Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування

У статті зазначаються основні тенденції розвитку сучасної музеології, що стосуються її теоретичних основ, як галузі науки, розглядається зміст таких понять, як “музеологія”, “музеєзнавство”, “музей”, “музеальність”, досліджуються точки зору різних музеологічних шкіл, що виокремились в науковій диску...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2009
Main Author:	Маньковська, Р.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2009
Subjects:	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31919
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 136-144. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31919
record_format	dspace
spelling	Маньковська, Р. 2012-03-24T18:48:18Z 2012-03-24T18:48:18Z 2009 Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 136-144. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31919 069.01 У статті зазначаються основні тенденції розвитку сучасної музеології, що стосуються її теоретичних основ, як галузі науки, розглядається зміст таких понять, як “музеологія”, “музеєзнавство”, “музей”, “музеальність”, досліджуються точки зору різних музеологічних шкіл, що виокремились в науковій дискусії протягом другої половини ХХ — поч. ХХІ ст. в Україні і світі, висвітлюється місце музеології в системі соціогуманітарних наук, а також її структура та науковий інструментарій. В статье обозначены основные тенденции развития современной музеологии, что касается ее теоретических основ как отросли науки, рассматривается содержание понятий “музеология”, “музееведение”, “музей”, “музеальность”, исследуются теории разных музеологических школ, что выделились в научной дискуссии на протяжении второй половины ХХ — нач. ХХІ в. в Украине и за рубежом, освещается место музеологии в системе социогуманитарных наук, а также ее структура и научный инструментарий. The main trends of modern museology are highlighted in the article. These ones concern its theoretical basis. The meaning of such terms as “museology”, “museum science”, “museum”, “museality” is presented from the point of view of different museological schools, that were performed is science discussion during the second half of XX-th century — beginning of XXI-st century in Ukraine and worldwide. The place of museology in the system of socio and humanitarian sciences, its structure and scientific instruments are discussed herein. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування Музеология как отрасль науки: современный дискурс и проблема теоретического интегрирования The science of museology: contemporary discurse and the problem of theoretical integration Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
spellingShingle	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування Маньковська, Р. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
title_short	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
title_full	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
title_fullStr	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
title_full_unstemmed	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
title_sort	музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування
author	Маньковська, Р.
author_facet	Маньковська, Р.
topic	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
topic_facet	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Краєзнавство
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Музеология как отрасль науки: современный дискурс и проблема теоретического интегрирования The science of museology: contemporary discurse and the problem of theoretical integration
description	У статті зазначаються основні тенденції розвитку сучасної музеології, що стосуються її теоретичних основ, як галузі науки, розглядається зміст таких понять, як “музеологія”, “музеєзнавство”, “музей”, “музеальність”, досліджуються точки зору різних музеологічних шкіл, що виокремились в науковій дискусії протягом другої половини ХХ — поч. ХХІ ст. в Україні і світі, висвітлюється місце музеології в системі соціогуманітарних наук, а також її структура та науковий інструментарій. В статье обозначены основные тенденции развития современной музеологии, что касается ее теоретических основ как отросли науки, рассматривается содержание понятий “музеология”, “музееведение”, “музей”, “музеальность”, исследуются теории разных музеологических школ, что выделились в научной дискуссии на протяжении второй половины ХХ — нач. ХХІ в. в Украине и за рубежом, освещается место музеологии в системе социогуманитарных наук, а также ее структура и научный инструментарий. The main trends of modern museology are highlighted in the article. These ones concern its theoretical basis. The meaning of such terms as “museology”, “museum science”, “museum”, “museality” is presented from the point of view of different museological schools, that were performed is science discussion during the second half of XX-th century — beginning of XXI-st century in Ukraine and worldwide. The place of museology in the system of socio and humanitarian sciences, its structure and scientific instruments are discussed herein.
issn	2222-5250
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31919
citation_txt	Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 136-144. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT manʹkovsʹkar muzeologíââknaukovagaluzʹsučasniidiskurstaproblemateoretičnogoíntegruvannâ AT manʹkovsʹkar muzeologiâkakotraslʹnaukisovremennyidiskursiproblemateoretičeskogointegrirovaniâ AT manʹkovsʹkar thescienceofmuseologycontemporarydiscurseandtheproblemoftheoreticalintegration
first_indexed	2025-11-25T21:31:36Z
last_indexed	2025-11-25T21:31:36Z
_version_	1850552261372018688
fulltext	135 V МУЗЕЙНИЦТВО В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ТА ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ 136 Краєзнавство 3–4 2009 УДК 069.01 Руслана Маньковська (м. Київ) МУЗЕОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ГАЛУЗЬ: СУЧАСНИЙ ДИСКУРС ТА ПРОБЛЕМА ТЕОРЕТИЧНОГО ІНТЕГРУВАННЯ У статті зазначаються основні тенденції розвитку сучасної музеології, що стосуються її теоретичних основ, як галузі науки, розглядається зміст таких понять, як “музеологія”, “му- зеєзнавство”, “музей”, “музеальність”, досліджуються точки зору різних музеологічних шкіл, що виокремились в науковій дискусії протягом другої половини ХХ — поч. ХХІ ст. в Україні і світі, висвітлюється місце музеології в системі соціогуманітарних наук, а також її структу- ра та науковий інструментарій. Ключові слова: музеологія, музеєзнавство, музей, музеальність, теоретико-методологіч- ний інструментарій, об’єкт, предмет, структура музеології, соціогуманітарні науки. У контексті модернізації українського сус- пільства на початку ХХІ ст. виразно просту- пає проблема оновлення методологічних пара- дигм сучасної соціогуманітаристики. Наукова галузь характеризується поряд з іншими та- кими явищами, як диференціація і інтеграція знань, які спрямовують соціогуманітарні до- слідження до освоєння міждисциплінарного простору. Нинішній етап розвитку наукового пізнан- ня відзначається нагальною потребою вирі- шення актуальних проблем теоретико-методо- логічного змісту. В першу чергу це стосується молодих галузей знань, що тільки проходять період свого становлення, і формування їх на- уково-методологічних засад перебуває в дис- кусійній динаміці. Останнім часом в науковому світі спостері- гається зростання інтересу до проблем музео- логії, як молодої галузі знань, її теоретичного осмислення, удосконалення професійного по- нятійного апарату, що свідчить про позитивні зрушення в процесі оформлення її, як зрілої наукової дисципліни. Орієнтація України на європейські стан- дарти, в тому числі і в музейній галузі, вима- гає від фахівців глибокого освоєння світового досвіду, осмислення теоретичних засад до- слідження і використання пам’яток. Українське музеєзнавство є невід’ємною складовою розвитку міжнародної музеології. Разом з тим, як і вся історія розвитку музеїв України, дана наукова галузь має свою націо- нальну специфіку. Це пов’язано із особливос- тями формування музейної мережі, самобут- ністю і різноманітністю історико-культурної спадщини на теренах українських земель, обумовлено також розвитком української іс- торії, її драматичними періодами. Історично склалось, що розвиток українського і російсь- кого музейництва тривалий час відбувався в єдиному географічному просторі. В результаті здобутки цих двох національних музейних шкіл характеризуються схожими тенденція- ми у всіх напрямах музейної діяльності, що накладає відбиток і на формування теоретико- методологічних основ та термінології. Проблеми музеєзнавства активно вивча- ються зарубіжними і українськими вченими та музеєзнавцями. Цілий ряд питань перебу- ває в дискусійних обговореннях, які представ- ляють провідні тенденції в розвитку теорії і практики музейництва, висвітлюють глибоку інтеграцію музею в соціально-культурне жит- тя суспільства. Значну увагу вчені приділя- ють теоретичній складовій музейництва, його місцю в системі соціогуманітарних наук, по- няттям “музеологія”, “музеєзнавство”, “му- зей”, визначенням наукового об’єкта, предме- та, методам дослідження (П. Ван Менш, З. Странський, Г. Глузінський, К. Хадсон, Скрівен, Ромедер, О. Б. Закс, Т. Ю. Юрєнєва, Ю. А. Омельченко та ін.)1. Тривають дебати серед музеєзнавців щодо структури музеєзнавства (історичне, теоре- тичне, прикладне, музейне джерелознавство, музеографія), мови цієї науки, відзначається інтердисциплінарний характер музеології, розглядається процес трансформації музею в багатофункціональний культурний центр, ак- тивізація його функцій, зокрема, соціальної, освітньої, комунікативної (Дунган Ф. Каме- рон, Д. Спілбоєр, Г. Глазінський, М. Т. Майс- тровська, О. М. Майстерниця, Л. М. Шляхті- 137 на, Д. А. Равікович, М. О. Нікішин, Л. Я. Пет- руніна та ін.)2. Зарубіжні автори, розвиваючи концепцію музею як регулятивного механізму культури, формулюють нові завдання для теоретиків і практиків музейної справи. З’явилися нова- торські підходи до музейництва, яке розгля- дається як складова “heritology” — науки про спадщину та “mnemosophy” — науки про спадщину та всі соціальні інститути, що зберігають людський досвід. Вперше терміни “heritology” та “mnemoso- phy” запропонував в 1982 р. хорватський музеєзнавець Томіслав Шола. Така концепція значно поглиблює теоретичний зміст поняття “музей” та розширює практичне поле діяль- ності музею. Не дивлячись на те, що такий підхід узгоджується з визначенням культурної спадщини поданої в документах ЮНЕСКО, не всі музеєзнавці підтримали вченого. Тривають дискусії щодо необхідності виходити музею за рамки своєї діяльності, варто зосередитись на музейницьких проблемах тощо (З. Сарансь- кий, Шрейнер, Десваліс, Барков)3. З музейною тематикою працюють музеє- знавці, історики, соціологи, філософи, мис тец- твознавці, педагоги, етнографи, археологи, антропологи, художники, філологи, екологи та ін. Вони в своїх дослідженнях опираються на музеологічні ідеї кінця ХІХ — поч. ХХ ст., які були оприлюднені в професійних музей- них журналах в Німеччині (1878 р.), Словач- чині (1898 р.), Великобританії (1902 р.), США (1919 р.), СРСР (1931 р.). У результаті створення в 1946 році Міжна- родної ради музеїв (ИКОМ), із цього ж року стали виходити “Новини ІКОМ” (ІCOM News). З 1948 року основним міжнародним видан- ням, що публікує музеологічні дослідження, став щоквартальний журнал ЮНЕСКО “Muzeum”. За радянських часів рівень розробки теоре- тичних питань можна прослідкувати в Пра- цях Державного Історичного музею (вих. з 1926 р.), Працях науково-дослідного інститу- ту музеєзнавства (вих. з 1957 р.), Працях й Повідомленнях Державного Ермітажу (з 1956, з 1940 р.), Збірниках наукових праць Цент- рального музею революції СРСР “Музейна справа в СРСР” тощо4. Значна частина праць присвячені обґрун- туванню специфіки музейних наукових до- сліджень, визначенню предмета досліджень музеології, виробленню ключових понять га- лузі, історії музейного будівництва, визначен- ню функцій музею як соціального інституту. Ця проблематика розглядається в публікаціях А. М. Розгона, А. Б. Закса, О. В. Іонової, І. Не- уступного, З. Странського, Н. Г. Макарової, А. М. Ефроса, В. Ю. Дукельського, Ю. П. Пі- щуліна, Н. А. Нікішина, Н. П. Фінягіної, А. І. Фролова, Д. І. Твєрської, Д. Г. Ле викіна, М. Б. Гнєдовського, Є. В. Кончіна, В. Г. Лур’є, К. Хадсона, Д. А. Равікович, Т. В. Станюко- вич та ін.5. Зокрема, Н. А. Нікішин вказує на недо- статню розробленість концептуальних основ музеєзнавства, здійснює аналітичний огляд сучасного стану подань про об’єкт, предмет і внутрішню структуру музеєзнавства, пропо- нує свою — “мовну” — концепцію музеєзнавс- тва6. Особливу увагу міждисциплінарному ха- рактеру музеології приділяють Є. Н. Мастєні- ца і Л. М. Шляхтіна, розглядаючи проблему формування її метода7. Таким чином, огляд літератури свідчить, що, незважаючи на інтенсивний розвиток су- часного музеознання, залишається не виріше- ним і дискусійним цілий ряд концептуально- теоретичних проблем, термінологічного інс- трументарію науки, не розглянуті докладно механізми взаємодії музею зі свідомістю, що обумовлюють його життєздатність у майбут- ньому. Обговорення проблем подальшої динаміки музеології в умовах поступального розвитку культури є закономірним і важливим. Це свід- чить про зростаючу роль музеїв у суспільному житті, багатий потенціал цих осередків на перспективу. Музеологія — наука, що формується на стику соціального і гуманітарного пізнання і вивчає закономірності ґенези та функціону- вання музею, його взаємодію з культурною і природною спадщиною, а також суспільс- твом. Класифікація музеології в системі інших наук є дискусійною проблемою. У Загребі (Хорватія) її відносять до числа інформацій- них наук, а в Чехії — причисляють до розряду історичних. Одним із досить актуальних напрямів культурологічних досліджень є представлен- ня музею як феномену культури. Питання про музей як специфічне явище культури вивчене не достатньо сучасними культурологами і му- зеологами, тому потребує детальної розробки. 138 Краєзнавство 3–4 2009 Музей — один із інститутів культури, що вимагає аналізу питання про необхідність його присутності в культурі, установлення його зв’язку зі змістом культури в цілому і її соціальними функціями. Дослідження музею як соціокультурного інституту підтверджує тезу про спорідненість його з культурологією — науки про зміст і суть культури як соціально-історичного яви- ща. Звернемося до праці Г. Ріккерта “Науки про природу і науки про культуру”, де вчений приділяє особливу увагу історичному факту, його культурній значимості, і вважає, що культура — це існування фактів, в яких за- фіксовані цінності. В свою чергу історія, ство- рюючи дійсність, формує цінності, що вира- жаються у світогляді, через які проступають особливості окремого культурного універса- му. Саме культурологія вивчає процес форму- вання цінностей і світогляду. Г. Ріккерт під- креслює, що завдання науки не збір фактів, а узагальнення їх через складну інтелектуальну процедуру8. З огляду на це музей, як соціо- культурний інститут, відіграє вагому роль в означеному процесі. Російські вчені розглядають музеєзнавство як складову культурології. Вони вводять його до культурологічних наук поряд з теорією культури, історичною культурологією, кон- сервацією і реставрацією історико-культур- них об’єктів, прикладною культурологією9. Українські дослідники часом використовують застаріле трактування музеєзнавства як спе- ціальної історичної дисципліни. Проте посту- пово переважає точка зору про належність музеєзнавства до культурологічних наук, ви- значається його чільне місце в системі соціо- гуманітарних наукових знань, тісний зв’язок з природничими і технічними науками, що пов’язано з багатопрофільністю і полі функ- ціональністю музею10. Музеологія — термін відносно молодий, але все-таки не настільки, як прийнято дума- ти. Його можна знайти у відповідних працях XІХ ст. Вперше його використав у 1883 р. ні- мецький вчений Й. Г. Грассе у публікації “Му- зеологія як наука”, визначивши об’єкт, пред- мет, дослідницький потенціал нової наукової дисципліни. В 1901 р. чеський музейник К. Черняк закликав до початку музеологіч- них студій, а Ю. Ляйшинг у німецькому жур- налі “Museumkunde” критикував неефектив- ність музейних працівників, що не пройшли курсів “іn Museumswіssenschaft” (“у музейній науці”). Вищі навчальні заклади, у назвах яких згадується музеологія, з’явилися майже 40 років тому. Усього подібних центрів, що спеціалізуються з музеології, за підрахунка- ми З. Странського, більше 600. У вітчизняному музейному будівництві традиційно вживається термін “музеєзнавс- тво” як наукова дисципліна, що вивчає іс- торію та закономірності розвитку музеїв, їхні суспільні функції, питання теорії і методики музейної справи11. Міжнародне співтовариство за рекоменда- ціями Міжнародного комітету по музеології використовує поняття “музеологія” як наука, що пояснює реалізацію важливого виду сус- пільної діяльності по збереженню і вико- ристанню культурної і природної спадщини людства. Міжнародна рада музеїв (ІКОМ) при ЮНЕСКО окреслила пріоритетне завдання му- зеології в ХХІ ст.: описати, проаналізувати музеологічний феномен і осягнути його в істо- ричному, соціокультурному контекстах. Поняття “музеєзнавство” і “музеологія” прийнято вважати тотожними за суттю, ос- кільки в рамках теоретичного музеєзнавства реалізується системний підхід і досліджуєть- ся весь спектр проблем, пов’язаних зі збере- женням і популяризацією усіх форм культур- ної і природної, рухомої і нерухомої ма- теріальної і нематеріальної спадщини. Серед міжнародного музейного співтоварис- тва з ініціативи чеського музеолога З. Странсь- кого з’явилося поняття метамузеологія, де предметом вивчення є сама музеологія. Проте зразу ж постала проблема уніфікації міжна- родної музеєзнавчої понятійної бази. Вона не вирішена досі, що призводить до широких дис- кусій серед фахівців-музеєзнавців різних країн. Так, термін “наукова музеологія” роз- глядається не як “теоретична музеологія”, а стосується музеїв науки. Метамузеологія — на- укова теорія музеології, вона виконує конт- рольну функцію, оцінює науковий підхід музе- ології, її мету, методи та наукові досягнення12. Велику увагу в науковому обговоренні му- зеєзнавці приділяють поняттю “музей”. Цей термін відомий ще з античної доби і в процесі розвитку людства пройшов свій шлях історич- ної трансформації змісту від терміна, що озна- чає святилище муз, до соціокультурної інсти- туції, інструмента самоусвідомлення культу- ри. Гостра дискусія, що до змісту музею, його особливостей, функцій триває. Розглянемо де- які теорії з цього питання. 139 У Законі України “Про музеї і музейну справу” (1995 р.) подається офіційне тлума- чення цього поняття: музеї — це культурно- освітні та науково-досвідні заклади, призна- чені для вивчення, збереження та використан- ня пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини13. Подана дефініція, на наш погляд, відобра- жає зміст музею, як закладу культури, не вра- ховуючи сучасні тенденції у розвитку соціогу- манітарних наук та виклики суспільства ХХІ ст. Друга половина XX ст. відзначена в куль- турі як час “музейного бума”. Статистикою зафіксовано, що темпи приросту музеїв у світі в цей час становили в середньому 10 % за п’ятиліття, тобто, із усього числа існуючих у світі музеїв половина створена протягом ос- танніх п’ятдесяти років. У Великобританії, одній з найбільш музейних країн світу, в 1980-і роки відвідуваність музеїв перевищила відвідуваність футбольних матчів і кінотеат- рів. На пострадянському просторі в середині і наприкінці 90-х років XX ст. внаслідок еконо- мічних труднощів спостерігався загрозливий спад культурної активності населення, однак й у цих умовах набагато менше інших установ культури він торкнувся музеїв, їх відвіду- ваність знизилась на 27 %. Музеї завжди прагнули зберігати автентич- ні свідчення реальності, хоча інтерпретація їх завжди залежала від рівня знань про конкрет- ний історичний період. Саме тому музеї не по- винні стати сховищами артефактів. Колекції — головне знаряддя музеїв, і мета музеїв — ефективно включати ці колекції в процес комунікації, в першу чергу за допомо- гою виставок й експозицій. У своєму історичному розвитку музей прой- шов три етапи: - етап інституалізації (1 тис. до н. е. — cep. XVІІІ ст.), у процесі якого феномен виділився із загальнокультурного простору, поширився по всій території Європи, нагромадив збірки, оформився як специфічний культурний, соціальний інститут. Цьому етапу відповідає еклектичний тип музейної експозиції; - етап структурування (к. XVІІІ ст. — XІХ ст.), у процесі якого музей систематизував свій зміст і позначив сфери своєї діяльності шляхом профілізації своїх установ. На цьому етапі переважав систематичний тип експо зиції; - етап інтегрування (рубіж XІХ — XX ст. — к. XX ст.), у процесі якого музей концеп- туалізував свою структуру, визначив свої соціальні функції й перетворився із продукту рефлексуючого свідомість на інструмент, що формує (поряд з іншими) цю свідомість. Експозиції цього етапу об’єднуються в тип концептуальних14. Визначення поняття “музей” пройшло пев- ний шлях трансформації і в професійному співтоваристві розглядається як “генерування культури сучасної і майбутньої на основі збе- реження і актуалізації найбільш цінної части- ни всіх видів спадщини”. В “Російській му- зейній енциклопедії” музей виступає як інс- титут соціальної пам’яті. Зустрічаємо ще одне пояснення поняття “музей” — як “культурна форма”15. В цьому випадку підкреслюється культурна форма як спосіб задоволення куль- турних потреб людей на певному історичному проміжку. Універсальність такого визначен- ня дає змогу врахувати географічний, істо- ричний, національний, профільний та інші аспекти у розвитку музею. Практично до середини XX ст. музеологія являла собою суму практичних знань і зосе- реджувала свою увагу на організаційній сто- роні діяльності музеїв: як побудувати експо- зицію, як залучити відвідувача в музей, як використати величезний емоційний потен- ціал, закладений у музейному предметі. Му- зей не розглядався як соціальний інститут в загальній системі культури людства. У 1980–1990-ті роки з’явився цілий ряд публікацій, присвячених саме розвитку му- зею як інституції. Одним з переважаючих на- прямів досліджень стає узагальнення накопи- ченого емпіричного матеріалу, систематиза- ція висновків, формування ідеології сучасного музею. Традиційно музеологія в центр своєї науко- во-дослідницької діяльності вміщала музей- ний предмет. Вона формулювала принципи визначення автентичної цінності цих пред- метів, вивчала різні аспекти їхнього впливу на відвідувача, виробляла різноманітні мето- ди документування дійсності. Музеологія ос- танніх років змінила погляд на музейний предмет. Раніше музейна значимість предме- та обумовлювалася його рідкістю, естетичною цінністю, меморіальністю, інформативністю, і музей виростав для предмета. Сьогодні знач- на частина музеологів вважає, що музей пови- нен ґрунтуватися не на предметах, йому на- 140 Краєзнавство 3–4 2009 лежних, а на ідеях, які він хоче донести до відвідувача. Тому останнім часом музеологія усе рішучіше висуває на перший план питан- ня змісту музею як інституції, його перспек- тиви, вплив на соціум і на формування сус- пільної свідомості тощо. Перше системне дослідження музею як інс- титуції було здійснено наприкінці XІХ ст. М. Федоровим у праці “Музей, його зміст і при- значення”. Він відзначав особливу об’єд нав чу місію музею: “Музей є перша науково-худож- ня спроба збирання і виховання в єдине, і тому ця спроба є справою релігійною, священною. Музей містить у собі всю науку про людину й природу як вираження волі Божої…”16 Сучасна ідея інтегрування музею в соціум розглядалась в 1920-х роках Ф. І. Шмітом, що заклав основи музейної педагогіки. Він писав про створення музеєм особливо емоційного, насиченого для сприйняття знань середови- ща, і про навчання й виховання за допомогою творчості, і про об’єднання музеєм у єдину ко- мунікативну систему творця, продукта його творчості, й людей, що сприймають твір мистецтва17. Навколо цих ідей будуються й сьогодні праці, присвячені питанням музей- ної комунікації. А в практиці музейного будів- ництва зусиллями таких чудових подвижни- ків як А. Хазеліус, Е. Карнегі, Ж. де Блок та ін. на рубежі XІХ — XX ст. з’явилися музейні утворення, що стали прототипом “нового му- зею” кінця XX ст.: Скансен в 1891 р. (Сток- гольм), Палац миру в 1900 р. (Гаага), Музей війни й миру в 1902 р. (Люцерна). Продовжили ці ідеї представники фран- цузької школи Ж. А. Рив’єр і Ю. де Варін в концепції “інтегрованого музею”. Характери- зуючи літературу “нової музеології”, варто зу- пинитись на дослідженнях Т. Шоли, в яких проаналізовано стан музеології як наукової дисципліни, визначено її завдання на сучасно- му етапі. Виділяючи основні питання, що ви- магають рішення, він у якості найбільш акту- ального називає “визначення сутності музею”. Узагальнюючи сучасні подання музеологів про природу музейного предмета й про спе- цифіку “музеїв третього покоління”, Т. Шола вказує на зміну ролі музею в суспільстві, на переродження його з “явища” в “процес”, на спрямованість сучасного музею в майбутнє. Цікаві його міркування про галузь музеології, про проблему співвідношення музею з фено- меном спадщини, про сучасні методи музейної комунікації18. Д. Макдональд у своїх дослідженнях ак- центує увагу на характеристиці розвитку му- зейної справи в сучасному світі: у Європі, Азії, Австралії, США. Він вважає, що найзначніші й найцікавіші явища в музейному будівництві відбуваються в Японії (музеї на ринкових пло- щах, парки культури). Цікаві його міркуван- ня про роль феноменів культу й паломництва в музейній комунікації. Д. Макдональд роз- глядає музей як “інструмент послідовної ініціації, що триває протягом всього життя”. Великий інтерес представляють роботи Т. П. Калугіної. Вона розглядає питання куль- турно-історичної детермінованості конкрет- них реалізацій художніх експозицій і будує на основі цього їхню історичну типологію. Її гіпотеза “музеєфікації культури”, що опи- рається на трактат А. Мальро “Музей без стін” і на теоретичні судження постмодерністів (І. Хассана, Д. Лоджа, Д. Фоккема та ін.), є актуальною на сьогодні. У контексті зацікавленості до проблем до- слідження свідомості, до форм організації як індивідуального, так і колективного досвіду по її формуванню, до методів дослідження соціо- культурної реальності будуються міркування про “нову музеологію” у праці В. Вороніна. Вважаючи, що XXІ ст. буде добою становлення якісно нових форм організації людського спів- товариства і відзначаючи роль і місце в цьому процесі сучасних локальних співтовариств, А. Воронін, на основі аналізу музеологічних публікацій, розглядає можливості музею в ста- новленні свідомості XXІ ст., у подоланні кризи культури, у пошуку й здійсненні нових шляхів культурного розвитку, а також способи інте- грації музею в життя конкретного співтоварис- тва з метою його використання в процесі ло- кального вирішення глобальної проблематики. Музей є засіб й образна модель способу адаптування людини до культури через від- новлення цілісності світосприйняття. Цей свій зміст музей втілює через поєднання в собі інтелектуально-аналітичної (наука) і емоцій- но-художньої (мистецтво) суті; сакралізації раціонального й раціоналізації сакрального у свідомості; єдності безпосередньої й опосеред- кованої комунікації; просторово-тимчасового континіума, створюваного музеєм; деклару- вання принципу міждисциплінарності, висо- кого рівня синергізма всіх форм і способів за- своєння дійсності. У Центральній Європі, під впливом фран- цузької й німецької філософії, найчастіше ви- 141 користовують термін “музеалізація”. Музе- алізація є специфічний (“музеальний”) процес засвоєння реальності, у рамках якого центр ваги переноситься з “речей як таких” і з їх “потенційних ресурсів” на меморіальну й культурну цінність реальності. Результати цього процесу — спроби зберегти, незважаю- чи на природний хід речей, неминучі зміни й втрати, свідків і репрезентантів таких ціннос- тей. Наслідком специфіки процесу музеаліза- ції стає певна зміна змісту: реальність як така стає культурною метареальністю. В основі цієї зміни лежить поняття цінності, тому чеський музеолог З. Странський — для зручності більш чіткого визначення культурної цін- ності — запропонував такий робочий термін, як “музеальність”, тобто меморіальна або культурна цінність. В контексті такої пара- дигми музей є постійно діючий, некомерцій- ний інститут, відкритий для публіки, що має справу з музеалізацією, а музеологія дослід- жує всі теоретичні та практичні аспекти музе- ального феномену. Музеальність полягає у тому, що людина вважає відібрані предмети настільки важливими свідченнями певного стану речей, що хоче зберігати їх якомога дов- ше та поширювати знання про них у суспіль- стві19. Атрибутами будь-якої науки є чітко визна- чена методологія й специфічна наукова мова. Для музеології, як відносно молодої науки, характерний процес формування методологіч- них засад, який продовжує тривати. В даному напрямі чітко проявляються відмінності у підходах вітчизняної та західної музеологіч- них шкіл. Наслідуючи традиції своїх поперед- ників, українські музейники об’єктом музео- логії визначили музей і музейну справу як суспільне явище в усіх їхніх проявах. Предме- том музеології є процеси, принципи, законо- мірності, технології нагромадження, збере- ження і презентації інформації музейними ус- тановами, а також виникнення, розвиток і суспільне функціонування музею20. У зарубіжній музеології гострота дискусій щодо об’єкта і предмета музеології триває до- нині. Наведемо визначення одного із автори- тетних музеологів західної школи Ф. Вайда- хера. Він окреслює об’єкт музеології як своєрідно пізнане і оцінюване ставлення лю- дини до дійсності. Це ставлення називають музеальністю. “Предметом пізнання музеоло- гії є не музей чи його колекції, а музеаль- ність”21. На нашу думку, науково-теоретичні засади музеології потребують ще наукової системати- зації та упорядкування, враховуючи специфі- ку музейної галузі знань. І однією із причин є не теоретична розмитість музеології, а розбіж- ність музеєзнавців, які представляють різні музеологічні школи, дисонансність терміно- логічного інструментарію і проблема наукової інтеграції понятійного апарату, неузгод- женість у розумінні таких фундаментальних понять, як “музей “, “музеологія” тощо. Комплексний характер суті музеології як науки передбачає широкий спектр методів її наукового пізнання. Музеологія застосовує методи, що використовуються соціогумані- тарними, природничими науками. Слід зазна- чити, що задіяні до вирішення теоретичних і практичних завдань музеології методи набу- вають нової якості, специфічної для цієї на- уки. Разом з тим в сучасній західній музеоло- гії формується об’єктна методологія (Ф. Вай- дахер, І. Мароєвич, С. Пірс та ін.), де поряд із фізичною музеєфікацією матеріального об’єкта спадщини рівнозначна або й більша увага приділяється збереженню нематеріаль- ної спадщини та інформаційному потенціалу об’єкта матеріальної спадщини. Музеологія послідовно долає шлях науко- вого оформлення, і тому наявність різних пог- лядів, наукових шкіл, підходів є закономір- ним процесом творення науки. Так, зарубіжні музеологи, прихильники емпіричного підходу до відносно молодої науки, не вважають музе- ологію наукою, замикаючи її на практичній складовій. Широка дискусія між музейним співтова- риством триває щодо структури музеології. В 1980 р. Міжнародний комітет з музеології провів симпозіум з проблеми структурної сис- теми музеології, де з’ясувались розходження у поглядах музейників. Проте Комітет, врахо- вуючи необхідність систематизації комплекс- ної галузі знань та представлення чіткої структури в освітніх програмах навчальних закладів, схилився до п’ятикратної структу- ри: загальне — вивчає закономірності розвит- ку музейної справи і напрями музейної діяль- ності; теоретичне — формулює базові поняття наукової дисципліни, розробляє термінологію науки, вивчає об’єкт, предмет і методи музео- логії тощо; прикладне — запроваджує теоре- тичні і практичні набутки науки на практиці; спеціальне — забезпечує зв’язок між загаль- ним музеєзнавством і профільними дисциплі- 142 Краєзнавство 3–4 2009 нами та вивчає специфіку функціонування музею окремого профілю; історичне — вивчає причини виникнення, генезис і розвиток му- зейної справи. У 1992 р. під час роботи літньої школи в Брно серед актуальних проблем сучасної му- зеології розглядалось питання структури на- уки. Зокрема, існування музею як соціокуль- турної інституції та зростання його соціальної функції сприяло виокремленню соціальної музеології, яку віднесли до загальної музеоло- гії. Учасники обговорили структуру науки, виділивши історичне, теоретичне і прикладне музеєзнавство. Такого поділу науки дотримується німець- кий музеолог Ф. Вайдахер, але доповнює роз- ділом метамузеологія, яка пояснює науково- теоретичне підґрунтя музеології. Іншу струк- туру пропонує японський музеолог С. Цурута. Він виокремлює спеціальну, соціальну, теоре- тичну, прикладну музеологію та управління музеєм. Зазначимо, що кожен розділ структури має свої підрозділи. Така складна структурна фор- ма музеології пояснюється її змістовною бага- тогранністю та специфікою діяльності. Сформулювавши визначення науки музео- логії, предмет, об’єкт, дефініції деяких базо- вих понять, ми зазначили напрям розвитку відносно молодої галузі знань, логіку форму- вання її категоріального апарату і наблизи- лись до визначення місця музеології в системі соціогуманітарних наук. Проаналізувавши концептуально-теоре- тичні, методологічні та прикладні проблеми сучасної музеології, дослідивши теоретичні напрацювання представників різних музеоло- гічних шкіл, відзначаємо необхідність гар- монізації і інтеграції здобутків вітчизняного музеєзнавства з міжнародним співтоварис- твом музейників. Українська музеологія, як невід’ємна скла- дова світової музеології, має вагомі здобутки і опирається на багатий досвід своїх попередни- ків. Разом з тим потребують глибокого дослід- ження теоретико-методологічні основи науки, необхідно розвивати власну національну тер- мінологічну систему у співвідношенні з між- народною музеологічною парадигмою. Цьому сприятиме пожвавлення наукових дискусій серед українських фахівців, підготовка націо- нального музеологічного глосарія, проведення музейного з’їзду тощо. Розвиток теоретичної думки і популяризація наукових знань з музе- ології позитивно вплинуть на формування му- зеології як науки. Джерела та література 1 Гуральник Ю. У. Зарубежная музеоло- гия. — М., 2005. — 245 с.; Закс А. Б. Ди- намика социальных функций музеев СССР // Музееведение. Музеи Мира. — М., 1991; Никишин Н. А. “Язык музея” как универ- сальная моделирующая система музейной деятельности // Проблемы культурной коммуникации в музейной деятельнос- ти. — М., 1989; Петрунина Л. Я. Границы и возможности музейной социологии // Музей и современная социокультурная си- туация. — М., 1989; Равикович Д. А. Соци- альные функции и типология музеев // Музееведение. Вопросы теории и методи- ки. — М., 1987; Юренева Т. Ю. Музей в мировой культуре. — М., 2003. — 532 с.; Юренева Т. Ю. Музей в мировой культуре. М., 2003; История и теория музейного дела в СССР. Программа курса (Сост. А. И. Фро- лов). М., 1989; Омельченко Ю. А. Перша підсистема музейництва (теоретичні заса- ди, витоки, формування // Культурологіч- ні студії. Зб. наук. праць. Вип. 2. — К., 2005. — С. 288–311. 2 Майстровская М. Т. Музей в динамике // Музей и демократия. — М., 1997; Мань- ковська Р. В. Сучасний музей в соціокуль- турній динаміці. // Історія України. Мало- відомі імена, події факти. Вип. 33. — К., 2006. — С. 106–118; Мастеница Е. Н., Шляхтина Л. Н. Музеология и ее методы в системе социально-гуманитарных наук // Музей и демократия. — М., 1997; Лыси- кова О. В. Музеи мира. — Саратов, 2001. — 112 с. 3 Шола Т. Новая музеология и поступальное развитие культуры или пролог кибернети- ческого музея // Музей и демократия. — М., 1997; Шола Т. Предмет и особенности музеологии. // Museum. — 1987. — № 157; Гуральник Ю. У. Зарубежная музеоло- гия. — М., 2005. — 245 с.; Жигульский З. Музеи мира: введение в музееведение. — М., 1989. 4 Музееведение. — М., 1989; Музейное дело России. — М., 2003; Малицкий Г. Л. Ос- новные вопросы истории музейного дела в России (до 1917 г.) // Очередные задачи 143 перестройки работы краеведческих музе- ев. — М., 1950. 5 Шляхтина Л. М., Фокин С. В. Основы му- зейного дела. — СПб., 2000; Юренева Т. Ю. Музееведение. — М., 2003; Равико- вич Д. А. Формирование государственной музейной сети (1917 — первая половина 60-х гг.). — М., 1988; Сундиева А. А. Исто- рия музейного дела как концепция и метод // Концептуаьные проблемы музейной эн- циклопедии. — М., 1990; Сундиева А. А. Музеи // Очерки русской культуры XIX века. Т. 3. — М., 2001; Сотникова С. И. Музеология: Учеб. пособ. — М., 2004. 6 Никишин Н. А. “Язык музея” как универ- сальная моделирующая система музейной деятельности // Проблеммы культурной коммуникации в музейной деятельнос- ти. — М., 1989. — С. 14–28. 7 Мастеница Е. Н., Шляхтина Л. Н. Музе- ология и ее методы в системе социально- гуманитарных наук // Музей и демокра- тия. — М., 1997. — С. 78–84. 8 Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. — М., 1998. — С. 3–13. 9 Кононенко Б. И. Большой толковый сло- варь. Культурология. — М., 2003. — С. 285. 10 Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Му- зеєзнавство. Навчальний посібник. — К., 2008. — С. 15. 11 Там само. — С. 13. 12 Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посіб- ник. — Львів, 2005. — С.28. 13 Закон України “Про музеї і музейну спра- ву” // Відомості Верховної Ради Украї- ни. — 1995. — № 25. — 191. 14 Музей и власть: Государственная полити- ка в области музейного дела (XVIII– XX вв.). Ч. 1–2. — М., 1991; Малицкий Г. Л. Основные вопросы истории музейно- го дела в России (до 1917 г) // Очередные задачи перестройки работы краеведческих музеев. — М., 1950. 15 Лещенко А. Проблемы становления музее- ведческой терминологии на международ- ном уровне. — Музей. — 2009. — № 5. — С. 42–46; Сундиева А. О базовых понятиях музейной науки. — Музей. — 2009. — № 5. — С. 48–52. 16 Малицкий Г. Л. Основные вопросы исто- рии музейного дела в России (до 1917 г) // Очередные задачи перестройки работы краеведческих музеев. — М., 1950. 17 Шмит Ф. И. Предмет и границы социоло- гического искусствоведения. — Л., 1928; Шмит Ф. И. Музейное дело. — М., 1929; Шмит Ф. И. Исторические, этнографичес- кие, художественные музеи. Очерк исто- рии и теории музейного дела. — Х., 1919. 18 Ривьер Ж. Эволюционное определение эко- музея // Museum. — 1985. — № 148; Шо- ла Т. Новая музеология и поступальное развитие культуры или пролог кибернети- ческого музея. // Музей и демократия. — М., 1997; Шола Т. Предмет и особенности музеологии. // Museum. — 1987. — № 157. 19 Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посіб- ник. — Львів, 2005. — С. 32. 20 Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Му- зеєзнавство. Навчальний посібник. — К., 2008. — С. 15. 21 Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посіб- ник. — Львів, 2005. — С. 32, 36. Руслана Маньковская Музеология как отрасль науки: современный дискурс и проблема теоретического интегрирования В статье обозначены основные тенденции развития современной музеологии, что касает- ся ее теоретических основ как отросли науки, рассматривается содержание понятий “музео- логия”, “музееведение”, “музей”, “музеальность”, исследуются теории разных музеологичес- ких школ, что выделились в научной дискуссии на протяжении второй половины ХХ — нач. ХХІ в. в Украине и за рубежом, освещается место музеологии в системе социогуманитарных наук, а также ее структура и научный инструментарий. Ключевые слова: музеология, музееведение, музей, музеальность, теоретико-методологи- ческий инструментарий, объект, предмет, структура музеологии, социогуманитарные на- уки. 144 Краєзнавство 3–4 2009 Ruslana Mankovska The science of museology: contemporary discurse and the problem of theoretical integration The main trends of modern museology are highlighted in the article. These ones concern its theo- retical basis. The meaning of such terms as “museology”, “museum science”, “museum”, “museality” is presented from the point of view of different museological schools, that were performed is science discussion during the second half of XX-th century — beginning of XXI-st century in Ukraine and worldwide. The place of museology in the system of socio and humanitarian sciences, its structure and scientific instruments are discussed herein. Key words: museology, museum, museality, theoretical and methodological instruments: subject, object, methods, structure of museology, socio and humanitarian sciences.

Музеологія як наукова галузь: сучасний дискурс та проблема теоретичного інтегрування

Institution

Similar Items