Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій

У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Краєзнавство
Дата:	2010
Автор:	Мельниченко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Теми:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859546427802255360
author	Мельниченко, В.
author_facet	Мельниченко, В.
citation_txt	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяризуючи духовну спадщину свого земляка. В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевченко на его родине — Черкасчине. The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual heritage of our great fellowman.
first_indexed	2025-11-26T01:45:53Z
format	Article
fulltext	200 Краєзнавство 1–2 2010 уДк 94 (477.46)“19”:908 (477.46) Василь Мельниченко (м. Черкаси) вШанування пам’яті т. г. Шевченка на черкащині: ЗароДження та роЗвиток траДицій У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Ваго- мий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяри- зуючи духовну спадщину свого земляка. Ключові слова: Т. Г. Шевченко, Черкащина, пам’ять, творчість, шевченкіана, краєзнавс- тво. серед проблем, пов’язаних з дослідженням регіональної історії сьогодні особливої акту- альності набуває розкриття ролі такого важ- ливого чинника формування національної са- мосвідомості, як традиції вшанування пам’яті Т. г. Шевченка, передусім на його батьків- щині — черкащині. рух за вшанування і увічнення пам’яті Т. г. Шевченка на черкащині, як і по усій ук- раїні, на початку хх ст. розгортався в умовах заборонної політики царського уряду і нама- гань витравити з народної свідомості навіть саму згадку про поета. однак внаслідок рево- люційних подій 1905–1907 рр. відбулися пев- ні послаблення репресивного тиску все часті- ше з ініціативи найбільш свідомої частини на- селення, передусім інтелігенції, відбуваються заходи по вшануванню пам’яті Т. г. Шевчен- ка, які, як правило, приурочувалися до дат його народження і смерті. Зокрема, 26 лютого 1906 року у соборі міс- та Звенигородки вперше було відправлено па- нахиду по великому поету, а напередодні міс- цева комісія київського комітету грамотності на своєму засіданні прийняла рішення про спорудження у Звенигородці народного дому в пам’ять Т. г. Шевченка1. вшанування Т. г. Шевченка відбулося тоді і в селі колодистому Звенигородського повіту (нині — Тальнівський район). гурток селян вирішив, що усі бажаючі односельчани щоро- ку будуть вносити по карбованцю, щоб на зібрані гроші заснувати в селі шевченківську бібліотеку і укомплектувати її творами Шев- ченка та інших найкращих українських пись- менників. а ще під впливом шевченківських ідей виникла серед селян колодистого думка заснувати в селі школу, де б можна було вчити дітей грамоті українською мовою2. Того року за інформацією журналу “рідний край”, редагованого о. косач (оленою Пчіл- кою) — матір’ю лесі українки, народні шев- ченківські заходи відбувалися навесні: “На Тарасовій горі під каневом відбулося 4 квітня святкування 45-х роковин смерти Шевченка. людей було душ 200. казали промови, прока- зували його вірші, співали пісні. у вечері на човнах роз’їхалися до дому. Найбільш було селян з окружних сіл: Прохорівки, келебер- ди, ліплявого, койлова та інших”3. Далі в цьому ж часописі невідомий автор під псевдонімом “Мандрівець” знайомить чи- тачів з книгою записів на Тарасовій горі: “тут побачите не хитро вилиту малограмотною ру- кою журбу-жалобу злиденного хлібороба-ук- раїнця; побачите щиро-журливу запись моло- десеньких юнаків-дівчат та хлопців, що не ба- чили ще скрути життєвої, напись, що чистою рукою немов вплітає у лавровий вінок на Та- расовій голові пахучу, чисту квітку рожевих мрій та обіцянок служити народу; тут прочи- таєте проймаючий все наскрізь короткий пок- лик до бою борців за кращу будучину…” “Пильно продивившись книгу, — зазначає автор, — можна запримітити, що під час кле- чальних святок наші селяне найбільше одві- дують гору. Зрозуміти се легко — се найбільш вільна пора у хлібороба. Дай-же боже щоб се увійшло у закон — і тоді наші селяне щороку будуть мати всеукраїнський празник — праз- ник одвідування домовини Тараса, празник, на який зіходитимуться на пораду убогі діти україни”4. а дописувач із села Демки Золотоніського повіту (нині — Драбівського району) писав до цього популярного тоді серед селян журналу: “хоч наше село й закинуте в глухім краї, та все таки промінь національної свідомости тор- 201 кнувся наших односельчан. 22-го травня од- празнували роковини незабутнього співця ук- раїни, Т. г. Шевченка”. виїхали на беріг Дніпра, де співали “Заповіт”, декламували твори Т. г. Шевченка, говорили про його жит- тя. вирішили вшановувати кобзаря кожного року5. журнал “рідний край” у 1906 році пові- домляв і про перешкоди, які чинила царська влада поширенню шевченківських ідей серед народу. Так, згадуваний вже автор під псев- донімом “Мандрівець” писав із села Прохорів- ки Золотоніського повіту: “Народові дуже потрібні лекції про Тараса — про життя і зна- чіння його. у нас намірявся один інтелігент зробить се діло на масницю, та в день смерти поета, але чорна хмара, що зараз наполягла на все, — вихватила його і заслала за аральське море… в ті місця, де був і Тарас у засланні”6. у 1911 році, коли відзначалися 50-ті роко- вини смерті Шевченка, в багатьох містах та селах краю відправлялися панахиди по пое- тові, виголошувалися промови про нього. ба- гатолюдно проходили вони в черкасах, ка- неві, умані, смілі та в інших містечках і се- лах. в черкасах 26 лютого панахида по Шевченкові правилася в свято-Миколаївсько- му соборі, а після отправи гарну промову ска- зав священник отець кудрицький. у каневі, як писав журнал “рідний край”, “по запросинах канівських українців, свя- щенник канівської Преображенської церкви, отець л. опоков, з усим причтом, одправив панахиду на могилі Шевченковій і сказав до присутніх щире слово про кобзаря”7. в селі керелівці на панахиді були присутні родичі поета — Трохим, андрій, Іван і Петро Шев- ченки, що приходилися племінниками Тара- сові. була й інша рідня. співали панахиду учні місцевої школи. коли заспівали “вічну пам’ять”, то усі присутні стали на коліна8. З поширенням творів і волелюбних ідей Шевченка вшанування його пам’яті набувало все гострішого суспільно-політичного харак- теру. особливо це проявилося напередодні і в час відзначення 100-річчя від дня народжен- ня Т. г. Шевченка у 1914 році. царські власті, боячись революціонуючого впливу творчості кобзаря та антиурядових виступів, робили все, щоб не допустити масового відзначення ювілею. влада вдавалася до всіляких заборонних заходів. Зокрема, міністерство освіти заборо- нило учням брати участь у шевченківських урочистостях. На місцях освітянське начальс- тво пішло ще далі. в чигиринському повіті київської губернії місцевий справник навіть не дозволив постановку вистави “Назар стодо- ля”, боячись, щоб вона не викликала “демонс- трацій”. Не менш “заборонно” було налаштоване і духовне відомство. в селі козацькому Звени- городського повіту священики відмовили селянам в панахиді, причому один з них реко- мендував обмежитись відправленням телегра- ми єпархіальному начальству, а другий — за- писанням “раба божого Тараса” в поминальну книжку. Проте телеграму не відправили, ос- кільки дізналися про заборону панахиди в са- мому києві. у 1913 році полтавський губернатор заборо- нив золотоніському товариству вишуканих мистецтв проводити публічну лекцію про Шев- ченка9. а наступного року в черкасах міський голова кулеша навіть не поставив на обгово- рення думи заяву жителів міста про вшануван- ня пам’яті Шевченка. у цьому, з багатьма підписами документі, висловлювалися такі по- бажання: назвати смілянську вулицю Шев- ченко-Тарасівською; найменувати міську ремісничу школу Тарасівською; організувати у травні екскурсії учнів і вчителів міських шкіл на могилу поета; уповноважити кількох глас- них міської думи покласти під час екскурсій вінок до могили кобзаря; видати на кошти міс- та не дороге видання торів Шевченка і роздати його усім учасникам цих екскурсій. Звернення відмовилася друкувати тодішня міська газета “голос Приднепровья”10. Не була прийнята, як повідомляє “украин- ская жизнь”, постанова про святкування шев- ченківського ювілею й уманською міською думою, внаслідок чого було припинено підго- товку до ювілею, що велася місцевим літера- турно-художнім гуртком. канівський справ- ник жежелевський заборонив проведення за- ходів по вшануванню Шевченка. а його “колега” — чигиринський справник заборо- нив навіть виставу “Назар стодоля”. На заваді відзначення шевченківського ювілею в черкасах стало й видане попечите- лем київського учбового округу розпоряджен- ня від 24 січня 1914 року про заборону вчите- лям та учням середніх і народних шкіл брати участь у святкуванні цієї дати. своїм цирку- ляром, адресованим завідувачам училищ, це розпорядження 4 лютого продублював і чер- каський інспектор11. 202 Краєзнавство 1–2 2010 За часів царизму твори нашого видатного земляка зазнавали цензурних переслідувань, з’являлися переважно незначними тиражами і були малими за обсягом. Перший виданий у черкасах видавництвом “вік” шевченківсь- кий збірник датується 1900 роком. він нази- вався “Малий кобзар” і мав усього 7 сторінок. Друкувалася книжка у відомій тоді черкась- кій друкарні, яка носила назву “лито-типо- графия в. в. колодочки, прот. городской больницы”12. Після падіння самодержавства шевчен- ківські дні в україні стали відзначатися віль- но і розкуто. 6 березня 1918 року рада народ- них Міністрів уНр прийняла рішення про те, що “день 27 лютого (9 березня. — Авт.) (Шев- ченківське свято) святкується як національне свято. в цей день всі урядові установи повинні бути закриті. у всіх школах повинні бути ула- штовані лекції, бесіди і концерти на тему про Шевченка в національному, громадському і соціальному значенні. всі урядові установи і будинки на україні повинні бути украшені прапорами”13. Того ж року під час шевченківських днів члени артистично-співочого гуртка товарист- ва “Просвіта” із села слобода-царська побли- зу черкас організували для односельчан чи- тання біографії Т. г. Шевченка і його творів та поставили п’єсу “Назар стодоля”14. Твори Т. г. Шевченка починають видава- тись масовими тиражами і поповнювати фон- ди бібліотек, включатися до навчальних прог- рам, репертуару професійних і самодіяльних митців. Зокрема, у 1920 році в черкасах коо- перативом “Допомога школі” черкаської пові- тової вчительської спілки видано окремою книжкою поему “Наймичка”15. Ім’я Т. г. Шев- ченка було присвоєне створеному у травні 1918 року краєзнавчому музею, який мав тоді таку офіційну назву — “черкаський історико- педагогічний ім. Т. г. Шевченка музей, засно- ваний в 1918 році черкаським товариством “Просвіта” м. черкаси на київщині”16. При- близно в цей же час іменем Т. г. Шевченка по- чав називатися і місцевий театр (колишній Ярового, а потім лева)17. у рішенні черкаського повітвиконкому від 23 лютого 1921 року зазначалося: “в пошану до пам’яті славетного і незабутнього народно- го поета-борця за долю пригноблених народів, батька й кобзаря україни Т. г. Шевченка [повітвиконком] наказує всім радянським ус- тановам, фабрикам, заводам, професійним спілкам, всьому робітництву та селянству міс- та й повіту урочисто й велично святкувати день 9 і 10 березня як народне, державне, культурне і революційне свято. усе місто по- винно бути прикрашене червоними прапора- ми, робітництво і селянство, спілки та дер- жавні установи повинні подбати про улашту- вання по шкільних, народних та робітничих аудиторіях урочистих вистав і літературно-во- кально-музичних ранків з читанням рефератів про життя та діяльність Т. г. Шевченка”18. Ім’я Т. г. Шевченка посідає все помітніше місце у різних сферах життя краю. За новим адміністративно-територіальним поділом черкаси у березні 1922 року стають центром черкаської округи, яка в 1927 році була пе- рейменована в Шевченківську19. Нерідко в пресі і навіть в офіційних документах того часу територія округи називалася Шевченків- щиною20. важливою подією у культурно-мистецько- му житті черкас стало перебазування сюди у 1933 році утвореного роком раніше в білій церкві драматичного театру. Поява в місті ко- лективу професійних митців сприяла підви- щенню рівня поширеного в той час самодіяль- ного драматичного жанру і популяризації се- ред населення міста творчості Т. г. Шевченка засобами театрального мистецтва, яке стало невід’ємною частиною духовного життя чер- касців. у 1939 році до 125-річчя з дня народження Т. г. Шевченка драматичний театр здійснює постановку надзвичайно популярної серед черкасців п’єси “Назар стодоля”. в цьому ж році колектив отримує таку офіційну назву — “Другий київський пересувний робітничо- колгоспний театр імені Т. г. Шевченка”21. Перервана війною діяльність театру була відновлена відразу після звільнення черкас від німецько-фашистських окупантів. За чо- тири місяці 1944 року театр імені Т. г. Шев- ченка показав глядачам 85 вистав, з них у черкасах — 2022. а вже 1 квітня того ж року відновили навчання майбутні пропагандисти творчості Шевченка — студенти мовно-літера- турного та інших факультетів черкаського педагогічного інституту23. Можливості для популяризації творчості і увічнення пам’яті Т. г. Шевченка в черкасах розширилися у зв’язку з наданням місту ста- тусу центру утвореної в січні 1954 року чер- каської області. Тон у започаткуванні своєрід- ної черкаської шевченкіани почали задавати 203 письменники міста. в 1961 році Микола Него- да завершує роботу над драматичною поемою “Дума про кобзаря”, присвяченою останньому перебуванню Т. г. Шевченка в рідному краї. Прем’єра драми відбулася в обласному музич- но-драматичному театрі. його ж перу нале- жить і пісенний диптих “Тарасова мати” і “Тарасова верба”. До шевченківської темати- ки в різні роки зверталися черкаські письмен- ники в. Захарченко, в. кузьменко, П. лино- вицький, с. Носань, в. Пахаренко, л. Тара- ненко та інші майстри пера. Наприкінці 1950-х в черкасах на папір лягли поетичні рядки василя симоненка, які стали крилатими: Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля24. у репертуарі черкаського обласного музич- но-драматичного театру, який носить ім’я Т. г. Шевченка, постійними стали шевчен- ківські вистави. крім згадуваної “Думи про кобзаря”, показаної до 100-річчя з дня смерті поета в 1961 році, в наступні театральні сезо- ни колектив здійснив постановку таких спек- таклів за творами Шевченка, як “Мати-най- мичка”, “Назар стодоля”, “гайдамаки”, “Ти- тарівна”. Долі самого поета присвячені історико-біографічні п’єси андрія Малишка “Тарас Шевченко” та Юрія щербака “стіна”25, літературно-музична композиція сергія Носа- ня “Та не однаково мені”. роль Шевченка в спектаклях останніх років виконували народ- ний артист україни в. Ігнатенко і заслужений артист україни І. клименко. образи Т. г. Шевченка та його літератур- них героїв знайшли втілення в багатьох живо- писних, графічних і скульптурних творах черкаських митців. серед них — картини “Шевченко серед дітей”, “село Моринці — батьківщина кобзаря”, “Шевченко в корсуні” І. кулика, “Шевченко в черкасах”, “Шевчен- ко і кобзар”, “Шевченко в Млієві” в. климен- ка, “Пісня кобзаря” о. Дяченка, “Т. г. Шев- ченко” о. жури, портрети Шевченка в. Несте- рова і в. сірого, гобелени “Шевченко”, “Шевченко в солдатчині” а. Недосєко, скуль- птурні твори в. кравченка, с. грабовського, а. Шилімова. вкладав душу й талант у ху- дожнє оформлення і постановку спектаклів шевченківської тематики на сцені обласного музично-драматичного театру Д. Нарбут. Шевченківські мотиви самобутньо і неповтор- но інтерпретують у вишивці і пластиці Мико- ла і олександра Теліженки, а у розписах — Т. гордова. оригінальними за своїм вирі- шенням є екслібриси, присвячені пам’яті Т. г. Шевченка, у виконанні а. алексєєва. Творчість Шевченка стала невичерпним дже- релом творчого натхнення і для інших чер- каських художників26. Поетичне слово і естетичний світогляд Т. г. Шевченка відігравали і відіграють ви- няткову роль у становленні та розвитку му- зично-хорового мистецтва черкащини, а тво- ри кобзаря посідають важливе місце в репер- туарі професійних і самодіяльних художніх колективів, окремих виконавців. Насамперед такого відомого далеко за межами краю, як черкаський академічний заслужений ук- раїнський народний хор, чия творча біографія нерозривно пов’язані із шевченківською тема- тикою. впродовж усіх років існування в реперту- арі хору, його солістів різних років народних артистів україни р. кириченко, о. Павловсь- кої, заслужених артистів україни Т. власен- ко, в. гнилокваса, в. Захарова, є. крикун, М. Тихоненка, І. черненка, в. чорнодуба — “Заповіт”, “реве та стогне Дніпр широкий”, “Думи мої, думи”, інші пісні та концертні про- грами на Шевченкові вірші27. Пам’ятною і давноочікуваною подією для жителів черкас і області стало відкриття в 1964 році до 150-річчя від дня народження по- ета пам’ятника Т. г. Шевченку в обласному центрі, який композиційно завершив одной- менну площу біля обласного музично-драма- тичного театру. автори пам’ятника — скуль- птори М. вронський і о. олійник, архітек- тор — в. гнєзділов. бронзову скульптуру Т. г. Шевченка заввишки 3 м було виготовле- но в київських майстернях худфонду україни і встановлено на гранітному постаменті за- ввишки 4 м. Нижня частина пам’ятника до- повнена висіченою з граніту скульптурною композицією персонажів шевченківських творів — сліпого кобзаря, катерини і Проме- тея. у верхній частині постаменту викарбува- но напис: “Т. г. Шевченко. 1814 — 1861”28. велич Т. г. Шевченка, його духовної спад- щини особливо відчутною стає в роки неза- лежності україни. Народна любов та повага до геніального поета і художника знаходить своє вираження не тільки у літературних, пі- сенних, монументальних та художніх творах, а й у масових шевченківських заходах, що традиційно проводяться на черкащині і є складовою частиною різнопланової просвітни- 204 Краєзнавство 1–2 2010 цько-виховної роботи щодо популяризації іс- торичної постаті великого кобзаря. одним з таких заходів останнього часу ста- ла організована обласною організацією Націо- нальної спілки краєзнавців україни четверта науково-краєзнавча конференція “черкащина в контексті історії україни”, яка відбулася у лютому 2009 року і присвячувалася 195-річ- чю від дня народження Т. г. Шевченка. особ- ливість цієї конференції полягає в тому, що в ній разом з науковцями взяли участь пред- ставники краєзнавчих осередків з усіх міст і районів області, надавши цьому заходу справ- ді всенародного характеру. у своїх виступах і повідомленнях краєзнавці висвітлювали різні сторінки життя і творчості кобзаря, пов’язані з його рідним краєм. конференція стала не тільки гідним продовженням традицій вша- нування пам’яті Т. г. Шевченка на черка- щині, а й своєрідним прологом до відзначення краєзнавцями краю майбутнього 200-річного ювілею славного сина українського народу. отже, на підставі аналізу широкого комп- лексу джерел доходимо висновку про те, що на початку хх ст. шевченківські ідеї набува- ли на черкащині все більшого поширення се- ред різних верств, в тому числі і селянства, яке становило тоді переважну більшість насе- лення краю. Започатковані в той час традиції вшанування пам’яті Т. г. Шевченка, прой- шовши нелегкі випробування часом, набули в роки незалежності україни нового розвитку. вагомий внесок у сучасну шевченкіану роб- лять і краєзнавці черкащини, досліджуючи і популяризуючи духовну спадщину свого зем- ляка. Джерела та література 1 спомини про Т. г. Шевченка // рідний край. — 1906. — № 11. — с. 10 — 12. 2 Дописи // рідний край. — 1906. — № 12. — с. 12. 3 Дописи // рідний край. — 1906. — № 15. — с. 13 — 14. 4 Дописи // рідний край. — 1906. — № 22. — с. 16. 5 Там само. — с.15. 6 По росії і україні // рідний край. — 1906. — № 8. — с. 24. 7 Пошанування памьяти Т. Шевченка в 50-ті роковини його смерти // рідний край. — 1911. — № 9 — 10. — с. 21 — 22. 8 Пошанування памьяти Т. Шевченка в 50-ті роковини його смерти // рідний край. — 1911. — № 9 — 10. — с. 7. 9 На украине и вне ее // украинская жизнь. — 1914. — № 3. — с. 100 — 107. 10 Комарницький М. Так було за царизму // черкаська правда. — 1961. — 5 лютого. — с. 3. 11 Мельниченко В. вшанування пам’яті Т. г. Шевченка на черкащині: зароджен- ня традицій на початку хх століття // черкаський край. — 2006. — 15 червня. — с. 3. 12 Пономаренко М. Ф. черкаські видання // черкаська правда. — 1989. — 28 люто- го. — с. 3; Державний архів черкаської області (далі — Дачо, ф. 8, оп.1, спр. 451, арк. 47. 13 українська центральна рада. Документи і матеріали: у 2-х томах. — к., 1997. — Т.2. — с. 180. 14 Яшненко С. черкаський повіт на київ- щині // Народна справа. — 1918. — № 15. — с. 23. 15 Пономаренко М. Ф. черкаські видання // черкаська правда. — 1989. — 28 люто- го. — с. 3. 16 Дачо, ф. р-150, оп.1, спр.5, арк. 107; Дачо, ф. р-150, оп.1, спр.3, арк. 18. 17 вісті черкаського повітового виконкому ради робітничих, селянських та червоно- армійських депутатів. — 1920. — № 167. — 4 серпня. — с. 1. 18 Дачо. — ф. р-268, оп.1, спр.3, арк. 3. 19 Історія міст і сіл української рср. чер- каська область. — к., 1972. — с. 50 — 53. 20 Дачо, ф. р-253, оп.1, спр.11, 86 — 87. 21 Там само, спр. 67, арк. 5 — 7. 22 Там само, оп. 3, спр. 7, арк. 8. 23 черкаські вісті. — 1944. — № 26. — 9 квітня. — с. 2. 24 Симоненко В. лебеді материнства. — к., 1981. — с. 79. 25 Шевченківський словник: у 2-х томах. — к., 1977. — Т.2. — с. 374–375; Ситник А. Найкраща роль завжди попереду // спіль- на справа. — 1997. — № 1. — березень. — с. 30. 26 Мельниченко В. М., Соса П. П. Шевченко і черкаси. — черкаси, 1999. — с. 50. 205 27 Мельниченко В. М., Носань С. Л. 50 пісен- них літ. — черкаси, 2007. 28 Соса П. П., Березняк Г. І., Мельничен- ко В. М. Пам’ятки черкас. — черкаси, 1998. — с. 16. василий мельниченко Дань памяти т. г. Шевченка на черкасчине: формирование и развитие традиций В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевчен- ко на его родине — Черкасчине. Ключевые слова: Т. Г. Шевченко, Черкасчина, память, шевченкиана. Vasiliy Melnichenko The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna: the origin and development of traditions The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual heritage of our great fellowman. Key words: T. G. Syevchnko’s, Cherkascyna, memori, origination, “shevchenkiana”, regional geography. уДк 821.161.2“19”(477–25). Олександр Бонь (м. Київ) київ початку хх століття у спогаДах ЗінаїДи тулуб У статті за спогадами відомої письменниці розкрито культурне середовище Києва почат- ку ХХ століття. Показано атмосферу, яка панувала в навчальних закладах міста, описано зустрічі З. Тулуб з І. Буніним, М. Горьким та іншими відомими постатями того часу. Ключові слова: культурне середовище, І. Бунін, М. Горький, інтелігенція. Досить поширеним видом історичних дже- рел є спогади. вони є результатом суб’єктив- ного осмислення як історичних постатей, так і процесів та подій. умовно спогади (фр. — ме- муари) слід розділити на: об’єктні (автор зосе- реджується на певному об’єкті); суб’єктні (ос- новний об’єкт увага — сам автор); спогади, що об’єднують два перших види. серед найпоши- реніших форм спогадів — листи, щоденники. Не такою поширеною формою мемуарів є за- писник, який розкриває процеси осмислення чи написання твору. оригінальною формою є нотатки — вже опрацьований автором ма- теріал, з суб’єктивним поглядом автора. До- сить поширеним є літературний портрет, ав- тор у ньому, як правило, прагне показати ві- дому особу через зустрічі з нею. Майже всі згадані вище форми спогадів містяться як змістові частини у не опублікованих раніше мемуарах відомої письменниці Зінаїди Пав- лівни Тулуб “Моє життя”. Народилась майбутня письменниця 16 лис-
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31991
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-26T01:45:53Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Мельниченко, В. 2012-04-03T19:15:03Z 2012-04-03T19:15:03Z 2010 Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій / В. Мельниченко // Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 200-205. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991 94 (477.46)“19”:908 (477.46) У статті висвітлюється зародження та розвиток традицій вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка на його батьківщині — Черкащині. Робиться висновок про те, що, пройшовши нелегкі випробування часом, вони набули нового розвитку в роки незалежності України. Вагомий внесок у сучасну шевченкіану роблять і краєзнавці Черкащини, досліджуючи і популяризуючи духовну спадщину свого земляка. В статье освещается зарождение и развитие традиций чествования памяти Т. Г. Шевченко на его родине — Черкасчине. The article deals with the origin and development of traditions of commemorating Shevchenko T. G. in his native land — Cherkasy region. The author came to the conclusion that these traditions gained new development nowadays, in independent Ukraine. The regional ethnographies of Cherkasy made a great contribution into the,, shevchenkiana”, researching and popularizing the spiritual heritage of our great fellowman. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій Дань памяти Т. Г . Шевченка на Черкасчине: формирование и развитие традиций The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna: the origin and development of traditions Article published earlier
spellingShingle	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій Мельниченко, В. Історія України у світлі регіональних досліджень
title	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
title_alt	Дань памяти Т. Г . Шевченка на Черкасчине: формирование и развитие традиций The honouring of T. G. Shevchenko’s memori in Cherkascyna: the origin and development of traditions
title_full	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
title_fullStr	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
title_full_unstemmed	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
title_short	Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій
title_sort	вшанування пам'яті т. г. шевченка на черкащині: зародження та розвиток традицій
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31991
work_keys_str_mv	AT melʹničenkov všanuvannâpamâtítgševčenkanačerkaŝinízarodžennâtarozvitoktradicíi AT melʹničenkov danʹpamâtitgševčenkanačerkasčineformirovanieirazvitietradicii AT melʹničenkov thehonouringoftgshevchenkosmemoriincherkascynatheoriginanddevelopmentoftraditions

Вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка на Черкащині: зародження та розвиток традицій

Репозитарії

Схожі ресурси