Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу
У статті розглянуто проблему шляхів модернізації міждисциплінарних студій, присвячених вивченню життя та діяльності М. Грушевського. Наголошується на необхідності переосмислення методологічних засад грушевськознавства, подолання традиційного мікрографізму та описовості. Автор пропонує звернутися до...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32056 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу / В. Тельвак // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 29-35. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859723094398074880 |
|---|---|
| author | Тельвак, В. |
| author_facet | Тельвак, В. |
| citation_txt | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу / В. Тельвак // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 29-35. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглянуто проблему шляхів модернізації міждисциплінарних студій, присвячених вивченню життя та діяльності М. Грушевського. Наголошується на необхідності переосмислення методологічних засад грушевськознавства, подолання традиційного мікрографізму та описовості. Автор пропонує звернутися до методологічних пропозицій нової культурно-інтелектуальної історії, що тяжіє до методологічного плюралізму, міждисциплінарності, орієнтує дослідника передусім на дослідження інтелектуальної діяльності і процесів у сфері гуманітарного, соціального та природничонаукового знання в їх конкретно-історичному соціокультурному контексті. Наголошується, що лише переосмислення методологічних засад грушевськознавства уможливить реалізацію актуальної проблеми створення інтелектуальної біографії видатного діяча.
В статье рассмотрена проблема путей модернизации междисциплинарных исследований, посвященных изучению жизни и деятельности М. Грушевского. Подчеркивается необходимость переосмысления методологических основ грушевсковедения, преодоления традиционного микрографизма и повествовательности. Автор предлагает обратиться к методологическим предложениям новой культурно-интеллектуальной истории, что соответствует методологическому плюрализму, междисциплинарности, ориентирует исследователя на изучение интеллектуальной деятельности и процессов в сфере гуманитарного, социального и естественно-научного знания в их конкретно-историческом социокультурном контексте. Только переосмысление методологических основ грушевсковедения создаст возможность реализовать актуальную проблему создания интеллектуальной биографии выдающегося деятеля.
The article deals with the problem of ways of modernization of interdisciplinary studies, devoted to studying the life and work of M. Hrushevsky. It is emphasized the necessity of rethinking of methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky, overcoming traditional mikrografizm and descriptiveness. The author proposes to apply to the new methodology offers of cultural intellectual history that: tends to methodological pluralism, focuses the researcher primarily on research on intellectual activities and processes in the field of humanitarian, social knowledge in their specific sociocultural and historical context. It is emphasized that only a rethinking of methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky enables the realization of the actual problems of creation of intellectual biography of a prominent person.
|
| first_indexed | 2025-12-01T10:23:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
2�
Краєзнавство 3 2010
іі
людина
в контексті
мікроісторії
2�
уДк 94 (477) “ХХ”
Віталій Тельвак (м. Дрогобич)
ГрУШевськоЗнавство:
методолоГічні Проблеми ПостУПУ
У статті розглянуто проблему шляхів модернізації міждисциплінарних студій, присвяче-
них вивченню життя та діяльності М. Грушевського. Наголошується на необхідності переос-
мислення методологічних засад грушевськознавства, подолання традиційного мікрографізму
та описовості. Автор пропонує звернутися до методологічних пропозицій нової культурно-ін-
телектуальної історії, що тяжіє до методологічного плюралізму, міждисциплінарності, орієн-
тує дослідника передусім на дослідження інтелектуальної діяльності і процесів у сфері гу-
манітарного, соціального та природничонаукового знання в їх конкретно-історичному соціо-
культурному контексті. Наголошується, що лише переосмислення методологічних засад
грушевськознавства уможливить реалізацію актуальної проблеми створення інтелектуаль-
ної біографії видатного діяча.
Ключові слова: грушевськознавство, методологічні засади, міждисциплінарність, мікрогра-
фізм.
Системні студії, присвячені Михайлу Гру-
шевському, були започатковані у 60-х роках
минулого століття в діаспорному грушевсь-
кознавстві завдяки переважно членам україн-
ського Історичного Товариства та його голові
любомиру винару1. вони ставили перед собою
значною мірою науково-популяризаторські
завдання з огляду на надмірну критичність у
сприйнятті постаті видатного вченого як в ра-
дянській історіографії, так і в діаспорному ук-
раїнознавстві. З того часу протягом кількох
десятиліть головним завданням дослідників
було формування та накопичення джерельної
бази, а згодом реконструкція на її підставі
фактів і періодів біографії М. Грушевського2.
Нового імпульсу ці студії отримали з по-
чатком 90-х років, коли українські архіви
удоступнили широкому колу дослідників роз-
логу, перед тим практично незнану, грушевсь-
кіану3. активна едиційна діяльність уможли-
вила на сьогодні опублікувати головний масив
джерел, що стосується життя та творчості
М. Грушевського — це його спогади, епісто-
лярій, щоденники та деякі наукові твори. Це,
в свою чергу, дало змогу детально реконстру-
ювати не лише поодинокі періоди біографії
вченого, але й створити її цілісну картину.
Надалі залишаючись одним із найбільш
популярних напрямів сучасної української іс-
торіографії, студії над М. Грушевським, нато-
мість, демонструють значну традиційність у
виборі дослідниками тематики, в центрі якої
стало перебувають дослідницька, науково-ор-
ганізаційна та суспільно-політична ділянки
діяльності видатного вченого. Екстенсивний,
спрямований виключно на реконструкцію та
накопичення фактологічної бази характер су-
часних грушевськознавчих студій породжує
низку проблем. Передусім це подальший про-
цес “забронзовування” постаті М. Грушевсь-
кого, некритичне акцентування на винятко-
вості його внеску до всіх сфер культурного та
громадського життя українського народу кін-
ця ХІХ — першої третини ХХ ст. останнє при-
зводить до втрати історичної перспективи в
оцінках спадщини видатного діяча, а також
породжує феномен “перевиробництва” та за-
костеніння дисциплінарної структури гру-
шевськознавства. все це утруднює модерніза-
цію спадщини М. Грушевського, її наближен-
ня до сучасників. З огляду на сказане, на
сьогодні, вочевидь, постає проблема перегля-
ду традиційних джерелознавчих і фактогра-
фічних пріоритетів у підході до вивчення пос-
таті М. Грушевського, пошуку нових методо-
логічних моделей для оновлення тематичного
спектру грушевськознавства.
Серед таких методологічних концепцій, на
нашу думку, своїми можливостями приваб-
лює теоретична модель нової культурно-інте-
лектуальної історії. На відміну від традицій-
ної історії історіографії, цей напрям тяжіє до
методологічного плюралізму, міждисциплі-
нарності, орієнтує дослідника передусім на
дослідження інтелектуальної діяльності і про-
цесів у сфері гуманітарного, соціального та
природничонаукового знання в їх конкретно-
історичному соціокультурному контексті. ос-
30
Краєзнавство 3 2010
таннє спонукає інтерпретатора вітчизняної іс-
торичної думки постійно враховувати широке
історико-культурне тло становлення іс-
торіографічних моделей. обґрунтовуючи плід-
ність цього напряму для осмислення проблем
з царини історії історіографії, російська до-
слідниця л. рєпіна зазначає: “у наш час прин-
циповим стає процес врахування взаємодії,
яка існує між рухом ідей та їх зовсім не абс-
трактним історичним “середовищем існуван-
ня”, тими соціальними, політичними, релігій-
ними, культурними контекстами, де ідеї на-
роджуються, поширюються, спотворюються,
модифікуються та розвиваються”4. Такий під-
хід, наприклад, орієнтує дослідника на вив-
чення не лише того, як творчі ідеї М. Гру-
шевського сприймалися в науці його часу, але
й, що більш важливо — у масовій свідомості
сучасників, як вони “жили” та яких змін, мо-
дифікуючись, зазнавали. Це уможливлює ар-
гументовано завершити дискусію, котра три-
вала протягом всього ХХ століття, довкола
проблеми модерності чи застарілості історич-
них концепцій М. Грушевського, відійти від
безпідставної критичності чи надмірної апо-
логетики у їх сприйнятті.
Тут постає й інша малознана сучасним до-
слідникам проблема вивчення впливу позана-
укових чинників та об’єктивних життєвих си-
туацій на продуктивність інтелектуальної
праці М. Грушевського та еволюцію його твор-
чих зацікавлень. Наприклад, відомо, що саме
через впливи зовнішніх обставин видатний
учений скорегував свої творчі плани та сів у
роки Першої світової війни за написання пра-
ці із всесвітньої історії, а також взявся за
розробку соціологічної проблематики на еміг-
рації, що значно збагатило дисциплінарний
спектр обговорення його ідей сучасниками.
Тут ми торкаємося й іншої малознаної сьо-
годні проблеми зворотного зв’язку — вияв-
лення того, яким чином дискусії довкола за-
пропонованих ученим ідей впливали на його
власну творчість. Цей вплив, як вдалося вия-
вити, мав два головних прояви — появу нових
історіографічних праць ученого та модифіка-
цію його наукових концепцій. Наприклад, не-
обхідність відповіді на висловлені в числен-
них рецензіях закиди на перший німецько-
мовний том “Історії українського народу”
змусила М. Грушевського вкотре звернутися
до обґрунтування своєї ранньоісторичної мо-
делі5. його велика за обсягом стаття, що
з’явилася німецькою мовою на сторінках ре-
номованого австрійського історичного часопи-
су, містила цілу низку нових аргументів на
користь своєї концепції та сприяла подальшій
популяризації українського погляду на схід-
ноєвропейське минуле в середовищі західних
фахівців6. З іншого боку, реагуючи на критич-
ні зауваження сучасників, М. Грушевський
нерідко вдосконалював як структурне оформ-
лення, так і змістове наповнення власних
праць. Наприклад, під впливом полеміки, що
розгорнулася довкола першого видання росій-
ськомовного “Нарису історії українського на-
роду”, реагуючи на закиди щодо незадовіль-
ного представлення у книзі українського ХІХ
століття, у наступних виданнях учений більш
раціонально розподілив матеріал за періода-
ми. Під впливом критики зазнала змін також
“Історія україни-руси”, свідчення цього —
поява оновлених видань перших томів праці7.
концептуальна стратегія культурно-інте-
лектуальної історії, відповідно, передбачає
врахування, поряд із наукознавчим і культу-
рологічним, також персоналізованого підхо-
ду — зосередження не тільки на аналізі різно-
манітних інтерпретативних моделей, але й на
процесі їхнього творення, тобто на дискурсив-
ній практиці дослідника; виявлення впливу
на його діяльність численних ідейних, со-
ціальних і психологічних чинників. Це, на-
приклад, орієнтує дослідника на виокремлен-
ня певних тенденцій та простеження традицій
у сприйнятті творчого доробку М. Грушевсь-
кого його сучасниками — виявлення того,
яким чином світоглядні настанови критика
вплинули на особливості його інтерпретації.
Спеціально звертаючись до цієї проблеми,
нам, наприклад, вдалося реконструювати низ-
ку національних традицій у прочитанні творів
ученого, зокрема, українську, російську,
польську, чеську, німецьку, французьку та
інші8.
особлива увага в сучасній культурно-інте-
лектуальній історії звертається, з одного боку,
на з’ясування того, що з ідейних комплексів
сприймалося та утримувалося (хай навіть ви-
бірково та непослідовно) масовою свідомістю,
яка не претендує на оригінальність. а з іншо-
го, досліджуються способи поширення нових
ідей, зокрема через популярну літературу, пе-
редусім у зламні періоди. З огляду на це, до-
речно, наприклад, звернути спеціальну увагу
на маловивчену сьогодні проблему діяльності
М. Грушевського по популяризації своїх нау-
кових ідей у широкому українському, росій-
31
ському та західному читацькому середовищі.
відомо, що сам учений особливого значення
надавав важливості популяризації своїх пра-
ць багатьма мовами, адаптуючи наукові текс-
ти відповідно до інтелектуального рівня чита-
цької аудиторії, котрій адресувалося написа-
не. останню обставину він завжди відзначав у
авторській передмові до популярних видань.
Про виняткову важливість наукової популя-
ризації свідчить також його принципова пози-
ція у відомій дискусії довкола появи праці
Миколи аркаса9.
утім, найбільшу актуальність у науковій
популяризації вчений вбачав у зламні епохи
української історії. відомою є його цілеспря-
мована популяризаторська діяльність у часи
української революції та на еміграції. Як
свідчить вивчена критична література, най-
більшого суспільного резонансу мали саме
його науково-популярні праці, що викликали
досить емоційні дискусії, передусім у російсь-
кому та польському інтелектуальних середо-
вищах на початку ХХ століття10. Зауважений
аспект сприйняття творчості М. Грушевського
безпосередньо торкається проблематики ще
одного популярного зараз історіографічного
напряму — історії читання11. Спеціально не
торкаючись цієї теми, лише на підставі зазна-
чених накладів книг, можемо впевнено ствер-
дити, що М. Грушевський був найбільш чита-
ним серед сучасників українським істориком,
принаймні серед тих, що не тішилися допомо-
гою державних структур (на противагу, на-
приклад, українським марксистським істори-
кам). Надзвичайно перспективним тут ви-
дається окреслити коло читачів праць ученого,
виявити географію їх поширення, усебічно
відтворити особливості непублічного сприй-
няття його різнобічної діяльності (за матеріа-
лами щоденників, мемуарів, приватного
листування), специфіку прочитання текстів
історика поза фаховим середовищем.
важливе місце в сучасній інтелектуальній
історії посідає інтенсивний мікроаналіз — чи
то аналіз конкретного тексту, чи ситуації, ок-
ремої творчої особистості або міжособистісних
взаємин в інтелектуальному середовищі.
Біографічний підхід є традиційно пріоритет-
ним в історії думки та науки з урахуванням
ролі особистісного начала в цих галузях люд-
ської активності. На відміну від традиційної
історії історіографії, інтелектуальна історія
звертає пильну увагу дослідників на істориків
другого та третього плану, чиї твори не мають
особливої цінності з погляду сучасних іс-
торіографічних та інтелектуальних стандар-
тів, але з огляду на формування суспільної
думки можуть бути так само важливими, або
навіть і більш важливими, аніж праці визна-
них сьогодні великими дослідників. Зрештою,
і зрозуміти історичне значення видатних істо-
риків неможливо без знайомства з їхнім інте-
лектуальним оточенням та загальними мо-
ральними та естетичними цінностями епохи,
а сам характер цього оточення повинен бути
встановлений у результаті історичного дослід-
ження природи та взаємозв’язків тих ідей, які
в ті часи переважали в суспільстві. З огляду
на це, наприклад, в поле зору сучасного до-
слідника повинно потрапити не лише критич-
не обговорення праць М. Грушевського з боку
його видатних українських, російських, поль-
ських, чеських, німецьких, французьких, ру-
мунських та американських сучасників, але й
дискусії, які точилися на сторінках популяр-
них видань і щоденної преси, адже саме вона
найбільшою мірою впливала на формування
ставлення до творчості вченого з боку пересіч-
ного читача12. Зауважимо, що найбільш при-
скіпливою у зверненні до творчості М. Гру-
шевського, окрім української, була російська
та польська преса, на сторінках якої велася
нерідко брутальна полеміка з ідеями вченого,
формувався його образ як ворога національ-
них інтересів росіян і поляків. візуально це
ставлення відбилося у численних карикату-
рах, героєм яких був український учений.
Збирання, систематизація та вивчення остан-
ніх — ще один перспективний напрям сучас-
ного грушевськознавства.
Сучасна версія біографічного підходу, кон-
цептуалізована в моделі нової біографічної іс-
торії, орієнтує дослідника на всебічну реконс-
трукцію особистого життя та унікальних до-
лей окремих історичних індивідів, вивчення
формування та розвитку їх внутрішнього сві-
ту та всіх проявів життєдіяльності13. йдеться
передусім про концентрацію на приватному,
індивідуальному, унікальному у конкретних
людських долях та, водночас, — про первинно
закладену принципову установку на виявлен-
ня специфіки та варіативності різнорівневого
соціального простору, повного спектра та меж
тих можливостей, котрими володіє індивід у
рамках певного культурно-історичного кон-
тексту. в подібних дослідженнях приваблює
виключно зважене поєднання двох пізнаваль-
них стратегій. З одного боку, вони зосереджу-
32
Краєзнавство 3 2010
ють увагу на так званому культурному при-
мусі, а також на тих поняттях, за допомогою
яких “люди презентують та осягають свій
світ”. З іншого боку, в них достатньо послідов-
но виявляється активна роль діючих історич-
них осіб і той — специфічний для кожного со-
ціуму — спосіб, котрим історичний індивід, в
закладених і не повністю контрольованих ним
обставинах, “творить історію”, навіть якщо
результати цієї діяльності не завжди і не у
всьому відповідають його намірам.
у фокусі сучасного біографічного дослід-
ження опиняється внутрішній світ людини, її
емоційне життя, пошуки розуму та духу, від-
носини з рідними та близькими в родині та
поза нею. При цьому індивід виступає водно-
час і як суб’єкт діяльності, і як об’єкт контро-
лю з боку сімейно-родинної групи, кола близь-
ких людей, формальних і неформальних това-
риств, соціальних інститутів і владних
структур різного рівня14. у цьому аспекті для
сучасного дослідника відкриваються цікаві
перспективи, адже М. Грушевський як люди-
на у вимірі буденності до цього часу зали-
шається практично незнаним. Натомість, оп-
рацювання саме цієї проблеми дало б змогу
значною мірою наблизити постать вченого до
сучасників.
Поряд з окресленими перспективами мак-
ро- та мікроаналізу сучасна інтелектуальна іс-
торія значну увагу звертає на вивчення так
званої безлюдної історії ідей. у цьому випад-
ку, наприклад, надзвичайно цікаво простежи-
ти те, яким чином концепція самобутнього
українського історичного процесу, сформу-
льована та обґрунтована М. Грушевським,
об’єктивувалася від свого творця та функціо-
нувала не лише у вітчизняному, але й у поль-
ському, російському та — ширше — західно-
му інтелектуальному просторі, впливаючи на
переосмислення, здавалося б, усталених іс-
торіографічних постулатів. Так, у російській
науці під впливом схеми М. Грушевського вже
напередодні Першої світової війни розпочався
поступовий перегляд погодинської моделі
східноєвропейського минулого15. у працях
олександра Прєснякова, наприклад, йшлося
про необхідність самостійного вивчення істо-
ричної долі українців, білорусів та росіян —
ідея, що була неможливою в російській іс-
торіографії ХІХ ст.16. Частина польських нау-
ковців під впливом концепцій українського
колеги поступово відмовлялися від усталеної
моделі інтерпретації феномену козаччини
виключно в термінах “зради” та “внутрішньо-
го неспокою”17. Західні фахівці, хоча трива-
лий час і чинили опір моделі М. Грушевсько-
го, все ж погодилися з правомірністю поста-
новки ним низки наукових проблем, все
частіше вживаючи у своїх працях етнонім
“українці” замість традиційного “русини”, що
було свідченням їх розуміння існування окре-
мого слов’янського народу зі своєю самобут-
ньою історією та культурою18. Та найбільш ці-
кавих метаморфоз концепції М. Грушевського
зазнали в українському інтелектуальному
просторі, де були переосмислені з позицій де-
ржавницької та марксистської історіософсь-
кої традицій. Ініційовані ідеями М. Грушевсь-
кого численні історіографічні дискусії при-
вернули увагу до україністики в середовищі
славістів, що суттєво вплинуло на модерніза-
цію вітчизняної науки.
Сучасна інтелектуальна історія, як й істо-
рична наука загалом, усе більше тяжіє до ме-
тодологічного плюралізму та міждисциплі-
нарного підходу, що вимагають від дослідни-
ка використовувати якомога ширший спектр
теоретичних і практичних досягнень усіх гу-
манітарних і соціальних наук19. в цьому ас-
пекті відзначимо, що грушевськознавство
постало саме як міждисциплінарний напрям
досліджень. Тож йдеться про поглиблення на-
працьованих зв’язків і розширення існуючого
кола міждисциплінарної взаємодії. Плідність
міждисциплінарного підходу до вивчення пос-
таті М. Грушевського є безсумнівною, адже
саме такий підхід дозволяє розглядати об’єкт
дослідження — людину минулого, як носія
певної культури та водночас особистісної сві-
домості — під різним кутом зору, з різних
сторін, створюючи його об’ємний “голографіч-
ний” портрет.
Сучасне розуміння міждисциплінарності,
на думку Бернара лепті, може бути зведене до
кількох ключових принципів: введення нових
об’єктів дослідження (жоден об’єкт дослід-
ження не є самозрозумілим, лише погляд до-
слідника визначає його контури); забезпечен-
ня умов, необхідних для появи нових знань та
кращого розуміння реальності, для подолання
тягаря накопичених традицій (практика між-
дисциплінарності — своєрідний трамплін для
цього постійного оновлення); удосконалення
методики, прийомів і моделей, системи пояс-
нення. в міждисциплінарному діалозі, відзна-
чив Б. лепті, історик міг би взяти на себе
складне завдання детально проаналізувати те,
33
яким чином еволюція людського суспільства
водночас і міститься в його минулому і є непе-
редбачуваною20.
у реалізації завдань сучасної інтелектуаль-
ної історії важливе значення має опрацюван-
ня адекватних джерелознавчих підходів. вони
засновані на розумінні історичного джерела
як результату цілеспрямованої людської
діяльності, явища культури21. в свою чергу,
це орієнтує дослідника на системне вивчення
джерел, на звернення до всього обсягу
витворів культури (у широкому сенсі), створе-
них у процесі людської діяльності та, від-
повідно, таких, що відобразили в собі різно-
манітні аспекти розвитку суспільства та осо-
би22. відтак для сучасного дослідника
творчості М. Грушевського постає важливе за-
вдання цілісного осмислення його творчого
доробку, акцентуючи увагу не лише на іс-
торіографічних працях, але й враховуючи іс-
торико-літературні, соціологічні та
релігієзнавчі студії, публіцистику і художню
творчість. Такий підхід, поза сумнівом, суттє-
во збагатить узвичаєну дисциплінарну паліт-
ру грушевськознавчих студій.
особливо значущі в сучасній інтелектуаль-
ній історії джерела особистого походження,
мова яких розглядається як спосіб самовира-
ження людини. Повторюваність і стійкість
мовних практик у джерелах такого роду може
слугувати підставою для більш широких уза-
гальнень. На сьогодні є опублікованим знач-
ний масив як монологічних (щоденники та
мемуари), так і діалогічних (епістолярій) тек-
стів М. Грушевського. Їх усебічний аналіз з
метою, наприклад, з’ясування структур психі-
ки видатного вченого чи неусвідомлених мо-
тивацій творчості — значною мірою завдання
майбутнього.
З культурно-інтелектуальною історією без-
посередньо пов’язаний ще один перспектив-
ний напрям — нова історична критика, що у
своїх засадах відмовляється від традиційного
опису та інвентаризації історичних концеп-
цій, напрямів та шкіл та акцентує дослідни-
цьку увагу на аналізі, головним предметом
котрого стають якісні зміни в дослідницькій
свідомості та творчій практиці істориків. у
поле зору нової історичної критики потрапля-
ють не стільки результати професійної діяль-
ності історика, скільки ціла його творча лабо-
раторія, дослідницька психологія та практи-
ка, і в цілому — культура творчості історика.
Це важливо з огляду на те, що історик зануре-
ний не лише в сучасне йому загальнокультур-
не середовище, але й у більш вузьку професій-
ну культуру, котра має власні традиції. у цьо-
му напрямі сучасне грушевськознавство вже
має певні напрацювання, а спроби звернення
до психології творчості М. Грушевського,
здійснені в. ващенком, викликали жваве об-
говорення в українській історичній науці,
котре висвітлило як затребуваність такого
роду досліджень, так і методологічну розгуб-
леність частини сучасних істориків у їх сприй-
нятті23. в цьому аспекті надзвичайно перс-
пективне вивчення мікросоціуму М. Гру-
шевського, передусім, творення довкола нього
численних неформальних груп на різних ета-
пах його життя. Це дасть змогу збагатити
новими вимірами вивчення проблеми форму-
вання наукової школи видатного вченого та
загалом — інституційних процесів в українсь-
кій науці його часу. Тут також важливо дослі-
дити культуру конфлікту та вивчити особ-
ливості інтелектуального суперництва в
середовищі українських істориків кінця
ХІХ — першої третини ХХ століття крізь при-
зму особистості М. Грушевського, що, за за-
гальним визнанням сучасників, мав досить
складний характер24.
Безперечно, у статті ми лише окреслили
шляхи методологічного та тематичного онов-
лення грушевськознавства, проте актуальність
і плідність застосування новітніх методо-
логічних підходів до студій над спадщиною
видатного вченого є безсумнівними. лише за
умов такого широкого контекстуального та
методологічного підходу до вивчення постаті
М. Грушевського вдасться реалізувати важ-
ливе сьогодні завдання створення інтелек-
туальної біографії видатного діяча.
джерела та література
1 Див. докл.: Гирич І. внесок “українського
історика” в грушевськознавство // ук-
раїнський історик. — 1994. — № 1–4. —
С. 102–109.
2 Отаманенко А. розвиток грушевсько-
знавства в діяспорі // український істо-
рик. — 2006/2007. — № 4 / 1–2. — С. 154–
182.
3 Пиріг Р. Я. Грушевськознавство: стан та
перспективи розвитку // український іс-
торичний журнал. — 1996. — № 5. —
С. 71–83.
3�
Краєзнавство 3 2010
4 Репина Л. П. Текст и контекст в интеллек-
туальной истории, [в:] Сотворение исто-
рии. Человек — память — текст: Цикл
лекций / ин–т “открытое о–во”. Фонд со-
действия, казан. гос. ун–т; Науч. ред.
л. П. репина; отв. ред. Е. а. вишленко-
ва. — казань: Мастер лайн, 2001. — С.
309.
5 Див. докл.: Тельвак В. Німецькомовна “Іс-
торія українського народу” Михайла Гру-
шевського в оцінках сучасників // укр. іс-
тор. журн.. — 2007. — № 3. — С. 175–189.
6 Hruschewskyj М. Ist die Geschichte des
ruthenischen Volkes geschrieben oder noch
nicht? [в:] Mitteilungen des Instituts für
Österreichische Geschichtsforschung, Inns-
bruck 1908, band XXIX, s. 201–215.
7 Див. докл.: Тельвак В. Перший том “Іс-
торії україни-руси” М. Грушевського (до
проблеми еволюції історико-теоретичних
поглядів) // Наукові зошити історичного
факультету львівського національного
університету імені Івана Франка. Зб. наук.
праць. — львів: лНу ім. І. Франка,
2000. — вип. 3. — С. 252–256.
8 Див. напр.: Тельвак В. Наукова спадщина
Михайла Грушевського в російській іс-
торіографії кінця ХІХ — першої половини
ХХ століття // Схід-Захід: Історико-куль-
турологічний збірник. — вип. V. — Х.:
ФріМайнд, 2002. — С. 64–78; Тельвак В.
Постать Михайла Грушевського в польсь-
кій історіографії (кінець ХІХ–ХХ ст.) //
укр. істор. журн. — 2006. — № 5. — С. 67–
82.
9 Див. докл.: Ульяновський В. Микола ар-
кас, “Історія україни-руси” і Михайло
Грушевський // Історія, історіософія, дже-
релознавство. Історичний збірник. — к.:
Інтел, 1996. — С.161–221; Гирич І. Ще до
проблеми “аркас і Грушевський” // Іс-
торія, історіософія, джерелознавство. Істо-
ричний збірник. — к.: Інтел, 1996. —
С. 221–231.
10 Див. докл.: Тельвак В. Науково-популярні
праці Михайла Грушевського в історіогра-
фічних дискусіях початку ХХ століття //
Дрогобицький краєзнавчий збірник. —
вип. Х. — Дрогобич: коло, 2006. —
С. 348–358.
11 Див. докл.: Роберт Дантон. Історія читан-
ня // Нові перспективи історіописання. За
редакцією Пітера Берка. — к.: Ніка–
Центр, 2004. — С. 194–229.
12 Див. напр.: Тельвак В. українська іс-
торіографія в пошуках ідентичності (за
матеріалами дискусій на сторінках
львівської преси) // Krakуw-Lwуw: książki,
czasopisma, biblioteki XIX i XX wieku. IХ
Międzynarodowa Konferencja Naukowa (21–
23 listopada 2007 roku). Streszczenia
referatуw, Krakуw, 2005, s. 33.
13 Див. докл.: Репина Л. П. “Персональная
история”: биография как средство истори-
ческого познания // казус. индивидуаль-
ное и уникальное в истории. — М., 1999. —
С. 76–100.
14 Див. докл.: Репина Л. П. историческая
биография и “новая биографическая исто-
рия” // Диалог со временем. альманах
интеллектуальной истории. — 2001. —
№ 5. — С. 5–12.
15 Див. напр.: Тельвак В. Перший том “Іс-
торії україни-руси” Михайла Грушевсько-
го в оцінках сучасників // Історіографічні
дослідження в україні. — к.: НаН украї-
ни. Ін-т історії україни, 2007. — вип.
17. — С. 16–38.
16 Юсова Н. о. Є. Пресняков і схема історії
східного слов’янства Михайла Грушевсь-
кого // а се єго срєбро: Збірник праць на
пошану члена-кореспондента НаН украї-
ни Миколи Федоровича котляра з нагоди
його 70-річчя. — к.: Інститут історії ук-
раїни НаН україни, 2002. — С. 259–268.
17 Див. напр.: Зашкільняк Л. Стосунки між
українськими і польськими істориками на
зламі ХІХ і ХХ століть // Wielokulturowe
środowisko historyczne Lwowa w XIX i XX
w., tom II. Pod redakcją Jerzego Maternick-
iego, Leonida Zaszkilniaka, Rzeszуw:
Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego,
2004, s. 272–294.
18 Див. напр.: Кураєв О. Перший історичний
авторитет україни. Михайло Грушевський
і німецьке українознавство // вісник НаН
україни. — 2000. — № 3. — С. 55–58.
19 Репина Л. П. Междисциплинарность и ис-
тория // Диалог со временем. альманах
интеллектуальной истории. — М.: Едито-
риал урСС, 2004. — С. 5–17.
20 Лепти Б. Некоторые общие вопросы меж-
дисциплинарного подхода // Споры о глав-
ном. Дискуссии о настоящем и о будущем
исторической науки вокруг французской
школы “анналов”. — М., 1993. — С. 71–77.
21 Поршнева О. С. возможности междисцип-
линарного подхода в реализации задач ин-
3�
теллектуальной истории // Диалог со вре-
менем. альманах интеллектуальной исто-
рии. — вып. 15. — М.: комкнига,
2005. — С. 210–222.
22 Данилевский И. Н., Кабанов В. В., Меду-
шевская О. М., Румянцева Ф. М. источни-
коведение: теория, история, метод. источ-
ники российской истории. — М., 2000. —
С. 26–27.
23 Див. напр.: Гирич І. увага, неофройдисти
йдуть, “Дзеркало тижня”, 2004, грудень;
виталий тельвак
Грушевсковедение: методологические проблемы развития
В статье рассмотрена проблема путей модернизации междисциплинарных исследований,
посвященных изучению жизни и деятельности М. Грушевского. Подчеркивается необходи-
мость переосмысления методологических основ грушевсковедения, преодоления традиционно-
го микрографизма и повествовательности. Автор предлагает обратиться к методологичес-
ким предложениям новой культурно-интеллектуальной истории, что соответствует мето-
дологическому плюрализму, междисциплинарности, ориентирует исследователя на изучение
интеллектуальной деяльности и процессов в сфере гуманитарного, социального и естествен-
но-научного знания в их конкретно-историческом социокультурном контексте. Только пере-
осмысление методологических основ грушевсковедения создаст возможность реализовать ак-
туальную проблему создания интеллектуальной биографии выдающегося деятеля.
Ключевые слова: грушевсковедение, методологические основы, междисциплинарность,
микрографизм.
Vitalii Telvak
Hrushevsky Studies: methodological problems of development
The article deals with the problem of ways of modernization of interdisciplinary studies, devoted
to studying the life and work of M. Hrushevsky. It is emphasized the necessity of rethinking of
methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky, overcoming traditional mikrografizm
and descriptiveness. The author proposes to apply to the new methodology offers of cultural
intellectual history that: tends to methodological pluralism, focuses the researcher primarily on
research on intellectual activities and processes in the field of humanitarian, social knowledge in
their specific sociocultural and historical context. It is emphasized that only a rethinking of
methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky enables the realization of the actual
problems of creation of intellectual biography of a prominent person.
Key words: Hrushevsky studies, methodological foundations, interdisciplinarity, mikrografizm.
І. Гирич. лікарю, вилікуйся сам! // украї-
на модерна. — 2005. — Ч. 9. — С. 273–286;
Ващенко В. Так і не прочитані історії не-
врастенії М. С. Грушевського // Ейдос. —
к., 2001. — вип. 1. — С. 391–398.
24 Див. напр.: Толочко О. П. Дві не зовсім
академічні дискусії (І. а. лінниченко,
Д. І. Багалій, М. С. Грушевський) // ук-
раїнський археографічний щорічник. —
к.: Наук. думка, 1993. — вип. 2. — С. 92–
103.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32056 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T10:23:14Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тельвак, В. 2012-04-07T18:39:31Z 2012-04-07T18:39:31Z 2010 Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу / В. Тельвак // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 29-35. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32056 94 (477) “ХХ” У статті розглянуто проблему шляхів модернізації міждисциплінарних студій, присвячених вивченню життя та діяльності М. Грушевського. Наголошується на необхідності переосмислення методологічних засад грушевськознавства, подолання традиційного мікрографізму та описовості. Автор пропонує звернутися до методологічних пропозицій нової культурно-інтелектуальної історії, що тяжіє до методологічного плюралізму, міждисциплінарності, орієнтує дослідника передусім на дослідження інтелектуальної діяльності і процесів у сфері гуманітарного, соціального та природничонаукового знання в їх конкретно-історичному соціокультурному контексті. Наголошується, що лише переосмислення методологічних засад грушевськознавства уможливить реалізацію актуальної проблеми створення інтелектуальної біографії видатного діяча. В статье рассмотрена проблема путей модернизации междисциплинарных исследований, посвященных изучению жизни и деятельности М. Грушевского. Подчеркивается необходимость переосмысления методологических основ грушевсковедения, преодоления традиционного микрографизма и повествовательности. Автор предлагает обратиться к методологическим предложениям новой культурно-интеллектуальной истории, что соответствует методологическому плюрализму, междисциплинарности, ориентирует исследователя на изучение интеллектуальной деятельности и процессов в сфере гуманитарного, социального и естественно-научного знания в их конкретно-историческом социокультурном контексте. Только переосмысление методологических основ грушевсковедения создаст возможность реализовать актуальную проблему создания интеллектуальной биографии выдающегося деятеля. The article deals with the problem of ways of modernization of interdisciplinary studies, devoted to studying the life and work of M. Hrushevsky. It is emphasized the necessity of rethinking of methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky, overcoming traditional mikrografizm and descriptiveness. The author proposes to apply to the new methodology offers of cultural intellectual history that: tends to methodological pluralism, focuses the researcher primarily on research on intellectual activities and processes in the field of humanitarian, social knowledge in their specific sociocultural and historical context. It is emphasized that only a rethinking of methodological principles of knowledge about M. Hrushevsky enables the realization of the actual problems of creation of intellectual biography of a prominent person. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Людина в контексті мікроісторії Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу Грушевсковедение: методологические проблемы развития Hrushevsky Studies: methodological problems of development Article published earlier |
| spellingShingle | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу Тельвак, В. Людина в контексті мікроісторії |
| title | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| title_alt | Грушевсковедение: методологические проблемы развития Hrushevsky Studies: methodological problems of development |
| title_full | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| title_fullStr | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| title_full_unstemmed | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| title_short | Грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| title_sort | грушевськознавство : методологічні проблеми поступу |
| topic | Людина в контексті мікроісторії |
| topic_facet | Людина в контексті мікроісторії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32056 |
| work_keys_str_mv | AT telʹvakv gruševsʹkoznavstvometodologíčníproblemipostupu AT telʹvakv gruševskovedeniemetodologičeskieproblemyrazvitiâ AT telʹvakv hrushevskystudiesmethodologicalproblemsofdevelopment |