Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)

У статті висвітлюється історія створення музею-діорами «Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Бойко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32149
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності) / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 69-75. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32149
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-321492025-02-09T14:27:58Z Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності) Музей-диорама «Битва за Днепр в районе Переяслава-Хмельницкого и создание Букринского плацдарма осенью 1943 года» Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав» (к 35-летию основания и деятельности) Diorama-museum “The battle for the Dnipro in the district of Pereyaslav- Khmelnytskyi and formation place of arms in Bucryn in autumn 1943” of National Historical and Ethnography Reserve “Pereyaslav” (to 35 anniversary of creation and activity) Бойко, Н. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку У статті висвітлюється історія створення музею-діорами «Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». В статье освещается история создания музея-диорамы «Битва за Днепр в районе Букринского плацдарма осенью 1943 года» Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав». A history of museum-diorama The battle for the Dnipro in the district of Pereyaslav- Khmelnytskyi and formation of Bucryn place of arms in autumn 1943 of National Historical and Ethnography Reserve Pereyaslav creation is illuminated in the article. 2010 Article Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності) / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 69-75. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32149 069 (1-4) (477.41) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
spellingShingle	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Бойко, Н. Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності) Краєзнавство
description	У статті висвітлюється історія створення музею-діорами «Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
format	Article
author	Бойко, Н.
author_facet	Бойко, Н.
author_sort	Бойко, Н.
title	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
title_short	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
title_full	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
title_fullStr	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
title_full_unstemmed	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
title_sort	музей-діорама «битва за дніпро в районі переяслава і створення букринського плацдарму восени 1943 року» національного історико-етнографічного заповідника «переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32149
citation_txt	Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (до 35-річчя заснування та діяльності) / Н. Бойко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 69-75. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bojkon muzejdíoramabitvazadníprovrajonípereâslavaístvorennâbukrinsʹkogoplacdarmuvoseni1943rokunacíonalʹnogoístorikoetnografíčnogozapovídnikapereâslavdo35ríččâzasnuvannâtadíâlʹností AT bojkon muzejdioramabitvazadneprvrajonepereâslavahmelʹnickogoisozdaniebukrinskogoplacdarmaosenʹû1943godanacionalʹnogoistorikoétnografičeskogozapovednikapereâslavk35letiûosnovaniâideâtelʹnosti AT bojkon dioramamuseumthebattleforthedniprointhedistrictofpereyaslavkhmelnytskyiandformationplaceofarmsinbucryninautumn1943ofnationalhistoricalandethnographyreservepereyaslavto35anniversaryofcreationandactivity
first_indexed	2025-11-26T20:50:10Z
last_indexed	2025-11-26T20:50:10Z
_version_	1849887520053002240
fulltext	21 Краєзнавство 4 2010 68 2169 6. олещук Ф. Новый устав Союза воинствую- щих безбожников // антирелигиозник. – 1929. – № 7. – С. 20. 7. Панкратьєв а. Діяльність Полтавського державного музею на антирелігійному фронті // Безвірник. – 1931. – № 7-8. – С. 44–45. 8. ЦДаГо україни, ф. 1, оп. 7, спр. 125, арк. 66. 9. Центральний державний архів вищих органів влади україни (Далі – ЦДаво україни), ф. 5, оп. 3, спр. 1627. – арк. 29 10. ЦДаво україни, ф. 5, оп. 3, спр. 1627. – арк. 25 11. ЦДаво україни, ф. 2605, оп. 3, спр. 255. – арк. 35 – 36. 12. Безвірник. – 1932. – № 11-12. – С. 28. 13. Про релігію і атеїстичне виховання: Збірник документів і матеріалів / упоряд. вступ. ст. і примітки Б. о. лобовика, р. С. Приходька. – к.: Політвидав україни, 1979. – С.209. 14. ЦДаГо україни, ф. 166, оп.6, спр. 9391, арк. 53. 15. ЦДаво україни, ф. 2605, оп. 3, спр. 1099, арк. 1 – 5. 16. ЦДаво україни, ф. 166, оп. 6, спр. 3463, арк. 23. 17. Безвірник. – 1930. – № 10. – С. 35. 18. Безвірник. – 1939. – 3 вересня. – С. 4. 19. Див.: Нестуля о. о. вказ. праця. – С. 86 - 89 20. ЦДаво україни, ф. 166, оп. 9, спр. 1483, арк 71 – 78. 21. Чергові завдання антирелігійної роботи // Безвірник. – 1931. – № 15.– С. 38. Лариса Дудка Антирелигиезация музеев и музеефикация культовых сооружений: две параллели насаждения советской модели государственно-церковных отношений в Украине в конце 1920-х – 1930-х годов На основании архивных материалов, исторической литературы, публикаций периодических изданий исследуется участие Союза воинствующих безбожников Украины в привлечении музеев к антирелигиозной работе, в организации антирелигиозных музеев и использовании музейной деятельности, в насаждении обществу антирелигиозных взглядов. Ключевые слова: Союз воинствующих безбожников, религия, музей, антирелигиозная пропаганда. Larysa Dudka Anti-religion imposition of museums and museumification of worship structure: two parallels of realization of the soviet model of state-church relations in Ukraine at the end of 1920 –1930th On the basis of the archived materials, historical literature, participating of Union of militant atheists of Ukraine in media publications is probed in bringing in of museums to anti-religious work, in organization of anti-religious museums and use of museum activity, in society planting to anti-re- ligious looks. Keywords: Union of militant atheists, religion, museum, anti-religious propaganda. уДк 069 (1-4) (477.41) Надія Бойко (м. Переяслав-Хмельницький) мУЗЕЙ-ДіОРАмА «БИтВА ЗА ДНіПРО В РАЙОНі ПЕРЕЯсЛАВА-ХмЕЛЬНИЦЬКОГО і стВОРЕННЯ БУКРИНсЬКОГО ПЛАЦДАРмУ ВОсЕНИ 1943 РОКУ» НАЦіОНАЛЬНОГО істОРИКО- ЕтНОГРАФіЧНОГО ЗАПОВіДНИКА «ПЕРЕЯсЛАВ» До 35-річчя заснування та Діяльності У статті висвітлюється історія створення музею-діорами «Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму восени 1943 року» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Ключові слова: музей, діорама, Дніпро, Букринський плацдарм, студія ім. М. Б. Грекова, експонат, художник. Лилась пожежі вулканічна лава. Горіла хата. Ніч здавалась днем. І захлиналась наша переправа – через Дніпро – водою і вогнем. Ліна Костенко Букринський плацдарм… клаптик землі на високому й крутому правому березі Дніпра, густо засіяний людськими кістками й оскол- ками, рясно зрошений кров’ю. Пам’ятна сторінка великої вітчизняної війни. кривава і вогненна. Героїчна і трагічна. велична і драматична. оспівана в поезії й прозі. Сторінка гордості й болю, мужності і гіркоти, відваги і печалі, слави і горя. Сторінка, перегортаючи яку, довелося запла- тити життями понад 250 тисяч радянських воїнів. Дорога сторінка. Безцінна і смертонос- на. Саме з Букринського плацдарму планува- лося визволити столицю україни – київ. По- над місяць 3-я гвардійська танкова армія, 40-а, 27-а і 47-а армії билися на Правобережжі за кожний метр, за кожну хату, утримуючи Букринський плацдарм і намагаючись перей- ти в наступ. Безуспішно. Зазнавши невдачі на Букринському плацдармі, Ставка верховного Головнокомандування прийняла рішення пе- регрупувати війська на лютізький плацдарм. а Букринському плацдарму відтоді від- водилася роль відволікаючого, аби забезпечи- ти успіх на лютізькому плацдармі. З нього й було визволено київ 6 листопада 1943 року. увічнити пам’ять загиблих на Букринсько- му плацдармі вирішив директор Переяслав- Хмельницького історичного музею Михайло Іванович Сікорський. але як це зробити най- краще? у бронзі й граніті? Чи, можливо, засо- бами живопису? Ідея створення музею-діорами виникла спонтанно. ось як про це згадує колишній завідувач радянського відділу історичного музею Микола Петрович Палагута: «…Наближалася визначна дата 25-річчя Перемоги у великій вітчизняній війні. Мені як завідувачу радянського відділу історичного музею хотілося якнайповніше показати в експозиції велич подвигу радянського народу в боротьбі з фашизмом. Перебираючи у фон- дах музею архівні матеріали, документи, фотографії, підшивки різних газет, журналів, натрапив на показне зібрання журналів «огонек». Гортаю сторінки, читаю, про що писали журналісти цього популярного видан- ня у післявоєнні роки. раптом на розвороті одного з номерів помічаю кольорову літографію, а під нею на- пис: «Фрагмент діорами битви за Дніпро в районі Переяслава восени 1943 року». Її авто- ри – група художників ордена Червоної Зірки військової студії ім. М. Б. Грекова. Я з радістю біжу до директора М. І. Сікор- ського. вирішуємо знайти сліди цієї діорами, десь же вона повинна бути. вирішили написа- ти листа до Москви, в Головне політичне управління Міністерства оборони СрСр. 21 Краєзнавство 4 2010 70 2171 Звідти нам повідомили, що діорама знахо- диться в музеї ракетних військ і арти-лерії міста ленінграда. Нарешті, думаємо, поталанило. Пишемо листа в ленінград, просимо передати це по- лотно нам (мовляв, навіщо експонувати діораму битви за Дніпро на Неві?). відповідь прийшла напрочуд швидко, та не на нашу ко- ристь. Дирекція музею повідомляла, що про передачу не може бути й мови, адже завдяки діорамі музей проводить велику військово- патріотичну роботу. коло замкнулося. Та надія ще залишалася. у березні 1970 р. я їхав до Подольська, в Цен- тральний архів Міністерства оборони СрСр вивчати матеріал про бойові дії батальйону капітана Г. Ш. Балаяна. Це його воїни перши- ми в ніч із 21 на 22 вересня 1943 року форсу- вали Дніпро в районі села Зарубинці. І М. І. Сікорський дав мені завдання заїхати до студії ім. М. Б. Грекова і попросити написати копію тієї діорами. Для цього в розпорядженні нашого музею кошти були – 20 тисяч карбованців на придбання експонатів. у Подольському архіві я випадко- во зустрівся з колишнім командиром 9-го гвардійського механізованого корпусу Героєм радянського Союзу генерал-майором к. о. Малигіним. Зустріч була зворушливою, адже ми вже зустрічалися у 1968 році, коли комкор разом зі своїми товаришами по службі, тепер ветеранами, приїздив до Зарубинців на святкування 25-річчя форсування Дніпра. розмова була тривалою: генерал готував книгу про бої за Дніпро і, зокрема, про бойові дії воїнів батальйону капітана Г. Ш. Балаяна. Я поділився з ним нашим наміром замовити діораму, яка змальовувала б героїзм воїнів у цій битві. ветеран схвалив наші наміри. Після Подольська я заїхав до московської військової студії, де зустрівся з її начальни- ком – анатолієм Єгоровичем Баклановим. Показав йому журнал «огонек» і від імені дирекції нашого музею попросив виготовити нам копію діорами. вислухавши мене, підполковник пос- міхнувся і сказав, що студія копій не пише, а лише – оригінали з натури. Що робити? З його дозволу телефоную М. І. Сікорському. Доповідаю, мовляв, так і так. «а скільки коштуватиме нове поло- тно?» – запитує наш директор. керівник студії дістав свої кондуїти і після деяких підрахунків повідомив: діорама буде кошту- вати близько 50 тисяч карбованців. Повідомляю Сікорському і отримую від нього «добро» на замовлення: мовляв, у районі знай- демо решту грошей» 1. власними силами такий грандіозний про- ект реалізувати було неможливо, вимагалася підтримка вищого керівництва. І Сікорський поділився своїми планами у райкомі партії та райвиконкомі, де й отримав цілковите розу- міння. Свята справа була схвалена, гроші на діораму пообіцяли знайти, а відкриття музею приурочити до 30-річчя Перемоги. Приміщення для нового музею було – воз- несенський собор (1695-1700 рр.). Храм за прямим призначенням не використовувався, стояв спустошений, занедбаний, осиротілий. М. І. Сікорський з ентузіазмом узявся втілювати цю ідею в життя. вирушив до Москви. йому дуже хотілося зустрітися з Пе- тром Тарасовичем Мальцевим – автором Севасто-польської діорами «Штурм Сапун- гори. 7 травня 1944 р.» (1959 р.) та реставра- тором панорами Ф. рубо «Бородінська битва» (1967 р.). За участь у відновленні панорами П. Т. Мальцев у 1968 р. був удостоєний золотої медалі ім. М. Б. Грекова. Зустріч відбулася, і М. І. Сікорському вдалося переконати Мальцева в необхідності створення нової діорами, яка б присвячу- валася героям Букринського плацдарму. П. Т. Мальцев погодився працювати попри за- стереження Сікорського, що платити поки що немає чим; і пообіцяв приїхати. Слова свого дотримав. Приїхав не сам, а з Миколою Сергійовичем Присєкіним. Їх уже об’єднувала спільна робота над реставрацією панорами «Бородінська битва» і Севасто- польською діорамою. «Буквально наступного дня ми човном переправилися на правий берег Дніпра, – згадує М. П. Палагута. – Художники хотіли в натурі визначитися, з якого місця найкраще писати полотно» 2. Митців, крім Сікорського і Палагути, супроводжували завідувач відділу етнографії Михайло Іванович жам та житель с. Зарубинців Михайло антонович Дяченко. П. Т. Мальцев і М. С. Присєкін робили замальовки, фотографували краєвиди, спілку- валися з місцевими жителями, які вказали точку, з котрої вигідно відкривалася картина переправи радянських військ. І з кожним днем ідея створення діорами все більше захо- плювала і надихала. «Ми пройшли дніпровськими кручами від Зарубинців до Григорівки, а на зворотному шляху зупинилися на відпочинок біля братської могили воїнів, які поховані в селі. Після повернення завітали до першого се- кретаря райкому партії Г. М. кебкала. М. І. Сікорський розповів йому про намір музейників створити діораму про битву за Дніпро. Григорій Маркович підтримав цю ідею і, поцікавившись ціною діорами, пообіцяв віднайти необхідні кошти. Тож, за- лучившись підтримкою партійного керівника, вивчивши детально місцевість правого берега Дніпра та одержавши в музеї необхідні фото- документи, художники повернулися до Мо- скви реалізовувати наші домовленості» 3. М. І. Сікорський уклав договір зі студією ім. М. Б. Грекова і очолив пошукову роботу музейників, які збирали спогади, фотографії, речі учасників боїв за Дніпро. усе це викори- стовували художники, щоби з документаль- ною точністю відтворити вересневі події 1943 року. Два роки П. Мальцев та М. Присєкін пра- цювали над ескізами, переглянули сотні фотографій, зустрілися з десятками очевидців Букринської битви. І в 1972 році показали ескізи майбутнього полотна. Навіть вони вра- жали і спонукали до нового, стрімкого і висо- кого злету фантазії, щоби майбутній музей- діорама не був схожий на жоден інший у радянському Союзі. Михайло Іванович надумав зробити те, чого не знала вітчизняна музейна практика. Сікорський загорівся бажанням створити під діорамою Пантеон Слави і зробити від нього підземний перехід аж до братської могили, що за 200 м у міському парку. Тобто вимальовувався оригінальний музей- ний комплекс 4. Та високий політ фантазії був перерваний. Знайшовся чиновник із великими повнова- женнями, який наказав припинити розпочаті роботи. однак, попри гнівний окрик, роботи продо- вжували. Музейні співробітники працювали, не покладаючи рук. реставрували при- міщення, розчищали підземний хід, виготов- ляли ескізи оформлення Пантеону Слави. Щоправда, були внесені поправки – до братської могили перехід так і не вивели. «Після того, як виникла потреба виплати- ти студії кошти за виконану роботу, а повної суми в музеї не було, М. І. Сікорський звер- нувся за допомогою до голови облвиконкому І. П. лисенка. Та де там! у відповідь приїхала представницька комісія на чолі із завідувачем відділу пропаганди і агітації обкому партії, і почалося… Хто дав дозвіл на замовлення діорами і т. д., і т. п. «розпікали» М. І. Сікорського, як могли, погрожували виключенням з партії. Як він тільки витримав цю наругу? Дісталося й мені. а керівники району зробили вигляд, що вони тут ні до чого. Звернули все на директора му- зею, мовляв, це той без їхньої згоди, замовив діораму. Та знайшлися добрі люди, які схвалили ініціативу працівників музею», – згадує М. П. Палагута 5. Сікорського підтримав Іван омелянович Дуднік, голова обласного товари- ства охорони пам’яток історії та культури. він перерахував значні кошти для оплати роботи грековців. але не всі. Згадує директор Переяслав-Хмельницького бюро подорожей та екскурсій валентина Іванівна кирієнко: «Десь у червні-липні 1974 року Михайлові Івановичу Сікорському зателефонували зі студії ім. М. Б. Грекова і повідомили, що для завершення робіт над діорамою потрібно 30 тисяч карбованців. Були підготовлені листи до київського облвиконкому і київського обкому партії з проханням виділити кошти для закінчення полотна. З цими листами Михайло Іванович побував на прийомі в облвиконкомі і обкомі партії. в обох інстанціях йому було відмовлено і сказано, що «немає коштів на ферми і сви- нарники, а тут подавай гроші на завершення діорами!». Дуже пригнічений, майже зі сльозами на очах, поділився в моєму кабінеті Михайло Іванович своїм горем... Я пообіцяла поговори- ти зі своїм керівництвом –головою київської обласної ради по туризму та екскурсіях васи- лем кириловичем Мельниченком, і попросити його позитивно вирішити це питання. Незабаром він якраз приїхав до Переясла- ва. Я розповіла йому про проблеми у Михайла Івановича, про необхідність знайти кошти для завершення робіт зі створення діорами – тим більше, що наближалося 30-річчя Перемоги у великій вітчизняній війні. Довго ми гадали, як можна допомогти Сікорському. Зрештою, василь кирилович погодився виділити необхідну суму. Тепер слід було знайти Сікорського і повідомити йому приємну новину. Почала шукати Михай- 21 Краєзнавство 4 2010 72 2173 ла Івановича, щоб порадувати його. Зустрілися, домовилися, що після узгоджен- ня питання василем кириловичем ми із Сікорським прибудемо до києва. Невдовзі отримали таке запрошення. у київській обласній раді по туризму та екскурсіях обговорили наші подальші дії і поїхали в облвиконком до секретаря людми- ли Іллівни Хорозової. Нам довелося чекати в приймальні десь по- над годину. у кабінеті л. І. Хорозової М. І. Сікорський детально розповів про діораму, її значення і необхідність відкриття до 30-річчя Перемоги. Переконав. Залишило- ся вирішити, як перерахувати гроші до Москви. л. І. Хорозова прямо при нас зателе- фонувала до Національного банку україни і проконсультувалася, що потрібно для перера- хунку 30 тисяч карбованців. Називала при цьому Михайла Івановича фанатиком. Ми, стомлені, але щасливі, повернулися додому. Незабаром був дзвінок зі студії ім. М. Б. Грекова, що гроші надійшли і полотно буде завершене» 6. уперше цей мистецький витвір був вистав- лений для ознайомлення на 2 місяці у московськомуМанежі. Тисячі людей побували там. Подивилися діораму і керівники радянського Союзу – Генеральний секретар Цк кПрС л. І. Брежнєв, голова ради Міністрів СрСр о. М. косигін, міністр оборо- ни СрСр а. а. Гречко, міністр закордонних справ СрСр а. а. Громико та ін. Десятки спеціалістів дійшли висновку, що діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року» є найбільш вдалою роботою грековців. Потім діораму привезли до Переяслава- Хмельницького. Зі студії ім. М. Б. Грекова приїхали художники на чолі з М. С. При- сєкіним, і розпочалася напружена робота у вознесенському соборі. 5 травня 1975 року відбулося урочисте відкриття музею-діорами. З’їхалися ветерани Букринського плацдарму, сім’ї героїв. Першу екскурсію провела лариса Миколаївна Нікітенко. у неї і в багатьох присутніх на очах бриніли сльози – адже то була зустріч із дале- кою юністю, молодістю, незабутніми і дороги- ми батьками, синами, чоловіками, братами. Із роками життя, на які припала війна. Деякі відвідувачі впізнали на діорамі своїх рідних. Із далекої вірменії приїхала сестра гвардії капітана Г. Ш. Балаяна, яка без сторонньої допомоги впізнала на полотні свого брата, ко- трий загинув на Букринському плацдармі. а скільки таких зустрічей було згодом – адже діорама написана з величезною точністю: обличчя воїнів художники писали з фото- графій... Не можна без хвилювання дивитися на цей шедевр радянського батального живопису – одразу переносишся в грізний і жорстокий вересень 1943 року. картина органічно поєднується зі звуковим записом бою. Незабутнє враження під час екскурсії на відвідувачів справляють і фрагменти музич- них творів «Священная война» (о. алексан- дров – в. лебєдєв-кумач) та «Песня о Днепре» (М. Фрадкін – Є. Долматовський). Це дуже посилює емоційне сприйняття – у багатьох людей на очах виступають сльози. Експозиція музею, розгорнута в залі, доповнює діораму. у вітринах розміщені фронтові реліквії – фотографії, документи та зброя, особисті речі, нагороди учасників боїв на Букринському плацдармі, листи- трикутники і листівки, газети, плакати і кни- ги, живописні та скульптурні твори. окрасою музею є портретна галерея Героїв радянського Союзу – учасників форсування Дніпра. Це 40 робіт художників-портретистів Студії війсь-кових художників ім. М. Б. Грекова Станіслава Фадейовича лоча і Миколи Павло- вича калмикова. колекція загалом нараховує 80 портретів, 40 із них знаходяться у фондах. усі ексапонати зібрані працівниками музею з дня його відкриття і до наших днів. Над створенням музею працювали дійсно всі – від директора до водія та доглядача. Серед експонатів – речі і портрети двічі Героїв радянського Союзу в. Д. лавріненкова і в. С. Петрова, Героїв радянського Союзу П. Ф. жмаченка і М. к. Шапошникова, к. о. Малигіна і Г. Ш. Балаяна. Експонується генеральський кітель учасника повітряних боїв за Дніпро, двічі Героя радянського Сою- зу, льотчика-космонавта СрСр Г. Т. Берего- вого. Щоби втілити свій задум у життя, М. І. Сікорському довелося докласти багато зусиль і пережити чимало гіркого. Значний вклад у розвиток музею вніс перший його завідувач Микола Данилович Шавейко, інвалід великої вітчизняної війни. Згодом завідувачкою було призначено Галину Іванівну Глушко. Понад 20 років очолювала колектив музею-діорами і валентина Семенівна ковальова. Її змінила автор цих рядків. Їздили в експедиції на Букринський плац- дарм і збирали експонати наші наукові співробітники валентина василівна Нікітіна, Галина Іванівна козій, венера Макіївна Дем’янчук, людмила Іванівна Доброскок, Ірина василівна азаренко, валентина Федорівна Трястовська та водій Микола Іванович Петруня. у києві підбирала матеріали для музею науковий співробітник Євдокія Сергіївна Нестеровська. До Москви їздили директор Михайло Іванович Сікорський, завідувач радянського відділу історичного музею Микола Петрович. Палагу- та і архітектор Михайло Григорович ліхтман. оформляв у києві документи щодо діорами заступник директора з наукової роботи Михайло Никифорович Єрмольєв. За час існування діорами в музеї працюва- ли: науковими співробітниками Ірина віталіївна Пільх, Ніна олексіївна коломієць, раїса Іванівна Письменна, Галина Дмитрівна Мостова, Михайло Миколайович кіченко, Софія василівна Зайченко; доглядачами – Дарія Трохимівна костенко, Галина Петрівна Панасюк, раїса Панасівна Сонько, Наталія василівна Потапенко. Наталія Миколаївна Мазенко пропрацюва- ла доглядачем понад чверть століття. Понад 30 літ трудиться і володимир олексійович котовський, доглядаючи територію музею. вузький підземний коридор веде з головної зали до меморіалу на честь 10 тисяч переяславців, загиблих у боях з німецько- фашистськими загарбниками. Їхні прізвища викарбувано на стінах. Тут же встановлено меморіальну плиту з написом: «Не зная имен всех героев боев за Днепр в октябре 1943 года, кто кровь свою отдал, – переяславцы чтят погибших. всем им в память и честь эту плиту на долгие годы поставили». Поруч палає вічний вогонь. у меморіалі звучить траурна мелодія «реквієму» Моцарта. Співробітники музею проводять велику патріотично-виховну роботу. За радянських часів у залі музею приймали в жовтенята й піонери, проводили збори загонів, вручали комсомольські квитки. При музеї працював клуб «Пошук». Досить частими були тут зустрічі однополчан та ветеранів великої вітчизняної війни, в’язнів концтаборів зі школярами. ветеранів щороку все менше і менше… Мы уходим, уходим… Как нас мало осталось! Уходя, оставляем вам мир и покой. И сердцам нашим биться уж самую малость. И до самого края подать уж рукой. Мы уходим, уходим… Редеют колонны, Не осталось почти уж друзей боевых. Мы уходим туда, где лежат батальоны, И за той за чертой повстречаем мы их. Александр Владимиров 7. Нині в музеї проходять зустрічі остарбайтерів, уроки мужності та уроки історії, проводяться виставки. але основною формою роботи була і залишається екскурсія, і від майстерності гіда залежать враження, емоції, спогади… у «книзі відгуків та побажань» відзначена робота екскурсоводів Шавейка М. Д., Бойко Н. а., Глушко Г. І., коломієць Н. о., Письменної р. І., ковальової в. С., кіче- нка М. М., Зайченко С. в. … Не бракує проблем у музею й нині. Через недостатню охорону унікальну колекцію зброї часів великої вітчизняної війни довелося зняти з експозиції і передати до фондосхови- ща. військова техніка, що знаходилася біля музею-діорами, перевезена до Меморіалу Слави і віддана на поталу сучасним варварам. розміщення музею у вознесенському собо- рі – далеко не найкраще вирішення цієї про- блеми. Нове приміщення «будується» понад 30 років. Із часу відкриття музею-діорами минуло вже 35 років. Заклад став перлиною в комплексі музеїв Національного історико- етнографічного заповідника «Переяслав». Нескінченним потоком ідуть сюди люди, сотні тисяч осіб відвідали музей. Із усіх куточків нашої Батьківщини, з близького й далекого зарубіжжя приїздять до нас туристи – з росії та вірменії, Грузії й казахстану, Білорусі та Прибалтики, Польщі й Болгарії, австрії й Німеччини, Японії та СШа, Франції й Італії, з афганістану, Монголії, Домініканської республіки, оману, Ефіопії, колумбії, венесуели, Мексики, руанди… Їдуть, щоб вшанувати пам’ять тих, хто врятував світ від фашистської чуми. Завмирають біля полотна, зачаровані красою і силою художнього відтворення 21 Краєзнавство 4 2010 74 2175 героїчної сторінки великої вітчизняної війни. … Із «книги відгуків та побажань»: «Диорама производит сильное, неизглади- мое впечатление» 8. «картина потрясает своей достоверно- стью» 9. «очень впечатляюще. лично я, Писачкин александр алексеевич из города Саранска, из 2 дивизиона 214 артиллерийского полка, был потрясен. Я увидел и пережил вторично то, что пережил в сентябре 1943 года» 10. «и оформление музея-диорамы, и инфор- мационное сообщение экскурсовода – замеча- тельны» 11. «Бесконечно благодарны создателям дио- рамы и сотрудникам музея за то, что они ежедневно доносят до нашего поколения незабываемое эхо далекой жестокой войны 12 Група екскурсоводів з багатьох областей україни залишила такий запис: «По роду работы своей нам часто приходит- ся бывать в разных музеях и самим проводить экскурсии. Но никогда еще не приходилось видеть столь органичного соединения места и темы. Храм сам по себе – место святое. и дело, за которое жизнь свою бойцы наши отдали, – свято! Знакомство с музеем оставило неизгла- димый след в душах наших. огромное спасибо тем, кто создал этот музей, тем, кто заставляет каждый раз появляться слезам на глазах у тех, для кого война – история» 13. «До глубины души меня потрясла диорама. Низкий поклон и вечная память павшим за- щитникам нашей великой родины 14. И помни ты, Живой и невредимый, Довольный положеньем и судьбой, Что мы до той поры Непобедимы, Покамест память павшего с тобой. В. Фирсов Джерела та література 1. Палагута М. П. а все почалося з «огонька» // вісник Переяславщини. - №33 (11319). – 14.05.2010. 2. Там само. 3. Там само. 4. Махінчук М. Г. Переяславський скарб. – к., 1989. – 300 с. 5. Палагута М. П. а все почалося з «огонька» // вісник Переяславщини. - №33 (11319). – 14.05.2010. 6. Спогади директора Переяслав-Хмельниць- кого бюро подорожей та екскурсій вален- тини Іванівни кирієнко. 13 лютого 2009 р. // особистий архів автора. 7. Жукова М. П. Невгасимий вогонь пам’яті. – Біла Церква, 2008. – 304 с. 8. книга відгуків та побажань. – 272 с. 9. Там само. 10. книга відгуків та побажань. – 272 с. 11. нига відгуків та побажань. – 272 с. 12. книга відгуків та побажань. – 272 с. 13. книга відгуків та побажань. – 272 с. 14. книга відгуків та побажань. – 272 с. Надежда Бойко музей-диорама «Битва за Днепр в районе Переяслава-Хмельницкого и создание Букринского плацдарма осенью 1943 года» Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав» К 35-летию основания и деятельности В статье освещается история создания музея-диорамы «Битва за Днепр в районе Букринского плацдарма осенью 1943 года» Национального историко-этнографического заповедника «Переяслав». Ключевые слова: музей, диорама, битва, Днепр, Букринский плацдарм, студия им. М. Б. Грекова, экспонат, художник. Nadiya Boyko Diorama-museum “The battle for the Dnipro in the district of Pereyaslav- Khmelnytskyi and formation place of arms in Bucryn in autumn 1943” of National Historical and Ethnography Reserve “Pereyaslav” To 35 anniversary of creation and activity A history of museum-diorama The battle for the Dnipro in the district of Pereyaslav- Khmelny- tskyi and formation of Bucryn place of arms in autumn 1943 of National Historical and Ethnogra- phy Reserve Pereyaslav creation is illuminated in the article Keywords: museum, diorama, battle, Dnipro, place of arms in Bucryn, Mytrofan Grecov Studio, exhibit, artist.

Репозитарії

Схожі ресурси