Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс
Висвітлено увічнення подій Кримської війни 1853-56 рр. та оборони Севастополя 1854-55 рр. від початку бойових дій до сьогодення. Досліджуються всі види і типи нерухомих історико-культурних об’єктів, їхня охорона та збереження в контексті підготовки фундаментального 28-томного видання „Звід пам’яток...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32150 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860139780726063104 |
|---|---|
| author | Денисенко, Г. |
| author_facet | Денисенко, Г. |
| citation_txt | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Висвітлено увічнення подій Кримської війни 1853-56 рр. та оборони Севастополя 1854-55 рр. від початку бойових дій до сьогодення. Досліджуються всі види і типи нерухомих історико-культурних об’єктів, їхня охорона та збереження в контексті підготовки фундаментального 28-томного видання „Звід пам’яток історії та культури України” в АР Крим і м. Севастополь та Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Освещаются основные аспекты увековечения событий Крымской войны 1853-56 гг. и обороны Севастополя 1854-55 гг. в разные периоды - в ходе боевых действий и в современных условиях. Анализируются все виды и типы историко-культурных объектов, их охрана в контексте подготовки фундаментального 28-томного издания „Свод памятников истории и культуры Украины” по АР Крым и г. Севастополь, а также Государственного реестра недвижимых памятников Украины.
The main aspects of perpetuating of the Crimean War events (1853-1856) and the defense of Sevastopol in 1854-1855 in different periods are highlighted – during combat operations and today. All kinds and types of the historical and cultural objects and their protection are analyzed according to the preparation of „The Register of the historical and cultural monuments of the Ukraine” fundamental edition in the 28 volumes about the Crimea region and Sevastopol and State register of the immovable monuments of the Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:48:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
86 2187
Ruslana Mankovska
Sacral wooden architecture of Ukraine in the world heritage
The problem of wooden church art preservation in Ukraine, its uniqueness and originality, its
place in world culture is highlighted in the article. The activities of the National Union of Ukraine
Ethnographers for the church folk architecture protection is reviewed.
Key words: church architecture, wood construction, memorials protection.
уДк 903.9. (069) (477.75 )
Галина Денисенко (м. Київ)
КРИмсЬКА ВіЙНА В КУЛЬтУРНіЙ сПАДЩИНі УКРАЇНИ:
істОРіЯ тА сУЧАсНИЙ ДИсКУРс
Висвітлено увічнення подій Кримської війни 1853-56 рр. та оборони Севастополя 1854-55
рр. від початку бойових дій до сьогодення. Досліджуються всі види і типи нерухомих історико-
культурних об’єктів, їхня охорона та збереження в контексті підготовки фундаментального
28-томного видання „Звід пам’яток історії та культури України” в АР Крим і м. Севастополь
та Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Ключові слова: пам’ятки, нерухомі пам’ятки, культурна спадщина, Кримська (Східна)
війна, оборона, Севастополь, „Звід пам’яток історії та культури України”, Державний реєстр
нерухомих пам’яток України.
одним із найкривавіших конфліктів
ХІХ ст. була кримська (Східна) війна 1853-56
рр. у ній взяли участь росія і Туреччина, а
також англія, Франція та Сардинське
королівство як союзники османської імперії.
кримська війна стала не лише російсько-
турецькою, в якій на боці однієї зі сторін
вперше виступили інші держави, а й фактич-
ним прологом світової бійні. Якщо раніше у
збройних конфліктах чи локальних війнах
брали участь дві-три держави, то в Східній –
понад 20 1. втративши автономію наприкінці
ХVШ ст., україна не була самостійним
суб’єктом міжнародних відносин: її землі вхо-
дили до складу російської й австро-угорської
імперій, тож бойові дії проходили й на
українських теренах.
Якщо під час Північної війни російська
імперія була у зеніті військової слави і пере-
могла, то кримська війна показала всьому
світу, що самодержавна росія надто відстала
від розвинутих європейських держав. Пораз-
ка у війні стала результатом недальновидної
політики уряду, некомпетентності військового
командування, технічної відсталості росій-
ської армії, нечисленності і непідготовленості
військово-морських сил, що значно поступа-
лися об’єднаному флоту противника.
війна привела країну до загальної кризи
феодально-кріпосницької системи, яка галь-
мувала розвиток соціально-економічного жит-
тя. вразливим місцем росії була відсутність
розвиненої мережі доріг, що не давало
можливості своєчасно перекидати підкрі-
плення на театр воєнних дій та регулярно по-
стачати озброєння для армії. Мужність і
відвага солдатів, організаторів і керівників
оборони Севастополя не могли компенсувати
загальної соціально-економічної та військової
відсталості російської імперії, зупинити ката-
строфу, якою стала кримська війна для росії.
всі ворогуючі держави зазнали значних втрат:
Франція – 96 тис. воїнів, англія – 23 тис.
своїх солдатів й офіцерів, Туреччина – близь-
ко 32 тис. вояків, Сардинія - понад 2 тис.
втрати росії склали близько 130 тис. воїнів 2.
Головним театром бойових дій під час
Східної війни в криму став Севастополь. По-
над 500 пам’яток історії та культури
увічнюють оборону міста 1854-55рр. 3. Це ши-
рока панорама історико-культурних об’єктів,
які допомагають відтворити минуле, рекон-
струювати воєнні баталії тих років, сприяють
відновленню історичної пам’яті. Це пам’ятки
історії, архітектури й монументального
мистецтва. До наших днів збереглися будин-
ки, оборонні споруди, фортеці, інші пам’ятні
місця (у т. ч. місця боїв) альмінської, Бала-
клавської, Чорноріченської битв, могили
воїнів різних національностей російської
армії і її противників, воїнські кладовища.
Задля відзначення історичних подій встанов-
лювалися обеліски, монументи, меморіальні
дошки тощо. На відміну від нерухомих
пам’яток історії – реальних свідків подій,
пам’ятні знаки є матеріальними об’єктами,
створеними для увічнення історичних подій і
персоналій.
розташований по обидва береги великої
бухти Севастополь був погано підготовлений
до оборони з суші, бо укріплення напередодні
воєнних дій перебували в незавершеному
стані. Після поразки російської армії на
р. альма 8 вересня 1854 р. місто стало набува-
21
Краєзнавство 4 2010
88 2189
ти рис військового табору, хоча там залиша-
лося мирне населення, працювали крамниці й
установи. Під час оборони працювала Морсь-
ка бібліотека, хоча неї влучили дві бомби і
кілька ядер. Приміщення бібліотеки зазнало
значних пошкоджень під час пожежі 28 серп-
ня 1855 р. при відступі севастопольського
гарнізону на Північну сторону, коли були
підірвані порохові льохи і частина укріплень
оборонної лінії. Нині місто прикрашає відома,
як Башта вітрів, вентиляційна шахта для
книгосховища 4.
Підступи з моря від ескадри союзників за-
хищали 14 батарей берегової оборони. Було
прийнято рішення затопити кораблі Чорно-
морського флоту на вході в Севастопольську
бухту. 11 вересня 1854 р. між костянти-
нівською та олександрівською батареями
були затоплені найстаріші вітрильні кораблі
Чорноморської ескадри. До них входили
5 лінійних кораблів: «Три святителі»,
«уріїл», «варна», «Сілістрія», «Селафаіл» і
фрегати «Сизополь» та «Флора». в листопаді-
грудні були затоплені корабель «Гавріїл» і
корвет «Пілад». у лютому 1855 р. на дно
Севастопольської бухти між Михайлівською і
Миколаївською батареями лягли кораблі
«Дванадцять апостолів», «ростислав», «Свя-
тослав» та фрегати «кагул», «Мідія» і
«Мессеврія» 5. Тож Севастопольську бухту
закрили дві лінії із 15 затоплених кораблів. Із
берега цю загорожу прикривали з Південної
сторони - батареї №№7, 8, 10, олександрівська
й Миколаївська батареї, а з Північної –
костянтинівська і Михайлівська.
команди затоплених кораблів приєдналися
до 18-тисячного Севастопольського гарнізону,
а корабельні гармати були використані для
берегової оборони. оборону міста очолив на-
чальник штабу Чорноморського флоту, віце-
адмірал в. корнілов – учень і сподвижник
видатного флотоводця М. лазарева. Найближ-
чим помічником в. корнілова був коман-
дуючий ескадри, віце-адмірал П. Нахімов -
начальник оборони Південної сторони. Завдя-
ки самовідданій праці десятків тисяч солдатів,
матросів і місцевих жителів, Севастополь було
опоясано бастіонами зі знятими з кораблів
гарматами. Поряд із чоловіками трудилися
жінки. одна батарея була збудована виключ-
но ними, за що отримала назву «Дівоча»
(Дамська батарея Д. М. Перфіл’єва). Батарея
входила до тилової лінії оборонних укріплень
і прикривала 4-й бастіон. На місці її розташу-
вання 1897 р. було встановлено пам’ятний
знак, реконструйований в 1905 р. і відно-
влений 1953 р. 6
Невдовзі після закінчення бойових дій на
Малаховому кургані та Історичному бульварі
місця розташування батарей були відзначені
білими кам’яними стовпчиками. На кургані
збереглася кам’яна оборонна башта, на
нижньому поверсі якої знаходився штаб
контр-адмірала в. Істоміна. він командував
важливою ділянкою оборони, що включала
Малахів курган, 2-й бастіон, Селенгінський і
волинський редути та камчатський люнет 7.
На Малаховому кургані загинули видатні
керівники оборони міста – в. Істомін,
в. корнілов, П. Нахімов, М. Юрковський,
були поранені Е. Тотлебен і С. Хрульов.
у день першого бомбардування Севастопо-
ля (5 жовтня 1854 р.) був смертельно поране-
ний герой Синопської битви віце-адмірал
в. корнілов. На цьому місці за наказом віце-
адмірала П. Нахімова був викладений хрест із
ворожих бомб і ядер 8. Це було одним із пер-
ших пам’ятних місць кримської війни,
увічнене в ході бойових дій. у 1895 р. за про-
ектом скульптора І. Шредера і художника
о. Більдерлінга на кургані було споруджено
пам’ятник відважному адміралу (зруйнова-
ний у роки великої вітчизняної війни
радянського Союзу 1941-1945 рр.).
7 березня 1855 р. на Малаховому кургані
загинув герой оборони Севастополя, контр-
адмірал в. Істомін. в одному з наказів
П. Нахімов писав: «Прошу начальника 4
відділення відзначити місце, на якому було
вбито контр-адмірала Істоміна, точно так, як
це зроблено на тому місці, де було поранено
віце-адмірала в. корнілова» 9. у 1905 р. місце
загибелі було відзначено пам’ятним знаком, а
в будинку панорами «оборона Севастополя
1854-1855 рр.» було встановлено погруддя
адмірала. в башті на Малаховому кургані
укріплена мармурова меморіальна дошка з
написом, що тут знаходилося ліжко з тілом
убитого контр-адмірала в. Істоміна 10.
28 червня 1855 р. на Малаховому кургані
був смертельно поранений герой Сева-
стопольської оборони П. Нахімов, який вия-
вив мужність і героїзм в організації оборони.
він, як і його попередники, не мав досвіду
ведення бойових дій на суші. в наказі по
гарнізону про загибель адмірала говорилося:
«Моряки Чорноморського флоту! він був
свідком усіх ваших доблестей, він вмів
цінувати вашу незрівнянну відвагу, він ділив
із вами всі труднощі, він керував вами на
шляху слави і перемоги...» 11.
Після смерті П. Нахімова для Севастополя
настали особливо важкі дні. ворог наблизив-
ся впритул до Малахового кургану та
Історичного бульвару. Із 5 серпня 1855 р. по-
чалося посилене бомбардування Севастополя,
яке не припинялося протягом двадцяти діб.
Під час оборони міста, головним центром якої
став Малахів курган, виняткову мужність і
героїзм виявили уродженці україни. Неспо-
діваними для союзних військ під Севастопо-
лем стали нічні вилазки воїнів на позиції та в
тил противника, який знаходився практично
за кількасот метрів від севастопольських
укріплень.
у цих операціях особливо відзначилися
українські матроси П. кішка і Г. Шевченко,
котрим споруджені пам’ятники в Севастополі
і Дніпропетровську 12. Герой оборони Севасто-
поля Гнат Шевченко був настільки популяр-
ним у російській імперії, що громадськість
розпочала збір коштів на спорудження
йому пам’ятника. автором погруддя Г. Шев-
ченка став відомий скульптор М. Микешин. у
1874 р. пам’ятник був відлитий у Миколаїв-
ському адміралтействі з гармат, захоплених
під час російсько-турецької війни 1828-29 рр.
і встановлений у Миколаєві, а в 1902 р. пере-
несений до Севастополя. він знаходився біля
казарм колишнього 30-го флотського екіпажу,
де розпочинав службу 1850 р. Г. Шевченко.
На жаль, у 1918 р. пам’ятник був зруйнова-
ний 13.
Незважаючи на значну кількісну перевагу
ворога, захисники міста виявили високі
бійцівські якості. Солдати й матроси не
усвідомлювали суті війни, її політичних
цілей, але бойовий дух російської армії
був високий попри брак військового досвіду
ведення бойових дій на суші та технічну пере-
вагу західноєвропейських армій. Підтверд-
женням тому – одинадцятимісячна оборона
Севастополя, яка стала важким випробуван-
ням для міста і принесла йому світове визнан-
ня. Севастополь став символом відваги,
мужності і звитяги. ворог увійшов у місто,
перетворене на купу руїн, але перемогу над
його захисниками так і не отримав. З усіх
приморських батарей Севастополя вціліли
лише батареї Північної сторони – костян-
тинівська і Михайлівська. З сухопутних
укріплень – бастіон корнілова на Малаховому
кургані і бастіон №4 на Історичному
бульварі 14.
На початку ХХ ст. по всій країні прокоти-
лася хвиля вшанування пам’яті про героїчну
оборону Севастополя під час кримської війни,
50-річчя якої збігалося з початком сторіччя.
На шпальтах газет та в літературі широко
обговорювалася підготовка до святкування
ювілею героїчної оборони. актуальним стало
питання відтворення пам’яток, що збереглися
на місцях боїв, а також спорудження пам’ят-
ників на честь захисників міста, керівників
Севастопольської оборони 15.
Цим опікувався спеціально створений у
1899 р. громадський «комітет з відбудови
пам’ятників Севастопольської оборони 1854-
1855 рр. до її 50-річчя» на чолі з князем олек-
сандром Михайловичем. До комітету входили
історик а. Зайончковський, генерал від
кавалерії М. Пивоваров, представники міської
влади, учасники кримської війни, які
відзначилися під час оборони міста, –
М. Бєлкін, а. Дельсаль, П. рерберг, командир
батареї №38, капітан 2-го рангу М. костома-
ров – ініціатор і перший начальник Музею
Севастопольської оборони, заснований в
1869 р. Широке представництво громад-
ськості, військових істориків і безпосередніх
учасників війни дозволило відновити оборонні
рубежі, надавши їм первинного вигляду, про-
вести реставраційні роботи, спорудити
пам’ятники на честь учасників війни, видати
праці, присвячені подіям кримської війни,
путівники пам’ятними місцями.
у 1899-1903 рр. головою комітету був
військовий інженер, генерал, учасник оборо-
ни Севастополя П. рерберг, який відзначився
на 5 і 6 бастіонах, редуті Шварца, люнеті
Бєлкіна, а під кінець оборони – на Малахово-
му кургані. Завдяки діяльності голови
комітету в 1903-1907 рр. були видані три
випуски фотоальбому «Севастопольцы» з 1500
унікальними фотографіями учасників оборо-
ни і їхніми біографіями. Це безцінний доку-
мент для дослідників історії кримської
війни – визначної військової і політичної події
в історії не лише російської імперії, а й усієї
Європи ХIХ ст.
Перед комітетом стояло важливе завдання
щодо дослідження пам’ятних місць оборон-
них укріплень, уточнення розташування
військ, збереження вцілілих пам’яток і
відзначення пам’ятних місць, пов’язаних із
кримською війною та обороною Севастопо-
21
Краєзнавство 4 2010
90 2191
ля 16. До спорудження пам’ятників були
залучені севастопольські архітектори о. вей-
зен, інженери Ф. Єранцев, Г. Долін, о. Енберг.
Будівельними роботами керував досвід-
чений інженер, член Будівельної комісії з
відновлення пам’яток, генерал-майор о. Ен-
берг, під керівництвом за безпосередньої
участі якого були споруджені практично всі
пам’ятники героям першої оборони Севасто-
поля 17.
До складу конкурсної комісії входили
представники Петербурзької академії ми-
стецтв – академік скульптури в. Беклемішев,
архітектори л. Бенуа, о. Гоген. Найкращим
був визнаний проект о. Енберга, який
передбачав відновлення головних рубежів
оборони Севастополя, а також спорудження
пам’ят-ників і пам’ятних знаків на бастіонах,
редутах, місцях битв, лініях оборони. розу-
міючи важливість збереження автентичних
пам’яток, о. Енберг розробив проект відно-
влення меморіальної стіни по лінії укріплень
від 1-го до 3-го бастіону, додавши до залишків
оборонних споруд надбудову, яка відрізнялася
від автентичних пам’яток лише кольором.
Як один із головних виконавців споруд-
ження пам’яток на честь 1-ї оборони Севасто-
поля, талановитий будівельник і військовий
інженер, понад 30 років пов’язаний із Сева-
стополем, о. Енберг розробив проекти пам’ят-
ників воїнам камчатського і люнету Бєлкіна.
Спільно зі скульптором а. адамсоном й
архітектором в. Фельдманом він брав участь у
розробці проекту «Пам’ятника затопленим
кораблям», який став символом Севастопо-
ля 18. Мармурова колона, увінчана бронзовим
орлом із лавровим вінком у дзьобі, встановле-
на на п’єдесталі із написом: «в память кора-
блей, затопленных в 1854-1855 для загражде-
ния входа на рейд».
Предметом особливої гордості була споруда
для розміщення панорами на Історичному
бульварі, проект якої був розроблений о. Ен-
бергом за участі архітектора в. Фельдмана.
Історія впорядкування бульвару відноситься
до 1875 р., коли з’явилося рішення міської
думи про заборону будівництва на Бульварній
(Бастіонній) висоті і закладення Історич-
ного бульвару вздовж лінії розташування
бастіонів. роботи розпочалися 1876 р. на
4-му бастіоні і були завершені в період
підготовки святкування 50-річчя оборони
Севастополя. Історичний бульвар став цен-
тром Меморіального комплексу, присвяченого
захисникам Севастополя. До його складу вхо-
дить панорама «оборона Севастополя 1854-
1855 рр.», створена професором Ф. рубо в
1901-1904 рр. і відкрита 14 травня 1905 р.
комплекс – це й 13 пам’ятників і пам’ятних
знаків, у тому числі воїнам 4-го бастіону,
Язонівського редуту, укріплення передового
бруствера 4-го бастіону, підземно-мінні
галереї, пам’ятний знак на честь перебування
на 4-му бастіоні письменника л. Толстого 19.
у 1909 р. було відкрито пам’ятник таланови-
тому інженеру-фортифікатору, генерал-ад’ю-
танту Е. Тотлебену, спорудженням якого було
завершено створення унікального комплек-
су 20.
Цінність Меморіального комплексу в тому,
що він розміщений на території, де проходила
оборонна лінія і збереглися пам’ятні місця
розташування батарей, воїни яких найбільше
відзначилися в боях та під час вилазок у воро-
жий тил. реконструйовані підземні галереї,
що підводилися під бастіони ворожими
мінерами, зафіксовані сліди підземно-мінної
війни захисників міста під керівництвом
інженер-полковника Е. Тотлебена. 3 грудня
1909 р. на Приморському бульварі був
відкритий пам’ятник одному з керівників обо-
рони Севастополя, головнокомандувачу війсь-
ково-сухопутними і морським силами в кри-
му генералу Д. остен-Сакену. На жаль, в 1935
р. пам’ятник було зруйновано.
результатом роботи «комітету з відбудови
пам’ятників Севастопольської оборони 1854-
1855 рр. до її 50-річчя» стало впорядкування
старих і будівництво нових пам’ятників та
створення музею. у ньому зберігаються
реліквії, пов’язані з кримською війною: кар-
ти, плани й креслення укріплень, укази
воєнного часу, особисті речі керівників оборо-
ни міста, зброя, снаряди, які через багато
років знаходили на місцях боїв. Спочатку
Музей знаходився у будинку героя оборони
Севастополя, генерала Е. Тотлебена (не
зберігся), а в 1895 р. для нього було збудовано
спеціальне приміщення (арх. о. кочетов, ск.
Б. Едуардс) 21.
одночасно з відтворенням укріплень,
відзначенням їх пам’ятними знаками на
Історичному бульварі аналогічні роботи про-
водилися в інших місцях. Серед перших
проектів був план відтворення оборонної
вежі на Малаховому кургані. Про це нагадує
пам’ятний знак у вигляді залишків скелі від
вибуху з написом: «уціліли сліди мінної війни
перед 4-м бастіоном».
До вересня 1905 р. на корабельній стороні
вздовж лінії між 1-м і 3-м бастіонами було
встановлено 20 монументів і пам’ятних
знаків. На місцях розташування 50 батарей
були споруджені пам’ятні знаки, розроблено
проекти пам’ятників воїнам 5-го бастіону,
камчатського і люнету Бєлкіна, закладені
сквери на 1-му і 2-му бастіонах 22. Пам’ятними
знаками увічнені місця Забайкальської і
батареї Геннериха, Селенгінський і волинсь-
кий редути. На 4-му бастіоні відновлена
ділянка бруствера з гарматами, на місці
битви на Чорній річці поблизу Балаклави
встановлений обеліск 23. Пам’ятниками
фортифікації і військово–інженерного ми-
стецтва стали Південний, Балаклавський і
Стрілецький форти, Бельбекська група бере-
гових батарей, Історичний бульвар, Малахів
курган, де в 1963 р. відкрито відділ Музею
героїчної оборони і визволення Севастопо-
ля 24.
у вересні 1854 р. за наказом віце-адмірала
в. корнілова на Північній стороні Севастопо-
ля засноване кладовище, на якому ховали за-
гиблих захисників міста. Спочатку воно мало
офіційну назву «Петропавлівське», пізніше
через велику кількість поховань генерал-
ад’ютант Е. Тотлебен запропонував назву
«Братське». Братське кладовище захисників
Севастополя 1854-55 рр.- одне з найбільших
меморіальних воїнських кладовищ, на якому
збереглося понад 600 поховань. Із них близь-
ко 500 – братські і 123 одиночні могили з
понад 40 тис. захисників міста 25.
Поховання учасників оборони Севастополя
тривали до 1917 р. у братських могилах хова-
ли 50 і більше рядових захисників Севастопо-
ля, загиблі офіцери поховані в окремих моги-
лах, іноді - по 2-3 чоловіки. Місця поховань
позначалися дерев’яними хрестами або хре-
стами з бомб і ядер. Благоустрій кладовища і
спорудження надгробків проводилися
військово-інженерним відомством на благо-
дійні пожертви. Збір їх розпочався 1856 р. ще
до закінчення кримської війни в полках і
флотських екіпажах та серед учасників оборо-
ни Севастополя.
Серед офіцерів-чорноморців поширився
рух щодо увічнення пам’яті захисників Сева-
стополя 1854-55 рр., підтриманий офіцерами-
балтійцями та офіцерами армії. На кінець
1857 р. була зібрана достатня сума для спо-
рудження надгробків і будівництва храму. До
1870 р. було встановлено 37 пам’ятників на
могилах офіцерів і понад 120 - на братських.
Надгробки були у вигляді горизонтальних
кам’яних плит і горизонтальних кам’яних
хрестів із написом «Братська могила».
Пізніше були розроблені 19 типових проектів
таких надгробків. Із 1872 р. до початку ХХ ст.
над могилами споруджували різноманітні
художні надгробки із мармуру і кримбальсь-
кого каменю з використанням класичних
архітектурних форм. Це - обеліски, піраміди,
саркофаги, стели. у декоративній орнаментиці
переважала символіка, що втілювала воїнську
славу, звитягу й безсмертя. в художньо-
му вигляді багатьох надгробків знайшов
відображення мотив Георгіївського хреста.
Як елемент композиції його включали до
багатьох пам’ятників, підкреслюючи цим
воїнський характер кладовища. Значна
кількість надгробків - комплексні пам’ятки
історії, архітектури та монументального ми-
стецтва.
Деякі з них за своїми розмірами й
композицією належать до творів архітектури
і монументального мистецтва, виконаних у
кращих традиціях меморіальної архітектури
ХIХ-поч. ХХ ст. Це монументальна споруда
над склепом начальника інженерів Севасто-
польського гарнізону генерал-ад’ютанта
Е. Тотлебена (1890 р., арх. а. карбон’єр із ви-
користанням проекту Д. Грімма). Двоколон-
ний мармуровий портик на високому
п’єдесталі у вигляді склепу на могилі контр-
адмірала М. кумані (1891 р., арх. Б. рожнов).
Портретний бюст із білого мармуру генерал-
лейтенанта С. Хрульова, встановлений на
високій канелюрованій колоні (1873 р.,
ск. к. Серве-Годебський). Мурована каплиця
на могилі головнокомандуючого російською
армією (з 1855 р.) генерала від артилерії
М. Горчакова (1863 р., арх. о. авдеєв, худож-
ник М. васильєв). За своїми архітектурними
й художніми якостями вони вважаються кра-
щими на кладовищі 26. високохудожнім тво-
ром, який вирізняється бездоганним виконан-
ням і пропорціями, є пам’ятник воїнам во-
линського піхотного полку, які захищали
Севастополь із перших і до останніх днів обо-
рони. Пам’ятник споруджений у вигляді
саркофагу класичної форми, встановленого на
масивний стилобат (арх. а. Гронвальд) 27.
Навколо Братського кладовища спорудже-
на кам’яна огорожа. Її центральний вхід при-
крашають невеликі піраміди і гармати часів
21
Краєзнавство 4 2010
92 2193
оборони Севастополя 1854-1855 рр. одним із
найдавніших й універсальних видів пам’яток,
в якому поєднані функції церкви, пам’ятки,
меморіалу і музею, є храми, чиє будівництво
відоме в україні ще з часів київської русі.
композиційним центром Братського кла-
довища є храм св. Миколая – пам’ятник
воїнам усіх національностей, різних статків і
воїнських звань, споруджений на вершині па-
горба. Храм втілює ідею грандіозного надгроб-
ку всім захисникам Севастополя у вигляді
масивної піраміди, символу вічності, увінчану
кам’яним хрестом. Будівництво розпочалося
1857 р. за проектом архітектора о. авдєєва,
удостоєного за цю роботу звання академіка
архітектури, і завершено в 1870 р. На гранях
піраміди встановлені 56 мармурових дощок із
найменуваннями частин, які захищали
Севастополь, терміном їхнього перебування у
місті і цифрами втрат. уздовж стіни храму
розташовані 38 чорних мармурових плит із
прізвищами 943 загиблих офіцерів 28. При
всьому розмаїтті архітектурних і художніх
форм пам’ятники Братського кладовища
об’єднує тема воїнської слави і звитяги.
рідкісна архітектурна споруда храму-піраміди
в комплексі з пам’ятками Братського кладо-
вища – єдиний меморіальний комплекс другої
половини ХIХ ст.
усипальнею для керівників оборони Сева-
стополя став володимирський адміральський
собор, який будувався упродовж 30 років.
Перший проект датується 1848 р., у 1854 р.
храм був закладений за проектом відо-
мого архітектора к. Тона. До початку осади
міста було збудовано цокольний поверх, під
підлогою якого у склепі похований адмірал,
російський флотоводець і мореплавець, до-
слідник антарктиди, учасник трьох круго-
світніх подорожей, російсько-шведської 1808-
1809 рр., вітчизняної 1812 р., російсько-
турецької 1828-1829 рр. війн, військовий
губернатор Севастополя і Миколаєва, почес-
ний член російського географічного товари-
ства, Морського вченого комітету, одеського
товариства дослідників історії та старовини
Михайло лазарєв. у ході будівництва володи-
мирський собор перетворився на пам’ятник
оборони Севастополя, місце поховання
керівників оборони міста – контр-адміралів
в. Істоміна, в. корнілова і П. Нахімова. Після
закінчення кримської війни на місці похован-
ня адміралів встановлений тимчасовий над-
гробок у вигляді плити з білого інкерманського
каменю з написом: «Тут погребены адмиралы
лазарев, скончавшийся в лето 1851 года, и
убиенные при защите Севастополя: вице-
адмирал корнилов, адмирал истомин, адми-
рал Нахимов».
роботи зі спорудження храму відновилися
в 1862 р. під керівництвом архітектора
о. авдєєва 29 і завершилися 1881 р. будів-
ництвом нижньої церкви св. Миколая і ство-
ренням надгробку над склепом захисників
оборони Севастополя у вигляді мармурового
чорного хреста з прізвищами і бронзовим лав-
ровим вінком з написом «Ніка» у центрі.
у 1883 р. на стінах собору були встановлені
мармурові дошки з прізвищами георгіївських
кавалерів, адміралів, штаб - і обер-офіцерів
Морського відомства, учасників кримської
війни й оборони Севастополя. оформлення
собору завершують діоритові дошки з
прізвищами і датами смерті М. лазарєва,
в. корнілова, П. Нахімова й в. Істоміна 30.
у володимирському соборі, будівництво яко-
го було закінчено 1888 р. 31, знаходиться 13
поховань.
володимирський адміральський собор і
церква св. Миколая на Братському кладовищі
є передовсім усипальнями героїв оборони
Севастополя 1854-55 рр. і пам’ятниками всім
загиблим учасникам кримської війни. вони –
не тільки місця богослужінь на вшанування
воїнів, котрі загинули під час бойових дій. Це
– пам’ятки історії та величні твори
архітектури й монументального мистецтва.
Протягом ХVШ-ХIХ ст. воїнські храми не
відрізнялися від звичайних православних
церков, хіба що своїми розмірами.
кримська війна позначилася великими
втратами з обох сторін. Не лише через засто-
сування нової зброї, а й епідемію інфекційних
хвороб. у росіян на початковому етапі війни
була відсутньою будь-яка медична допомога
пораненим. Після отримання призначення і
доручення керувати всією «медичною спра-
вою обложеного міста» 12 листопада 1854 р.
до Севастополя з Петербургу прибув відомий
учений і блискучий хірург М. Пирогов у
супроводі кращих лікарів. 24 листопада до
криму прибули і перші групи сестер-
жалібниць. Головний перев’язочний пункт
влаштували на березі Севастопольської бухти,
в будинку Дворянського зібрання, де з 1854 р.
до червня 1855 р. жив і працював М. Пиро-
гов 32. На кінець вересня 1855 р. почалася
евакуація поранених із Севастополя до Бахчи-
сарая, Сімферополя, керчі та інших міст.
З ініціативи М. Пирогова важливим цен-
тром для лікування російських солдатів і
офіцерів став катеринослав, в госпіталях
якого перебували десятки тисяч поранених.
На початок воєнної кампанії в місті був один
військовий шпиталь на 180 хворих. у роки
кримської війни їхня кількість значно
збільшилася – поранені перебували в по-
мешканні Дворянських зборів, у державних
та приватних будинках. Померлих від ран
ховали на кладовищі поруч із головним
госпіталем. у 1855 і 1856 рр. М. Пирогов
особисто відвідував лазарети та шпиталі,
відкриті у катеринославі, олександрійську,
Павлограді, Нікополі та інших містах,
цікавився станом поранених та ходом їх
лікування 33.
у 1955 р. місцеві органи влади
Дніпропетровська прийняли рішення про
увічнення пам’яті героїв оборони Севастополя
й учасників кримської війни. рештки воїнів
перенесли в одну братську могилу, над якою
був насипаний 8-метровий курган. На вершині
пагорба встановлено обеліск з інкерманського
каменю, по його боках – гармати часів
кримської війни. На місці кладовища висади-
ли дерева і заклали Севастопольський парк у
1977 р. поряд з обеліском були встановлені
8 бронзових погрудь керівників і героїв обо-
рони Севастополя. Перебування М. Пирогова
у катеринославі (нині Дніпропетровськ) від-
значено пам’ятним знаком на вул. комсо-
мольська 34.
у Сімферополі, куди переїхав М. Пирогов
зі своїми найближчими помічниками, він не
тільки проводив найскладніші операції, а й
знаходив час для занять із лікарями. Читав їм
лекції, багато уваги приділяв діяльності об-
щин сестер-жалібниць, консультував місцеве
населення 35. в центрі міста у 1981 р. на
будинку лікарні (вул. рози люксембург), де
працював М. Пирогов зі своїм помічником
С. Боткіним, встановлено меморіальну до-
шку 36.
Із діяльністю вченого і хірурга також
пов’язані будинки Дворянських зборів,
духовної семінарії та чоловічої гімназії, у при-
міщенні якої був розташований шпиталь 37.
На честь військового хірурга, заслуже-
ного професора Імператорської Санкт-Петер-
бурзької медико-хірургічної академії, акаде-
міка, доктора медичних наук на Матроському
бульварі у Севастополі споруджено пам’ятний
знак. На будинку волохова (вул. Суворо-
ва, 19), в якому містився штаб оборони Сева-
стополя у 1854-55 рр. та мешкали керівники
оборони в. корнілов і П. Нахімов, бували
Е. Тотлебен і М. Пирогов, встановлена
меморіальна дошка 38. На території Першої
міської лікарні, яка з 1967 р. носить ім’я вче-
ного, споруджено пам’ятник М. Пирогову 39.
у кримській війні вперше в якості медич-
них сестер були задіяні жінки. Першими се-
страми милосердя були дружини та сестри
захисників Севастополя, які взяли на себе
нелегку справу догляду за важкопораненими.
жінки виявляли героїчну самовідданість і
самопожертву, вивозячи тисячі поранених
воїнів із передових на візках і переправляючи
їх на носилках до перев’язочних пунктів.
Пам’ятним знаком у Севастополі
відзначена діяльність першої народної сестри-
жалібниці Дар’ї Севастопольської (Дар’я
лаврентіївна Михайлова). вона до приїзду
«Хрестовоздвиженської громади сестер
піклування про поранених та хворих» під
вогнем противника надавала допомогу пора-
неним воїнам, працювала в шпиталях міста.
Першою серед жінок її нагородили золотою
медаллю «За старанність» на володимирсько-
му банту і 500 крб. сріблом 40. Дар’я Севасто-
польська, чий образ став символом мужності і
милосердя, була похована на кладовищі в
Доковому яру. На жаль, її могила була знище-
на під час будівельних робіт в 60-ті роки ХХ
ст. 41.
Приклад севастопольських сестер милосер-
дя наслідували жінки по всій країні. Поши-
рився він і на інші воюючі держави. Після
кримської війни участь жінок у збройних
конфліктах стала традиційною. Завдяки
М. Пирогову військово-медична служба у
російських військах була поставлена на на-
лежний рівень, хоча це коштувало багатьом
медикам життя.
Як в період оборони Севастополя 1854-
55 рр., так і на завершальному етапі крим-
ської війни важливе військово-оперативне
значення для російського командування
відігравав Бахчисарай. упродовж воєнних дій
він залишався прифронтовим містом. Тут
проходили головні комунікаційні зв’язки з
Севастополем, йшло постачання й поповнення
його гарнізону та частин і з’єднань кримської
армії. в самому місті знаходилася головна
квартира кримської армії.
у той же час через Бахчисарай постійно
21
Краєзнавство 4 2010
94 2195
здійснювалась евакуація поранених і хворих
воїнів із зони бойових дій. Прибулих
розміщували у шпиталях, які знаходилися в
ханському палаці та на території Свято-
успенського чоловічого монастиря 42. Декого
поміщали в пересильному пункті, для якого
були побудовані тимчасові бараки в 1300 м на
північний схід від залізничної станції «Бахчи-
сарай». Нині це територія в/ч. Поряд із бара-
ками знаходилися братські могили воїнів, які
померли під час транспортування.
у 1865 р. на місці поховань було насипано
курган, навколо якого споруджена кам’яна
загорожа. За ініціативи таврійського губерна-
тора П. лазарева у 1896 р. на вершині кургану
було встановлено хрест. він простояв до по-
чатку 50-х років минулого століття, але, на
жаль, був зруйнований 43. у 1988-89 рр. на
території військової частини проводилися роз-
копки, внаслідок яких було виявлене масове
воїнське поховання (1307 осіб) захисників
Севастополя 1854-55 рр. у травні 1990 р. на
кургані урочисто відкрили пам’ятник у
вигляді двох кам’яних брил у пам’ять воїнів,
котрі загинули в кримській війні 44.
Під час героїчної оборони Севастополя в
келіях Свято-успенського монастиря, виник-
нення якого відноситься до VШ ст., знаходив-
ся офіцерський шпиталь. Тих, хто помирав
від ран, ховали на монастирському цвинтарі,
влаштованому навпроти скиту. На православ-
ному кладовищі поховані генерал-ад’ютант
П. вревський та генерал-майор П. веймарн,
які загинули у битві на Чорній річці 4(16) сер-
пня 1855 р. – одній із найбільших битв
кримської війни 45. На їхніх могилах вста-
новлені високі гранітні хрести 46.
Про події кримської війни в Бахчисараї
нагадує і каплиця св. архістратига Михаїла
на Старому православному кладовищі на місці
поховання чотирьох тисяч захисників Сева-
стополя, які померли від ран і хвороб у бахчи-
сарайських шпиталях у 1854-56 рр. каплиця
була побудована в 1894 р. за ініціативи
мешканців Бахчисарая і таврійського губер-
натора П. лазарева, який восени 1891 р. звер-
нувся до бахчисарайського міського голови з
листом 47.
Ідею створення пам’ятника підтримали й
представники різних станів та релігійних
конфесій. До будівельного комітету, створено-
го у грудні 1891р., надходили кошти на спо-
рудження пам’ятника з усіх кінців російської
імперії, криму як від відомих людей, так і
пересічних мешканців Бахчисарая, Севасто-
поля, Сімферополя. Благодійні внески в
будівництво зробили учасники оборони Сева-
стополя: контр-адмірали І. Манто і Ф. Нарбут,
племінник генерал-ад’ютанта П. вревського,
туркестанський генерал-губернатор барон о.
вревський, а. Стевен, син академіка,
дослідника криму, засновника Нікитського
ботанічного саду Х. Стевена та ін. 48 відкриття
й освячення каплиці відбулося в червні
1895 р. 49 каплицю увінчав кам’яний хрест,
замість позолоченого завершення, як плану-
валося спочатку.
Як і територія Західної україни в першу
світову війну, територія криму під час
кримської війни була ареною запеклих боїв.
внаслідок цього тут з’явилися поодинокі мо-
гили і кладовища воїнів ворогуючих армій.
Наприкінці кримської війни всім полеглим
воїнам із дозволу російського імператора були
споруджені меморіали.
5 травня 1855 р. вийшов царський указ про
збереження пам’ятників та поховань солдатів
і офіцерів союзницьких військ, які загинули
під час кримської війни 50. На Малаховому
кургані, де 27 серпня 1855 р. відбувся останній
бій, замість встановленого французами
дерев’яного хреста, на братській могилі всіх
полеглих воїнів 1872 р. коштом російського
уряду було споруджену мармурову колону з
символічними словами: «Їх єднала перемога
та поєднала смерть. Така слава солдата, така
доля хоробрих» 51.
Під час кримської війни базою англійського
флоту і головною штаб-квартирою британської
армії було невеличке містечко поблизу Сева-
стополя Балаклава. розташована в невеликій
зручній бухті, не помітній з боку моря, Бала-
клава завжди вабила іноземців.
Її історія, яку творили різні народи,
нараховує понад 2500 років. Тут знаходилося
поселення таврів; у VП-VІ ст. до н. е. жили
греки; дислокувалися війська римлян. 1375 р.
Балаклаву завоювала Генуя, назвавши її Чем-
бало. Ця назва збереглася за руїнами генуе-
зької фортеці, яка мальовничо височить на
Східному мисі. Через сто років містечко захо-
пили турки, перейменувавши його на Балак-
юве. воно й трансформувалося в сучасну на-
зву. Із часів кримської війни тут збереглася
набережна, на якій встановлено дві англійські
гармати; водогін, ділянка залізниці, збудова-
на англійцями в 1854-55 рр., Георгіївський
монастир, де діяв телеграф 52.
у період бойових дій в криму втрати
англійців склали близько 18 тис. осіб, в т. ч.
13 тис. під Севастополем. 1882 р. з дозволу
російського та на кошти англійського уряду
на каткартовому пагорбі було влаштоване
кладовище, на якому нараховувалося близько
450 братських та поодиноких могил. Серед
них – могили учасника битви під ватерлоо,
командира 4- ї англійської дивізії генерала
Георга каткарта, котрий загинув в Інкер-
манській битві у вересні 1854 р.; генералів
Гольді, Торренса, кемпбеля, Стренгвейса та
ін. Більшість надгробків були виготовлені із
мармуру, доставленого з англії (графство Дер-
бишир).
Під час оборони і визволення Севастополя
в роки великої вітчизняної війни радянсько-
го Союзу 1941-1945 рр. район, де знаходилося
англійське кладовище, перебував у зоні бойо-
вих дій. Більшість пам’яток на кладовищі за-
знали руйнувань. однак зберігся фундамент
огорожі, збудованої ще 1882 р., та залізо-
бетонний цоколь будинку доглядача, в якому
до 1941 р. був меморіальний музей 53. у люто-
му 1945 р. під час кримської (Ялтинської)
конференції англійське кладовище відвідав
прем’єр-міністр великобританії уїнстон Чер-
чилль разом із членами англійської деле-
гації 54.
втрати французької армії під час кримської
війни склали 96 тис. солдатів. Французьке
кладовище знаходилось у районі Балаклавсь-
кого шосе. 1863 р. на площі в один гектар було
створено своєрідний некрополь – зразок
ландшафтно-паркового ансамблю й мемо-
ріальної архітектури ХІХ ст. у центрі кладо-
вища знаходилася каплиця, на якій були
викарбувані імена загиблих французьких
генералів Брюне, Майрана, Бізо, Бретона та
ін. уздовж огорожі були розташовані
17 склепів братських могил із мармуровими
плитами й найменуваннями родів військ по-
хованих. Некрополь постраждав у роки Другої
світової війни, а в 1982 р. частина меморіалу,
що збереглася, – склепи і каплиця – були
повністю знищені 55.
На вершині Гасфортової гори біля Чорної
річки, де 4 серпня 1855 р. відбулася битва, був
розміщений італійський цвинтар. Неподалік
гори, що в 15 км від Севастополя, бойову
позицію займали воїни казанського полку під
командуванням полковника в. Гасфорта,
ім’ям якого названа гора. Союзні війська
змогли оволодіти висотою, яка мала важливе
стратегічне значення, лише на заключному
етапі війни.
у 1882 р. на місці, де знаходилася головна
батарея сардинців, італійськими майстрами
була споруджена каплиця. Поблизу каплиці
знаходилася гробниця одного з героїв війни,
командира 2-ї піхотної дивізії генерал-
лейтенанта о. ла-Мармора, прах якого у
1911 р. був перевезений на батьківщину – в
Італію 56. Під час Другої світової війни біля
підніжжя Гасфортової гори, де воювали бійці
7-ї бригади морської піхоти, проходила лінія
фронту, і некрополь зазнав значних пошкод-
жень. Місце італійського кладовища позначе-
но огорожею 57. у роки великої вітчизняної
війни цвинтарі іноземних воїнів були
зруйновані, але продовжували існувати.
у повоєнний час були повністю знищені
три цвинтарі, що існували з середини ХІХ ст.
і були місцем паломництва не лише громадян
СрСр, але й земляків, родичів полеглих
іноземців 58. Значна кількість поховань
іноземних воїнів була занедбана або знищена,
що завдано колосальної шкоди не тільки мо-
ральному вихованню кількох поколінь, але й
іміджу нашої країни. у 1920-ті-1930-ті рр.
були знесені монументи адміралам М. лазаре-
ву, в. корнілову, командуючому севасто-
польським гарнізоном генералу Д. остен-
Сакену, який останнім залишив Севастополь.
у роки Другої світової війни були
зруйновані пам’ятні знаки на місцях
Балаклавської та Інкерманської битв, палац
командуючого Чорноморським флотом
в. корнілова, будинок Е. Тотлебена, в якому
був розташований Музей оборони Севастопо-
ля. За радянських часів була по-варварськи
знищена каплиця ХІХ ст., споруджена на
воїнському некрополі в Петровській балці
біля Сімферополя. Там були поховані понад
36 тис. героїв оборони Севастополя 1854-
55 рр. 59
у 1971 р. в Євпаторії була знесена братська
могила російських воїнів, які відзначилися
під час штурму міста 5 (17) лютого 1855 р.
Пам’ятний знак на відзнаку хоробрих воїнів,
встановлений 1862 р. місцевою караїмською
громадою, був перенесений в інше місце 60.
Було понівечено чотирикутний обеліск
на вершині каменоломного яру біля Сімфе-
ропольського шосе, встановлений англійцями
після падіння Севастополя. Це був єдиний
пам’ятник періоду кримської війни, встанов-
лений воїнам ворогуючих армій. На
21
Краєзнавство 4 2010
96 2197
меморіальних дошках російською й
англійською мовами викарбувано напис: «На
пам’ять про англійців, французів і росіян, які
загинули в Інкерманській битві 24 жовтня
1854 року» 61. втрати російської армії в битві
склали 12 тис. вбитими і пораненими,
французів і англійців – 4388 чоловік. у
1875 р. на місці Балаклавської битви, яка
відбулася в жовтні 1854 р., силами бри-
танської армії споруджена чотиригранна
піраміда. Пам’ятник загиблим воїнам ворогу-
ючих армій – англійцям, росіянам, францу-
зам і туркам – зберігся завдяки турботі
місцевого населення.
кримська війна була несправедливою з
обох боків, і вина царського уряду була не
менша вини урядів західних держав. Наймен-
ше винні у розв’язанні війни рядові солдати,
які були просто „гарматним м’ясом”, живою
зброєю для своїх урядів. Незважаючи на це,
вони гідно виконували свій обов’язок,
воїнську присягу й гинули далеко від
батьківщини. Поряд із пам’ятками, які
свідчать про мужність і героїзм воїнів
російської армії, в криму збереглися і
пам’ятки учасників війни з інших держав.
вони потребують уваги з боку держави і гро-
мадських організацій.
кожне покоління вносить свої корективи у
розуміння історичного процесу, робить пере-
оцінку подій, ролей окремих постатей.
На зміну протистоянню із західним світом,
тривалому періоду заборони й заперечення
культурних досягнень інших народів,
ХХI століття ставить перед нами вимогу виз-
нати пріоритети загальнолюдських цінностей
та збереження культурного доробку кожного
народу. лише цивілізований підхід до влас-
них пам’яток незалежно від змін у політичних
оцінках того чи іншого періоду, збереження в
україні пам’ятних символів інших народів –
важливі чинники історичного пізнання. а
ще – формування національної самосвідомості,
історичної пам’яті й гуманітарної політики
держави.
Створені після кримської війни в 60-80-ті
роки ХIХ ст. з дозволу російського уряду
французький, англійський та італійський
некрополі отримали всесвітнє визнання, були
справжніми пам’ятками жертвам війни й
мілітаризму. в останні роки проводяться
роботи щодо відновлення й реконструкції кла-
довищ періоду кримської війни. у 1994 р. за
пропозицією урядів великої Британії, Італії,
росії, Туреччини і Франції було споруджено
перший міжнародний Монумент на знак при-
мирення народів, закладено сквер «Пам’яті
полеглих». у 1998 р. пройшла реконструкція
Монументу, який отримав назву «камінь
примирення» і став символом миру і
взаєморозуміння між народами, застережен-
ням проти війни, мілітаризму й жорстокості.
На вершині канкартового пагорба, де знахо-
дилося англійське кладовище, 27 жовтня
1991 р. було встановлено пам’ятний знак, у
1993 р. відкрито найбільший за межами
великої Британії меморіал, присвячений по-
леглим англійцям.
З ініціативи урядів великої Британії та
Франції в середині вересня 2004 р. в криму
для вшанування пам’яті своїх предків
зібралися представники країн, які брали
участь у кримській війні. Державним коштом
україни, а також за участі іноземних держав
до 150-річчя кримської війни було відбудовано
пам’ятник у с. віліне Бахчисарайського р-ну,
де проходила битва на р. альмі. впорядкова-
но британське кладовище у Севастополі біля
селища Деркачі, споруджені пам’ятники
полеглим туркам в районі кілен-балки,
італійцям – біля підніжжя гори Гасфорт,
французам – на п’ятому кілометрі Бала-
клавського шосе 62.
у час розбудови української держави і її
прагнення зайняти гідне місце в
європейському співтоваристві визначальними
є не тільки економічні реформи. Поза увагою
державних інституцій не може залишитися й
гуманітарна політика. адже в ній не останнє
місце посідає охорона культурної спадщини,
збереження національного надбання, відно-
влення історичної пам’яті про значні події й
видатні постаті.
Масштабним проектом із вивчення й збере-
ження пам’яток історії та культури стала
підготовка «Зводу пам’яток історії та культу-
ри україни». український «Звід» планувався
у контексті підготовки томів інших радянсь-
ких республік. відповідно до постанови
Президії академії наук СрСр і Міністерства
культури СрСр від 2 жовтня 1967 р. «о подго-
товке Свода памятников истории и культуры
СССр» 63 Звід мав стати найбільш повним
ілюстрованим довідником енциклопедичного
характеру, до якого мали увійти дані про всі
нерухомі пам’ятки історії та культури. Ця по-
станова була реалізована в Білоруській рСр,
де протягом 70-80-х років минулого століття
були видані сім томів (по кожній області)
білоруською мовою. у російській Федерації
до 2006 р. видано 8 томів (по областях цен-
трального регіону), в яких представлені лише
пам’ятки двох видів – архітектури й монумен-
тального мистецтва 64. в інших республіках
СрСр робота щодо підготовки Зводу була лише
започаткована.
в україні підготовча робота щодо створен-
ня Зводу розпочалася 1972 р. із загальної
паспортизації пам’яток. На жаль, не в усіх
регіонах вона була проведена на належному
рівні. лише після відповідних рішень дирек-
тивних органів, ухвалених урядом україни у
1982 р., були зроблені перші кроки щодо
підготовки «Зводу». Постанова ради Міністрів
української рСр «о мерах по обеспечению
издания томов Свода памятников истории и
культуры народов СССр по украинской ССр»,
прийнята 3 вересня 1982 р., передбачала
реорганізацію редакції «Історії міст і сіл
урСр» Головної редакції української
радянської енциклопедії у редакцію «Зводу
пам’ятників історії та культури». Планували-
ся заходи щодо виявлення пам’яток, створен-
ня фототеки та бібліографічних матеріалів
про пам’ятки історії та культури, залучення
до створення енциклопедичної праці держав-
них установ та громадських організацій 65.
Науковцями академічних інститутів, голо-
вною редакцією Зводу, місцевою редколегією
та авторським колективом здійснено чималу
роботу. Значний доробок щодо створення Зво-
ду має ар крим, створено макет щодо м. Сева-
стополь у 7 книгах (Свод памятников истории
и культуры украинской ССр. Севасто-
поль (авторская рукопись для обсуждения)
к.:издательство «украинская Советская эн-
циклопедия» им. М. П. Бажана, 1991.) На
жаль, брак коштів не дозволяє завершити
підготовку цього видання.
І все ж робота над Зводом стимулювала
процес виявлення й обстеження історико-
культурних об’єктів, заклала наукові
підвалини для створення Державного реєстру
нерухомих пам’яток україни. Це дозволило
провести інвентаризацію всіх існуючих
історико-культурних об’єктів, уточнити за-
гальну кількість пам’яток в окремих обла-
стях, ар крим, містах Севастополі і києві.
у 2004 р. був підготовлений «Список памят-
ников местного и национального значения,
расположенных на территории автономной
республики крым». у ньому зафіксовано
9137 об’єктів культурної спадщини, у тому
числі 2594 – пам’ятків історії. Для порі-
вняння: на 01.07.1998 р. на обліку знаходило-
ся 8041 об’єкт, у тому числі 2519 пам’яток
історії 66. Станом на 01.01.2008 р. в Сева-
стополі зафіксовано 2073 пам’ятки історії та
культури з урахуванням внутрішньо-компле-
ксних об’єктів 67.
у 2009 р. був затверджений проект розши-
реного і доповненого Державного реєстру не-
рухомих пам’яток україни національного
значення, який включає 3251 пам’ятку історії
та культури, у тому числі 744 пам’ятки
історії(68 . Серед них – 13 пам’яток в ар
крим, Братське кладовище захисників
Севастополя в 1854-55 рр., пам’ятні місця,
оборонні укріплення, Малахів курган,
Історичний бульвар, комплекси та обеліски,
присвячені подіям кримської війни.
1. волковинський в.М., реєнт о.П.україна у
кримській війні 1853-1856 (до 150-річчя
Східної війни). – к.: Інститут історії
україни НаН україни, 2006.- С.4.
2. Гуркович в.Н. Малаховский фантом //
историческое наследие крыма.- 2005.- №
11.- С.83; волковинський в.М., реєнт
о.П.україна у кримській війні 1853-1856
(до 150-річчя Східної війни). – к.: Інститут
історії україни НаН україни, 2006. –
С.136-137.
3. Севастополь. Энциклопедический словарь.
– Севастополь, 2000. – С.271.
4. Берг Н. Севастопольский альбом. – М.:
изд-во к.Солдатенкова и Н.Щепкина,
1858. – С.13.
5. Севастополь. Энциклопедический спра-
вочник. – Симферополь, 2000. – С.375-
376.
6. Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
Джерела та література
21
Краєзнавство 4 2010
98 2199
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008. – С.37.
7. http :// www.navy.ru./history/vic 7. htm
8. Доронина Е., Шавшин в.легендарный Ма-
лахов курган: Путеводитель. – Симферо-
поль, 1980. – С.28.
9. Нахимов П. Документы и материалы. –
М.,1954. – С.479.
10. Парский Д. Севастополь и памятники его
обороны. – одесса.: Типо-литог. штаба
одес. округа,1902. – С.135.
11. Последние дни обороны Севастополя. Со-
общил а. абрамов // военный сборник. –
1906. - №3; http :// www.navy.ru./history/
vic7.htm /
12. Памятники истории и культуры украин-
ской ССр. каталог-справочник. – к.: Нау-
кова думка, 1987. – С.108; Пам’ятки
історії та культури україни. каталог-
довідник. Зошит 3. каталог-довідник
пам’яток історії та культури україни: м.
Севастополь. – к.: Інститут історії україни
НаН україни, українське тов-во охорони
пам’яток історії та культури, Центр
пам’яткознавства НаН україни і уТоПІк,
2008. – С.9.
13. волковинський в. М., реєнт о. П. україна
у кримській війні 1853-1856 (до 150-річчя
Східної війни). – к.:Інститут історії
україни НаН україни, 2006. – С.115-116.
14. Парский Д. Севастополь и памятники его
обороны. – одесса.: Типо-литог. штаба
одес. округа 1902. – С.129.
15. Там само. – С.11.
16. Там само. – С.11.
17. Голикова л.в. военный инженер Ф.-о. и.
Энберг // историческое наследие крыма.
– 2004. - №6-7. –С.130-131.
18. Там само. – С.131.
19. Денисенко Г. Г. Історичний бульвар,
меморіальний комплекс у Севастополі //
ЕІу.-Т.3.-к.:Наукова думка, 2005. –
С.574-575.
20. Там само. – С.574.
21. Севастополь. Энциклопедический спра-
вочник. – Симферополь, 2000. – С.377.
22. Голикова л. в. военный инженер Ф.-о. и.
Энберг // историческое наследие крыма.
– 2004. - №6-7. –С.131.
23. Севастополь. Энциклопедический справо-
чник. – Симферополь, 2000. – С.376-377.
24. Там само. – С.38; веникеев Е. архитекту-
ра Севастополя. – Симферополь: Таврия,
1983. – С.95.
25. Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
україни: м. Севастополь. – к., 2008. – С.
23; Севастополь. Энциклопедический
справочник. – Сімферополь,2000. – С.95.
26. веникеев Е. архитектура Севастополя. –
Симферополь: Таврия, 1983. – С.111.
27. Грабарь о. Ю. Памятник воинам волын-
ского пехотного полка // Свод памятников
истории и культуры украинской ССр. Се-
вастополь (авторская рукопись для обсуж-
дения). Тетрадь 2.-к.:издательство «укра-
инская Советская энциклопедия» им М.
П. Бажана. –1991. – С. 235.
28. веникеев Е. архитектура Севастополя. –
Симферополь: Таврия, 1983. – С.110.
29. веникеев Е. Севастопольские маршруты.
Путеводитель.- Симферополь: Таврия,
1988. – С.17-18.
30. Севастополь. Энциклопедический спра-
вочник. – Симферополь, 2000. – С.118.
31. веникеев Е. в., Шавшин в. Г. владимир-
ский собор, 1-я пол. 19 в. ленина пл. (ар-
хит., ист.) // Свод памятников истории и
культуры украинской ССр. Севастополь.
(авторская рукопись для обсуждения).Те-
традь 3.– к.: изд-во «украинская Совет-
ская энциклопедия» им. М. Бажана, 1991.
– С.340 - 343.
32. Шевченко л. М. І. Пирогов і україна. – к.:
рідний край, 1996. – С.12.
33. волковинський в. М., реєнт о. П. україна
у кримській війні 1853-1856 (до 150-річчя
Східної війни). – к.: Інститут історії
україни НаН україни, 2006. – С.91.
34. Памятники истории и культуры украин-
ской ССр. каталог-справочник. – к.: Нау-
кова думка, 1987. – С.103, 108.
35. Шевченко л. М. І. Пирогов і україна. – к.:
рідний край, 1996. – С.17.
36. Памятники истории и культуры украин-
ской ССр. каталог-справочник. – к.: Нау-
кова думка, 1987. – С.276.
37. Шевченко л. вказ. праця. - С.30.
38. Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008. – С.37-38.
39. Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008. – С.19, 31.
40. Севастополь. Энциклопедический спра-
вочник. – Сімферополь,2000. – С. 172.
41. Гуркович в. Письмо в «Правду» // исто-
рическое наследие крыма. – 2004. - №6-7.
– С.44.
42. Борисов в. Н. крест на кургане // истори-
ческое наследие крыма. – 2007. - №20. –
С.29.
43. Там само. – С.30.
44. Там само. – С.32.
45. кожушко о. а., Зливкова о. о. Бахчиса-
райський Свято-успенський монастир –
спільний витвір людини і природи //
Праці Науково-дослідного інституту
пам’яткоохоронних досліджень. – вип.2.
Частина друга. – к.: артЕк, 2007. – С.111.
46. Борисов в. Н. Генерал-адъютант П. а.
вревский: «Суждено мне пасть солда-
том…” // историческое наследие крыма. –
2006. - №15. – С.46-47.
47. желтухина о. а. Часовня на Старом пра-
вославном кладбище в Бахчисарае // исто-
рическое наследие крыма.- 2007.- №20. –
С.27.
48. Там само. – С.28.
49. Там само. – С.27.
50. волковинський в. М., реєнт о. П. україна
у кримській війні 1853-1856 (до 150-річчя
Східної війни). – к.: Інститут історії
україни НаН україни, 2006. – С. 150.
51. Парский Д. Севастополь и памятники его
обороны. – одесса.: Типо-литог. штаба
одес. округа, 1902– С.174.
52. веникеев Е. Севастопольские маршруты.
Путеводитель.- Симферополь: Таврия,
1988. – С.115.
53. Гуркович в. Письмо в «Правду»// истори-
ческое наследие крыма. – 2004. - №6-7. –
С.30.
54. Там само. – С.31.
55. Севастополь. Энциклопедический спра-
вочник. – Симферополь, 2000. – С.561-
562.
56. Гуркович в. Письмо в «Правду»// истори-
ческое наследие крыма. – 2004. - №6-7. –
С.31; Севастополь. Энциклопедический
справочник. – Симферополь, 2000. –
С.226.
57. Там само. – С.27.
58. Танюк л. Іноземці в Севастополі //
Пам’ятки україни. Історія та культура. –
1989. – №2. –С.21-22.
59. Гуркович в. Письмо в «Правду» // исто-
рическое наследие крыма. – 2004. - №6-
7. – С.24.
60. Гуркович в. Бурьян над прахом героев.
http://podzemelia.crimea.ua/viewtopic.
php?b=5&t=7&.view=previous/
61. кобылянский Я. П. Записки о крымской
войне 1853-1856 // река времени.- кн. 1. –
М.,1995.- С.83.
62. волковинський в. М., реєнт о. П. україна
у кримській війні 1853-1856 (до 150-річчя
Східної війни). – к.: Інститут історії
україни НаН україни,2006. – С. 152;
Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008.- С.6.
63. Методические рекомендации для подго-
товки томов «Свода памятников истории и
культуры народов СрСр» по украинской
ССр. – к.,1981. – С.4.
64. httr://sias.ru/institute/departments/35.
html
65. Горбик. в. о. Багатотомний «Звід пам’яток
історії та культури україни» – наукова
база складання Державного реєстру неру-
хомих об’єктів історико-культурної спад-
щини // Пам’яткознавчі студії в україні:
теорія і практика. – к.: Інститут історії
україни НаН україни, 2007. – С. 97.
66.Манаев а. Проблемы государственного
учета объектов культурного наследия в
автономной республике крым (1991-205
гг.) // Сучасні проблеми дослідження,
реставрації та збереження культурної
спадщини. Збірник наукових праць з ми-
стецтвознавства, архітектурознавства і
культурології. – вип. третій. Ч. друга – к.:
видавничий дім а+С, 2006. – С.100.
67. Пам’ятки історії та культури україни.
каталог-довідник. Зошит 3. каталог-
довідник пам’яток історії та культури
21
Краєзнавство 4 2010
100 21101
Галина Денисенко
Крымская война в культурном наследии Украины:
история и современный дискурс
Освещаются основные аспекты увековечения событий Крымской войны 1853-56 гг. и
обороны Севастополя 1854-55 гг. в разные периоды - в ходе боевых действий и в современных
условиях. Анализируются все виды и типы историко-культурных объектов, их охрана в
контексте подготовки фундаментального 28-томного издания „Свод памятников истории и
культуры Украины” по АР Крым и г. Севастополь, а также Государственного реестра
недвижимых памятников Украины.
Ключевые слова: памятники, недвижимые памятники, культурное наследие, Крымская
(Восточная) война, оборона, Севастополь, „Свод памятников истории и культуры Украины”,
Государственный реестр недвижимых памятников Украины.
Galyna Denysenko
Crimean War in the cultural heritage of the Ukraine:
history and modern discourse
The main aspects of perpetuating of the Crimean War events (1853-1856) and the defense of Sev-
astopol in 1854-1855 in different periods are highlighted – during combat operations and today. All
kinds and types of the historical and cultural objects and their protection are analyzed according to
the preparation of „The Register of the historical and cultural monuments of the Ukraine” funda-
mental edition in the 28 volumes about the Crimea region and Sevastopol and State register of the
immovable monuments of the Ukraine.
Key words: monuments, immovable monuments, cultural heritage, defense, the Crimean (East)
war, Sevastopol, the Register of the history and cultural monuments of the Ukraine, the State regis-
ter of the immovable monuments of the Ukraine.
68. Поточний архів Науково-дослідного
інституту пам’яткоохоронних досліджень
Міністерства культури і туризму україни.
Державний реєстр нерухомих пам’яток
україни.
україни: м. Севастополь. – к.: Інститут
історії україни НаН україни, українське
тов-во охорони пам’яток історії та культу-
ри, Центр пам’яткознавства НаН україни
і уТоПІк, 2008.- С.3.
Vі
ДО 75-РіЧЧЯ
стАХАНОВсЬКОГО
РУХУ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32150 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:48:32Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Денисенко, Г. 2012-04-12T10:23:50Z 2012-04-12T10:23:50Z 2010 Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 87-100. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32150 903.9. (069) (477.75 ) Висвітлено увічнення подій Кримської війни 1853-56 рр. та оборони Севастополя 1854-55 рр. від початку бойових дій до сьогодення. Досліджуються всі види і типи нерухомих історико-культурних об’єктів, їхня охорона та збереження в контексті підготовки фундаментального 28-томного видання „Звід пам’яток історії та культури України” в АР Крим і м. Севастополь та Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Освещаются основные аспекты увековечения событий Крымской войны 1853-56 гг. и обороны Севастополя 1854-55 гг. в разные периоды - в ходе боевых действий и в современных условиях. Анализируются все виды и типы историко-культурных объектов, их охрана в контексте подготовки фундаментального 28-томного издания „Свод памятников истории и культуры Украины” по АР Крым и г. Севастополь, а также Государственного реестра недвижимых памятников Украины. The main aspects of perpetuating of the Crimean War events (1853-1856) and the defense of Sevastopol in 1854-1855 in different periods are highlighted – during combat operations and today. All kinds and types of the historical and cultural objects and their protection are analyzed according to the preparation of „The Register of the historical and cultural monuments of the Ukraine” fundamental edition in the 28 volumes about the Crimea region and Sevastopol and State register of the immovable monuments of the Ukraine. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс Крымская война в культурном наследии Украины: история и современный дискурс Crimean War in the cultural heritage of the Ukraine: history and modern discourse Article published earlier |
| spellingShingle | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс Денисенко, Г. Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| title | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс |
| title_alt | Крымская война в культурном наследии Украины: история и современный дискурс Crimean War in the cultural heritage of the Ukraine: history and modern discourse |
| title_full | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс |
| title_fullStr | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс |
| title_full_unstemmed | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс |
| title_short | Кримська війна в культурній спадщині України: історія та сучасний дискурс |
| title_sort | кримська війна в культурній спадщині україни: історія та сучасний дискурс |
| topic | Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| topic_facet | Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32150 |
| work_keys_str_mv | AT denisenkog krimsʹkavíinavkulʹturníispadŝiníukraíniístoríâtasučasniidiskurs AT denisenkog krymskaâvoinavkulʹturnomnaslediiukrainyistoriâisovremennyidiskurs AT denisenkog crimeanwarintheculturalheritageoftheukrainehistoryandmoderndiscourse |