Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти
У статті проаналізовано проблеми становлення цілісної національної господарської системи через активізацію регіональних відтворювальних процесів та формування внутрішньодержавної інтеграції. В основу дослідження цілісності держави покладено етноекономічний підхід, який вивчає вплив на формування гос...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3165 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти / Б. М. Данилишин, В. В. Пилипiв // Вісн. НАН України. — 2008. — № 7. — С. 3-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859974754953330688 |
|---|---|
| author | Данилишин, Б.М. Пилипiв, В.В. |
| author_facet | Данилишин, Б.М. Пилипiв, В.В. |
| citation_txt | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти / Б. М. Данилишин, В. В. Пилипiв // Вісн. НАН України. — 2008. — № 7. — С. 3-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті проаналізовано проблеми становлення цілісної національної господарської системи через активізацію регіональних відтворювальних процесів та формування внутрішньодержавної інтеграції. В основу дослідження цілісності держави покладено етноекономічний підхід, який вивчає вплив на формування господарських систем таких факторів, як психологія, традиції, звичаї, культура, духовність та ін.
Problems of formation of the whole national economical system through activation of regional reproduction and state internal integration processes are analyzed. The
research is based on the ethno-economical approach which investigates influence of psychology, traditions, customs, culture and other factors on the formation of economical systems.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:22:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7 3
АКТУАЛЬНО
Адаптація національної економіки до сучасних умов глобалізації вимагає мо-
дернізації функціонування господарських систем різного рівня з метою їх
включення в мережу світових економічних зв’язків. Для держав, які характе-
ризуються слабкою внутрішньою об’єднаністю та взаємопов’язаністю, глоба-
лізаційні процеси загрожують розпадом на окремі складники з подальшою пе-
реорієнтацією відтворювальних процесів на задоволення зовнішніх інте ресів.
Щоб уникнути такої загрози, необхідно сформувати самодостатню на-
ціональну господарську систему, яка, попри свою відкритість, орієнтувалася
б на власні шляхи розвитку на основі максимального використання внутріш-
ніх ресурсів. Входження до глобальної мережі без власної самодостатності
небезпечне, оскільки може призвести до руйнування цілісності національної
господарської системи.
Аналізуючи проблеми її становлення через активізацію регіональних
відтворювальних процесів та формування внутрішньодержавної інтеграції,
автори публікації поклали в основу дослідження цілісності держави етно-
економічний підхід, завдяки якому виявлено вплив на формування господар-
ських систем таких факторів, як психологія, традиції, звичаї, культура,
ду хов ність тощо.
© ДАНИЛИШИН Богдан Михайлович. Член-кореспондент НАН України. Голова Ради з вивчення про-
дуктивних сил України НАН України.
ПИЛИПІВ Віталій Володимирович. Кандидат економічних наук. Провідний науковий співробітник
цієї ж установи (Київ). 2008
Б. ДАНИЛИШИН, В. ПИЛИПІВ
ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ
СИСТЕМИ: СОЦІОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ
ЦІЛІСНІСТЬ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ
Становлення держави як цілісної дина-
мічної природно-господарської со ці-
аль но-економічної системи передбачає реа-
лізацію в ній процесів відтворення та розви-
тку. Цілісність — головна якісна характерис-
тика такої системи, яка надає їй ви значеності,
охоплює її повністю і фактично визначає її
буття, оскільки з утратою зазначеної якості
система перестає бути сама собою. У теорії
систем цілісними вважають системи, які
при найвищих рівнях складності та струк-
турної розчленованості зберігають такий
міцний зв’язок між своїми підсистемами й
елементами, який сильніший за зв’язки із
зовнішнім середовищем, що й забезпечує
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7
системі можливість самозбереження, само-
вдосконалення, саморозвитку при незмін-
ній якісній визначеності [2].
Оскільки в загальному розумінні відтво-
рення передбачає «сталий та регулярно по-
вторюваний процес продукування певної
якості системи» [1, 24], то цілісності (голо-
вна якість системи) можна досягти, реалі-
зувавши відтворювальні процеси. Це озна-
чає, щоб зберегти цілісність системи, по-
трібно її відтворити.
Для того щоб система набула будь-якої
якості, вона повинна мати певні властиво-
сті. Поняття «цілісність» ми асоціюємо з
такими поняттями, як «інтегрованість» та
«іден тичність», які, з урахуванням певних
обмежень, можна вважати властивостями,
що відображають не тільки внутрішню сут-
ність, але й систему зв’язків і відношень, де
це поняття функціонує.
Іще Фома Аквінський стверджував, що
цілісність як система характеризується по-
трійною взаємозалежністю, а саме: кожної
з її найважливіших частин від решти час-
тин; кожної з її найважливіших частин від
усієї системи; усієї системи від її частин [3,
49]. При цьому слід зазначити, що таку ці-
лісність не формують окремі частини, а,
швидше, вона структурується на окремі
складники, у кожному з яких проявляє ться
ціле.
Тому, враховуючи гетерогенність держа-
ви як системи високого порядку, що вира-
жається в її внутрішній диференційовано-
сті та структурованості, під інтегрованістю
розуміють взаємодію у розв’язанні єдиних
завдань, які стоять перед цілим. Економіч-
на інтеграція означає переплетення, взає-
мопроникнення і зрощення відтворюваль-
них процесів різних суб’єктів господарю-
вання, розділених у просторі, перетворен-
ня їх у цілісний господарський механізм, а
її цільовою функцією може бути лише збе-
реження системи чи підвищення здатності
до виживання [4, 14].
Особливо актуальна проблема взаємоуз-
годження всіх складників суспільно-гос-
подарської діяльності держави, роз в’я зання
якої значною мірою пов’язане з формуван-
ням відповідного економічного простору
держави як єдиного цілого. При цьому важ-
лива роль належить питанням досягнення
такого рівня взаємозв’язаності структур-
них складників економічного простору дер-
жави (регіональних економічних просто-
рів), який би забезпечив збалансованість
економічних інтересів суб’єктів господарю-
вання. Саме тому від ступеня внутрішньо-
національної (чи міжрегіональної) інтегро-
ваності держави залежать перспективи її
розвитку.
Ядром відтворення цілісності природно-
господарської соціально-економічної сис-
теми є ідентичність, яка асоціюється з
поняттями самобутності, спадкоємності,
на слі дування, сталості, ототожнення та усві-
домлення власної належності до певної ці -
лісності і фактично характеризується якіс-
ною визначеністю. Незважаючи на пере-
важно індивідуалізовану орієнтацію понят-
тя ідентичності, його сутність виходить за
межі окремої особистості і стосується са-
моідентичності системи як «єдності і спад-
ковості життєдіяльності, цілей, мотивів та
сенсожиттєвих установок» [5].
Це означає, що в процесі становлення
держави накопичується історична пам’ять,
у якій формується невичерпне джерело сус-
пільних цінностей, що визначають пріорите-
ти розвитку системи, спрямованої на збере-
ження цілісності та історичної спадковості.
У науковій літературі існують дослідження
щодо таких форм ідентичності, як націо-
нальна, регіональна, територіальна, куль-
турна, релігійна, соціальна, етнічна та ін.
ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ДЖЕРЕЛО ЦІЛІСНОСТІ ДЕРЖАВИ
Відомий сучасний мислитель Мануель
Кастельс відзначав, що ідентичність
була притаманна змісту життєдіяльності
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7 5
від самого виникнення людського суспіль-
ства, а в сучасному світі, де відбуваються
стрімкі неконтрольовані та невпорядкова-
ні зміни, люди схильні групуватися навко-
ло первинних джерел ідентичності: релігій-
них, етнічних, територіальних, національ-
них [6]. Тому збереження ідентичності в
основі державності є одним із визначаль-
них завдань для суспільства.
Розглядаючи національну ідентичність
як основу сучасного державотворення,
важливо усвідомлювати її внутрішню фраг-
ментованість та гетерогенність, що зумов-
лено конструкційністю зазначеного кон-
цепту, який формується в суспільній свідо-
мості через кумулятивність ідентичностей
нижчого рівня (регіональних, територіаль-
них). Звичайно, ідентичність держави не є
однорідною, а формується із сукупності ре-
гіональних особливостей, які роблять свій
внесок в інтегральну єдність держави, тоб-
то національна єдність виростає з так зва-
них «примордіальних цілісностей» [7]. Це
означає, що національна ідентичність не
є чимось a priori заданим, а формується з
властивостей, які продукуються в проце-
сі взаємодій цілісних самобутніх субнаціо-
нальних одиниць.
Проте визнання регіональної самобут-
ності вищою за загальнодержавну може
призвести до сепаратизму та автономізму.
Причинами цього можуть бути як со ці-
ально-економічні, так і культурні особли-
вості. Тому формування державної системи
має базуватися на врахуванні регіональної
специфіки. Загалом ідентичність, з одно-
го боку, значною мірою визначає регіональ-
ні особливості природно-гос по дар ських та
со ціально-економічних відносин, а з друго-
го — вона сама зумовлена соціальними та
економічними обставинами.
Зокрема, в економіці різноманітність ре-
гіональних ідентичностей виявляється в те-
риторіальному поділі праці, способі веден-
ня господарства та домінуванні певних ви-
дів господарської діяльності. Це спричине-
но історичними, культурно-побутовими та
природно-ресурсними особливостями регіо-
нального відтворення. Так, в Україні яскра-
во виражена диференціація регіонів за про-
відним видом діяльності. Значна частина
продуктивних сил Сходу, наприклад, заді-
яна в промисловості, Півдня — у сфері по-
слуг, Центру — у сільському господарстві, у
більшості областей Заходу та Півночі Укра-
їни жоден вид діяльності не є переважним.
За формою ведення господарства регіо-
ни України також значно різняться: від ве-
ликих організаційних структур на сході до
дрібного та середнього бізнесу на заході.
Слід також звернути увагу на відмінно-
сті в концентрації міського і сільського на-
селення різних областей. У східних облас-
тях більшість населення сконцентрована в
містах. Тут зафіксовано найбільшу частку
міського населення України: Донецька об-
ласть — 90,2%, Луганська — 86,1%, Дніпро-
петровська — 83,0%, Харківська — 78,7%.
Натомість у західних областях зафіксова-
но високу частку сільського населення: За-
карпатська область — 63,0%, Чернівець-
ка — 59,4%, Тернопільська — 57,4%, Івано-
Франківська — 57,9%, Рівненська — 55,1%.
Територіальні відмінності наявні не тіль-
ки між віддаленими Сходом, Заходом, Пів-
ніччю та Півднем України, але й у межах
регіонів, що зумовлено диверсифікованою
етнічною структурою українського суспіль-
ства. Наприклад, у Карпатському регіоні
проживають такі етнічні групи, як гуцули,
бойки та лемки, на Поліссі — поліщуки та
литвини. Мозаїчність етнічної картини на-
шої держави відбивається в регіональних
особливостях життєвого устрою. Незважа-
ючи на динамічність етногруп та вплив на
них загальносвітових тенденцій стандар-
тизації та уніфікації життєдіяльності, сво-
єрідність етносів ще характеризується спе-
цифікою їхньої господарської діяльності.
Зокрема, такі якісні характеристики укра-
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7
їнських етногруп, як пасіонарність, міц-
ність родинних зв’язків, рівень осілості /
мо більності населення, релігійність, ко-
лективність / самостійність та ін. мають
значний вплив на формування їхніх сис-
тем природно-господарських та соціально-
економічних відносин.
Так, для високопасіонарних суспільств
характерні інновативність, підприємницька
активність, бажання і здатність змінювати
навколишнє середовище, зокрема природ-
не. Менш пасіонарні громади у своїх праг-
неннях будуть спрямовані на встановлення
рівноваги між господарською і природною
системами. Найменш пасіонарні суспіль-
ства можуть характеризуватися низькою
ініціативністю та прагненням до паразиту-
вання на праці інших.
Слід зауважити, що міцні родинні зв’язки
в суспільстві західні дослідники та екс-
перти часто вважають негативним факто-
ром для економіки, оскільки вони (родин-
ні зв’язки) сприяють перенесенню особис-
тих відносин на службові, їх превалюванню
над економічною доцільністю та поширен-
ню корупційності. Проте існує й інший бік
цього явища. Зокрема, у деяких галузях сі-
мейний бізнес — це одна з найефективні-
ших форм господарювання. У такій ситу-
ації суб’єкти підприємницької діяльності,
керуючись інтересами економічної ефек-
тивності, дбатимуть також про стабільність
і довготривалість власної справи, а отже, і
про власну порядність та чесність, оскільки
їхня справа асоціюватиметься з іменем ро-
дини й переноситиметься на їхнє особисте
життя в суспільстві. Загалом діяльність та-
кого роду організацій базується на міцних
довготривалих особистісних відносинах.
Прикладом ефективності згаданої системи
відносин є Італія, де існують сильні сімей-
ні та кланові зв’язки між багатьма підпри-
ємствами.
Форми взаємин у суспільстві також зна-
чною мірою залежать від рівня осілості чи
мобільності населення. Порівняно з біль-
шістю країн, населення України здебільшо-
го осіле. Проте й тут існують регіональні
особливості, які визначають специфіку гос-
подарювання. Очевидний вплив на життє-
устрій громад трудових мігрантів у країни
Європи, які, повертаючись в Україну, окрім
інвестицій, привносять також новації у
культурно-побутову сферу. Від рівня осі-
лості / мобільності населення залежить
ефек тивність тієї чи іншої моделі управлін-
ня. З підвищенням рівня мобільності насе-
лення зростає ефективність від децентралі-
зованого управління, оскільки з’являється
конкуренція між адміністративно-те ри то -
ріальними одиницями за громадян, які,
згідно з теорією децентралізації, можуть
вибирати місце проживання, зіставляючи
кількість та якість суспільних послуг, нада-
них місцевим самоврядуванням, їхню ціну,
що проявляється через рівень місцевого
оподаткування.
Не викликає сумніву вплив релігійних
особливостей на модель економічної пове-
дінки суб’єктів суспільства. Як ядро систе-
ми цінностей, релігія формує внутрішній
зміст господарювання й визначає інсти-
туційну матрицю суспільства, тип спожи-
вання, ставлення до навколишнього сере-
довища тощо. Так, у своїх дослідженнях
інституційних матриць С.Г. Кірдіна вия-
вила вплив східних релігій та православ’я
на формування інститутів колективізму,
егалітаризму й порядку [3, 176–177]. При-
таманні цим релігіям смиренність люди-
ни та усвідомлена причетність свого іс-
нування до чогось значно важливішого й
масштабнішого за власну особистість ви-
являються в єдності нормативних цінніс-
них орієнтацій та ідентичностей, визна-
нні пріоритетності досягнення спільно-
го блага понад особисте, спільної відпові-
дальності за результати діяльності, тоді як
протестантизм, виступаючи за прямі взає-
мини між індивідом і Богом, не опосеред-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7 7
ковані церквою як соціальним, колектив-
ним співтовариством, і декларуючи поло-
ження про індивідуальну обраність під час
спасіння [3, 167], сприяє розвиткові інсти-
туту індивідуалізму.
Отже, національна економіка має форму-
ватися тільки на основі врахування регіо-
нальних особливостей економічної поведін-
ки. При цьому застосування лише лібераль-
них методів реформування, ефективність
яких підтверджена досвідом країн Заходу
з фінансово- та економіко-зорієнтованим
типом господарювання, може не спрацьо-
вувати в суспільствах, де економічна ефек-
тивність не є визначальним фактором
будь-якої діяльності. З огляду на те що, не-
зважаючи на широку мозаїчність ідентифі-
каційних особливостей України, для зна-
чної частини її суспільства характерні об-
щинність, патерналізм, переважання емо-
ційного над раціональним, переваги від
упровадження класичної ринкової моделі
економіки видаються обмеженими. Дуже
влучно зазначив Ю. Андрухович, характе-
ризуючи Україну очима представника за-
хідноєвропейського суспільства: «Не вар-
то забувати, що це Схід, а отже, матеріаль-
не тут ніколи не набуде вирішального зна-
чення» [8]. Це означає, що для формування
цілісної національної економіки в Україні
важливо спиратися на українську ідентич-
ність, де закладені ціннісні орієнтації, які
визначають тип господарювання.
Зауважимо, що така ідентичність, яка
базується на етнотериторіальних принци-
пах і включає психологічні аспекти, тради-
ції, звичаї, ідеологію, культуру, безпосеред-
ньо впливає на стан і траєкторію розвитку
економіки. У зв’язку з цим виділяють етно-
економічний підхід, який дозволяє вияви-
ти етнічні особливості економічної пове-
дінки, потенціал ринкової адаптації націй
і народностей [9]. При цьому, розглядаю-
чи зазначений підхід, його автор з методо-
логічного погляду пропонує звернути ува-
гу на взаємозв’язок економічних і етнічних
процесів за пріоритету економіки. На нашу
думку, такий підхід дещо дискусійний. Не-
зважаючи на те що економічний розвиток
спрямований на досягнення певних цілей
(тобто має свої власні цілі), він і сам одно-
часно є метою суспільного розвитку й слу-
гує досягненню інших (неекономічних) ці-
лей. Будь-які цілі не є першоосновою роз-
витку, оскільки вони завжди ґрунтуються
на системі цінностей і вторинні в ієрархіч-
ній структурі «Цінності — Цілі — Пріори-
тети — Розвиток». Система цінностей — це
первинне сенсоутворювальне ядро суспіль-
ства, основа етнічності. Це означає, що еко-
номіка, маючи значний вплив на суспіль-
ство, не є самодостатньою об’єктивною сис-
темою, а слугує і підпорядковується фунда-
ментальним цілям, сформованих системою
цінностей.
На нашу думку, у цьому контексті етніч-
ну координату ідентичності доцільно роз-
глядати як інформаційне джерело суб’єктів
господарювання, яке визначає ціннісно-
цільовий вектор усієї системи. Одночас-
но слід відзначити складність такого ін-
формаційного джерела, яке проявляється
в наявності різних за сталістю в часовому
вимірі «консервативних та динамічних ін-
формаційних елементів» [10, 22]. Форму-
ючи загальнонаціональну картину, наш ме-
тодологічний підхід базується на певно-
му припущенні, що регіональні та місцеві
ідентифікаційні особливості є більш ста-
лими (консервативними), ніж національ-
ні, оскільки вони наближеніші до людини
як носія системи ціннісних орієнтирів. Іс-
тинність такого припущення обґрунтова-
на меншим рівнем усередненості індивіду-
альних особливостей суб’єктів господарю-
вання. Національна ідентичність, на нашу
думку, є динамічнішою за регіональну, адже
вона значною мірою формується в резуль-
таті взаємодії світоглядних просторів ниж-
чих рівнів, і зміни на кожному з них вно-
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7
ситимуть корективи в загальнонаціональ-
ну картину. Крім того, на сучасному етапі
розвитку держава є активнішим учасни-
ком глобалізаційних процесів, ніж регіони,
а тому й більшою мірою піддається зовніш-
ньому впливу. Слід визнати, що національ-
на ідентичність не є простою узагальненіс-
тю регіональних і місцевих особливостей,
а виступає як ціле, що має системні влас-
тивості, і здатна здійснювати зворотний
вплив на внутрішні елементи. Найбільшою
мірою це проявляється в реалізації різних
напрямів державної регіональної політи-
ки. Однак, незважаючи на те що суспільно-
культурні цінності й традиції формуються
у великих суспільних групах, базові іден-
тифікаційні особливості народу, які кри-
ються в мові, традиціях, культурі та духо-
вності [11, 52], є найбільш сталими на най-
нижчих рівнях, наприклад у селі, містечку.
Це означає, що процеси державотворення
мають формуватися на твердому підґрунті
ідентичностей базових рівнів, трансформу-
ючи їх у цілісну національну систему, спро-
можну адаптуватися до сучасних умов гос-
подарювання, і зберігаючи при цьому свою
автентичність.
Отже, ідентичність може бути збереже-
на тільки шляхом реалізації процесів від-
творення, тобто, відтворюючи власну са-
мобутність, держава залишається сама со-
бою, що фактично визначає її буття. Таким
чином, процеси відтворення визначають
просування держави в часі — з минулого
в майбутнє, — забезпечуючи «спадковість
матеріального та духовного життя, збере-
ження й примноження національного ба-
гатства» [12]. Чинячи спротив глобальним
тенденціям віртуалізації реально сті та то-
тальної індивідуалізації, активізується су-
часна форма прояву ідентичності, яка «бу-
дує своє суспільство на традиційних цін-
ностях Бога, нації та сім’ї, зводячи укрі-
плення навколо свого табору, створеного
за етнічними і територіальними ознака-
ми» [13]. Тому, аналізуючи ідентичність у
природно-господарських і соціально-еко-
номічних системах, ми стикаємося з її ет-
нічним і територіальним проявами, що зу-
мовлює доцільність розгляду їх у різних
вимірах, зокрема в «просторі належності»
й «територіальному просторі», які не за-
вжди збігаються. У «просторі належно сті»
ідентичність формується переважно за ет-
нічною ознакою на основі усвідомлення
певною групою спільних соціокультур-
них рис, тоді як у «територіальному про-
сторі» ідентичність формується у вигляді
самоототожнення суспільних груп із пев-
ною географічною областю [14, 124]. Від-
повідно кожен із згаданих просторів ха-
рактеризується певною ієрархічністю. Зо-
крема, говорячи про територіальну на-
лежність, люди часто виділяють так звані
«малу» і «велику» батьківщини, що вира-
жає їхнє свідоме самоототожнення з те-
риторіальними одиницями різного рів-
ня, менша з яких лежить в основі біль-
шої. Проте виключення найменшої базо-
вої територіально-просторової одиниці зі
складу цілого вищого рівня може внести
значні зміни в структуру територіальної
ідентичності. Тому на основі уявлень на-
селення про територіальний простір краї-
ни доцільно впорядкувати її територіаль-
ний устрій.
Підкреслимо, що прояв ідентичності в
«просторі належності» виявляється в ба-
жанні окремих груп суспільства захистити
свою самобутність, відмінність від інших, і
характеризується наявністю в них власних
спільних економічних і політичних цілей.
Від ефективності політики, спрямованої на
збереження таких особливостей, залежить
територіальна цілісність усієї держави.
Структуру ідентичності потрібно роз-
глядати також у часовому вимірі, тобто не
як сталу незмінну конструкцію, а в контек-
сті історичного процесу, що формує як те-
риторіальну, так і етнічну самосвідомість
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7 9
під впливом об’єктивних і суб’єктивних,
внутрішніх і зовнішніх чинників. Саме
тому завданням найвищого керівництва
країни є формування нації та державотво-
рення.
Узагальнюючи всі наведені факти, мож-
на стверджувати, що за багатьма показни-
ками природно-господарські та соціально-
економічні відносини різних регіонів і груп
населення мають самобутню специфіку,
відмінну від загальноукраїнської в цілому.
Разом із тим їх об’єднує спільна генетич-
на основа, яка складалася історично й про-
довжує формуватися в процесі реалізації
міжрегіональних взаємозв’язків. Така осно-
ва має історично успадковуватися, забезпе-
чуючи збереження спільності й подібності
(не повної, але значною мірою) і упереджу-
ючи критичні розходження в траєкторіях
розвитку територій. Загалом усе регіональ-
не розмаїття має, з одного боку, ґрунтува-
тися на загальноукраїнській основі, а з дру-
гого — формувати таку основу.
У сучасному глобалізованому світі ме-
реж, де національні господарства є склад-
никами господарської цілісності найви-
щого порядку, а слабоконтрольований рух
транснаціональних фінансових потоків під-
порядковує всі інтереси глобальній струк-
турі, держава поступово втрачає можли-
вості впливу на процеси, які в ній відбува-
ються. При слабкій внутрішньодержавній
інтегрованості та недостатній підпорядко-
ваності регіонів загальнодержавним цілям
в умовах активізації процесів децентралі-
зації може виникнути загроза розпаду сис-
теми на частини з подальшим їх включен-
ням у глобальну мережу через приєднан-
ня до інших систем. При цьому йдеться не
про негативність децентралізації як про-
цесу підвищення самостійності регіонів, а
про необхідність створення тісно перепле-
теної міжрегіональної системи просторової
взаємозв’язаності держави як самобутньої
одиниці на основі формування кумулятив-
ної ідентичності України із збереженням
регіональних особливостей. Становленню
такої спільної ідентичності сприятиме тіс-
на міжрегіональна інтеграція, у результаті
якої в учасників взаємодії формуватимуть-
ся спільні цілі. Проте проблема ідентичнос-
ті не повинна зводитися лише до збережен-
ня і підтримки цілісності при сталій фікса-
ції на якійсь одній ідентичності. Важливо
також зберегти свободу вибору та відкри-
тість до нового досвіду.
Незважаючи на високу стабільність іден-
тичності, вона все ж таки є динамічною,
постійно формується в ході взаємодій та
активної побудови суспільної реальності,
впливаючи на ціннісно-смислову сферу
господарювання. Основний фокус динамі-
ки ідентичності держави перебуває в зоні
збереження самовизначеності, пристосу-
вання до мінливих умов середовища та ви-
значення свого місця в глобальному про-
сторі. У процесі такої динаміки відбуває-
ться внутрішнє структурно-функ ціо наль-
не оновлення системи, що забезпечує її
відтворення та розвиток. При цьому орі-
єнтир має бути спрямований на підтри-
мання первинних елементів господарю-
вання, які за певних обставин розгорта-
ються в складну систему відтворювальних
процесів [11, 67]. Зважаючи на динаміч-
ність ідентичностей, управлінські зусилля
логічно скеровувати на формування адап-
таційної відтворювальної динаміки регіо-
нів. При цьому постає проблема визначен-
ня джерел регіонального відтворення, яка
стосується не тільки ресурсного забезпе-
чення згаданого процесу, але й накопичен-
ня знання (інформації) у суб’єктів суспіль-
ства щодо того, ЩО і ЯК має відтворюва-
тися, тоді як проблема ресурсного забезпе-
чення безперервності процесів від творення
лежить у площині природокористування,
інформаційне забезпечення живиться від
джерел ідентичності (традиції, культура,
духовність тощо).
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЄДНОСТІ
Розвиваючись, уся система спрямову-
ється на набуття нового якісного стану
та адаптацію до нових умов життєдіяльно-
сті. Тому виникає необхідність у застосу-
ванні нового управлінського інструмента-
рію, адекватного сучасним потребам у до-
сягненні поставлених цілей. Це зобов’язує
регіони в процесі включення їх у систему
міжрегіональних взаємозв’язків реагувати
на зовнішні зміни та модернізувати регіо-
нальний відтворювальний процес відповід-
но до нових викликів сучасності. Оскіль-
ки регіони є не просто складниками держа-
ви як цілісної системи, але й самостійними
системними утвореннями, то в контексті
змін зовнішнього середовища з метою за-
хисту та збереження власної цілісності во-
ни мають реалізувати регіональні відтво-
рювальні процеси методами, що відпові-
дають новим умовам життєдіяльності. Це
передбачає інноваційний підхід до відтво-
рення.
Проте в процесі модернізації відтворення
виникає можливість переорієнтації регіону
з внутрішніх джерел ресурсів та інформа-
ції ідентичності на зовнішні. Такі систем-
ні зміни можуть мати різні наслідки. Так,
залучення зовнішніх ресурсних джерел, з
одного боку, може сприяти переплетенню
відтворювальних регіональних процесів,
внутрішньодержавній інтеграції регіону й
укріпленню цілісності держави, а з друго-
го — може призвести до зменшення само-
достатності регіонів та виникнення кон-
фліктних ситуацій у відносинах «донор-
реципієнт». Надмірне переключення регіо-
ну на зовнішні інформаційні джерела може
мати значні негативні наслідки. Зокрема,
орієнтація на зовнішні моделі розвитку
може призвести до трансформації та втра-
ти внутрішніх ціннісних установок, унаслі-
док чого відбудеться господарська уніфі-
кація системи, знизиться рівень її сталос-
ті або відтворювальна спрямованість регі-
ону зміститься на задоволення зовнішніх
потреб та втрату його цілісності. Тому регі-
они повинні відтворювати властивий тіль-
ки їм певний інваріант (модуль) ідентич-
ності, який, подібно до генетичного коду,
переходитиме в спадок і зберігатиме базо-
ву інформацію. Формування широкої мо-
заїки регіональних особливостей господа-
рювання сприятиме підвищенню сталості
розвитку всієї держави. Такий підхід до ре-
гіонального відтворення передбачає орієн-
тацію на традиційні основи. Узагальнення
відповідної аргументації дозволило дійти
до висновку щодо необхідності опиратися
на традиційно-інноваційні підходи в регіо-
нальному відтворенні з метою забезпечен-
ня сталого розвитку цілісної держави.
Таким чином, держава є цілісним організ-
мом, що структурується через ієрархію ці-
лісностей нижчого рівня, які в процесі вну-
трішньодержавної інтеграції формують єди-
ну взаємозв’язану систему. Отже, націо-
нальне суспільне відтворення відбувається
на основі переплетення відтворювальних
процесів регіонів, а регіональне відтворення
реалізується через сукупність відпо відних
процесів муніципального рівня. Такий лан-
цюг може бути продовжений до найнижчо-
го рівня ієрархії (сім’я, підприємство тощо).
Різний ступінь локалізації від творювальних
процесів вимагає реалізації управлінських
завдань на різних рівнях державного управ-
ління. Головна проблема — ефективне управ-
ління відтворювальними процесами на суб-
національних рівнях.
У сучасній науковій літературі існує ве-
ли ка кількість досліджень щодо доціль-
ності посилення місцевої влади, передачі
їй додаткових повноважень та джерел фі-
нансування. Незважаючи на те що мало в
кого викликає сумнів необхідність здійс-
нення децентралізації, фундаментальної
значущо сті цього процесу в Україні достат-
ньою мірою ще не усвідомлено. Місцева
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 7 11
влада вбачає в таких тенденціях перспек-
тиви отримання своєрідної незалежності
від держави, а центральна влада — можли-
вість позбавитися від розв’язання зайвих
поточних проблем та перекласти відпові-
дальність на нижчий управлінський рівень.
Одночасно більшість дослідників погоджу-
ється з тим, що на місцях ще не готові до
прийняття серйозної відповідальності за
реалізацію власної соціально-економічної
політики розвитку.
Отже, найважливішими завданнями де-
централізації мають стати створення умов
для розвитку регіонів на основі відтворен-
ня власної ідентичності та забезпечення
тісного переплетення регіональних відтво-
рювальних процесів у межах національного
економічного простору, що дозволить під-
вищити цілісність національної економіки.
Тільки за умови створення цілісної дина-
мічної системи відтворювальних процесів,
які забезпечуватимуть економічну єдність
держави, Україна зможе стати активним
учасником світових економічних відносин.
1. Плякин А. В. Пространственная экономическая
трансформация региональной природно-хо зяй-
ст венной системы: структура и механизм реали-
зации. — Волгоград: Волгоградское научное изда-
тельство, 2006. — 364 c.
2. Каган М. С. Системность и целостность // http://
ru.philosophy.kiev.ua/library/kagan/kagan.html.
3. Кирдина С.Г. Институциональные матрицы и раз-
витие России. — М.: ТЕИС, 2000. — 213 c.
4. Сторонянська І., Шульц С. Міжрегіональна інте-
гра ція в Україні: Монографія / Інститут регіо-
нальних досліджень НАН України. — Львів:
Арал, 2007. — С. 292.
5. Кон И. Идентичность. — Энциклопедия «Кру-
госвет» // http://www.krugosvet.ru/ar tic les/119/
1011930/1011930a1.htm.
6. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика,
общество и культура — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 607 с.
7. Малахов В. С. Неудобства с идентичностью //
http://www.intellectuals.ru/malakhov/izbran/
8ident.htm.
8. Андрухович Ю. Дванадцять обручів: Роман. — 4
вид. — К.: Критика, 2006. — 276 с.
9. Павлов К. Национальные особенности эко но ми-
ческого поведения // Человек и Труд. — 2003. —
№10 // http://www.chelt.ru.
10. Быстряков И.К. Психологический аспект фор-
мирования национальной системы управления
хозяйственным развитием // Стратегія розвитку
України: економіка, соціологія, право. — 2007. —
№ 1–2. — С. 16–29.
11. Быстряков И.К. Современные проблемы управле-
ния развитием переходных обществ: теоретико-
методологическое эссе // Стратегія розвитку
Ук раїни: економіка, соціологія, право. — 2004. —
№ 3–4. — С. 43–79.
12. Газизуллин Ф.Г. Историческая преемственность в
развитии теории воспроизводства общественного
продукта // Проблемы современной экономики. —
2007. — №1 (21) // http://www.m-economy.ru/.
13. Кастельс М. Могущество самобытности // http://
www.archipelag.ru/geoeconomics/soobshestva/
power-identity/originality/.
14. Роккан Стайн, Урвин Дерек В. Политика террито-
риальной идентичности. Исследования по евро-
пейскому регионализму // Логос. — 2003. — №6
(40). — С. 117–132.
Б. Данилишин, В. Пилипів
ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ:
СОЦІОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ
Р е з ю м е
У статті проаналізовано проблеми становлення ці-
лісної національної господарської системи через ак-
тивізацію регіональних відтворювальних процесів та
формування внутрішньодержавної інтеграції. В осно-
ву дослідження цілісності держави покладено етно-
економічний підхід, який вивчає вплив на формування
господарських систем таких факторів, як психологія,
традиції, звичаї, культура, духовність та ін.
B.Danylyshyn, V.Pylypiv
WHOLE NATIONAL ECONOMIC SYSTEM FORMATION:
SOCIOLOGICAL AND ECONOMICAL ASPECTS
S u m m a r y
Problems of formation of the whole national economical
system through activation of regional reproduction and
state internal integration processes are analyzed. The
research is based on the ethno-economical approach
which investigates influence of psychology, traditions,
customs, culture and other factors on the formation of
economical systems.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3165 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:22:58Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Данилишин, Б.М. Пилипiв, В.В. 2009-07-02T12:42:56Z 2009-07-02T12:42:56Z 2008 Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти / Б. М. Данилишин, В. В. Пилипiв // Вісн. НАН України. — 2008. — № 7. — С. 3-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3165 У статті проаналізовано проблеми становлення цілісної національної господарської системи через активізацію регіональних відтворювальних процесів та формування внутрішньодержавної інтеграції. В основу дослідження цілісності держави покладено етноекономічний підхід, який вивчає вплив на формування господарських систем таких факторів, як психологія, традиції, звичаї, культура, духовність та ін. Problems of formation of the whole national economical system through activation of regional reproduction and state internal integration processes are analyzed. The research is based on the ethno-economical approach which investigates influence of psychology, traditions, customs, culture and other factors on the formation of economical systems. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Актуально Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти Whole national economic system formation: sociological and economical aspects Article published earlier |
| spellingShingle | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти Данилишин, Б.М. Пилипiв, В.В. Актуально |
| title | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| title_alt | Whole national economic system formation: sociological and economical aspects |
| title_full | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| title_fullStr | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| title_full_unstemmed | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| title_short | Формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| title_sort | формування цiлiсної нацiональної господарської системи: соцiолого-економiчнi аспекти |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3165 |
| work_keys_str_mv | AT danilišinbm formuvannâcilisnoínacionalʹnoígospodarsʹkoísistemisociologoekonomičniaspekti AT pilipivvv formuvannâcilisnoínacionalʹnoígospodarsʹkoísistemisociologoekonomičniaspekti AT danilišinbm wholenationaleconomicsystemformationsociologicalandeconomicalaspects AT pilipivvv wholenationaleconomicsystemformationsociologicalandeconomicalaspects |