Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст.
У статті розглядається процес становлення і розвитку українознавства на підставі матеріалів періодики України 1920-х років. В статье рассматривается процесс становления и развития украинознавства на основании материалов периодики Украины 1920-х годов. In the article the process of formation and deve...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31946 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. / Г. Рудий // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 16-20. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860036231478378496 |
|---|---|
| author | Рудий, Г. |
| author_facet | Рудий, Г. |
| citation_txt | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. / Г. Рудий // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 16-20. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглядається процес становлення і розвитку українознавства на підставі матеріалів періодики України 1920-х років.
В статье рассматривается процесс становления и развития украинознавства на основании материалов периодики Украины 1920-х годов.
In the article the process of formation and development of Ukrainian study of local lore in the context of Ukrainian periodical materials is under consideration.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:53:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
16
Краєзнавство 3–4 2009
УДК 655.41
Григорій Рудий (м. Київ)
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ
НА СТОРІНКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ 20-Х РОКІВ ХХ СТ.
У статті розглядається процес становлення і розвитку українознавства на підставі
матеріалів періодики України 1920-х років.
Ключові слова: періодика України, газетна періодика, краєзнавство в Україні, Українсь-
кий комітет краєзнавства, краєзнавчі організації.
з’ясувати питання про місце краєзнавчої про-
блематики в загальному потоці суспільної ін-
формації. За сприятливих умов для відрод-
ження української культури у періодиці пос-
тійно порушувалися проблеми дослідження
культурної спадщини українського народу,
створення системи пам’яткознавства. Ґрун-
товні теоретичні й інформаційно-аналітичні
статті, постанови уряду УСРР, нормативні до-
кументи урядових установ, інформаційні
повідомлення, кореспонденції, дописи, листи
та інші матеріали із центру й місць, резолюції
зібрань пам’яткоохоронних громадських ор-
ганізацій тощо, критика і бібліографія, зо-
крема про нові краєзнавчі видання — все це
було підпорядковано головній меті — широ-
кому інформуванню української громадсь-
кості про теорію і практику охорони пам’яток
історії і культури України в зазначений пе-
ріод.
Розглянемо кількісний склад органів дру-
ку з 1921 по 1930 рр.1 (див. табл. 1).
Як бачимо, в Україні до 1927 р. україно-
мовні видання не випереджали російські, а за
Серед актуальних та перспективних тем
розвитку краєзнавчих досліджень на сучасно-
му етапі є дослідження періодики 20-х років
ХХ ст., своєрідної духовної скарбниці подій і
фактів — зосередження величезної кількості
матеріалів, що в сумі становлять багату дже-
рельну базу для вивчення краєзнавства в Ук-
раїні.
Над проблематикою історії краєзнавчого
руху 1920-х років свого часу працювало бага-
то дослідників, серед яких варто відзначити
Л. Л. Бабенко, Ю. З. Данилюка, О. О. Несту-
лю, В. О. Савчука, А. Ю. Теодоровича,
С. О. Шмідта та інших, які зробили помітний
внесок у її розвиток. Разом з тим у вітчиз-
няній історичній науці ще й досі немає спе-
ціальних комплексних досліджень, що роз-
кривали б загальні тенденції функціонування
періодики, її специфічності як історичного
джерела вивчення становлення і розвитку
краєзнавчої роботи в Україні зазначеного пе-
ріоду.
Вивчення української преси 20-х років XX
сторіччя як історичного джерела дає змогу
Таблиця 1
Рік ГАЗЕТИ
Українською
мовою
Разовий тираж
у тис.
Річний тираж
у тис.
Російською
мовою
Разовий тираж
у тис.
Річний тираж
у тис.
1921 45 99 11223 95 199 28866
1922 30 83 9741 102 353 55367
1923 28 80 14373 86 492 100440
1924 36 176 21195 95 752 96938
1925 31 275 36729 78 1031 133762
1926 81 560 53387 84 689 121392
1927 94 779 72745 90 566 119953
1928 117 946 111098 105 642 123096
1929 298 1850 208080 124 649 113935
1930 552 3358 349290 75 514 85080
17
тиражністю навіть значно поступалися. Крім
того, на території України широко розповсюд-
жувалися загальносоюзні російськомовні ви-
дання з тиражем 400 тис. примірників2.
Найбільше газет видавалося в 1930 р. —
555, найменше їх виходило 1923 року — 28.
Газети розповсюджувалися в усіх регіонах
підрадянської України. Найбільше газет ви-
давалося на Київщині і Харківщині.
Як свідчить аналіз, наприкінці 1920-х ро-
ків помітно починає зростати потенціал ра-
дянської української преси. Засновуються
нові видання, українізуються російські. З-по-
між них виділимо загальноукраїнську масову
газету “Вісті ВУЦВК”. Крім добре налагодже-
ного інформаційного відділу, в ній були широ-
ко представлені наука, освіта, література, мис-
тецтво, бібліографія. Чимало сприяв підви-
щенню інформативності та змісту газети, її
популярності редактор, відомий український
діяч і поет, боротьбист Василь Блакитний
(справжнє прізвище Елланський). Також по-
пулярними українськими виданнями були га-
зети “Більшовик” (Київ), “Комуніст” (Хар-
ків), “Селянська правда” (Харків). Окрім ог-
лядів партійного руху на місцях, сторінки
видань містили популярні статті на тему гро-
мадсько-політичного та культурно-освітнього
характеру. Помітне місце серед них займали
проблеми впровадження української мови, ос-
віти, культури.
У 1929 р. загальна кількість газет, які ви-
давалися українською мовою, сягнула 298
назв, що становило 68 % від їхньої загальної
кількості. За разовим тиражем частка україно-
мовних видань становила 70 відсотків. 1930 р.
українські газети вже становили 83 відсотки
загального разового тиражу. Того ж року
лише кілька великих газет ще видавалися
російською мовою: “Луганская правда” і
“Вечерние известия” в Одесі та періодичні
видання в Сталіно (Донецьку) і Маріуполі.
Всебічного висвітлення на сторінках періо-
дики знайшли проблеми розвитку краєзнавс-
тва в Україні. В центральних і місцевих газе-
тах багато різних за жанрами матеріалів — від
ґрунтовних узагальнюючих науково-популяр-
них статей до інформаційних повідомлень про
вивчення рідного краю, пам’яток минулого.
Газети регулярно інформували громадськість
про заснування в 1924–1925 роках у багатьох
містах України краєзнавчих комісій і това-
риств. Авторами краєзнавчих публікацій були
відомі політичні, громадські, культурні діячі
та пам’яткознавці. Серед них — Д. Багалій,
М. Біляшівський, М. Болтенко, М. Грушевсь-
кий, В. Дубровський, Ф. Ернст, М. Макарен-
ко, О. Новицький, М. Слабченко, С. Тарану-
шенко, Д. Щербаківський, Д. Яворницький
та інші. Так, у газеті “Більшовик” під рубри-
кою “Краєзнавство на провінції” опубліковано
кореспонденції В. Камінського про розвиток
краєзнавства на Поділлі, зокрема про роботу
Кабінету вивчення Поділля при ВУАН (25 січ-
ня 1925 року) та діяльність краєзнавчих ор-
ганізацій Чернігівщини (15 лютого 1925 ро-
ку). Значний інтерес для дослідників історії
краєзнавства становлять дані, вміщені в ос-
танній кореспонденції, де автор зазначає, що
на Чернігівщині широко поставлено краєзнав-
чу справу, значним досягненням є створення
Чернігівського інституту краєзнавства в
1924 році3. В газеті “Культура і побут” під руб-
рикою “Краєзнавство” від 17 січня 1926 року
вміщено глибокозмістовні дописи М. Криво-
ротченка про діяльність краєзнавчого това-
риства у м. Куп’янську на Харківщині та
М. Лагути про Миколаївське наукове товарис-
тво (14 травня 1925 р.). В останній кореспон-
денції повідомлялося, що дослідниками рід-
ного краю випущено історичний нарис
Миколаївщини, підготовлений до друку крає-
знавчий історичний збірник “Миколаївщина”
на допомогу вчителям Миколаївщини, прове-
дено обстеження некрополя часу еллінської
колонізації, складено бібліографічний покаж-
чик про вивчення міст Миколаєва, Ольвії,
Очакова, Вознесенська, окремих сіл Мико-
лаївщини4.
Докладно висвітлюється як у центральній,
так і місцевій пресі хід підготовки і проведен-
ня в травні 1925 року першої всеукраїнської
краєзнавчої конференції у Харкові, яка виро-
била програму перебудови краєзнавчої роботи
в Україні. Серед проблем, що обговорювалися,
було широке коло питань, спрямованих на
розвиток краєзнавчої роботи в Україні. На
думку учасників конференції, нове радянське
краєзнавство має бути, з одного боку, під нау-
ковим керівництвом наукових установ рес-
публіки, а з другого — пов’язане з практикою
життя. Для цього пропонувалось об’єднати
увесь краєзнавчий рух в одну велику науково-
громадську організацію, що буде організову-
вати і планувати роботу всіх краєзнавчих
осередків. З цією метою конференція обрала
Український комітет краєзнавства при Голов-
науці, який мав організовувати реалізацію рі-
18
Краєзнавство 3–4 2009
шень конференції. У резолюції конференції
було ухвалено: Основне завдання комітету —
виявлення діючих краєзнавчих організацій і
встановлення зв’язку з усіма державними і
громадськими організаціями, що проводять
краєзнавчу роботу. Комітетові також доруче-
но підготувати загальний план краєзнавчої
роботи в Україні і остаточну структуру всіх
краєзнавчих осередків. Для здійснення підго-
товчої роботи до скликання окружних
краєзнавчих конференцій комітетові доруча-
лося призначити уповноважених5.
Важливим джерелом вивчення тогочасного
краєзнавчого процесу є публікації про засну-
вання в багатьох містах республіки краєзнав-
чих комісій і товариств. Якщо на 1923 р. їх
налічувалося в Україні 40, то вже в 1925 р.
кількість їх зросла до 2006.
Наприкінці 1920-х років краєзнавчі ор-
ганізації функціонували у 32 із 40 окружних
центрів. Численними були і наукові товарист-
ва, тільки при Всеукраїнській академії наук
фінансувалося близько 20. Найбільшими
були: Харківське наукове товариство, що на лі-
чувало 808 членів, Одеське — 198, Кам’янець-
Подільське — 97, Полтавське — 487.
Характерно, що подібними публікаціями
газетна періодика намагалася не тільки про-
пагувати рішення конференції, але й привер-
нути увагу до значення краєзнавства в полі-
тичному і культурному житті України.
Газети регулярно інформували громадсь-
кість про наукові дослідження природних ба-
гатств, екскурсій до історичних місць й рево-
люційних пам’яток.
Чільне місце на сторінках періодичних ви-
дань, насамперед газет “Більшовик”, “Вісти”,
“Комуніст”, “Культура і побут” займають ма-
теріали, що висвітлюють організацію екс-
курсійних масових поїздок учнів, студентів,
робітників і службовців до могили Т. Г. Шев-
ченка біля Канева, у державний степовий за-
повідник “Чаплі”, державний історичний за-
повідник “Ольвія”, музейне містечко у Києво-
Печерській лаврі, на Дніпровські пороги та в
Запоріжжя.
Вельми показовою є кореспонденція “3 по-
дорожі до Канева” в газеті “Література, наука,
мистецтво” від 9 березня 1924 року, автор якої
докладно розповідає про відвідання великою
групою залізничників на пароплаві “Комсо-
мол” могили Т. Г. Шевченка біля Канева8.
У багатьох публікаціях відзначалося, що
вже закінчився період, коли екскурсанти-ук-
раїнці їздили до Москви і Ленінграда, вва-
жаючи тільки їх одними історичними та
культурними центрами. У зв’язку з цим
пропо нувалося звернути Укрполітосвіті та
Українському краєзнавчому комітету та ін-
шим краєзнавчим організаціям серйозну ува-
гу на цей масовий рух українознавства, під-
тримати його відповідними екскурсійними
заходами. Для цього необхідно було організу-
вати при екскурсійних бюро республікансько-
го значення у Житомирі, Катеринославі,
Києві, Луганську, Маріуполі, Миколаєві,
Полтаві, Одесі, Чернігові, Харкові приміщен-
ня для екскурсантів, надрукувати найго-
ловніші екскурсійні маршрути по УСРР, ви-
дати загальний екскурсійний путівник по рес-
публіці українською та іноземними мовами,
створити на місцях найбільшого екскурсійно-
го відвідування бібліотеки-читальні з роздріб-
ним продажем популярних книжок, листівок
та альбомів цієї місцевості, використати ма-
теріал цих екскурсійних місць для кінофіль-
мів у серіях “Природа України”, “Культурно-
історичні пам’ятки України” тощо9.
На сторінках української періодики
1920-х — 1930-х років є численна група ма-
теріалів, що висвітлювали таку важливу про-
блему, як створення ВУФКУ фільмів типу
“Краєзнавчий фільм”, вміщувалися матеріа-
ли, де висвітлювалося питання концепції та-
кого фільму. Так, в одній із типових публіка-
цій у газеті “Пролетарська правда” автор з
класових позицій наголошує, що в цьому
фільмі “широкі робітничо-селянські кола Ук-
раїни хочуть бачити і знати себе самих, як
складову частину Радянського Союзу… і від-
чути, як росте вона (українська нація — Г. Р.)
економічно й культурно та стає цим самим
щороку більшим оплотом світової Революції.
Кожен робітник і селянин хоче відчути, що
він живе на круглій землі — в своїх містах і
глухих селах, у степах і лісах. Що навкруги
нього буяє життя, що наш віз хоч і скрипить,
а все-таки їде в соціалістичну добу”.
І далі автор закликає фіксувати це зростан-
ня і в сільському господарстві, промисловості,
культурному будівництві. “Одне треба
пам’ятати, — зазначає він, — серйозність під-
ходу до роботи. Культурні й наукові сили Ук-
раїни мусять взяти шефство над майбутнім
фільмом. Це мусить бути справжнє сьогодніш-
нє лице країни, що, показуючи сьогоднішній
ріст та буяння, кликало б нас до дальнішого
будівництва”10.
19
Ще одна тема, яка об’єднувала групу дис-
кусійних публікацій, — завдання, форми і ме-
тоди подальшої роботи краєзнавчих організа-
цій. У пресі публікуються виступи відомих
краєзнавців і пам’яткознавців про роль і міс-
це краєзнавства в житті суспільства, розвитку
економіки і культури. Для цих публікацій ха-
рактерною є думка, що краєзнавство має ста-
ти наукою, яка має знайомити робітників і се-
лян з продуктивними силами рідного краю,
важливим засобом для подальшого розвитку
виробництва країни11. У зв’язку з цим відзна-
чалося, що Український краєзнавчий комітет,
краєзнавчі організації на місцях цим напря-
мом краєзнавчої роботи не займалися. Вивча-
ти виробництво могли тільки відповідні еко-
номічні організації12. Для цього пропонувало-
ся зазначений комітет реорганізувати в
Центральний Український науково-дослідний
краєзнавчий (географічний) інститут, пере-
творивши його з організаційної установи в на-
уково-дослідну. Крім того, слід вкрити всю
Україну мережею краєзнавчих (геогра фіч них)
товариств, які б мали здійснювати всебічне
дослідження своїх регіонів за планами від-
повідних місцевих краєзнавчих інститутів13.
Варті уваги публікації про видання
краєзнавчої літератури. Аналіз газетних ма-
теріалів — за інформаційними ознаками —
наявністю словосполучень відповідного змісту
свідчить, що ця тема була постійною в 20-х ро-
ках. На сторінках періодичних видань інфор-
маційні повідомлення регулярно з’являлися
під рубриками “Краєзнавство і бібліографія” і
“Бібліографія”. Незважаючи на порівняно не-
великі кількісні показники фізичного обсягу,
що вони займали на шпальтах газет, ці ма-
теріали в плані інформаційного змісту досить
насичені релевантною інформацією. Публіка-
ції такого змісту характерні не лише для цен-
тральної преси. Відповідні матеріали вміщу-
вали навіть місцеві газети, незважаючи на
свій місцевий статус і невеликий обсяг. Серед
зазначеної групи джерел заслуговують на ува-
гу публікації про краєзнавчі видання, автора-
ми яких були відомі вчені. Зокрема, в одному
із відгуків на наукову працю “Старі хати”
С. Таранушенка у газеті “Вісти” від 30 грудня
1922 р. зазначалося, що в його праці з любов’ю
описані звичайні хати, в яких живуть мільйо-
ни українських селян. Автор наводить цінні
відомості про архітектурне обличчя українсь-
кого села. Цей матеріал цікавий і корисний
для будівельників, які мають змогу вико-
ристати їх практично завдяки грамотним тех-
нічним малюнкам, виконаними С. Тарану-
шенком14. Цікавою є оглядова публікація в
газеті “Культура і побут” від 10 січня
1926 року про книжку П. В. Злобнова “Осно-
вы краевой библиографии”, в ній відзначало-
ся, що ця праця є першою, яка намагається
подати основи краєвої бібліографії і краєзнав-
цям варто з нею ознайомитися15.
Загалом у 20-х роках тільки в межах ВУАК
було видано майже 400 назв краєзнавчої літе-
ратури.
Привертає увагу дослідників церковної ар-
хеології інформаційне повідомлення в газеті
“Більшовик” від 31 січня 1924 р., де йшлося
про те, що українознавець П. С. Глядковський
розшукав цікавий рукопис петербурзького
професора Пальмова з церковної археології,
який жив пізніше в Києві, а потім виїхав до
родичів в Астрахань. Вважалося, що ця праця
назавжди втрачена, а вона дуже ґрунтовна як
з наукового боку розробки теми, так і за кіль-
кістю опрацьованого автором матеріалу16.
Є в українській пресі також матеріали, які
відбивають критичне ставлення громадськості
до авторів окремих підручників та навчаль-
них посібників з краєзнавства для школи. Це
публікації переважно у формі рецензій, де
йдеться про недостатній рівень окремих нав-
чальних посібників і підручників. Вельми по-
казовою щодо цього є рецензія на збірник
П. Волобуєва і П. Мостового “Краєзнавство в
трудовій школі”, де відзначалося, що окремі
матеріали збірника втратили актуальність,
застарілі або ж поверхові і не мають ніякого
відношення до краєзнавства. Загалом, на дум-
ку автора, збірник підготовлений поспіхом і
ціна його дорога17.
Своєрідним інформатором рівня висвітлен-
ня краєзнавчої бібліографії є дані про авторів
і зміст краєзнавчої літератури, час і місце ви-
дання. За жанровою палітрою ці публікації
представлені кореспонденціями, статтями, ре-
цензіями і хронікою. Мета таких бібліо-
графічних матеріалів-оглядів — привернути
увагу державних установ, краєзнавчих ор-
ганізацій до своєчасного забезпечення пам’ят-
кознавців необхідною краєзнавчою літерату-
рою.
Отже, як свідчить аналіз, українська преса
широко і всебічно висвітлювала процес станов-
лення радянського краєзнавства в Україні.
Газетна періодика 20-х років ХХ сторіччя,
зважаючи на певні історичні умови, в яких
20
Краєзнавство 3–4 2009
вона діяла, її ідеологічне спрямування, є дуже
важливим історичним джерелом для вивчен-
ня маловідомих подій і фактів тогочасного
краєзнавчого руху України, для спостережень
і висновків. Цей комплекс історичних джерел
дає змогу розширити бачення перспектив роз-
витку історико-краєзнавчих досліджень в
умовах незалежної України.
Джерела та література
1 Таблицю складено автором на базі окре-
мих таблиць, які наводяться у довіднику
“Преса Української РСР 1917–1966. Ста-
тистичний довідник”. — Харків, 1967. —
С. 112–113.
2 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. —
Спр. 2260. — Арк. 61.
3 Камінський В. Краєзнавство в Чернігові //
Більшовик. — Київ, 1925. — 15 лютого.
4 Лагута В. Миколаївське наукове товарис-
тво // Культура і побут. — Харків, 1925. —
14 травня.
5 Проблема краєзнавства і принципи
краєзнавчої роботи // Там само. — 7 чер-
вня.
6 Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури
в Україні (1917–1990). — К., 1991 —
С. 46.
7 Савчук В. О. Краєзнавчий рух 20–30-х рр.
ХХ ст.: нове бачення проблеми // Історія
України: маловідомі імена, події, факти
(збірник статей / Ред. кол.: П. Т. Тронько
(гол. ред.) та ін. — К., 2003. — Вип. 20–
21. — С. 14–29.
8 Вареник М. 3 подорожі до Каніва // Літе-
ратура, наука, мистецтво. — Харків,
1924. — 9 березня.
9 Дубровський В. Екскурсійне питання на
Україні // Культура і побут. — 1926. —
29 серпня.
10 Юрченко Ю. Краєзнавчий фільм // Проле-
тарська правда. — Київ, 1926. — 9 травня.
11 Дубняк К. Краєзнавство на Україні, його
минулі й сьогочасні завдання, коли бу-
дується нове життя // Культура і побут. —
1925. — 5 лютого.
12 А діла краєзнавчого мало // Там само. —
1926. — 2 листопада.
13 Дубняк К. До стану краєзнавчої праці на Ук-
раїні // Там само. — 1925. — 1 листопада.
14 Немоловський І. Бібліографія // Вісти. —
Харків, 1922. — 30 грудня.
15 Вєтухов О. Краєзнавство і бібліографія //
Культура і побут. — 1926. — 10 січня.
16 Шамрай С. Цікава праця по церковній ар-
хеології // Більшовик. — 1924. — 31 січня.
17 Козаченко А. Українські краєзнавчі ви-
дання // Культура і побут. 1926. — 19 ве-
ресня.
Григорий Рудой
Проблемы развития краеведения в Украине на страницах
украинской периодики 20-х годов ХХ века
В статье рассматривается процесс становления и развития украинознавства на основа-
нии материалов периодики Украины 1920-х годов.
Ключевые слова: периодика Украины, газетная периодика, краеведение в Украине, Украин-
ский комитет краеведения, краеведческие организации.
Yrigoriy Rudy
The problem of local lore in Ukraine on pages
of Ukrainian periodicals in the 20-th of XX century
In the article the process of formation and development of Ukrainian study of local lore in the
context of Ukrainian periodical materials is under consideration.
Key words: study of local lore, the press.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31946 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:53:44Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рудий, Г. 2012-03-24T20:20:14Z 2012-03-24T20:20:14Z 2009 Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. / Г. Рудий // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 16-20. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31946 655.41 У статті розглядається процес становлення і розвитку українознавства на підставі матеріалів періодики України 1920-х років. В статье рассматривается процесс становления и развития украинознавства на основании материалов периодики Украины 1920-х годов. In the article the process of formation and development of Ukrainian study of local lore in the context of Ukrainian periodical materials is under consideration. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Літопис українського краєзнавства Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. Проблемы развития краеведения в Украине на страницах украинской периодики 20-х годов ХХ века The problem of local lore in Ukraine on pages of Ukrainian periodicals in the 20-th of XX century Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. Рудий, Г. Літопис українського краєзнавства |
| title | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. |
| title_alt | Проблемы развития краеведения в Украине на страницах украинской периодики 20-х годов ХХ века The problem of local lore in Ukraine on pages of Ukrainian periodicals in the 20-th of XX century |
| title_full | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. |
| title_fullStr | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. |
| title_short | Проблеми розвитку краєзнавства в Україні на сторінках української періодики 20-х років ХХ ст. |
| title_sort | проблеми розвитку краєзнавства в україні на сторінках української періодики 20-х років хх ст. |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31946 |
| work_keys_str_mv | AT rudiig problemirozvitkukraêznavstvavukraínínastorínkahukraínsʹkoíperíodiki20hrokívhhst AT rudiig problemyrazvitiâkraevedeniâvukrainenastranicahukrainskoiperiodiki20hgodovhhveka AT rudiig theproblemoflocalloreinukraineonpagesofukrainianperiodicalsinthe20thofxxcentury |