Фундаментальна наука і суспільний поступ
Основне призначення фундаментальної науки — встановлення закономірностей певних явищ і процесів, що відбуваються у природі і суспільстві, добування нового знання, пошук істини....
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/319 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фундаментальна наука і суспільний поступ / В. Мачулін, П. Баранський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 31 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859623634784485376 |
|---|---|
| author | Мачулін, В.Ф. Баранський, П.І. |
| author_facet | Мачулін, В.Ф. Баранський, П.І. |
| citation_txt | Фундаментальна наука і суспільний поступ / В. Мачулін, П. Баранський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 31 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Основне призначення фундаментальної науки — встановлення закономірностей
певних явищ і процесів, що відбуваються у природі і суспільстві, добування нового знання, пошук істини.
|
| first_indexed | 2025-11-29T08:12:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 45
СТАТТI ТА ОГЛЯДИ
Основне призначення фундаментальної науки — встановлення закономірностей
певних явищ і процесів, що відбуваються у природі і суспільстві, добування ново-
го знання, пошук істини. Експериментальне чи теоретичне відкриття веде, як
правило, до нових пошуків, результатами яких згодом користуються інші галузі
науки і техніки. Особливо яскраво це виявляється у царині фізики. Фізики мають
повне право пишатися тим, що засадничі положення цієї науки стали основою
всього природознавства — від астрономії і космонавтики до біології і медицини.
Жодна галузь природознавства так не дивувала своїми відкриттями людське сус-
пільство, як фізика ХХ століття. Справді, такі її досягнення, як освоєння внут-
рішньоядерної енергії і космічного простору, відкриття транзисторного ефекту
і лазерів, розшифрування структури ДНК були яскравими проявами людського
генію. Вони мали епохальний вплив на життєдіяльність людської спільноти, поп-
ри існуючі кордони між країнами і відмінності у їхньому суспільному устрої. Од-
нак сьогодні шляхи використання наукових досягнень висувають перед ученими
низку морально-етичних проблем.
© МАЧУЛІН Володимир Федорович. Член-кореспондент НАН України. Директор Інституту фізики напів-
провідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України.
БАРАНСЬКИЙ Петро Іванович. Доктор фізико-математичних наук. Головний науковий співробітник цьо-
го ж інституту (Київ). 2007.
СПЕЦИФІКА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Успіх наукового пошуку нині залежить
не тільки від обдарованості і досвіду
дослідників, а значною мірою — від рівня
експериментального оснащення відповід-
них лабораторій і бюджетних асигнувань.
Тому варто детальніше спинитися на спе-
цифіці наукових досліджень, особливо
якщо йде ться про сучасні, далеко не дешеві
фізичні чи фізико-технологічні експери-
менти.
Фундаментальний науковий пошук ха-
рактеризується низкою особливостей. Це,
зокрема, непередбачуваність результатів
скла д них і досить дорогих дослідів; от-
римання наукової інформації, яка, з по-
гляду сучасників, а нерідко і самих авто-
рів, сьогодні не становить ніякої практич-
ної цінності, однак її ефект може виявити-
ся через кілька десятиліть; технічні,
тех нологічні труднощі, особливості харак-
теру дослідників, — усе це істотно усклад-
нює визначення пріоритетів, з якими без-
посередньо по в’я зане своєчасне визнання
результатів світовою науковою громад-
ськістю, що супроводжується почесними
В. МАЧУЛІН, П. БАРАНСЬКИЙ
ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА І СУСПІЛЬНИЙ ПОСТУП
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2
відзнаками — Нобелівськими, держав-
ними, іменними академічними преміями
тощо. Про демонструємо цю тезу кількома
конкретними, але переконливими, на нашу
думку, прикладами з історії науки.
У листі до Сталіна від 1 грудня 1935 року
академік Петро Леонідович Капіца писав
[1] (цитуємо мовою оригіналу): «Научная
работа, по-существу, всегда есть искания
чего-нибудь нового в природе, того, что еще
никто не знает и о чем можно только при-
близительно догадываться чутьем. Поэто-
му исход всякого нового опыта нельзя пред-
видеть, и обычно из 10-ти отдельных опыт-
ных исследований в лучшем случае удается
одно.
В работе нередко бывают полосы, когда в
продолжение года или двух сплошные неуда-
чи, делаешь только глупости и ошибки. Тог-
да начинаешь терять веру в себя и надо
больше усилия, чтобы не потерять настой-
чивости и энтузиазма. Успех потом застав-
ляет забыть обо всем».
Тепер щодо планування сучасних фізич-
них, фізико-технічних і суто технологіч-
них (наприклад, з проблем космічного ма-
теріалознавства) експериментів. І та об-
ставина, що, на переконання академіка
П.Л. Ка пі ци, результат будь-якого нового
досліду не можна передбачити, звучить
вельми підбадьорливо для недалекогляд-
ного чиновника, у якого превалює спокус-
ливе бажання якомога відчутніше зменши-
ти фінансування науки. Йому абсолютно
байдуже, що від цього держава вже завтра
може зазнати набагато більших втрат, ніж
виділені бюджетом кошти. І що особливо
прикро: дії такого чиновника формально
будуть ви правдані! На цей же шлях обме-
ження фінансування науки урядовців
орієнтує і та обставина, що практична при-
надність фун даментального результату, як
правило, одразу не очевидна. Адже сам Ре-
зерфорд, котрий на початку ХХ ст., вивча-
ючи розсіювання α-частинок на ядрах, від-
крив структуру атома і зрозумів природу
радіоактивності, навіть не здогадувався,
що його досліди (щоправда, із запізненням
майже на півстоліття) закладуть підвали-
ни ядерної енергетики. І таких прикладів в
історії науки досить багато. Наведемо ще
один.
З дослідів П.О. Черенкова (1932–1935 рр.)
стало відомо, що під впливом γ-променів
деякі розчини випромінюють слабке світ-
ло, яке за своїми властивостями істотно
відрізняється від звичайної люмінесценції.
Це світіння (випромінювання Вавилова—
Черенкова), як згодом з’ясувалося, є ви-
промінюванням заряджених частинок (елек-
тронів), що рухаються у розчині з швид-
кістю, більшою за швидкість світла. Теорію
такого дивного явища у 1937 р. роз ро-
били І.Є. Тамм і І.М. Франк, а вже 1957-го
І.Є. Тамму, І.М. Франку і П.О. Черенкову
була присуджена Нобелівська премія з фі-
зики — «за відкриття і пояснення ефекту
Вавилова—Черенкова». У фізиці високих
енергій та космічних променів широко ви-
користовуються прилади, дія яких ґрун-
тується на реєстрації випромінювання Ва-
вилова—Черенкова від досліджуваних час-
тинок.
Та, мабуть, далеко не всі знають, що оз-
начене випромінювання суто умоглядно
передбачив ще 1888 року талановитий, але
маловідомий англійський фізик і мате-
матик О. Хевісайд (про це він сповістив у
науковому журналі наступного року). Ши-
рокому загалу фізиків це відомо з книги
«Олівер Хевісайд» (М.: Наука, 1985), автор
якої — видатний дослідник електромагніт-
ного випромінювання (зокрема і ви про-
мінювання Вавилова—Черенкова) доктор
фізико-математичних наук Б.М. Болотов-
ський [2]. Справа у тому, що О. Хе вісайд,
як і інші геніальні англійські дослідники
(М. Фарадей, Х. Деві і Д. Джоуль), не мав
університетської освіти. Крім того, перед-
бачення Хевісайда з’явилося у вигляді пуб-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 47
лікації зовсім не на часі. Адже ще протягом
багатьох десятиліть випромінювання за-
ряду, який рівномірно рухається у середо-
вищі (тобто випромінювання «негальмів-
ного» типу), наука вважала неможливим і
таке припущення, без будь-якого аналізу,
просто відкидалося. А тому і передбачення
Хевісайда у тогочасних наукових колах не
сприймалося, вважалося хибним. А відсут-
ність наукових обґрунтувань (вони з’я-
вилися з великим запізненням) практично
анулювала будь-які претензії Хевісайда на
пріоритет і, власне, прирекла його на забут-
тя впродовж багатьох років.
Ще одним важливим чинником стабіль-
ного розвитку науки є сприятливі умови
для вільного обміну думками з дискусій-
них проблем, цивілізоване сприйняття на-
віть жорстких, але доброзичливо сформу-
льованих і справедливих критичних су-
джень. Саме створення творчої атмосфери
вільних дискусій допомогло А. Ейнштей-
ну, запрошеному за ініціативою М. Планка
і В. Нернста до Німецької академії наук із
патентного бюро Швейцарії, ввести у фізи-
ку принципово нові уявлення про рух, про-
стір і час.
За допомогою цих уявлень звичайна ме-
ханіка була перебудована в механіку,
справедливу для довільно високих швид-
костей, аж до максимально можливої, яка
дорівнює швидкості поширення світла у
вакуумі. А. Ейнштейн також показав, що в
межах цих уявлень можна пов’язати між
собою електродинаміку, оптику і механі-
ку. Отримані результати забезпечили
йо му подолання кризи того напряму, кот-
рий розвивали Гельмгольц, Кірхгоф і сам
Планк, чим Ейнштейн привів у захват ос-
таннього [3].
Однак дискусія між автором теорії від-
носності і М. Планком набула (вже у Ні-
мецькій АН) особливої гостроти щодо вис-
новку, який випливає з цієї теорії, — про
можливість експериментального спостере-
ження за низьких температур макроскопіч-
них ефектів квантової природи. А. Ейн-
штейн вважав, що вже відома (але ще не
пояснена на той час) надпровідність деяких
металів і є одним із таких ефектів. Окрім
того, він стверджував, що за низьких тем-
ператур має зникати і в’язкість рідини (та-
кої, як рідкий Не), і виявлятися її над-
плинність. З цими висновками А. Ейн-
штейна М. Планк рішуче не погоджувався
[3]. Але розвиток подій перманентно під-
тверджував усі прогнози Ейнштейна (аж
до зміни напрямку поширення світлового
променя у полі гравітації), що тільки зміц-
нювало творчу дружбу цих геніальних
представників інтелектуальної еліти, без-
межно відданих науці.
НАПІВПРОВІДНИКИ
І НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС
Залишаючи розгляд частини дивних
властивостей напівпровідників (і при-
ладів, створюваних на їх основі) для науко-
вих монографій і фахових журналів, оціни-
ти роль фізики напівпровідників і напів-
провідникового матеріалознавства для по-
ступу людства можна навіть не напружуючи
інтелекту. Так, відкриття транзисторного
ефекту і промисловий випуск приладів,
розроблених на його основі, привели до ре-
волюційних змін світового масштабу у га-
лузі радіотехніки, радіолокації і телебачен-
ня. Ці зміни сталися за рекордно короткий
проміжок часу і цілковито змінили конту-
ри багатьох, пов’язаних з ними, галузей
промисловості.
Використання планарної технології для
виготовлення інтегральних схем (ІС) на
базі кремнію забезпечило передумови для
глобальної мініатюризації напівпровідни-
кових приладів (і їхніх комплексів у виг-
ляді великих та надвеликих ІС), дало змо-
гу створити компактні за розмірами і висо-
коефективні ЕОМ. А це, в свою чергу, за-
безпечило:
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2
• бурхливий розвиток кібернетики [4];
• автоматизацію складних систем керуван-
ня космічною технікою та освоєння кос-
мічного простору [5];
• створення високоефективної системи між-
народної комунікації (Інтернет) і розробку
систем наддалекого зв’язку;
• широку (або часткову) автоматизацію спе-
ціалізованих виробництв;
• перехід до освоєння гетероструктур, від-
значених Нобелівською премією з фізи-
ки за 2000 рік, прорив у лазерній техніці
і техніці НВЧ, що детально описано в
книзі нобелівського лауреата академіка
РАН Жореса Івановича Алфьорова [6].
Цей, далеко не повний перелік найваж-
ливіших досягнень науки, «чималою мі-
рою, — на думку Ж.І. Алфьорова, — визна-
чив технічний, технологічний і навіть со-
ціальний прогрес людства у другій поло-
вині ХХ століття».
НАПІВПРОВІДНИКИ У МАЛІЙ І ВЕЛИКІЙ
ЕНЕРГЕТИЦІ
У деяких випадках незначна вага й ав-
тономність джерел електроенергії є
важливішими, ніж їхня потужність. Зок-
рема, на космічних кораблях живлення
всіх систем електроенергією забезпечує-
ться напівпровідниковими (здебільшого
кремнієвими) сонячними батареями.
Незамінними виявилися напівпровідни-
ки при створенні високоефективних і дов-
готривалих у роботі термоелектроперетво-
рювачів, коли необхідно теплову енергію
перетворювати на електричну (за рахунок
значних термоелектрорушійних сил, що
виникають за відповідних умов у напівпро-
відниках), або навпаки — електроенергію
перетворювати на тепло чи холод, викорис-
товуючи для цього ефект Пельтьє [7–10].
Ще більш відповідальним, на наш по гляд,
є застосування напівпровідникових (зокре-
ма кремнієвих) сенсорів у ядерній спектро-
скопії [11], без якої немислима експлуатація
будь-якого ядерного реактора. А велика
енергетика ХХІ століття поки що орієн-
тується на масштабне виробництво пере-
довсім ядерної енергії. Широко використо-
вуються напівпровідникові сенсори і в ін-
ших галузях техніки і промисловості [12].
НАНОФІЗИКА ТА НАНОТЕХНОЛОГІЇ І ПРОБЛЕМИ
НАПІВПРОВІДНИКОВОГО МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА
Відомо, що за просторового обмеження,
розміром у кілька постійних криста-
лічної ґратки, енергетичний спектр носіїв
заряду квантується: виникає ефект розмір-
ного квантування. 1D-розмірне кванту ван-
ня досягається шляхом створення кванто-
вих ям; 2D — за умови реалізації так зва-
них квантових ниток (чи квантових дротів);
3Р-розмірне квантування виникає у «кван-
товому ящику», який домовилися називати
квантовою точкою. Актуальність цієї теми
підтверджується появою добре відомих у
фаховій літературі вітчизняних і зарубіж-
них монографій. Історія розвитку дослі-
джень у цій галузі висвітлена у праці [6] і
загальновідомому огляді академіка РАН
Ж.І. Алфьорова [13].
Але зі зменшенням розмірів електронних
структур до рівня одиниць і десятків нано-
метрів (нм) (тобто в наноструктурах) по-
чинає різко зростати статистичний розкид
їх параметрів [14], істотно виявляється не-
однорідність у просторовому розподілі як
речовини [15–20], так і механічних напру-
жень [21–23] у їхніх межах.
Раніше було показано, що лише в цент-
ральній частині КТ або нанокластерів
(нКЛ) атоми перебувають у положенні,
яке відповідає об’ємному. А радіальне пе-
реміщення від центру нКЛ до його пе-
риферії монотонно наближатиме (за вели-
чиною міжатомної взаємодії) атоми, які
трапляються на цьому шляху, до власти-
востей поверхневих [24].
З огляду на зазначені обставини автори
праці [25] стверджують, що зі зміною сил
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 49
міжатомної взаємодії на шляху вказаного
переміщення змінюватимуться за величи-
ною і міжатомні відстані: від характерних
для об’ємних атомів до суто поверхневих.
Із цього випливає, що у нКЛ і КТ не існує,
власне, параметра, котрий зазвичай назива-
ють постійною кристалічної ґратки. Відсут-
ність трансляційної симетрії диктує необ-
хідність обґрунтування правомірності ви-
користання зонної теорії у загальновжива-
ному вигляді.
Специфіка у структурі нКЛ і КТ, а також
суттєві зміни їх компонентного складу на
надзвичайно малих відстанях (співмір них
або менших від борівських радіусів чи дов-
жин електронних хвиль де-Бройля) при-
зводять не тільки до утворення у на но-
об’єктах гігантських неоднорідностей (див.,
наприклад, [26]), а й до координатної за-
лежності ефективної маси [27]. Ці обстави-
ни, стверджують автори роботи [25], спо-
нукають до обґрунтування правомірності
використання як загальновживаного для
звичайних умов рівняння Больцмана при
теоретичному розгляді кінетичних явищ,
так і самого методу ефективної маси. Крім
того, аналізуючи електрофізичні, оптичні
та інші явища, які розвиваються у на но-
об’єктах, слід враховувати не тільки особ-
ливості внутрішньої структури (беручи до
уваги, звичайно, специфіку потенціального
бар’єра, що їх оточує), а й особливості їх-
ньої геометричної форми. Вона, як прави-
ло, поки що (через технологічні труднощі)
характеризується зовсім небажаною стро-
катістю і високим рівнем порушень. А про
тотожність КТ, нКЛ й окремих елементів
надґраток говорити вже не доводиться.
ВЗАЄМОДІЯ ЛЮДИНИ
З НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ
Коли хтось звинувачує фізиків у тому,
що вони прирекли людство на за-
гибель, створивши смертоносну атомну
зброю, то цим добродіям слід нагадати не-
спростовні факти. Країни антигітлерівської
коаліції змушені були розробляти цю
страшну зброю, знаючи, що перші дані про
поділ ядер урану нейтронами отримали
саме німецькі вчені О. Ган і Ф. Штрасман
ще до війни, у 1938 році. За ці досягнення
О. Ган, перебуваючи в роки Другої світової
війни в Англії, був удостоєний Нобелів-
ської премії з хімії (1944 р.). І саме під час
війни вчені Німеччини широким фронтом
розгорнули роботи зі створення атомної
зброї. Та, на щастя, ті, від кого залежить ви-
користання цієї згубної зброї масового зни-
щення, на варварських і нічим не виправ-
даних бомбардуваннях Хіросіми і Нагасакі
переконалися в тому, що вона не може бути
засобом для розв’язання міжнародних кон-
фліктів. Особливо з урахуванням перена-
сичених ядерними зарядами арсеналів най-
більших держав світу і великої кількості
атомних електростанцій, кожна з яких, за
умов ядерної війни, може стати новим Чор-
нобилем. У цьому зв’язку варто нагадати
фрагменти розмови більш ніж 20-річної
давнини академіка РАН Ж.І. Алфьорова з
колишнім міністром оборони США Робер-
том Макнамарою, що працював тоді в уряді
Кенеді. Цитуємо за книгою Жореса Івано-
вича «Физика и жизнь»: «Однажды он мне
сказал: «Жорес, одну вещь нужно понимать
четко. В 1962 г., когда разразился Кариб-
ский кризис, соотношение ядерных боеголо-
вок США и Советского Союза было 17:1. И я
считал, что это уже паритет, потому что
вашей 1/17 части было совершенно доста-
точно для того, чтобы от Соединенных
Штатов и от нашей планеты не осталось
«мокрого места...» [6]. Так ось чому світ
уже понад 60 років живе без тотальної
(ядерної) війни! Але сама наявність ядер-
них арсеналів у кількох країнах (з ураху-
ванням різних випадковостей) є страшною
загрозою для існування нашої планети.
Саме тому світова прогресивна громад-
ськість, і передусім наукова спільнота, має
50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2
неухильно боротися за повне знищення
ядерної і термоядерної зброї.
Доречно нагадати застереження Бер-
нарда Лауна й академіка Є.І. Чазова — спів-
голів міжнародного руху «Лікарі світу за
відвернення ядерної війни», організовано-
го ще в 1980 р.: «Її (ядерну зброю) не мож-
на використати, не спричинивши загальної
катастрофи» [28]. Хочеться висловити
впевненість у тому, що слова, викарбувані
на пам’ятнику жертвам Хіросіми: «Спіть
спокійно, помилка більше не повториться»,
людство завжди сприйматиме як звернен-
ня мертвих до живих із закликом до гуман-
ності помислів, поміркованості і розсудли-
вості дій.
Детальнішу інформацію з цих питань
можна знайти, наприклад, у збірниках
праць [29, 30].
Другою загрозою для людства (за по-
рядком розгляду, а не актуальністю) є
екологічна криза, спричинена науково-
тех ніч ним прогресом й антропотехноген-
ним навантаженням на навколишнє при-
родне середовище. Справді, протягом
три валого періоду людство вважало при-
родні ресурси невичерпними, а зовніш нє
середовище — вічно придатним до жит-
тя. Але після майже двохсотлітньої ей-
форії, породженої антропоцентричною
парадигмою, уявленнями про всемогут-
ність науково-технічних можливостей,
людство опинилося на краю прірви. Де-
градація дов кілля під пресингом бурхли-
вого розвитку виробництва набуває за-
грозливих масштабів, а запаси деяких ко-
рисних копалин й енергоносіїв на по-
межів’ї ХХ–ХХІ століть виявилися ледь
не повністю вичерпаними. Тобто руйнів-
ний вплив людини на природне середови-
ще досяг планетарних вимірів. Орієнтую-
чи людство на забезпечення енергетичних
потреб за рахунок атомної енергії, не слід
забувати про відсутність ще й досі ефек-
тивних і надійних методів нейтралізації
(поховання) радіоактивних відходів. Од-
ним із вірогідних альтернативних джерел
енергії, на думку вчених, можуть бути у
майбутньому напівпровідникові перетво-
рювачі світлової енергії Сонця безпосе-
редньо на електричну.
З другого боку, якщо припустити, що
проблеми енергетики зусиллями вчених і
інженерів будуть розв’язані, натомість по-
стануть інші. Зокрема, це неминучий (і
вже не такий далекий) дефіцит питної
води, істотне порушення складу атмосфе-
ри Землі внаслідок прогресуючого вико-
ристання кисню (як окиснювача) металур-
гійною, хімічною й іншими галузями про-
мисловості, наземним і повітряним транс-
портом, запусків супутників і космічних
кораблів тощо. Колосальні і безповоротні
втрати атмосферного кисню вже не змо-
жуть відновити ліси, нещадно знищувані
урбанізованим суспільством під забудову
міст і селищ, прокладання шляхів.
Здавалося б, що суспільство, яке володіє
безмежними запасами енергії (а ми це вже
припустили), зможе легко впоратися із за-
значеними проблемами, опріснюючи соло-
ну воду морів і океанів, розгортаючи мере-
жу хімічних виробництв, які генерують у
потрібних кількостях кисень і збагачують
ним атмосферу. Але на цьому шляху люд-
ство підстерігає інша проблема: необхід-
ність зниження, а не зростання енергоспо-
живання, отже, вилучення з промислової
сфери енергоємних виробництв — щоб за-
побігти явищам зміни клімату планети
[30]. Адже відомо, що підвищення темпе-
ратури нав колишнього середовища у гло-
бальному масштабі лише на кілька гра-
дусів загрожує таненням льодовиків (і
льодових айсбергів) у відповідних широ-
тах з неконтрольованим підняттям рівня
води в морях і океанах. Окрім того, дисти-
льована вода ще не придатна для пиття.
Після дистиляції морської води потрібно
коригувати її сольовий склад введенням
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 51
до неї солей жорсткості (тобто солей каль-
цію, магнію, натрію і калію), а також ін-
ших елементів, необхідних для нормаль-
ної життєдіяльності людського організму.
Так що стосовно цієї складної проблеми
можна разом з академіком НАН України
В.В. Гончаруком констатувати, що поверх-
неві води «хворі» (тут порушені процеси
самоочищення). Так само, як і суспільство,
яке сьогодні не здатне знайти колективні
рішення, щоб досягти збалансованості між
економічним зростанням, соціальним по-
ступом й охороною навколишнього сере-
довища — основними компонентами про-
цесу стійкого розвитку цивілізації [31].
Названі проблеми (і наслідки, які випли-
вають з них) комплексні, розв’язувати їх
доведеться об’єднаними зусиллями світо-
вої наукової спільноти. І тут без нових на-
працювань у галузі напівпровідників, твер-
дотільної електроніки, високотемператур-
ної надпровідності, ЕОМ надвисокої швид-
кодії не обійтися.
«Усе, що створило людство, воно створи-
ло завдяки науці» [6]. Добре, коли б ці сло-
ва академіка РАН Ж.І. Алфьорова усвідо-
мили також і ті, від кого безпосередньо (пе-
редовсім фінансово) залежить розвиток
нау ки, а отже, тісно пов’язаний з нею су-
спільний поступ і виживання людської
цивілізації.
1. Капица П.Л. Письма о науке (1930—1980 гг.). — М.:
Моск. рабочий, 1989. — 400 с.
2. Болотовский Б.М. Оливер Хевисайд. — М.: Наука,
1985. — 256 с.
3. Кларе Г. Революционер физики // Наука и
жизнь. — 1979. — № 9. — С. 37— 45.
4. Глушков В.М. Кибернетика. Вопросы теории и
практики. — М.: Наука, 1986. — 478 с.
5. Космос: технологии, материаловедение, кон струк-
ции/ Под ред. акад. Б.Е. Патона. — Киев: ИЭС
им. Е.О. Патона НАН Украины, 2000. — 527 с.
6. Алферов Ж.И. Физика и жизнь. — Спб.: Наука,
2000. — 255 с.
7. Анатычук Л.И. Термоэлементы и тер мо элек т-
рические устройства (справочник). — Киев: Наук.
думка, 1979. — 767 с.
8. Баранский П.И., Буда И.С., Савяк В.В. Тер мо-
электрические и термомагнитные явления в
многодолинных полупроводниках. — Киев: Наук.
думка, 1992. — 269 с.
9. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity. V. 1. —
Kyiv. — Chernivtsi: Institute of Thermoelectricity,
1998. — 376 p.
10. Анатычук Л.И. Термоэлектрические пре об ра зо-
ватели энергии. Термоэлементы, элементная база
термоэлектричества. — Киев—Черновцы: Ин-т
термоэлектричества, 2003. — 376 с.
11. Khivrich V.I., Varentsov M.D., Litovchenko P.G. et
al. High Purity Silicon as a Basic Material For Ma-
nufacturing of Radiation Detectors and Integral
Neutron Radiation Dosimeters // IEEE Trans. on
Nuc. Sci. — 1996. — V. 43, 6. — P. 2687—2692.
12. Байцар Р.І., Варшава С.С. Напівпровіднико-
ві мік росенсори. — Львів: Вид-во ЛвЦНТЕІ,
2001. — 290 с.
13. Алферов Ж.И. История и будущее по лу про-
водниковых гетероструктур // ФТП. — 1998. —
Т. 32, 1. — С. 3—18.
14. Драгунов В.П., Неизвестный И.Г., Гридчин В.А.
Основы наноэлектроники. — Новосибирск:
Центр интеграции, 2000. — 331 c.
15. Блонский И.В., Бродин М.С., Вахнин А.Ю.
и др. Влияние неоднородности структуры на
люминесцентные свойства кремниевых на но-
кристаллов // Физика низких температур. —
2002. — Т. 28. — № 8—9. — С. 978—987.
16. Блонский И.В. Отображения размерности сре-
ды в процессах локализации электронных
возбуждений // Наносистеми, наноматеріали,
нанотехнології. — 2003.— Т. 1, 2. — С. 383—426.
17. Стрельчук В.В., Кладько В.П., Валах М.Я., Мачу-
лін В.Ф. та ін. Дослідження самоіндукованих
квантових точок // Наносистеми, наноматеріали,
нанотехнології. — 2003. — Т. 1, 1. — С. 309—327.
18. Blonskyy I.V., Kadan V.M., Kadashchuk A.K., Vakh -
nin A.Yu. et al. New Mechanism of Charge Car-
ri ers Localization in silicon Nanowires // Phys.
Low — Dim. Struct. — 2003. — V. 7—8. — P. 25—
34.
19. Liu N., Tersoff J., Baklenov O., Holmes A.L. et al.
Nonuniform Composition Profile in In0.5Ga0.5As
Alloy Quantum Dots // Phys. Rev. Lett. — 2000. —
V. 84, 2. — Р. 334 (4).
20. Rosenauer A., Gerthsen D., Van Dyck D. et al. Qu-
an tification of segregation and mass transport in
InxGa1-xAs/GaAs Stranski — Krastanow layers //
Phys. Rev.B. — 2001. — V. 64. — P. 245334 (15).
21. Chen Y., Washburg J. Structural Transition in Lar-
ge — Lattice — Mismatch Heteroepitaxy/ / Phys.
Rev. Lett. — 1996. — V. 77, 19. — P. 4046—4049.
22. Qianghna Xie, Chen P., Madhukar A. InAs island —
induced — strain driven adatom migration during
52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2
GaAs overlayer growth // Appl. phys. Lett. —
1994. — V. 65, 16. — P. 2051—2053.
23. Migliorato M.A., Cullis A.G., Fearn M. et. al. Atomis tic
Simulation of strain relaxation in InxGa1-xAs/GaAs
quantum dots with nonuniform compositi on //
Phys. Rev.B. — 2002. — V. 65, 11. — P. 11531(5).
24. Дункан М.А., Роувей Д.Х. Микрокластеры // В
мире науки. — 1990. — № 2. — С. 46—52.
25. Baranskii P.I., Gaidar G.P. Surprises of the super-
high gradients of the physical parameters in the
nanometer objects (QD, QW and SL — types) for
nanophy sics and nanotechnology // Physics of
Electronic Materials. 2nd International Conference
Proceedings. — Kaluga, Russia, May 24—27, 2005. —
P. 6—9.
26. Kegel I., Metzger T.H., Lorke A. et. al. Nanometr —
Scale Resolution of Strain and Interdiffusion in
self — Assembled InAs/GaAs Quantum Dots //
Phys. Rev. Lett. — 2000. — V. 85, 8. — Р. 1694—
1697.
27. Volkov V.A., Tachtamirov E.E. Dynamic of electrons
with space dependence mass and effective mass
method for semiconductor heterostructures // Us-
pechi Fiz. Nauk. — 1997. — V. 167, 10. — P. 1123—
1127.
28. Лаун. Б., Чазов Е.И. Всемирное движение вра-
чей / Наука и человечество. — М.: Знание,
1985. — С. 9—17.
29. Ученые против войны. — М.: Молодая гвардия,
1984. — 191 с.
30. Ситник К., Багнюк В. Глобальне потепління:
вне сок атомної енергетики // Вісн. НАН Украї -
ни. — 2005. — № 6. — С. 3—16.
31. Гончарук В.В. Вода: проблемы устойчивого
развития цивилизации в ХХІ веке // Химия и
технология воды. — 2004. — Т. 26, 1. — С. 3—25.
Після тисячоліть існування виробництва суто матеріального характеру
наприкінці ХХ століття людство почало переорієнтовуватися на новий, ін-
телектуально-інформаційний шлях розвитку, формувати економіку знань
— джерело економічного і соціального поступу. Тобто у сучасному світі ціну
кінцевої продукції дедалі менше визначає вартість матеріалу, натомість у
ній зростає інтелектуальна складова. Нині головним джерелом багатства
суспільства, нації стають знання, інтелект, завдяки яким додана вартість
виникає у процесі генерування і використання нових ідей, нестандартних
рішень і технологій. Тільки створення вартості у знаннємісткій еконо-
міці може сприяти підвищенню конкурентоспроможності вироблюваного
продукту. В цьому контексті значно зростає роль інтелектуально-твор-
чої праці науковців, конструкторів, програмістів, інженерів тощо. Отже,
створення вартості в економіці знань пов’язане з радикальними змінами у
суспільстві та моделях ведення підприємницької діяльності.
Автори статті аналізують ситуацію в Україні щодо розбудови еконо-
міки знань, пропонують шляхи розв’язання проблем у процесі переорієнта-
ції виробництва від матеріального до інноваційно-інтелектуального спря-
мування.
© ПОПЛАВСЬКА Жанна Василівна. Доктор економічних наук. Професор Національного університету
«Львівська політехніка».
ПОПЛАВСЬКИЙ Василь Григорович. Доктор економічних наук. Професор Львівського державного аграр-
ного університету. 2007.
Ж. ПОПЛАВСЬКА, В. ПОПЛАВСЬКИЙ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-319 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T08:12:49Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мачулін, В.Ф. Баранський, П.І. 2008-02-29T18:15:47Z 2008-02-29T18:15:47Z 2007 Фундаментальна наука і суспільний поступ / В. Мачулін, П. Баранський // Вісн. НАН України. — 2007. — N 2. — С. 45-52. — Бібліогр.: 31 назв. — укp. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/319 Основне призначення фундаментальної науки — встановлення закономірностей певних явищ і процесів, що відбуваються у природі і суспільстві, добування нового знання, пошук істини. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України №2 С. 45-52. Статті та огляди Фундаментальна наука і суспільний поступ Article published earlier |
| spellingShingle | Фундаментальна наука і суспільний поступ Мачулін, В.Ф. Баранський, П.І. Статті та огляди |
| title | Фундаментальна наука і суспільний поступ |
| title_full | Фундаментальна наука і суспільний поступ |
| title_fullStr | Фундаментальна наука і суспільний поступ |
| title_full_unstemmed | Фундаментальна наука і суспільний поступ |
| title_short | Фундаментальна наука і суспільний поступ |
| title_sort | фундаментальна наука і суспільний поступ |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/319 |
| work_keys_str_mv | AT mačulínvf fundamentalʹnanaukaísuspílʹniipostup AT baransʹkiipí fundamentalʹnanaukaísuspílʹniipostup |