Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзн...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31991 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мельниченко, В. 2012-04-03T19:15:03Z 2012-04-03T19:15:03Z 2010 Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991 94 (477.46)“19”:908 (477.46) У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяризуючи духовну спадщину свого земляка. В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевченко на его родине — Черкасчине. The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual heritage of our great fellowman. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій Дань памяти Т. Г . Шевченка на Черкасчине: формирование и развитие традиций The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna: the origin and development of traditions Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій |
| spellingShingle |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій Мельниченко, В. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title_short |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій |
| title_full |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій |
| title_fullStr |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій |
| title_full_unstemmed |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій |
| title_sort |
вшанування пам'яті т. г. шевченка на черкащині: зародження та розвиток традицій |
| author |
Мельниченко, В. |
| author_facet |
Мельниченко, В. |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Дань памяти Т. Г . Шевченка на Черкасчине: формирование и развитие традиций The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna: the origin and development of traditions |
| description |
У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяризуючи духовну спадщину свого земляка.
В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевченко на его родине — Черкасчине.
The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual heritage of our great fellowman.
|
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991 |
| citation_txt |
Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT melʹničenkov všanuvannâpamâtítgševčenkanačerkaŝinízarodžennâtarozvitoktradicíi AT melʹničenkov danʹpamâtitgševčenkanačerkasčineformirovanieirazvitietradicii AT melʹničenkov thehonouringoftgshevchenkosmemoriincherkascynatheoriginanddevelopmentoftraditions |
| first_indexed |
2025-11-26T01:45:53Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:45:53Z |
| _version_ |
1850606693309743104 |
| fulltext |
200
Краєзнавство 1–2 2010
уДк 94 (477.46)“19”:908 (477.46)
Василь Мельниченко (м. Черкаси)
вШанування пам’яті т. г. Шевченка на черкащині:
ЗароДження та роЗвиток траДицій
У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті
Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши
нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Ваго-
мий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяри-
зуючи духовну спадщину свого земляка.
Ключові слова: Т. Г. Шевченко, Черкащина, пам’ять, творчість, шевченкіана, краєзнавс-
тво.
серед проблем, пов’язаних з дослідженням
регіональної історії сьогодні особливої акту-
альності набуває розкриття ролі такого важ-
ливого чинника формування національної са-
мосвідомості, як традиції вшанування пам’яті
Т. г. Шевченка, передусім на його батьків-
щині — черкащині.
рух за вшанування і увічнення пам’яті
Т. г. Шевченка на черкащині, як і по усій ук-
раїні, на початку хх ст. розгортався в умовах
заборонної політики царського уряду і нама-
гань витравити з народної свідомості навіть
саму згадку про поета. однак внаслідок рево-
люційних подій 1905–1907 рр. відбулися пев-
ні послаблення репресивного тиску все часті-
ше з ініціативи найбільш свідомої частини на-
селення, передусім інтелігенції, відбуваються
заходи по вшануванню пам’яті Т. г. Шевчен-
ка, які, як правило, приурочувалися до дат
його народження і смерті.
Зокрема, 26 лютого 1906 року у соборі міс-
та Звенигородки вперше було відправлено па-
нахиду по великому поету, а напередодні міс-
цева комісія київського комітету грамотності
на своєму засіданні прийняла рішення про
спорудження у Звенигородці народного дому
в пам’ять Т. г. Шевченка1.
вшанування Т. г. Шевченка відбулося тоді
і в селі колодистому Звенигородського повіту
(нині — Тальнівський район). гурток селян
вирішив, що усі бажаючі односельчани щоро-
ку будуть вносити по карбованцю, щоб на
зібрані гроші заснувати в селі шевченківську
бібліотеку і укомплектувати її творами Шев-
ченка та інших найкращих українських пись-
менників. а ще під впливом шевченківських
ідей виникла серед селян колодистого думка
заснувати в селі школу, де б можна було вчити
дітей грамоті українською мовою2.
Того року за інформацією журналу “рідний
край”, редагованого о. косач (оленою Пчіл-
кою) — матір’ю лесі українки, народні шев-
ченківські заходи відбувалися навесні: “На
Тарасовій горі під каневом відбулося 4 квітня
святкування 45-х роковин смерти Шевченка.
людей було душ 200. казали промови, прока-
зували його вірші, співали пісні. у вечері на
човнах роз’їхалися до дому. Найбільш було
селян з окружних сіл: Прохорівки, келебер-
ди, ліплявого, койлова та інших”3.
Далі в цьому ж часописі невідомий автор
під псевдонімом “Мандрівець” знайомить чи-
тачів з книгою записів на Тарасовій горі: “тут
побачите не хитро вилиту малограмотною ру-
кою журбу-жалобу злиденного хлібороба-ук-
раїнця; побачите щиро-журливу запись моло-
десеньких юнаків-дівчат та хлопців, що не ба-
чили ще скрути життєвої, напись, що чистою
рукою немов вплітає у лавровий вінок на Та-
расовій голові пахучу, чисту квітку рожевих
мрій та обіцянок служити народу; тут прочи-
таєте проймаючий все наскрізь короткий пок-
лик до бою борців за кращу будучину…”
“Пильно продивившись книгу, — зазначає
автор, — можна запримітити, що під час кле-
чальних святок наші селяне найбільше одві-
дують гору. Зрозуміти се легко — се найбільш
вільна пора у хлібороба. Дай-же боже щоб се
увійшло у закон — і тоді наші селяне щороку
будуть мати всеукраїнський празник — праз-
ник одвідування домовини Тараса, празник,
на який зіходитимуться на пораду убогі діти
україни”4.
а дописувач із села Демки Золотоніського
повіту (нині — Драбівського району) писав до
цього популярного тоді серед селян журналу:
“хоч наше село й закинуте в глухім краї, та
все таки промінь національної свідомости тор-
201
кнувся наших односельчан. 22-го травня од-
празнували роковини незабутнього співця ук-
раїни, Т. г. Шевченка”. виїхали на беріг
Дніпра, де співали “Заповіт”, декламували
твори Т. г. Шевченка, говорили про його жит-
тя. вирішили вшановувати кобзаря кожного
року5.
журнал “рідний край” у 1906 році пові-
домляв і про перешкоди, які чинила царська
влада поширенню шевченківських ідей серед
народу. Так, згадуваний вже автор під псев-
донімом “Мандрівець” писав із села Прохорів-
ки Золотоніського повіту: “Народові дуже
потрібні лекції про Тараса — про життя і зна-
чіння його. у нас намірявся один інтелігент
зробить се діло на масницю, та в день смерти
поета, але чорна хмара, що зараз наполягла на
все, — вихватила його і заслала за аральське
море… в ті місця, де був і Тарас у засланні”6.
у 1911 році, коли відзначалися 50-ті роко-
вини смерті Шевченка, в багатьох містах та
селах краю відправлялися панахиди по пое-
тові, виголошувалися промови про нього. ба-
гатолюдно проходили вони в черкасах, ка-
неві, умані, смілі та в інших містечках і се-
лах. в черкасах 26 лютого панахида по
Шевченкові правилася в свято-Миколаївсько-
му соборі, а після отправи гарну промову ска-
зав священник отець кудрицький.
у каневі, як писав журнал “рідний край”,
“по запросинах канівських українців, свя-
щенник канівської Преображенської церкви,
отець л. опоков, з усим причтом, одправив
панахиду на могилі Шевченковій і сказав до
присутніх щире слово про кобзаря”7. в селі
керелівці на панахиді були присутні родичі
поета — Трохим, андрій, Іван і Петро Шев-
ченки, що приходилися племінниками Тара-
сові. була й інша рідня. співали панахиду
учні місцевої школи. коли заспівали “вічну
пам’ять”, то усі присутні стали на коліна8.
З поширенням творів і волелюбних ідей
Шевченка вшанування його пам’яті набувало
все гострішого суспільно-політичного харак-
теру. особливо це проявилося напередодні і в
час відзначення 100-річчя від дня народжен-
ня Т. г. Шевченка у 1914 році. царські власті,
боячись революціонуючого впливу творчості
кобзаря та антиурядових виступів, робили
все, щоб не допустити масового відзначення
ювілею.
влада вдавалася до всіляких заборонних
заходів. Зокрема, міністерство освіти заборо-
нило учням брати участь у шевченківських
урочистостях. На місцях освітянське начальс-
тво пішло ще далі. в чигиринському повіті
київської губернії місцевий справник навіть
не дозволив постановку вистави “Назар стодо-
ля”, боячись, щоб вона не викликала “демонс-
трацій”.
Не менш “заборонно” було налаштоване і
духовне відомство. в селі козацькому Звени-
городського повіту священики відмовили
селянам в панахиді, причому один з них реко-
мендував обмежитись відправленням телегра-
ми єпархіальному начальству, а другий — за-
писанням “раба божого Тараса” в поминальну
книжку. Проте телеграму не відправили, ос-
кільки дізналися про заборону панахиди в са-
мому києві.
у 1913 році полтавський губернатор заборо-
нив золотоніському товариству вишуканих
мистецтв проводити публічну лекцію про Шев-
ченка9. а наступного року в черкасах міський
голова кулеша навіть не поставив на обгово-
рення думи заяву жителів міста про вшануван-
ня пам’яті Шевченка. у цьому, з багатьма
підписами документі, висловлювалися такі по-
бажання: назвати смілянську вулицю Шев-
ченко-Тарасівською; найменувати міську
ремісничу школу Тарасівською; організувати у
травні екскурсії учнів і вчителів міських шкіл
на могилу поета; уповноважити кількох глас-
них міської думи покласти під час екскурсій
вінок до могили кобзаря; видати на кошти міс-
та не дороге видання торів Шевченка і роздати
його усім учасникам цих екскурсій. Звернення
відмовилася друкувати тодішня міська газета
“голос Приднепровья”10.
Не була прийнята, як повідомляє “украин-
ская жизнь”, постанова про святкування шев-
ченківського ювілею й уманською міською
думою, внаслідок чого було припинено підго-
товку до ювілею, що велася місцевим літера-
турно-художнім гуртком. канівський справ-
ник жежелевський заборонив проведення за-
ходів по вшануванню Шевченка. а його
“колега” — чигиринський справник заборо-
нив навіть виставу “Назар стодоля”.
На заваді відзначення шевченківського
ювілею в черкасах стало й видане попечите-
лем київського учбового округу розпоряджен-
ня від 24 січня 1914 року про заборону вчите-
лям та учням середніх і народних шкіл брати
участь у святкуванні цієї дати. своїм цирку-
ляром, адресованим завідувачам училищ, це
розпорядження 4 лютого продублював і чер-
каський інспектор11.
202
Краєзнавство 1–2 2010
За часів царизму твори нашого видатного
земляка зазнавали цензурних переслідувань,
з’являлися переважно незначними тиражами
і були малими за обсягом. Перший виданий у
черкасах видавництвом “вік” шевченківсь-
кий збірник датується 1900 роком. він нази-
вався “Малий кобзар” і мав усього 7 сторінок.
Друкувалася книжка у відомій тоді черкась-
кій друкарні, яка носила назву “лито-типо-
графия в. в. колодочки, прот. городской
больницы”12.
Після падіння самодержавства шевчен-
ківські дні в україні стали відзначатися віль-
но і розкуто. 6 березня 1918 року рада народ-
них Міністрів уНр прийняла рішення про те,
що “день 27 лютого (9 березня. — Авт.) (Шев-
ченківське свято) святкується як національне
свято. в цей день всі урядові установи повинні
бути закриті. у всіх школах повинні бути ула-
штовані лекції, бесіди і концерти на тему про
Шевченка в національному, громадському і
соціальному значенні. всі урядові установи і
будинки на україні повинні бути украшені
прапорами”13.
Того ж року під час шевченківських днів
члени артистично-співочого гуртка товарист-
ва “Просвіта” із села слобода-царська побли-
зу черкас організували для односельчан чи-
тання біографії Т. г. Шевченка і його творів та
поставили п’єсу “Назар стодоля”14.
Твори Т. г. Шевченка починають видава-
тись масовими тиражами і поповнювати фон-
ди бібліотек, включатися до навчальних прог-
рам, репертуару професійних і самодіяльних
митців. Зокрема, у 1920 році в черкасах коо-
перативом “Допомога школі” черкаської пові-
тової вчительської спілки видано окремою
книжкою поему “Наймичка”15. Ім’я Т. г. Шев-
ченка було присвоєне створеному у травні
1918 року краєзнавчому музею, який мав тоді
таку офіційну назву — “черкаський історико-
педагогічний ім. Т. г. Шевченка музей, засно-
ваний в 1918 році черкаським товариством
“Просвіта” м. черкаси на київщині”16. При-
близно в цей же час іменем Т. г. Шевченка по-
чав називатися і місцевий театр (колишній
Ярового, а потім лева)17.
у рішенні черкаського повітвиконкому від
23 лютого 1921 року зазначалося: “в пошану
до пам’яті славетного і незабутнього народно-
го поета-борця за долю пригноблених народів,
батька й кобзаря україни Т. г. Шевченка
[повітвиконком] наказує всім радянським ус-
тановам, фабрикам, заводам, професійним
спілкам, всьому робітництву та селянству міс-
та й повіту урочисто й велично святкувати
день 9 і 10 березня як народне, державне,
культурне і революційне свято. усе місто по-
винно бути прикрашене червоними прапора-
ми, робітництво і селянство, спілки та дер-
жавні установи повинні подбати про улашту-
вання по шкільних, народних та робітничих
аудиторіях урочистих вистав і літературно-во-
кально-музичних ранків з читанням рефератів
про життя та діяльність Т. г. Шевченка”18.
Ім’я Т. г. Шевченка посідає все помітніше
місце у різних сферах життя краю. За новим
адміністративно-територіальним поділом
черкаси у березні 1922 року стають центром
черкаської округи, яка в 1927 році була пе-
рейменована в Шевченківську19. Нерідко в
пресі і навіть в офіційних документах того
часу територія округи називалася Шевченків-
щиною20.
важливою подією у культурно-мистецько-
му житті черкас стало перебазування сюди у
1933 році утвореного роком раніше в білій
церкві драматичного театру. Поява в місті ко-
лективу професійних митців сприяла підви-
щенню рівня поширеного в той час самодіяль-
ного драматичного жанру і популяризації се-
ред населення міста творчості Т. г. Шевченка
засобами театрального мистецтва, яке стало
невід’ємною частиною духовного життя чер-
касців.
у 1939 році до 125-річчя з дня народження
Т. г. Шевченка драматичний театр здійснює
постановку надзвичайно популярної серед
черкасців п’єси “Назар стодоля”. в цьому ж
році колектив отримує таку офіційну назву —
“Другий київський пересувний робітничо-
колгоспний театр імені Т. г. Шевченка”21.
Перервана війною діяльність театру була
відновлена відразу після звільнення черкас
від німецько-фашистських окупантів. За чо-
тири місяці 1944 року театр імені Т. г. Шев-
ченка показав глядачам 85 вистав, з них у
черкасах — 2022. а вже 1 квітня того ж року
відновили навчання майбутні пропагандисти
творчості Шевченка — студенти мовно-літера-
турного та інших факультетів черкаського
педагогічного інституту23.
Можливості для популяризації творчості і
увічнення пам’яті Т. г. Шевченка в черкасах
розширилися у зв’язку з наданням місту ста-
тусу центру утвореної в січні 1954 року чер-
каської області. Тон у започаткуванні своєрід-
ної черкаської шевченкіани почали задавати
203
письменники міста. в 1961 році Микола Него-
да завершує роботу над драматичною поемою
“Дума про кобзаря”, присвяченою останньому
перебуванню Т. г. Шевченка в рідному краї.
Прем’єра драми відбулася в обласному музич-
но-драматичному театрі. його ж перу нале-
жить і пісенний диптих “Тарасова мати” і
“Тарасова верба”. До шевченківської темати-
ки в різні роки зверталися черкаські письмен-
ники в. Захарченко, в. кузьменко, П. лино-
вицький, с. Носань, в. Пахаренко, л. Тара-
ненко та інші майстри пера.
Наприкінці 1950-х в черкасах на папір
лягли поетичні рядки василя симоненка, які
стали крилатими:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля24.
у репертуарі черкаського обласного музич-
но-драматичного театру, який носить ім’я
Т. г. Шевченка, постійними стали шевчен-
ківські вистави. крім згадуваної “Думи про
кобзаря”, показаної до 100-річчя з дня смерті
поета в 1961 році, в наступні театральні сезо-
ни колектив здійснив постановку таких спек-
таклів за творами Шевченка, як “Мати-най-
мичка”, “Назар стодоля”, “гайдамаки”, “Ти-
тарівна”. Долі самого поета присвячені
історико-біографічні п’єси андрія Малишка
“Тарас Шевченко” та Юрія щербака “стіна”25,
літературно-музична композиція сергія Носа-
ня “Та не однаково мені”. роль Шевченка в
спектаклях останніх років виконували народ-
ний артист україни в. Ігнатенко і заслужений
артист україни І. клименко.
образи Т. г. Шевченка та його літератур-
них героїв знайшли втілення в багатьох живо-
писних, графічних і скульптурних творах
черкаських митців. серед них — картини
“Шевченко серед дітей”, “село Моринці —
батьківщина кобзаря”, “Шевченко в корсуні”
І. кулика, “Шевченко в черкасах”, “Шевчен-
ко і кобзар”, “Шевченко в Млієві” в. климен-
ка, “Пісня кобзаря” о. Дяченка, “Т. г. Шев-
ченко” о. жури, портрети Шевченка в. Несте-
рова і в. сірого, гобелени “Шевченко”,
“Шевченко в солдатчині” а. Недосєко, скуль-
птурні твори в. кравченка, с. грабовського,
а. Шилімова. вкладав душу й талант у ху-
дожнє оформлення і постановку спектаклів
шевченківської тематики на сцені обласного
музично-драматичного театру Д. Нарбут.
Шевченківські мотиви самобутньо і неповтор-
но інтерпретують у вишивці і пластиці Мико-
ла і олександра Теліженки, а у розписах —
Т. гордова. оригінальними за своїм вирі-
шенням є екслібриси, присвячені пам’яті
Т. г. Шевченка, у виконанні а. алексєєва.
Творчість Шевченка стала невичерпним дже-
релом творчого натхнення і для інших чер-
каських художників26.
Поетичне слово і естетичний світогляд
Т. г. Шевченка відігравали і відіграють ви-
няткову роль у становленні та розвитку му-
зично-хорового мистецтва черкащини, а тво-
ри кобзаря посідають важливе місце в репер-
туарі професійних і самодіяльних художніх
колективів, окремих виконавців. Насамперед
такого відомого далеко за межами краю, як
черкаський академічний заслужений ук-
раїнський народний хор, чия творча біографія
нерозривно пов’язані із шевченківською тема-
тикою.
впродовж усіх років існування в реперту-
арі хору, його солістів різних років народних
артистів україни р. кириченко, о. Павловсь-
кої, заслужених артистів україни Т. власен-
ко, в. гнилокваса, в. Захарова, є. крикун,
М. Тихоненка, І. черненка, в. чорнодуба —
“Заповіт”, “реве та стогне Дніпр широкий”,
“Думи мої, думи”, інші пісні та концертні про-
грами на Шевченкові вірші27.
Пам’ятною і давноочікуваною подією для
жителів черкас і області стало відкриття в
1964 році до 150-річчя від дня народження по-
ета пам’ятника Т. г. Шевченку в обласному
центрі, який композиційно завершив одной-
менну площу біля обласного музично-драма-
тичного театру. автори пам’ятника — скуль-
птори М. вронський і о. олійник, архітек-
тор — в. гнєзділов. бронзову скульптуру
Т. г. Шевченка заввишки 3 м було виготовле-
но в київських майстернях худфонду україни
і встановлено на гранітному постаменті за-
ввишки 4 м. Нижня частина пам’ятника до-
повнена висіченою з граніту скульптурною
композицією персонажів шевченківських
творів — сліпого кобзаря, катерини і Проме-
тея. у верхній частині постаменту викарбува-
но напис: “Т. г. Шевченко. 1814 — 1861”28.
велич Т. г. Шевченка, його духовної спад-
щини особливо відчутною стає в роки неза-
лежності україни. Народна любов та повага
до геніального поета і художника знаходить
своє вираження не тільки у літературних, пі-
сенних, монументальних та художніх творах,
а й у масових шевченківських заходах, що
традиційно проводяться на черкащині і є
складовою частиною різнопланової просвітни-
204
Краєзнавство 1–2 2010
цько-виховної роботи щодо популяризації іс-
торичної постаті великого кобзаря.
одним з таких заходів останнього часу ста-
ла організована обласною організацією Націо-
нальної спілки краєзнавців україни четверта
науково-краєзнавча конференція “черкащина
в контексті історії україни”, яка відбулася у
лютому 2009 року і присвячувалася 195-річ-
чю від дня народження Т. г. Шевченка. особ-
ливість цієї конференції полягає в тому, що в
ній разом з науковцями взяли участь пред-
ставники краєзнавчих осередків з усіх міст і
районів області, надавши цьому заходу справ-
ді всенародного характеру. у своїх виступах і
повідомленнях краєзнавці висвітлювали різні
сторінки життя і творчості кобзаря, пов’язані
з його рідним краєм. конференція стала не
тільки гідним продовженням традицій вша-
нування пам’яті Т. г. Шевченка на черка-
щині, а й своєрідним прологом до відзначення
краєзнавцями краю майбутнього 200-річного
ювілею славного сина українського народу.
отже, на підставі аналізу широкого комп-
лексу джерел доходимо висновку про те, що
на початку хх ст. шевченківські ідеї набува-
ли на черкащині все більшого поширення се-
ред різних верств, в тому числі і селянства,
яке становило тоді переважну більшість насе-
лення краю. Започатковані в той час традиції
вшанування пам’яті Т. г. Шевченка, прой-
шовши нелегкі випробування часом, набули в
роки незалежності україни нового розвитку.
вагомий внесок у сучасну шевченкіану роб-
лять і краєзнавці черкащини, досліджуючи і
популяризуючи духовну спадщину свого зем-
ляка.
Джерела та література
1 спомини про Т. г. Шевченка // рідний
край. — 1906. — № 11. — с. 10 — 12.
2 Дописи // рідний край. — 1906. —
№ 12. — с. 12.
3 Дописи // рідний край. — 1906. —
№ 15. — с. 13 — 14.
4 Дописи // рідний край. — 1906. —
№ 22. — с. 16.
5 Там само. — с.15.
6 По росії і україні // рідний край. —
1906. — № 8. — с. 24.
7 Пошанування памьяти Т. Шевченка в
50-ті роковини його смерти // рідний
край. — 1911. — № 9 — 10. — с. 21 — 22.
8 Пошанування памьяти Т. Шевченка в
50-ті роковини його смерти // рідний
край. — 1911. — № 9 — 10. — с. 7.
9 На украине и вне ее // украинская
жизнь. — 1914. — № 3. — с. 100 — 107.
10 Комарницький М. Так було за царизму //
черкаська правда. — 1961. — 5 лютого. —
с. 3.
11 Мельниченко В. вшанування пам’яті
Т. г. Шевченка на черкащині: зароджен-
ня традицій на початку хх століття //
черкаський край. — 2006. — 15 червня. —
с. 3.
12 Пономаренко М. Ф. черкаські видання //
черкаська правда. — 1989. — 28 люто-
го. — с. 3; Державний архів черкаської
області (далі — Дачо, ф. 8, оп.1, спр. 451,
арк. 47.
13 українська центральна рада. Документи і
матеріали: у 2-х томах. — к., 1997. —
Т.2. — с. 180.
14 Яшненко С. черкаський повіт на київ-
щині // Народна справа. — 1918. —
№ 15. — с. 23.
15 Пономаренко М. Ф. черкаські видання //
черкаська правда. — 1989. — 28 люто-
го. — с. 3.
16 Дачо, ф. р-150, оп.1, спр.5, арк. 107;
Дачо, ф. р-150, оп.1, спр.3, арк. 18.
17 вісті черкаського повітового виконкому
ради робітничих, селянських та червоно-
армійських депутатів. — 1920. —
№ 167. — 4 серпня. — с. 1.
18 Дачо. — ф. р-268, оп.1, спр.3, арк. 3.
19 Історія міст і сіл української рср. чер-
каська область. — к., 1972. — с. 50 — 53.
20 Дачо, ф. р-253, оп.1, спр.11, 86 — 87.
21 Там само, спр. 67, арк. 5 — 7.
22 Там само, оп. 3, спр. 7, арк. 8.
23 черкаські вісті. — 1944. — № 26. — 9
квітня. — с. 2.
24 Симоненко В. лебеді материнства. — к.,
1981. — с. 79.
25 Шевченківський словник: у 2-х томах. —
к., 1977. — Т.2. — с. 374–375; Ситник А.
Найкраща роль завжди попереду // спіль-
на справа. — 1997. — № 1. — березень. —
с. 30.
26 Мельниченко В. М., Соса П. П. Шевченко і
черкаси. — черкаси, 1999. — с. 50.
205
27 Мельниченко В. М., Носань С. Л. 50 пісен-
них літ. — черкаси, 2007.
28 Соса П. П., Березняк Г. І., Мельничен-
ко В. М. Пам’ятки черкас. — черкаси,
1998. — с. 16.
василий мельниченко
Дань памяти т. г. Шевченка на черкасчине: формирование и развитие традиций
В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевчен-
ко на его родине — Черкасчине.
Ключевые слова: Т. Г. Шевченко, Черкасчина, память, шевченкиана.
Vasiliy Melnichenko
The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna:
the origin and development of traditions
The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko
T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions
gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy
made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual
heritage of our great fellowman.
Key words: T. G. Syevchnko’s, Cherkascyna, memori, origination, “shevchenkiana”, regional
geography.
уДк 821.161.2“19”(477–25).
Олександр Бонь (м. Київ)
київ початку хх століття у спогаДах ЗінаїДи тулуб
У статті за спогадами відомої письменниці розкрито культурне середовище Києва почат-
ку ХХ століття. Показано атмосферу, яка панувала в навчальних закладах міста, описано
зустрічі З. Тулуб з І. Буніним, М. Горьким та іншими відомими постатями того часу.
Ключові слова: культурне середовище, І. Бунін, М. Горький, інтелігенція.
Досить поширеним видом історичних дже-
рел є спогади. вони є результатом суб’єктив-
ного осмислення як історичних постатей, так
і процесів та подій. умовно спогади (фр. — ме-
муари) слід розділити на: об’єктні (автор зосе-
реджується на певному об’єкті); суб’єктні (ос-
новний об’єкт увага — сам автор); спогади, що
об’єднують два перших види. серед найпоши-
реніших форм спогадів — листи, щоденники.
Не такою поширеною формою мемуарів є за-
писник, який розкриває процеси осмислення
чи написання твору. оригінальною формою є
нотатки — вже опрацьований автором ма-
теріал, з суб’єктивним поглядом автора. До-
сить поширеним є літературний портрет, ав-
тор у ньому, як правило, прагне показати ві-
дому особу через зустрічі з нею. Майже всі
згадані вище форми спогадів містяться як
змістові частини у не опублікованих раніше
мемуарах відомої письменниці Зінаїди Пав-
лівни Тулуб “Моє життя”.
Народилась майбутня письменниця 16 лис-
|