Недруковані поезії О. Олеся
Вперше друкуються невідомі поезії з еміграційних записників О. Олеся (1919-1929 рр.)
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31957 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Недруковані поезії О. Олеся // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — С. 323-336. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31957 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-319572025-02-23T17:33:49Z Недруковані поезії О. Олеся O. Oles’s unpublished poems Неизвестные поэзии О. Олеся Публікації Вперше друкуються невідомі поезії з еміграційних записників О. Олеся (1919-1929 рр.) Впервые печатаются неизвестные поэзии О. Олеся с его эмиграционных записных книжек (1919-1929 гг.) The poems of O. Oles from his emigratory notebooks are being published for the first time. Підготовка тексту Наталки Лисенко, Ростислава Радишевського, Тетяни Ткаченко 2007 Article Недруковані поезії О. Олеся // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — С. 323-336. — укр. 1887-8618 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31957 uk Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія application/pdf Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікації Публікації |
| spellingShingle |
Публікації Публікації Недруковані поезії О. Олеся Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія |
| description |
Вперше друкуються невідомі поезії з еміграційних записників О. Олеся (1919-1929 рр.) |
| format |
Article |
| title |
Недруковані поезії О. Олеся |
| title_short |
Недруковані поезії О. Олеся |
| title_full |
Недруковані поезії О. Олеся |
| title_fullStr |
Недруковані поезії О. Олеся |
| title_full_unstemmed |
Недруковані поезії О. Олеся |
| title_sort |
недруковані поезії о. олеся |
| publisher |
Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Публікації |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31957 |
| citation_txt |
Недруковані поезії О. Олеся // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — С. 323-336. — укр. |
| series |
Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія |
| first_indexed |
2025-11-24T05:24:56Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:24:56Z |
| _version_ |
1849648109806682112 |
| fulltext |
323
НЕДРУКОВАНІ ПОЕЗІЇ О. ОЛЕСЯ
Підготовка текстів Наталки Лисенко,
Ростислава Радишевського, Тетяни Ткаченко
Вперше друкуються невідомі поезії з еміграційних записників
О. Олеся (1919-1929 рр.)
Ключові слова: архівні матеріали, поезії, еміграція.
O. Oles’s unpublished poems
Text preparation by Natalka Lysenko,
Rostyslav Radyshevsky, Tetyana Tkachenko
The poems of O. Oles from his emigratory notebooks are being pub
lished for the first time.
Keywords: archive materials, poems, emigration.
До поданого далі в цьому виданні опису фонду О. Олеся
(ф. 114) не увійшли записники письменника 1919-1929 років,
які лише нещодавно повернулися з реставрації (№№ 3973-
3977). Пропонуємо увазі читачів кілька невідомих різножанро
вих та багатотематичних поезій О. Олеся із цих записників
і сподіваємося, що надана інформація спонукатиме до нових
пошуків дослідників життєпису письменника, чергового етапу
осягнення його творчості та видання поетичної спадщини в пов
ному обсязі.
324
* * *
Боже! Боже! На Софії
Дзвони радісно гудуть.
Всі справдилися надії,
Рідні прапори цвітуть.
В дзвонах радісних з Софії
Бог великий ласку сіє...
2.02.1919
* * *
Ти знов прийшла з дитиною за руку,
В обох у вас з очей лилася кров,
А я терпів голодну муку
І я на вас дивився знов.
Дивився я, своїх очей не зводив.
Прокинувся я вранці у сльозах
І цілий день сльозами сходив,
Як чорна хмара в небесах.
16.10.1919
* * *
Моя душа скорботи повна,
Моя душа розп’ята на хресті.
Із чистих уст, як пісня молитовна,
І - імена святі.
Нема рятунку на руїнах.
Вони без мене і одні...
Стою і плачу на колінах,
Душа розп’ята і в огні.
25.10.1919
325
* * *
Мука моє серце поорала плугом,
Розірвала руки, розлучила з другом.
В ранах моє серце! В ранах.
Але нагло серце стало зеленіти,
Затулились рани, засміялись квіти.
В квітах моє серце! В квітах.
Образи кохані надо мною в’ються,
Голоси щебечуть, слова щастя л’ються.
В росах моє серце! В росах.
Знаю, може, завтра, ідучи, їх стріну.
Задихнусь від щастя: доле моя, сину.
В мріях моє серце! В мріях.
30.10.1919
* * *
Казка - сон ясного краю.
Оп’янілий п’ю вино.
[Вража] рана... Умираю...
Край надходить все одно...
18.12.1919
* * *
Безліч ночей для журби,
Днів же для щастя так мало.
Квітни, всміхайся, люби -
Так її серце казало.
326
І полюбила вона...
Полум’я душу палило.
Пити, так пити до дна -
Так [її] серце любило.
Кинув, пішов і забув,
Сонця, як щастя, не стало.
І коли б зойки почув -
Так її серце ридало.
[грудень 1919]
* * *
Eis-Palast! Танцюють пари,
Наче мавки там, у нас...
Надо мною чорні хмари,
Туга кішкою вп’ялась.
Казка. Райдуга. Фонтани,
Самоцвіти, бризки. Сон...
Як щемить у серці рана...
І хлюпоче в унісон.
Арзенін кохає фею,
Арзеніна принц убив.
Хтось з коханою моєю
Взяв мене і розлучив.
[1919]
* * *
І знову ти, осяяна небесною красою,
Обвіяна вітрами рай-садів.
Стою, дивлюсь, молюсь перед тобою,
Шукаю слів...
327
І, не знайшовши їх, з мовчанкою німою
Не смію марити, молюсь...
І на поховану надію
Очима скляними дивлюсь.
13.02.1920
* * *
Ой година проклята смертельна настала.
Україна, наче чайка підбита, упала...
Босі ноги, голі руки,
В очах нелюдські муки.
Ой злітались круки з сизими орлами,
Шматували тіло гострими дзьобами,
Не вином червоним - кров’ю запивали,
Прапор її чистий плямами вкривали.
Що один крук прилетів з Китаю,
Другий крук прилинув ще
з дальшого краю,
А що третій крук - з Нової Гвінеї,
Наче Україна не жила б без неї.
Клацали дзьоби їх, лопотіли крила.
Аж враз Україна віченьки розкрила,
Глибоко зітхнула, і на ноги встала,
І крукам всміхнулась, хоч кров’ю стікала.
Полетіли круки. Один - до Китаю,
Другий одлітає ще до дальшого краю,
А третій подався вперед до Гвінеї,
Наче Україна не жила б без неї.
11.01.1920
328
Весняний вечір
Червоним [ліском] захід палає...
Бігають діти, музика грає...
Тебе немає...
Моя дитино! Де ти? О, де ти?
Чи в Пущі, в лісі гілля збираєш,
Чи терпиш тихо голодні муки,
Чи задивився на рідну матір,
Що похилилась на схудлі руки?
Погасло сонце...
Розбіглись діти...
І чорні крила ніч розпускає...
Сиджу один самотній... Тебе немає...
23.04.1922
* * *
Прекрасна! Ти маєш гарячку,
Ти плачеш, смієшся вночі.
І я їй розрізав болячку
І жар погасив у печі.
Ти знову втекла від музики,
Ти знову як хмара <сумна>.
І я їй купив черевики -
Тепер веселіша вона.
Чому ти виходиш на <ґанок>,
Куди ти очима вп’ялась?
І я їй дозволив під ранок
Вернутись домів відкілясь.
25.04.1922
В кафе. Якійсь пані.
329
* * *
В людей бандити у норі
Сидять собі, гризуть, скубуть
Дітей, печінку та мають жінку,
Та лічать зорі угорі.
У нас бандити авангард!
Проводирі, жреці, пророки.
Стоять, говорять, взявшись в боки,
Гадають кожному без карт.
В людей і люди не юрба.
А в нас - чи діло, чи не діло, -
Аби десь падлом засмерділо -
Легкою здобиччю раба. Ганьба!
25.07.[1923]
Їм можна все
Їм можна їхати, хилитися травою,
Крутить хвостом перед великою Москвою,
Забути Переяслав і Полтаву.
Але попробуйте навідатись в Варшаву,
Посидьте навіть там проїздом на двірці -
І ви вже хрунь, і зрадник, і Іуда,
І в вас шпурляють палиці.
Десять тисяч їх живе у нас.
Культуру творять переважно...
А ми в страшний смертельний час
Як жебраки у їх... Це страшно.
2.04.1929
330
Маленький фельєтон
Нехай розбили ми носи,
Робивши вперше перші кроки!
Але вже пройдено ліси
І вколо обрії широкі!
Яких би блудів не було,
Якими б ми не йшли стежками,
А сонце наше вже зійшло,
Горить і сяє понад нами.
Хай будуть тисячі вождів
І лже-пророків, дурисвітів.
Ми ввійдем в край своїх батьків
І не забудем заповітів.
Але, щоб був це фельєтон,
Я мушу жарт якийсь сказати
І вам порадить в унісон
Хоч день, хоч мить одну заграти.
12.04.1929
На той бік
М[алий] ф[ельєтон]
Ви там будуєте, ми тут будуєм,
Ви нас руйнуєте, ми вас руйнуєм...
І так ідуть-біжать літа,
А гляньте - ближчає мета.
Уже підвалини готові...
Цемент міцний з кісток і крові,
Щоб завершити, та нема
На жаль, [ні] в вас, ні в нас ума.
12.04.1929
331
* * *
Пісень моїх незмірне джерело
І їх скарбниця незчислима.
Вже стільки їх проспівано було
І не угледжено очима.
І коли б дзвін мій занімів,
Все ж він лишився б на дзвіниці.
Пісні - це був мій перший спів,
Все тільки заспіви були це.
12.04.1929
* * *
«Де ворожнеча - там життя».
Щодня Америка нова!
Щодня в нас винахід великий,
Модерні гасла, кличі, крики.
0 фашистівська голова!
Невже ж людина йшла віки,
Щоб знов вернутись в інший праліс,
Де канібалами з’їдались
[Нрзб.] м’ясо і кістки.
16.04.1929
Загадка
Свині вподобалися страви
Обильні, ситі і смачні
1 не у Львові чи Варшаві,
А зовсім в іншій стороні.
І от щороку вона їде
На підвечірки та обіди
І їсть без міри, без кінця.
А хто ж вона, свиня оця?
18.04.1929
332
Малий фельєтон
40 міліонів - немалий народ.
30 міліонів самих партій, груп.
10 міліонів різних верховод.
Вождь єдиний був в нас, та і той вже труп.
19.04.1929
* * *
Довго мучивсь він на світі
І співав нам із-під хмар.
І рішили ми, піїти,
В ювілей зробити дар.
От хтось скинув шапку-бирку
І під вікнами пішов.
І зробив за вечір збірку,
І [нрзб.] віднайшов.
Каже: «Це народ великий вдячний
Борг тобі свій віддає
За твій спів досить удачний,
За мистецтво, бач, твоє».
Та співець мав вдачу горду.
Мовчки в руку шапку взяв
І, шпурнувши її в морду,
Ще дзвінкіше заспівав.
28.04.1929
333
* * *
Іти, махаючи хвостом,
Всміхатись, кланятись низенько,
І, забігаючи бочком,
«Пустіть» просити солоденько.
Всю еміграцію клясти
І обкидать її болотом.
І знов просити: «Та пустіть,
Я буду справжнім [саккілотом]».
Світити Леніну свічки,
Чобітьми Троцького топтати,
Пускать чортзна які качки,
На еміграцію брехати.
Ну, ви як хочете, а я
Лишуся краще на вигнанні.
Холодна є чужа земля,
Але легкі думки останні.
28.04.1929
* * *
Христос воскрес! Не вірю вам.
Коли б воскрес, було б так мило,
Одно б другого полюбило
Й ділило лихо пополам.
«Христос воскрес!» Радіє дзвін.
І гляньте: N подібний звіру...
Ні, в воскресіння я повірю,
Коли заплаче Шелухін.
28.04.1929
334
* * *
Не зле, що люди умирають...
Умер і Ірод, і Нерон,
І безліч інших спочивають...
Ім’я їм - цілий легіон.
Умруть колись і доживотні,
І [самозвані] доктори...
І прийдуть роки безтурботні,
Як віщували кобзарі.
І ми помалу повмираєм,
І, може, вимре увесь люд.
І стане світ правдивим раєм,
І найде Бог спокійний кут.
28.04.1929
* * *
Лекція про крематорій -
Що це за річ чарівна!
Черви аж казяться з гніву:
Дійсно, їх доля сумна.
Шкода, що він лише нище
Тисячі трупів гнилих...
Я б на його кладовище
Вислав з десяток живих.
28.04.1929
335
* * *
Учений був у нас синок.
Хоч був освічений він трохи,
А знав він кожний черепок
Із найстарішої епохи.
І був він певен, що нема
Ніде найбільшого ума.
7.05.1929
* * *
Ніч в маю... Блакитні хвилі
Залили під зорі сад.
Мов в снігу, дерева білі
Льють солодкий аромат.
Може, шум це, може, квіти...
Хто це скаже, доведе,
Коли стане знов шуміти
В квітах серце молоде.
І вона в убранні білім,
Наче в шумі, в квітах вся.
І я став вже любим, милим
І коханим без кінця.
Може, сонце рано встане
І оглушить білий шум.
І лишать на дні тумани,
Свої сльози та мій сум.
8.05.1929
336
* * *
Коли б ти, Лейба, був порядним
І крові людської не пив -
Не був би зараз безпорадним
І фастки досі б не носив.
Сидів би ти в Берліні, в Відні,
Ходив на біржу чи в кафе,
Не розумів би слова «злидні»
Або казав би: «Злидні - пфе!»
А я сидів би в ріднім краї,
Читав би дописи твої.
Були б щасливі ми безкраю
І не кляли б ції землі.
13.05.1929
* * *
Ви з ласки Гетьмана Сенатор...
- Хто я?! Та я, та я, та я!
Ач, ач який знайшовсь оратор.
- Та я ж був змалечку суддя.
[1929]
Неизвестные поэзии О. Олеся
Подготовка текста Наталки Лысенко, Ростислава
Радышевского, Татьяны Ткаченко
Впервые печатаются неизвестные поэзии О. Олеся с его
эмиграционных записных книжек (1919-1929 гг.)
Ключевые слова: архивные материалы, поэзии, эмиграция.
|