Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості

У статті проведено дослідження проектів альтернативних газопроводів, що проходитимуть зі східних регіонів у західні країни. Визначено економічні можливості та політичні особливості побудови зазначених газопроводів....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Таран, Є.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Series:	Економiчний часопис-XXI
Subjects:	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32015
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості / Є.І. Таран // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 9-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32015
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-320152025-02-09T23:19:21Z Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості Альтернативные газотранспортные маршруты Европы и России: политико-экономические особенности The alternative gas transportation routes of Europe and Russia: political and economic features Таран, Є.І. Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку У статті проведено дослідження проектів альтернативних газопроводів, що проходитимуть зі східних регіонів у західні країни. Визначено економічні можливості та політичні особливості побудови зазначених газопроводів. В статье проведено исследование альтернативных газопроводов, которые будут проходить с восточных регионов в западные страны. Определены экономические возможности и политические особенности строительства этих газопроводов. The research was made concerning alternative gas pipelines which will be routed from the East regions to the West countries. Economic abilities and political peculiarities of their building are determined. 2011 Article Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості / Є.І. Таран // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 9-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32015 327: [339.9:621.643] (4+(470+571)) uk Економiчний часопис-XXI application/pdf Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
spellingShingle	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку Таран, Є.І. Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості Економiчний часопис-XXI
description	У статті проведено дослідження проектів альтернативних газопроводів, що проходитимуть зі східних регіонів у західні країни. Визначено економічні можливості та політичні особливості побудови зазначених газопроводів.
format	Article
author	Таран, Є.І.
author_facet	Таран, Є.І.
author_sort	Таран, Є.І.
title	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості
title_short	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості
title_full	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості
title_fullStr	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості
title_full_unstemmed	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості
title_sort	альтернативні газотранспортні маршрути європи та росії: політико-економічні особливості
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32015
citation_txt	Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості / Є.І. Таран // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 9-12. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT taranêí alʹternativnígazotransportnímaršrutiêvropitarosíípolítikoekonomíčníosoblivostí AT taranêí alʹternativnyegazotransportnyemaršrutyevropyirossiipolitikoékonomičeskieosobennosti AT taranêí thealternativegastransportationroutesofeuropeandrussiapoliticalandeconomicfeatures
first_indexed	2025-12-01T16:04:06Z
last_indexed	2025-12-01T16:04:06Z
_version_	1850322507070963712
fulltext	9 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 пострадянських країнах Центральної Азії та Кавказу є наочним свідченням поєднання своєрідної етноментальної і етнополітичної структур із державотворчими тенденція- ми у вказаних регіонах. Спосіб, у який трансформується політичний режим на пострадянському просторі, надає надзвичайно різноманітний емпіричний матеріал, який потребує узагальнення на основі нової парадигмальної моделі. Поведінка політичних інститутів сучасності є додатко- вим імпульсом, який посилює актуальність дослідження розвитку форм правління. Сучасні політичні партії та гро- мадські організації нерідко прагнуть здобути конкурентні переваги через перерозподіл владних повноважень у ме- жах конституційного нормування. Цей підхід, обумовлений прагматичними та ситуативними інтересами, визначає не- стабільне становище сучасних форм правління в пе- рехідних державах, що також є сферою нашого дослідницького інтересу. Перспективами подальшого вивчення за темою, пору- шеною у цій статті, є розгляд методологічних принципів політологічного дослідження форм правління. Література 1. Грубов В. М. Ліберальна парадигма в формуванні євро- пейської колективної безпеки ХХІ століття : автореф. дис… д-ра політ. наук : спец. 21.01.01 / В. М. Грубов ; Рада національ- ної безпеки та оборони України, Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. – К., 2008. – 34 с. 2. Гаджиев К. С. Общественно-политическая парадигма: по- нятие и основные характеристики / К. С. Гаджиев. – М. : По- литическая наука, 1994 [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://politics.ellib.org.ua/pages-996.html 3. Старостин А. М. Цивилизационная парадигма в политичес- кой науке / А. М. Старостин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.humanities.edu.ru/db/msg/80430 4. Воронкова В. Г. Формування антропологічної парадигми політичного менеджменту в умовах глобалізації : зб. наук. праць / Гол. ред. В. Г. Воронкова. – Вип. 34. – Запоріжжя : ЗДІА, 2008. – С. 31–50. 5. Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України, 2000. – 200 с. 6. Москаленко О. М. Конфліктно-консенсусна парадигма регулювання суспільно-політичних відносин : автореф. дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / О. М. Москаленко ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2000. – 20 с. 7. Там само. 8. Дюжев Д. В. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку : автореф. дис... канд. філо- соф. наук : спец. 09.00.03 / Д. В. Дюжев ; Донец. нац. ун-т. – До- нецьк, 2004. – 18 с. 9. Хорішко Л. С. Парадигма успіху в політичній сфері сучасно- го суспільства : дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.03 / Л. С. Хорішко ; Запорізький національний ун-т. – Запоріжжя, 2007. – 210 с. 10. Там само. 11. Ярчук Г. В. Екологічна парадигма у формуванні світогляд- но-моральних цінностей студентів : автореф. дис... канд. філос. наук : спец. 09.00.10 / Г. В. Ярчук ; Національний педа- гогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 16 с. 12. Романюк С. М. Західна парадигма війни і миру останньої чверті XX ст. : автореф. дис... канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 / С. М. Романюк ; Харк. військ. ун-т. – Х., 2004. – 20 с. 13. Сенкевич Г. А. Міська газета: творчо-соціальна парадигма функціонування : автореф. дис... канд. наук із соц. комуні- кацій : спец. 27.00.04 / Г. А. Сенкевич ; Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2010. – 16 с. 14. Кисарець І. А. Політико-культурна парадигма державної інформаційної політики : автореф. дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.03 / І. А. Писарець ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевчен- ка. – К., 2008. – 18 с. Стаття надійшла до редакції 5 січня 2011 року ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ УДК 327: [339.9:621.643] (4+(470+571)) Є. І. Таран, аспірант кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна» АЛЬТЕРНАТИВНІ ГАЗОТРАНСПОРТНІ МАРШРУТИ ЄВРОПИ ТА РОСІЇ: ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ У статті проведено дослідження проектів альтернативних газопроводів, що проходитимуть зі східних регіонів у західні країни. Визначено економічні можливості та політичні особливості побудови зазначених газопроводів. Ключові слова: газопроводи «Північний потік», «Південний потік», «Набукко», диверсифікація. Е. И. Таран АЛЬТЕРНАТИВНЫЕ ГАЗОТРАНСПОРТНЫЕ МАРШРУТЫ ЕВРОПЫ И РОССИИ: ПОЛИТИКО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ В статье проведено исследование альтернатив- ных газопроводов, которые будут проходить с вос- точных регионов в западные страны. Определены экономические возможности и политические осо- бенности строительства этих газопроводов. Ключевые слова: газопроводы «Северный по- ток», «Южный поток», «Набукко», дивесификация. E. I. Taran THE ALTERNATIVE GAS TRANSPORTATION ROUTES OF EUROPE AND RUSSIA: POLITICAL AND ECONOMIC FEATURES The research was made concerning alternative gas pipelines which will be routed from the East regions to the West countries. Economic abilities and political peculiarities of their building are determined. Key words: pipelines, «Northern Stream», «South Stream», «Nabucco», diversification. 10 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 Постановка проблеми. Одне з головних питань, яке протягом останніх десятиліть посідає важливе місце в по- рядку денному Європи – диверсифікація джерел і шляхів надходження природного газу, який з огляду на свою екологічність та економічну ефективністю відіграє дедалі вагомішу роль серед інших енергетичних ресурсів у спо- живчому ресурсному балансі країн Європи, причому рі- вень споживання природного газу в цьому регіоні постійно зростає. Великий попит на вуглеводні в поєднанні із незначни- ми власними їх запасами призвів до високого ступеню за- лежності Європи від імпорту цієї сировини (понад 60%). Основна частка забезпечення природним газом країн Європи нині відбувається шляхом його транспортування через Українську газотранспортну систему з території Росії. Останнім часом унаслідок політичних непорозумінь сталося ряд відключень європейських країн від постачан- ня природного газу, що знизило рівень довіри в європейсь- ких споживачів до постачальників ресурсів і пошуку нових джерел диверсифікації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Побудова газопроводів поза територією України є досить новим пи- танням, але йому вітчизняні дослідники (В. Саприкін, В. Омельченко, М. Гончар та ін.) приділяють значну увагу. Про це свідчить ряд публікацій та наукових робіт з означе- ної проблематики. Оскільки розв’язання цієї проблеми надто залежить від політичних рішень багатьох країн, во- на постійно перебуває в полі зору науковців і вимагає сис- тематичного моніторингу на предмет економічної та полі- тичної доцільності. Мета статті: визначити політико-економічні особли- вості побудови альтернативних міжнародних газопроводів поза територією України; проаналізувати економічну ефе- ктивність та політичну складову цих маршрутів. Основні результати дослідження. Питання дивер- сифікації джерел газових надходжень почало турбувати країни Європи головним чином після російсько-україн- ських та російсько-білоруських «газових війн» [1, с. 24], що призводили до часткових, а іноді й повних відключень європейських споживачів від трубопроводів, якими вони отримували природний газ. Якщо десять років тому в західних споживачів не виникало сумнівів у надійності по- стачальників, то після зазначених колізій західні країни із застереженням вірять у надійність постачальників і тран- зитерів, шукають шляхи диверсифікації енергоносіїв. Це питання протягом останніх років дедалі більше бентежить країни Європи. На Європейському континенті чи не провідну роль у забезпеченні енергетичної безпеки відіграють три суб’єк- ти: Європейський Союз (або окремі країни-члени – як імпортери) – Росія (як експортер) – Україна (як імпортер і транзитер). Водночас ці три суб’єкти енергетичних відно- син мають як спільні, так і подібні, але різноспрямовані інтереси. До спільних інтересів Євросоюзу, Росії та України мож- на віднести: 1) посилення безпеки та надійності роботи енергетич- них об’єктів як складних технічних систем із високим рівнем експлуатації; 2) зменшення політичного впливу на процеси енергоза- безпечення. Однак у створенні ринку поставок енергоносіїв і, як наслідок – в отриманні прийнятної цінової пропозиції зацікавлений насамперед споживач, тоді як інтерес по- стачальника полягає в монополізації ринку та усуненні конкуренції. Натомість в отриманні грошових надходжень від транзиту енергоносіїв зацікавлений перш за все тран- зитер, тоді як експортер і споживач – навпаки, орієнтовані на зменшення вартості транзиту. За такої ситуації, ускладненої далекими від конструк- тивних україно-російськими відносинами в енергетичній сфері, проблема диверсифікації джерел та шляхів енерго- постачань стає дедалі гострішою для всіх цих трьох суб’є- ктів [2, с. 3]. Кожному із суб’єктів енергоринку притаманні певні цілі, які він переслідує, намагаючись отримати максималь- ний зиск, задовольняючи спільні інтереси. Для Європейсь- кого Союзу пріоритетною є політика забезпечення енерге- тичної безпеки на основі проектів диверсифікації джерел постачання енергоресурсів. Україна характеризується низькою якістю державного управління, відсутністю політичної волі та непередбачуваністю політики. Росія ставить собі за мету монополізувати весь європейський ринок газу і стати одноосібним постачальником цієї сиро- вини до Європи, забуваючи інколи про економічну до- цільність досягнення мети. Тому в діях Росії проглядають- ся не лише економічні підходи до вирішення питань диверсифікації, а й політичні мотиви, що ускладнює врегу- лювання відносин між трьома суб’єктами. Треба також врахувати, що сьогодні на європейському газовому ринку частка Росії в газовому балансі Європи по- ступово скорочується через збільшення поставок зрідже- ного газу з Норвегії, Катару та інших країн. Тому «Газ- пром» намагається якимось чином утримати принаймні нинішню частку на газовому ринку. Питання диверсифікації в газовому секторі ЄС регу- лює Директива Ради ЄС 2004/67/ЄС про забезпечення надійності постачань природного газу, яка відносить ди- версифікацію джерел і шляхів газопостачання до переліку інструментів досягнення стандартів безперебійності по- ставок газу. Зазначений документ регламентує дивер- сифікацію газопостачання шляхом будівництва терміналів для прийняття зрідженого природного газу (ЗПГ). Водно- час, ця Директива, як і будь-який інший документ ЄС, не встановлює необхідної мінімальної кількості джерел та маршрутів постачання з точки зору надійності постачань. Вважається доцільним наявність трьох джерел поставок [2, с. 5]. Від 2004 року європейські країни почали висувати про- позиції щодо створення трубопроводу, який би максималь- но наближував країни Європи до виробників газу. Таким чином виник проект побудови газопроводу «Набукко». Не бажаючи миритися із залежністю від країн-транзитерів, Росія розпочала масштабні проекти, які повинні з’єднати родовища природного газу, що знаходяться на території Росії, з кінцевими споживачами – країнами Європейського Союзу – без зайвих транзитних посередників. Наразі Росія та європейські країни намагаються запус- тити в дію декілька газопроводів. Перший із них – газо- провід «Північний потік», що реалізується за ініціативи Росії, – матиме маршрут від міста Виборг (РФ) через Балтійське море до міста Грасфальд (Німеччина). Цей га- зопровід може мати розгалуження до Великої Британії, Нідерландів, Франції, Данії та інших європейських країн. Оскільки реалізацію газогону «Північний потік» планує- ться здійснити найшвидше за інші (перша черга – 2011 р., а повне введення в експлуатацію – 2012 р.), то цей проект, як передбачається, матиме важливе значення для країн Північної Європи. Німецькі спеціалісти підрахували, що вартість транзиту «Північним потоком», якщо її порівняти з вартістю прокачування українськими трубами, на виході буде втричі дорожчою. Тож зрозуміло, що це політичний проект. Другий проект, близький до реалізації, – «Набукко», який є складовою так званого Південного енергетичного коридору (коридору поставок енергоресурсів із Каспію до ЄС). Маршрут газогону «Набукко» охоплює максимальну кількість країн і територій (Туркменистан – Каспійське мо- ре – Азербайджан – Грузія – Туреччина – Болгарія – Ру- мунія – Угорщина – Австрія). Цей проект було представле- но у 2004 році, і він передбачав поставку газу в Європу від газового родовища Ірану через Південний Парс та Туреч- чину до одного із європейських газорозподільних центрів у місті Баумгартен (біля Відня, Австрія). Але у 2006 році че- рез конфлікт навколо іранської ядерної програми проект було розширено шляхом додаткових підключень газу з ро- довищ Казахстану, Туркменистану, Узбекистану й Азер- байджану. ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 11 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 У середині 2008 року посилився інтерес Туреччини до реалізації проекту «Набукко», який цілковито відповідає її стратегічним планам стосовно перетворення країни в по- тужний вузол енерготранзиту. Вона домовилася з Азер- байджаном, що той постачатиме по Південнокавказькому газопроводу (Баку – Тбілісі – Ерзрум) частину свого газу для «Набукко». Але одного азербайджанського газу недо- статньо, і сьогодні постала проблема запуску через газо- провід «Набукко» газу зі східного берегу Каспію. Ще один проект Російської Федерації – газопровід «Південний потік», що має проходити за маршрутом Ро- сія – Чорне море – Болгарія – Сербія – Угорщина – Австрія; може мати відгалуження Болгарія – Греція – Італія. Плано- ве введення цього газопроводу в повному обсязі заплано- ване на 2015 рік. Отже, у випадку реалізації двох переліче- них вище маршрутів країни Європи не матимуть значного сенсу в задіянні газопроводу «Південний потік», і країнам- учасницям цього проекту доведеться докласти чимало зу- силь, аби переконати європейських споживачів у його ефективності. Такі поки що теоретичні проекти, як «Ямал-Європа-2» та «Південний потік-2», можуть мати значення лише в разі значного зростання попиту на природний газ. З огляду на те, що в Європі впроваджується «Стратегія 20 – 20 – 20» [2], яка передбачає, зокрема, скорочення енергоспожи- вання до 2020 р. на 20%, говорити про ймовірну реалізацію названих проектів не актуально. Слід зауважити, що всі проекти, про які йшлося вище, реалізуються поза територією України і знижують її тран- зитні можливості. До того ж усі вони суперечать націо- нальним інтересам нашої держави, оскільки можуть відволікати значні обсяги газу, що прокачуються нині по українській ГТС, надаючи нам економічну вигоду та політичний зиск. Не варто говорити і про економічну ефективність та доцільність цих газогонів, позаяк їх реалізація і вартість майбутнього прокачування газу в кілька разів перевищу- ватиме аналогічне прокачування газу українською газо- транспортною системою. Відразу ж постає проблема обсягів газу, оскільки «Південний потік» є трубою без ро- довищ. Він передбачає постачання центральноазіатського газу або ж перекидання блакитного палива із транзитного напрямку через Україну. Якщо йдеться про перекидання, то виникає питання: навіщо вкладати в «Південний потік» 20 мільярдів євро для постачання тих самих обсягів газу і для тих самих споживачів? Газотранспортна система України вже працює понад 40 років, зарекомендувала себе добре, надійно, безпечно і немає ніяких проблем з тим, щоб наша країна забезпечу- вала ті обсяги природного газу, які плануються транспор- тувати газопроводом «Південний потік». При цьому інвес- тицій у газотранспортну систему України необхідно вкласти на порядок менше. У Росії відсутні обсяги газу для газопроводу «Півден- ний потік», оскільки «Газпром» має проблеми із видобут- ком і демонструє тенденцію до зниження обсягів видобув- ного природного газу. Південноросійське родовище після виходу на проектні обсяги видобутку даватиме 25 мільярдів кубометрів газу на рік. Однак його може не вис- тачити на те, щоб компенсувати зниження рівня видобут- ку на великих родовищах, які нині експлуатуються, але розроблялися ще за радянських часів. Про розробку за- пасів Ямалу розмови точаться близько двох десятків років, але досі невідомо, чи вистачить реальних, а не за- явлених обсягів газу на Ямалі для компенсації зниження видобутку на старих родовищах. Слід також сказати про перенесенння строків введен- ня в експлуатацію деяких родовищ. Наприклад, введення в експлуатацію Бовонинського родовища, що повинно бу- ло відбутися у 2011 році, перенесено на 2012 рік. Шток- манське родовище, яке знаходиться в Баренцовому морі та оцінюється у 3,8 трильйонів кубометрів газу і мож- ливістю забезпечувати блакитним паливом увесь світ про- тягом року, тільки-но стало розроблятися. За первинними планами, постачання газу зі Штокману мало розпочатися у 2013 році, але представники компанії говорять про можливість зміни графіку введення цього родовища в екс- плуатацію у зв’язку із ситуацією, яка склалася на ринку природного газу. Це, ймовірно, призведе до перенесення строків введення в експлуатацію трубопроводу «Півден- ний потік». За сучасної політичної ситуації найбільш опти- мальними є інші варіанти транспортування природного га- зу (наприклад, зрідженого природного газу) [3, с. 48]. Досліджуючи проект маршруту газопроводу «Набук- ко», який повинен пролягати територіями Туреччини, Болгарії, Румунії, Угорщини, слід відмітити, що в кон- сорціумі з його будівництва беруть участь такі фірми, як OMV (Австрія), RWE (Німеччина), BOTAS (Туреччина), Bulgargas (Болгарія), SWTGN Transgaz (Румунія), MOL (Угорщина). Склад учасників говорить про те, що зі збу- том природного газу, який планується постачати газопро- водом «Набукко», проблем не виникатиме. Основне пи- тання полягає в тому, хто постачатиме блакитне паливо [4, с. 28]. Перевага проекту «Набукко» полягає в тому, що його учасниками, тобто постачальниками газу, готові бути Азербайджан та Іран. Азербайджан матиме необхідний обсяг газу після введення в експлуатацію другої черги родовища «Шан-Деніз-2» (12 млрд. куб. м). Саме на цей газ на початковому етапі розраховують розробники проекту «Набукко», який має бути введений в експлуа- тацію у 2013 році з обсягом поставок 8 млрд. куб. м щороку, з подальшим виходом на проектну потужність 31 млрд. куб. м. Водночас керівництво Ірану заявило, що він готовий постачати для «Набукко» 15 млрд. куб. м газу щорічно [5]. Незважаючи на нинішню нестабільність Ірану, особливо з політичної точки зору, іранський газ є пер- спективним ресурсом. Якщо за сучасної політичної си- туації можливість отримання газу з Ірану не вважається реальною, то в перспективі, із розв’язанням конфлікту навколо ядерної програми, ця держава спроможна стати основним постачальником газу до країн ЄС газопроводом «Набукко». Офіційні представництва Азербайджану неодноразово заявляли про те, що хочуть постачати газ до Європи. За їх словами, Європейський Союз є надійним партнером і мо- же сплачувати за газ достатню ціну. При цьому Азербайд- жан важливий для проекту «Набукко» не тільки як поста- чальник, а й як транзитна країна. Він розташований на перетині експортних шляхів туркменського газу до Євро- пи. Тож у контексті надходження природного газу з Турк- менистану в європейські країни Азербайджан є ключовою державою в реалізації проекту «Набукко» [8]. Твердий намір Євросоюзу створити газопровід «На- букко» пояснюється рядом причин: • перша – необхідність забезпечення Євросоюзу при- родним газом; • друга – намагання позбутися залежності від поста- чань природного газу з Росії. Понад те, ЄС має за ме- ту змінити ситуацію в енергетичних відносинах із Росією на діаметрально протилежну, коли виробники зможуть стати залежними від споживчих ринків; • третя – геополітичне місце Євросоюзу відносно інших світових центрів сили, зокрема Китаю. У випадку, як- що ЄС не побудує Транскаспійський газопровід, який би з’єднував Євросоюз із Казахстаном, Туркмениста- ном та Узбекистаном через Каспійське море, то газ Каспію може бути направлений до Китаю. Окрім тра- диційних учасників – Євросоюзу, США і Росії, – помітною стає і активізація діяльності китайських компаній у регіоні з метою постачання каспійської нафти та газу до Китаю. Таким чином, політика Європейського Союзу відносно нових незалежних держав Чорноморського і Центральноазіатського регіонів визначається побоюванням стосовно того, що країни регіону можуть зазнати впливу Китаю, і тоді значні запаси нафти та газу регіону Каспійсько- го моря будуть спрямовані у східному напрямку. ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ 12 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 З точки зору енергетичної безпеки, ЄС зацікавлений у реалізації як проекту «Набукко», так і «Південного пото- ку», оскільки в разі збільшення кількості джерел поста- чань та розширення маршрутів газоводів у Європі зросте рівень енергетичної безпеки. Перевага проекту «Набук- ко» полягає ще й у тому, що з його реалізацією розширю- ються не лише маршрути, а і джерела газових постачань. Росія в будь-якому випадку залишається одним із стратегічних постачальників газу до Європи, а причина протистояння двох проектів – «Набукко» та «Південного потоку» – перш за все в тому, що у середньостроковій пер- спективі буде реалізований лише один із них. Чому? По-перше, через проблеми із фінансуванням як із дер- жавних джерел або структур ЄС, так і приватними ком- паніями; По-друге, виходячи із розрахунків потреб європейсь- ких країн у газі в найближчому майбутньому; По-третє, з огляду на можливості потенційних експор- терів газу. Москва зацікавлена в тому, щоб принаймні на деякий час не допустити будівництва нових, непідконтрольних їй газопроводів, чого вона може досягти, перерозподіливши потоки газу, що постачається транзитом через територію України та Білорусі, у «Північний потік» і «Південний потік». Це дозволить Росії: • вийти на пряме стратегічне партнерство з Німеччи- ною та Італією (із залученням Франції через участь у «Південному потоці»); • значною мірою знизити, якщо не усунути, вплив на свою газоекспортну політику країн-транзитерів і пе- рейти з ними до жорстких прагматичних відносин; • уникнути надмірної залежності від Туреччини як вуз- лової розв’язки газотранспортної системи на шляху транзиту газу до Європи; • знизити у відносинах із країнами Східної Європи дво- сторонню економічну взаємозалежність, підвищивши їх односторонню політичну і газову вразливість від стану відносин із Росією [9]. Для Європи російські проекти цікаві тому, що компанії які будуть брати участь у їх будівництві, отримають замов- лення на постачання труб, електронного устаткування, засобів зв’язку на будівельні роботи, вартість яких стано- вить мільярди доларів. Ці проекти лобіюються з погляду інтересів не споживачів європейських країн, а конкретних фінансових європейських груп, що зацікавлені у збуті своїх товарів і наданні певних послуг на мільярдні суми [6]. Необхідно також зазначити, що сьогодні на світовому ринку існує надлишок скрапленого природного газу, який широко використовується в європейській промисловості. Він є реальною альтернативою російському трубо- провідному газу і ставить під сумнів доцільність не лише європейського проекту «Набукко», а й російських «Пів- нічного» та «Південного потоків» [7]. У випадку, якщо країни ЄС зможуть побудувати дос- татню кількість терміналів із приймання танкерів зі зрід- женим газом та його регазифікацією, ідея створення транспортних консорціумів і реалізація трубопровідних га- зових постачань може виявитися взагалі неактуальною, а новозбудовані газопроводи перетворяться на найдорож- чий у світі металобрухт. Висновки. На нинішньому етапі склалася ситуація, ко- ли головні потоки транспортування природного газу із Центральної Азії та Східного Каспію до Європи проходять через території Росії і України. Росія, використовуючи сприятливі історичні умови, фактично встановила моно- полію на реекспорт центральноазіатських енергоресурсів. Переслідуючи геополітичні цілі, вона намагається розбуду- вати газові трубопроводи, які не мають економічної доцільності, але можуть бути вагомим аргументом у полі- тичних відносинах із західними сусідами. Застосовуючи тактику зменшення обсягів постачань енергоресурсів, Росія прагне змусити транзитні країни передати їй кон- троль над транспортними мережами, що нині експлуату- ються. Європейський Союз на противагу Росії пропонує цент- ральноазіатським країнам розвивати інші шляхи. Зокрема він прагне замкнути проекти «Транскаспійський», «Баку – Тбілісі – Ерзурум» та «Набукко» в єдиний «Південний енергетичний коридор» поставок газу до Транс’європей- ської енергетичної мережі. Конкуруючи в регіоні Каспійсь- кого моря з Росією і Китаєм, ЄС намагається спрямувати потоки енергетичних ресурсів у Західному напрямку, аби зміцнити своє геополітичне становище і не допустити па- нування потужних китайських корпорацій у цьому регіоні. Українська газотранспортна система потребує негай- них реформ, аби модернізувати та поновити свої потуж- ності. Тим паче, що Україна самостійно спроможна прове- сти необхідну модернізацію своєї ГТС. Але для цього необхідно змінити принцип розподілу коштів, оскільки за теперішньої ситуації всі зароблені завдяки транзиту фінансові ресурси направляються для сплати за російсь- кий газ, а не на реконструкцію і модернізацію. Чим більше Україна буде зволікати із проведенням реформ, тим більше вона підпадатиме під вплив Росії. Зрештою, наша країна може опинитися в такій ситуації, коли ГТС вже не зможе забезпечити потреби споживачів, а в обхід ук- раїнської території з Півдня на Північ будуть побудовані інші газопроводи. Тоді Українська газотранспортна систе- ма, яка нині є стратегічно важливим для держави об’єктом, може втратити свою економічну і політичну цінність. Література 1. Взаимоотношения Украины и России в энергетической сфе- ре // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 4. – С. 24–27. 2. Диверсифікація енергопостачань в Європейському Союзі, Росії та Україні: загальні підходи, наміри і проблеми // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 6. – С. 3–20. 3. Григорьев А. «Белая книга» «Северного потока» / А. Григо- рьев // Мировая енергетика. – 2008. – № 9. – С. 46–49. 4. Григорьев А. Много потоков, хороших и ранних: голубых, северных и южных / А. Григорьев // Мировая енергетика. – 2009. – № 8. – С. 28–31. 5. Мартинюк В. «Набукоко» не зашкодить транзитному по- тенціалу України / В. Мартинюк // Економічна правда [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http://ww.pravda.com.ua/ publications/47babe9cc1g0d. – Назва з екрану. 6. Омельченко В. Будівництво «Південного потоку» означати- ме, що корупція в Європі перемагає / В. Омельченко // Ук- раїнський центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : www.razumkov.org.ua 7. Південний і Північний потоки можуть стати найдорожчим у світі металобрухтом // Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : www.razumkov.org.ua 8. Самуэль Л. Французский политолог: Набукко без Азербай- джана невозможен [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.neftegaz.ru 9. Саркисян С. / Геополітика газопроводов в черноморско-ка- спийском регионе / С. Саркисян // Фонд «НОРАВАНК» [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : www.noravank.am/rus Стаття надійшла до редакції 29 грудня 2010 року Шановні колеги! Триває передплата наукового журналу «Економічний часопис-ХХІ» на 2011 рік ÏÎË²ÒÈ×Í² ÏÐÎÁËÅÌÈ Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÕ ÑÈÑÒÅÌ ÒÀ ÃËÎÁÀËÜÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ

Альтернативні газотранспортні маршрути Європи та Росії: політико-економічні особливості

Institution

Similar Items