Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"

Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"

У повідомленні розглядаються стереотипи українсько-радянського гоголезнавства. В информации рассматриваются стереотипы украинско-советского гоголеведения. The statement deals with the stereotypes of Ukrainian-Soviet studies of Gogol....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Краєзнавство
Datum:2009
1. Verfasser: Бажан, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2009
Schlagworte:
До 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31632
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи" / О. Бажан // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 106-109. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31632
record_format dspace
spelling Бажан, О.
2012-03-12T16:47:50Z
2012-03-12T16:47:50Z
2009
Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи" / О. Бажан // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 106-109. — укр.
2222-5250
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31632
016:8
У повідомленні розглядаються стереотипи українсько-радянського гоголезнавства.
В информации рассматриваются стереотипы украинско-советского гоголеведения.
The statement deals with the stereotypes of Ukrainian-Soviet studies of Gogol.
uk
Інститут історії України НАН України
Краєзнавство
До 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя
Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
Passion around Mykola Gogol in Soviet style
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
spellingShingle Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
Бажан, О.
До 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя
title_short Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
title_full Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
title_fullStr Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
title_full_unstemmed Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи"
title_sort пристрасті по миколі гоголю "по-радянськи"
author Бажан, О.
author_facet Бажан, О.
topic До 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя
topic_facet До 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя
publishDate 2009
language Ukrainian
container_title Краєзнавство
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Passion around Mykola Gogol in Soviet style
description У повідомленні розглядаються стереотипи українсько-радянського гоголезнавства. В информации рассматриваются стереотипы украинско-советского гоголеведения. The statement deals with the stereotypes of Ukrainian-Soviet studies of Gogol.
issn 2222-5250
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31632
citation_txt Пристрасті по Миколі Гоголю "по-радянськи" / О. Бажан // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 106-109. — укр.
work_keys_str_mv AT bažano pristrastípomikolígogolûporadânsʹki
AT bažano passionaroundmykolagogolinsovietstyle
first_indexed 2025-11-25T13:41:03Z
last_indexed 2025-11-25T13:41:03Z
_version_ 1850515911277019136
fulltext 106 Краєзнавство 1–2 2009 УДК 016:8 Олег Бажан (м. Київ) ПРИСТРАСТІ ПО МИКОЛІ ГОГОЛЮ “ПО-РАДЯНСЬКИ” У повідомленні розглядаються стереотипи українсько-радянського гоголезнавства. Ключові слова: українсько-радянське гоголезнавство. В информации рассматриваются стереотипы украинско-советского гоголеведения. Ключевые слова: украинско-советское гоголеведение. Постать Миколи Гоголя упродовж ХІХ– ХХ століть завжди перебувала у зоні особливої уваги літературних критиків, письменників, істориків, філософів. До гоголезнавства як міждисциплінарної сфери знань про творчість, життєвий шлях видатного письменника поси- лений інтерес спостерігався і в часи функціо- нування командно-адміністративної системи в СРСР. Нові соціокультурні реалії та світогляд- ні цінності в умовах радянського тоталітариз- му позначились і на культурно-інтелектуаль- ній традиції вивчення літературного доробку, біографії, оточення великого майстра слова. “Радянське гоголезнавство” стало нав’язувати широкому читацькому загалу ідеологічні сте- реотипи та штампи на кшталт: “Гоголь — викривач кріпосницького ладу”, “творчість Гоголя була зброєю в руках революційно-де- мократичних письменників” тощо. Крім того, партійні ідеологи у сфері літератури прагнули будь-що “відвоювати М. Гоголя в українців”. Занепокоєність політичних цензорів у гого- лезнавчих українських студіях викликав “над- мірний акцент” на “українськості” письменни- ка, зосередженість на питаннях походження, родоводу родини М. Гоголя. В українсько-ра- дянській літературі всіляко заохочувалась по- леміка з українським гоголезнавством епохи Модерну (П. Куліш, С. Єфремов, М. Грушевсь- кий та ін.), яке обстоювало важливу роль пись- менника у пробудженні національної свідо- мості українського народу. Доказом того, що українськість М. Гоголя в радянські часи за- знала табу, свідчить наведений нижче доку- мент, виявлений в Центральному державному архіві громадських об’єднань України. У на- працюваннях українсько-радянських гого- лезнавців О. Білецького, В. Бобкової, Є. Кири- люка, що мали побачити світ в 1952 році з на- годи 100-ліття від дня смерті М. Гоголя, пильне око цензури побачило прояви “ук- раїнського буржуазного націоналізму”. № 1 Лист начальника Головного управління у справах літератури і видавництв при Раді міністрів УРСР К. Полонника секретарю ЦК КПУ І. Назаренку про заборону друку збірника статей “Гоголь і Україна” 31 січня 1953 р. СЕКРЕТНО экз. № 1 СЕКРЕТАРЮ ЦК КОММУНИСТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ УКРАИНЫ товарищу НАЗАРЕНКО И. Д.1 В 1952 году Главлит2 УССР выдал Гослит- издату разрешение на издание сборника ста- тей о Гоголе под общим названием “Гоголь і Україна”. Ознакомившись со сборником, я пришел к заключению, что разрешение долж- но быть отменено, т. к. помещенные в сборни- ке материалы не свободны от ошибок буржу- азно-националистического характера. Авторы ряда статей (А. Белецкий3, В. Боб- кова, Е. Кирилюк и др.) настолько выпячива- ют украинское происхождение Н. В. Гоголя, что у читателя сборника складывается впечат- ление, будто-бы любовь Гоголя к Украине, сыгравшая значительную роль в его творчест- ве, является следствием только лишь его на- ционального происхождения, что Гоголь по- тому и стал гениальным русским писателем, что родился и воспитался на Украине. Между тем советским литературоведением давно до- казано, что интерес Гоголя к украинской те- матике — не единичное и не обособленное яв- ление усилившегося в передовых кругах русс- кого общества первой половины 19 столетия тяготения к изучению фольклора, быта и культуры украинского народа. Вольно иль не- вольно, авторы помещенных в сборнике ста- 107 тей отрывают Гоголя от общерусской почвы, от русской культуры. А. Белецкий в своей статье “Гоголь і ук- раїнська культура” говорит: “Автор “Ревізора” і “Мертвих душ” ви- ростав в оточенні українського народного по- буту, народної творчості, традиції давньої й сучасної йому української культури” (стр. 3). “…Відгуки стародавньої української літе- ратури, перші спроби нової української літе- ратури подали йому істотну допомогу при створенні його перших книг… З цими книжками Гоголь ввійшов у росій- ську літературу” (стр. 5). Вспоминая в связи с Гоголем одного из тео- ретиков русского романтизма Ореста Сомова4, А. Белецкий считает необходимым подчерк- нуть, что и Сомов выходец с Украины, как будто это обстоятельство имеет решающее зна- чение. Говоря о влиянии Гоголя на развитие укра- инской литературы, А. Белецкий находит не только общее в разработке украинских сюже- тов Н. В. Гоголем и Квиткой, но считает необ- ходимым подчеркнуть, что у Г. Квитки “обра- зи народної фантастики, подані в комічній трактовці, чергуються з образами реального побуту, змальованими іноді з більшою старан- ністю щодо передачі етнографічних деталей, ніж у Гоголя” (стр. 11). Снова вытаскивается на свет божий “про- блема”: кому Гоголь больше обязан своим ге- нием — Украине или России, кем он считал себя — украинцем или русским. Между тем сам Гоголь не считал этот вопрос заслуживаю- щим внимания. В одном из своих писем в 1844 году Гоголь писал: “Я сам не знаю, какая у меня душа, хох- лацкая или русская. Знаю лишь то, что никак бы не дал предпочтения ни малороссиянину перед русским, и русскому перед малороссия- нином”. Как видим, ответ великого писателя пре- дельно ясен. Поэтому совершенно непонятно, зачем академику А. Белецкому и другим авто- рам этого сборника понадобилось заострять внимание на вопросе о национальном проис- хождении и степени влияния этого происхож- дения на формирование и развитие гения Н. В. Гоголя. Автор второй статьи из этого сборника — В. Бобкова (“Гоголь і народна поетична твор- чість”) также изо всех сил старается убедить читателя, что своей писательской известнос- тью Н. В. Гоголь обязан своему украинскому происхождению: “М. В. Гоголь народився на Україні; ще в юнацтві він дуже цікавився поетичною твор- чістю свого народу… Батько Гоголя… був май- стерним оповідачем, мати… зберігала в своїй пам’яті українські народні перекази, повір’я, народні прикмети. Тітка Гоголя — Катерина Іванівна Ходревська виконувала українські пісні. Ще юнаком Гоголь увібрав у себе українсь- ку народну мовну культуру, українські народ- ні казки і перекази, прислів’я, мелодійні пісні та героїчні думи” (стр. 20). Мимоходом, на стр. 21, В. Бобкова сообща- ет, что Н. В. Гоголь записывал и русские на- родные песни, однако эта сторона творческой деятельности великого писателя не привлекла внимания автора цитируемой статьи. В подтверждение своих высказываний о Гоголе В. Бобкова приводит оценку писателя академиком Л. Булаховским5: “Гоголь, який з дитинства ввібрав у себе мовну українську стихію, залишивсь україн- цем великою мірою і як російський письмен- ник. Він писав по-російськи, але навички рід- ної фразеології, типові стилістичні ходи в його синтаксі — ще навіть у “Мертвих душах”, найпізнішому його великому творі, лишилися в їх підґрунті українськими; рідні джерела ні- коли не переставали бути живими в його стилістичній манері” (стр. 23). В связи с такими утверждениями крити- ков, у читателя возникает вопрос: а как же русский язык, русская литература, вся куль- тура русского народа? Неужели они не питали творчество великого русского писателя Гоголя и не служили источником его вдохновения? Автор третьей статьи из этого сборника — “Вплив реалізму Гоголя на творчість Квітки- Основ’яненко” — Д. Чалый занялся изыска- нием того общего (в манере письма, в обрисов- ке характера героев, построения диалога), что по его мнению роднит произведения Н. В. Го- голя и Г. Квитки, и пытается доказать, что в творчестве обоих писателей много общих черт. Так ли это? Ведь слишком различное литера- турное наследие обоих писателей. Если Д. Чалый ищет то общее, что будто бы роднит великого Гоголя и Квитку-Основянен- ко, то А. Белецкий идет значительно дальше и утверждает, например, что: “Гоголівські інтонації ми не раз чуємо в ху- дожній прозі Юрія Яновського… У гуморі Ос- 108 Краєзнавство 1–2 2009 тапа Вишні смішні є риси, близькі до гумору Гоголя” (стр. 17). Названным писателем может быть и лестно услышать из уст А. Белецкого, что они могут быть поставлены в один ряд с бессмертным Го- голем, но советский читатель, знающий твор- чество Гоголя и названных наших современ- ников, безусловно усомнится в искренности и правдивости подобного утверждения мастито- го академика. Автор четвертой статьи из этого сборни- ка — Е. Кирилюк /“Шевченко і Гоголь”/ так- же настойчиво подчеркивает украинское про- исхождение Гоголя, пытаясь убедить читате- ля, что не будь этого происхождения, Гоголь не был бы Гоголем. Очень нехорошим душком отдает от такой фразы Е. Кирилюка: “Обидва вони (т. е. Шевченко і Гоголь, — К. П.) палко любили свою рідну матір Україну і бажали їй всілякого добра… поважали росій- ський народ…” (стр. 85). По Кирилюку выходит, что Украину и ук- раинский народ Гоголь горячо любил, а рус- ский народ — только уважал… Разве допусти- мо подобное утверждение по отношению к Го- голю — национальной гордости русского народа, светочу русской культуры? На стр. 98 Е. Кирилюк говорит о Шевченко и Гоголе: “Обидва пристрасно любили свою батьків- щину і свій народ”. Что Кирилюк подразумевает под “своей ро- диной” и “своим народом” — читателю неяс- но. Надо полагать, что автор статьи имеет вви- ду только Украину и только украинский на- род, ибо снова называет Шевченко и Гоголя гениальными сынами украинского народа, об- ходя молчанием ту истину, что Гоголь потому и велик, что он обогатил литературу всей Рос- сии и что ему была дорога и мила вся Россия, а не только Украина, т. е. часть Росии. Подобными ошибками пестрят и остальные статьи сборника (Н. Крутиковой, И. Курилен- ко, М. Иосипенко). Крутикова, например, с излишней детали- зацией рассматривает националистические высказывания о “национальной раздвоеннос- ти” в творчестве Гоголя, о фатальности его “отрыва” от украинской почвы, о вкладе укра- инцев в русскую литературу и пр. И Куриленко, рассматривая влияние Н. В. Гоголя на украинскую драматургию, по- пуляризует таких давно забытых авторов, как фальсификатор гоголевских тем А. Ващенко- Захарченко, авторов низкопробных “малорос- сийских” пьес С. Шерепера, Г. и С. Карпенко, К. Тополя, О. Цыс, М. Кочубей, К. Ванченко- Писанецкий, О. Шабельская, В. Суходольсь- кий и пр., не оставившие никакого следа в ук- раинской литературе и театре. К чему же их вспоминать, да еще в издании, посвященном Гоголю? Политической бестактностью и неуважени- ем к имени великого Гоголя следует считать заявление автора статьи “Гоголь і українсь- кий театр” М. Иосипенко, что “Ревізор” “При- езжий из столицы или суматоха в уездном го- роде”. Непонятно, зачем М. Иосипенко пона- добилось бросать тень на доброе и славное имя автора бессмертной комедии “Ревизор”. З а к л ю ч е н и е: 1. Весь сборник статей “Гоголь і Україна” по своему уровню — ниже того, что было на- печатано в центральных изданиях в дни юби- лейных торжеств. Сборник политически не- приемлем и нуждается в коренной перера- ботке. 2. Ранее выданное Главлитом УССР разре- шение на издание этого сборника мной анну- лировано. НАЧАЛЬНИК ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНИЯ ПО ДЕЛАМ ЛИТЕРАТУРЫ И ИЗДАТЕЛЬСТВ ПРИ СОВЕТЕ МИНИСТРОВ УССР К. ПОЛОННИК ЦДАГО України, ф. 1, оп.24, спр. 2712. — Арк. 55–58. Оригінал. 109 1 Назаренко Іван Дмитрович (1908–1985) — партійний та державний діяч. Народився у с. Бірки Полтавської області. Закінчив Харківський електротехнічний інститут, Академію суспільних наук при ЦК ВКП(б). У другій половині 1920-х років на комсо- мольській роботі у Полтавській області. У роки Другої світової війни головний ре- дактор Політвидаву ЦК КП(б)У, заввідді- лом, секретар Харківського обкому КПУ по пропаганді. Упродовж липня 1946 р. — травня 1948 р. — секретар ЦК КП(б)У по пропаганді і агітації, відповідальний ре- дактор журналу “Більшовик України”. З січня 1949 р. по 1956 р. — секретар ЦК Компартії України по ідеології. У 1956– 1974 рр. — директор Інституту історії пар- тії при ЦК КПУ — філіалу Інституту мар- ксизму-ленінізму при ЦК КПРС. 2 Головне управління у справах літератури і видавництв при Раді міністрів УРСР (Го- ловліт УРСР) бере свій початок з серпня 1922 року. Основні завдання установи по- лягали у забезпеченні ефективного політи- ко-ідеологічного контролю за публікація- ми у пресі, а також творами художньої лі- тератури. 3 Білецький Олександр Іванович (1884– 1961) — український літературознавець. У 1907 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Від 1912 — приват-доцент Харківського уні- верситету. В 1939–1941, від 1944 до кінця життя — директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. Очолю- вав Комітет українських славістів. У 1946 обраний членом-кореспондентом АН СРСР, 1958 –дійсним її членом. Протягом 1957–1961 років — головний редактор журналу “Радянське літературознавство”. 4 Сомов Орест Михайлович (1793–1833) — журналіст, поет та перекладач. Народився у м. Вовчанську Харківської області. Нав- чався в Харківському університеті. Пер- ший вірш О. Сомова надруковано в 1816 р. в “Украинском вестнике”. В 1818 р. пере- їздив до Петербурга. Співпрацював з прак- тично усіма періодичними виданнями, які виходили в Російській імперії. Творчість О. Сомова розвивалась під сильним впли- вом декабристів, хоча членом таємних гур- тків дворян-революціонерів не був. Вида- вав разом з О. Дельвігом альманах “Пів- нічні квіти” та “Літературну газету”. Помер у Петербурзі, похований на Смо- ленському цвинтарі. 5 Булаховський Леонід Арсентійович (1888– 1961) — вчений-мовознавець, спеціаліст по проблемах російського та українського мовознавства, а також в області славісти- ки та слов’янської акцентології. Академік АН України (1939), член-кореспондент АН СРСР (1946). Oleg Bazhan Passion around Mykola Gogol in Soviet style The statement deals with the stereotypes of Ukrainian-Soviet studies of Gogol. Key words: Ukrainian-Soviet studies of Gogol.

Ähnliche Einträge