Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр.
У статті розглянуто процес підготовки до туристської поїздки за кордон у СРСР 1950–1980-х рр. на формальному й неформальному рівнях, його інституційні засади, а також пов’язані з ним “тіньові” практики. Показано вплив ідеологічної парадигми радянського виїзного туризму на відбір кандидатів для здійс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32061 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. / О. Попов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 197-203. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859668060504326144 |
|---|---|
| author | Попов, О. |
| author_facet | Попов, О. |
| citation_txt | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. / О. Попов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 197-203. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглянуто процес підготовки до туристської поїздки за кордон у СРСР 1950–1980-х рр. на формальному й неформальному рівнях, його інституційні засади, а також пов’язані з ним “тіньові” практики. Показано вплив ідеологічної парадигми радянського виїзного туризму на відбір кандидатів для здійснення зарубіжних подорожей.
В статье рассмотрен процесс подготовки к туристической поездке за границу в СССР 1950–1980-х гг. на формальном и неформальном уровне, его институциональные основы, а также связанные с ним “теневые” практики. Показано влияние идеологической парадигмы советского выездного туризма на отбор кандидатов для осуществления зарубежных поездок.
In the article the author analyses the process of preparation to the tourist trip abroad in the USSR in 1950–1980th at formal and informal level, his institutional bases and “shadow” practices related to it. Influence of ideological paradigm of soviet departure tourism on the selection of candidates going to foreign tour is showed.
|
| first_indexed | 2025-11-30T12:28:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
1��
уДк 338.48–44(47+57–87)“1950/1980”
Олексій Попов (м. Сімферополь)
небанальне Повсякдення: ПідГотовка до тУрПоїЗдки
За кордон У радянськомУ союЗі 1��0–1��0-х рр.1
У статті розглянуто процес підготовки до туристської поїздки за кордон у СРСР 1950–
1980-х рр. на формальному й неформальному рівнях, його інституційні засади, а також
пов’язані з ним “тіньові” практики. Показано вплив ідеологічної парадигми радянського виїз-
ного туризму на відбір кандидатів для здійснення зарубіжних подорожей.
Ключові слова: виїзний туризм, СРСР, зарубіжна подорож, туристська путівка, ідеологія,
“тіньова” економіка, корупція.
За сталінських часів пересічні громадяни
СрСр практично були позбавлені можливості
виїхати за кордон з туристською метою. ра-
дянські дослідники пояснювали відсутність
виїзного туризму у той період ворожою полі-
тикою імперіалістичних держав, а також не-
обхідністю економії іноземної валюти для пот-
реб соціалістичної індустрії2. але у сучасного
історика не викликає сумнівів, що фактична
заборона на поїздки за кордон для переважної
більшості радянських громадян була одним з
проявів панування тоталітарного режиму. До
1948 р. статут всесоюзного акціонерного това-
риства (ваТ) “Інтурист” навіть не декларував
серед його завдань організацію поїздок грома-
дян СрСр за кордон3.
Проте з другої половини 1950-х рр. в умо-
вах лібералізації суспільно-політичного жит-
тя й активізації контактів із зовнішнім світом
зарубіжний (виїзний) туризм у СрСр поступо-
во перетворюється на специфічний соціаль-
ний феномен. він дістав інституційне оформ-
лення й розвивався за логікою радянської бю-
рократичної системи у межах офіційно
визначеної ідеологічної парадигми. однак за-
кордонні туристські подорожі громадян СрСр
з часу своєї появи були пов’язані з деякими
неформальними (“тіньовими”) практиками.
але ані у вітчизняній, ані в закордонній істо-
ричній науці ця тематика не знайшла ґрун-
товного відображення. Дослідження о. архи-
пової4, Г. Гарбар5, а. Горсач (Gorsuch)6, Н. Че-
тиріної7 та С. Шевиріна8 не висвітлюють
підготовку до турпоїздки за кордон як почат-
ковий етап специфічного соціального дійства,
як небанальну подію радянського повсяк-
дення.
Мета дослідження — розглянути процес
підготовки до туристської поїздки за кордон у
СрСр 1950–1980-х рр. на формальному й не-
формальному рівнях, показати очевидну не-
відповідність офіційної ідеологічної парадиг-
ми та реалій радянського повсякдення. основ-
не завдання дослідження — проаналізувати
інституційний, ідеологічний та практичний
(споживацький) аспекти даного феномену.
Починаючи з другої половини 1950-х рр.,
при республіканських, крайових і обласних
радах професійних спілок почали діяти на
постійній основі відділи іноземного туризму
(пізніше вони були реорганізовані у відділи
радянського туризму за кордон). Саме ці інс-
титуції на підставі отриманих від ваТ “Інту-
рист” контрольних цифр на початку кожного
року проводили розподіл наявних путівок по
галузевих радах професійних спілок. Після
цього інформація про наявність путівок пере-
давалася безпосередньо до підприємств і уста-
нов, де здійснювався процес попереднього від-
бору претендентів. Пріоритет мали ударники
соціалістичної праці, переможці соціалістич-
них змагань. Певне значення мало членство
майбутніх мандрівників у лавах кПрС (кПу)
або влкСМ. Наприклад, навесні 1985 р. від-
ділом міжнародних зв’язків кримського обко-
му кПу було поставлено завдання довести
кількість комуністів серед учасників турпоїз-
док за кордон мінімум до 50 %9, тоді як реаль-
ний показник “партійності” за попередні роки
становив 28 %10.
Передбачалося також, що претендент пови-
нен був мати високі моральні якості, які дали
б йому змогу гідно репрезентувати радянсь-
кий Союз та протистояти “руйнівному” впли-
ву західної культури. Тому від кандидата на
участь у туристській подорожі за кордон
обов’язково вимагалася характеристика-реко-
мендація з місця роботи, яка підписувалася
1��
Краєзнавство 3 2010
особисто керівником установи або підприємс-
тва. відповідно до “инструкции про порядок
оформления документов, связанных с выез-
дом советских туристов” (1967) характеристи-
ка мала відображати політичний та мораль-
ний стан людини, її ставлення до праці, участь
у громадській роботі, а також стосунки з ко-
лективом11. Для об’єктивності складання ха-
рактеристики рекомендувалося обговорювати
кандидатури потенційних вояжерів на загаль-
них зборах трудового колективу, парткому
або профкому, проте на практиці це відбува-
лося далеко не завжди.
окрім характеристики-рекомендації, на
кожного претендента подавалися анкета вста-
новленого зразка, медична довідка, фотокарт-
ки. Форма анкети трохи відрізнялася для осіб,
що виїжджали у капіталістичні та соціаліс-
тичні країни, проте обов’язково містила пи-
тання про партійність, факти засудження,
знання іноземних мов, попередні поїздки за
кордон, про закордонних родичів і перебуван-
ня на окупованих територіях під час великої
вітчизняної війни12.
Підготовлені пакети документів від претен-
дентів потрапляли до обласної ради профспі-
лок, де відбувався їх аналіз на відповідність
правилам оформлення, а також персонально
розглядалася кожна кандидатура. оскільки
було можливе “відсіювання” когось із потен-
ційних вояжерів, зазвичай на розгляд прий-
малися пакети документів і від декількох
“резервних” кандидатур, що також мали ба-
жання вирушити у подорож за вказаним мар-
шрутом.
обов’язковою процедурою було узгоджен-
ня кандидатур потенційних туристів з партій-
ними функціонерами. Для цього в усіх облас-
тях країни діяли комісії з питань виїзду за
кордон при обласних партійних комітетах.
Наприклад, 1972 року такою комісією крим-
ського обкому кПу було розглянуто докумен-
ти 2609 потенційних учасників туристських
подорожей за кордон, з яких для 26 осіб виїзд
не було дозволено13. Причиною для відмови
могла стати компрометуюча претендента ін-
формація, отримана від кДБ, правоохоронних
органів або з інших джерел. Звичайно не доз-
волялися повторні зарубіжні поїздки за ко-
роткий проміжок часу.
кандидатура керівника туристської групи,
що призначалася наказом обласної ради проф-
спілок, також підлягала обов’язковому узгод-
женню з обкомом кПрС (кПу). керівник гру-
пи мав право безкоштовно одержати путівку,
але тільки у разі офіційного оформлення від-
пустки за основним місцем роботи на час по-
дорожі. Зазвичай керівниками туристських
груп призначалися партійні, профспілкові або
комсомольські функціонери, а також праців-
ники системи ваТ “Інтурист”14.
Можна зазначити, що кількість мандрівни-
ків за кордон, а також географія подорожей
переважно залежали не від інтересів або пла-
тоспроможності трудящих криму, а від того,
які путівки і в якій кількості надавав цент-
ральний апарат ваТ “Інтурист”. Приклад
кримської області, яка мала середні показни-
ки за кількістю відправлених за кордон ту-
ристів серед інших регіонів української рСр,
дає уявлення про масштаби виїзного туризму
в даний період. Так, 1959 року за туристськи-
ми путівкам за кордон було відправлено 155
мешканців кримської області15, населення
якої становило на той час близько 1,2 млн.
осіб (тобто 1 путівка у розрахунку на 7551
кримчанина). у 1979 р. за кордон виїхав вже
4 371 турист з криму16, тоді як населення об-
ласті становило близько 2,1 млн. осіб (тобто 1
путівка у розрахунку на 488 кримчан). в цих
умовах випадки неповного комплектування
туристських груп траплялися досить рідко,
переважно у разі запізнення інформації з боку
ваТ “Інтурист”, коли до початку туру вже не
можна було встигнути оформити необхідні до-
кументи за існуючою процедурою.
Тільки після узгодження списку туристсь-
кої групи (зазвичай 20–30 осіб), а також за-
твердження керівника пов’язані з поїздкою
документи надходили до ваТ “Інтурист”, від-
бувалася сплата вартості путівок, починалося
оформлення колективних документів на виїзд
(залежно від законодавства тих країн, куди
подорожували туристи).
На цьому ж етапі відбувався процес струк-
туризації туристської групи. Зазвичай для на-
дання допомоги керівникові групи обирався
староста, помічник старости, а також “скарб-
ничий”. З числа майбутніх туристів, що були
членами компартії та мали досвід пропаган-
дистської роботи, формувався т. зв. ідеологіч-
ний актив (4–6 осіб). Саме ці “активісти” мали
виступати з промовами на “вечорах дружби”
або інших зустрічах з іноземними громадяна-
ми, відповідати на “найгостріші” їхні запитан-
ня, робити записи у книгах відгуків тощо.
Специфічні обов’язки покладалися на
членів т. зв. сувенірної групи (3–4 особи), які
1��
відповідали за придбання радянських су-
венірів, що вручалися іноземцям під час пере-
бування за кордоном. Цьому питанню приді-
лялася велика увага. Так, в інформаційному
листі “относительно организации советского
туризма в Болгарию” (1970) міститься пряма
рекомендація обласним радам профспілок сте-
жити за тим, щоб туристи брали з собою у по-
дорож альбоми та книги про життя в. І. лені-
на, а також сувеніри, пов’язані з 25-ю річни-
цею перемоги над фашизмом17. Для покупки
сувенірів ще до початку подорожі кожний з
майбутніх вояжерів наперед здавав певну
суму грошей (3–5 руб.).
кульмінацією підготовки до подорожі ста-
вала інструктивна бесіда, яка зазвичай прово-
дилася з майбутніми вояжерами в обласному
комітеті профспілок. Тут до їхнього відома до-
водилися положення “основных правил пове-
дения советских граждан, выезжающих за ру-
беж”, затверджених спеціальною постановою
Секретаріату Цк кПрС. Існувало два варіанти
цього документа: більш “м’який” — для ту-
ристів, які прямували до країн “соціалістич-
ного табору”, та більш “жорсткий” — для осіб,
яким судилося вирушити до капіталістичних
країн. Зокрема, даний документ закликав ра-
дянських громадян під час перебування за
кордоном максимально мобілізувати свою
політичну пильність, оскільки “…розвідуваль-
ні органи капіталістичних країн прагнуть
використовувати у своїх інтересах такі
слабкості окремих осіб, як схильність до
спиртних напоїв, до легких зв’язків з жінка-
ми”18. Цікаво, що пісня володимира висоць-
кого “инструкция перед поездкой за рубеж,
или Полчаса в месткоме” (1974) є не чим ін-
шим, як сатиричним переказом тексту “ос-
новных правил поведения”. Наприклад, реко-
мендація про стриманість від зловживання
спиртними напоями в прочитанні знаменито-
го радянського барда звучить так: “Будут с
водкою дебаты — отвечай / “Нет, ребята-де-
мократы, — только чай!”19
окрім моральних настанов, відповідальні
особи, які проводили інструктаж, надавали
майбутнім вояжерам інформацію про суспіль-
но-політичне та соціально-економічне стано-
вище країн, що входили до туристського мар-
шруту, про встановлений порядок перетину
кордону тощо. Після цього кожна особа, що
мала вирушити за кордон, підписувала доку-
мент, де брала на себе зобов’язання “неухиль-
но дотримуватися інтересів Радянської дер-
жави, суворо берегти державну таємницю,
бути бездоганним у своїй особистій поведінці,
високо нести честь і гідність громадянина
СРСР”20. Потенційні туристи, що з будь-яких
причин не були присутніми на загальному інс-
труктажі, автоматично виключалися зі спис-
ків групи21.
Існування складної бюрократичної проце-
дури перевірки й узгодження документів пре-
тендентів помітно збільшувало час підготовки
до подорожі. Тому обласні ради профспілок
вимагали від установ та підприємств надання
повного пакету документів кандидатів на виїзд
не пізніше, ніж за 3 місяці до початку поїздки
у соціалістичні країни і за 6 місяців — до по-
чатку поїздки у капіталістичні країни22.
у колективній монографії російських авто-
рів “Советское зазеркалье. иностранный ту-
ризм в СССр в 1930–1980-е гг.” сфера міжна-
родного туризму справедливо називається
“передовою позицією” “холодної війни”. На її
сторінках переконливо доведено, що в ра-
дянському Союзі “під час роботи з іноземни-
ми туристами глобальна ідеологічна бороть-
ба фокусувалася на суперництві систем за
кожну окремо взяту людину”23. Ця ідеологіч-
на парадигма знайшла своє віддзеркалення
також у зарубіжному (виїзному) туризмі. По-
перше, кожен радянський турист, що виру-
шав за кордон, розглядався як “промоутер”
(від англ. promotion — просування, сприяння)
“країни рад”, тобто своїм зовнішнім вигля-
дом, поведінкою, вчинками мав формувати
позитивний імідж СрСр, сприяти поширенню
соціалістичних ідей в усьому світі. По-друге,
право здійснити вояж за кордон сприймалося
як свідчення високої довіри до певного грома-
дянина з боку влади, як своєрідне випробуван-
ня на ідеологічну зрілість.
Прагнення радянських чиновників від-
правляти за кордон лише найкращих пред-
ставників СрСр іноді набувало дуже цинічних
проявів. у інструктивному листі з грифом
“Таємно” щодо організації зарубіжного туриз-
му зразка 1958 р. рекомендувалося “не допус-
кати до поїздки за кордон осіб з наявністю
виражених зовнішніх фізичних вад”24. Про те,
що такий підхід зберігся аж до 1980-х рр.,
свідчить інтерв’ю андрія калініна, колиш-
нього голови Бюро міжнародного молодіжно-
го туризму “Супутник” Цк лкСМу. він, зок-
рема, згадує ґвалт, викликаний включенням
до складу однієї з туристських груп кульгаво-
го юнака. Під час бесіди з а. калініним пар-
200
Краєзнавство 3 2010
тійний функціонер, що займався питаннями
виїзду туристів за кордон, категорично заявив
йому: “у Країні Рад немає косооких хлопців
та кульгавих дівчат! І бути не може!”25
окрім того, радянський турист, перебуваю-
чи за кордоном, мав не тільки виглядати здо-
ровим і щасливим, але й вміти аргументовано
довести будь-якому іноземцю переваги со-
ціалістичного ладу, відповісти на його запи-
тання, пов’язані з радянською дійсністю.
Саме тому на етапі підготовки до подорожі для
майбутніх вояжерів організовували навчальні
заняття за участі працівників обласної ради
профспілок, працівників “Інтуриста”, лек-
торів товариства “Знання”. Необхідний міні-
мум інформації такого роду містився також у
книзі “СССр: 100 вопросов и ответов” (вперше
надрукована у 1977 році, згодом неодноразово
перевидавалася). На її сторінках можна було
знайти ідеологічно правильну відповідь на ти-
пові запитання іноземців, наприклад, чому в
СрСр існує тільки одна політична партія26. в
деяких областях української рСр (вороши-
ловградська, Полтавська) безпосередньо перед
від’їздом за кордон учасники подорожі брали
участь в екскурсії по обласному центру27. Най-
кращі екскурсоводи надавали “найсвіжіші”
факти та цифри щодо досягнень області у со-
ціалістичному будівництві.
радянські юнаки і дівчата, що виїжджали
за кордон по лінії міжнародного молодіжного
туристського обміну, додатково мали підготу-
вати і захистити у присутності спеціальної ко-
місії реферат на одну з тем, затверджених на-
казом БММТ “Супутник” Цк лкСМу28. Для
молодих людей, що вирушали до капіталіс-
тичних країн, а також країн, що розвивають-
ся, рекомендувалося також проведення “імі-
тацій політичних дискусій” задля того, щоб
реально оцінити пропагандистські здібності
кандидатів на виїзд29.
Проте у реальному житті практичні,
пов’язані з повсякденним побутом радянської
людини міркування, зазвичай виявлялися
сильнішими за “високу” ідеологію. Дуже час-
то покупка дефіцитних товарів іноземного ви-
робництва розглядалася громадянами СрСр
як основна місія подорожі за кордон. однак
кожен турист після перетину кордону одержу-
вав дуже обмежену кількість валюти т. зв. об-
мінного фонду, яка призначалася для “ки-
шенькових витрат” у дорозі.
Прагнення привезти з-за кордону більше
зарубіжних товарів змушувало радянських
людей вдаватися до деяких практик, що воче-
видь суперечили чинному законодавству. Ста-
більний попит за кордоном мали певні товари
“made in USSR” — горілка, цигарки, чорна
ікра, фотоапарати, електробритви, наручні
годинники, ювелірні вироби. Проте чинні в
СрСр митні правила обмежували вивезення
цих товарів. Зокрема, дозволялося брати з со-
бою не більше 1 літра лікеро-горілчаної про-
дукції, 2 літрів вина, 250 цигарок тощо. Для
особистого користування під час подорожі
дозволялося брати з собою: фотоапарати — 2
шт. на особу, годинників з простого металу —
2 шт. на особу. Проте, як і у випадку з ювелір-
ними прикрасами, усі ці речі необхідно було
записувати у митну декларацію30. Тому багато
радянських туристів брали з собою горілку і
цигарки спеціально для продажу на “чорному
ринку”, а також прагнули уникнути деклару-
вання фотоапаратів та ювелірних прикрас.
але такі “хитрощі” іноді ставили під загрозу
саму можливість перетину кордону. Напри-
клад, влітку 1982 року під час огляду на мит-
ному пункті Чоп в особистому багажі керівни-
ка транспортного підприємства одного з крим-
ських міст було знайдено 9 пляшок горілки,
які він категорично відмовився віддавати (!),
після чого його було знято з маршруту31.
крім того, на “чорному ринку” соціалістич-
них країн, що мали найтісніші економічні
зв’язки з СрСр (Болгарія, румунія, Польща),
існував стабільний попит на радянські рублі,
які обмінювалися на місцеву валюту за більш
вигідним курсом, аніж офіційний. Тому до-
сить поширеною стала практика, коли під час
перетину кордону цих країн громадяни СрСр
намагалися нелегально провезти певні суми
радянських грошей. Так, навесні 1979 року на
засіданні Президії кримської обласної ради
профспілок розглядалося питання “Про факт
групповой попытки вывоза туристами советс-
ких денег за рубеж”. Приводом для цього став
інцидент, коли під час митної перевірки крим-
ської туристської групи, яка прямувала до
Болгарії, у 7 туристів було вилучено не вне-
сені до митної декларації кошти на суму від
60 до 300 рублів32.
Звістка про те, що родич, сусід або добрий
знайомий незабаром може вирушити за кор-
дон, збуджувала “меркантильні” думки у го-
ловах окремих радянських громадян. Най-
більш заповзятливі з них намагалися навіть
використати чужу поїздку для отримання де-
фіцитних речей іноземного виробництва. Ха-
201
рактерний інцидент відбувся у 1962 р., коли
турист з ленінграда намагався розплатитися
за товар в магазині одного з міст Німецької
Демократичної республіки грошовими купю-
рами зразка 1948 року, що на той час уже
вийшли з обігу. Під час подальшого розгляду
цього інциденту з’ясувалося, що цю купюру
він одержав від одного зі своїх ленінградських
товаришів і нелегально перевіз через кордон
для придбання автомобільних фар33.
отже, багатоступенева система відбору гід-
них кандидатів на виїзд за кордон, створена у
радянському Союзі, діяла не дуже ефективно.
Більше того, поступово здійснювалася своєрід-
на “корозія”, деформація офіційної системи,
навколо якої почали формуватися “тіньові” і
навіть відверто корупційні практики. Цей
процес посилився у 1970-ті рр., а свого апогею
досяг у 1980-х рр., коли масштаби зарубіжно-
го туризму в СрСр досягли “пікових” зна-
чень.
За результатами перевірок контролюючих
органів, уже на межі 1960–1970-х рр. прак-
тично в усіх областях української рСр було
виявлено системні зловживання у сфері офор-
млення документів на виїзд за кордон. Най-
більшого поширення набула практика, коли
за рахунок підприємства повністю або частко-
во сплачувалася вартість путівок для осіб,
яким не було встановлено таких пільг (напри-
клад, керівникам підприємств). адже згідно з
постановою Президії вЦрПС від 13 листопада
1970 р. підприємство могло сплатити не біль-
ше 30 % вартості путівки у капіталістичні
країни (до 50 % — у соціалістичні країни),
причому виключно тим працівникам, які були
передовиками виробництва, переможцями со-
ціалістичного змагання або ударниками ко-
муністичної праці34.
Ще одним поширеним порушенням був
виїзд у подорож за кордон без оформлення від-
пустки, з нарахуванням такому туристові
заробітної платні або навіть з видачею додат-
кових премій, компенсацією витрат на відряд-
ження35. За результатами перевірки, прове-
деної органами народного контролю українсь-
кої рСр, тільки у 1973 році було виявлено
понад 1,4 тис. таких фактів, а загальна сума
збитків становила не менш як 158,8 тис. руб.36.
Найпрестижніші туристські путівки до ка-
піталістичних країн або у зарубіжні круїзи
нерідко розподілялися відповідальними осо-
бами серед “своїх” в обмін за надання тих або
інших послуг. Наприклад, рішенням керівни-
ка відділу радянського туризму за кордон,
призначена для сільських трудівників путів-
ка до капіталістичної Франції несподівано
розподілялася профспілці працівників торгів-
лі і отримувалася директором великого уні-
вермагу, в якому особа, відповідальна за роз-
поділ путівок, незабаром отримувала мож-
ливість купити дефіцитний меблевий гарнітур
імпортного виробництва37.
Проте навіть там, де не було відвертої ко-
рупції, явно простежувався формалізм, ціл-
ком характерний для радянської бюрократич-
ної системи. Наприклад, здійснена у 1973 році
перевірка організації зарубіжного туризму в
Туркменській рСр показала, що більшість ха-
рактеристик-рекомендацій на осіб, що виру-
шали за кордон, мала поверховий характер,
іноді складалася лише з 2–3 речень38.
у 1980-ті рр. формалізм і корупція в сис-
темі радянського зарубіжного туризму тільки
посилювалися, хоча на рівні комісій з виїзду
при обкомах кПу все ж відбувався “відсів”
певної частини претендентів, які мали невід-
повідний моральний стан, або оформили свої
документи з порушеннями. Так, протягом
1981–1984 рр. комісією з питань виїзду крим-
ського обкому кПу було знято з розгляду кан-
дидатури 645 осіб, характеристики-рекомен-
дації яких було визнано необ’єктивними. Се-
ред цих осіб, наприклад, був водій автобуса,
якого до цього неодноразово карали за здійс-
нення “лівих” рейсів, або майстер будівельно-
монтажного управління, з вини якого відбув-
ся випадок виробничого травматизму з важ-
кими наслідками39. Зазвичай про такі факти
партійнім функціонерам ставало відомо за-
вдяки письмовим “сигналам” пильних колег
тих осіб, які рекомендувалися до виїзду за
кордон40.
Стан видачі дозвільних документів для
турпоїздки за кордон у другій половині
1980-х рр. яскраво ілюструють факти, які ста-
ли відомі під час розслідування інциденту з
неповерненням до радянського Союзу туриста
Н., інженера одного з автосервісних підпри-
ємств львівської області. Здійснюючи круїзну
подорож по Балтійському і Північному морях
восени 1987 року, він самовільно зійшов на
берег у порту Гамбурга (ФрН), після чого не
повернувся на борт теплохода. Під час подаль-
шої перевірки було встановлено, що практич-
но усі виїзні документи Н. було оформлено з
порушеннями. у медичній довідці, отриманій
не за місцем проживання, не було відображе-
202
Краєзнавство 3 2010
но факт недавно отриманої ним черепно-моз-
кової травми. автобіографія і характеристи-
ка-рекомендація з місця роботи не містила ін-
формації про розлучення та друге одруження
Н., неправильно була вказана посада, яку він
обіймав на виробництві. Характерно, що за
відносно невеликий термін це був третій за-
кордонний круїз радянського інженера — у
1982 р. він вже подорожував по Середземно-
мор’ю, а у 1985 р. — по країнах Південно-
Східної азії41.
отже, у питаннях зарубіжного (виїзного)
туризму, як і в багатьох інших сферах повсяк-
денного життя радянського суспільства, висо-
ка ідеологічна парадигма, що спиралася на
адміністративно-командні важелі впливу, су-
перечила справжнім бажанням та діям грома-
дян СрСр. вже на рівні підготовки до подо-
рожі, як до небанальної події повсякдення,
радянська ідеологія зазвичай витіснялася “на
задній план” меркантильним інтересом. вод-
ночас передчуття рідкісної можливості опи-
нитися за кордоном здійснювало потужний
вплив на емоційний стан потенційних воя-
жерів. відбувалося своєрідне екзистенціальне
випробування, витримати яке могла не кожна
радянська людина. восени 1971 року група
трудящих кримської області прибула до
ленінграда, що був для них початковим пунк-
том туристської подорожі до Фінляндії. Проте
в ленінградському готелі відбувся скандаль-
ний інцидент за участю туриста к., хрому-
вальника одного з сімферопольських заводів з
більш як 20-літнім трудовим стажем, якому
на етапі підготовки до поїздки було дано без-
доганну характеристику-рекомендацію. Пере-
буваючи у стані сильного алкогольного
сп’яніння, він влаштував бійку, ображав ін-
ших членів групи, “виказував думку, що у
Фінляндії на нього наша [радянська] влада не
буде поширюватися, що він має намір прода-
ти [хутряну] шапку і поводитиметься так,
як йому заманеться”42. у цій ситуації було
прийнято рішення про відсторонення к. від
подальшої участі у подорожі. Для нього, як і
для мільйонів радянських громадян, що ніко-
ли навіть не були кандидатами на здійснення
туристської подорожі за кордон, великий світ
за межами “однієї шостої частини суші” так і
залишився “terra incognita”.
джерела та література
1 Дослідження виконано за підтримки Фун-
дації Герди Хенкель (Gerda Henkel
Stiftung) (Дюсельдорф, Німеччина), про-
ект AZ 08/SR/10.
2 Кузьмин М. С. Деятельность партии и со-
ветского государства по развитию между-
народных научных и культурных связей
СССр (1917–1932 гг.) / М. С. кузьмин. —
л.: изд-во лГу, 1971. — С. 32.
3 Державний архів російської Федерації
(ДарФ). — Ф. р-9612. — оп. 1. —
Спр. 110. — арк. 44.
4 Архипова Е. П. Некоторые аспекты разви-
тия советского выездного туризма в 1980–
1991 гг. (на примере туристского обмена с
капиталистическими странами) / Е. П. ар-
хипова // Современные проблемы сервиса
и туризма. — 2008. — № 1. — С. 36–43.
5 Гарбар Г. А. Ідеологічний характер за-
рубіжного (виїзного) туризму в Мико-
лаївській області 70-х — першої половини
80-х рр. / Г. а. Гарбар // Гуманітарний
журнал. — 2005. — № 5. — С. 68–73.
6 Gorsuch A. Time Travelers: Soviet Tourism
to Eastern Europe / Anne Gorsuch //
Turizm: The Russian and East European
Tourist under Capitalism and Socialism /
eds. A. Gorsuch and D. Koenker. — Ithaca;
London: Cornell University press, 2006. —
р. 205–226.
7 Четырина Н. А. Заграничный туризм в со-
ветское время / Н. а. Четырина // Мигра-
ции и туризм в россии / под ред. Ю. а. По-
лякова. — М.: МГуС, 2007. — С. 348–355.
8 Шевырин С. А. “Проникновение наше по
планете особо заметно вдалеке…”: из исто-
рии зарубежного туризма в СССр /
С. а. Шевырин // ретроспектива. —
2010. — № 1. — С. 21–27.
9 Державний архів в автономній республіці
крим (Даарк). — Ф. П–1. — оп. 10. —
Спр. 237. — арк. 30.
10 Там само. — Спр. 49. — арк. 164.
11 Там само. — Ф. р-3776. — оп. 4. — Спр.
72. — арк. 5–6.
12 Там само. — оп. 1. — Спр. 508. — арк. 9–
10.
13 Там само. — Ф. П–1. — оп. 4. — Спр.
871. — арк. 1–2.
14 Там само. — Ф. р–3776. — оп. 4. — Спр.
410. — арк. 1.
15 Там само. — Спр. 25. — арк. 92.
16 Там само. — Спр. 2445. — арк. 13–14.
17 Там само. — оп. 1. — Спр. 1417. — арк. 29.
203
18 основные правила поведения советских
граждан, выезжающих за границу [елект-
ронний ресурс] // режим доступу: http: //
www. krotov. info/lib_sec/12_l/lub/yanka.
htm.
19 Высоцкий В. инструкция перед поездкой
за рубеж, или Полчаса в месткоме [елект-
ронный ресурс] // режим доступа: http://
vysotskiy. lit-info. ru/vysotskiy/stihi/589.
htm.
20 Даарк. — Ф. р–3776. — оп. 4. — Спр.
152. — арк. 94.
21 Центральний державний архів вищих ор-
ганів влади та управління україни
(ЦДаво україни). — Ф. 2605. — оп. 8. —
Спр. 9493. — арк. 183.
22 отдых — это серьезно // Слава Севастопо-
ля. — 1984. — 4 февр.
23 Багдасарян В. Э. Советское зазеркалье.
иностранный туризм в СССр в 1930–
1980-е гг. / в. Э. Багдасарян, и. Б. орлов,
й. й. Шнайдген, а. а. Федулин, к. а. Ма-
зин. — М.: ФоруМ, 2007. — С. 91.
24 Даарк. — Ф. р–3776. — оп. 1. — Спр.
2493. — арк. 13.
25 Сметанская О. [интервью с андреем ка-
лининым] // Факты и комментарии. —
2006. — 28 июля.
26 Див. наприклад: СССр: 100 вопросов и от-
ветов. — М.: Новости, 1980. — 127 с.
27 Див. наприклад: ЦДаво україни. —
Ф. 2605. — оп. 9. — Спр. 178. — арк. 18.
28 Центральний державний архів громадсь-
ких об’єднань україни (ЦДаГо украї-
ни). — Ф. 7. — оп. 20. — Спр. 2041. —
арк. 21 зв.
29 Методические рекомендации в помощь ор-
ганизаторам молодежного туризма. —
алма-ата, 1983. — С. 39, 52–53.
30 Даарк. — Ф. р–3776. — оп. 1. — Спр.
1419. — арк. 13–13 зв.
31 Там само. — Спр. 2445. — арк. 12.
32 Там само.
33 ДарФ. — Ф. р–9520. — оп 1. — Спр.
487. — арк. 103.
34 о порядке предоставления рабочим, на-
правляемым в составе туристских групп за
границу, путевок на льготных условиях:
Постановление Президиума вЦСПС от
13 ноября 1970 г. // Сборник действую-
щих постановлений вЦСПС. — Т. 3. — М.:
Профиздат, 1981. — С. 463–464.
35 Даарк. — Ф. р-3619. — оп. 4. — Спр.
477. — арк. 1–2.
36 Там само. — Спр. 1059. — арк. 2.
37 Інтерв’ю з колишнім працівником крим-
ської обласної ради профспілок. Запис
зроблений 14 квітня 2008 р. — особистий
архів автора.
38 ДарФ. — Ф. р–9520. — оп. 1. — Спр.
1815. — арк. 22–23.
39 Даарк. — Ф. П–1. — оп. 9. — Спр. 49. —
арк. 165.
40 Там само. — Спр. 186. — арк. 3.
41 ЦДаГо україни. — Ф. 1. — оп. 25. — Спр.
3211. — арк. 20–21, 32.
42 Даарк. — Ф. р–3776. — оп. 1. — Спр.
1631. — арк. 1.
алексей Попов
небанальная повседневность: подготовка к турпоездке
за границу в советском союзе 1��0–1��0-х гг.
В статье рассмотрен процес подготовки к туристической поездке за границу в СССР
1950–1980-х гг. на формальном и неформальном уровне, его институциональные основы, а так-
же связанные с ним “теневые” практики. Показано влияние идеологической парадигмы совет-
ского выездного туризма на отбор кандидатов для осуществления зарубежных поездок.
Ключевые слова: выездной туризм, СССР, зарубежная поездка, туристическая путевка,
идеология, “теневая” экономика, коррупция.
Oleksiy Popov
Unbanal every day life: preparation to the tourist tour abroad in the Soviet Union
in the 1��0s-1��0s.
In the article the author analyses the process of preparation to the tourist trip abroad in the USSR
in 1950–1980th at formal and informal level, his institutional bases and “shadow” practices related
to it. Influence of ideological paradigm of soviet departure tourism on the selection of candidates
going to foreign tour is showed.
Key words: departure tourism, the USSR, foreign trip, tourist voucher, ideology, “shadow”
economy, corruption.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32061 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T12:28:25Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попов, О. 2012-04-07T19:01:37Z 2012-04-07T19:01:37Z 2010 Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. / О. Попов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 197-203. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32061 338.48–44(47+57–87)“1950/1980” У статті розглянуто процес підготовки до туристської поїздки за кордон у СРСР 1950–1980-х рр. на формальному й неформальному рівнях, його інституційні засади, а також пов’язані з ним “тіньові” практики. Показано вплив ідеологічної парадигми радянського виїзного туризму на відбір кандидатів для здійснення зарубіжних подорожей. В статье рассмотрен процесс подготовки к туристической поездке за границу в СССР 1950–1980-х гг. на формальном и неформальном уровне, его институциональные основы, а также связанные с ним “теневые” практики. Показано влияние идеологической парадигмы советского выездного туризма на отбор кандидатов для осуществления зарубежных поездок. In the article the author analyses the process of preparation to the tourist trip abroad in the USSR in 1950–1980th at formal and informal level, his institutional bases and “shadow” practices related to it. Influence of ideological paradigm of soviet departure tourism on the selection of candidates going to foreign tour is showed. Дослідження виконано за підтримки Фундації Герди Хенкель (Gerda Henkel Stiftung) (Дюсельдорф, Німеччина), проект AZ 08/SR/10. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Повсякдення суспільних верств Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. Небанальная повседневность: подготовка к турпоездке за границу в Советском Союзе 1950–1980-х гг. Unbanal every day life: preparation to the tourist tour abroad in the Soviet Union in the 1950s-1980s. Article published earlier |
| spellingShingle | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. Попов, О. Повсякдення суспільних верств |
| title | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. |
| title_alt | Небанальная повседневность: подготовка к турпоездке за границу в Советском Союзе 1950–1980-х гг. Unbanal every day life: preparation to the tourist tour abroad in the Soviet Union in the 1950s-1980s. |
| title_full | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. |
| title_fullStr | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. |
| title_full_unstemmed | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. |
| title_short | Небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у Радянському Союзі 1950–1980-х рр. |
| title_sort | небанальне повсякдення: підготовка до турпоїздки за кордон у радянському союзі 1950–1980-х рр. |
| topic | Повсякдення суспільних верств |
| topic_facet | Повсякдення суспільних верств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32061 |
| work_keys_str_mv | AT popovo nebanalʹnepovsâkdennâpídgotovkadoturpoízdkizakordonuradânsʹkomusoûzí19501980hrr AT popovo nebanalʹnaâpovsednevnostʹpodgotovkakturpoezdkezagranicuvsovetskomsoûze19501980hgg AT popovo unbanaleverydaylifepreparationtothetouristtourabroadinthesovietunioninthe1950s1980s |