Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні
У статті проаналізовані політичні та ідеологічні настрої студентів УСРР періоду 1920-х років. Незважаючи на тиск з боку радянської влади, молодь мала власні погляди, переконання, що виявляла у повсякденній поведінці. В статье проанализированы политические и идеологические настроения студентов период...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32052 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні / О. Лаврут // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 64-71. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860213265364156416 |
|---|---|
| author | Лаврут, О. |
| author_facet | Лаврут, О. |
| citation_txt | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні / О. Лаврут // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 64-71. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті проаналізовані політичні та ідеологічні настрої студентів УСРР періоду 1920-х років. Незважаючи на тиск з боку радянської влади, молодь мала власні погляди, переконання, що виявляла у повсякденній поведінці.
В статье проанализированы политические и идеологические настроения студентов периода 1920-х годов. Несмотря на давление со стороны власти, молодежь имела собственные взгляды, убеждения, что проявляла в повседневном поведении.
In the article were analyzed political and ideological moods of the students USSR of period 1920-th years. In spite of press of soviets power, young had was in a positions, persuasions, with was showed in everyday behavior.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:15:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
��
Краєзнавство 3 2010
уДк 94 (477)
Ольга Лаврут (м. Донецьк)
Політична Поведінка стУдентської молоді
в неПівській Україні
У статті проаналізовані політичні та ідеологічні настрої студентів УСРР періоду 1920-х
років. Незважаючи на тиск з боку радянської влади, молодь мала власні погляди, переконання,
що виявляла у повсякденній поведінці.
Ключові слова: студенти, молодь, УСРР, вищі навчальні заклади, настрої, погляди, переко-
нання, будення.
Студентство і в минулому, і сьогодні є до-
сить динамічною та специфічною соціальною
верствою населення, яка за своїми характе-
ристиками помітно відрізняється від інших
верств населення, у першу чергу своїми потре-
бами, становленням та оригінальною субкуль-
турою. Тому воно, як і молодь в цілому, є спе-
цифічною спільнотою, оскільки перебуває в
стані власного формування і становлення.
крім зазначених характеристик молоді, на
перший план висуваються форми її жит-
тєдіяльності, спосіб життя, зміст суспільної
та групової свідомості, діяльність соціальних
інститутів, що покликані не лише здійснюва-
ти функцію контролю і управління процесами
в молодіжному середовищі, але насамперед
визначати запити, потреби, інтереси молоді та
сприяти створенню належних умов для її
ефективного соціального старту.
останнім часом загострилося чимало мо-
лодіжних проблем, серед яких найголовніши-
ми є:
• низький рівень життя, безробіття і знач-
на економічна та соціальна залежність
від батьків;
• шлюбно-сімейні проблеми (високий рі-
вень розлучень, сімейних конфліктів);
• низька народжуваність;
• матеріальна незабезпеченість, відсут-
ність умов для поліпшення житлових
умов;
• поганий стан здоров’я і зростання рівня
соціальних відхилень;
• втрата ідеалів, соціальної перспективи,
життєвого оптимізму.
Скорочується питома вага молоді щодо
всього населення. в україні за останні десять
років її кількість знизилася з 22 до 20 %. Тому
у середовищі студентства спостерігаються пе-
симізм, соціальна апатія; невідповідність рів-
ня професійної підготовки молоді реальним
потребам суспільства; слабка консолідація мо-
лодіжного руху.
Згідно із загальнонаціональним опитуван-
ням “Становище студентської молоді украї-
ни”, проведеним у грудні 2008 року українсь-
ким інститутом соціальних досліджень імені
о. Яременка на замовлення Державного інс-
титуту розвитку сім’ї та молоді (опитано по-
над п’ять тисяч студентів), на сьогодні нав-
чається у державі близько 2,5 млн. студентів.
Першочерговою проблемою для них є робота:
майже кожен другий з них сумнівається, чи
вдасться йому її знайти. Нині практично 51 %
студентів готові протестувати через погіршен-
ня рівня життя родини, 34 % — через пору-
шення демократичних засад суспільства та
прав людини, 37 % — ущемлення інтересів
студентства, і значна частина (32 %) готова до
акцій протесту у випадку погіршення стану
навколишнього середовища. Цінністю сту-
дентства є економічна незалежності (60 %
опитаних). Зросла зацікавленість молоді до
творчої діяльності (80 %). відрізняє студентс-
тво, як і решту молоді, орієнтація на повно-
цінний відпочинок і цікаві розваги. Також
для 90 % важлива незалежність у діях, мож-
ливість розвивати свої здібності та таланти.
Зменшилося бажання працювати на благо сус-
пільства1.
З метою вирішення сьогоденних проблем
студентської молоді варто звернути увагу на
досвід минулих років. Цікавими і неоднознач-
ними є 20-ті роки ХХ ст., коли відбувалось
формування нового типу молоді, особливо сту-
дентської, яка, з одного боку, намагалась ви-
жити і жити в умовах, що змінювались, а з
другого — не втратити власне людське облич-
чя. Тому вивчення цього аспекту є досить ак-
туальним і повчальним. особливостями вив-
чення студентської молоді періоду 20-х років
минулого століття є питання, присвячені ста-
��
новленню її як соціальної групи; як трудового
ресурсу післяреволюційної руїни; першому
післяреволюційному поколінню молоді; ос-
мислення молодіжного бунту і проблеми збе-
реження ідеологічного контролю за молодим
поколінням у СрСр; молодіжні неформальні
рухи.
Перший етап досліджень охоплює 20–30-ті
роки XX ст. Загалом він був пов’язаний з роз-
витком управлінської діяльності партійних,
радянських і громадських організацій і мав
чіткий прикладний характер2. у ці роки до
вивчення молоді зверталися педагоги, соціо-
логи, психологи. Були опубліковані численні
праці про молоде покоління, проведені дослід-
ження, проаналізовані молодіжні твори, лис-
ти до редакцій газет, особисті щоденники,
автобіографії та інші документи, що відобра-
жали реальні досягнення і труднощі, різно-
манітні проблеми студентів тих часів3. велика
увага у цей період приділялася юнакам і дів-
чатам, які одночасно працювали і навчались4.
Зацікавлення у трудовій активності молоді
пояснювалося прагматичною потребою подо-
лати технічну відсталість виробництва, низь-
ку культуру праці, дезорганізацію виробниц-
тва, яка дісталася у спадщину від царського
режиму і руйнівних війн5.
Проблемам ідеологічного виховання молоді
та її відношення до нової влади також приді-
лялася увага у дослідженнях і особливо пи-
танням морального обличчя нової генерації:
проблемам кохання, статевого виховання, ко-
лективної відповідальності за кожну людину,
самогубства серед молоді6. Майже в усі періо-
ди в історіографічних дослідженнях зазнача-
лось про таку важливу характеристику сту-
дентства, як його перехідний стан, який спос-
терігався під час підготовки до участі в усіх
сферах життєдіяльності, включення в ту чи
іншу соціальну спільноту. Це проміжний етап
соціального становлення, нижчою межею яко-
го є фізіологічна зрілість, верхньою — набут-
тя власного фаху, включення у професійну
діяльність. На рівні свідомості — процес фор-
мування світогляду7. у працях зверталась
увага на участь молоді у суспільно-політич-
них8, культурно-освітніх9 перетвореннях у
країні10 та республіці11. окремо виділяємо
праці, присвячені молодіжному рухові зазна-
ченого періоду12. Існує група праць, присвяче-
на діяльності неформальних рухів13 та
об’єднань14 за радянських часів15 та сучас-
ності16.
Проте погляди саме студентської молоді за-
лишились дещо поза увагою дослідників.
Тому метою нашої статті є вивчення політико-
ідеологічних поглядів молоді вищих навчаль-
них закладів на суспільну ситуацію періоду
20-х років минулого століття. Досягти її мож-
ливо через виконання таких завдань:
- вивчення історіографічної та джерельної
бази дослідження;
- з’ясування позиції правлячої партії щодо
молоді, її ролі в житті нового суспільс-
тва;
- характеристику студентських переписів
щодо його “політичного і морального об-
личчя”;
- аналіз настроїв студентів з приводу ма-
теріальних, академічних, міжособистіс-
них проблем;
- вивчення участі молоді у різних
об’єднаннях та організаціях, окреслення
рекомендацій та перспектив подальших
досліджень.
Джерелами до вивчення нашої проблеми
стали:
• матеріали партійних і державних
діячів17, у яких висвітлюється питання
їх ставлення до молоді взагалі і студент-
ської зокрема18, її суспільна роль у розбу-
дові радянської державі19. у роботах зна-
ходимо статистичні дані щодо релігійних
переконань, участі у профспілковій та
громадській роботах20;
• студентські переписи 1920-х років, де
міститься інформація щодо служби у ла-
вах різних армій (Червоної, білої,
царської)21; участі у революційній діяль-
ності до 1917 року та після; погляди мо-
лоді на політичний устрій в уСрр22;
• обстеження окружних комітетів, які сто-
сувались активності студентів у різних
регіонах23;
• часопис “Студент революції”, на сторін-
ках якого висвітлювались основні тен-
денції розвитку освітньої справи, став-
лення до них молодого покоління, роз-
глядались різні справи щодо його
поведінки тощо24.
1920-ті роки — період, коли змінювалось
обличчя країни, людей, їх поглядів, ціннос-
тей. вони відбились на поглядах молодого по-
коління. Юнь відчувала серйозні соціально-
економічні проблеми, які виникли в резуль-
таті переходу від років війни до миру:
зростання безробіття, безпритульності, пору-
��
Краєзнавство 3 2010
шення норм охорони праці, класовий підхід
до отримання освіти, зростання злочинності,
нестійке становище сім’ї, відлучення підрос-
таючого покоління від релігії, встановлення
монополії комсомолу тощо.
Державні і партійні діячі основну увагу
звертали на навчання молоді, яка в першу
чергу мала бути суспільним діячем, а. а. лу-
начарський у книзі “ленин и народное образо-
вание” наголошував на тому, що навчання є
головним їх гаслом, яке полягало в оволодінні
всією культурою, технікою, історією25. вони
акцентували на тому, що студентство в Європі
відіграє значну роль у політичному, соціаль-
но-економічному, культурно-духовному роз-
витку, зазначаючи про їх походження як
вихідців із дрібної буржуазії, дворянства і ду-
ховенства, тобто — закостенілих прошарків.
Студентство в російській імперії було актив-
ним у культурному, політичному плані, ос-
кільки мало високі академічні показники,
брало участь у суспільному житті держави.
Студенти у радянській державі — майбутня
інтелігенція — мозок нації, яка має давати
народу інтелектуальних і освічених працівни-
ків26.
Згідно з документами молодь мала різні пе-
реконання: політичні, громадські, релігійні.
Так, Я. П. ряппо зазначав, що у вищих нав-
чальних закладах 6,2 % студентів мають
релігійні переконання, з них в інститутах —
5 %, технікумах — 8,1 %. 57,9 % студентів і
26 % студенток приділяли увагу партійній,
профспілковій, громадській роботі. Такий
розрив зумовлений більшою зайнятістю жі-
нок побутовими, сімейними, академічними
справами, деякою аполітичністю27.
Студентські переписи 1920-х років нада-
ють нам інформацію щодо “політичного і мо-
рального обличчя” молоді. Сама назва цього
пункту ставить на один щабель різні поняття
“політика” і “мораль”, тим самим ще раз під-
креслюючи, що залежно від політичних пере-
конань, поглядів, поведінки, участі у певних
заходах визначалось і моральне обличчя лю-
дини. Хоча такий підхід є недоцільним у ви-
значенні людської сутності. Питання в анке-
тах стосувались служби в різних арміях періо-
ду 1917–1920-х років і поглядів студентів
щодо політичного устрою в уСрр тощо. Так,
перше питання розроблялось лише стосовно
чоловіків: із 6517 студентів в арміях служили
3116 осіб, або 48 % від усіх опитаних. Значна
їх кількість служила в кількох арміях, тому
на 3116 осіб доводилось 4120 випадків, що й
можна простежити із нижче наведеної табли-
ці28.
Згідно з переписом 47,9 % опитаних пере-
бували у різних арміях, 26,4 % — не служи-
ли, 25,7 % — не дали відповіді. Із чоловіків,
які служили, більшість — 66,4 % — у війсь-
ках Червоної армії, 24,8 % — царської,
8,8 % — білої. Щодо питання добровільної
участі, то близько 60 % — у рядах Червоної
армії, 8,5 % — білої і 4,9 % — царської.
Друге питання стосувалось участі у рево-
люційній боротьбі. у ній до 1917 р. брало
участь 13,1 % студентів і 6,9 % студенток. ви-
нятком став комуністичний університет, де
9,4 % чоловіків займались цією діяльністю і
21,6 % — жінок. Найвищі показники мав
Харківський технологічний (14,5 %) і сільсь-
когосподарський інститути (15,9 %), наймен-
ші — технікуми, що пояснювалось їх соціаль-
ним складом29.
Погляди студентів щодо політичного уст-
рою в уСрр демонструє таблиця30, яка пока-
зує, що студенти, які брали участь у травнево-
му анкетуванні 1923 р., стриманіше вислов-
лювались щодо цього питання в порівнянні з
осіннім анкетуванням того ж року. Це пояс-
нюється насамперед зрозумілішою для сту-
дентів ситуацією і взагалі політикою правля-
чої партії. анкета V-1923 показує, що при-
хильниками радянського устрою були 7395
опитаних (або майже 74 %), демократичної
республіки — 261 (або 2,6 %), анархічного —
42 (0,4 %), монархічного — 15 (0,15 %), бур-
служба студентів у лавах армій (%)
в арміях
Не дали
відповіді
З усіх, які служили в рядах Добровільна участь у рядах
Служили Не служили
Ц
ар
сь
к
ої
бі
л
ої
Ч
ер
во
н
ої
Ц
ар
сь
к
ої
бі
л
ої
Ч
ер
во
н
ої
47,9 26,4 25,7 24,8 8,8 66,4 4,9 8,5 57,8
��
жуазної республіки — 8 (або 0,08 %) студен-
тів. Неоднозначні відповіді з багатьма “але”,
зі спробами пояснити власну позицію віднес-
ли до “неграмотних і некоректних”, яких було
1037 (або 10,3 %) і 1256 (або 12,6 %) не дали
відповідей взагалі. в осінній анкеті помітна
значна перевага відповідей за радянський уст-
рій — 2056 (майже 96 % опитаних), за демок-
ратичну республіку — 28 (1,3 %), декілька
осіб висловились на користь буржуазної рес-
публіки, монархії та анархії: по 1 та 4 від-
повідно. Незначну кількість відповідей сту-
дентів віднесли до “неграмотних і некорект-
них”, і тих, які не дали відповідей було 11 та
45 (або 0,5 та 2,1 %) відповідно.
Щодо політико-ідеологічної роботи, то
вона, не дивлячись на різні заходи, кульгала.
обстеження одеського окружного комітету
показало, що лише 15–20 % відвідували збо-
ри, були зірвані дні Паризької комуни, Черво-
ної армії, на ленінські дні прийшли 50 осіб із
одеського політехнічного інституту, інститу-
ту народної освіти — 200 на 1500 всіх студен-
тів31. у Дніпропетровську вузівська періодич-
на преса працювала завдяки вузькому колу
осіб, безпартійні не з’являлись на партійні
збори. Підкреслювалось, що реагування мо-
лоді на масштабні політичні події в країні є
недостатніми, безініціативними. Більша час-
тина залишалась комсомольцями лише тому,
що їм потрібен комсомольський квиток. у
Харкові, києві, Чернігові, кам’янець-Поділь-
ському існували меншовистські угруповання
у 5–7 вузах, до кожного входили 30 осіб32.
Молодіжні організації мали неполітичний
характер: релігійний, культурницько-про-
світницький, де питома вага хлопців та дівчат
становила 20 і 35 % відповідно. українська
молодь входила до громад переважно автоке-
фальної церкви та різних сект, представники
інших національностей, зокрема польської та
німецької — до релігійних та сектантських
об’єднань. Займались і гуртковою діяльністю.
у них переважали українські класичні п’єси,
народні пісні, які в комсомольських докумен-
тах характеризувались як “націоналістичні”
або “козацько-шовіністичні”. Так, у києві
члени гуртка ім. Драгоманова вітали “Соняч-
ну машину” в. винниченка, організовували
вечори, куди запрошували представників не-
окласиків33.
Якщо говорити про активність студентів,
то вони завжди були такими. особливо це сто-
сується великих міст: в академічному, сус-
пільному, культурному напрямах. Студентс-
тво великих міст жило активно, головним чи-
ном щодо академічного життя. Скупчення
значної кількості молоді в містах безсумнівно
було і є позитивним явищем, перш за все для
неї самої: тут відбувається обмін думками,
поглядами, пошук нової інформації, організа-
ція і проведення дозвілля, інтенсивна мобіль-
ність. Проте позитивним і для влади: значна
кількість прогресивної молоді об’єднувалась
саме тут, нею можна було керувати, контро-
лювати, розповсюджувати вигідні і потрібні
ідеї.
Щодо невеликих культурно-освітніх і ста-
рих центрів, то ситуація тут була дещо іншою:
по-перше, невеликі вузи концентрували в собі
найосвіченіших представників еліти певного
регіону чи місцевості; по-друге, зберігались
певні традиції серед населення, проти яких і
були направлені дії влади; по-третє, склад сту-
Погляди студентів щодо політичного устрою в Усрр (%)
Дані
висловились за:
Н
ег
р
ам
от
н
і
н
ек
он
к
р
ет
н
і
ві
д
п
ов
ід
і
Н
е
д
ал
и
в
ід
п
ов
ід
і
в
сь
ог
о
р
ад
я
н
сь
к
и
й
у
ст
р
ій
Д
ем
ок
р
ат
и
ч
н
у
р
ес
п
у
бл
ік
у
Б
у
р
ж
у
аз
н
у
р
ес
п
у
бл
ік
у
М
он
ар
х
ію
а
н
ар
х
ію
анкета V -1923
(%)
73,9 2,6 0,08 0,15 0,4 10,3 12,6 100,0
абсолютне
число
7395 261 8 15 42 1037 1256 100,14
осіння анкета
(%)
95,9 1,3 0,04 0,16 0,5 2,1 100,0
абсолютне
число
2056 28 1 4 11 45 21,45
��
Краєзнавство 3 2010
дентства був багатонаціональний, багатопро-
шарковий, а тому — різнорідним і знайти під-
ходи до нього було нелегко. Таким центром
був, зокрема, кам’янець-Подільський, який
на собі відчув наслідки подій Національно-де-
мократичної революції, залишається і на сьо-
годні значним культурно-освітнім центром.
До подібних міст влада ставилась з обережніс-
тю і подвійною “критичністю”, для якого був
характерний “типовий містечковий провін-
ціалізм”, а у середовищі студентів — аполі-
тичність навіть серед комсомольців, слабке
соціальне загартування “молодняка”34.
Для студентів тих років були притаманні
різні ставлення до проблем та шляхів їх вирі-
шення: одні — загострювали свою увагу на
них, інші — навпаки — зовсім не звертали,
треті — вдавались до протиправних дій. особ-
ливо це стосувалось матеріального характеру
питань. Такі випадки часто обговорювались
на зборах, сторінках періодичних видань.
Зокрема, у “Студенті революції” — справа
студента Харківського технологічного інсти-
туту рубінштейна, якого звинувачували у
тому, що він брав книги в бібліотеці, записую-
чи їх на чужі формуляри. у процесі
з’ясувалось, що не лише він займався такими
справами, але й інші студенти, які ще й
підробляли підписи бібліотекарів з метою про-
довження терміну користування книг, ви-
стрибували з вікон читальні з ними. Частина
молоді була обурена, інша — ставала на його
захист, пояснюючи це тяжким становищем
тих студентів, які не мали змоги придбати
книги. ректор ХТІ поставив таке запитання:
“Чи задовольняє підсудний громадськість як
інженер?” Значна кількість присутність ви-
словилась проти навчання такого фахівця і
пропонувала передати справу до народного
суду, а його виключити з інституту. Якщо ж
виключити його, то він “стане для суспільства
непотрібним, і тому, треба його перевиховати
загальними зусиллями”. Студенту дали мож-
ливість закінчити інститут, а те, що сталося,
пояснювали недоліками формальної системи
бібліотечної роботи, пропонували змінити
умови користування літературою35.
Студенти конфліктували між собою, з
викладачами, відстоюючи власні погляди.
Частина їх волею чи неволею втягувалась у
боротьбу проти старих професорсько-виклада-
цьких кадрів. Прикладами їх стали події у
Харківському сільськогосподарському інсти-
туті та Межигірському художньо-керамічно-
му технікумі 1926 року. Перша справа сто-
сувалась конфлікту між студентами та про-
фесором інженерно-агрономічного відділу
Харківського сільськогосподарського інститу-
ту о. а. Поповим. На професора зводив накле-
пи інший професор — Хінкулов, який підбу-
рював студентів на засіданнях предметних ко-
місій поставити підписи проти Попова під час
його відсутності. Попов викладацькою діяль-
ністю займався з 1907 р. і мав добрі відгуки
від своїх випускників. Хінкулов не мав права
засуджувати Попова, бо перший не був при-
сутній на жодній лекції останнього, тому ці
закиди були абсолютно недоречні і питання
щодо некомпетентності Попова теж36.
Наступна справа щодо скарги лектора Ме-
жигірського художньо-керамічного техніку-
му Миколи Байздренка на незаконне звіль-
нення його з посади та нанесення йому образ з
боку студента Федоренка. лектор читав дис-
ципліну “керамічна технологія” німецькою
мовою, студенти звернулись до нього з про-
ханням вести її українською, але він відмо-
вився. Молодь не розуміла матеріалу, бо до-
сконало не володіла німецькою. На засідання
предметних комісій викладач не з’являвся,
хоча декілька разів говорили йому про це. він
відмовився готувати юнаків і дівчат до про-
ходження практики, оскільки ще не вичитав
теоретичний матеріал, що цілком зрозуміло.
коли ж погодився почати підготовку, студен-
ти йому піднесли щоденники для підпису, він
поставив їм ультиматум: його підпис за їхній
на підтвердження, що він добре виконував
свої обов’язки. Студент назвав викладача сви-
нею, бо останній говорив про недоліки у нав-
чанні молоді. викладача також звинувачува-
ли у тому, що він у лабораторії сушив груші.
Це призвело до пожежі, матеріальних відшко-
дувань від якої він не здійснив. Правління
технікуму розгорнуло “терор” проти нього,
тому він змушений був передати справу до
прокуратури. все це закінчилось звільненням
останнього37.
Тому залишалась актуальною робота серед
молоді, про що неодноразово підкреслювалось
на з’їздах, нарадах, конференціях. Так, резо-
люція “Про роботу серед молоді”, прийнята на
ХІІІ з’їзді вкП (б), що проходив у Москві 23–
31 травня 1924 р., наголошувала на розши-
ренні соціального базису в комсомолі, особли-
во у вищих навчальних закладах, звідки
виходять нові командні кадри, їх комуністич-
ність повинна бути забезпечена, по-перше,
��
політикою їх оробітничення, по-друге — поси-
ленням відсотка комуністів, який ставав про-
відником впливу партії на широкі кола мо-
лоді.
резолюція “вища школа і молодь” акцен-
тувала на організації раціонального комуніс-
тичного виховання. особливу увагу звертали
на педагогічні і сільськогосподарські вузи. у
них значну кількість студентів становили
вихідці із селянства. воно залишалось носієм
соціально-економічної, культурно-ідеологіч-
ної спадщини, яка стала на заваді правлячій
партії. остання прагнула “вбити двох зайців”.
Саме сільська молодь вбачала у комсомолі та
партії шлях до цивілізації у місті, тікаючи від
переслідувань нової влади. Так, вихідці із села
здобували “квиток” у нове життя, а влада —
майбутнє підґрунтя власного існування38.
Наприкінці 1920-х років відбувався потуж-
ний наступ на інакомислячих. Тенденції де-
ржавного життя не оминули студентське. Це
підкреслювалось на всесоюзному з’їзді проле-
тарського студентства в Москві у березні
1929 р. На ньому наголошувалось про “існу-
вання в середовищі окремих фахівців, науко-
вих робітників настроїв руської великодер-
жавності, які неминуче викликали зростання
національного шовінізму в окремих республі-
ках”. в одеських, київських вузах відзнача-
лися виступи деяких професорів “у похід
проти марксизму-ленінізму, яких підтримує
студентство — діти торговців, попів та домо-
власників”. у ленінграді відбулися виступи
професорів і студентів проти заходів радянсь-
кої влади, молодь вимагала скасувати класо-
вий прийом до вузів. Пролетарське студентс-
тво отримала таку характеристику: “Хами.
Барахло, щодо розумового стану — лобури
безнадійні”39.
однією із причин такого становища партій-
ні діячі називали незадовільний матеріальний
стан студентів і, якби це питання вирішили,
то, можливо, нічого подібного не було б. Існу-
вала ще одна причина — ідеологічна. остання
полягала у тому, що “відбувалось помітне
зростання студентства нового типу, досить ак-
тивного, який не здається, відстоює власну
лінію, є формацією молоді непманівської ідео-
логії”. Поряд з цим називали зміновіхівське
“відхилення, яке було не дуже небезпечне при
правильній тактиці поводження з ним; коли-
вання у бік ідейного спростування, зокрема
існування так званої єнчменістської течії. у
молоді зросли запити у сфері ідеології. Якщо
ми на ці запитання не даємо відповіді, — на
них дадуть відповідь ті, які не витримані мар-
ксистською лінією. оскільки молодь чекає
відповіді, то вона хватає першу ж ліпшу і жи-
виться нею. Ми самі в певній мірі винні, для
партії потрібен урок”40.
Тобто, студентську молодь 1920-х років не
можна було назвати цілком слухняною і “вит-
риманою”. вона до кінця не могла відмови-
тись від власних поглядів, переконань, актив-
ності. влада намагалась стримувати її різни-
ми шляхами, “ефективність” яких було вже
помітно у пізніші періоди історії вітчизняного
суспільства. у майбутньому варто дослідити
власне соціальну поведінку молоді щодо змін,
які були характерні для 20-х років минулого
століття.
На сьогодні постає необхідність запровад-
ження заходів вдосконалення системи отри-
мання освіти молоддю, формування та реалі-
зації її соціальних та економічних інтересів,
участь у політичній діяльності, реалізації ду-
ховних запитів і потреб.
джерела та література
1 Студентство сьогодні // День. — 2009. —
11 лют. (№22). — С. 3.
2 Бернштейн М. С. Наша реальність і зовсім
діти (Матеріали обстеження 1921–
1923 рр.). — л., 1928. — 128 с.
3 Бернштейн М. С. Як поставити облік часу
для нашої молоді. — М.-л., 1925. — 46 с.
4 Блінов М. М. Соціологічні дослідження
праці та виховання радянської молоді
20-х // Соціологічні дослідження. —
1975. — № 1. — С. 14–16.
5 Коган Б. Б., Лебединский М. С. Быт рабочей
молодежи. — М.: коммунар, 1929. — 68 с.
6 Лисовський У. Т. Ескіз до портрета: жит-
тєві плани, інтереси й прагнення радянсь-
кої молоді. — М.: Молода гвардія, 1969. —
64 с.
7 До історіографії л. Я. рубина. Советское
студенчество. — М.: Политиздат, 1981. —
142 с.
8 Прилуцький В. І. Молодь україни в період
утвердження тоталітарної системи (1928–
1933). — к.: НаН україни, Інститут іс-
торії україни, 1999. — 62 с.
9 Прилуцький В. І. Молодь україни в умовах
формування тоталітарного ладу (1920–
�0
Краєзнавство 3 2010
1939 рр.). — к.: НаН україни, Інститут
історії україни, 2001 (Історичні зоши-
ти). — 250 с.
10 Гришко В. І. Молодь україни пореволю-
ційного сорокаліття під совєтами: загаль-
ний огляд і деякі підсумки боротьби мо-
лоді в підсовєтській україні за 40 років
(1918 — 1958 рр.). — ульм: україна,
1958. — 224 с.
11 Прилуцький В. І. Небільшовицькі мо-
лодіжні об’єднання в уСрр в 20-і роки: іс-
торичні зошити. — к.: НаН україни, Інс-
титут історії україни, 1993. — 58 с.
12 Прилуцький В. І. Молодіжний рух украї-
ни: історія і сучасність. Зб-ик ма-
теріалів. — к.: НвФ “Студцентр” / НІка-
Центр, 1998. — 120 с.
13 каталог-довідник неформальних само-
діяльних громадських організацій і неза-
лежної преси СрСр/ Під ред. в. Ф. леви-
чевої. — М., 1990. — 342 с.
14 Кофирін І. В. Проблеми вивчення
неформальних груп молоді // Соціологічні
дослідження. — 1991. — № 1. — С. 14–18.
15 Буткевич М. Н., Рубіна Л. Громадські пот-
реби, система освіти, молодь. — М.: Полит-
издат, 1988.
16 Черниш Н. Й. Суспільна свідомість сту-
дентства. — львів: вМл, 2001. — 146 с.
17 Луначарський А. В. ленин и народное об-
разование. — М.: изд-во академии пед.
наук рСФСр, 1960. — 326 с.
18 Луначарський А. В. о народном образова-
нии. — М.: изд-во академии пед. наук
рСФСр, 1958. — 112 с.
19 комуністична партія радянського Союзу в
резолюціях та рішеннях з’їздів, конферен-
цій і пленумів Цк. 1898–1970. Пер. З 8-го
рос. вид. За заг. ред. П. М. Фєдосєєва і
к. у. Черненка. — к.: Політвидав украї-
ни, 1979. — Т.3. — 1924–1927. — 529 с.
20 Ряппо Я. радянське студентство (Характе-
ристика вузів україни). — Харків: Дву,
1928. — 46 с.
21 жизнь современного украинского студен-
чества. По данным студенческих перепи-
сей и других обследований. — Харків:
Червоний шлях, 1924. — 46 с.
22 одесский студент в цифрах (Сборник). —
одесса: изд.-во куБуЧ, 1923. — 40 с.
23 Центральний державний архів громадсь-
ких об’єднань україни (ЦДаГо украї-
ни). — Ф. 7. — оп. 1. — Спр. 494. —
арк. 104–105; Центральний державний
архів вищих органів влади та управління
україни (ЦДавову україни). — Ф. 166. —
оп. 6. — Спр. 161. — арк. 11; ЦДавову
україни. — Ф. 166. — оп. 6. — Спр. 1529. —
арк. 124.
24 Студент революции. — Ежемесячный, об-
щеполитический, научно-методический,
литературный журнал пролетарского сту-
денчества уССр. — 1922–1933.
25 луначарский а. в. ленин и народное обра-
зование. — М.: изд-во академии пед. наук
рСФСр, 1960. — С. 44.
26 Луначарський А. В. о народном образова-
нии. — М.: изд-во академии пед. наук
рСФСр, 1958. — С. 251–260.
27 Ряппо Я. радянське студентство (Характе-
ристика вузів україни). — Харків: Дву,
1928. — С. 13–14.
28 жизнь современного украинского студен-
чества. По данным студенческих перепи-
сей и других обследований. — Харків:
Червоний шлях, 1924. — С. 36–37.
29 Там само.
30 Там само.
31 одесский студент в цифрах (Сборник). —
одесса: изд.-во куБуЧ, 1923. — С. 14.
32 ЦДаГо україни. — Ф.7, оп. 1, спр. 494,
арк. 104–105.
33 Прилуцький В. І. Молодіжний рух украї-
ни: історія і сучасність. Зб-ик ма-
теріалів. — к.: НвФ “Студцентр” / НІка-
Центр, 1998. — С. 42–49.
34 ЦДаГо україни. — Ф. 7. — оп. 1. —
Спр. 494. — арк. 104–105.
35 Товарищеский дисциплинарный суд //
Студент революції. — 1923. — № 2–3. —
С. 122 –123.
36 ЦДавову україни. — Ф. 166. — оп. 6. —
Спр. 161. — арк. 11.
37 ЦДавову україни. — Ф. 166. — оп. 6. —
Спр. 1529. — арк. 124.
38 комуністична партія радянського Союзу в
резолюціях та рішеннях з’їздів, конферен-
цій і пленумів Цк. 1898 — 1970. Пер. З
8-го рос. вид. За заг. ред. П. М. Фєдосєєва і
к. у. Черненка. — к.: Політвидав украї-
ни, 1979. — Т.3. — 1924–1927. — С. 104–
105.
39 Хроніка подій // Студент революції. —
1929. — № 3. — С. 62.
40 Съезды ркП(б) о молодежи // Студент ре-
волюції. — 1929.— № 5. — С. 102–103.
�1
ольга лаврут
Политическое поведение студенческой молодежи в неповской Украине
В статье проанализированы политические и идеологические настроения студентов перио-
да 1920-х годов. Несмотря на давление со стороны власти, молодежь имела собственные взгля-
ды, убеждения, что проявляла в повседневном поведении.
Ключевые слова: студенты, молодежь, УССР, высшие учебные учреждения, настроения,
взгляды, убеждения, обыденность.
Olga Lavrut
Political behavior of students in Ukraine nepovskoy
In the article were analyzed political and ideological moods of the students USSR of period 1920-
th years. In spite of press of soviets power, young had was in a positions, persuasions, with was showed
in everyday behavior.
Key words: students, young, USSR, universities, mood, positions, persuasions, daily.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32052 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:15:06Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лаврут, О. 2012-04-07T18:29:35Z 2012-04-07T18:29:35Z 2010 Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні / О. Лаврут // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 64-71. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32052 94 (477) У статті проаналізовані політичні та ідеологічні настрої студентів УСРР періоду 1920-х років. Незважаючи на тиск з боку радянської влади, молодь мала власні погляди, переконання, що виявляла у повсякденній поведінці. В статье проанализированы политические и идеологические настроения студентов периода 1920-х годов. Несмотря на давление со стороны власти, молодежь имела собственные взгляды, убеждения, что проявляла в повседневном поведении. In the article were analyzed political and ideological moods of the students USSR of period 1920-th years. In spite of press of soviets power, young had was in a positions, persuasions, with was showed in everyday behavior. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні Политическое поведение студенческой молодежи в неповской Украине Political behavior of students in Ukraine nepovskoy Article published earlier |
| spellingShingle | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні Лаврут, О. “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| title | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні |
| title_alt | Политическое поведение студенческой молодежи в неповской Украине Political behavior of students in Ukraine nepovskoy |
| title_full | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні |
| title_fullStr | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні |
| title_full_unstemmed | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні |
| title_short | Політична поведінка студентської молоді в непівській Україні |
| title_sort | політична поведінка студентської молоді в непівській україні |
| topic | “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| topic_facet | “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32052 |
| work_keys_str_mv | AT lavruto polítičnapovedínkastudentsʹkoímolodívnepívsʹkíiukraíní AT lavruto političeskoepovedeniestudenčeskoimolodeživnepovskoiukraine AT lavruto politicalbehaviorofstudentsinukrainenepovskoy |