Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії
У статті аналізується стан дослідження в сучасній українській історичній науці проблем історії повсякденності. Робиться висновок про те, що в останні два десятиріччя історія повсякденності стала провідним напрямом у вітчизняній історіографії. Окреслено напрями досліджень з питань методології історії...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32065 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії / О. Удод // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 6-9. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32065 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Удод, О. 2012-04-07T19:43:02Z 2012-04-07T19:43:02Z 2010 Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії / О. Удод // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 6-9. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32065 93/94:394(477):930.1 У статті аналізується стан дослідження в сучасній українській історичній науці проблем історії повсякденності. Робиться висновок про те, що в останні два десятиріччя історія повсякденності стала провідним напрямом у вітчизняній історіографії. Окреслено напрями досліджень з питань методології історії повсякденності. В статье анализируется состояние исследований в современной украинской исторической науке проблем истории повседневности. Делается взвод о том, что в последние два десятилетия история повседневности стала основным направленем в отечественной историографии. Начертаны направления исследований по вопросам методологии истории повседневности. In the article is analysed consisting of researches of modern Ukrainian historical science of problems of history of daily occurence. A platoon is done that in the last two decades history of daily occurence became basic napravlenim in domestic historiography. Directions of researches are traced on questions of methodology of history of daily occurrence. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Проблеми теорії мікроісторичних досліджень Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії История повседневности как основное направление украинской историографии History of daily occurence as basic direction Ukrainian historiography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| spellingShingle |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії Удод, О. Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| title_short |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| title_full |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| title_fullStr |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| title_full_unstemmed |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| title_sort |
історія повсякденності як провідний напрям української історіографії |
| author |
Удод, О. |
| author_facet |
Удод, О. |
| topic |
Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| topic_facet |
Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
История повседневности как основное направление украинской историографии History of daily occurence as basic direction Ukrainian historiography |
| description |
У статті аналізується стан дослідження в сучасній українській історичній науці проблем історії повсякденності. Робиться висновок про те, що в останні два десятиріччя історія повсякденності стала провідним напрямом у вітчизняній історіографії. Окреслено напрями досліджень з питань методології історії повсякденності.
В статье анализируется состояние исследований в современной украинской исторической науке проблем истории повседневности. Делается взвод о том, что в последние два десятилетия история повседневности стала основным направленем в отечественной историографии. Начертаны направления исследований по вопросам методологии истории повседневности.
In the article is analysed consisting of researches of modern Ukrainian historical science of problems of history of daily occurence. A platoon is done that in the last two decades history of daily occurence became basic napravlenim in domestic historiography. Directions of researches are traced on questions of methodology of history of daily occurrence.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32065 |
| citation_txt |
Історія повсякденності як провідний напрям української історіографії / О. Удод // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 6-9. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT udodo ístoríâpovsâkdennostíâkprovídniinaprâmukraínsʹkoíístoríografíí AT udodo istoriâpovsednevnostikakosnovnoenapravlenieukrainskoiistoriografii AT udodo historyofdailyoccurenceasbasicdirectionukrainianhistoriography |
| first_indexed |
2025-11-24T03:18:22Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:18:22Z |
| _version_ |
1850839388957704192 |
| fulltext |
�
і
Проблеми теорії
мікроісторичних
досліджень
�
Краєзнавство 3 2010
93/94:394(477):930.1
Олександр Удод (м. Київ)
історія Повсякденності як Провідний наПрям
Української історіоГрафії
У статті аналізується стан дослідження в сучасній українській історичній науці проблем
історії повсякденності. Робиться висновок про те, що в останні два десятиріччя історія пов-
сякденності стала провідним напрямом у вітчизняній історіографії. Окреслено напрями до-
сліджень з питань методології історії повсякденності.
Ключові слова: повсякденність, українська історіографія, методологія історії повсякден-
ності
Проведені останнім часом всеукраїнські
наукові конференції (“Історія повсякденності:
теорія та практика”, м. Переяслав-Хмельни-
цький, 14–15 травня 2010 р.; “Історія украї-
ни крізь призму мікроісторії та історії повсяк-
денності”, м. київ, 16 вересня 2010 р.), вихід
кількох колективних та індивідуальних моно-
графій (“Нариси повсякденного життя радян-
ської україни в добу непу (1921–1928 рр.)”;
“Повоєнна україна: нариси соціальної істо-
рії (друга половина 1940-х — середина
1950-х рр.)”; коляструк о. “Інтелігенція
уСрр у 1920-ті роки: повсякденне життя”),
захист кандидатських та докторських дисер-
тацій (М. Герасимова, о. Ісайкіна, о. лукаше-
вич, Н. Хоменко, о. Прохоренко, о. коляст-
рук та ін.), започаткування серійних видань
(“Структури повсякденності”, “З історії пов-
сякденного життя в україні”), творення спіль-
ного проекту українських і російських істори-
ків з історії повсякденності обох народів пер-
шої половини ХХ ст. переконливо засвідчили,
що історія повсякденності з екзотичного (мод-
ного) напряму поступово перетворилася на
провідний напрям сучасної української іс-
торіографії1.
Наукові дослідження з історії повсякден-
ності, започатковані в західноєвропейській іс-
торичній науці в середині ХХ ст., саме в ос-
танній час (кінець 1990-х рр. — початок
2000-х рр.) стали характерною рисою і для
української історичної науки. Чітко окресле-
ний пріоритет історико-наукових досліджень
засвідчує не тільки загальний розвиток науки
про минуле в україні, а й прагнення подолати
методологічний консерватизм, концептуаль-
ну монолінійність розуміння історичного про-
цесу, що були характерні для радянської іс-
торіографії. Марксистська ідеологія, як відо-
мо, не була зорієнтована на розкриття таких
понять, як повсякденне життя, суспільні на-
строї, морально-психологічний стан населен-
ня та ін. Навіть у період так званого розвину-
того соціалізму, коли суспільствознавці підні-
мали на щит кон’юнктурні розробки на
кшталт “радянського способу життя” і зму-
шені були робити певні узагальнення про те,
як жили ті або інші соціальні групи, що вони
їли, пили, як одягалися, які у них були звич-
ки та уподобання, що вони любили, і законо-
мірно виходили на дослідження власне струк-
тур повсякденності: побут, сім’я, дозвілля,
культура, все ж таки обмежувались контекс-
том політичної історії і не сприймали органіч-
ної методології історії повсякденності (“Шко-
ла анналів”). Поширене ідеологічне кліше
порівняльного типу “два світи — два способи
життя” призводило до застосування класового
підходу, а отже, змушувало істориків доводи-
ти нісенітниці щодо кількісних і якісних пе-
реваг “соціалістичного способу життя” перед
буржуазно-капіталістичним, що оберталося
замовчуванням, підтасовкою фактів, відвер-
тою фальсифікацією.
Сучасні дослідження з історії повсякден-
ності в україні стають все поширенішими і,
що варто відзначити особливо, характеризу-
ються зрослим професійним (методологічним,
фактографічним і джерелознавчим) рівнем.
Необхідно відзначити кілька суттєвих ознак
сучасного стану вивчення історії повсякден-
ності. По-перше, повсякденність як предмет-
на сфера історичної реальності остаточно
вийшла із “великої” історії і набула само-
достатності і самостійності, відбулося чітке
розмежування макроісторії і мікроісторії; по-
друге, історія повсякденності оформила влас-
ні методологічні підходи і свій інструмен-
тарій, які дають змогу вірогідно реконструю-
вати історичні реалії і будувати певні
�
концептуальні моделі; по-третє, історія пов-
сякденності затребувала до своєї методології
інструментарій інших дисциплін, спонукала
до інтеграційних процесів в історичній науці і
гуманітаристиці в цілому; по-четверте, історія
повсякденності дозволила уникнути розпов-
сюдженого раніше схематизму в історичній
реконструкції минулого, оцінити його з ант-
ропоцентричних позицій, долаючи абстраго-
ваність політичного рівня аналізу подій, фак-
тів, явищ.
Історія повсякденності спонукала до нових
джерелознавчих досліджень. вона активізу-
вала залучення до наукового аналізу джерел
“другого” порядку, передусім наративних до-
кументів приватного походження й адресу-
вання (листи, щоденники, спогади). Історія
повсякденності розширила поле аналізу що-
денних практик за рахунок критичного ос-
мислення художньо-літературних і візуально-
мистецьких творів. Суб’єктивність у ставленні
до оточуючої дійсності, оціночні (аксіологіч-
ні) судження стали перевагою, а не недоліком
в осягненні історії повсякденності. адже, на
нашу думку, історія повсякденності — це на-
самперед історія процесу олюднення побуту,
психологізація щоденного життя, ставлення
людини до побутових проблем, до влади, дер-
жави і суспільства в цілому через призму осо-
бистісного сприйняття умов повсякденного
життя.
отже, історія повсякденності поглибила
дослідницький інтерес до пересічної людини
як об’єкта вивчення, посилила власне антро-
пологізацію історико-наукових досліджень.
Дещо вдалося нівелювати написання історії
україни тільки крізь призму національно-де-
ржавницького бачення минулого, яке законо-
мірно ствердилось в країні у перше десятиліт-
тя після здобуття незалежності.
На становленні історії повсякденності в ук-
раїнській історичній науці, поза сумнівом,
позначились виклики зарубіжної історіогра-
фії, теорії і методології історичної науки. Це
насамперед переклади і популяризація євро-
пейських і американських новітніх видань з
культурно-історичної антропології, а також,
по-друге, безпосередній вплив російської іс-
торіографії, що раніше, ніж українська,
зацікавилась ментальними характеристиками
історії та її буденними практиками. Іншим
стимулюючим чинником зацікавлення іс-
торією повсякденності став перегляд Мініс-
терством освіти навчальних програм з історії
україни та всесвітньої історії у бік люди-
нознавчої концепції та орієнтування на світові
навчальні стандарти. Співпраця україни з ра-
дою Європи (з 1995 р.) сприяла модернізації
змісту програм з історії для шкіл за такими
напрямами: зміна співвідношення соціальної
історії з політичною та економічною історією
на користь “людинознавчої” історії; зростан-
ня ролі пересічної людини в політичній, еко-
номічній, соціальній і культурній історії; ак-
центування ролі історії повсякденності при
відборі та структуруванні навчального ма-
теріалу; вивчення життя різних соціальних
груп (жінок, дітей, національних меншин,
емігрантів та ін.)3. освіта в україні середини
1990-х рр. виявилась більш гнучкою і мобіль-
ною, сприйнятливішою для реалізації новіт-
ніх методологій і методик порівняно з акаде-
мічною наукою. асоціація викладачів історії
“Нова доба” реалізувала кілька “історичних”
проектів (“Повсякденне життя моєї сім’ї на
тлі історичної епохи”, “Історія міграцій”, “Іс-
торія епохи очима людини” та ін.)c. вивчення
історії повсякденності на уроках історії змі-
нює сам пізнавальний процес, в якому учень
перестає бути лише об’єктом освітнього про-
цесу, а й стає суб’єктом пізнавальної твор-
чості. Існує обґрунтована обумовленість вив-
чення повсякдення на уроках історії як визна-
чальної сфери соціальної історії (дисертаційне
дослідження І. акіншевої). Бердянський до-
слідник к. Бабанов4 активно розробляє мето-
дики викладання повсякденності в різноманіт-
них курсах вітчизняної та зарубіжної історії.
у вищій школі читаються спецкурси з історії
повсякденності (в. андреєв (м. Херсон) “Іс-
торія повсякденності в сучасній українській
історіографії”, о. коляструк (м. вінниця) “Іс-
торія повсякденності: теоретико-методологіч-
ні та джерелознавчі проблеми”).
Питання української історії в контексті іс-
торичної антропології й історії повсякденності
публікуються на сторінках періодичних ви-
дань: “Соціум”, “україна: культурна спадщи-
на, національна свідомість, державність”,
“Mediaevalia Ucrainica: ментальність та істо-
рія ідей”.
Сучасна українська історіографія зверта-
ється перш за все до історії повсякденного
життя в переломних, кризових і трагічних
сторінках вітчизняної історії: часів націона-
льно-визвольних змагань, революцій, воєн,
модернізації економіки і реформування різ-
них систем державного і суспільного устрою
�
Краєзнавство 3 2010
країни. Найбільший відсоток становлять пра-
ці про радянське повсякдення, становлення і
закріплення тоталітарного режиму в уСрр/
урСр (в. Іваненко, в. Іщенко, о. Паращевіна,
в. Мароко, С. кульчицький, о. Пиріг, М. Бо-
рисенко та ін.). До актуалізованих дослід-
никами періодів відноситься післявоєнна доба
з її непростим повсякденням і побутом. у
монографії л. ковпак різнобічно охарактери-
зовано загальну проблематику повсякденного
життя, українського суспільства в другій
половині ХХ ст. Повоєнні обставини відбудови
і налагодження нормального життя знайшли
відображення в статтях М. Голиша, М. Плю-
ща.
Певний внесок у розробку проблем історії
повсякденності здійснюють викладачі Пере-
яслав-Хмельницького державного педагогіч-
ного університету ім. Г. Сковороди. Тут пра-
цює навчально-науковий центр усної історії,
започатковано видання історико-краєзнавчого
альманаху “Джерела пам’яті”5.
в україні дедалі більшої популярності на-
буває гендерна історія та жіноча повсякден-
ність крізь призму соціалізації, традиційного
укладу родинного життя (о. Стяжкіна, Н. Го-
гохія).
українськими істориками за останнє деся-
тиріччя накопичений значний фактографічний
матеріал з історії повсякденності, що відбило-
ся у низці спеціальних наукових публікацій.
Найбільш розробленими є різні аспекти місь-
кого повсякдення. виокремилися певні тема-
тичні пріоритети у загальній проблематиці
повсякдення: матеріальні структури (житло,
одяг, харчування); соціально-культурний
простір буденності (дозвілля, відпочинок,
святкові звичаї); питання девіантної пове-
дінки і аномалій суспільного життя. вироб-
нича повсякденність найкраще розроблена на
прикладі історії робітничого класу, натомість
у селянській повсякденності найбільш
детально розроблені побутові і ментально-
світоглядні складові повсякдення. в останні
роки заявилась низка праць з історії повсяк-
денного життя інтелігенції (Г. романенко,
о. Даниленко, о. коляструк, а. Парфіненко,
Т. Дорош, З. лихолобова та ін.).
Таким чином, історія повсякденності на-
була в україні визнання, знайшла своїх при-
хильників серед академічних вчених-істори-
ків, професорсько-викладацької, учительської
громадськості, а також серед журналістів і
краєзнавців. все менше звучить скептицизм
стосовно самодостатності й інституційної ок-
ремішності історії повсякденності. але все ще
продовжуються дискусії довкола об’єктив-
ності/необ’єктивності та релятивізму цього
напряму історичних досліджень. Триває
полеміка стосовно джерел історії повсякдення
та її науково-документального забезпечення.
Таке становище пояснюється багатьма причи-
нами: методологічна криза; відставання від
розвитку європейської науково-методологічної
культури; упереджене ставлення до нетради-
ційних джерел (особового походження, усних
джерел, візуальних, літературних та ін.).
На стан сучасних досліджень з історії по-
всякденності суттєво впливає те, що науково-
теоретичне обґрунтування історії повсякден-
ності як новітнього напряму в історіографії
ще не завершилось, оформлення її методо-
логічного забезпечення ще перебуває у процесі
становлення. Є необхідність продовження
критичного осмислення проблем методології
історії повсякденності. Статус історії повсяк-
денності у родині історичних наукових дис-
циплін не усталився. Інколи вивчення повсяк-
денності розглядається як методологічний
прийом для отримання повноти інформації
про минуле, а здебільшого — визнається як
самостійний напрям дослідження. До сьогодні
не подолана певна концептуальна і терміно-
логічна невизначеність самої історії повсяк-
денності та нечіткість її меж і відносин з
іншими близькими течіями в сучасній істо-
ріографії (побутова історія, щоденна історія,
повсякдення, мікроісторія, історія пересічної
людини).
При відтворенні історії повсякденності
неприпустиме обмеження лише мікроісторич-
ними методами та інструментарієм. Інколи
макроісторія може сказати про суть повсяк-
денного життя набагато більше і об’єктивніше,
ніж самі деталі повсякдення, його структура.
Звичайно, повсякденність — це лише один
ракурс розгляду історії суспільства та історії
окремої людини, який не в змозі дати всебічну
інформацію для розуміння динаміки людства.
Історія повсякденності є лише підходом, що
доповнює, конкретизує інші наукові підходи,
які розкривають його суть. оптимальна така
формула пізнання історії: вивчення того чи
іншого фрагмента суспільного життя неодмін-
но повинно враховувати вивчення історії пов-
сякденності, і, водночас, тільки через повсяк-
денність неможливо зрозуміти всю суть
соціального розвитку.
�
1 Коляструк О. А. Інтелігенція уСрр у
1920-ті роки: повсякденне життя //
видавнича серія “Структура повсякден-
ності”. — Харків, 2010. — С. 66–93.
2 Захарова Н. С. Співробітництво україни і
ради Європи у сфері реформування істо-
ричної освіти з 1995–2005 рр.: автореф.
дис. …канд. істор. наук. — Дніпропет-
ровськ, 2010.
джерела та література
3 Єгоров Г. “Європейський вимір” у віт-
чизняній історії // Історія в школі. —
1998. — № 9. — С. 14–16.
4 Бабанов К. О. оновлення змісту сучасної
шкільної історичної освіти. — Донецьк,
2005. — 325 с.
5 Історія повсякденності: теорія та прак-
тика: Матеріали всеукр. наук. конференції
(м. Переяслав-Хмельницький, 14–15 трав-
ня 2010 р.). — Переяслав-Хмельницький,
2010.
александр Удод
история повседневности как основное направление украинской историографии
В статье анализируется состояние исследований в современной украинской исторической
науке проблем истории повседневности. Делается взвод о том, что в последние два десятиле-
тия история повседневности стала основным направленим в отечественной историографии.
Начертаны направления исследований по вопросам методологии истории повседневности.
Ключевые слова: повседневность, украинская историография, методология истории пов-
седневности
Alexander Udod
History of daily occurence as basic direction Ukrainian historiography
In the article is analysed consisting of researches of modern Ukrainian historical science of
problems of history of daily occurence. A platoon is done that in the last two decades history of daily
occurence became basic napravlenim in domestic historiography. Directions of researches are traced
on questions of methodology of history of daily occurrence
Keywords: daily occurence, Ukrainian historiography, methodology of history of daily occurence
|