З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження)
Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання. Расскрывается история создания Закона об охране памятников старины, рассматриваются конкретные предложения украинских ученых...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31920 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження; початок в № 1 за 2005 р.; № 1 –4 за 2008 р.) / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 176-184. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860017647619407872 |
|---|---|
| author | Григор’єва, Т. |
| author_facet | Григор’єва, Т. |
| citation_txt | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження; початок в № 1 за 2005 р.; № 1 –4 за 2008 р.) / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 176-184. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання.
Расскрывается история создания Закона об охране памятников старины, рассматриваются конкретные предложения украинских ученых касательно сохранения историко-культурного наследия.
The article describes the history of forming and preserving the historical monuments in Ukraine, the contribution of famous Ukrainian science and cultural leaders in this field, the structure of this manifold work.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:46:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
175
VІ
ВІТЧИЗНЯНЕ
ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВО:
ТРАДИЦІЇ, ДОСВІД,
ПЕРСПЕКТИВИ
176
Краєзнавство 3–4 2009
УДК 94 (477) “19”): 008 9 (091)
Тетяна Григор’єва (м. Київ)
З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ
ПАМ’ЯТОК СТАРОВИНИ
(продовження; початок в № 1 за 2005 р.; № 1 –4 за 2008 р.)
Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються
конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного над-
бання.
Ключові слова: історико-культурна спадщина, пам’ятки археології, архітектури, історії,
археологічні, історичні товариства.
На початку ХХ ст. урядовці змушені були
повернутися до розгляду питань збереження
пам’яток старовини. Справа полягала в тому,
що Державна рада, розглядаючи питання про
ремонт церкви у місті Муромі, звернула увагу
на недосконалість законодавчих постанов
стосовно охорони давніх пам’яток, викладе-
них у Будівельному статуті, де був спеціаль-
ний розділ, присвячений правилам проведен-
ня ремонту і охорони стародавніх споруд (ст.
181,182, 183). Особливій комісії, створеній у
1902 р., було доручено доопрацювати від-
повідні статті Будівельного статуту. Так, стат-
тею 1811 суворо заборонялося руйнувати за-
лишки древніх палаців, укріплень,
пам’ятників та інші споруди, що мали худож-
ню цінність. Відповідальність за їхній стан
покладалася на керівників губерній і місцеву
поліцію. Стаття 1822 конкретизувала завдан-
ня, викладені у статті 181. В ній наголошува-
лося, що ремонту підлягають споруди, в яких
збереглися будь-які приміщення, а в решті
випадків, коли ступінь руйнації велика, то ре-
монту підлягають лише уцілілі частини всієї
будівлі. Для цього необхідно звертатися до Го-
ловного управління шляхів сполучень, котре
з обґрунтуванням про необхідність ремонту
звертається до Міністерства внутрішніх справ
за дозволом на проведення ремонтних робіт. В
статті 183 викладені питання фінансування
ремонтних робіт, підтримки пам’яток давни-
ни в належному стані, вирішення яких покла-
далося як на місцеві бюджети, так і за раху-
нок державної казни3. Доопрацювання вказа-
них статей Будівельного статуту, нормативних
пам’яткоохоронних актів, прийнятих в різ-
ний час в Росії (1822 р. — № 29105; 1826 р. —
№ 794; 1827 р. — № 1613; 1837 р. — № 10303;
1848 р. — № 26992; 1854 р. — № 28405 та ін.)
були визнані як недостатні в області охорони
пам’яток старовини.
Наприкінці 1904 р. Комітет Міністрів до-
ручив Міністерству внутрішніх справ пере-
глянути діючі постанови про збереження ста-
родавніх пам’ятників і споруд і висловити свої
пропозиції. У 1905 році на засіданнях Особли-
вої комісії 22 лютого, 7,14, 28, березня та
14 квітня були вироблені “Основні положення
заходів збереження пам’яток старовини”. В
“Основних положеннях” були визначені види
пам’яток, що повинні охоронятися державою.
А саме: а) пам’ятки зодчества, живопису, ліп-
лення; б) монументи на честь осіб та історич-
них подій; в) пам’ятки письма і друку;
г) пам’ятки прикладного мистецтва; д) взагалі
всі пам’ятки, цінні своєю старовиною, худож-
нім, археологічним чи історичним значен-
ням4.
У наступних пунктах “Основних поло-
жень” викладено, що їх дія поширюється на
рухомі і нерухомі пам’ятки, обумовлювалося,
що ці положення не поширюються на архіви,
котрі є окремою турботою уряду. Визначало-
ся, що поіменний список пам’яток повинен
складатися установою, котра буде опікувати-
ся їх охороною, до загального списку пам’яток
повинні включатися всі нерухомі визначні
споруди після 150-літнього існування. У 5-му
пункті “Основних положень” наголошувалось
на тому, що “незалежно від того, у підпоряд-
куванні якої установи (державної, церковної
чи громадської) перебуває пам’ятник старови-
ни, на нього поширюється дія “Основних
положень”. 6-м пунктом пропонувалося поді-
лити всі пам’ятки на 2-і групи: до першої від-
нести пам’ятки, що мають археологічне, істо-
ричне чи високохудожнє (мистецьке) значен-
ня, охорону яких повинен забезпечувати уряд;
177
до другої групи — решта пам’яток, що підля-
гає збереженню. Далі розглядалися проблеми
підготовки і складання списку пам’яток. Ре-
комендувалося, що списки пам’яток першої
групи повинні складатися центральним орга-
ном, на який буде покладена відповідальність
за охорону старовини. Утримання їх, при від-
сутності коштів в установах, у підпорядкуван-
ні яких вони нині знаходяться, повинна про-
водитися за рахунок чи при частковій під-
тримці з державної казни. Для виконання
функцій охорони пам’яток старовини в країні
передбачити мережу місцевих установ на чолі
з вищим центральним органом. Пропонувало-
ся (стаття 9) “до місцевих охоронних органів
включити існуючі товариства (історичні і ар-
хеологічні), що мають відношення до охорони
пам’яток. Формою такої участі може бути
створення ряду окружних установ, які вно-
сять свої висновки та пропозиції нижчим гу-
бернським органам. “Основним положенням”
визначалися і функції охоронних органів, а
саме, наглядового і виконавчого характеру.
До наглядових функцій віднесено: виявлення,
фотографування, замальовки, складання
списків, вивчення пам’яток, нагляд за збере-
женням, надання пропозицій і висновків від-
повідним відомствам з питань ремонту і рес-
таврації5.
Виконавчі функції охоплювали практичні
питання — виконання ремонтних робіт, утри-
мання пам’яток старовини в належному стані.
У відповідності до статті 11-ї пам’ятки поділя-
лися на дві групи: 1) пам’ятки, що перебува-
ють у користуванні різних установ і відомств,
підтримуються їхнім коштом, і 2) пам’ятки,
що не використовуються окремими відомства-
ми і підтримуються коштами охоронних ор-
ганів. Таким чином, на пам’ятки першої гру-
пи поширюються лише наглядові функції
охоронних органів, а на пам’ятки другої — на-
глядові і виконавчі функції. Особлива комісія
запропонувала до 9-ї статті “Основних поло-
жень” проект розподілу імперії на археологіч-
ні округи для завідування справою охорони
пам’яток старовини в країні. Передбачалося
створення 15 округів: Санкт-Петербурзький,
Псковський, Віленський, Прибалтійський,
Московський, Казанський, Харківський, Київ-
ський, Варшавський, Одеський, Кавказький,
Оренбурзький, Сибірський, Мінусинський,
Туркестанський. На території України пропо-
нувалося створити: Харківський округ на чолі
з історико-археологічним товариством, що
діяв при Харківському університеті і вклю-
чав — Харківську, Курську, Воронезьку гу-
бернії, область Війська Донського; Київсь-
кий — на чолі з Історичним товариством
Нестора-літописця чи одним із історико-архе-
ологічних товариств м. Києва, який включав
Київську, Подільську, Волинську, Чернігівсь-
ку і Полтавську губернії; Одеський — на чолі
з Одеським товариством історії та старожит-
ностей, що охоплював би Херсонську, Катери-
нославську, Таврійську губернії.
Особлива комісія Міністерства внутрішніх
справ по перегляду діючих постанов по збере-
женню древніх пам’яток і споруд не змогла
вирішити всі питання і прийняла рішення
вислухати думку компетентних установ.
А саме: 1. Чи доцільно поширювати підго-
товлені Комісією правила збереження пам’я-
ток старовини на нерухоме майно, що перебу-
ває у приватній власності. При позитивній
відповіді визначитися, якою мірою можна об-
межувати право приватного власника вільно
розпоряджатися належною йому спорудою, а
з іншого боку — якою мірою можна надати
право охоронному органу втручатися в його
розпорядження.
2. Чи доцільно для завідування справою
охорони древніх пам’яток створення будь-
яких нових місцевих губернських органів, чи
може для цієї мети використати нині існуючі,
близькі за характером діяльності — губернсь-
кі вчені архівні комісії, реформувавши їх від-
повідним чином? Чи можна обмежитися
діяльністю одного охоронного органу на де-
кілька губерній, чи визнати за необхідне, щоб
кожна губернія мала свій охоронний орган?
3. У випадку визнання доцільним утворен-
ня самостійних органів по збереженню па м’я-
ток давнини, яким чином визнати їхній
склад? Зокрема, чи доцільно включати до
складу цих органів чи реформованих архівних
комісій спеціальних консерваторів і кореспон-
дентів за зразком, існуючим в установах
західноєвропейських держав, а також чи до-
пускати до роботи представників вільних
мистецьких професій?
4. Чи доцільно доручати окружним орга-
нам будь-які охоронні функції, окрім виснов-
ків з питань ремонту і реставрації древніх
пам’яток? Зокрема, чи доцільно доручати ок-
ружним установам: а) утримання окремих
пам’яток і дослідження їх; б) виконання фун-
кцій губернських органів відносно тих губер-
ній, де відповідні установи відсутні?
178
Краєзнавство 3–4 2009
5. У випадку відмови історико-археологіч-
них товариств взяти на себе обов’язки проек-
туючих окружних органів, в якій формі і
складі повинні бути організовані ці установи?
6. Чи доцільно залучати до співпраці у вит-
ратах на справу охорони пам’яток старовини
місцеві земські і міські установи і при пози-
тивній відповіді: а) в якій формі ця участь має
бути оформлена; б) чи необхідно включати до
складу місцевих органів представників земств
і місцевих громадських об’єднань; в) чи до-
цільно, у деяких випадках, безпосередньо пе-
редавати самим земствам і містам виконання
функцій охоронних організацій?
7. Які заходи і які постанови (криміналь-
ного чи цивільного характеру) необхідно при-
йняти для найкращого досягнення мети —
охорони пам’яток старовини? Зокрема, чи до-
цільно встановити, за прикладом Швейцарії,
обов’язкову, через певний проміжок часу (3
роки), перевірку усіх пам’яток старовини, що
знаходяться під охороною? б) Чи доцільно
встановити будь-які правила про вивіз старо-
житностей за кордон? в) Чи необхідно вклю-
чити до законопроекту наступні постанови,
підготовлені у 1902 році Особою комісією по
перегляду Будівельного статуту:
1. Забороняється руйнувати, розбирати чи
змінювати без законного дозволу древні
пам’ятки церковної, цивільної чи воєнної ар-
хітектури з усіма їхніми приладдями чи за-
лишками, що знаходяться на землях держав-
них, громадських, церковних чи інших уста-
нов під відповідальність тієї влади в
підпорядкуванні котрої знаходиться пам’ятка
чи земля, на якій вона розташована.
2. Якщо пам’ятник визнаний таким, що
має археологічне чи історичне значення, зна-
ходиться у приватній власності, то він може
бути відчуженим за певну винагороду і пере-
даний до відповідного відомства для утриман-
ня у первісному стані.
3. За переміщення, знесення, руйнацію чи
видозміну пам’яток давнини, без відповідного
дозволу, що передбачений законом, винуватці
підлягають тюремному ув’язненню строком
від одного до чотирьох місяців. Незалежно від
цього, провинець зобов’язаний власним кош-
том відновити, коли це можливо, знищені час-
тини пам’ятки 6.
Підготовлені Комісією Міністерства внут-
рішніх справ матеріали були надіслані науко-
вим товариствам, вченим архівним комісіям
для ознайомлення і висловлення своїх пропо-
зицій щодо норм організації охорони і збере-
ження старовини. На звернення Департамен-
ту загальних справ Міністерства внутрішніх
справ з України відгукнулися: Полтавська,
Таврійська, Чернігівська вчені архівні ко-
місії, Історичне товариство Нестора-літо-
писця.
У відгуку Чернігівська губернська вчена
архівна комісія підтвердила, що погоджуєть-
ся з більшістю пунктів, викладених в “Основ-
них положеннях”. Стосовно 8 пункту, яким
передбачалося створення мережі місцевих ус-
танов на чолі з вищим центральним органом,
то вона зауважила, що місцеві органи охорони
пам’яток повинні підпорядковуватися лише
одній вищій центральній установі. Виходячи
з цього, ЧГВАК не підтримала, передбачену 9
пунктом, пропозицію створення окружних
охоронних органів, виступила проти поділу
території імперії на округи, котрі були викла-
дені в додатку “Основних положень”. На дум-
ку Чернігівської вченої архівної комісії, гу-
бернські охоронні органи повинні бути само-
стійними, а єдиний в імперії вищий
центральний орган — об’єднуючим і керую-
чим, що внесло б в діяльність губернських ор-
ганів певну згуртованість і планомірність у
роботі. Серед невирішених питань зауважен-
ня торкалися лише 2-го пункту. Особлива Ко-
місія наполягала на тому, що у кожній губер-
нії повинен бути окремий охоронний орган і
для цього можна використати близькі за ха-
рактером діяльності архівні комісії, відповід-
ним чином реформувавши їх. Бажано було б
перетворити Губернські архівні комісії на гу-
бернські історико-археологічні товариства чи
комітети, комісії з включенням до кола їхніх
обов’язків питань вивчення і охорони місце-
вих пам’яток старовини — рукописів, пред-
метів та речей приватного чи суспільного
вжитку (до ХVШ століття включно), а також
вивчення пам’яток усної народної творчості.
До складу губернських організацій повинні
входити представники державних і громадсь-
ких відомств і установ (за призначенням чи
обраних), особи з числа місцевих діячів, відо-
мих своєю любов’ю до старовини і бажаючих
надати посильну допомогу. Для успішного
здійснення губернською організацією заходів
по охороні і вивченню місцевих пам’яток ста-
ровини необхідна фінансова допомога з боку
держави. В зв’язку з тим, що в той час велась
робота по підготовці нового Положення про
архівні комісії, Чернігівська вчена губернсь-
179
ка архівна комісія вважала за доцільне
об’єднати цей проект з проектом “Основних
положень” про охорону древніх пам’яток, ре-
формувавши архівні комісії — у губернські
вчені архівно-археологічні комісії, з чітко
визначеними правовими засадами, без чого не
можливо досягти поставленої мети — збере-
ження пам’яток старовини7.
У вересні 1905 року “Основні положення”
розглянула Таврійська вчена архівна комісія
і, в цілому, схвалила їх. Але, враховуючи
значну кількість пам’яток, що знаходяться на
території губернії, їх важливе історичне і
мистецьке значення (древності Херсонесу,
Керчі, Феодосії та багато інших), то архівна
комісія запропонувала створити окремий ок-
руг в межах Таврійської губернії. Відносно
“не розв’язаних питань”, вона вважала за до-
цільне поширити правила збереження
пам’яток старовини на нерухоме майно, що
перебувало у приватній власності. При цьому
навела приклади, що в Криму у приватній
власності перебувають такі визначні пам’ятки,
як залишки палацу Феодоро (Мангуп-Кале),
печерні церкви в Мангуп-Кале, Черкес-Кер-
мен із залишками стінопису, чисельні древні
споруди в Старому Криму, Ескі-Сараї, ката-
комби в Керчі, не говорячи про кургани, древ-
ні печери, залишки городищ тощо. Більшість
власників стародавніх споруд не приділяє їм
ніякої уваги, не знає їхньої історичної вар-
тості. Вони гинуть, так були втрачені настінні
розписи печерної церкви в селі Улакли; пече-
ри — Мангупські, Чуфуткальські. Печери —
могили Неаполя Скіфського поблизу Сімферо-
поля перетворені на житло чи сараї місцевими
жителями, руїни монетного двору в Ескі-Са-
раї і такого ж двору і караван-сараю у Старому
Криму розібрані власниками на інші будови.
Таким же чином були використані руїни ста-
родавньої церкви в селі Орталан. Багато древ-
ніх церков у Судакській колонії, поблизу Топ-
ловського монастиря, перетворені на амбари,
склади для непотребу. На думку членів Тав-
рійської вченої архівної комісії, необхідно
зобов’язувати власників стежити за збережен-
ням древніх пам’яток, споруджувати, де це
необхідно, огорожі і паркани за власний чи
державний кошт, не пристосовувати стародав-
ні споруди під господарські потреби без дозво-
лу і вказівок тих органів, котрим буде доруче-
на їх охорона, не розкопувати курганів, горо-
дищ, могил без дозволу і нагляду відповідної
установи. Втручання охоронних органів, на
думку ТВАК, може складатися з роз’яснень
значення пам’яток старовини, вказівок щодо
способів їх збереження та притягнення, у
крайньому випадку, власника пам’яток до су-
дової відповідальності. Відносно пропозиції
щодо реорганізації Губернських вчених архів-
них комісій, то, визначаючи їх вагому роль у
справі охорони пам’яток, ТВАК підтримала
пропозицію, що при відповідному реформу-
ванні і фінансовому забезпечені можливе пе-
ретворення їх, у майбутньому, на установи
охорони та збереження пам’яток. Стосовно
Таврійської губернії, висловлювали думку
про доцільність створення на її території де-
кількох округів, врахувавши, що Херсонес і
Керч знаходяться у підпорядкуванні імпе-
ратор ської Археологічної комісії, а Феодосія,
Судак та окремі споруди в Керчі — у підпо-
рядкуванні Одеського товариства історії та
старожитностей. Після реформування вчених
архівних комісій до складу охоронних установ
доцільно включити консерваторів і кореспон-
дентів, залучати до роботи аматорів-дослідни-
ків, освічених людей, представників мистець-
ких професій, вчених, всіх, хто цікавиться
пам’ятками, історією краю. Таврійська вчена
архівна комісія запропонувала також надати
право окружним установам утримувати, збері-
гати, вивчати окремі пам’ятки старовини, на-
голошувала на необхідності після реформу-
вання архівних комісій вирішити питання
музеїв, бібліотек, що повинні стати держав-
ною власністю, а не бути у підпорядкуванні
різних товариств, в яких вони зараз знахо-
дяться. Щодо покарання за навмисне псуван-
ня, привласнення, викрадення чи нищення
пам’яток давнини, то члени Таврійської вче-
ної архівної комісії вважали, що винуватих
необхідно притягувати до суду, бажано було б
проводити періодично перевірку пам’яток, що
знаходитимуться під охороною. Заборонити,
всіма можливими заходами, вивіз предметів
старовини за кордон8.
Полтавська вчена архівна комісія (ПВАК)
в зауваженнях до проекту “Основних поло-
жень” відзначила, що запланований Київсь-
кий округ дуже великий за територією, і за-
пропонувала Чернігівську, Полтавську губер-
нії об’єднати в один округ, враховуючи, що ці
губернії представляють територію старої Ма-
лоросії. Відносно права власника розпоряджа-
тися належними йому древніми спорудами
(валами, городищами, визначними курганами
тощо), то ПВАК пропонувала ввести обмежен-
180
Краєзнавство 3–4 2009
ня. Споруди не повинні руйнуватись чи змі-
нюватись без дозволу охоронної установи. На-
гляд за древніми пам’ятниками можна по-
класти на існуючі архівні комісії чи відповідні
товариства за умови фінансування їх з дер-
жавної скарбниці. До складу охоронних уста-
нов повинні залучатися представники місце-
вих установ, в підпорядкуванні яких знахо-
дяться ті чи інші пам’ятки старовини, як-то:
земства, духовні відомства і т. п., а також осо-
би, що вивчають старожитності краю, а перед-
бачені “Основним положенням” консерватори
(охоронці), кореспонденти повинні бути у
кожному повіті. ПВАК вважала за доцільне
залучати фінанси міських громадських само-
управлінь, земських установ у формі субсидій
для забезпечення охорони пам’яток, при цьо-
му виступила проти надання їм функцій охо-
ронних органів. Разом з тим ПВАК не змогла
висловити свою думку стосовно кримінальної
відповідальності за руйнацію та нищення
пам’яток старовини, пропонувала передати ці
питання на розгляд юридичних установ.
ПВАК підтримувала пропозиції, викладені в
проекті щодо періодичної перевірки стану
пам’яток, встановлення необхідних правил
вивозу предметів старовини за кордон, заборо-
ну розбирати, видозмінювати пам’ятки без
дозволу охоронних органів9.
Історичне товариство Нестора-літописця
25 вересня 1905 року теж розглянуло “Основ-
ні положення”, підготовлені комісією при
Міністерстві внутрішніх справ для перегляду
діючих постанов по охороні древніх пам’яток
і споруд. Для підготовки пропозицій Товарис-
тво створило комісію у складі: В. Б. Антоно-
вича, Г. Г. Павлуцького (голова), М. І. Петро-
ва, Ю. А. Кулаківського, В. З. Завітневича,
О. І. Левицького, М. Ф. Біляшівського, В. Т.
Георгіївського, М. В. Довнар-Запольського,
В. І. Щербини.
В обговорені питання брали участь В. Т.
Георгіївський, М. В. Довнар-Запольський,
А. А. Дмітрієвський, Ю. А. Кулаковський,
Г. Г. Павлуцький, А. М. Лобода. У своїх висту-
пах вони наголошували на тому, що у ряді іно-
земних держав пам’ятки є предметами націо-
нальної гордості, особливої турботи. На жаль,
у Росії, за поодиноким винятком, пам’ятки
знаходяться у повному забутті, розкрадають-
ся, використовуються не за призначенням,
відновлюються хижацькими методами і спот-
ворюються. Через ці причини у Південно-За-
хідному краї загинуло багато пам’яток. Істо-
ричне товариство Нестора-літописця підтри-
мало справу по упорядкуванню законодавчих
нормативних заходів по охороні пам’яток і, в
міру своїх можливостей, намагається здійс-
нювати подібні заходи. У складі товариства
працює комісія по обстеженню і опису
пам’яток старовини, очолювана Г. Г. Павлу-
цьким, котра проводить пошуки пам’яток
давньої дерев’яної архітектури. Обговоривши
“Основні положення”, Комісія підготувала
пропозиції, які торкалися, в основному, пи-
тання функціонування Центрального охорон-
ного органу, відносно якого Історичне това-
риство Нестора-літописця висловило такі по-
бажання:
– Центральний охоронний орган має фор-
муватися з представників наукових установ
С.-Петербурга, спеціалістів з археології;
– функції окружних охоронних органів мо-
жуть виконувати місцеві історико-археологіч-
ні товариства;
– діяльність охоронних органів не повинна
обмежуватися ступенем давнини пам’яток і
споруд;
– у Київському археологічному окрузі фун-
кції окружного органу бере на себе Історичне
товариство Нестора-літописця. З цією метою
воно налагоджує зв’язки з Губернськими вче-
ними архівними комісіями і Церковно-архео-
логічними товариствами;
– губернії Мінська і Могилевська, на думку
товариства, повинні входити до Віленського
округу, з яким вони більш тісніше пов’язані
своїм історичним минулим і етнографічним
складом населення;
– Історичному товариству Нестора-літопис-
ця повинна надаватися фінансова допомога на
витрати, пов’язані з виконанням охоронних
функцій;
– право охорони повинно поширюватися і
на пам’ятники, що знаходяться у приватній
власності;
– Товариство вважає доцільною участь зем-
ських і міських громадських установ у фінан-
сових витратах на охорону пам’яток10.
Таким чином, проаналізувавши зауважен-
ня, що надійшли від наукових установ, що
працювали на території України, можна зро-
бити такі висновки. Наукові товариства і Гу-
бернські вчені архівні комісії підтримали про-
ект “Основних положень” по перегляду дію-
чих постанов про збереження древніх
пам’яток і споруд; визнали за необхідне ство-
рення мережі місцевих установ по охороні
181
пам’яток з Центральним органом на чолі; під-
тримали ідею поділу імперії на округи і запро-
понували створити додаткові округи — один
чи два у Таврійській губернії, що не підпоряд-
ковувалися б Одеському товариству історії та
старожитностей; у Київському окрузі виділи-
ти Чернігівську і Полтавську губернії, а
Мінську і Могилевську губернії віднести до
Віленського округу; погоджувалися на рефор-
мування Губернських архівних комісій, пере-
дачу їм пам’яткоохоронних функцій, обумо-
вивши необхідність їх фінансування з держав-
ної скарбниці.
Позитивно відгукнулися і на пропозицію
щодо залучення до охорони пам’яток міських
громадських установ і земств. Визнали за до-
цільне проводити періодичні перевірки стану
пам’яток давнини, включення до складу охо-
ронних округів консерваторів (охоронців) і
кореспондентів; обмежити права приватних
власників, запровадити кримінальну відпові-
дальність за самовільну руйнацію чи видозмі-
ну пам’яток, заборонити вивезення предметів
старовини за кордон без дозволу відповідних
установ.
Деякі наукові товариства, як, наприклад,
Товариство історії і старожитностей Прибал-
тійських губерній (Остзейських провінцій),
що існувало з 1834 року у м. Ризі, у відгуку
наголошувало, що справі охорони пам’яток
буде сприяти вивчення історії та історії
мистецтв у школах та університетах, підкрес-
лювало, що низький рівень викладання пред-
метів у Росії, порівняно з європейськими краї-
нами, веде до зменшення компетентних осіб,
що суспільство вже відчуває нестачу молодих
кадрів. Подібна ж ситуація складалася і з під-
готовкою архітекторів, недостатньо уваги
приділялося вивченню історії зодчества, особ-
ливостей його розвитку в певних регіонах
країни. А те, що нині архітектори стали ак-
тивно вивчати пам’ятки зодчества, то ця за-
слуга належить виключно Політехнічному ін-
ституту11.
Московське археологічне товариство у від-
гуку висловило сумнів відносно охорони
пам’яток у Прибалтійському окрузі. На його
думку, “німецькі вчені, що сповідують като-
лицьку чи лютеранську віру, не зможуть
оберігати і відновлювати православні храми” і
пропонувало доручити охорону православних
пам’яток одному із сусідніх округів, напри-
клад, Санкт-Петербурзькому”12. Як бачимо,
на поверхні імперські прояви були завуальо-
вані турботою про захист культових пам’яток.
Відносно зауважень до інших пунктів проекту
“Основних положень”, то Московське архео-
логічне товариство пропонувало посилити від-
повідальність власників за вчасну реставра-
цію споруд, а при відмові виконувати такі ро-
боти вимагати відчуження пам’ятки. У
випадку продажі маєтків, де знаходиться за-
реєстрований пам’ятник, держава повинна
мати перевагу перед іншими покупцями. На-
голошувало також на необхідності брати під
охорону пам’ятки, що перебувають у приват-
ній власності, підтримувало пропозицію про
передачу частини охоронних функцій земс-
твам і містам. Певний наголос було зроблено
щодо заборони вивезення старожитностей з
країни, а продаж колекцій за кордон можна
дозволяти лише після того, як держава відмо-
виться їх придбати. За вивіз старожитностей
без дозволу держави пропонувалося передба-
чати законом штраф чи тюремне ув’язнення,
а діяльність скупників, агентів по скупці
предметів старовини повинна здійснюватися
під наглядом окружних округів13.
Події російської революції у 1905–1907 рр.
на певний строк призупинили роботу урядової
комісії по підготовці законодавства про збере-
ження пам’яток давнини. Лише з осені 1908
року при Міністерстві внутрішніх справ перед-
бачалося відновити роботу комісії по підготов-
ці законодавства про збереження пам’яток
старовини. Дізнавшись про це, заступник го-
лови комісії по збереженню стародавніх
пам’яток Московського археологічного това-
риства професор, директор Петербурзького
архітектурного інституту М. В. Султанов, під
час роботи ХІV Археологічного з’їзду, що про-
ходив у серпні місяці 1908 р. у м. Чернігові,
звернувся до Вченого комітету з’їзду з прохан-
ням обговорити заходи по охороні пам’яток і
передати їх уряду у вигляді пропозицій з’їзду.
За дорученням П. Уварової — голови Мос-
ковського археологічного товариства, М. В.
Султанов підготував перелік заходів по збере-
женню пам’яток і передав їх на розгляд Вче-
ного комітету з’їзду. Обговорені на засідан-
нях, редакційно доопрацьовані і доповнені
Комісією по збереженню стародавніх пам’яток
Московського археологічного товариства та
науковими товариствами Росії, ці заходи у
1909 р. були передані урядовій комісії в якості
побажань, як проект “Правил охорони старо-
давніх пам’яток Росії”14. Він складався з 14
пунктів, в яких передбачався поділ території
182
Краєзнавство 3–4 2009
країни на археологічні округи, на чолі з архе-
ологічними чи історичними товариствами та
вказувалися такі їхні обов’язки: 1) реєстрація
пам’яток, 2) турбота про їх збереження, 3) рес-
таврація, поділ на рухомі і нерухомі і маючі
мистецьку цінність на три категорії: а) па-
м’ятки державного значення, б) пам’ятки міс-
цевого значення, в) пам’ятки, що не мають
особливої археологічної цінності. Утримання
першої групи пам’яток покладалося на уста-
нови, в підпорядкуванні яких вони перебу-
вають, а при відсутності коштів в цих уста-
новах — за рахунок державної скарбниці;
утримання другої групи передбачалося здійс-
нювати за рахунок установ, міст і земств,
яким вони будуть підпорядковані.
Пропонувалося у м. С-Петербурзі створити
державну установу зі штатом: голова, заступ-
ник голови і співробітників (членів), представ-
ників археологічних товариств, що очолюва-
тимуть археологічні групи, представників
відомств, що нині, у відповідності із зако но-
давством, завідують древніми пам’ятками,
як-то: імп. Археологічна комісія, Академія
мистецтва, св. Синод, Міністерство внутріш-
ніх справ і т. д. Були виписані їхні обов’язки,
передбачалися джерела фінансування (дер-
жавна скарбниця), а також за рахунок коштів
міст і земств. Законодавство запропонували
розширити новими положеннями:
– надати уряду право на примусове відчу-
ження нерухомих і рухомих пам’яток старо-
вини;
– ввести цивільну чи кримінальну відпові-
дальність у вигляді штрафу з зобов’язанням
відновити, при можливості, зруйноване за
власний кошт, або особисте затримання
(ув’язнення), ця відповідальність повинна по-
ширюватись на усіх без винятку;
– надати право порушувати позов на при-
тягнення до відповідальності окружним това-
риствам, що будуть перейматися охороною
пам’яток;
– заборонити вивіз за кордон пам’яток ста-
ровини.
Окрема стаття була присвячена питанням
викладання церковної археології у духовних
академіях і семінаріях, включення їх до скла-
ду університетських курсів і художніх учи-
лищ15.
В цей час міжвідомча комісія при Мініс-
терстві внутрішніх справ підготувала свій
варіант проекту закону про охорону старожит-
ностей і передала до Державної Думи. Пред-
ставило свій проект і Московське археологіч-
не товариства, відрядивши до Санкт-Петер-
бурга співробітників І. П. Машкова і
С. К. Богословського. Розширене обговорення
проектів відбулося 4 грудня 1911 р. за участю
представників Державної думи, Державної
ради, імп. Російського археологічного това-
риства, імп. Археологічної комісії, імп. Мос-
ковського археологічного товариства та ін.
З доповіддю виступив археолог, професор
кафедри Східної історії Петербурзького уні-
верситету, голова Східного відділення імп.
Російського археологічного товариства
М. І. Веселовський, який ознайомив присут-
ніх з загальним станом охорони пам’яток в
Росії, з внесеними на розгляд проектами і вис-
ловив думку, що між проектами принципових
розбіжностей немає, що обидва проекти не-
досконалі. Він запропонував скористатися
вже існуючими установами, що працюють в
галузі вивчення і охорони пам’яток, маючи на
увазі імп. Археологічну комісію, котру необ-
хідно, на його думку, підкріпити кадрами і
коштами.
Представник Московського археологічного
товариства І. П. Машков не погодився з вис-
новками доповідача, вказав на існуючі роз-
біжності поданих законопроектів. Зокрема,
підходами, якими користувалося Московське
археологічне товариство при підготовці свого
законопроекту. Наголошував, що в його осно-
ву покладені праці Археологічних з’їздів, до-
робки міжвідомчої комісії, створеної при
Міністерстві внутрішніх справ. З доводами
І. П. Машкова не погодився відомий археолог
О. А. Спіцин, який підкреслював плідну робо-
ту в області вивчення пам’яток імп. Археоло-
гічної комісії, критикуючи при цьому Мос-
ковське археологічне товариство за невдалі
реставраційні роботи останніх років, а пред-
ставник Державної Ради Штюрмер, запропо-
нував передати справу охорони пам’яток імп.
Археологічній комісії16.
Безперечно, що з такими висновками обго-
ворення не погодилися представники імп.
Московського археологічного товариства і
звернулися до члена Державної думи
М. В. Челнокова з проханням створити спе-
ціальну комісію для обговорення законопроек-
ту про охорону пам’яток і вивести розгляд пи-
тання з підпорядкування комісії народної ос-
віти, куди його передала Державна рада. Цю
пропозицію підтримав також і голова імп. Ар-
хеологічної комісії граф О. О. Бобринський.
183
Наступного дня (5 грудня) представники
імп. Московського археологічного товариства
зустрілися з головою Державної думи М. В.
Родзянко і отримали дозвіл бути присутніми
на засіданні Думської комісії під час розгляду
проекту закону “Про охорону пам’яток старо-
вини”.
Отримавши інформацію про критичні за-
уваження, висловлені під час обговорення в
Петербурзі, поданого імп. Московським архе-
ологічним товариством проекту закону про
охорону пам’яток, голова товариства
П. С. Уварова терміново провела ряд засідань
Комісії по збереженню пам’яток старовини.
На них були обговорені і прийняті письмові
зауваження до законопроекту МВС і розіслані
до наукових, археологічних, творчих това-
риств країни на предмет рецензування. Про-
позиції, зауваження щодо його доопрацюван-
ня надійшли. В який спосіб цього разу було
організовано обговорення проектів закону про
охорону пам’яток старовини, розглянемо в на-
ступному номері журналу. (Далі буде).
Джерела та література
1 Ст. 181. Строжайше воспрещается разру-
шать остатки древних замков, крепостей,
памятников и других зданий древности,
под ответственностью, за нарушение сего
начальников губерний и местных полиций
1822 июля (29105); 1826 дек. 31 (794);1827
дек. (1613); 1837 июня 3 (10303); 1848 фев.
(26992).
2 Ст. 182. Из зданий сего рода (ст.191) ис-
правляются и починиваются только те, в
коих есть какие-либо помещения: в про-
чих же починиваются и поддерживаются
только ворота. В случае необходимости
сих исправлений делается представление
Главному управлению путей сообщения
для сношения с Министерством внутрен-
них дел, с описанием повреждений и вет-
хости, и с изъяснением для чего именно
исправление нужно. 1827 дек.14 (1613);
ср. 1854 июля 7 (28405); Ст. 57, 58, 59.
3 Ст. 183. Издержки на исправление и под-
держание древних зданий обращаются на
счет городов, в коих самые здания и нахо-
дятся. А на государственное казначейство
единственно при недостаточности городс-
ких сумм; но в сем последнем случае не
иначе как по предварительному представ-
лению планов и смет и испрошиении, вся-
кий раз на отпуск потребной суммы, высо-
чайшего разрешения через Комитет Ми-
нистров. 1836 марта 31 (9045).
4 Материалы по вопросу о сохранении древ-
них памятников, собранные император-
ским Московским археологическим об-
ществом. — М., 1991, — С. 45–51.; Істори-
ко-культурна спадщина України
(ХІХ ст. — поч. ХХст.). Зб. док. і мат. (упо-
ряд. Т. Ф. Григогр’єва) — К., — 1995. —
С. 136–143.
5 Там само.
6 Там само.
7 Общий обзор деятельности Черниговской
губернской архивной комиссии за 1905–
1908 годы // Труды Черниговской губерн-
ской архивной комиссии. — Чернигов,
1908. — Вып. 7, — С. 118–121.
8 Известия Таврической ученой архивной
комиссии. — Симферополь, 1906. —
№ 39. — С. 132–134.
9 Труды Полтавской ученой архивной ко-
миссии. — Полтава, 1910, Вып. 8. —
С. 186–187.
10 Сведения о заседаниях Исторического об-
щества Нестора-летописца с 27 октября
1904 г. по 27 октября 1905 г. // Чтения в
Историческом обществе Нестора-летопис-
ца. — К., 1906. — Кн. 19. — Вып. 2. —
С. 38–43.
11 Отзыв общества истории и древностей
Прибалтийских губерний по вопросу о со-
хранении памятников старины в Рос-
сии. — Рига, 1909. — С. 23–25.
12 Материалы по вопросу о сохранении древ-
них памятников, собранные император-
ским Московским археологическим об-
ществом. — М., 1911. — С. 51–57; Істори-
ко-культурна спадщина України
(ХІХ ст. — поч. ХХ ст.). Зб. док. і мат.
(упоряд. Т. Ф. Григор’єва) — К., 1995. —
С. 145.
13 Там само.
14 Труды ХIV Археологического съезда в
Чернигове в 1908 г. — М., 1911. — Т. 3. —
С. 75–76.
15 По вопросу о сохранении древних памят-
ников, собранных императорским Москов-
ским археологическим обществом. — М.,
1911. — С. 60–62; Історико-культурна
184
Краєзнавство 3–4 2009
спадщина України (ХІХ ст. — поч. ХХ
ст.). Зб. док. і мат. (упоряд. Т. Ф.
Григор’єва) — К., 1995. — С. 161–164.
16 Древности. Труды комиссии по сохране-
нию древних памятников императорского
Московского археологического обще-
ства. — М., 1914 г. — Т. 5. — С. 62–63.
Татьяна Григорьева
Из истории создания Закона о сохранении памятников старины
Расскрывается история создания Закона об охране памятников старины, рассматрива-
ются конкретные предложения украинских ученых касательно сохранения историко-куль-
турного наследия.
Ключевые слова: историко-культурное наследие, памятники археологии, архитектуры,
истории, археологические, исторические общества.
Tetana Hrygor’eva
The history of creation of the Low preserving the historical monuments
The article describes the history of forming and preserving the historical monuments in Ukraine,
the contribution of famous Ukrainian science and cultural leaders in this field, the structure of this
manifold work.
Key words: Ukrainian culture, historical-cultural heritage, archeological, architecture, historical
monuments, archaeological, historical organization.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31920 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:46:02Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Григор’єва, Т. 2012-03-24T18:54:51Z 2012-03-24T18:54:51Z 2009 З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження; початок в № 1 за 2005 р.; № 1 –4 за 2008 р.) / Т. Григор’єва // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 176-184. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31920 94 (477) “19”): 008 9 (091) Розкривається історія створення закону про охорону пам’яток старовини, розглядаються конкретні пропозиції українських науковців щодо збереження історико-культурного надбання. Расскрывается история создания Закона об охране памятников старины, рассматриваются конкретные предложения украинских ученых касательно сохранения историко-культурного наследия. The article describes the history of forming and preserving the historical monuments in Ukraine, the contribution of famous Ukrainian science and cultural leaders in this field, the structure of this manifold work. Продовження, початок в № 1 за 2005 р. та № 1 –4 за 2008 р. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) Из истории создания Закона о сохранении памятников старины The history of creation of the Low preserving the historical monuments Article published earlier |
| spellingShingle | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) Григор’єва, Т. Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| title | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| title_alt | Из истории создания Закона о сохранении памятников старины The history of creation of the Low preserving the historical monuments |
| title_full | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| title_fullStr | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| title_full_unstemmed | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| title_short | З історії створення Закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| title_sort | з історії створення закону про збереження пам’яток старовини (продовження) |
| topic | Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| topic_facet | Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31920 |
| work_keys_str_mv | AT grigorêvat zístoríístvorennâzakonuprozberežennâpamâtokstaroviniprodovžennâ AT grigorêvat izistoriisozdaniâzakonaosohraneniipamâtnikovstariny AT grigorêvat thehistoryofcreationofthelowpreservingthehistoricalmonuments |