Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст.
У статті розглядаються ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Простежено динаміку чисельного розвитку об’єднань. Розглянуто розселення ремісників у місті та встановлено його дисперсний характер. Проаналізовано податково-видатковий аспект фінансової діяльності цехів XVIII ст.: грошові та натуральні збор...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31982 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 130-135. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859621603154853888 |
|---|---|
| author | Коваленко, О. |
| author_facet | Коваленко, О. |
| citation_txt | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 130-135. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглядаються ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Простежено динаміку чисельного розвитку об’єднань. Розглянуто розселення ремісників у місті та встановлено його дисперсний характер. Проаналізовано податково-видатковий аспект фінансової діяльності цехів XVIII ст.: грошові та натуральні збори на користь старшини, міських урядовців, утримання військ, торгівельні відрахування. Порушено також питання взаємовідносин міської та полкової адміністрації із цехами.
В статье рассматриваются ремесленные цехи Полтавы XVIII в. Прослежена динамика количественного развития данных объединений. Рассмотрено расселение ремесленников в городе, установлен его дисперсный характер. Анализируется налогово-расходный аспект финансовой деятельности цехов XVIII в.: вопросы денежных и натуральных сборов в интересах казацкой старшины, городских чиновников, уплаты на содержание войск, торговые отчисления, а также взаимоотношений городской и полковой администрации с цехами.
In the article, the workshops of the Poltava XVIII century are considered. The dynamics of quantitative development are analyzed. Moving of the handicraftsmen on the city territory is considered, its disperse character is established. The tax-expense aspect of financial activity of the workshops is analyzed. In particular, the questions of money and natural in behalf of cossack petty officer are considered, city officials, payments on maintenance of troops, sale deductions.
|
| first_indexed | 2025-11-29T04:14:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
130
Краєзнавство 1–2 2010
уДк 334.782 (477.53)“17”
Оксана Коваленко (м. Полтава)
ремісничі цехи м. полтави XVIII ст.
У статті розглядаються ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Простежено динаміку чи-
сельного розвитку об’єднань. Розглянуто розселення ремісників у місті та встановлено його
дисперсний характер. Проаналізовано податково-видатковий аспект фінансової діяльності
цехів XVIII ст.: грошові та натуральні збори на користь старшини, міських урядовців, утри-
мання військ, торгівельні відрахування. Порушено також питання взаємовідносин міської та
полкової адміністрації із цехами.
Ключові слова: Полтава, цех, місто, фортеця, форштадт, населення, ремісники, видатки,
грошові та натуральні збори.
світ ремісничих цехів лівобережної украї-
ни XVIII ст., за незначним винятком, зали-
шається малодослідженою ділянкою історич-
них знань. Проте незаперечним є факт, що
неможливо скласти вірне уявлення про до-
сліджувану територію: місто чи село без вив-
чення соціального, професійного, національ-
ного складу населення, його чисельності, міґ-
рації та розселення, станово-професійної
структури. Згідно з поодинокими відомостя-
ми, у Полтаві в 50–60-х рр. XVII ст. існували
шевський, ткацький та кравецький цехи1.
Так, на Мостовій вулиці (сучасна жовтнева)
знаходився “цех шевскій” — очевидно, цехо-
вий будинок цього ремісничого братства2. На
жаль, відомостей про чисельний і персональ-
ний склад ремісників та про місця їхнього
проживання немає. єдиним іменем, що дійш-
ло до нас, є ім’я цехмістра шевського цеху
Юська харлаченка, який очолював ремісни-
ків до 1658 р.3.
Натомість для відтворення ремісничої
палітри Полтави XVIII ст. є вже чимало різно-
манітних джерел, переважно матеріалів фіс-
кального, адміністративного і господарського
обліку, що включали облік населення, об’єк-
тів промислового виробництва й сільського
господарства. це ревізії та компути (1718,
1721, 1732, 1734, 1735 рр.), податкові відо-
мості, описи, перечневі табелі тощо. Провідне
місце серед них, безумовно, посідає “гене-
ральний опис лівобережної україни 1765–
1769 рр.”, більш відомий як “румянцевський
опис Малоросії”, оскільки включає в себе опис
усіх домогосподарств та їхніх мешканців, а
відтак дає детальне та повне уявлення про міс-
то як систему.
З них дізнаємося, що в місті існувало 10
цехів: кравецький, різницький, шевський,
ковальський, гончарський, ткацький, куш-
нірський, бондарський і колісницький та на-
прикінці століття до них додався ще й цех му-
зик. На основі ревізій 1718, 1721, 1722, 1766,
1798 рр. можна також встановити зміни в
кількості цехових ремісників упродовж XVIII
ст., які представлені у таблиці 1.
Як показує наша вибірка, чисельність
членів цеху ніколи не була сталою. Дані на-
віть за відносно незначний проміжок часу —
4 роки (1718–1722) — засвідчують, наскільки
варіативною вона була. Зокрема, зменшення
кількості ремісників і зникнення ремісничих
братств можна, на нашу думку, пояснити
зростаючою тенденцією до втечі з цехів5, а та-
кож зростанням тиску місцевої адміністрації
на цехи. адже козацька старшина, яка до кін-
ця XVII ст. поступово еволюціонувала від вій-
ськово-ленного до спадково-землевласницько-
го соціального стану, в першій половині XVIIІ
ст. посилила експлуатацію міщан та цехови-
ків6.
узагальнюючі дані про кількість ремісни-
ків та динаміку їхнього зростання по цехах
міста такі: перше місце за кількістю майстрів
посідав шевський цех, дру-ге — ткацький,
третє — різницький, четверте — кушнірсь-
кий, п’яте — кравецький, шосте — колісни-
цький, сьоме — ковальський, восьме — бон-
дарський, дев’яте — гончарський (див. табли-
цю 1). Як бачимо, традиційно найчисельнішим
був шевський цех, а найменшими, якщо не
рахувати цеху музик, який з’явився лише у
другій половині століття, — гончарський та
бондарський.
131
Після шевського цеху, який, незважаючи
на конкуренцію позацехових майстрів, ліди-
рував за темпами зростання, відносно рівно-
мірним був розвиток ткацького цеху: у пер-
шій половині XVIII ст. кількість майстрів тут
стабільна — до 30 осіб, хоча у 60-х рр. значно
скорочується — до 18 осіб. Причиною цього,
очевидно, стало те, що ткацькі цехи в другій
половині XVIII ст. скрізь втратили частину
ринку через попит на мануфактурні та імпор-
тні тканини. Доказом, серед іншого, може
слугувати й те, що у склепових похованнях
заможних полтавців 70–80-х рр. XVIII ст., які
було виявлено під час археологічних розкопок
на успенському цвинтарі, переважає одяг з
шовкових, оксамитових та парчових тканин
переважно імпортного виробництва, але міс-
цевого пошиття7.
Доволі постійною була також чисельність
різницького цеху, незначне зростання різни-
ків пропорційно залежало від загальних змін
кількості міського населення. Натомість
стрибкоподібно розвивався кушнірський цех.
Дані ревізій показують, що станом на 1718 р.
у ньому працювала 1 особа, у 1722 р. — жод-
ної, у 1721 р. — аж 81, а через 45 років — зно-
ву лише 3. Порівнюючи кількість ремісників
Полтави та інших містечок Полтавського пол-
ку, відмітимо, що такі різкі коливання були
притаманні лише полковому місту8.
Доволі чисельним був кравецький цех.
Так, у 1718 р. він налічував 43 особи, а в
1722 р. — 60. Проте з середини XVIII ст. кіль-
кість майстрів тут зменшилася, що, очевидно,
слід пов’язати із конкуренцією позацехових
кравців9. Натомість ковальський цех, навпа-
ки, демонструє у ці ж роки виразне зростання.
З 4 осіб у 1718 р. його чисельність збільшуєть-
ся до 38 у 1766 р. й на цьому рівні залишаєть-
ся до кінця століття10. Найвірогіднішою при-
чиною цього служив розвиток артилерії та
розгортання будівництва, особливо церков,
яке потребувало спеціалістів по металу. Тра-
диційно малочисельним був бондарський цех,
коливаючись у межах 8–20 осіб. Порівняно
сталою, хоча незначною, залишалася кіль-
кість гончарів. Зокрема, станом на 1718 р., їх
налічувалося 12, а наприкінці століття — 11
(їх відносили до категорії “горшечники и печ-
ники”). у 1806 р. гончарів стало ще менше —
дев’ять чоловік з-поміж 447 усіх “душ масте-
ровых людей”11. у цілому ж, як бачимо, Пол-
таву XVIII ст. навряд чи можна назвати
значним виробничим осередком, проте цехове
ремесло функціонувало безперервно.
варто звернути увагу й на такі особливості,
як розміщення ремісничих домогосподарств у
житловій міській забудові. Полтавське цехове
ремесло XVII–XVIIІ ст. мало дисперсний ха-
рактер. Міські ремісники не мали спеціаль-
них приміщень — цехових будинків, вироб-
ництво концентрувалося у домогосподарствах
власників, де розміщувалися їхні майстерні
та необхідні виробничі знаряддя. реконструк-
цію розміщення таких домогосподарств спро-
буємо здійснити на основі “генерального пере-
пису 1765–1766 р.”. Як уже зазначалося, най-
чисельнішим у ці роки був шевський цех, що
налічував 53 майстри. однак лише дві садиби
шевців знаходилися у межах фортеці, на ву-
Таблиця 1
кількість ремісників м. полтави XVIII ст.4
цех 1�1� 1�21 1�22 1�65–1�66 1�9�–1�00
(в тому числі з
позацеховими
ремісниками)
кравецький 48 — 60 37 46
різницький 26 35 20 28 32
Шевський 39 78 30 53 197
ковальський 7 31 25 38 38
гончарський 12 21 13 9 11
Ткацький 31 31 27 18 34
кушнірський 1 81 — 3 46
бондарський 8 14 10 7 20
колісницький 21 — — — —
Музик — — — 2 13
132
Краєзнавство 1–2 2010
лиці хрестовій — це ділянка Нової фортеці,
прилегла до схилу Мазурівки12. більшість же,
20 домогосподарств, локалізується на семи ву-
лицях форштадту: на Подолі, Павленках, ді-
лянці північно-західного, прилеглого до фор-
теці платового передмістя, в середньому по
два-чотири домогосподарства на вулицю13. За-
фіксований єдиний випадок проживання шев-
ців по сусідству. Не відмічено також і сусідсь-
кого проживання родичів, за єдиним винят-
ком — спільного господарства шевців братів
біличенків14. Загалом же розселення на фор-
штадті можна пояснити тяжінням ремісників
цієї категорії до споживача.
На другому місці за чисельністю майстрів у
1765–1766 рр. знаходився ковальський цех —
38 осіб. усі ковалі проживали на форштадті, в
цілому займаючи 11 вулиць — від 1 до 7 на ву-
лицю. Найбільшим місцем зосередження ко-
вальського ремесла виступали дві сусідні ву-
лиці — костянтинівська та володимирівська
(район сучасних вул. коцюбинського та ділян-
ки вул. Шевченка). усього на володимирівсь-
кій вулиці розташовувалося 37 домогоспо-
дарств, у тому числі: 2 підварки, 1 порожнє
дворове місце, 6 дворів посполитих, по двору
кравця та шевця, 3 двори цехових ковалів,
які на цій же вулиці мали окремі кузні, 1 двір
коваля полкової артилерії та 22 кузні цехових
ремісників, де лише при двох були бездвірні
хати, в яких ремісники й проживали15. усі ко-
валі, що мешкали на костянтинівській вули-
ці, мали кузні на сусідній, володимирівській
вулиці; решта проживала на форштадті на різ-
них вулицях, але зазвичай недалеко від ко-
вальського осередку. Принагідно зауважимо,
що ковальському цехові були притаманні тра-
диційні родинні зв’язки: серед ковалів — ба-
гато родичів, відмічено також три випадки
спільного проживання братів, у тому числі й
такі, коли з двох братів-ковалів один володів
двором, інший — кузнею. всього ж у місті ста-
ном на 1766 р. існувало 29 домогосподарств, у
складі яких знаходилася кузня, 17 кузень
розміщувалися окремо (див. таблицю 2, скла-
дену на підставі “генерального перепису
1765–1766 р.”).
До кінця століття ця кількість зменшила-
ся. Так, на межі XVIII–хІх ст. у Полтаві налі-
чувалося лише 11 кузень і 19 котлярень16. се-
ред інших виробничих об’єктів, пов’язаних з
обробітком заліза, “генеральний опис” фіксує
2 дзвонарні. вони знаходилися поряд у дворах
на Михайлівській вулиці. Перша належала
козаку григорію Дзвоннику, друга — полко-
вому пушкарю андрію Дублянському17. Пот-
реба в їхній продукції була викликана розгор-
танням у цей час будівництва мурованих цер-
ков. саме тому дзвонарні, на відміну від
кузень, знаходилися поряд зі старою части-
ною фортеці, що забезпечувало зручність
транспортування виробу до новоспоруджених
храмів. Як бачимо, ковальське виробництво
займало чітко окреслену ділянку в місті. Така
концентрація пояснювалася необхідністю ви-
нести виробничі приміщення за межі фортеці,
на форштадт, подалі від основної забудови,
аби зменшити пожежонебезпеку й уникнути
підвищеного шуму та забруднень.
що стосується кравців, то вони розселяли-
ся по місту довільно, переважно на форштадті.
у межах фортеці їхні двори були лише у ма-
зурівській та миколаївській частинах нової
фортеці, на шести вулицях. На форштадті (По-
долі, Павленках, північно- та південно-захід-
них ділянках платового передмістя) вони од-
Таблиця 2
структура домогосподарств ковалів XVIII ст.
структура домогосподарства
форштадт
Двір підварок бездвірна хата Дворове місце
к-ть % к-ть % к-ть % к-ть %
хата 1, кузня 1 2 0,3 1 0,65 5 8,9 — —
хат 2, комор 2, кузня 1 1 0,15 — — — — — —
хат 2, кузня 1 1 0,15 — — — — — —
хат 3, комора 1, сараїв 2, кузня 1 1 0,15 — — — — — —
хат 3, комор 2, кузня 1 1 0,15 — — — — — —
кузня 1 — — — — 17 30,3 — —
всього 6 0,9 1 0,65 22 39,2 0 0
133
ноосібно мешкали на 23 вулицях. лише на
двох із них було по два кравецьких двори, ще
на двох — по три. у жодному з випадків сади-
би не розташовані по сусідству, не фіксуються
і випадки проживання поруч родичів. Таке
розселення, очевидно, визначалося близькістю
до споживача та, меншою мірою, до шляхів.
ремісничим кутком була різницька гора,
де проживали різники й знаходилися м’ясні
лавки. сучасні мешканці, як і раніше, нази-
вають цю ділянку північного виступу Іванової
гори різницькою горою, хоча м’ясні торгі-
вельні ряди були перенесені до Нового базару
ще в 20-х рр. хх ст.18. усього в місті у 1760-х
рр. проживало 28 різників, приписаних до
цеху. їхні домогосподарства розміщувалися
на 15 вулицях. Найбільша концентрація спос-
терігалася на чотирьох: Матвіївській (По-
діл) — чотири, Павленківській (Павленки) —
п’ять, київській (сучасна вул. жовтнева) —
два, андріївській (частина сучасного пров.
андріївського та вул. верховинця) — п’ять
господарств. Переважно на одній, або на сусід-
ніх вулицях проживали родичі, які займали-
ся різництвом. крім того, на філіпповій вули-
ці існувало компактне розміщення двадцяти
м’ясних лавок, власниками яких здебільшого
були майстри-різники19.
Переважна більшість домогосподарств
майстрів ткацького цеху розташовувалася на
форштадті (на дев’яти вулицях) і лише на од-
ній — у межах фортеці. На двох вулицях —
київській та костянтинівській — проживало
по три ремісники, на катерининській, самій-
лівській та соломонівській — по два ткачі.
слід відмітити, що три двори на київській ву-
лиці належали трьом братам — Никифору,
леонтію та герасиму серковським20, тобто їх
сусідське розміщення обумовлювалося не кор-
поративною солідарністю, а родинними
зв’язками.
гончарі, як і решта ремісників, працювали
у власних садибах. На 1766 р. вони фіксують-
ся на: стрітенській — дві, Михайлівській —
чотири, спаській, архангельській, самой-
лівській — по одній особі21. Таким чином, усі
двори гончарів знаходилися на одній ділянці
північно-західного передмістя, біля Панянки.
всі згадані вулиці розміщені поряд із Михай-
лівською вулицею, на якій проживало най-
більше гончарів. її можна співвіднести із гон-
чарним провулком хІх ст. (сучасний прову-
лок капельгородського)22, що проходив від
сучасної вулиці Паризької комуни до Димно-
го провулку, який зберіг свою назву. Траса
його проходження на сучасній карті міста тро-
хи не відповідає плану 1900 р.23. він був про-
кладений дещо північніше і спрямований на
стрітенську церкву. отже, є підстава говори-
ти про компактне місце замешкання гончарів,
хоча лише ним розселення по території Пол-
тави не обмежувалося. За археологічними до-
слідженнями гончарних горнів XVIII ст. мож-
на локалізувати ще одне таке місце — у межах
нової фортеці, неподалік фортифікаційної
лінії, по трасі якої нині проходить Першотрав-
невий проспект24. Місцезнаходження усіх ви-
явлених горнів не випадкове — на межі фор-
теці за валом, що передбачало зменшення по-
жежонебезпеки у місті.
Як уже зазначалося, одним із найменших
був бондарський цех, який 1766 р. об’єднував
лише 7 майстрів. усі вони проживали на фор-
штадті, у тому числі на такій віддаленій ді-
лянці, як вулиця лугова, а майже полови-
на — три особи — мешкала на катерининсь-
кій вулиці25.
отже, домінуючим у місті практично до
кінця XVIII ст. залишалося цехове ремесло,
хоча тоді вже з’явилися промислові об’єкти
іншого типу — свічний завод та цегельні.
відповідно до функціонування ремісничих
цехів (у місті їх існувало дев’ять — кра-
вецький, різницький, шевський, ковальський,
гончарський, ткацький, кушнірський, бондар-
ський, колісницький цехи та цех музик), а
також розвитку ґуральництва та млинарства,
на території Полтави нами зафіксовано такі
промислові об’єкти: майстерні ремісників,
горни, цегельні, кузні, котлярні, дзвонарні,
воскобійні, скотобійні. Матеріальне стано-
вище цехів було різним: якщо різницький,
шевський, кушнірський цехи виглядають еко-
номічно стабільними, то гончарські, бондар-
ські стабільно перебуваючими у скруті. ця
особливість простежується не лише за видат-
ками з цехів, але й за чисельністю ремісників
у цеху, яка напряму залежала від економіч-
ного положення організації.
розселення ремісників у місті мало дис-
персний характер. вони проживали на форш-
тадтах, переважно навколо основних шля-
хів, — на північно-західному передмісті, По-
долі, Павленках. лише домогосподарства
гончарів, ковалів та різників розміщувалися
більш скупчено, оскільки їхні виробничі при-
міщення були розташовані подалі від основ-
ного масиву забудови.
134
Краєзнавство 1–2 2010
Джерела та література
1 актовые книги Полтавского городового
уряда XVII-го века. справы поточные
1664–1667 годов / [ред. и прим. в. а. Мод-
залевский]. — чернигов: Типография гу-
бернского земства, 1912. — вып. І. —
C. 45, 115; воссоединение украины с рос-
сией. Документы и материалы: [у 3 т.]. — М.:
аН ссср, 1954. — Т. 3. — с. 539; Полтаві
800 років: 1174–1974.: зб. документів і ма-
теріалів / [упоряд.: П. х. білий, П. Н.
ємець, в. Н. жук та ін.]. — к.: Наукова
думка, 1974. — с. 20, 21.
2 актовые книги Полтавского городового
уряда XVII-го века. справы вечистые
1672–1680 годов / [ред. и прим. в. а. Мод-
залевский]. — чернигов: Типография
г. М. веселой, 1914. — вып. ІІІ. — с. 46.
3 актовые книги Полтавского городового
уряда XVII-го века. справы поточные
1664–1667 годов / [ред. и прим. в. а. Мод-
залевский]. — чернигов: Типография гу-
бернского земства, 1912. — вып. І. —
C. 91.
4 Таблиця складена на підставі: компут
Полтавського полку 1718 р. // Інститут
рукопису Національної бібліотеки украї-
ни імені в. І. вернадського (далі — Ір
Нбув). — ф. І: лазаревського. — спр.
54480. — арк. 2–10; компут полка Пол-
тавского 1721 р. — // Ір Нбув. — ф. І:
лазаревського. — спр. 54481. — арк. 2–
11 зв.; ревизкая книга Полтавского полка.
1732 р. // Ір Нбув. — ф. І: лазаревсько-
го. — спр. 54335. —арк. 2–19; 257–278
зв.; ревизия Полтавского полка. 1735 р. //
Ір Нбув. — ф. ІІ: Історичні матеріали.—
спр. 734. — 8 арк.; Показания жительс-
твующих в городе Полтаве разного звания
людей ревизорам поданные на их владе-
ния. 1 листопада 1765 — 2 лютого 1766 р.
// центральний державний історичний ар-
хів україни в м. києві (далі — цДІак) —
ф. 57: генеральний опис лівобережної ук-
раїни 1765–1769 рр. —оп. 2.— спр. 1. —
390 арк.; Топографічний опис
лівобережної україни в 1798–1800 гг. //
описи лівобережної україни / [упоряд.
Т. б. ананьєва, ред.: П. П. сохань, г. в.
боряк, в. а. смолій, ф. П. Шевченко,
Н. М. Яковенко] — к.: Наукова думка,
1997. — с. 64.
5 Єршов А. До історії цехів на лівобережжі
XVII–XVIII в. / а. єршов // Записник Ні-
жинського Інституту народної освіти. —
Ніжин: [б. м.], 1929. — кн. Іх. — с. 123.
6 Приклади див.: Пошивайло о. Етнографія
українського гончарства / олесь Пошивай-
ло. — к.: Молодь, 1993. — с. 89–91; єр-
шов а. вказ. праця. — с. 132; Пиріг П.
цехова організація ремесла на чернігів-
щині у другій половині XVII ст. / П. Пиріг
// київська старовина. — к., 1999. —
№ 5. — с. 161.
7 Маєвська С. В. костюм заможної міщанки
з Полтави XVIII ст. (попереднє повідом-
лення) / с. в. Маєвська // археологічний
літопис лівобережної україни. — Полта-
ва, 2000. — ч. 1/2. — с. І.; коваленко
о. в. Звіт про охоронні дослідження на
місці відновлення свято-успенського со-
бору у Полтаві в 2000 році. Машинопис. —
Полтава, 2001 р. // Науковий архів цент-
ру охорони та досліджень пам’яток архео-
логії управління культури Полтавської
державної обласної адміністрації. — ф. І.:
Експедицій. — спр. 337: текстова части-
на, спр. 338: альбом ілюстрацій. — арк.
38–40; коваленко о. в. цвинтар XVII–
XVIII ст. на соборному майдані у Полтаві
/ о. в. коваленко // археологічний літо-
пис лівобережної україни. — Полтава,
2001. — ч. 1. — с. 146–149.
8 Коваленко О. В. видатковий аспект еконо-
мічної діяльності цехів Полтавського пол-
ку початку XVIII ст. / о. в. коваленко //
вісник Міжнародного науково-технічного
університету: зб. наук. праць. — к.,
2007. — Т. І., № 1. — с. 98.
9 челобитные цехмистра шевского мастерс-
тва с братьями полтавскому полковнику о
запрете заниматься этим ремеслом людям,
не состоящим в цехе и указ полковой кан-
целярии. копія. 1745 р. // Ір Нбув, ф. І:
лазаревського, спр. 58148, 2 арк.
10 цДІак, ф. 57: генеральний опис лівобе-
режної україни 1765–1769 рр., оп. 2, спр.
1, арк. 255–263; Ір Нбув. — ф. І: лаза-
ревського, спр. 54480, арк. 9; Топографіч-
ний опис лівобережної україни в 1798–
1800 гг. // описи лівобережної україни —
к., 1997. — с. 63.
11 Полтаві 800 років: 1174–1974. — к.,
1974. — с. 25.
12 цДІак. ф. 57: генеральний опис лівобе-
режної україни 1765–1769 рр., оп. 2, спр.
1, арк. 97–98 зв.
135
13 цДІак. — ф. 57: генеральний опис ліво-
бережної україни 1765–1769 рр., оп. 2,
спр. 1, арк. 118 зв., 120, 144–145 зв., 152,
161, 167, 177, 228 зв., 229, 381, 286 зв.,
288, 289 зв., 290, 300, 301 зв., 302 зв.
14 Там само, спр. 1, арк. 121.
15 Там само, арк. 255–263
16 Топографічний опис лівобережної украї-
ни в 1798–1800 гг. // описи лівобережної
україни — к., 1997. — с. 64.
17 цДІак, ф. 57: генеральний опис лівобе-
режної україни 1765–1769 рр., оп. 2, спр.
1, арк. 215 зв., 216.
18 Гейдельберг М. Б. Історія вулиць міста
Полтави. рукопис. — Полтава, 1987 р. //
Науковий архів Полтавського краєзнавчо-
го музею, ф. 3: археологія, історія дорево-
люційного періоду, спр.19. арк. 3.
19 цДІак, ф. 57: генеральний опис лівобе-
режної україни 1765–1769 рр., оп. 2, спр.
1, арк. 173 зв.
20 Там само, арк. 228, 229 зв., 231 зв.
21 Там само, арк. 175 зв., 177 зв. 182–183 зв.,
201–201 зв., 206, 210, 212 зв. 213, 214, 214
зв. 306.
22 Гейдельберг Н. Методические материалы
по теме: “улицы старой Полтавы” / Нико-
лай гедельберг. — Полтава: Знання,
1988. — с. 13.
23 План г. Полтавы и окрестностей к братс-
кой могиле. 1900 р. // російський держав-
ний історичний архів в м. санкт-Петер-
бург, ф. 1118: Шереметьева а. Д., оп. 3,
спр. 222. — 1 арк.
24 Коваленко О. Матеріали до історії гончарс-
тва Полтави XVIII століття / оксана кова-
ленко // український керамологічний
журнал. — опішне, 2004. — № 1 (11). —
с. 90–96; ханко о. в. Пізньосередньовічне
горно з Полтави / о. в. ханко // Полтавсь-
кий археологічний збірник: зб. наук.
праць. — Полтава: археологія, 1999. —
ч. 5. — с. 68–73; супруненко о. б. Дослід-
ження посаду літописної лтави. Інститут-
ська гора / о. б. супруненко, Ю. о. Пуго-
ловок, к. М. Мироненко, о. М. Ткаченко,
в. в. Шерстюк, в. а. Яремченко. — київ-
Полтава, 2009. — частина друга. — с. 76–
91.
25 цДІак, ф. 57: генеральний опис лівобе-
режної україни 1765–1769 рр., оп. 2, спр.
1, арк. 365 зв.-368.
оксана коваленко
ремесленные цехи г. полтавы XVIII в.
В статье рассматриваются ремесленные цехи Полтавы XVIII в. Прослежена динамика
количественного развития данных объединений. Рассмотрено расселение ремесленников в го-
роде, установлен его дисперсный характер. Анализируется налогово-расходный аспект фи-
нансовой деятельности цехов XVIII в.: вопросы денежных и натуральных сборов в интересах
казацкой старшины, городских чиновников, уплаты на содержание войск, торговые отчисле-
ния, а также взаимоотношений городской и полковой администрации с цехами.
Ключевые слова: Полтава, цех, город, крепость, форштадт, население, ремесленники, рас-
ходы, денежные и натуральные сборы.
Oxana Kovalenko
The workshops of the Poltava XVIII century
In the article, the workshops of the Poltava XVIII century are considered. The dynamics of quan-
titative development are analyzed. Moving of the handicraftsmen on the city territory is considered,
its disperse character is established. The tax-expense aspect of financial activity of the workshops is
analyzed. In particular, the questions of money and natural in behalf of cossack petty officer are con-
sidered, city officials, payments on maintenance of troops, sale deductions.
Key words: Poltava, workshops, city, fortress, suburb, planning, population, handicraftsmen, ex-
penses, monetary and natural gathering.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31982 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T04:14:48Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Коваленко, О. 2012-04-03T18:57:10Z 2012-04-03T18:57:10Z 2010 Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 130-135. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31982 334.782 (477.53)“17” У статті розглядаються ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Простежено динаміку чисельного розвитку об’єднань. Розглянуто розселення ремісників у місті та встановлено його дисперсний характер. Проаналізовано податково-видатковий аспект фінансової діяльності цехів XVIII ст.: грошові та натуральні збори на користь старшини, міських урядовців, утримання військ, торгівельні відрахування. Порушено також питання взаємовідносин міської та полкової адміністрації із цехами. В статье рассматриваются ремесленные цехи Полтавы XVIII в. Прослежена динамика количественного развития данных объединений. Рассмотрено расселение ремесленников в городе, установлен его дисперсный характер. Анализируется налогово-расходный аспект финансовой деятельности цехов XVIII в.: вопросы денежных и натуральных сборов в интересах казацкой старшины, городских чиновников, уплаты на содержание войск, торговые отчисления, а также взаимоотношений городской и полковой администрации с цехами. In the article, the workshops of the Poltava XVIII century are considered. The dynamics of quantitative development are analyzed. Moving of the handicraftsmen on the city territory is considered, its disperse character is established. The tax-expense aspect of financial activity of the workshops is analyzed. In particular, the questions of money and natural in behalf of cossack petty officer are considered, city officials, payments on maintenance of troops, sale deductions. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Ремесленные цехи г. Полтавы XVIII в. The workshops of the Poltava XVIII century Article published earlier |
| spellingShingle | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. Коваленко, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| title | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. |
| title_alt | Ремесленные цехи г. Полтавы XVIII в. The workshops of the Poltava XVIII century |
| title_full | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. |
| title_fullStr | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. |
| title_short | Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст. |
| title_sort | ремісничі цехи м. полтави xviii ст. |
| topic | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| topic_facet | Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31982 |
| work_keys_str_mv | AT kovalenkoo remísničícehimpoltavixviiist AT kovalenkoo remeslennyecehigpoltavyxviiiv AT kovalenkoo theworkshopsofthepoltavaxviiicentury |