Першому в Україні музею просто неба – 45

У статті висвітлюється історія створення Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельницькому. В статье освещается история создания Музея народной архитектуры и быта Средней Надднипрянщины в Переяслав-Хмельницком. The article to the create Museum folk architecture...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Краєзнавство
Datum:	2009
1. Verfasser:	Козій, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schlagworte:	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31626
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Першому в Україні музею просто неба – 45 / Г. Козій // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 128-134. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31626
record_format	dspace
spelling	Козій, Г. 2012-03-12T16:36:55Z 2012-03-12T16:36:55Z 2009 Першому в Україні музею просто неба – 45 / Г. Козій // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 128-134. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31626 069 (1–4) У статті висвітлюється історія створення Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельницькому. В статье освещается история создания Музея народной архитектуры и быта Средней Надднипрянщины в Переяслав-Хмельницком. The article to the create Museum folk architecture Middle Highlands of the Dnipro in Pereyaslav-Khmelnitsky. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Першому в Україні музею просто неба – 45 To the first in Ukraine museum under open-skies — 45 Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Першому в Україні музею просто неба – 45
spellingShingle	Першому в Україні музею просто неба – 45 Козій, Г. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
title_short	Першому в Україні музею просто неба – 45
title_full	Першому в Україні музею просто неба – 45
title_fullStr	Першому в Україні музею просто неба – 45
title_full_unstemmed	Першому в Україні музею просто неба – 45
title_sort	першому в україні музею просто неба – 45
author	Козій, Г.
author_facet	Козій, Г.
topic	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
topic_facet	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Краєзнавство
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	To the first in Ukraine museum under open-skies — 45
description	У статті висвітлюється історія створення Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельницькому. В статье освещается история создания Музея народной архитектуры и быта Средней Надднипрянщины в Переяслав-Хмельницком. The article to the create Museum folk architecture Middle Highlands of the Dnipro in Pereyaslav-Khmelnitsky.
issn	2222-5250
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31626
citation_txt	Першому в Україні музею просто неба – 45 / Г. Козій // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 128-134. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kozíig peršomuvukraínímuzeûprostoneba45 AT kozíig tothefirstinukrainemuseumunderopenskies45
first_indexed	2025-11-25T23:50:38Z
last_indexed	2025-11-25T23:50:38Z
_version_	1850585832846524416
fulltext	128 Краєзнавство 1–2 2009 УДК 069 (1–4) Ганна Козій (м. Переяслав-Хмельницький) ПЕРШОМУ В УКРАЇНІ МУЗЕЮ ПРОСТО НЕБА — 45 У статті висвітлюється історія створення Музею народної архітектури та побуту Се- редньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельницькому. Ключові слова: музей, народна архітектура, Середня Наддніпрянщина, експозиція. В статье освещается история создания Музея народной архитектуры и быта Средней Надднипрянщины в Переяслав-Хмельницком. Ключевые слова: музей, народная архитектура, Средняя Надднипрянщина, экспозиция., Початок 60-х років ХХ ст. в музейній справі України ознаменувався створенням му- зеїв під відкритим небом — найбільш ефек- тивної форми виявлення, фіксації, популяри- зації і збереження етнографічних пам’яток, найбільш раціональної і дійової форми показу оригінальних пам’яток народної архітектури, предметів побуту і вжитку, знарядь праці, творів народного мистецтва у взаємозв’язку та в природному оточенні. В цей час серед музейних працівників, пар- тійних функціонерів, серед творчої інтеліген- ції поширювалися розмови про музеї під від- критим небом. В засобах масової інформації одним з перших підняв це питання житель Переяслава-Хмельницького краєзнавець Єфрем Федотович Іщенко. Не будучи музей- ним працівником, меліоратор за освітою, вже пенсійного віку, Є. Ф. Іщенко розробив кон- цептуальні засади музею нового типу. Це мала бути натуральна експозиція житлового-госпо- дарських комплексів. До того ж споруди і речі повинні бути достовірні (оригінальні) і відтво- рюватись у властивому для них оточенні1. У січні 1961 р. Є. Ф. Іщенко поділився свої- ми планами з директором Переяслав-Хмель- ницького історичного музею М. І. Сікорським та завідуючим відділом етнографії М. І. Жа- мом2. У спогадах І. М. Жама знаходимо: “Ідея сподобалася і захопила М. І. Сікорського, як і посіяла сумніви щодо реального втілення їх в життя, оскільки згідно із задумом проектанта Є. Ф. Іщенка для створення експозиції типо- вого Наддніпрянського села потрібно було виділення земельної ділянки до 500 га, де мала бути відтворена і збережена флора і фау- на регіону”3. Досвід створення подібних музеїв в СРСР був недостатній. Була відсутня солідна науко- во-теоретична база відбору, демонтажу, рес- таврації та збереження пам’яток дерев’яної архітектури. Методика будівництва музеїв просто неба була розроблена слабо. Ідея Іщен- ка, яку почав втілювати в життя М. І. Сі- корський, спочатку не знаходила підтримки. Але Сікорський не здавався. Просив, переко- нував у необхідності створення музею просто неба. Зустрічався з партійними радянськими керівниками, науковцями, представниками творчої інтелігенції, щоб заручитися підтрим- кою. А також працював у київських бібліо- теках, архівах, спілкувався з провідними на- уковцями в галузі дерев’яної народної архітектури. До того ж ідея створення музею була підкріплена певними історичними ре- аліями — створення Канівського водосхови- ща. А це значить, під водами штучного моря мали зникнути безмежні запашні луки з травами вище людського росту, десятки озер, археологічні пам’ятки різних історичних епох. Переяславські музейники розуміли, що зникнуть безслідно і дуже швидко тисячі пам’яток народної архітектури, десятки тисяч речей побуту і вжитку, високохудожніх творів народного мистецтва, знарядь праці тощо. І це підштовхувало діяти. Створення музею прос- то неба була ніби спокута провини за недале- коглядність дій ініціаторів і проектантів цьо- го грандіозного і, як виявилося пізніше, не- потрібного та, навіть, шкідливого проекту. Одним з перших, хто сприйняв будівниц- тво музею, був П. Т. Тронько, в той час заступ- ник голови Ради Міністрів УРСР. І зробив, мабуть, найголовніше: допоміг у питанні виді- лення земельної ділянки. Пізніше писав: “… не так просто було вирішити питання щодо виділення великої ділянки землі на горі за 129 Трубежем і перевезення туди культових спо- руд, усяких старожитностей”4. Ідея Іщенка впала на благодатний ґрунт. На той час у Переяславі-Хмельницькому пра- цював історичний музей, до структури якого входили відділи: археологічний та етногра- фічний, що знаходився у комплексі Михай- лівської церкви ХVІІ–ХVІІІ століть. Тут було представлено близько двадцяти ремесел і про- мислів: знаряддя праці, різні пристрої, заго- товки, готові вироби. На подвір’ї було вста- новлено вітряк, комору, велику кількість сільськогосподарських машин і реманенту. В трапезній було відтворено типовий інтер’єр сільської хати ХІХ століття. Це був результат великої пошукової і науково-дослідницької роботи невеликого колективу науковців істо- ричного музею, в штаті якого було 18 чоловік, з яких 6 наукових співробітників разом з ди- ректором. Вони володіли методикою науково- пошукової роботи, орієнтувалися в безмежно- му морі речей побуту, знарядь праці, творів народного ужиткового мистецтва. Могли ви- значити, відібрати типові, характерні для пев- ного регіону і періоду речі. Могли відібрати дійсно високохудожні витвори народних умільців. І ось цей маленький колектив почав працювати над втіленням в життя ідеї ство- рення музею просто неба. Перед колективом постала ціла низка за- вдань: - пошук території під будівництво музею та відповідні переговори та узгодження про виділення земельної ділянки; - науково-дослідницька робота; - організація науково-пошукової роботи; - розробка структури та тематичної спря- мованості музею; - розробка генерального проекту експози- ції. І все це потрібно було робити одночасно, швидко, на відповідному науковому рівні і згідно з ідеологічними вимогами того часу. Зрозуміло, що успіх справи задуманого музею залежав від терміну виділення і розміру зе- мельної ділянки під будівництво музею. Після тривалих пошуків, узгоджень з рай- виконкомом відносно території під музей зу- пинилися на урочищі Гора, на околиці Пере- яслава-Хмельницького. Вибір не був випадко- вим. Це високе плато над долинами рік Дніпро і Трубіж. Рельєф відповідав ландшафту Над- дніпрянського села. Тут здавна селилися люди. Тут знаходяться залишки курганів епо- хи бронзи, могильник і поселення черняхівсь- кої культури, давньоруське селище і поселен- ня ХVІІ–ХVІІІ століть. Через територію гори проходив сухопутний відрізок Дніпровського шляху із “варяг у греки”, який зберігся до сьогодні. Відсутність зелених насаджень дава- ла можливість насадити їх за власним заду- мом, а підвищенність над рівнем Дніпра і Тру- бежа (16 м) — ідеальні умови для будівництва та збереження пам’яток дерев’яної архітек- тури. У 1963 р. було надіслано клопотання до Київського облвиконкому від імені громадсь- кості міста, дирекції історичного музею, місце- вих органів влади з проханням про виділення ділянки земельних угідь для створення етно- парку, присвяченого 150-річчю від дня народ- ження Т. Г. Шевченка. У парку планувалося висадити саджанці тих порід дерев, які опоети- зував Великий кобзар. Гарантувалося, що нія- ких затрат при закладенні парку не буде5. Рішенням облвиконкому земельна ділянка була виділена. 23 березня 1963 р. на засіданні Переяслав-Хмельницького міськвиконкому обговорювалося питання “Про створення лісо- парку та першого на Україні етнографічного музею під відкритим небом в межах міста Пе- реяслав-Хмельницького на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка”, а також, враховуючи майбутні перспективи розвитку міста, виконком міської Ради депутатів тру- дящих прийняв рішення виділити із земель радгоспу “Переяславський” ділянку під лісо- парк та етнографічний музей у розмірі 5 га6. Після визначення території розпочалася робота по розробленню проекту парку музею. З цією метою була створена вчена Рада, в склад якої увійшли: кандидат архітектури Г. Борисович, краєзнавець Є. Ф. Іщенко, етно- граф М. І. Жам, історик М. П. Палагута, кан- дидат історичних наук Р. О. Юра. Головою вченої Ради був обраний директор історичного музею М. І. Сікорський. Для розв’язання цього питання вивчалися наукові праці, архівні матеріали по сільській архітектурі Наддніпрянських сіл, зокрема, праці Г. Стельмаха, П. Юрченка, В. Самойло- вича, архівні матеріали про села Війтівці Пе- реяславської полкової сотні, села Недра Яго- тинської сотні Переяславського полку ХVІІІ століття. Активізувалася пошукова робота. Були об- стежені майже всі села Переяслав-Хмельни- цького району. Були організовані експедиції в 130 Краєзнавство 1–2 2009 села Баришівського, Бережанського, Бо- риспільського, Яготинського, Іванівського, Городянського районів Київської області, села Шрамківського, Золотоніського районів Чер- каської області, на Полтавщину і Чернігівщи- ну. Під час експедицій важливе місце було відведене збору етнографічних матеріалів та виявленню типових народних будівель. Фік- сувалися житла, внутрішнє їх планування, господарські та громадські споруди, будівель- на техніка, конструктивні особливості, ад- міністративні дані та час будівництва будівель найбільш типових для лісостепу України, а також вивчалися типові риси ландшафту та доцільне планування поселень, дворів тощо. Вивчалися експозиції подібних музеїв в СРСР та зарубіжних країнах. Узагальнивши результати археологічних досліджень та матеріали етнографічних екс- педицій, проаналізувавши досвід будівництва музеїв під відкритим небом в СРСР та за кор- доном, взявши до уваги наукові дослідження по народній архітектурі, побуту українців, со- ціально-економічному розвитку українського села пореформеного періоду було визначено тематичну спрямованість, тип музею, а також структурний план та принципи побудови екс- позиції. Тип музею був визначений за територіаль- ною ознакою як регіональний. Передбачалося відтворити найпоширеніші форми поселень і садиб, представити народну дерев’яну архі- тектуру, еволюцію народного житла, розвиток народних ремесел та промислів, відтворити інтер’єри жител та громадських споруд Серед- ньої Наддніпрянщини. Проаналізувавши структуру і концепту- альні засади вже діючих музеїв під відкритим небом, організатори Переяслав-Хмельницько- го музею дійшли висновку, що потрібно роби- ти щось нове, щоб музей мав своє обличчя, мав свої особливості. Всі наробки колективу музею, вченої Ради втілилися в таку структу- ру: - українське село 2-ї пол. ХІХ — поч. ХХ ст. Середньої Наддніпрянщини; - ремесла і промисли українського поре- форменого села; - колекція вітряків; - матеріальна і духовна культура найдав- нішого часу. Було знайдено оптимальний варіант проек- ту майбутнього музею. В основу структурної реалізації було покладено історико-етногра- фічний напрям, що було притаманно в той час не багатьом музеям просто неба. Використову- ючи досвід вже створених музеїв та методичні настанови Всесоюзної наради етнографів (1961 р.), історико-етнографічний напрям дав змогу керуватись загальноприйнятими прин- ципами відбору експонатів та побудови етно- графічних експозицій: територіально-етніч- ний, архітектурно-функціональний та со- ціально-майновий. Практичне освоєння виділеної території розпочалося у 1963 році. Силами громадсь- кості міста було розпочато закладку парку на честь 150-річчя від дня народження Т. Г. Шев- ченка, було перевезено першу будівлю — гро- мадську споруду сільського сходу кінця ХІХ ст. — гамазей. У 1965 р. було перевезено перше житло — хату середняка — пам’ятку народного будівництва середини ХІХ ст. До кінця 60-х років було встановлено понад 30 пам’яток народної архітектури та побуту. Було сформовано, або були в процесі встанов- лення двори гончара, середняка, чинбаря, заможного селянина-промисловця, були пере- везенні поліська хата, шинок, 10 вітряків, цер- ковно-парафіяльна школа кінця ХІХ — почат- ку ХХ ст., унікальні пам’ятки дерев’яної архі- тектури — церква Івана Богослова (поч. ХVІІ ст.) та церква Св. Георгія (сер. ХVІІІ ст.). Вже з перших кроків стало зрозуміло, що, згідно з генеральним проектом розбудови му- зею, територія замала. Тому за проханням ди- рекції музею у 1966 р. рішенням виконкому Переяслав-Хмельницької районної Ради було додатково відведено земельну ділянку пло- щею 2 га, де відразу ж почали створювати археологічний розділ. За погодженням з об- ласним відділом у справах будівництва та ар- хітектури у липні 1970 р. Переяслав-Хмель- ницькою райрадою було затверджено виділен- ня земельної ділянки площею 13 га, крім того, під музей було задіяно пустир, територію за- критого єврейського кладовища площею до 3-х га та сезонні городи жителів міста7. Передбачалося, що на виділеній площі буде встановлено близько 60 споруд, розміщені ліс- ний кордон, подвір’я рибалки, садибу помі- щика, двір ткача, шевця, садибу заможного селянина-землевласника, базарну площу, корчму і церкву Св. Параскеви кін. ХІХ ст. Протягом 1978–1982 рр. колектив працював над реконструкцією унікального об’єкта — фортифікаційної споруди козаків — козаць- кої залоги. 131 Одночасно з експозицією музею-села про- водилася велика робота по створенню розділу матеріальна і духовна культура найдавніших часів. Ініціатор організації етнопарку музею просто неба І. Є. Іщенко передбачав створення експозиції, яка розповідала б про давню іс- торію України, бо “специфіка створеного му- зею вимагає починати з етногенезу українсь- кого народу”. При цьому вказував: “але ос- кільки історія в своїй вічності єдина, а в процесі розвитку безперервна, тому повинні відтворити і пам’ятки з початку проживання людей на території України8. Створення експозиції археологічного відді- лу було започатковане у 1964 р. Розмістився він у найвищій частині музейної території, де було виявлено залишки поселення, а поряд, через шлях, могильник черняхівської культу- ри. Понад шляхом, що вів через гору з Пере- яслава до Дніпра, кілометрів за 3 до міста, з давніх-давен височів курган-хрест, що був розкопаний влітку 1966 р. В кургані було ви- явлене скорчене поховання періоду середньої бронзи (2 тис. до н. е.). Зробили дерев’яне пе- рекриття, вийшов маленький пантеон, при- стосований для огляду9. Наступними об’єктами були реконструкція житла з Переяслава ХІ ст. та фрагмент пізньо- палеолітичної стоянки (15–10 тис. років до н. е.) з с. Добраничівка Яготинського району Київської області, перевезений монолітом. З огляду матеріалів Добраничівської стоянки і починається знайомство з історією житла і до- машнього вогнища10. В 70-ті роки археологічний розділ попов- нили нові цікаві об’єкти: гончарна піч Х ст. з Білогородки, гончарна піч та виробничо-гос- подарський комплекс трипільської культури середини ІV — початку ІІІ тис. до н. е. з с. Жванець Хмельницької області, реконструк- ція житла ХІ ст. з с. Соснова Переяслав- Хмельниуцького району, зруби ХІ ст. з райо- ну Подолу Києва, стели та поховальні скрині. Проводилася велика робота по озелененню і ландшафтному благоустрою території музею, яка на початку будівництва являла собою май- же чисте поле. Лише насаджений у 1963– 1964 рр. невеличкий гай і природне озерце біля підніжжя Гори оживляли степовий пей- заж. Відсутність рослинності уможливила створити її за власним задумом, підпорядко- вано до завдань експозиції11. Озеленення урочища Гора, вироблення концепції народних традицій озеленення ук- раїнського села належить ініціатору створен- ня музею Є. Ф. Іщенку. Продовжив його спра- ву агроном Я. Г. Безнос, який багато зробив у створенні паркових ділянок. Ще у 1969 р. все частіше до нового, ще не баченого музею, починають приїздити екс- курсійні групи. З 1971 р. експозицію музею було відкрито для широкого огляду. На кінець 70-х років були випадки, коли за день до му- зею приїжджало понад 40 груп екскурсантів. На кінець 70-х років було започатковано цікаву і виправдану в науково-методичному плані форму поглибленого експозиційного розкриття окремих тем і підтем12. Цьому спри- яла велика науково-дослідницька і науково- пошукова робота. Були сформовані повноцін- ні колекції народного одягу, рушників, ки- лимів, скатертей, сільськогосподарських знарядь праці, транспортних засобів, а також виробів майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Значну роль у цьому відіграли до- слідження наукових співробітників: “Сільсь- когосподарські знаряддя праці”, “Сухопутний транспорт України” (М. І. Жам), “Народні традиції, звичаї та обряди українців” (Н. В. Грукач), “Особливості народного одягу Серед- ньої Наддніпрянщини”, “Семантика рушни- ків” (Л. О. Годліна), “Скрині Середньої Над- дніпрянщини” (Л. М. Набок), “Домашнє ткац- тво Переяславщини” (Г. І. Козій). Першою багатоплановою тематичною екс- позицією був Музей декоративно ужиткового мистецтва Київщини 2-ї пол. ХІХ ст. У 1978 р. була створена експозиція Музею класика єв- рейської літератури Шолом-Алейхема з наго- ди відзначення 120-ї річниці талановитого письменника, уродженця Переяслава13. У 1979 р. приступили до створення Музею “Сві- тобачення і мирного освоєння космосу”. Кон- цепція музею передбачала показ еволюції сві- тогляду людини та досягнення Радянського Союзу в освоєнні космічного простору. Таким чином, на початок 80-х років музей- село було побудоване. Головним прагненням у створенні музею було, по-можливості, справж- нє відтворення дійсності. І це, можна сказати, вдалося. Перш за все цьому сприяє плануван- ня музейного села. Садиби являють собою вільно розташовані “займища”, до яких ве- дуть вулиці, вулички, провулки від централь- ної вулиці-тракту (двори бідняка, середняка, Гончара, заможного селянина-промисловця). Здебільшого вони сусідили один з одним, ут- ворюючи таким чином вулиці. Тобто, в основу 132 Краєзнавство 1–2 2009 планування покладена безсистемно-вулична форма поселень, що характерно для сільської забудови Наддніпрянщини. Виділено компо- зиційний центр експозиції — сільський май- дан. При створенні експозиції керувалися кри- теріями естетики українського села як само- бутнього композиційно-художнього образу, створеного на засадах синтезу краси природи і народної творчості в архітектурі дерев’яних споруд, в декоративно-ужитковому та інших видах народного мистецтва. Домінантою екс- позиції є двір — основна виробнича економіч- на одиниця індивідуального ведення сільсько- го господарства. Двори відкриті, з безсистем- ним розміщенням будівель, укомплектовані пам’ятками архітектури Середньої Над- дніпрянщини. Комплекси житлових, госпо- дарських та допоміжних приміщень окремих садиб помітно відрізняють їх одна від одної за- лежно від майнового статку господаря. Оригі- нальність пам’яток надає музею переконли- вості та достовірності. Своєрідності експозиції музею-села надають два архітектурні комплекси. Це архітектур- ний ансамбль козацької церкви ХVІІ–ХVІІІ століть та базарний майдан з крамницями, торговими рядами, гойдалками, колодя зем- журавлем тощо. На першому місці в плані забудови се- лянської садиби — хата. В оточенні садків, квітників білобокі хати під солом’яними стрі- хами створюють відчуття реальної дійсності. Велике значення у створенні переконли- вості відіграють інтер’єри. Ще в перші роки створення музею, під час створення інтер’єру хати заможного селянина Є. Ф. Іщенко за- стерігав, щоб експозиціонери не схибили і не відтворили обстановки “солоденького міщанс- тва” “…з лубочними не художнього смаку кар- тинами, всякими кицьками, собачками…”. “Це не вірно, такі смаки українському селянс- тву як реалісту не притаманні. У нього є свій реалістичний розсудок, яким він користуєть- ся в своїй щоденній господарській діяльності, і в літку, і взимку; відповідно до цього він і прикрашає і свою хату речами реалістичної естетики”14. Девіз “Щоб було красиво” — для М. І. Сі- корського був лейтмотивом у створенні інте- р’єрів. Але разом з тим Михайло Іванович ви- магав відповідності пам’ятки з наповненням її інтер’єру по таких параметрах: період (дату- вання), регіон, соціальний статус, рід занять. В розділі “Ремесла та промисли” представ- лені майстерні, устаткування сільських реміс- ників, майстрів дрібних промислів Середньої Наддніпрянщини періоду розвитку капіталіз- му. Це гончарство, чинбарство, ткацтво, ко- вальство, килимарство; гребінницький та олійний промисли; стельмашня та ободопар- ня; це — столярі, бондарі, ложкарі, шевці, решітники тощо. У кожній майстерні зібрані, відповідно розміщені знаряддя праці, інстру- менти, пристрої, заготовки, готова продукція. Таке враження, ніби сюди має повернутися майстер і сісти за роботу. Вимріяний у далеких 60-х роках музей но- вого типу Є. Ф. Іщенком, створений розумом, енергією, наполегливістю М. І. Сікорського та колективом переяславських музейників посів почесне місце серед музеїв просто неба Украї- ни. Велику практичну і науково-методичну до- помогу у створенні музею у різні періоди нада- вали провідні вчені та архітектори України: В. Борисенко, Г. Борисович, З. Гудченко, К. Гуслистий, А. Жук, Л. Прибєга, М. При- ходько, В. Самойлович, М. Сиваченко, О. Си- лин, Г. Скрипник, музейні працівники з МНАПУ Т. Василенко, С. Верговський, Л. Орел, В. Сікорський, М. Ходаківський, з На- ціонального музею історії України І. Дудник, В. Мамуня, С. Чайковський. Значну різнопла- нову допомогу надавало УТ ОПІК, зокрема, замісник голови УТ ОПІК Я. Петрусенко. Ва- гомий внесок у створення музею, особливо у питанні виділення земельної ділянки під будівництво музею, зробив наш земляк, пре- зидент Академії архітектури України, лауре- ат державної премії УРСР В. Г. Заболотній. Упродовж багатьох років існували тісні творчі зв’язки М. І. Сікорського, наукових співробіт- ників музею з невтомним збирачем українсь- кої старовини І. М. Гончарем. У 80-ті роки активізувалася науково-освіт- ня і масова робота. Внаслідок багатопланової експедиційної роботи наукові співробітники зібрали багатющий матеріал по народних зви- чаях та обрядах. З 1985 р. започаткували про- ведення свята Зеленої неділі, яке проводиться до сьогодні. На території музею проводилося етнографічне свято “Переяславська веселка”. Науковці музею спільно з артистами худож- ньої самодіяльності відтворювали традиційне народне весілля. На початку ХХІ ст. започат- ковано проведення етнографічних свят: “Різд- вяні колядки”, “Масляна-Масляна, яка ти ма- 133 ла…”, сучасне свято народних майстрів. На території музею з 2007 р. проводиться дитя- чий обласний етнографічний фестиваль “Ди- тинства пісня Великодня”. В цей час також продовжувалася робота над створенням нових тематичних музеїв, зокрема, Музею М. М. Бенардоса, Музею іс- торії розвитку бджільництва, Музею історії релігії та атеїзму, Музею історії народних зви- чаїв і обрядів та унікальний комплекс Музею хліба. В наступне десятиліття були створені Му- зей історії сухопутного транспорту і Музей пошти. Після реекспозиції Музей історії релігії та атеїзму дістав назву Музей Українсь- кої Православної Церкви. На початку ХХІ століття були створені Музей пам’яті Полісь- кого району Київської області, комплекс Му- зею лісового господарства, зроблена нова екс- позиція Музею українських народних обрядів та реекспозиція Музею Шолом-Алейхема. У 90-х роках було зініційовано створення тимчасових тематичних експозицій в інтер’єрах хат. Дотримання традицій влашту- вання свят календарного циклу в давньому українському селі виявлялось через обря- додію, організацію системи харчування, через відповідні зміни в одязі, а також в інтер’єрі житла. Такі тимчасові експозиції створюють- ся і по сьогодні на свята Різдва, Великодня, Зеленої неділі, в поліській хаті на Симона- Стовпника. Останнім часом наукові працівники музею велику увагу приділяють науково-пошуковій та науково-дослідницькій роботі, вивченню та пропаганді музейних колекцій. Беруть актив- ну участь у наукових конференціях різної те- матики. Науковці музею стали ініціаторами і організаторами наукових конференцій: “Єфремівські читання” та “Середня Над- дніпрянщина: матеріальна і духовна культу- ра”. Проводиться значна лекційна, виставко- ва та видавнича робота. Приділяється велика увага охороні та збереженню пам’яток народ- ної архітектури, речових експонатів. Спору- ди, збудовані ще у ХІХ столітті, простоявши у музеї понад 40 років, нині потребують ремон- ту та реставрації. Стоїть завдання кваліфіко- ваної та якісної реставрації, щоб не втратити автентичності пам’ятки. У 2009 році музею виповнюється 45 років. На сьогодні це унікальний музейний комп- лекс, до складу якого входять музей-село, ар- хеологічний розділ, 12 тематичних музеїв, який охоплює надзвичайно великі часові рам- ки і має багатопланові експозиції. На тери- торії 24,2 га експонується понад 300 об’єктів, з них 123 пам’ятки народної архітектури, по- над 30 тис. знарядь праці, речей побуту, витворів народного мистецтва, 20 дворів з ха- тами та господарськими будівлями, 25 різно- манітних установок і майстерень. Музей народної архітектури та побуту Се- редньої Наддніпрянщини Національного істо- рико-етнографічного заповідника “Переяс- лав” став справжньої скарбницею народного мистецтва, визначним пам’ятником творчого генію українського народу. Джерела та література 1 Іщенко Є. Ф. До проекту першого на Ук- раїні Переяслав-Хмельницького музею просто неба. — Переяслав-Хмельницький, 1969. — С. 13–14. 2 Козій Г. І. Найбільше в житті він любив Україну і українське село // Г-та “Вісник Переяславщини”, 3.02.2009. 3 Жам М. І. Від інтер’єру житла до музею просто неба // Спогади. — особ. архів Жам О. М. 4 Тронько П. Т. Великий син і Герой Украї- ни // Махінчук М. Переяславський скарб Михайла Сікорського. — К., 2005. — С. 256–260. 5 Жам М. І. Від інтер’єру житла до музею просто неба // Спогади. — особ. архів Жам О. М. 6 Архівний відділ Переяслав-Хмельницької міської ради. — оп. 1, спр. 201/178, арк. 158–159. 7 Жам М. І. Від інтер’єру житла до музею просто неба. // Спогади. — особ. архів Жам О. М. 8 Іщенко Є. Ф. До проекту першого на Ук- раїні Переяслав-Хмельницького музею просто неба. — Переяслав-Хмельницький, 1969. — С. 9. 134 Краєзнавство 1–2 2009 9 Махінчук М. Переяславський скарб Ми- хайла Сікорського. — К., 2005. — С. 164. 10 Махінчук М. Переяславський скарб Ми- хайла Сікорського. — К., 2005. — С. 166– 169. 11 Гудченко З. С. Музеї народної архітектури України. — К., 1981. — С. 75. 12 Скрипник Г. А. Етнографічні музеї Украї- ни. — К., 1989. — С. 222. 13 Сікорський М. І. Національний історико- етнографічний заповідник “Переяслав” // Культура. Історія. Традиції. — № 2. — 2003. — С. 9. 14 Іщенко Є. Ф. До проекту першого на Ук- раїні Переяслав-Хмельницького музею просто неба. — Переяслав-Хмельницький, 1969. — С. 18. Hanna Koziy To the first in Ukraine museum under open-skies — 45 The article to the create Museum folk architecture Middle Highlands of the Dnipro in Pereyas- lav-Khmelnitsky. Key words: museum, folk architecture, Middle Highlands of the Dnipro, exposition, conception, structure.

Першому в Україні музею просто неба – 45

Institution

Ähnliche Einträge