Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності
У статті розглянуто теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспроможності країн, визначено роль інноваційного потенціалу в цьому процесі; проаналізовано класифікацію інновацій та досліджено генезис концепцій національних інноваційних систем; визначено передумови підвищення інноваційного по...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економiчний часопис-XXI |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32025 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності / В.І. Охота // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 44-47. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859993110856073216 |
|---|---|
| author | Охота, В.І. |
| author_facet | Охота, В.І. |
| citation_txt | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності / В.І. Охота // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 44-47. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економiчний часопис-XXI |
| description | У статті розглянуто теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспроможності країн, визначено роль інноваційного потенціалу в цьому процесі; проаналізовано класифікацію інновацій та досліджено генезис концепцій національних інноваційних систем; визначено передумови підвищення інноваційного потенціалу і загального рівня конкурентоспроможності країни; запропоновано парадигму адаптації національної економіки до змін, викликаних впливом глобалізаційних чинників розвитку.
В статье рассмотрены теоретические основы формирования международной конкурентоспособности стран, определена роль инновационного потенциала в этом процессе; проанализированы существующие классификации инноваций и исследован генезис концепций национальных инновационных систем;определены предпосылки повышения инновационного потенциала и общего уровня конкурентоспособности страны; предложена парадигма адаптации национальной экономики к изменениям, вызванным влиянием глобализационных факторов развития.
The article reviews the theoretical foundations of international competitiveness, the role of innovative capacity in the system of international competitiveness by analyzing the classification of innovation and investigate the genesis of the concept of national innovation systems, the preconditions of improving innovative capacity and overall competitiveness of the country and offers the paradigm of adaptation to the national economy changes caused by the influence of globalization factors of development.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:32:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
44
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011
практично в усіх розвинених країнах програми з розвитку
венчурного бізнесу націлені на підтримку становлення і
розвитку компаній на ранніх стадіях. Це, на нашу думку,
пов’язано з можливим «провалом ринку», що, відповідно
до теорії інституціональної економіки, найбільш ефектив-
но компенсує саме держава.
Можна виділити ряд сучасних світових тенденцій під-
тримки державою венчурного бізнесу:
1. Посилюється пряма державна участь у розвитку
венчурного бізнесу, особливо в тих країнах, що на початку
1990-х рр. помітно відставали від країн-лідерів (прикла-
ди – Німеччина, Ізраїль, Фінляндія).
2. За участю держави створюється інфраструктура
(«фонди фондів») для стимулювання розвитку венчурно-
го фінансування.
3. Найбільш успішні венчурні програми фінансуються
урядом, але керуються професіоналами із приватного сек-
тору. Практика показала, що уряд хоч і повинен контро-
лювати й оцінювати результати функціонування таких
програм, але його участь у прийнятті інвестиційних рішень
має бути мінімальною.
Висновки. Проведений аналіз дозволив: 1) визначити
головні цілі системи державного фінансування венчурної
діяльності; 2) охарактеризувати основні методи держав-
ного стимулювання венчурного фінансування; 3) виокре-
мити типи венчурних фондів за участю державних коштів;
4) виділити чотири основні моделі розвитку венчурної дія-
льності; 5) виявити фактори, що впливають на вибір мо-
делі державного регулювання венчурної діяльності; 6) ок-
реслити основні напрями розвитку державної підтримки
венчурної діяльності.
Наше дослідження дало змогу висновувати, що у жод-
ній державі світу венчурна індустрія не здатна досягти ви-
сокого рівня розвитку винятково ринковими методами. У
кожному конкретному випадку потрібно пряме або непря-
ме втручання держави. Причому чим пізніше країна почи-
нає рухатися у цьому напрямі, тим більш істотні зусилля
змушені докладати органи влади для досягнення цілей.
Література
1. Нехорошева Л. Н. Научно-технологическое развитие и рынок: регу-
лирование, венчурная деятельность, инфраструктура / Л. Н. Нехоро-
шева. – Мн. : БГЭУ, 1996. – 212 с.
2. Скуратович Н. К вопросу о венчурных фондах / Н. Скуратович,
А. Гришанович // Наука и инновации. – 2009. – № 9(43). – С. 46–50.
3. Венчурное финансирование: теория и практика / Сост. докт. техн.
наук Н. М. Форнштейн. – М. : АНХ, 1998. – 272 с.
4. Каржаув А. Т. Национальная система венчурного инвестирования /
А. Т. Каржаув, А. Н. Фоломьев. – М. : Экономика, 2009. – 239 с.
5. Коммерциализация российских технологий без участия венчурного
капитала : матер. конф. – СПб. : ІІІ Всероссийская венчурная ярмарка,
2002.
6. Ефремов Д. Как и с кем работают венчурные фонды? / Д. Ефремов,
С. Подобный // Финансовый форум 2006, апрель [Електронний ре-
сурс]. – Режим доступу : http://www.investorium.ru
7. Егоров С. А. Инструменты комплексной венчурной государственной
поддержки / С. А. Егоров // Проблемы управления. – 2007. – № 2(23). –
С. 129–134.
8. Meske W. What future for S&T in the CEECS in the 21st century. From sys-
tem transformation to European integration. Science and technology in
Central and Eastern Europe at the beginning of the 21st century. – Munster:
LitVerlag, 2010. – P. 443–478.
9. Кондратьева Н. Т. Финансы венчурной деятельности / Н. Т. Кондра-
тьева. – Мн. : БГЭУ, 1998. – 104 с.
10. Нехорошева Л. Н. Мировой опыт развития венчурной деятельности
и проблемы развития стран СНГ / Л. Н. Нехорошева, С. А. Егоров // Бе-
лорусский экономический журнал. – 2008. – № 1. – С. 103–121.
11. Коммерциализация российских технологий без участия венчурного
капитала : матер. конф. – СПб. : V Всероссийская венчурная ярмарка,
2008.
Стаття надійшла до редакції 6 листопада 2010 року
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
УДК 339.137.2
В. І. Охота,
аспірант кафедри менеджменту
Тернопільського національного економічного університету
ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
УКРАЇНИ ЯК ЧИННИКА МІЖНАРОДНОЇ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
У статті розглянуто теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспромож-
ності країн, визначено роль інноваційного потенціалу в цьому процесі; проаналізовано
класифікацію інновацій та досліджено генезис концепцій національних інноваційних
систем; визначено передумови підвищення інноваційного потенціалу і загального рівня конкурентоспромож-
ності країни; запропоновано парадигму адаптації національної економіки до змін, викликаних впливом гло-
балізаційних чинників розвитку.
Ключові слова: інноваційний потенціал, міжнародна конкурентоспроможність, національна інноваційна система,
інноваційна модель розвитку, глобалізація.
В. И. Охота
ОЦЕНКА ИННОВАЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА
УКРАИНЫ КАК ФАКТОРА МЕЖДУНАРОДНОЙ
КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ
В статье рассмотрены теоретические основы фор-
мирования международной конкурентоспособности
стран, определена роль инновационного потенциала в
этом процессе; проанализированы существующие
классификации инноваций и исследован генезис кон-
цепций национальных инновационных систем; опреде-
лены предпосылки повышения инновационного по-
тенциала и общего уровня конкурентоспособности
страны; предложена парадигма адаптации националь-
ной экономики к изменениям, вызванным влиянием
глобализационных факторов развития.
Ключевые слова: инновационный потенциал, между-
народная конкурентоспособность, национальная иннова-
ционная система, инновационная модель развития.
V. I. Okhota
ESTIMATION OF THE INNOVATIVE POTENTIAL OF
UKRAINE AS A FACTOR OF INTERNATIONAL
COMPETITIVENESS
The article reviews the theoretical foundations of inter-
national competitiveness, the role of innovative capacity in
the system of international competitiveness by analyzing
the classification of innovation and investigate the genesis
of the concept of national innovation systems, the precon-
ditions of improving innovative capacity and overall com-
petitiveness of the country and offers the paradigm of
adaptation to the national economy changes caused by the
influence of globalization factors of development.
Key words: innovation, innovative capacity, international
competitiveness, national innovation system, innovative model
of development, globalization.
45
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
Постановка проблеми. В умовах сучасної ринкової
економіки для підвищення конкурентоспроможності краї-
ни першочерговим завданням стає формування активної
інноваційної політики держави. Як засвідчує міжнародний
досвід, науково-технологічні розробки та збалансована
національна інноваційна система становлять найбільш
прийнятне джерело високих темпів економічного розвит-
ку. Аналіз господарської практики показує, що темпи
здійснення інноваційної діяльності в Україні є вкрай неза-
довільними. Наша країна має досить потужний науково-
технічний потенціал, але недостатньо ефективне уп-
равління ним, що гальмує розвиток інновацій. Зауважимо,
що більш як половина науково-технічного потенціалу в Ук-
раїні реалізується поза потребами інноваційного розвитку
вітчизняної економіки. Тому вдосконалення моделі інно-
ваційного розвитку, посилення інноваційного потенціалу
задля підвищення міжнародної конкурентоспроможності
країни є особливо актуальним завданням у сучасних реа-
ліях української економічної системи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми
розвитку інноваційного потенціалу як чинника міжна-
родної конкурентоспроможності знаходять своє відобра-
ження в багатьох наукових публікаціях. Це пов’язано із
підвищенням ролі інноваційності економіки, її технологіч-
ним оновленням, а також із пріоритетами, що закладені у
стратегії держави.
Фундаментальні дослідження, присвячені вивченню
цих питань, містяться у працях таких учених, як І. Багрова
[1], В. Геєць [3; 4], Н. Гражевська [5], Л. Федулова [11; 12]
та ін.
Метою роботи є визначення передумов підвищення
інноваційного потенціалу та загального рівня конкуренто-
спроможності країни, розробка парадигми адаптації націо-
нальної економіки до змін, спричинених впливом глобалі-
заційних чинників розвитку.
Основні результати дослідження. Конкурентоспро-
можність економіки країни визначається питомою вагою
технологічних укладів, основу яких утворюють наукоємне
виробництво та високі технології. Нині в Україні існує коло-
сальний розрив у фінансуванні інноваційних перетворень
виробництва та відставання від провідних країн в бага-
тьох наукоємних напрямах економічного розвитку. Зміни-
ти ситуацію, що склалася у країні, мають законодавчо за-
тверджені основні засади розвитку інформаційного
суспільства на 2007–2015 рр. [3, с. 15; 9, с. 92].
На основі узагальнення різних трактувань міжнародної
конкурентоспроможності країни, запропонованих зарубіж-
ними та вітчизняними вченими, визначимо це поняття як
здатність країни конкурувати з іншими країнами через
реалізацію природного, виробничого, трудового, фінансо-
вого, інформаційного та інноваційного потенціалів її еко-
номічних підсистем. Міжнародна конкурентоспроможність
країни формується за алгоритмом, що передбачає на-
явність таких етапів:
1) визначення системи конкурентних переваг країни –
ступенів розвитку факторів виробництва, умов розвою
внутрішнього ринку, підтримуючих та споріднених галузей,
створення, організації та управління підприємствами, регу-
ляторної політики держави, геополітичного положення
країни, соціокультурних і демографічних характеристик
країни;
2) реалізація конкурентних переваг – у змінах та ново-
введеннях і системі створення цінностей на мікрорівні,
формуванні та впровадженні стратегій соціально-еко-
номічного розвитку країни на макрорівні, створенні конку-
рентоспроможного виробництва й управління на ме-
зорівні;
3) формування потенціалу міжнародної конкуренто-
спроможності країни, тобто природних, трудових, науко-
во-технічних, технологічних, інноваційних, інформаційних,
енергетичних, інституційних та геополітичних відносин;
4) реалізація потенціалу міжнародної конкурентоспро-
можності країни – зростання продуктивності факторів ви-
робництва, сприяння економічному розвитку, прискорен-
ню структурних зрушень в економіці, забезпечення висо-
ких стандартів життя населення, підвищення економічної
безпеки країни.
Інноваційний потенціал країни – це сукупність науково-
технічних, організаційних, економічних, соціальних ре-
сурсів країни, а також можливостей їх ефективного вико-
ристання, результатом якого є створення інновацій з
метою забезпечення міжнародної конкурентоспромож-
ності країни. До основних важелів формування інно-
ваційного потенціалу країн відносять: техніко-економічні,
організаційно-управлінські, регуляторні, соціально-психо-
логічні та інформаційно-комунікативні. У результаті фор-
муються науково-технологічна, фінансово-економічна,
виробнича, соціальна та культурно-освітня складові інно-
ваційного потенціалу країни. Для створення належних
умов розвитку інноваційного потенціалу країн потрібні:
1) відповідні виробничо-технологічні структури;
2) наявність інформаційної системи;
3) фінансова підтримка інновацій;
4) достатньо високий рівень освіти населення та
підготовки наукових кадрів.
До основних напрямів реалізації інноваційного потен-
ціалу країни слід віднести:
1) створення конкурентоспроможного сектору дослід-
жень і розробок;
2) упровадження нових технологічних процесів;
3) освоєння виробництва нових видів продукції;
4) створення системи економічних стимулів модер-
нізації економіки на основі технологічних інновацій;
5) підвищення інноваційної культури суспільства.
Загальновідомо, що у світовій економічній практиці
інновації відіграють визначальну роль у динаміці еко-
номічного розвитку. Залежно від часу реалізації інновації
можуть бути перспективними і поточними. Основою подіб-
ного поділу є: величина ефекту від інновації; наявність у
суб’єкта господарської діяльності матеріальних та інших
можливостей для здійснення інновацій.
До перспективних відносять інновації, реалізація яких
об’єктивно вимагає більш-менш значних витрат часу і ви-
робничих ресурсів. Для використання поточних інновацій
на підприємстві мусять скластися відповідні соціально-
економічні умови, воно повинно мати у своєму розпоряд-
женні всі необхідні матеріально-технічні ресурси.
У ринковій економіці співвідношення між різними типа-
ми інновацій формується під впливом низки факторів, зо-
крема таких, як етап розвитку підприємства, його розмір,
галузева приналежність, положення на ринку, етап жит-
тєвого циклу продукції, що випускається, характер конку-
рентної боротьби на ринку й т. п.
Відзначимо, що в розвинених країнах від 75 до 100%
приросту ВВП продукується шляхом використання ново-
введень, а для країн з перехідною економікою активізація
інноваційних процесів є єдиною можливістю в перспективі
стати конкурентоспроможними на світовому ринку. Однак
слід розуміти, що інноваційна політика є надбудовою тех-
нологічної політики, тому для формування основ націо-
нальної інноваційної політики в Україні доцільно зосереди-
ти увагу на дослідженні питань технологічного оновлення
і розвитку, тобто ролі технологічного базису сучасної рин-
кової економіки. У той же час відомим є досвід нових
індустріальних країн (Чилі, Мексика, Південна Корея, Із-
раїль та ін.), яким вдалося провести технологічне онов-
лення і досягти інноваційної активності й конкурентоспро-
можності національних економік в умовах несприятливого
економічного клімату.
Сьогодні тільки п’ять держав (США, Росія, Китай,
Франція та Індія) мають можливість створювати і впрова-
джувати інновації практично в усіх напрямах інноваційної
діяльності, які у світовій практиці визначені пріоритетни-
ми. Україні слід визначити пріоритети і відповідну політи-
ку технологічного оновлення економіки [4, с. 59; 7, с. 205].
На нинішньому етапі необхідно сформувати нову мо-
дель національної інноваційної системи на основі безпе-
рервного циклу: фундаментальні дослідження – дослід-
46
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 1-2’2011
ницькі НДДКР – прикладні НДДКР – технології – вироб-
ництво – ринкова реалізація. Як об’єкт фінансування
доцільно виділити 8–10 практичних технологічних на-
прямів державної ваги (розвиток комп’ютерних ліній,
створення нових поколінь мікросхем, нових матеріалів,
машин нового покоління, кардинальна модернізація заліз-
ничного транспорту, розвиток природоохоронних техноло-
гій, розробка нових функціональних біоматеріалів, пошук
нових джерел енергії й т. ін.), що варто було б фінансува-
ти за рахунок 75% щорічного приросту зі статті держбюд-
жету «Фундаментальні дослідження НТП».
У цілому, визначення пріоритетів і формування політи-
ки технологічного оновлення в Україні пов’язане з пробле-
мою наявності багатоукладної економіки. За даними
Інституту економічного прогнозування НАН України, май-
же 60% обсягу промислової продукції у нашій країні припа-
дає на продукцію 3-го технологічного укладу, 38% – 4-го.
Випуск продукції 5-го і 6-го технологічних укладів складає
близько 4%, причому 6-й технологічний уклад, який визна-
чає перспективи високотехнологічного розвитку в майбут-
ньому, в Україні майже відсутній (менш як 0,1%). Близько
58% промислової продукції – це продукція 3-го техно-
логічного укладу. Крім того, фінансування науково-техніч-
них розробок майже на 70% пов’язане із технологіями 4-го
і на 23% – з технологіями 5-го технологічного укладу. Інно-
ваційні витрати у процентному відношенні 60 : 30 поділя-
ються між 4-м і 3-м технологічними укладами, а інноваційні
витрати на технології 5-го технологічного укладу займа-
ють лише 8,6%. У технологічній частині капітальних вкла-
день (технічне переозброєння і модернізація) на 83% до-
мінують вкладення 3-го технологічного укладу і лише 10%
вкладень припадає на 4-й технологічний уклад [2, с. 68].
Технічний рівень більшості виробництв в Україні відстає
від рівня західних країн щонайменше на 50 років. У сис-
темі міжнародного розподілу праці Україна займає збит-
кові та досить безперспективні позиції. Причому техно-
логічне відставання щороку збільшується, оскільки кожен
подальший технологічний уклад є коротшим у часі й глиб-
шим за характером соціально-економічних змін, ніж попе-
редній [8, с. 58; 11, с. 12]. Водночас, головні цілі науково-
технологічного та інноваційного розвитку економіки
полягають у підвищенні ролі наукових і технологічних
чинників у подоланні кризових явищ у соціально-еконо-
мічному розвитку; забезпеченні стійкого економічного
зростання; створенні ефективних механізмів збереження,
використання та розвитку національного науково-техно-
логічного потенціалу; технологічному переоснащенні й
структурній перебудові виробництва з метою створення
нових товарів, конкурентоспроможних на світовому і
внутрішньому ринках; збільшенні експортного потенціалу
на базі наукоємних галузей виробництва та зменшення за-
лежності економіки України від імпорту.
Визначальний вплив на розвиток продуктивних сил і
економічне зростання країн та підвищення їх міжнародної
конкурентоспроможності справляють удосконалення за-
собів і предметів праці, технологій виробництва, а також
ефективна організація інноваційного процесу.
Одним із найважливіших є рейтинг конкурентоспро-
можності Інституту розвитку менеджменту в Лозані, який
аналізує спроможність країн створювати та підтримувати
середовище, що забезпечує конкурентоспроможність біз-
несу. У ньому наша країна представлена від 2007 р. і посі-
дає 46-те місце серед 55 країн. Хоч у загальному рейтингу
Україна випередила такі країни, як Туреччина, Польща,
Хорватія, Індонезія, а за низкою показників ефективності
бізнесу також Італію, Росію, Румунію, зарано говорити про
стабільність її економічного розвитку та стале економічне
зростання. Чинниками, які істотно обмежують позитивний
потенціал зміцнення конкурентоспроможності економіки
України та ефективності бізнесу, є незавершеність струк-
турних реформ, політична нестабільність, значний регуля-
торний тиск тощо [6, с. 13; 10, с. 66].
Інноваційний індекс України порівняно із країнами ЄС
украй низький (56-те місце), що є закономірним наслідком
ігнорування на практиці державною владою всіх рівнів
інноваційних чинників економічного розвитку. Згідно із ба-
гатьма міжнародними рейтингами, реальні вразливі місця
економіки нашої країни знаходяться в її інституційній
системі [13, с. 219]. При цьому, відповідно до індексу
трансформації Бертельсманна, низька якість процесів
політичного управління є причиною уповільнення транс-
формаційних процесів в Україні. Це ключовий чинник,
який стримує підвищення системної конкурентоспромож-
ності національної економіки. Варто підкреслити, що голо-
вна причина низького рівня інноваційно-технологічної ком-
поненти конкурентоспроможності економіки нашої країни
полягає у відсутності дотепер сучасного формату націо-
нальної інноваційної системи.
З метою прискорення адаптації національної системи
державного регулювання економіки до глобальних чин-
ників доцільно виокремити низку стратегічних пріоритетів
у регулюванні національної економіки, які мають сприяти
зміцненню національної конкурентоспроможності. Вони
набувають критичної ваги в контексті збереження суве-
ренітету національної моделі державного регулювання
економіки на етапі входження України до світового еко-
номічного простору. Ці стратегічні пріоритети повинні
впроваджуватися через систему поступових кроків адап-
тації національної економіки до змін, викликаних впливом
глобалізаційних чинників розвитку.
Адаптація, проведена на такій основі, сприятиме за-
безпеченню сталого економічного зростання, утверджен-
ню інноваційної моделі розвитку, підвищенню конку-
рентоспроможності нашої держави, що, своєю чергою,
приведе до зростання рівня життя населення і створить
реальні передумови для набуття Україною в найближчо-
му майбутньому статусу країни – члена Європейського
Союзу [14, с. 80].
Висновки. В умовах формування глобальної еко-
номічної системи зростання країн та їх міжнародна конку-
рентоспроможність у визначальному ступені обумовлю-
ються наявністю потужного інноваційного потенціалу. Для
підвищення конкурентоспроможності національної еко-
номіки необхідно зробити правильний вибір стратегічної
моделі розвитку, що вимагає належного рівня досліджень,
правильного вибору системи критеріїв оцінки і ступеню їх
деталізації, спроможності адекватно інтерпретувати отри-
мані результати.
Практична реалізація стратегії розвитку України має
ґрунтуватися на усвідомленні необхідності органічного
поєднання цілеспрямованого впливу держави на еко-
номіку із ринковими механізмами її функціонування.
Література
1. Багрова І. В. Складові та фактори конкурентоспроможності / І. В.
Багрова, О. Г. Нефедова // Вісник економічної науки України. – 2007. –
№ 1. – С. 11–16.
2. Вахнюк С. В. Технологічні пріоритети України в період розбудови
економіки знань / С. В. Вахнюк, С. М. Братушка // Механізм регулю-
вання економіки. – 2008. – Т. 1. – № 3. – С. 64–72.
3. Геєць В. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізаційний
проект розвитку економіки і суспільства початку ХХІ ст. / В. Геєць //
Банківська справа. – 2003. – № 4. – С. 10–32.
4. Геец В. М. Проблемность структурных трансформаций экономики
стран с развивающимися рынками / В. М. Геец // Економіка та прогно-
зування. – 2009. – № 1. – С. 54–69.
5. Гражевская Н. Обеспечение конкурентоспособности национальной
экономики в глобальном постиндустриальном измерении / Н. Гражев-
ская // Економіка України. – 2008. – № 9. – С. 54–63.
6. Ковальов О. К. Конкурентоспроможність економіки України в умо-
вах глобалізації / О. К. Ковальов // Вісник НБУ. – 2009. – № 4. – С.
13–19.
7. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної
економіки : монографія / [А. Г. Герасименко, Л. С. Головко, Л. І. Дід-
ківська та ін.] ; за заг. ред. В. Д. Лагутіна ; Київ. нац. торг-екон. ун-т. –
К. : КНТЕУ, 2008. – 307 с.
8. Кучер Г. Економіка України у контексті інноваційного розвитку / Г.
Кучер // Наука та інновації. – 2008. – Т. 4. – № 3. – С. 58–59.
9. Організаційно-економічні аспекти інноваційного оновлення націо-
нального господарства : наук. монографія / [М. М. Єрмошенко, С. А.
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
47
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI1-2’2011
ѲÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² ̲ÆÍÀÐÎÄͲ ÅÊÎÍÎ̲×Ͳ ²ÄÍÎÑÈÍÈ
Єрохін, В. М. Шандра, О. І. Гуменюк та ін.] ; за наук. ред. д.е.н.,
проф. М. М. Єрмошенка і д.е.н., проф. С. А. Єрохіна. – К. : НАУ, 2008.
– 216 с.
10. Сторожук В. М. Інноваційна система як чинник конкурентоспро-
можності національної економіки / В. М. Сторожук // Формування рин-
кових відносин в Україні. – 2007. – № 10 (77). – С. 64–67.
11. Федулова Л. І. Прогнозування інноваційно-технологічного розвитку
економіки як складова вибору стратегії виходу з кризи / Л. І. Федуло-
ва // Економіка і прогнозування. – 2009. – № 3. – С. 5–17.
12. Федулова Л. І. Україна в міжнародних рейтингових оцінках: чинник
інноваційно-технологічного розвитку / Л. І. Федулова // Актуальні про-
блеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 39–53.
13. Філіповська О. О. Аналіз конкурентоспроможності західних при-
кордонних територій України в контексті євроінтеграційних процесів /
О. О. Філіповська // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – С. 216–224.
14. Шевченко О. О. Вплив тіньового сектору на механізм техно-
логічного оновлення економіки інноваційного спрямування / О. О.
Шевченко // Прометей. – 2010. – № 1(31). – С. 78–81.
Стаття надійшла до редакції 14 грудня 2010 року
УДК 339.9(4)+339.137.2+338.48
М. П. Бондаренко,
аспірантка Інституту світової економіки і
міжнародних відносин НАН України
ПОЗИЦІОНУВАННЯ УКРАЇНИ
НА МІЖНАРОДНОМУ
ТУРИСТИЧНОМУ РИНКУ
У статті досліджено роль туризму в економічному житті України, розкрито рівень
інтегрованості національного туристичного сектору в міжнародний ринок туристичної
пропозиції, показано динаміку розвитку туризму в історичній ретроспективі, про-
аналізовано структуру туристичних потоків, а також пріоритетність тенденцій розвитку туристичного сектору.
Визначено ряд факторів, що перешкоджають реалізації наявних і потенційних конкурентних переваг, отриман-
ню економічних вигод та загальній конкурентності України.
Ключові слова: туризм, туристичний ринок, туристичний потік, туристична пропозиція, конкурентоспроможність.
М. П. Бондаренко
ПОЗИЦИОНИРОВАНИЕ УКРАИНЫ НА
МЕЖДУНАРОДНОМ ТУРИСТИЧЕСКОМ РЫНКЕ
В статье исследована роль туризма в экономичес-
кой жизни Украины, раскрыт уровень интегрирован-
ности национального туристического сектора в меж-
дународный рынок туристического предложения,
показана динамика развития туризма в исторической
ретроспективе, проанализирована структура туристи-
ческих потоков, а также приоритетность тенденцій
развития туристического сектора. Определен ряд
факторов, препятствующих реализации имеющихся и
потенциальных конкурентних преимуществ, получе-
нию экономических выгод и общей конкурентности
Украины.
Ключевые слова: туризм, туристический рынок, ту-
ристический поток, туристическое предложение, конку-
рентоспособность.
М. P. Bondarenko
THE POSITIONING OF UKRAINE ON THE
INTERNATIONAL TOURISM MARKET
In the article the role of tourism in the economical life
of Ukraine is researched, level of national tourism sector
integration into international market of tourism supply is
discovered,a historical retrospective of development dyna-
mics is shown, tourist flow structure as well as priority ten-
dencies of tourism sector development are analyzed. The
range of factors preventing realization of current and
potential competitive advantagies, economic benefits
achievement and total competitiveness of Ukraine is
defined.
Key words: tourism, tourism market, tourist flow, tourism
supply, competitiveness.
Постановка проблеми. Туризм сьогодні є найбільш
динамічним сектором економіки, що ефективно та пози-
тивно впливає на покращення економічного, соціального,
екологічного і культурного стану національних економік.
Складові туристичної конкурентоспроможності України
дають змогу зробити припущення про вагомий внесок ту-
ризму в розвиток національної економіки, проте статис-
тичні дані фіксують зворотну тенденцію, що виявляється в
менш ніж 2% ВВП. Показовим є той факт, що Україна у
2007 р. ввійшла до світових країн-лідерів із залучення
міжнародного туристичного потоку (7-ме місце), а за обся-
гами фінансових надходжень від туристичної діяльності
зайняла тільки 77-му позицію. Поточний стан характери-
зує невідповідність наявного та реалізованого туристично-
го потенціалу. Для визначення проблем і чинників, що сто-
ять на заваді реалізації повноти туристичних переваг,
потрібно розглянути позиціонування України на міжнород-
ному туристичному ринку, проаналізувати тенденції та
визначити чинники стримування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні
дослідження розвитку туристичного сектору держави
містяться в роботах Г. О. Ворошилової [1], С. С. Лисої [2],
О. М. Кальченко [3], В. П. Гречаника та С. М. Васильченка
[4]; науковий інтерес до дослідження туристичного ресур-
су України відображено в працях О. О. Любіцевої [5; 6],
Є. В. Панкової [6], В. І. Стафійчука [6], М. П. Мальської [7],
Н. В. Антонюк [4], Н. М. Ганич [7], І. В. Свиди [8], Л. В. Хар-
ченко [9]; зарубіжний досвід висвітлено у працях Б. В. Шу-
піка [10], О. А. Гриценка [11]. Значна кількість наукових
праць висвітлює вплив окремих складових на розвиток ту-
ризму та економіку країни; більшість робіт зосереджена на
аналізі регіональних особливостей і рекреаційних ресур-
сів. Але при цьому майже відсутні праці з комплексного
аналізу впливу туризму на національну економіку та її кон-
курентного позиціонування на міжнародному туристично-
му ринку.
Мета статті – дослідити роль туризму в економічному
житті України, розкрити рівень інтегрованості національ-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32025 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-6220 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:32:58Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Охота, В.І. 2012-04-06T09:50:14Z 2012-04-06T09:50:14Z 2011 Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності / В.І. Охота // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 1-2. — С. 44-47. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32025 339.137.2 У статті розглянуто теоретичні основи формування міжнародної конкурентоспроможності країн, визначено роль інноваційного потенціалу в цьому процесі; проаналізовано класифікацію інновацій та досліджено генезис концепцій національних інноваційних систем; визначено передумови підвищення інноваційного потенціалу і загального рівня конкурентоспроможності країни; запропоновано парадигму адаптації національної економіки до змін, викликаних впливом глобалізаційних чинників розвитку. В статье рассмотрены теоретические основы формирования международной конкурентоспособности стран, определена роль инновационного потенциала в этом процессе; проанализированы существующие классификации инноваций и исследован генезис концепций национальных инновационных систем;определены предпосылки повышения инновационного потенциала и общего уровня конкурентоспособности страны; предложена парадигма адаптации национальной экономики к изменениям, вызванным влиянием глобализационных факторов развития. The article reviews the theoretical foundations of international competitiveness, the role of innovative capacity in the system of international competitiveness by analyzing the classification of innovation and investigate the genesis of the concept of national innovation systems, the preconditions of improving innovative capacity and overall competitiveness of the country and offers the paradigm of adaptation to the national economy changes caused by the influence of globalization factors of development. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Світове господарство і міжнародні економічні відносини Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності Оценка инновационного потенциала Украины как фактора международной конкурентоспособности Estimation of the innovative potential of Ukraine as a factor of international competitiveness Article published earlier |
| spellingShingle | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності Охота, В.І. Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| title | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| title_alt | Оценка инновационного потенциала Украины как фактора международной конкурентоспособности Estimation of the innovative potential of Ukraine as a factor of international competitiveness |
| title_full | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| title_fullStr | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| title_full_unstemmed | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| title_short | Оцінка інноваційного потенціалу України як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| title_sort | оцінка інноваційного потенціалу україни як чинника міжнародної конкурентоспроможності |
| topic | Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| topic_facet | Світове господарство і міжнародні економічні відносини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32025 |
| work_keys_str_mv | AT ohotaví ocínkaínnovacíinogopotencíaluukraíniâkčinnikamížnarodnoíkonkurentospromožností AT ohotaví ocenkainnovacionnogopotencialaukrainykakfaktorameždunarodnoikonkurentosposobnosti AT ohotaví estimationoftheinnovativepotentialofukraineasafactorofinternationalcompetitiveness |