Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.)
На основі архівних і опублікованих джерел досліджується проблема матеріального становища і виживання студентів перших українських державних університетів – Київського і Кам’янець-Подільського. Спудеї жили і навчалися в умовах глибокої фінансово-економічної кризи, викликаної Першою світовою війною і...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32155 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) / О. Завальнюк // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 137-149. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32155 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Завальнюк, О. 2012-04-13T13:05:50Z 2012-04-13T13:05:50Z 2010 Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) / О. Завальнюк // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 137-149. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32155 378(477) «1918/1920»: 37.091. На основі архівних і опублікованих джерел досліджується проблема матеріального становища і виживання студентів перших українських державних університетів – Київського і Кам’янець-Подільського. Спудеї жили і навчалися в умовах глибокої фінансово-економічної кризи, викликаної Першою світовою війною і воєнно-політичними подіями на території України у 1919-1920 рр. На архивных и опубликованных источниках исследуется проблема, связанная с материальным положением и выживанием студентов первых украинских государственных университетов – Киевского и Каменец-Подольского, живших и обучавшихся в условиях глубокого финансово-экономического кризиса, вызванного Первой мировой войной и военно-политическими событиями на территории Украины в 1919-1920 гг. On archival and published sources the problem related to the material condition and survival of students of the first Ukrainian state universities - Kyiv and Kamyanets-Podils’ky, who lived and studied in a deep economic crisis caused by World War I and the military-political developments in Ukraine in 1919-1920. – is examines. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) Студенческая молодежь украинских государственных университетов: проблема выживания (1918-1920 гг.) Young students of Ukrainian State universities: problem of survival (1918-1920) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| spellingShingle |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) Завальнюк, О. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title_short |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| title_full |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| title_fullStr |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| title_sort |
студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) |
| author |
Завальнюк, О. |
| author_facet |
Завальнюк, О. |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Студенческая молодежь украинских государственных университетов: проблема выживания (1918-1920 гг.) Young students of Ukrainian State universities: problem of survival (1918-1920) |
| description |
На основі архівних і опублікованих джерел досліджується проблема матеріального становища і виживання студентів перших українських державних університетів – Київського і Кам’янець-Подільського. Спудеї жили і навчалися в умовах глибокої фінансово-економічної кризи, викликаної Першою світовою війною і воєнно-політичними подіями на території України у 1919-1920 рр.
На архивных и опубликованных источниках исследуется проблема, связанная с материальным положением и выживанием студентов первых украинских государственных университетов – Киевского и Каменец-Подольского, живших и обучавшихся в условиях глубокого финансово-экономического кризиса, вызванного Первой мировой войной и военно-политическими событиями на территории Украины в 1919-1920 гг.
On archival and published sources the problem related to the material condition and survival of students of the first Ukrainian state universities - Kyiv and Kamyanets-Podils’ky, who lived and studied in a deep economic crisis caused by World War I and the military-political developments in Ukraine in 1919-1920. – is examines.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32155 |
| citation_txt |
Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918–1920 рр.) / О. Завальнюк // Краєзнавство. — 2010. — № 4. — С. 137-149. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zavalʹnûko studentsʹkamolodʹukraínsʹkihderžavnihuníversitetívproblemaviživannâ19181920rr AT zavalʹnûko studenčeskaâmolodežʹukrainskihgosudarstvennyhuniversitetovproblemavyživaniâ19181920gg AT zavalʹnûko youngstudentsofukrainianstateuniversitiesproblemofsurvival19181920 |
| first_indexed |
2025-11-27T01:57:21Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:57:21Z |
| _version_ |
1850792318769037312 |
| fulltext |
21
Краєзнавство 4 2010
136 21137
сим Яременко // київська академія. вип.
8. к., 2010. С. 132 137.
17. Дак, ф. 314, оп. 1, спр. 326, арк. 1–10 зв.
18. Там само, арк. 1–3. уродженець
міщанської родини з Глухова Іван Хмель-
ницький був прийнятий у консисторську
канцелярію 1768 р., а канцеляристом став
1771 р. Проте дослідникам у конси-
сторській документації наразі також не
вдалося віднайти даних про його освіту
(див.: Прокоп’юк о. Б. Духовна
консисторія в системі єпархіального
управління (1721–1786 рр.) / оксана
Борисівна Прокоп’юк. – к., 2008. – С.
228).
19. Дак, ф. 314, оп. 1, спр. 326, арк. 1–3.
20. Там само, арк. 3–10 зв.
21. Там само.
22. Там само, арк. 1–10 зв.
23. Там само.
24. левицкий П. иоасаф кроковский, Митро-
полит киевский / Памфил левицкий. – С.
117. Подібні характеристики дяків див.
також у: Знаменский П. Приходское духо-
венство в россии со времен реформы Пе-
тра/ П. Знаменский. – казань, 1873. – С.
36.
25. Див., наприклад: крыжановский Е. очер-
ки быта южнорусского сельского духовен-
ства в XVIII веке / Евфимий крыжанов-
ский // крыжановский Е. Собрание
сочинений. – к., 1890. – Т. 1. – С. 391–439;
Senyk S. Becoming a Priest. The
Appointment and Ordination of Priests in
the Orthodox Church in Ukraine in the
Eighteenth Century / Sophia Senyk // OCP.
– 2003. – Vol. 69. – P. 125–151.
26. Дак, ф. 314, оп. 1, спр. 326, арк. 1–10 зв.
Для уточнення станового походження у
двох випадках, де воно замовчане, викор.:
Дак, ф. 314, оп. 1, спр. 117, арк. 3;
Прокоп’юк о. Б. Духовна консисторія в
системі єпархіального управління (1721–
1786 рр.) / оксана Борисівна Прокоп’юк.
– С. 228.
27. Дак, ф. 314, оп. 1, спр. 326, арк. 1–3.
28. Пор.: там само, арк. 3 і там само, спр. 117,
арк. 4 зв.
29. Там само, спр. 326, арк. 3–10 зв.
30. Там само, арк. 1–10 зв.
максим Яременко
Успехи и неудачи «образовательного дисциплинирования» приходского духовенства
Киево-Печерской протопопии 1770-х гг.
В статье анализируется уровень образования приходского духовенства Киево-Печерской
протопопии в 1770-е гг. после почти полуторавековых усилий церковной власти, направленных
на формирование образованных пастырей.
Ключевые слова: грамотность, образование, Киево-Могилянская академия, приходское
духовенство, Киево-Печерская протопопия.
Maksym Yaremenko
Successes and failures of “schooling disciplining” of parish clergy at Kyiv-Pechersk diocese in
1770-s
The educational level of Kyiv-Pechersk diocese parish clergy in 1770-s is analyzed in the article. It
was the time after near 150 years of church authorities efforts to form well-educated clerics.
Key words: literacy, education, Kyiv-Mohyla academy, parish clergy, Kyiv-Pechersk diocese.
уДк 378(477) «1918/1920»: 37.091.
Олександр Завальнюк (м. Кам’янець-Подільський)
стУДЕНтсЬКА мОЛОДЬ УКРАЇНсЬКИХ ДЕРЖАВНИХ
УНіВЕРсИтЕтіВ: ПРОБЛЕмА ВИЖИВАННЯ (1918-1920 РР.)
На основі архівних і опублікованих джерел досліджується проблема матеріального стано-
вища і виживання студентів перших українських державних університетів – Київського і
Кам’янець-Подільського. Спудеї жили і навчалися в умовах глибокої фінансово-економічної кри-
зи, викликаної Першою світовою війною і воєнно-політичними подіями на території України
у 1919-1920 рр.
Ключові слова: Київський і Кам’янець-Подільський державні українські університети, сту-
дентство, стипендія, заробітки, матеріальна допомога, молодіжні організації, благодійна
діяльність, студентська їдальня, бурса, хвороби, лікування.
українська держава відповідно до вимог
конституції україни, ряду законів, основних
напрямів внутрішньої політики докладає
зусиль для підвищення соціальних стандартів
і прожиткового мінімуму своїх малозабезпе-
чених громадян. окрема увага надається
студентській молоді. Значна її частина похо-
дить із незаможних родин і отримує державну
підтримку через академічні та соціальні
стипендії, матеріальну допомогу, премії
за успіхи у навчальній і науковій роботі тощо.
Студентам-сиротам виплачуються значні
суми на харчування, придбання одягу і
відпочинок. вони, зокрема, звільнені від пла-
ти за проживання у гуртожитках і
відвідування культурно-масових заходів. Тур-
бота дає студентам змогу переборювати
відчуття соціальної ущемленості, краще зосе-
реджуватися на навчальній, науково-
дослідній і громадській діяльності. Так вони
повноцінно і якісніше виконують плани
підготовки спеціалістів, а відтак і стають го-
товими до активної праці на блага суспільства
і держави.
аналогічний рівень підтримки студентської
молоді не могла собі дозволити молода
українська держава в революційні 1918-
1920 рр. Через гостру фінансово-економічну
кризу, політичну нестабільність та
несформованість державних інституцій про-
ведення активної молодіжної політики по-
вною мірою було неможливим. І все ж перші
кроки у цьому напрямку було зроблено. Про
це частково засвідчують окремі праці
мемуаристів та істориків 1. Малодослідженими
і залишеними поза предметом спеціального
наукового вивчення все ж є, зокрема, роль
державних, самоврядних, громадських і при-
ватних структур у матеріальній підтримці
студентської молоді, налагодженні громадсь-
кого харчування та наданні медичної допомо-
ги тощо.
Метою статті є з’ясування комплексу
здійснених у 1918-1920 рр. заходів із боку
держави, керівних органів університетів,
місцевого самоврядування, молодіжних
організацій, спрямованих на допомогу студен-
там задля виживання в умовах повсякденного
пошуку засобів для існування – важливої
фізичної умови академічної активності
майбутніх фахівців.
основу студентського контингенту перших
українських університетів складали вихідці
переважно із малозабезпечених соціальних
прошарків. Здебільшого із сільських низів та
середняків, котрі найбільше відчували
соціально-економічні негаразди, були змушені
боротися із злиденністю життям. Для вижи-
вання студентів у 1918-1920 рр. великі надії
покладалися на молоду українську державу і
земства через призначення семестрових
стипендій і одноразових грошових виплат.
Під час урочистого відкриття держунівер-
ситетів у києві та кам’янці-Подільському
гетьман Павло Скоропадський, міністр освіти
і мистецтва П. М. василенко, його товариш
(заступник) П. І. Холодний та інші закликали
молодь не шкодувати сил для навчання. При
цьому вони не обмовилися жодним словом про
хліб, без якого не можна було ні жити, ні пра-
цювати.
Цю, на перший погляд, буденну проблему
обійшли увагою керівники держави й
освітнього відомства. вона стала – як
21
Краєзнавство 4 2010
138 21139
з’ясувалося згодом, – актуальною і пекучою
для кількох тисяч молодих українців, котрі
прийшли здобувати національну вищу освіту.
у промовах високопосадовців під час уро-
чистостей згадувалися історичні персоналії,
які готували грунт для національної вищої
школи, значення університетів для культур-
ного розвою країни, потреба консолідації на-
вколо політики гетьмана тощо.
Пафосно виступали й ректори, хоча вони
добре знали про соціальне походження своїх
студентів і проблеми, які неминуче заважати-
муть їхньому нормальному навчанню.
керівник кДуу Ф. П. Сушицький напередодні
відкриття університету повідомив українській
громадськості, що «студентству дається повна
можливість утворити свій кооператив,
їдальню тощо» 2.
виходець із незаможної селянської родини
ректор кПДуу І. І. огієнко зазнав значних
поневірянь і бідувань під час навчання в
університеті св. володимира та добре знав
ціну окрайцю хліба. одним із своїх першоряд-
них соціальних завдань він назвав формуван-
ня стипендіального фонду для юнаків і дівчат
багатьох національностей, що представляли
різні регіони україни і не мали достатньої
підтримки від своїх родин. аби дати позитив-
ний приклад служіння справі підтримки
студентської молоді, керівник закладу
офіційно відмовився від своєї ректорської
платні. йому залишили зарплатню від вико-
нання обов’язків екстраординарного професо-
ра на кафедрі історії української мови.
Це було із захопленням сприйнято в
українських колах 3.
До підтримки спудеїв І. І. огієнко спробу-
вав залучити земства. кам’янецька повітова
народна рада після палкої промови своєї
очільниці о. М. Пащенко –а вона була ще й се-
кретарем кам’янець-Подільської університет-
ської комісії щодо відкриття кПДуу – одно-
стайно проголосувала за те, аби впродовж
5 років поспіль виплачувати університету на
збудування його корпусів загалом 250 тис.
крб. і щороку по 10 тис. карб. на стипендії
студентам (розмір однієї місячної виплати не
зазначили) 4. Це трапилося 21 липня 1918 р.,
ще до ухвалення «Закону про заснування
кам’янець-Подільського Державного україн-
ського університету»,
в одноденній газеті «Свято Поділля»,
присвяченій відкриттю кПДуу і поширеній у
повітах кількох губерній, було вміщено, зо-
крема, відозву І. І. огієнка до земств і
кооперативів із закликом переказувати
університету різні суми грошей на стипендії
незаможним студентам 5. Звернення подіяло,
і незабаром ряд повітових земств ухвалили
рішення на користь молоді. Так, 23 грудня
1918 р. ХХІІ надзвичайне зібрання ушицької
повітової народної ради прийняло постанову
про асигнування на стипендіальні виплати
кам’янецьким студентам 10 тис. карбованців 6.
Таку ж суму, у відповідь на звернення ректо-
ра, вирішило асигнувати Перше позачергове
засідання Гайсинської повітової народної
ради, яке відбулося 28-30 грудня 1918 року 7.
у січні 1919 р. фінансова й цінувально-
податкова комісія Бердичівського повітового
земства волинської губернії ухвалила рішення
про виділення на стипендії студентам кПДуу
5 тис. карбованців 8. Наступного місяця ХVІІІ
вінницька надзвичайна повітова народна рада
визнала за свій патріотичний обов’язок «взя-
ти участь в упорядкуванні закладу і відкритті
бурси для бідніших студентів і студенток» та
ухвалила асигнувати на вказані цілі 10 тис.
карбованців 9. На її переконання, відкриття
кам’янець-Подільського університету мало
«велике значення для культурної і еконо-
мічної будучини україни і особливо
Поділля».
Підтримку незаможному студентству нада-
вали й інші земства. Зокрема, у березні 1919
р. ІІ чергове зібрання Гайсинської повітової
народної ради висловилося за асигнування 30
тис. карбованців на стипендії студентам
кПДуу, передусім вихідцям із Гайсинщи-
ни 10. Солідарність із цим форумом виявили
VІІІ чергові збори ольгопільської повітової
народної ради, які змогли направити у
стипендіальний фонд університету 5 тис.
карбованців 11.
однак найпотужнішу допомогу
студентській молоді надали Подільські
губернські народні збори. 30 серпня 1919 р.
вони вирішили профінансувати видатки на 46
стипендій (кожна – по 1200 крб.) 12 за умови,
що вони дістануться «біднішим студентам
української національності, добре успіваючим
[встигаючим. – авт.] у науках, свідомим з
національного боку, які відзначилися працею
на користь україни». За один рік отримання
стипендій молодь мала відпрацювати на поса-
дах учителів національної середньої школи
1,5 року 13. Під час святкування першої
річниці існування кПДуу голова Подільської
губернської народної управи виголосив поста-
нову очолюваного ним органу про передачу
ректору університету 50 тис. карб. «на
організацію їдальні для студентства» 14.
Допомагали земці і студентам київського
державного українського університету. Так,
на сесії губернської народної ради київщини
влітку 1918 р. губнаруправа – після розгляду
звернення керівництва університету про
матеріальну допомогу молоді – заснувала 10
стипендій по 700 крб. на навчальний рік для
вихідців з губернії, які навчалися в кНуу.
(На той час заклад ще не був перетворений у
державний.) виплату стипендій регулював
«Статут стипендій київського Губернського
Самоврядування в київськім українськім
Народнім університеті». На момент затвер-
дження цього документа офіційно існувала
саме така назва юридичної особи, хоча в одній
із постанов того ж таки засідання губернської
наруправи вживалося й інше формулювання
– «український Державний університет».
До речі, в отриманому кДуу примірнику
статуту фігурувала вже нова юридична назва
університету 15. Це усувало побоювання про
можливі непорозуміння під час переказуван-
ня коштів на виплату стипендій. За «Стату-
том», право на їх отримання надавалося
студентам, які були зайняті «в культурно-
наукових та культурно-громадських устано-
вах» і спеціально працювали «над вивченням
київщини» та підготували й опублікували
відповідні наукові праці. За кожний рік
стипендіатства належало відпрацювати
1,5 року.
Перші стипендії призначалися з 1 липня по
31 грудня 1918 р. (по 350 крб. на півріччя). Їх
отримували 5 осіб на історико-філологічному,
3 – фізико-математичному і 2 на правничому
факультетах. Земство справно переказало сту-
дентам 3500 карбованців 16. оскільки на мо-
мент прийняття зазначеного рішення в
структурі університету офіційно ще не було
медичного факультету (він з’явився за
законом української держави від 5 серпня
1918 р.), керівництво закладу згодом зверну-
лося до київської губернської народної упра-
ви з проханням заснувати такі ж стипендії для
трьох студентів-медиків. у відповідному листі
зазначалося, що на медичному факультеті на-
вчаються чимало колишніх фельдшерів, які
походять із бідних родин і раніше працювали
у земських лікарнях київщини 17. Також про-
сили відкрити додатково до 10 стипендій, що
виплачувалися студентам трьох факультетів,
та ще дві, але позичково ,– для тих вихідців із
регіону, які вирішили навчатися страхової
справи 18. На жаль, знайти відповідь на за-
значені звернення не вдалося.
архівні джерела свідчать, що справу із
призначенням стипендій в кПДуу, попри
великі складнощі, було поставлено загалом
задовільно. За нашими даними, в осінньому
семестрі 1918-1919 академічного року із 430
студентів державні (земські) допомоги отри-
мували всього 12 осіб, або 2,8 відсотка 19. Така
незначна кількість молодих людей, яким
дісталася грошова допомога, явно не задоволь-
няла керівництво закладу. уже в листопаді
1918 р. І. І. огієнко звернувся до Міністерства
освіти й мистецтва з проханням збільшити на
перше півріччя 1919 фінансового року обсяги
стипендіального забезпечення студентства
порівняно з осіннім семестром 1918 р.,
оскільки молодь бідує 20.
аргументи ректора виявилися переконли-
вими, і у наступному семестрі кількість
стипендіатів зросла до 32 (відсоток підвищився
до 7,4). Причому 10 із них отримували допо-
могу впродовж двох семестрів, решта – впер-
ше 21. у весняному семестрі 1918-1919 на-
вчального року стипендії виплачувалися
поквартально в розмірі 300 крб. (в середньому
по 100 крб. на місяць). За січень-червень
1919 р. стипендіат отримував загалом 600
карбованців 22. Індекс споживчих цін
(приміром, у кам’янці-Подільському фунт
чорного хліба коштував: 20 червня 1919 р. до
7 крб., 13 липня – 30 крб., 14 липня –
45 крб. 23) дозволяє припускати: допомога спу-
деям насправді була мізерною. Це, власне,
визнавав і ректор. Напередодні першої річниці
існування закладу він публічно стверджував:
«наша університетська допомога та стипендії
не такі великі, щоб студент міг цілком прожи-
ти на них» 24.
Дещо більшими були стипендії імені
Директорії уНр. вони були започатковані
21 жовтня 1919 р. для 10 осіб – кожна по
12 тис. грн. (6 тис. крб.) на рік. Щомісяця та-
кий стипендіат отримував по 1 тис. грн.
(500 крб.) 25. Тому студенти з-поміж інших
університетських намагалися вибороти саме
цю, вельми почесну, престижну і водночас
найбільш вагому за вмістом стипендію, Зага-
лом за два навчальних роки, 1918-1919 і 1919-
1920, кількість стипендіатів складала 153. Із
них двоє отримували допомогу впродовж усіх
21
Краєзнавство 4 2010
140 21141
чотирьох семестрів, 8 – трьох, 26 – двох і
117 – упродовж одного семестру 26.
у зв’язку з гіперінфляцією 1920 р.
університет добився збільшення кількості
підвищених стипендій. вони видавалися
передовсім за найскладнішим соціальним ста-
новищем. Місячний розмір однієї із них –
2000 карбованців 27. Наприклад, у квітні
1920 р. її отримували 38 осіб, у травні-червні –
вже 50 28. у такому ж розмірі видавалися й
одноразові місячні, рідше – двомісячні допо-
моги 29. утім, основна частина стипендіатів
отримували щомісяця значно менше: одна
група – по 100 крб, інша – по 312,5
карбованців 30.
Згаданий диференційований підхід до
стипендіального забезпечення значна частина
студентської молоді – особливо ті, хто отриму-
вав порівняно менші суми, – не вважала спра-
ведливим. Невипадково студенти доволі часто
вимагали відмовитися від різних типів виплат
і встановити єдину стипендію. 1920 р. вона
могла б мати фіксований розмір 2000 крб. на
місяць з одночасним наданням стипендіатам
права ще й заробляти своєю фізичною працею
поза університетом. Якби на це правління за-
кладу не дало згоди, мали б підвищити випла-
ти за стипендіями, бо «при рості дорожнечі на
2000 крб. прожити не можна» 31. Інші джере-
ла свідчать, що студенти, які поділяли вище-
зазначену тезу, неодноразово зверталися до
ректора з проханням видати їм стипендію на-
перед на кілька місяців, щоб можна було ви-
жити 32.
І. І. огієнко, щиро вболіваючи за станови-
ще молоді, 15 лютого 1920 р. як Головний упо-
вноважений міністр уНр розпорядився вида-
ти університету 2,4 млн. крб. на стипендіальні
виплати 100 студентам-незаможникам. Це
стосувалося передусім вихідців із Східної
Галичини, котрі не мали матеріальної
підтримки від своїх батьків через відсутність
з ними будь-якого зв’язку 33. Через два дні
міністри та їхні заступники, які перебували у
кам’янці-Подільському, заслухали відповідне
внесення І. І. огієнка й ухвалили рішення про
передачу правлінню університету 2,5 млн.
крб. для виплати стипендій і разової допомоги
молоді у весняному семестрі 1919-1920 на-
вчального року 34.
Того ж таки дня правління закладу розгля-
нуло питання про призначення державних
стипендій кільком студентам сільсько-
господарського факультету – о. Білянському,
С. лисому, М. Дмитрієвичу, а. Тустансько-
му – й ухвалило позивне для них рішення 35.
Через тиждень цей список поповнили в. Стру-
минський, о. Филипчук, к. Повсетенко,
а. васюк, Я. Гельфман, в. Мельник (всі – при-
родничий відділ фізико-математичного фа-
культету), Я. Фрайнфанг, М. Голубович,
П. Зозуляк, Ю. Горгуля (математичний відділ
того ж факультету), М. Саєвич, а. Добуш
(сільськогосподарський факультет). розподіл
стипендій продовжували в наступні тижні в
міру надходження коштів із державного каз-
начейства. Загалом у січні-червні 1920 р. 109
студентів отримали стипендії (більшість як
одномісячні) й одно-двомісячні матеріальні
допомоги. Деякі з них були значними – по
3-5тис. карбованців 36. у весняному семестрі
1919-1920 навчального року державні грошові
виплати (одно-шестимісячні стипендії, одно-
двомісячні допомоги) отримали всього 7,8 %
спискового складу студентської молоді.
На жаль, архівні та інші джерела не
містять достатньо документів й матеріалів,
які б пролили світло на це питання щодо
студентів кДуу. Скоріш за все, стипендії га-
рантовано виплачували лише в осінньому
семестрі 1918-1919 навчального року. На їх
виплату було закладено відповідну суму при
обрахунку коштів на утримання університету
впродовж першого року роботи за статтею ви-
трат «Стипендії, допомоги студентам, утри-
мання бурси і їдальні» – 47450 крб. Для
кПДуу – 50 тис. крб. 37.
Якщо не брати до уваги коштів, отриманих
столичним університетом як благодійні від
земства, то кількість стипендіатів у кДуу во-
сени 1918 р. складала не менше 10. При
формуванні кошторису цього закладу на 1919
фінансовий рік планували 50 стипендій по 3
тис. крб. кожна. крім того, закладалися 15000
крб. на матеріальну допомогу студентству.
Щоправда, усі ці кошти мали надійти не на
загальний, а спеціальний фонд 38. І все ж, у
весняному семестрі 1918-1919 навчального
року університет виплачував стипендії окре-
мим незаможникам. Наприклад, на історико-
філологічному факультеті у березні 1919 р. їх
отримували І. в. Євлащенко, в. о. Грищенко
(державні) та П. коцюба (земську) 39. Із 1 ве-
ресня 1919 по 1 січня 1920 рр., коли
університет не мав державних прав і змуше-
ний був позичати кошти на виплату зарплати
працівникам та на господарські потреби, у
його кошторисі такі статті витрат, як
стипендія і матеріальна допомога студентам,
зникли зовсім 40.
Для організації підтримки малозабезпече-
ним в обох українських університетах засну-
вали товариства допомоги незаможним
студентам. вони передбачали виплати однора-
зових або постійних сум «для здешевлення
життя», сприяння медичному обслуговуван-
ню, в разі потреби підшукати різні види
тимчасових робіт, які давали б засоби для
життя, – за умови, що це не перешкоджатиме
навчальній праці. кошти, що надавали сту-
дентам, не були безповоротними – їх оформ-
ляли як тимчасову безвідсоткову позику, яку
належало погасити до завершення терміну на-
вчання. Грошовий фонд утворювався з членсь-
ких внесків (не менше 10 крб. на рік), однора-
зових внесків (не менше 100 крб.) та всіляких
позичок. Передбачалося, що фонд будуть по-
повнювати надходження від прочитаних про-
фесурою платних публічних лекцій, а також
від різних концертів і вистав. Товариствами
керували виборні комітети, які отримували
від студентів відповідні прохання про допомо-
гу, ухвалювали рішення про її розмір у кож-
ному конкретному випадку, пропонували
незаможникам ту чи іншу платну роботу 41.
На жаль, діяльність зазначених організа-
цій не набрала помітних масштабів. Так,
ректор кам’янець-Подільського університету
І. І. огієнко у жовтні 1919 р. свідчив, що за-
сноване 1918 р. «Товариство допомоги неза-
можним студентам» згодом завмерло «через
байдужість громадянства» 42. Ініційована зго-
ри схема підтримки, на жаль, не прижилася
передусім через бідність студентської молоді
– вона мала стати основним фінансовим доно-
ром. крім того, її відлякувало те, що отримані
від організації кошти слід було повертати. ви-
живаючи щодня, багато молодих людей не
були впевнені, що завтра у них знайдуться
потрібні кошти для погашення боргу. Тож
справи «Товариства» їх цікавили мало.
І все ж, в разі тривалого захворювання пев-
ну допомогу грішми чи матеріальними речами
студенти отримували. Таку підтримку їм на-
давали через молодіжні організації. Зокрема,
у кПДуу в структурі масової, міжнаціо-
нальної ради студентських представників
діяв гуманітарний відділ, на який покладали-
ся відповідні функції. Станом на червень
1920 р. він взяв на облік і надав допомогу
67 студентам. Цьому якнайкраще посприяв
Головний уповноважений уряду уНр
І. І. огієнко. Так, 4 хворим надали на лікуван-
ня по 3000 крб., 2 – по 2500, 11 – по 2000, 7 –
по 1500, 6 – по 1000 і 1 – 500 карбованців 43.
отже, 31 молода людина отримали кошти, без
яких не можна було подолати недугу. відділ
мав свій фонд, що формувався збором пожертв
через підписні листи, поширювані серед
студентів і викладачів. Загалом вдалося
зібрати 115000 крб. 70 коп., які були
витрачені на допомогу незаможній молоді 44. З
дозволу Головного уповноваженого уряду
уНр серед хворих і одужуючих студентів було
також розподілено 122 пари штанів, 213
гімнастерок, 129 теплих сорочок і 511 пасків.
вони залишилися в розпорядженні гумані-
тарного гуртка (так називали гуманітарний
відділ рСП до квітня 1920 р.) після від’їзду у
середині листопада 1919 р. вищих органів
української влади з кам’янця-Подільського45.
життєво важливим для незаможного сту-
дентства було налагодження його дешевого
харчування. Якщо у кДуу воно так і залиши-
лося невирішеним, то у кам’янець-Поділь-
ському університеті це зуміли перевести у
практичну площину. вже восени 1918 р. при
студентській бурсі відкрили невеличку
їдальню. однак працювала вона недовго. во-
сени 1919 р. ректор заявив, що до цього пи-
тання слід повернутися знову, оскільки «сту-
денти не мають на що жити».
Центральною у вирішенні зазначеної про-
блеми була відсутність необхідного при-
міщення. Як зазначала о. М. Пащенко, міська
управа пішла назустріч університету і виділи-
ла під їдальню «один із порожніх будинків на
Новім Плані [район міста. –авт.]» 46. уже
12 грудня 1919 р. правління університету
відпустило 25 тис. крб. на організацію
студентської їдальні, причому 10 тис. крб. із
них мали піти на безкоштовні обіди для най-
менш забезпеченої молоді. рСП повинна була
щомісяця звітуватися про витрачені гроші,
які упродовж першого півріччя 1920 р. регу-
лярно отримувала від господарського органу
закладу 47.
а ці кошти були немалі. лише у березні
1920 р. на безкоштовні і дешеві обіди неза-
можникам надійшло 150 тис. карбованців 48.
Із цієї суми економічний відділ рСП призна-
чив безплатні обіди 6 особам (4-м – на 23-30 і
двом – на 23-27 березня), дешеві (по
50 крб.) – 59 і менш дешеві (по 75 крб.) – 12 49.
у квітні того ж року на утримання їдальні
відпустили вже 300000 карбованців 50, що по-
21
Краєзнавство 4 2010
142 21143
сприяло збільшенню до 11 тих студентів, які
отримували безкоштовні обіди (їхня кількість
коливалася від 5 до 15).
Було профінансовано й дешеві обіди. Їх от-
римали: вартістю по 50 крб. – 11, по 75 – 70 і
по 100 крб. – 10 осіб 51. Тоді ж, у квітні 1920
р., на потреби студентської їдальні і буфету
додатково виділили ще 100000 карбованців 52.
але вже 15 липня 1920 р. правління універ-
ситету змушене було заявити, що через
відсутність коштів воно припиняє субсидува-
ти студентську їдальню 53. основною причи-
ною такого становища став від’їзд 8 липня
1920 р. із кам’янця-Подільського державних
структур уНр, які, власне, й фінансували за-
клад. Таким чином, із грудня 1919 по травень
1920 р. на харчування незаможної молоді у
студентській їдальні було витрачено 675000
крб., хоча в лютому 1920 р. загальні збори
студентів просили виділити на вказану мету 1
млн. 12 тис. крб., із них 400000 крб. – на
вечері в університетському буфеті 54. Іншими
словами, не маючи змоги профінансувати дво-
разове харчування молоді, господарський ор-
ган кПДуу зумів знайти кошти для сту-
дентських обідів у тому обсязі, на якому напо-
лягало студентство.
Меню в їдальні було, як на той час, більш-
менш задовільним. Професор в. о. Біднов,
який кілька разів там обідав, писав, що «їжа
була недорога й гарна, псувало враження
тільки брудне приміщення». З веденням го-
сподарських справ студенти справлялися не
завжди фахово, тож траплявся дисбаланс між
затраченими і вирученими коштами 55.
відповідно до правил прийому студенти
повинні були вносити на банківські рахунки
університетів відповідні кошти за право
навчатися (без попередньої оплати зарахуван-
ня на 1 курс не відбувалося). На гуманітарних
факультетах вона складала 125 крб., на
інших – 150 крб. щосеместра. Спочатку за-
значені суми були посильними для більшості
молоді. утім, зростаюча дорожнеча життя, зо-
крема, у столиці, серйозно позначилася на
становищі спудеїв і підірвала їхню
платоспроможність. Після завершення 1918-
1919 навчального року керівництво кДуу
встановило, що із 1600 хлопців і дівчат, які
навчалися в університеті, лише 779, або
48,6% повністю внесли плату за право навчан-
ня 56. у кПДуу також не всі студенти змогли
вчасно розрахуватися за весняний семестр, що
було пов’язано з суто об’єктивними причина-
ми.
Чимало молодих людей були на межі чи за
межею бідності. один із таких боржників,
Іван ардатьєв, 4 лютого 1919 р. так поясню-
вав несплату передбаченої суми до початку
другого півріччя: «Мої батьки – селяни, котрі
хазяйнують на 4 дес. поля і з цього ледве
підтримують своє життя… вони не мають
ніякої змоги допомагати мені в моєму
стремлінні до світа науки і добробуті цього
труда. Більше мені нікому допомагати, а тому
я іще раз звертаюся до пана ректора яко корм-
чого всього університету звільнити мене від
плати за право вчення» 57. Подібних прохань
було чимало в обох українських універ-
ситетах.
враховуючи таку ситуацію, правління
кДуу 26 січня 1919 р. було змушене конста-
тувати, що значна кількість студентів через
свою бідність не внесла плати за право здобу-
вати освіту. аби якось зарадити цій проблемі,
правління вузу ухвалило звернутися до
міністра народної освіти І. І. огієнка з про-
позицією внести зміни до правил прийому і
звільнити від 20 до 50 відсотків усього сту-
дентського контингенту від обов’язку плати-
ти. Це було непосильним для більшості 58.
Міністр нещодавно приступив до виконан-
ня обов’язків і був добре обізнаний з ситуацією
у кам’янець-Подільському університеті. він
розумів, що проблему слід вирішувати опера-
тивно, інакше за існуючих юридичних норм
багато молодих людей втратять статус студен-
та. Тому він негайно провів через Міністерство
народної освіти рішення про право
українських університетів зменшувати збори
від платежів за право навчання на 20%. Трохи
згодом, 5 лютого 1919 р., міністр видав наказ,
яким дозволяв звільняти від зазначеної плати
вже 30% загальної кількості студентів 59.
Бажаючі студенти дістали право скорочувати
термін навчання з 4 до 3 років 60 (це могло дати
певну економію коштів). розпорядився
міністр і здешевити обіди в студентській
їдальні кПДуу за рахунок дотацій із земсь-
ких коштів 61.
обидва українські університети скориста-
лися отриманими додатковими правами і охо-
че пішли назустріч незаможній молоді. 15 бе-
резня 1919 р. ректор кДуу своїм наказом
звільнив від внесення відповідної плати за
право навчання 51 студента різних факульте-
тів 62. враховуючи важкі обставини родин
студентів, 11 особам було відтерміновано вне-
сення плати 63. у квітні того ж року дозвіл не
вносити плату за право навчатися отримали
17 студентів-медиків 64, у травні – 1 студент
природничого відділу фізико-математичного
факультету 65. Перш ніж винести той чи інший
вердикт, правління глибоко розбиралося в
суті прохання, зважаючи на аргументи проха-
ча. Зазначений процес тривав і в 1920 р. За-
гальна кількість пільговиків, зокрема, у
кДуу, складала 112 осіб 66.
Як свідчить аналіз фактів, навіть після на-
дання таких серйозних пільг ситуація із вне-
сенням плати суттєво не поліпшилася.
Причиною було дальше погіршення
платоспроможності родин студентів. При-
міром, у кПДуу восени 1919 р. не внесли
встановленої плати за право навчання аж
320 осіб 67. у робочому порядку і через пресу з
студентами проводили відповідну роботу.
Місцева газета «Трудова громада» часто
вміщувала звернення керівництва закладу, де
категорично наголошувалося, що всі, хто не
вніс плати за отримані освітні послуги у 1-3
семестрах, будуть відраховані зі складу
студентів, якщо не погасять заборгованості до
20 грудня 1919 року 68.
Ситуація була настільки загрозливою, що
23 грудня 1919 р. для її обговорення скликали
спеціальне засідання правління університету.
врахувавши важке фінансове становище
кПДуу – особливо неможливість вчасно ви-
платити зарплату працівникам, – господарсь-
кий орган ухвалив рішення про відрахування
всіх боржників зі складу студентів. утім, їм
було залишено право відновитися за умови
внесення заборгованості 69. відповідне роз’я-
снення помістили у пресі 70. На нашу думку,
суворість правління закладу все ж була
позірною. реально позбавитися 23% контин-
генту молоді, в яких бачили творців майбут-
нього україни, ніхто насправді не збирався.
у весняному семестрі ситуація з неплате-
жами ще більше ускладнилася: боржниками
виявилися аж 972 особи (понад 2/3 складу
студентів). І це при тому, що – попри
гіперінфляцію – відбувалося номінальне зро-
стання стипендіальних виплат, а плата за пра-
во навчання продовжувала залишатися
незмінною упродовж 1918-1920 рр. 71 оскільки
30% молоді законно не платило за своє пере-
бування в закладі, на банківський рахунок
університету майже не надходили платежі.
Це питання змушене було обговорити
правління закладу 3 березня 1920 р. Зважив-
ши на об’єктивні причини, які перешкоджали
виконанню фінансових зобов’язань перед
кПДуу, керівний господарський орган виніс
виважену ухвалу. «рахуючи, що студенти
університету не внесли платні як за великої
дорожнечі, так і за того, що м. кам’янець зна-
ходиться за фронтом, продовжити строк вне-
сення платні за право навчання в весінньому
семестрі до слідуючого семестру», говорилося
в ній 72. Зроблений крок назустріч молоді вия-
вився своєчасним. По-перше, він заспокоїв
студентів. По-друге, вони з більшою увагою
поставилися до навчально-виховного процесу.
І, нарешті, на кінець березня 1920 р. ситуацію
вдалося переломити (за архівним джерелом,
за січень-березень плату за право навчання
внесли 517 осіб 73. отже, молодь, хоч і з
запізненням, все ж розрахувалася за осінній
семестр. у цьому їй посприяли, цілком
імовірно, не лише рідні, але й мізерні
заробітки в місті.
рятуючись від голоду, холоду і хвороб, на-
магаючись покрити борги перед університетом,
студенти – особливо без стипендій і підтримки
з дому – були змушені, за спостереженням Д.
І. Дорошенка, «заробляти собі на життя служ-
бою по державних, земських та громадських
інституціях у кам’янці» 74. утім, це стосува-
лося січня-квітня 1919 р., коли в університеті
нараховувалося всього 400 юнаків і дівчат.
улітку вони займалися репетиторством із ви-
пускниками середніх шкіл, які мали складати
вступні іспити до вищих шкіл 75 . Зі зростан-
ням контингенту студентів знайти роботу ста-
вало дедалі важче. Щоправда, влітку-восени
1919 р., коли кам’янець-Подільський вико-
нував роль тимчасового державно-політичного
центру уНр і сюди перебазувалися всі органи
державної влади і управління та проводи
політичних партій, молоді люди з середньою
освітою чи двома зарахованими семестрами
університету були потрібні для виконання не-
складних функцій на різних посадах, зокрема
у міністерствах, управліннях тощо. Після
того, як у середині листопада 1919 р. з міста
виїхали Директорія, уряд, військові частини,
центральні проводи політичних структур і
т.д., знайти роботу стало набагато складніше.
Для вирішення подібних питань молодь
кПДуу згуртувалася у Студентську трудову
артіль, яка в березні 1920 р. нараховувала
50 осіб. артільники виконували певні платні
роботи в університеті – рубали дрова, збивали
з тротуарів лід, обслуговували Господарсоюз
21
Краєзнавство 4 2010
144 21145
населенню товари, як пшеничне і житнє бо-
рошно, сало, сіль, цукор, оселедці, тютюн,
різне насіння для городництва, мило, гас, нит-
ки, папір тощо 86. Для харчування студентів
кооператив відкрив буфет 87 .
у перспективних планах була дворічна
оренда одного з поміщицьких маєтків
кам’янеччини, власник якого зник невідомо
куди 88. Наразі землю можна було взяти під
городи і в університеті. На це наважилися сту-
денти сільськогосподарського факультету. На
їхне прохання правління виділило 5 дес.
(44 городи). ректор вважав, що цю землю
повинні обробляти студенти за власні кошти.
Заклад готовий був надати їм безкоштовно
інвентар (коней, плуг, борони), але під
керівництвом приват-доцента в. П. Храневи-
ча. отримані доходи мали йти на допомогу
студентам, «які приложили свій труд». Проте
обігових коштів молодь не мала.
Як доповідав у червні 1920 р. І. І. огієнко,
«студентське поле зорано і засіяно коштами,
силами і насінням університету з витратою
1,5 млн. крб. замість [передбачуваних]
95 тис. крб.». Більшість студентів не змогли
ні прямо, ні опосередковано обробляти землю,
тому, як з’ясувалося згодом, без погодження з
керівництвом закладу, незаконно передали
право на користування городами стороннім
особам – причому за ринковими цінами.
легковажність і невміння господарювати на
землі призвели до того, що університет зазнав
значних фінансових збитків. Через це рада
професорів кПДуу змушена була створити
спеціальну комісію для проведення ревізії зе-
мельного господарства 89. 12 червня 1920 р.
рада сільськогосподарського факультету
зобов’язала студентів, що займалися город-
ництвом на університетській землі, повернути
закладу кошти, затрачені на обробіток їхніх
городів 90. Сума, про яку йшлося, – 1,5 млн.
крб., як на ті часи, була для молоді непосиль-
ною.
віднайти документи, які б розповіли про
фінал цього конфлікту, на жаль, не вдалося.
відомо лишень, що «городники» провели
2 липня 1920 р. свої збори, протокол яких за-
читали 10 липня на засіданні ради
сільськогосподарського факультету. очевид-
но, зібрання не погодилося з пропозиціями
студентів. вирішили «у справі витрачення
університетом на студентський город сум до-
держуватись постанов перших зборів студентів
[йдеться про їхні зобов’язання обробляти зем-
тощо 76. (Подібне молодіжне об’єднання
існувало і в кДуу. До його складу в жовтні
1918 р. входило 30 студентів 77). Згодом
функції СТа ускладнились. Так, у лютому
1920 р. у дворі закладу вона відкрила шевську
майстерню, яка за помірну плату обслуговува-
ла не лише студентів, а й працівників
університету, міщан 78. Зростання обсягу робіт
за більшою кількістю напрямів діяльності
призвело до структуризації артілі. у ній
запрацювали 6 відділів: шевський, із госпо-
дарського обслуговування університету,
польових робіт, рубання дров, забезпечення
приватних помешкань льодом і виконання
різноманітних технічних завдань в університе
тській літографії 79. Тож члени СТа виконува-
ли переважно некваліфіковану роботу.
Дбаючи про збільшення своїх лав – а отже
й кількості студентів, які могли отримати
заробіток і засоби до життя, – артіль проводи-
ла різні інформаційні заходи, зокрема, вико-
ристовувала пресу. 20 березня 1920 р. газета
«Наш шлях» помістила її відозву такого
змісту: «100000 крб. мала заробітку Сту-
дентська трудова артіль на протязі одного
місяця. Безробітні товариші-студенти! Не
ловіть журавля в небі, не покладайтесь на
[державні] допомоги та стипендії, берітесь за
працю! Записуйтесь в члени Студентської
трудової артілі» 80.
Наприкінці 1919 р. в університеті запра-
цював юридично оформлений ще 1918 року
кооператив «Самодопомога». Спочатку цю
ідею підтримала незначна кількість бажаю-
чих (до 30 осіб). Зібравши всього 1600 крб. ко-
оперативного фонду з відносно невеликих
пайових внесків (20 крб.) 81, організатори не
змогли відразу налагодити серйозну роботу.
Щоб мати більші фінансові можливості для
кооперативної діяльності, довелося підвищити
розмір індивідуального паю до 100 крб. Тож
на середину грудня 1919 р. у розпорядженні
«Самодопомоги» було вже 5000 крб. На цю
суму придбали харчові продукти і промислові
товари, які реалізовували через кооперативну
крамницю (адміністрація університету дозво-
лила розмістити її в одному зі своїх технічних
приміщень). Станом на 25 лютого 1920 р.
активи кооперативу оцінювалися на суму
529659 крб. 20 коп. (за одними даними) 82, за
іншими – 595802 крб. 16 коп. 83. На той час
пайовиками стали 270 осіб 84. «Самодопомога»
обслуговувала близько 1 тис. споживачів 85. у
крамниці реалізовували такі вкрай потрібні
лю за власні кошти. –авт.]» 91. утім, наступ-
ного дня в місто вступило радянське військо.
влада перейшла до ревкому, який почав за-
правляти усім життям до 28 вересня 1920 р. З
університетського господарства ревком без-
коштовно вилучив продукти на суму 1 млн.
карбованців 92. Питання про борги студентів
за обробіток землі більше ніхто не піднімав.
робота щодо залучення студентів до
трудової діяльності з метою виживання
загалом дала позитивні результати, хоча
проблеми як такої знято не було. Молодь важ-
ко переживала життєві незгоди, пов’язані
з матеріальною скрутою, боляче й часто з
безнадією реагувала на них. «Більшість
із нас, - писали з глибоким песимізмом
39 студентів сільськогосподарського факуль-
тету своєму деканові 24 березня 1920 р., –
очікує тільки кращої погоди, щоби на манівці
рушити до родинних або інших місць, де ви-
моги до життя будуть більш терпимі [ніж у
кам’янці-Подільському]. Частина, передусім
товариші-галичани, … не маючи вороття до
родинного гнізда, буде мусіла залишити на-
вчання і йти на щоденний фізичний заробіток
шматка хліба ради. Залишиться тільки неве-
личкий відсоток кам’янчан і студентів - доо-
колочних [із околиць. –авт.], заможних
священиків і селян, які мають змогу забезпе-
чити своїх дітей перед голодовкою» 93.
Щоб уникнути такого песимістичного
сценарію, молодь просила надати їй в
університеті різну роботу. вона пропонувала
призначати на посади технічних і допоміжних
працівників виключно студентів-неза-
можників, а до обробітку університетської
землі залучати лише студентів з оплатою
праці як поденним робітникам. Молоді люди
також просили сприяння адміністрації у
прийнятті її на роботу в різних кооперативних
об’єднаннях, таких як Господарсоюз, Спожив-
союз, Союзбанк, а також в губернській і
кам’янецькій повітовій управах, різних ви-
давництвах тощо 94. Це був своєрідний крик
душі обездолених молодих людей, які дуже
бажали здобути національну вищу освіту, але
не мали простих щоденних харчів для елемен-
тарного існування.
Найважче було вихідцям із Галичини, в
яких не було жодного зв’язку з рідними, що
залишилися по той бік Збруча. аби якось по-
слабити гіркоту становища, І. І. огієнко видав
їм напередодні великодня 1920 р. 200 тис.
карб. для розговин. ректор також узяв у них
безпосередню участь і морально підтримав га-
лицьку українську молодь 95 . Звісно, такою
матеріальною підтримкою для понад 100 мо-
лодих людей було неможливо надовго
поліпшити їхній соціальний настрій. утім ви-
явлену турботу студенти оцінили високо.
улітку 1920 р., із появою городньої
продукції, харчування студентів дещо
поліпшилося. коли ж восени продрозкладка
«вимела» із селянських комор значну
кількість врожаю, що негативно позначилося
на постачанні міста, воно знову стало гіршим.
Про це 22 жовтня відверто заявив член рСП
олійник під час відзначення другої річниці
існування університету. віддаючи належне
старанням професури в навчанні молоді, він
стверджував: «… важкі умови державного
життя [малися на увазі польське
адміністрування на території Поділля та ра-
дянський режим. –авт.], а особливо
економічний занепадок краю гальмували пра-
цю студентства і безжалісно розбивали його
сили. кращі молоді сили студентство
розпорошує в боротьбі за шматок хліба.
Матеріальна скрута його досягла апогею» 96.
До кінця року чимало університетської
молоді відчула, що гірші часи ще не позаду.
14 грудня 1920 р. раднарком уССр ухвалив
декрет про навчально-трудову повинність
студентів старших курсів. Для них встанови-
ли жорсткі терміни виконання навчальних
планів (третьокурсникам – до 1 жовтня
1921 р.). Тобто, дисципліни, які мали вивча-
тись упродовж трьох семестрів, належало
засвоїти за 9 місяців. Такі підвищенні завдан-
ня слід було вирішити «інтенсифікацією і по-
кращенням методів роботи». відповідальність
за порушення вимог декрету була такою ж, як
і в мілітаризованих вишах. Як винагороду
студенти мали отримувати підвищений нату-
ральний пайок і місячне грошове забезпечен-
ня розміром 6400 радянських рублів 97. Місця
для власних заробітків уже не було, бо весь
час витрачався на надзусилля з освоєння на-
вчальних програм за скороченим терміном.
Передбачені стимули до інтенсивнішої
навчальної праці залишилися на папері. у
реальному житті все було по-іншому. у люто-
му 1921 р. комісар а. волянський доповідав
наркомові освіти, що «заклад «матеріально
зовсім не забезпечений. Служачі незадоволені,
утримання немає з грудня, праця проводиться
в неопалюваних помешканнях». Представник
радянської влади в університеті просив нада-
21
Краєзнавство 4 2010
146 21147
ти кредит в розмірі 10 млн. руб. 98. Із 2051 сту-
дента заняття відвідували всього 575, або
28,0% 99. Із весни 1921 р. усі, хто працював і
навчався в закладі, змушені були виконувати
фізичну повинність. викладачам належало
щотижня відпрацьовувати у весняно-літній
період 9-18 годин, студентам – 8 100. Платою за
фізичну працю були харчі в їдальні. Як згаду-
вала С. Ф. русова, «давали з загальної їдальні
обід і вечерю… Харч був жахливий: мамалига
та фасоля, фасоля та мамалига,
мікроскопічний кусочок м’яса раз на тиждень
плавав у темній, брудній водяній юшці.
а бруд, а сморід у тій їдальні! Проте мусіли
брати й це» 101.
великою проблемою, яку доводилось пере-
борювати студентству, були епідемії тифу, хо-
лери, різні інфекційні та простудні захворю-
вання. у кПДуу університетський лікар
к. Г. Солуха вже з кінця 1918 р. напружено
працював, аби повернути молоді здоров’я.
Потрібну допомогу встигали надати не всім –
станом на 1 липня 1920 р. 12 юнаків і дівчат
померло від хвороб 102. Студентів, які
лікувалися в шпиталях чи за місцем прожи-
вання, відвідували їхні товариші з гуманіта-
рного гуртка. За даними червня 1920 р., вони
опікувалися 67 хворими студентами. Частину
хворих довелося доставити з кутків прожи-
вання до міської лікарні. 21 недужому вручи-
ли подарунки на різдво Христове, 25-м – на
водохреще. Частина хворих не отримала
гостинців, оскільки на це забракло коштів.
На жаль, багато підписних листків, які за-
пускали в середовище молоді і населення
міста, поверталися до гуртка порожніми. у
січні 1920 р. вдалося заколядувати 9 тис. крб.
Загалом же за весь період діяльності до літа
1920 р. гуртківці мобілізували 115 тис. крб.,
91,3% яких було витрачено на гуманітарні
цілі, включно з придбанням ліків для хворих
товаришів 103. Допомогу грішми й натурою на-
давали, у першу чергу, тим хто перебував у
найтяжчому стані. одним із таких бідолах був
Іван карван, якого хвороби підстерегли двічі.
Про причини цього він наприкінці грудня
1919 р. розповів таке: «Захворівши вже вдру-
ге (перший раз сипним, а тепер поворотним
тифом) і витративши всі гроші, прошу о допо-
могу. Другим разом захворів я через те, що не
мав в що тепло одягнутися, ні взутись». Щоб
не захворіти втретє, він просив раду
гуманітарного гуртка допомогти йому одягом
– по одній парі теплої і звичайної білизни та
рушником 104.
Молодь отримувала й іншу допомогу. Так,
зібрані від концерту з нагоди відкриття
кПДуу кошти в розмірі 505 крб. 95 коп.
місцева «Просвіта» передала університету,
аби «найбідніші студенти одержали друковані
книжки [курси лекцій викладачів. –авт.] без-
платно» 105. 10 лютого 1919 р. адміністрація
Державного драматичного театру в києві
виділила для бідних студентів київського дер-
жавного українського університету 25 місць
безплатно на ряд своїх вистав 106. утім, таких
благодійних кроків для студентського загалу
було вкрай обмаль.
Таким чином, однією із насущних проблем
студентства українських університетів у 1918-
1920 рр. було його виживання в умовах
загальнонаціональної фінансово-економічної
кризи. вона загострила всі соціальні пробле-
ми суспільства к і молодіжного середовища.
Піклуючись про майбутнє країни, її
керівництво частково надавало юнакам і
дівчатам соціальні та іменні стипендії,
матеріальні виплати, збільшувало їхні фізичні
обсяги. кам’янець-Подільський державний
український університет найбільше працював
під опікою української держави. його
адміністрація зуміла залучити до формування
стипендіального фонду, облаштування бурси
та роботи студентської їдальні кошти держав-
ного бюджету, міської громади, земських
установ і приватних осіб. вона ж створила
сприятливі умови для роботи студентських
самодіяльних організацій, що опікувалися
соціально незахищеними групами молоді,
гуртували їх у споживчу кооперацію і трудову
артіль, займалися городництвом. Хлопці й
дівчата переважно самовиживали, бо держава
не мала достатньо ресурсів, аби прийти на до-
помогу кожному потребуючому студентові.
разом із тим, неприпустимо применшувати
роль держави у фінансовій підтримці молоді –
досить часто це було єдиним джерелом вижи-
вання для молодих людей.
Зусилля національної держави, універ-
ситетів, громадськості і самих студентів,
спрямовані на допомогу молодіж-ним
колективам вищих навчальних закладів, є
складовою частиною комплексної наукової
проблеми, пов’язаної з дослідженням форму-
вання і функціонування державних українсь-
ких університетів в роки національно-демо-
кратичної революції (1917-1920).
1. Біднов в. Перші два академічні роки
українського Державного університету в
кам’янці-Подільському. (уривок із
спогадів) / в. Біднов : літературно – нау-
ковий вістник. річник ХХуІІ. –львів: з
друкарні Ставропігійського інституту,
1928. – Т.ХСуІІ.. кн. ХІ.. – С.233 – 240;
Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє
минуле (1914-1920). вид.2-е / Дмитро До-
рошенко. –Мюнхен: укр. вид-во, 1969.
-543 ч.; Завальнюк о. М. І. огієнко і
українське студентство / о. М. Завальнюк
: Творчі вершини вченого: Зб. наук. пр. до
60-річчя від дня народження докт. іст.
наук, проф.. М. Г. кукурудзяка.
–кам’янець-Подільський, 1995. –С. 242 -
2 48; його ж. Матеріальне становище
викладачів, працівників і студентів кам’я-
нець-Подільського державного українсь-
кого університету (1918-1920 рр.) / о. М.
Завальнюк : Наук. пр. кам’янець-
Подільського державного педагогічного
університету: історичні науки. кам’янець-
Подільський, 1999. –Т.2(4). –С.245-252;
його ж. Студентство кам’янець-Поділь-
ського державного українського універ-
ситету і національне відродження 1918-
1920 років / о. М. Завальнюк : Студії
кам’янець-Подільського центру дослід_
ження історії Поділля. –кам’янець-
Подільський: оіюм, 2005. –Т.1. –С.344-
361.
2. розмова з ректором університету проф.
Сушицьким // відродження. –к., 1918. -6
жовтня (23 вересня). –Ч.153. – С. 4.
3. Пащенко о. Заснування кам’янець-
Подільського Державного українського
університету у м. кам’янці на Поділлі /
олимпіяда Пащенко // Наша культура:
літературно-науковий місячник. – варша-
ва, львів, 1936. –кн. 6 (15). – С. 416.
4. Пащенко о. Як зародився Державний
український університет у м. кам’янці на
Поділлі / о. М. Пащенко // Свято Поділля:
видання Подільського українського Това-
риства «Просвіта». –кам’янець-
Подільський, 1918. – 22 жовтня. –С.6.
5. відозва п. ректора к.-П.Д.у. університету
до земств і кооперативів // Там само.
6. Центральний державний архів вищих
органів влади і управління україни (далі –
ЦДаво україни). ф.538, оп.1, спр.32,
арк.14-14зв.
7.Там само, спр.27, арк.19зв., 75.
8. Державний архів київської області ,
ф.р.2798, оп.1, спр. 27, арк.134 зв.
9. ЦДаво україни., ф.538, оп.1, спр.26,
арк.274 зв., 291,374.
10. Там само, спр.27, арк.108зв.-109.
11. Там само, спр. 29, арк.127.
12. університетська хроніка // робітнича га-
зета. –кам’янець-Подільський, 1919. -9
вересня. –Ч.132. –С.2.
13. Постанова Подільської Губ[ернської]
управи про стипендії кам’янецького
університету // Трудова громада.
–кам’янець-Подільський, 1919. -26 серп-
ня. -№46. –С.8.
14. Хроніка // Там само. -1919. -10 вересня.
-№58. –С.4.
15. Державний архів міста києва (далі –
ДаМк), ф.р.936, оп.2., спр.23, арк.171.
16. Доклади київської Губерніальної
Народньої управи Губерніальній Народній
раді сесії 1918 року. По відділу народної
освіти. –к.: друкарня київської
Губерніальної Народньої управи, 1918.
–С.60-61, 65.
17. ДаМк, ф.р.936, оп.2, спр.23., арк. 167.
18. Там само, арк.168 зв.
19. Державний архів Хмельницької області
(далі – ДаХо), ф.р.582., оп.2., спр.18.,
арк.2зв.-242зв.; спр.39, арк..41.
20. огієнко І. Моє життя. автобіографічна
хронологічна канва / Іван огієнко // Наша
культура. -1935. –кн..8. – С.522.
21. ДаХо, ф.р.582., оп.2., спр.18., арк.50-
124; спр.23., арк.80 зв.-257зв.; спр.38,
арк.4 зв., 5 зв., 17 зв.; спр.39,
арк.26,38,39,41.
22. Там само, спр.38., арк.4зв., 5зв.,6зв.
23. Хроніка // Громада. – кам’янець-
Подільський, 1919. - 21 червня. - № 41.
–С.3; Хроника // Подольский край. –
каменец-Подольск,1919. -14 июля. - №
414. –С.2; Хроника // Там само. -15 июля.
- № 415. – С.2; Хроника // Там само. -18
июля. - № 418. –С.2..
24. рік існування кам’янецького універ-
ситету. (розмова з ректором університету
п. І.. огієнком) // україна. –кам’янець-
Подільський, 1919. - 22 (9) жовтня . –
Джерела та література
21
Краєзнавство 4 2010
148 21149
Ч..58. –С.2.
25. З університетського життя // Трудова гро-
мада. – кам’янець-Подільський, 1919. -8
листопада. -№16 (101). –С.4; Стіпендії
імени Директорії у.Н.р. // україна. -1919.
-5 листопада. –Ч..82. – С.2.
26. ДаХо, ф.р.582, оп.2, спр.15, арк.1-16зв.;
спр.16, арк.77; спр.17, арк..4 зв., 6зв;
спр.18. –арк..242 зв.; спр.23, арк.4зв.-275;
спр.27, арк.8-10зв.; спр.28, арк.4зв., 6зв.;
спр.38., арк.2-20; спр.39, арк.26,38,39,41;
спр.120, арк.6-242.
27. Там само, спр.120, арк.7.
28. Там само, арк.11зв., 16зв.
29. Там само, спр.137, арк.56,74.
30. Там само, спр.120, арк.1,3.
31. Студентське життя // Нова думка:
літературно-науковий журнал. –
кам’янець на Поділлі, 1920. –вип. І-ІІ.
–С.64.
32. ДаХо, ф.р.582.,оп.1, спр.72, арк.51;
спр.137, арк.75-75зв., 77.
33. огієнко І. Зазначена праця / Іван огієнко.
–кн.8-9 (17). –С.633; його ж. рятування
україни. На тяжкій службі своєму
народові. вид.2-е / Іван огієнко.
–вінніпег: тов-во «волинь», 1968. –С. 42.
34. ЦДаво україни., ф.1131, оп.1, спр.35,
арк.21зв.
35. ДаХо, ф.р.582., оп.1, спр.19, арк.18.
36. Там само, спр.146, арк.8; спр.137, арк.19-
19зв., 23-24, 31, 34, 41, 44, 46, 53, 66, 75,
102 зв., 112; спр.131, арк.62;
університетське життя // Наш шлях.
–кам’янець-Подільський, 1920. -29 люто-
го. –Ч.41. –С.4; університетське життя //
Там само. -7 березня. –Ч.47. –С.4.
37. ДаМк, ф.р.936, оп.2, спр.6, арк.45зв.,
46зв.
38. Там само, арк.14.
39. Там само, спр.161, арк.20-21.
40. Там само, спр.6, арк.130.
41. Там само, спр.109, арк.44 – 46 зв.
42. рік існування кам’янецького
університету. (розмова з ректором
університету п. І. огієнком). –С.2.
43. Студентське життя // Нова думка. -1920.
–вип. ІІІ. –С.38.
44. Там само.
45. ДаХо, ф.р.582., оп.1, спр.74., арк.26.
46. Пащенко о. Заснування кам’янець-
Подільського Державного українського
університету у м. кам’янці на Поділлі /
олимпіяда Пащенко. –кн. 7(16). –С.675.
47. ДаХо, ф..р.582, оп.1, спр. 70, арк.1;
спр.134, арк.126 зв.; З університетського
життя // Трудова громада. -1919. -30 груд-
ня.. - №1 43. –С.2.
48. університет // Наш шлях. -1920. -18 бе-
резня. –Ч.54. –С.4.
49. ДаХо, ф.р.582., оп.1, спр.70, арк..4.
50. Там само, спр.137, арк..72.
51. Там само, спр. 80, арк.11.
52. Там само, спр.137, арк.63 зв.
53. Там само, арк.88 зв.
54. Студентське життя // Нова думка. –вип.
І-ІІ. - С. 63.
55. Біднов в. вказ. праця / в. Біднов. – С.
239.
56. ДаМк, ф.р.936, оп.2, спр.6, арк.144 зв.
57. ДаХо, ф.р.582, оп.2, спр.16, арк.17.
58. ДаМк, ф.р.936, оп.2., спр.43, арк.6.
59. ЦДаво україни., ф.2582, оп.1, спр.187,
арк.4; ДаХо, ф. р. 582., оп.1, спр.1, арк.
10.
60. ЦДаво україни, ф..2582, оп.1, спр.175,
арк. 8.
61. Там само, спр.187, арк. 8.
62. ДаМк, ф.р.936., оп.2., спр.60, арк.1-23;
спр.70, арк.1-29. (Підр. автора).
63. Там само, спр.50, арк.1-14. (Підр. автора).
64. Там само, арк.15.
65. Там само, арк.33.
66. Там само, спр.117, арк.1-4,6. (Підр. авто-
ра).
67. ДаХо, ф.р.302., оп.1, спр.5, арк.11.
68. Хроніка // Трудова громада. -1919. -9
грудня. -№ 126. – С.2.
69. ДаХо, ф.р.302,оп.1, спр.5.,арк.11.
70. З університетського життя // Трудова гро-
мада. -1919. -30 грудня. - № 143.-С.2.
71. ДаХо, ф.р.582., оп.1, спр.1, арк.38;
спр.4, арк.42 зв.; спр.133, арк.34.
72. Там само, ф.р.302, оп.1, спр.5, арк.12.
73. ДаХо,.ф.р.582., оп.2., спр.41, арк.1-8.
(Підр. автора).
74. Дорошенко Д. Зазначена праця / Дмитро
Дорошенко. – С.415.
75. Студент кам’янецького університету… //
визволення. –кам’янець на Поділлі, 1919.
-8 липня. -№41. –С.1.
76. Студентське життя // Нова думка. –вип.
І-ІІ. –С.65.
77. ДаМк, ф.р.936, оп.2, спр.1, арк.81.
78. Хроніка // Наш шлях. –кам’янець-
Подільський, 1920. -21 лютого. –Ч.55.
–С.2.
79. університет // Наш шлях. -1920. -19 бе-
резня. –Ч..55. –С.4.
80. університет // Там само. -18 березня.
–Ч..54. –С.4.
81. З студентського життя // Там само. -28
січня. –Ч.15. –С.4.
82. Студентське життя // Нова думка. –вип.
І-ІІ. –С.65.
83. ДаХо, ф.р.582, оп.1, спр.111, арк.40 зв.
84. Там само, арк.25-82. (Підр. автора).
85. Там само., арк.40зв.
86. Там само, спр.70, арк.9.
87. кооперативне життя // Наш шлях. -1920.
-8 лютого. –Ч..24. – С.2.
88. університет // Там само. -1920. -19 берез-
ня. –Ч..55. –С.4.
89. ДаХо, ф.р.582, оп.1, спр. 44., арк.29-
29зв.; спр.108, арк.15; спр.113, арк.63 зв.-
64.
90. Там само, спр.42., арк.70.
91. Там само, арк.77.
92. Там само, спр.36., арк.34.
93. Там само, спр.72., арк.44.
94. Там само, арк.44зв.
95. великодень в кам’янецькому університеті
// Наш шлях. -1920. -17 квітня. –Ч.75.
–С.3; огієнко І. Моє життя.
автобіографічна хронологічна канва / Іван
огієнко. –кн.8-9 (17). –С.635.
96. к празднованию 2-х лет[него] юбилея ка-
менецкого украинского Державного уни-
верситета // Подольский край. -1920. -27
октября. -№548. – С.2.
97. ДаХо, ф.р.302., оп.1, спр.3, арк.16.
98. Там само, арк.5зв.
99. Там само, спр.5, арк.. 57, 59.
100.Там само, спр.3. арк.31.
101.русова С. Мої спомини / Софія русова.
–львів: видавн. кооператива «Хортиця»
,1937; к.: україна-віта,1996. –С.173.
102.ДаХо, ф.р.302, оп.1, спр.5, арк.58.
103.Студентське життя // Нова думка. –вип.
ІІІ. –С.38.
104.ДаХо. –Ф.р.582, оп.1, спр.126, арк.10.
105.Там само, арк.15.
106.ДаМк., ф.р.936, оп.2, спр.61, арк.15.
Александр Завальнюк
студенческая молодежь украинских государственных университетов:
проблема выживания ( 1918-1920 гг.)
На архивных и опубликованных источниках исследуется проблема, связанная с
материальным положением и выживанием студентов первых украинских государственных
университетов – Киевского и Каменец-Подольского, живших и обучавшихся в условиях
глубокого финансово-экономического кризиса, вызванного Первой мировой войной и военно-
политическими событиями на территории Украины в 1919-1920 гг.
Ключевые слова: Киевский и Каменец-Подольский государственные украинские
университеты, студенчество, стипендия, заработки, материальная помощь, молодежные
организации, благотворительная деятельность, студенческая столовая, бурса, болезни,
лечение.
Alexander Zavalniuk
Young students of Ukrainian State universities: problem of survival (1918-1920)
On archival and published sources the problem related to the material condition and survival of
students of the first Ukrainian state universities - Kyiv and Kamyanets-Podils’ky, who lived and
studied in a deep economic crisis caused by World War I and the military-political developments in
Ukraine in 1919-1920. – is examines.
Key words: Kyiv and Kamyanets-Podil’sky State Ukrainian universities, students, scholarship,
earnings, welfare, youth organizations, charities, student canteen, seminary, disease, treatment
|