Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації
Saved in:
| Published in: | Наука України у світовому інформаційному просторі |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31783 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації / Л.Г. Рева // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 49-58. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859898539268636672 |
|---|---|
| author | Рева, Л.Г. |
| author_facet | Рева, Л.Г. |
| citation_txt | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації / Л.Г. Рева // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 49-58. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука України у світовому інформаційному просторі |
| first_indexed | 2025-12-07T15:55:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
49
ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ПЕРІОДИКА:
ІСТОРИКО-КРИТИЧНИЙ ЕСКІЗ.
ІННОВАЦІЇ
Л.Г. Рева,
наук. співр. Національної
бібліотеки України
імені В.І. Вернадського
НАН України
Літературно-художня наукова періодика віддзеркалює всі події су спіль но-
політичного та культурного життя. Вона розвивається невідділь но від літе -
ра тур ного процесу. Українська періодика XIX—XX ст. давала можливість
науковцям заглиблюватися у суспільно-політичні, економічні та культурні
аспекти розвитку українства. Проте, — читаємо в критиці, — змушені
відзначити, донині не маємо наукових праць, які б уповні відтво рили увесь
складний процес становлення, розвитку, специфіку функціо нування не
лише україн ських пресодруків, а й журналістики загалом. При цьому
відзнача ється "успішна" праця В. Здоровеги — "Теорія і практика
журналістської творчості". В активі сучасного українського істо ричного
журналістико знав ства — єдина, — читаємо далі, — популярна, за читана до
"міжрядко вого" тлумачення, "Історія української преси" А. Жи вотка.
Називаючи іме на сучасних дослідників історії преси, автор від значає їхнє
регіональне по ле діяльності (В. Габор — Закарпаття, М. Ро манюк —
Буковина, М. Га луш ко, О. Дроздовська, В. Ковпак, Л. Сні цар чук, А. Во -
лобуєва — Цент раль на Україна, Т. Хітрова — Запоріжжя, О. Шко ль на —
Дніпропетров щина, О. Хобта, О. Пархітько — Одеса) і часове (І. Ми -
хайлин — XIX ст.) тощо. Дослідження С. Костя "Історія української
журналістики" (Львів, 2008), за сло вами автора, не виправдовує очікуваних
сподівань, адже розглядає лише один, хоча й посутній фрагмент розвитку
журналістики — західно український [1].
Початок української літературно-художньої періодики відноситься до
першої половини XIX ст. Він пов’язується з початком нової української лі те -
ратури, з виходом у світ "Енеїди" І. Котляревського. У цей час, незва жа ю чи
на політичні утиски, ідейно міцнішає національна українська куль тура.
Центром літературного життя в Україні був Харківський універ си тет (засно -
ваний 1805 р.). З Харковом пов’язана діяльність таких письмен ників, як
П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Срез нев сь кий, А. Мет -
линській. У зв’язку з тим, що тоді не існували літера туро знав чі журнали,
їхню функцію виконували літературно-художні періодичні видання.
У Харкові почали виходити перші українські журнали:
• "Украинский вест ник" (1816—1819),
• "Харьковский демокріт" (1816),
• "Украинский журнал" (1824—1825).
У 30—40 рр. XIX ст. тут були видані перші в Україні альма нахи:
"Украинский альманах" (1831), "Утренняя звезда" (1833), "Украинский
сборник" (1838, 1841), "Ластівка" (1841), "Молодик" (1843—1844) та ін. На
їхніх шпальтах значне місце посідали твори української художньої
літератури, критичні та бібліографічні матеріали, бібліографічні списки
нових видань.
Після реформи 1861 р. настає новий етап і в розвитку української літе -
ра тури, пов’язаний з виходом журналу "Основа" (СПб., 1861—1862), га -
зети "Черниговский листок" (1861—1863) та кількох поодиноких альма -
нахів і часописів. "Основа" виходила двома мовами. В її керівництві були
В.М. Бі ло зерський, П.О. Куліш, М.І. Костомаров. Видавці "Основи"
об’єд на ли на в коло себе багатьох письменників — Т.Г. Шевченка, Марка
Вовчка, Л.І. Глі бова, С.В. Руданського, П.О. Куліша, М.І. Костомарова та
ін. Зна чен ня "Основи" — неоціненне. На сторінках видання — чимало
цінних пуб лі ка цій Т. Шевченка, Марка Вовчка... У журналі друкувалося
багато ре цен зій, статей, що популяризували творчість українських та
росій ських письмен ників, літературних критиків, "Библиографический
ука затель галицко-русской литературы" В.І. Межова, а також перша біблі -
ографія Г.С. Ско вороди, складена Г.П. Данилевським, та інші бібліо гра -
фічні матеріали [2].
Певну роль відігравав щотижневик "Черниговский листок" (1861—
1863), що був редагований Л.І. Глібовим. Тут систематично публікувалися
рецензії на твори українського друку та інформація про вихід нових
літературних творів.
Посилення реакції після реформи, указ 1863 р. про заборону україн -
ських видань припинили вихід періодики на Наддніпрянській Україні.
Письменники звертаються до галицьких видань. У 70—80-х роках XIX ст.
зароджується національна журналістика на заході України. За невтомної
діяльності І.Я. Франка (як редактора і видавця) та його соратників тут
виходять журнали та збірники "Друг", "Громадський друг", "Дзвін",
"Молот", "Світ", "Народ", "Зоря", "Житє і слово", "Літературно-науковий
вісник" та ін. З посиленою увагою І. Франко ставився до роботи критико-
бібліографічного відділу, вважаючи, що він є найнеобхіднішою ланкою в
розвитку періодики. На шпальтах видань І. Франко пропагував нові твори,
друкував рецензії, бібліографічні огляди, анотації, відгуки, вміщував
ювілейні поздоровлення, некрологи тощо.
І. Франко упорядкував низку бібліографічних праць. Йому належить
покажчик змісту часопису "Правда" за 1867—1883 рр. [3]. У передмові
І. Франко зазначив, що він розглядає свою працю як матеріал для
майбутньої загальноукраїнської бібліографії. Учений уклав короткий
бібліографічний реєстр творів С.В. Руданського (Зоря. — 1886. — № 6.—
С. 95—96; № 7. — С. 120), що доповнило список покажчика, укладеного
М.Ф. Комаровим, збірник доповнень до "Галицько-руської бібліографії"
І.О. Левицького, який, на жаль, не був опублікований [4].
У збірнику "Молот" І.Я. Франко видрукував список видань революцій -
ного спрямування 70-х років XIX ст., у яких рекомендував читачам
50
Л.Г. РЕВА
Шевченківський "Кобзар", твори М.Є. Салтикова-Щедріна та інших
письменників.
Розглядаючи літературно-художню періодику, ми не можемо забувати й
про часописи з інших галузей знання, зокрема "Труды Киевской Духовной
Академии" (далі — ТКДА). Журнал щомісяця виходив на теренах України
упродовж 57-ми років — з 1860 до 1917 і відіграв важливу роль в історії
розвитку української філософської думки, культури, журналістики. Чільне
місце у часописі займали роздуми на філософсько-етичні теми П. Авсенєва,
В. Завітневича, П. Ліницького, Й. Міхневича, М. Петрова, О. Новицького
та ін. Друкувалися матеріали з історії православної Церкви в Україні, інші
статті, у яких висвітлювалися різні віхи багатовікового шляху українського
народу, публікувалися літописи, що слугували джерелами для наукової
роботи, досліджувалася культурна, літературна, мистецька, фоль клорна
спад щина минувшини.
Одним із найактивніших дописувачів цього періо дичного видання був
М. Петров. Він стверджував: "Усі мої твори та статті мають місцевий
київський або взагалі український характер не лише за своїми джерелами
українського походження або місця знаходження, а й за змістом".
Починаючи від 1876 р., на сторінках ТКДА друкувалися статті М. Петрова,
присвячені українській літературі: "Дивлять ся на Київську штучну
літературу XVII—XVIII ст. як на один із епізодів у загальному роз витку
російської літератури, я ж маю намір розглядати її як самодос тат ню...
літературу зі своїм колом екстериторіального поширення, значення і впли -
ву... вона мусить бути віднесена до історії української чи малоросій ської
літератури, тому що розвивалася на українській основі... була національною
і за змістом, і за мовою" (ТКДА. — 1909. — № 5. — С. 48). Ми вважаємо, що
ігнорувати цей часопис, розглядаючи розвиток історії народу, держави,
літератури, журналістики, ми не маємо права. Повний комплект журналу
зберігся в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вер надського [5].
Після заснування Київського університету 1834 р. пожвавлюється
літературне життя в Києві. "Киевская старина" — перший в Україні багато -
профільний історичний журнал, який виходив з 1882 до 1906 рр. Був засно -
ваний з ініціативи Київської громади. Від 1907 р. журнал друкувався
україн ською мовою під назвою "Україна". 31 липня 1898 р. київській
цензурі було надано право самостійно вирішувати долю своїх рукописів.
Цього ж року було засновано українську друкарню, а 1899 р. — українську
книгарню.
Журнал "Киевская старина", завдяки старанням київського губер -
натора М. Драгомирова, став осередком українського просвітниць кого
руху [6]. Уможливилося на редакційних засіданнях часопису обгово рення
різноманітних проблем поширення українського слова, зокрема,
влаштування лекцій, благодійних вистав, ініціатором цих заходів нерідко
виступав головний редактор журналу "Киевская старина" Володимир
Науменко. За тематикою своїх рубрик та хронологією охоплення істо рич -
51
Літературно-художня періодика: історико-критичний ескіз. Інновації
них фактів часопис не мав і не має аналогів у фаховій періодиці. На його
діяльність помітно вплинули В. Антонович, П. Житецький, О. Ла -
заревський, О. Левицький та ін. Усього вийшло 96 томів. Навколо жур на лу,
який мав виразне національне спрямування, згуртувалися найвидатніші
пред став ники тогочасної української еліти — історики, етнографи,
літератори, мовознавці, письменники — Д. Багалій, В. Ікон ников, І. Ка -
манін, М. Костомаров, Д. Яворницький, М. Сумцов, Т. Рильсь кий, Б. Грін -
чен ко, М. Петров, О. Потебня, Марко Вовчок, І. Карпен ко-Карий, О. Ко -
би лянська, М. Коцюбинський, Панас Мирний, Леся Україн ка, І. Франко...
Журнал був центром з найширших проблем україно знавства. Статті,
спогади, документи з історії, археології, етнографії, літературознавства
України і тепер зберігають пізнавальне значення.
З 1992 р. видається науково-популярний журнал "Київська старовина",
задуманий як поновлення часопису "Киевская старина". На його сторінках
регулярно розміщуються публікації з церковно-релігійної проблематики,
життєписи церковних діячів та святих. Поряд з мемуарами, художніми та
науково-популярними біографіями друкуються статті з теорії та історіо -
графії біографічних досліджень. Активно популяризуються істори ко-
краєзнавчі розвідки, висвітлюється життя західної та східної української
діаспори. Друкуються статті з питань джерелознавства, уводяться до
наукового обігу архівні матеріали.
У складних умовах післяреволюційних, соціальних та національних
катаклізмів бурхливе, часом яскраве літературно-мистецьке життя відзна -
чалося спонтанністю, строкатістю і суперечливістю. Літератори зосереджу -
валися навколо своїх переважно недовготривалих часописів та альмана -
хів [7]. Активізувалася українська преса: газети видавалися не лише в
губернських центрах, а й у повітових осередках. З культурологічних і літе -
ра тур но-мистецьких видань слід відзначити квартальник історії, літера -
тури, культури й мистецтва "Наше минуле" (Київ, 1918—1919 рр.) за редак -
цією В. Королева-Старого, пізніше — М. Зерова; "Літературно-критичний
альманах" (1918), "Шлях" (1917—1918) за редакцією М. Шапо вала й
О. Мицюка. Якщо у 1917 р. в Україні діяло 106 друкованих видань, то в
1918 р. — 212.
Першим спеціалізованим виданням української критики та бібліо гра -
фії став часопис "Книгар": літопис українського письменства (1917—1919),
за ред. В. Королева-Старого й М. Зерова. Протягом року в журналі активно
співпрацювали С. Єфремов, С. Петлюра, В. Модзалевський, Д. До ро -
шенко, Л. Старицька-Черняхівська, К. Широцький та ін. Тематика пуб -
лікацій — різноманітна, журнал оперативно й кваліфіковано давав огляд
книжкової продукції за 1917 р. (якщо 1917 р. до редакції було надіс лано 358
українських видань, то за неповний 1918 р. їхня кількість досягла 883 назв).
Ряд публікацій було присвячено Т. ІІІевченкові, Г. Квітці-Осно в’яненкові,
Марку Вовчку, О. Кобилянській, І. Нечую-Левицькому. В. Мод за лев ський
виступив з публікацією "З історії книги на Україні" (№ 5). К. Широцький
52
Л.Г. РЕВА
опублікував статтю "Церковні стародруки" (про маргіналії та власницькі
нотатки на полях книг), де з професійною майстерністю розглянув
важливість стародрукованих раритетів, їхню цінність для суспільства.
У передмові від редколегії до останнього номера за 1918 р. (ч. 16),
говориться: "Тепер, коли підходить момент для загального миру... ми
хочемо вірити, що невикористана духова сила України виявить всю свою
енергію на утворення своїх національних скарбів... Ми віримо, що тільки
високо поставлена культура національна, може, навіть більш, як дипло ма -
тичні хитрування, виведе народ на певний шлях до щастя і зміцнить голов -
ні підвалини державного життя України" [8].
З травня 1919 р. до квітня 1920 р. виходив журнал "Мистецтво", основ -
на увага якого — згрупування літературно-мистецьких сил, що боролися за
Радянську владу або співчували їй. 1921 р. починає виходити журнал
"Шляхи мистецтва". До лютого 1923 р., коли він припинив своє існування,
вийшло п’ять номерів журналу.
Виходять журнали й альманахи різних літературних організацій":
• "Плуг" (1922—1932),
• "Гарт" (1927—1932),
• "Молодняк" (1927—1937).
З’являються ілюст ро ва ні щотижневики "Червоний перець" (1922,
1927—1934),"Глобус" (1923—1935) та ін.
В Одесі видаються журнали "Шквал", "Металеві дні", в Донецьку —
"Забой", у Дніпропетровську — "Зоря".
На чолі української журналістики стояв "Червоний шлях" (1923—1936).
Журнал згуртував навко ло себе людей, небайдужих до долі нації та її
культури [9]. Важливу роль у розвитку української літератури радянського
періоду відіграв щомісячник "Життя й революція" (1925—1934) [10].
У всіх періодичних літературно-художніх виданнях значне місце зай -
ма ли статті з питань теорії, історії та критики сучасного літературного
процесу. Друкувалися матеріали про літературні новини, зарубіжну літе ра -
туру, рецензії, огляди тощо.
Особливу роль у розвитку літературознавчої наукової періодики
відіграли періодичні часописи новоствореної Української Академії наук. 26
листопада 1918 р. був опублікований Статут Української Академії наук у
Києві, який визначав завдання, структуру, функції та порядок діяльності
УАН. За статутом, у складі філологічного підвідділу були організовані ка -
фед ри: українська народна словесність, історія всесвітнього та україн -
ського письменства, класична філологія, візантологія, ряд кафедр з питань
української, слов’янських, індоєвропейських мов тощо. При кафедрах
існували постійні комісії, серед яких були: постійна комісія для складання
словника живої української мови; постійна комісія для складання
історичного словника української мови; постійна комісія для збирання та
видання фольклорного матеріалу; постійна комісія для видання пам’яток
новітнього письменства та ін.
53
Літературно-художня періодика: історико-критичний ескіз. Інновації
З перших днів заснування УАН великого значення надавалося створен -
ню джерелознавчої бази як фундаменту для подальшого розвитку науки.
З цією метою 1919 р. була закладена Археографічна комісія, першим
головою якої став Д.І. Багалій, керівничим — проф. Т.П. Сушицький
(з 1920 р. — голова). Після приєднання до Академії УНТ, до складу комісії
увій шли Київська комісія для упорядкування давніх актів та Археографічна
комісія УНТ. Комісія мала на меті видавати історичні документи та інші
пам’ятки старовини, що відносяться до історії України, археографічні праці
членів комісії, а також координувати публікації наукових праць з питань
археографії вчених інших кафедр Історико-філологічного відділу. У зв’язку
з економічними труднощами лише 1924 р. вийшов перший том літопису
С. Величка в серії "Пам'ятки українського письменства ХVІ—ХVII вв.".
Після 1924 р. комісію очолив М.С. Грушевський. До 1929 р. вийшли
друком три томи "Українського археографічного збірника".
1921 р. на базі Етнографічної секції УНТ у Києві була створена
Етнографічна комісія ВУАН — науково-дослідна установа Історико-
філологічного відділу ВУАН (голова — акад. А.М. Лобода). Існувала вона до
1933 року, займалася збиранням та вивченням традицій і сучасного стану
народної творчості. Комісія видавала "Етнографічний вісник" — періодич -
ний журнал, що виходив у Києві 1925—1932 рр. (вийшло 10 кн., ред.
А. Лобода і В. Петров — археолог, літературознавець, етнограф). У журналі
публікувалися дослідження, статті, повідомлення, огляди з української
етнографії.
Спадкоємцями "Етнографічного вісника" стали часописи "Укра їн -
ський фольклор" (1937—1939), "Народна творчість" (1939—1941), "Народна
творчість та етнографія" (з 1952 р.). Також Комісія видавала "Бюллетень
Етнографічної комісії УАН" (1926—1930 рр.).
На 1927—1928 рр. Історико-філологічний відділ мав кафедри, що охоп -
лювали широкий спектр філологічних дисциплін: історико-філоло гічну
(керівник А. Кримський), історії української мови (Є. Тимченко), україн -
ської усної словесності (А. Лобода), а також історії українського письмен -
ства: історії новітнього українського письменства (С. Єфремов), давнього
українського письменства (В. Перетц).
Про необхідність створення Комісії давнього письменства говорилося
в заяві до Історико-філологічного відділу УАН В.М. Перетца (НБУВ. —
Інститут рукопису. — Ф.Х. — № 12438): "Царина історії давнього україн -
ського письменства дуже широка. Вона обіймає майже 8 віків; пам’ят ки її
відбивають на себе хід культурної та художньої думки українського народу,
осібно — в ті часи, коли намічається ускорення культурного руху, коли
українське суспільство прокидається з довгого часом сну та виявляє свої
творчі сили на ниві словесного мистецтва. Тому я маю за честь, удаючись
до (Л.Р.: нерозбірливо) Відділу пропозицією утворити "Комісію давнього
українського письменства", що могла б об’єднати наукових працівників,
що охоплюватимуть та готуватимуть до видавання пам’яток давнього
54
Л.Г. РЕВА
українського письменства, починаючи з найдавніших часів — до кінця..."
(до І. Котляревського). (Чернетка.); {Кінець 20-х років XX ст.} [11].
Фактично діяльність Комісії розпочалася з кінця листопада 1927 року,
коли після ухвали 1-го Відділу відбулося перше організаційне її засідання.
Комісія давнього українського письменства мала своє видання —
"Пам’ятки мови та письменства давньої України" як окрему серію
"Збірника Історико-філологічного Відділу ВУАН". Протягом звітного пері -
оду вийшов 1-й том "Пам’яток".
Від часу свого заснування Комісія стала однією з найпомітніших ланок
Історико-філологічного відділу ВУАН. До вивчення давньої української
писемності залучалися вчені з інших кафедр Історико-філологічного
відділу. Зокрема активно працював професор В.І. Барвінок — історик,
штатний співробітник Історико-філологічного відділу з окремих наукових
доручень (з 1919 р.), нештатний постійний співробітник академічної
бібліотеки в Михайлівському монастирі (1923). Він описував стародруки
київських книгозбірень, пізніше Щекавицької та Андріївської церков.
Також він допомагав осліплому академіку М.І. Петрову писати розвідки,
який, незважаючи на сліпоту, працював у царині історії давнього укра їн -
ського письменства. Як свідчать протоколи засідань, члени Комісії прово -
дили велику пошукову, наукову та організаційно-методичну роботу.
Активність наукової діяльності Комісії продовжувалася і в наступні
1929—1930 рр. Про це свідчить Звіт за 1930 рік. Особливу роль у діяльності
Комісії відіграв її голова — академік В.М. Перетц. Члени Комісії постійно
дбали про оприлюднення результатів своєї наукової діяльності. З цією
метою проводилися засідання, де виголошу валися наукові доповіді, які
широко обговорювалися присутніми. Результати роботи комісій публіку -
ва лися в наукових виданнях ВУАН — "Збірнику Історико-філологічного
відділу", "Записках Історично-філологічного відділу ВУАН", в журналах
"Україна" (1924—1925), "Етнографічному збірнику" (1925—1932) та в інших
періодичних виданнях.
"Збірник Історико-філологічного відділу" — книжкове видання, що
ви хо дило в Києві. У ньому публікувалися матеріали з історії, літературо -
знавст ва, мовознавства, етнографії, фольклористики, мистецтвознавства.
За 1921—1931 рр. вийшло 105 номерів у вигляді окремих монографій:
• Багалій Д. Нарис української історіографії. — Т. 1. — Вип. 1 : Літопи -
си. — 1923; Вип. 2 : Джере лознавство. — 1925;
• Сушицький Т. Західно-руські літописи як пам’ят ки літератури:
Вип. 1. — 1921; Вип. 2 — 1929; (Упорядкував та підготував до дру ку
О. Назаревський);
• Перетц В. Слово о полку Ігоревім: Пам’ятка феодаль ної України-
Руси XII віку. — 1926;
• Грушевський М.С. Історія україн ської літератури. — Т. 4 : Усна твор -
чість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ—ХVII/ ВУАН. Істор.
секція. — 1925;
55
Літературно-художня періодика: історико-критичний ескіз. Інновації
• Історія української літератури. — Т. 5 : Культурні і літературні течії на
Україні в ХV—ХVI вв. і перше відродження (1580—1610): Перша
половина/ ВУАН. Істор. Секція. — 1926.
Окремими випусками друкувалися матеріали "Наукового збірника
Ленін градського товариства дослідників української історії, письменства і
мови" (Вип. 1. — 1928; Вип. 2. — 1929; Вип. 3. — 1931), серед публікацій ви -
пусків — праця І. Франка "Студії над українськими історичними
народними піснями XV ст."; Д. Абрамовича "До питання про джерела
Ізборника Святослава 1076 р." та ін. Видання "Збірника" супроводжувалися
вступними статтями, коментарями та примітками.
"Записки Історично-філологічного відділу ВУАН" виходили у вигляді
наукових збірників протягом 1919—1931 рр. у Києві. Вийшло 26 книг.
Видання Філологічної секції ВУАН, в основному, виходили за ред.
А. Кримського; Історичної секції ВУАН — за ред. М. та О. Грушевських.
У "Записках" друкувалися наукові розвідки, статті-повідомлення, рецензії,
бібліографічні огляди тощо. Публікувалися праці про літературні та фоль -
клорні пам’ятки часів Київської Русі та України доби Середньовіччя. З лі -
тературознавчими і фольклорними дослідженнями виступали А. Крим сь -
кий, В. Перетц, С. Маслов, П. Попов, М. Возняк, І. Айзеншток та багато
інших відомих дослідників, що продовжували традиції старої школи
українського літературознавства.
Зокрема в "Записках" були опубліковані такі дослідження:
• П.М. Попов. "Замітки до історії українського письмен ства XVII—
XVIII вв." — 1923;
• І.П. Єремін. "Сводный" Патерик у південно-слов’янських, укра їн -
ському та московському письменствах" — 1927;
• М.К. Грунський. "Форма та композиція "Слова о полку Ігоревім" — 1928;
• О.А. Назаревський. "До студій над давньою українською повістю" —
1928;
• С. Бугославський. "Пам’ятки ХІ—ХVIIІ ст. про князів Бориса та Глі -
ба". — 1928;
• Н. Кістяківська "Твори І. Некрашевича" — 1929 та інші праці.
Таким чином, протягом першого десятиріччя ВУАН визначилися на -
прями наукових досліджень Історико-філологічного відділу, одержані
важливі результати: співробітниками створено джерелознавчу базу для
подальшого розвитку українознавства, закладено підвалини для роз витку
літературознавства, зокрема історії давнього українського письменства.
На початку 30-х років XX ст. формою репресій стала заборона
дослідницької діяльності. Було знищено підготовлені до друку "Записки
Істо рико-філологічного відділу". Кн. ХХVІ—ХХVІІ; "Український архео -
гра фічний збірник. Т. IX", закрито журнал "Україна". 1930 р. ліквідо вано всі
серійні видання, що виходили під редакцією М.С. Грушевського.
Український літературний процес першої половини XX ст. не можна
уявити без часопису "Радянське літературознавство". 1938 р. у видавництві
56
Л.Г. РЕВА
Академії наук України Інститутом літератури імені Тараса Шевченка було
започатковано цей часопис. "Радянське літературознавство" — перше ака -
де мічне видання літературознавчих праць, було задумане як серія тема тич -
них збірників, присвячених висвітленню певних літературних поста тей,
проблем чи явищ [12].
За період до 1957 р. (з перервою в 1941—1946 рр.) здійснено 19
випусків. Відповідальними редакторами першої—четвертої та п’ятої—
шостої книжок були І. Стебун, А. Велічков, Д. Копиця. По чинаючи з
сьомої—восьмої книги (1947) незмінним головою редколегії та відпо ві -
даль ним редактором став директор Інституту літератури акад. О. Бі ле -
цький. Членами редколегії в різний час були С. Маслов, А. Ряппо,
С. Шаховський, З. Мороз, О. Кисельов, С. Крижанівський, М. Пивоваров,
І. Басс, О. Засенко, Є. Кирилюк, Д. Чалий та ін. Останній 19-й випуск
вийшов друком 1957 р. У цьому ж році засновано журнал "Радянське літе -
ра ту рознавство". Новий етап своєї історії журнал розпочав у 1990 р. до
зміни назви на "Слово і час". Чіткою була позиція журналу: відмова від
"занауковлених" статей, зростання інформаційних, документальних мате -
ріа лів, а також в актуальному питанні про традиційні й модерні, методо ло -
гічні та інтерпретаційні підходи, засвоєння новітніх зарубіжних естетико-
філософських систем та методик. У січні 2000 р. "Слово і час" відзначав свій
ювілей, підбивши підсумки десятирічної діяльності [13].
Зараз, творчо використовуючи здобутки й досвід попередніх років, реда -
кція журналу спрямовує пошуки на стратегічно важливі для сучасної нау ки
завдання — координацію основних напрямів літературознавчих досліджень
та формування нової теоретико-літературної парадигми сучасності.
01. Сніцарчук Л. Історія української журналістики: важливість, сучасний стан і осо -
б ливості творення // Львівська національна наукова бібліотека України імені
В. Стефаника: Історія і сучасність : доп. та повідомлення Міжнар. наук. конф.,
Львів, 28—30 жовт. 2010 р. / Відп. ред. М.М. Романюк. — Львів, — 2010. —
С. 598—599.
02. Рева Н.М. Рекомендаційна бібліографія художньої літератури і літературознав ства
на Ук раїні: Навч.посібник. — К.: Вища шк., 1992. — 195 с.
03. Франко І. Правда. Письмо наукове і літературне. Від 1867 р. // Правда: Літ. зб.
[В доповнення 13-го річника часопису "Правда"]. — 1884. — С. 273—315.
04. Рева Н.М. Бібліографія української художньої літератури та літературознав ства. —
К.: Вища шк., 1979. — 232 с.
05. Бойко А. Тіні забутих часописів: "Труды Киевской Духовной Академии" (1860—1917):
До 150-річчя заснування // Львівська національна наукова бібліотека України іме ні
В. Стефаника: Історія і сучасність : доп. та повідомлення Міжнар. наук, конф., Львів,
28—30 жовт. 2010 р. / Відп. ред. М.М. Романюк. — Львів, 2010. — С. 517—521.
06. Рева Л.Г. Михайло Іванович Драгомиров: штрихи до портрета // Військова та куль -
тур но-освітня спадщина генерала М.І. Драгомирова: Збірник наук. публікацій: Вип.
ІІ / Матеріали конф., присвяч. 180-річчю з дня народж. генерала М.І. Драгоми рова;
Конотоп, міський краєзнав. музей ім. О.М. Лазаревського (Конотоп, 18 листопада
2010 р.). — Конотоп: Поліграф. центр "Олімп", 2010. — [112 с.]. — С. 90—94 [Лис ту -
вання М.І. Драгомирова з Д.І. Багалієм].
57
Літературно-художня періодика: історико-критичний ескіз. Інновації
07. Рева Л.Г. Культурно-освітні процеси в Українській державі // Студії з архівної спра -
ви та документознавства. — К., 1999. — Т. 5 : Матеріали II Міжнар. наук.конф. "Геть -
ман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року". — С. 129—132.
08. [Від редколегії]. Передмова // Книгар. — 1918. — Ч. 16. — С. 938.
09. Рева Л. Бібліографія часопису як дзеркало епохи // Слово і час. — 2005. — № 8. —
С. 81—83: Рец. на кн.: "Червоний шлях", 1923—1936: сист. покажч. змісту / М-во
культури і мистецтв України, Нац. парлам. б-ка України ; упоряд. Лощин сь -
ка Н.В. — К., 2003. — 215 с.
10. Життя й революція: 1925—1934: Системат. покажч. змісту /Укл.: Рева Н.М. —
Львів : Львів. наук. б-ка, 1970. — 162 с.
11. Перетц В.М. Записи про завдання Комісії давнього українського письмен ства. —
НБУВ. — Інститут рукопису. — Ф.Х. — № 12437.
12. Скупейко Л., Дончик В. Наукова періодика: "Радянське літературознавство", "Слово і
час" // Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України: 1926—2001: Сторінки
історії: 75. — К.: Наук, думка, 2003. — 589 с. : іл.
13. Рева Л. [Вітальне слово : до виходу в світ 500-го ювіл. номеру "Слова і час"] // Слово
і час. — № 8. — 2002. — С. 24.
58
Л.Г. РЕВА
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31783 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0077 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:55:23Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рева, Л.Г. 2012-03-19T16:39:57Z 2012-03-19T16:39:57Z 2011 Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації / Л.Г. Рева // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 49-58. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0077 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31783 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Наука України у світовому інформаційному просторі Видання наукової періодики. Загальні питання Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації Article published earlier |
| spellingShingle | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації Рева, Л.Г. Видання наукової періодики. Загальні питання |
| title | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації |
| title_full | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації |
| title_fullStr | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації |
| title_full_unstemmed | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації |
| title_short | Літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. Інновації |
| title_sort | літературно-художня періодика: історико-критичноий ескіз. інновації |
| topic | Видання наукової періодики. Загальні питання |
| topic_facet | Видання наукової періодики. Загальні питання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31783 |
| work_keys_str_mv | AT revalg líteraturnohudožnâperíodikaístorikokritičnoiieskízínnovacíí |