Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст.
У статті аналізується діяльність парових борошномельних млинів родини Бродських в м. Києві у 2-й пол. ХІХ ст. В статье анализируется деятельность паровых мукомольных мельниц семейства Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ века. In the article annualized steam flour-mills family Brodsky in the Kyiv in...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32328 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. / О. Жам // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 174-180. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859560404403879936 |
|---|---|
| author | Жам, О. |
| author_facet | Жам, О. |
| citation_txt | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. / О. Жам // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 174-180. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті аналізується діяльність парових борошномельних млинів родини Бродських в м. Києві у 2-й пол. ХІХ ст.
В статье анализируется деятельность паровых мукомольных мельниц семейства Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ века.
In the article annualized steam flour-mills family Brodsky in the Kyiv in the 2-nd half of the XIX century.
|
| first_indexed | 2025-11-26T14:56:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
21
Краєзнавство 1 2011
174
уДк 621.223.5: 94(477.4) «18»
олена жам (м. Переяслав-хмельницький)
ПаровІ бороШНоМЕлЬНІ МлиНи броДСЬких в МІСТІ
киЄвІ 2-Ї Пол. хІх СТ.
У статті аналізується діяльність парових борошномельних млинів родини Бродських в
м. Києві у 2-й пол. ХІХ ст.
Ключові слова: млин, борошномельне виробництво, акціонерне товариство, Бродський,
Київ.
борошномельне виробництво – одна з
провідних галузей господарства м. києва 2-ї
пол. хІх ст. Переробку зерна в місті у
досліджуваний період забезпечували різні
види млинів: традиційні народні (кінні,
водяні, вітряні) і великі промислові парові.
останні, у зв’язку з великою вартістю, нале-
жали заможнім промисловцям. Серед
найбільших власників парових млинів
столиці і загалом україни 2-ї пол. хІх ст.
були представники родини бродських.
рід бродських походить від рабина олек-
сандра Шора. він жив наприкінці хVІІ ст. у
галичині: спершу в місті жовкві неподалік
львова, пізніше в містечку броди, в якому
мешкало чимало євреїв. Через півтора
століття правнук олександра Шора, Марк
(Меєр) Шор, переселився з австрійського
містечка броди до імперського міста Златопо-
ля Чигиринського повіту київської губернії.
Принагідно нащадок шановної рабинської ро-
дини змінив не лише місце проживання, а і
прізвище – почав іменуватися бродський.
З того часу у документах щодо членів цієї ро-
дини зустрічається прізвище бродські.
у родоначальника родини бродських
Меєра Шора-бродського з дружиною Міріам
було 5 синів: Ісаак, Зельман, йосиф, абрам,
Ізраїль. всі вони успішно займалися комер-
цією: були домовласниками, мали пивоварні і
горілчані заводи, борошномельні підприєм-
ства, паперові фабрики, вугільні копальні,
соляні промисли, пароплавні компанії,
кредитні спілки, мали акції у київських
міських товариствах трамвая, водогону,
освітлення, каналізації, газового господар-
ства.
Та найбільше доля усміхнулася Ізраїлеві
Марковичу (Меєровичу) бродському. власну
справу він розпочав у 23 роки. його стартовим
капіталом стала частка батьківської спадщи-
ни – 40 тис. крб. Для підприємницької
діяльності він обрав перспективні на той час
галузі – цукробурякову і борошномельну. у
1846 р. він заснував своє перше підприємство.
це був цукрово-рафінадний завод у с. лебедин
неподалік Златополя. Згодом у нього було вже
4 великі підприємства і одне орендоване. З ча-
сом йому стало тісно у провінційному
Златополі і він переїхав до одеси, де прожив
5 років. Проте, це місто не стало остаточним
пристанищем заповзятого підприємця. весь
час його не полишає думка переселитися до
києва, який на той час був найбільшим про-
мисловим і торговим центром україни.
в цей час, згідно із постановою 1858 р.,
право мешкати в києві з-поміж євреїв мали
лише купці 1-ї гільдії, тобто ділки, що сфор-
мували 100-тисячний капітал. Таких у всьому
києві нараховувалось на кінець хІх ст. 372
особи та 340 купців 2-ї гільдії. Іншим дозво-
лялося перебувати в місті не більше трьох днів
(за винятком часу проведення ярмарків) і в
спеціально відведених місцях. З огляду на це,
у грудні 1865 р. Ізраїль Маркович бродський,
який в той час ще мешкав в одесі, подав про-
хання про зарахування його до київських
купців. За кілька місяців його клопотання
було задоволене. На початку 1866 р. Ізраїль
Меєрович бродський разом з дружиною хаєю
і сімома дітьми (4 сини і 3 дочки) переселився
до києва.
уже з перших днів свого перебування у
місті Ізраїль Маркович бродський став одним
з найвпливовіших київських підприємців.
За кількістю сукупних прибутків він займав
42 місце серед мешканців києва, а його сини
лазар бродський відповідно 30 місце, лев
бродський – 1449 (для порівняння: відомий
підприємець Микола Терещенко – 16).
Політичний і громадський діяч, міністр
фінансів Сергій вітте підкреслював, що
Ізраїль бродський був одним із основних
капіталістів всього Південно-Західного краю.
21175
вітте особисто був знайомий із підприємцем,
добре його знав, і згодом писав про нього: «це
був на вид дуже поважний старий, що зовні
нагадував собою біблійного патріарха. він був
надзвичайний багатій. Мені випадало з ним
неодноразово розмовляти, вести суто ділові
розмови, і завжди він справляв на мене вра-
ження людини напрочуд розумної, але майже
зовсім неосвіченої»1.
«колокол» герцена на початку 1860 р.
розповідав про багатія бродського, який по-
вернувшись з-закордону привіз з собою багато
фальшивих асигнацій і поширював їх2. вітте
також згадував у своїх спогадах, що бродсь-
кий розбагатів під час кримської війни
на підробці кредитних білетів. Як би там не
було насправді, очевидно одне – отримані
кошти підприємець вдало провернув вклавши
у перспективні цукрове і борошномельне ви-
робництва і в результаті значно збільшив
вкладені кошти.
Найбільших успіхів л. М. бродський досяг
у цукровій і борошномельній промисловості.
його діяльність у галузі цукроваріння вже
була предметом досліджень окремих вчених.
Натомість борошномельні заклади цього
підприємця досі лишаються такими, що не от-
римали належної уваги дослідників, тоді як
саме вони були найпотужнішими млинарсь-
кими підприємствами губернського міста і за-
галом україни у 2-й пол. хІх ст., а паровий
борошномельний млин, розміщений в києві
на Подолі, - взагалі найкращим зерноперероб-
ним закладом російської імперії.
Перше борошномельне підприємство
л. М. бродський придбав у 1870 р. у спадкоє-
мців київського купця а. глезера. це був пер-
ший у києві, і загалом в україні, паровий бо-
рошномельний млин, що почав діяти ще у
1857 році. його заснував німецький купець
1-ї гільдії андрій (анс) глезер разом із
товаришами-компанйонами гауптом і воль-
нером. Підприємство так і називалося «глезер
і к». Млин підприємці побудували на дачі
а. глезера в Подільській частині києва на
кирилівській вулиці, між Михайлівською і
Набережною вулицями, недалеко від Дніпра.
Починалося все з того, що у 1856 р. андрій
глезер подав у будівельну і дорожню
компанію прохання на побудову в києві
на власній землі першого парового борошно-
мельного млина для виготовлення «звичайно-
го і крупчастого борошна». отримавши не-
обхідний дозвіл, купець відразу приступив до
спорудження підприємства. За один рік цей
млин був збудований наполовину, наступного
1857 року – будівництво остаточно завершене.
Правда, для цього йому довелося взяти пози-
ку в Приказі «общественного призрения», за-
ставивши вже збудовані будівлі. Згідно 386
пункту 1 тому хІІІ уставу «Приказа обще-
ственного призрения» прикази приймаючи
під заставу будь-які будівлі, видавали позики
у сумі ½ від вартості матеріалів, які не згора-
ють. Такі матеріали на млині були оцінені Ду-
мою на суму 6 633 006 крб. відповідно глезер
міг взяти позику у розмірі половини цієї суми.
в процесі добудови підприємства міська
поліція висунула забудовнику ряд вимог:
складське приміщення для зберігання палива
(переважно дрова) розміщене на березі Дніпра
біля пристані мало утримуватися в постійному
порядку; вивантаження палива і завантажен-
ня борошна не повинна заважати судоплав-
ству; будівлі не повинні близько розташовува-
тися біля пристані3.
у 1856 р., задовго до закінчення будівель-
них робіт, завбачливий купець виписав аж із
варшави основні парові двигуни і зерно-
переробні машини відомого на той час під-
приємства «Морица і Зейделя»4.
По завершенню будівництва, а. глезер
звернувся до міської Думи з проханням нада-
ти йому 10-річний привілей на виключне пра-
во користування паровим борошномельним
закладом в києві і просив міську владу нікому
в цей час не видавати дозволів на побудову
аналогічних підприємств. але отримав від-
мову, на підставі т. хІ кн. І розділу 3 глави І, в
зв’язку з тим, що парові млини не належали
до нових винаходів, які давали право на ви-
нятковий привілей.
Насолодитися сповна прибутками від свого
парового млина а. глезеру не вдалося. Невдо-
взі він помер. Після смерті засновника
спадкоємці пересварилися між собою, і спра-
ви підприємства погіршилися. відновилося
підприємство лише після того, як заклад
перейшов в руки Ізраїля Марковича бродсь-
кого – родоначальника головної гілки родини
«цукрових королів».
у квітні 1870 р. спадкоємниця а. глезера -
прусська піддана амалія Федорівна Шедель -
продала київському купцю 1-ї гільдії Ізраїлю
Марковичу бродському паровий борошно-
мельний млин в Подільській частині києва
всього за 21 500 крб. Причиною продажу мли-
на стали борги власниці. За два роки до цього,
21
Краєзнавство 1 2011
176
літом 1868 р., амалія Федорівна зайняла у
полковниці Палагеї Милованової 13 525 крб.
Згодом на заборговану суму наросли чималі
відсотки. виплатити борг Шедель не змогла,
тому змушена була виставити на продаж
млин5.
Ізраїль Меєрович бродський проводив
широку благодійну діяльність. Зокрема, у
1885 р. він збудував Єврейську безкоштовну
лікарню на 100 ліжок на лук’янівці (нині тут
розміщується київська обласна лікарня),
Єврейське ремісниче училище, хоральну си-
нагогу, купецьку молитовню, санаторій для
хворих на туберкульоз в селищі Пуща-
водиця, зробив пожертви на будівництво Теа-
тру оперети, Подільської жіночої гімназії,
бессарабського ринку, бактеріологічного
інституту у Протасовому Яру. Завдяки
приватній ініціативі київських підприємців і,
зокрема, бродського, які дбали і про користь
для розвитку та вдосконалення власних ви-
робництв і про державні інтереси, побачили
світ чимало промислових підприємств, науко-
вих, освітніх, медичних закладів та установ.
Досягли успіху в сімейному бізнесі і сини
Ізраїля бродського – лазар і лев. це третє
покоління відомого роду промисловців.
Наприкінці хІх ст. вони володіли 17 під-
приємствами у різних сферах виробництва та
шістьма акціонерними товариствами на
київщині, Чернігівщині, одещині, Полтав-
щині, Поділлі і курщині. обидва брати успад-
кували від батька підприємницьку жилку.
але все ж більш успішнішим був лазар.
Народився лазар Ізраїлович бродський
24. 08. 1848 року у м. Златополь Чигиринсь-
кого повіту київської губернії. більшу части-
ну свого життя провів в києві. його особняк
знаходився на вулиці Інститутській, 12 (брат
лев Ізраїлович бродський мешкав на вул.
липська, 9). в історію лазар бродський увій-
шов як уславлений київський мільйонер і
філантроп. в основному відомий як цукроза-
водчик, хоча не менш вдало займався і борош-
номельним виробництвом. лазар очолював
величезний цукровий синдикат, який контро-
лював мало не чверть усього виробництва цу-
кру російської імперії. його характеризували
як енергійного і розумного підприємця. він
враховував всі фактори. На своїх під-
приємствах застосовував новітнє обладнання і
технології. Слідкував за винахідництвом.
його підприємства славилися гарними побу-
товими умовами. Для робітників надавалося
зручне житло, до їх послуг були лікарні при
заводах, дешеві продмаги і чайні, безкоштовні
читальні, дитячі садки при закладах. Напри-
клад, в параграфі № 17 Правил внутрішнього
розпорядку для робітників Товариства київсь-
кого парового борошномельного млина зазна-
чено: «у випадку хвороби, робітник, окрім
лікування за рахунок млина, буде отримувати
допомогу в розмірі ½ заробітку впродовж пер-
ших 3-х днів за рахунок млина, а за наступ-
ний період лікування, до 26 тижнів, від
лікарняної каси, що діє на млині»6.
один з парових млинів л.І. бродського,
згадується у збірнику свідчень по київській
губернії за 1887 р. Млин, побудований у
1862 р., знаходився на Набережній Дніпра у
Подільській частині києва. вибір місця для
спорудження зернопереробного підприємства
був логічно обґрунтований і глибоко продума-
ний. Починаючи з 2-ї пол. хІх ст. при-
бережна частина Подолу почала формуватися
як виробничо-торговий, складський район
києва, який безпосередньо обслуговувався
Дніпром як транспортним шляхом Періодична
підтоплюваність прибережних територій не
дозволяла розміщення жилих будівель в ме-
жах кварталів, розміщених вздовж узбереж-
жя. Натомість, наявність достатнього місця
для спорудження річкових пристаней, дозво-
лило розвивати переробну промисловість, яка,
в основному спеціалізувалася на переробці де-
ревини і зернових продуктів. ці обставини
стали визначальними для розміщення на при-
бережних ділянках Подолу парових борошно-
мельних закладів, які потребували великих
об’ємів зерна і палива. лише у 1880-х роках з
виникненням залізничного господарства по-
дальше формування виробничо-складських
ділянок перемістилось з прибережної частини
до привокзальних територій. Для зв’язку
Дніпра із залізницею було прокладено окрему
залізничну гілку і побудовано Петрівсько-
куренівську залізничну товарну станцію.
Паровий борошномельний млин лазаря
бродського на Подолі був досить потужним
підприємством. Про це свідчить наявність на
ньому великої кількості зернопереробних ма-
шин, різних за технологічними параметрами.
Зокрема, діяли комбіновані постави для поме-
лу: 4 жорнові камені, 10 залізних вальців для
подрібнення зерна, 10 фарфорових. у 1885 р.
було добавлено ще 3 залізні вальцеві станки.
Працював заклад безперервно цілий рік. Пе-
реробляли на млині щороку 437 000 пудів
21177
пшениці і 17 400 пудів жита. Пшеничне бо-
рошно збувалося в Чернігів, Могилевську
губернію, в населені пункти вверх по ріках
Дніпро і Прип’ять, в навколишніх містах. все
житнє борошно («сіянка» і «разове») та
висівки збувалися на місці. Працювало на
підприємстві 38 робітників: 34 – чоловіки, 4 –
жінки. На паливо щороку використовувалося
764 саж дров по 20 крб. за саж, які надходили
із київської пристані7. Працювало на млині у
1887 р. 48 робітників, з яких: 1 мельник
(150 крб.), 1 помічник мельника (75 крб.), 1
машиніст (80 крб.), 1 помічник машиніста
(25 крб.), 6 робітників на вальцевих станках
(13 - 17 крб.), 2 кочегари (15 крб. і продукти),
1 коваль (25 крб.), 1 «молотобійник» (12 крб.),
4 «борошномели» поденні (60 коп. в день),
16 чорноробочих (60 коп. на тиждень),
5 вантажників на складах (60-70 коп. на тиж-
день, квартира і продукти). Млин працював
цілодобово. Святкових було 9 днів на рік:
різдво (2 дні), великдень (3 дні), Трійця
(3 дні), Новий рік (1 день). Приміщення мли-
на кам’яне, просторе, світле, всі небезпечні
механізми огороджені. Переробляв заклад
лише пшеницю. у робітників були розрахун-
кові книги. Планувалося облаштувати
пристрій для подачі зерна і борошна. це мало
полегшити роботу вантажників і їх можна
буде тримати менше8. у 1890 р. підприємство
працювало 10 місяців на рік. Місяць заклад
знаходився на щорічному ремонті. в цей час
робітники отримували звичайну заробітну
плату. Святкових днів добавилося: на різдво
давалося три дні замість двох, додалося свято
хрещення (1 день). Як і раніше неділя була
вихідним днем. Не вихід в інші дні на роботу
карався штрафом – вираховувався денний
заробіток за день прогулу9.
у 1888 р. на території свого маєтку лазарь
Ізраїлович бродський побудував ще один па-
ровий борошномельний млин. це була одна з
найбільших в регіоні борошномельна фабри-
ка, яка за добу переробляла 23 000 пуд. зерна,
або майже половину продукції всіх інших
млинів києва. у 1890 р. на млині зайнято було
26 робітників. Три парові машини приводили
в рух 27 вальцевих станків. Підприємство
розміщувалося у двох кам’яних будівлях.
вартість річного виробництва перевищувала
600 тис. крб. борошно збувалося у києві,
Петербурзі, варшаві, ризі10. але підприємство
проіснувало лише 3 роки. восени 1891 р. цей
млин згорів від необережного поводження з
вогнем і нехтування правилами безпеки.
внаслідок спалаху на двигуні сталася
пожежа, яка перетворила будівлю на купу по-
пелу. Пожежею нанесено збитків на суму
400 000 крб., не враховуючи згорілого хліба11.
Проте відразу, наприкінці 1891 року, лазарь
бродський отримав дозвіл губернського
Правління на відновлення млина12. Довелося
все розпочинати з початку. щоб прискорити
відбудову підприємства лазар бродський
організував Товариство київського парового
борошномельного млина, засновником якого
став сам лазар Ізраїлович разом з братом
львом і зятем Юлієм Дрейфус-бродським.
Для полегшення представництва в цій
компанії опинився князь в’ячеслав Тенішев.
На той час в києві діяло 341 торгових будинків
і акціонерних товариств. Товариство київсь-
кого борошномельного млина бродських ста-
ло першим у борошномельній галузі.
у 1892 р. київські купці 1-ї гільдії лазарь і
лев Ізраїловичі бродські спільно з князем
вячеславом Миколайовичем Тенішевим і гро-
мадянином Юлієм Самойловичем Швейцарсь-
ким подали в Міністерство Фінансів проект
уставу акціонерного товариства з одноймен-
ною назвою: «Товариства київського борош-
номельного млина». Мета створення товари-
ства – виготовлення борошномельних про-
дуктів і торгівля ними в середині російської
імперії і закордоном. Початковий капітал то-
вариства нараховував 2,5 млн. крб. окрім цьо-
го було випущено 1 тис. іменних акцій
вартістю 1 тис. крб. кожна, всього на суму 1
млн. крб. Таким чином загальна сума устав-
ного капіталу склала 3,5 млн. крб. розмістити
млин акціонерного товариства планувалося в
маєтку лазаря Ізраїловича бродського на
місці згорілого у 1891 р. борошномельного
підприємства13.
Товариство київського парового борошно-
мельного млина офіційно було засноване
22 вересня 1893 року. Директором-розпоряд-
ником Товариства борошномельного парового
млина став лазарь Ізраїлович бродський.
основний капітал товариства нараховував
1 500 000 крб. Правління товариства знаходи-
лося в києві на вул. олександрівській, 49, а
сам млин розміщувався за адресою – Ігорівсь-
кий провулок, 1614. Проте окремі джерела зга-
дують іншу адресу розташування цього
підприємства – Ігорівський провулок, 1515.
Млин бродського не мав собі рівних в
києві. це був найбільший за тогочасними
21
Краєзнавство 1 2011
178
мірками в російській імперії паровий борош-
номельний млин. По всій україні з ним міг
лише зрівнятися лише заклад вейнштейна в
одесі. щорічний помол на підприємстві скла-
дав близько 3 млн. пудів. Наприклад, відомо,
що у 1897 р. закладом було перероблено
2 705 625 пудів зерна на суму 2 375 925 крб.
Працювало на підприємстві 180 робітників,
не рахуючи тимчасово найнятих працівників
і вантажників16. На підприємстві у 1897 р.
знаходилося 6 потужних (7 атмосфер робочого
тиску) парових котлів з губернськими номера-
ми 16, 17, 18, 19, 20, 21. це означає, що парові
двигуни пройшли технічну перевірку, яка га-
рантувала їх безпечну роботу. ці котли були
досить сучасні і відносно нові: чотири з них
виготовлені у 1893 р., два – у 1895 р. всіх
робітників нараховувалося 146 чоловік17.
Після реалізації акцій уставний капітал
товариства значно виріс паровий млин став
підприємством-гігантом. До попередньої не-
великої ділянки на розі вулиць Набережно-
хрещатицькій та Ігорівській приєдналася
значна територія – аж до боричевого спуску.
Тут лазар бродський побудував великий ви-
робничий корпус. Також на боричевому спу-
ску у 1895 р. був побудований масивний еле-
ватор з трьома дерев’яними банями. будівля
забезпечувала зберігання мільйона пудів зер-
на. будувати дерев’яні будівлі було помил-
кою. у 1918 р. пожежа знищила дерев’яні
башти разом із сотнями тон зерна і борошна.
у 1920 р. чергова пожежа доконала під-
приємство остаточно. відновити млин так і не
вдалося. Старі будівлі пристосували для но-
вих цілей. будівлю станції на початку вулиці
Набережно-хрещатицькій перебудували під
гуртожиток, а бувший елеватор – під книго-
сховище парламентської бібліотеки, добуду-
вавши до нього будівлю з читальними залами.
До наших днів із численних млинарських
будівель бродських збереглася лише одна -
споруда елеватора парового борошномельного
млина лазаря бродського (1895 - 1902 рр.).
це величезна цегляна будівля з вежею, яка
височить над Поштовою площею. Її називають
млин бродського. варто зазначити, що зага-
лом млинарських споруд лишилося надзви-
чайно мало, особливо в києві, який великими
темпами перебудовувався в усі часи. Так,
принаймні, до цього часу в києві, окрім згаду-
ваного елеватора бродських, вціліли ще бо-
рошномельний цех парового млина Яновсько-
го 1906 р. будівництва і зерносховище на
Подолі 1760-1770 рр. спроектоване архітекто-
ром І. г. григоровичем-барським18 .
Як і батько, лазар Ізраїлович бродський
широко займався благодійною діяльністю. у
серпні 1898 р. за його сприяння був відкритий
Політехнічний інститут (за первісним призна-
ченням цей навчальний заклад мав забезпечу-
вати технічними кадрами підприємства
благодійників, в тому числі – бродських). За
задумом творців, майбутній Політехнічний
інститут повинен був мати чотири відділення:
механічне, інженерне, хімічне, агрономічне і
готувати фахівців-технологів для великих
промислових підприємств. Найбільшу суму
на його будівництво пожертвував лазар
бродський.
Помер лазар бродський 02. 10. 1904 р.
(за н. с. 24.09.) у швейцарському місті базель.
в цей день сотні киян зібралися у хоральній
синагозі, збудованій лазарем, щоб віддати
йому останню шану. З його смертю обірвалася
одна з наймогутніших гілок відомого
підприємницького роду. його ім’я було
настільки відоме, що згодом навіть увійшло в
прислів’я: «цукор – бродського, чай – ви-
соцького, росія – Троцького» і афоризми:
«капітал – у карла Маркса на папері, у пана
бродского – в касі» (Шолом-алейхем)19.
Підприємства, побудовані л. І. бродським,
зокрема, млин на Набережній Дніпра, навіть
зображували на тогочасних поштових
листівках, оскільки вважали їх гідними зраз-
ками містобудівної архітектури 20. Через 19
років, 1923 р. в Парижі помер лев Ізраїлович
бродський. Майно братів бродських було
соціалізоване, а згодом націоналізоване ра-
дянською владою.
Таким чином, друга половина хІх ст.
ввійшла в історію борошномельного вироб-
ництва україни як епоха кардинальних змін,
пов’язаних із застосуванням нового джерела
енергії – парових двигунів і формування в
зернопереробній галузі капіталістичних ви-
робничих відносин. розвиток парового мли-
нарства поклав початок техніко-технологіч-
ного перевороту галузі, наслідком якого стало
утвердження фабрично-заводського вироб-
ництва. Перетворення розпочалися з міста
києва. власне столичне положення міста зу-
мовило специфічність розвитку його борошно-
мельної галузі. в цей період київ став
найбільшим у південно-західному регіоні цен-
тром парового борошномельного млинарства.
Наприкінці століття в місті працювало 9 вели-
21179
ких парових борошномельних млинів, загаль-
не добове виробництво яких становило
50 000 пуд. борошна. Млини ці належали ве-
ликим приватним власникам бяліку,
бліндеру, Яновському, Сергеєву, Фрякову,
Яковлеву і трьом акціонерним товариствам:
«Я. кельбер», «роговцев і Сніжко», «л. І. бро-
дський» (Товариство київського борошно-
мельного млина). Проте найвідомішими у
столичному паровому борошномельному
млинар-стві стали підприємці бродські.
Парові млини бродських були потужними
промисловими підприємствами капіталі-
стичного типу централізованого характеру. За
рівнем технічного оснащення, різноманіттям
технологій виробництва, якістю продукту
вони були відомі далеко за межами російської
імперії. в останнє десятиріччя хІх ст. на
основі великих промислових млинів розпоча-
лося створення потужних акціонерних
товариств. основна причина виникнення
товариств – прагнення спільними зусиллями
опанувати новітнє парове млинарство,
оскільки робити це самотужки окремим
підприємцям через високу його вартість було
не під силу. Перше акціонерне товариство у
борошномельній галузі створив лазар
Ізраїлович бродський в 1893 р. Млин цього
товариства вважався найкращим борошно-
мельним підприємством всієї російської
імперії. Мобілізація великих капіталів пози-
тивно вплинула на подальший розвиток
зернопереробної галузі: сприяла нарощуван-
ню виробництва, прискорила промисловий
переворот борошномельної галузі, розширила
територіальні межі збуту продукції, включа-
ючи зовнішні ринки і т.п. варто відзначити,
що парові борошномельні млини бродських
хоч і були капіталістичного типу, проте
відзначалися високими соціальними стандар-
тами і, в першу чергу, різносторонньою турбо-
тою про робітників підприємств.
1. Шестопал М. Євреї на україні. – к.,
2004. - С. 49.
2. Там само . - С. 160.
3. центральний державний історичний архів
україни ( далі - цДІа україни) , ф. 442,
оп. 87, спр. 103, арк. 11.
4. Там само, ф. 442, оп. 32, спр. 1350, арк.
27.
5. Там само, ф. 486, оп. 13, спр. 20, арк. 12.
6. Там само, ф. 574, оп. 1, спр. 189, арк. 15
зв.
7. Мозговой В. Г. Сборник сведений по киев-
ской губернии. – к., 1887.- С.180.
8. цДІа україни, ф. 575, оп. 1, спр. 3, арк.
78 зв.
9. Там само, ф. 575, оп. 1, спр. 5, арк. 26.
10. Мельник Л. Г. Технічний переворот на
україні у хІх ст. – к., 1972, - С. 103.
11. цДІа україни, ф. 442, оп. 622, спр. 344,
арк. 46.
12. Там само, спр. 328, арк. 7.
13. Там само, арк. 7зв.
14. весь Юго-Западный край. Справочная
книга торгово-промышленных и фабрично-
заводских предприятий, административ-
ных учреждений и крупного землевладе-
ния в губерниях: киевской, волынской и
Подольской. – к., 1907. - С. 167.
15. цДІа україни, ф. 574, оп. 1, спр. 353, арк.
146.
16. Список фабрик и заводов киевской губер-
нии. – к., 1897. - С. 4.
17. цДІа україни, ф. 574, оп. 1, спр. 353, арк.
146.
18. Ієвлєва В. П. Доповідь на науково-
практичній конференції «Історико-
культурні заповідники україни: досвід
охорони культурної спадщини – досягнен-
ня та проблеми, до 20-річчя Державного
історико-архітектурного заповідника
«Стародавній київ». 16-17 травня 2007.
19. афоризми Шолом-алейхема // «Єврейські
вісті» .- 1993. - №3. - С. 6.
20. Фотолистівка «київ, вид на київ з Дніпра»
/ / «Ейникайт». – 1996.- 22 листопада. - С.
2 - НІЕЗ «П» Ш-529, кв-32420
Джерела та література
21
Краєзнавство 1 2011
180
Елена Жам
Паровые мукомольные мельницы Бродских в
г. Киеве во 2-й пол. ХіХ ст.
В статье анализируется деятельность паровых мукомольных мельниц семейства
Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ века.
Ключевые слова: мельница, мукомольное производство, акционерное общество, Бродский,
Киев.
Olena Zham
Steam flour - mills family Brodsky in
The Kyiv in the 2-nd half of the XIX century
In the article annualized steam flour-mills family Brodsky in the Kyiv in the 2-nd half of the
XIX century.
Key words: mills, flour-mills productions, joint-stock company, Brodsky, Kyiv.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32328 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T14:56:16Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Жам, О. 2012-04-20T20:26:16Z 2012-04-20T20:26:16Z 2011 Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. / О. Жам // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 174-180. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32328 621.223.5: 94(477.4) «18» У статті аналізується діяльність парових борошномельних млинів родини Бродських в м. Києві у 2-й пол. ХІХ ст. В статье анализируется деятельность паровых мукомольных мельниц семейства Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ века. In the article annualized steam flour-mills family Brodsky in the Kyiv in the 2-nd half of the XIX century. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. Паровые мукомольные мельницы Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ ст. Steam flour - mills family Brodsky in The Kyiv in the 2-nd half of the XIX century Article published earlier |
| spellingShingle | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. Жам, О. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. |
| title_alt | Паровые мукомольные мельницы Бродских в г. Киеве во 2-й пол. ХІХ ст. Steam flour - mills family Brodsky in The Kyiv in the 2-nd half of the XIX century |
| title_full | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. |
| title_fullStr | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. |
| title_short | Парові борошномельні млини Бродських в місті Києві 2-ї пол. ХІХ ст. |
| title_sort | парові борошномельні млини бродських в місті києві 2-ї пол. хіх ст. |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32328 |
| work_keys_str_mv | AT žamo parovíborošnomelʹnímlinibrodsʹkihvmístíkiêví2ípolhíhst AT žamo parovyemukomolʹnyemelʹnicybrodskihvgkievevo2ipolhíhst AT žamo steamflourmillsfamilybrodskyinthekyivinthe2ndhalfofthexixcentury |