Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині
У статті висвітлюється проблема збереження в Україні дерев’яного церковного зодчества, його унікальність і самобутність та місце в світовій культурі. Розглядається пам’яткоохоронна діяльність Національної спілки краєзнавців України і її внесок у захист сакрального народного мистецтва. В статье освещ...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32151 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 77-86. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32151 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Маньковська, Р. 2012-04-12T10:24:39Z 2012-04-12T10:24:39Z 2010 Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 77-86. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32151 62 У статті висвітлюється проблема збереження в Україні дерев’яного церковного зодчества, його унікальність і самобутність та місце в світовій культурі. Розглядається пам’яткоохоронна діяльність Національної спілки краєзнавців України і її внесок у захист сакрального народного мистецтва. В статье освещается проблема сохранения в Украине деревянного церковного искусства, его уникальность и самобытность, а также место в мировой культуре. Рассматривается деятельность Национального союза краеведов Украины по охране церковной народной архитектуры. The problem of wooden church art preservation in Ukraine, its uniqueness and originality, its place in world culture is highlighted in the article. The activities of the National Union of Ukraine Ethnographers for the church folk architecture protection is reviewed. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині Сакральная деревянная архитектура Украины в мировом наследии Sacral wooden architecture of Ukraine in the world heritage Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині |
| spellingShingle |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині Маньковська, Р. Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| title_short |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині |
| title_full |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині |
| title_fullStr |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині |
| title_full_unstemmed |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині |
| title_sort |
сакральна дерев’яна архітектура україни в світовій спадщині |
| author |
Маньковська, Р. |
| author_facet |
Маньковська, Р. |
| topic |
Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| topic_facet |
Вітчизняне пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Сакральная деревянная архитектура Украины в мировом наследии Sacral wooden architecture of Ukraine in the world heritage |
| description |
У статті висвітлюється проблема збереження в Україні дерев’яного церковного зодчества, його унікальність і самобутність та місце в світовій культурі. Розглядається пам’яткоохоронна діяльність Національної спілки краєзнавців України і її внесок у захист сакрального народного мистецтва.
В статье освещается проблема сохранения в Украине деревянного церковного искусства, его уникальность и самобытность, а также место в мировой культуре. Рассматривается деятельность Национального союза краеведов Украины по охране церковной народной архитектуры.
The problem of wooden church art preservation in Ukraine, its uniqueness and originality, its place in world culture is highlighted in the article. The activities of the National Union of Ukraine Ethnographers for the church folk architecture protection is reviewed.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32151 |
| citation_txt |
Сакральна дерев’яна архітектура України в світовій спадщині / Р. Маньковська // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 77-86. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT manʹkovsʹkar sakralʹnaderevânaarhítekturaukraínivsvítovíispadŝiní AT manʹkovsʹkar sakralʹnaâderevânnaâarhitekturaukrainyvmirovomnasledii AT manʹkovsʹkar sacralwoodenarchitectureofukraineintheworldheritage |
| first_indexed |
2025-11-27T01:02:14Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:02:14Z |
| _version_ |
1850787131449933824 |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
76 2177
V
ВітЧИЗНЯНЕ
ПАм’ЯтКОЗНАВстВО:
традиції, досвід,
перспективи
уДк 62
Руслана Маньковська (м. Київ)
сАКРАЛЬНА ДЕРЕВ’ЯНА АРХітЕКтУРА УКРАЇНИ
У сВітОВіЙ сПАДЩИНі
У статті висвітлюється проблема збереження в Україні дерев’яного церковного зодчества,
його унікальність і самобутність та місце в світовій культурі. Розглядається
пам’яткоохоронна діяльність Національної спілки краєзнавців України і її внесок у захист
сакрального народного мистецтва.
Ключові слова: сакральне мистецтво, церковне будівництво, дерев’яне зодчество,
пам’яткоохоронні заходи.
Дерев’яна сакральна архітектура займає
визначне місце в історії світової культури.
україна на початок ХХІ ст. володіє
унікальним скарбом – творіннями тради-
ційного дерев’яного церковного зодчества,
аналогів яким нема у світі. віками талановиті
народні майстри зводили досконалі витвори
архітектури, піднісши українське сакральне
дерев’яне будівництво на височінь світових
мистецьких звершень.
в україні збереглося понад 2,5 тисячі
дерев’яних церков, з яких близько 1000
відносяться до ХV-ХVІІІ ст. На прилеглих
етнічних українських землях їх є ще близько
500. однак на облік та під охорону держави
взято тільки 18,3% (469) 1.
Незважаючи на непоправні втрати в царині
дерев’яного зодчества протягом ХХ ст.,
україна все ще тримає першість в Європі за
кількістю пам’яток сакральної дерев’яної
архітектури. українське сакральне дерев’яне
будівництво вирізняється й за своїм
архітектурно-мистецьким рівнем, різно-
манітністю мистецьких засобів, вишуканими
формами церковних будівель. воно геніально
поєднує в собі художньо-естетичну, архі-
тектурну і історичну значущість.
Самобутнім витворам народного мистецтва
притаманна вражаюча образність, втілена
в красі просторів, винятковій єдності
конструкцій і форм, пластиці ліній і барв. ви-
датний дослідник архітектури часів київської
русі І. Грабар у фундаментальній праці «Цер-
ковное зодчество Прикарпатской руси»
(1911р.) зазначав, що саме на Бойківщині
дерев’яна сакральна архітектура досягла
свого найбільшого розквіту, створивши «диво-
вижні храми-казки».
Згідно з Міжнародною хартією про народну
архітектуру (Пловдивська хартія), «пам’ятки
народної архітектури несуть у собі закодовану
інформацію, що знайомить нас не лише з
концепціями і технічними, художніми, есте-
тичними методами будівництва тієї епохи,
коли вони були створені, але й із життєвим
рівнем народу та його звичаями. ось чому
вони є живими свідками епохи не тільки в
архітектурному і художньому плані, але й у
плані історичному». у ній же наголошено що
«передача пам’яток народної архітектури у
музеї просто неба є винятковим заходом, що
викликано надзвичайними обставинами, коли
всі можливості, спрямовані на її збереження,
вичерпані» 2.
Проблема збереження пам’яток народної
архітектури набирає особливої ваги в сучасно-
му суспільстві. у Міжнародній хартії з охоро-
ни традиційної архітектурної спадщини
(Стокгольмська Хартія. 1998 р.) під-
креслюється: «Традиційна архітектурна спад-
щина має велике значення, вона є фундамен-
тальним виявом культури суспільства, його
діяльності в умовах відповідної місцевості й
водночас свідчить про культурне розмаїття
світу» 3. Не втратити витвори народної куль-
тури означає не зруйнувати історичної
пам’яті, не згубити власного генотипу, не зни-
щити закодованої інформації про нас самих
для наступних поколінь. адже людина,
звільнена від історичного досвіду, опиняється
на узбіччі історії і не здатна працювати на
перспективу.
Національна спілка краєзнавців україни
одним із пріоритетним завдань своєї
діяльності вважає пам’яткоохоронну роботу.
З метою збереження унікальних пам’яток
сакральної дерев’яної архітектури і привер-
нення уваги органів державної влади та
21
Краєзнавство 4 2010
78 2179
широкої громадськості до їх реального стану
7-8 жовтня 2010 р. була здійснена науково-
краєзнавча експедиція на львівщину.
у підготовці заходу взяли участь президія
правління Спілки та львівська обласна
організація НСку, яку очолює в. о. директора
Інституту українознавства ім. І. крип’якевича
НаН україни, доктор історичних наук
М. р. литвин. До складу науково-краєзнавчої
експедиції на львівщину увійшли члени
правління Спілки та всеукраїнського фонду
відтворення видатних пам’яток історико-
архітектурної спадщини ім. олеся Гончара,
фахівці з питань охорони культурної спадщи-
ни, журналісти.
у львівській області нараховується понад
800 дерев’яних храмів. Для порівняння зазна-
чимо, що в Донецькій, луганській, Дніпро-
петровській, Харківській, Херсонській і
кіровоградській областях збереглося по одній
дерев’яній церкві; в автономній республіці
крим не залишилось жодної. Якщо виділити
карпатський регіон, то в Івано-Франківській,
Закарпатській, львівській та Чернівецькій
областях налічується понад 1480 дерев’яних
храмів 4. Така різниця пояснюється значною
мірою історичним розвитком окремих регіонів
україни.
Під час науково-краєзнавчої експедиції
були оглянуті церква Св. Параскеви (ХVІІ ст.)
та оборонний василіанський монастир у
с. крехів, у Потеличі – церква Зіслання
Св. Духа (1502 р.), у м. жовква – церква
Пресв. Трійці (1720 р.), забудова історичної
ринкової площі із замком 1594 р. та костел
Св. лаврентія ХVІІ ст., василіанський (ХVІІ-
ХХ ст.) та Домініканський (ХVІІ-ХVІІІ ст.)
монастирі. Знайомство з шедеврами сакраль-
ного будівництва Галичини переконує, що
тут збереглася самобутня палітра різно-
манітних типів і форм церков, які є надбан-
ням української і світової культури. Це
цікаві об’єкти для наукових досліджень та
туристичної галузі.
у ХІХ ст. одні з перших розвідок із
сакральної дерев’яної архітектури Галичини
опублікували історик, публіцист, автор
краєзнавчих статей про міста і села Холмщи-
ни в. Площанський, архітектори Ю. Захаре-
вич та М. ковальчук. останній записав
цікавий переказ про церкву Св. Юри в
Дрогобичі, що зберігся в народі. Її перевезли з
околиць києва взамін за поставлену сіль 5.
Проте останні дослідження доводять, що
церкву купили за сіль в селі Надіїв на Івано-
Франківщині й у 1657 р. перенесли на
теперішнє місце 6.
Безцінним матеріалом для сучасних
дослідників є картотеки, малюнки, описи
дерев’яних храмів, зроблені о. лушпинським,
Т. обмінським, к. Мокловським та іншими.
На поч. ХХ ст. видатні вчені І. Свєнціцький,
в. Січинський, М. Драган змінили методику
вивчення народної архітектури. вони почали
розглядати споруду, її архітектурні форми,
стінопис, різьбу по дереву, іконостас як
єдиний мистецтвознавчий ансамбль.
Значний внесок у вивчення народного зод-
чества внесли о. Цинкаловський, Д. антоно-
вич, С. Таранущенко, в. Щербаківський,
Ф. Шміт, І. крип’якевич та інші. Їхню справу
продовжили І. Могитич, в. Чепелик,
л. Прибєга, в. вечерський, в. Слободян,
Я.Тарас та інші відомі пам’яткоохоронці
україни.
українські дерев’яні церкви – включаючи
не лише територію україни, але й сучасну
Польщу і Словаччину – виокремлюються в
унікальне явище світової культури. вишукані
в гармонічній пропорційності, багатогранні в
плановому і об’ємно-просторовому вирішенні,
народні храми стали звершенням не лише
української, але й загальноєвропейської куль-
тури 7.
Народне зодчество впродовж тисячоліть
витворило характерний образ церкви. вона
передовсім вирізняється технікою зрубу –
горизонтальним розміщенням круглих колод
або прямокутних брусів – і тридільністю
плану й оригінальним вирішенням верхів,
зовнішньому контуру яких відповідав
внутрішній простір 8.
Притаманним лише українській сакральній
архітектурі є завершення кожного з трьох
основних зрубів окремим верхом, критою
галереєю (опасанням), комбінацією простих
четвериків і восьмериків . Дерев’яні церкви
україни мають певні регіональні відмінності,
що дає підстави виокремити окремі школи,
які ґрунтувалися на місцевих традиціях та
мистецькій специфіці їхнього розвитку.
Храми будували народні майстри, які навики
від дідів і батьків передавали синам, учням,
членам будівельних гуртів чи артілей.
Так сформувалися різновиди українських
дерев’яних церков: бойківський, лемківський,
гуцульський, буковинський, галицький, за-
карпатський, волинський, поліський,
подільський, київський (середньонад-
дніпрянський), слобожанський тощо.
особливу цінність має збережений у
дерев’яних церквах стінопис. величезний
пласт української малярської спадщини є
унікальним не лише для української культу-
ри, а й для світової. Цей вид мистецтва бере
свій початок у храмах україни XI ст.
Дослідник української ікони Д. Степовик
зазначає, що київ, Чернігів, Переяслав, Пере-
мишль, володимир-волинський, Галич і
львів не сприймали прямих запозичень
візантійського мистецтва. З грецьких взірців
вони відбирали те, що їм годилося для
творіння власного. крім константинополя,
українські майстри мали добрі творчі зв’язки
з афоном, островом крит, венецією й охри-
дом. у мистецтві давньоруських майстрів
відчувається повна творча свобода 9.
відоме нам настінне малювання збереглося
в дерев’яних церквах XV-XX ст. Галичини,
Закарпаття та Буковини. однак найдавнішими
вважаються датований 1601-м роком стінопис
у верхній церкві Св. Миколи (1428, XVIII) у
Середньому водяному на Закарпатті та
стінопис 1603 року в церкві Св. арх. Михайла
(1598) у волі висоцькій на львівщині. До
шедеврів належать стінописи XVII-XVIII ст. у
дерев’яних церквах Дрогобича, львова,
Потелича львівської області, Новоселиці,
олександрівки, колодного, крайникового
Закарпатської області, круп’янського і Бере-
гомету Чернівецької області тощо. На сьогодні
цінний стінопис XVII-XX ст. відомий у
18 пам’ятках 10. вирізняються вони розбудо-
ваними ідейно-іконографічними програмами і
одночасно представляють різноманітність
технік виконання та високий мистецький і
професійний рівень. На сьогодні вкрай гостро
стоїть проблема збереження стінописів на їх
автентичних місцях.
у рамках науково-краєзнавчої експедиції
8 жовтня 2010 р. в приміщенні львівського
історичного музею відбулося засідання «кру-
глого столу» «Світові пам’ятки сакральної
архітектури львівщини: проблеми збережен-
ня». відкрили і вели засідання автор цих
рядків та голова львівської обласної
організації НСку, в. о. директора Інституту
українознавства ім. І. крип’якевича НаН
україни, доктор історичних наук М. р. лит-
вин.
За участю представників органів державної
влади, громадськості, пам’яткоохоронців,
фахівців з означеної проблематики та журна-
лістів розгорнулася дискусія щодо причин
нищення витворів народної архітектури, вис-
ловлювалися конструктивні пропозиції щодо
їх ефективного збереження.
відомий музеєзнавець, генеральний дирек-
тор Національної галереї мистецтв, Герой
україни Б. Г. возницький занепокоєно гово-
рив про спотворення унікальних пам’яток
невідповідними матеріалами внаслідок
ремонтів. Це призводить до втрати артефакта-
ми автентичного вигляду, а в подальшому –
до їх руйнування. використовуючи досвід
австрії чи Польщі необхідно забезпечити
юридичну недоторканість пам’яток культури.
Звернутися до практики сусідніх держав
пропонував і президент українського
національного комітету ІСоМоS М. Яковина.
у Словаччині, зазначив він, держава особливо
піклується про свої дерев’яні дива.
він зупинився на 16 об’єктах, які є канди-
датами на внесення до Списку всесвітньої
спадщини ЮНЕСко. 8 церков знаходяться
на території україни. Чотири пам’ятки –
в львівській області: храм Зішестя Св. Духа в
Потеличі (1502р.), церква Пресвятої Трійці
в жовкві (1720 р.), церква Св. Юра в Дрогобичі
(друга пол. ХVІІ ст.), церква Св. Дмитра у
Маткові (1838 р.). Дві – на Івано-Франківщині:
церква Зішестя Св. Духа в рогатині (поч.
ХVІ ст.), церква різдва Пресвятої Богородиці
в Нижньому вербіжі (1808 р.). Дві – в
Закарпатській області: церква вознесіння
Господнього в Ясині (1824 р.) і церква
Св. арх. Михайла в с. ужок (1745 р.).
Також до Списку всесвітньої спадщини
ЮНЕСко пропонуються 8 пам’яток на
етнічних українських землях, які перебува-
ють у складі Польщі. Мова про церкву архан-
гела Михаїла у Смільнику (1791 р.), церкву
Святої Параскеви у радружі (1583 р.), церкву
різдва Пресв. Богородиці у Хотинці (1600 р.),
церквуа архангела Михайла у Туринську
(1801-1803 р.), церкву Св. Параскеви у с. квя-
тонь (1811 р.), церкву архангела Михайла у
Брунарах (1830 р.), церкву Пресв. Богородиці
в овчарах (1653 р.) і церкву Св. Якова у Пово-
рознику (1600 р.).
До реєстру Світової спадщини ЮНЕСко
внесені дерев’яні пам’ятки румунії, росії,
Польщі, Білорусі, Словаччини, Норвегії,
які відрізняються характерними принципами
будівництва, планувальними і компо-
зиційними засадами. російські церкви мають
21
Краєзнавство 4 2010
80 2181
внутрішню закритість верхів, менш детальну
обробку дерева, тоді як у мармароських хра-
мах румунії відсутні верхи, внутрішні просто-
ри перекриті склепіннями. Іншими є й косте-
ли Південної Малопольщі, в яких відсутні
верхи у формі бань та наметів. у Словаччині
дерев’яна архітектура поєднала латинські,
протестантські та українські впливи. Норвегія
зберегла самобутню стилістику, яка своїм
корінням тяжіє до зовсім іншої духовної
традиції 11. комплекс пропонованих дерев’я-
них церков карпатського регіону україни та
Польщі суттєво доповнює картину тради-
ційного сакрального будівництва Європи, без
якого вона не є завершеною. Проте інертність,
затягування підготовки необхідної докумен-
тації віддаляють процедуру реєстрації
шедеврів народного зодчества україни в
світовій спадщині.
учасник засідання львівського «круглого
столу», авторитетний в україні та далеко за її
межами дослідник дерев’яної архітектури,
лауреат премії ім. Д. Яворницького
Національної спілки краєзнавців україни,
провідний науковий спеціаліст інституту
«укрзахідпроектреставрація», кандидат істо-
ричних наук в. М. Слободян підняв проблему
зникнення унікальних витворів традиційної
архітектури.
Пам’яткознавець наголосив на необхідності
розвивати в суспільстві традицію збереження
культурної спадщини, виховувати у громадян
почуття відповідальності за національні
надбання. Між тим й історико-культурний
образ окремих пам’яток, за його словами,
може бути настільки значним і загальновиз-
наним суспільством, що з часом набуває зна-
чення символу міста, держави, впливає на
патріотичні почуття людей, на їхнє ідейне та
моральне виховання 12.
актуальним залишається проблема вико-
нання державними органами Закону україни
«Про охорону культурної спадщини». у його
43-й статті зазначається: «Незаконні дії
(пошкодження, руйнування, знищення),
вчинені фізичною особою, що призвели до
істотних змін пам’яток, їхніх територій, охо-
ронюваних археологічних територій, а також
їхніх частин, тягнуть за собою кримінальну
відповідальність згідно з законом» 13. Проте
зазвичай відповідальні установи положень
цього закону не дотримуються.
Збудовані з недовговічного матеріалу, яким
є дерево, церкви руйнуються під впливом при-
родних атмосферних та біологічних чинників:
гинуть від води, вогню, жуків-короїдів,
шашелю та й від людської недбалості чи
шкідництва.
останнім часом набуло популярності спот-
ворення унікальних дерев’яних церков
невідповідними матеріалами – бляхою, пла-
стиковою «вагонкою», металочерепицею
тощо. Це призводить до втрати храмами їх
автентичного вигляду та появи руйнівних
процесів. Дуже часто самі церковні громади
розбирають старі дерев’яні церкви, щоби на їх
місці зводити нові муровані. в. Слободян навів
приклад с. Бісковичів на Самборщині: там се-
ляни спорудили нову церкву, а стару дерев’яну
розібрали.
Систематичними стали випадки загоряння
церков, що переважно призводить до їх повно-
го знищення. За роки незалежності в україні
трапилася 81 пожежа дерев’яних святинь, в
яких безслідно зникла низка унікальних
пам’яток сакральної архітектури.
Цю гостру проблему порушив на засіданні
«круглого столу» начальник відділу держав-
ного пожежного нагляду Головного упра-
вління МНС у львівській області о. Демідонт.
Причини займань можуть бути природними –
від блискавки чи залишеної без нагляду
свічки. Хоча й через т. зв. людський фактор
(70% пожеж) – недбале ставлення до стану
електромереж та правил дотримання проти-
пожежної безпеки, намагання приховати
сліди крадіжок, бажання збудувати нову
церкву.
Низку реліквій можна було зберегти завдя-
ки системі пожежогасіння. Так, влітку цього
року у селі Матків Турківського району на
львівщині саме така система врятувала
дерев’яну церкву успіння Пресвятої Бого-
родиці – пам’ятку національного значення,
претендента до Списку культурної спадщини
ЮНЕСко. Під час буревію в будівлю вдарила
блискавка, але спрацювала система пожежо-
гасіння. Церква отримала таке обладнання в
межах програми ЮНЕСко.
аналогічну сигналізацію мають ще три
дерев’яні церкви з існуючих на львівщині
815. Цього вкрай обмаль – в інших краї-
нах Європи кожна сакральна споруда облад-
нана системою пожежогасіння. вартість
такої протипожежної системи, за словами
о. Демідонта, складає близько 80 тисяч гри-
вень. Стільки коштує лише одна історична
ікона.
в україні знаходиться близько 14 тисяч
культових установ, що належать до різних
релігійних конфесій. лише 17% із них (2469)
обладнані необхідними засобами охоронно-
пожежної сигналізації 14.
Про стан збереження дерев’яних храмів у
львівській області доповів в. Івановський –
начальник управління охорони культурної
спадщини львівської обласної державної
адміністрації. він розповів про реалізацію
регіональної програми «Збереження пам’яток
сакральної архітектури», затвердженої
2006 року. в рамках цієї програми з обласного
бюджету виділяється здебільшого 250-300
тис. грн. на інвентаризацію та паспортизацію
пам’яток (2010 року інвентаризовано близько
300 храмів); 400 тис. грн. (2010 р.) на
реставрацію церков; 700 тис. грн. на встанов-
лення сигналізації та протипожежні заходи.
Стурбованість чиновника лоДа викликав
той факт, що коли в області згоріло три храми-
пам’ятки національного значення, органи
внутрішніх справ з невідомих причин
відмовилися порушувати кримінальні спра-
ви.
Зрозуміло, що виділених коштів бракує на
весь обсяг охоронних робіт в області. З огляду
на все ще значну кількість пам’яток
дерев’яного сакрального будівництва на
львівщині без підтримки держави зберегти ці
унікальні цінності світового рівня буде склад-
но.
відповідальність влади за культурну спад-
щину була головним акцентом виступу
Д. каднічанського – відповідального секрета-
ря львівської обласної організації НСку. він
обґрунтував необхідність дотримання
місцевими органами влади правового
механізму захисту пам’яток народного зодче-
ства. варто інвестувати кошти в систему захи-
сту пам’яток, як це робиться в Польщі. За
статистикою, протягом останніх 15 років у цій
країні було пограбовано 75% культових спо-
руд. однак систематичні дії, спрямовані на
вдосконалення їхнього захисту, дали позитив-
ний результат і суттєво зменшили кількість
крадіжок 15. За словами Д. каднічанського,
слід пам’ятати, що кожна викрадена пам’ятка
старовини збіднює суспільство в духовному,
художньому, історичному та культурному
сенсі.
разом із тим дослідник підкреслив,
наскільки важливо у справі охорони сакраль-
ного будівництва об’єднати зусилля влади,
громадськості та релігійних діячів. влада і
самі церковні громади не завжди усвідомлю-
ють, що пам’ятки дерев’яного зодчества є не
тягарем для місцевого бюджету, а амбітними
архітектурними спорудами і принадами для
туристів. Цим варто пишатися і берегти, ак-
тивно популяризуючи в засобах масової інфор-
мації.
учасники «круглого столу», підсумовуючи
результати роботи науково-краєзнавчої
експедиції на львівщину та ґрунтовне
спілкування про місце українського сакраль-
ного будівництва в світовій культурній
спадщині, дійшли висновку про переважно
незадовільний стан більшості унікальних
пам’яток дерев’яної архітектури. Було прий-
нято ухвалу, якою президії правління
Національної спілки краєзнавців україни до-
ручено звернутися до Президента україни про
затвердження Національної програми зі збе-
реження і охорони сакральних пам’яток
дерев’яної архітектури україни.
у цьому документі важливо передбачити
інвентаризацію дерев’яних церков в україні
та на українських етнічних землях зі складан-
ням уніфікованого індивідуального пам’ятко-
охоронного паспорта. крім того, актуальним є
проведення ремонтно-реставраційних та
консерваційних робіт сакральних дерев’яних
споруд, їхнього стінопису та ікон виключно із
залученням фахових спеціалістів. а ще –
здійснення сигнально-охоронних і протипо-
жежних заходів та державна підтримка в
розробці номінаційного досьє для подання
раритетних дерев’яних церков україни до
Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСко.
Схвалення отримала і пропозиція
керівника львівської обласної організації
НСку М. литвина про створення районних
громадських комісій, які контролюватимуть
дії місцевої влади та релігійних громад щодо
збереження пам’яток сакрального буді-
вництва.
особливу увагу варто приділити і включен-
ню рідкісних пам’яток зодчества до туристич-
них маршрутів україни, сприяти широкому
висвітленню їх унікальності засобами масової
інформації, виробництву науково-докумен-
тальних та популярних фільмів.
опіки держави потребують і дерев’яні хра-
ми лівобережної україни. До президії
правління НСку звернулися представники
громадськості м. Новомосковська Дніпро-
петровської області з проханням захистити
Потелич
(Львівська область, Жовківський район)
Церква Зішестя Св. Духа,
збудована 1502 року,
перебудована 1718 року.
Давній галицький тип.
Зберігся стінопис 1628 року.
Жовква (Львівська область)
Церква Пр. Трійці, збудована 1720 року.
Новіший варіант галицького типу.
Зберігся іконостас першої половини XVIII ст
Дрогобич (Львівська область)
Церква Св. Юра,
збудована у другій пол. XVII ст.
Новіший варіант галицького типу.
Стіни нави, бабинця й емпори
вкриті розписами XVII ст.
Зберігся іконостас XVII ст.
Матків
(Львівська область, Турківський район)
Церква Св. Дмитра (Собору Пр. Богородиці),
збудована 1838 року. Бойківський тип.
Зберіся іконостас поч. XIX ст.
Автор усіх світлин та текстівок – Василь Слободян (kraeznavstvo@ukr.net)
Рогатин
(Івано-Франківська область)
Церква Зішестя Св. Духа,
збудована на початку XVI ст.
Давній галицький тип.
Зберігся іконостас 1650 року.
Нижній Вербіж
(Івано-Франківська область, Коломийський район)
Церква Різдва Пр. Богородиці, збудована 1808 року.
Гуцульський тип. Зберігся іконостас початку XIX ст.
Ужок
(Закарпатсьтка область, Великоберезнянський район)
Церква Св. арх. Михайла,
збудована 1745 року.
Бойківський тип.
Зберігся іконостас початку XVIII ст.
Ясиня
(Закарпатська область, Рахівський район)
Церква Вознесення Господнього,
збудована 1824 року. Гуцульський тип.
Зберігся іконостас поч. XIX ст.
Автор усіх світлин та текстівок – Василь Слободян (kraeznavstvo@ukr.net)
Автор усіх світлин та текстівок – Василь Слободян (kraeznavstvo@ukr.net)Автор усіх світлин та текстівок – Василь Слободян (kraeznavstvo@ukr.net)
Брунари Вижні
(Brunary Wyżne, Малопольське воєводство)
Церква Св. арх. Михайла,
збудована 1830 року.
Західно-лемківський тип.
Зберігся іконостас поч. XIX ст.
Хотинець
(Chotyniec, Підкарпатське воєводство)
Церква Різдва Пр. Богородиці,
збудована 1731 року.
Новіший варіант галицького типу.
Зберігся стінопис 1735 року та іконостас
XVII ст.
Кятонь
(Kwiatoń, Малопольське воєводство)
Церква Св. Параскеви, збудована 1811 року.
Західно-лемківський тип.
Зберігся іконостас кін. XIX ст.
Рихвалд
(Owczary, Малопольське воєводство)
Церква Покрови Пр. Богородиці,
збудована 1653 року.
Західно-лемківський тип.
Зберігся іконостас поч. XVII ст.
Поворозник (Powroźnik, Малопольське воєводство)
Церква Св. апостола Якова, збудована 1600 року,
з пізнішими перебудовами 1814 року.
Західно-лемківський тип.
Зберігся стінопис 1607 року та іконостас поч. XVII ст.
Радруж
(Radruż, Підкарпатське воєводство)
Церква Св. Параскеви,
збудована 1583 року.
Давній галицький тип.
Зберігся стінопис XVII-XVIII ст.
Смільник
(Smolnik, Підкарпатське воєводство)
Церква Св. арх. Михайла,
збудована 1791 року.Бойківський тип
Туринсько
(Turzańsk, Підкарпатське воєводство)
Церква Св. арх. Михайла,
збудована у 1801-1803 роках.
Східно-лемківський тип.
Зберігся іконостас кін. XIX ст.
21
Краєзнавство 4 2010
82 2183
національну святиню й рідкісну пам’ятку,
один із оберегів духовної культури
українського народу – Свято-Троїцький собор
ХVІІІ ст.
Будівництво й історія цього храму є яскра-
вим свідченням незламного духу наших
предків і високої майстерності народних зод-
чих. Зведений архітектором Якимом Погреб-
няком у 1775-1778 рр. в центрі Самарської па-
ланки за ініціативи кошового Чепіги та
самарського полковника Головатого, собор
став шедевром українського дерев’яного
будів-ництва епохи козацького бароко.
архітектура цього стилю є самобутнім вне-
ском українського народу до скарбниці
світової культури, духовним джерелом
національного самоствердження. Динаміка,
виразний рух пластичних форм, що впливає
через зорове сприйняття на емоції глядача,
притаманні італійському бароко. Цей стиль у
ХVІ-ХVІІІ ст. поширився у Франції, Іспанії,
Німеччині, австрії, угорщині, Польщі тощо.
властиві Європі й історично зумовлені
тенденції набувають в українській архітектурі
своєрідного національного забарвлення. Май-
стри, реагуючи на суспільні та культурні
потреби епохи, зуміли поєднати їх із
споконвічними традиціями народного зодче-
ства, досягаючи при цьому органічного, гли-
бокого синтезу.
в україні стиль бароко отримав особливі
риси стриманості і конструктивізму. він
співпав із козацькою добою в історії
українського народу, його боротьбою за
незалежність і волю. І, враховуючи емо-
ційність українців та їхній потяг до мальо-
вничості, широко поширився на українських
землях.
Свято-Троїцький собор в Новомосковську
відносять до слобожанського типу. Складна
дев’ятизрубна, дев’ятикупольна (присвячена
дев’яти ангельським чинам) споруда висотою
35м демонструє феноменальне теслярське ми-
стецтво українських будівничих. Храм побу-
дований без жодного цвяха – всі кріплення в
ньому виконані філігранно підігнаними
шипами. За легендою майстер Яким замість
проекту мав макет собору, з яким він повер-
нувся у паланку після двомісячного
усамітнення в плавнях. відомий дослідник
козацької доби, академік Д. Яворницький ба-
чив модель храму з оситняку і в 1892 р. писав,
що вона «зовсім недавно спорохнявіла від
часу» 16.
Історики зазначають, що в 1880-ті рр. храм
був перебудований зодчим олексієм Пахучим:
була зведена дзвіниця, встановлено дзвін ва-
гою 4 тонни і куранти. в 1930-ті рр. в ньому
розмістили зерносховище; пережив він і часи
гітлерівської окупації. в 1960-ті тут відкрили
краєзнавчий музей. Згодом біля святині, в
охоронній зоні побудували вокзал, проти чого
гостро виступив письменник олесь Гончар 17.
у наші дні собор, якому виповнилося вже
230 років, все ще потребує захисту, йому
загрожує руйнування через людську
байдужість. 19 листопада 2010 р. з метою вив-
чення стану збереження національної
пам’ятки до Новомосковська виїхали члени
президії правління Спілки та активісти
краєзнавчого руху. у складі делегації були
Г. о. клепак – заступник Голови НСку, автор
цих рядків, І. в. куценко – речник НСку,
Г. П. Савченко – голова київської обласної
організації НСку, історики, пам’яткознавці
Г. Г. Денисенко, Т. І. катаргіна, р. Ю. Под-
кур, о. М. костюкова (Черкаси), представни-
ки ЗМІ та інші.
учасники краєзнавчої експедиції ознайо-
милися з історією пам’ятки, оглянули собор.
Зокрема, його північні вежі, які нахилилися в
бік центрального купола на 20 градусів -
фундаменти вже багато років роз’їдає грибок.
відбулася ґрунтовна розмова з науковцями,
дослідниками і священиком храму о. рома-
ном.
Ми також зустрілися з керівництвом
місцевої влади. Ставили питання про впоряд-
кування прилеглої до національної пам’ятки
території, заборону самовільного будівництва
торговельно-розважальних об’єктів в охорон-
ній зоні. в ході обговорення були підготовлені
пропозиції щодо заходів зі збереження
Свято-Троїцького собору. Їх було озвучено
30 листопада 2010 р. на прес-конференції в
києві, присвяченій збереженню сакральної
дерев’яної архітектури в україні.
окреслено нагальні проблеми, що стосу-
ються реставрації Свято-Троїцького собору в
Ново московську. Першочерговим завданням,
як зазначалося у зверненні президії правління
НСку до голови Дніпропетровської обласної
державної адміністрації від 25 листопада
2010 р., є фінансування підготовки експертної
та реставраційної документації, виділення
коштів на проведення реставраційних робіт
кваліфікованими фахівцями і благоустрою
території навколо собору.
Для збереження цієї унікальної пам’ятки
важлива більша інформованість. Необхідно
залучити дослідників та медіа для підготовки
науково-популярної матеріалів, документаль-
них фільмів, створити туристичні маршрути
козацькими місцями Новомосковщини. адже
тут 1670 р. у заплаві річки Самари був засно-
ваний Свято-Миколаївський самарський
чоловічий монастир, збереглися Миколаївська
церква, келії ХVІІІ ст. Щоби при наближенні
до національної святині ліпше усвідомити
слова українського класика о. Гончара з ро-
ману «Собор»: «Буде незламний наш дух жити
у святій цій споруді, наша воля сяятиме бли-
ском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук,
але в серці не вибито дух волі і жадання кра-
си. Наша непокора в цім витворі стане серед
степів на віки…»
Пам’ятки козацького бароко вимагають
пильної уваги суспільства і дослідників.
Зниклі ж витвори народного зодчества потре-
бують відродження та повернення до
національної культурної скарбниці. Трагічна
доля спіткала славетну пам’ятку в с. лютень-
ка Гадяцького району Полтавської області.
актив Національної спілки краєзнавців
україни під час науково-краєзнавчої
експедиції на Полтавщину в червні 2009 р.
відвідав це село. Місцева громада виступила
за відбудову козацького храму, зруйнованого
за радянських часів.
успенська церква, зведена 1686 р. коштом
гадяцького полковника М. Бороховича, була
видатною кам’яною спорудою козацької доби.
П’ятикупольна, дев’ятидільна будівля хреща-
того типу ґрунтувалася на традиціях
будівництва дерев’яних церков і продовжува-
ла форми дерев’яної архітектури в мурованих
храмах. За переказами старожилів, в селі
височіла дерев’яна семикупольна церква, спа-
лена в 1659 р. під час нападу війська карач-
бея. в жорстокій сутичці козаків лютенської
сотні з татарами згоріло все містечко.
відбудові храму передують археологічні
дослідження, які проводять науковці та
співробітники Полтавського краєзнавчого му-
зею, Національного музею-заповідника
українського гончарства в опішні, Полтавсь-
кого державного педагогічного університету
ім. в. короленка та інші. Масштабність
будівлі демонструють розчищені фундаменти
завширшки 2,5 м та залишки двометрових
стін. Храм був усипальницею козацького пол-
ковника Михайла Бороховича. вважається,
що тут знаходиться склеп гетьмана
лівобережної україни Івана Брюховецького.
розкопки церкви та поховань засвідчили
глибоку історію і культуру краю, вони
відкривають маловідомі сторінки козацького
періоду життя народу Полтавщини.
Сподіваємося, що винятковий храм, який в
давнину називали козацьким, буде
відроджено – адже в ньому втілилися героїчне
минуле нашого народу та неперевершена
майстерність народних зодчих.
Дерев’яні церкви Наддніпрянщини вирі-
зняються специфічним первісним планом спо-
руд, притаманною їм системою будування,
вражають громаддям пірамідальних завер-
шень. Їхній вигляд набув виразної ознаки сти-
лю бароко. в ХVІ–ХVІІІ ст. в сакральній
дерев’яній архітектурі було довершено розпо-
чате ще в київській русі. Тоді було створено
оригінальну, неповторну культуру, яка забез-
печила українській нації безсмертя й непо-
хитне місце в світовій цивілізації.
Збереження сакральної дерев’яної архіте-
ктури неможливе без глибокого вивчення її
самобутності в контексті світових досягнень.
опираючись на дослідження вчених ХІХ ст.,
пам’яткоохоронний досвід, теоретичні напра-
цювання в царині сакрального будівництва,
сучасна українська наука формує засади ство-
рення архітектурної охоронно-реставраційної
галузі, що дасть можливість відродити і збе-
регти історико-культурну спадщину україни.
Інтеграція україни у світовий простір
потребує виходу на міжнародні стандарти в
пам’яткоохоронній галузі. важливим дос-
відом виступає процедура подання дерев’яних
церков карпатського регіону україни і Польщі
(на етнічних українських землях) до реєстру
Світової спадщини ЮНЕСко.
відбір пам’яток здійснювався авторитетни-
ми вченими. Серед них М. Бевз, Ю. Диба,
в. Слободян, Ю. Дубик, І. Могитич,
л. Прибєга, в. вечерський та інші. врахову-
вались особливості різних шкіл церковного
будівництва, різноманітність архітектурно-
композиційних і планувальних типів храмів.
Детальну інформацію з описом кожної церкви
готували три дослідницькі групи. в січні
2010 р. до Центру світової спадщини надійшло
спільне попереднє транскордонне подання від
україни і Польщі, підписане міністрами куль-
тури обох країн.
Запропонована група дерев’яних церков є
унікальним реліктом завершеної в наш час
21
Краєзнавство 4 2010
84 2185
багатовікової лінії розвитку традиційних
дерев’яних святинь. кожна з них є збереже-
ним зразком вже втраченої технологічної і
будівельної майстерності, а поліхромії вибра-
них церков відносяться до найцінніших збере-
жених стінописів. Наводиться опис пам’яток
з попереднього подання до реєстру світової
спадщини ЮНЕСко 18.
До галицького типу відносяться храм
Зішестя Св. Духа в Потеличі 1502 р. на
львівщині. у ньому зберігся іконостас
ХVІІ ст., унікальний стінопис 1628 р. та поч.
ХVІІІ ст., у бабинці розташований най-
давніший в українському малярстві сюжет
«оплакування»; церква Пресвятої Трійці в
жовкві 1720 р. Її п’ятиярусний іконостас із
деякими іконами роботи художника Івана
рутковича і стінопис датуються початком
ХVІІІ ст. Церква Св. Юра в Дрогобичі зведена
в другій пол. ХVІІ ст. з цінними розписами та
іконостасом. Це її відомий мистецтвознавець
Г. логвин назвав «поемою в дереві» . На Івано-
Франківщині - церква Зішестя Св. Духа в
рогатині початку ХVІ ст. Нині це філія Івано-
Франківського художнього музею, де знахо-
дяться іконостас, окремі ікони ХVІ–ХVІІІ ст.,
стародруки, скульптура, надгробні плити
ХVІІ ст. а ще - церква Святої Параскеви у
радружі (Польща) 1583 р. Це одна з найстар-
ших збережених. у 1699 р. в ній встановлено
іконостас. Церква різдва Пресвятої
Богородиці у польському Хотинці: зведена
1600 р., в ній розміщено п’ятиярусний
іконостас (імовірно 1671 рік).
Пам’ятки бойківського типу збереглися на
львівщині. Це про них відомий вчений І. Гра-
бар написав: «… у цих легко здійнятих до неба
струнких сильветках храмів, у дитячій
простоті їхньої конструкції, що надає їм подо-
би химерних іграшок, - виявився увесь непо-
борний чар цього справжнього народного ми-
стецтва».
До реєстру ЮНЕСко внесено церкву
Св. Дмитра у Маткові, збудовану в 1838 р.
вона вражає високими восьмибічними верха-
ми з чотирма, п’ятьма заломами. Церква
Св. арх. Михайла в с. ужок на Закарпатті
1745 р. виділяється високою стрункою вежею
стовпової конструкції з низьким наметом
над бабинцем, де на третьому рівні розташову-
валась дзвіниця. Тут збереглися ікони,
стародруки ХVІІ ст., різьблення іконостасу
ХVІІІ ст.
Гуцульський тип дерев’яних церков пред-
ставляють збудована 1808 р. п’ятибанна церк-
ва різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому
вербіжі на Івано-Франківщині та церква
вознесіння Господнього в Ясінях на
Закарпатті 1824 р., де зберігся іконостас та
ікони ХVІІ ст. Церкву місцеві мешканці нази-
вають Струківською за іменем гуцула Івана
Струка, який збудував тут каплицю в
ХVІ ст. 19
особливою вишуканістю характеризується
західнолемківський тип. Пам’ятки знахо-
дяться на етнічних українських землях,
які перебувають у складі Польщі. Церква
Св. Параскеви у с. квятонь 1811 р. збереглася
найкраще і виділяється трьома бароковими
банями зі сліпими ліхтарями. Церква архан-
гела Михайла у Брунарах зведена в 1830 р. із
бароковим іконостасом початку ХІХ ст. та
іконами ХVІІІ-ХІХ ст. Церква Пресвятої
Богородиці в овчарах 1653 р. із вежею-
дзвіницею стовпової конструкції, яку над
псевдосвітлицею вінчає барокова баня, збудо-
вана майстром Теодором русинком в 1783 р.,
бароковим іконостасом 1712 р. роботи Івана
Медицького. Церква Св. Якова у Поворознику
1600 р., яку в 1814 р. перебудували після пе-
ренесення. Там зберігся найдавніший сюжет-
ний стінопис 1607 р., бароковий іконостас
ХVІІ ст., дзвін, відлитий 1615 р.
у Польщі знаходиться храм східно-
лемківського типу – п’ятибанна церква
архангела Михайла у Туринську 1801-1803 р.
вона найстаріша серед подібних, там зберігся
триярусний іконостас 1898 р. з іконами і
стінописом майстра йосифа Буковчика.
українське дерев’яне будівництво досягло
найвищого рівня технічної і мистецької
досконалості в дерев’яних церквах, які
розсіяні по всій україні. вони викликають
подив і захоплення не лише українців, але і
наших гостей. Чеський дослідник Ф. Запле-
тал висловився, що українські дерев’яні
церкви можуть бути славою, гордістю й
радістю кожного народу. а це примушує вкло-
нитися глибокому творчому генієві
українського простолюду, який столітньою
напруженою працею цілих поколінь створив
дорогоцінний, на жаль, досі не пізнаний і не
оцінений скарб світової культури – дерев’яний
храм 20.
у сакральній дерев’яній архітектурі
україни збережена духовна культура народу,
через художнє мислення зодчих розкривається
самобутній і неповторний світ українців.
Створені шедеври не мають аналогів у світі,
вони потужно репрезентують українську
культуру як невід’ємну складову світової
спадщини.
1. Сліпченко Н., Могитич І. Проблема збере-
ження дерев’яних храмів в україні //
вісник інституту
укрзахідпроектреставрація. – 2005. - №
15. – С. 5-11.
2. Там само – С. 5-11.
3. охорона культурної спадщини: Збірник
міжнародних документів. – к., 2002. – С.
90-92.
4. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закар-
паття. – к., 2008. – С.4.
5. Смірнов Ю. Дослідження дерев’яних цер-
ков Галичини у ХІХ – першій половині ХХ
ст. // Галицька Брама. – 2010. - № 4-5. –
С.25-31.
6. Сорок чотири дерев’яні храми львівщини.
– к., 2008 - С.56-57.
7. Могытыч и. р. Памятники архитектуры
// украинские карпаты. культура. – к.,
1989. – С. 92.
8. вечерський в. в. українські дерев’яні
храми. – к., 2007. – 270 с.
9. Слободян в. М. Шедеври української
сакральної дерев’яної архітектури //
вісник інституту
укрзахідпроектреставрація. – 1996. - №4.
– С. 52-59.
10. Степовик Д. Історія української ікони
Х-ХХ ст. – к., 2008. – С.12.
11. Сліпченко Н., Могитич І. Проблема збере-
ження дерев’яних храмів в україні //
вісник інституту укрзахідпроект-
реставрація. – 2005. - №15. – С. 5-11.
12. Слободян в. М. Церкви україни. Пере-
миська єпархія. - львів, 1998. – 864 с.
13. Прибєга л. в. охорона та реставрація
об’єктів архітектурно-містобудівної спад-
щини україни. – к., 2009. – С.68.
14. Закон про охорону культурної спадщини
// відомості верховної ради. – 2000. -
№39. – С.333; Правова охорона культурної
спадщини. Збірник документів. – к., 2004.
– С.161.
15. коцев’як С., огродські П., рулєвіч Я. По-
радник із питань захисту сакральних
об’єктів. – львів, 2008. – С.4.
16. Там само – С. 13-14.
17. Яворницький Д. Історія запорозьких
козаків. у 3-х тт. – львів, 1990. – Т.1. – С.
212-214.
18. Пісковий в. Чотири народження собору //
Дзеркало тижня . – 2008. - №21. – 7 черв-
ня.
19. Дерев’яні церкви карпатського регіону
україни і Польщі // Галицька Брама. –
2010. - № 4-5. – С. 6 – 24.
20. логвин Г. Н. украинские карпаты. – М.,
1973. – 192 с.
21. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закар-
паття. – к., 2008. – С.82.
22. Історія української культури. За ред. І.
крип’якевича. – к., 1994. – С. 528.
Джерела та література
Руслана маньковская
сакральная деревянная архитектура Украины в мировом наследии
В статье освещается проблема сохранения в Украине деревянного церковного искусства,
его уникальность и самобытность, а также место в мировой культуре. Рассматривается
деятельность Национального союза краеведов Украины по охране церковной народной
архитектуры.
Ключевые слова: церковная архитектура, деревянное строительство, охрана
памятников.
21
Краєзнавство 4 2010
86 2187
Ruslana Mankovska
Sacral wooden architecture of Ukraine in the world heritage
The problem of wooden church art preservation in Ukraine, its uniqueness and originality, its
place in world culture is highlighted in the article. The activities of the National Union of Ukraine
Ethnographers for the church folk architecture protection is reviewed.
Key words: church architecture, wood construction, memorials protection.
уДк 903.9. (069) (477.75 )
Галина Денисенко (м. Київ)
КРИмсЬКА ВіЙНА В КУЛЬтУРНіЙ сПАДЩИНі УКРАЇНИ:
істОРіЯ тА сУЧАсНИЙ ДИсКУРс
Висвітлено увічнення подій Кримської війни 1853-56 рр. та оборони Севастополя 1854-55
рр. від початку бойових дій до сьогодення. Досліджуються всі види і типи нерухомих історико-
культурних об’єктів, їхня охорона та збереження в контексті підготовки фундаментального
28-томного видання „Звід пам’яток історії та культури України” в АР Крим і м. Севастополь
та Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Ключові слова: пам’ятки, нерухомі пам’ятки, культурна спадщина, Кримська (Східна)
війна, оборона, Севастополь, „Звід пам’яток історії та культури України”, Державний реєстр
нерухомих пам’яток України.
одним із найкривавіших конфліктів
ХІХ ст. була кримська (Східна) війна 1853-56
рр. у ній взяли участь росія і Туреччина, а
також англія, Франція та Сардинське
королівство як союзники османської імперії.
кримська війна стала не лише російсько-
турецькою, в якій на боці однієї зі сторін
вперше виступили інші держави, а й фактич-
ним прологом світової бійні. Якщо раніше у
збройних конфліктах чи локальних війнах
брали участь дві-три держави, то в Східній –
понад 20 1. втративши автономію наприкінці
ХVШ ст., україна не була самостійним
суб’єктом міжнародних відносин: її землі вхо-
дили до складу російської й австро-угорської
імперій, тож бойові дії проходили й на
українських теренах.
Якщо під час Північної війни російська
імперія була у зеніті військової слави і пере-
могла, то кримська війна показала всьому
світу, що самодержавна росія надто відстала
від розвинутих європейських держав. Пораз-
ка у війні стала результатом недальновидної
політики уряду, некомпетентності військового
командування, технічної відсталості росій-
ської армії, нечисленності і непідготовленості
військово-морських сил, що значно поступа-
лися об’єднаному флоту противника.
війна привела країну до загальної кризи
феодально-кріпосницької системи, яка галь-
мувала розвиток соціально-економічного жит-
тя. вразливим місцем росії була відсутність
розвиненої мережі доріг, що не давало
можливості своєчасно перекидати підкрі-
плення на театр воєнних дій та регулярно по-
стачати озброєння для армії. Мужність і
відвага солдатів, організаторів і керівників
оборони Севастополя не могли компенсувати
загальної соціально-економічної та військової
відсталості російської імперії, зупинити ката-
строфу, якою стала кримська війна для росії.
всі ворогуючі держави зазнали значних втрат:
Франція – 96 тис. воїнів, англія – 23 тис.
своїх солдатів й офіцерів, Туреччина – близь-
ко 32 тис. вояків, Сардинія - понад 2 тис.
втрати росії склали близько 130 тис. воїнів 2.
Головним театром бойових дій під час
Східної війни в криму став Севастополь. По-
над 500 пам’яток історії та культури
увічнюють оборону міста 1854-55рр. 3. Це ши-
рока панорама історико-культурних об’єктів,
які допомагають відтворити минуле, рекон-
струювати воєнні баталії тих років, сприяють
відновленню історичної пам’яті. Це пам’ятки
історії, архітектури й монументального
мистецтва. До наших днів збереглися будин-
ки, оборонні споруди, фортеці, інші пам’ятні
місця (у т. ч. місця боїв) альмінської, Бала-
клавської, Чорноріченської битв, могили
воїнів різних національностей російської
армії і її противників, воїнські кладовища.
Задля відзначення історичних подій встанов-
лювалися обеліски, монументи, меморіальні
дошки тощо. На відміну від нерухомих
пам’яток історії – реальних свідків подій,
пам’ятні знаки є матеріальними об’єктами,
створеними для увічнення історичних подій і
персоналій.
розташований по обидва береги великої
бухти Севастополь був погано підготовлений
до оборони з суші, бо укріплення напередодні
воєнних дій перебували в незавершеному
стані. Після поразки російської армії на
р. альма 8 вересня 1854 р. місто стало набува-
|