Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання
Проаналізовано тенденції, дослідницькі підходи, особливості української історіографії повсякденного життя селян пореформеного періоду. Оцінюються досягнення науковців в інтерпретацію окремих питань проблеми. Проанализированы тенденции, исследовательские подходы, особенности украинской историографии...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32068 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання / В. Бондар // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860001810743296000 |
|---|---|
| author | Бондар, В. |
| author_facet | Бондар, В. |
| citation_txt | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання / В. Бондар // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Проаналізовано тенденції, дослідницькі підходи, особливості української історіографії повсякденного життя селян пореформеного періоду. Оцінюються досягнення науковців в інтерпретацію окремих питань проблеми.
Проанализированы тенденции, исследовательские подходы, особенности украинской историографии повседневной жизни крестьян пореформенного периода. Оцениваются достижения ученых в интерпретации отдельных вопросов проблемы.
Tendencies, research approaches, features of Ukrainian historiography of peasantry were analysed. Achievements of scientists in interpretation of important questions of his history are estimated.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:36:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
10
Краєзнавство 3 2010
уДк 930:94(477)325.325:“ХІХ–ХХ ст.”
Вадим Бондар (м. Київ)
Повсякденне життя селянства наддніПрянської
України дрУГої Половини хіх — ПочаткУ хх ст.:
до історіоГрафії Питання
Проаналізовано тенденції, дослідницькі підходи, особливості української історіографії пов-
сякденного життя селян пореформеного періоду. Оцінюються досягнення науковців в інтер-
претацію окремих питань проблеми.
Ключові слова: історіографія, повсякденне життя, селянство, дослідницькі підходи.
Історики не досліджують села,
вони досліджують у селах.
Дж. Леві. Про мікроісторію
Історія повсякдення є важливою віхою у
розвитку науки про суспільство. вивчення
минулого повсякденності уможливлює глиб-
ше проникнути в історичний процес, по-ново-
му поглянути на нього передусім завдяки
тому, що вивчається досвід пересічних людей,
звичні, повсякденні практики поведінки, які
раніше залишалися не поміченими через свою
очевидність і буденність. одні науковці вивча-
ють селянську минувшину на соціально-еко-
номічному й політичному тлі, у взаємозв’язку
з іншими важливими суспільними подіями,
масовими народними рухами тощо. Інші —
поступово вводять минуле селянства в мікроіс-
торичну перспективу, маючи за об’єкт різні
проблеми економічної, соціальної, культурної
та релігійної його сфери.
у цій статті спробуємо визначити здобутки
і перспективи у вивченні повсякденного жит-
тя селян Наддніпрянської україни в порефор-
мений період, розглянемо окремі теоретичні
складові проблеми. оскільки дослідження
різних аспектів їх буття має свою історію
(хоча у більшості праць термін “повсякдення”
не вживався), доцільно простежити нагромад-
ження відповідних знань.
останнім часом українські науковці все
більше звертають увагу на теорію повсякден-
ності. визнається той факт, що не існує її єди-
ної концепції й чіткого визначення. За слова-
ми о. удода, “історія повсякденності — це
насамперед процес олюднення побуту, психо-
логізація щоденного життя, ставлення люди-
ни до побутових проблем, до влади, держави і
суспільства в цілому через призму особистіс-
ного сприйняття умов життя”1. На думку
в. Марочка, повсякденність є лише одним з
методів вивчення соціальної історії, хоча пос-
тає у якості самих відповідних відносин. у
зв’язку з цим селянство для історика є теоре-
тичною узагальнюючою категорією для
з’ясування специфіки суспільного розвитку, а
також не просто соціальною групою, а спе-
цифічним способом життя2. о. коляструк мо-
тивує вивчення повсякденності тим, що остан-
ня поєднує в одне ціле різні прояви діяльності
людини — приватне життя з публічним,
утилітарно-прагматичні дії з ідейними та мо-
рально-етичними виборами, побутові аспекти
життя з трудовою діяльністю, групові й вікові
інтереси із загальносуспільними, локальні
події вписує у загальнодержавні, буденні на-
строї трансформує у ментальні характеристи-
ки тощо3. у центрі інтересів дослідника має
перебувати конкретна людина, поведінка,
звички, манери і світогляд якої можуть бути
типовими для цілої соціальної групи або пев-
ного середовища (парафія, село, родина)4.
у процесі опису всієї багатогранності тих
процесів, що відбувалися на селі, історія особ-
ливо взаємодіє з антропологією, етнографією,
психологією, лінгвістикою, культурологією
та іншими науками. важлива роль відводить-
ся соціальній психології в плані виявлення
настроїв, причин поведінки і дій різних груп
селянства, сприйняття ним навколишнього
світу, його реакції на найважливіші суспільні
процеси і явища. роль соціології виявляється
у вивченні таких аспектів, як праця селян, їх
побут, сім’я, особистість, образ і якість жит-
тя, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, міс-
це в соціальній структурі суспільства тощо.
Застосування методики історичної демографії
сприяє вивченню буття сільського населення
11
(динаміки чисельності, змін його складу, роз-
селення і густоти, міграцій, народжуваності й
смертності, стану здоров’я, хвороб і т. д.).
Повсякдення включає в себе надзвичайно
багато різних аспектів, що ускладнює визна-
чення меж предмета його дослідження. Зокре-
ма під час вивчення щоденного життя селян
аналізуються: 1) буденні відносини їх із чи-
новниками, інтелігенцією, дворянами, духо-
венством, міщанами, національними менши-
нами, а також й у власному середовищі;
2) розмежування всередині соціальної групи;
3) долі окремих людей і конкретні події, які їх
стосуються; 4) повсякденні турботи і тривоги;
5) уявлення й ідеї, освіченість. 6) родинні від-
носини; 7) щоденна праця, її умови, сприй-
няття аграрних перетворень та ставлення до
землі; 8) дозвілля і відпочинок; 9) релігійно-
міфологічна сфера буття; 10) їжа й напої;
11) житло; 12) одяг та взуття; 13) санітарно-
гігієнічні особливості; 14) роль традицій і зви-
чаїв у повсякденності; 15) неординарні й звич-
ні вчинки; 16) злочини та покарання. Список
можна продовжувати і далі.
Цілісно повсякдення селянства не дослід-
жувалося, але висвітлення окремих аспектів
цієї проблеми має свою історію. Зокрема до-
революційні історики, економісти, етнографи,
правознавці, діячі земств вивчали не тільки
господарювання на селі, досвід ведення земле-
робства та інших галузей сільського госпо-
дарства, їх агротехнічну оснащеність, а й со-
ціальний аспект, різні сторони селянського
буття.
вагомий внесок у дослідження життя і по-
буту селян зробили різні комітети і відділи на-
укових товариств, урядові комісії, а також
етнографи-народознавці другої половини
ХІХ — початку ХХ ст. (серед них — Х. вовк,
Д. Зеленін, П. Іванов, о. кістяківський,
М. Маркевич, М. Милорадович, о. Пипін,
М. Сумцов). Зокрема П. Чубинський виявив
себе як ретельний збирач та систематизатор
матеріалу з щоденного буття селянства, його
звичаїв і традицій.
Прагнення пересвідчитися на власні очі,
як живе селянин, з’ясувати його буденні про-
блеми й інтереси, було досить поширеним.
При цьому головним джерелом відомостей
ставали етнографічні студії. Дослідники під
час написання своїх праць спілкувалися із се-
лянами, розробляли спеціальні програми для
збору інформації про них, популярним також
стало “ходіння в народ”.
вивчаючи етнографічні особливості ук-
раїнців, Х. вовк висвітлив вірування селян,
сватання, весільні та поховальні обряди, їжу,
напої, житло, одяг і народні знання5. викли-
кає інтерес опис ним громадської організації
молоді обох статей, товариства, сходини, до-
світки та вечорниці. Дослідник підкреслив
сакральну роль хліба в повсякденному житті
(під час харчування, весільного ритуалу, по-
ходу в гості). Характеризуючи окремі елемен-
ти шлюбного обряду селян, вчений показав
другорядними релігійні настанови, ставлячи
на перше місце народні звичаї (виконання
язичницьких пісень про Місяць і Зорю та ін.).
Х. вовк доводив, що український народ являє
собою етнографічну цілісність, виразно вио-
кремлену з-поміж інших слов’ян. він не під-
лягає глибоким зовнішнім впливам і розвиває
свої етнічні риси послідовно та рівномірно.
Подорожуючи окремими повітами Хар-
ківської губернії, М. Сумцов описав загальний
моральний стан сільського населення, сані-
тарно-гігієнічні умови його існування, хворо-
би й ліки, пияцтво, народні розваги. “Поезія і
проза” селянства, на його думку, полягає у
тому, що за здорової землеробської основи
приватні проблеми відходять на другий план;
на першому ж стоїть ведення господарства та
серйозне і чесне виконання релігійних, гро-
мадських і сімейних обов’язків6. М. Сумцов
як велику родинну драму описав весілля з
аналізом усіх його ритуальних компонентів,
з’ясував, як світогляд та забобони впливали
на щоденне буття селян, висвітлив структуру
їх житла, одяг, їжу і напої. На думку вченого,
в основі народного світогляду лежить трудове
життя, праця, головним чином хліборобська.
Поруч із нею перебуває сім’я.
Заслуговує на увагу велика етнографічна
розвідка о. афанасьєва-Чужбинського “Поез-
дка в Южную россию”. у ній він виклав свої
спостереження про буття і побут сільського
населення Придніпров’я. автор у цікавій фор-
мі описав культуру, звичаї і образ життя се-
лян, їх мову, ремесла та ведення господарства.
Спілкуючись з ними, дослідник робить висно-
вок, що селяни шанують віру і церковні уста-
ви, є добрими, спокійними та дещо повільни-
ми. українець, на його думку, хитрий, тому
що розумний, але він не володіє тією кміт-
ливістю до заробітку грошей, як росіянин.
Причини цього лежать у сприятливому клі-
маті та родючому ґрунті, що спонукає україн-
ця до спокійного хліборобського життя. “Что
12
Краєзнавство 3 2010
малоросс простодушен, гостеприимен, не го-
нится за лишним грошем, и что плут может
обсчитать и надуть его — в этом нет никакого
сомнения; но что он далеко не прост — под-
твердят все”7.
у процесі своїх спостережень о. афанасьєв-
Чужбинський звернув увагу на помітно краще
становище німецьких колоній менонітів
порівняно з українськими селами. Пояснення
опитаних ним селян зводяться до того, що у
німців багато землі; вони всі грамотні й у них
інше керівництво. автор встановив, що од-
нією з найбільших перепон до змін у селянсь-
кому житті є традиція.
особливу роль у зборі документальних да-
них із соціальної історії селянства відіграли
етнографічно-статистичні експедиції російсь-
кого географічного товариства в західні регіо-
ни імперії. Цінну інформацію містять праці
істориків, економістів, статистів, громадсь-
ких діячів. Серед часто згадуваних дослідни-
ками рис селян почесні місця посіли демокра-
тизм, індивідуалізм та волелюбство, висока
моральність, поетичність і розвиненість почут-
тів. Серед негативних рис останніх підкреслю-
валося їх марновірство, розумова нерозви-
неність, схильність до пиятики, слабкість гро-
мадського потенціалу, які пояснювалися
несприятливими соціально-економічними об-
ставинами8.
актуальними є спеціальні програми для
збору й опису свідчень про повсякденне життя
селянства, його побут, культуру, мову, які ви-
користовувалися місцевими кореспондента-
ми9. Зокрема о. русов, спираючись на досвід
статистичних робіт на Чернігівщині, розробив
і оприлюднив власну програму вивчення со-
ціально-економічних відносин, адаптовану до
українських губерній російської імперії10.
Матеріали соціологічних опитувань дали змо-
гу з’ясувати національні, соціальні і сімейні
відносини, демографічні проблеми, рівень ос-
віти й добробуту селянства, питання його пра-
ці та споживання тощо. Зазначалося, що із
зростанням цін на хліб зменшувалась кіль-
кість шлюбів і народжуваність дітей. Декіль-
ка неврожайних років підряд могли виклика-
ти виступи селян скоріше, ніж сама велика
пропаганда серед них11.
важливого значення набувають мемуари,
щоденники, листи й інші документи особисто-
го походження. Те, що виходило безпосеред-
ньо від людини, її вчинків, думок, почуттів,
було значною мірою відбиттям того, що відбу-
валося. Серед них — спогади мирових посе-
редників, селян, дворян, інтелігенції про бу-
денні картини впровадження селянської ре-
форми 1861 р. в різних губерніях, перипетії у
зв’язку із складанням уставних грамот тощо12.
Так М. василенко, який працював миро-
вим посередником, описав враження селянс-
тва від нових змін. він на практиці зіштовх-
нувся з проблемою врегулювання земельних
відносин, насамперед звернув увагу на майже
повсюдне нерозуміння селянами суті реформи
1861 р. Зокрема, в Чернігівській губернії, де
він працював, селянам було дуже важко
розібратися з текстом “казенної” мови. Як на-
слідок, виникли різні трактування ними її
статей (про те, що не потрібно підписувати ус-
тавних грамот, а чекати справжньої волі;
Маніфест про звільнення є несправжнім,
підробленим тощо). Це, на думку М. василен-
ка, стало однією з перепон у врегулюванні аг-
рарного питання в регіоні13.
у своїх спогадах М. Галаган детально опи-
сав життя свого рідного села Требухів на Чер-
нігівщині, показав буття селян, їх відносини з
козаками, поміщиками та євреями, ставлення
до царя і революційних ідей, роль традиції і
церковно-релігійних норм в селянському се-
редовищі14.
о. Єфименко у праці “Дослідження народ-
ного життя” проаналізувала уявлення селян
про шлюб, статус жінки в традиційному сус-
пільстві, поділи сімейного майна як юридич-
ний акт тощо15.
Повсякденне життя селян певною мірою
висвітлено письменниками-очевидцями по-
дій. Так, у творчому доробку Б. Грінченка,
С. васильченка, І. карпенка-карого, М. ко-
цюбинського, Марко вовчок, П. Мирного,
в. Стефаника, а. Тесленка яскраво показано
образи бідного та заможного селянина, взає-
мовідносини його з чиновниками, поміщика-
ми, інтелігенцією, духовенством, національ-
ними меншинами, охарактеризовано типові
риси характеру і ментальності останнього.
Проаналізовано протиставлення міського й
сільського способів життя, наслідки впливу
на них освіти, проблеми сімейного характеру
тощо. Яскраво змальовано, як окремі селяни
“вибивались у пани”; при цьому спостерігало-
ся психологічне та мовне відчуження їх від
власних родин.
в оповіданні С. васильченка “Мужицька
арихметика” показано з гумором щоденні тур-
боти селянства, пов’язані з нестачею землі,
13
свавіллям окремих представників влади, з ба-
жанням селян поділити поміщицьку землю16.
Героями творів письменника були селяни,
їхні діти, сільські вчителі. автор зізнався, що
брав теми і персонажі для них у народі. він
підняв проблему несумісності морального і
творчого потенціалу з соціальним становищем
селянства. Письменник змалював картини
буднів сільських педагогів з виснажливою
працею й нестатками, постійним нагляданням
з боку місцевої влади, попів та шкільних інс-
пекторів. Показані й суперечності вчителя і
селянина, коли останній був переконаний, що
його дитину виведе “в люди” російська мова
(оповідання “в темряві”).
Твір “На чужині” присвячено буттю селян-
заробітчан, які через неможливість нормаль-
них заробітків змушені були покидати власні
домівки в пошуках кращого життя. Серед
своїх дитячих вражень С. васильченко описав
те, коли українських селян називали “мазе-
пою”, а також тугу чоловіків за козацтвом і
Малоросією, що відбилось у відповідних піс-
нях (оповідання “На хуторі”, “З дитячих вра-
жень”)17.
життя і турботи селянства, його взаємовід-
носини з інтелігенцією та поміщиками яскра-
во представлено в творах Б. Грінченка. Без-
вихідь, яку насаджували поміщик, піп, уряд-
ник, шинкар і навіть учитель, недосяжні для
селян знання, освіта, що допомогли б зрозумі-
ти, хто вони у цьому світі, — основний конф-
лікт оповідання “Сонячний промінь”18. Зокре-
ма до культурницьких дій головного героя
кравченка селяни ставилися насторожено,
хоча й уподобали влаштовані ним читання.
Повість “Серед темної ночі” про життя
трьох синів селянина П. Сиваша уособлює сус-
пільно-історичні долі різних прошарків того-
часного селянства. Так, старший прагне вий-
ти в заможні хазяї, середній їде у місто, а
менший залишається працювати на землі. в
оповіданні “Без хліба” змальовано повсякден-
не буття злиденних селян, їх відносини з гро-
мадою.
враховуючи високий ступінь достовірності
характерів і ситуацій, зображених українсь-
кими письменниками-реалістами, можна
стверджувати, що їх прозові та поетичні твори
внаслідок спеціальних розвідок суттєво до-
повнять конкретно-фактологічний арсенал іс-
торії повсякдення.
в історичній науці 1920–1930-х рр. окремі
елементи повсякденного життя селян знахо-
димо у працях, присвячених вивченню
селянських рухів в. Дубровського, а. Зекцера,
в. качинського, Н. Мірзи-авак’янц, а. Фло-
ровського та ін. Зокрема останній у своїй
роботі “воля панська та воля мужицька”
пояснив виступи селян не глибокими соціа-
льно-економічними причинами, а випадко-
вими явищами: неодночасним обнародуванням
Маніфесту і його положень, складним стилем
цих документів, відсутністю освічених людей,
непорозумінь між поміщиками і селянством
тощо19.
о. Степанишина розглянула викупні опе-
рації 1860–1870-х рр. у селах кирилівка й
Моринці на Звенигородщині, де народився і
провів свої дитячі роки Т. Шевченко. автор
описала усі складності в процесі підписання
уставних грамот: скарги і заяви селян,
перевірка ґрунтів на якість, нарізка земель,
інвентарні списки і їх звірка, наділи садиб20.
у радянській історіографії 1950–1980-х рр.
буття селянства як предмет “розчинилось” в
історії капіталістичної формації, сільського
господарства, аграрної політики держави,
народних звичаїв. Ґрунтовно вивчено земле-
володіння селян, їх соціально-класову струк-
туру, диференціацію та виступи. водночас
питання селянської повсякденності, менталь-
ності, поведінки залишилися “білими пля-
мами” в історичній науці.
Стало популярним показувати трагічне
становище селянства як заручника нових
соціально-економічних умов, жертву всебічної
експлуатації. окремі питання його щоденного
життя радянськими істориками показано в
контексті висвітлення селянських виступів
після реформи 1861 р., запровадження устав-
них грамот, проведення викупних операцій,
розверстання угідь, введення волосних та
сільських установ, обрання службових осіб
для селянського самоврядування (праці
а. анфімова, С. Дубровського, М. лещенка,
Б. литвака, Ф. лося, Д. Пойди та ін.). М. ле-
щенко показав детально сцени селянських
виступів і протистояння регулярним війсь-
кам. описано знущання поміщиків над селя-
нами, насильницькі дії. Зокрема він звернув
увагу, що безпосереднім приводом масового
руху на Півдні україни було поширення
чуток про те, що нібито царський уряд
закликав усіх бажаючих переселитися у
крим, гарантуючи їм матеріальну допомогу,
наділення землею, великі заробітки та
волю21. коли ж селянам читали Маніфест, то
1�
Краєзнавство 3 2010
головною для них була та обставина, що ще
два роки вони зобов’язувалися працювати на
поміщика, й ніхто не звертав уваги на те, що
цей період відводився для складання устав-
них грамот і проведення землеоблаштування.
Дослідники показали ті перипетії, що
відбувалися на сільських сходах під час
розгляду таких питань, як розкладання
податків, набір рекрутів, переділ землі та
справи, пов’язані із землекористуванням нею,
з обранням на посади керівників волосної й
сільської адміністрації та суддів22. розкрито
буденні відносини селянства із поміщиками і
чиновниками. вони навели велику кількість
прикладів його негативних висловлювань
проти царя та дворянства, які особливо
збільшилися на рубежі ХІХ–ХХ ст. Щоб під-
креслити важке економічне становище селян,
науковці торкнулися питання, як вони одя-
галися й чим харчувалися.
окремих аспектів повсякдення сільсько-
господарських робітників і заробітчан торк-
нулися в своїх працях о. лугова та а. По-
ріцький. учені описали їх матеріальне ста-
новище, умови праці, взаємовідносини між
орендодавцями і робітниками, звернули
особливу увагу на незадовільні житлові та
санітарно-гігієнічні умови, погане харчуван-
ня, захворювання і травматизм працюючих. у
загальних рисах вони висвітлили дозвілля
селян (пісні, ігри, складання прислів’їв),
вплив побуту міста на село (наприклад, у
плані ослаблення старовинних традицій у
народному одязі, змін народного костюма)23.
українські дослідники, починаючи з
1990-х рр., активізували увагу до вивчення
соціального боку минулого селян, їх повсяк-
денного життя. Монографія Ю. Присяжнюка
є першим комплексним дослідженням ук-
раїнського селянства Наддніпрянщини другої
половини ХІХ — початку ХХ ст. як своє-
рідного синтезу соціальної й ментальної
історії24. автор всебічно охарактеризував
особливості розуміння селянами політичних
та економічних процесів, відповідні форми їх
соціальної активності. у поле його зору
потрапили знання, вірування, потреби та
світоглядні цінності селян. На матеріалі
ментальних рис і повсякдення селянства,
дослідник описав розмаїття ознак тяглості
селянського буття та окремо взяте життя
звичайного українського хлібороба за часів,
коли до його традиційного укладу втрутилися
процеси модернізації.
в іншій своїй праці Ю. Присяжнюк всі
процеси, які відбувалися в українському селі
у пореформений період, розглянув з точки
зору їх фіксації в колективній психології
селян (ментальності, світосприйнятті, душі,
серці). у такий спосіб знайшли своє
висвітлення проблеми сутності праці і земле-
робського фактора в житті селян, їх ставлення
до самих себе або самоідентифікація,
сприйняття влади та її інститутів. у книзі
розглядаються підсвідомі механізми сприй-
няття українськими селянами довколишньої
природи і суспільства, бачення останніми
ієрархії соціальних цінностей, специфічний
характер психологічної адаптації українських
селян до нових умов життя, створених
реформами 1860-х рp.25.
о. Михайлюк розглянув світосприйняття
селян насамперед через традиціоналізм його
світогляду й вплив модернізації на психологію
останнього. автор проаналізував такі важливі
фактори світогляду селянина, як “влада
землі”, природно-біологічний чинник існу-
вання, міфо-ритуальна система як одна з
основних форм соціального контролю, релігія.
розглядаючи зміни в освіті на селі, дослідник
визначив двоїсте ставлення селян до неї: з
одного боку, як до засобу підвищення
соціального статусу, а з другого — як марної
для них справи26.
р. Топка вивчав значення категорії “земля”
в громадській свідомості селянства, проана-
лізувавши його відповідні прохання і вимоги
до І Державної думи. автор схематично зобра-
зив дві форми її вираження: дійова (скарги,
прохання, вимоги, протести, поради) та
недійова (судження, турботи, незадоволення).
Це дало змогу скласти більш точні уявлення
про світогляд селян і охопити більш широке
коло структурних елементів цієї свідомості27.
Дослідження селянської культури, у тому
числі й колективної, їх соціальної поведінки і
психології, стали для української історіографії
актуальними з недавнього часу. Як наслідок,
зросло звернення науковців до етнографічних
матеріалів, пам’яток звичаєвого права, семан-
тичних джерел. важливе значення мають
документи селянського походження. До них
можна віднести вироки сільських сходів,
скарги і прохання селян, вимоги різного
характеру. Підвищений інтерес викликають
присуди сільських сходів, які відображали
реакцію селян на розв’язання земельних
проблем, прохання про додаткове виділення
1�
землі, зменшення викупних платежів і т. д.
виникнувши безпосередньо в селянському
середовищі, останні несли на собі відбиток
його соціального побуту, традицій та поглядів.
у них знайшло своє відображення все багато-
гранне життя громади, де найбільш наочно
виявлялося її повсякденне функціонування28.
Спробу скласти соціально-психологічний
портрет українського селянина пореформеного
періоду здійснив Я. красовський. автор під-
креслив особливу увагу селян як до офіційного
православ’я, так і до обрядів язичницького
характеру й довів, що вони не особливо
довіряли духовенству та священикам, часто
перекручували молитви. Для селян була
наявна певна апатія і безініціативність, малий
рівень самостійності. вони були скромні і
боязливі, часто безхарактерні, але приємні в
спілкуванні29.
Формування та становлення національної
самосвідомості українського селянства в
пореформений період досліджував С. Світ-
ленко, простеживши цей процес на основі
аналізу життя і діяльності, участі в національ-
но-демократичному русі вихідця з них, поета
й громадського діяча М. кононенка30.
Популярною в історичній літературі є теза,
що погляди селянина другої половини ХІХ —
початку ХХ ст. залишалися за своєю сутністю
світобаченням людини аграрного суспільства.
Через низку об’єктивно та суб’єктивно існую-
чих обмежень (територіальних, інформатив-
них, освітніх, професійних, політико-право-
вих тощо) воно змінювалося істотно повільні-
ше, ніж соціальна психологія інших верств
населення. Яскраво цей чинник простежено
на прикладі сприйняття селянством реформи
1861 р. Ю. Присяжнюк довів, що воно психо-
логічно було не готове до змін, не розуміло
більшості аграрних перетворень. консерва-
тизм і традиціоналізм українця зберігав ідею
“чорного переділу”31. у свою чергу Д. Бовуа
зауважив, що поняття “тимчасової зобов’я-
заності”, як одне із наслідків реформи, тлума-
чилося на сотні ладів, відбиваючи звичайні
страхи селян: останні звинувачували поміщи-
ків, поліцію і священиків у тому, що вони
ховають або перекручують “справжній”, бла-
годійний намір царя32. автор показав, що в
політичній свідомості й ментальності селянс-
тва відображалися його потреби, інтереси, іде-
али, проявлялися соціальні почуття та на-
строї, ставлення до інших верств населення,
існуючого суспільного ладу і власності.
Монографія М. Гримич присвячена історії
звичаєво-правової культури селян у ХІХ — на
початку ХХ ст., а саме таким проблемам, як
співіснування права і звичаю в їх середовищі,
уявлення щодо розподілу сімейної власності
та успадкування, вплив аграрних реформ на
селянську звичаєво-правову культуру й ін.33.
в іншій праці побут селян М. Гримич роз-
крила через призму господарських звичаїв,
сімейних угод та інших договірно-зобо-
в’язальних правовідносин. Дослідниця дійш-
ла цікавого висновку, що у пореформений пе-
ріод виявляла себе не стільки консервативна
правосвідомість селянства, скільки правот-
ворчість останнього. Нерідко якесь положен-
ня закону так глибоко вкорінювалося в його
побут, що у народній правосвідомості почи-
нало фігурувати як давній звичай. авторка
підсумувала, що майнові стосунки у селянсь-
ких родинах ХІХ ст. цілком відповідали
патріархальній культурі аграрного суспільс-
тва34.
Дослідники в. лазуренко і С. крохмаль
розглянули організацію громадського життя
українських селян у другій половині ХІХ ст.,
показали основи їх трудової взаємодопомоги й
звичаєвого права, переплетіння в реаліях пов-
сякдення законодавчих норм і звичаю (у судо-
вих процесах, земельних суперечках, договір-
них відносинах, наслідуванні майна тощо).
автори довели, що звичаї визначали поведін-
ку селянина в суспільстві. колективну взає-
модопомогу хліборобів ними простежено у то-
лоці, відробітках, супрязі й решті робіт. ви-
світлено також комплекс інших питань:
взаємодія сільської громади із волосними ор-
ганами влади, громадське дозвілля селян, на-
родні звичаї та обряди, вплив родильної та
весільної обрядовості на їх життя і побут, по-
ховальні й поминальні звичаї35.
З’явилися наукові студії з проблем сприй-
няття селянством влади та її інститутів. Зок-
рема о. крижановська довела, що коли у
поліції й чиновниках селяни вбачали своїх
безпосередніх кривдників, то царя вони спри-
ймали неоднозначно. На значній фактологіч-
ній базі стверджується, що почуття селян до
царя і монархії були швидше ситуативними,
ніж сталими, і тому мали непослідовний ха-
рактер. Їх віра в царя зазнавала серйозних
випробувань у зв’язку із зусиллями самодер-
жавного уряду по збереженню та зміцненню
кріпосних порядків на селі. Якщо селяни й
визнавали альтернативні форми державоуст-
1�
Краєзнавство 3 2010
рою, то уявляли їх крізь призму гетьмано-
старшинських традицій минувшини36.
одним із цікавих аспектів в історіографії
повсякдення є вивчення ролі чуток в історії
селян. у потоці інформаційного обміну на
селі, інтерпретації історичних і загально-
державних подій вони відігравали значну
роль. уявлення багатьох селян зводилося до
того, що “легше відняти та поділити, ніж ін-
тенсифікувати виробництво”. вони неохоче
вводили агротехнічні новації, зате постійно
підхоплювали найменші чутки щодо роздачі
землі даром.
Досліджуючи поширення чорносотенного
руху в Подільській губернії на початку ХХ ст.,
о. Федьков довів, що чутки стали другим піс-
ля агітації й несподіваним фактором зростан-
ня консервативно-монархічного руху у ре-
гіоні. Їхні носії мали різну освіту, світогляд,
виховання, характер і т. д. оскільки безпосе-
редня чорносотенна агітація не завжди дохо-
дила до селян, тому комунікативну роль
відігравали чутки. На думку історика, інфор-
мація була “спотворена” свідомістю селян та
відображала їх найглибші потаємні бажан-
ня37.
Б. Миронов показав, що суспільна думка в
селян у дореформений і в пореформений часи
формувалася не через друковане слово, а в
процесі прямого міжособистісного спілкуван-
ня. кожному великому масовому руху остан-
ніх передувала хвиля чуток, які швидко охоп-
лювали величезні відстані й багато губерній38.
Дослідники переважно вивчали чутки в ра-
курсі причин масового невдоволення селян.
аналізуючи літературу з аграрних рухів,
можна виділити найбільш типові та поширені
чутки в українських губерніях. Серед них: не-
правильне трактування панами і дворянством
царського маніфесту 19 лютого 1861 р., на-
стання з певного часу справжньої волі, купів-
ля землі за дешевими цінами, періодична по-
ява “слушного часу” для повстань, укази царя
бити поміщиків та забирати землю й ін.
актуальністю вирізняються дослідження з
соціорелігійної історії селянства. Доводиться,
що його релігійність була на початку ХХ ст.
хоча і загальною, але далеко не глибокою.
вона мала швидше обрядовий або формальний
характер; до того ж своєрідністю народного
православ’я було збереження всіляких забо-
бонів, марновірства, дохристиянських звичаїв
та обрядів. Для відображення стану релігій-
ності селян о. Михайлюк застосував термін
“двовір’я”, в якому поєднав язичницькі тра-
диції й християнське віровчення, постійне
співіснування у повсякденному житті
обрядовір’я і офіційних релігійних канонів39.
Змінилися в історичній літературі й окремі
акценти щодо природи селянських рухів. На
думку Т. Шаніна, вони не відчували серйозно-
го впливу з боку політичних партій, були са-
моорганізованими, автономними та самокеро-
ваними (наприклад, рух у Полтавській і Хар-
ківській губерніях 1902 р.). Селяни чітко уяв-
ляли, чого вони хочуть (землі, освіти,
самоуправління тощо), а також оптимальних
шляхів реалізації їх цілей40.
в літературі з’ясовано характер селянсько-
го руху в пореформеному селі особливостями
не тільки становища, а й свідомості селян.
вчені погоджуються в тому, що рух останніх
на початку ХХ ст. мав досить високий рівень
самоусвідомлення. На рубежі століть він став
набувати якісно нових рис: від боротьби за
відрізки та спірні землі, проти протиправних
дій адміністрації до відібрання поміщицьких
земель.
Таким чином, історіографія повсякдення
селян пореформеної доби має свій розвиток.
окремі елементи їх буденного життя висвіт-
люються, зокрема, в етнографічних досліджен-
нях другої половини ХІХ — початку ХХ ст.,
працях істориків, народознавців, діячів
земств. радянські вчені торкнулися даної про-
блеми насамперед у ракурсі аналізу селянсь-
ких виступів і рухів. Сучасна українська істо-
рична наука розширює свою методологічну
базу, звертаючись до найновіших розробок за-
хідних вчених, застосовує теоретичні установ-
ки й методи мікроісторії, соціальної психоло-
гії та культурології, етнології й антропології.
в процесі вивчення минулого повсякденності
селян, змін у різних сферах буття останніх,
впливу технічного перевороту і модернізацій-
них процесів з’ясовується їх світобачення,
розкривається зв’язок між образом життя хлі-
боробів, їх побутом та менталітетом. Запропо-
новано перейти від описової історії побуту до
аналітичного вивчення історико-психологіч-
них, історико-демографічних, історико-куль-
турних сюжетів. але комплексно історія
повсякдення селянства перебуває на почат-
ковій стадії своєї розробки, тому має неабиякі
перспективи для подальшого розвитку в ук-
раїні.
1�
джерела та література
1 Удод О. Історія повсякденності: питання
методології та історіографії // Повоєнна
україна: нариси соціальної історії (друга
половина 1940-х — середина 1950-х рр.). —
к., 2010. — № 2. — С. 20.
2 Марочко В. Теоретико-методологічні ас-
пекти селянського повсякдення // Нариси
повсякденного життя радянської україни
в добу непу (1921–1928 рр.). — к., 2010. —
№ 1. — С. 98.
3 Коляструк О. Необхідність і мотивація
вивчення повсякдення // Нариси повсяк-
денного життя радянської україни в добу
непу. — к., 2010. — № 1. — С. 7.
4 Шандра В. С., Крижанівська О. О., Віль-
шанська О. Л. Історія повсякдення як нау-
ковий підхід для вдосконалення дослід-
жень історії україни ХІХ — початку ХХ
століття // Проблеми історії україни
ХІХ — початку ХХ ст. — к., 2006. —
№ 11. — С. 33.
5 Вовк Х. К. Студії з української етнографії
та антропології. — к., 1995. — 336 с.
6 Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та
історії культури Слобідської україни. ви-
брані праці. — Х., 2008. — С. 273–274.
7 Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Юж-
ную россию. — Ч. 1. очерки Днепра. —
СПб., 1861. — С. 24.
8 Портнова Т. В. Селянство в уявленнях ук-
раїнської інтелігенції 60–80-х рр. ХІХ ст.:
автореф. дис. к. і. н. — Дніпропетровськ,
2008. — С. 13.
9 Сумцов Н. Ф. Программа для собирания эт-
нографических сведений о крестьянском
населении Харьковской губернии; Ефи-
менко П. С. Программа для описания быта
сельского населения; Халанский М. Г.
Программа для собирания данных о языке
великорусского населения; о малорусских
говорах // киевская старина. — 1892. —
Т. 38. — № 7. — С. 120–129.
10 Руссов А. опыт программы для изучения
экономических и общественных отноше-
ний в южно-русском селе. — к., 1880.
11 В. Щ. Пища и питье крестьян-малороссов,
с некоторыми относящимися сюда обыча-
ями, поверьями и приметами // Этногра-
фическое обозрение. — 1899. — № 1–2. —
С. 267.
12 А. Р. (Рощаховський) Мемуары к. а. ро-
щаховского времени освобождения крес-
тьян // киевская старина. — 1887. —
Т. 18. — № 6/7. — С. 396–450; Волк-Кара-
чаевский Н. Сорок лет назад (из
воспоминаний мирового посредника пер-
вого призыва) // киевская старина. —
1901. — Т. 73. — № 4. — отд. 1. — С. 26–
41; Ге Г. выдержки из записок мирового
посредника // основа. — 1862. — Сі-
чень. — С. 44–48; П. Е. (Єфименко П.) из
эпохи крестьянской реформы на юге рос-
сии (Народные слухи и толки о земле и
воле) // киевская старина. — 1886. —
Т. 14. — № 1. — С. 91–110.
13 Василенко Н. П. Первые шаги по введе-
нию Положений 19 февраля 1861 года в
Черниговской губернии. — к., 1901. —
С. 15.
14 Галаган Микола. З моїх споминів. — Ч. 1:
80-ті роки до світової війни. — л., 1930. —
204 с.
15 Ефименко А. исследования народной жиз-
ни. — вып. 1: обычное право. — М., 1884.
16 Васильченко С. Мужицька арихметика. —
Б. м., 1943. — 12 с.
17 його ж. Мужицький ангел: оповідання,
повість, п’єси. — к., 2000.
18 Грінченко Б. Д. Твори в 2 т. — к., 1990. —
Т. 1: Поетичні твори. оповідання.
Повісті. — С. 17–18.
19 Флоровський А. В. “воля панська та воля
мужицька”. Сторінка з історії аграрних
розрухів у Новоросії 1861–1863. — одеса,
1922. — 72 с.
20 Степанишина О. Сторінка з історії 1861
року в Шевченківських селах // Студії з
історії україни. — к., 1929. — Т. 2. —
С. 112–128.
21 Лещенко М. Н. крестьянское движение на
украине в связи с проведением реформы
1861 года /60-е годы ХІХ ст./. — к.,
1959. — С. 70.
22 Бондаревський А. В. волосне управління
та становище селян на україні після ре-
форми 1861 року. — к., 1961. — 128 с.;
Теплицький В. П. реформа 1861 року і аг-
рарні відносини на україні в 60–90 роки
ХІХ ст. — к., 1959. — 307 с.
23 Лугова О. І. Сільськогосподарський про-
летаріат півдня україни в період ка-
піталізму. — к., 1965; Поріцький А. Я.
Побут сільськогосподарських робітників
україни в період капіталізму. — к., 1964.
1�
Краєзнавство 3 2010
24 Присяжнюк Ю. П. українське селянство
Наддніпрянської україни: соціоментальна
історія другої половини ХІХ — початку
ХХ ст. — Черкаси, 2007. — 640 с.
25 його ж. українське селянство ХІХ–ХХ ст.:
еволюція, ментальність, традиціона-
лізм. — Черкаси, 2002. — 119 с.
26 Михайлюк О. В. Селянство україни в пер-
ші десятиліття ХХ ст.: Соціокультурні
процеси: Монографія. — Дніпропетровськ,
2007. — 456 с.
27 Топка Р. В. категорія “земля” в громад-
ській свідомості селян катеринославщини
(за наказами та вироками до І Державної
Думи) // Питання аграрної історії україни
та росії. Матеріали третіх наукових
читань, присвячених пам’яті Д. П. Пой-
ди. — Дніпропетровськ, 1999. — С. 134–
142.
28 Лохматова А. І. Селянське самоврядуван-
ня пореформеної україни в приговорах
сільських сходів // Наукові праці
історичного факультету Запорізького
державного ун-ту. — 2003. — вип. ХVІ. —
С. 42.
29 Красовський Я. Й. Подільський селянин
пореформеної доби в оцінці авторів “По-
дольских епархиальных ведомостей” //
Наукові записки вінницького державного
педагогічного ун-ту. — 2007. — вип.
ХІІ. — С. 199–203.
30 Світланко С. І. Постать Мусія кононенка
у контексті формування і становлення
національної самосвідомості українського
селянина пореформеної доби // україн-
ський селянин. — 2002. — вип. 5. —
С. 40–44.
31 Присяжнюк Ю. П. “Емансипація…” 1861
року очима пересічного хлібороба // укра-
їнський селянин. — 2001. — № 2. — С. 96.
32 Бовуа Д. Битва за землю в україні 1863–
1914 рр.: Поляки в соціоетнічних конф-
ліктах. — к., 1998. — С. 89–90.
33 Гримич М. В. Звичаєве цивільне право ук-
раїнців XIX — початку ХХ століття. — к.,
2006. — 559 с.
34 Її ж. Інститут власності у звичаєво-пра-
вовій культурі українців ХІХ — початку
ХХ ст. — к., 2004. — С. 272.
35 Лазаренко В. М., Крохмаль С. С. від роду
до роду: Громадське життя і побут ук-
раїнського селянства у другій половині
ХІХ ст. — Черкаси, 2004. — 92 с.
36 Крижанівська О. О. Держава і церква в
уявленнях селян Правобережної україни
доби скасування кріпосного права /
о. о. крижановська // Проблеми історії
україни ХІХ — початку ХХ ст. — 2006. —
вип. 12. — С. 155–165.
37 Федьков О. Чорносотенці і чутки на Поділ-
лі (з історії суспільно-політичного життя
та ментальності початку ХХ ст.) // Молода
нація. — 2004. — № 4. — С. 17.
38 Миронов Б. Н. Социальная история рос-
сии периода империи (ХVIII — начало
ХХ в.): Генезис личности, демократичес-
кой семьи, гражданского общества и пра-
вового государства. в 2-х т.– Санкт-Петер-
бург, 1999. — Т. 2. — С. 240–243.
39 Михайлюк О. В. вказана праця. — С. 54.
40 Современные концепции аграрного разви-
тия. Теоретический семинар // отечест-
венная история. — 1996. — № 4 — С. 136–
140.
вадим бондарь
Повседневная жизнь крестьянства надднепрянской Украины второй половины
хіх — начала хх в.: к историографии вопроса
Проанализированы тенденции, исследовательские подходы, особенности украинской исто-
риографии повседневной жизни крестьян пореформенного периода. Оцениваются достижения
ученых в интерпретации отдельных вопросов проблемы.
Ключевые слова: историография, повседневная жизнь, крестьянство, исследовательские
подходы.
Vadym Bondar
The daily life of peasantry of Over Dnieper Ukraine of the second half XIX —
beginning XX century: historiography of problem
Tendencies, research approaches, features of Ukrainian historiography of peasantry were analysed.
Achievements of scientists in interpretation of important questions of his history are estimated.
Key words: historiography, daily life, peasantry, research approaches.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32068 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:36:35Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бондар, В. 2012-04-07T19:48:53Z 2012-04-07T19:48:53Z 2010 Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання / В. Бондар // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 10-18. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32068 930:94(477)325.325:“ХІХ–ХХ ст.” Проаналізовано тенденції, дослідницькі підходи, особливості української історіографії повсякденного життя селян пореформеного періоду. Оцінюються досягнення науковців в інтерпретацію окремих питань проблеми. Проанализированы тенденции, исследовательские подходы, особенности украинской историографии повседневной жизни крестьян пореформенного периода. Оцениваются достижения ученых в интерпретации отдельных вопросов проблемы. Tendencies, research approaches, features of Ukrainian historiography of peasantry were analysed. Achievements of scientists in interpretation of important questions of his history are estimated. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Проблеми теорії мікроісторичних досліджень Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання Повседневная жизнь крестьянства Надднепрянской Украины второй половины ХІХ — начала ХХ в.: к историографии вопроса The daily life of peasantry of Over Dnieper Ukraine of the second half XIX — beginning XX century: historiography of problem Article published earlier |
| spellingShingle | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання Бондар, В. Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| title | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання |
| title_alt | Повседневная жизнь крестьянства Надднепрянской Украины второй половины ХІХ — начала ХХ в.: к историографии вопроса The daily life of peasantry of Over Dnieper Ukraine of the second half XIX — beginning XX century: historiography of problem |
| title_full | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання |
| title_fullStr | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання |
| title_full_unstemmed | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання |
| title_short | Повсякденне життя селянства Наддніпрянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: до історіографії питання |
| title_sort | повсякденне життя селянства наддніпрянської україни другої половини хіх — початку хх ст.: до історіографії питання |
| topic | Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| topic_facet | Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32068 |
| work_keys_str_mv | AT bondarv povsâkdennežittâselânstvanaddníprânsʹkoíukraínidrugoípolovinihíhpočatkuhhstdoístoríografíípitannâ AT bondarv povsednevnaâžiznʹkrestʹânstvanaddneprânskoiukrainyvtoroipolovinyhíhnačalahhvkistoriografiivoprosa AT bondarv thedailylifeofpeasantryofoverdnieperukraineofthesecondhalfxixbeginningxxcenturyhistoriographyofproblem |