“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років

У статті розглянуто процес унормування образів жінки-трудівниці та жінки-суспільниці як складових образу “нової жінки”. В центрі уваги репрезентація образів в радянській науковій, публіцистичній літературі, періодиці та жіночих журналах в України 1920–1930-х років. В статье рассмотрен процесс оформл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Краєзнавство
Datum:	2010
1. Verfasser:	Лабур, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:	Гендерні аспекти в історії повсякдення
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32062
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років / О. Лабур // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205-213. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859799800233328640
author	Лабур, О.
author_facet	Лабур, О.
citation_txt	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років / О. Лабур // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205-213. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті розглянуто процес унормування образів жінки-трудівниці та жінки-суспільниці як складових образу “нової жінки”. В центрі уваги репрезентація образів в радянській науковій, публіцистичній літературі, періодиці та жіночих журналах в України 1920–1930-х років. В статье рассмотрен процесс оформления образов женщины-труженицы и женщины-общественницы как составляющих образа “новой женщины”. В центре внимания репрезентация образов в советской научной, публицистической литературе, периодике и женских журналах Украины 1920–1930-х годов. The process of setting of norms woman-worker’s and civic-minded woman’s image has been considered as components of “new woman’s” image. The main focus was representation of images in the Soviet scientific, journalistic literature, periodicals and women’s magazines in Ukraine 1920s-1930s.
first_indexed	2025-12-07T15:12:37Z
format	Article
fulltext	20� Краєзнавство 3 2010 Vі Гендерні асПекти в історії Повсякдення 20� уДк 303.446.4–055.2 “1920/1930” Ольга Лабур (м. Київ) “нова жінка”: Унормовані обраЗи жінки- сУсПільниці і жінки-трУдівниці в радянській літератУрі України 1�20–1�30-х років У статті розглянуто процес унормування образів жінки-трудівниці та жінки-суспільниці як складових образу “нової жінки”. В центрі уваги репрезентація образів в радянській науко- вій, публіцистичній літературі, періодиці та жіночих журналах в України 1920–1930-х ро- ків. Ключові слова: “нова жінка”, жінка-трудівниця, жінка-суспільниця, радянська літерату- ра, жіночі журнали, вербальна та візуальна репрезентація, гендерна ідеологія, Радянська Ук- раїна. конструкт “нова жінка” з притаманною йому інверсією гендерних ролей (для жінок — зі сфери приватної в публічну) виник ще у ХІХ ст. на зорі актуалізації “жіночого питан- ня”1, однак в радянській літературі 1920– 1930-х рр. він набуває особливого сенсу. Перш за все образ “нової жінка” стає не лише від- дзеркаленням, а й засобом конструювання ре- альності. агітаційно-пропагандистський ха- рактер літератури пропонує, а то й нав’язує певний регламентований стиль жіночої по- ведінки, визначає зовнішність і пов’язані з нею поняття краси, моральні якості, прита- манні жінці нового типу, як визнають деякі науковці, “новій радянській жінці”2. окрім того, репрезентація більшовиками себе як представників пролетарського руху спонука- ла їх орієнтуватися на “пролетарок” і суміж- них з ними “робітниць-селянок” 3, нехтуючи іншими групами жінок (тими, що переймали- ся проблемами жіночої емансипації і були ви- явом “нової жінки” у ХІХ ст.) — інтелектуа- лок і буржуазних дам. Тож “нова жінка” в ра- дянській літературі — це образ “трудящої” жінки в класовій риториці. Формуванню образу жінки нового (проле- тарського) типу передували історичні й ідео- логічні обставини. революційні перипетії 1917–1920 рр. актуалізували соціальну зна- чимість жінок як соціальну силу4. Тепер від їх підтримки залежало не лише набуття, а й ут- римання влади. кожна політична партія про- пагувала свої проекти “суспільно активної жінки” або в організаційних зібраннях (каде- ти проводили з’їзди мусульманок, есери — ук- раїнок, більшовики і меншовики — робіт- ниць5), або в спеціалізованих виданнях для жінок. успіхів досягли більшовики, створив- ши “сторінку робітниці” та “бібліотечку робіт- ниці і селянки”. Проте більшовики визначили для себе таким об’єктом найскладнішу з точ- ки зору соціальної інженерії групу жінок — робітниць міста і села, які були на їхню думку “вдвічі поневолені”6. Було запропоновано про- ект “нової жінки-будівника” соціалізму, яка мала “наздогнати” або “прирівнятися” до “вже підготовленого” до соціалізму чоловіка-проле- тарія7, тож мірилом “нової жінки” висувався чоловік і його модель суспільної значущості — праця і суспільна діяльність. відповідно до них були визначені складові образу “нової жінки” — жінка-трудівниця і жінка-суспіль- ниця. Зауважимо, що звернення до образного уявлення при вивченні історії жінок радянсь- кої україни не є новим в історіографії: до ньо- го зверталися і зарубіжні (л. аствуд, а. Бо- родіна, Ю. Градкова), і вітчизняні вчені (Ю. Терещенко)8. однак складність самого феномену “нової жінки” в радянські 1920– 1930 рр. потребує одночасного використання різноманітних дослідницьких пошуків і під- ходів. Наш аналіз на основі порівняння текс- тів і зображень в радянській літературі буде орієнтований на такі складові образу, як жін- ка-трудівниця і жінка-суспільниця. Типоло- гія використаних видань складається від ма- сових друкованих для жінок до агітаційної і наукової літератури. До числа масових друко- ваних видань відносяться “комунарка украї- ни”, “Селянка україни”, “общественница”, “комсомолець україни”, а також тимчасові — “работница и крестьянка”, “жінка в селі” та ін. 20� Краєзнавство 3 2010 Образ жінки-трудівниці логічно витікає з ідеології “будівництва країни трудящих”, де законодавчо “трудяща жінка або член родини трудящого мають всі права трудящих чо- ловіків, навпаки нетрудящу жінку цих прав позбавлено”9. Наукове обґрунтування його витікало з означення історичних типів жінок- трудівниць: перший тип (жінка-майстер) іс- нував ще в середньовіччі, другий — робітни- ця, поневолена капіталізмом10, а третій — в роки “будівництва соціалізму” передбачав усуспільнення трудової діяльності жінок11. Тож останній як образ вільної, позбавленої будь-якої дискримінації трудівниці (“актив- ної будівельниці соціалізму”) і мав з’явитися на сторінках жіночої та пропагандистської лі- тератури. його помітно вже по стилю напи- сання “робочих” біографій жінок за “чолові- чим” зразком, де головний сюжет складався навколо виробничого стажу та місця роботи (“працювати почала рано”, “працювала там-то і там-то”12). Те ж саме спостерігалося і у смі- ховій культурі: Я не богачка, не кулачка и не захребетница, Поднимай-ка, брат, повыше, Я — красная работница!13 втім вимальовування образу виявилося справою складною, бо визначились його конф- ліктні, а часто й розривні з дійсністю риси. Перший конфлікт проявився у побудові само- стійного або комплементарного образу жінки- трудівниці. Так, маємо на початку 1920-х рр. перевагу другого над першим: “жінка є вели- кою помічницею робітнику в його праці і бере участь разом з ним у вирішенні питань завод- ського життя”14. Досить показовим став вис- лів, використаний в першому номері одного з найпопулярніших тоді жіночих журналів “ко- мунарка україни”, л. Троцького: “Наші по- разки — це відсутність портянок”15. З одного боку, визначалася значна роль жінок в пере- мозі, а з іншого (контекст видає себе) — пере- могу отримала Червона армія, де переважно чоловіки. жінка знову-таки допомагала йому досягти цієї мети. Навіть пізніше, через чоти- ри роки в тому ж журналі залишається комп- лементарна риторика: “Це вони (жінки. — О. Л.) дарували ласкаву посмішку і турботли- вий догляд червоноармійцю, мили, чистили і ремонтували червоного героя, який літав з од- ного фронту до іншого”16. Тому не дивно, що в перші роки радянської влади жіночу працю так і називали — “трудівниці тилу”. Недоско- налість жіночої праці виявилася і в постійних гаслах підвищувати свою кваліфікацію, а по- чинаючи з 1924 р., року смерті в. леніна — у закликах працювати “по-ленінські”17, тобто повністю віддавати себе роботі. в той же час відмічаємо чимало статей про героїнь праці, які виробляли дві, а то і три норми в день, не мали прогулів і працювали як передовиці18, фактично вперше застосову- ючи риторику стаханівського руху. в рубриці “життя робітниці” стають помітні спроби унормування “нового” погляду на жіночу пра- цю, стверджуючи, що вона може бути і “доб- рим слюсарем, і токарем” 19. Символічним оз- наченням самодостатності жіночої праці мож- на вважати впровадження термінів “робітниця від станка”, а пізніше “робітниця від станка та плуга” при характеристиці професійності та підготовленості жінки. Тим не менш, в лі- тературі, на наш погляд, в цей період відчутна невизначеність в оцінці значимості жіночої трудової діяльності, паралельному існуванні двох, протилежних за суттю і значеннях об- разів жінки-трудівниці. Інший конфлікт виявився у поширенні не- гативного уявлення про домашню працю як “отупляючу і дріб’язкову”, направлену на ін- дивідуальне, а не колективне господарство20. відповідно до цього дружини робітників, що не працюють на виробництві, вважалися “не- кваліфікованою робочою силою” і дещо ниж- чими поряд з “робітницею від станка”, і по- требували організації з боку останніх21. Знеці- ненням жіночої праці вдома пронизані більшість статей про жінку-трудівницю, де на перше місце висувалась її виробнича діяль- ність. однак, починаючи з другої половини 1920 рр., з’явилися статті-рекомендації, як краще вести господарство (прати різні за структурою тканини, пошиття одягу, чистка дзеркал, збереження продуктів, боротьба з гризунами22), як економити при розподілі сі- мейного бюджету23, які страви краще, а голо- вне корисніше готувати для родини24. Така тенденція засвідчила не лише перехід до под- війного навантаження на жінку вдома і на ви- робництві (з 1930-х рр. потрійного — “мати- робітниця”, “мати-колгоспниця”25), а й зміну в підходах до домашньої праці жінок. При цьому вона не піднімала значення праці домо- господарки, а скоріше поверталася до старих патріархатних26 цінностей, направляючи жін- ку на обслуговування чоловіка27. 20� Третій конфлікт стосувався уявлення про сфери фемінізації робочої сили. Якщо на по- чатку 1920-х рр. описувалися переважно тра- диційні — сфера обслуговування, текстильна промисловість та службовий сектор, то, почи- наючи з 1927 р., акценти робилися вже на важкій промисловості і техніці, унормовуючи їх як “основний спосіб перебудови побуту”28. втім масове залучення жінок у виробництво в риториці чергових “кампаній” припадає лише на початок 1930-х рр., змінюючи і саму ідео- логію образу “жінки-трудівниці” як “опанову- вачку” “маскулінного” виробництва. Трудові звитяги та біографії передовиць, стахановок і активісток набувають універсальних “чолові- чих” ознак, залишаючи особистісні якості жінки вторинними, а їхня зростаюча трудова активність стала показником культурності: “вчорашня колгоспниця, сьогодні робітниця соціалістичного виробництва, вона, завітавши до бібліотеки, запитує книжки Маркса, Ен- гельса, леніна, Сталіна, цікавиться новими книгами, готується до диспуту про нове з ху- дожньої літератури у себе на міській конфе- ренції читачів”29. образ жінки-трудівниці все більше стає ідеальним, зробленим за чоловою міркою, відірваним від реального жіночого повсякдення, де є і постійні прогули, і запіз- нення, і дебоші жінок на підприємствах, і на- магання якомога частіше взяти профвідпуст- ку30, і поява на роботі з дітьми31, а ще гірше, переслідування і зґвалтування стахановок керівниками32. Тож у підсумку визначимо, що образ жінки-трудівниці був формально окрес- лений в риториці “будівництва соціалізму” та “країни трудящих”, але його сутнісна складо- ва не зазнала чіткого визначення, залишаючи чимало суперечливих аспектів, в тому числі гендерних, і, в кінцевому результаті, перетво- рившись на ідеальне зображення, відмінне від реальності. Першим зверненням до образу жінки-сус- пільниці стала риторика запрошень. вже на початку створення журналу “комунарка ук- раїни” наголошувалось, що “компартія запро- шує жінок на широкий простір державної діяльності, запрошує управляти державою, будувати нові форми життя”33. аргументом став відомий вислів в. леніна, що “кожна ку- харка повинна вміти керувати державою” на противагу поширеному до революції прислів’ю “куриця не птиця, а жінка не людина”34. Ідео- логія інверсії гендерних ролей визначала і нові усуспільнені форми жіночої життєдіяль- ності, як то соціальне материнство (материнс- тво стає “світлою і чистою радістю”), “нові” функції дружини (“вільний товариш” в проле- тарському шлюбі) та господарки (з власниці одноосібного маленького господарства своєї сім’ї перетворюється в громадянку-господар- ку державного господарства)35. Першим і важливим суспільним завдан- ням, що випливає з попереднього досвіду жін- ки, стало соціальне материнство (“справа со- ціального виховання дітей покладається на плечі жінки-трудівниці”36, “для керівництва дитячим рухом існують різні спеціальні ор- ганізації, але робітниці повинні взяти його під свій контрол”37) з тією лише різницею, що коло її піклування розширювалося не лише її рідними дітьми, а й іншими, “чужими”. На неї покладалася значна практична діяльність в організації дитбудинків, боротьбі з дитячою “безпритульністю і бездомністю”38, а згодом і в організації “ясель”39. Пізніше, визнаючи, що “держава поки що не в змозі взяти на себе суспільне виховання дітей”40, в радянській лі- тературі головна увага приділялася теоретич- ній підготовці жінки — знання декретів про охорону материнства і дитинства та “нових” форм виховання, а тому відповідно відкорего- вувалося і її завдання — “зробити дитину здатною до суспільної роботи”41. Як і образ жінки-трудівниці, соціальне ма- теринство в 1930-х рр. зазнає певної транс- формації — за допомогою “руху суспільниць” (дружин робітників, а згодом дружин інже- нерів і керівників підприємств) воно уособлю- вало не лише суспільно орієнтоване вихован- ня, а й улаштування життя дітей чи то в сім’ї, чи то поза нею42, піднятті їхнього культурного рівня43. але пріоритетним залишалося тра- диційне виховання в сім’ї, яке на кінець 1930-х рр. стало розумітися як “мистецтво” жінки поєднувати його з роботою44. Суттєвою ознакою збереження патріархатних сімей- них цінностей було відображення “вихован- ня” (навіть з визначення “суспільного”) як “жіночої справи”, чоловік знову “випадав” з цієї сфери. але гірше інше — акцентування тематики “мати і дитя”, а не “батьки і дитя” “вмонтовувало” в свідомість тогочасних лю- дей гендерну асиметрію у вихованні, залиша- ючи “рівноправність жінок і чоловіків” лише формальною назвою. Проте найбільш виразно образ жінки-сус- пільниці був представлений в ролі “громадян- ки-господарки” в двох різних за значенням та 20� Краєзнавство 3 2010 майже паралельно існуючих іпостасях — де- легатки-суспільниці та жінки-активістки. Перший образ оформлюється у 1923 р., коли делегатка стала не без допомоги радянської влади, і на цьому загострюється увага, “чле- ном міських і сільських рад” (отже, зовнішні обставини). По-друге, з моменту набуття “на- вичок суспільної роботи” (отже, внутрішні якості жінки) в “делегатських зібраннях”, знову ж таки ініційованих владою45. Пізніше викристалізувалися такі складові образу де- легатки, як писемність, відданість інтересам партії, обізнаність суспільними процесами на локальному і загальнодержавному рівнях, за- хист прав жінок, заохочення інших жінок до культурно-просвітницьких закладів тощо. З 1927 р. додавалось ще і членство у різних сус- пільних організаціях. Проте паралельно від- творювався також й ідеальний образ “делегат- ки” — “вміла будівельниця пролетарської дер- жави”, яка не просто сама виросла над собою (“навчилася навикам суспільної роботи” і звільнилася від невпевненості в собі), а “керує десятком більш відсталих робітниць”, полі- тично “виховує відсталу товаришку” та еконо- мічно “поліпшує її становище”46. отже, іде- альний образ “делегатки” — це не просто сус- пільно активна жінка, а в першу чергу жінка, яка займається самовдосконаленням, досяга- ючи шляхом навчання значних успіхів та но- вої якості. Примітно, що в описах делегаток перева- жали сюжети про особисті якості, а не сімей- но-рольові характеристики. Так, приміром розпочиналася розповідь про члена президії 7-го всеукраїнського з’їзду рад одарку Про- ценко: “широке, відкрите, розумне обличчя, весь час думає, прислуховується до речей до- кладчиків — видно, не хоче пропустити ні од- ного слова, не може пропустити, тому що про все будуть питати ті, що вибрали, а записати не вміє — неграмотна”47. І лише потім — виклад її біографії. Така тактика підсвідомо підвищувала роль універсальних ознак при описах жінок, виділяючи певні (в даному ви- падку — писемність) в поетапному соціально активному зростанні жінки. Іншою практи- кою були показники кількісного зростання делегаток по регіонах, які мали демонструва- ти активацію процесу перетворення “звичай- ної” жінки на жінку-суспільницю. Паралельно з образом жінки-делегатки сформувався і образ “активістки”, яка мала дещо інше смислове навантаження — допомо- га владі “побудувати соціалізм”, тож і перелік “суспільних справ” жінок коливався в літера- турі від відрахувань (на дитбудинки, на допо- могу голодуючим, з приводу 8 березня, на будівництва літака, на облігації для пере- будівництва міста) до освоєння військової і спортивної справи. але найважливішим за- вданням було виявлення перевертнів та шкід- ників у “побудові соціалізму”. Тут влада апе- лювала до притаманного жінці почуття спра- ведливості, щоправда, в “класовій” риториці, “акуратного відношення до роботи” та бороть- бі з пияцтвом своїх чоловіків48. Тож не дивно, що в періодиці зустрічалися сюжети завзятої суспільної боротьби жінок, яка в кінцевому результаті нерідко приводила їх до божевілля або самогубства, коли вони неспроможні були довести свою правоту, як, приміром, справа Фані Іцикович та “помпадура” литвинова49. Зі зміною суспільної ідеології в 1930-х рр. кардинально трансформувався і зміст образу активістки-суспільниці. Тепер її уособлював “рух суспільниць”, героїнями якого були не “жінки з характером”50, а “елітні” домогоспо- дарки (дружини інженерів та керівників про- мисловості) з філантропічною, благодійною суспільною активністю. Як вони самі зазнача- ли, “заклик до більшої турботи про людину запав нам в душу, і ми вирішили вложити свої знання на опікування заводською їдальнею, культурним станом гуртожитків та квартир робітників, будинків відпочинку”51. Іншим стає і сам жіночий образ, найвиразніше пред- ставлений у зміні зовнішності: “недавно одна з моїх клієнток — героїня громадянської вій- ни — розлучилася зі своєю шкіряною курт- кою, тепер вона носить шовкове плаття”52. Тож і образ жінки-суспільниці теж виявив змінні тенденції, унормовуючи різні за зміс- том і значенням гендерні ролі. візуальна репрезентація в жіночих журна- лах “комунарка україни” і “общественница” також відображає ідеологічно вибудовані жі- ночі образи, виділяючи жінку в роботі і на “суспільних” теренах. конструювання необ- хідного владі способу мислення і відповідної поведінки відображалося у символічних ху- дожніх зображеннях (рис. 1), як то жінка в хустці, уособлюючи образ звільненої жінки, що розриває ланцюги неволі, а її постать ви- сочіє над змученими жінками і капіталістами, демонструючи розрив “нової жінки” з її “кла- совим” минулим. але при цьому художня реп- резентація поступається фотографічним зобра- 20� женням, де домінуючим образом є жінка, втяг- нена в трудовий процес. Проте з часом спостерігається зміна в способах подачі цього образу: на початку це фотографії робітниць у важких хустках, інколи репрезентація “робіт- ниць від станка” була тільки візуальною як своєрідна “дошка пошани” (рис. 2), а згодом фотографії стають більш сюжетні, де жінка ві- дображена “за роботою” (рис. 3). Симптома- тично, що в сюжетних лініях жінка не дивить- ся на вас, її погляд внутрішньо направлений, і вона зосереджена на роботі, демонструючи пе- ревагу трудового процесу, а не своїй особі. вона ніби уособлює сам процес втягнення жі- нок у виробництво, а не трудову самосвідо- мість окремої жінки. Дещо інші сюжетні лінії відмічаються у 1930-х рр. — жінка зображена нібито на фоні техніки, проте виглядає як її частина, продовження її самої (рис. 4, 5). Фо- тографії передовиць і стахановок вже не такі “безликі”, обличчя радісні та усміхнені, де- монструючи “щастя” та “задоволення” від ро- боти, риторика, притаманна сталінським 1930-м рр. (рис. 6). Ще одна особливість зобра- жень цих років — перевага групових зобра- жень над особистими, виявляючи таким чином диктат колективної ідентичності (рис. 7). ко- лективізм став і основним сюжетом зображень суспільної активності жінок: жінки читають список делегатів міськради, жінка за навчан- ням, колективні фото жінок на жіночих кон- ференціях і з’їздах, жінки на лижах, за спор- тивними і стрілецькими змаганнями тощо. відмінності відображені і у зовнішньому вигляді жінок: якщо для 1920-х рр. це пере- важно жінки середнього та похилого віку в важких хустках (рис. 8), з підібраним волос- сям, то в 1930-х рр. — фото молодих жінок, усміхнених, з короткою зачіскою (рис. 9), які мали символізувати “вирішення” жіночого пи- тання, проголошеного наприкінці 1930-х рр.53. квінтесенцією нового образу жінки, символіч- ним ідеологічним конструктом трудівниці стало зображення скульптури в. Драчинської “жінка-різниця” (рис. 10), жінки, “гордої сві- домістю своєї сили, свого вміння, з відкритим обличчям і сміливим поглядом”54. втім, біль- шість зображень репрезентують працю жінок на “важких” промислових майданчиках, за- лишаючи поза увагою професії більш кваліфі- ковані — вчена, інженер, лікар, керівник під- приємства, відтворюючи цим ідеологію вико- ристання жіночої праці як гендерно меншовартістної, систему сексистських цін- ностей. Таким чином, можемо зробити висновок, що у 1920–1930-х рр. у радянській літературі офіційно репрезентований образ “нової жін- ки” був формально унормований в образах жінки-трудівниці та жінки-суспільниці, про- те по суті нестабільний, лише зовнішньо ві- дображає феномен емансипації, внутрішньо багато в чому ратифікуючи патріархальні цін- ності і ідеологію. рис. 1. (коммунарка украины. — 1924. — № 4) рис. 2. (коммунарка украины. — 1924. — № 5) 210 Краєзнавство 3 2010 рис. 3. (коммунарка украины. — 1924. — № 8) рис. 4. (коммунарка украины. — 1934. — № 6) рис. 5. (коммунарка украины. — 1934. — № 1) рис. 6. (коммунарка украины. — 1934. — № 1) рис. 7. (общественница. — 1936. — № 1) рис. 8. (коммунарка украины. — 1924. — № 3) 211 джерела та література 1 образ емансипованої жінки-інтелектуал- ки зобразили в своїх творах о. кобилянсь- ка, леся українка, І. Франко, Г. Ібсен, М. Чернишевський, І. Тургенєв. 2 розгляд образу “нової жінки” відбувається через призму “радянської людини” як лю- дини певного соціально-історичного типу: Бородина А., Бородин Д. Баба или това- рищ? идеал новой советской женщины в 20-х — 30-х годах / а. Бородина, Д. Боро- дин. — режим доступу: http://www.a-z.ru/ women_cd1/html/borodini.htm; Терещенко Ю. “Нова радянська жінка” в україні в 1920-х рр.: ідеальний образ / Юлия Тере- щенко // Історія і географія. Збірник нау- кових праць / Харк. Нац. Пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х.: Майдан, 2008. — вип. 32. — С. 153–166. 3 вісті. — 1924. — 15 квіт. — С. 4. 4 Оніщенко О. В. жінки в суспільно-полі- тичному житті україни. 1917 рік: авто- реф. дис…. канд. іст. наук. — к., 2008. — 23 с. 5 Кулик В. Н. женщина и революционные события 1917 года: некоторые уроки для современной россии / в. Н. кулик // жен- щины и история. Материалы научного сим- позиума; Тверь, март 1997 г. — Тверь, 1997. — С. 23–28; Емельянова Е. Д. разби- рая архивы: преодоление стереотипов и но- вые подходы / Е. Д. Емельянова // женщи- ны. история. общество.: Сб. научных тру- дов. — вып. 1. Тверь, 1999. — С. 53–64. рис. 9. (общественница. — 1936. — № 1) рис. 10. (общественница. — 1937. — № 1) 6 За создание истории женщин // Проблемы истории докапиталистических обществ. Ежемесячный журнал под. общей ред. Н. Я. Марра. — 1934. — № 4. — апрель. — С. 9. 7 коммунарка украины. — 1920. — № 1– 2. — С.5. 8 Attwood L. Creating the New Soviet Woman. Women’s Magazines as Engineers of Female Identity/ Lynne Attwood. — 1922–53. New York: St Martin’s Press, 1999. — 213 р.; Градкова Ю. обычная советская женщина. образ описаний идентичности / Юлия Градкова. — М.: компания Спутник, 1999. — 189 с.; Бородина А., Бородин Д. Баба или товарищ?; Терещенко Ю. “Нова радянська жінка” в україні в 1920-х рр.: ідеальний образ… 9 Себе Ю. Права жінки за радянським зако- ном. Довідник для низового радянського апарату й активу. З передмовою Г. І. Пет- ровського. — Х.: видання оргінстру вуЦвк, 1928. — С. 7. 10 За создание истории женщин… — С. 7–11. 11 Ленин В. И. Полное собрание сочинений / в. и. ленин. — М.: Политиздат,1980. — Т. 39. — С. 201–202, Коллонтай А. Труд женщины в эволюции хазяйства / алек- сандра коллонтай. — изд. второе, пере- раб. — М.-л.: Гос. изд-во, 1928. — С. 83, 94–95. 12 коммунарка украины. — 1924. — № 3. — С. 7. 212 Краєзнавство 3 2010 13 коммунарка украины. — 1925. — № 2. — С. 29. 14 коммунарка украины. — 1923. — № 1. — С. 33. 15 коммунарка украины. — 1920. — № 1. — С. 9. 16 коммунарка украины. — 1924. — № 3. — С. 7. 17 коммунарка украины. — 1924. — № 1– 2. — С. 7. 18 коммунарка украины. — 1923. — № 2. — С. 48. 19 коммунарка украины. — 1924. — № 1– 2. — С.13. 20 Ленин В. И. Полное собрание сочине- ний… — Т. 39. — С. 201–202. 21 коммунарка украины. — 1924. — № 4. — С. 9; 1925. — № 2. — С. 3–4. 22 коммунарка украины. — 1924. — № 4. — С. 35; № 8. — С. 33. 23 коммунарка украины. — 1927. — № 3. — С. 6–7. 24 коммунарка украины. — 1927. — № 1. — С. 23; № 2. — С. 24–25. 25 Кравченко О. Селянка в колгоспах: Пер. з рос. Х. Гладкової / о. кравченко. — Хар- ків: радянський селянин, 1929. — С. 18– 19, 55–56; Загорська А. Індустріалізація і радянська жінка / а. Загорська. — Хар- ків: Держвид-во україни, 1930. — С. 33, 39–40, 53–56. 26 Термін “патрірхатний” в методології і кон- цептуальній схемі гендерного підходу оз- начає історично зафіксований принцип ор- ганізації суспільства, якому притаманні нерівність і жорстка регламентація стате- во рольових відносин, а “патріархат” — ус- трій з пануючим статусом чоловіків, ви- роблений на противагу “патрірхальному” як традиційному типу суспільства, орієн- тованому на звичаї і давні устої (Див.: Ключко О. И. Методология гендерных ис- следований: современное состояние и ак- туальные проблемы / о. и. ключко; МГу им. Н. П. огарева. — Саранск: Тип. “руза- евский печатник”, 2008. — С. 45). 27 общественница. — 1936. — № 2. — С. 25. 28 коммунарка украины. — 1927. — № 4. — С. 16. 29 женщина на социалистической стройке. Ме- тодразработка для кружков политической учебы членов семей начсостава / Сост. Ф. ри- зель, под ред. а. Подсотковой. — М.: отдел издательства Нко СССр, 1935. — С. 120. 30 Державний архів м. києва (далі Дак). — Ф. 313. — оп. 1. — Спр. 2. — л. 4–215, 304. 31 Дак. — Ф. 313. — оп. 1. — Спр. 1. — л. 178. 32 Держаний архів вищих органів влади і уп- равління україни. — Ф. 288. — оп. 2. — Спр. 1. — л. 69, 227, 304, 314. 33 коммунарка украины. — 1924. — № 3. — С. 7. 34 ленин в. Полное собрание сочинений… — Т. 39. — С. 201–202. 35 коммунарка украины. — 1920. — № 1– 2. — С. 5. 36 коммунарка украины. — 1920. — № 1– 2. — С. 14–15. 37 коммунарка украины. — 1925. — № 2. — С. 3. 38 Для цього використовували заклики від імені дружини в. леніна Н. крупської про те, що “робітниці і селянки повинні вклас- ти не лише неприклонну пролетарську волю, а й жіноче серце” (Див: коммунарка україни, 1924. № 1–2, с. 9). 39 коммунарка украины. — 1927. — № 1. — С. 2. 40 відомий вислів з докладу наркомпросу а. в. луначарського “Шлюб, сім’я та ста- теве питання”. Скорочений виступ був надрукований в “комунарці україни” за 1927 рік, № 2, С. 10. 41 коммунарка украины. — 1927. — № 1. — С. 2. 42 Schrand Тhomas G. Soviet “Civic-Minded Women” in the 1930s: Gender, Class, and Industrialization in Socialist Society / Тhomas G. Schrand // Journal of Women’s history. — Vol. 11. — № 3. — 1999. — P. 127–128. 43 общественница. — 1936. — № 1. — С.8– 10; № 4. — С. 12–22. 44 Показовим у визначенні “мистецтва” жін- ки є історія, описана Д. Гнатюк, коли один чоловік (в. Чупаков) за прикладом удар- ниці З. Троїцької на залізниці перекону- вав свою дружину піти навчатися на курси залізничників, а на запитання про те, хто буде виховувати чотирьох дітей, відповів: “в цьому і заслуга радянської жінки, в ць- ому її мистецтво, що вона сполучає сімейні обов’язки з громадськими” (Див: Гна- тюк Д. жінка СрСр. — к.: ПолІТвиДав при Цк кП(б)у, 1941. — С. 16). 45 коммунарка украины. — 1923. — № 1. — С. 10. 213 46 коммунарка украины. — 1923. — № 1. — С. 38. 47 коммунарка украины. — 1923. — № 1. — С. 31–32. 48 коммунарка украины. — 1927. — № 4. — С. 10. 49 Історія про Фаню Іцикович, яку через її критику роботи адміністрації керівник литвинов звільнив з роботи, а пошуки правди з установи до установи нарешті призвели до божевілля жінки (Див.: ком- сомолець україни. — 1929. — 3 черв. — С. 3. 50 Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской россии в 30-е годы: город. 2-е изд. –М.: российская политическая энциклопедия (роССПЭН); Фонд Первого Президента россии Б. Н. Ельцина, 2008. — С. 47–51. 51 общественница. — 1937. — № 1. — С. 4–5. 52 общественница. — 1936. — № 1. — С. 30. 53 Кірсанова К. Повна рівноправність жінок в СрСр. / к. кирсанова. — к.: Партвидав Цк кП(б)у, 1937. — С. 11–14, 30–40. 54 общественница. — 1937. — № 1. — С. 59. ольга лабур “новая женщина”: нормализованные образы женщины-общественницы и женщины-труженицы в советской литературе Украины 1�20–1�30-х годов В статье рассмотрен процесс оформления образов женщины-труженицы и женщины-обще- ственницы как составляющих образа “новой женщины”. В центре внимания репрезентация образов в советской научной, публицистической литературе, периодике и женских журналах Украины 1920–1930-х годов. Ключевые слова: “новая женщина”, женщина-труженица, женщина-общественница, со- ветская литература, женские журналы, вербальная и визуальная репрезентация, гендерная идеология, Советская Украина. Olga Labur “New woman”: images of normalized of civic-mided women and women-worers in soviet literature of Ukraine 1�20s-1�30s. The process of setting of norms woman-worker’s and civic-minded woman’s image has been considered as components of “new woman’s” image. The main focus was representation of images in the Soviet scientific, journalistic literature, periodicals and women’s magazines in Ukraine 1920s- 1930s. Key words: “new woman”, woman-worker, civic-minded woman, soviet literature, woman magazines, verbal and visual representation, gender ideology, Soviet Ukraine 1920’s.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32062
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:12:37Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Лабур, О. 2012-04-07T19:06:59Z 2012-04-07T19:06:59Z 2010 “Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років / О. Лабур // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 205-213. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32062 303.446.4–055.2 “1920/1930” У статті розглянуто процес унормування образів жінки-трудівниці та жінки-суспільниці як складових образу “нової жінки”. В центрі уваги репрезентація образів в радянській науковій, публіцистичній літературі, періодиці та жіночих журналах в України 1920–1930-х років. В статье рассмотрен процесс оформления образов женщины-труженицы и женщины-общественницы как составляющих образа “новой женщины”. В центре внимания репрезентация образов в советской научной, публицистической литературе, периодике и женских журналах Украины 1920–1930-х годов. The process of setting of norms woman-worker’s and civic-minded woman’s image has been considered as components of “new woman’s” image. The main focus was representation of images in the Soviet scientific, journalistic literature, periodicals and women’s magazines in Ukraine 1920s-1930s. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Гендерні аспекти в історії повсякдення “Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років “Новая женщина”: нормализованные образы женщины-общественницы и женщины-труженицы в советской литературе Украины 1920–1930-х годов “New woman”: images of normalized of civic-mided women and women-worers in soviet literature of Ukraine 1920s-1930s. Article published earlier
spellingShingle	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років Лабур, О. Гендерні аспекти в історії повсякдення
title	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років
title_alt	“Новая женщина”: нормализованные образы женщины-общественницы и женщины-труженицы в советской литературе Украины 1920–1930-х годов “New woman”: images of normalized of civic-mided women and women-worers in soviet literature of Ukraine 1920s-1930s.
title_full	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років
title_fullStr	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років
title_full_unstemmed	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років
title_short	“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років
title_sort	“нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі україни 1920–1930-х років
topic	Гендерні аспекти в історії повсякдення
topic_facet	Гендерні аспекти в історії повсякдення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32062
work_keys_str_mv	AT laburo novažínkaunormovaníobrazižínkisuspílʹnicíížínkitrudívnicívradânsʹkíilíteraturíukraíni19201930hrokív AT laburo novaâženŝinanormalizovannyeobrazyženŝinyobŝestvennicyiženŝinytruženicyvsovetskoiliteratureukrainy19201930hgodov AT laburo newwomanimagesofnormalizedofcivicmidedwomenandwomenworersinsovietliteratureofukraine1920s1930s

“Нова жінка ”: унормовані образи жінки-суспільниці і жінки-трудівниці в радянській літературі України 1920–1930-х років

Institution

Ähnliche Einträge