Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)

У статті аналізується діяльність української еміграції США, Канади та країн Латинської Америки, спрямована на подання благодійної допомоги цивільному населенню України у роки Великої Вітчизняної війни, а також висвітлюються шляхи надходження гуманітарної допомоги до своїх адресатів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Вронська, Т., Лисенко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31972
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.) / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 42-53. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31972
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-319722025-02-23T20:04:20Z Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.) Тепло братcкой руки: помощь диаспоры украинскому народу в годы Второй мировой войны (1941–1945 гг.) The heat of brother’s hand: the help of diaspora to the Ukrainian people during the War (1941–1945) Вронська, Т. Лисенко, О. 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні У статті аналізується діяльність української еміграції США, Канади та країн Латинської Америки, спрямована на подання благодійної допомоги цивільному населенню України у роки Великої Вітчизняної війни, а також висвітлюються шляхи надходження гуманітарної допомоги до своїх адресатів. В статье анализируется деятельность украинской эмиграции США, Канады и стран Латинской Америки, направленная на оказание благотворительной помощи гражданскому населению Украины в годы Великой Отечественной войны, а также освещаются пути поступления гуманитарной помощи к своим адресатам. In given article the activities of Ukrainian emigres in USA, Canada, and Latin American countries directed to giving of charitable help to civil population of Ukraine during World War 2 are analyzed, and the ways of achieving help by it’s addressees are depicted. 2010 Article Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.) / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 42-53. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31972 364:314.743:(477)(=...)“1944-1945” uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
spellingShingle	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні Вронська, Т. Лисенко, О. Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.) Краєзнавство
description	У статті аналізується діяльність української еміграції США, Канади та країн Латинської Америки, спрямована на подання благодійної допомоги цивільному населенню України у роки Великої Вітчизняної війни, а також висвітлюються шляхи надходження гуманітарної допомоги до своїх адресатів.
format	Article
author	Вронська, Т. Лисенко, О.
author_facet	Вронська, Т. Лисенко, О.
author_sort	Вронська, Т.
title	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)
title_short	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)
title_full	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)
title_fullStr	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)
title_full_unstemmed	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)
title_sort	тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки другої світової війни (1941-1945 pp.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	65 років перемоги у Великій Вітчизняній війні
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31972
citation_txt	Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.) / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 42-53. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT vronsʹkat teplobratersʹkoírukidopomogadíasporiukraínsʹkomunaroduvrokidrugoísvítovoívíjni19411945pp AT lisenkoo teplobratersʹkoírukidopomogadíasporiukraínsʹkomunaroduvrokidrugoísvítovoívíjni19411945pp AT vronsʹkat teplobratckojrukipomoŝʹdiasporyukrainskomunaroduvgodyvtorojmirovojvojny19411945gg AT lisenkoo teplobratckojrukipomoŝʹdiasporyukrainskomunaroduvgodyvtorojmirovojvojny19411945gg AT vronsʹkat theheatofbrothershandthehelpofdiasporatotheukrainianpeopleduringthewar19411945 AT lisenkoo theheatofbrothershandthehelpofdiasporatotheukrainianpeopleduringthewar19411945
first_indexed	2025-11-24T22:00:41Z
last_indexed	2025-11-24T22:00:41Z
_version_	1849710756472291328
fulltext	42 Краєзнавство 1–2 2010 Ключевые слова: Вторая мировая война, нацистская Германия, оккупированная террито- рия Украины, культурные ценности, разграбление и уничтожение предметов культуры, ма- родерство. Serhii Kot Marauding as a factor of looting, exportation and destruction of cultural treasures in the occupied territory of the Ukraine during the World War II (1941–1944) Circumstances of looting, exportation and destruction of cultural treasures in the occupied territory of the Ukraine during the World War II (1941-1944) are discussed. Based on wide set of facts, the focus is made on mass acts of vandalism and marauding, as to the cultural treasures, on behalf of occupational service personnel as well as representatives of occupational administrations, which acts took place alongside with the nazi-organized exportation of the cultural treasures through activities of special structures. Notions are introduced of direct and latent marauding of cultural treasures in an occupied territory as factors of their loss due to the war. Key words: World War II, Nazi Germany, Occupation of Territory of Ukraine, Cultural Trea- sures, Looting and Destruktion of Cultural Objects, Marauding. уДк 364:314.743:(477)(=...)“1944-1945” Тамара Вронська, Олександр Лисенко (м. Київ) тепло братерської руки: Допомога Діаспори українському нароДу в роки Другої світової війни (1941–1945 рр.) У статті аналізується діяльність української еміграції США, Канади та країн Латинсь- кої Америки, спрямована на подання благодійної допомоги цивільному населенню України у роки Великої Вітчизняної війни, а також висвітлюються шляхи надходження гуманітарної допомоги до своїх адресатів. Ключові слова: діаспора, гуманітарна допомога, американські подарунки, бази “Різноекс- порту”. в історичній пам’яті більшості людей війна асоціюється насамперед з важкими випробову- вання: втратами рідних і близьких, загрозами для власного життя, пошуком засобів до вижи- вання і пристосуванням до суворих тогочасних реалій. втім, війна була багатою і на такі яви- ща, як соціальна солідарність, прагнення до- помогти тим, хто потрапив у скрутне станови- ще. свідчення про це можна знайти не лише у спогадах українських емігрантів, численних працях, присвячених життю вихідців з украї- ни, а й у багатьох державних та відомчих архі- вах україни та російської федерації, зокрема й у тих, які дотепер практично не використо- вувалися дослідникам — Історико-дипло- матичному управлінні МЗс архіву зовнішньої політики російської федерації, Історико-зов- нішньоекономічному відділенні Міністерства зовнішньої торгівлі російської федерації. су- купність документів та матеріалів зі згаданих джерел дають змогу стверджувати, що, незва- жаючи на існування в середовищі заокеанської 43 української діаспори контраверсійних пог- лядів на відносини з срср, значна її частина зі співчуттям ставилась до боротьби народу ук- раїни проти гітлерівських загарбників. Прагнення допомогти історичній батьків- щині у важку годину набуло організаційних форм спершу в сШа та канаді. Так, у амери- канському місті чикаго виникла ліга амери- канців українського походження. очолювали її в різні часи богдан Пелехович, доктор ро- ман смук, Тарас Шпікула, а найдовше — Іван Дужанський. ліга проводила різні політичні заходи. крім того, вона активно включилася в акцію американського червоного хреста по збиранню ліків, харчів для “близьких на фронтах”. Три жіночі організації чикаго — український Золотий хрест, союз українок америки і Православне сестрицтво, які скла- далися з жінок-українок, — організували ви- готовлення бандажів для червоного хреста та комплектували посилки для українців за кор- доном1. 14 грудня 1941 р. з осіб української націо- нальності було створено комітет під назвою “Товариство українських американських го- рожан у філадельфії для оборони”, який мав своєю метою подання матеріальної допомоги братам і сестрам на україні2. З ініціативи українського комітету допо- моги батьківщині 26 липня 1941 р. в Торонто була скликана східноканадська конференція, на якій обговорювалися питання про створен- ня всекрайової організації для подання ефек- тивної матеріальної підтримки україні та її народові в боротьбі проти фашистських загар- бників. конференція запропонувала на базі громадських об’єднань українців, вищезгада- ного комітету утворити українське товарис- тво допомоги батьківщині (уТДб), яке б цілеспрямовано зосереджувало свої зусилля на підтримці народу україни3. восени 1941 р. канадська адміністрація дозволила провести через червоний хрест збір коштів на лікування поранених бійців черво- ної армії. Заплановано було зібрати 500 тис. доларів. однак кампанія, що тривала протя- гом грудня 1941 р. і січня 1942 р., принесла 750 тис. доларів, які надійшли від різних на- ціональних та громадських об’єднань. уТДб, яке планувало зібрати 100 тис. доларів, фак- тично перерахувало 132 226, а російські комі- тети — 50 618 доларів. Перелічені громадські об’єднання не були поодинокі у своїй діяльності. окрилені благо- родною метою аналогічні комітети, товарист- ва, ліги створювалися в інших штатах та міс- тах сШа та канади. у 1941–1942 рр. гроші та речі, що їх збира- ли емігранти з україни, передавалися для гос- піталів, де лікувалися поранені воїни червоної армії. а вже в 1943 р. почалося збирання речей та коштів для населення визволеної україни. Зокрема, серед речей було обладнання для гос- піталів у києві, львові, чернівцях. окрім того, громадськість канади зібрала багато тонн різ- ного одягу для потерпілого народу україни4. у ті ж роки започатковується цілеспрямо- ване шефство певних емігрантських об’єднань над конкретними містами урср. Так, завдяки зусиллям українців канади через червоний хрест цієї країни було передано на відбудову медичних закладів у харкові, львові, Пол- таві, чернігові понад 132 тис. доларів5. Матеріальну допомогу народові україни подавали не лише ті громадські об’єднання канади, що симпатизували існуючому в срср ладові (або принаймні не були суворими його противниками), а й ті, що не приховували не- прийняття сталінського режиму. Поступово, але неухильно, ця допомога почала надавати- ся і з боку окремих осередків, що належали, наприклад, до союзу українок канади. кіль- кість відділень цієї організації була досить значною. жінки відділень ім. олени Пчілки в белісі, ім. лесі українки в радвей, ім. Натал- ки кобринської в віліндоні, ім. лесі українки у ванкувері, віндзорі, гамілтоні, “Доньки ук- раїни” в Монреалі та ін. своїми руками виго- товляли та збирали в населення носильні речі, ковдри для так званих скитальців з украї- ни — військовополонених, що утримувалися у німецьких концтаборах та в’язнів гулаг6. З речей, що надходили до осередків вище- згаданих комітетів допомоги сШа та канади, комплектувалися посилки для населення срср. Якщо в межах ленд-лізу до радянсько- го союзу північним шляхом йшли озброєння, автомобілі, одяг та взуття, консерви та кон- центрати для солдатів, то подарунки громад- ськості, емігрантських кіл сШа та канади мали, так би мовити, суто мирний характер: одяг та взуття, ковдри та білизна, інші нерід- ко вже не нові речі для цивільного населення визволених районів. у посилках було також мило, цукор, концентрати, тобто товари та продукти, конче необхідні людям, що опини- лися в надзвичайно скрутному становищі у визволених містах україни. 44 Краєзнавство 1–2 2010 1 червня 1942 р. в газеті “українське жит- тя” (орган уТДб) повідомлялося, що 4–6 чер- вня у вінніпезі пройшов І всеканадський з’їзд українського товариства допомоги батьків- щині, який продемонстрував велику роботу канадських українців, згуртованих в уТДб, з метою підтримки народної війни проти гітле- ризму і виявив їхню рішучість надати допомо- гу в боротьбі з агресором7. Представники червоного хреста, канадсь- кої армії, громадських організацій українців сШа вітали 160 делегатів з’їзду в залі робіт- ничого театру. вітальні телеграми на адресу форуму надіслали Прем’єр міністр канади М. кінг, міністр освіти провінції Манітоба а. Шульц, мер вінніпега Дж. квін, група ка- надських солдатів українського походження, а також слов’янський комітет і антифашист- ський комітет молоді срср. З’їзд ухвалив резолюцію, що вимагала від держав фашистської коаліції визволення ін- тернованих антифашистів, а також затвердив статут організації, що прибрала назву “Това- риство канадських українців” (Тку). Делега- ти з’їзду розробили спеціальну програму, якою передбачалося: проводити збір коштів на допомогу жертвам війни у великобританії, україні та союзних державах; продовжувати збір коштів, подарунків (продуктів, тютюну, сигарет і т.ін.) на допомогу червоноармійцям і через канадський червоний хрест надсилати допомогу радянським військовополоненим у Німеччині. На той час Тку мало провінційні відділи в Манітобі, альберті, саскачевані, британській колумбії, кілька окружних від- ділів із 310 місцевими підрозділами8. Добродійні зусилля громадськості коорди- нувалися канадським товариством допомоги росії. активну участь у його діяльності брали український відділ цього ж фонду, Товариство карпатських українців та інші організації. Майже 100 тис. канадських українців реп- резентували Національна рада асоціації допо- моги батьківщині і Допомогова організація карпато-руських українців. українці канади під час підготовки до плебісциту з приводу введення обов’язкової військової повинності у канаді пропагували загальнонаціональний характер боротьби проти агресора: війна про- ти гітлеризму — справа всього народу. це тур- бота не лише одного уряду або окремої партії. це війна народу за свободу і національну неза- лежність, за свободу поневолених загарбника- ми народів9. Зі встановленням дипломатичних відносин між канадою та радянським союзом (12 чер- вня 1942 р.) розпочався новий етап руху солі- дарності української діаспори з землею своїх батьків. у 1943 р., з початком визволення території україни від гітлерівських поневолювачів, пожвавлюється листування між американсь- кими об’єднаннями та їхніми українськими адресатами. в одній з телеграм, надісланій з Нью-йор- ка 9 вересня 1943 р. представником місцевого відділення “рашен уор реліф” (рур) ф. Майс- ре до українських властей, говорилось, що ук- раїнські організації америки планують кам- панію збирання одягу для населення визволе- них районів україни. “З радістю дізнались, — телеграфували у відповідь з україни, — що українські органі- зації америки проводять кампанії збирання одягу. люди визволених районів україни з вдячністю ставляться до цього заходу. Привіт американському народу від українського на- роду”10. у жовтні 1943 р. в Мессі-халл (Торонто) відбувся урочистий концерт, на якому пред- ставники Товариства канадських українців передали секретареві Посольства срср в от- таві І. воленку чек на 25 тис. доларів, а також книгу привітів українському народові з 19 тис. підписів, серед яких був і такий: “канад- ські українці бажають особисто висловити свою солідарність з народом україни в його героїчній боротьбі проти фашистського вар- варства”11. З нагоди визволення україни від німецько- румунської окупації Тку зібрало 63 475 до- ларів для обладнання госпіталів у львові та чернівцях. всього ж для відбудови зруйнова- них війною медичних установ україни спе- ціальним призначенням до червоного хреста адресувалося понад 132 тис. доларів, зібраних українцями канади12. утворена в 1943 р. Національна рада ка- надсько-радянської дружби (НркрД) започат- кувала шефство канадських міст над містами радянського союзу, що постраждали від на- цистської навали. Першими містами-побрати- мами стали Торольд — лубни, саскатун і Майстоун — ромни, блермор — Ясинувата. За масштабними кампаніями і великими цифрами стояли прості люди не лише великих промислових і культурних центрів канади, а й глибокої провінції. Так, у периферійному міс- 45 течку сутсейнт-Мері (населення 28 тис. осіб) український осередок, що налічував 1 550 осіб, зібрав у фонд допомоги народу україни 1 400 доларів13. цей внесок став ще одним малень- ким струмочком, який впадав у велику ріку людського милосердя і благородства. рух солідарності з єдинокровним народом україни охопив також українську діаспору в країнах латинської америки. в цьому регіоні вона була менш чисельною, ніж у Північній америці. Найбільші слов’янські колонії зна- ходилися в аргентині, Мексиці, уругваї, Па- рагваї, бразилії, дещо менші — у болівії, Па- намі, чилі, колумбії, венесуелі, на кубі. Масштаби допомогових акцій у цих краї- нах порівняно з північними сусідами були меншими. це пояснювалося кількома причи- нами. По-перше, як вже зауважувалося, ук- раїнська діаспора тут була невеликою, по-дру- ге, не мала таких організаційних традицій та згуртованості, по-третє, представники емігра- ційних кіл країн латинської америки були менш заможними, ніж їхні співвітчизники в сШа та канаді. І останнє, що істотно вплива- ло на діяльність допорогових комітетів, які були організовані з метою надання посильної допомоги своїй колишній батьківщині, було те, що на той час між країнами латинської америки та срср не було дипломатичних і торговельних відносин1∗. усі зв’язки здійсню- валися через посольство срср у сШа. Довгий час утримуючись від вступу у війну проти Німеччини та її союзників, керівні кола окремих країн цього регіону чинили усілякі перепони рухові солідарності з боротьби проти фашизму, переслідували його активістів. Так, уряд фарелла, який прийшов до влади в ар- гентині в липні 1943 р., закрив комітет допо- моги радянському союзу, конфіскував гроші, речі, продовольство, зібрані для відправки до срср; відбулися навіть арешти активістів руху. але, незважаючи на переслідування з боку влади, антифашистські сили продовжу- вали діяти14. По-друге, негативним фактором, що пев- ний час ускладнював процес солідаризації * Дипломатичні відносини між окремими державами ла- тинської америки та срср були встановлені: з кубою — 14 жовтня 1942 р., Мексикою — 12 листопада 1942 р., колумбією — в лютому 1943 р., коста-рикою — 8 травня 1944 р., чилі – 11 грудня 1944 р., Нікарагуа — 12 груд- ня 1944 р., Домініканською республікою — 8 березня 1945 р., венесуелою — 14 березня 1945 р., бразилією, болівією, гватемалою — у квітні 1945 р., Еквадором — у червні 1945 р., аргентиною – 6 червня 1946 р. еміграційних кіл латинської америки з анти- фашистською боротьбою, були розбіжності у поглядах самої української громади. розша- рування еміграційних кіл, яке залежало від політичних уподобань та релігійних вірувань, не сприяло об’єднанню загальних зусиль у по- данні допомоги своїм співвітчизникам за кор- доном. По-різному ставилися представники української діаспори і до адресатів допомоги. Найгостріші протиріччя у самому емігра- ційному середовищі були в аргентині, де на той час проживало найбільше наших співвіт- чизників на континенті. серед українців в аргентині були робітни- ки і юристи, військові та фермери, лікарі й вчителі, священики, промисловці. в сільській місцевості українська громада була відбитком колишніх місць проживання на рідних зем- лях. вона мала власну церкву, цвинтар, не- рідко навіть школу. гуртувалися українські емігранти в арген- тині, як і в інших країнах, у громадські об’єд- нання за своїми політичними уподобаннями та смаками. розбіжності були в тому, що одні вважали за необхідне допомагати червоній армії, всьому народу україни, який страждав у кровопролитній війні, інші бачили своїми адресатами виключно тих, хто виборював не- залежність україни під прапорами оуН та уПа, і тих, хто перебував у концтаборах фа- шистської Німеччини і гулаг. вже на сьомий день від початку війни, 29 червня 1941 р., українські культурно-просвіт- ницькі товариства в аргентині створили Де- мократичний комітет допомоги радянському союзу. Завдяки його зусиллям, не без під- тримки інших, до фонду допомоги срср за пе- ріод з 7 липня до 31 грудня 1941 р. було зібра- но 21 тис. песо, за 1942 р. — близько 84 тис. песо15. З 27 серпня по 4 вересня 1941 р. в арген- тині вже було створено 18 комітетів допомоги срср. к місті кабаллітос 30 членів жіночого комітету допомоги щодня обходили розташо- вані по сусідству будинки і збирали кошти на придбання подарунків. комітет допомоги у м. Паласіо (провінція санта фе) збирав овечі шкури, з яких були пошиті рукавиці та кожу- хи для бійців червоної армії16. 5–6 вересня 1942 р. в буенос-айресі відбу- лася перша конференція Демократичної ко- місії допомоги вільним народам за участю де- легатів від усіх допомогових комітетів, яка ухвалила відозву до українців та білорусів, у 46 Краєзнавство 1–2 2010 якій, зокрема, зазначалося: “кожен активіст повинен виконувати свої завдання, шукаючи тих, хто ще не допоміг нічим, щоб симпатизу- ватися з нами, вірити в героїзм наших бать- ків, матерів, братів та сестер, які не хочуть бути невільниками наці-фашизму та вірять у швидку перемогу над ворогом. Для приско- рення перемоги потрібна швидка допомога. Пробудіться, нарешті, всі! ставайте в ряди до- помогового руху! Наші родичі — це є ми, наша кров. І ми всі є діти одної матері, нашої бать- ківщини. всім, як одному, треба допомагати їй боротися проти спільного ворога, якщо не зброєю, то матеріально. годі дивитися на її ка- тування озвірілими ворогами…”17. На інших зібраннях представників ук- раїнської громади, зі сторінок газет та часо- писів лунали заклики до гуртування навколо допомогових комітетів. Зокрема, у газеті “світло” пропонувалося “…залишити все дріб- не, що нас сьогодні роз’єднувало, а стати спільно, як сини однієї матері, біль якої гні- тить наші серця, і ми хочемо полегшити цей біль, але, роз’єднані, замість того, щоб допо- магати, ми будемо сперечатися, хто з нас пра- вий, а хто ні, що є сьогодні не лише неможли- вим, але просто злочинним”18. Незважаючи на бажання примирити, об’єднати еміграційні кола української грома- ди, повної злагоди досягти не вдалося, хоча допомогові зусилля активізувалися і супере- чки з приводу різних поглядів на адресати до- помоги послабились. у травні 1945 р. слов’янські організації аргентини пароплавами “сахалін” та “азер- байджан” відправили до радянського союзу подарунки та гроші. Тоді ж розпочалася гу- манна акція “одягнути 5 000 радянських си- ріт”, метою якої було збирання речей для ді- тей визволеної україни19. Діяльність допомогових комітетів україн- ської діаспори в інших латиноамериканських країнах не набула такого розмаху, як у арген- тині. але й вони заслуговують на добру згад- ку, оскільки їхні внески також знайшли вдяч- них адресатів. слов’яни однієї лише колонії сан-хав’єр в уругваї передали до фонду допомоги срср 40 тис. песо. спільними зусиллями комітетів ім. л. Павлюченко та ім. Петровського в Мон- тевідео, де окремі пожертвування становили невеликі суми, вдалося зібрати 568 доларів (жертвувало 2056 осіб). комітетом допомоги ім. конєва зібрано 2088 доларів. Загальна сума підписних листів комітету ім. Петровсь- кого, що працював при товаристві ім. Т. г. Шевченка, — 2533 долари, з них молодь цього товариства зібрала 294 долари. Збирали та- кож одяг, взуття, медикаменти для постраж- далих під час окупації районів срср20. від організації “унідад сов’єтіка”, де пере- важали росіяни та українці, з Монтевідео на адресу посольства срср у сШа було відправ- лено 1504 кг адреналіну загальною вартістю 2 325 доларів21. у листопаді-грудні 1942 р. спільними зу- силлями російського комітету “За батьківщи- ну” та білорусько-українського комітету ім. ворошилова в уругваї були організовані базари свободи, на яких збиралися кошти для червоного хреста. було зібрано 2048 уругвай- ських песо та 1079 американських доларів. організатори базарів у супроводжувальному листі до Посольства срср в сШа повідомля- ли: “Дорога наша мізерна, але важлива вона, на наш погляд, лише тому, що може служити виразом нашого співчуття на страждання на- ших співвітчизників”22. Ініціатором руху солідарності на кубі виступила організація тамтешньої інтеліген- ції “куба проти війни”. вже 24 липня 1941 р. з координаційною метою була скликана кон- ференція близько 100 комітетів допомоги. Де- легати вимагали від уряду встановити дипло- матичні відносини з радянським союзом і не відправляти до Німеччини, Італії та Японії допомогові матеріали. обговорювалося також питання про збір коштів на придбання 1 млн. сигар і цукру для воїнів червоної армії. цей заклик знайшов широку підтримку, і незаба- ром на зібрані кошти було зафрахтовано і від- правлено до срср пароплав з подарунками23. у бразилії 9 листопада 1941 р. виник пер- ший допомоговий комітет при українсько-бі- лоруському просвітницькому товаристві у сан-Пауло. Емігранти-українці сильвестр гаврищук, Тихін русилів, василь блаский, степан бараковий передали до червоного хреста 685 доларів, що було немалою сумою для чотирьох осіб, адже доля співвітчизників складалася не завжди вдало, і не всі вони жили заможно24. від української, бессарабської, білоруської громад із сан-Пауло надходили до посольства срср у сШа невеличкі кошти. Так, зокрема від української, 16 жовтня надійшло: 265 до- ларів від василя грушака, 106 доларів від григорія осовця. від допомогових комітетів — 4� ім. генерала ватутіна, ім. жукова та комітету українського товариства — були вислані речі та невеликі суми грошей для червоної армії25. у червні 1943 р. у м. Тампико (Мексика) відбувся ярмарок перемоги, на якому було зібрано для червоного хреста радянського союзу понад 1 000 доларів. Мексиканський комітет допомоги росії у війні протягом 1942 р. зібрав 55 232 песо, за 1943 р. — 103 903 песо26. Інші країни латинської америки — чилі, колумбія, Парагвай, болівія, венесуела, Перу, гватемала, гаїті, — де українців було мало, або зовсім не було, також прагнули мо- рально і матеріально підтримувати боротьбу народів срср проти агресорів. Тим часом для координації загальних зу- силь у справі допомоги своїм співвітчизникам за океаном 22 і 23 січня 1944 р. в готелі бенд- жамін франклін у філадельфії було скликано Другий конгрес американських українців. се- ред інших питань на ньому йшлося й про по- силення допомоги “українцям у рідному краї”27. Наступним кроком в об’єднанні зусиль представників української діаспори у сШа стала організація за ініціативою українського конгресового комітету америки 20 червня 1944 р. Злученого українського американсь- кого допомогового комітету (ЗуаДк), метою якого стала більш конкретна допомога “ук- раїнцям — жертвам війни”. осередок його містився у філадельфії. свої наміри та головну мету згадане гро- мадське об’єднання виклало у т. зв. “комуні- каті”. в ньому, зокрема, наголошувалося: “Приступаємо до зорганізування широкої ак- ції допомоги українським жертвам війни. уже сама обсмалена земля україни — це ка- тастрофа. Та до голоду, каліцтва і пошестей треба додати інші великі нещастя, як політич- ні переслідування українського народу усіма наїзниками, масові виселювання, примусова мандрівка в чужі краї на роботи та інші лиха. усім тим нещастям ми не зарадимо, але може- мо пробувати принаймні рятувати людей від голодної смерті. ось те й робимо… Звертаємо- ся із закликом до всіх братств, товариств і до всіх чільних діячів взяти на себе організацію збірок на поміч жертвам війни і негайно виси- лати зібрані жертви до українського допомо- гового комітету… віримо твердо, що в ниніш- ню відповідальну хвилину американсько-ук- раїнське громадянство відгукнеться на заклик українського Допомогового комітету по своїй силі, щиро і щедро”28. Збір одягу для радянських людей поши- рився на всі міста і містечка америки. Масш- таби, обсяг та реальні результати акції видно на прикладі діяльності федерації допомоги росії в Детройті, що була місцевим відділен- ням “рашин уор реліф” (рур). За вісім міся- ців ця організація здала для цивільного насе- лення україни 771 мішок подарунків вагою 75 фунтів кожен, на суму 57 825 доларів. взуття, одягу, інших матеріальних цінностей було зібрано на 66 146 доларів29. рур домігся, щоб кожного місяця з Де- тройта відходив вагон посилок, адресованих населенню україни. Не в останню чергу це було викликано тим, що голова рур Е. картер особисто відвідав радянський союз і, пере- свідчившись у крайній злиденності населення визволених районів, клопотався про розши- рення збирання для нього одягу. Шлях надходження гуманітарних ванта- жів в україну складався з декількох ланок. По-перше, це безпосереднє транспортне забез- печення пересування вантажів водними та су- хопутними шляхами від тих, хто їх збирав, до адресатів. По-друге, — створення спеціальних установ та закладів із специфічними функція- ми: прийом, зберігання, обліку та розподілу речей. І по-третє, — напрямки і засоби безпо- середнього розподілу самих подарунків між республіками тодішнього срср та окремими установами. основний вантажопотік гуманітарної допо- моги йшов через північні порти срср. лише з Монголії та Ірану подарунки потрапляли за- лізницею. Після того як гуманітарні вантажі прибували до архангельська, владивостока, хабаровська, Мурманська, їх перевантажува- ли у вагони та залізницею переправляли до місця призначення. у перші два роки війни порівняно невеликі обсяги подарунків з-за кордону надходили го- ловним чином на фронт, де через спеціально створені бази (відділи зберігання) теплі речі — кожухи, рукавиці, плетені вовняні шоломи, шкарпетки, тютюн та окремі продукти харчу- вання розподілялися серед бійців та офіцерів. в 1943 р. у зв’язку з активізацією благодій- ницького руху всередині країн Північної та латинської америки вантажопотік гумані- тарної допомоги з-за кордону суттєво збіль- шується, що привело до створення спеціаль- них баз “різноекспорту”, яким були передані 4� Краєзнавство 1–2 2010 функції її зберігання, сортування, та обліку. 14 вересня перша контора такого профілю була створена в Іранській столиці Тегерані при “Іранрадтрансі”, де приймалися вантажі, що приходили Перською затокою. 14 березня 1944 р. бази “різноекспорту” були створені у ленінграді, архангельську, баку, єревані, ростові-на-Дону, владивостоці, хабаровську. 23 травня 1944 р. аналогічні заклади розпоча- ли свою роботу у Москві та києві, а наприкін- ці того ж року — в одесі30. Промислові товари з цих баз почали надхо- дили до визволених міст україни вже з друго- го кварталу 1944 р. у грудні 1943 р. та люто- му 1944 р. рНк срср прийняла відповідні постанови, згідно з якими були визначені об- сяги речей, що розподілятимуться, головно, серед міського населення республіки, яке най- більше потребувало цього: інвалідами війни, членами родин фронтовиків, дітьми-сиротами тощо. в урср відповідальним за розподіл гу- манітарної допомоги був призначений заступ- ник голови українського уряду к. караваєв31. у визволених населених пунктах республі- ки люди дійсно гостро потребували одягу, взуття та й всього іншого, що мало забезпечу- вати найперші потреби людини в існуванні. окрім городян, що пережили чорні дні фа- шистської навали, додому за спеціальними дозволами поступово поверталися інваліди війни, дружини військовослужбовців та інші категорії населення, зокрема й ті, що прибу- вали для відбудови зруйнованих об’єктів на- родного господарства. Якщо нормоване поста- чання продуктами харчування за картками ще якось забезпечувало мінімальні потреби городян, то з придбанням промислових то- варів у державній мережі було однаково важ- ко всім. До того ж і союзні відомства часто- густо не забезпечували належної реалізації централізованих фондів промислових товарів, виділених для областей республіки. Напри- клад, у четвертому кварталі 1944 р. для урср було відвантажено лише 50,3 % належних об- сягів бавовни, 69,8 — вовни, 20,3 — швейних виробів, 43,5 — трикотажу, 45,5 — панчішно- шкарпеткових виробів, 55,5 % шкіряного взуття32. лише скло, порцеляна та фаянс надійшли на україну в обсязі 100 % до запла- нованого рівня, хоча ця продукція не була так гостро необхідною для населення визволених районів. Не поліпшився стан постачання населен- ня і в 1945 р. через брак сировини не працю- вали уцілілі підприємства легкої промисло- вості, а відновлення зруйнованих йшло вкрай повільно. єдиним стабільним джерелом постачання був базар, на якому за шалені гроші можна було купити все, або виміняти якусь цінну річ вартістю кілька тисяч карбованців, напри- клад, на пару чобіт. отже речі з американсь- ких та канадських подарунків були вкрай до- речні для населення визволених районів рес- публіки. 23 березня 1944 р. у розпорядження рНк урср було виділено 1500 тюків з різноманіт- ними промисловими товарами, що надійшли від громадських організацій сШа та канади. а вже на 20 квітня до києва додатково було відправлено з баз “різноекспорту” 15 вагонів американських подарунків33. втім, робота київської бази “різноекспорту”, створеної не- вдовзі після визволення столиці україні, сут- тєво ускладнювалася тією обставиною, що вона розташовувалася за 6 км від залізниці. лише один “студебекер”, що обслуговував цю установу не міг упоратися з перевезенням ре- чей з гуманітарної допомоги, які до того ж, часто-густо, не було кому розвантажувати на залізничних коліях. На 25 липня 1944 р. на київську базу було завезено 1681 тюк промислових товарів34. Так, на 25 липня 1944 р. на київську базу “різноекспорт” надійшло: пальт чоловічих но- шених — 7813 шт., пальт чоловічих нових — 1300, пальт жіночих ношених 11 329, пальт дитячих — 4434, костюмів чоловічих нових — 175, костюмів чоловічих ношених — 673, під- жаків чоловічих 10 995, піджаків жіночих — 8 225, штанів чоловічих ношених 12 141 та ін.35. До кінця цього ж року туди надійшло 69 вагонів гуманітарних вантажів. опісля за цією ж адресою надійшло ще 1432 т гумані- тарної дороги. Знаючи, що двовісний вагон, яким перевозили вантажі на той час, містив близько 9,5 т, можна встановити, що на київську базу надійшло від січня 1945 р. до серпня 1946 р. (коли вона була ліквідована “у зв’язку з припиненням операцій по переробці подарункових надходжень”) приблизно 185 вагонів з подарунками, отже за 28 місяців своєї роботи — 254 вагони загальною вартістю на 196,4 млн. крб36. втім і ці показники не дають повного уяв- лення щодо обсягів речей, що надходили до україни, оскільки кожна база “різноекспор- ту” надсилала за відповідними рознарядками 49 американські подарунки у розпорядження рНк урср та її державних установ. Напри- клад, з тбіліської бази на згадану адресу надійшло 71 643 одиниці речей, 19 800 м тканин, ленінградської — лише за лютий та березень 1945 р.: тканин напіввовняних — 80 000 м., носильних речей — 37 662 шт., взуття — 8300 пар, пальт та костюмів — 1000 шт.37. Інколи вантажі направляли в конкретні об- ласті україни для населення, що найбільш постраждало під час окупації. лише з мос- ковської бази “різноекспорту” до сталінсько- го облвиконкому було відправлено 31 763 штуки вантажів з гуманітарної допомоги, За- порізькому — 56 722, сумському — 25 055, Дніпропетровському — 53 601 шт. З тієї ж бази на адресу Наркомздоров’я урср було від- правлено 585 штук носильних речей з благо- дійницьких надходжень. З бакинської бази на адресу комітету у справах мистецтва та Нар- компросу відвантажено тканини вовняної — 1927 м., з єреванської — 1 вагон взуття, а та- кож 1750 одиниць одягу38. Завдяки підрахункам, здійсненим за різни- ми джерелами, встановити, що із загальної кількості вантажів, що надійшли по лінії гу- манітарної допомоги у 1944 р., 22,3 % потра- пили в україну1∗, а в 1945 і 1946 рр. — 6,2 %. але ці відсотки ще не дають підстав звинува- чувати союзну владу у несправедливому, упе- редженому розподілі благодійницьких ванта- жів. На наш погляд, справедливим було те, що на розорену землю україни надійшла ве- лика частка загальних надходжень. І не менш справедливим вбачаємо зменшення поставок у наступні роки, оскільки постраждале від війни населення білорусії та росії також го- стро потребувало допомоги… серед адресатів гуманітарної допомоги українська громада зарубіжжя, допомогові комітети, громадські об’єднання бачили пе- редусім населення, яке найбільш постражда- ло під час нацистської навали. Наші співвіт- чизники за кордоном прагнули хоч якоюсь мірою полегшити життя найбільш знедоле- ним — інвалідам війни, дітям-сиротам, роди- нам військовослужбовців. Такі ж категорії були згадані й у документах, якими припису- валося здійснювати розподіл гуманітарної до- помоги. * без урахування вантажів, що надійшли цільовим при- значенням для окремих установ урср. влітку 1944 р. у києві, наприклад, налічу- валося 300 інвалідів. По вул. Петропавловсь- кій, 20б був розташований будинок інвалідів, який ледь животів. Не було в ньому ніякої спідньої та постільної білизни, бракувало лі- жок та матраців. І тут у пригоді стали про- мислові товари з гуманітарної допомоги. Місь- кий відділ соцзабезпечення звернувся з про- ханням до заступника голови рНк урср к. караваєва, який відповідав за цю ділянку роботи, з проханням виділити для київських інвалідів 1500 комплектів (ковдр, простирадл, спідньої білизни), а також 1000 пар чоловічо- го та 400 жіночого взуття. окрім цього, фінан- сові організації міста передали для будинку інвалідів з числа безхазяйних речей 450 лі- жок, 300 столів, 1000 стільців, 100 ши- фоньєрів39. Таким чином, завдяки товарам, зібраним американськими та канадськими громадськими об’єднаннями, в той час стало можливим забезпечити хоча б мінімальним набором вкрай необхідних речей кожного дру- гого з 3000 інвалідів. отже, можна стверджу- вати (звичайно, за умови, що ці речі не були розкрадені і потрапили за призначенням), що благодійна діяльність української еміграції досягла своєї мети і трохи полегшила ма- теріально-побутове становище захисників батьківщини. активну і принципову позицію у справі розподілу подарунків з-за океану посідали жі- ночі комітети, створені при військкоматах, які вели роботу по розподілу носильних речей та промислових товарів з подарунків серед членів сімей фронтовиків. вони неодноразово зверталися до заступника голови рНк урср к. караваєва із скаргами на порушення со- ціальної справедливості при розподілі носиль- них речей. Як правило, інвалідам та членам родин фронтовиків перепадали вже поношені речі, а нові, за добре відомим у нас в країні принципом, усіма можливими шляхами опи- нялися у партійних працівників та функціо- нерів органів влади. Інколи зловживали своїм становищем і родини воєначальників. вони не соромилися по кілька разів звертатися за ре- чами з американських посилок. їм хотілося мати по декілька нових пальт, відрізів доро- гих тканин тощо40. Тим часом члени сімей фронтовиків задля отримання бодай якихось речей змушено вда- валися до крайнощів. Типовим є приклад, коли до міськвійськкомату м. києва прийшла у розпачі дружина майора діючої армії. вона 50 Краєзнавство 1–2 2010 благала допомогти їй отримати хоч якусь оде- жину. але даремно. вичерпавши всі можливі аргументи, жінка скинула з плечей ковдру, у якій вона прийшла до згаданої установи, і по- стала перед очима “відповідальної” особи гола й боса. серед тих, хто мав отримувати речі з гу- манітарної допомоги у першу чергу, були та- кож діти-сироти та діти фронтовиків, що пе- ребували у дитячих будинках визволеної території урср1∗. ця допомога була конче пот- рібною з огляду на те, що у 1944 р. з централі- зованих державних фондів для них було виді- лено мізерну кількість необхідних речей. стан деяких дитячих установ, де утримувалися діти, був просто жахливим. Так, київський приймач-розподілювач змушений був припи- нити приймання дітей від органів міліції че- рез відсутність постільної білизни, матраців і ковдр. відповідно до постанови рНк срср від 2 лютого 1944 р. для дитячих закладів респуб- ліки з гуманітарної допомоги приписувалося передати 499 дитячих пальт, 2000 платтів, 2000 пар штанів та 2000 пар взуття41. З огляду на катастрофічний стан дитячих установ в липні 1944 р. для облаштування бу- динків дитини, ясел, дитячих лікарень з гу- манітарної допомоги за рішенням рНк урср було видано 80 000 м тканин та 6 000 комп- лектів дитячого взуття42. вже восени того ж року для дитячих будинків цільовим призна- ченням надійшло з баз “різноекспорту” 5 ва- гонів різноманітних речей з-за океану. Завдяки речам, які надійшли до україни з америки та канади, намагалися якось полег- шити матеріальне становище й партизанам, які поверталися до рідних домівок. 30 травня 1944 р. начальник українського штабу пар- тизанського руху Т. строкач звернувся до за- ступника голови рНк урср к. караваєва з листом, у якому, серед іншого, зазначалося: “у зв’язку з виходом великої кількості парти- занів, що діяли на території україни близько 3-х років, та тим, що одяг, який був на них, прийшов у повну непридатність, а також вра- ховуючи, що вихід партизанів з лісів і на- * Після наради представників американських та канадсь- ких благодійних товариств, що відбулася 19–20 квітня 1947 р. в Торонто, була започаткована акція зі збиран- ня цільової матеріальної допомоги дитячим будинкам україни. Завдяки цій кампанії було закуплено багато концентрованого молока, консервів та інших продук- тів, потрібних дітям / кравчук Петро. Назв. праця. — с.335. правлення за місцем проживання потребує хоч якось одягу, а майно їх пограбовано під час окупації, просимо вас подати допомогу партизанам та їх родинам і видати українсь- кому штабу партизанського руху з амери- канських подарунків: 10 000 комплектів вер- хнього одягу, 8000 пар взуття, 300 комплек- тів постільної білизни та 10 000 рушників”43. Прохання начальника уШПД не могли задо- вольнити стовідсотково. але, зважаючи на заслуги цих людей перед батьківщиною, на- родом україни, а також їх вкрай злиденне матеріально-побутове становище, клопотання Т. строкача було виконано настільки, на- скільки дозволяли існуючі резерви гумані- тарної допомоги. Прислужилися речі, зібрані благодійними громадськими організаціями за океаном, й лі- кувальним установам визволених міст урср, яким гостро бракувало усього найголовнішо- го — ковдр, рушників, медичних халатів тощо. Навесні 1944 р., зокрема, для київських лікарень системи Наркомздоров’я було виді- лено 606 ковдр, 819 рушників, 98 медичних халатів та інших вкрай необхідних речей44. Звичайно, за тогочасних потреб це була крап- лина в морі. але ж і вона стала у пригоді в умовах суцільного дефіциту. розподіляючи гуманітарну допомогу, що надходила з сШа та канади, згадали й про діячів науки та освіти, котрі, повертаючись з евакуації, як і інші громадяни, гостро потре- бували одягу та взуття. у липні 1944 р. за- ступник голови рНк урср л. корнієць звер- нувся з листом до заступника голови рНк срср а. Микояна, у якому просив видати для викладачів та студентів державних універси- тетів республіки речі з гуманітарної допомо- ги. реагуючи на це клопотання, незабаром студенти та викладачі, приміром, одеського університету отримали відповідно 580 та 160 комплектів одягу, харківського — 450 і 100, Дніпропетровського — 400 та 80 комплектів одягу. серед клопотань щодо виділення аме- риканських речей були й дивовижно скромні. Так, виконком київської облради просив виді- лити 15 хусток для кращих учителів області. керівництво республіканського уряду з ве- ликою повагою поставилося до наукової еліти україни. Для професорського складу академії наук урср з американських благодійних над- ходжень було виділено 70 чоловічих пальт, по 70 пар жіночого й чоловічого взуття та 124 чо- ловічих комбінезони45. Примітно, що весь цей 51 одяг був новий, а не зношений. І якщо згадати ціни на нього, то можна уявити, як він став у нагоді реевакуйованим зі сходу науковцям. хоча й важко собі уявити сивого поважного академіка в американському комбінезоні… однією з прикмет налагодження мирного життя у визволених містах урср було віднов- лення роботи театрів та інших закладів куль- тури. актори, як і інші громадяни, що повер- талися з евакуації, мали гостру потребу в одязі. але їх запити дещо відрізнялися від ре- шти міських мешканців. адже акторові треба було виходити на сцену і мати пристойний вигляд. Добре, що асортимент заокеанських подарунків був досить широким. Навіть кра- ватки та фраки входили до складу деяких по- силок, які й стали в нагоді вже незабаром, ос- кільки директор київського театру ім. Івана франка якраз і клопотався про виділення для акторів 200 цих аксесуарів одягу, а також по 50 чоловічих та жіночих костюмів, 75 пар чо- ловічого взуття. Інший київський театр — ім. лесі українки звернувся з проханням ви- дати деяку кількість одягу з гуманітарної до- помоги у зв’язку з тим, що акторам не було в чому грати прем’єру46. Не були обійдені увагою й представники фізичної культури. 25 грудня 1944 р. своїм особистим розпорядженням № 1575 голова рНк урср М. хрущов зобов’язав відповідні органи видати з резерву, що зберігався на ба- зах “різноекспорту”, 24 відрізи на костюми для преміювання складу футбольної команди майстрів київського товариства “Динамо”, пе- реможців “кубка україни” 1944 р. з футбо- лу47. До заступника голови рНк урср звертали- ся з проханнями щодо виділення носильних речей з американських подарунків багато ус- танов та організацій. І треба відзначити, що к. караваєв, зазвичай, займав досить принци- пову позицію в цьому питанні. Про це свідчать типові листи-клопотання, які зберігаються й донині в архівах україни. його віза “відмови- ти”, приміром, стоїть на багатьох заявах від- повідальних працівників партапарату, які раз по раз настійно просили виділити одяг та взут- тя для своїх родин. у грудні 1944 р. завдяки гуманітарній до- помозі з-за океану вдалося вийти зі скрутного і водночас курйозного становища. спеціаліс- там Наркомзему урср належало вирушити до румунії для повернення на україну вивезеної туди худоби. але обшарпаним і розутим лю- дям не було в чому їхати. вихід знайшовся за- вдяки речам, що надходили зі сШа та кана- ди. 50 чоловічих пальт, 50 костюмів та 50 пар взуття стали справжнім порятунком для від- ряджених за кордон48. Наведені приклади свідчать, що у тому скрутному становищі, у якому опинилося на- селення визволених міст україни, речі з гу- манітарної допомоги стали у великій пригоді, дали змогу хоча б на перший час окремим лю- дям поліпшити своє матеріальне становище. рНк урср, бази “різноекспорту” прагнули якомога справедливіше розподілити речі, що надійшли з канади та америки, між визволе- ними обласними центрами україни. За дани- ми довідки від 24 жовтня 1944 р., благодійні надходження з-за океану, що надійшли в рес- публіку, були розподілені по областях наступ- ним чином: вінницька область — 98 549 штук речей, ворошиловградська — 66 531, Дніпро- петровська — 46 221, Дрогобицька — 34 750, житомирська — 17 361, Запорізька — 47 054, кам’янець-Подільська — 17 127, київська — 73 748, м. київ — 58 200, кіровоградська — 28 468, Миколаївська — 21 357, одеська — 43 950, Полтавська — 51 056, сталінська — 97 437, станіславська — 40 600, сумська — 42 007, харківська — 62 308, херсонсь- ка — 13 110, чернігівська — 48 114 штук ре- чей49. Як видно з наведеного переліку, товари з гуманітарної допомоги направлялись здебіль- шого у промислово розвинуті області, міста, де концентрувалися державні, наукові та культурні установи. Зваживши на чисельність населення в ок- ремих містах та кількість речей, що надійшли до областей та міст, можна дійти певного вис- новку. Якщо в києві налічувалося на той час 305 тис. чол.50 і надійшло 58 200 речей, то, за умови справедливого їх розподілу, можна припустити, що кожен п’ятий житель столиці україни у гіршому випадку мав одержати бо- дай краватку. очевидці розповідають, що вони добре пам’ятають американське взуття, комбінезо- ни, джемпери, штани, які перепадали членам сімей фронтовиків. Немає сенсу доводити, що в той час, коли легка промисловість країни та республіки ледве-ледве зводилася на ноги, речі, зібрані завдяки ініціативі рядових гро- мадян сполучених Штатів та канади, давали змогу хоча б на перший час частково задоволь- нити потреби певної кількості населення. 52 Краєзнавство 1–2 2010 братерська допомога української громади зарубіжжя дала можливість сотням тисяч лю- дей відчути себе неодинокими у вирі важкого життя воєнної доби. Міст, споруджуваний між різними країнами методом “народної дип- ломатії”, руйнував усталені стереотипи сус- пільно-політичної конфронтації, світоглядної несумісності, що існувала навіть в антигіт- лерівській коаліції, сприяв взаємопорозумін- ню різних народів, їхньому самовияву і роз- витку почуття самодостатності. часто він був міцнішим, ніж хиткі місточки нетривких міждержавних компромісів, і свідченням доб- рої волі народів, їхнім потягом до єднання і співчуття. Джерела та література 1 Куропась Степан. спогади з україни й 60 років в америці. — Нью-йорк—чикаго, 1988. — с. 71–72. 2 Шістдесят літ організаційного життя ук- раїнців у філадельфії. — філадельфія, 1944. — с. 112. 3 у 1942 р. ця організація була переймено- вана на “Товариство канадських україн- ців”. 4 кравчук Петро. На новій землі: сторінки з життя, боротьби і творчості канадських українців. — Торонто, 1958. — с. 312, 314, 325. 5 Там само. 6 Когуська Наталка Л. чверть століття на громадській ниві. 1926–1951. Історія сою- зу українок канади. — вінніпег, 1952. — с. 107, 122, 210, 213, 221, 351, 352, 495. 7 центральний державний архів вищих ор- ганів влади та управління україни (далі — цДаво україни). — ф. 5110. — оп. 1. — спр. 18. — арк. 5. 8 Там само. — спр. 56. — арк. 90. 9 цит. За кн.: Поздеева л.З. канада в годы второй мировой войны. — М., 1986. — с. 50. 10 центральний державний архів громадсь- ких об’єднань україни (далі — цДаго україни), ф. 1, оп. 23, спр. 537, арк. 10. 11 українські канадці в історичних зв’язках із землею батьків. — к., 1990. — с. 152. 12 Кравчук П. На новій землі. — с. 312, 314. 13 цДаво україни., ф. 5110, оп. 1, спр. 56, арк. 93–94. 14 архів зовнішньої політики російської фе- дерації. Історико-дипломатичне управлін- ня МЗс рф (далі — аЗП рф), ф. Посольс- тва срср у сШа, оп. 8, спр. 22, арк. 19–20. 15 Вітриченко О. Н. Нормалізація міжнарод- них відносин між срср і латиноамери- канськими країнами в роки великої віт- чизняної війни. — “уІж”. — 1972. — № 4. — с. 71. 16 аЗП рф, ф. Посольства срср у сШа, оп. 10, спр. 25, арк. 26. 17 цДаго україни, ф. 1, оп. 23, спр. 118, арк. 9 зв. 18 Там само. — арк. 11. 19 аЗП рф. — ф. Посольства срср в сШа, оп. 10, спр. 25, арк. 26. 20 цДаго україни, ф. 1, оп. 30, спр. 1795, арк. 13 зв. 21 аЗП рф, ф.Посольства срср у сШа, оп. 10,спр. 25, арк. 26. 22 Там само. 23 Там само. — арк. 31. 24 аЗП рф, ф. Посольства срср у сШа, оп. 10, спр. 22, арк. 75. 25 Там само. — спр. 25. — арк. 31. 26 Там само. — спр. 12. — арк. 4. 27 Шістдесят літ організаційного життя ук- раїнців у філадельфії. — с. 115. 28 Там само. — с. 123. 29 аЗП рф, ф. Посольства срср у сШа, оп. 12, спр. 15, арк. 41. 30 Історико-зовнішньоекономічне відділення Міністерства зовнішньої торгівлі рф (Далі — ІЗЕв МЗТ рф). Збірник історич- них довідок про структуру та функції все- союзного зовнішньоторговельного об’єд- нання. — М., 1976. — Т. 1. — с. 227. 31 цДаго україни, ф. 1, оп. 30, спр. 48, арк. 93. 32 Там само. — оп. 78, спр. 48, арк. 3–5. 33 цДаво україни, ф. 1, оп. 7, спр. 1665, арк. 33,40. 34 цДаго україни, ф. 1, оп. 78, спр. 48, арк. 3. 35 Там само. — оп. 30, спр. 48, арк. 3. 36 ІЗЕв ММТ рф, ф. зовнішньоторговельно- го об’єднання “різноекспорт”, оп. 11430, спр. 103, арк. 177–178; спр. 122. — 53 арк. 44. 37 Там само. — спр. 108. — арк. 242. 38 Там само. — спр. 103. — арк. 77, 81. 39 цДаво україни, ф. 2, оп. 7, спр. 1666, арк. 28–29. 40 Там само. — арк. 42, 80, 82; спр. 1667. — арк. 8, 16, 115. 41 Там само. — спр. 1666. — арк. 2. 42 Там само. — арк. 164. 43 Там само. — спр. 1665. – арк. 51. 44 Там само. — арк. 42. 45 Там само. — арк. 44. 46 Там само. — арк. 23. 47 Там само. — спр. 1668. — арк. 169. 48 Там само. — арк. 145. 49 Там само. — спр. 1667. — арк. 267. 50 цДаго україни, ф. 1, оп. 78, спр. 4, арк. 184. тамара вронская, александр лысенко тепло братcкой руки: помощь диаспоры украинскому народу в годы второй мировой войны (1941–1945 гг.) В статье анализируется деятельность украинской эмиграции США, Канады и стран Ла- тинской Америки, направленная на оказание благотворительной помощи гражданскому насе- лению Украины в годы Великой Отечественной войны, а также освещаются пути поступле- ния гуманитарной помощи к своим адресатам. Ключевые слова: диаспора, гуманитарная помощь, американские подарки, базы “Разноэкс- порта”. Tamara Vronska, Olexander Lysenko The heat of brother’s hand: the help of diaspora to the Ukrainian people during the War (1941–1945) In given article the activities of Ukrainian emigres in USA, Canada, and Latin American countries directed to giving of charitable help to civil population of Ukraine during World War 2 are analyzed, and the ways of achieving help by it’s addressees are depicted. Key words: Diaspora, charity, American gifts, bases of “Raznoexport”.

Тепло братерської руки: допомога діаспори українському народу в роки Другої світової війни (1941-1945 pp.)

Institution

Ähnliche Einträge