Світова практика державного фінансування венчурної діяльності

У статті проаналізовано роль держави у сприянні ефективному розвитку венчурної діяльності у світі, розглянуто головні цілі, методи і моделі державного фінансування інноваційних підприємств, визначено основні інструменти комплексної венчурної державної підтримки....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Дюгованець, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економiчний часопис-XXI
Schlagworte:	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32024
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності / О.М. Дюгованець // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32024
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-320242025-02-09T23:12:39Z Світова практика державного фінансування венчурної діяльності Мировая практика государственного финансирования венчурной деятельности The world practice of state financing of venture capital activity Дюгованець, О.М. Світове господарство і міжнародні економічні відносини У статті проаналізовано роль держави у сприянні ефективному розвитку венчурної діяльності у світі, розглянуто головні цілі, методи і моделі державного фінансування інноваційних підприємств, визначено основні інструменти комплексної венчурної державної підтримки. В статье проанализирована роль государства в содействии эффективному развитию венчурной деятельности в мире,рассмотрены главные цели,методы и модели государственного финансирования инновационных предприятий, определены основные инструменты комплексной венчурной государственной поддержки. In the article, the state role in assistance to effective development of venture activity in the world is analyzed, main objectives, methods and state financing models of the innovative enterprises are considered, the basic tools of complex venture state support are defined. 2011 Article Світова практика державного фінансування венчурної діяльності / О.М. Дюгованець // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32024 339.9 uk Економiчний часопис-XXI application/pdf Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини
spellingShingle	Світове господарство і міжнародні економічні відносини Світове господарство і міжнародні економічні відносини Дюгованець, О.М. Світова практика державного фінансування венчурної діяльності Економiчний часопис-XXI
description	У статті проаналізовано роль держави у сприянні ефективному розвитку венчурної діяльності у світі, розглянуто головні цілі, методи і моделі державного фінансування інноваційних підприємств, визначено основні інструменти комплексної венчурної державної підтримки.
format	Article
author	Дюгованець, О.М.
author_facet	Дюгованець, О.М.
author_sort	Дюгованець, О.М.
title	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності
title_short	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності
title_full	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності
title_fullStr	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності
title_full_unstemmed	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності
title_sort	світова практика державного фінансування венчурної діяльності
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32024
citation_txt	Світова практика державного фінансування венчурної діяльності / О.М. Дюгованець // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 41-44. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT dûgovanecʹom svítovapraktikaderžavnogofínansuvannâvenčurnoídíâlʹností AT dûgovanecʹom mirovaâpraktikagosudarstvennogofinansirovaniâvenčurnoideâtelʹnosti AT dûgovanecʹom theworldpracticeofstatefinancingofventurecapitalactivity
first_indexed	2025-12-01T15:38:24Z
last_indexed	2025-12-01T15:38:24Z
_version_	1850320884658601984
fulltext	41 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ Постановка проблеми. Основна причина активності держав у галузі венчурного фінансування пов’язана із ро- зумінням тих важливих функцій, які венчурний капітал мо- же ефективно виконувати в сучасній ринковій економіці. Вважається, що державі варто посилити свою роль у сприянні розвитку венчурного бізнесу, оскільки вигоди, які отримує суспільство від упровадження програм підтримки венчурного капіталу, не обмежуються тільки прибутками венчурних капіталістів [1]. Проекти, спрямовані на під- тримку інноваційних підприємств, сприяють також ство- ренню робочих місць і нових технологій, які мають важли- ве стратегічне значення для довготривалого зростання національної економіки. Відомо також, що інноваційним підприємствам досить важко отримати необхідне для них фінансування на прийнятних умовах, позаяк інвестори надають перевагу великим і вже усталеним на ринку під- приємствам. Приватні інвестори не досить охоче фінансу- ють новостворені інноваційні компанії, бо це пов’язано з підвищеним ризиком. Держава за допомогою комплексу прямих та непрямих заходів впливу може сприяти подо- ланню прогалин ринку приватних інвестицій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчиз- няній науці дослідження венчурної діяльності знайшло теоретичне обґрунтування в працях лише декількох уче- них. Питанням функціонування механізму венчурного фінансування присвятили свої праці С. А. Єгоров, Л. Н. Не- хорошева, Т. Н. Кондратьєва. У сучасних наукових дослід- женнях із інноваційної тематики як вітчизняних, так і зарубіжних учених лише визначено сутність поняття «вен- чурний капітал», розкрито роль та значення венчурного фінансування у цілому. Зазначені питання досліджували такі науковці, як: В. Меске, Д. Барклі, К. Ферленд, Д. Ка- мінг, Г. Фенн, а також Л. Антонюк, П. Ковалишин, Д. Берд- ников, Т. Боголіб, А. Ширяєв. Водночас, проблеми держав- ної підтримки розвитку венчурної діяльності в українській науці розроблені недостатньою мірою й потребують по- дальшого дослідження. Метою статті є аналіз світової практики застосування інструментарію з державної підтримки розвитку венчурної діяльності та визначення можливості його впровадження в Україні. Основні результати дослідження. Державна заціка- вленість у появі та розвитку венчурного інвестування обу- мовлена тим, що венчурна діяльність ефективно підтри- мує малий інноваційний сектор, який може висувати зі своїх рядів підприємства рівня Microsoft, Oracle, Intel, Google, котрі перетворилися у масштабних гравців ринку на основі своєчасного впливу венчурного капіталу. Завдя- ки венчуру полегшується впровадження нових технологій у виробничий процес, вирішується завдання переходу до економіки, основаної на знаннях та інтелектуальному капіталі, яке є пріоритетним для більшості країн світу [2]. Головними цілями системи державного фінансування венчурної діяльності є: • створення добре розвинених ліквідних ринків венчур- ного капіталу, які через деякий час не вимагатимуть залучення значних державних коштів; • стимулювання інвестиційної та інноваційної активності економічних агентів; • підвищення норми прибутку учасників інвестиційної венчурної угоди; • пом’якшення кон’юнктурних коливань на ринку вен- чурного капіталу. Система державного фінансування венчурної діяль- ності реалізується через сукупність заходів, спрямованих на зменшення ступеня невизначеності й вирівнювання асиметрії інформації, яка супроводжує цей процес. Аналіз зарубіжних наукових публікацій та передового світового досвіду дозволяє нам сформувати ряд основних методів державного стимулювання венчурного фінансу- вання. Перш за все, слід розділити сукупність цих методів на фінансові й нефінансові. Фінансове стимулювання припускає вплив держави на фінансовий стан економічних суб’єктів, залучених у про- УДК 339.9 О. М. Дюгованець, здобувач, викладач кафедри міжнародних економічних відносин ДВНЗ «Ужгородський національний університет» СВІТОВА ПРАКТИКА ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ВЕНЧУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У статті проаналізовано роль держави у сприянні ефективному розвитку венчурної діяльності у світі, розглянуто головні цілі, методи і моделі державного фінансування інноваційних підприємств, визначено основні інструменти комплексної венчурної державної підтримки. Ключові слова: венчурний капітал, венчурний фонд, венчурне інвестування, інноваційне підприємство, державне фінансування. О. М. Дюгованец МИРОВАЯ ПРАКТИКА ГОСУДАРСТВЕННОГО ФИНАНСИРОВАНИЯ ВЕНЧУРНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В статье проанализирована роль государства в со- действии эффективному развитию венчурной дея- тельности в мире,рассмотрены главные цели,методы и модели государственного финансирования иннова- ционных предприятий, определены основные инстру- менты комплексной венчурной государственной под- держки. Ключевые слова: венчурный капитал, венчурный фонд, венчурное инвестирование, инновационное пред- приятие, государственное финансирование. О. М. Dyuhovanets THE WORLD PRACTICE OF STATE FINANCING OF VENTURE CAPITAL ACTIVITY In the article, the state role in assistance to effective development of venture activity in the world is analyzed, main objectives, methods and state financing models of the innovative enterprises are considered, the basic tools of complex venture state support are defined. Key words: venture capital, venture fund, venture invest- ment, innovative enterprise, state funding. 42 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 цес венчурного інвестування. Держава прямо або непрямо сприяє покращенню показників фінансового стану учас- ників венчурної угоди, підвищенню запасу фінансової міц- ності, а відтак створенню додаткових резервів для по- криття можливих збитків. Основними методами прямої фінансової державної підтримки є: • інвестування бюджетних коштів безпосередньо у вен- чурні інноваційні (високотехнологічні) підприємства; • акумулювання бюджетних коштів у приватних чи дер- жавних фондах венчурного капіталу із подальшим їх розподілом за перспективними проектами. До методів непрямої фінансової підтримки (фінансові пільги) належать фінансові та юридичні механізми, що розширюють ринкові канали ресурсів для інноваційних но- вих підприємств: • надання податкових стимулів тим інвесторам, які вкладають кошти у фонди ризикового капіталу або безпосередньо в розвиток нових фірм (зниження став- ки прибуткового податку чи податку на операції з цін- ними паперами); • створення сприятливих фінансових режимів для інно- ваційних підприємств (наприклад, скорочення ставок за окремими видами податків); • забезпечення фінансових державних гарантій інвесто- рам. Приміром, Уряд Голландії створив у 1981 р. схему гарантії активів (The Private Participation Guarantee Order Scheme), за допомогою якої відшкодовується близько 50% потенційних втрат венчурних інвесторів від участі в новостворених компаніях у випадку їх бан- крутства. Подібні схеми недавно впроваджено в Австрії, Данії та Фінляндії [3]. Нефінансові методи державної підтримки спрямовані на формування сприятливого економічного середовища для функціонування венчурного капіталу. Вони не вплива- ють на фінансовий стан суб’єктів венчурних інвестиційних відносин, але водночас дозволяють значно скоротити об’єктивні ризики. До подібних методів слід віднести: • створення і розвиток фондового ринку, в тому числі спеціалізованих бірж для торгівлі цінними паперами но- вих компаній (наприклад, NASDAQ,EASDAQ), які не мо- жуть отримати доступ на традиційні фондові біржі че- рез відсутність фінансової історії та інші формальні причини; • вироблення ефективної системи захисту інтелектуаль- ної власності, яка часто стає єдиним капіталом інно- ваційних підприємств на ранніх стадіях розвитку; • державне сприяння в підготовці та підвищенні квалі- фікації спеціалістів, що діють у сфері венчурного ка- піталу; • розробка і прийняття законодавчих актів, які регулю- ють інвестиційні можливості інституціональних інвес- торів (на кшталт пенсійних фондів, страхових компа- ній), визначають коло інвесторів, котрим дозволяється вкладати кошти у венчурні фонди. У США та Західній Європі в останні роки спостерігає- ться швидке зростання пропозиції венчурного капіталу, особливо в секторі високих технологій. Це зокрема свід- чить про те, що заходи державної підтримки венчурного фінансування в зазначених країнах виявилися досить дієвими [4]. У фінансуванні венчурної діяльності насамперед вико- ристовують такі економічні інструменти, як субсидії, дер- жавне фінансування, податки, кредит, страхування. Субсидії держава надає під програми найбільш пер- спективних напрямів розвитку науки і техніки. Державне фінансування й кредитування у США може здійснюватись як із бюджетного фонду, так і з фінансових фондів дер- жавних підприємств, організацій, місцевих органів влади, що виступають учасниками венчурної діяльності як інвес- тори. Наприклад, у штаті Мічиган при Департаменті фінан- сів у 1982 р. був створений спеціальний відділ венчурного капіталу, який у наступні чотири роки інвестував $160 млн. у 30 високотехнологічних фірм і 15 фондів венчурного капіталу. Державне кредитування здійснюється шляхом надання безвідсоткових позик або позик під низький відсоток [5]. Пряма державна фінансова підтримка, окрім безпосереднього надання коштів інноваційним підприєм- ствам, може здійснюватися й через державний фонд вен- чурного капіталу, який керується чиновниками (як у Фінляндії та Китаї), чи державний фонд, що управляється професіональними венчурними капіталістами (як у Бельгії, США та Росії). Держава також може мати частку у приват- ному венчурному інвестиційному фонді чи «фонді фондів» (fund of funds) – як у Ізраїлі [6]. Вибір конкретної форми підтримки зазвичай визначається з урахуванням конкрет- них соціально-економічних умов. На основі аналізу й узагальнення зарубіжного досвіду можна виділити такі типи венчурних фондів за участю державних (у тому числі регіональних) коштів: 1. Венчурні фонди із 100%-ю часткою держави. 2. Державні «посівні» фонди (seed funds). Вони відрізняються від венчурних ли- ше тим, що орієнтовані на найризикованішу стадію бізне- су, де залучення приватного капіталу є найважчим проце- сом. 3. Державно-приватні венчурні фонди, де бере участь державний і приватний капітал, причому ініціатива їх ство- рення належить державі, яка й обирає компанію, що уп- равлятиме фондом. 4. Приватно-державні венчурні фон- ди, у які залучено як державний, так і приватний капітал, але ініціатива щодо їх створення належить приватним компаніям, а держава відіграє роль співінвестора. 5. Дер- жавний «фонд фондів», призначений для спільного інвес- тування в державно-приватні та приватно-державні вен- чурні фонди (частка «фонду фондів» у венчурному фонді може становити близько 40–50%). У рамках державно-приватних і приватно-державних венчурних фондів приватним інвесторам надаються певні привілеї в отриманні доходу: держава здобуває право на прибуток лише після того, як приватні інвестори одержать початкову суму плюс деякий гарантований відсоток (hur- dle). Таким чином, держава бере на себе роль гаранта. Крім того, вона може запропонувати приватним інвесто- рам викупити свою частку за пільговою ціною [7]. Отже, очевидно, що в ряді зарубіжних країн держава не тільки створює сприятливе правове середовище для фінансування венчурних інвестицій у високотехнологічній сфері, а й бере безпосередню участь у різних схемах змі- шаного бюджетно-приватного фінансування розвитку венчурного бізнесу. При цьому вона діє на рівних умовах із приватними інвесторами, визнаючи для себе можливість ризику втрат інвестицій. З точки зору управління, держав- на присутність у структурах змішаного венчурного фінан- сування виражається в делегуванні представника держа- ви в Ради директорів чи Консультативні ради. Світовий ринок венчурного капіталу постійно розвивається, і одно- часно спостерігається зростання участі державних агентів у збиранні фондів. Основна ідея приватно-державного партнерства у венчурному бізнесі полягає в наявності частки держави у венчурних фондах напряму або через посередництво «фонду фондів». Крім того, вона має готу- вати підприємства для венчурних інвестицій, фінансуючи їх на «посівній» стадії. І, нарешті, у веденні держави може частково знаходитися створення венчурної інфраструк- тури: підготовка інноваційних менеджерів, організація коучінг-центрів (coach-centres), проведення венчурних ярмарок, які є місцем зустрічі інвесторів та компаній, що бажають залучити кошти. Як свідчить досвід країн, які побудували в 1990-ті роки свою венчурну індустрію (країни Європи, Ізраїль, Китай, Тайвань), адміністративна роль держави під час форму- вання венчурної системи є дуже великою. Всі заходи фінансового та інфраструктурного стимулювання повинні координуватися єдиним урядовим органом. Його основни- ми завданнями мають стати: збільшення кількості малих інноваційних підприємств, зростання венчурних інвестицій у них, кількості успішних «виходів» (exits), а також частки інноваційної продукції у ВВП країни. Повинен бути забез- печений зв’язок венчурної індустрії із великими підприєм- ствами країни – потенційними споживачами продукції ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 43 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011 малих інноваційних підприємств; технопарками і бізнес- інкубаторами – середовищем формування компаній, які є реципієнтами венчурних інвестицій; із сектором прямих приватних інвестицій (private equity), що інвестують у ком- панії на пізніх стадіях. Розробляти програми державного фінансування слід з урахуванням того, на яку стадію інвестиційного процесу спрямована державна політика. Досвід зарубіжних країн показує, що нові малі фірми особливо потребують під- тримки на ранніх стадіях свого розвитку, а пропозиція фінансування для цих стадій з боку приватного сектору зазвичай є недостатньою. Однак відомо, що для малих ви- сокотехнологічних підприємств витрати на ранніх стадіях розвитку є вищими, ніж для інших малих фірм [8]. А без нормального функціонування стартових фірм безглуздо розвивати підтримку на більш пізніх стадіях. Практика та- кож показує, що норма віддачі на ранніх стадіях зростає в міру того, як накопичується досвід і розвиток індустрії вен- чурного капіталу досягає критичної маси. Тому саме в цій сфері підтримка держави особливо актуальна. Як показує світовий досвід, традиційними фінансови- ми джерелами для новоутворених венчурних фондів є ко- шти корпорацій (фінансово-промислових груп та банків, страхових компаній і пенсійних фондів); іноземні інвес- тиції; збереження населення; державні кошти, які виділя- ються різними міністерствами і відомствами на програми підтримки підприємництва, в тому числі в інноваційні га- лузі [9]. При цьому венчурні фонди, які спеціалізуються на роботі з компаніями на ранніх стадіях розвитку (seed i start-up), значною мірою використовують державні інвес- тиції, а венчурні фонди, що надають інвестиції на більш пізніх стадіях, утворюються в основному за рахунок інвес- тицій приватних і корпоративних інвесторів. У розвинутих країнах модель розвитку венчурної діяльності передбачає наявність державних засобів, ме- тодів і заходів її стимулювання. Аналіз та оцінка зарубіж- ного досвіду дозволяє виділити різні моделі розвитку вен- чурного підприємництва [10]. У рамках державних програм ресурси розподіляються або безпосередньо в цільові підприємства – через інвес- тиційні фонди, які знаходяться під державним управлян- ням або займаються наданням грантів організації, або непрямим шляхом – через спеціально відібраних посеред- ників, як-от приватні особи («бізнес-ангели»), фонди вен- чурного капіталу (і фонди »посівного» капіталу також), інкубатори та організації із трансферу технологій. Вибір посередника зазвичай пов’язаний із специфікою напряму програми. Один із видів зв’язку з посередниками ба- зується на фінансуванні їх створення і надання початково- го капіталу у вигляді позик, грантів на розвиток бізнесу чи акціонерного капіталу. У деяких випадках внесення капіталу у венчурний фонд потребує відповідної участі приватних інвесторів. Друга форма взаємодії передбачає надання або гарантій із позичання приватним інвесторам (у разі прямих інвестицій в акціонерний капітал), або по- даткових пільг індивідуальним, корпоративним чи інсти- туціональним інвесторам у випадку здійснення інвестицій. Виділяють такі державні моделі розвитку венчурного фінансування: 1. Пряме фінансування державних коштів в інноваційні компанії – держава в особі різних регіональних чи цент- ральних органів на основі конкурсного відбору виділяє фінансові ресурси разом із приватними інвесторами в інноваційні підприємства і проекти в обмін на частку акцій у статутному фонді таких компаній або шляхом надання кредитів таким компаніям. Поряд з іншими інвесторами держава виступає власником інноваційних компаній і в перспективі розраховує на частку їх прибутку. Недоліками такої моделі є необхідність залучення значних фінансових ресурсів, ризик підтримки безперспективних фірм і роз- крадання державних коштів чиновниками. 2. Інвестування коштів державного бюджету через венчурні фонди – держава створює або державний вен- чурний фонд, який здійснює пряме інвестування в інно- ваційні компанії, або «фонд фондів», що розміщує свої кошти у приватні венчурні фонди поруч із іншими інвесто- рами. Державні фонди користуються всебічною підтрим- кою уряду та додатковими пільгами. Однак ці фонди за- звичай відчувають дефіцит кваліфікованих кадрів і орієнтовані на прибуток меншою мірою, ніж фонди інших типів. Хоч формально фонди такого типу є комерційними, уряд часто занепокоєний напрямами використання коштів, особливо якщо вони не відповідають меті досяг- нення прийнятної віддачі від інвестицій. Створення «фон- ду фондів», який виступає в ролі посередника під час пе- редачі фінансових ресурсів від держави до приватних венчурних фондів, дозволяє запобігти цим недолікам. 3. Змішані програми розвитку венчурної діяльності – держава створює змішаний державний венчурний фонд, який бере участь у створенні інших венчурних фондів по- ряд із іншими інвесторами (банками, підприємствами), або здійснює пряме фінансування інноваційних фірм [11]. 4. Гарантійні програми державного розвитку венчур- них підприємств – держава надає венчурним інвесторам гарантії із покриття ймовірних збитків, пов’язаних із вен- чурними інвестиціями в малі інноваційні підприємства. Це, зокрема, гарантії за кредитами, позиками, а також надан- ня венчурним інвесторам визначених податкових пільг для повернення втрачених інвестицій. Вибір конкретної державної програми розвитку вен- чурного інвестування залежить від ряду факторів, серед яких: можливості державного (республіканського, місце- вого) бюджету; цілі економічної політики держави; рівень розвитку ринку. Аналіз представлених вище моделей привернув нашу увагу до такої важливої обставини: державні моделі вен- чурного фінансування в інноваційні підприємства в основ- ному характерні для розвинутих ринкових економік, а не для тих, що розвиваються або близьких до цього статусу економік, які домагалися успіху завдяки моделям інвесту- вання державних коштів через венчурні фонди. Таке розходження можна пояснити рядом причин. Країни, що розвиваються, мають потребу в залученні міжнародного досвіду для створення власного венчурного бізнесу і ос- новним завданням вбачають упровадження в практику механізму венчурного інвестування інноваційного бізнесу. У програмах інвестування через венчурні фонди рі- шення приймаються приватним сектором, що дає змогу уникнути корупційних аспектів на державному рівні. На- приклад, прямі технологічні інвестиції Південної Кореї, розподілені за політичними критеріями, виявилися неус- пішними. Існує чимало аргументів на користь фінансування че- рез венчурні фонди на противагу державним інвестиціям безпосередньо в інноваційні підприємства: • держава не завжди спроможна приймати зважені інве- стиційні рішення, оскільки її метою є не отримання при- бутку, а надання «суспільних благ»; • участь держави в інвестиційному процесі спричиняє додаткове регулювання і відштовхує приватних інвес- торів. Слід зазначити, що «фондова» схема державної участі у створенні венчурної індустрії базується на довірі держави до приватного сектору і переданні йо- му права прийняття стратегічних рішень. У країнах із низьким рівнем соціального капіталу (тобто там, де ви- сокий рівень корупції, наявність неналежної мотивації діяльності й т. п.) ефективність фондової схеми може виявитися невисокою. Водночас, у країнах, що розвиваються, де немає фон- дової інфраструктури та ринку капіталів, саме створення за участю держави «фонду фондів» може компенсувати «провали ринку» (market failure). Держава на етапі станов- лення венчурної індустрії практично підмінює «бізнес-ан- гелів», що є основним джерелом фінансування на ранній «посівній» стадії. Під час розробки програм державної підтримки важли- во враховувати те, на яку стадію інвестиційного процесу спрямована державна політика. Необхідно відзначити, що ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 44 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011 практично в усіх розвинених країнах програми з розвитку венчурного бізнесу націлені на підтримку становлення і розвитку компаній на ранніх стадіях. Це, на нашу думку, пов’язано з можливим «провалом ринку», що, відповідно до теорії інституціональної економіки, найбільш ефектив- но компенсує саме держава. Можна виділити ряд сучасних світових тенденцій під- тримки державою венчурного бізнесу: 1. Посилюється пряма державна участь у розвитку венчурного бізнесу, особливо в тих країнах, що на початку 1990-х рр. помітно відставали від країн-лідерів (прикла- ди – Німеччина, Ізраїль, Фінляндія). 2. За участю держави створюється інфраструктура («фонди фондів») для стимулювання розвитку венчурно- го фінансування. 3. Найбільш успішні венчурні програми фінансуються урядом, але керуються професіоналами із приватного сек- тору. Практика показала, що уряд хоч і повинен контро- лювати й оцінювати результати функціонування таких програм, але його участь у прийнятті інвестиційних рішень має бути мінімальною. Висновки. Проведений аналіз дозволив: 1) визначити головні цілі системи державного фінансування венчурної діяльності; 2) охарактеризувати основні методи держав- ного стимулювання венчурного фінансування; 3) виокре- мити типи венчурних фондів за участю державних коштів; 4) виділити чотири основні моделі розвитку венчурної дія- льності; 5) виявити фактори, що впливають на вибір мо- делі державного регулювання венчурної діяльності; 6) ок- реслити основні напрями розвитку державної підтримки венчурної діяльності. Наше дослідження дало змогу висновувати, що у жод- ній державі світу венчурна індустрія не здатна досягти ви- сокого рівня розвитку винятково ринковими методами. У кожному конкретному випадку потрібно пряме або непря- ме втручання держави. Причому чим пізніше країна почи- нає рухатися у цьому напрямі, тим більш істотні зусилля змушені докладати органи влади для досягнення цілей. Література 1. Нехорошева Л. Н. Научно-технологическое развитие и рынок: регу- лирование, венчурная деятельность, инфраструктура / Л. Н. Нехоро- шева. – Мн. : БГЭУ, 1996. – 212 с. 2. Скуратович Н. К вопросу о венчурных фондах / Н. Скуратович, А. Гришанович // Наука и инновации. – 2009. – № 9(43). – С. 46–50. 3. Венчурное финансирование: теория и практика / Сост. докт. техн. наук Н. М. Форнштейн. – М. : АНХ, 1998. – 272 с. 4. Каржаув А. Т. Национальная система венчурного инвестирования / А. Т. Каржаув, А. Н. Фоломьев. – М. : Экономика, 2009. – 239 с. 5. Коммерциализация российских технологий без участия венчурного капитала : матер. конф. – СПб. : ІІІ Всероссийская венчурная ярмарка, 2002. 6. Ефремов Д. Как и с кем работают венчурные фонды? / Д. Ефремов, С. Подобный // Финансовый форум 2006, апрель [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://www.investorium.ru 7. Егоров С. А. Инструменты комплексной венчурной государственной поддержки / С. А. Егоров // Проблемы управления. – 2007. – № 2(23). – С. 129–134. 8. Meske W. What future for S&T in the CEECS in the 21st century. From sys- tem transformation to European integration. Science and technology in Central and Eastern Europe at the beginning of the 21st century. – Munster: LitVerlag, 2010. – P. 443–478. 9. Кондратьева Н. Т. Финансы венчурной деятельности / Н. Т. Кондра- тьева. – Мн. : БГЭУ, 1998. – 104 с. 10. Нехорошева Л. Н. Мировой опыт развития венчурной деятельности и проблемы развития стран СНГ / Л. Н. Нехорошева, С. А. Егоров // Бе- лорусский экономический журнал. – 2008. – № 1. – С. 103–121. 11. Коммерциализация российских технологий без участия венчурного капитала : матер. конф. – СПб. : V Всероссийская венчурная ярмарка, 2008. Стаття надійшла до редакції 6 листопада 2010 року ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ УДК 339.137.2 В. І. Охота, аспірант кафедри менеджменту Тернопільського національного економічного університету ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИКА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ У статті розглянуто теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспромож- ності країн, визначено роль інноваційного потенціалу в цьому процесі; проаналізовано класифікацію інновацій та досліджено генезис концепцій національних інноваційних систем; визначено передумови підвищення інноваційного потенціалу і загального рівня конкурентоспромож- ності країни; запропоновано парадигму адаптації національної економіки до змін, викликаних впливом гло- балізаційних чинників розвитку. Ключові слова: інноваційний потенціал, міжнародна конкурентоспроможність, національна інноваційна система, інноваційна модель розвитку, глобалізація. В. И. Охота ОЦЕНКА ИННОВАЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА УКРАИНЫ КАК ФАКТОРА МЕЖДУНАРОДНОЙ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ В статье рассмотрены теоретические основы фор- мирования международной конкурентоспособности стран, определена роль инновационного потенциала в этом процессе; проанализированы существующие классификации инноваций и исследован генезис кон- цепций национальных инновационных систем; опреде- лены предпосылки повышения инновационного по- тенциала и общего уровня конкурентоспособности страны; предложена парадигма адаптации националь- ной экономики к изменениям, вызванным влиянием глобализационных факторов развития. Ключевые слова: инновационный потенциал, между- народная конкурентоспособность, национальная иннова- ционная система, инновационная модель развития. V. I. Okhota ESTIMATION OF THE INNOVATIVE POTENTIAL OF UKRAINE AS A FACTOR OF INTERNATIONAL COMPETITIVENESS The article reviews the theoretical foundations of inter- national competitiveness, the role of innovative capacity in the system of international competitiveness by analyzing the classification of innovation and investigate the genesis of the concept of national innovation systems, the precon- ditions of improving innovative capacity and overall com- petitiveness of the country and offers the paradigm of adaptation to the national economy changes caused by the influence of globalization factors of development. Key words: innovation, innovative capacity, international competitiveness, national innovation system, innovative model of development, globalization.

Світова практика державного фінансування венчурної діяльності

Institution

Ähnliche Einträge