Передмова
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України
2011
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32250 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Передмова / Соботович Е.В. // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2011. — Вип. 19. — С. 3-5. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859841577063546880 |
|---|---|
| author | Соботович, Е.В. |
| author_facet | Соботович, Е.В. |
| citation_txt | Передмова / Соботович Е.В. // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2011. — Вип. 19. — С. 3-5. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища |
| first_indexed | 2025-12-07T15:37:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
3
ПЕРЕДМОВА
З наближенням 26 квітня в пам’яті кожного із нас висвітлюються спогади про весну
1986 року, коли весь світ здригнувся від звістки про вибух ядерного реактору на Чорно-
бильській АЕС. Минуло вже 25 років від тієї зловісної події. Стали дорослими діти, які
народилися в ту годину, стали пенсіонерами ті ліквідатори, які залишились живими. Але
відлуння того часу ще до сих пір шматує серця людей, що безпосередньо приймали участь
у ліквідації наслідків аварії. Ніколи не будуть забутими імена тих, хто був поруч з ними,
але не дожив до сьогоднішнього дня.
Напередодні 25-річчя від дня чорнобильського вибуху, 11 березня 2011 року, виписа-
лась ще одна чорна сторінка в історії ядерних катастроф – сталася нова техногенна аварія,
яку назвали Японським Чорнобилем. Стихійне лихо у вигляді потужного землетрусу і деся-
тиметрового цунамі обрушилось на острів Хонсю. Було виведено з ладу систему охолоджен-
ня ядерних реакторів АЕС Фукусіма-1, розташованої на узбережжі, що спричинило викиди
і розповсюдження летючих радіоактивних речовин. В силу різної будови реакторів Фуку-
сіми і Чорнобиля спостерігався різний характер радіаційного забруднення навколишньо-
го середовища. Японський уряд і спеціалісти з атомної енергетики докладають всіх зусиль
щоб уникнути масового опромінення населення і співробітників АЕС. З деякою упевненіс-
тю можна вважати, що чорнобильський досвід з ліквідації наслідків радіаційної аварії може
бути корисним при прийнятті урядових рішень в Японії. Слід віддати пошану пожежним
і пілотам вертольотів, які ціною власного здоров’я і життя рятували своїх співвітчизників,
так само як українські гасили вогонь у 4 енергоблоці ЧАЕС в умовах смертельної небезпеки.
Причина аварії як на ЧАЕС, так і на Фукусімі одна – людський фактор. В Японії, з-за не-
продуманих до кінця рішень щодо захищеності від цунамі, АЕС споруджена на ризикованій
території, що може піддаватись руйнівній силі. На 4 енергоблоці ЧАЕС аварія сталась вна-
слідок помилки персоналу при проведенні технологічних випробувань.
При всій економічній вигідності атомної енергетики, АЕС є потенційно небезпечни-
ми об’єктами і завжди існує ризик як від антропогенного, так і природного чинників, що
змушує фахівців і надалі удосконалювати систему безпеки АЕС, а людство — замислитись у
пошуках альтернативних і одночасно економічно ефективних джерел енергозабезпечення.
Від 26 квітня 1986 року Чорнобильська катастрофа віддалилась на 25 років. За-
лишилися далеко позаду перші післяаварійні тижні й місяці, коли в умовах жорсткого
цейтноту і небезпеки для життя здійснювались контрзаходи як натурні експерименти,
матеріалом яких часто були люди, а ефективність цих заходів (або неефективність) вже
поспіль підтверджувалась науковими дослідженнями. Звичайно зараз, з висоти чверті
століття, можна сказати, що багато масштабних заходів з ліквідації наслідків Чорно-
бильської катастрофи були непотрібними і навіть шкідливими. Такі, наприклад, як бу-
дівництво більше сотні гребель і дамб на малих річках Зони відчуження, що призвело
до заболочення і загибелі лісів вже у 1988 році, так що подальша ліквідація цих споруд
не змогла виправити стану загубленої природи. А клиноптилоліт, доставлений літаками
з Кавказу, залишається вічним нагадуванням про те, що квапливість і непродуманість
приносять великі збитки. Таких прикладів можна навести безліч. Проведення дезакти-
вації силами військ хімзахисту коштувало 500 млн. крб., а будівництво м. Славутич обі-
йшлося в 490 млн. крб. Але найбільш за все шкода не грошей, а втрат людського життя.
Чорнобиль штампував ліквідаторів, їх чисельність становила понад 600 тисяч, з яких
може добра половина залишилась живими. Ближче до осені 1986 р. до робіт з дезактива-
ції в Зоні відчуження стали залучати всіх бажаючих, так званих «партизанів», спокуша-
ючи високими заробітками. Люди йшли за власним бажанням не тільки за гроші, хоча
таких вистачало, а й керуючись почуттям професійної відповідальності за свою справу,
яка може бути корисною в умовах загрозливої небезпеки.
Невідкладні дезактиваційні роботи на ЧАЕС проводились для того, щоб ство-
рити безпечні умови для персоналу, який обслуговував три перших діючі енергобло-
ки. І тим більше невиправданим виглядало політичне рішення про дострокове зупине-
ння діючих реакторів, які за своїми експлуатаційними характеристиками могли б
4
успішно продовжувати свою роботу протягом багатьох років. Держава замість здобутої
електроенергії одержала затратну проблему виведення ЧАЕС з експлуатації.
Безпосередня участь українських вчених, в тому числі наших співробітників, в
дослідженнях щодо мінімізації наслідків радіаційного забруднення територій, моніто-
рингу міграції радіонуклідів в об’єктах наземних екосистем після Чорнобильської аварії
дозволили спрогнозувати зміни радіаційного стану і їхній вплив на навколишнє серед-
овище, тим самим — на здоров’я людей.
В основу прогнозування радіоекологічного стану екосистем та еколого-геохімічного
картування забруднених територій покладено геохімічну концепцію формоутворення
техногенних радіонуклідів, відповідно до якої процеси водної міграції токсикантів про-
тікають синхронно з їх трансформацією в ґрунтах. Це наукове досягнення — результат
багаторічної, кропіткої праці — дослідження тисяч проб ґрунту, води і рослинності.
Результати еколого-геохімічних досліджень у Чорнобильській зоні відчуження
дозволяють зробити висновок, що еволюційний стан природно-техногенних систем
спрямований на самоочищення, на досягнення динамічної рівноваги, що обумовлю-
ється стабільністю біогеохімічних потоків і незначною кількістю техногенної речо-
вини, залученої до біогеохімічних циклів. Одночасне забруднення наземних і водних
екосистем на великій території створило граничні умови для розробки фундаменталь-
них положень геохімії техногенезу, які викладено в передовій статті цього збірника.
Без антропогенного втручання природа Зони відчуження відновлюється і розви-
вається за еволюційними законами релаксації після техногенного навантаження і навіть
згодом може перетворитися в туристичну зону.
В науковому аспекті Чорнобильська Зона відчуження стала не тільки унікальним
полігоном для експериментальних досліджень, але і епіцентром радіаційної небезпеки, де
зосереджено безліч відходів, а основну загрозу несе об’єкт «Укриття» (ОУ). Бетонна спо-
руда над зруйнованим реактором під назвою «Саркофаг» у свій час стала захисним інже-
нерним бар’єром на шляху розповсюдження радіоактивності. Нажаль гарантійний термін
об’єкту «Укриття» складає 30 років і це створює серйозну екологічну небезпеку.
Відповідно до затвердженої Стратегії перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно
безпечну систему паливовмісні матеріали (ПВМ) та інші довгоіснуючі РАВ мають бути
вилучені з нього та видалені до геологічного сховища. Державне політичне рішення щодо
термінів і місця спорудження геологічного сховища на сьогодні ще не прийнято. Згідно
Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні, схваленої Кабінетом Міні-
стрів України у 2009 році, геологічне сховище передбачається спорудити до 2047 року. До
того часу об’єкт «Укриття», за визначеним йому статусом, виконуватиме функцію тим-
часового сховища неорганізованих РАВ.
За Планом здійснення заходів на ОУ у даний час виконуються роботи першого етапу
перетворення його на екологічно безпечну систему – зі стабілізації конструкцій ОУ. На
другому етапі будуть проведені роботи зі спорудження нового безпечного конфайнменту
(НБК) та підготовки до вилучення ПВМ. У процесі проведення цих робіт на території ОУ
значні обсяги РАВ, що локалізовані або розосереджені у техногенному шарі грунту, ма-
ють бути оброблені та переміщені до сховищ різних типів.
Необхідно загострити увагу на тому, що із завершенням будівництва НБК постануть нові
проблеми поводження з РАВ. У процесі експлуатації НБК конструкції останнього, у зв’язку
з їхнім постійним забрудненням, потребуватимуть регулярної дезактивації, що призведе до
виникнення великих об’ємів рідких РАВ. Значні обсяги РАВ виникатимуть внаслідок штат-
них ремонтних робіт. Особливо гострою буде проблема поводження з РАВ, яка виникне при
радіаційній аварії внаслідок вірогідного руйнування конструкцій ОУ, що власне є основною
мотивацією спорудження НБК. Ліквідація можливої аварії, в тому числі виконання робіт з де-
зактивації та поводження з РАВ, у замкненому просторі виглядає складною проблемою — як
у технологічному плані, так і в плані радіаційної безпеки персоналу.
Не менш серйозними проблемами поводження з РАВ у процесі перетворення ОУ
на безпечну систему будуть ті, що безпосередньо стосуються вилучення ПВМ та інших
довгоіснуючих РАВ із ОУ. Проектом НБК не передбачено ані достатнього простору, ані
5
достатнього запасу міцності його конструкцій для розміщення технологічного обладнан-
ня. Очевидно, що НБК виконуватиме функцію захисту ОУ від зовнішнього впливу, як
і функцію захисту довкілля від радіаційного впливу, лише на першому і другому етапах
перетворення ОУ. Наявність НБК буде практично непереборною перепоною здійсненню
третього етапу за прийнятої стратегії перетворення ОУ, що передбачає вилучення з нього
ПВМ та інших довго існуючих РАВ.
Таким чином, назріла необхідність не лише більш глибокої розробки питань на всіх
етапах робіт на ОУ, а й вдосконалення самої стратегії перетворення ОУ, з передбачуваною
можливістю використання альтернативних варіантів перетворення ОУ на основі всебіч-
ного техніко-економічного аналізу запропонованих проектів. Зокрема заслуговують на
увагу варіанти перетворення ОУ на поверхневе довготермінове сховище довгоіснуючих
РАВ (проект «Моноліт»), або на екологічно безпечне геологічне сховище шляхом контр-
ольованого переміщення його у глибокі геологічні утворення та інші.
Тому на даний час основною проблемою для України є поводження з радіоактив-
ними відходами різного ступеня небезпеки (не тільки чорнобильського походження)
та їх захоронення у глибокі геологічні формації. Над цією проблемою також успішно
працюють наші вчені.
Цей збірник наукових праць присвячується 25-річчю Чорнобильської катастрофи.
В ньому представлено і спогади про події минулих років, і наукові досягнення фундамен-
тального характеру на основі робіт чорнобильської тематики, і роботи молодих вчених,
які тільки починають свій творчий шлях в науці, спрямовуючи свої зусилля на досліджен-
нях з екологічної безпеки.
Е.В. СОБОТОВИЧ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32250 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0098 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:37:15Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України |
| record_format | dspace |
| spelling | Соботович, Е.В. 2012-04-15T13:14:34Z 2012-04-15T13:14:34Z 2011 Передмова / Соботович Е.В. // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2011. — Вип. 19. — С. 3-5. — укр. XXXX-0098 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32250 uk Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища Передмова Article published earlier |
| spellingShingle | Передмова Соботович, Е.В. |
| title | Передмова |
| title_full | Передмова |
| title_fullStr | Передмова |
| title_full_unstemmed | Передмова |
| title_short | Передмова |
| title_sort | передмова |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32250 |
| work_keys_str_mv | AT sobotovičev peredmova |