Джерела локальної історії в меморіальній експозиції
Музей видатного українського архітектора Володимира Заболотного, окрім того, що є хранителем меморіальних речей та художніх цінностей, прагне бути інформатором та каталізатором стосунків між культурою минулого та прийдешнього. Відповідно до цієї тези музей організовує свою наукову роботу з питань ко...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31905 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції / Л. Набок // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 165-169. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859866448622518272 |
|---|---|
| author | Набок, Л. |
| author_facet | Набок, Л. |
| citation_txt | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції / Л. Набок // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 165-169. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Музей видатного українського архітектора Володимира Заболотного, окрім того, що є хранителем меморіальних речей та художніх цінностей, прагне бути інформатором та каталізатором стосунків між культурою минулого та прийдешнього. Відповідно до цієї тези музей організовує свою наукову роботу з питань комплектування фондового зібрання та його відповідного експонування. Музейна експозиція присвячена життєдіяльності однієї постаті, проте збірка документальних джерел уможливлює через призму особи Заболотного репрезентувати історію міста і, навіть, країни. У статті автор характеризує документальні джерела, що зберігаються в музеї, аналізує їх науковий потенціал.
Музей известного украинского архитектора Владимира Заболотного является не только хранителем мемориальных вещей и художественных ценностей, он стремится быть катализатором отношений между культурами прошедших и будущих поколений. Соответственно данному тезису музей организовывает свою научную работу по вопросам комплектации фондовой коллекции, а также её соответствующего экспонирования. Несмотря на то, что экспозиция музея посвящена жизни и творчеству одной личности, собрание документальных источников предоставляет возможность изучать местные аспекты истории, а также особенности традиционной культуры Украины. В статье автор характеризует документальные источники, хранящиеся в музее, анализирует их научный потенциал.
Museum of the known Ukrainian architect Vladimir Zabolotnogo is not only the keeper of memorial things and artistic values, he aims to be the catalyst of relations between the cultures of the last and future generations. According to this thesis a museum organizes the advanced study on questions of acquisition of fund collection, and also its proper exhibiting. In spite of the fact that the display of museum is devoted life and creation of one person, collection of documentary sources is given by possibility to study the local aspects of history, and also features of traditional culture of Ukraine. In the article an author characterizes documentary sources, kept in a museum, analyses their scientific potential.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:48:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
165
УДК 94 (477):069.51
Людмила Набок (м. Переяслав-Хмельницький)
ДЖЕРЕЛА ЛОКАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ
В МЕМОРІАЛЬНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ
Музей видатного українського архітектора Володимира Заболотного, окрім того, що є хра-
нителем меморіальних речей та художніх цінностей, прагне бути інформатором та каталі-
затором стосунків між культурою минулого та прийдешнього. Відповідно до цієї тези музей
організовує свою наукову роботу з питань комплектування фондового зібрання та його від-
повідного експонування. Музейна експозиція присвячена життєдіяльності однієї постаті,
проте збірка документальних джерел уможливлює через призму особи Заболотного репрезен-
тувати історію міста і, навіть, країни. У статті автор характеризує документальні дже-
рела, що зберігаються в музеї, аналізує їх науковий потенціал.
Ключові слова: експонати, інформаційні носії, комплектування фондів, експозиція, ме-
моріальні речі, письмові джерела, науково-дослідна робота.
Меморіальний музей архітектора Володи-
мира Гнатовича Заболотного створений з ме-
тою засвідчення великих здобутків видатного
українського зодчого ХХ століття.
За період свого існування, 1962–2009 рр.,
музей постійно розвивав своє першочергове
завдання: меморіальне висвітлення життя ар-
хітектора, його творчої діяльності. Починаю-
чи з 1962 і до 1983 року, експозиція займала
три кімнати і була вирішена прийомом про-
стого показу світлин, особистих речей та нату-
ралістичного відтворення куточка майстерні і
робочого стола архітектора. В основу експози-
ції було покладено висвітлення фактів біогра-
фії у хронологічному порядку. Увага акценту-
валась більше на громадській та політичній
діяльності В. Г. Заболотного, аніж на його
внутрішньому естетичному світосприйнятті.
Найперша експозиція була перенасичена різ-
номанітними грамотами, подяками, вітання-
ми, нагородами, листівками, цитатами про
великі здобутки академіка В. Заболотного.
Відчувався тенденційний та заполітизований
підхід у її побудові1.
Послідовне вивчення працівниками музею
біографії Володимира Гнатовича, особливо пе-
реяславського періоду життя, спонукало до
перегляду концептуальних засад експозицій-
них рішень. В їх основу був покладений прин-
цип єдності історичного, документального та
художніх начал з максимальним уведенням
до візуального ряду артефактів місцевої іс-
торії.
Визначені критерії спонукали до посиленої
збиральницької роботи насамперед речового
матеріалу з метою представлення обдарованої
особистості. Тому, на прохання працівників
музею, упродовж 1980–1989 рр. вдовою архі-
тектора було передано до музею 120 живопис-
них робіт митця. Найбільшу історико–
мистецьку цінність становлять акварелі з ар-
хітектурними краєвидами Переяслава, Києва,
Чернігова, а саме: “Преображенська церква.
Переяслав. 1923 р.”, “Покровська церква. Пе-
реяслав. 1924 р.”, “Видубицький монастир.
Київ. Серпень. 1926 р.”, “Деталь церковної
споруди. Київ 1927 р.”, “Вознесенський мо-
настир, акварель. Переяслав. 1935 р.”, “Анд-
ріївська церква. Київ. 1947 р.”, “Могила (ко-
зацька) над Дніпром. Зарубинці. 1949 р.” “Со-
фія Київська. 1952 р.”, “Софія Київська.
Деталь. 1952 р.”, “Іллінська церква. 1953 р.
Чернігів”, “Петропавловська церква. 1958 р.
Чернігів”2.
Наступним кроком, що сприяв поповненню
фондів краєзнавчими матеріалами, стало екс-
позиційне завдання: висвітлення науково-
організаційної діяльності Володимира Забо-
лотного — президента Академії Архітектури
України. Виставити для огляду лише ад-
міністративні постанови та розпорядження,
мандати та посвідчення було б досить нудно й
одноманітно. 1983 року музей отримав меблі з
будинку Верховної Ради України, які були ви-
конані за ескізами Володимира Гнатовича.
Оригінальні малюнки, креслення, проекти,
макети, світлини, зразки кераміки та буді-
вельних матеріалів, авторські меблі стали не
просто експонатами, вони є свідками науко-
вих досягнень архітектора Заболотного й од-
166
Краєзнавство 3–4 2009
ночасно носіями — інформаторами окремого
етапу розвитку будівельної науки Україні у
30–60 роках ХХ століття. Повноцінну і
об’єктивну картину репрезентації цієї теми
забезпечили різноманітні видання редаговані
Заболотним, проекти, креслення, макети
творчої майстерні зодчого.
В умовах ХХІ століття головним завданням
музею стало одночасне з меморіальним інтер-
активне, комплексне представлення досяг-
нень вченого. Згідно з завданням в системі му-
зейної експозиції створений певний адаптова-
ний простір. Відвідувач включений в ситуації:
в гостях в української родини, архітектора-
творця, митця-естета.
Стаціонарна експозиція розміщена в чо-
тирьох залах, де кожна кімната — окремий
розділ експозиції, що стимулює й поглиблює
процес пізнання особистості Заболотного В. Г.
Звичайно, у візуальному ряді домінантами
виступають особисті речі й доробки архітекто-
ра, але їх змістове наповнення уможливлює
репрезентувати історію міста й, навіть, краї-
ни. Експозиція побудована згідно з біографіч-
ними, ретроспективними та монографічними
принципами, які забезпечують ґрунтовну пре-
зентацію історичної й мистецької цінності
представленого матеріалу.
Перша зала — увідна частина експозиції,
присвячується історії родини, міста, де наро-
дився й виріс архітектор. Витоки таланту ви-
датного митця були виплекані й живилися
усталеними народними звичаями та традиція-
ми, що панували в родині, серед переяслав-
ської громади в роки його дитинства та юності.
Тому вихідним став ступінь інформаційності
насамперед музейного приміщення, а саме бу-
динку, де минуло дитинство та юність архі-
тектора. Родинний будинок дерев’яний спо-
руджений у 1911 році за авторським проектом
знаного переяславського народного майстра
Гната Заболотного та вдосконалений перебу-
довою у 1956 році його сином, вже відомим
українським архітектором Володимиром За-
болотним. Споруда, витворена думками двох
непересічних переяславців, несе в собі уні-
кальну інформацію про смаки й уподобання
городян в архітектурно-будівельній практиці
українських Наддніпрянських містечок по-
чатку ХХ століття. Такі екземпляри вже ста-
ли на Україні досить рідкісними. Зважаючи
на те, що народне мистецтво стало первинною
мистецькою освітою Володимира Заболотного,
у першій залі увагу акцентовано на тих пред-
метах, творцями яких були батьки Заболотно-
го, насамперед це меблі, килими, рушники,
золоті вироби батька. Інтер’єр передньої кім-
нати оформлений максимально наближено до
того, який існував за часів юності архітектора
і був притаманний тогочасним переяславсь-
ким оселям. Максимально використані сімей-
ні фотодокументи 1908–1930 рр., які пред-
ставлені світлинами батьків, сестри Варвари
(по чоловіку Левицька, відомої дослідниці мо-
заїк Софії Київської та Михайлівського Золо-
товерхого), однокласників та викладачів пере-
яславської чоловічої гімназії. Потужним ін-
формаційним джерелом з місцевої історії
виступають фотодокументи краєвидів Переяс-
лава поч. ХХ ст., а також їх живописне рішен-
ня, виконане В. Заболотним у 1918–1935 ро-
ках. Художні роботи Заболотного є виключно
цінним джерелом. У першу чергу такими є
його акварелі, на яких зафіксовані культові
споруди та об’єкти народного житла, вулиці
міста Переяслава станом на 1918–1956 роки,
які на сьогодні докорінно змінили свій виг-
ляд.
Таким чином представлені артефакти роз-
кривають не тільки особистість Заболотного,
але й культуру народу, яка формувала його
свідомість, врешті живила талант зодчого.
Не менш потужно краєзнавча тема розкри-
вається в майстерні, яка є третьою оглядовою
залою. Експозиція не просто відображає здо-
бутки митця в різних галузях архітектурної
науки: містобудівництві, проектуванні гро-
мадських та житлових будинків, декоратив-
ному мистецтві, але й засвідчує розвиток архі-
тектурної науки в Україні в середині ХХ ст.
Експозиційна будова складається з окремих
куточків — презентантів окремих тем: куто-
чок дизайнера (макет тріумфальної арки, ар-
хітектурна кераміка), куточок президента
Академії архітектури (вмонтована шафа-віт-
рина з документально речовим матеріалом),
куточок столяра (вітрина-шафа зі столярними
інструментами, пресом для книжок, стільчи-
ками, виготовленими власноруч Заболотним),
куточок художника (станок, мольберт, шез-
лонг). Об’єднуючими елементами експозиції
стали численні ескізи, малюнки, проекти як
самого Заболотного, так і його учнів — колег.
Джерелами локальної історії розвитку ар-
хітектури виступають тут особисті проекти
зодчого по реконструкції села Карань, малюн-
ки по створенню пам’ятника “Трубіж–1” —
монумента на честь 300-річчя Переяславської
167
угоди та пам’ятника гетьману Богдану Хмель-
ницькому, фотодокументи археологічних роз-
копів переяславських давньоруських храмів.
В цьому комплексі документальних артефак-
тів особливий інтерес становлять креслення
архітектора по реконструкції церкви Спаса та
дзвіниці XVIII ст. в місті Переяславі-Хмель-
ницькому. Виконав свої проекти Володимир
Гнатович в Києві у 1959 році, що й засвідчено
автором особистим підписом. Проекти накрес-
лені на окремих листках тонкого паперу і
складаються з двох частин: загального вигля-
ду споруди (акварель) та плану. Проект рес-
таврації не був реалізований, але кресленики
засвідчують досконалі знання їх автором
конструктивних форм, притаманних ук-
раїнській народній дерев’яній архітектурі
ХVIII століття. Світлина 1953 р. розкопів пе-
реяславської Спаської церкви, серед яких за-
фіксований В. Заболотний разом з керівником
експедиції М. Каргером, свідчить про небай-
дужість митця до переяславської старовини3.
Інший фотознімок фіксує В. Заболотного,
М. Сікорського, Р. Юру під час робочої наради
по проведенню археологічних розкопок в Пе-
реяславі-Хмельницькому в 1958 р., коли ака-
демік В. Заболотний був головним консуль-
тантом в атрибутації будівельних залишків
ХІ–ХІІ ст.
Послідовне зібрання артефактів, пов’яза-
них з життям й творчістю однієї особи, умож-
ливило примноження джерел локальної іс-
торії. Завдяки цілеспрямованій комплектації
меморіальної колекції музей стає центром з
вивчення творчої спадщини не лише В. Забо-
лотного, але й авторських надбань учнів та
колег зодчого. Таким чином за першим колом
колекції стало утворюватись нове, індивіду-
альне, неповторне за підбором оригінальних
експонатів. Наприкінці ХХ ст. відомі архітек-
тори І. Косаревський, Д. Яблонський, Г. Ле-
бедєв передали до музею свої малюнки архі-
тектурних пам’яток, які зафіксували розви-
ток архітектурного мистецтва України і
Переяслава зокрема.
Графічні роботи, подаровані музею І. Коса-
ревським у 1985 році, становлять велику нау-
кову цінність, тому що фіксують стан збере-
ження місцевих культових об’єктів після
подій Другої світової війни. Всі малюнки:
“Колегіум. Ліплення над вікном”, “Колегіум.
Ліплення порталу”, “Фрагмент стіни Возне-
сенського собору”, “Вознесенський собор”,
“Варваринська церква”, “Успенська церква”,
“Троїцька церква”, загальною кількістю сім
одиниць виконані у 1946 р. графітним олів-
цем на тонкому папері (14×19 см) жовтого від-
тінку. Кожна робота датована і засвідчена ав-
тографом4.
У 1992 р., музейний фонд поповнили дві
роботи Д. Яблонського: малюнок “Ліплення
порталу переяславського колегіуму”, викона-
ний у 1953 р. графітним олівцем, та кресле-
ник “Портал семінарії”5.
Від кандидата архітектури Г. О. Лебедєва
того ж року надійшла збірка малюнків та
креслеників традиційних сільських будівель
ХІХ–ХХ століть, які він особисто виконав у
1936–1939 роках під час польових експедицій
по Україні. З огляду на велике науково-теоре-
тичне і практичне значення частина зазначе-
них робіт була введена до наукового обігу Ака-
демією будівництва і архітектури. Тривалий
час з 1956 по 1963 роки обміри зберігались в
державному музеї архітектури і будівництва,
але згодом, зі спогадів Г. Лебедєва, через при-
пинення діяльності Академії кресленики по-
трапили до списання за “не актуальністю” по-
дальшого зберігання. Георгій Олександрович
працював на той час в інституті теорії й історії
архітектури, тому, довідавшись про майбутню
долю малюнків, забрав їх до себе додому, де в
нього зберігалась решта обмірів. Згодом до-
слідник передав роботи на постійне зберігання
до меморіального музею свого вчителя Воло-
димира Заболотного. Відомо, що Володимир
Гнатович при розробці власних проектів сіль-
ського житла послуговувався вказаним ма-
теріалом. Окрім нього, дослідник народного
житла Віктор Петрович Самойлович частину
матеріалів використав у своїй монографії “На-
родна творчість в архітектурі сільського жит-
ла”. Георгій Лебедєв також опублікував де-
кілька наукових статей, опрацювавши части-
ну своїх креслеників. До музею надійшло 138
одиниць6. Вони виконані на тонкому папері
олівцем та аквареллю і наклеєні на планшети
з картону. Кожну роботу засвідчено автогра-
фом рисівника, також автором вказані назва
поселення та будівлі, засвідчені дата споруд-
ження об’єкта, вказані масштабні обміри та
час виконання малюнка.
Кількісно найбільшу групу малюнків ста-
новлять зразки архітектури Полтавського ре-
гіону — 113 одиниць. На них засвідчені різно-
типні житла, господарчі споруди. Кресленики
дають змогу простежити не лише характерні
для регіону конструктивні форми, а й декору-
168
Краєзнавство 3–4 2009
вання будівель, тому що значна кількість
робіт виконана в техніці акварелі. Докладно
репрезентовані Г. Лебедєвим села Шишаки
(21 одиниця), Баранівка (26 одн.), Великий
Перевіз (13 одн.), Диканька (11 одн.). Особли-
вий інтерес в цій групі становлять чотири
планшети, на яких автором зафіксований рід-
кісний зразок житла — “мита хата” з села Ве-
ликий Перевіз. Окрему групу креслеників (10
одн.) становлять планшети, на яких зафіксо-
вано варіанти вирішення одного й того ж
конструктивного елемента в різних селах Пол-
тавщини.
Окрім сіл Полтавської області, автором
були здійснені обміри будівель в селах Таль-
нівського району Київщини (суч. Черкаська
область) — 20 одиниць, та Чернігівської об-
ласті — 5 одиниць.
Кресленики характеризуються кваліфіко-
ваним вибором типових видів житла і госпо-
дарських споруд, документально відобража-
ють архітектуру народного житла України,
більша частина якого вже не збереглась, тому
мають особливу цінність.
На початку двадцять першого століття не-
величкий провінційний музей перетворився
на досить потужний науковий підрозділ На-
ціонального історико-етнографічного заповід-
ника “Переяслав”. Меморіальний музей став
центром по збереженню наукових досягнень
не лише академіка архітектури В. Г. Заболот-
ного, але й з вивчення архітектурної спадщи-
ни Переяславщини. Завдяки документальним
джерелам музей має можливість представити
архітектуру та людський фактор міста,
зв’язки В. Заболотного з переяславцями, дру-
зями, рідними.
Дослідження локальної історії спричиня-
ють відродження духовності, свідомості, тому
формування банку даних краєзнавчого харак-
теру стає важливою часткою наукової роботи
меморіального музею. Потреба у краєзнавчій
інформації є актуальною, бо, наприклад, уп-
родовж останніх десяти років до музею було
подано 134 запити. Зокрема, надані історико-
бібліографічні відомості з біографії діячів
культури краю, розвитку освіти міста, історії
культових споруд, етнографії регіону, родово-
дам знатних переяславських міщанських та
козацьких родин, топоніміки, а найголовніше
архітектурі міста. Підсумком багаторічних
досліджень, збиральницької роботи стала мо-
нографія “Православні храми Переяславщи-
ни. Історія. Дослідження. Сучасність”, видана
меморіальним музеєм В. Заболотного спільно
з Міністерством освіти і науки України, Пере-
яслав-Хмельницьким державним педагогіч-
ним університетом ім. Г. Сковороди, Лабора-
торією археологічних досліджень при кафедрі
історії та культури України Інституту архео-
логії НАН України у 2007 року7.
Музей Заболотного на даному етапі функ-
ціонування можна визнати як музей комплек-
сного профілю: це і меморіальний, науковий,
культурно-історичний, етнографічний, худож-
ній, адже володіє різноманітними оригіналь-
ними науковими, естетичними і загальноосвіт-
німи матеріалами, які допомагають не тільки
зберігати й пропагувати досягнення вченого,
але й вивчати національну спадщину України.
Джерела та література
1 Набок Л. Меморіальний музей В. Заболот-
ного — шляхи вдосконалення” // Наукове
видання “PEREYASLAVICA”. Наукові
записки Національного історико-етно-
графічного заповідника “Переяслав”. —
Збірник наукових статей. — Випуск
2(4). — Київ: Міленіум, 2008. — С. 272–
277.
2 Меморіальний музей архітектора В. Г. За-
болотного. Основний фонд збереження.
Інв. №№ З-934; З-604; З-265; З-780; З-574;
Кв-14089; З-72; ТЗ-2275; З-694; З-778.
3 Там само. Інв. №№ З-865; З-866; З-713.
4 Там само. Інв. №№ З-597; З-598; З-599;
З-600; З-601; З-602; З-603.
5 Там само. Інв. №№ З-867; З-875.
6 Там само. Інв. №№ М-2444 — М-2694.
7 Набок Л., Колибенко О. Православні хра-
ми Переяславщини. Історія. Дослідження.
Сучасність // Наукове видання — Київ:
Видавничій дім від “А” до “Я”, 2007. —
175 с.
169
Людмила Набок
Источники локальной истории в мемориальной экспозиции
Музей известного украинского архитектора Владимира Заболотного является не только
хранителем мемориальных вещей и художественных ценностей, он стремится быть катали-
затором отношений между культурами прошедших и будущих поколений. Соответственно
данному тезису музей организовывает свою научную работу по вопросам комплектации фон-
довой коллекции, а также её соответствующего экспонирования. Несмотря на то, что экспо-
зиция музея посвящена жизни и творчеству одной личности, собрание документальных ис-
точников предоставляет возможность изучать местные аспекты истории, а также особен-
ности традиционной культуры Украины. В статье автор характеризует документальные
источники, хранящиеся в музее, анализирует их научный потенциал.
Ключевые слова: экспонаты, информационные носители, комплектация фондов, экспози-
ция, мемориальные вещи, письменные источники, научно-исследовательская работа.
Ljudmila Nabok
The local history sources in memorial exposition
Museum of the known Ukrainian architect Vladimir Zabolotnogo is not only the keeper of
memorial things and artistic values, he aims to be the catalyst of relations between the cultures of the
last and future generations. According to this thesis a museum organizes the advanced study on
questions of acquisition of fund collection, and also its proper exhibiting. In spite of the fact that the
display of museum is devoted life and creation of one person, collection of documentary sources is
given by possibility to study the local aspects of history, and also features of traditional culture of
Ukraine. In the article an author characterizes documentary sources, kept in a museum, analyses
their scientific potential.
Key words: exhibit, information transmitter, collecting stocks, exposition, memorial things,
writings sourced, research woke.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31905 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:48:37Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Набок, Л. 2012-03-24T17:51:17Z 2012-03-24T17:51:17Z 2009 Джерела локальної історії в меморіальній експозиції / Л. Набок // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 165-169. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31905 94 (477):069.51 Музей видатного українського архітектора Володимира Заболотного, окрім того, що є хранителем меморіальних речей та художніх цінностей, прагне бути інформатором та каталізатором стосунків між культурою минулого та прийдешнього. Відповідно до цієї тези музей організовує свою наукову роботу з питань комплектування фондового зібрання та його відповідного експонування. Музейна експозиція присвячена життєдіяльності однієї постаті, проте збірка документальних джерел уможливлює через призму особи Заболотного репрезентувати історію міста і, навіть, країни. У статті автор характеризує документальні джерела, що зберігаються в музеї, аналізує їх науковий потенціал. Музей известного украинского архитектора Владимира Заболотного является не только хранителем мемориальных вещей и художественных ценностей, он стремится быть катализатором отношений между культурами прошедших и будущих поколений. Соответственно данному тезису музей организовывает свою научную работу по вопросам комплектации фондовой коллекции, а также её соответствующего экспонирования. Несмотря на то, что экспозиция музея посвящена жизни и творчеству одной личности, собрание документальных источников предоставляет возможность изучать местные аспекты истории, а также особенности традиционной культуры Украины. В статье автор характеризует документальные источники, хранящиеся в музее, анализирует их научный потенциал. Museum of the known Ukrainian architect Vladimir Zabolotnogo is not only the keeper of memorial things and artistic values, he aims to be the catalyst of relations between the cultures of the last and future generations. According to this thesis a museum organizes the advanced study on questions of acquisition of fund collection, and also its proper exhibiting. In spite of the fact that the display of museum is devoted life and creation of one person, collection of documentary sources is given by possibility to study the local aspects of history, and also features of traditional culture of Ukraine. In the article an author characterizes documentary sources, kept in a museum, analyses their scientific potential. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Джерела локальної історії в меморіальній експозиції Источники локальной истории в мемориальной экспозиции The local history sources in memorial exposition Article published earlier |
| spellingShingle | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції Набок, Л. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| title | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| title_alt | Источники локальной истории в мемориальной экспозиции The local history sources in memorial exposition |
| title_full | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| title_fullStr | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| title_full_unstemmed | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| title_short | Джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| title_sort | джерела локальної історії в меморіальній експозиції |
| topic | Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| topic_facet | Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31905 |
| work_keys_str_mv | AT nabokl džerelalokalʹnoíístoríívmemoríalʹníiekspozicíí AT nabokl istočnikilokalʹnoiistoriivmemorialʹnoiékspozicii AT nabokl thelocalhistorysourcesinmemorialexposition |