Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни)
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32147 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) / В. Нікольський // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 59-60. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32147 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Нікольський, В. 2012-04-12T10:21:09Z 2012-04-12T10:21:09Z 2010 Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) / В. Нікольський // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 59-60. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32147 uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) |
| spellingShingle |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) Нікольський, В. Краєзнавство в особах |
| title_short |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) |
| title_full |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) |
| title_fullStr |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) |
| title_full_unstemmed |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) |
| title_sort |
літописець донецького краю (до 80-річного ювілею а. м. сабіни) |
| author |
Нікольський, В. |
| author_facet |
Нікольський, В. |
| topic |
Краєзнавство в особах |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32147 |
| citation_txt |
Літописець Донецького краю (до 80-річного ювілею А. М. Сабіни) / В. Нікольський // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 59-60. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT níkolʹsʹkiiv lítopisecʹdonecʹkogokraûdo80ríčnogoûvíleûamsabíni |
| first_indexed |
2025-11-26T04:11:32Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:11:32Z |
| _version_ |
1850611164378038272 |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
58 2159
...One million Hows, two million Wheres,
And seven million Whys !
Rudyard Kipling
автор тлумачить «строчки из стихотворе-
ния известного английского поэта р. киплин-
га, где в аллегорической форме говорится, что
в мире есть «… один миллион [вопросов] –
„как”, два миллиона [вопросов] – „где”, и семь
миллионов [вопросов] – „почему”».
книги Саратова цікаві перш за все тим, що
збуджують у нас оті 7 мільйонів „чому?”.
автор – не такий собі самовпевнений і само-
вдоволений «Знайко», котрий на всі питання
миттєво дає однозначну відповідь. він – люди-
на, котра, навіть стверджуючи щось, все одно
подумки у дужках ставить благородний знак
питання.
Саме тому у книзі про назву рідного міста
І. Саратов сумлінно переказує всі відомі йому
найфантастичніші версії. а виклад власної,
докладно аргументованої гіпотези завершує
характерно: «... это еще не решение волную-
щего всех нас вопроса, а только его постанов-
ка». Так, не на першій, а на останній сторінці
– постановка питання. 255 сторінок – ПоСТа-
Новка ПиТаННЯ!
Будьмо вдячні людині, котра допомагає
нам ставити правильні запитання матінці-
історії і рухатися вперед у пізнанні далекого
минулого Слобожанщини. До якої після чи-
тання таких книг не можна не прикипіти ду-
шею.
1. Саратов И. Харьков, откуда имя твое? –
Харьков, 2009. – С. 138.
2. Там само. - С. 197.
Джерела та література
Николай Красиков
Непатриархальный патриарх
(К 80-летию И. Ю. саратова)
Освещается жизненный и творческий путь председателя Харьковского отделения
Национального союза краеведов Украины, исследователя истории и культуры
Слобожанщины.
Ключевые слова: И. Ю. Саратов, краеведение, исследования, Слободская Украина.
Mykhaylo Krasikov
Non-Patriarchal Patriarch
(Commemorating for 80th anniversary of I. Saratov)
The author reveals the life and creative development of the chairman of the Kharkiv branch of the
National Union of Ukrainian ethnographers, history researcher and culture of Slobozhanshchyna.
Key words: I. Y. Saratov, regional studies, researches, Slobidska Ukraine
новському (Маріупольському) металургійному
інституті. З 1958 року життя сьогоднішнього
ювіляра пов’язане з Донецьком: працює лек-
тором, керівником курсів підвищення
кваліфікації. Паралельно андрій Мусійович
викладав історію у будівельному технікумі.
Як розповідає ювіляр, любов до історії
рідного краю в нього виховували викладачі
педінституту, відомі історики Донеччини
Д. С. Цвейбель, І. І. колодяжний, П. Я. Міро-
шніченко.
уперше таланти організатора а. М. Сабіни
вповні проявилися, коли йому 1967 року
запропонували посаду відповідального секре-
таря редколегії Донецького тому серії книг
«Історія міст і сіл української рСр». Том по-
бачив світ 1970-го. а. М. Сабіна не тільки
організовує й корегує роботу авторського
=колективу – він активно пише нариси про
населені пункти Донеччини. Зокрема,
досліджує і пише історію селищ Благодатне
(амвросіївський район), володарське (воло-
дарський район), Павлівка (Мар’їнський рай-
он), міст Харцизьк та Іловайськ. Співавторами
цих нарисів були, зокрема, відомі історики
Донбасу, майбутні доктори наук, професори
З. Г. лихолобова, р. Д. лях, о. й. Приймен-
ко.
ось що пригадує сам ювіляр: «Донецький
том готували близько семи тисяч авторів.
Серед них були і фахові історики-дослідники,
і шкільні вчителі, й аматори-краєзнавці.
Практично всі вони несли й везли свої
матеріали до нас, в обласну редколегію. Я знав
їх особисто. Як це споконвіку ведеться серед
істориків, кожен відстоював власну концепцію
історії села чи селища, міста. кожен намагав-
ся під-креслити ті факти, які знайшов у фон-
дах архівних сховищ. а треба було зробити не
«безрозмірний» фоліант, а цілісну, обмежену
за обсягом книгу. Написану єдиним стилем,
наповнену перевіреним фактажем, І, що дуже
важливо, – читабельну».
Після виходу донецького тому «Історії міст
і сіл української рСр» українською мовою
розпочинається підготовка його перекладу
російською, який виходить друком 1976 року.
отже, дев’ять років життя а. М. Сабіна при-
святив єдиному широкомасштабному крає-
знавчому виданню в колишньому СрСр.
І сьогодні це унікальне видання під загальним
керівництвом академіка П. Т. Тронька є непе-
ревершеним зразком рідкісних краєзнавчих
розвідок державного масштабу.
ЛітОПИсЕЦЬ ДОНЕЦЬКОГО
КРАЮ
(До 80-річного ювілею А. м. сабіни)
краєзнавство – наука, що базується на
ентузіазмі своїх прихильників. одним із та-
ких є андрій Мусійович Сабіна, 80-річчя з дня
народження якого ми відзначаємо.
Народився ювіляр у трудовій сім’ї в селі
Горбачево-Михайлівка на Донеччині 1 листо-
пада 1930 року. колгоспний бондар Мусій
Парфентійович, батько андрійка, виховував
сина з повагою до сільської праці. Хлопець із
раннього дитинства пас гусей і корів, вивозив
сіно від комбайна, а після 9-го класу працював
обліковцем рільницької бригади.
1949 року, після закінчення Моспинської
середньої школи, андрій стає студентом
історичного факультету Сталінського
педагогічного інституту. Після отримання ди-
плому історика з відзнакою його направляють
на курси підвищення кваліфікації викладачів
історії при київському державному
університеті ім. Тараса Шевченка. у 1954–
1958 рр. він працює викладачем історії у жда-
Володимир Нікольський (м. Донецьк)
21
Краєзнавство 4 2010
60 2161
Наступною великою працею, в якій безпо-
середньо відзначився а. М. Сабіна, став дво-
томник «Історія робітників Донбасу». врахо-
вуючи досвід попередньої роботи, йому пропо-
нують посаду відповідального секретаря
першого тому цього видання. 1981 р. Інститут
історії академії наук україни видає цю кни-
гу. окрім організаційної роботи, а. М. Сабіні
було доручено зібрання, систематизацію та
відбір ілюстративного матеріалу до «Істо-
рії…».
Із 1 січня 1993 року а. М. Сабіну призначе-
но відповідальним секретарем обласної
редколегії донецького тому серії книг
«реабілітовані історією» та керівником
робочої групи. Саме андрієві Мусійовичу до-
велося комплектувати склад редколегії,
до якої було включено чотирьох докторів
наук, професорів Донецького національного
універ-ситету, відомих краєзнавців, громадсь-
ких діячів.
На першому етапі діяльності редколегією
та її робочою групою було організовано ство-
рення картотеки реабілітованих жертв
політичних репресій, яка сьогодні налічує по-
над 48 тисяч персональних карток. Паралель-
но проводилися наукові дослідження, що
базуються на матеріалах Галузевого держав-
ного архіву Служби безпеки україни та архіву
тимчасового зберігання документів уСБу в
Донецькій області. результати цієї роботи
були узагальнені у вигляді статей, які склали
шеститомне видання «Правда через роки…».
одним із найактивніших авторів цієї серії є
наш ювіляр. у липні 2004 року виходить дру-
ком перша книга донецького тому «реабі-
літовані історією». Сьогодні у цій серії вже сім
книг загальним обсягом близько 470 видавни-
чих аркушів. Готуються до друку останні дві
книги. Завдяки цьому виданню тисячі людей
дізналися про трагічну долю своїх дідів,
батьків, матерів.
а. М. Сабіна постійно друкує результати
своїх краєзнавчих досліджень у місцевій
пресі. Широко відомими є його статті «літопис
рідного краю», «история земли Донецкой»,
«владимир Дегтярев – шахтерский руководи-
тель» та інші.
одним із найважливіших факторів, що
сприяли плідній роботі ювіляра, є міцна сім’я.
Дружина валентина костянтинівна всі роки
спільного життя створювала максимально
придатні умови для плідної роботи чоловіка.
Пройшли роки, виросли двоє синів ювіляра,
подорослішали й онуки, підростає правнучка
Ганнуся.
Непогамовна праця а. М. Сабіни отримала
гідне визнання. йому присвоєно звання
«Заслужений працівник культури україни»,
нагороджено орденом «Знак Пошани», почес-
ними грамотами кабінету Міністрів україни,
Донецької обласної державної адміністрації,
Національної спілки краєзнавців україни,
Національної спілки журналістів україни.
Сьогодні під орудою а. М. Сабіни колектив
робочої групи продовжує роботу над восьмою
та дев’ятою книгами донецького тому «реабі-
літовані історією».
від щирого серця бажаємо ювіляру міцного
здоров’я, довгих років життя і творчої насна-
ги!
агролісомеліоратора – подобалася ця професія
юнакові. а ще любив літературу, полонило
його українське слово.
За направленням працював у велико-
сорочинській МТС. Її директор Іван вишар
наставляв беручкого до роботи і тямущого мо-
лодого спеціаліста. Як прийшов для Григорія
час служити в армії – опинився в Гатчині та
лузі ленінградського військового округу.
Досконало вивчив тоді матеріальну частину
122-мм гармати та 203-мм гаубиці.
1953 року молодшим лейтенантом запасу
прибув додому і влаштувався працювати у
Полтавську районну МТС. Як активіста
районної комсомольської організації Григорія
остаповича обирають другим секретарем рай-
кому комсомолу. район розбудовувався, мо-
лодь із піднесенням працювала на полях і фер-
мах. Про її трудові і приватні долі писав
секретар замітки до обласної «Зорі Полтавщи-
ни» та в республіканські газети. його дописи
зацікавили керівників області, і Григорія Ба-
жана направляють літпрацівником до
Пирятинської районної газети «вільна
праця».Тоді редакторами районки були Марія
Бєлих, згодом Григорій Демиденко та
Григорій куліш.
Для здобуття професійної освіти Бажана
направляють вчитися на факультет журна-
лістики до вищої партійної школи при
Цк компартії україни. вПШ давала вищу
освіту і ґрунтовні знання майбутнім праці-
вникам преси, радіомовлення і телебачення.
Повернувшись до Пирятина, Григорій
остапович працював заступником редактора
районки, а з 1966-го – її редактором.
Найголовнішим учителем Г. Бажана було
реальне життя, а найвимогливішим екзамена-
тором – читач. редактор умів розвивати і аку-
мулювати цікаві ідеї співробітників і давати
їм хід. Був справжнім авторитетом у
колективі. Газета друкувала цікаві сторінки
для жінок і про жінок «калинонька»,
поетичні шпальти «Надудайська веселка».
витримували географію поданих матеріалів,
аби висвітлю-валося життя всіх трудових
колективів і найвіддаленіших сіл.
Григорій остапович завжди відстоював
інтереси своїх колег, газет і радіо. радів твор-
чим успіхам співробітників, кожному
цікавому листу. «вільна праця» була його
дітищем, справою життя. Якось сказав, що
газета навіть чимось на нього схожа.
Григорія остаповича і нині поважають
Василь Миленко (м. Пирятин)
ПРО тИХ, ХтО ПОРУЧ
Гранки життя Григорія Бажана
80 років тому – 17 листопада 1930-го року
в селі Піщане (тепер Нагірне) решетилівського
району на Полтавщині осіннє сонце по-
весняному радо усміхнулося до ще одного при-
шельця в цей світ. у селянській родині Ганни
Трохимівни та остапа Григоровича Бажанів
народився хлопчик, котрого нарекли
Григорієм. Через два роки над україною завис
жахливий смерч голодомору. Слава Богу,
Грицик із батьками вижили. одинадцятиліття
своє Гриник зустрів за гітлерівської окупації.
Дитиною вже став хліборобом: у колгоспі
«ІІІ вирішальний» орав, сіяв, пас худобу.
Г. Бажан – із травмованого незліченними
кривдами та несправедливостями покоління,
змалку привчений до тяжкої, хоч і совісної
праці.
Ходив Гринь у школу за сім кілометрів до
сусіднього села Миколаївки. (Батьки або хтось
із-посеред учителів супроводжували дітей, бо
на полях ще траплялися гранати, міни, снаря-
ди, патрони.) Семирічку закінчив із похваль-
ною грамотою, вступив до Полтавського
сільськогосподарського технікуму у голодний
1947-й. Закінчив технікум зі спеціальністю
|