Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Наука України у світовому інформаційному просторі
Date:2011
Main Author: Яців, Р.М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2011
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31784
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми / Р.М. Яців // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 59-61. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859710133073870848
author Яців, Р.М.
author_facet Яців, Р.М.
citation_txt Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми / Р.М. Яців // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 59-61. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Наука України у світовому інформаційному просторі
first_indexed 2025-12-01T04:55:29Z
format Article
fulltext 59 УКРАЇНСЬКА НАУКОВА ПЕРІОДИКА – ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПАСПОРТ НАЦІЇ: ДО ПИТАННЯ КРИТЕРІЇВ ЗМІСТУ І ФОРМИ Р.М. Яців, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв Щоразу, вживаючи термін наукова періодика, ми наголошуємо на жанро - вій специфіці і статусі періодичних друкованих видань, маючи на увазі первинність змістового (власне наукового) ядра щодо форми. Очевидно, що формальні параметри такого типу видань можуть бути принципово відмінними, і ніхто не заперечить, що вони зазвичай виробляються у природній спосіб, відповідно до конкретної видавничої стратегії. Сам імпульс до ініціативи заснування кожного такого журнального організму є унікальним, навіть якщо видання має відомче підпорядкування та регламентується статутними документами певної наукової, освітньої чи громадської інституції. На цій ранній стадії функціонування видавничого проекту дуже виразно відслідковується зв’язок між видавничим продуктом і тим мотиваційним "натиском", який призвів до факту реалізації видавни - чого почину. Натомість, чим далі, тим більше цей зв’язок послаблюється, а за своїми формальними показниками журнал доволі часто швидко втрачає своє оригінальне жанрово-видавниче обличчя. Не будемо розглядати всіх аспектів цієї проблеми, оскільки вони можуть стати предметом спеціальної уваги. Відзначимо лише деякі з них. Перший — це предиспозиція відсутності чіткої професійної установки щодо задуманого періодичного наукового видання, зведення її до суто функціональної ролі, а саме ролі "друкованого органу" певної наукової (освітньої, громадської) інституції. Наголос на функції, а не на інтелектуа - ль ному (професійному) чи, ширше, національному (духовно-культурному) призначенні найчастіше й позбавляє таке видання власних, оригінальних рис, що з часом проявляється у змістовій і естетичній безликості журналу. Другий — це так званий зовнішній фактор, коли у політику випуску певного наукового журналу втручаються різного роду рекомендації спів - засновників, вимоги ВАК України чи побажання спонсорів (якщо такі є) щодо змістового наповнення або зовнішнього вигляду. Приведення у від - по відність вимог, регламентованих різними постановами, рекомендацій - ними листами або навіть негласними "дружніми порадами", доволі часто дестабілізує творчо-видавничий процес, і, як наслідок, стандартизує формальні параметри наукового видання, знову-ж-таки послаблюючи його естетичну привабливість. Третій, а для нашої моделі розгляду головний, — це нехтування націо - на льними ідентифікатами наукових видань, які видаються сьогодні в Україні. Загальна ситуація у видавничій галузі склалася таким чином, що де ле гувати науковій періодиці роль інтелектуального паспорта нації є вкрай непросто, оскільки витримати всі формальні вимоги до фахової періодики з боку дотичних галузевих інституцій і зберегти її національні прикмети за усіма відповідними параметрами змісту й форми майже неможливо. Задуматись над такою проблемою спонукав досвід роботи з раритетами української наукової та науково-популярної періодики (у сегменті гуманітаристики) 1920—30-х років. З-поміж сотень різних назв журналів і часописів вирізнялися інтелектуальним рівнем і самодостатнім концепту - аль но-редакційним підходом такі видання, як "Музагет", "Україна", "Бібліо логічні Вісті", "Універсальний Журнал", "Первісне громадянство і його пережитки в Україні", "Критика", "Літературно-Науковий Вісник", "Вістник", "Дажбог", "Сьогочасне і Минуле", "Тризуб", "Дзвони", "Назуст - річ", "Життя і Знання", "Карби" та чимало інших, які можна теж долучити до аналітичного розгляду. Свідомо не розрізняємо місця виходу цих знакових для української історіографії видань (Київ, Харків і Львів), оскільки всі вони були позначені тією мірою національного духу за змістом і формою, що могли б і сьогодні служити еталоном видавничої культури української держави, багато чим у докір нашим сучасним досягненням у видавничій галузі. Спробуємо розвинути цю тезу. Один з видатних книговидавців, власник видавничого концерну "Українська Преса" (м. Львів) Іван Тиктор у редакційній статті "Завдання преси" львівського часопису "Наш Прапор" (1933) писав: "Українська преса мусить бути українською не тільки мовою і національно-політичною про - гра мою. Вона мусить стати українською й духом, який промовляв би так добре зі шпальт її вступної статті, як і з найдрібнішої розміром новинки чи оповістки" [1]. Приводом для цих роздумів став десятилітній ювілей одного з наймасштабніших в українській історії видавничих проектів: концерн "Українська Преса" об’єднував більше десяти назв часописів і журналів, велику історичну бібліотеку, серію перекладних видань. Наклади в 10—30 тисяч примірників таких популярних журналів, як "Комар", "Дзвіночок", газети "Новий Час" швидко розходилися серед передплатників і покупців, і на їхню користь як поліграфічного продукту завжди промовляв синте - тичний український національний образ, вироблений цілою генерацією патріотично налаштованих етнічних українців, громадян Речі Посполитої. Найкращим аргументом суспільного сприйняття цих видавничих артефактів був професіоналізм, як редакційний, так і мистецький. Заради наукової істини треба відзначити, що більшість з цих видань не були строго науковими у жанровому та мовно-стилістичному виразі. Нато - мість це були по-справжньому інтелектуальні видання, які у відповідних ситуативних історичних обставинах виконували функцію національних наукових трибун у найширшому спектрі гуманітаристики. Що вирізняло їх у формальному плані? По-перше, це були живі, динамічні інтелекту альні організми, які тематикою та способом розкриття певних наукових проблем "покривали" поле культурно-інтелектуальних досвідів свого часу. По-друге, 60 Р.М. ЯЦІВ кожне з цих видань мало цілісний тематико-змістовий і, важливо наголосити, есте тичний образ — неповторний у своїй семантич ній конфігурації. По-третє, за самодостатністю кожного з них відчувалася наявність про відника — певного ідеолога смислового наповнення кожного випуску. Роль редактора або редакції була зведена не до формальних (суто вироб ничих) зобов’язань, а до постійного підживлення ідейно-наукового стрижня, конкретної редакційної позиції. По-четверте, в усіх своїх складових це були питомо національні видан ня — і по формі, і по духу. Тож чим може знадобитися цей досвід української періодики 1920— 1930-х років для сучасної видавничої практики? Чи доцільно при вироб лен - ні нових стандартів у сфері наукової періодики орієнтуватися на хроно - логічно віддалені жанрові прототипи? Одразу відзначимо, що в по ста новці цієї проблеми ми не шукаємо тотожності з питанням українізації націо - наль ного видавничого продукту в прямолінійному формаль ному сенсі. Навпаки, було б великою помилкою заганяти себе в герметичне націона - льне гетто, відсторонюючись від тих динамічних культурно-комунікатив - них процесів, які сьогодні проходять у світі. Без сумнівів, сучасний науково- видавничий продукт повинен синтезувати найновіші досяг нення в інтелектуальних практиках, але не за рахунок втрати своєї національної специфіки, тяглості конкретних наукових традицій різних академічних або університетських осередків України. Постає питання, чи не є утопією формування цілісного наукового іміджу наукової періодики і, водночас, збереження локальних регіональних, науково-інституційних шкіл у репрезентованих наукових виданнях? Тим паче, що сьогодні періодика живе не лише на паперових, але й на електронних носіях. Тому назвемо кілька важливих критеріїв щодо змісту і форми української наукової періодики: 1. Наявність базових національних ідентифікаторів через збереження тяглості наукових традицій різних академічних та університетських науко - вих шкіл — як на ідейно-змістовому, так і на знаково-символьному рівнях. 2. Первинність науково-ідейних парадигм щодо формально-регла мен - туючих стандартів у сфері наукової періодики, подолання уніфікації у підходах до творення цілісного організму кожного наукового видання. 3. Базовим ідентифікатором науково-ідейного образу є структура руб - рик, яка повинна бути визначена стратегією розвитку відповідного друкованого органу. 4. У проблемно-теоретичному плані необхідно дбати про подолання ре гіональності, корпоративної замкнутості, а також про інтеграцію наукових ідей у загальнонаціональну та світову картину наукових явищ. 5. Вироблення механізму трансформації наукових ідей у загально- національну модель науки відповідної галузі з її подальшою репрезента - цією у світі. 1. Завдання преси. Ред. стаття // Наш Прапор. — Львів, 1933. — № 26. — С. 3. 61 Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31784
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0077
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-01T04:55:29Z
publishDate 2011
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Яців, Р.М.
2012-03-19T16:42:40Z
2012-03-19T16:42:40Z
2011
Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми / Р.М. Яців // Наука України у світовому інформаційному просторі. — Вип. 5. — К.: Академперіодика, 2011. — С. 59-61. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
XXXX-0077
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31784
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Наука України у світовому інформаційному просторі
Видання наукової періодики. Загальні питання
Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
Article
published earlier
spellingShingle Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
Яців, Р.М.
Видання наукової періодики. Загальні питання
title Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
title_full Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
title_fullStr Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
title_full_unstemmed Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
title_short Українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
title_sort українська наукова періодика — інтелектуальний паспорт нації: до питання критеріїв змісту і форми
topic Видання наукової періодики. Загальні питання
topic_facet Видання наукової періодики. Загальні питання
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31784
work_keys_str_mv AT âcívrm ukraínsʹkanaukovaperíodikaíntelektualʹniipasportnacíídopitannâkriteríívzmístuíformi