Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій

У статті розглянуто основні закономірності та історичні особливості глобальних кризових ситуацій у контексті цивілізаційного розвитку, проаналізовано теорії економічних криз....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Біляцький, С.Д., Добровольська, А.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32020
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій / С.Д. Біляцький, А.Б. Добровольська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 28-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32020
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-320202025-02-09T17:47:44Z Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій Генезис и эволюция концепций глобальных кризисных ситуаций Genesis and evolution of the concepts of a global crisis Біляцький, С.Д. Добровольська, А.Б. Світове господарство і міжнародні економічні відносини У статті розглянуто основні закономірності та історичні особливості глобальних кризових ситуацій у контексті цивілізаційного розвитку, проаналізовано теорії економічних криз. В статье рассмотрены основные закономерности и исторические особенности глобальных кризисных ситуаций в контексте цивилизационного развития, проанализированы теории экономических кризисов. The main patterns and historical features of the global crisis in the context of civilization development is described, the theory of economic crisis is analyzed. 2011 Article Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій / С.Д. Біляцький, А.Б. Добровольська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 28-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32020 330.34(477) uk Економiчний часопис-XXI application/pdf Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини
spellingShingle	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини Біляцький, С.Д. Добровольська, А.Б. Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій Економiчний часопис-XXI
description	У статті розглянуто основні закономірності та історичні особливості глобальних кризових ситуацій у контексті цивілізаційного розвитку, проаналізовано теорії економічних криз.
format	Article
author	Біляцький, С.Д. Добровольська, А.Б.
author_facet	Біляцький, С.Д. Добровольська, А.Б.
author_sort	Біляцький, С.Д.
title	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
title_short	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
title_full	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
title_fullStr	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
title_full_unstemmed	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
title_sort	генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32020
citation_txt	Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій / С.Д. Біляцький, А.Б. Добровольська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 28-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT bílâcʹkijsd genezistaevolûcíâkoncepcíjglobalʹnihkrizovihsituacíj AT dobrovolʹsʹkaab genezistaevolûcíâkoncepcíjglobalʹnihkrizovihsituacíj AT bílâcʹkijsd genezisiévolûciâkoncepcijglobalʹnyhkrizisnyhsituacij AT dobrovolʹsʹkaab genezisiévolûciâkoncepcijglobalʹnyhkrizisnyhsituacij AT bílâcʹkijsd genesisandevolutionoftheconceptsofaglobalcrisis AT dobrovolʹsʹkaab genesisandevolutionoftheconceptsofaglobalcrisis
first_indexed	2025-11-29T00:42:49Z
last_indexed	2025-11-29T00:42:49Z
_version_	1850083351855104000
fulltext	28 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ Постановка проблеми. У першому десятиріччі ХХІ століття у світі відбулися докорінні зміни, проявилися якісно нові тенденції і закономірності суспільного роз- витку. Світ увійшов в епоху глобальної кризи, яка виник- ла внаслідок негативних побічних процесів, обумовлених розвитком цивілізації. Криза торкнулася всіх сфер життє- діяльності людини: довкілля, біосфери, світової еко- номіки, соціального середовища, національних взаємо- відносин. Економічна криза, яка почалася на ринку субстандар- тних іпотечних кредитів США у 2007 році, охопила всю світову економіку. При цьому країни, що мали позитивні макроекономічні показники і не були безпосередньо пов’язані з американським іпотечним ринком, постражда- ли у ході кризи сильніше, ніж розвинуті країни, наближені до її епіцентру. Криза виявила зворотний бік інтеграції економік та фінансових систем різних країн: проблеми, що виникли на окремих ринках, швидко поширилися на весь світ. Міцні фінансові зв’язки перетворилися в канали передачі кри- зового «вірусу» між країнами, а економіки, найбільш ус- пішні в залученні іноземних інвестицій, опинилися під уда- ром при раптовому розвороті світових потоків капіталу. Це знову привернуло увагу економістів до питання, що ак- тивно обговорювалося після азійської кризи 1997–1998 років: чи справді вигоди від інтеграції перевищують пов’я- зані з нею ризики і втрати? Аналіз останніх досліджень та публікацій. У сучас- ної кризи вже існує своя солідна аналітика: значна кількість публікацій, семінарів, конференцій присвячено цій темі. Однак спільної думки відносно причин її виник- нення та прогнозів на майбутнє немає. Відзначимо, що лібералізацію зовнішньої торгівлі екс- перти майже одностайно оцінюють позитивно – накопиче- но достатньо свідчень позитивного ефекту торговельної відкритості економіки. Утім, ефект лібералізації фінансо- вих ринків оцінюється неоднозначно. Ще у часи, коли формувалася Бреттон-Вудська система, Дж. М. Кейнс висловлював сумнів щодо вигідності високої мобільності капіталу. Нині на захист фінансової лібералізації наводять аргу- менти, зокрема, С. Фішер і Л. Саммерс. Наприклад, С. Фі- шер запропонував до завдань МВФ ввести поступову лібе- ралізацію руху капіталу у світі. Тим часом ряд економістів (Дж. Стігліц, П. Кругман, Д. Родрик) скептично оцінюють її вигоди. Приміром, Д. Родрик зазначає: у країнах, що роз- виваються, така лібералізація істотно підвищує ризики кризи, а П. Кругман пропонує країнам, які перебувають у кризовому стані, активно контролювати потоки капіталу. Для представників шкіл цивілізаційного, інтегрального макропрогнозування криза, що вибухнула у 2008 році, бу- ла неминучою, передбачуваною та необхідною. За висло- вом Й. Шумпетера, вона виконує функцію «творчого руй- нування», очищає глобальний простір від застарілої індустріально-капіталістичної системи, яка вичерпала по- тенціал свого розвитку, відкриває простір для постін- дустріальної, інтегральної системи, ствердження шостого циклу Кондратьєва й адекватного йому технологічного укладу. Мета статті. Автори намагаються нагадати про ті нау- кові напрацювання, які залишила нам історія. Їх аналіз мо- же допомогти в пошуку шляхів протидії зненацькому ви- никненню нових криз у майбутньому чи принаймні заходів пом’якшення їх руйнівного впливу. УДК 330.34(477) ГЕНЕЗІС ТА ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ГЛОБАЛЬНИХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ У статті розглянуто основні закономірності та історичні особливості глобальних кризових ситуацій у контексті цивілізаційного розвитку, проаналізовано теорії економічних криз. Ключові слова: економічна криза, теорії криз, межі росту, стійкий розвиток, навколишнє середовище, глобальна рівновага. С. Д. Біляцький, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України А. Б. Добровольська, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Беляцкий С. Д., Добровольская А. Б. ГЕНЕЗИС И ЭВОЛЮЦИЯ КОНЦЕПЦИЙ ГЛОБАЛЬНЫХ КРИЗИСНЫХ СИТУАЦИЙ В статье рассмотрены основные закономерности и исторические особенности глобальных кризисных ситуаций в контексте цивилизационного развития, проанализированы теории экономических кризисов. Ключевые слова: экономический кризис,теории кри- зисов, пределы роста, устойчивое развитие, окружаю- щая среда, глобальное равновесие. Belyatsky S. D., Dobrovolskaya A. B. GENESIS AND EVOLUTION OF THE CONCEPTS OF A GLOBAL CRISIS The main patterns and historical features of the global crisis in the context of civilization development is described, the theory of economic crisis is analyzed. Key words: economic crisis, crisis theory, limits to growth, sustainable development, environment, global balance. 29 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 Основні результати дослідження. Передчуття про- блем, з якими ми зустрілися сьогодні, з’явилося у XVIII столітті. Найбільш чітко їх сформулював англійський уче- ний Томас Мальтус (1766–1834). У своїй праці «Досвід про закон народонаселення», що вийшла друком у 1798 році, він застерігав сучасників: оскільки кількість людей, що живуть на Землі, постійно зростає, здатність планети за- безпечити їх усіх необхідними благами рано чи пізно буде вичерпана. Теорії «глобальних криз», що з’явилися в останні деся- тиліття, стали сучасною редакцією теорії Мальтуса. Ці теорії проповідують неминучість настання серії глобальних криз із зростанням кількості населення і науково- технічного прогресу. Теорії «глобальних криз» та теорії «рогу достатку». У 1970 році професор Массачусетського технічного інститу- ту Джей Форрестер розробив математичні моделі «Мир-1» і «Мир-2», ввівши в них такі фактори, як населення, вироб- ництво сільськогосподарської та промислової продукції, природні ресурси і забруднення навколишнього середови- ща, та продемонстрував членам Римського клубу перші машинні прогони цих моделей [1]. Експеримент справив сильне враження. На основі моделей Форрестера в 1972 році було створено модель «Мир-3», що здобула назву «Межі росту». Математичну модель «Мир-3» побудовано для дос- лідження п’яти основних глобальних процесів, як-от: швидка індустріалізація, зростання чисельності населен- ня, недостача продуктів харчування, що дедалі збіль- шується, виснаження запасів непоновлюваних ресурсів, деградація природного середовища. Звичайно, як і будь- яка модель, вона містила чимало спрощень. Однак її ре- зультати, описані нижче, виявилися доволі вагомими. 1. Якщо сучасні тенденції зростання чисельності насе- лення, індустріалізації, забруднення природного середо- вища, виробництва продовольства та виснаження ресур- сів будуть продовжуватися, протягом наступного сторіччя світ підійде до межі росту. Досить вірогідні наслідки цих процесів – несподіваний і неконтрольований спад чисель- ності населення, різке зниження обсягів виробництва. 2. Водночас, таку тенденцію росту можна змінити й за- безпечити економічну та екологічну стабільність, що дає змогу задовольнити основні матеріальні потреби кожної людини і реалізувати її особистий потенціал. Авторів моделі цікавили тільки найбільш загальні ха- рактеристики поводження параметрів, що не дозволяло їм претендувати на точний прогноз. Однак модель вияви- ла причини росту, його межі й можливе поводження системи в разі наближення до межі. Всі оцінки в моделі мали відліком показники 1900 року, і до 1970 року (коли створювалася модель) усі перемінні, загалом, відповідали дійсним значенням. Чисельність населення, що складала в 1900 р. близько 1,6 млрд. осіб, виросла до 1970 р. до 3,5 млрд. Попри те, що народжуваність зменшується по- вільніше порівняно із зростанням рівня смертності (особ- ливо після 1940 р.), темпи росту чисельності населення збільшуються. Обсяг виробництва промислової продукції, продуктів харчування і послуг на душу населення зростає за експонентою. Запаси ресурсів у 1970 р. складали май- же 95% значення 1900 р., але вже починали загрозливо скорочуватися через зростання кількості населення й об- сягу промислового виробництва. Із поводження моделі було видно, що наближення світової економіки до граничних значень та колапс неми- нучі. Обсяг промислового капіталу в моделі досягав рівня, що потребував величезного приливу ресурсів, і сам процес цього росту виснажував запаси доступної сировини. Із по- дорожчанням сировини й виснаженням родовищ для ви- добутку ресурсів було необхідно дедалі більше засобів, що відтак зменшувало їх кількість для вкладення в майбутнє зростання. Нарешті, настав момент, коли капіталовкла- дення вже не могли компенсувати вичерпання ресурсів. Почалося руйнування індустрії, а разом з нею і системи по- слуг та сільгоспвиробництва, що залежать від промисло- вості (виробництво енергії, добрив, пестицидів тощо). Точ- но вирахувати час, коли такі події розгорнуться, неможли- во, але ріст, за моделлю, припиняється близько 2100 р. Щоб перевірити результати, автори моделі подвоїли обсяг запасів ресурсів для 1900 року, залишивши решту припущень такими, якими вони були за умови звичайного прогону. В результаті рівень індустріалізації виявився ви- щим, позаяк виснаження ресурсів відбувалося повільніше. При цьому промислове виробництво, що розростається, забруднює довкілля з такою швидкістю, що навантажен- ня на природне середовище набуває граничного рівня, викликаючи підвищення смертності й скорочення пропо- зиції продовольства. До кінця прогону запаси ресурсів зно- ву цілковито виснажуються попри подвоєне значення їх первинної величини [2]. Якщо концепції «глобальних криз» достовірно змальо- вують суть процесів і привертають увагу до необхідності дбайливого ставлення до природи, то теорії «рогу достат- ку» більш адекватно відбивають реалії саме нашого часу. Прихильники останньої вказують на те, що, усупереч про- роцтвам Мальтуса, жодний ресурс на планеті до початку XXI століття не вичерпався. Вплив людства на живу обо- лонку Землі дав як негативні, так і позитивні наслідки, і в цілому стан людини розумної як біологічного виду є за- довільним [3]. В основі теорії «рогу достатку» лежить теза про те, що ресурси Землі та використовувані ресурси ближнього кос- мосу (наприклад, сонячна енергія) перевищують будь-які потреби людства, незважаючи на їх зростання. Прибічни- ки цієї теорії звертають увагу й на те, що кількість насе- лення багатьох країн світу, і сучасної України також, змен- шується. За прогнозами демографів, чисельність людства повинна стабілізуватися у 20-х роках XXI століття на рівні 9–10 млрд. Відтак демографічна криза неможлива. Чи загрожує людству небезпека вимирання від вірусів, невиліковних хвороб (наприклад, СНІДу)? «Ні», – від- повідають прихильники теорії «рогу достатку». Світ пере- жив і більш небезпечні епідемії. Пандемія чуми наприкінці Середньовіччя за лічені місяці знищила в Західній Європі близько 75% населення, однак за кілька років його чи- сельність відновилася. Відбувалося це відповідно до за- конів глобальної екології: будь-яка екологічна ніша повин- на заповнитися [4]. Послідовники теорії «рогу достатку» визнають, що де- які з форм впливу людини на природу – наприклад, пов’я- зані із видобутком нафти, використанням ядерної енергії, – часом призводять до катастроф. Але це тільки здається людям, які спрощено уявляють закони екології. Візьмімо, для прикладу, аварію на Чорнобильській атомній станції, внаслідок якої в навколишнє середовище потрапила вели- ка кількість стійких (період напіврозпаду яких триває до декількох десятків тисяч років) радіоактивних елементів. Звичайно, це дуже погано. Але, виявляється, біологічна розмаїтість в зоні Чорнобиля стала навіть більшою, ніж до катастрофи! Крім того, за даними експертів, тривалість життя чорнобильців перевищила середню тривалість жит- тя інших категорій населення. Однак останнє є також ре- зультатом кращого матеріального забезпечення й більшої уваги лікарів до їхнього здоров’я. Отже, ця група дослідників вважає, що екологічні ка- тастрофи корисні для природи. Звичайно, небезпеки є – глобальні та локальні військові конфлікти. А загалом – усе добре. Треба лише грамотніше застосовувати знання [5]. Але якщо дотримуватися поради прихильників теорії «рогу достатку», тобто розглянути проблеми з наукової точки зору, то можна очікувати, що їхній ентузіазм дещо зменшиться. Ось деякі об’єктивні дані. Передусім слід зауважити, що у природі немає вільних екологічних ніш. Маса живої речовини на Землі складає 2400 млрд. т (у сухій вазі, без води). Протягом сотень мільйонів років це значення зали- шається відносно стабільним. Якщо в одному місці біомаса убуває, то в іншому – збільшується. При цьому зростання чисельності будь-якого виду є обмеженим, і воно прохо- ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 30 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ дить кілька стадій. Після первинного росту настає фаза стабілізації, обумовлена наявними ресурсами. Якщо ємність середовища зазнає змін, то вихідна чисельність так само змінюватиметься. Це справедливо для будь-яко- го біологічного виду, але для нас важливі тільки ті факто- ри, що сумісні з існуванням такого виду, як людина. Тому надії на те, що внаслідок екологічних катастроф росте розмаїтість видів, наївні. Зміни можуть одного разу вияви- тися такими, що для людини не залишиться місця на Землі [6]. Наш час породив багато екологічних проблем, призвів до погіршення середовища існування людини й інших представників живої природи. Але ці проблеми, на думку представників теорії «рогу достатку», не пов’язані із гло- бальним руйнуванням біосфери. Її захисні сили дуже великі. Більшість з обговорюваних нині глобальних про- блем – таких, як зміна товщини озонового шару, підвищен- ня середніх температур – насамперед пов’язані із загаль- нопланетарними і космічними процесами, впливати на які людина не в змозі [7]. Помилка подібних міркувань у тому, що вони не стосу- ються майбутнього людства. Так, біосфера вистоїть. Та чи встоїть людина? Чи обов’язково світова система до певного часу розви- ватиметься, а потім зазнає катастрофи, похмурого напів- злиденного існування? Так, – якщо припустити, що наш те- перішній спосіб життя не зміниться. Але члени Римського клубу вірять у людський розум, посилаючись на досвід «зеленої революції», що підвищила продуктивність сільсь- кого господарства в аграрних країнах. Вони сповнені оп- тимізму й говорять, що в історії людства є приклади ус- пішного подолання труднощів, пов’язаних із межами росту. За останні 300 років накопичено вражаючий запас грандіозних технічних досягнень, що дозволили відсунути межі демографічного й економічного росту. Останній етап історії багатьох країн був настільки успішним, що можна сподіватися і надалі прориватися крізь природні межі за допомогою технології [8]. Концепція «золотого мільярда» та стратегія «стійкого розвитку». Концепція, що дістала назву «золотого мільяр- да», теж була розроблена в надрах Римського клубу. Але в ній уже не моделюється можливість стерпного існування всіх людей. Відповідно до концепції, ресурси і запаси стійкості Землі можуть забезпечити стабільний розвиток та високий рівень життя тільки для одного мільярда лю- дей. Саме до такої межі й треба, на думку розробників мо- делі, скоротити населення Землі. Концепція «золотого мільярда», по суті, є зовсім і від- верто антигуманною. Вона фактично виправдовує війни та інші подібні методи скорочення населення. До того ж, хоч і називається величина в один мільярд, відомо, що це завищена цифра. Просто на момент створення концепції населення країн, зарахованих в елітну групу на благоден- ство, саме таким і було. У стратегіях «стійкого розвитку» багатьох із них (США, Німеччина, Швеція та ін.) у завуальо- ваному вигляді проводиться та сама ідея: успішне май- бутнє – тільки для обраних країн зі збереженням «золото- го мільярда» збагатілої частини людства. Послідовники цих ідей є і в Росії [9]. Сценарій виходу на потрібну чисельність досить про- стий. На першому етапі «золотий мільярд» живе за раху- нок декількох мільярдів людей, що складають «інше люд- ство». Він задовольняє свої потреби, використовуючи матеріальні ресурси всієї планети. При цьому робиться все можливе для скорочення чисельності цього «іншого люд- ства», що легко досягається «скиданням» у відсталі країни брудних виробництв та шкідливих технологій. Аналогічним цілям служить і підтримка корумпованих режимів, які роз- крадають гроші країни, упровадження програм, що перед- бачають скорочення різних соціальних заходів [10]. До речі, Україна, на нашу думку, – один із полігонів з обкату- вання програми глобальної колонізації та вимирання. Дані ЦРУ (складені на середину 2001 року) показують, що, усупереч твердженню, що начебто в багатьох країнах Заходу відбувається спад народжуваності, він насправді характерний тільки для країн колишнього СРСР і соцтабо- ру [11]. Чи є випадковістю, що зі зміною режиму на цьому просторі почалося виродження?.. Коли вибухне катастро- фа, саме в цих, принесених у жертву країнах, вона буде «поглинати» залишок «зайвого» населення. Наукові прогнози Н. Д. Кондратьєва. Фінансово-еко- номічна криза, що розгорнулася у світі (2008 р.), поновила інтерес до робіт Н. Д. Кондратьєва. Він був єдиним ученим, який ще в середині 1920-х рр. точно спрогнозував час та характер теперішньої кризи (як і попередньої – великої де- пресії 1929 р., і декількох наступних криз меншого масшта- бу). Це пророкування було засновано на розумінні Кон- дратьєвим вірогідної картини зміни окремих фаз виявлених ним періодів у новітній історії головних капіталістичних країн. Йому вдалося охарактеризувати великі цикли підйому та спаду та їхнє чергування відповідно до закономірності, яку він описав математич- ними формулами. У статті «Великі цикли кон’юнктури», надрукованій у збірнику «Питання кон’юнктури» в 1925 році, Кондратьєв писав: «Вважаючи, що поки неможливо визначити точно роки перелому в розвитку великих циклів, і з огляду на не- точність визначення моментів таких переломів (на 5–7 років), що випливає із самого методу аналізу даних, мож- на все-таки намітити найбільш імовірні межі великих циклів: 1. Підвищувальна хвиля першого циклу – з кінця 80-х – початку 90-х рр. XVIII в. до періоду 1810–1817 рр.; 2. Знижувальна хвиля першого циклу – з періоду 1810–1817 рр. до періоду 1844–1851 рр.; 3. Підвищувальна хвиля дру- гого циклу – з періоду 1844–1855 рр. до періоду 1870–1875 рр.; 4. Знижувальна хвиля другого циклу – з періоду 1870–1875 рр. до періоду 1890–1896 рр.; 5. Підвищувальна хвиля третього циклу – з періоду 1891–1896 рр. до періоду 1914–1920 рр» [12]. Кожний період відзначений науковими відкриттями та пов’язаними з ними технічними винаходами, широке впро- вадження яких веде до виникнення і посилення підвищу- вальної хвилі. Головним теоретичним досягненням Кондратьєва ста- ла побудована й обґрунтована ним за роки роботи у ство- реному за його задумом Кон’юнктурному інституті (1920–1928 рр.) теорія циклів в економічному, соціальному і культурному розвитку капіталістичних країн. Роботу в цьому напрямі вчений почав 90 років тому – у 1919–1920 рр. і вже в 1922 р. надрукував перший ескіз теорії, яку потім продовжував розвивати. Згідно з цією теорією, від XVII ст. – початку науково- технічної революції (тобто після винаходу парової маши- ни) – і до нашого часу, за прогнозом Кондратьєва (що в ос- новному підтвердився), в історії економічного розвитку та супутніх явищ у Голландії, Англії, Франції, Німеччині, Спо- лучених Штатах спостерігається закономірне чергування циклів підйому та спаду з інтервалами приблизно у 25 років (більш точний розрахунок, за формулою Кон- дратьєва, допускає зміну інтервалів і в межах 5–7 років). Пояснюється це тим, що цикл підйому починається завдя- ки використанню та широкому впровадженню зробленого (зазвичай у період спаду) відкриття. Можливості, закла- дені в такому відкритті, вичерпуються в перші десятиліття циклу, що викликає спад, під час якого робиться нове відкриття, упровадження якого сприяє виходу зі спаду [12]. Розвиток схеми послідовних великих циклів дав змогу спрогнозувати ті з них, що здійснилися вже після опубліку- вання основних праць Кондратьєва. Інакше кажучи, нові факти не суперечать гіпотезі, а підтверджують її. Висновки. Сьогодні політики різних напрямів у світі продовжують стверджувати, що через 10–15 років наста- не стабільніше і щасливіше життя. Але як цього досягти, якщо з року в рік зростає кількість бідних, знедолених, біженців, поглиблюється деградація біосфери? Усі докази, що має у своєму розпорядженні Римський клуб, говорять про те, що із трьох альтернатив – стійке 31 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 зростання, добровільне обмеження та наближення до природних меж росту – насправді реальними є тільки дві останні. Економічні кризи стрясатимуть планету доти, доки людство не ввійде в епоху Великої відмови – відмови від багатьох благ, ідей, ілюзій. Час «прямолінійних» ідеологій закінчився; наступає пора жити розумно, приймати свідомі рішення. Аналіз різних теорій, наведених у статті, дозво- ляє передбачити варіанти розвитку, «спроектувати» його і визначити, яка людна може жити в окресленому майбут- ньому. Література 1. Форрестер Дж. Мировая динамика / Дж. Форрестер. – М. : Наука. – 1978. – 168 с. 2. Медоуз Д. За пределами роста / Д. Медоуз, Д. Медоуз, И. Рандерс. – М. : Прогресс, Пангея. – 1994. – 304 с. 3. Лисичкин В. А. Закат цивилизации или движение к ноосфе- ре. Экология с разных сторон / В. А. Лисичкин, Л. А. Шелепин, Б. В. Боев. – М. : ИЦ Гарант. – 1998. – 352 с. 4. Боев Б. В. Система математических моделей эпидемичес- ких процессов СПИД-СИГМА / Б. В. Боев // Информатика в эпидемиологии. – М. : НИИЭМ им. Гамалеи РАМН. – 2003. – С. 83–98. 5. Проблемы экологии России / [К. С. Лосев, В. Г. Горшков, К. Я. Кондратьев и др.] ; под ред. В. И. Данилова-Данильяна, В. М. Котлякова. – М. : Федеральный экологический фонд РФ, 2003. – 348 с. 6. Геокриологические опасности. Тематический том ; под ред. Л. С. Гарагуля, Э. Д. Ершова. – М. : Крук, 2000. – 316 с. 7. Балацкий Е. В. Настанет ли Апокалипсис? / Е. В. Балацкий // Вестник РАН. – 1998. – Т. 68. – № 9. – 822 с. 8. Государство в меняющемся мире. Доклад о мировом разви- тии. – М. : Агентство экономической информации «Прайм- ТАСС», 1997. – С. 22. 9. Урсул А. Д. Концепция перехода Российской Федерации на модель устойчивого развития (ноосферный вариант) / А. Д. Урсул // Экономика. Предпринимательство. Окружающая среда. – 1995. – № 1–2. – С. 52–58. 10. Лисичкин В., Шелепин Л. Глобальная империя зла. Миро- вое господство США / В. Лисичкин, Л. Шелепин. – М. : ЭКСИ- МО, «Алгоритм», 2003. – С. 293–299. 11. Валянский С. И. Третий путь цивилизации, или спасет ли Россия мир? / С. И. Валянский, Д. В. Калюжный. – М. : ЭКСИ- МО, «Алгоритм», 2002. – С. 77. 12. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / Н. Д. Кондратьев. – М. : Эко- номика, 2002. – 767 с. Стаття надійшла до редакції 13 грудня 2010 року ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ УДК: 330.341.1 Р. В. Омельченко, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана ІННОВАЦІЙНІ ФАКТОРИ ЦИКЛІЧНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ У статті визначено інноваційні фактори циклічності економічного розвитку, зокрема вплив базисних технологій, інноваційних кластерів, технологічних укладів тощо на економічний розвиток; розглянуто технологічний розрив у циклічності інноваційного розвитку. Ключові слова: інноваційний розвиток, концепція довгих хвиль, базисні інновації, інноваційні кластери. Р. В. Омельченко ИННОВАЦИОННЫЕ ФАКТОРЫ ЦИКЛИЧНОСТИ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ В статье определены инновационные факторы цикличности экономического развития, в частности влияние базисных технологий, инновационных клас- теров, технологических укладов и т. п. на экономичес- кое развитие; рассмотрен технологический разрыв в цикличности инновационного развития. Ключевые слова: инновационное развитие, концеп- ция длинных волн, базисные инновации, инновационные кластеры. R. V. Omelchenko THE INNOVATIVE FACTORS OF THE CYCLE NATURE OF ECONOMIC DEVELOPMENT This paper discusses innovative cyclical factors of eco- nomic development, in particular the influence of core technologies, innovative clusters, technological structures, etc. on economic development, considered the technolog- ical gap in the cyclicality of innovation development. Key words: innovation development, the concept of long waves, the basic innovation, innovation clusters. Постановка проблеми. Успішний розвиток суспільних систем залежить від інноваційних трансформацій, які пе- ріодично виникають та охоплюють галузь науки і техніко- технологічної сфери й тісно пов’язані з економічними та соціальними перетвореннями. Інноваційному процесу іманентний перехід від нижчого до вищого ступеня розвитку. Це зумовлено тим, що в ниж- чому у прихованому вигляді міститься тенденція, яка веде до вищого, а вище є розвитком нижчого. Таким чином од- на інновація замінюється іншою, більш досконалою, забез- печуючи постійний розвиток соціальної системи. Періо- дично змінюючи одна одну, хвилі відповідають різним рівням організації конкретної соціальної системи. Такий хвилеподібний характер пов’язаний із фазами науково- технічних і економічних циклів. Цикли довгої хвилі економічного розвитку і цикли тех- нологічного розвитку перебувають у причинно-наслідко- вому зв’язку: кожен економічний спад та подальша депресія акселерували інноваційний процес, який потре- бував нових технологій і тим самим стимулював чергову хвилю технологічного підйому. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема- тика, яка є предметом нашого розгляду, знаходить своє відображення у численних дослідженнях зарубіжних уче- них, а саме Аукуционека С. П., Глазьєва С. Ю., Кон- дратьєва Н. Д, Кузнєца С., Кларка Д., Менша Г., Суіте Л.,

Генезис та еволюція концепцій глобальних кризових ситуацій

Репозитарії

Схожі ресурси