репресії. Розгром краєзнавства став сво-
го роду відлунням відомої “академічної спра-
ви” 1929–1931 рр., в результаті якої було без-
підставно заарештовано і покарано більшість
провідних російських істориків. Історичне
крає знавство як “гробокопацько-архівне” за-
кликали ліквідувати, заявляючи, що “з іс-
торією ми Історію не зробимо”. Крім того, в Ук-
раїні репресії проти краєзнавців мали свою
“специфіку” і проводилися під гаслом боротьби
проти концепції українського історичного про-
цесу М. С. Грушевського. Перенесена на широ-
ке загальне тло культурно-наукового та сус-
пільного життя на Україні, ця “акція боротьби
проти буржуазного націоналізму” набула неба-
ченого масштабу і зловісних наслідків для роз-
витку історичного краєзнавства, яке займалося
вивченням різноманітних проявів суспільних
процесів у місцевих умовах і не вписувалося у
жорсткі регламентації спрощеної схеми, що
нав’язувалася історичній науці за часів
сталінізму. Отже, репресії проти краєзнавців
Чернігівщини були не винятком, а гіркою за-
кономірністю тих жахливих часів і складовою
частиною політики сталінського уряду43.
Репресії були спрямовані насамперед про-
ти тих товариств, які намагалися запобігти
заідеологізованому підходу до краєзнавства і
прагнули й надалі проводити широкі істори-
ко-культурні дослідження. Тому не випадко-
во, що найбільших втрат зазнало Чернігівське
наукове товариство.
Перший удар був нанесений під час фабри-
кації справи “Спілки визволення України”.
Якщо головним осередком “СВУ” було прого-
лошено ВУАН на чолі з її віце-президентом
академіком С. О. Єфремовим, то центром Чер-
нігівської філії “СВУ” було проголошено міс-
цеве наукове товариство, яке “підтримувало
тісні зв’язки з історичною секцією ВУАН і в
мініатюрі ставило ті ж наукові цілі, що і Все-
українська Академія наук з краєзнавчим ухи-
лом”44. Тому наприкінці 1929 р. 10 провідних
краєзнавців були звинувачені у приналеж-
ності до Чернігівської філії СВУ і виключені зі
складу Чернігівського наукового товариства45.
У 1931 р. з великими труднощами і в уріза-
ному вигляді вдалося таки видати перший і
єдиний том “Записок Чернігівського науково-
го товариства”. Саме ж товариство, знекровле-
не репресіями, буквально вмирало на очах.
Правоохоронним органам не треба було докла-
дати багато зусиль, щоб довершити його роз-
гром. Невдовзі у надрах ДПУ з’явився доку-
мент настільки бездоказовий і брутальний, що
не потребує жодних коментарів: “Мета та ідео-
логія Чернігівського наукового товариства
цілком і повністю відповідає меті та ідеології
націоналістів, білогвардійців, фашистів...
Весь час на чолі товариства були буржуазно-
націоналістичні, класово-ворожі елементи як
Холодний, Заушкевич, Кошарнівський. Чле-
нами товариства були такі особи, як Федорен-
ко, Ницай і т. д. (націоналісти), Дубровський
(фашист) і т. д... Товариство відкрито визнає,
що програма Грушевських є їхньою програ-
мою, що воно продовжує справу Єфремових,
Слабченко... і працює на справу Соборної Ук-
раїни... під прапором якої всі націоналісти,
білогвардійці, фашисти, шпигуни проводять
свою шкідницьку діяльність у боротьбі проти
Радвлади”46.
Після таких звинувачень майже всі крає-
знавці, які ще залишалися на волі, опинилися
за ґратами, значна частина їхніх наукових
праць потрапила до індексу заборонених кни-
жок, а товариство перестало існувати.
Таким чином, наукові товариства відіграли
видатну роль у відродженні традицій істори-
ко-краєзнавчих досліджень, які були започат-
ковані ще за дореволюційних часів. Вони
об’єднали широке коло істориків, археологів,
етнографів і тим самим створили відповідне
наукове середовище, яке сприяло підвищен-
ню рівня історичних досліджень. Крім того,
завдяки наполегливій роботі провідних крає-
36
Краєзнавство 1–2 2009
знавців чимало населених пунктів краю, як-
от Чернігів, Ніжин, Прилуки, Остер, Сосни-
ця, підтвердили свій статус “культурних
гнізд” України. Історико-краєзнавчі дослід-
ження наукових товариств були досить різно-
манітними і багатогранними. У цей період
простежуються також спроби краєзнавців
включати локальні студії у ширший контекст
історико-культурного розвитку. На жаль, ці
позитивні тенденції у діяльності наукових то-
вариств були перервані нав’язуванням вуль-
гарно-соціологічних схем з боку офіційних
органів влади.
Вже на початку 1930-х років історичне
крає знавство, яке перебувало на гребені свого
розвитку, почало занепадати внаслідок поси-
лення ідеологічного тиску на сферу духовного
життя.
Саме у цей час перестали існувати істори-
ко-краєзнавчі науково-методичні центри,
крає знавчі товариства та їхні друковані орга-
ни, було репресовано чимало кадрів краєзнав-
ців. Все це негативно позначилося на рівні й
масштабах історико-краєзнавчих досліджень
та краєзнавчому русі в цілому47.
Довгі десятиліття імена провідних чер-
нігівських краєзнавців 1920–30-х років були
невідомі не тільки широкому колу читачів,
але навіть фахівцям, а їхні твори заборонені.
Зараз вони повертаються із забуття, а кращі
зразки історико-краєзнавчої літератури, які
витримали випробування часом, використову-
ються сучасними українськими істориками.
Тривалий час історична наука, переобтя-
жена ідеологічними штампами, цілком зале-
жала від політичної кон’юнктури. Лише сьо-
годні вона підходить до розв’язання складних
і суперечливих проблем історії України, ви-
світлення її маловідомих сторінок, чому знач-
ною мірою сприяє активізація діяльності істо-
рико-краєзнавчих осередків у структурі На-
ціональної спілки краєзнавців.
Джерела та література
1 Ткаченко В. В. Історичне краєзнавство на
Чернігівщині у 20–30-х роках // Рідна
школа. — 1991. — № 12. — С. 51.
2 Горбик В. О. Концепція історичного роз-
витку України та її відображення в істори-
ко-культурній спадщині // Шоста Всеук-
раїнська наукова конференція з історично-
го краєзнавства. — Луцьк, 1993. — С. 8,
12, 54.
3 Репина Л. П. Локальные исследования и
национальная история: проблема синте-
за // Всеобщая история: дискуссии, новые
подходы. — М., 1989. — Вып. 1. — С. 149.
4 Петров Ф. Н. Краеведческие съезды //
Краеведение. — 1925. — № 1–2. — С. 101.
5 Бабенко Л. Л. Із досвіду розвитку крає-
знавства на Україні протягом 20-х рр. —
на початку 30-х рр. // Завдання краєзнавс-
тва у дослідженні та популяризації
пам’яток історії і культури. — К., 1991. —
С. 21.
6 Інститут рукописів Національної бібліо-
теки України імені В. І. Вернадського
(далі — ІР НБУ). — Ф. Х. — Спр. 18724. —
Арк. 1.
7 Відділ рукописів Інституту мистецтво-
знавства, фольклору та етнографії (далі—
ВР ІМФЕ). — Ф. 43–9. — Спр. 377. —
Арк. 3.
8 Державний архів Чернігівської області
(далі—ДАЧО). — Ф. Р — 593. — Оп. 1. —
Спр. 1722. — Арк. 159 зв.; Записки Чер-
нігівського наукового товариства. — Чер-
нігів, 1931. — Т. 1.: Праці історично-
краєзнавчої секції. — С. 3; Заремба С. З.,
Коваленко О. Б. Становлення радянського
історичного краєзнавства на Чернігівщині
// Український історичний журнал. —
1983. — № 4. — С. 109; ІР НБУ. — Ф. Х. —
Спр. 18724. — Арк. 1–6; Верзилов А. В.
Наукове життя в Чернігові 1914–1925 рр.
// Україна. — 1925. — Кн. 3. — С. 180–
181; Кн. 4. — С. 181–183.
9 Коваленко О. Б., Дятлов В. О. Сосницьке
науково-дослідне товариство // Минуле
Сосниці та її околиць. — Чернігів, 1990. —
С. 87.
10 Остерське наукове товариство краєзнавс-
тва // Краєзнавство. — 1927. — № 1. —
С. 31; Остерський краєзнавчий музей. —
Інв. № КП 12764/С-5712; Центральний
державний архів вищих органів влади та
управління України (далі—ЦДАВО). —
Ф. 166. — Оп. 3. — Спр. 406. — Арк. 18
зв.; Оп.6. — Спр. 8590. — Арк. 3–6.
11 ІР НБУ. — Ф. Х. — Спр. 18691. — Арк. 1–
4; Ніжинський філіал державного архіву
Чернігівської області (далі—НФ ДАЧО). —
37
Ф. Р — 6121. — Оп. 1. — Спр. 70. — Арк.
69–70 зв.
12 Батуринець П. Конотопське окружне то-
вариство краєзнавства // Червоний
шлях. — 1926. — № 7–8. — С. 283–284;
ЦДАВО. — Ф. 166. — Оп. 6. —
Спр. 8989. — Арк. 3.
13 Фесенко М. Конотопська округа // Крає-
знавство. — 1928. — № 6–10. — С. 70.
14 Прилуцький філіал державного архіву
Чернігівської області (далі—ПФ ДАЧО). —
Ф. Р — 99. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 38.
15 Краеведные учреждения СССР: Список об-
ществ и кружков по изучению местного
края, музеев и других краеведных органи-
заций. — Л., 1927. — С. 131–136.
16 Соколов П. Институт краеведения // Крас-
ное знамя (Чернигов). — 1923. — 8 февра-
ля, 3 марта.
17 Коваленко О. Б., Ткаченко В. В. Статут
Чернігівського інституту краєзнавства
(1924 р.). Підготовка до друку і передмо-
ва // Питання вітчизняної і зарубіжної іс-
торії. — Чернігів. — 1991. — С. 68.
18 Там само. — С. 68–72.
19 Ткаченко В. В. Історичне краєзнавство:
Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе
двадцятиріччя: Навч. посібн. — К.: Знан-
ня, 2007.— С. 179–180.
20 Конференція краєзнавства Чернігівщини
// Красное знамя (Чернигов). — 1924. —
26 сентября, 7 октября; В. К. Краєзнавство
в Чернігові // Червоний шлях. — 1925. —
№ 3 (24). — С. 254.
21 Ткаченко В. В. Розвиток історичного
краєзнавства на Чернігівщині у 20–30-рр.
XX ст.: Автореферат дисертації на здобут-
тя наукового ступеня кандидата історич-
них наук.— К., 1995. — С. 20–21; Чернігів
і Північне Лівобережжя. — К., 1928.
22 Заремба С. З., Коваленко О. Б. Становлен-
ня радянського історичного краєзнавства
на Чернігівщині // Український історич-
ний журнал. — 1983. — № 4. — С. 111.
23 А. В. Наукове життя в Чернігові 1914–
1925 рр. // Україна. — 1925. — Кн. 4. —
С. 22–26.
24 Ткаченко В. В. Історичне краєзнавство:
Чернігово-Сіверщина у перше пожовтневе
двадцятиріччя: Навч. посібн.—К.: Знан-
ня, 2007.— С. 181–182.
25 ДАЧО. — Ф. Р — 593. — Оп. 1. —
Спр. 1850. — Арк. 15; Коваленко О. Б.,
Ткаченко В. В. “Тимчасова комісія” для
проведення археологічного та архітектур-
ного обстеження історичних пам’яток
Чернігова // Архітектурні та археологічні
старожитності Чернігівщини. — Чернігів,
1992. — С. 148–149; Макаренко М. Біля
Чернігівського Спаса (археологічні досліди
року 1923) // Чернігів і Північне
Лівобережжя. — К., 1928. — С. 184–196.
26 Сосницький краєзнавчий музей. — Осо-
бистий фонд Ю. С. Виноградського. — Інв.
№№ 2717, 2728, 2749 та ін.
27 Остерське наукове товариство краєзнавс-
тва // Краєзнавство. — 1927. — № 1. —
С. 31.
28 Заремба С. З., Коваленко О. Б. Становлен-
ня радянського історичного краєзнавства
на Чернігівщині // Український історич-
ний журнал. — 1983. — № 4. — С. 109.
29 ЦДАВО. — Ф. 166. — Оп. 6. — Спр. 8590.
— Арк. 3–6.
30 ІР НБУ. — Ф. Х. — Спр. 18691. — Арк. 2–
3.
31 Красное знамя (Чернигов). — 1924. — 8
июля, 13 июля; Юрмас Я. В Чернігівсько-
му науковому товаристві // Красное знамя
(Чернигов). — 1922. — 28 мая.
32 Коваленко О. Б. Ніжинське історико-філо-
логічне товариство і його внесок у розви-
ток краєзнавства на Чернігівщині // Друга
Чернігівська обласна наукова конферен-
ція з історичного краєзнавства: Тези
доповідей. — Чернігів–Ніжин, 1988. —
Вип. II.
33 ДАЧО. — Ф. Р — 5059. — Оп. 1. — Спр. 1.
— Арк. 1–61; ІР НБУ. — Ф. Х. — Спр.
18691. — Арк. 2; Фесенко М. Конотопська
округа // Краєзнавство. — 1928. — № 6–
10. — С. 70.
34 ДАЧО. — Ф. Р — 65. — Оп. 1. — Спр.
1110. — Арк. 61; Козаченко А. Організа-
ція бібліографічної роботи в краєзнавчих
осередках // Краєзнавство. — 1927. —
№ 3. — С. 11–16.
35 ПФ ДАЧО. — Ф. Р — 278. — Оп. 1. —
Спр. 1567. — Арк. 4–19, 123, 135–155;
спр. 1597. — Арк. 4, 15–19, 32, 69–70.
36 ВР ІМФЕ. — Ф. 43–9. — Спр. 382. —
Арк. 1–2; Спр.383. — Арк. 1–2.
37 А. В. Наукове життя в Чернігові 1914–
1925 рр. // Україна. — 1925. — Кн. 4. —
С. 182; Ткаченко В. В. Історико-краєзнав-
ча діяльність наукових товариств Чер-
нігівщини у 20–30-х рр. ХХ ст. // Україна
і Росія в панорамі століть. Зб. наук. праць
38
Краєзнавство 1–2 2009
на пошану проф. К. М. Ячминіхіна. —
Чернігів: Сіверянська думка, 1998.—
С. 313.
38 ДАЧО. — Ф. Р — 5059. — Оп. 1. —
Спр.1. — Арк. 1–61.
39 Фесенко М. Конотопська округа //
Краєзнавство. — 1928. — № 6–10. —
С. 70–71.
40 ЦДАВО. — Ф. 166. — Оп. 6. —
Спр. 8595. — Арк. 77.
41 Там само. — Арк. 70–72.
42 Звіт Українського комітету краєзнавства
на 1 січня 1929 р. // Краєзнавство. —
1928. — № 6–10. — С.93.
43 Ткаченко В. В. Показові політичні проце-
си 20-х—30-х років ХХ ст. та їх роль у ви-
нищенні української наукової інтеліген-
ції // Гілея. Наук. вісн. Зб. наук. праць. —
Вип. 18. — К., 2009. — С. 48.
44 Архів Управління Служби безпеки Украї-
ни по Чернігівській області. — Спр.
№ 2901–ФП. — Арк. 41–43.
45 Ткаченко В., Ігнатенко М. Чернігівське
наукове товариство у контексті національ-
ного відродження України 20-х років //
Сіверянський літопис. — 1995. — № 2. —
С. 54–57.
46 Там само.
47 Історичне краєзнавство в Українській
РСР. — К., 1989. — С. 4.
Volodymyr Тkachenko
The contribution of public organisations of Chernihiv region into
development of historic area studies in 1920–1930s
The role of public local historic associations of Chernihiv region in research of history of Territory
in 1920–1930s is analyzed. Mainstreams, forms and methods of work of scientific organizations of
region and their communications with leading scientific institutions of Ukraine are studied.
Key words: scientific organizations, historic area studies, All Ukrainian Academy of Science,
local history coterie (coterie of regional studies), Central Office of Regional Ethnography, Ukrainian
Committee of Regional Ethnography, Commissions of Regional Research of Ukraine.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31621 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:59:40Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткаченко, В. 2012-03-12T16:30:03Z 2012-03-12T16:30:03Z 2009 Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років / В. Ткаченко // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 30-38. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31621 016.2:908 ’’1920/1930’’(477.51) Аналізується роль громадських історико-краєзнавчих об’єднань Чернігівщини у дослідженні історії краю у 20–30-х роках ХХ ст. Вивчаються головні напрями, форми і методи роботи наукових товариств регіону та їхні зв’язки з провідними науковими установами України. Анализируется роль общественных историко-краеведческих объединений Черниговщины в исследовании истории края в 20–30-х годах ХХ века. Изучаются основные направления, формы и методы работы научных обществ региона и их связи с ведущими научными учреждениями Украины. The role of public local historic associations of Chernihiv region in research of history of Territory in 1920–1930s is analyzed. Mainstreams, forms and methods of work of scientific organizations of region and their communications with leading scientific institutions of Ukraine are studied. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Літопис українського краєзнавства Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років The contribution of public organisations of Chernihiv region into development of historic area studies in 1920–1930s Article published earlier |
| spellingShingle | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років Ткаченко, В. Літопис українського краєзнавства |
| title | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| title_alt | The contribution of public organisations of Chernihiv region into development of historic area studies in 1920–1930s |
| title_full | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| title_fullStr | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| title_full_unstemmed | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| title_short | Внесок громадських об'єднань Чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| title_sort | внесок громадських об'єднань чернігівщини в розвиток історико-краєзнавчих досліджень 1920–1930-х років |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31621 |
| work_keys_str_mv | AT tkačenkov vnesokgromadsʹkihobêdnanʹčernígívŝinivrozvitokístorikokraêznavčihdoslídženʹ19201930hrokív AT tkačenkov thecontributionofpublicorganisationsofchernihivregionintodevelopmentofhistoricareastudiesin19201930s |