Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії
У даній статті лексикографічно опрацьовано чоловічі власні імена з початковою літерою З, зафіксовані у списках полків Реєстру Війська Запорозького 1649 року
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31839 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії / Р. Осташ // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 19. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31839 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Осташ, Р. 2012-03-21T23:26:47Z 2012-03-21T23:26:47Z 2009 Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії / Р. Осташ // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 19. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31839 У даній статті лексикографічно опрацьовано чоловічі власні імена з початковою літерою З, зафіксовані у списках полків Реєстру Війська Запорозького 1649 року uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Історія мови Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії |
| spellingShingle |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії Осташ, Р. Історія мови |
| title_short |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії |
| title_full |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії |
| title_fullStr |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії |
| title_full_unstemmed |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії |
| title_sort |
українські особові імена середини xvii ст. як об'єкт лексикографії |
| author |
Осташ, Р. |
| author_facet |
Осташ, Р. |
| topic |
Історія мови |
| topic_facet |
Історія мови |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| description |
У даній статті лексикографічно опрацьовано чоловічі власні імена з початковою літерою З, зафіксовані у списках полків Реєстру Війська Запорозького 1649 року
|
| issn |
XXXX-0097 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31839 |
| citation_txt |
Українські особові імена середини XVII ст. як об'єкт лексикографії / Р. Осташ // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2009. — № 19. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ostašr ukraínsʹkíosobovíímenaseredinixviistâkobêktleksikografíí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:57:46Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:57:46Z |
| _version_ |
1850489997045530624 |
| fulltext |
Роман ОСТАШ
УКРАЇНСЬКІ ОСОБОВІ ІМЕНА СЕРЕДИНИ XVII ст.
ЯК ОБ’ЄКТ ЛЕКСИКОГРАФІЇ. 9
У даній статті лексикографічно опрацьовано чоловічі власні
імена з початковою літерою З, зафіксовані у списках полків
Реєстру Війська Запорозького 1649 року [Р]. Ця група складаєься із
двох підгруп. Першу представляють народні варіанти, утворені від
церковних імен, зокрема Захарїа [1366 р. ЕСУМ: 243], Захáріа
[1627 р. ЛБ: 207] (Заха(р), Захара, Захариашъ, Захари(й),
Захарияшъ, Захарка, Заха(р)ко, Заха(р)чεнъ, Заха(р)я, Заха(р)яшъ,
Захаряя), Зώсімъ [ЛБ: 207] (Зосимъ), Зинóвїй або Зúнωнъ [ЛБ: 207]
(З±нεцъ, З±новицъ, З±нъка, З±нь, З±нько).
Деякі імена з початковою літерою З, які нижче подаються в
окремих словникових статтях (наприклад, Захариашъ, Захарияшъ,
Заха(р)яшъ), в інших тогочасних писемних пам’ятках могли
вживатися (деколи навіть в одній і тій самій пам’ятці) для
ідентифікації однієї і тієї ж особи. Наприклад: üрожоны(и) панъ
Заха(р)яшъ Пεтроνичъ Ди(д)ковъски(и) – Я, Захарияшъ Пεтроνи(ч)
Ди(д)ковъски(и) – в справε пана Захаръяша Пεтроνича
Дε(д)коνъского – бы(л) на справε и потрєбє пна Заха(р)яша
Ди(д)ко(в)ско(го) [Житомир, 1590 р. АЖГУ: 129, 131]; Zacharij
Sawkowicz – Zachariasz Sawkowicz [Богуслав, 1779 р. АЮЗР 6/ІІ:
213, 219]; чεрε(з) üрядника своεго нємировского пна Заха(р)яша
Ро(з)ноши(н)ского [Брацлав, 1590 р. ДБВ: 504]; – па(н) Захарияшъ
Ро(з)ноши(н)ски(и) [Брацлав, 1595 р. ДБВ: 611]. Паралельне
вживання фонетичних і cловотвірних варіантів імен в українській
ономастиці виразно виявляється протягом XVI–XVII ст. Нижче
подаємо низку прикладів з різних пам’яток, які репрезентують різні
регіони України:
д±вки Палажки – д±вки Полажки (обидва приклади – род.
одн.) [Володимир, 1594 р. АЮЗР 1/І: 400];
Гри(н)да фило(в) – паралельно та ж сама особа іменується
варіантом Гриць: грицєви и си(м)кови филовє(м) [Одрехова, XVI ст.
Картотека];
на (и)мє И[ва](н)ко Рüды(и) [Вінниця, 1601 р. ДБВ: 793] – на
(и)мє Ивашка Рüдя [Вінниця, 1602 р. ДБВ: 807];
Па(в)ликъ сы(н) Ива(н)ко(в) [Вінниця, 1601 р. ДБВ: 793] –
Павлика сына Ивашкового [Вінниця,
1602 р. ДБВ: 807];
Бакумъ Миха(и)лεнко – Бокумъ
Миха(и)лεнко [Лохвиця, 1654 р. ЛРК:
26];
Історія мови ?
тотъ Конъдра(т) – тот Ко(н)драти(й) [Лохвиця, 1654 р. ЛРК
31];
перεдо мъною, … Хомою Сεнюковичо(м)ъ [Лохвиця, 1655 р.
ЛРК: 34] – перεдо мъною, … Фомою Сенюковичомъ [Там само,
35];
приточилас³ справа ω(т) íмεля, ткача, которо(г)[о] Юхъниха за
чарку сребную, жε у на заутр± … вкрадено, а у ωного íмеляна
ωбявилася, позивала [Лохвиця, 1655 р. ЛРК: 34];
мы, звы(ш) помεнε(н)ны(й) Супърунъ и Коста(н)ти(й), того
Гри(ш)ка, жону и д±тε(й) εго вы(ч)ными часы квитуε(м) – ω тую
справу Костя и Супруна Н±жина [Лохвиця, 1656 р ЛРК: 83];
Пану Ілъ± Новицкому, полъковникови комонному [Батурин,
1685 р. Ун 2004: 807] – Пану Іляшу Новицкому, полъковников±
комонному [Там само: 811].
Це явище, мабуть, зумовлювалося різними причинами, які
потребують окремого вивчення. Цікаво, що виявлялося воно і в
ойконімії: ω(д) добръ половицы сєла í(л)ша(н)ки, алиа(с)
í(л)шаныцы; з сєла í(л)шаницы, алиа(с) í(л)шанъки [Горошки,
1643 р. ДМВН: 234].
Другу підгрупу імен становлять ще вживані в українців у
середині ХVІІ ст., але поодиноко давні слов’янські імена
відапелятивного походження. Це залишки обширного пласту
слов’янських імен які ще у ХVІ ст. і в росіян, і в українців акиивно
вживалися як імена. Маємо на увазі імена Зубко, Зубъ і Зуй. Списки
Реєстру фіксують нам певний перехідний етап від активного
вживання до зменшення їх популярності. Про це свідчить кількісно
більша фіксація цих імен в основах уже прізвищевих назв
(переважно патронімів), тобто цими іменами ще досить активно
називали представників попереднього покоління, тобто батьків
(можливо, і дальших предків) записаних у Реєстрі козаків. Це
підтверджується і вживанням згаданих імен і в інших пам’ятках
(див. докл. пункти ІV та V у згаданих реєстрових словах Зубко,
Зубъ і Зуй). Вийшовши у наступні століття з активного вжитку як
імена, вони залишили слід в українській антропонімії: пройшовши
стадії прізвищевих назв і родових прізвиськ, зараз продовжують
функціонувати як прізвища.
У кінці статті подано список використаних джерел і літератури.
У даній статті збережено ті ж принципи побудови словникових
статей, що застосовувалися і в попередніх частинах (див. докл.
Ост 2004). У кінці статті подано список використаних джерел і
літератури.
Умовні скорочення назв полків
(за порядком їх списків у Реєстрі)
Чг – Чигиринський
Чрк – Черкаський
Кнв – Канівський
Крс – Корсунський
Б – Білоцерківський
Ум – Уманський
Бр – Брацлавський
Клн – Кальницький
Кв – Київський
П – Переяславський
Крп – Кропивнянський
М – Миргородський
Плт – Полтавський
Прл – Прилуцький
Н – Ніжинський
Чрн – Чернігівський
Умовні скорочення
білор. – білоруське
болг. – болгарське
Вн м – м. Вінниця
ВП – вуличне прізвисько
дав. – давальний відмінок
див. – дивись
діал. – діалектне
докл. – докладніше
Дон м – м. Донецьк
жін. – жіноче
Жт обл – Житомирська область
знах. – знахідний відмінок
знач. – значення
ІФ обл – Івано-Франківська область
Кв м – м. Київ
Кв обл – Київська область
кін. – кінець
Крв обл – Кіровоградська область
Лв м – м. Львів
Лг м – м. Луганськ
Лг обл – Луганська область
мн. – множина
наз. – називний відмінок
обл. – область
одн. – однина
ор. – орудний відмінок
оф. – офіційний варіант імені
п. – польське
пол. – половина
пор. – порівняй
псл. – праслов’янське
р. – рік
Рв м – м. Рівне
Рв обл Рівненська область
рідк. – рідкісне
род. – родовий відмінок
розм. – розмовний варіант імені
рос. – російське
рр. – роки
серб. – сербське
стп. – старопольське
стсл. – старослов’янське
суч. – сучасне
Трн м – м. Тернопіль
укр. – українське
церк. – церковне
чол. – чоловіче
З
Заха(р) І. Походження: народний варіант від церк. імені
Захарїа [1366 р. ЕСУМ: 243], Захáріа [1627 р. ЛБ: 207]. Утворений
шляхом усічення двох кінцевих голосних.
ІІ. Приклади: Заха(р) Горъбынъка, 104; Заха(р) Вакгула, 187 зв.;
Заха(р) Ябурε(н)ко, 201 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Заха(р) 3: Крс 1, Бр 1, Клн 1.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Трохи(м) Захарє(н)ко, 3 зв.;
íниско Захарови(ч), 155 зв.; Иванъ Захарε(н)ко, 171; Иванъ
Захарє(н)ко, 183; Ти(м)ко Захарεнъко, 202; б) (в інших пам’ятках)
Захар, Захарик [1785–1820 рр. Панцьо: 105]; Захарьо (Zachario)
[Львів, 1785–1788 рр. Фаріон: 195]; Захарук (Zacharuk) [Львів,
1819–1820 рр. Фаріон: 195].
V. Пам’ятки, словники: Захар Краковский [1654 р. ПК: 67];
Матв±й Захаревич Церюв, ремесла ковалского … двор свой
власний … продал Хвеску Семеновичу, ремесла шевского [1693 р.
ВКДГМ: 916–917].
VІ. Сучасний словник: оф. Захáр [ВІЛ: 60; Трійняк: 137].
VІІ. Прізвища: Захáр [Трійняк: 138; Чучка: 230; DUSC: 335];
Захарáш, Захаревич [РС: 390; Трійняк: 138 ], Захарéвський
[Трійняк: 138]; Захáрейко [ГК: 86]; Захарейко [Горп: 144];
Захáренко [ГК: 86; Горп: 17; РС: 391; Трійняк: 138]; Захарéнко
[DUSC: 335]; Захарець [ЗА: Кв м; РС: 391]; Захáрик [Трійняк: 138;
DUSC 335]; Захарин [РС: 391] Захáрич [Трійняк: 138]; Захаричук
[Dict: 173]; Захаришин [ЗА: Лв м]; Захáрів [ЗА: Лв м; Трійняк: 138];
Захарій, Захарійчук [Dict: 173]; Захаров [РС: 392]; Захарýк [ГК: 86;
Горп: 122; РС: 392; Трійняк: 138; DUSC 335]; Захарýнь, Захарýсь
[Трійняк: 138]; Захарчук [DUSC: 335]; Захарюк [Трійняк: 138;
DUSC: 336]; Захарюта [Трійняк: 138]; Захаряк [РС: 392; Трійняк:
138].
Захара І. Походження: а) утворене від Заха(р) (див.) за
допомогою суфікса-флексії -а.
ІІ. Приклади: Захара Бобрыкъ, 49 зв.; Захара Жаданєнъко, 156
зв.; Захара Луцє(н)ко, 164 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Захара 4: Чрк 1, Ум 3.
ІІІ. Прізвищеві назви: Трохи(м) Захарє(н)ко, 3 зв.; Иванъ
Захарε(н)ко, 171; Иванъ Захарє(н)ко, 183; б) (в інших пам’ятках)
Захара (Zachara) [Львів, 1785–1788 рр. Фаріон: 195]; Захарук
(Zacharuk) [Львів, 1819–1820 рр. Фаріон: 195].
VІІ. Прізвища: Захáра [ГТ: 102; РС: 391; Трійняк: 138; DUSC
335]; Захараш, Захаревич [РС: 390; Трійняк: 138]; Захарéвський
[Трійняк: 138]; Захáрейко [ГК: 86]; Захáренко [ГК: 86; Горп: 17; РС:
391; Трійняк: 138]; Захарéнко [DUSC: 335]; Захарець [РС: 391];
Захáрик [Трійняк: 138; DUSC 335]; Захарин [РС: 391] Захáрич
[Трійняк: 138]; Захаричук [Dict: 173]; Захаришин [ЗА: Лв м];
Захáрів [ЗА: Лв м; Трійняк: 138]; Захарій, Захарійчук [Dict: 173];
Захаров [РС: 392]; Захарýк [ГК: 86; Горп: 122; РС: 392; Трійняк:
138; DUSC 335]; Захарýнь, Захарýсь [Трійняк: 138];Захарчук
[DUSC 335]; Захарюк [Трійняк: 138; DUSC 336]; Захарюта
[Трійняк: 138]; Захаряк [РС: 392; Трійняк: 138].
VІІІ. Паралелі: суч. білор. розм. Захара (< Захар) [Суднік: 35].
Захариашъ І. Походження: від церк. імені Захáріа [ЛБ: 207].
Утворене за допомогою суфікса -аш.
ІІ–ІІІ. Захариашъ Кал±чъчє(н)ко, 176 зв. (Бр).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Юсифъ Захаріашо(в) зя(т),
154.
V. Пам’ятки, словники: Zakarias [поч. XIII ст. Чучка 2008: 98];
панове братство посылали до Варшави до права пана Захариаша
Андреювича [Львів, 1611 р. АЮЗР 1/ХІ: 11]; П±нязь взялє(м) ω(т)
П: Захарїаша за с±ножа(т) на б±логощи (Львів, 1615 p. ЛСБ 1126: 4
зв.); Захаріаш Григорович Святополк–Четвертинський (волинська
гілка князів Четвертинських) [Київ, 1638 р. Войтович: 79–81].
VІІ. Прізвища: Захаріаш [ЗА: Лв м].
VІІІ. Паралелі: білор. Захариаш Ващанка [1746 р. Бірыла: 75].
Див. ще Захарияшъ.
Захари(й) І. Походження: від стсл. Захария (див.) шляхом
усічення кінцевого -а [ЕСУМ: 243].
ІІ–ІІІ. Захари(й) Шва(й)ко(в)ски(й) со(т)ни(к), 177 зв. (Бр).
ІV. Прізвищеві назви: б) (в інших пам’ятках) Демянъ
Захариевъ, сте(л)махъ войсковий [1728 р. ДНРМ: 195]; У него жена
Евдокия Захариева дочь [Харків, 1782 р. РСВО: 69].
V. Пам’ятки, словники: Въ ∙и∙ пам³(т) стго захарья [1283 р. ЄЄ:
129 зв.]; снъ попа захарїа [Сучава, 1428 р. ССМ І: 388]; ми …
потвєрдили … тоє сєлищє Тоадєроу и братїам єго Іоноу и Поую и
Захарїю [Сучава, 1479 р. ССМ: 388]; захарїи ω(т)ца своєго до(м)
ωпоустивши … в поущü ω(т)ишо(л) [поч. ХVІІ ст. Картотека];
Захарій Степановъ [1672 р. Ун 2004: 591]; Ониско Левонов,
Захарий Прокопович Черняк и Миколай Платченов, мещане…,
доходили на Татияни Мукос±ихи чтирох талярий долгу [1693 р.
ВКДГМ: 959]; Zacharij Sawkowicz [Богуслав, 1779 р. АЮЗР 6/ІІ:
213]; Захарий Бурдугъ [ХVІІ–ХVІІІ ст. Шамрай: 119]; Козак
Захарій Григорович [ХХ ст. ПВ: 138].
VІ. Сучасний словник: оф. Захáрій [ВІЛ: 60].
VІІ. Прізвища: Захáрий [DUSC: 335]; Захарий [Панчук 132];
Захарийченко, Захарийчук [ЗА: Кв м]; Захария [ЗА: Лв м];
Захарієнко [РС: 391; Трійняк: 138]; Захáріїв [Трійняк: 138; DUSC:
335]; Захáрій [РС: 391; Трійняк: 138; Чучка: 230; DUSC: 335];
Захарій [Рульова: 52]; Захарійченко [ЗА: Кв м]; Захарійчук [ЗА:
Кв м; DUSC: 335]; Захарія [ЗА: Лв м]; Захаріясевич [РС: 391].
VІІІ. Паралелі: рос. Захар±и Ст[е]пано(в) снъ [1651 р. МДБП:
168]; білор. (род.) Захария Гарбуза [1683 р. Бірыла: 75]; суч. білор.
оф. Захáрый [Суднік 36].
Захарияшъ І. Походження: від імені Захари(й) (див.) шляхом
додавання суфікса -аш. Як вважає М.В. Бірила, наявна у
білоруській антропонімії XVI–XVIII ст. форма Захарыяш
(Захариаш) виникла під впливом польської форми Zachariasz. Вона
нотувалася у Польщі з XIV ст., але пізніше поступово виходила з
ужитку [Бірыла: 75]. Звичайно, наявність польської форми
Zachariasz могла підтримувати вживання і в українській мові XVI–
XVIII ст. варіантів Захариашъ (див.), Захарияшъ, але слід мати на
увазі, що: а) суфікс -аш взагалі широко представлений в усіх
слов’янських мовах, у тому числі в українській [див. докл.:
Чучка 2008: 97–98]; б) перші записи імен з українським суфіксом
-аш на території Закарпаття фіксуються з початку XIІІ століття:
Zakarias [Чучка 2008: 98]. Оскільки суфікс -аш активно
функціонував в українській антропонімії того часу при творенні
народних варіантів імен, виникнення і присутність в українській
антропонімії XVI–XVIII ст. варіантів Захариашъ та Захарияшъ,
цілком відповідала законам української мови. Про поширеність у
минулі століття імені Захаріяш свідчить і наявність прізвища
Захаріяш, яке функціонує у багатьох регіонах України.
ІІ. Приклади: Захарияшъ Сущε(н)ко, 101 зв.; Захария(ш)
Лєхнє(н)ко, 166 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Захарияшъ 1: Крс; Захария(ш) 1:
Ум.
ІV. Прізвищеві назви: Павло Захарияшε(н)ко, 101; íпанасъ
Захаріяшεнъко, 318; Гаврило Захарияшεнъко, 329.
V. Пам’ятки, словники: панъ Захарияшъ Лагодовский вчинил
был постановенье зъ его милостью паномъ моим [Луцьк, 1575 р.
АЮЗР 8/VI: 427]; па(н) Захарияшъ Ро(з)ноши(н)ски(и), üря(д)никъ
εго м(л). князя воεводы бра(с)лавъского нємиро[о]вски(и) [Брацлав,
1595 р. ДБВ: 611]; Захария(ш) Бело(ц)ки(и) [1606 р. Ящук ІІ: 173];
Захаріяш (полковник Чигиринського полку у 1630 р.) [Кривошея];
Захарияшъ Антонови(ч) [1643 р. Ящук І: 37]; Zachariasz Sawkowicz
[Богуслав, 1779 р. АЮЗР 6/ІІ: 219].
VІІ. Прізвища: Захаріяш [ЗА: Вн м; Кв м; Лв м; РС: 392; Чучка:
230]; пор. Захарія [DUSC: 335].
VІІІ. Паралелі: білор. Захарыяш Степанович Ленько [Бірыла:
75].
Див. ще Захариашъ, Заха(р)яшъ.
Захарка І. Походження: від імені Захаръ (див.) шляхом
приєднання суфікса -к-а.
ІІ. Приклади: Заха(р)ка Романови(ч), 10 зв.; Заха(р)ка
Жданε(н)ко, 41 зв.; Заха(р)ка íлє(к)сиє(н)ко, 67; Захаръка Дулый,
126 зв.; Захаръка Дεмъчεнъко, 203; Захаръка Трубачъ, 318 зв.;
Заха(р)ка Чв±нъко, 355; Заха(р)ка Бо(р)зи(й), 380 зв.; Заха(р)ка
Шалε(н)ко, 389 зв.; Захарка Чо(р)ны(й), 392; Заха(р)ка
Гарасимє(н)ко, 447 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Захарка 14: Крс 2, Ум 9, Бр 1, Крп
1, Плт 1; Заха(р)ка 44: Чг 6, Чрк 4, Кнв 2, Крс 5, Бр 2, Клн 2, П 6,
Крп 2, М 7, Плт 3, Прл 2, Н 1, Чрн 2; Захаръка 7: Крс 2, Б 1, Бр 1,
Клн 2, П 1.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Ива(н) Заха(р)чε(н)ко, 3 зв.;
Илъяшъ Заха(р)чєнъко, 22; Микита Заха(р)кинъ, 49 зв.; Сεмε(н)
Заха(р)чε(н)ко, 53 зв.; Лє(с)ко Заха(р)чε(н)ко, 127 зв.; Пєдоръ
Заха(р)чєнъко(в), 168 зв.; íлєшъко Заха(р)ковичъ, 320 зв.;
íмє(л)ко Заха(р)чєнъко, 368; Процикъ Заха(р)чε(н)ко, 419 зв.; б) (в
інших пам’ятках) Яков Захарченко [1660 р. ХП: 139]; Martyn
Zacharczuk [Луцьк, 1773 р. АЮЗР 6/ІІ: 162]; Андреи Андреев сын
Захарченко [1782 р. РСВО: 34]; Захарка Петро (Zacharka Petro)
[Львів, 1785–1788 рр. Фаріон: 195]; (жін.) Марина Захарчиха
[Мелені, XVIII ст. Мойсієнко: 56].
V. Пам’ятки, словники: Zacharka Rutenus recognouit [1482 р. ЛР:
114]; на(с)т³ тε(м)на и(с) сыно(м) заха(р)кою продали … до(м) и(з)
ωгородо(м) [Львів, 1585 р. Юридика: 9 зв.]; Захарка Коваль, …
Захарка Сайковичъ [1601 р. АЮЗР 1/ХІ: 30, 32]; Захарка Буг
[1654 р. ПК: 68]; Заха(р)ка (одночл. ім.) [1659 р. Крикун: 88];
Захарка Кочерга на мероне с пищалю и саблею [1660 р. ХП: 146];
Zacharka [XVII ст. Szulowska: 275].
VІІ. Прізвища: Захаркéвич [DUSC: 335]; Захаркив, Захаркин,
Захаркін [ЗА: Кв м]; Захарчин [РС: 302].
VІІІ. Паралелі: білор. Захарка (ХVІ ст.) [Бірыла: 75].
Заха(р)ко І. Походження: від імені Захаръ (див.) шляхом
приєднання суфікса -к-о.
ІІ. Приклади: Заха(р)ко Чумалє(н)ко, 15; Захаръко ºεдорε(н)ко,
110 зв.; Захаръко Москалεнъко, 125; Захаръко Писарεнъко, 129;
Заха(р)ко Шарикга, 139; Заха(р)ко Зюло(в)ски(й), 175 зв.; Заха(р)ко
Ма(р)тинε(н)ко, 354 зв.; Заха(р)ко íстапє(н)ко со(т)ни(к), 401.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Заха(р)ко 15: Чг 1, Чрк 1, Кнв 1, Б
3, Ум 1, Бр 1, П 1, Крп 3, М 1, Плт 1, Чрн 1; Захаръко 5: Крс 1, Б 3,
М 1.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Ива(н) Заха(р)чε(н)ко, 3 зв.;
Илъяшъ Заха(р)чєнъко, 22; Сεмε(н) Заха(р)чε(н)ко, 53 зв.; Лє(с)ко
Заха(р)чε(н)ко, 127 зв.; Пєдоръ Заха(р)чєнъко(в), 168 зв.; íлєшъко
Заха(р)ковичъ, 320 зв.; íмє(л)ко Заха(р)чєнъко, 368; Процикъ
Заха(р)чε(н)ко, 419 зв.; б) (в інших пам’ятках) Яков Захарченко
[1660 р. ХП: 139]; Martyn Zacharczuk [Луцьк, 1773 р. АЮЗР 6/ІІ:
162]; Андреи Андреев сын Захарченко [1782 р. РСВО: 34]; Захарків
(Zacharkow), Захарко (Zacharko), Захарчук (Zacharczuk) [Львів,
1785–1788 рр. Фаріон: 195]; (жін.) Марина Захарчиха [Мелені,
XVIII ст. Мойсієнко: 56].
V. Пам’ятки, словники: Заха(р)ко Са(н)че(н)ко [Житомир,
1611 р. АКЖГУ: 193]; Захарко Онище [1620 р. ВО: 221]; Захарко
Ходолик [1654 р. ПК: 79]; Захарко дехтяр [1666 р. ПКР: 262];
Заха(р)ко Пулинецъ [Кролевець, 1704 р. ДНРМ: 28]; Заха(р)ко
Лисенко [Кременчук, 1740 р. ДНРМ: 278]; Захарко Запара;
Заха(р)ко Таранъ; Заха(р)ко Сама(р)скій [1756 р. АК: 74, 78, 155];
Zacharko Szramko [Луцьк, 1766 р. АЮЗР 6/ІІ: 127]; Zacharko
Wesełykow [Київ, 1768 р. АЮЗР 6/І: 134].
VІ. Сучасний словник: оф. Захáрко [ВІЛ: 60].
VІІ. Прізвища: Захаркéвич, Захáрків [РС: 392; DUSC: 335];
Захарків [Dict: 174]; Захаркін [ЗА: Кв м]; Захáрко [ЗА: Кв м: РС:
392;Трійняк: 138; DUSC: 335]; Захáрченко [ГБ: 48; ГК: 86;
Горпинич: 122; РС: 392; DUSC: 335]; Захарчишин [ЗА: Кв м; РС:
392]; Захарчýк [ГБ 48; ГК: 86; Горп: 284; Горпинич: 122; РС: 392;
DUSC: 335]; Захарчук [ЗА: Кв м; Рульова: 24; Шеремета: 208; Яцій:
289; DUSC: 335; Vincenz: 354]; Захáрько [Горп: 308; ЗА: Лв м]; пор.
Сахарчук [Горп: 123].
VІІІ. Паралелі: білор. (род.) Захарка Доволевича [1577 р.
Бірыла: 75].
Заха(р)чgнъ І. Походження: суфіксальний дериват від імені
Захарко (див.), утворений шляхом додавання суфікса -εнъ (як і в
Мεнεнъ Кузмєнъко, 436 зв.). Прізвищева назва Кумъ – усічення від
імен Абакýм, Авакýм [Трійняк: 15]; пор. ім’я Ку(м)ко Стары(й), 17.
ІІ–ІІІ. Заха(р)чεнъ Кумъ, 202 (Клн).
ІV. Прізвищеві назви: Ива(н) Заха(р)чε(н)ко, 3 зв.
VІІ. Прізвища: Захарченеко [ЗА: Кв м]; Захáрченко [ГК: 86];
пор. Захарченя [ЗА: Кв м].
Захаръка див. Захарка.
Захаръко див. Заха(р)ко.
Захаръя див. Захаря.
Заха(р)я див. Захаря.
Захаря І. Походження: фонетичний варіант від церк. імені
Захарїа [ЛБ: 207].
ІІ. Приклади: Заха(р)я Сεмєновичъ, 33; Захаръя Гонъчаръ, 56
зв.; Заха(р)я Усє(н)ко, 78; Заха(р)я Тогобо(ц)ки(й), 178 зв.; Заха(р)я
Римарє(в) зя(т), 187 зв.; Заха(р)я Свистунє(н)ко, 188 зв.; Заха(р)я
Кришталє(н)ко, 188 зв.; Заха(р)я Скорина, 209; Заха(р)я
Са(м)сонови(ч), 301 зв.; Заха(р)я Жданє(н)ко, 302 зв.; Заха(р)я
Исаε(н)ко, 303 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Захаря 2: Бр; Заха(р)я 9: Чрк 1,
Кнв 1, Бр 3, Кв 4; Захаръя 1: Чрк.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Юхъно Захарьεвичъ, 340.
V. Пам’ятки, словники: коупилъ панъ пєтръ радц±овьскии
д±дицтво пнєколътъ оу шюлжичювь оу хлипл³ и оу брата єго
захарь± [Перемишль, 1366 р. ССМ І: 388]; Заха(р)я Савче(н)ко
[Житомир, 1611 р. АКЖГУ: 201].
VІІ. Прізвища: пор. Захарян, Захарясевич [ЗА: Кв м].
VІІІ. Паралелі: Захарья Чернышевич [1567 р. Бірыла: 75];
Захаръя Янкович [1578 р. Бірыла: 75].
Заха(р)яшъ І. Походження: а) від імені Захаръ (див.) шляхом
приєднання суфікса -’аш; б) від імені Захаря (див.) шляхом
приєднання однофонемного суфікса -ш.
ІІ–ІІІ. Заха(р)яшъ Та(н)ски(й), 444 зв. (Чрн).
ІV. Прізвищеві назви: Сидоръ Захаряшε(н)ко, 207 зв.; Стє(ц)ко
Заха(р)яшо(в) бра(т), 448 зв.
V. Пам’ятки, словники: üрожоны(и) панъ Заха(р)яшъ Пεтроνичъ
Ди(д)ковъски(и) [Житомир, 1590 р. АЖГУ: 129]; чεрε(з) üрядника
своεго нємировского пна Заха(р)яша Ро(з)ноши(н)ского [Брацлав,
1590 р. ДБВ: 504]; Захаряшъ М±шина [1601 р. АЮЗР 1/ХІ: 30];
(род.) Захаряша Ве(р)по(в)ско(го) [1605 р. Ящук І: 98]; (род.)
Заха(р)яша íколовъско(го) [1635 р. АКЖГУ: 193]; (дав.)
Заха(р)яшови Кнегини(ц)кому [1643 р. Ящук ІІ: 191].
VІІ. Прізвища: Захарьяш, Захаряш [ЗА: Лв м].
Захаряя І. Походження: від імені Захаря (див.). Друга літера я
– можливо, описка писаря, хоча слід сказати, що написання підряд
двох кінцевих літер я трапляється і в інших пам’ятках; пор. Зяя
[кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Панцьо:105].
ІІ–ІІІ. Захаряя За(н)кови(ч), 35 (Чрк).
Зgмgлка І. Походження: а) можливо, від імені Семенъ (див.).
Пор. укр. прізвища Земенюк (перехід початкового [с] у [з]),
Семейко [Трійняк: 331–332]. Пор. ще ім’я Ziemiec [Кременець,
ХVІ ст. Huk: 120], яке можна пов’язати із народним варіантом
Семéць [Трійняк: 331] або іменами Зенон, Зеновій, Зіновій, Зінко
[Huk: 120], а також прізвищеву назву з Реєстру: Сεмεнъ Сεма(л),
118 зв. (Крс). Пор. ще Семейка Завелій [1654 р. ПК: 274];
б) прізвищеву назву Земила (Zemyla) І. Фаріон вважає усічено-
суфіксальним дериватом від слов’янських імен-композитів на
зразок Земи[боръ], Земи[славъ] [Sv: 85]: (Zem-yl-a) [Львів, 1785–
1788 рр. Фаріон: 196]. Основу Зем-, яка могла бути препозитивним
компонентом аналогічних слов’янських імен-композитів, можна
вбачати і в народому варіанті Зεмεлка: Зем-εл-к-а (-εл- могло бути
фонетично зміненим). У списках Реєстру антропонім Зεмεлка міг
функціонувати уже і як родове прізвисько.
ІІ–ІІІ. Зεмεлка Молоды(й), 393 (Плт).
VІІ. Прізвища: пор. Земелев, Земелєва (жін.) [ЗА: Кв м];
Земéлько [ГК: 87]; Земелько [Горпинич: 123].
Зgновhй І. Походження: від церк. імені Зиновїй [ЛБ: 207].
ІІ–ІІІ. Зεнов±й Сидоровичъ, 321 зв. (П).
V. Пам’ятки, словники: пор.: Ненадъ сыновъ маетъ 4: Еско,
Дмитръ, Зенько, Федоръ [Овруч, 1595 АЮЗР 6/І: 246]; пор. З±новій
Кулак±вскій [1756 р. АК: 84].
VІ. Сучасний словник: оф. Зінóвій [ВІЛ 60].
VІІ. Прізвища: пор. Зеневич, Зеник, Зенит (рідкісний суфікс
-ит, пор. у Реєстрі: Куци(т) (< Куц + суфікс -ит) Чεрεпъчε(н)ко, 106
зв.) [DUSC: 341]; Зенич [Близнюк: 15]; Зень [Рульова: 20; DUSC:
340]; Зенчак, Зенчишин, Зенчук [DUSC: 341]; Зенько [ЗА]; пор.
Зинов’їв, Зиновенко, Зиновів [ЗА: Лв м].
Зилъмо(н) І. Походження: а) можливо, Зилъмо(н) – давній
антропонім (у списках Реєстру він міг бути родовим прізвиськом),
який походить від псл. *Sъlmanъ [див. докл. Козлова: 70];
б) можливо, фонетичний варіант від імен Сильван, Силван
[Трійняк: 337]; в) усічено-суфіксальний дериват від імен на зразок
Сил[а], Сил[ан], Сил[антій], утворений за допомогою суфікса -ман.
ІІ–ІІІ. Зилъмо(н) Стεпанε(н)ко, 80 (Кнв).
VІІ. Прізвища: пор. Жельман [Горп: 259]; Жельманович [Dict:
165]; Зельман [РС І: 398]; Зилненко [ЗА]; Зілля, Зіль, Зілько,
Зілявська (жін.) [ЗА: Кв м]; Зíмен [Горп: 96]; Сільман [ЗА: Рв обл].
Зинg(ц) див. Зhнgцъ.
Зи(н)ко див. Зhнько.
Зозула І. Походження: а) трактуючи цей антропонім як Зозуля,
М. Демчук вважає його слов’янським автохтонним іменем
відапелятивного походження [Демчук: 125]; б) усічено-
суфіксальний дериват від імені Созонъ (див.): Соз[онъ] + суфікс
-ул-а → Созула. Потім відбувся характерний для деяких
українських говірок перехід початкового [с] у [з]: Созула → Зозула.
Пор. розм. Сазон і Зазон (обидва від Созонт) [Трійняк: 341]; у свою
чергу [з] могло переходити в [с]: Захар і Сахар [див. докл. СММ:
318; Трійняк: 138], Захарій і Сахарій, Захарко і Сахарко, Захарцьо і
Сахарцьо.
ІІ–ІІІ. Зозула Панасε(н)ко, 13 (Чг).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Пилипъ Зєзуля, 26; Сємє(н)
Зєзюля, 26 зв.; Ю(р)ко Зозулє(н)ко, 35 зв.; Стεфанъ Зазуля, 36;
Матюшъка Зεзулε(н)ко, 45; íхри(м) Зозулє(н)ко, 71 зв.; Кузма
Зозу(л)ка, 143 зв.; Гринко Зозуля, 151; Ва(с)ко Зозуля, 320 зв.;
Ничипоръ Зозулє(н)ко, 360; б) (в інших пам’ятках) Харко Зозуля
[1756 р. АК: 140]; Зозуля (Zozula) [Львів, 1785-1788 рр. Фаріон:
196]; Зозуля, Зозуляк, Зозульош [кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Панцьо:
105]; пор. Zazula [XVII ст. Szulowska: 279].
VІІ. Прізвища: Зозулевич [ЗА: Кв м]; Зозуленко [РС: 402];
Зозулик [Близнюк: 27; Шеремета: 206]; Зозулинський [ЗА: Кв м];
Зозулúнська (жін.) [ГТ: 105]; Зозýлич [Чучка: 234]; Зозуль,
Зозулька, Зозулько [ЗА: Кв м]; Зозýльський [ГК: 88]; Зозульчак РС:
404]; Зозулюк [ЗА: Кв м]; Зозýля [ГБ 49; ГК: 88; Горп: 198;
Горпинич: 126; ГТ: 105; РС: 404; Чучка: 234]; Зозуляк [ЗА: Кв м;
РС: 404]; Зозулянський [ЗА: Кв м].
Зосимъ І. Походження: від церк. імені Зώсімъ [ЛБ: 207].
ІІ. Приклади: Зосимъ Борисε(н)ко, 10; Зоси(м) Атама(н), 309;
Зосымъ Зася(д)чε(н)ко, 343 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: Зосимъ 1: Чг; Зоси(м) 1: Кв;
Зосымъ 1: П.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Грыцъко Зосимєнъко, 131;
Стась Зоси(м), 182; Пилипъ Зосымε(н)ко, 207; Ми(с)ко
Зосимє(н)ко, 315 зв.; Го(р)д±(й) Зосимєнъко, 369 зв.; пор. Стєпа(н)
Зо(с)чє(н)ко, 21 зв.; Матв±(й) Зо(с)чы(н), 21 зв.; Матв±й Зоска, 129
зв.
V. Пам’ятки, словники: Крестьянин Зосим Савелевъ [1666 р.
ПКР: 38]; ВП Зосимиха (жін.) (< від батькового імені Зосим)
[Аркушин: 401].
VІ. Сучасний словник: оф. Зóсим [ВІЛ: 60].
VІІ. Прізвища: Зосим [ЗА: Жт обл; Кв м; Крв обл; Лв м;
м. Одеса]; Зосúменко [ГБ: 49; Горп: 222; РС: 405]; Зосимец,
Зосимов [ЗА: Кв м]; Зосимович [РС: 405]; Зосимчук [ЗА: Кв м; Лв
м]; Зосім, Зосіменко, Зосімець, Зосімов [ЗА: Кв м]; Зосімчук [ЗА:
Рв обл]; пор. Зосин, Зосич [ЗА: Кв м]; Зосік [DUSC: 345]; Зосіч [ЗА:
Кв м]; Зóська [Горп: 61]; Зосько [ЗА: Кв м]; Зосяк [DUSC: 345].
VІІІ. Паралелі: білор. Зосим Андросов [1769 р. Бірыла: 76].
Зосымъ див. Зосимъ.
Зубко І. Походження: від Зубъ (див.) шляхом приєднання
суфікса -к-о.
ІІ–ІІІ. Зубко Гла(д)ки(й), 164 зв. (Ум).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Ива(н) Зубчє(н)ко, 83 зв.;
Бажанъ Зубъчε(н)ко, 96; íстапъ Зубъчεнъко, 97 зв.; Гаврило
Зубъчε(н)ко, 99 зв.; Грицъко Зубъчε(н)ко, 100 зв.; Михайло
Зу(бъ)чεнъко, 102; Стєпанъ Зубко, 166; Миско Зубчєнъко, 169;
Иванъ Зубъчε(н)ко, 427 зв.; Пилипъ Зубъчε(н)ко, 433; б) (в інших
пам’ятках) Федько Зубко [XVI ст. АЮЗР 1/XI: 33]; Зубковичъ
[1595 р. АЮЗР 6/І: 248]; ºεдо(р) Зü(б)ко [1659 р. Крикун: 77];
Каленик Зубченко [1660 р. ХП: 144]; Елθим Зубко пашет волом
[1666 р. ПКР: 300]; Омелько Зубко [1683 р. АЮЗР 1/VІІ: 509];
Wasyl Zubko [1714 р. АЮЗР 6/ІІ: 31]; Савка Зубко [1756 р. АК:
138]; Зубків (Zubkow) [1785–1788 рр. Фаріон: 196]; Зубко [кін.
ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Панцьо: 105].
VІІ. Прізвища: Зубкевич [Горп: 133; РС: 407]; Зубкó [ГК: 89;
Горп: 15; ГТ: 106; РС: 407]; Зубкович, Зубковський, Зубчак,
Зубчевський, Зубченко, Зубчик, Зубчук [Аркушин: 402; РС: 407].
VІІІ. Паралелі: рос. прізвищеві назви Зубко, Зубковы (мн.) [XVІ
– поч. XVII ст. Вес: 124].
Зубъ І. Походження: слов’янське автохтонне ім’я
відапелятивного походження [Демчук: 130; Чучка: 235].
ІІ–ІІІ. Зубъ Ко(н)дратє(н)ко, 437 (Н). Див. також: атама(н) Зубъ,
398 (Плт).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) íмєлянъ Зубъ, 3 зв.;
Супру(н) Зубє(н)ко, 4; Лε(с)ко Зубовичъ, 43 зв.; Ти(м)ко Зубикъ, 46
зв.; Наумъ Зубъ, 50; Ива(н) Зубъ, 69; Пεтро Зубъ, 167; Иванъ
Зубεцъ, 324; Данило Зуба(р), 325; Иванъ Зубε(н)ко, 352; Васи(л)
Зубεцъ, 416 зв.; Иванъ Зубъ, 434; б) (в інших пам’ятках) Зубовичъ
[1578 р. АЮЗР 8/IV: 86]; мεнε ω(т) тыхъ подъданы(х) Лаврεна
Зüбєнька и Лукъяна, жонъ, дεтε(и) и маєтности и(х) вызволилъ
[Брацлав, 1596 р. ДБВ: 658]; Зубан Хома [1620 р. ВО: 196]; Senko
Zubik [серед. XVII ст. МІГ І: 278]; Зубенко; Зубовъ [1666 р. ПКР:
71, 329]; Микитка Зубок; Івашко Зубець [1666 р. ПКР: 422, 428];
Микитка Зубок Левко Зуб [1692 р. АЮЗР 2/ІІІ: 256]; Паско Зубъ
[1756 р. АК: 179]; Гаврило Афанасиев сын Зубенко [1782 р. РСВО:
55]; Зуб (Zub), Зубик (Zubyk) [Львів, 1785–1788 рр. Фаріон: 196];
Лєонъ Зубовєцъ [Мелені, ХVІІІ ст. Мойсієнко: 56]; Зуб, Зубаль,
Зубенко, Зубань, Зубер, Зубик [кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Панцьо:
105].
V. Пам’ятки, словники: ВП Зубишин (< від прізвиська матері
Зубиха, утвореного у свою чергу від прізвища Зуб) [Аркушин: 404];
ВП Зубочка (жін.) (< від прізвища Зубок) [Аркушин: 405]; ВП
Зубчик (< від прізвища Зубач) [Аркушин: 405].
VІІ. Прізвища: Зуб [ГК: 89; Горп: 9; Горпинич: 127; РС: 404;
Чучка: 235; DUSC: 345]; Зубáк [ГТ: 106; Горп: 251; РС: 406; Чучка:
235]; Зубáка [Чучка: 235]; Зубаль [РС: 406]; Зубáль [ГК: 89; РС:
406; Чучка: 235]; Зубáн [РС: 406; Чучка: 235]; Зубаненко [ЗА:
Кв м]; Зубáнич [РС: 406; Чучка: 235]; Зубанський [РС: 406]; Зубáнь
[РС: 406; Чучка: 235]; Зубанюк [ЗА: Кв м]; Зубáр [ГК: 89; РС: 406];
Зубарев [РС: 406]; Зубаревич [ЗА: Лв м]; Зубаренко, Зубарська
(жін.), Зубарук [ЗА: Кв м]; Зубаха [ЗА: Лв м]; Зубáч [РС: 406;
Чучка: 235]; Зубачко [Чучка: 235]; Зубачук [ЗА: Кв м]; Зубáш
[Чучка: 235]; Зубашич [ЗА: Кв м]; Зубей [ЗА: Лв м]; Зубейко [РС:
406]; Зубенин [ЗА: Лв м]; Зубéнко [ГБ 49; ГК: 89; Горп: 14; ГТ: 106;
РС: 406]; Зубенький [РС: 406]; Зубéня [ГК: 89; РС: 406]; Зубец [ЗА:
Кв м]; Зубéць [ГБ 49; ГТ: 106; РС: 406]; Зýбик [ГБ 49; РС: 406];
Зубилевич [ЗА: Лв м]; Зубина [ЗА: Лв м]; Зубинський [РС: 406];
Зублó [ГТ: 106]; Зýбов [ГК: 89; РС: 407]; Зубóвич [ГК: 89; РС: 407;
Чучка: 235]; Зубок [РС: 407]; Зуб’юк [Аркушин: 403; РС: 407];
Зуб’як [Горп: 198; ГТ: 106].
VІІІ. Паралелі: серб. особове ім’я ХІV ст. Зубъ [Гркович: 181]; у
давньоновгородському діалекті – Зубъ [ХV ст. Зализняк: 533]; рос.
прізвищеві назви Зуб, Зубовы (мн.), Зубавин, Зубака, Зубарь,
Зубахин, Зубок [XV – поч. XVII ст. Вес: 124].
Зуй І. Походження: слов’янське автохтонне ім’я [Роспонд: 12].
С.Б. Веселовський уважає, що у росіян Зуй означало „дитина-
пустун” [Вес: 125].
ІІ–ІІІ. Зуй Иванъчεнъко, 328 зв. (П). Пор. також одночленне
іменування: Зуй, 382 (М).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Стεпа(н) Зуεнъко, 99 зв.;
Стεпанъ Зуεнъко, 103; Иванъ Зуεнъко, 124 зв.; Тымошъ Зуεнъко,
324; Романъ Зуεвъски(й), 370 зв.; Ти(м)ко Зуεнъко, 399; Ку(з)ма
Зуεнъко, 408 зв.; б) (в інших пам’ятках) у во(и)та
чε(р)ниховско(г)[о] у Ивана Зуя пограблε(но) [1584 р. АКЖМУ:
110]; Янка Зуй [1654 р. ПК: 138]; Павло Зуй [1660 р. ХП: 168]:
Вмісто атамана домонтовского Кирила Зуенка … я, Васи(л)
Григоріеви(ч), по(д)писа(л)ся [1733 р. ДНРМ: 267]; Грицко
Зуяївъский; Фεдоръ Зуи, … Мус±й Зуи; Грицко Зуювский, Яковъ
Зуєвεць [1756 р. АК: 101, 177, 226].
V. Пам’ятки, словники: ВП Зуїч; ВП Зуй; родинні ВП Зуї́
[Аркушин: 405].
VІІ. Прізвища: Зýєв [ГК: 89; Горпинич: 127; ГТ: 106]; Зуєвич,
Зуєвський, Зуєк [ЗА: Кв м]; Зуєнко [Горпинич: 127]; Зуєнко [ГК:
89; Горп: 158; Горпинич: 127; ГТ: 106; РС: 407]; Зуїв, Зуївич,
Зуївський [ЗА: Лв м]; Зуїнко [ЗА: Лв м]; Зуй [ЗА: Кв обл, Лг обл;
Панчук: 133; DUSC: 346]; Зуйко [ЗА: Кв м; Дон м; Лг м]; Зуйков
[ЗА: Лв м]; Зуйок [ЗА: Кв м]; Зуйченко [Горпинич: 127].
VІІІ. Паралелі: у давньоновгородському діалекті: Зуико
[ХІV ст. Зализняк: 619]. С. Б. Веселовський зазначає, що в Росії
антропоніми Зуй, Зуйко, Зуевы в ХV–ХVІІ ст. були поширені
повсюдно [Вес: 125]. Див. також: Дмитрок Зуй [1482 р. Тупиков:
164]; Ондрюша Зуй [1629 р. Там же].
Зhнgцъ див. Зhнg(ц).
Зhнgць див. Зhнg(ц).
Зhнg(ц) І. Походження: усічено-суфіксальний дериват від
імен Зіновій або Зінон [ЕСУМ: 264]. Утворене за допомогою
суфікса -ец/-ец’.
ІІ. Приклади: Зинε(ц) Илъючε(н)ко, 32; Зинε(ц) Өєдоровичъ, 75;
З±нεцъ Ивановичъ, 104; З±нεцъ Анътонε(н)ко, 193 зв.; Зинє(ц)
Добрано(в)ски(й), 314 зв.; З±нєцъ Ро(з)ничє(н)ко, 378 зв.; З±нεцъ
Бужи(н)ски(й), 385; З±нε(ц) Ма(р)тиновъ зя(т), 395.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: З±нεць 3: Б; З±нε(ц) 11: Чг 1, Чрк
5, Кнв 1, Ум 3, Плт 1, Чрн 1; З±нє(ц) 1: Кнв; З±нεцъ 31: Крс 5, Клн
2, Б 4, П 4, Крп 5, М 4, Плт 2, Прл 2; З±нєцъ 1: М; Зинε(ц) 5: Чрк 1,
Кнв 3, Кв 1; Зинє(ц) 2: Кнв.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Сεмεнъ З±нъцε(в) унукъ,
196; Иванъ З±нεцъ, 433; б) (в інших пам’ятках) Тим±шъ З±нц±въ
бра(т); Михайло З±нъцовъ [1756 р. АК: 106, 196].
V. Пам’ятки, словники: Зинец Лихий [1654 р. ПК: 66]; З±нεць
Касянъ; З±нεць Кумпанъ [1756 р. АК: 104, 278]; Зїнець [1909 р. МТ:
201]; пор. З±нов±й Кваша [1756 р. АК: 50].
VІ. Сучасний словник: діал. Зíнець (< Зіновій) [ЕСУМ: 265].
VІІ. Прізвища: Зинець [ЗА: Лв м]; Зінéць [РС: 401; Трійняк:
140]; Зінець [Рульова: 78].
Зh(н)ко І. Походження: народний варіант від імені З±нь
(див.), утворений за допомогою суфікса -к-о.
ІІ. Приклади: Зи(н)ко Кобзистє(н)ко, 69 зв.; З±(н)ко Кобы(л)ка,
301 зв.; З±(н)ко Калєничε(н)ко, 302 зв.; З±нько Литвыщεнъко, 326
зв.; З±нько Хр(с)тє(н)ко, 328; З±нъко Просεнъко, 329 зв.; З±нъко
Усε(н)ко, 330 зв.; З±нько íнопр±εнъко, 338 зв.; З±нько
Подыйскы(й), 415 зв.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: З±нько 4: П 3, Прл 1; З±(н)ко 5:
Чрк 1, Кнв 1, Кв 2, П 1; З±нъко 2: П; Зи(н)ко 1: Кнв.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Ко(р)н±(й) Зи(н)ко, 24;
Костя З±нъкεвичъ, 40; Яцъко З±ньчεнъко, 57; Я(с)ко Зи(н)чє(н)ко,
61 зв.; Дмитро З±(н)ковичъ, 61 зв.; Го(р)ди(й) Зи(н)ча(н)ко, 76;
Тишко Зи(н)ковичъ, 79; Конъдра(т) З±ньковъски(й), 152; Пилипъ
З±нко(в)ски(й), 152; Игна(т) З±нъчє(н)ко, 176 зв.; Дмитро
З±нъчу(т), 178 зв.; Ва(с)ко Зинъчε(н)ко, 358; Хвεско
Зи(н)ковъски(й) з Броваро(в), 404; б) (в інших пам’ятках) ω(д)ного
по(д)даного Васка З±(н)чєнка [Вінниця, 1603р. ДБВ: 852]; Самωйло
З±нчεнко [1756 р. АК: 175].
V. Пам’ятки, словники: панъ з±нко лобоуньскыи [Острог,
1458 р. ССМ І: 412]; (жін.) Zinkowa Rutena (Зінькова Русинка)
[1515 р. ЛР: 143]; городн³ … Микиты а З±нька Ча(р)уковъски(х) с
Чарукова [Луцьк, 1545 р. ЛМ: 150]; та(м) жε, дε(и), паро(б)ко(в)
мои(х) Томаса, Сεмεна а З±нъка, которыε на то(и) нивε моε(и)
ωрали, и(х) побили, помо(р)довали [Житомир, 1590 р. АЖГУ: 67];
Зинко Шмат [1666 р. ПКР: 428]; Zinko Dekalo [Канів, 1775 р. АЮЗР
6/ІІ: 184]; Зїнькó [1909 р. МТ 201]; ВП Зінчик (< від дідового імені
Зиновій) [Аркушин: 393]; ВП Зінько (< від імені прапрадіда
Зінько); родинне ВП Зінькові (< від батькового імені Зиновій); ВП
Зінькович (< від дідового імені Зиновій) [Аркушин: 394]; пор.:
З±нов±й Кваша [1756 р. АК: 50].
VІ. Сучасний словник: оф. Зінькó [ВІЛ 60].
VІІ. Прізвища: Зинкевич, Зинкін, Зинковський, Зинченко,
Зинчик, Зинчук, Зинькевич, Зиньків, Зинько, Зиньковський [ЗА: Лв
м]; Зінкéвич [ГБ 49; ГК: 88; Горп: 342]; Зінків [ЗА: Лв м]; Зінкович
[Близнюк: 16]; Зінкóвський [ГК: 88]; Зíнченко [Горп: 18; Горпинич:
125]; Зíнчик [ЗА]; Зінчýк [ГБ 49; ГК: 88; ГТ: 105]; Зінькéвич [ГТ:
105; Трійняк: 140]; Зіньківський [Трійняк: 140]; Зінько [РС: 402;
Трійняк: 140; DUSC: 344]; Зінько [ЗА: Лв м; ІФ обл; Панчук: 147];
Зіньков [Горпинич: 126; РС: 402]; Зіньковець [Трійняк: 140];
Зіньковський [РС: 402]; Зіньчук [ЗА: Лв м; DUSC: 344]; пор. Зинич,
Зиниш, Зинюк, Зинь [DUSC: 341]; Зинькова (жін.) [Горпинич:124].
Див. ще Зhнъка.
Зhновицъ І. Походження: від церк. імені Зинóвїй шляхом
додавання суфікса -иц/-иц’: Зинов[ій] + -ицъ → Зиновицъ або
Зинові[й] + -цъ → Зиновицъ.
ІІ–ІІІ. З±новицъ Ю(р)εвичъ, 326 зв. (П).
V. Пам’ятки, словники: пор. пор. З±новій Кулак±вскій [1756 р.
АК: 84].
Зhнъка І. Походження: народний варіант від імені З±нь (див.),
утворений за допомогою суфікса -к-а.
ІІ–ІІІ. З±нъка Стасεнъко, 88 зв. (Кнв).
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) А(н)др±(й) Зи(н)чє(н)ко, 22;
Го(р)д± Зи(н)ка, 22; б) (в інших пам’ятках) Сεрг±й З±нька [1756 р.
АК: 183].
VІІ. Прізвища: Зінчин [ЗА: Лв м].
Див. ще Зhнько.
Зhнь І. Походження: усічений варіант від імені Зіновій
[ЕСУМ: 264].
ІІ. Приклади: З±нь Мотовилε(н)ко, 170 зв.; З±нь Курилонъко,
184.
ІІІ. Варіанти, кількість носіїв: З±нь 2: Бр.
ІV. Прізвищеві назви: а) (у Реєстрі) Данило З±нεнъко, 51;
Михайло З±новичъ, 124 зв.; ºεдоръ З±нє(н)ко, 171; Євъхимъ
З±нεвичъ, 326; Максимъ З±новє(н)ко, 326 зв.; б) (в інших
пам’ятках) З±нεць З±новичъ [1756 р. АК: 285].
V. Пам’ятки, словники: ва(с)ко токарю(в) тєлєпüвы … прода(л)
… пас±ку на кли(м)цєс± мєжи мєжами кри(ч)ко(м) а мєжи ивано(м)
зинє(м) [Одрехова, 1599 р. Картотека]; Зїнь [1909 р. МТ: 201]; ВП
Зиньок (< від батькового імені Зиновій); родинне ВП Зиньочки
(мн.) (< від дідового імені Зиновій) [Аркушин: 392]; ВП Зіна (чол.)
(< від батькового імені Зиновій); ВП Зінь [Аркушин: 393].
VІ. Сучасний словник: діал. Зінь (< Зіновій) [ЕСУМ: 265].
VІІ. Прізвища: Зиневич, Зиненко [ЗА: Лв м]; Зинич, Зиниш
[DUSC: 341]; Зинюк [ЗА: Лв м; DUSC: 341]; Зинь [DUSC: 341];
Зиняк, Зіневич [ЗА: Лв м]; Зінéнко [ГК: 88; Горпинич: 124]; Зінечко
[Трійняк: 140]; Зíник [РС: 401]; Зіниха [ЗА: Лв м]; Зíнич [ГБ 49; ГК:
88; Горп: 340; РС: 402]; Зіниш [Трійняк: 140]; Зінік, Зініч, Зінїв [ЗА:
Лв м]; Зінов [Горпинич: 124]; Зінóвич [Горп: 284]; Зíнцьо [РС: 402];
Зінчук [ЗА: Лв м]; Зінюк [ГТ: 105; РС: 402]; Зінюта [ГК: 88]; Зінь
[ЗА: ІФ обл, Кв м, Лв м, Рв м; Трн м; Панчук 144; ПГ: 240; РС: 402;
Рульова: 52; DUSC: 344]; Зіньо [Трійняк: 140]; Зіняк [ГБ 49; Горп:
223; ГТ: 105; DUSC: 344].
VІІІ. Паралелі: білор. розм. Зінь (< Зінóвій) [Суднік 36].
Зhнько див. З±(н)ко.
Скорочення
АЖГУ Акти Житомирського гродського
уряду: 1590 р., 1635 р. / Підгот. до вид.
В.М. Мойсієнко. – Житомир, 2004.
АКЖГУ Актова книга Житомирського
гродського уряду 1611 року //
Підготували до вид. А.М. Матвієнко,
В.М. Мойсієнко. – Житомир, 2002.
АКЖМУ Актова книга Житомирського
міського уряду кінця ХVІ ст. (1582–
1588 рр.) // Підгот. до вид. М.К. Бойчук.
– К.,1965.
Аркушин Словник прізвиськ північно-західної
України: У 3-х томах. – Т. 1 / Упорядник
Г.Л. Аркушин. – Луцьк, 2009.
АЮЗР Архив Юго-Западной России,
издаваемый Временной комиссией для
разбора древних актов. – Киев, 1859–
1914. – Ч. 1–8.
Бірыла Бірыла М.В. Беларуская
антрапанімія: Уласныя імёны, імёны-
мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы. –
Мінск, 1966.
Близнюк Близнюк Б. Дипломна і курсова
робота з антропонімії. Методичний
посібник. – Тернопіль, 2005.
Вес Веселовский С.Б. Ономастикон:
Древнерусские имена, прозвища и
фамилии. – М., 1974.
ВІЛ Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П.
Власні імена людей. Словник-довідник.
Вид. 3-тє, випр. і доп. / За ред.
В.М. Русанівського. – К., 2005.
ВКДГМ Військові кампанії доби гетьмана
Івана Мазепи в документах / Упорядник
Сергій Павленко. – К., 2009.
ВО Володіння князів Острозьких на
Східній Волині (за інвентарем 1620
року) / Переклад, упорядк. і передмова
Ірини Ворончук. – Київ-
Старокостянтинів, 2001.
Войтович Войтович Л. Князівські династії
Східної Європи (кінець ІХ –початок
XVI ст.). Склад, суспільна і політична
роль. Історико-генеалогічне
дослідження. – Львів, 2000.
ГБ Горпинич В.О., Бабій Ю.Б. Прізвища
Середньої Наддніпрянщини (Словник).
– Дніпропетровськ, 2004.
ГК Горпинич В.О., Корнієнко І.А.
Прізвища Дніпровського Припоріжжя
(словник). – Дніпропетровськ, 2003.
Горп Горпинич В.О. Прізвища степової
України. Словник. – Дніпропетровськ,
2000.
Горпинич Горпинич В.О. Вся Гуляйпільщина в
іменах та прізвищах. – Дніпропетровськ,
2007.
Гркович Грковић М. Речник личных имена
код Срба. – Београд, 1977.
ГТ Горпинич В.О., Тимченко Т.В.
Прізвища правобережного Степу.
Словник. – Д., 2005.
ДБВ Документи Брацлавського
воєводства 1566–1606 років /
Упорядники Микола Крикун, Олексій
Піддубняк. Вступ Миколи Крикуна. –
Львів, 2008.
Демчук Демчук М.О. Слов’янські автохтонні
особові власні імена в побуті українців
XIV–XVII ст. – К., 1988.
ДМВН Ділова мова Волині і
Наддніпрянщини XVII ст. (Зб. актових
документів) / Підгот. до вид.
В.В. Німчук, В.М. Русанівський,
К.С. Симонова та ін. – К., 1981.
ДНРМ Ділова і народно-розмовна мова
XVIІI ст. (Матеріали сотенних
канцелярій і ратуш Лівобережної
України) / Підгот. до вид.
В.А. Передрієнко. – К., 1976.
ЕСУМ Етимологічний словник української
мови / За ред. О.С. Мельничука: У
7-ми т. – Т. ІІ.
ЄЄ Євсевієве Євангеліє 1283 року /
Відп. ред. В.В. Німчук. – К., 2001.
ЗА Записи автора.
Зализняк Зализняк А.А. Древненовгородский
диалект. – Москва, 1995.
Картотека Картотека Словника української
мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
Зберігається у відділі української мови
Інституту українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України у
м. Львові. – Рукопис.
Козлова Козлова Р.М. И.-е. *sel- „течь”,
„двигаться, прыгать” в славянской
гидронимии (континуанты псл. *Sъlmъ,
*Sъlma, *Sъlmo) // Студії з ономастики
та етимології. 2006 / Відп. ред.
О.П. Карпенко. – К., 2006. – С. 61–75.
Кривошея Кривошея В. Персональний склад
козацької старшини
армії Богдана Хмельницького
//http://www.patent.net.ua/intellectus/cossa
cks/32/ua.html
Крикун Крикун М. Перепис Подільського
козацького полку 1659 року. //
Крикун М. Між війною і радою. – Львів,
2006. – С. 67–97.
ЛБ Лексикон словенороський Памви
Беринди / Підгот. тексту і вступна
стаття В.В. Німчука. – К., 1961.
ЛМ Литовська метрика. Книга 561.
Ревізії українських замків 1545 року /
Підготував В. Кравченко. – К., 2005.
ЛНБ 5 Львівська наукова бібліотека
ім. В. Стефаника НАН України. Відділ
рукописів, фонд 5 (фонд Оссолінських).
ЛРК Лохвицька ратушна книга другої
половини XVII ст.: (Зб. актових
документів) / Підгот. до видання
О.М. Маштабей, В.Г. Cамійленко,
Б.А. Шарпило. – К., 1986.
ЛСБ Документи Львівського
Ставропігійського братства: рукопис к.
ХVІ – серед. ХVІІ ст. Зберігається у
Львівському державному історичному
архіві, ф. 129, оп. 1.
МДБП Московская деловая и бытовая
письменность XVII века / Изд. подгот.
С.И. Котков, А.С. Орешников,
И.С. Филиппова. – М.: Наука, 1968.
МІГ Матеріали до історії Галичини /
Акти з року 1648–1651 / Зібр. і впоряд.
С. Томашевський. – Львів: Наукове
товариство ім. Т.Г. Шевченка, 1901. – Т.
1–2.
http://www.patent.net.ua/intellectus/cossa
Мойсієнко Мойсієнко В. Метрична книга села
Мелені – пам’ятка української мови
XVIII століття // Діалектологічні
студії. 5: Фонетика, морфологія,
словотвір / Відп. ред. П.Ю. Гриценко,
Н.В. Хобзей. – Львів, 2005. – С. 49–57.
Мойсієнко 2006 Мойсієнко В.М. Північне наріччя
української мови в XVI–XVII ст.
Фонетика. Автореф. дис. … докт. філол.
наук: 10.02.01. – К., 2006.
МТ Михальчук К., Тимченко Є. Проґрама
для збирання діалектичних одмін
української мови. – К., 1909.
Ост 2004 Осташ Р.І. Українські власні
особові імена середини XVII століття як
об’єкт лексикографії / Діалектологічні
студії. – Вип. 4: Школи, постаті,
проблеми / Відп. ред. П.Ю. Грищенко,
Н.В. Хобзей. – Львів, 2004. – С. 392–
410.
Панцьо Панцьо С.Є. Антропонімія
Лемківщини. – Тернопіль, 1995.
Панчук Панчук Г. Антропонімія Опілля. –
Тернопіль, 2001.
ПГ Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до
словника гуцульських говірок
(Косівська Поляна і Росішка Рахівського
району Закарпатської області). –
Ужгород, 2005.
ПК Присяжні книги 1654 р.
Білоцерківський та Ніжинський полки /
Упоряд. Ю. Мицик, М. Кравець. К.,
2003.
ПКР Переписні книги 1666 року /
Підготував до друку і зредагував
В.О. Романовський. – К., 1933.
Редько Редько Ю.К. Довідник українських
прізвищ. – К., 1968.
Роспонд Роспонд С. Структура и
классификация
древневосточнославянских
антропонимов (Имена) // Вопросы
языкознания. – 1965. – № 3.
РС Редько Ю.К. Словник сучасних
українських прізвищ. – Т. І. – Львів,
2007.
РСВО Ревизская сказка войсковых
обывателей города Харькова 1782 года.
– Харьков, 2007.
Рульова Рульова Н.І. Прізвища як один із
антропонімних класів. Навчальний
посібник. – Чернівці, 2004.
СММ Словник мікротопонімів і
мікрогідронімів північно-західної
України та суміжних земель / Упоряд.
Г.Л. Аркушин. – Т. 1. – Луцьк, 2006.
ССМ Словник староукраїнської мови
XІV–XV ст. – Т. 1. - К., 1977.
Суднік Слоўнік асабовых імён. /
Укладальнік М.Р. Суднік. – Мінск, 1965.
Трійняк Трійняк І.І. Словник українських
імен / Відп. ред. І.М. Желєзняк. – К.,
2005.
Тупиков. Тупиков Н.М. Словарь
древнерусских личных собственных
имён. – М., 2004.
УГХ Українська гімназія в Холмі 1940–
1944 рр. Книга пам’яті. – Львів, 1997.
Ун 2004 Універсали українських гетьманів
від Івана Виговського до Івана
Самойловича (1657–1687). – К.–Львів,
2004.
ХП Харківський перепис р. 1660
(Перепис Слобожанщини
Ф.Т. Пестрикова й С.С. Ушакова) //
Записки іст.-філол. відділу ВУАН. –
1928. – Кн. ХХІ. – С. 129–173.
Чучка Чучка П.П. Прізвища закарпатських
українців. Історико-етимологічний
словник. – Львів, 2005.
Чучка 2008 Чучка П.П. Антропонімія
Закарпаття. – Ужгород, 2008.
Шамрай Шамрай М.А. Маргіналії в
стародруках кириличного шрифту 15–
17 ст. з фонду Національної бібліотеки
України імені В.І. Вернадського. К.,
2005.
Шеремета Шеремета С.В. Антропонімія
північної Тернопільщини: Дис. ... канд.
філол. наук: 10.02.01. – Рукопис. –
Тернопіль, 2002.
Юридика Юридика монастиря св. Юрія. –
Львів, ХVІ ст. – Зберігається у фондах
Львівського національного музею,
шифр 140.
Ящук Ящук Л .В . Антропонімія
Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. Дис. …
канд. філол. наук: 10.02.01. - Рукопис. -
Житомир, 2008. – Т. І–ІІ.
Dict Stephen P. Holutiak-Hallick. Jr.
Dictionary of Ukrainian surnames in the
United States. – Slavic Onomastic
Research Group, 1994.
DUSC Bogdan F. Dictionary of Ukrainian
surnames in Canada. – Winnipeg–
Vancouver, 1974.
Huk Huk I. Imiona chrzestne mieszczan
Krzemienca w XVI wieku / Новітня
філологія. – № 1 (21). – Миколаїв, 2005.
– С. 117–133.
Szulowska Szulowska W. Antroponimia chłopska
na Ukrainie prawobrzeżnej w XVII wieku
// Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej.
32. – Warszawa, 1995. – S. 273–284.
Vincenz André de Vincenz. Traité
d’anthroponymie houtzoule / Forum
slavicum. Band 18. – Műnchen, 1970.
|