Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні
У статті розглядаються інформаційні можливості періодичних видань у якості джерела щодо реконструкції тогочасного дискурсу щодо злочинних дій, а також для розширення знань про буття пересічної людини в Україні на початковому етапі введення нової економічної політики. В статье рассматриваются информа...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32075 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні / О. Міхеєва // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 72-80. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859868287613009920 |
|---|---|
| author | Міхеєва, О. |
| author_facet | Міхеєва, О. |
| citation_txt | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні / О. Міхеєва // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 72-80. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглядаються інформаційні можливості періодичних видань у якості джерела щодо реконструкції тогочасного дискурсу щодо злочинних дій, а також для розширення знань про буття пересічної людини в Україні на початковому етапі введення нової економічної політики.
В статье рассматриваются информационные возможности периодических изданий в качестве источника по реконструкции тогдашнего дискурса относительно преступных действий, а также для расширения знаний о бытие обычного человека в Украине на начальном этапе введения новой экономической политики.
Based on the analysis of periodicals (newspaper Communist) the author examines the opportunities for the reconstruction of the discourse on criminal acts in Soviet Ukraine during the first years of New Economic Policy and perspectives to increase knowledge of the daily life of the ordinary person in Ukraine in 1920’s.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:49:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
�2
Краєзнавство 3 2010
уДк 930.1
Оксана Міхеєва (м. Донецьк)
сПецифіка висвітлення У Періодичних
виданнях Проблематики Злочинності
У ПерШі роки введення неПУ в Україні
У статті розглядаються інформаційні можливості періодичних видань у якості джерела
щодо реконструкції тогочасного дискурсу щодо злочинних дій, а також для розширення знань
про буття пересічної людини в Україні на початковому етапі введення нової економічної полі-
тики.
Ключові слова: злочинність, примус, жертви, порушник, статистика, показники, неп, пе-
ріодичні видання.
Історія злочинності залишається недостат-
ньо розробленою ділянкою історичного знан-
ня в україні. означена тематика ігнорувалася
в радянській історіографії, починаючи з кінця
1920-х років через ідеологічні настанови щодо
того, що соціалізм та злочинність — явища
несумісні. відповідно із зміцненням соціаліз-
му повинні були зникнути самі по собі усі не-
гативні явища, які до того часу потребували
соціального контролю через систему органів,
що забезпечують примус.
Через такі ідеологічні настанови з науково-
го історичного дискурсу були виключені певні
боки суспільного життя, що обмежує розумін-
ня буття пересічної людини, яка так чи інак-
ше зіштовхується із ситуацією порушення
права чи то у якості жертви, або як порушник,
або як людина, що вибудовує своє життя від-
повідно до власного відчуття безпеки або не-
безпеки в суспільстві. На жаль, і на сьогодні
ми не можемо засвідчити наявність блискучої
реконструкції повноти життя 20-х років у іс-
торичному сенсі — означена проблематика,
пов’язана із протиправною поведінкою, і на-
далі залишається поза увагою широкого кола
публікацій, спрямованих на висвітлення цьо-
го періоду. винятком є роботи в. в. Іваненка
й І. в. Іщенка1, С. Гнітько (С. лясковської)2,
о. М. Бута3, в. І. Саричева, в. а. Слівенка4,
Ю. П. волосника5 та інших науковців, які
присвятили свої дослідження висвітленню
“тіньових” боків життя радянського суспільс-
тва на початковому етапі його становлення.
одним з можливих джерел вивчення про-
типравних дій є матеріали періодичних ви-
дань. в даному випадку розглянемо публіка-
ції у газеті комуніст (орган Цк та Харківсько-
го окружкому кП(Б)у) за 1922–1923 рр. ЗМІ є
доволі цікавим джерелом, яке не стільки
може надати інформацію про реальний стан
злочинності, скільки дає змогу реконструюва-
ти тогочасний дискурс щодо злочинних дій
(під дискурсом розуміємо сукупність письмо-
вих та усних текстів, які виробляють люди у
різноманітних повсякденних практиках)6.
Згодом цей створений дискурс починає фор-
мувати символічну реальність, і йому люди
починають слідувати як певному соціальному
закону.
однак розгляд матеріалів преси щодо зло-
чинності неможливий у відриві від реальної
динаміки злочинності за даними правоохорон-
них органів. лише за таких умов можемо
виділити певні перекоси у висвітленні сус-
пільних девіацій, виявити більш широкий
суспільний дискурс у ставленні до протиправ-
них дій тощо.
в цілому ж зазначимо, що у періодиці міс-
тяться дані, які стосуються системи права та
його захисту, таких типів:
- щоденна хроніка злочинності — короткі
повідомлення про факт, а також місце,
час та характер скоєного злочину (рубри-
ка “Хроніка”, підрубрика “події”);
- розлогі повідомлення про слухання справ
у судах (рубрика “Червоний суд”);
- тематичні “проблемні” публікації (пере-
важно про хабарництво, окремі типи по-
садових злочинів, пияцтво та самогоно-
варіння тощо);
- короткі повідомлення про події у системі
правоохоронних органів (ювілеї, факти
шефства, проведення конференцій та
з’їздів);
- деталізовані звіти про проведення чисток
в міліції (з дослівною реконструкцією
�3
виступів, діалогів, аргументів “за” та
“проти” звільнення з лав міліції від усіх
учасників зборів);
- аналітичні матеріали (загальна характе-
ристика річної статистики правопору-
шень із поясненням основних причин по-
ширення тих чи інших негативних
явищ).
Щоденна хроніка злочинності
Завдяки застосуванню елементів контент-
аналізу при аналізі інформаційних повідом-
лень з рубрики “Хроніка: події” (має система-
тичний характер) можемо порівняти структу-
ру злочинності в україні за даними
правоохоронних органів та періодичних ви-
дань.
Графічне представлення даних дає змогу
побачити наявні розходження. у пресі значно
більше приділяється уваги майновим злочи-
нам, вбивствам та замахам на вбивства, фаль-
шивомонетництву та бандитизму (йдеться про
бандитизм кримінального характеру). оче-
видно, що це ті злочини, які більшою мірою
можуть зацікавити читацьку аудиторію. Тож
тут спрацьовує те, що поряд з інформаційною
функцією засоби масової інформації викону-
ють ще й розважальну функцію.
Незважаючи на стиль подання подібної ін-
формації (коротке повідомлення), вона дозво-
ляє оживити ситуацію скоєння злочину, роз-
глянути в деталях те, що ховається за офіцій-
ною статистикою правоохоронних органів.
Таблиця 1
структура злочинності в Україні у 1�22 р. за даними правоохоронних органів
та повідомлень у пресі (газета “комуніст”)�
вид злочину за даними правоохорон-
них органів
за даними повідом-
лень у пресі
1 Майнові злочини 50,4 % 70,5 %
2 Грабежі 7,0 % 6,4 %
3 Скотокрадства 11,5 % 1,2 %
4 вбивства та замахи 3,2 % 10,4 %
5 Посадові злочини 5,0 % 1,7 %
6 Підпали 0,6 % 1,2 %
7 Фальшивомонетництво 0,5 % 2,3 %
8 Бандитизм - 3,5 %
9 Інші злочини 21,8 % 2,8 %
Рис. 1. Порівняння структури злочинності у 1�22 р. за даними правоохоронних органів
та повідомлень у пресі
��
Краєзнавство 3 2010
Приміром, повідомлення під назвою “Гастро-
лер”8 містить інформацію про надзвичайно ці-
кавий тип протиправних дій, що мав місце у
1920-ті роки: “Працівниками Губрозшуку був
арештований за підозрою у крадіжці Поз-
нанський, — молодий чоловік у форменому
картузі інженера-технолога… виявилося, що
Познанський кілька днів тому був арештова-
ний за підозрою у кишеньковій крадіжці в
одного робочого 60 млн рублів. Бажаючи вря-
тувати колегу за професією від покарання, то-
вариші Познанського — кишенькові крадії —
повернули потерпілому 60 млн руб. Тим не
менше Познанський був направлений з прото-
колом дізнання до народного судді, а через де-
який час опинився на волі й отримав мож-
ливість знов “гастролювати”, доки не був за-
триманий удруге. Звинуватили Познанського
у крадіжці якоїсь печатки. “Навіщо мені пе-
чатка, — заявив Познанський під час допи-
ту, — якби були 1–2 мільярди у кишені гро-
мадянина, тоді інша справа”. За відсутності
прямих доказів винності, Познанський міг би
бути звільнений судом й, опинившись на волі,
знов промишляти своїм ремеслом. Познансь-
кому тоді було запропоновано виїхати негай-
но з Харкова. “Дозвольте мені ще сьогодні
“погастролювати”, — звернувся він із прохан-
ням до н-ка губрозшуку, — а завтра я
обов’язково поїду на гастролі до Москви”. од-
нак прохання “гастролера” задоволено не
було. Познанський затриманий й знов переда-
ний до суду”.
Цей сюжет демонструє цілу низку проблем,
пов’язаних з рівнем та якістю роботи право-
охоронної системи україни на початку 1920-х
років. Дається взнаки відсутність чіткого зво-
ду кодифікованого права. кримінальний ко-
декс уСрр набув чинності з 23 серпня 1922 р.,
кримінально-процесуальний кодекс з 15 вере-
сня 1922 р., тож очевидно, що вони не застосо-
вувалися до персони Познанського з означено-
го сюжету. Практичне застосування кодексів
починається дещо пізніше через недостатню
кількість примірників кодексу, які потрібно
було надрукувати та передати на місця, і через
необхідність роз’яснювальної роботи, підго-
товки коментарів до статей кодексу тощо. До
прийняття кодексів працівники правоохорон-
них органів керувалися у своїй діяльності ці-
лою низкою обіжників, циркулярів, декретів,
постанов, положень вуЦвк, рНк, НкЮ
тощо. все це призводило до неоднакового
трактування порушень на місцях, відсутності
уніфікованих покарань за той чи інший вид
злочину. На початку 1920-х років зустрічали-
ся нестандартні вироки типу “розстріл умов-
но”9, або дивні строки ув’язнення у таборах
“до кінця громадянської війни” або “до оста-
точного встановлення радянської влади”. Тоб-
то покарана людина не повною мірою могла
розуміти, за що вона покарана і як довго три-
ватиме покарання через ув’язнення.
Саме це ми спостерігаємо і у сюжеті з Поз-
нанським. жодного разу працівниками роз-
шуку не було доведено його провину, відсутні
докази скоєння ним злочину. однак це не за-
важає передавати його справу до суду. остан-
нє є гарною ілюстрацією для ще однієї пробле-
ми — значна кількість справ (на початку
1920-х років це могло бути навіть більше по-
ловини) поверталася до міліції та криміналь-
ного розшуку на доопрацювання із зауважен-
нями про відсутність будь-яких доказів про-
вини затриманого.
Цікавим є також і факт “торгу” (і взагалі
його можливість) між Познанським та началь-
ником Харківського губернського розшуку.
На пропозицію виїхати за межі губернії (яка
нічим по-суті не обґрунтована, бо не доведено
провину людини) Познанський відповідає
проханням дозволити “погастролювати” ще
деякий час, перед тим як поїхати. все це є
свідченням того стану суспільства, який кла-
сик французької соціології Еміль Дюркгайм
означив терміном аномія10 (стан переходу,
коли зруйновані попередні системи норм, а
нові ще не утворилися; коли ніхто не знає, що
правильно, а що неправильно, що дозволене, а
що — ні, однак при цьому кожен воліє взяти
від життя все).
аналіз річної сукупності інформаційних
повідомлень з приводу щоденної криміналь-
ної хроніки примушує також звернути увагу
на наступні загальні моменти.
Суттєво відрізняються між собою повідом-
лення про злочини, по яких вже затримані пі-
дозрювані та повідомлення лише про скоєння
злочину. у першому випадку чітко вказують-
ся “герої”: “працівниками розшуку затри-
мані…”, “в результаті застосованих заходів
працівниками ГПу заарештовані…” тощо. у
другому випадку інформація подається у безо-
собовій формі: “до розшуку прийняті заходи”,
“провадиться розслідування”, “особа вбитого
та винні встановлюються” без жодної вказів-
ки на те, до компетенції якого з правоохорон-
них чи надзвичайних органів належить опи-
��
саний злочин, хто саме буде нести відпові-
дальність за його розкриття.
у випадках, коли злочин був скоєний про-
ти представника влади будь-якого рівня, пра-
воохоронних чи надзвичайних структур, про-
куратури тощо, навіть якщо мова йшла про
банальний побутовий злочин, він в усіх випад-
ках кваліфікується як бандитизм. На початку
1920-х років бандитизмом вважалося пограбу-
вання або замах на життя особи, вчинене од-
ним або кількома злочинцями з метою дезор-
ганізації державної або господарської діяль-
ності радянської влади11. Тобто діям,
кваліфікованим як бандитизм, надавався оче-
видний політичний зміст, тож і бачимо у пресі
практику “стигматизації” — означування
“бандитом” правопорушника, дії якого заче-
пили інтереси влади. Про те, що ця практика
була розрахована на формування публічного
дискурсу, свідчить також і те, що у фінальних
звітах правоохоронних органів кримінальний
бандитизм як злочин вже у 1922 р. розчиняв-
ся у статистиці “інших” злочинів, не виділяв-
ся у окрему рубрику12.
Рубрика “Червоний суд”
означена рубрика є набагато більше інфор-
мативною у порівнянні із хронікою для ре-
конструкції публічного дискурсу щодо зло-
чинних дій. За своєю сутністю означені публі-
кації є стенограмою соціальної драми, що
розгорталася у суді, з наведенням оцінок різ-
них сторін — звинувачуваних, їх жертв, пуб-
ліки, самого журналіста тощо.
вона охоплює широке коло проблем та до-
волі детально ілюструє ставлення різних ак-
торів процесу до певної ситуації. Тут ми маємо
і низку судових процесів, пов’язаних із злочи-
нами, спровокованими новою економічною
політикою; злочинами традиційними, що
ґрунтуються на суспільних стереотипах (при-
міром, незаконні аборти); злочинах, пов’я-
заних із специфікою внутрішньосімейних сто-
сунків (питання наслідування, сімейні вбив-
ства тощо) чи стосунків у малій групі
(приміром, мешканці одного села) та інші. від
стриманого, але детального інформування про
злочин та хід його розгляду у суді й вирок у
публікаціях 1922 р., ця рубрика у наступному
1923 р. перетворюється на захоплюючий ро-
ман з продовженнями, дослівним цитуванням
майже всього судового процесу.
Наведемо декілька прикладів подібних
публікацій. у 1922 р. між владою та населен-
ням все ще продовжується боротьба за право
здійснювати каральні функції. революційна
стихія зняла у суспільстві цілу низку табу, в
тому числі і стосовно вбивств. останні виправ-
довувалися, якщо були заподіяні в ім’я рево-
люції. однак із стабілізацією у країні та вста-
новленням нового порядку влада дедалі оче-
видніше демонструє своє виключне право на
здійснення покарань. у рубриці “Червоний
суд” в газеті “комуніст” від 21 жовтня 1922 р.
було надруковано статтю “куркульські звич-
ки”: “куркуль починає вилазити з усіх нір ра-
дянського села, де він до останнього часу був
“тихіше води, нижче трави”. вважаючи себе
єдиною економічною силою на селі, куркуль
намагається привласнити собі й адміністра-
тивні функції шляхом анархічного втручання
у діяльність радянської влади… йдеться про
самосуд над крадіями, вчинений куркулями
села Н.-олександрівки, Сватівської волості
куп’янського повіту. На сільському зібранні,
де обговорювалися земельні справи, підняло-
ся питання про боротьбу з нічними грабунка-
ми, що почастішали на селі. один з членів
зібрання, власник 60 дес. землі запропонував
розправитися з крадіями власними силами,
не звертаючись по допомогу до міліції та ін-
ших радянських властей: винних затримати
та доповісти зібранню, яке і має покарати
крадія відповідно до злочину. Зібрання було
багаточисельним, більшість його відмовилася
підписати цей вирок, вважаючи, що боротьба
зі злочинністю повинна проводитися лише
владою, але за допомогою населення, і що са-
мосуди неприпустимі. куркулі, що були при-
сутні на зібранні, й голова комнезаможу лаза-
ренко, власник 22 дес. землі, що якимось чу-
дом там опинився, вирок підписали й з
зібрання пішли провадити обшук у підозрю-
ваних у крадіжці селян. Знайшовши у двох
селян викрадені ціпи, куркулі витягли крадіїв
у клуню, де й вчинили над ними жорстокий
самосуд. Двоє були забиті на місці; третій, по-
битий ледь не до смерті, зміг уповзти. Здійс-
нивши самосуд, куркулі насмілилися про за-
подіяне вбивство письмово доповісти міліції,
відправивши начальнику її наступний доку-
мент: “Доводимо до вашого відома, що сього
числа сільською спільнотою знищено троє
бандитів”. Прибулого до села начальника
міліції куркулі намагалися “ублаготворити”
самогоном. однак номер цей не пройшов, і всі
були передані до рук суду. На суді з’ясувалося,
що звинувачені, найбагатші в селі куркулі,
що мали від 12 до 90 десятин землі, не
��
Краєзнавство 3 2010
спромоглися внести належного з них продпо-
датку у розмірі 4.200 пудів. Трибунал засудив
3-х куркулів, що не були ініціаторами злочи-
ну, до року позбавлення волі, 3-х — до 3-х
років й 7 ініціаторів — до 8 років позбавлення
волі з суворою ізоляцією”13.
Як бачимо, у цьому сюжеті подіям надано
чіткого класового звучання. Заподіяти злочин
могли лише куркулі, що розглядаються як по-
тенційні конкуренти і у претензії на владу, і у
праві на покарання. Голова комнезаможу,
який активно взяв участь у самосуді, за рито-
рикою повідомлення, опинився там “якимось
чудом”. Показовою є і ситуація із “самодоно-
сом” — інформуванням правоохоронних ор-
ганів про здійснення самосуду на підставі рі-
шення зборів. вочевидь це — конфлікт між
побутовим розумінням радянської ідеології
щодо передання влади народу, встановлення
справжнього народовладдя та реальною систе-
мою владних стосунків у новоствореній дер-
жаві.
Містяться у цій рубриці й сюжети про по-
бутове життя пересічної людини, що опинила-
ся у вирі історичних подій, у суспільстві, що
переживає системну кризу та є аномічним за
своєю сутністю. Сімейні драми, відчай, не-
спроможність розв’язати проблеми підштов-
хували людей до суїциду та жахливих незро-
зумілих злочинів. За приклад можемо взяти
публікацію “жертва культурної відсталості”
у рубриці “Червоний суд”: “у київському суді
2 листопада слухалася справа, що привернула
увагу багаточисельної аудиторії. На лаві під-
судних робітник-залізничник та його дружи-
на селянка. Старший хлопчик підсудних —
коля рижкін, 13-ти років, страждаючи, віро-
гідно, клептоманією, частково під впливом
вулиці, безперервно тягав з дому речі. крав і в
сусідів. викрадене продавав на базарі. Мати
жорстоко била хлопця. Дитя хворобливе,
справжній замориш, не піддавався ані умо-
влянню, ані фізичним покаранням. Після ви-
крадення костюму в батька, хлопчик довів
мати до відчаю, й вона кинулася під потяг. Її
встигли врятувати з-під колес паровозу. Хлоп-
чик, вражений тим, що відбулося, умовляє
мати прийняти стосовно до нього крайні захо-
ди, бо він все одне не кине красти. Захід цей
полягає у тому, щоб відрубати йому праву
руку. І от відбувається кошмарна операція.
Сусідський хлопчик — товариш колі, прино-
сить сокиру. Мати зав’язує колі очі. Праву
руку кладуть на табурет й одним помахом со-
кири відрубують її. Суд умовно присудив мати
до 3-х річного ув’язнення. Справа глибоко
схвилювала переповнену робочими залу суду.
Батьки, після вироку, звільнені з-під ареш-
ту”14.
Соціальна драма із спробою самогубства та
скаліченням власного сина є ситуацією
нестандартною, такою, що відхиляється від
норми. однак вона стає можливою в аномічно-
му суспільстві, в якому стрімко змінюються
моральні орієнтири та цінності. Соціальний
контроль (соціалізаційний та груповий) не
спрацьовує ані у випадку із хлопчиком, що
краде, ані у випадку із матір’ю, що здатна не-
щадно бити й скалічити власне дитя. Соціаль-
ний контроль через соціалізацію не спрацьо-
вує через стрімку зміну самої соціальної сис-
теми. людина, що опинилася в нових для себе
умовах, змушена переживати процес ресо-
цалізації — тобто набуття нових цінностей,
норм, моральних орієнтирів, засвоєння успіш-
них та соціально схвалюваних моделей по-
ведінки тощо. Цей процес має свою часову
протяжність, чим і зумовлюється тимчасове
послаблення соціального контролю через со-
ціалізацію — внутрішні фільтри у свідомості
людини не спрацьовують, бо вона втрачає ро-
зуміння “правильного-неправильного”, “схва-
люваного-засуджуваного”. Специфічним за
таких умов є і груповий контроль — тобто
контроль з боку тієї групи, з якою ідентифікує
себе людина та з якою вона підтримує кон-
такт. Ми бачимо у сюжеті присутність “пред-
ставника групи” у вигляді сусідського хлоп-
ця, що бере участь у цій жахливій процедурі
відрубування руки — тож це соціальне пока-
рання, а не божевілля в межах однієї родини.
Якщо це стає можливим навіть у присутності
стороннього, який не тільки схвалює подібні
дії, а й допомагає їх реалізувати, воно втрачає
родинний характер та стає суспільною пробле-
мою.
Тематичні публікації, присвячені тому чи
іншому виду злочинів
Публікації такого плану часто містять в
собі обґрунтування можливості поширення
закону на дії, що прямо не визначені у кримі-
нальному кодексі як злочин. Така можливість
спиралася на декілька пунктів кримінального
та кримінально-процесуального кодексів
уСрр 1922 р. По-перше, згідно із 2 частиною
ст. 2 кримінально-процесуального кодексу,
“зупиняти рішення справи під приводом від-
сутності неповноти, неясності або протиріччя
��
законів суду забороняється” (тобто за наяв-
ності складу злочину суд не може відмовитися
від його розгляду лише на підставі того, що
цей злочин у буквальному виді не прописаний
у законі). І по-друге, у ст. 10 кримінального
кодексу було сформульовано принцип анало-
гії: “у випадку відсутності в кримінальному
кодексі прямих вказівок на окремі види зло-
чинів, — покарання або заходи соціального
захисту застосовуються відповідно до статей
кримінального кодексу, що передбачають
найбільш схожі за важливістю й родом злочи-
ну з дотриманням загальної частини цього ко-
дексу”15. Ці два моменти відкривали значні
можливості розширення дії закону поза межі
окресленого у кодексі. Фактично формула
“можна все, що не заборонено” суттєво звузи-
лася до ситуації, коли “можна лише те, що
дозволено”. усі інші дії, за принципом анало-
гії, могли стати підставою для розгляду спра-
ви у суді й покарання. За риторикою публіка-
цій 1922 р. “нам, коли ми набуваємо перший
досвід закріплення нашої соціалістичної пра-
восвідомості, ця стаття дає не лише внутріш-
ню можливість, але й формальне право засуд-
жувати дії, супротивні цій свідомості й загроз-
ливі для радянського правопорядку”16.
Так у пресі розгортаються серії публікацій,
спрямованих проти посадових злочинів, тяга-
нини, хабарництва, пияцтва тощо. Частина з
описаних ситуацій з легкістю підходила під
вказані у кримінальному кодексі злочинні
дії. однак були й такі, що в кодексі не були
прописані. Під кожен з цих видів злочину під-
водиться певна ідеологія й обґрунтовується
право на офіційне засудження цих дій за прин-
ципом аналогії у випадку відсутності прямої
вказівки на злочин у кримінальному кодексі.
За цим самим принципом добиралися й доволі
жорсткі покарання.
Найбільш широко у 1922 р. обговорюється
проблема хабарництва (Ст. ст. 114–115 кримі-
нального кодексу 1922 р.)17, зокрема хабар-
ництва на залізницях. Хабарництво розгляда-
лося як спадок від російської імперії, який
проявляє себе не тільки у практиках хабар-
ництва, а й у самій ментальності людей,
звиклих до такого типу стосунків настільки,
що розглядає їх вже як нормальні. відповід-
но, тільки у жорсткості заходів бачилася мож-
ливість розірвати це порочне коло: “одеській
філії вукопспілки для перевезення швидко-
псувних продуктів були потрібні два вагони-
льодовики. Для перемовин із залізничною ад-
міністрацією був відправлений працівник ву-
копспілки Еренбург, який по виконанні
доручення доповів, що на залізниці необхідні
вагони наявні, однак начальник холодильного
відділу гр. верхошанський вимагає за надан-
ня льодовиків хабар у 35 млн. рублів… Після
перевірки інформації підтвердилося, що вер-
хошанський дійсно наполягає на хабарі. Тоді
про вимагання було повідомлено транспорт-
ний відділ ДПу. одночасно Еренбургу, який
про майбутній арешт верхошанського інфор-
мації не мав, були вручені попередньо помі-
чені 35 млн рублів. в результаті обидва опи-
нилися перед судом трибуналу. Трибунал,
вважаючи за потрібне проводити безпощадну
боротьбу з хабарництвом на залізниці й врахо-
вуючи, що верхошанський отримав вищу ос-
віту, людина не одружена, матеріально ціл-
ком забезпечена, — не знайшовши для нього
жодних пом’якшуючих провину обставин,
присудив до вищої міри покарання. Еренбург,
як посередник, присуджений до 3-х річного
ув’язнення у БуПрі без суворої ізоляції. ви-
рок залізничного трибуналу був оскаржений у
верховному трибуналі, прокурор якого не
знайшов жодних порушень судочинства й виз-
нав вирок цілком відповідним заподіяному
злочину”18.
вслід за риторикою публікацій 1920-х рр.
можемо погодитися із тим, що хабарництво
мало глибоке коріння в російській імперській
дійсності. однак обмеження лише таким трак-
туванням вочевидь є занадто простим пояс-
ненням цього складного явища. в 1920-ті
роки пересічна людина опиняється в ситуації
завищених устремлінь при обмежених реаль-
них можливостях, що призводить до збіль-
шення соціальних відхилень. введення нової
економічної політики та поява економічно
успішних “непманів” стала своєрідною прово-
кацією для тих, хто працював в державних ус-
тановах. високі соціальні стандарти спожи-
вання та дозвілля, продемонстровані “непма-
нами”, були недосяжні для пересічних людей
законними засобами. Тож люди починають
шукати шляхів досягнення соціально значи-
мих ідеалів незаконним шляхом, приміром,
через хабарництво. останнє, до речі, за то-
нальністю публікацій у пресі, набуває такого
поширення, що навіть починає сприйматися
як унормована стандартна поведінка.
Якщо три попередні групи публікацій біль-
ше концентровані на злочинах, їх оцінці та
сприйнятті суспільною свідомістю, то наступ-
��
Краєзнавство 3 2010
ні три групи розкривали “внутрішнє” буття
правоохоронних органів.
Короткі повідомлення про події у системі
правоохоронних органів
Ця група публікацій здебільшого має ха-
рактер офіційний та інформативний. коротко
повідомляється про той чи інший захід або
навіть анонсується його проведення. Іноді до
цих повідомлень “прив’язується” важлива
для міліції проблема, розв’язання якої потре-
бувало залучення громадськості (у 1922 р. це,
здебільшого, питання фінансування міліції та
пошуки компенсації відсутності централізо-
ваного фінансування й недостатнього фінансу-
вання з місцевих коштів).
Деталізовані звіти про проведення чисток
в міліції
Надзвичайно цікава серія публікацій, в
яких популяризувалася безпрецедентна до
того часу практика залучення широких на-
родних мас до процесу атестації міліціонерів.
Першу хвилю чисток міліція переживає ще у
1921–1922 рр. однак чистка 1923 р., що була
покликана завершити процес створення
справжньої пролетарської міліції, мала уні-
кальний характер. Ініційована зверху чистка
лав міліції перетворилася у суд по горизон-
талі — “чистка міліції своїм же братом-робіт-
ником”19. Сам процес мав публічний харак-
тер, бо чищення проводилися на підприємс-
твах та клубах, де збиралося по декілька тисяч
робітників, які мали право навести свої аргу-
менти “за” або “проти” обговорюваної канди-
датури: “вчора в клубі 7-ї державної тютюно-
вої фабрики відбулося чергове відкрите засі-
дання комісії з чистки міліції… Перед
комісією та робітниками проходить ряд
міліціонерів 4-го району. Чистка провадиться
ґрунтовна. кожен міліціонер повинен відкри-
то заявити — чи відповідає він своєму призна-
ченню й чи виправдовує довіру робітничо-се-
лянської влади… ось біля столу товариш Іван-
чин, що прослужив у Червоній армії біля
трьох років, та побував на декількох фронтах.
Екзамен з міліцейського права витримав за-
довільно. — а хто керує Харківською губер-
нією? — несподівано питає його головуючий
т. Голубко. Мовчання. — а хто такий
т. ленін? — Головнокомандуючий. — а хто
такий т. Соломко? — Начальник Губміліції. —
ви знаєте, хто такий тов. Соломко, але не
знаєте, хто тов. ленін. Чи ви чули про ко-
муністичну партію? — Чув… На цьому знання
про комуністичну партію закінчуються”20. То-
вариша Іванчина, що не знав леніна й ко-
муністичної партії, у міліції залишили завдя-
ки попереднім подвигам й знанню міліцейсь-
кої справи. Тим не менше, проведені чистки
призвели до звільнення 25–30 % складу
міліції за такими причинами, як служба у
поліції чи варті, зв’язок з релігійними група-
ми, особи з кримінальним минулим, звинува-
чені у хабарництві, пияцтві, гультяйстві
тощо21.
Завдяки означеним діям владі вдалося до-
вести до кінця справу укомплектування пра-
воохоронних органів класово свідомим компо-
нентом. а означена публічність у проведенні
чисток у 1923 р. мала глибокі наслідки. З од-
ного боку, населення ставало свідком того, як
система карає своїх працівників. відповідно
приходило розуміння того, що вона тим біль-
ше не дасть пощади “несвоїм”. З другого боку,
активне залучення робітників до чисток роби-
ло їх співучасниками процесу формування но-
вої міліції, тож, відповідно, зменшувало мож-
ливості для пересічної людини висловлювати
незадоволення з приводу її роботи.
остання група публікацій, аналітичні ма-
теріали, зустрічаються на сторінках газет не
більше 1–2 разів на рік. в цілому ж матеріали
періодичної преси створювали доволі мозаїчне
враження про злочинність, з певними переко-
сами у бік тих ситуацій та подій, які б могли
викликати інтерес читацької аудиторії.
у текстах періодичних повідомлень ми мо-
жемо спостерігати боротьбу дискурсів, у яких,
приміром, одні й ті самі персони могли висту-
пати у різних іпостасях. Так “непмани” могли
бути подані у вигляді безневинних жертв
крадіїв та аферистів, або й самі розглядалися
як потенційно можливі злочинці й ворожі до
радянської влади елементи (“…зграя непачів,
що забажали збагатитися за рахунок злочину,
скоєного рідною їм за духом крадійкою…”22
тощо). Ми можемо відстежити формування
дискурсивних практик (тобто практик вироб-
ництва й сприйняття тесту, що розкривають-
ся у відтворенні висловлених смислів у по-
дальших публікаціях). І подивитись, як сфор-
моване на рівні преси ставлення до тих чи
інших видів злочинних дій впливає на со-
ціальні практики та проявляється у подаль-
шому у формі тих чи інших повторюваних дій
та відтворюваних смислів.
��
джерела та література
1 Іваненко В. В., Іщенко І. в. україна
непівська: аналіз соціальних аномалій
південного регіону. — Моногр.: Д.: вид-во
Дніпропетр. Нац. ун-ту, 2006. — 280 с.;
Іщенко І. в. Державна політика у сфері
боротьби з соціальними аномаліями
періоду непу (1921–1928 рр.): досвід,
протиріччя, уроки (за матеріалами Півдня
україни) автореф. дис... канд. іст. наук:
07.00.01; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д.,
2003. — 16 с.
2 Гнітько С. Боротьба з контрабандою в
україні у 1920-ті роки. Електронний
ресурс. — Доступно за: http:/ sbu.gov.ua/
sbu/doccatalog%5Cdocument?id=42157
3 Бут О. М. “Економічна контрреволюція”
в україні в 20–30 рр. ХХ ст.: від нових
джерел до нового осмислення / о. М. Бут,
П. в. Добров. — Донецьк: укрНТЕк,
2002. — 315 с.
4 Саричев В. І., Сливенко В. А. Посадові пра-
вопорушення та соціально-психологічна
атмосфера в україні 1920-х рр. (за мате-
ріалами катеринославської губернії) /
в. І. Саричев, в. а. Сливенко // Грані. —
2006. — № 2 (46). — С. 18–22; Сливен-
ко в. а. Злочинність у повсякденному
житті катеринослава в роки непу /
в. а. Сливенко // Борисфен. — 2009. —
№ 1 (211). — С. 16–18.
5 Волосник Ю. П. Підпільна підприємни-
цька діяльність нової буржуазії україни
та боротьба з нею в роки НЕПу // вісник
Харківського національного університету
ім. в. Н. каразіна. — 2001. — № 526:
Історія. — вип. 33. — С. 144–154.
6 Луиза Дж. Филлипс, Марианне В. Йорген-
сен. Дискурс-анализ. Теорія и метод / Пер.
с англ. — Х.: изд-во Гуманитарный
Центр, 2004. — С. 10.
7 Звіт про діяльність НквС уСрр з 1 жовт-
ня 1923 до 1 жовтня 1924 р. —
оксана михеева
специфика освещения в периодических изданиях проблематики преступности
в первые годы введенния непа в Украине
В статье рассматриваются информационные возможности периодических изданий в ка-
честве источника по реконструкции тогдашнего дискурса относительно преступных дейс-
твий, а также для расширения знаний о бытие обычного человека в Украине на начальном
этапе введения новой экономической политики.
Ключевые слова: новая экономическая политика, периодические издания, преступность.
ЦДавоу. — Ф. 5, оп. 2, спр. 37, арк. 52;
коммунист. орган Цк и Харьковского ок-
ружкома кП(б)у. — 1922.
8 Хроника. Происшествия. Гастролер //
коммунист. — 1922. — № 202 (794). —
С. 3.
9 Міхеєва О. К. кримінальна злочинність і
боротьба з нею в Донбасі (1919–1929). —
Донецьк: Східний видавничий дім,
2004. — С. 182.
10 Дюркгейм Э. Самоубийство // Даугава. —
1992. — № 1. — С. 157.
11 Державний архів Донецької області. —
Ф. р-2295. — оп. 1. — Спр. 25. — арк. 3.
12 Звіт про діяльність НквС уСрр з 1 жовтня
1923 до 1 жовтня 1924 р. — ЦДавоу. —
Ф. 5. — оп. 2. — Спр. 37. — арк. 52.
13 кулацкие нравы // коммунист. — № 242
(834). — 1922. — С. 4
14 жертва культурной отсталости // комму-
нист. — № 251 (1143). — 1923. — С. 3.
15 Сборник документов по уголовному зако-
нодательству СССр и рСФСр (1917–1952) /
Под ред. и. Т. Голякова. — М.: Гос. издат.
юрид. лит., 1953. — С. 116.
16 Наказуемо ли по уголовному кодексу
пьянство? // коммунист. — № 226
(818). — 1922. — С. 1.
17 Сборник документов по уголовному зако-
нодательству СССр и рСФСр (1917–1952) /
Под ред. и. Т. Голякова. — М.: Гос. издат.
юрид. лит., 1953. — С. 130.
18 За взятку в 35 млн. руб. // коммунист. —
1922. — № 232 (824). — л. 3
19 Начало чистки в Харькове // комму-
нист. — 1923. — № 47 (941). — л. 3.
20 Чистка міліції // комуніст. — 1923. —
№ 51 (945). — л. 3.
21 укрепление рядов милиции // комму-
нист. — 1923. — № 29 (923). — л. 3.
22 красный суд. Дело ювелиров // комму-
нист. — 1923. — № 27 (921). — л. 3.
�0
Краєзнавство 3 2010
Oksana Mikheieva
Specific of the information about criminal nature in periodicals during
the first years of New Economic Policy in Ukraine
Based on the analysis of periodicals (newspaper Communist) the author examines the opportuni-
ties for the reconstruction of the discourse on criminal acts in Soviet Ukraine during the first years
of New Economic Policy and perspectives to increase knowledge of the daily life of the ordinary per-
son in Ukraine in 1920’s.
Key words: New Economic polіtics, periodicals, crime.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32075 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:49:44Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Міхеєва, О. 2012-04-07T20:20:03Z 2012-04-07T20:20:03Z 2010 Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні / О. Міхеєва // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С. 72-80. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32075 930.1 У статті розглядаються інформаційні можливості періодичних видань у якості джерела щодо реконструкції тогочасного дискурсу щодо злочинних дій, а також для розширення знань про буття пересічної людини в Україні на початковому етапі введення нової економічної політики. В статье рассматриваются информационные возможности периодических изданий в качестве источника по реконструкции тогдашнего дискурса относительно преступных действий, а также для расширения знаний о бытие обычного человека в Украине на начальном этапе введения новой экономической политики. Based on the analysis of periodicals (newspaper Communist) the author examines the opportunities for the reconstruction of the discourse on criminal acts in Soviet Ukraine during the first years of New Economic Policy and perspectives to increase knowledge of the daily life of the ordinary person in Ukraine in 1920’s. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні Специфика освещения в периодических изданиях проблематики преступности в первые годы введенния непа в Украине Specific of the information about criminal nature in periodicals during the first years of New Economic Policy in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні Міхеєва, О. “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| title | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні |
| title_alt | Специфика освещения в периодических изданиях проблематики преступности в первые годы введенния непа в Украине Specific of the information about criminal nature in periodicals during the first years of New Economic Policy in Ukraine |
| title_full | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні |
| title_fullStr | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні |
| title_full_unstemmed | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні |
| title_short | Специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в Україні |
| title_sort | специфіка висвітлення у періодичних виданнях проблематики злочинності у перші роки введення непу в україні |
| topic | “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| topic_facet | “Унормовані” та “девіантні” форми поведінки людини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32075 |
| work_keys_str_mv | AT míheêvao specifíkavisvítlennâuperíodičnihvidannâhproblematikizločinnostíuperšírokivvedennânepuvukraíní AT míheêvao specifikaosveŝeniâvperiodičeskihizdaniâhproblematikiprestupnostivpervyegodyvvedenniânepavukraine AT míheêvao specificoftheinformationaboutcriminalnatureinperiodicalsduringthefirstyearsofneweconomicpolicyinukraine |