Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст.
У статті аналізуються головні концептуальні підходи стосовно теоретичного аналізу добробуту широких верств населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Доводиться, що лише їх гармонійне поєднання дасть можливість об’єктивно і неупереджено підійти до категорії добробуту у минулому. В статье анализирую...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32069 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. / В. Молчанов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 19-27. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859981720578686976 |
|---|---|
| author | Молчанов, В. |
| author_facet | Молчанов, В. |
| citation_txt | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. / В. Молчанов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 19-27. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті аналізуються головні концептуальні підходи стосовно теоретичного аналізу добробуту широких верств населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Доводиться, що лише їх гармонійне поєднання дасть можливість об’єктивно і неупереджено підійти до категорії добробуту у минулому.
В статье анализируются основные концептуальные подходы к теоретическому анализу благосостояния широких слоев населения Украины в ХІХ — в начале ХХ в. Доказывается, что не только их гармоническое соединение даст возможность объективно и беспристрастно подойти к категории благосостояния в прошлом.
In article the main conceptual approaches concerning the theoretical analysis of well-being of various strata of society of Ukraine in ХIX — beginning ХХ centuries. It is proved that only their harmonious connection will give the chance objectively and to approach independently to a well-being category in the past.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:26:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
1�
уДк 947.083.5/72 (477.4)
Володимир Молчанов (м. Київ)
теоретичні Підходи дослідження добробУтУ
населення України У хіх — на ПочаткУ хх ст.
У статті аналізуються головні концептуальні підходи стосовно теоретичного аналізу
добробуту широких верств населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Доводиться, що
лише їх гармонійне поєднання дасть можливість об’єктивно і неупереджено підійти до кате-
горії добробуту у минулому.
Ключові слова: добробут, верстви населення, теоретичний аналіз.
в умовах сучасного розвитку української
держави, яка прагне інтегруватися до світово-
го та європейського простору, неабиякої акту-
альності набувають проблеми досягнення ви-
сокої якості життя кожної окремої людини.
Загалом, протягом останніх 18 років чи-
сельність населення україни у цілому змен-
шилась на 5,7 млн. осіб. Щорічні темпи ско-
рочення населення становили за цей період
0,6–1 %, в той час як у розвинених країнах
світу його чисельність зростала зі швидкістю
від 0,01 % (Іспанія, Італія, Німеччина) до
0,04–0,07 % (Данія, Франція, Нідерланди) у
рік1. кількість народжених в україні у 2008 р.
становила 67,7 % від кількості померлих. По-
зитивним є те, що цей показник зріс порівня-
но із 2007 р. на 7 %, що свідчить про підви-
щення народжуваності у нашій країні порів-
няно з попередніми роками, хоча й досі
коефіцієнт смертності перевищує коефіцієнт
народжуваності на 5,37 %, (у 2008 р. кое-
фіцієнт народжуваності становив 11,07 %, а
коефіцієнт смертності — 16,37 %). На жаль,
за рівнем смертності україна посідає перше
місце в Європі.
Ще складнішою є ситуація у сфері трива-
лості життя. За офіційними даними, середня
тривалість життя в україні становить лише
67,7 року, за власними національними розра-
хунками — 68 років, проти 80 років у таких
державах Європи, як Швеція, Іспанія, Італія.
Нині із 117 країн світу в 11 країнах тривалість
життя перевищує 80 років, в 36 державах да-
ний показник перебуває в інтервалі 75–80
років й у 50 — 70–75 років. україна за цим
показником, навіть з урахуванням національ-
них даних, перебуває лише на 110-му місці.
Серед країн Європи показник тривалості жит-
тя нижчий, ніж в україні, лише в росії —
65,0 років2.
За рівнем злиденності та доходами на душу
населення україна — найбідніша в Європі, пе-
ребуває серед таких держав, як Монголія, Ін-
дія, Пакистан та ряд країн африки. До речі,
за останніми опублікованими даними, серед
п’яти найбагатших громадян україни немає
жодного етнічного українця, а серед першої
сотні найзаможніших мільярдерів та мільйо-
нерів, осіб з українськими прізвищами можна
налічити менше, ніж п’яту частину3.
Якщо порівняти ці дані із становищем у
сфері підприємництва в україні, яке сформу-
валося понад століття тому (адже тоді, як і
нині, відбувалося завершення первісного на-
громадження капіталу), то можна простежити
спільні риси цих процесів. Згідно з висновка-
ми відомої вітчизняної дослідниці Т. І. ла-
занської, в той період український національ-
ний капітал не сформувався. На тлі масового
засилля російського, єврейського, польського
та інших іноземних капіталів поодинокі роди-
ни українських підприємців — власників ка-
піталів — були швидше винятком, ніж прави-
лом у загальній тенденції формування про-
мислового, торгівельного та банківського
капіталів регіону4.
З огляду на вищенаведене, метою даної
студії слід вважати ґрунтовне дослідження го-
ловних теоретичних підходів вивчення добро-
буту населення україни у ХІХ — на початку
ХХ ст. Звичайно, всебічний і фундаменталь-
ний аналіз різних концептуальних засад вив-
чення добробуту широких верств населення
протягом значного періоду вимагає більш
ґрунтовного дослідження. Та все ж брак дже-
рел та незначний ступінь розробки джерель-
ної бази у вітчизняній науці наштовхує на
думку про здійснення такого роду наукової
розвідки лише за певними концептуальними
напрямами. Саме тому ми змушені головну
20
Краєзнавство 3 2010
увагу приділити лише окремим найбільш ви-
знаним у науковому світі підходам.
Світова наука, здійснюючи теоретичне
обґрунтування категорії добробуту, накопи-
чила безліч підходів стосовно вивчення цієї
проблеми. Так, мислителі Стародавнього ки-
таю вважали, що добробут — це задоволення
такого рівня споживання, котрий відповідає
статусу людини5. Давньогрецький філософ
Платон критерієм добробуту вважав наділ
землі (урожай з якого може прогодувати одну
людину)6. На думку аристотеля “…достаток
явно не є тим добром, якого ми шукаємо, він
всього лише є корисним для пошуків чогось
іншого...”7. За його переконанням, первинні
потреби є визначальними у суспільствах, де
домінує бідне населення. Із зростанням рівня
добробуту змінюються і потреби особистості,
переходять на вищий рівень. Їх задоволення
пов’язується з можливістю брати участь у
житті суспільства, впливати на вирішення
важливих питань, відкрито виражати свою
позицію, прожити довге й здорове життя,
мати вільний доступ до накопичених цивілі-
зацією знань, освіти та ін. Давньоримські мис-
лителі прагнули скоротити споживання пред-
метів розкоші8 та обмежити великі приватні
землеволодіння9.
у період раннього середньовіччя європей-
ські автори розглядали високий добробут у
відповідності до пануючої християнської ідео-
логії як прояв гріховності і приділяли значну
увагу питанню “справедливої ціни”10. За часів
пізнього середньовіччя у. Петті з’ясовував
ефективність системи соціального забезпечен-
ня та її вплив на рівень життя населення. він
визначив роль держави за ринкової економіки
та необхідність адресної допомоги, щоб виклю-
чити зловживання з боку населення й утри-
манство. “…коли всі безпорадні та немічні
люди будуть … забезпечені, а ледарі та злодії
приборкані та покарані…, ми знайдемо зреш-
тою певне постійне заняття для решти людей,
що цього потребують, які, працюючи відповід-
но до виданих для них правил, можуть вима-
гати достатньої кількості їжі та одягу”11.
основоположник класичної школи а. Сміт
мірилом добробуту вважав заробітну плату.
На його думку, “…людина завжди повинна
мати можливість існувати своєю працею, і її
заробітна платня мусить щонайменше бути
достатньою для її існування. у більшості ви-
падків вона має навіть дещо перевищувати
цей рівень: в іншому разі робітник не мав би
можливості утримувати сім’ю…”12. Сміт дуже
енергійно відстоював необхідність високої за-
робітної платні. він вважав, що це більш за
все сприяє умовам поступального економічно-
го зростання. відносно висока зарплата є най-
важливішим стимулом зростання продуктив-
ності праці. Це, в свою чергу, посилює нако-
пичення капіталу й підвищує попит на працю.
він категорично заперечував існуючу тоді
думку, що висока заробітна плата робить
робітників ледачими, зменшує стимули до
праці і закликав підприємців не лякатися
зростання зарплати, адже стихійний механізм
все одно обмежує цей процес13.
видатний класик Д. рікардо розглядав пи-
тання розміру заробітної плати та її достат-
ності для задоволення потреб робітників.
“Природною ціною праці є та, яка необхідна,
щоб робітники мали можливість існувати та
продовжувати свій рід без збільшення чи
зменшення їх кількості”14. Мислителем були
підняті питання реальної та номінальної за-
робітної плати: “Здатність робітника утриму-
вати себе та сім’ю … залежить не від кількості
грошей, які він отримує у вигляді заробітної
плати, а від кількості їжі, предметів життєвої
необхідності та комфорту, що стали для нього
вкрай необхідними в силу звикання, які мож-
на придбати за ці гроші”15. Тому природна
ціна праці прямо пропорційно залежить від
ціни харчування, непродовольчих товарів.
При зростанні цін на товари та послуги ціна
робочої сили також зростає. З другого боку, не
відкидався вплив ринкового механізму, спів-
відношення попиту та пропозиції. Загалом у
поглядах на заробітну платню рікардо був
прихильником Мальтуса, які полягали в
тому, що заробітна платня робітників утри-
мується на низькому рівні з сили природних
законів, що мають загальне значення. вони
зводяться до того, що обмежена кількість зем-
лі починає відставати від здатності населення
до розмноження, і тоді починає діяти стихій-
ний механізм регулювання: заробітна платня
стає нижче натуральної ціни праці, і це стри-
мує зростання населення16.
При аналізі теоретичної спадщини добро-
буту широких верств населення неможливо не
згадати вчення к. Маркса. рівень життя насе-
лення він розглядав як соціально-економічну
категорію, що характеризує рівень задоволен-
ня фізичних, духовних та соціальних потреб
особистості. відповідно до його поглядів “тра-
диційний рівень життя” передбачає не тільки
21
задоволення потреб фізичного життя, а й за-
доволення певних потреб, породжених тими
суспільними умовами, у яких люди перебува-
ють та виховуються17.
вістрям вчення Маркса, за його словами,
було відкриття теорії доданої вартості. вчення
про привласнення додаткової вартості дало
змогу Марксу висунути положення про абсо-
лютне і відносне зубожіння робітничого кла-
су. Суть цієї тези полягає в тому, що життєвий
рівень робітника постійно падає відносно жит-
тєвого рівня буржуазії. Це й є відносне зу-
божіння. крім того, постійно знижується
життєвий рівень трудящих в цілому. Це, вва-
жав Маркс, абсолютне зубожіння робітничого
класу. висновок, якого дійшов засновник на-
укового комунізму, був штучний, вигаданий і
не відповідав навіть тодішній дійсності. у За-
хідній Європі, а тим більше у СШа, в останні
десятиріччя ХІХ ст. спостерігалося постійне
поліпшення життєвого рівня трудівників, а
норма прибутку капіталістів, навпаки, змен-
шувалася. Ця тенденція свого часу була від-
крита ще а. Смітом і Д. рікардо. Такий поря-
док речей був відомий і соратникам Маркса.
один з його найвідоміших біографів Ф. Мерінг
у своїй книзі “карл Маркс” не тільки спросту-
вав висновок про абсолютне і відносне зу-
божіння робітничого класу, але й аргументо-
вано піддав критиці тезу свого вчителя18.
Серед українських вчених першим дослід-
ником добробуту широких верств сільського
населення слід вважати видатного економіста
і статистика Д. журавського (1810–1856),
який у своїй фундаментальній праці “Статис-
тическое описание киевской губернии” (Спб.,
1852. — Ч. 1–3) (вона вийшла за авторством
відомого тодішнього мецената київського ге-
нерал-губернатора І. Фундуклея) дійшов вис-
новку, що натуральний спосіб господарюван-
ня і бідність народу не давали можливості
понад 50 млн. чол. у російській імперії спо-
живати вироби фабричної промисловості. ук-
раїнський вчений спостерігав, що споживача-
ми фабричних товарів були лише “достатні
класи”, тобто поміщики, купці, чиновники —
порівняно незначна частина населення, яка до
того ж віддавала перевагу іноземним виробам.
Потреби ж більшості простого люду могли за-
довольнити ремісники, вироби яких були
значно дешевшими і тому доступними. а
якщо так, то треба сприяти поліпшенню
якості продукції дрібних виробників, з тим
щоб вони не поступалися фабричним виробам.
у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.
акценти перемістилися з політико-економіч-
ного на економіко-статистичний напрям
аналітичної оцінки добробуту, відбувся пере-
хід від макро- до мікрорівня. розробляються
економічні теорії добробуту. Зміна акцентів
досліджень характерна для кінця ХІХ ст., що
пояснюється змінами практичних потреб сус-
пільства та цілей розвитку економіки, які
спричинили перенесення уваги з теоретичних
на прикладні дослідження. Постали питання
визначення життєвих стандартів, зокрема
визначення реальної вартості життя працюю-
чого населення, і, відповідно, встановлення
необхідної величини заробітної плати з ура-
хуванням галузевих та реґіональних відмін-
ностей.
До визначних дослідників цього періоду
можна зарахувати Е. Енгеля, в. Парето,
а. Маршалла, а. Пігу, Т. веблена, Дж. М.
кейнса та інших. Ще у ХІХ ст. Ернст Енгель,
голова статистичного бюро Саксонії, знайшов
низку залежностей між доходами й витратами
населення, які згодом були названі “законами
Енгеля”. він вважав, що зі збільшенням дохо-
ду в бюджеті сім’ї частка витрат на харчуван-
ня зменшується (І закон Енгеля); частка вит-
рат на одяг не змінюється (ІІ закон); частка
витрат на житло, у тому числі опалення й ос-
вітлення, залишається постійною (ІІІ закон);
частка витрат на освіту й лікування збіль-
шується (ІV закон)19.
видатним українським науковцем, який
здійснив значний внесок у вивчення проблеми
добробуту українських селян, був С. Подолин-
ський (1850–1891). Перші його брошури (ав-
тор публікував їх українською мовою у ві-
денській друкарні) були присвячені саме ма-
теріальному становищу українського селянс-
тва. одна з них так і називалася “Про бідність”
(1875 р.). Згодом у своїх творах він все більше
акцентує увагу на соціально-гігієнічному ста-
новищі селянства і в 1879 р. публікує статтю
“Здоров’я селян на україні (санітарний ог-
ляд)”. Згодом він переносить свою наукову
діяльність за кордон, де продовжує виступати
з доповідями та публікувати роботи з вище-
названої проблеми аж до смерті у 1891 р.20.
у 90-х роках ХІХ ст. у Німеччині р. Штоль-
цман доводив, що в капіталістичному сус-
пільстві відбувається нівелювання матеріаль-
ного становища робітників і підприємців,
стирається грань між класами, частина під-
приємців розорюється, а частина робітників
22
Краєзнавство 3 2010
перетворюється на капіталістів. Та й сам доб-
робут у “граничного підприємця”, тобто тако-
го, хто одержує найменший нормальний при-
буток, практично не відрізняється від стано-
вища добре оплачуваного робітника21.
видатний представник маржиналізму
в. Парето на основі аналізу статистичних да-
них вивів закон розподілу доходів (“закон Па-
рето”), який виражає залежність між величи-
ною доходу та кількістю його отримувачів, за-
сновану на розподілі здібностей людей.
відштовхуючись від “суспільної гетероген-
ності”, що ґрунтується на “фізичній, мораль-
ній та інтелектуальній” нерівності людей,
учений стверджував, що “цій нерівності, влас-
тивій людській істоті, відповідає економічна
та соціальна нерівність”22. Певною мірою про-
довжив розвиток ідей попередника Г. Госсен,
який доводив, що поведінка окремого індиві-
да характеризується принципом підупадаючої
корисності, згідно з яким в ході індивідуаль-
ного споживання певного блага корисність
кожної наступної одиниці знижується. Цей
висновок у економічній науці відомий як пер-
ший закон Госсена. Зміст другого закону по-
лягає в тому, що серед багатьох споживчих
благ індивіда, чий обсяг споживання обмеже-
ний лише фіксованим періодом часу, макси-
мальну насолоду надає така комбінація благ,
за якої граничні корисності будь-якої з них
будуть рівними. Це можна висловити й так:
ідеальна ситуація, яка складається внаслідок
того, що раціональному суб’єкту невигідно
споживати одне благо замість іншого і взагалі
змінювати структуру споживання, оскільки
будь-яка зміна зменшить розміри насолоди.
але в теорії Госсена індивід ще й працює, ви-
робляючи необхідні для себе блага. Спочатку
робота дає йому насолоду, тобто має для нього
граничну корисність. Згодом він втомлюється,
корисність праці знижується і у певний мо-
мент часу стає рівною нулю. Госсен вважає, що
найкраща протяжність праці і відповідно оп-
тимальна кількість вироблених продуктів по-
винна визначатися рівністю між величинами
граничної корисності і граничної важкості23.
велике значення для всебічного осмислен-
ня категорії добробуту здійснено представни-
ками австрійської школи маржиналізму,
котрі першими на науковій основі обґрунтува-
ли теорію граничної корисності. Так, к. Мен-
гер визначав, що гранична корисність деякого
блага залежить від двох факторів: інтенсив-
ності індивідуальної потреби і розміру запасу.
Б. Бем-Баверк доводив, що граничні корис-
ності визначають ціни не посередньо через по-
пит, а прямо встановлюючи межі їх коли-
вань24.
Засновник кембриджської школи маржи-
налізму а. Маршалл стверджував, що “термін
“рівень життя” (standard of life) визначає нор-
ми діяльності, скореговані на потреби. його
підвищення розуміється як зростання свідо-
мості, енергії та почуття власної гідності,
котре веде до більшої обережності та розсуд-
ливості у витрачанні коштів, виключення
витрат на таку їжу та напої, які збуджують
апетит, але не додають сили, і таких занять,
які приносять збиток, як фізичний, так і мо-
ральний”25. На його думку, “підвищення жит-
тєвого рівня всього населення приводить до
значного зростання національного дивіденду,
частина якого призначається кожній категорії
праці і кожному виду діяльності (trade). Зрос-
тання життєвого рівня для будь-якого одного
класу праці чи одного виду діяльності підви-
щує його продуктивність і зумовлює збіль-
шення його винагород. Це дещо збільшує на-
ціональний дивіденд і дає змогу працівникам
інших категорій отримувати свою нагороду за
дещо меншою ціною щодо їх продуктив-
ності”26. За переконанням вченого, слід відріз-
няти поняття життєвого рівня від категорії
рівня комфорту, які є близькими, але не то-
тожними за змістом. річ у тому, що “… рівень
комфорту (standard of comfort) характеризує
розширення штучних потреб, переважно
низьких. Підвищення рівня комфорту перед-
бачає певне зростання життєвого рівня. Проте
єдиний прямий наслідок розширення потреб
полягає в тому, що воно робить людей більш
нещасними, ніж раніш”27.
учнем а. Маршалла був а. Пігу, який сві-
домо обмежив власне дослідження “рамками
тієї сфери суспільного добробуту, в якій мож-
на прямо або побічно застосувати шкалу вимі-
ру за допомогою грошей”28, яку назвав еконо-
мічним добробутом. учений наголошував на
тому, що поняття індивідуального добробуту
не зводиться до його економічного аспекту і
включає такі показники якості життя, як
умови довкілля, праці та відпочинку, доступ-
ність освіти, громадський порядок, медичне
обслуговування тощо. Економічний добробут
суспільства дослідник обумовлював розміром
національного дивіденду (частка матеріально-
го доходу, що може бути виражена в грошах) і
способом його розподілу між членами суспіль-
23
ства. одним із перших звернув увагу на не-
досконалість показника національного доходу
як вимірювача економічного добробуту.
Привертає увагу і теоретична спадщина
Торстейна веблена. він доводить, що “… не-
рідко трапляється так, що елемент життєвого
рівня, який з’являється спочатку як мар-
нотратний, згодом стає у розумінні споживача
життєвою необхідністю”. крім того, дослід-
жуючи грошовий рівень життя, мислитель
стверджує, що людською поведінкою у сфері
споживання керує “… бажання триматися на
рівні загальноприйнятих вимог добропристой-
ності в якості та кількості споживаних то-
варів”, оскільки “рівень вимог є рухливим”29.
Новаторство теорії Дж. М. кейнса в питан-
нях вивчення добробуту проявилось в обґрун-
туванні (виходячи з “психологічного закону”)
концепції про ефективний попит. Дж. М.
кейнс стверджував про необхідність недопу-
щення з допомогою держави зниження за-
робітної плати як головної умови ліквідації
безробіття, а також про те, що споживання че-
рез психологічно визначену схильність люди-
ни до зберігання зростає набагато повільніше
доходів30.
Через декілька десятиліть, поділяючи ідеї
Дж. М. кейнса про “схильність людей до збе-
реження”, Дж. к. Гелбрейт писав, що “ці до-
ходи повинні бути інвестовані і, таким чином,
витрачені (або компенсовані витратами ще
кого-небудь). в іншому випадку купівельна
здатність буде знижуватися. Товари залиша-
тимуться на полицях, об’єм замовлень зни-
зиться, об’єм виробництва спаде, безробіття
збільшиться. в результаті відбудеться спад”31.
Науковці радянської доби доводили, що під
життєвим рівнем необхідно розуміти досягну-
тий ступінь розвитку виробництва і задово-
лення матеріальних та духовних потреб лю-
дей. На їх думку, для його характеристики
слід використовувати комплекс показників.
кожен з них повинен розкривати відповідну
сторону цього рівня. вартісні показники (но-
мінальні і реальні доходи, номінальна і реаль-
на заробітна плата, суспільні фонди народного
споживання) повинні доповнюватися нату-
ральними (споживання окремих продуктів
харчування, непродовольчих товарів, забезпе-
чення предметами тривалого користування).
За їх переконанням життєвий рівень слід ха-
рактеризувати і за допомогою таких важли-
вих параметрів, які свідчать про умови праці
та вільний час32.
Серед останніх досягнень російської істо-
ричної науки у сфері вивчення добробуту на-
селення україни в ХІХ — на початку ХХ ст.
представляє інтерес ґрунтовна праця відомого
російського історика Б. М. Миронова “Добро-
бут населення і революції в імперській росії
ХVІІ — на початку ХХ століття”. За рахунок
мобілізації значного матеріалу про індивіду-
альні і масові антропометричні показники чо-
ловічого та жіночого населення росії автору
вдалося продемонструвати, як змінювався біо-
логічний статус росіян за 217 років залежно
від змін їх добробуту. На його думку, отрима-
ну картину можна перевірити даними про
сільськогосподарське виробництво, податки і
повинності, ціни та зарплату, харчування і де-
мографію33. разом з тим, оскільки висновки
автора ґрунтуються виключно на антропомет-
ричних даних, такий підхід видається нам до-
волі сумнівним для однозначного трактування
динаміки такої складної категорії, як добро-
бут населення.
Міжнародне дослідження добробуту широ-
ких верств населення почало розвиватися не
так давно. у 1960 р. робочою групою ооН була
підготовлена доповідь про принципи визна-
чення та виміру рівня життя у міжнародному
масштабі. Це була перша спроба створення
системи показників. у 1970 р. американські
вчені М. Джонс та М. Флокс розробили модель
“сфер якості життя у великих містах СШа”.
у 1973 р. Дж. вільсон виконав факторний
аналіз 72 соціальних показників для встанов-
лення різниці щодо якості життя населення
50 американських штатів34.
концепція людського розвитку в її сучас-
ному вигляді містить такі аспекти: реалізація
базових можливостей, співробітництво, спра-
ведливість, усталеність, безпека. Базисним
принципом концепції є не постійне надання
допомоги малозабезпеченим верствам та краї-
нам, а стимулювання розвитку людського по-
тенціалу, підвищення його ролі в суспільстві,
розширення можливостей вибору способу
життя з повною відповідальністю за ухвалені
рішення35.
Західна наука в другій половині ХХ ст. іс-
тотно примножила теоретичні здобутки у сфе-
рі вивчення переважної більшості історичних,
соціальних та економічних аспектів добробу-
ту. Так, на думку відомого мислителя Д. Бел-
ла, позбутися голоду та злиднів, безробіття та
дефіциту необхідних засобів існування не-
можливо. Створення “суспільства достатку” є
2�
Краєзнавство 3 2010
принципово нереальним, а саме поняття про
таке суспільство є абсурдним36.
однак, незважаючи на вищесказане, при-
множувати наукові пошуки в царині дослід-
ження еволюції рівня та якості життя людей
конче необхідно, адже високий життєвий
стандарт є визначальною передумовою для
гарного настрою людей, формування позитив-
них емоцій, утвердження соціальної впевне-
ності та оптимізму37. Можна погодитись з ві-
домим теоретиком вітчизняної економічної
науки в. Г. Єременком, що економічна і со-
ціальна сфери настільки тісно пов’язані і взає-
мозумовлені, що їх роз’єднання боляче позна-
читься не тільки на добробуті народу, але й на
суспільно-економічному прогресі країни в ці-
лому38.
По закінченні радянської доби досліджен-
ня рівня життя населення стали актуальними
для всіх колишніх республік СрСр через нега-
тивні наслідки кризових явищ при переході
до ринку. Нові умови господарювання вимага-
ли пристосування статистичної бази до реалій
життя. Наприкінці 2002 р. Статистичний ко-
мітет Співтовариства Незалежних Держав
опублікував систему індикаторів для оцінки
рівня життя населення в країнах СНД, у яку
включалися макроекономічні показники, де-
мографічні показники, показники економіч-
ної активності, матеріальної забезпеченості,
особистого споживання, житлових умов, со-
ціальної напруги39.
Серйозним досягненням вітчизняної ака-
демічної науки стало створення на початку
третього тисячоліття ґрунтовної наукової пра-
ці л. М. Черенько “рівень життя населення
україни”, яка була опублікована під егідою
Інституту демографії та соціальних дослід-
жень НаН україни та Державного комітету
статистики україни40. Здійснивши глибокий
теоретичний аналіз творчого доробку поперед-
ників, авторка вказує, що на сучасному етапі
досліджень у вітчизняній та зарубіжній прак-
тиці можна виокремити два основні підходи,
що мають концептуальний характер і можуть
бути визначені як основні концепції дослід-
ження рівня життя населення:
- перша концепція розглядає рівень життя
як матеріальне становище населення (у ро-
зумінні наявності необхідних матеріальних
благ у вигляді доходу для підтримання основ-
них життєвих потреб, забезпеченості певним
рухомим та нерухомим майном тощо). основ-
на увага приділяється питанням визначення
раціональних норм споживання та відповід-
ності реального споживання цим нормам, рів-
ня купівельної спроможності та доходів,
обґрунтуванню їх диференціації в суспільстві,
встановленню соціальних стандартів. Добро-
бут окремої особи розглядається через призму
загальнонаціонального добробуту. Стратегіч-
на мета держави — збільшувати обсяги вироб-
ництва і шляхом перерозподілу доходів у сус-
пільстві забезпечувати вищий рівень задово-
лення потреб;
- друга концепція (якості життя) базується
на визнанні необхідності задоволення потреб
людини не тільки в матеріальних благах, а й в
умовах для розвитку й життєдіяльності, та оз-
начає частковий перехід від макроекономічно-
го до мікроекономічного розуміння. основна
стратегічна мета — створення умов для якіс-
ного життя та всебічного розвитку людини41.
Наведені вище концепції життєвого рівня
населення відображають з різних точок зору
дану соціально-економічну категорію. разом з
тим л. М. Черенько пропонує власну концеп-
цію цієї складної категорії і доводить, що вона
“на сучасному етапі може бути сформульована
як комплексне вивчення життєвого рівня різ-
них верств населення країни за трьома основ-
ними складовими:
• матеріальним становищем;
• умовами проживання;
• станом соціального середовища”42.
Безумовно, запропонована авторкою кон-
цепція викликає повагу. однак навіть побіж-
ний погляд на таку абстрактну конструкцію
викликає безліч сумнівів стосовно об’єк-
тивного відображення в ній всіх аспектів жит-
тєвого рівня. Так, приміром матеріальне ста-
новище не відображає рівня споживання. Тим
більше що воно не може охарактеризувати
ступінь співвідношення позитивного і нега-
тивного споживання. крім того, стан соціаль-
ного середовища не завжди відображає ступінь
зайнятості чи, скажімо, рівень оплати праці
або величину робочого часу. Тож необхідно
визнати, що якщо для сучасної оцінки життє-
вого рівня ця концепція і може відповідати,
то для всебічного аналізу добробуту населення
україни в ХІХ ст. вона є неприйнятною.
Своєю оригінальністю у визначенні кате-
горії добробуту вирізняється концепція роз-
ширення вибору а. Сена. Згідно з його точкою
зору добробут людей має оцінюватися від-
повідно до їх можливостей обирати той спосіб
життя, який більшість вважає гідним, а не за
2�
рівнем ввП на душу населення чи іншими
макропоказниками. При цьому рівень доходу
слід розглядати як засіб розширення вибору
кожної людини щодо охорони здоров’я, осві-
ти, економічної та суспільної діяльності. роз-
виток, на думку а. Сена, — це процес розши-
рення можливостей, а не підвищення еконо-
мічного добробуту. Збільшення обсягів товарів
і послуг може сприяти розширенню можли-
востей людини щодо задоволення її потреб, а
отже і свободи, але не є самоціллю, оскільки
зв’язок між економічним зростанням і розши-
ренням можливостей людини має непрямий,
неоднозначний характер. Понад те, зростання
виробництва і доходів сприяє розвиткові люд-
ського потенціалу дедалі повільніше, тобто
здатність матеріального збагачення розширю-
вати можливості людей дає дедалі меншу від-
дачу.
визначальною тезою концепції людського
розвитку є положення про те, що люди не пот-
ребують безкінечно високого доходу для за-
безпечення достойного рівня життя. Більш
високий дохід у цілому сприяє розширенню
людського вибору, але цей вплив знижується
зі збільшенням доходу згідно з теорією спад-
ної корисності доходу. Навпаки, витрати на
освіту, зміцнення здоров’я, інші аспекти роз-
витку людей дають значний за обсягом, три-
валий за часом та інтегральний за характером
економічний і соціальний ефекти, причому
цей економічний ефект нерідко значно пере-
вищує віддачу від інвестицій у фізичний капі-
тал43.
Загалом поняття добробуту має міждис-
циплінарний характер, тобто як економічний,
так і соціальний, юридичний, психологічний
та історичний. За нашим переконанням цю
категорію необхідно розглядати у соціально-
економічній площині з точки зору історичної
ретроспективи та джерел права. На нашу дум-
ку, лише дослідження добробуту широких
верств населення та його тенденцій серед ок-
ремих соціальних груп в минулому, постійне
порівняння різноманітних даних між собою і
з сучасністю та аналіз наслідків окремих уря-
дових рішень в соціально-економічній сфері
дасть змогу більш ефективно розробляти і
впроваджувати заходи сучасної і майбутньої
соціальної політики в україні. лише в такому
разі вітчизняна наука буде мати більш прак-
тичний сенс і дасть можливість підійти до роз-
гляду історичного процесу без ідеологічних
озирань з погляду сучасної нагальної дійс-
ності.
у якості висновку до нашого історичного
екскурсу про теоретичні підходи вивчення
добробуту населення україни в ХІХ ст. хоті-
лось би виділити таке: загалом світова наука
напрацювала значний потенціал теоретичних
підходів стосовно визначення добробуту сус-
пільства. у давній період добробут пов’язували
з володінням землею та предметами розкошу.
За часів середньовіччя переважали ідеї аске-
тизму та самообмеження. в епоху нової та
новітньої доби на перший план вийшли про-
блеми безробіття, законодавчого визначення
обсягів робочого часу та мінімальної заробіт-
ної плати. Необхідно визнати, що протягом
ХІХ–ХХ ст. світова наука створила чимало
теорій, які по-різному підходили до оцінки
добробуту широких верств населення. Проте
жодна з них не є досконалою. За нашим пере-
конанням, більш прийнятними для вивчення
добробуту населення у ХІХ — на початку
ХХ ст. є теоретичні висновки Т. веблена та
а. Маршалла, які відповідають епосі завер-
шення первісного нагромадження капіталу.
однак необхідно врахувати, що лише гар-
монійне поєднання всіх наукових здобутків у
сфері визначення головних параметрів життє-
вого рівня дасть змогу об’єктивно підійти до
розв’язання проблеми вивчення добробуту
широких верств населення. крім того, в умо-
вах початку третього тисячоліття людство по-
винно усвідомити, що центральною пробле-
мою у вивченні ефективного забезпечення
добробуту людей є ґрунтовне дослідження іс-
торичного досвіду його динаміки в минулих
століттях. На нашу думку, це дасть змогу про-
стежити, які заходи влади за відповідних
соціально-економічних умов приводили до
зростання розширеного відтворення людсько-
го потенціалу, що, у свою чергу, впливало на
зростання суспільного виробництва. Такий іс-
торичний досвід дасть змогу в сучасних умо-
вах здійснювати більш результативну соціаль-
но-економічну політику української держави
і зрештою позитивно вплине на поліпшення
добробуту всього українського народу, позаяк
зростання добробуту загальної маси населен-
ня неможливе без конкретних заходів у пере-
будові системи управління державними фі-
нансами.
2�
Краєзнавство 3 2010
джерела та література:
1 Грішнова O. A. людський капітал: форму-
вання в системі освіти і професійної підго-
товки. — к.: Знання, 2001. — 254 с.
2 Звіт з людського розвитку в україні за
2008 рік: людський розвиток і європейсь-
кий вибір україни. — к.: ПрооН україна,
2008. — 122 с.
3 рейтинг 100 самых богатых людей украи-
ны // Фокус. — 2005. — № 12 (25). —
С. 22–79.
4 Лазанська Т. І. Історія підприємництва в
україні (на матеріалах торгово-промисло-
вої статистики ХІХ ст.). — к., 1999. —
281 с.
5 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Історія еко-
номічних вчень. — житомир: ІПСТ,
2001. — С. 9.
6 Там само. — С. 11.
7 Аристотель. Политика / Сочинения: в
4 т. — М., 1984. — Т. 4. — С. 381.
8 Ковалёв С. И. история рима / кова-
лёв С. и. — СПб.: Полигон, 2003. — 864 с.
9 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 12.
10 Там само. — С. 16.
11 антология экономической классики. Пре-
дисловие и. а. Столярова. — М.: МП Эко-
Нов, клЮЧ, 1993. — С. 20.
12 Сміт А. Добробут націй. Дослідження про
природу та причини добробуту націй. —
к.: Port–Royal, 2001. — С. 47.
13 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 41.
14 Риккардо Д. Начала политической эконо-
мии и налогового обложения: в 3 т. — М.:
Политиздат, 1955. — Т. 1. — С. 459.
15 Там же.
16 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 47.
17 Там само. — С. 85.
18 Там само. — С. 86.
19 Рабкина Н. Е., Римашевская Н. М. осно-
вы дифференциации заработной платы и
доходов населения. Методы экономико-
математического прогнозирования. — М.:
Экономика, 1972. — С. 190.
20 Слюдикова Т. Б. літопис життя та діяль-
ності С. а. Подолинського (1850–1891) //
архіви україни. — 1999. — № 1–6. —
С. 61–65.
21 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 93.
22 Парето В. учебник политической эконо-
мии. — урал LTD, 1999. — С. 273.
23 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 101.
24 Там само. — С. 96.
25 Маршалл А. Принципы экономической
науки. — Т.3. — М.: Прогресс, универс,
1993. — С. 108–109.
26 Там же. — С. 109.
27 Там же.
28 Пигу А. Экономическая теория благосос-
тояния: Пер. с англ.: в 2 т. — М.: Про-
гресс, 1985. — Т. 1. — С. 73–74.
29 Веблен Т. Теория праздного класса. — М.:
Прогресс, 1984. — С. 132.
30 Кругляк Б. А., Молчанов В. Б. Назв. пра-
ця. — С. 131.
31 Там само. — С. 133.
32 Статистичне вивчення життєвого рівня на-
селення (На матеріалах української рСр) /
М. в. Драган. — к.: Наук. думка, 1968. —
С. 4.
33 Миронов Б. Н. Благосостояние населения
и революция в имперской россии ХVІІІ —
начало ХХ века. — М.: Новый хронограф,
2010. — 911 с.
34 Каргіна К. О. Соціальна складова в оціню-
ванні рівня життя // вісник ДаСоа. —
2007. — № 1. — С. 22.
35 людський розвиток реґіонів україни: ме-
тодика оцінки та сучасний стан: Моногра-
фія. — к.: рада з вивчення продуктивних
сил україни НаНу, 2002 — С. 13.
36 Тодоров ангел Ст. качество жизни: крити-
ческий анализ буржуазных концепций. —
М.: Прогресс, 1980. — С. 19.
37 Там же.
38 Єременко В. Г. Соціальна економіка (ви-
дання друге, адаптоване й доповнене). —
к.: Інформаційно-видавничий центр Держ-
комстату, 2003. — С. 10.
39 Иванов Ю. о показателях экономического
благосостояния // вопросы экономики. —
2003. — № 2. — C. 93.
40 рівень життя населення україни / НаН
україни. Ін-т демографії та соц. дослідж.,
Держ. ком. статистики україни; За ред.
л. М. Черенько. — к.: Тов “видавництво
“консультант”, 2006. — 428 с.: іл. — Біб-
ліогр.: с. 417–426.
41 Там само. — С. 16–17.
42 Там само. — С. 19.
43 людський розвиток в україні... — С. 40–
41.
2�
владимир молчанов
теоретические подходы исследования благосостояния населения Украины
в хіх — в начале хх в.
В статье анализируются основные концептуальные подходы к теоретическому анализу
благосостояния широких слоев населения Украины в ХІХ — в начале ХХ в. Доказывается,
что не только их гармоническое соединение даст возможность объективно и беспристрастно
подойти к категории благосостояния в прошлом.
Ключевые слова: благосостояние, слои населения, теоретический анализ.
Vladymir Molchanov
Theoretical approaches to the study population welfare Ukraine
in хіх beginning хх centuries
In article the main conceptual approaches concerning the theoretical analysis of well-being of var-
ious strata of society of Ukraine in ХIX — beginning ХХ centuries. It is proved that only their har-
monious connection will give the chance objectively and to approach independently to a well-being
category in the past.
Key words: welfare population, the theoretical analysis.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32069 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:26:28Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Молчанов, В. 2012-04-07T19:51:13Z 2012-04-07T19:51:13Z 2010 Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. / В. Молчанов // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 19-27. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32069 947.083.5/72 (477.4) У статті аналізуються головні концептуальні підходи стосовно теоретичного аналізу добробуту широких верств населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Доводиться, що лише їх гармонійне поєднання дасть можливість об’єктивно і неупереджено підійти до категорії добробуту у минулому. В статье анализируются основные концептуальные подходы к теоретическому анализу благосостояния широких слоев населения Украины в ХІХ — в начале ХХ в. Доказывается, что не только их гармоническое соединение даст возможность объективно и беспристрастно подойти к категории благосостояния в прошлом. In article the main conceptual approaches concerning the theoretical analysis of well-being of various strata of society of Ukraine in ХIX — beginning ХХ centuries. It is proved that only their harmonious connection will give the chance objectively and to approach independently to a well-being category in the past. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Проблеми теорії мікроісторичних досліджень Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Теоретические подходы исследования благосостояния населения Украины в ХІХ — в начале ХХ в. Theoretical approaches to the study population welfare Ukraine in ХІХ beginning ХХ centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. Молчанов, В. Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| title | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. |
| title_alt | Теоретические подходы исследования благосостояния населения Украины в ХІХ — в начале ХХ в. Theoretical approaches to the study population welfare Ukraine in ХІХ beginning ХХ centuries |
| title_full | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. |
| title_fullStr | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. |
| title_short | Теоретичні підходи дослідження добробуту населення України у ХІХ — на початку ХХ ст. |
| title_sort | теоретичні підходи дослідження добробуту населення україни у хіх — на початку хх ст. |
| topic | Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| topic_facet | Проблеми теорії мікроісторичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32069 |
| work_keys_str_mv | AT molčanovv teoretičnípídhodidoslídžennâdobrobutunaselennâukraíniuhíhnapočatkuhhst AT molčanovv teoretičeskiepodhodyissledovaniâblagosostoâniânaseleniâukrainyvhíhvnačalehhv AT molčanovv theoreticalapproachestothestudypopulationwelfareukraineinhíhbeginninghhcenturies |