Ліки від манкурства
Рецензія на док. фільм: “Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–1933 років на Луганщині” (продюсер Ірина Магрицька, автор сценарію та режисер Олександр Крамаренко, оператор Олексій Мовсес)....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ліки від манкурства / В. Даниленко// Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 272-273. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32006 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Даниленко, В. 2012-04-03T19:35:14Z 2012-04-03T19:35:14Z 2010 Ліки від манкурства / В. Даниленко// Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 272-273. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32006 Рецензія на док. фільм: “Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–1933 років на Луганщині” (продюсер Ірина Магрицька, автор сценарію та режисер Олександр Крамаренко, оператор Олексій Мовсес). uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди Ліки від манкурства Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ліки від манкурства |
| spellingShingle |
Ліки від манкурства Даниленко, В. Огляди |
| title_short |
Ліки від манкурства |
| title_full |
Ліки від манкурства |
| title_fullStr |
Ліки від манкурства |
| title_full_unstemmed |
Ліки від манкурства |
| title_sort |
ліки від манкурства |
| author |
Даниленко, В. |
| author_facet |
Даниленко, В. |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на док. фільм: “Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–1933 років на Луганщині” (продюсер Ірина Магрицька, автор сценарію та режисер Олександр Крамаренко, оператор Олексій Мовсес).
|
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32006 |
| citation_txt |
Ліки від манкурства / В. Даниленко// Краєзнавство. — 2010. — № 1-2. — С. 272-273. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT danilenkov líkivídmankurstva |
| first_indexed |
2025-11-27T01:02:06Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:02:06Z |
| _version_ |
1850790013692805120 |
| fulltext |
2�2
Краєзнавство 1–2 2010
Василь Даниленко (м. Київ)
ліки віД манкурства
Рец. на док. фільм: “Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–1933 років на Луганщині”
(продюсер Ірина Магрицька, автор сценарію та режисер Олександр Крамаренко, оператор
Олексій Мовсес).
Документально-публіцистичний фільм
“Закляття безпам’ятства. голодомор 1932–
1933 років на луганщині”, створений лугансь-
кими авторами 2008 року, вустами очевидців
та через авторський текст розповідає про гено-
цид, затіяний більшовицькою владою на ро-
дючій землі україни.
фільм складається із прологу та двох час-
тин — “ознаки злочину” та “Як це сталося”.
всі три компоненти побудовано на докумен-
тальних кадрах, відзнятих у XX столітті та в
наш час.
фільм відкриває вражаюча розповідь жи-
тельки с. бабичеве Троїцького району Дарії
гусаченко, 1914 р. народження. хоча помітні
емоційність і величезне хвилювання респон-
дента при згадці про голодомор, проте добра
пам’ять і наведені факти одразу окреслюють
масштаби трагедії 1932–1933 рр. Дивлячись і
слухаючи вже першого зі свідків, переко-
нуєшся: замовчувати або відкидати проблему
визнання голодомору можуть лише ті, кому
байдужа доля українського народу. кілька
опитаних на вулицях луганська осіб репре-
зентують увесь спектр думок — від безапеля-
ційного заперечення голодомору до визнання
його геноцидом. Такий підхід підкреслює
об’єктивність авторів, яку вони сповідують
протягом усього фільму. Пролог визначив по-
дальший стрижень проблеми: пам’ятати й не-
сти до людей правду чи всіляко підтримувати
облуду, якою наповнювали українську історію
в радянські часи?
усна історія, широко представлена у філь-
мі, підтвердила штучність голоду, викликано-
го московською владою з розрахунку назавж-
ди поставити на коліна українську націю.
Тим, хто сумнівається в достовірності сказа-
ного очевидцями, можна було б порадити по-
шукати свідків, які б спростували сказане.
Можна зрозуміти літніх людей, приїжджих із
росії чи з білорусії, які плутають голодування
з голодомором, натомість важко одразу збаг-
нути причини бездоказових заперечень з боку
досить імпозантних, нерідко наділених в неза-
лежній україні владою осіб. При бажанні цьо-
му можна зарадити, якби комусь удалося про-
вести окреме дослідження: хто ці люди за со-
ціальним становищем, за ідеями тепер і в
минулому? чи вони є манкуртами, дітьми
постгеноцидного суспільства, чи нащадками
отих більшовиків, активістів, які відбирали
останні шматки хліба, останню пригорщу зер-
на, квасолі, про що розповідає фільм?
Неймовірно, що через 75 літ автори фільму
розшукали очевидців, старожилів, у яких і
нині світла пам’ять і які й досі зі сльозами на
очах та болем у серці згадують про страхіття
голодомору. це справжня творча удача — зус-
трітись із людьми, поважний вік яких не зміг
стерти з пам’яті давно минулі часи. анастасія
гура, 1908 р. народження, Марфа анікеєва й
Петро карнаух, 1912 р. народження, Іван ар-
тюшенко, 1914 р. народження, Марія Мамай,
1915 р. народження, олександра Шевченко й
антон цілуйко, 1920 р. народження, ольга
Дорофеєва, 1921 р. народження, Марія гри-
цай, 1922 р. народження, андрій гринько,
1923 р. народження... слухаючи їх, спостері-
гаючи за жестами натруджених рук і вдивля-
ючись у виморені тяжкою працею і часом об-
личчя, впевнюєшся: визнання чи невизнання
голодомору є тим життєвим кредо, яке миттє-
во розкриває рівень національної свідомості,
освіченості, культури і просто людяності. Для
багатьох війна була менш страшним лихом,
аніж голод, який нівечив тіло і душу, без зброї
вбивав дорослих і дітей, а ворог був таким ба-
гатоликим. варто вклонитись і сподвижни-
кам, які самовіддано дошукувались до істини,
і головним героям фільму, одвічним сільсь-
ким трудівникам.
автори фільму не оминають найскладні-
ших проблем вивчення голодомору і його
сприйняття світовою спільнотою. Трагедію ук-
раїнського народу подано на величезному тлі
історії інших народів. Піднято питання істо-
ричної відповідальності за геноцид українсь-
кого народу, визначення його винуватців, по-
казано позицію керівників інших держав у
2�3
роки геноциду. автори не лестять нікому — ні
сусіднім країнам, ні Західній європі, ні Ізраї-
лю, ні сШа, відстоюючи інтереси україни,
яка, маючи стільки природних переваг, внас-
лідок політичних, економічних, демографіч-
них, духовних катаклізмів з величезними
труднощами відроджує свою справжню істо-
рію і культуру. цілком слушною є ідея філь-
му, що це відродження неможливо здійснити
в забутті минулого, закляття безпам’ятства
необхідно позбутися, якщо ми хочемо збере-
гти свою мову, свій народ, свою державу.
автори структурували спогади очевидців
таким чином, щоб глядач міг переконатися і у
масштабах вимирання людей, і в неможли-
вості виїхати за межі україни, і у повному ви-
лученні усього їстівного, що ніяк не пов’я-
зується з індустріалізацією. Для посилення
доказовості автори фільму використовують
наукові дослідження, аналізують загальное-
кономічну ситуацію в срср і, зокрема, на лу-
ганщині, де теж будувались промислові під-
приємства і водночас вимирали села.
Публіцистична гострота фільму не може
залишити байдужою жодну людину, яка його
перегляне. однією з важливіших особливос-
тей фільму є те, що він знятий на матеріалах
луганської області, розташованої поруч з
російською федерацією. саме з луганщини
завдяки творцям фільму пролунала чітка від-
повідь на питання, чи так само лютував голод
в росії, як у сусідній україні, чи легко було
завезти із-за меж усрр борошно, зерно, іншу
їжу і чому це доводилось робити, навіщо від-
кривались торгсини тощо.
Не важко передбачити, що не всім, хто пе-
регляне цей фільм, може сподобатися прямота
авторів, смілива критика на адресу тієї части-
ни народних обранців, які, відкидаючи про-
блему голодомору і запопадливо ставлячись
до посадовців сусідньої держави, фактично
зневажають історію своєї країни. На наш пог-
ляд, не варто було б стільки уваги приділяти
публікації в газеті “вечірні вісті” за авто-
рством о. Турчинова (вересень 2003 р.), адже
стаття не є науковим дослідженням, та й газе-
та не є фаховою.
На завершення окремо відзначимо акту-
альність і високий патріотизм фільму, його
вдалий сценарій і режисуру, майстерну робо-
ту оператора, добрий дикторський голос. ви-
користавши свідчення місцевих жителів та
кінодокументи, автори фільму піднялися на
високий рівень узагальнень, домоглися пере-
конливості в обґрунтуванні своєї позиції,
співзвучної із болями свого народу.
хоча фільм розкриває найтяжчі сторінки
історії, завдяки професіоналізму авторів він
залишає почуття оптимізму і неминучого тор-
жества справедливості і правди. фільм доціль-
но було б продемонструвати на Першому на-
ціональному каналі та передати для вико-
ристання до обласних телестудій і навчальних
закладів.
Іван ЗУЛЯК (м. Тернопіль)
ЗгаДати всіх поіменно
Рец. на: Реабілітовані історією. Тернопільська область /Упоряд. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай,
П. З. Гуцал. — Тернопіль: ВАТ “ТВПК “ЗБРУЧ”, 2008. — 728 с.
восени 2009 р. минуло 70 літ так званому
“Золотому вересню”. Зайняття військами чер-
воної армії території Західної україни, утвер-
дження тут радянської влади та початок пере-
творень в усіх сферах життя на комуністич-
них засадах, входження краю до срср в
складі урср — ось основні віхи цієї події.
вона дала нагоду ще раз згадати й осмислити,
що приніс тоталітарний радянський режим у
його сталінському варіанті західним україн-
цям, як і всьому нашому народові. Загальнові-
домо, що одним із значимих проявів політики
цього режиму в Західній україні стали масові
репресії і терор, придушення національно-
|