Захисник національної спадщини
У статті висвітлюється діяльність на музейницькій ниві видатного вченого, відомого державного діяча, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України П. Т. Тронька, який все своє життя присвятив збереженню і популяризації історико-культурної спадщини України. В статье освещается...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31968 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Захисник національної спадщини / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 11-15. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859487181356138496 |
|---|---|
| author | Маньковська, Р. |
| author_facet | Маньковська, Р. |
| citation_txt | Захисник національної спадщини / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 11-15. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлюється діяльність на музейницькій ниві видатного вченого, відомого державного діяча, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України П. Т. Тронька, який все своє життя присвятив збереженню і популяризації історико-культурної спадщини України.
В статье освещается музейная работа выдающегося учёного, известного государственного деятеля, председателя Национального союза краеведов Украины, академика НАН Украины П. Т. Тронька, который всю свою жизнь посвятил охране культурного наследия Украины.
The article illustrates museum activity of Petro Tronko, outstanding scientist, famous state figure, Head of the National Union of Ethnographers of Ukraine. He devoted all his life to preservation and popularization of historical and cultural heritage of Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-11-24T16:12:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
11
уДк [069.01+908](477)
Руслана Маньковська (м. Київ)
Захисник національної спаДщини
У статті висвітлюється діяльність на музейницькій ниві видатного вченого, відомого дер-
жавного діяча, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України
П. Т. Тронька, який все своє життя присвятив збереженню і популяризації історико-культур-
ної спадщини України.
Ключові слова: історико-культурна спадщина, музей, збереження та охорона пам’яток.
культурна спадщина — це невичерпне дже-
рело досвіду і пізнання світу. культурні над-
бання кожної історичної епохи вирізняються
своєю самобутністю, вони відображають дух
часу і світогляд тих, хто їх створював. Історія
української культури дає чимало прикладів
високорозвинутого національного сумління. І
нині існує гостра потреба в моральних особис-
тостях, здатних пройнятися почуттям відпові-
дальності перед власним народом, присвятити
життя справі його розвитку. Такою постаттю
хх — поч. ххІ ст., неосяжною у своєму
служінні народній справі, є Петро Тимофійо-
вич Тронько, академік НаН україни, герой
україни.
свою працю Петро Тимофійович віддає збе-
реженню і захисту української культури.
особливе місце в його роботі належить музей-
ництву. створені за його участю музейні ком-
плекси, заповідники, заклади становлять без-
цінну скарбницю не лише національної, але й
світової культури.
Діяльність П. Т. Тронька завжди була про-
низана особливою повагою до історії і культу-
ри свого народу. Не зважаючи на політичні та
ідеологічні перестороги, Петро Тимофійович
наполегливо втілював у життя важливі для
кожного українця масштабні проекти. Над-
звичайною подією для радянських часів стала
в 1965 р. постанова цк кПу, а згодом і уряду
республіки “Про увічнення пам’ятних місць,
пов’язаних з історією козацтва”. це була ши-
рока пам’яткоохоронна програма, що охоплю-
вала історичні події козацької доби по всій
україні1.
головне значення надавалось колисці ук-
раїнського козацтва — хортиці. Територія
площею 3 тис. гектарів передавалась створе-
ному Державному історико-культурному за-
повіднику. Передбачалось відкриття музею
історії запорозького козацтва, висадження са-
дово-декоративного парку, встановлення па-
м’ятних знаків, присвячених козацтву, ство-
рення етнографічного музею просто неба.
у 1966 р. на острові журавлиха у верхів’ї
річки стир, що на рівненщині, започатковано
музей-заповідник “козацькі могили”. біля
села Пляшевої поховані останки 300 козаків,
які героїчно боролись і загинули в нерівному
бою з польською шляхтою. Як пригадує Петро
Тимофійович, перше відвідування цих країв
вразило його занедбаністю святих для кожно-
го українця місць — могил відважних пред-
ків, тому довелося використати для зрушення
справи владні важелі.
відповідно до урядової постанови планува-
лось встановити гранітні обеліски на місцях
інших восьми січей та ще увічнити і впоряд-
кувати понад 150 пам’ятних місць, що роз-
повідали про героїчну боротьбу і мужність ук-
раїнських козаків.
козацька тематика традиційно вважалась
закритою, замовчувалась або спотворювалась
історія козацької держави, викреслювались
імена українських гетьманів та ватажків,
тому громадськість з піднесенням сприйняла
цей документ як можливість національного
самоствердження.
Проте вже в 1973 р. партійне керівництво
україни під тиском ідеологів з Москви відмі-
нило попереднє рішення про вшанування ко-
зацької минувшини, докорінно змінило зміст
розпочатої роботи на о. хортиця, спрямував-
ши її на відображення історії Запоріжжя, со-
ціально-економічних перетворень в регіоні,
будівництво промислового комплексу, Дніпро-
гесу. Ініціатори та активісти увічнення
пам’яті українського козацтва були звинува-
чені в націоналістичних збоченнях, ідеаліза-
ції патріархальщини. у списку націоналіс-
12
Краєзнавство 1–2 2010
тично налаштованих діячів значилось і пріз-
вище П. Т. Тронька.
вже в роки незалежної україни заповідни-
ку “хортиця” було надано статус національ-
ного. однак розвиток історико-культурного
комплексу потребує на сучасному етапі більш
активних зусиль у збереженні козацьких тра-
дицій.
унікальною скарбницею культури україн-
ського народу є Музей народної архітектури і
побуту поблизу с. Пирогів, який його співро-
бітники справедливо називають Троньківкою.
Зводився він з метою збереження, відтворення
і популяризації кращих зразків українського
народного зодчества, прикладного мистецтва,
промислів, народного побуту. рішення про
створення такого закладу було прийнято уря-
дом урср 26 лютого 1969 р., а 17 липня
1976 р. було відкрито першу чергу музею2.
основна організаційна робота лягла на
плечі П. Т. Тронька. Необхідно було задіяти
фахівців різних професій, провести колосаль-
ну пошукову роботу, розробити методику від-
бору експонатів, технологію їх передислока-
ції, консервації та реставрації, оформити кон-
цепцію структури та експозиційного показу
музею, основним принципом якого пропону-
валось представлення пам’яток народного зод-
чества окремими поселеннями, або фрагмен-
тами поселень в органічному поєднанні з нав-
колишнім ландшафтом.
колектив відданих ентузіастів і подвижни-
ків створив самобутній осередок української
культури. серед фундаторів музею в. сікорсь-
кий, Я. Петрусенко, М. ходаківський, с. смо-
лінський, л. орел, с. щербань, Н. Зозуля,
Н. Зяблюк та інші.
Напружена робота не припинялась ні на
день, в 25 областях україни працювали нау-
ково-етнографічні експедиції по виявленню
історичних пам’яток, після чого їх доставля-
ли до києва. Під час однієї з таких операцій,
коли повз вікна робочого кабінету в. в. щер-
бицького рухалась вантажівка з фрагментами
вітряка, він зателефонував Петру Тимофійо-
вичу і обурився, що за мотлох перевозять. На
це підлеглий відповів, що ще дякуватимуть за
цей мотлох.
9 червня 1976 р. музей відвідали керівники
уряду україни, в книзі почесних відвідувачів
в. в. щербицький записав: “колектив музею
зробив велику, корисну справу. сердечне вам
спасибі за це, дорогі товариші”. висока оцінка
керівництва держави в майбутньому не вбе-
регла співробітників музею від утисків влади,
яка вбачала в діяльності музею підґрунтя
“буржуазного націоналізму” та “ідеалізацію
патріархальщини”, вимагаючи сконцентрува-
ти увагу на створенні експозиції “соціалістич-
ного села”.
Музей займає територію 147 га, в ньому
зберігається понад 80 тис. експонатів, переве-
зено і встановлено 320 пам’яток народного
зодчества хVІ–хх ст. Історичною окрасою
музею є Троїцька церква 1773 р., збудована на
кошти П. калнишевського, останнього кошо-
вого Запорозької січі. багаторічна дослідни-
цька діяльність музейників, їх високий фахо-
вий рівень сприяли тому, що музей став нау-
ковою установою в складі НаН україни. Нині
це улюблене місце відпочинку киян і гостей
міста.
П. Т. Тронько тісно опікувався музеєм під
відкритим небом у Переяславі-хмельницько-
му. Довгі роки дружби пов’язують його з ви-
датним музеєзнавцем, подвижником збере-
ження історико-культурної спадщини, героєм
україни М. І. сікорським. створені ним му-
зейні збірні перетворили древній Переяслав-
хмельницький на місто-музей. руками і
завзяттям Михайла Івановича і його однодум-
ців, справжніх ентузіастів-пам’яткоохорон-
ців, створено 29 музеїв. особливо пишається
почесний директор Національного заповідни-
ка “Переяслав” М. сікорський меморіальним
музеєм г. сковороди з унікальною колекцією
стародруків, Музеєм архітектури Переяслава
періоду київської русі, Музеєм народного одя-
гу Наддніпрянської україни, з вдячністю під-
креслюючи роль Петра Тимофійовича і його
особисту підтримку у розбудові міста музеїв.
особливим періодом у житті П. Т. Тронька
були роки, коли він очолював українське то-
вариство охорони пам’ятників історії і куль-
тури. впродовж 22 років здійснено багато про-
ектів із збереження минувшини україни.
9 травня 1981 р. було урочисто відкрито на
дніпровських пагорбах, у києві, монумент за-
хисникам вітчизни — Меморіальний комп-
лекс “український державний музей історії
великої вітчизняної війни 1941–1945 рр.”. На
площі 20 га розмістилися приміщення музею,
чаша “вогонь слави”, 7 композицій із майже
100 бронзових 5-метрових фігур, присвячених
героям фронту і тилу, алея міст-героїв, май-
данчик з бойовою технікою часів війни3.
Музей увінчує скульптура батьківщини-
Матері, яка, піднявши щит і меч, стоїть на за-
13
хисті рідної землі. висота монумента з
п’єдесталом становить 102 м. відомо, що його
поява на київських схилах викликала у твор-
чої громадськості києва несхвальні відгуки
щодо художнього рівня роботи, авторів звину-
вачували в гігантоманії. Проте, варто зазна-
чити, що проект з технологічних причин дове-
лося порушити під час його виготовлення.
слід підкреслити ґрунтовність і фундамен-
тальність науково-дослідної та експозиційно-
виставкової роботи співробітників музею,
яким вдалося, залучивши широкий пласт ар-
хівних документів, спираючись на наукові до-
слідження та новітні експозиційні концепції,
створити цікавий і привабливий заклад для
мешканців і гостей києва.
До створення монументальної пам’ятки був
безпосередньо причетний П. Т. Тронько. він
брав активну участь у виборі місця для Ме-
моріалу, за дорученням в. в. щербицького
вів переговори з автором проекту музею, ви-
датним скульптором є. в. вучетичем, якому,
на жаль, не довелося побачити свою ідею вті-
леною в життя, але який з радістю відгукнув-
ся на пропозицію з україни, вважав за честь
працювати для батьківщини (народився ми-
тець 1908 р. в катеринославі, нині Дніпропет-
ровськ).
Шанобливо зберігає Петро Тимофійович па-
м’ять про талановитого українця, з великою
теплотою гортає альбом-проект музею, який
вручив йому євген вікторович з написом: “До-
рогому Петру Тимофеевичу, моему дорогому
другу, моєму дорогому комиссару, положив-
шему первый камень к этому величественней-
шему сооружению. с любовью Е. вучетич”4.
П. Т. Тронько велику увагу приділяв музе-
ям, чітко усвідомлюючи їх роль у культурно-
му житті країни, щільно опікувався їхніми
проблемами. На початку 1960-х рр. доля збе-
реження Полтавського краєзнавчого музею,
унікальної пам’ятки українського модерну,
одного із кращих музейних зібрань україни,
опинилася під загрозою.
За вказівкою заступника голови уряду
П. Т. Тронька на реставрацію музею кошти
надходили регулярно, але такий стан речей не
влаштовував союзне керівництво, яке неодно-
разово висловлювало невдоволення з приводу
витрат державних коштів не на дитячі садки,
школи, а на музеї, церкви тощо. Проте капіта-
ловкладення на музей продовжували поступа-
ти, доки в. в. щербицький не отримав черго-
ву скаргу, що П. Т. Тронько, а. М. барановсь-
кий (міністр фінансів) не розуміють політики
партії і продовжують фінансувати Полтавсь-
кий краєзнавчий музей. відбулась різка роз-
мова з керівництвом партії.
обставини склались так, що через кілька
тижнів в. в. щербицький, перебуваючи у
Полтаві, відвідав музей. Повернувшись до
києва, він зателефонував Петру Тимофійови-
чу, вибачився і сказав, що на такий музей тре-
ба давати кошти.
Зазначимо, що славна Полтава завдячує
П. Т. Троньку появою спортивного стадіону.
На той час без дозволу з Москви заборонялось
будувати в україні культурні об’єкти, та Пет-
ро Тимофійович під свою власну відповідаль-
ність вніс на засідання уряду пропозицію про
будівництво стадіону в Полтаві, який було
зведено. Згодом таку ж принциповість
П. Т. Тронько проявив, коли ініціював від-
криття в києві Інституту культури та багато
інших починань.
П. Т. Тронько, перебуваючи на посаді за-
ступника голови уряду урср (1961–1978 рр.),
ініціював і наполегливо здійснював масштаб-
ні національно-патріотичні проекти. він ор-
ганізував проведення на державному рівні
ювілеїв видатних і знакових постатей ук-
раїнської культури Т. г. Шевченка (1961 р.,
1964 р.), І. П. котляревського (1969 р.), лесі
українки (1971 р.), г. с. сковороди, о. П. Дов-
женка (1974 р.), фестивалів народної твор-
чості, декад української культури в союзних
республіках та зарубіжних країнах, пропагу-
ючи глибоке і самобутнє історико-культурне
надбання українського народу.
Історія створення музею л. українки у
м. Новограді-волинському житомирської об-
ласті яскраво свідчить про особисту відпові-
дальність П. Т. Тронька у збереженні історич-
ної пам’яті народу. в 1971 р. в україні широ-
ко відзначалось 100 річчя від дня народження
лесі українки, видатної поетеси і громадської
діячки. серед низки заходів з вшанування
славетної українки особливе місце посідала
волинська земля. Петро Тимофійович був де-
путатом верховної ради урср від Торчинсь-
кого району волинської області. варто зазна-
чити, що і досі в Торчині з вдячністю згадують
допомогу П. Т. Тронька у здійсненні соціаль-
них програм в районі, будівництво лікарні,
школи, клубу, доріг тощо.
а тоді, в лютому 1971 р. заступник голови
ради Міністрів урср по дорозі до луцька зус-
трівся в житомирі з інтелігенцією міста. Як
14
Краєзнавство 1–2 2010
пригадує римська віра омелянівна, нині заві-
дувач музеєм лесі українки в Новограді-во-
линському, в розмові з високопосадовцем гро-
мадськість повідомила про справжнє місце
народження лесі українки, що підтверджу-
валось записами у метричній книзі, яка збері-
галася у Державному архіві житомирської
області. рішення П. Т. Тронька було миттєве:
в Новограді-волинському необхідно створити
музей лесі українки. Музей був відкритий
вчасно до ювілею поетеси5.
На урочистостях у луцьку були представ-
ники з малої батьківщини лесі, до музею в
колодяжному передали вишитий до 100-річчя
л. українки рушник і землю з рідного краю.
Музею в Новограді-волинському виповнилось
40 років, він прийняв тисячі відвідувачів, які
з усіх куточків землі їдуть вклонитися ге-
ніальній доньці українського народу. Земля-
ки дбайливо зберігають пам’ять про л. ук-
раїнку.
П. Т. Тронько долучився до створення ме-
моріального музею ще однієї визначальної
постаті української культури — о. Т. гонча-
ра. Музей був облаштований в селі суха кобе-
ляцького району на Полтавщині. у рік відзна-
чення п’ятої роковини з дня смерті письмен-
ника відбудували хату, а 28 серпня 2000 р.
відбулося урочисте відкриття літературно-ме-
моріального музею-садиби. На святі були при-
сутні вдова митця в. Д. гончар, П. Т. Тронь-
ко, Д. Павличко, І. Драч. Традиційним стало
проведення “Зелених свят гончарового ди-
тинства”, яке збирає тисячі шанувальників
творчості олеся гончара. в 2001 р. музею на-
дано статус державного. “хай ніколи не зарос-
те стежка до цієї славної хати”, записав у
книзі відгуків відомий діяч української куль-
тури І. Драч6.
у 2009 р. академік НаН україни Петро Ти-
мофійович Тронько та роланд Тарасович
франко, онук І. Я. франка, український вче-
ний-математик, дипломат, громадський діяч
підтримали ініціативу краєзнавчої громадсь-
кості обухівщини про створення літературно-
го музею І. Я. франка на Дніпрі.
указом Президента україни від 27 серпня
2006 р. кабінету Міністрів разом з київською
та харківською міськими державними ад-
міністраціями доручено вирішення питання
про спорудження протягом 2006–2008 рр.
пам’ятника Івану франку у м. харкові та
м. києві, а також створення у києві літера-
турно-меморіального музею Івана франка.
Проте намагання творчої інтелігенції вті-
лити важливі заходи наштовхувалися на бай-
дужість і бездіяльність влади вже незалежної
україни. Такі керівники завдають великої
шкоди українській державності, гальмують
відродження духовності, історичної пам’яті,
формування національної свідомості.
З метою привернення уваги суспільства до
проблеми вшанування пам’яті українського
генія — Івана франка у вересні 2009 р. Націо-
нальною спілкою краєзнавців україни, яку в
1990 р. відродив і очолив П. Т. Тронько, була
проведена публічна акція по започаткуванню
в с. халеп’я громадського музею. Здійснити
проект взявся талановитий краєзнавець і ак-
тивний музейник, голова обухівської район-
ної ради а. Шафаренко.
створення експозиції музею І. Я. франка у
селі халеп’я на київщині — це перший крок
до створення загальнонаціонального літера-
турно-меморіального музею каменяра у києві,
який відіграє важливу роль в соборності ук-
раїнських земель, зміцненні духовного і на-
ціонального єднання.
І. франко любив київ і вважав його цент-
ром всієї україни. своїм гарячим серцем і
чистою душею Іван Якович линув до Над-
дніпрянської україни, неодноразово прагнув
відвідати могилу кобзаря в каневі, мав тісні
творчі зв’язки та листування з видатними
представниками літератури, культури та на-
уки Наддніпрянської україни, був одружений
з киянкою ольгою хоружинською у церкві
святого Павла, що розташовувалась в при-
міщенні колегії П. галагана. сьогодні на
київщині проживають спадкоємці родини хо-
ружинських.
є глибоко символічним, що на високих ста-
ровинних кручах Дніпра, де багато тисячоліть
тому розвивалась одна з перших світових
цивілізацій — трипільська, нарешті заб’є по-
тужним джерелом невичерпний дух геніаль-
ного сина українського народу.
Національна спілка краєзнавців україни
також виступила співзасновником Міжнарод-
ного краєзнавчого благодійного фонду імені
Івана франка, представництва якого почина-
ють діяти у 15 регіонах україни та 3 зарубіж-
них країнах. головною метою діяльності фон-
ду є сприяння соціально-економічному та
культурному розвитку, підтримка освіти, куль-
тури, науки, відтворення видатних пам’яток
історії та культури, відродження історичних
традицій і духовності українського народу.
15
26 лютого 2010 р. в приміщенні Музею ви-
датних діячів української культури відбулася
зустріч української інтелігенції з нагоди
125-річчя перших відвідин києва І. франком.
лейтмотивом щирого спілкування стала ще
одна визначна подія — створення музею
І. Я. франка у києві, в приміщенні відомого
музейного закладу.
в урочистостях взяли участь відомі науков-
ці, франкознавці, діячі культури і кіно, на-
щадки великих родин франків, чекаленків,
лисенків, леонтовичів, працівників музеїв,
творча громадськість києва.
На зібранні виступив Петро Тимофійович
Тронько. він поділився теплими спогадами
про зустріч з дітьми І. Я. франка — Петром,
Тарасом і ганною, яких він добре знав особис-
то і співпрацював довгий час. Про родину
франків, їх стосунки і традиції розповів ро-
ланд Тарасович франко, заступник директора
фонду відтворення історико-культурної спад-
щини імені о. гончара, член правління Нску.
відомий вчений с. а. гальченко, торкаючись
значення творчості І. франка, зупинився на
цитатах, які були вилучені і не ввійшли в ба-
гатотомні видання митця.
Затишну атмосферу вечора доповнив пере-
гляд документального фільму “Та, що була
поруч” про дружину І. Я. франка ольгу хору-
жинську. На зустрічі був присутнім і мав сло-
во режисер фільму василь вітер, який під-
креслив роль І. франка, його творчого здобут-
ку у вихованні сучасного молодого покоління.
Так народжувався музей І. Я. франка у києві,
яким опікується П. Тронько.
сьогодні ювіляр сповнений енергії і нових
творчих задумів, джерелом яких є безмежна
любов до україни, готовність творити на благо
свого народу, невтомно працювати на ниві збе-
реження історико-культурної спадщини.
Джерела та література
1 Тронько П. Т. Історичне краєзнавство:
крок у нове тисячоліття. — к., 2000. —
с.60–65.
2 Тронько П. Т. краєзнавство у відродженні
духовності та культури. — к., 1994. —
с.74–77.
3 Тронько П. Т. Історичне краєзнавство:
крок у нове тисячоліття. — к., 2000. —
с.114–116.
4 З особистого архіву П. Т. Тронька.
5 Матеріали фондів Новоград-волинського
музею лесі українки.
6 хата, де виріс олесь гончар. Путівник. —
Полтава, 2008. — с.11.
руслана маньковская
Защитник национального наследия. к 95-летию со дня рождения
академика нан украины п. т. тронька
В статье освещается музейная работа выдающегося учёного, известного государственного
деятеля, председателя Национального союза краеведов Украины, академика НАН Украины
П. Т. Тронька, который всю свою жизнь посвятил охране культурного наследия Украины.
Ключевые слова: культурное наследие, музей, охрана памятников истории и культуры.
The Protector of National Heritage. Dedicated to the 95-th Anniversary of Petro Tronko,
the Member of the National Academy of Science of Ukraine
The article illustrates museum activity of Petro Tronko, outstanding scientist, famous state fig-
ure, Head of the National Union of Ethnographers of Ukraine. He devoted all his life to preservation
and popularization of historical and cultural heritage of Ukraine.
Key words: culture, historical heritage, museums, preservation and protection of memorials.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31968 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T16:12:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маньковська, Р. 2012-03-31T20:04:41Z 2012-03-31T20:04:41Z 2010 Захисник національної спадщини / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 11-15. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31968 [069.01+908](477) У статті висвітлюється діяльність на музейницькій ниві видатного вченого, відомого державного діяча, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України П. Т. Тронька, який все своє життя присвятив збереженню і популяризації історико-культурної спадщини України. В статье освещается музейная работа выдающегося учёного, известного государственного деятеля, председателя Национального союза краеведов Украины, академика НАН Украины П. Т. Тронька, который всю свою жизнь посвятил охране культурного наследия Украины. The article illustrates museum activity of Petro Tronko, outstanding scientist, famous state figure, Head of the National Union of Ethnographers of Ukraine. He devoted all his life to preservation and popularization of historical and cultural heritage of Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька Захисник національної спадщини Защитник национального наследия The Protector of National Heritage Article published earlier |
| spellingShingle | Захисник національної спадщини Маньковська, Р. До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька |
| title | Захисник національної спадщини |
| title_alt | Защитник национального наследия The Protector of National Heritage |
| title_full | Захисник національної спадщини |
| title_fullStr | Захисник національної спадщини |
| title_full_unstemmed | Захисник національної спадщини |
| title_short | Захисник національної спадщини |
| title_sort | захисник національної спадщини |
| topic | До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька |
| topic_facet | До 95-річчя головного редактора журналу "Краєзнавство" академіка НАН України П. Т. Тронька |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31968 |
| work_keys_str_mv | AT manʹkovsʹkar zahisniknacíonalʹnoíspadŝini AT manʹkovsʹkar zaŝitniknacionalʹnogonaslediâ AT manʹkovsʹkar theprotectorofnationalheritage |