Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності

У статті висвітлюється історія створення Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Жам, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31633
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності / О. Жам // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31633
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-316332025-02-09T16:32:45Z Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності Museum of bread of Natsional historical-ethnographic preserve “Pereyaslav”: to 25 anniversary of creation and activaty Жам, О. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку У статті висвітлюється історія створення Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”. В статье освещается история создания Музея хлеба Национального историко-этнографического заповедника “Переяслав”. The article is devoted to the history create Museum of bread National historic-cultural reserve “Pereyaslav”. 2009 Article Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності / О. Жам // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31633 069 (1–4) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
spellingShingle	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Жам, О. Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності Краєзнавство
description	У статті висвітлюється історія створення Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.
format	Article
author	Жам, О.
author_facet	Жам, О.
author_sort	Жам, О.
title	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
title_short	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
title_full	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
title_fullStr	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
title_full_unstemmed	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
title_sort	музей хліба національного історико-етнографічного заповідника "переяслав": до 25-річчя створення та діяльності
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31633
citation_txt	Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності / О. Жам // Краєзнавство. — 2009. — № 1-2. — С. 135-142. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT žamo muzejhlíbanacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslavdo25ríččâstvorennâtadíâlʹností AT žamo museumofbreadofnatsionalhistoricalethnographicpreservepereyaslavto25anniversaryofcreationandactivaty
first_indexed	2025-11-28T00:28:21Z
last_indexed	2025-11-28T00:28:21Z
_version_	1849991845806866432
fulltext	135 УДК 069 (1–4) Олена Жам (м. Переяслав-Хмельницький) МУЗЕЙ ХЛІБА НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО ЗАПОВІДНИКА “ПЕРЕЯСЛАВ”: ДО 25-РІЧЧЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ У статті висвітлюється історія створення Музею хліба Національного історико-етно- графічного заповідника “Переяслав”. Ключові слова: музей, історія, експонат, експозиція, хліб, зерно, хліборобство. В статье освещается история создания Музея хлеба Национального историко-этнографи- ческого заповедника “Переяслав”. Ключевые слова: музей, история, экспонат, хлеб, зерно, хлебопашество. Серед чисельних музеїв Національного іс- торико-етнографічного заповідника “Переяс- лав” в місті Переяславі-Хмельницькому Київської області визначне місце посідає Му- зей хліба. Його створено у 1984 р. за ініціати- вою директора тоді ще історико-культурного заповідника М. І. Сікорського. Ідея створення музею виникла у М. І. Сікорського після відві- дання Всесоюзної наради директорів музеїв, яка проходила у Москві в 1982 році. На ній, крім багатьох інших питань, йшла мова про необхідність створення у країні різнопрофіль- них тематичних музеїв1. Оскільки основним заняттям українців в усі часи було хліборобс- тво, то, зрозуміло, перше, що спало на думку М. І. Сікорському, — створити в Переяславі перший в Україні профільний Музей хліба, в якому б всебічно і комплексно на широкій ма- теріальній і науковій базі можна буде показа- ти всю історію розвитку вітчизняного хлібо- робства та хлібопекарства від найдавніших часів до сьогодення. Задовго до цього науковці історико-куль- турного заповідника виношували задум про створення в Переяславі Музею сільськогоспо- дарської техніки. Основою для цього мала ста- ти чимала колекція вже зібраних знарядь пра- ці. Ідейним натхненником і активним збира- чем хліборобської техніки був Михайло Іванович Жам (1927–2002). Саме під його керівництвом з 1964 по 1984 рік колектив на- уковців проводив збір експонатів цієї групи і разом з тим удосконалював свої знання про землеробську матеріальну та духовну культу- ру українців2. Завідуюча філіалом Музею на- родної архітектури та побуту Середньої Над- дніпрянщини Г. І. Козій пригадує, що збір матеріалів на тематику, пов’язану з виробниц- твом хліба, розпочався ще наприкінці 50-х ро- ків ХХ століття, коли науковці історичного музею відшуковували та проводили збір найбільш давнього сільськогосподарського ре- маненту та найдавніших зразків техніки, що застосовувалися для обробітку ґрунту. Особ- ливо в пам’яті Г. І. Козій відклалися комплек- сні експедиції у села Лецьки, Віненці Переяс- лав-Хмельницького району у серпні і жовтні 1970 року у складі молодих науковців Ко- зій Г. І. (Слюсар), Чередніченко Л. С. (Кузь- менко), Нікітіної В. В. під керівництвом Жама М. І. Вирушаючи в експедицію, керів- ник зразу націлював молодих спеціалістів на збір знарядь праці, зокрема, хліборобського спрямування3. Таким чином колектив науковців створив базу для майбутнього Музею хліба і, укомплек- товуючи фонди заповідника різними знаряд- дями хліборобського виробництва, створив передумови для ґрунтовного і досконалого по- казу процесів вирощення збіжжя, а в подаль- шому його зберігання і переробки з подальши- ми процесами хлібопекарського виробництва. Згодом колекція сільськогосподарської техні- ки зайняла свою вагому нішу в експозиції Музею хліба: з 3,5 тисяч експонатів Музею ле- вову частину становлять зразки сільськогос- подарської техніки, що характеризують роз- виток технічних вдосконалень впродовж ві- ків, показуючи еволюцію їх розвитку від ручних механізмів до машинної техніки4. Одночасно із початком створення Музею хліба в Переяславі-Хмельницькому подібну ідею виношував В. Д. Кармазін в Києві. Він навіть звинувачував через пресу науковців 136 Краєзнавство 1–2 2009 Переяслав-Хмельницького історико-культур- ного заповідника в тому, що вони в нього вкра- ли ідею і звернувся до Ради міністрів України з клопотанням, аби там підтримали його ініціативу у створенні київського музею хлі- ба. У відповідь на це звернення весною 1984 ро ку до Переяслава приїхала комісія на чолі з заступником голови Ради міністрів Ук- раїни М. Орлик, щоб оцінити можливості пе- реяславського музею і при потребі передати зібрані експонати до Києва. До приїзду уря- дової комісії переяславські науковці були го- тові на належному рівні — їм було що проде- монструвати поважним гостям. Вже були го- тові: основний експозиційний павільйон, структурний та тематико-експозиційний пла- ни музею, проектна експозиція, зібрано чима- ло експонатів. Осінь і зиму 1983–1984 рр. ро- боча група, до якої входили Мельник О. М., Слюсар В. І., Герасько М. І., Козій І. Б., Мисюра Ю. Б., працювала у неопалювальному приміщенні, готуючи “пробну” експозицію майбутнього Музею. Побаченим в Переяславі поважна комісія була дуже вражена. Особли- во переконливо виглядала чимала збірка на- турних тематичних експонатів: сільськогос- подарські та хлібопекарські знаряддя різних періодів, ємкості для виготовлення і збері- гання хліба, твори мистецтва на хліборобську тематику і т. п. Натомість музей хліба в Києві у своєму розпорядженні мав лише 36 експо- натів, з яких більшість — фото і фотокопії5. Зрозуміло, що в цьому змаганні безперечними лідерами вийшли музейщики Переяслава, і вони, не гаючи часу, приступили до втілення ідеї свого директора на практиці. На початку червня 1984 року розпочалося створення експозиції. Учасники пригадують, що працювали з великим натхненням, емо- ційним піднесенням і вже за 5 місяців експо- зиція музею була повністю готова. Мабуть, жодна з музейних експозицій заповідника не робилися в такому шаленому темпі і з таким емоційним піднесенням, як ця. До роботи були залучені працівники всіх структурних підрозділів заповідника і, зокрема, Музею на- родної архітектури та побуту Середньої Над- дніпрянщини. Якщо в процесі створення екс- позиції і виникали якісь проблемні питання, то вони негайно вирішувалися самими експо- зиціонерами у найрізноманітніші способи. Колективна праця заохочувала до роботи, під- штовхувала до нових несподіваних ідей та за- думок. Спрямовував роботу в потрібному рус- лі і всіляко підганяв, як згадують учасники тих подій, директор заповідника Михайло Іва- нович Сікорський. Йому було важко особисто контролювати весь цей складний процес, ос- кільки в цей час він хворів, переніс складну операцію і тривалий час провів у лікарні. Про- те науковці, загорівшись ідеєю свого директо- ра, перейнявши його ентузіазм, працювали не для виконання плану роботи, а за покликом душі і серця. Адже створювали вони не про- стий музей — а Хліба. На цей час, як зазначалося вище, вже були перевезені та відреставровані основні будівлі для експозицій нового музею: павільйон, ти- пова хата селянина-хлібороба, три зернові ко- мори, вітряний млин. У зв’язку з відсутністю коштів на будів- ництво спеціальної споруди для розміщення експозиції Музею хліба було вирішено вико- ристати напівзруйноване приміщення церкви з села Мала Каратуль Переяслав-Хмельниць- кого району. Наразі будівля використовува- лась як складське приміщення для колгоспно- го посівного зерна. Увійшовши в положення створювачів Музею, голова сільради О. М. Пи- роговська розпорядилася передати будівлю на баланс заповідника. У травні 1982 року згідно з наказом по заповіднику (№ 33 від 5.07.1982 р.) до села Мала Каратуль була ко- мандирована бригада у складі Ф. Ф. Дарди, В. П. Отечка, І. В. Ігнатовича, Г. Г. Храброго, А. Є. Кравченка, О. В. Кизуба, О. О. Вовка, В. П. Тарапона, М. П. Потапенка, яка всього за чотири дні з 5 по 9 липня розібрала і пере- везла до Музею будівлю колишньої церкви. Всі елементи будови, а це не багато й не мало 600 кв. м. експозиційної площі, були переве- зені виключно силами заповідника — науко- вими працівниками та реставраторами. Лише при перевезенні окремих громіздких частин використовувалися механічні вантажні засо- би, зокрема, підйомні крани. Майже одночасно із перевезенням основно- го експозиційного павільйону до Музею хліба потрапляє невеличка, всього 6 кв. м., зернова комора з Київського Подолу. Вона і стала пер- шою офіційною будівлею на території музей- ного комплексу. Її перевезла до Музею за два дні, 11–12 травня 1982 року (наказ № 21), бригада у складі М. І. Приходька, М. А. Теслі, П. О. Бутніка, І. Д. Перепелиці, І. П. Чирки, І. О. Вірьовки, І. П. Лисенка. Весною 1983 року до “київської” комори додалося ще дві з Полтавської області. 137 Інтер’єр хати хлібороба (с. Кунцево Новосанжарського р-ну Полтавської області) Павільйон Музею хліба Хата хлібороба (с. Кунцево Новосанжарського р-ну Полтавської області) 138 Краєзнавство 1–2 2009 Під час експедиції 31 липня — 4 серпня 1979 р. в Лохвицький район Полтавської об- ласті по виявленню пам’яток народної архі- тектури та побуту в с. Вишневому була знай- дена унікальна “кругла” зернова комора кін- ця ХІХ століття поміщика Скоропадського. Будівля висока, двоповерхова, шестигранна, вхід-тамбур схожий на церковний притвор, покрівля пірамідальної форми, на верху скля- на вежа для спостереження за робітниками в полі. Належала комора місцевому міжгоспо- дарському підприємству по виробництву яло- вичини. Згідно з наказом № 17 від 2.05.1980 р. для вирішення питання передачі комори му- зею був відряджений Є. М. Харін. Після три- валих перемовин з керівництвом підприємс- тва, весною 1983 року бригада у складі Теслі М. А., Скряги В. М., Приходька М. І., Остро- носа Г. М., Храброго Г. Г., Козія І. Б., Тарапо- на В. П. перевезла комору до Музею. Майже жодна споруда в музейній практиці не була пе- ревезена без пригод. Не виняток і вищезгадана комора. В ході її перевезення з’ясувалося, що в будівлі знаходиться чимала кількість (35 т) протравленого для посіву зерна, яке необхідно музейним працівникам перевести в інші склад- ські приміщення. Під час транспортування зерна багато хлопців потруїлося. Особливо діс- талося В. Скрязі, який насипав зерно у мішки. Всі конструктивні деталі комори вмістилися на 3 вантажні автомобілі. По дорозі додому за 1,5 км від с. Чорнухи сталася трагедія: за кіль- ка десятків метрів від музейного транспорту під час навчальних польотів впав військовий літак6. Реставрували комору протягом 1983– 1984 років. Тривалий час будівля використо- вується в якості фондосховища. На перспекти- ву тут має розміститися експозиція одного з розділів Музею хліба, присвяченого ручній та кінній хліборобській техніці. В результаті активної пошукової діяль- ності музейну колекцію споруд для зберігання збіжжя поповнила комора з села Яхнеки Мир- городського району Полтавської області. Зна- йшли її під час експедицій 1–4 лютого 1983 ро- ку на Полтавщину. Згідно з наказом № 5 від 15 січня 1983 р. на Полтавщину виїхала екс- педиція, учасниками якої стали: М. І. Жам, Г. І. Козій, Л. М. Набок, Н. В. Грукач, М. І. Бойко, Н. О. Захарчук, М. І. Приходько. Ко- мору передала музею сільська рада, оскільки власника цієї будівлі вже не було в живих. 6– 7 квітня 1983 р. до с. Яхнеки з метою переве- зення вищезгаданої комори була командиро- вана бригада у складі Жама М. І., Гераська М. І., Остроноса Г. М., Бойка М. І., Мельника О. М., Кірпікіна Л. І., Козія І. Б., Коваленка Б. Б., Теслі М. А., Приходька М. І., Гераси- менка І. В., Козій Г. І., Захарчук Н. О. для пе- ревезення комори (наказ № 44 від 5 квітня 1983 р.). Перевезли і встановили комору самі науковці (допомагав пожежник І. А. Шевчен- ко) всього за один день — 8 квітня 1983 р. Поставили поруч із хатою хлібороба. Вкрив будівлю реставратор Б. Калінович. Згодом у коморі розмістили частину експозиції розділу Музею хліба “Зберігання та переробка зерна”. Над експозицією працювали Н. О. Захарчук, Л. С. Чередніченко, Г. М. Остронос. Цікаву знахідку для цієї експозиції виявив Г. М. Ост- ронос. У с. Козлів Переяслав-Хмельницького району він знайшов рідкісні засіки для збері- гання зерна, плетені із лози. Того ж 1983 року до Музею була перевезена хата типової конструкції ХІХ ст. із села Кун- цево Новосанжарського району Полтавської області. В ній мала розміститися експозиція музейного розділу “Життя і побут хліборобсь- кої родини”. Віднайшли цю унікальну будів- лю під час експедиції 27–30 жовтня 1982 року на Полтавщину майже випадково. Учасники експедиції (М. І. Жам, Г. І. Козій, Л. С. Кузь- менко (Чередніченко), Н. О. Захарчук, Н. В. Грукач) зайшли до кунцевської сільради від- мітити відрядження, де місцева працівниця запропонувала музейникам оглянути свої скарби — давні сорочки і рушники. Всі гуртом попрямували на околицю села, де пусткою стояла на підвищенні старенька хата. Жінки з уважністю розглядали домашнє начиння, аж поки їх не перервав вигук Михайла Івано- вича Жама: “Вам би тільки рушники та сороч- ки, погляньте — де ви сидите!” І дійсно, бу- дівля виявилася незвичайною: з великим виступом на причілку і чільній стороні, своло- ки випущені назовні на 50–60 см, а кінці сво- локів прикрашені різьбленими кронштейна- ми у вигляді конячих голів. Розпочалися три- валі виснажливі торги. З’ясувалося, що у хати є новий власник, який спершу збирався хату розбирати на дрова, але після того, як нею за- цікавилися музейні співробітники, передумав і запросив за будівлю 2 000 крб., ще й зобов’язав науковців після перевезення “скар- бу” начисто прибрати територію7. Хату пере- везли до Музею за 4 дні (9–13 червня). Органі- зували перевезення пам’ятки до Музею М. І. Жам, Г. І. Козій, Н. В. Грукач. Безпосередню 139 участь у виконанні робіт з демонтажу будівлі виконала бригада у складі реставраторів Г. Г. Храброго, М. П. Потапенка, В. П. Тара- пона, В. П. Отечка, О. О. Вовка, О. Кайденка, А. Є. Кравченка, І. А. Шевченка, М. І. Пет- руні, Л. Герасименка. Хату склали за дуже короткий час. Вже в липні 1983 р. толокою об- мазали перший раз хату, а за два тижні — на- чисто. Пізньої осені поклали піч (листопад — початок грудня). Оскільки вже було досить холодно, а завершити роботи мали якнай- швидше, піч сушили калориферами. Пара- лельно доглядачі О. Синиця та Н. І. Трохи- менко білили стіни, мазали долівку і взагалі приводили хату в порядок. Так що на весну цей музейний об’єкт був цілком готовий. Таким чином, на початок літа 1984 р. май- бутній музей був повністю укомплектований необхідними для створення експозиції будів- лями. Відтепер науковці впритул наблизили- ся до побудови експозиції. За наказом дирек- тора заповідника М. І. Сікорського в макси- мально короткий термін завідуюча філіалом заповідника Г. І. Козій та майбутній завідую- чий відділом Музею хліба М. І. Жам розроби- ли структурний та тематико експозиційний плани майбутнього музею, його наукове обґрунтування. В основу експозиції було по- кладене розуміння особливості місця хлібо- робства і хлібопекарства серед інших ділянок матеріальної і духовної культури українців, визначення їх як надзвичайно давньої і само- бутньої сфери діяльності нашого народу, як провідної галузі економіки сучасної України. Основні принципи побудови експозиції — те- матичний і історико-хронологічний. Застосу- вання цих принципів дало можливість в хро- нологічному порядку і тематичному взаємозв’язку показати історичний розвиток хліборобства і хлібопекарства, послідовність техніко-технологічних процесів виробництва, наступність подій і явищ політичного, со- ціально-економічного, культурного життя, які його супроводжують. Структурним планом музею передбачалося висвітлення восьми основних розділів, які в свою чергу підрозділялися на самостійні теми і підтеми. За кожною великою темою був за- кріплений окремий науковий співробітник за- повідника. Розділи Музею хліба були розді- лені наступним чином: - Розділи “Хліб в епоху первісного сус- пільства” та “Хліб в епоху розкладу пер- вісно-общинних відносин та в ранньофе- одальному суспільстві” було доручено розробляти завідуючій відділом археоло- гій Г. М. Бузян. - Розділ “Розвиток хліборобства та хлібо- пекарства в Україні в період розвитку феодальних та формування капіталіс- тичних відносин” — завідуючій фондами Л. О. Годліній. - Розділи “Зернове господарство України в радянський період” та “Хліб Великої Віт- чизняної війни” — заступнику директо- ра з наукової роботи В. П. Мельник. - Розділ “Системи землеробства і хлібопе- карська галузь УРСР 50–80 років ХХ століття” — старшому науковому спів- робітнику Л. М. Набок. - Розділ “Селекція зернових культур — як складова частина системи землеробс- тва” — старшому науковому співробітни- ку М. І. Бойку. - Розділ “Хліб в народних звичаях та обря- дах” — старшому науковому співробіт- нику Н. В. Грукач. - Розділ “Життя і побут хліборобської ро- дини” — завідуючій філіалом Г. І. Козій. - Розділ “Сільськогосподарська техніка 20–80 років ХХ століття” — старшому науковому співробітнику А. М. Кири- ченко. Окрім відповідальних за розділи до роботи над створенням Музею хліба було залучено ба- гато інших працівників Музею під відкритим небом. Розгорнулась активна експозиційна робота: проводився монтаж оглядового ма- теріалу, виготовлялися карти, схеми, муляжі, оформлявся інтер’єр приміщень, розбивалася територія для відкритих експозиційних май- данчиків і господарських хліборобських спо- руд. Одночасно продовжувалося комплекту- вання фондової колекції тематичними експо- натами. На початковому періоді створення і подаль- шій діяльності музею формулювалися осново- положні напрямки його роботи. Його основ- ним завданням визначено комплексне вивчен- ня та всебічний показ на широкій матеріальній і науковій базі історії розвитку хліборобства та хлібопекарства з найдавніших часів і до сього- дення, тобто впродовж всього їхнього істори- ко-еволюційного розвитку з поетапним ви- світленням найважливіших моментів історич- ного, економічного, культурного розвитку. В результаті плідної роботи багатьох підрозділів заповідника за короткий час було 140 Краєзнавство 1–2 2009 створено величезний музейний комплекс те- матично пов’язаних між собою самостійних експозицій. Окрім основного павільйону за- гальною експозиційною площею 600 кв. м (6 залів), до складу музейного комплексу вхо- дять: хата селянина-хлібороба (с. Кунцево Но- восанжарського району Полтавської області), 3 комори для зберігання зерна, млини, майс- терня для виготовлення і насікання жорнових каменів. Габаритні натурні експонати — хлі- боробська техніка та хлібопекарські механіз- ми кін. ХІХ–ХХ ст. — розміщені на відкри- тих майданчиках. Весь музейний комплекс займає територію близько 3 га, а його експо- зиційний фонд налічує понад 3 тис. одиниць зберігання, які в тій чи іншій мірі документу- ють і репрезентують усі періоди соціально- економічного, культурного розвитку ук- раїнського хліборобства і хлібопекарства. Потрібно кілька годин, щоб оглянути всі екс- позиції, торкнутися серцем кожного розділу, ознайомитися з благородним ремеслом хлібо- роба. Бо швидко метнутися тут не вийде: екс- понати один одного цікавіший, і біля кожного кортить зупинитися — хоч краєчком ока за- глянути у глибину віків, осмислити і збагну- ти, як давався хліб трудареві, як ставав святи- нею у нашому домі. Лише найрізноманітні- ших знарядь праці в музейній колекції понад тисячу. Гордість Музею — колекція зернових культур, починаючи з доби неоліту і закінчу- ючи сучасними сортами, виведеними у миро- нівському НДІ ім. В. М. Ремесла та харківсь- кому НДІ ім. Юр’єва. Справжньою окрасою Музею є експозиція народних календарних і сімейно-побутових обрядів, пов’язаних з хлі- бом. Увагу відвідувачів привертає багатющий асортимент хлібопекарських виробів, оригі- налів і муляжів, виготовлених кондитером з Переяслава-Хмельницького М. Г. Литвинен- ком. Серед експонатів техніка і обладнання, фотодокументи, карти і схеми, зразки хлібо- пекарських виробів, друковані праці на хлібо- робську та хлібопекарську тематику. Влучно доповнюють музейну експозицію твори народ- ного та професійного мистецтва на хліборобсь- ку тематику. Зокрема, привертають увагу два панно народної майстрині Г. І. Самутіної, ви- готовлені із соломки зернових культур “Хліб минулого” та “Хліб майбутнього”, а також дванадцять мозаїчних стел-панно на хлібо- робську тематику Мельника Олександра Іва- новича. Таким чином, значення музею у збе- реженні та популяризації історичного хлібо- робського та хлібопекарського досвіду беззаперечна. За час свого існування він став значним осередком, де зібрано відомості, ре- чові і документальні матеріали про хлібо- робську діяльність українців за тисячолітню історію. Музейна експозиція цікава інформа- тивністю, наочністю, широтою проблематики, художньо-мистецьким вирішенням. Водночас музейний фонд систематично поповнюється новими речовими і документальними матеріа- лами, які характеризують нинішнє хлібо- робське та хлібопекарське виробництво. Тому музей є осередком вивчення не лише історії, а й сучасного стану цих галузей економіки, а на перспективу — і їх майбутнього. На кінець серпня 1984 року експозиція Му- зею хліба була практично завершена. Відпові- дальні за розділи музею отримали нове за- вдання — підготувати тексти екскурсій по своїм темам. В перших числах вересня текст екскурсії був написаний і затверджений Мето- дичною радою заповідника. Відкриття музею відбулося 14 жовтня 1984 р. (спершу намічалося на 8 вересня) і припало на велике церковне і народне свято — день Покрови Пресвятої Богородиці і в часі збіглося з днем народження директора за- повідника Михайла Івановича Сікорського. Урочистий мітинг, присвячений відкриттю Музею хліба, зібрав сотні зацікавлених відві- дувачів — гостей та жителів міста і району. Вперше в практиці Переяслав-Хмельницько- го історико-культурного заповідника відкрит- тя нового музею відбулося з великими урочис- тостями. Про цю подію писали тоді багато друкованих періодичних видань8. Зокрема, у місцевій газеті “Комуністична праця” з наго- ди цієї події було опубліковано статті М. І. Жа- ма, А. М. Кириченка, Л. М. Набок, присвячені експозиції нового музею9. Відкрила свято голова Переяслав-Хмельницького міськ ви- конкому О. І. Єфименко. На мітингу виступили перший секретар Переяслав- Хмельницького міському партії Г. Г. Домнич, перший заступник голови облвиконкому І. С. Плющ, депутат Верховної Ради УРСР, робітник держплемзаводу “Колос” І. Л. Мар- ченко, Головний хранитель Державного історико-культурного заповідника Л. О. Год- ліна, учениця Дем’янецької середньої школи Н. Верьовка. Першу екскурсію по щойно відкритому музею провела Н. Г. Ткаченко. Вітати відкриття нового музею приїхали чисельні колективи і, зокрема, уславлений 141 хор із села Гаркушинці Миргородського району Полтавської області (худ. кер. О. І. Мука). Було сказано чимало гарних слів. Свято на честь хліба справді стало веле люд- ним, лунали слова подяки на адресу праців- ників Переяслав-Хмельницького істо рико- куль турного заповідника. Всіх присутніх на святі частували узваром та домашнім свіжо- випеченим хлібом. Зауважимо, донедав на у переяславському історико-культурному запо- від нику працювало тринадцять музеїв. Музей хліба за рахунком став чотирнадцятим і одним з найулюбленіших для десятків тисяч тих, хто щороку прибуває до старовинного міста, щоб оглянути його скарби. Експозиційна робота в Музеї не припи- нилася з його відкриттям. Його працівники продовжують розробляти нові теми і вдоско- налювати наявні, працюють над комплек- тацією фондів новими експонатами. Доповнює основну експозицію і дає змогу більш повно розкрити профіль і напрями роботи музею виставкова діяльність. Зокрема на базі музею проводяться тематичні виставки: “Форми для Великодньої випічки”, “Свято Врожаю: традиції і сучасність”, “Свята Паска”, “Гіркий хліб 33-го”. Також у Музеї проходить постійно діюча виставка “Сучасних хлібопекарських і макаронних виробів Київщини”, яка постійно поповнюється новими зразками. У 2008 році за ініціативою працівників відділу Музею хліба розпочато випуск що річ- ного тематичного збірника науково-популяр- них статей про хліб “Святий. Вічний. Сущий…”. В ньому подається різнопланова інформація про традиційне і сучасне хлібо- робство і хлібопекарство українців. Тематика статей, написаних авторським колективом Національного історико-етнографічного запо- відника “Переяслав” охоплює всебічно історію хліборобства та хлібопекарства — економічну, соціальну, духовну, культурну сфери. Укла- дачі збірника потурбувалися про різнома- нітність та різноплановість його матеріалів, що дає змогу будь-якому читачу знайти тему, яка б його зацікавила. Метою видання є прагнення створити універсальний довідних інформації про хліб та хліборобську діяль- ність. Основою видання є використання різноманітних джерел — архівних, польових, фондових матеріалів, аналіз численних музейних колекцій Заповідника. Це дозволяє читачеві значно глибше і повніше уявити різні аспекти історії хліборобства в історичному, етнографічному, мистецтвознавчому контекс- тах і уявити їх в усій різноманітності. Науко- во-популярна форма викладу матеріалу ро- бить його доступним і зрозумілим кожному. Разом з цим на порядку денному лишаєть- ся невирішеним ряд важливих питань (спо- рудження павільйонів для техніки на від- критих майданчиках, розширення експози- ційних площ, розробка технологій тривалого зберіган ня зразків хлібопекарських виробів тощо). Колектив працівників музею споді- вається, що при наявності фінансової можли- вості ці та інші проблеми будуть вирішені і музей зможе ефективно функціонувати. Не- зважаючи на свій відносно молодий вік, музей вже завоював популярність серед відвідувачів: фахівців хліборобської та хлібопекарської галузей, школярів і студентів, мешканців та гостей міста, іноземних туристів. Кожного року музей відвідує десятки тисяч екскур- сантів. Тут вони можуть глибоко і досконало озна йомитися і зрозуміти життя і побут наших предків-хліборобів. Музей хліба — це ода ХЛІБОВІ — найве- личнішому витвору розуму і рук людських, це уклін нелегкій почесній праці хлібороба, його будням і святам, це шана годувальниці — ЗЕМЛІ. Лише побувавши тут, можна скласти справжню ціну народній мудрості: “Хліб — усьому голова”. Музей хліба — це історія від- криття, вирощення, освячення і возве личен ня найбільшого набутку людства — ХЛІБА. Двері Музею хліба у славному древньому Переяславі завжди гостинно відчинені для всіх, хто бажає глибше познайомитися із минулим та сучасним хліборобством та хлібопекарством українців. Хочеться вірити, що ще не одне покоління нащадків долучиться до скарбів цього Музею і в подальшому він не втратить свого актуального значення. 142 Краєзнавство 1–2 2009 1 Жам О. Музею хліба — двадцять років (з історії створення та діяльності музею) // Матеріали 3-ї Всеукраїнської науково- практичної конференції “Український технічний музей: історія, досвід, перспек- тиви”. — К., 2004. 2 Шкіра Л. М. Про історію “Музею хліба” НІЕЗ “Переяслав” (з досвіду створення ек- спозиції та її популяризації) // Матеріали VІ-ї всеукраїнської науково-практичної конференції “Український технічний му- зей: історія, досвід, перспективи”. — Ко- ростень, 2007. — С. 17–23. 3 Записано автором 19.03.2009 р. від Г. І. Козій. 4 Жам О. М. Хліборобська техніка Музею хліба НІЕЗ “Переяслав” // Матеріали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції “Ак- туальні питання історії техніки”. — К., 2003. 5 Записано автором 19.03.2009 р. від Г. І. Козій. Джерела та література 6 Записано автором 23.03.2009 р. від В. М. Скряги. 7 Записано автором 19.03.2009 р. від Н. О. Захарчук. 8 Голець Я. Сійся-родися! // Г-та “Літера- турна Україна”, № 9 (4106) від 28.02.1985, с. 4. Одинец М., Шатуновский И. Золотое зернышко. Воскресный фельетон // Г-та “Правда”, 25.11.1984, с. 6; Дьяков И. Му- зей хлеба // Ж-л “Крестьянка”, № 10, 1985, с. 26; Барсук М. Хлібу присвячуєть- ся // Г-та “Київська правда”, № 238 (18120) від 16.10.1984, с.3; Дьяков И. Му- зей хлеба // Ж-л “Крестьянка”, № 10, 1985, с. 26. 9 Жам М. Чотирнадцятий відчиняє двері // Г-та “Комуністична праця” № 163 (8351) від 13.10.1984, с.3; Кириченко А. Від коси до комбайна // Г-та “Комуністична праця” № 163 (8351) від 13.10.1984, с.3; Набок Л. Всьому голова // Г-та “Комуністична пра- ця”, № 163 (8351) від 13.10.1984, с.3. Olena Zham Museum of bread of Natsional historical-ethnographic preserve “Pereyaslav”: to 25 anniversary of creation and activaty The article is devoted to the history create Museum of bread National historic-cultural reserve “Pereyaslav”. Key words: museum, history, exhibit, exposition, bread, grain, arable farming.

Музей хліба Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав": до 25-річчя створення та діяльності

Репозитарії

Схожі ресурси