Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.)
У cтатті характеризується повсякденне життя кам’янецької залоги в добу революційних перетворень 1917–1920 рр., аналізуються такі його аспекти, як побут військовослужбовців, випадки їх протиправних дій, участь військових у культурному житті тощо. В статье характеризуется повседневная жизнь каменецког...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32053 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) / В. Стецюк // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 171-177. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859616356977082368 |
|---|---|
| author | Стецюк, В. |
| author_facet | Стецюк, В. |
| citation_txt | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) / В. Стецюк // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 171-177. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У cтатті характеризується повсякденне життя кам’янецької залоги в добу революційних перетворень 1917–1920 рр., аналізуються такі його аспекти, як побут військовослужбовців, випадки їх протиправних дій, участь військових у культурному житті тощо.
В статье характеризуется повседневная жизнь каменецкого гарнизона в период революционных преобразований 1917–1920 гг., анализируются такие его аспекты, как быт военнослужащих, случаи их противоправных действий, участие военных в культурной жизни и прочее.
Article is dedicated the daily lives Kamenets-Podolsky’s garrison in the time a revolutionary transformation 1917–1920. Analyzed the military life, crimes, cultural life of garrison and more.
|
| first_indexed | 2025-11-28T21:03:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
1�1
уДк 355 (477.43)“1917/1920”
Вадим Стецюк (м. Кам’янець-Подільський)
Повсякденне життя ЗалоГи кам’янця-ПодільськоГо
(1�1�–1�20 рр.)
У cтатті характеризується повсякденне життя кам’янецької залоги в добу революційних
перетворень 1917–1920 рр., аналізуються такі його аспекти, як побут військовослужбовців,
випадки їх протиправних дій, участь військових у культурному житті тощо.
Ключові слова: залога, Кам’янець-Подільський, гарнізонний комітет, житлове питання,
правопорушення військових.
однією з малодосліджених сторінок історії
української революції 1917–1920 рр. є функ-
ціонування залог як специфічних армійських
структур. варто зазначити, що значний
ступінь мілітаризації російської імперії, зосе-
редження великих військових контингентів
на її західних кордонах призвели до того, що
залоги Подільської, волинської та, меншою
мірою київської, губерній завжди були важ-
ливим чинником життя регіону. Так,
кам’янець-Подільський на початку ХХ ст.
був важливим осередком дислокації частин
російської армії — станом на 1913 р. тут дис-
локувались 47-й піхотний український полк,
1-й лінійний кубанського козачого війська та
1-й волзький Терського козачого війська пол-
ки, а також штаб 2-ї Зведеної козачої дивізії1.
Існувала відповідна інфраструктура — казар-
ми, лазарет, достатня кількість квартир для
офіцерів тощо.
Ситуація докорінно змінилась в роки пер-
шої світової війни. в місті, яке знаходилось
відносно недалеко від лінії фронту, було роз-
ташовано чимало військових частин та інсти-
туцій, розгорнуто мережу шпиталів. вже у
цей час у місті стала помітною нестача житло-
вих приміщень (як квартир, так і казарм).
Щоправда, на інших сторонах життя військо-
вослужбовців обставини військового часу фак-
тично не позначились, оскільки більшість
частин перебували у місті, так би мовити,
транзитом — пробувши тут кілька днів, вони
вирушали на фронт. Позитивну роль відігра-
вало і перебування в місті вищих штабів (про-
тягом 1916 р. в кам’янці дислокувався штаб
ІХ армії, а згодом — Південно-Західного
фронту).
Після лютневої революції ситуація в
кам’янецькому гарнізоні почала поступово
змінюватись. Навесні 1917 р. розпочався про-
цес самовільного покидання вояками фронту,
що після поразки літнього наступу Південно-
Західного фронту набув масового характеру.
вже наприкінці липня начальнику гарнізону
довелось видати наказ, який дозволяв силою
зброї запобігати проникненню в місто вояків з
ешелонів, які проходили залізничну станцію
кам’янець2. Також робились спроби хоча б
якось контролювати побутову культуру війсь-
ковослужбовців — накази начальника залоги
забороняли розміщення обозів на вулицях, в
садах та скверах, а в тих місцях, де їх вже
було розміщено, наказувалось негайно лікві-
дувати та провести прибирання3.
окрім побутових, мали місце й проблеми з
дисципліною з ідейних міркувань. Напри-
клад, одна з маршових рот, укомплектована
вояками-українцями, відмовилась слідувати
до 56-ї піхотної дивізії, дізнавшись, що в її
складі відсутні українізовані частини; особо-
вий склад роти висловив прохання натомість
відправити до будь-якої українізованої части-
ни4. За кілька днів аналогічний підрозділ пов-
торився із військовослужбовцями-поляками5.
Ще однією новою рисою в житті кам’я-
нецької залоги стало створення різноманітних
рад, комітетів тощо. Щоправда, гарнізонний
комітет зорганізувався у кам’янці відносно
пізно, в серпні 1917-го, однак намагався по-
сісти достойне місце в житті вояцтва — було
налагоджено поширення преси, насамперед
партійної, проводив розслідування справ, до
яких були причетними військовослужбовці
тощо.
Саме слідчі справи гарнізонного комітету
дають змогу простежити різноманітні де-
структивні явища в житті залоги. Насамперед
різко зросла кількість злочинів, здійснених
військовослужбовцями. Наприклад, 16 груд-
ня 1917 р. ад’ютант начальника залоги вилу-
1�2
Краєзнавство 3 2010
чив і передав у гарнізонний комітет чотири
револьвери, які водії 3-го санітарного транс-
порту всеросійського союзу земств і міст на-
магались продати за 360 руб. на міському рин-
ку. На жаль, не відомо, яке покарання було
призначено шоферам, однак у протоколі за-
фіксовано, що покупці — кам’янецькі обива-
телі Давид асістер та Іван Зубов — не тільки
не були покарані, але й їм повернули вилучені
кошти6. Дещо раніше гарнізонний комітет
змушений був чимало сил та часу затратити
на розслідування справи про крадіжку селя-
нином йосипом Терлецьким пари чобіт у сол-
дата омеляна Бесанка, що перебував у нього
на квартирі, так і не дійшовши висновку, хто
з двох фігурантів зводить наклеп на іншого7.
Показовою з точки зору характеристики
революційної епохи є розслідувана гарнізон-
ним комітетом справа старшого робітника
136-го дорожнього загону олександра Переду-
ха (Паредуха), затриманого 23 січня 1918 р.
міською міліцією та доставленого в гарнізон-
ний комітет за звинувачення у незаконному
зберіганні зброї (носив при собі незареєстро-
ваний револьвер). Затриманий пояснив, що
зазначений револьвер придбав на базарі у сол-
дата за 40 рублів (щоправда, на початку допи-
ту зазначив, що це відбулось у Почаєві, а
потім — що у житомирі), після того як на
околиці Почаєва його пограбували троє неві-
домих8.
взагалі продаж вояками казенного майна
набув таких масштабів, що зумовив віддання
наказу командуючого фронтом про призна-
чення чергових від гарнізонних комітетів, а в
базарні дні — ще й додаткових команд під
керівництвом офіцерів, на ринки для запобі-
гання подібній торгівлі9.
розлад армійського механізму дійшов до
того, що начальник караульної команди при
повітовому військовому начальнику змуше-
ний був просити своє командування вплинути
на міську управу щодо відновлення електро-
постачання на міській гауптвахті, де через
відсутність елементарних побутових умов по-
чався страйк заарештованих10.
Цікава з точки зору характеристики епохи
ситуація склалась в кам’янці та його околи-
цях наприкінці 1917 — на початку 1918 рр.
Формально у кам’янці-Подільському було
проголошено радянську владу, однак в околи-
цях міста активно діяли війська армії уНр —
українізовані частини 12-го армійського кор-
пусу та партизанський загін імені кармалю-
ка11. водночас в місті та його околицях
продовжували перебувати частини 3-го кав-
казького корпусу, а також активно формува-
лись польські добровольчі формування. Як не
парадоксально, на певних етапах ці частини
досить непогано вживались одна з одною, або
ж просто намагались не помічати одне одного
до чергового витка конфлікту. Скажімо, поля-
ки тривалий час визнавали більшовицьку вла-
ду (щоправда, з обмовкою, що самі не вважа-
ють себе її підданими, а є іноземцями і на те-
риторії україни перебувають тимчасово).
Щоправда, після початку австро-угорського
наступу більшовики, побоюючись польсько-
австрійського конфлікту, роззброїли загін,
однак вже за кілька днів він знову відновився
у кам’янці12. Ще цікавіше склалась доля
укомплектованого волзькими татарами і баш-
кирами батальйону 205-го піхотного Шема-
ханського полку, який “застряг” у кам’янці в
період розвалу фронту, тому змушений був
спершу визнати радянську владу, а напере-
додні вигнання з кам’янця більшовиків
батальйон підняв повстання, посприяв ук-
раїнським частинам у визволенні міста і був
реорганізований у кам’янець-Подільський
мусульманський табір (батальйон) армії
уНр13. Підрозділ дислокувався в місті до трав-
ня 1918 р., коли в рамках заходів з реоргані-
зації українського війська він, як і решта му-
сульманських формувань, був переведений до
одеси, а звідти планувалось його переправ-
лення морем до криму14.
в період розвалу імперської армії до
кам’янця було відведено низку формувань
румунського та Південно-Західного фрон-
тів — штаб 25-го армійського корпусу, 12-та і
78-ма піхотні дивізії15. однак в добу Гетьмана-
ту більшість частин з міста перевели в місця
запланованої дислокації; у ході формування
армії української Держави у кам’янці розміс-
тили лише 9-й (з серпня 1919 р. — 7-й) Поділь-
ський піхотний полк, 4-й кінно-гарматний
полк та штаб 2-ї Подільської прикордонної
бригади16; щоправда, водночас продовжували
нести свою службу чисельні охоронні підроз-
діли, створені після звільнення міста від біль-
шовиків. Функціонування залоги в цей час
повернулось в усталені рамки — перед коман-
дуванням дислокованих у місті частин поста-
ли питання приведення до ладу казарменого
фонду, відновлення норм статутної дисциплі-
ни тощо. Наприклад, 10 вересня 1918 р. на-
чальник залоги полковник вяземцев своїм на-
1�3
казом створив комісії з офіцерів та лікарів
дислокованих у місті частин “по огляду усіх
помешкань займаємих військовими частина-
ми м. камянець-Подільськ”17. в середині того
ж місяця було створено аналогічну комісію
для реквізиції приміщень на потреби залоги18
(останній крок видається нелогічним, оскіль-
ки у місті збереглись у непоганому стані ка-
зарми, а чисельність військ була незначною
через неукомплектованість штатів).
Досить цікавою є також ситуація довкола
утримання арештантів. Падіння дисципліни в
період пертурбацій 1917-го року стало перепо-
ною на шляху командування залоги, що нама-
галась відновити порядок у військах. Показо-
вою в цьому відношенні є ситуація довкола
гарнізонного арештного будинку. Штабовий
суд у кам’янці-Подільському, що розпочав
роботу на початку серпня 1918 р., на першому
засіданні розглянув справу козака М. Федоро-
вича, що в ніч на 26 червня заснув на посту
біля арештного будинку, засудивши до 2,5 мі-
сяців ув’язнення19. очевидно, ситуації в сфері
несення караульної служби це не покращило,
оскільки в наказі начальника залоги від 20-го
вересня знову вказувалось на недоліки в охо-
роні арештного будинку20.
Наголошувалось в цих наказах і на інших
недоліках — відсутності елементів “чиноша-
нування” (нерідко військовослужбовці відмо-
влялись віддавати честь старшим за зван-
ням)21, відсутності реєстрації військового
транспорту22.
Помітне місце в житті залоги займали за-
ходи щодо впорядкування та збереження вій-
ськового майна, що вивільнялось в ході демо-
білізації. Частина цього майна (вози, одяг,
взуття тощо) активно розпродавалась населен-
ню. водночас для охорони майна суто військо-
вого призначення, а також для впорядкуван-
ня запасів було створено склади в приміщен-
нях казарм, земських інституцій тощо, а
охорона цих складів стала однією з головних
функцій розміщених у місті охоронних підроз-
ділів (навіть після прийнятого у вересні рі-
шення про ліквідацію охоронних сотень, ко-
мандування ІІ армійського корпусу вирішило
тимчасово їх зберегти в якості “команд для
вартування майна”)23.
Після приходу до влади Директорії ці фор-
мування, як і інші частини колишньої
гетьманської армії, мали скласти основу ново-
го війська. однак розгортання їх у повноцінні
бойові частини так і не завершилось до захоп-
лення у квітні 1919 р. кам’янця-Подільського
більшовиками.
При захопленні міста частинами Червоної
армії частина військовослужбовців перейшла
на бік більшовиків. Наприклад, владу “черво-
них” визнали військовослужбовці 2-го учбо-
вого куреня на чолі з командиром Середою.
Про порядки, що панували в цій частині, свід-
чить той факт, що повітовий воєнком змуше-
ний був вилучити зброю у вояків, щоб вони не
роз’їжджались із нею по домівках24. крім
того, збереглись згадки про запровадження в
частині двох командних мов (до української
додалась російська)25.
Новий етап в історії кам’янецької залоги
розпочався в червні 1919 р., коли місто стало
головним тиловим осередком армії уНр. Слід
відзначити, що до такої відповідальної ролі
місто явно не було готове: внаслідок евакуації
до кам’янця державних структур та значної
кількості цивільного населення наростали
кризові явища в житті міста і гарнізону — в
місті зосереджувалась велика кількість війсь-
ковослужбовців, що уникали служби на фрон-
ті; серед них процвітали азартні ігри, мали
місце випадки зловживання становищем (на-
приклад, незаконні обшуки), факти дезер-
тирства з розташованих у місті частин26. Були
й інші проблеми — не вистачало казарм для
розміщення козаків та квартир для офіцерів,
не було належним чином налагоджено поста-
чання27.
Звісно ж, така ситуація не могла задоволь-
няти керівництво уНр, яке не могло дозволи-
ти подібних речей у тимчасовій столиці украї-
ни. Показово, що новим начальником залоги
у цей час став особисто військовий міністр
уНр Г. Сиротенко, а за тиждень його змінив
генерал Федір олександрович колодій, що до
цього командував Південно-Східним фронтом
військ уНр28. Головним завданням, що поста-
ло перед новопризначеним начальником, було
впорядкування внутрішнього життя дислоко-
ваних у тимчасовій столиці частин.
очоливши кам’янецьку залогу, генерал
колодій доклав зусиль для ліквідації зазначе-
них недоліків: наказано всім існуючим клу-
бам зареєструватись у штабі залоги і у дводен-
ний термін надати для ознайомлення свої ста-
тути; реорганізовано систему перевезень по
місту; категорично заборонялось формувати
будь-які частини й видавати оголошення про
призов до війська без узгодження з команду-
ванням залоги29.
1��
Краєзнавство 3 2010
вже 15 липня, повернувшись з відряджен-
ня (генерал знайомився з частинами, дислоко-
ваними вздовж Дністра), Федір олександро-
вич видав черговий наказ, в якому піднімає
цілий ряд питань: реорганізація військового
судівництва в місті, інформування військово-
службовців гарнізону про створення двох но-
вих військових шпиталів, організація при
штабі залоги підрозділу, що займався збором
галицьких старшин (чимало їх опинилось в
місті в період відступу уГа за Збруч), їх ма-
теріальним забезпеченням та відправкою у
розпорядження Начальної команди уГа30.
Чи не найбільш гострою проблемою серед
тих, що стояли перед командуванням залоги,
була житлова — невелике місто виявилось
“окупованим” різноманітними частинами, ус-
тановами, біженцями. Тому майже в кожному
наказі начальника залоги наголошувалось на
покаранні для власників житла за неповідом-
лення про житлові вакансії, кілька разів уточ-
нювався механізм видачі ордерів на житло та
порядок користування ними, казармовий
фонд ділився між наддніпрянськими і галиць-
кими частинами тощо31.
Більше того, фактично саме в руках війсь-
кових властей опинились питання оплати за
житло, дотримання санітарних норм жителя-
ми міста тощо. Наприклад, згідно з наказом
начальника залоги ч.68 від 30 липня 1919 р.
вартість житла становила від 7 до 15 карбо-
ванців за квадратний сажень підлоги в залеж-
ності від району міста та наявності меблів;
водночас обумовлювалось, що у випадку, коли
в помешканні або дворі буде бруд, мешканець
має право сплачувати тільки 65 % належної
суми, решту виплачуючи тому, “на котрому
лежить обов’язок очистки двора і вигребних
ям”32.
Не менших зусиль вимагала справа обліку
військових кадрів, що перебували в місті. у
травні 1919 р. українське військо зазнало низ-
ки важких поразок на всіх фронтах; частини,
підрозділи і навіть окремі вояки пробивались
на Поділля з різних сторін, нерідко пережива-
ючи карколомні зміни, реорганізації, злети і
падіння. Наприклад, 3-я Залізна стрілецька
дивізія, створена з розрізнених підрозділів,
що залишились після розгрому дивізії Синьо-
жупанників, Запорозького корпусу, куреня
буковинців, що утекли з-під румунського гні-
ту, певний час перебувала у складі Галицької
армії, рахуючись її 16-м загоном, потім 2-ю і
нарешті 3-ю дивізією армії уНр33. Нерідко
частини просто зникали, “згораючи” у боях.
Їх вояки або вступали до інших формувань,
або ж просто відступали у тил, чекаючи по-
дальших наказів командування. Таким чи-
ном, значна кількість придатних для бойового
використання осіб не брала участі в боях або
ж використовувалась нераціонально (напри-
клад, армія гостро потребувала інженерів, а
колишні юнаки київської військової інженер-
ної школи після розгрому розсіялись по різ-
них частинах). Тому штаб кам’янець-Поділь-
ського гарнізону постійно проводив заходи
щодо обліку офіцерів та осіб необхідних війсь-
кових спеціальностей (шоферів, лікарів і мо-
лодшого медперсоналу, авіаторів і авіатех-
ніків)34.
Слід зазначити, що будь-які заходи в дано-
му напрямку виявлялись сізіфовою працею
через небажання багатьох військовозобов’я-
заних ставати на військовий облік, грубі пору-
шення з боку командирів частин тощо. Пока-
зовою є історія козака Зиновія Довзія, котрий
наприкінці березня 1919 р. самовільно поки-
нув 2-й учбовий курінь, в якому проходив
службу, та “пристав” до Чугуївської військо-
вої школи, спровокувавши чималу (і доволі
роздратовану) переписку між командуванням
2-ї запасної бригади та зазначеного навченого
закладу35.
Щоправда, на заваді чіткому обліку війсь-
ковослужбовців іноді ставало й саме команду-
вання залоги та збройних сил загалом, які
постійно створювали, реорганізували, перей-
меновували різноманітні військові одиниці.
Нарешті, ще одним важливим напрямком
роботи начальника гарнізону було підтриман-
ня в частинах, дислокованих у місті, належ-
ного рівня дисципліни і боєздатності. він
повів боротьбу проти розташованих у місті
розважальних закладів, в яких велись азартні
ігри, боровся з дезертирством, незаконними
конфіскаціями, які дозволяли собі окремі ко-
мандири частин, іншими порушеннями ста-
тутних норм36.
Перетворення кам’янця на головний тило-
вий осередок українського війська сприяло
активізації в місті культурного життя, розгор-
нули свою роботу культурно-просвітницькі
установи двох українських армій, діяльність
яких спрямовувалась на виховання в особово-
го складу патріотизму, поширення знань з іс-
торії україни, її культури тощо. у місті вихо-
див спеціалізований часопис — “Стрілець”,
призначений для військовослужбовців уГа.
1��
у його редакції працювали високопрофесійні
кадри, що розгорнули активну і різнопланову
роботу. очолював редакцію у досліджуваний
період відомий громадський діяч та публіцист
о. Назарук37.
Надзвичайно активною була видавнича
діяльність. Наприклад, видавництвом куль-
турно-освітнього відділу Головного управлін-
ня Генерального штабу була видана брошура
полковника в. Цівчинського “Яким повинен
бути український старшина”38. окрім цієї бро-
шури, в. Цівчинський підготував брошуру
“Яким повинен бути український козак”,
котра, однак, так і не побачила світ до евакуа-
ції кам’янця39. Для ознайомлення вояцтва з
славетними сторінками історії україни було
видано брошуру “Як жив український на-
род”40.
Значна видавнича робота велась також ус-
тановами уГа, насамперед редакцією часопи-
су “Стрілець”, яка започаткувала серію “Біб-
ліотека “Стрільця”.
Для старшин і козаків проводились лекції,
курси тощо. До їх проведення залучали викла-
дачів кам’янець-Подільського державного ук-
раїнського університету, відомих громадсь-
ких діячів, котрі у популярній формі розпові-
дали воякам про українську культуру,
літературу, історію41.
Говорячи про культурне життя, варто від-
значити ще одну його своєрідну сторінку —
чимало козаків і старшин активно долучались
до письменницької, видавничої, викладацької
роботи. Так, П. Богацький керівництво ко-
шем охорони республіканського ладу поєдну-
вав із літературознавчими дослідженнями,
публікувався в кам’янецькій пресі, зокрема,
видав у часописі “Слово” резонансну статтю
“ленін в освітленню його партійних това-
ришів”, написану на базі жандармських ра-
портів (доступ до них Богацький мав, працю-
ючи керівником київської міліції)42; Сотник
уГа в. Геринович влітку 1919 р. перейшов
працювати до кам’янець-Подільського ук-
раїнського університету43; начальник залоги
брав активну участь в діяльності Подільсько-
го товариства охорони пам’яток старовини та
мистецтва і Державного військово-історично-
го музею44.
Ще одну сторону життя залоги можна пос-
тавити поруч із культурним життям — актив-
на участь у різноманітних торжествах та дер-
жавних святах. Скажімо, під час Шевчен-
ківських днів 9–10 березня 1919 р. в урочистій
ході та молебні брали участь, між іншим, і
дислоковані у кам’янці військові частини45.
28 червня того ж року, напередодні дворічних
роковин І універсалу, військовий міністр
Г. Сиротенко наказав “всім військовим части-
нам м. камянця і співробітникам всіх інстіту-
цій військового Міністерства в цей день взяти
активну участь у святкуванні роковин цього
великого історичного дня в відродженню ук-
раїни, згідно роспорядку, виробленому Мініс-
терством Преси і Інформацій”46. Масштабні
урочистості відбувались у кам’янці й 14 жов-
тня, коли очільники держави, чиновники, а
також військовослужбовці 1-го рекрутського
полку приносили присягу на вірність ук-
раїні47.
Загалом слід визнати, що залога кам’янця-
Подільського в період перебування тут дер-
жавного центру уНр навряд чи відповідає
еталонному визначенню гарнізону. водночас
вона являє собою рідкісний приклад життя
міської залоги в умовах перманентних бойо-
вих дій та боротьби з різноманітними внут-
рішніми проблемами.
джерела та література
1 Памятная книга Подольской губернии на
1911 год. Сост. в. в. Филимонов. издание
Губернского Статистического комитета. —
каменец-Подольск: Типография Подоль-
ского Губернского Правления, 1911. —
С. 45–48.
2 Центральний державний архів вищих ор-
ганів влади (далі — ЦДаво). — Ф.
1906. — оп. 1. — Спр. 6. — арк. 4.
3 Там само. — арк. 6.
4 Державний архів Хмельницької області. —
Ф. 298. — оп. 1. — Спр. 2. — арк. 21.
5 Там само. — арк. 16.
6 ЦДаво. — Ф.1906. — оп. 1. — Спр. 2. —
арк. 2.
7 Там само. — арк. 1.
8 Там само. — арк. 8, 9.
9 ЦДаво. — Ф. 1906. — оп. 1. — Спр. 1. —
арк. 8.
10 ДаХо. — Ф. 298. — оп. 1. — Спр. 2. —
арк. 65.
11 Ківерчук Ю. від автономії до Сувереннос-
ти // За Державність. — вип. 10. — Торон-
то, 1964. — С. 34.
12 Папакін А. Формування Польських військ
в україні у 1917–1918 рр.: дис... канд. іст.
1��
Краєзнавство 3 2010
наук: 07.00.02 / київський національний
ун-т ім. Тараса Шевченка. — к., 2007. —
С. 119.
13 Комнен І. Звільнення кам’янця-Подільсь-
кого від большевиків у 1918 році // За Дер-
жавність. — вип.11. — Торонто, 1966. —
С. 68–69.
14 Тимченко Я. українські збройні сили. Бе-
резень 1917 р. — листопад 1918 р. (органі-
зація, чисельність, бойові дії): наукове ви-
дання. — к.: Темпора, 2009. — С. 370.
15 Луговський О. Формування Збройних Сил
української Держави (1918 р.). організа-
ційні аспекти // військово-історичний
альманах (далі — вІа). — Ч. 6. — київ,
2003. — С. 43.
16 Справочна книга армії й Фльоти украї-
ни. — к., 1918. — С. 58.
17 ЦДаво. — Ф. 2234. — оп. 1. — Спр. 2. —
арк. 2.
18 Там само. — арк. 3 зв.
19 Подольская мисль. — 1918. — 6 авг.
(24 июля). — С. 2.
20 ЦДаво. — Ф. 2234. — оп. 1. — Спр. 2. —
арк. 5.
21 Там само. — арк. 9.
22 Там само. — арк. 8.
23 Там само. — арк. 13.
24 ЦДаво. — Ф. 2293. — оп. 1. — Спр. 1. —
арк. 5.
25 Там само. — арк. 5.
26 робітнича газета. — 1919. — 13 лип. —
С. 1.
27 Там само. — С. 1.
28 Громада. — 1919. — 8 черв. — С. 1.
29 робітнича газета. — 1919. — 13 лип. —
С. 1.
30 Трудова громада. — 1919. — 20 лип. —
С. 2.
31 Трудова громада. — 1919. — 13 лип. —
С. 1; 20 лип. — С. 2; 3 верес. — С. 3.
32 ЦДаво. — Ф. 2296. — оп. 1. — Спр. 1. —
арк. 1.
33 Денисюк Ж. 3-я Залізна дивізія армії
уНр. Начерк бойового шляху // вІа. —
Ч. 4. — київ, 2002. — С. 5.
34 Трудова громада. — 1919. — 8 серпня. —
С. 2.
35 ЦДаво. — Ф.2293. — оп. 1. — Спр. 2. —
арк. 3зв.
36 Трудова громада. — 1919. — 13 серпня. —
С. 2; україна. — 1919. — 22 серпня. —
С. 2.
37 Назарук О. рік на великій україні: Спо-
мини з української революції. — відень:
український прапор, 1920. — С.112.
38 Цівчинський В. Яким повинен бути ук-
раїнський старшина. — кам’янець: видав-
ництво культурно-освітнього відділу Го-
ловного управління Генерального штабу,
1919. — С.1.
39 Тимченко Я. офіцерський корпус армії
української Народної республіки (1917–
1921). — к.: Темпора, 2007. — С. 467.
40 Як жив український народ. — кам’янець:
культурно-освітня управа Головного уп-
равління Генерального штабу, 1919. —
16 с.
41 Завальнюк О. М. Історія кам’янець-
Подільського державного українського
університету в іменах (1918–1921 рр.). —
кам’янець-Подільський: абетка-Нова,
2006. — С. 207.
42 Животок А. Історія української преси. —
к.: Наша культура і наука, 1999. —
С. 263.
43 Трудова громада. — 1919. — 14 серп. —
С. 2.
44 Шлях. — 1920. — 20 квіт. — С. 1.
45 освіта. — 1919. — № 6. — С. 20.
46 ЦДаГо. — Ф. 269. — оп. 1. — Спр. 26. —
арк. 21 зв.
47 Шандрук П. Сили доблесті. — к.: вища
шк., 1999. — С. 80.
вадим стецюк
Повседневная жизнь гарнизона каменца-Подольского (1�1�–1�20 гг.)
В статье характеризуется повседневная жизнь каменецкого гарнизона в период революци-
онных преобразований 1917–1920 гг., анализируются такие его аспекты, как быт военнослу-
жащих, случаи их противоправных действий, участие военных в культурной жизни и прочее.
Ключевые слова: гарнизон, Каменец-Подольский, гарнизонный комитет, жилищный воп-
рос, правонарушения военных.
1��
Vadym Steciuk
Daily Life of Kamenets-Podolsky’s garrison (1�1�–1�20)
Article is dedicated the daily lives Kamenets-Podolsky’s garrison in the time a revolutionary
transformation 1917–1920. Analyzed the military life, crimes, cultural life of garrison and more.
Key words: Kamenets-Podolsky, garrison, garrison committee, military housing
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32053 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T21:03:20Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Стецюк, В. 2012-04-07T18:31:34Z 2012-04-07T18:31:34Z 2010 Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) / В. Стецюк // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 171-177. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32053 355 (477.43)“1917/1920” У cтатті характеризується повсякденне життя кам’янецької залоги в добу революційних перетворень 1917–1920 рр., аналізуються такі його аспекти, як побут військовослужбовців, випадки їх протиправних дій, участь військових у культурному житті тощо. В статье характеризуется повседневная жизнь каменецкого гарнизона в период революционных преобразований 1917–1920 гг., анализируются такие его аспекты, как быт военнослужащих, случаи их противоправных действий, участие военных в культурной жизни и прочее. Article is dedicated the daily lives Kamenets-Podolsky’s garrison in the time a revolutionary transformation 1917–1920. Analyzed the military life, crimes, cultural life of garrison and more. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Повсякдення суспільних верств Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) Повседневная жизнь гарнизона Каменца-Подольского (1917–1920 гг.) Daily Life of Kamenets-Podolsky’s garrison (1917–1920) Article published earlier |
| spellingShingle | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) Стецюк, В. Повсякдення суспільних верств |
| title | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) |
| title_alt | Повседневная жизнь гарнизона Каменца-Подольского (1917–1920 гг.) Daily Life of Kamenets-Podolsky’s garrison (1917–1920) |
| title_full | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) |
| title_fullStr | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) |
| title_full_unstemmed | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) |
| title_short | Повсякденне життя залоги Кам’янця-Подільського (1917–1920 рр.) |
| title_sort | повсякденне життя залоги кам’янця-подільського (1917–1920 рр.) |
| topic | Повсякдення суспільних верств |
| topic_facet | Повсякдення суспільних верств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32053 |
| work_keys_str_mv | AT stecûkv povsâkdennežittâzalogikamâncâpodílʹsʹkogo19171920rr AT stecûkv povsednevnaâžiznʹgarnizonakamencapodolʹskogo19171920gg AT stecûkv dailylifeofkamenetspodolskysgarrison19171920 |