Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова)
Висвітлюється життєвий та творчий шлях голови Харківського відділення Національної спілки краєзнавців України, дослідника історії та культури Слобожанщини. Освещается жизненный и творческий путь председателя Харьковского отделения Национального союза краеведов Украины, исследователя истории и культу...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32142 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) / М. Красиков // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32142 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Красиков, М. 2012-04-12T10:12:50Z 2012-04-12T10:12:50Z 2010 Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) / М. Красиков // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32142 908(477.54):929 Висвітлюється життєвий та творчий шлях голови Харківського відділення Національної спілки краєзнавців України, дослідника історії та культури Слобожанщини. Освещается жизненный и творческий путь председателя Харьковского отделения Национального союза краеведов Украины, исследователя истории и культуры Слобожанщины. The author reveals the life and creative development of the chairman of the Kharkiv branch of the National Union of Ukrainian ethnographers, history researcher and culture of Slobozhanshchyna. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) Непатриархальный патриарх (К 80-летию И. Ю. Саратова) Non-Patriarchal Patriarch (Commemorating for 80th anniversary of I. Saratov) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) |
| spellingShingle |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) Красиков, М. Краєзнавство в особах |
| title_short |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) |
| title_full |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) |
| title_fullStr |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) |
| title_full_unstemmed |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) |
| title_sort |
непатріархальний патріарх (до 80-річчя і. ю. саратова) |
| author |
Красиков, М. |
| author_facet |
Красиков, М. |
| topic |
Краєзнавство в особах |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Непатриархальный патриарх (К 80-летию И. Ю. Саратова) Non-Patriarchal Patriarch (Commemorating for 80th anniversary of I. Saratov) |
| description |
Висвітлюється життєвий та творчий шлях голови Харківського відділення Національної спілки краєзнавців України, дослідника історії та культури Слобожанщини.
Освещается жизненный и творческий путь председателя Харьковского отделения Национального союза краеведов Украины, исследователя истории и культуры Слобожанщины.
The author reveals the life and creative development of the chairman of the Kharkiv branch of the National Union of Ukrainian ethnographers, history researcher and culture of Slobozhanshchyna.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32142 |
| citation_txt |
Непатріархальний патріарх (До 80-річчя І. Ю. Саратова) / М. Красиков // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 56-58. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT krasikovm nepatríarhalʹniipatríarhdo80ríččâíûsaratova AT krasikovm nepatriarhalʹnyipatriarhk80letiûiûsaratova AT krasikovm nonpatriarchalpatriarchcommemoratingfor80thanniversaryofisaratov |
| first_indexed |
2025-11-26T18:22:24Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:22:24Z |
| _version_ |
1850767889452236800 |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
56 2157
Харківською національною академією місь-
кого господарства. Тут він і досі працює
доцентом кафедри інженерної екології міст,
5 років був деканом факультету інженерної
екології.
краєзнавством Саратов почав займатися з
початку 1960-х, коли головним інженером
проекту регулювання та обводнення річок
Харкова курував проблеми річок у межах ста-
рого міста та гідротехнічні новобудови столиці
Слобожанщини та її околиць.
Майже за півстоліття краєзнавчої
діяльності Іван Юхимович без фахової
історичної освіти став одним із найкращих
істориків Харківщини і зробив для
історичного краєзнавства більше, ніж багато
хто з дипломованих спеціалістів. Досить крас-
номовний факт: деякі праці І. Саратова
виконані у співавторстві з відомим харків-
ським знавцем геральдики Б. П. Зайцевим, а
низка праць професійних істориків
С. І. Посохова, о.Н. Ярмиша, в.л.Маслійчука,
в.І. астахової та ін. вийшла з благословення
редколегії, до якої входив і лідер харківських
краєзнавців. До того ж, рецензентами його
книг були професори а. І. Епштейн, С. М. ку-
делко.
Сфера краєзнавчих зацікавлень І. Ю. Сара-
това доволі широка. Це й дослідження малих і
великих річок Харкова та області, їхньої ролі
в житті місцевого населення. І спроба
з’ясувати таємницю прадавніх Змієвих валів,
прагнення знайти витоки річки Сальниці та
місця подій „Слова о полку Ігоревім”. Це й
пошук відомостей про славнозвісний Муравсь-
кий шлях, вивчення джерел про легендарного
кошового отамана Івана Сірка та його діянь на
Харківщині. І докладне студіювання історії
харківських гербів та походження самої назви
«Харків».
випадково чи ні, але на обкладинках книг
І. Саратова „Харківський полковник Іван
Дмитрович Сірко. Історико-публіцистичний
нарис” (Харків, „Майдан”, 2008) та „Харьков,
откуда имя твое?” (Харьков, 2009) вміщено
цікаву фотографію. автор щось пише за сто-
лом, наче на мить відірвав очі від паперів –
і поглянув на нас із веселою і трохи хитрува-
тою посмішкою. Мені ця поза і цей вираз об-
личчя нагадують писаря з картини
„Запорожцы пишут письмо турецкому султа-
ну”. в образі писаря, хто не знає, – колишній
чугуєвець, теж Юхимович, рєпін увічнив
колишнього харківчанина Дмитра Яворниць-
кого. Така паралель, гадаю, символічна й зна-
менна.
Зміст книг Саратова значно ширший за
їхні титульні назви. Справді, у книзі про
харківські герби можна дізнатися багато
цікавого про історію російської та української
геральдику взагалі. але ву додатку виявляємо
розсипи рідкісних документів, зображень,
текстів, корисних не лише для розуміння
харківської геральдики, а й усієї вітчизняної
історії.
«история харьковских гербов» читається,
як науковий детектив! авторові довелося не
лише встановлювати точний зовнішній ви-
гляд, приміром, першого герба (його зобра-
ження не збереглися) – він заглиблювався,
чому саме таким він був. Навівши низку пере-
конливих аналогій і непрямих доказів,
краєзнавець стверджує: «изображение натя-
нутого лука на гербе Харькова в его полковой
период было на личной печати Харьковского
полковника ивана Дмитриевича Сирко. родо-
вые гербы всех последующих харьковских
полковников подтверждают эту версию». Так,
це гіпотеза, однак поки що ніхто з професійних
істориків її не спростував.
Не менш заплутана історія з походженням
назви Харкова. вже після книги Саратова
з’явилися нові гіпотези науковців, навіть
викладені у монографіях (мова про праці
І. россохи). однак припущення Саратова про
походження назви Харкова від назви племені
чорних хорватів і досі не втратило своєї
актуальності.
Як бачимо, Іван Юхимович сміливо береть-
ся за дослідження питань, які є проблематич-
ними для сучасної історичної науки, і така
відвага у виборі тем краєзнавчих студій ро-
бить честь їх авторові.
усі книги І. Ю. Саратова науково-
популярні. Монографія про герби була реко-
мендована МоН україни як навчальний
посібник, а книга про Івана Сірка 2008 р.
навіть вийшла у серії „Проза Слобожанщи-
ни”. автор цих книг – людина непересічна у
своєму прагненні пізнавати рідний край та
його історію. Гадаю, ці книги з однаковим
задоволенням читатимуть і школяр, і
академік. кожен знайде тут для себе цікаве
навіть тоді, коли основний фактаж йому пев-
ним чином буде знайомий.
Чому? На це питання найкраще відповідає
англійський епіграф до глави 17-ої „Гипотеза
автора” у книзі „Харьков, откуда имя твое?”:
важко (неможливо!) повірити: Саратову –
80! Хіба це його вік? Здається, час над ним не
владний. Скільки його пам’ятаю (а знаю з
кінця 1970-х), він завжди підтягнутий, струн-
кий, з молодими очима, стримано-усміхнений,
врівноважений, небагатослівний, уважний та
доброзичливий до співбесідника, завжди ра-
дий поділитися інформацією з тими, кому
вона потрібна.
уже понад 30 років І. Саратов очолює клуб
краєзнавців при Харківській державній
науковій бібліотеці імені в. Г. короленка, з
1990 року є головою Харківського відділення
всеукраїнської спілки краєзнавців (згодом –
Національної спілки краєзнавців україни).
відтоді ж він – член топонімічної комісії при
Харківському міськвиконкомі, має почесні
нагороди, звання. Зокрема, „Заслужений
працівник культури україни” – за «вагомий
особистий внесок у розвиток краєзнавства”.
а ще – грамоти і дипломи, премії. Серед
останніх – премія ради Міністрів СрСр у
1980 р. за технічні розробки; муніципальна
премія у галузі краєзнавства ім. Д. Багалія
2000 року.
його книги мріють мати на своїх полицях,
либонь, усі місцеві краєзнавці, однак похва-
литися власними екземплярами можуть лише
одиниці. Надто мізерними є наклади цих ви-
дань – від кількох до ледве 500 примірників.
вони навіть не надходять у продаж, а розпов-
сюджуються по бібліотеках та інших держав-
них закладах. Це й робить їх раритетами з са-
мого початку. І при всьому цьому їхній автор
не „бронзовіє”. Саратов залишається скром-
ною людиною, його ніколи не буває «багато».
І на засіданнях клубу краєзнавців він си-
дить тихенько десь збоку. однак якщо задає
питання – воно доречне, виважене, серйозне,
а його короткі коментарі зажди аргументовані,
місткі й точні. а після засідання навколо ньо-
го завжди гуртуються охочі поспілкуватися.
Зовсім не патріархальний патріарх харків-
ського краєзнавства! Молодості його душі мо-
жуть позаздрити (і повчитись!) навіть молодші
за нього на 30–40 років.
Народився Іван Юхимович Саратов 7 жов-
тня 1930 року у старовинному селі Стариця
вовчанського району Харківської області.
Гідронімічна назва його села була знаменною
для появи на світ Божий найзначнішого серед
краєзнавців дослідника харківських річок!
Того ж 1930 року родина переїхала до облас-
ного центру. Закінчивши 1955 року Харків-
ський інженерно-будівельний інститут, Іван
Саратов працює інженером-гідротехніком на
будівництві Червонооскільського водоймища
каналу Сіверський Дінець-Донбас (1955–
1956 рр.), у проектному інституті «Харків-
ський водоканалпроект» (1956–1970 рр.), у
науково-дослідному інституті «укрводгео»
(1970–1990 рр.). у 1970 році він захистив кан-
дидатську дисертацію. Понад 100 наукових
праць та 20 авторських свідоцтв – його внесок
у розвиток гідротехніки.
Із першого року незалежності україни
життя Івана Юхимовича пов’язане з
уДк 908(477.54):929
Михайло Красиков (м. Харків)
НЕПАтРіАРХАЛЬНИЙ
ПАтРіАРХ
(До 80-річчя і. Ю. саратова)
Висвітлюється життєвий та творчий
шлях голови Харківського відділення
Національної спілки краєзнавців України,
дослідника історії та культури Слобожанщи-
ни.
Ключові слова: І. Ю. Саратов, крає-
знавство, дослідження, Слобідська Україна.
21
Краєзнавство 4 2010
58 2159
...One million Hows, two million Wheres,
And seven million Whys !
Rudyard Kipling
автор тлумачить «строчки из стихотворе-
ния известного английского поэта р. киплин-
га, где в аллегорической форме говорится, что
в мире есть «… один миллион [вопросов] –
„как”, два миллиона [вопросов] – „где”, и семь
миллионов [вопросов] – „почему”».
книги Саратова цікаві перш за все тим, що
збуджують у нас оті 7 мільйонів „чому?”.
автор – не такий собі самовпевнений і само-
вдоволений «Знайко», котрий на всі питання
миттєво дає однозначну відповідь. він – люди-
на, котра, навіть стверджуючи щось, все одно
подумки у дужках ставить благородний знак
питання.
Саме тому у книзі про назву рідного міста
І. Саратов сумлінно переказує всі відомі йому
найфантастичніші версії. а виклад власної,
докладно аргументованої гіпотези завершує
характерно: «... это еще не решение волную-
щего всех нас вопроса, а только его постанов-
ка». Так, не на першій, а на останній сторінці
– постановка питання. 255 сторінок – ПоСТа-
Новка ПиТаННЯ!
Будьмо вдячні людині, котра допомагає
нам ставити правильні запитання матінці-
історії і рухатися вперед у пізнанні далекого
минулого Слобожанщини. До якої після чи-
тання таких книг не можна не прикипіти ду-
шею.
1. Саратов И. Харьков, откуда имя твое? –
Харьков, 2009. – С. 138.
2. Там само. - С. 197.
Джерела та література
Николай Красиков
Непатриархальный патриарх
(К 80-летию И. Ю. саратова)
Освещается жизненный и творческий путь председателя Харьковского отделения
Национального союза краеведов Украины, исследователя истории и культуры
Слобожанщины.
Ключевые слова: И. Ю. Саратов, краеведение, исследования, Слободская Украина.
Mykhaylo Krasikov
Non-Patriarchal Patriarch
(Commemorating for 80th anniversary of I. Saratov)
The author reveals the life and creative development of the chairman of the Kharkiv branch of the
National Union of Ukrainian ethnographers, history researcher and culture of Slobozhanshchyna.
Key words: I. Y. Saratov, regional studies, researches, Slobidska Ukraine
новському (Маріупольському) металургійному
інституті. З 1958 року життя сьогоднішнього
ювіляра пов’язане з Донецьком: працює лек-
тором, керівником курсів підвищення
кваліфікації. Паралельно андрій Мусійович
викладав історію у будівельному технікумі.
Як розповідає ювіляр, любов до історії
рідного краю в нього виховували викладачі
педінституту, відомі історики Донеччини
Д. С. Цвейбель, І. І. колодяжний, П. Я. Міро-
шніченко.
уперше таланти організатора а. М. Сабіни
вповні проявилися, коли йому 1967 року
запропонували посаду відповідального секре-
таря редколегії Донецького тому серії книг
«Історія міст і сіл української рСр». Том по-
бачив світ 1970-го. а. М. Сабіна не тільки
організовує й корегує роботу авторського
=колективу – він активно пише нариси про
населені пункти Донеччини. Зокрема,
досліджує і пише історію селищ Благодатне
(амвросіївський район), володарське (воло-
дарський район), Павлівка (Мар’їнський рай-
он), міст Харцизьк та Іловайськ. Співавторами
цих нарисів були, зокрема, відомі історики
Донбасу, майбутні доктори наук, професори
З. Г. лихолобова, р. Д. лях, о. й. Приймен-
ко.
ось що пригадує сам ювіляр: «Донецький
том готували близько семи тисяч авторів.
Серед них були і фахові історики-дослідники,
і шкільні вчителі, й аматори-краєзнавці.
Практично всі вони несли й везли свої
матеріали до нас, в обласну редколегію. Я знав
їх особисто. Як це споконвіку ведеться серед
істориків, кожен відстоював власну концепцію
історії села чи селища, міста. кожен намагав-
ся під-креслити ті факти, які знайшов у фон-
дах архівних сховищ. а треба було зробити не
«безрозмірний» фоліант, а цілісну, обмежену
за обсягом книгу. Написану єдиним стилем,
наповнену перевіреним фактажем, І, що дуже
важливо, – читабельну».
Після виходу донецького тому «Історії міст
і сіл української рСр» українською мовою
розпочинається підготовка його перекладу
російською, який виходить друком 1976 року.
отже, дев’ять років життя а. М. Сабіна при-
святив єдиному широкомасштабному крає-
знавчому виданню в колишньому СрСр.
І сьогодні це унікальне видання під загальним
керівництвом академіка П. Т. Тронька є непе-
ревершеним зразком рідкісних краєзнавчих
розвідок державного масштабу.
ЛітОПИсЕЦЬ ДОНЕЦЬКОГО
КРАЮ
(До 80-річного ювілею А. м. сабіни)
краєзнавство – наука, що базується на
ентузіазмі своїх прихильників. одним із та-
ких є андрій Мусійович Сабіна, 80-річчя з дня
народження якого ми відзначаємо.
Народився ювіляр у трудовій сім’ї в селі
Горбачево-Михайлівка на Донеччині 1 листо-
пада 1930 року. колгоспний бондар Мусій
Парфентійович, батько андрійка, виховував
сина з повагою до сільської праці. Хлопець із
раннього дитинства пас гусей і корів, вивозив
сіно від комбайна, а після 9-го класу працював
обліковцем рільницької бригади.
1949 року, після закінчення Моспинської
середньої школи, андрій стає студентом
історичного факультету Сталінського
педагогічного інституту. Після отримання ди-
плому історика з відзнакою його направляють
на курси підвищення кваліфікації викладачів
історії при київському державному
університеті ім. Тараса Шевченка. у 1954–
1958 рр. він працює викладачем історії у жда-
Володимир Нікольський (м. Донецьк)
|