Трансформація економіки України та її соціальні наслідки
Статтю присвячено аналізу соціальних наслідків економічних перетворень під час переходу економіки України на ринкові засади. Визначено роль та характер взаємозв’язку економічного і соціального аспектів суспільного розвитку. Досліджено вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на результати перетворень....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економiчний часопис-XXI |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32017 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Трансформація економіки України та її соціальні наслідки / С.А. Вегера // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32017 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вегера, С.А. 2012-04-06T09:18:23Z 2012-04-06T09:18:23Z 2011 Трансформація економіки України та її соціальні наслідки / С.А. Вегера // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32017 330 Статтю присвячено аналізу соціальних наслідків економічних перетворень під час переходу економіки України на ринкові засади. Визначено роль та характер взаємозв’язку економічного і соціального аспектів суспільного розвитку. Досліджено вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на результати перетворень. Статья посвящена анализу социальных последствий экономических преобразований в период перехода экономики Украины на рыночные основы. Определены роль и характер взаимосвязи экономического и социального аспектов общественного развития. Исследовано влияние внешних и внутренних факторов на результаты преобразований. The article is devoted to the analysis of social consequences of economic transformations during transition of economy of Ukraine to market bases.The attention for a role of interrelation of economic and social aspects of public development is given. The influence of the external and internal factors on results of transformations is investigated. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Економічна теорія Трансформація економіки України та її соціальні наслідки Трансформация экономики Украины и ее социальные последствия Transformation of Ukrainian economics and its social consequences Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки |
| spellingShingle |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки Вегера, С.А. Економічна теорія |
| title_short |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки |
| title_full |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки |
| title_fullStr |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки |
| title_full_unstemmed |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки |
| title_sort |
трансформація економіки україни та її соціальні наслідки |
| author |
Вегера, С.А. |
| author_facet |
Вегера, С.А. |
| topic |
Економічна теорія |
| topic_facet |
Економічна теорія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економiчний часопис-XXI |
| publisher |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Трансформация экономики Украины и ее социальные последствия Transformation of Ukrainian economics and its social consequences |
| description |
Статтю присвячено аналізу соціальних наслідків економічних перетворень під час переходу економіки України на ринкові засади. Визначено роль та характер взаємозв’язку економічного і соціального аспектів суспільного розвитку. Досліджено вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на результати перетворень.
Статья посвящена анализу социальных последствий экономических преобразований в период перехода экономики Украины на рыночные основы. Определены роль и характер взаимосвязи экономического и социального аспектов общественного развития. Исследовано влияние внешних и внутренних факторов на результаты преобразований.
The article is devoted to the analysis of social consequences of economic transformations during transition of economy of Ukraine to market bases.The attention for a role of interrelation of economic and social aspects of public development is given. The influence of the external and internal factors on results of transformations is investigated.
|
| issn |
1728-6220 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32017 |
| citation_txt |
Трансформація економіки України та її соціальні наслідки / С.А. Вегера // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT vegerasa transformacíâekonomíkiukraínitaíísocíalʹnínaslídki AT vegerasa transformaciâékonomikiukrainyieesocialʹnyeposledstviâ AT vegerasa transformationofukrainianeconomicsanditssocialconsequences |
| first_indexed |
2025-11-25T11:10:55Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:10:55Z |
| _version_ |
1850511034726481920 |
| fulltext |
16
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011
Постановка проблеми. На момент здобуття неза-
лежності Україна мала шанс перетворитися на одну із
розвинених країн Центральної та Східної Європи. Водно-
час ризики швидкої втрати цих переваг були значними.
Україна більше, ніж інші колишні республіки, була інтегро-
ваною в єдиний народногосподарський комплекс СРСР,
значна частина її економіки працювала на військово-про-
мисловий потенціал, а основні фонди мали великий сту-
пінь зносу. Тому створення нового збалансованого госпо-
дарського комплексу на ринкових засадах вимагало не
тільки значних ресурсів, зміни функціональних зв’язків, а
й кардинальної реструктуризації економіки, іншого роз-
міщення продуктивних сил. Такі кроки були можливими
лише за умови чітко окресленої стратегії перетворень, ре-
алістичного плану дій, тривалого часу та значних ресурсів
[1, с. 5 ]. Цього Україна в перші роки незалежного існуван-
ня не мала: ні економіка, ні державне управління не були
сформованою цілісністю.
На противагу розвиненим країнам економіка України
змушена була (зауважимо – примусово) рухатись у проти-
лежному, інверсійному напрямі: соціалізм був альтернати-
вою капіталізму. Останній за роки розвитку став могутнім,
набув якостей збалансованого господарського комплексу
на ринкових засадах і, співіснуючи із соціалізмом, мав ве-
ликі «вкраплення» соціалізації. Конкуренція з таким су-
противником Україні була не під силу.
Ключовим елементом ринкових перетворень повинна
була стати насамперед відповідна соціально-психологічна
підготовка суспільства, сприйняття ним нового напряму
розвитку. Цю особливість також ніхто не враховував, а то-
му наслідки запроваджуваних заходів нерідко були проти-
лежними очікуваним. Через низку об’єктивних і суб’єктив-
них, зовнішніх та внутрішніх чинників можливість України
швидко змінитися було втрачено.
Особливо драматичними стали масові настрої в
суспільстві, які провідні експерти рекомендують сприйма-
ти як свідчення соціальної загрози. Масова політична
апатія, загальне розчарування, втрата довіри до влади і
опозиції – лише деякі характерні риси стану сучасного ук-
раїнського суспільства. Відтак перетворення почали втра-
чати енергію творення [2, с. 14–15 ].
Чи була невідворотною глибока соціально-економічна
криза, яка вразила суспільство та новоутворену державу,
чи можна її було уникнути в разі прийняття інших політич-
них рішень і механізмів? Чи можливо взагалі отримати по-
зитивний результат, якщо суспільство не розуміє і не
підтримує владу? Автор хотів би привернути увагу до цих
питань, до соціальних наслідків економічних перетворень
в Україні та виявлення ресурсів, які могли б стати анти-
кризовими та результативними.
Мета статті – визначити і системно розглянути вплив
зовнішніх та внутрішніх чинників на процес трансформації
і формування вітчизняної економічної моделі, окреслити
соціальні наслідки економічних перетворень, а також
можливості та шляхи корекції економічної і соціальної по-
літики в Україні.
Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Одним
із перших дослідників, хто публічно звертав увагу політи-
куму, управлінської та наукової еліти на необхідність
вдумливого підходу до економічних перетворень, їх мож-
ÅÊÎÍÎ̲×ÍÀ ÒÅÎвß
УДК 330
С. А. Вегера,
кандидат економічних наук,
доцент ВНЗ «Національна академія управління» (Київ)
Пам’яті вчителя, вченого-економіста
Єрьоміна Альберта Михайловича присвячується
ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
ТА ЇЇ СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ
«Вироблення багатства – це лише засіб підтримки життя людини,
задоволення її потреб та розвитку її сил – фізичних, розумових і моральних.
Але сама ж людина – головний засіб виробництва цього багатства,
і вона ж є кінцевою метою багатства».
Маршалл А.
Статтю присвячено аналізу соціальних наслідків економічних перетворень під час переходу економіки
України на ринкові засади. Визначено роль та характер взаємозв’язку економічного і соціального аспектів
суспільного розвитку. Досліджено вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на результати перетворень.
Ключові слова: трансформація економіки, моделі розвитку, людський капітал, дисфункція держави,
соціальні пріоритети держави.
С. А. Вегера
ТРАНСФОРМАЦИЯ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ
И ЕЕ СОЦИАЛЬНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ
Статья посвящена анализу социальных последст-
вий экономических преобразований в период перехо-
да экономики Украины на рыночные основы. Опреде-
лены роль и характер взаимосвязи экономического и
социального аспектов общественного развития. Ис-
следовано влияние внешних и внутренних факторов
на результаты преобразований.
Ключевые слова: трансформация экономики, модели
развития, человеческий капитал, дисфункция государст-
ва, социальные приоритеты государства.
S. A. Vegera
TRANSFORMATION OF UKRAINIAN ECONOMICS
AND ITS SOCIAL CONSEQUENCES
The article is devoted to the analysis of social conse-
quences of economic transformations during transition of
economy of Ukraine to market bases.The attention for a role
of interrelation of economic and social aspects of public
development is given. The influence of the external and
internal factors on results of transformations is investi-
gated.
Key words: transformation of economy, model of develop-
ment, human development, state dysfunction, state social
prioities.
17
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011
ливих загроз і наслідків для життя людей, був видатний
учений, економіст, доктор економічних наук Альберт Ми-
хайлович Єрьомін. Автору випало щастя мати такого вчи-
теля. Ми були свідками того, як за можливість обміну з
ним думками виникала черга не тільки молодих, а й тих
вчених, що відбулися. На жаль, у боротьбі за істину він
«згорів». Але ті, хто спілкувався з ним, завжди пам’ятати-
муть уроки мудрості, чесності й самопожертви справжньо-
го вченого. В роботі «В дебрях реставрации капитализма
(от «перестройки» к деградации экономики)», виданій у
1997 році, він звернув увагу на необхідність «об’єктивних
роздумів і вивірених оцінок» стосовно новітньої історії
країни, становища трудящих, реалізації їх економічного
інтересу [3].
На жаль, у перший період перетворень ніхто не хотів
замислитися над попередженнями учених про можливі
тяжкі наслідки для соціуму. Не було почуто І. І. Лукінова,
Є. К. Марчука, Ю. М. Пахомова, В. І. Трефілова та ін. Голо-
вними пріоритетами того часу були перерозподіл влас-
ності, мінімізація ролі держави, що в подальшому підірва-
ло основи системи. Дисфункція держави в Україні
(додатковий чинник посилення хаосу), відсутність органів
та відпрацьованої організації контролю за спекулятивно-
егоїстичними «колективно-груповими присвоєннями» [3, с.
55] вели до дезорієнтації господарського життя: хаосу,
дефіцитів, падіння рівня життя, втрати довіри суспільства.
Проблеми трансформації економіки в Україні почали
досліджувати тільки наприкінці 1990-х років: «Економічні
трансформації» І. І.Лукінова (1997), «Трансформація мо-
делі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспекти-
ви)» за ред. В. М. Гейця (1999). Проблеми суперечностей
реформ у різні роки досліджували А. С. Гальчинський, Є. І.
Головаха, С. А. Єрохін, С. Б. Кримський, А. Ф. Колот, П. М.
Леоненко, Е. М. Лібанова, Д. Г. Лук’яненко, В. О. Мандибу-
ра, Є. К. Марчук, О. С. Оніщенко, Ю. М. Пахомов, Ю. В.
Павленко, В. М. Стешенко, А. С. Філіпенко, М. О. Шевчук.
У Національній доповіді «Соціально-економічний стан
України: наслідки для народу та держави» (2009) авторсь-
ким колективом провідних учених Національної академії
наук України започатковано проведення комплексного
аналізу і виявлення визначальних тенденцій економічного,
соціального, політико-правового та гуманітарного розвит-
ку України у контексті загроз і ризиків в сучасному світі [1].
Заслуговує на повагу моніторинг суспільних процесів,
змін у масовій свідомості населення, який здійснюється
вченими Інституту соціології НАН України ще з 1992 року й
дотепер і який надає додаткові та переконливі дані про
перебіг суспільних процесів [2].
Основні результати дослідження. Для розуміння
суті процесу перетворень, вироблення ефективної дер-
жавної політики в Україні (вектор розвитку якої спрямова-
ний у невідомому напрямі), необхідно мати принципово
нову систему знань про суспільство, якими повинні доско-
нало володіти управлінці та правляча еліта. Адже ми зна-
ходимося в процесі постійних викликів, загроз, змін як ен-
догенного, так і екзогенного характеру, який називають
«загадковим» терміном трансформація економіки.
Щодо терміну «трансформація». Дискусії на тему,
яке суспільство будують постсоціалістичні країни і до яко-
го ідеалу вони прагнуть, уже друге десятиріччя не вщуха-
ють, і однозначної відповіді ще й досі не існує [4, с. 30]. До
речі, не в кожному тлумачному словнику можна знайти
термін «трансформація». Етимологічний аналіз цього сло-
ва свідчить, що воно латинського походження й викорис-
товувалося переважно в генетиці як пояснення процесу
перетворення, зміни виду, форми (зауважимо – не змісту)
чого-небудь [5, с. 1822]. Коли і як цей термін почав засто-
совуватися для характеристики економічних та соціаль-
них процесів заслуговує на окремий розгляд. Народною
етимологією (або хибним тлумаченням) називають випад-
ки вторинного етимологічного осмислення слів, які спочат-
ку мали інше походження. Може тому термін «трансфор-
мація» добре прижився в нашому соціально-економічному
просторі в період «перебудови». Якщо умовно прийняти,
що йдеться про зміну «генетичного коду» економічного і
соціального устрою, то можна прийти у захват від глибини
та прозорливості того, хто перший вжив цей термін для ха-
рактеристики процесів на пострадянському просторі.
Справді, сутнісні зміни, їх масштаб, хаос, «мутації», що су-
проводжували і продовжують супроводжувати процес
трансформації в нашому середовищі, стали системними.
Радикальність, складність і масштаби перетворень у фор-
мах господарювання й житті людей, поява процесу непри-
родного розвитку продуктивних сил і, як наслідок, корін-
них змін у економічних та соціальних відносинах людей,
несправедливий розподіл суспільного багатства, збага-
чення одних і зубожіння інших, темна конкуренція й ринко-
ва боротьба всіх проти всіх – ось далеко неповний перелік
явищ, що ввірвалися в економіки пострадянських країн,
спотворили життя та долю багатьох людей.
Тому особливо виразним на тлі розмитого терміну
«трансформація» був висновок А. М. Єрьоміна про ство-
рення «економічних і юридичних основ реставрації примі-
тивного капіталізму», суміщення несумісного соціалізму із
товарним господарством [3, с. 72]. Такий, схожий на свідо-
мий розрахунок «рух по зустрічній полосі» міг вести тільки
до катастрофи.
Деякі аспекти економічної історії України. На мо-
мент раптової трансформації економіки (соціалізму) Ук-
раїни у 90-ті роки минулого століття стан економічної тео-
рії (політекономії) не був досконалим. Теорія соціалізму не
являла собою логічно пов’язаної наукової системи. Не бу-
ло чітко визначено навіть її вихідної категорії, основних
відносин економічної системи соціалізму (часто основою
називали суспільну власність на засоби виробництва) [3, с.
3]. Але створення умов для всебічного розвитку всіх
членів суспільства, зокрема задоволення їх потреб, зрос-
тання добробуту, доступ до освіти, охорони здоров’я,
завжди залишалося головною метою суспільного розвит-
ку. Незважаючи на недоліки в економічній теорії, все ж та-
ки устрій, що працював в інтересах всього трудового насе-
лення, був створений. Подальші «перебудова» і період
змін, що відбувалися на пострадянському просторі, «фак-
тично відкинули теоретичне розуміння шляху прогресу
економічного розвитку, потреби нового устрою економіч-
них відносин» [3, с. 9].
До 1990-х років протягом декількох десятиріч станов-
лення і розвиток економіки України відбувалися в умовах
принципово іншого економічного устрою. Упродовж трива-
лого історичного періоду в нашій країні був сформований
досить розвинений індустріально-аграрний комплекс,
який був складовою єдиного цілого, економіки колишньої
країни – СРСР. Після здобуття Україною незалежності ви-
никла нова реальність, головна прикмета якої – повна
відсутність цілісної структури господарського комплексу
держави. Потребувалися термінова структурна перебудо-
ва всього господарського комплексу, реформування еко-
номічної системи нової країни.
Головою ідеєю нашого вибору став ринковий соціа-
лізм. У виступах правлячої політичної і наукової еліти ра-
дянського часу постійно озвучувалася ринкова ідея, яка
«працювала через педалювання вікових егоїстичних
інстинктів» [3, с. 9]. Однак об’єднати соціалізм і капіталізм
у «ринковий соціалізм» не вдалося через вплив низки зов-
нішніх і внутрішніх чинників, що спотворили процес. Дуже
скоро перед суспільством постало питання як вижити, а
про розвиток уже мови не йшло.
Особливо складними виявилися стартові роки. Варто
нагадати, що лише впродовж 1994 року падіння ВВП скла-
ло 23%, промислового виробництва – 27,8%, у тому числі
випуску непродовольчих товарів – 40,4%, сільськогоспо-
дарського виробництва – 16,5%. Цілковито розладнаною
була грошова та фінансова системи. Відчувалися наслідки
рекордної за світовими стандартами гіперінфляції попе-
реднього року (10 255%). Дефіцит державного бюджету
покривався прямою грошовою емісією Нацбанку. У жовтні
1994 р. він досяг астрономічного рівня – 18,9% ВВП. Відпо-
відним було й падіння життєвого рівня. Середня заробітна
ÅÊÎÍÎ̲×ÍÀ ÒÅÎвß
18
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011
плата робітників і службовців забезпечувала лише 40%
прожиткового мінімуму й становила $22,4. Частка оплати
праці у виробленому національному доході знизилась у
1993 р. до 35,1% проти 59,1% у 1990 р. [6, с. 11]. Під впли-
вом економічного диктату, відсутності власної грошової
одиниці, колосального дефіциту бюджету невідворотною
стала глибока фінансова криза. Реальні економічні втра-
ти, яких зазнала Україна, за оцінкою деяких фахівців, «пе-
ревищили національний доход країни за кілька років».
Ніхто також не знав, скільки українського капіталу в перші
роки незалежності перемістилося за кордон [6, с. 72].
Провал стартового етапу трансформацій тісно пов’я-
заний із дисфункцією держави, її неготовністю не тільки
опанувати економічною ситуацією, а й активно і послідо-
вно розпочинати та вести перетворення. Відсутність не-
обхідного державного управління і контролю не могла не
призвести до повсюдної тінізації економіки, непідпорядко-
ваності нікому великої кількості підприємств. Безумовно,
це була системна економічна та соціальна криза.
Наступне форсоване нагромадження фіктивного фі-
нансового капіталу і його стихійний перерозподіл, галопу-
юча інфляція (хоч дехто вважав, що вона виконувала
рятівну функцію) все ж таки були економічним злочином.
Його наслідком стали сходження суспільства з природно-
історичного шляху, його відкіт у розвитку, втрата багатьох
конкурентних переваг. Ціна була дуже високою – спотво-
рене життя людей. Перебудова «своїм ходом і наслідками
підвела сумний підсумок безплідної і жертовної гонитви за
соціальним чудом», а народ ще ніколи «не платив таку ви-
соку ціну за свою історичну зухвалість» [7, c. 225–226]. Са-
ме в цей стартовий період у суспільстві почали формува-
тися явища соціальної поляризації і аномії, масштаби яких
у подальшому здивували світ. Перші роки незалежності
ввійшли в історію як «період втрачених можливостей, сут-
тєвих помилок і невирішених проблем» [6, c. 97].
У жовтні 1994 року Президент України Кучма Л. Д. ого-
лосив нову економічну ідеологію, відповідно до якої дії
всіх структур виконавчої влади мали підпорядковуватися
єдиному центру. Розпочинався новий, другий етап еко-
номічних перетворень (1995–2000). Але економічна ситуа-
ція в 1994 році була надто складною. Різке некероване
розшарування населення набувало величезного розмаху.
Деіндустріалізація, руйнування науково-технічного та інте-
лектуального потенціалу, техногенні й екологічні пробле-
ми ставали загрозливими вже не тільки для України. Це
був найтяжчий період у новітній історії нашої країни.
Здійснений тут погляд у минуле – не самоціль, а мож-
ливість ще раз звернути увагу на неприпустимість недо-
оцінки в політиці органічного глибинного зв’язку між еко-
номічним і соціальним. Наслідки економічних перетворень
варто аналізувати виходячи із первинної систематизуючої
ролі економічного устрою для соціальної організації
суспільства. Ці два чинники способу виробництва існують
у єдності та взаємодії, що, водночас, не усуває протиріч
між ними. При цьому ядром системи завжди є людина. Во-
на «співдіє» в усіх елементах системи, на всіх етапах про-
цесу відтворення, підкоряючись і традиціям, і чужій волі, і
своїм інтересам (потребам) [3, с. 6].
Деякі вчені, експерти висували тезу про позаеконо-
мічний характер економічної кризи у країнах із перехідною
економікою, про існування, окрім внутрішніх, зовнішніх
чинників впливу, пов’язаних із відповідними політико-еко-
номічними інтересами, причинами вищого порядку, прита-
манними певному історичному моменту світового розвит-
ку, а саме – процесу глобалізації.
Країнам, що стають на шлях глобальних трансфор-
мацій, необхідно точно визначати модель переходу,що за-
безпечує планомірну трансформацію більш високими тем-
пами [4, с. 6]. На жаль, Україна пішла іншим шляхом.
Витрачений на розвал старої економіки, без створення но-
вої, час значно розширив нестабільний перехідний період,
який супроводжувався руйнацією продуктивних сил і зу-
пинкою національного товаровиробництва, великими
соціальними потрясіннями [4, с. 9]. Основна проблема бу-
ла в підриві можливості та здатності входження нашого
суспільства в постіндустріальну цивілізацію, цивілізацію
інформаційного суспільства, яку в наші дні вже демонст-
рує група найбільш розвинених країн світу.
Поява України як суверенного суб’єкту світового спів-
товариства була результатом вольового політичного
рішення. Народ (тобто власник засобів виробництва)
свідомо участі у прийнятті такого рішення не брав. Перехід
цей не був еволюційним і добровільним, фактично він мав
неекономічний характер. Але попри всі труднощі, глибокі
потрясіння і втрати, яких зазнала Україна, найбільш зна-
чущим є те, що нам вдалося сформувати основні атрибути
національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, по-
даткову, митну, банківську та інші елементи економічної
інфраструктури держави [8, с. 12]. Але «пожежний», неси-
стемний характер перетворень, незавершеність у розбу-
дові інституціональних функціональних структур націо-
нальної економіки, інфраструктури, відсутність досвіду
управління країною і сьогодні мають негативні наслідки.
Системний (інституційний) ринок, і насамперед правова
база, ще й досі не забезпечує стабільного довгостроково-
го розвитку, оскільки внутрішньо суперечлива конструкція
економіки є нестійкою, постійно змінюється і «генерує
соціальне невдоволення» [9, c. 244–245].
Аналіз свідчить, що допущення системних помилок у
виборі моделі трансформації економіки, а саме зведення
перетворень до формування ринкового соціалізму, як по-
казала історія, ігнорує роль і значення соціальної сфери,
духовного життя, суспільної свідомості та культури.
Соціальні наслідки економічних перетворень в Ук-
раїні. Ринкові реформи розпочинаються тоді, коли пере-
важна частина суспільства готова до перетворень, але не
до вибору моделей, які до того ж не відповідають його
(суспільства) інтересам. Українське суспільство напере-
додні ринкових перетворень не мислило категоріями
національного інтересу й не мало відповідного досвіду.
Саме це й наштовхнуло владу на використання чужих, пе-
редусім західних, моделей економічного розвитку. Ре-
алізація моделі, обраної Україною, супроводжувалася
спрощеним підходом до використання монетарних ме-
тодів у економічних реформах і відсутністю критичної
оцінки її застосування в інших країнах1. Соціальні та полі-
тичні сили у країні були роздрібнені, вони не мали
відповідної політичної та соціальної підтримки. Результа-
том подібних соціально-економічних перетворень в Україні
стали зміни в соціальній структурі як на інституціонально-
му, так і на соціально-груповому рівні [1, c. 368–371].
Висновок учених про відсутність зваженої оцінки сус-
пільної нерівності в Україні, на нашу думку, вимагає пер-
шочергової уваги й відповідальної реакції держави і сус-
пільства. Задіяти чинники довгострокового зростання
(насамперед розвиток людського потенціалу) не вдаєть-
ся, оскільки вони пов’язані не тільки з економікою, а й із
суспільством. Фундаментальним джерелом потрясінь у
нашій країні стала багаторічна деградація суспільства, що
зростає в останні роки через всеохоплювальну корупцію,
яка стала регулятором економічних процесів [10, с. 3]. Як
наслідок, відбулося падіння моралі й загасання енергії
творення, поява «псевдоеліти» (І. Дзюба), «дефіцит люд-
ського в людині» [11], руйнування соціальної сфери, а від-
так – підрив основ розвитку соціуму. Українське сус-
пільство, за висновками вчених, перебуває у стані аномії2,
«воно втратило орієнтири та напрям руху» [2, с. 85].
Оцінюючи суспільство, в якому живуть українці, 81% рес-
пондентів називають його вкрай несправедливим, а май-
ÅÊÎÍÎ̲×ÍÀ ÒÅÎвß
1 Із виступу акад. Пахомова Ю. М. на конференції «Концепція і
модель економічного розвитку для України», Київ, лютий 2001 р. //
Газ. «День». – 2001. – № 24.
2 Аномія (від франц. – відсутність закону, організації) – понят-
тя, що означає морально-психологічний стан індивідуальної і суспільної
свідомості, характеризується занепадом системи цінностей, обумов-
люється кризовою невідповідністю між проголошеними цілями та
неможливістю їх реалізувати більшістю, виявляється у відчуженні
людини від суспільства, апатії, розчаруванні. Поняття аномії введе-
но Е. Дюркгеймом; теорію аномії розроблено Р. К. Мертоном.
19
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011
же 58% упевнені, що і через десять років такий стан не
зміниться [2, c. 85].
Одним із проявів тотальної соціальної кризи є неприпу-
стимо високий рівень недовіри людей до основних
соціальних інститутів і тих груп, які уособлюють українську
владу. Результати моніторингу-2009 засвідчили колосаль-
ний розрив між народом і владою: майже 80% респон-
дентів висловилися за те, що «суспільно-політичний лад
потрібно змінювати», а 42% – підтримали зміни радикаль-
ним шляхом [2, c. 260].
У реальному житті нерідко соціальна та гуманітарна
сфери, розвиток людини, її матеріального забезпечення,
культури, освіченості, фізичного і морального здоров’я
політиками розглядаються за залишковим принципом.
Інакше як можна пояснити ситуацію, що за індексом роз-
витку людського потенціалу (ІРЛП) Україна, хоч і нале-
жить до країн із середнім рівнем розвитку, в рейтингу
країн у 1991 р. займала 45-те місце з-поміж 177 країн –
членів ООН, за даними яких цей показник розрахо-
вується. А у 2009 році ми опинилися на 85-му місці (за ста-
ном на 2007 р.) серед 182 країн [12].
Незважаючи на відносно стійкі та високі темпи еко-
номічного зростання в докризовий (до 2008–2009 рр.)
період (у середньому в 2000–2007 рр. – близько 7,49%
щорічно), темпи зростання частки ВВП на душу населення
у країні залишалися не просто низькими, а неприйнятно
низькими: у 2007 р. цей показник мав від’ємну позначку
проти 1990 р. За останні два роки темп зростання ВВП на
душу населення майже не зріс – він склав 0,01%3.
У результаті соціальної диференціації з’явився невели-
кий прошарок населення, чиї доходи і життєвий рівень
значно зросли. При цьому так званий середній клас – ви-
сококваліфіковані робітники, інженерно-технічні працівни-
ки, вчені, вчителі, лікарі, працівники сфери культури то-
що – почав розмиватися, зменшуватися. Одночасно
зростав прошарок зубожілих людей. Якість гуманітарного
капіталу в Україні різко знизилася.
Однією з найбільш гострих соціальних проблем став
довгостроковий і застійний характер безробіття. Мільйони
громадян України змушені шукати роботу за кордоном.
Ліквідація підприємств і навіть цілих галузей економіки
стала причиною деградації людського капіталу. Заміщен-
ня колишніх пріоритетів зайнятістю в торгівлі, посеред-
ництві та інших невиробничих сферах фактично зумовило
тенденцію до структурного спрощення гуманітарного
капіталу суспільства.
Відсутність контролю з боку держави за процесом пе-
рерозподілу суспільної власності, формування несправед-
ливої системи доходів населення стали українською ре-
альністю. Найвідчутнішим негативним наслідком такого
стану державної політики є відсутність необхідних реформ
у соціальній сфері. Розвиток людини в Україні в умовах
інформаційної революції не відповідає ефективній моделі.
Частка ВВП на науку протягом тільки першого деся-
тиріччя незалежності зменшилась у 1,24 разу і склала
1,2% ВВП. Але необхідно мати на увазі, що і ВВП знизив-
ся (більш ніж наполовину), а це означає значне скорочен-
ня абсолютних витрат на науку [13, с. 510]. Почався
відплив кадрів із науки. Інтелектуальний капітал України,
на який було затрачено значні ресурси і час, тепер не пра-
цює на країну, через що ми втратили стратегічні конку-
рентні переваги [13, с. 511]. Наукою та практикою вже до-
ведено, що соціальний розвиток і економічне зростання є
взаємопов’язаними процесами.
Висновки. Відповідь на сучасні виклики необхідно шу-
кати у зміні соціальних пріоритетів у соціально-еко-
номічному розвитку нашої країни. Концептуальні підходи
повинні бути суттєво відкориговані у бік збереження і роз-
витку гуманітарного капіталу як визначального чинника
ефективного економічного розвитку. Це означає, що
соціальні аспекти політики реформ необхідно розглядати
не під кутом зору компенсації побічних наслідків лібе-
ралізації ринкових сил, а як одну із найважливіших пере-
думов макроекономічної стабільності та динамізму зрос-
тання.
Має значення не просте зведення економічних показ-
ників, а усвідомлення важливості тих вирішальних чин-
ників, які творять економіку і соціум, рухають її, формують
суспільний фундамент економічного розвитку. Це освіта,
наука, інновації, ідеологічні, культурні та моральні цінності.
Подібний підхід варто використати для розробки Націо-
нального проекту розвитку українського суспільства. У та-
кому проекті можна було б особливо виділити соціальний
аспект, соціальні чинники розвитку економіки України.
Йдеться не про банальне збільшення витрат на соціальні
виплати, а про оптимізацію всіх ресурсів держави, їх пере-
розподіл на користь гармонійного розвитку національного
й соціального капіталу.
Розпочинати роботу необхідно зі створення привабли-
вого іміджу країни, здатної конкурувати з іншими держа-
вами за темпами та обсягами залучення інвестицій. На
жаль, сьогодні у світі створено негативний бренд України:
маючи унікальну історію і культуру, вона потрапила в пе-
релік країн, що не відбулися [10, с. 3–4]. Потрібно доклас-
ти зусиль для системного піднесення української культури
в контексті європейських цінностей, використати бага-
товіковий досвід української історії для актуалізації
національного менталітету, формування національної
еліти, здатної гідно служити своїй країні, жити для неї, ви-
вести свій народ на шлях реальних реформ.
А. Маршалл пов’язував накопичення багатства із роз-
витком людини [14]. Таким твердженням він фактично
сформулював основний економічний закон, порушення
якого неминуче веде в нікуди. Хіба розумні люди можуть
ставити перед собою інші цілі?
Література
1. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу і
держави. Національна доповідь ; за заг. ред. В. М.Гейця [та
ін.]. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
2. Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних
змін ; за ред. В. Ворони, М. Шульги. – К. : Інститут соціології
НАН України, 2009. – 560 с.
3. Еремин А. М. В дебрях реставрации капитализма (от «пере-
стройки» к деградации экономики) //…ИЗМ. – 1997. –
№ 2 (13). – 140 с.
4. Лукінов І. І. Економічні трансформації / І. І. Лукінов. – К. :
Інститут економіки НАН України, 1997. – 456 с.
5. Первый толковый словарь БЭС. – СПб., М. : РИПОЛ-НО-
РИНТ, 2006. – 2144 с.
6. Гальчинський А. С. Україна: поступ у майбутнє / А. С. Галь-
чинський. – К. : Основи, 1999. – 220 с.
7. Пахомов Ю. Н. Пути и перепутья современной цивилизации
/ Ю. Н. Пахомов, С. Б. Крымский, Ю. В. Павленко. – К. :
Благотворительный Фонд содействия развитию гуманитар-
ных и экономических наук «Международный деловой центр»,
1998. – 432 с.
8. Гальчинський А. С. Суперечності реформ: у контексті
цивілізаційного процесу / А. С. Гальчинський. – К. : Українські
пропілеї, 2001. – 320 с.
9. Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання / В. М.
Геєць. – К. : Ін-т екон. прогнозув., 2000. – 344 с.
10. Пахомов Ю. М. Ситуація в Україні: передкриза, криза,
посткриза / Ю. М. Пахомов, С. Ю. Пахомов // Економічний ча-
сопис-ХХІ. – 2009. – № 7–8. – С. 3–6.
11. Кримський С. Б. Проблема дефіциту людських якостей як
ніколи в наші дні актуальна / С. Б. Кримський // День. – 2007. –
08.02.
12. Доклад о развитии человека 2009. – М. : Весь мир, 2009. –
232 с.
13. Цивилизационные модели современности / [Пахомов Ю.
Н., Крымский С. Б. та ін.]. – К. : Наукова думка, 2002. – 630 с.
14. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл
; пер. с англ. – В 3-х томах. – Т. І . – М. : Прогресс, Универсал,
1993. – с. 246.
Стаття надійшла до редакції 10 січня 2011 року
ÅÊÎÍÎ̲×ÍÀ ÒÅÎвß
3 Розрахунки здійснено автором за такими документами, як:
«Доклад о развитии человека 2007/2008»; «Доклад о развитии че-
ловека 2009» [12].
|